Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля
Метою статті є аналіз публічного дискурсу В.Черчилля в 1930–1940-х рр. щодо залучення жінок до служби в армії, який не лише доповнить його біографію новими відомостями, але й дасть змогу з’ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа формував суспільний дискурс, по-друге, який вплив як о...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179916 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля / Н. Залєток, О. Гуржій // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 73-83. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179916 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1799162021-07-05T01:26:34Z Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля Залєток, Н. Гуржій, О. Історичні студії Метою статті є аналіз публічного дискурсу В.Черчилля в 1930–1940-х рр. щодо залучення жінок до служби в армії, який не лише доповнить його біографію новими відомостями, але й дасть змогу з’ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа формував суспільний дискурс, по-друге, який вплив як очільник уряду він здійснював на чинний ґендерний режим Великобританії в 1940-х рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму та багатофакторності. Автори застосували як загальнонаукові (аналіз і синтез, індукція й дедукція, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також ґендерний підхід. Наукова новизна. У статті вперше предметом спеціального дослідження є проблема ставлення В.Черчилля до служби жінок в армії. Це питання лише побіжно досліджувалося у західній історіографії, де й досі побутує чимало сумнівних тверджень щодо цього, заснованих на однобокому вивченні доступних джерел. Під час наукового пошуку автори опрацювали широке коло різнопланової літератури. Також було проаналізовано значний пласт джерел, серед яких есе та промови В.Черчилля, мемуари безпосередніх учасників подій, низка звітів засідань англійського парламенту. Висновки. На основі аналізу публічних висловлювань та опублікованих творів В.Черчилля, а також основних заходів його уряду щодо служби жінок, автори статті дійшли висновку, що він украй негативно ставився до офіційного надання жінкам можливості воювати зі зброєю в руках. Публічний дискурс В.Черчилля щодо жінок на службі в армії перебував у межах патріархального уявлення щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі не можуть і, головне, не повинні складати конкуренцію чоловічій частині населення. Активно використовуючи працю жінок у допоміжних службах під час війни, політик дозволяв собі нетактовні висловлювання на їхню адресу по завершенні бойових дій. The aim of this article is to analyse Winston Churchill’s public discourse in the 1930s and 1940s on the recruitment of women into the army. Its result will not only supplement his biography, but also make it possible to find out, firstly, how he, as a media personality, formed public discourse, and secondly, what influence as the head of government, a person endowed with broad powers, he influenced British gender regime in the 1940s. The research methodology is based on the principles of historicism and multifactoriality. The authors used both general scientific (analysis and synthesis, induction and deduction, generalization) and special-historical (critical analysis of sources, retrospective, historical-comparative) research methods, as well as a gender approach. The scientific novelty. In the paper W.Churchill’s attitude to the service of women in the army for the first time is the subject of the study. This problem was briefly explored in the Western historiography, where there are still many dubious statements about it, based on a one-sided study of available sources. Conclusions. Based on the analysis of Churchill’s public statements and published works, as well as his government’s main actions in the context of women’s service, the authors concluded that he was critical on official permission for them to use arms and fight. Churchill’s public discourse on women serving in the army was within the patriarchal view of them as weak and peaceful creatures who could not and, most importantly, should not compete with the male half of the population. Actively using the work of women in the auxiliary services during the war, the politician allowed himself tactless remarks addressed to them after the end of hostilities. 2021 Article Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля / Н. Залєток, О. Гуржій // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 73-83. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.01.073 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179916 355.2:305-055.2(41)«1939/1945»001.8В.Черчилль uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Залєток, Н. Гуржій, О. Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля Український історичний журнал |
| description |
Метою статті є аналіз публічного дискурсу В.Черчилля в 1930–1940-х рр.
щодо залучення жінок до служби в армії, який не лише доповнить його біографію новими
відомостями, але й дасть змогу з’ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа
формував суспільний дискурс, по-друге, який вплив як очільник уряду він здійснював на
чинний ґендерний режим Великобританії в 1940-х рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму та багатофакторності. Автори застосували як загальнонаукові
(аналіз і синтез, індукція й дедукція, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний
аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також ґендерний підхід. Наукова новизна. У статті вперше предметом спеціального дослідження є проблема
ставлення В.Черчилля до служби жінок в армії. Це питання лише побіжно досліджувалося у західній історіографії, де й досі побутує чимало сумнівних тверджень щодо цього, заснованих на однобокому вивченні доступних джерел. Під час наукового пошуку автори
опрацювали широке коло різнопланової літератури. Також було проаналізовано значний
пласт джерел, серед яких есе та промови В.Черчилля, мемуари безпосередніх учасників подій, низка звітів засідань англійського парламенту. Висновки. На основі аналізу публічних висловлювань та опублікованих творів В.Черчилля, а також основних заходів його уряду
щодо служби жінок, автори статті дійшли висновку, що він украй негативно ставився до
офіційного надання жінкам можливості воювати зі зброєю в руках. Публічний
дискурс В.Черчилля щодо жінок на службі в армії перебував у межах патріархального уявлення
щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі не можуть і, головне, не повинні складати конкуренцію чоловічій частині населення. Активно використовуючи працю жінок у допоміжних службах під час війни, політик дозволяв собі нетактовні висловлювання на
їхню адресу по завершенні бойових дій. |
| format |
Article |
| author |
Залєток, Н. Гуржій, О. |
| author_facet |
Залєток, Н. Гуржій, О. |
| author_sort |
Залєток, Н. |
| title |
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля |
| title_short |
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля |
| title_full |
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля |
| title_fullStr |
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля |
| title_full_unstemmed |
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля |
| title_sort |
проблема служби жінок у британській армії в роки другої світової війни: аналіз публічного дискурсу в.черчилля |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179916 |
| citation_txt |
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля / Н. Залєток, О. Гуржій // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 73-83. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT zalêtokn problemaslužbižínokubritansʹkíjarmíívrokidrugoísvítovoívíjnianalízpublíčnogodiskursuvčerčillâ AT guržíjo problemaslužbižínokubritansʹkíjarmíívrokidrugoísvítovoívíjnianalízpublíčnogodiskursuvčerčillâ |
| first_indexed |
2025-07-15T19:16:04Z |
| last_indexed |
2025-07-15T19:16:04Z |
| _version_ |
1837741601890238464 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Анотація. Метою статті є аналіз публічного дискурсу В.Черчилля в 1930–1940-х рр.
щодо залучення жінок до служби в армії, який не лише доповнить його біографію новими
відомостями, але й дасть змогу з’ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа
формував суспільний дискурс, по-друге, який вплив як очільник уряду він здійснював на
чинний ґендерний режим Великобританії в 1940-х рр. Методологія дослідження базуєть-
ся на принципах історизму та багатофакторності. Автори застосували як загальнонаукові
(аналіз і синтез, індукція й дедукція, узагальнення), так і спеціально-історичні (критичний
аналіз джерел, ретроспективний, історико-порівняльний) методи, а також ґендерний під-
хід. Наукова новизна. У статті вперше предметом спеціального дослідження є проблема
ставлення В.Черчилля до служби жінок в армії. Це питання лише побіжно досліджувало-
ся у західній історіографії, де й досі побутує чимало сумнівних тверджень щодо цього, за-
снованих на однобокому вивченні доступних джерел. Під час наукового пошуку автори
опрацювали широке коло різнопланової літератури. Також було проаналізовано значний
пласт джерел, серед яких есе та промови В.Черчилля, мемуари безпосередніх учасників по-
дій, низка звітів засідань англійського парламенту. Висновки. На основі аналізу публічних
висловлювань та опублікованих творів В.Черчилля, а також основних заходів його уряду
щодо служби жінок, автори статті дійшли висновку, що він украй негативно ставився до
офіційного надання жінкам можливості воювати зі зброєю в руках. Пуб лічний дискурс
В.Черчилля щодо жінок на службі в армії перебував у межах патріархального уявлення
щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі не можуть і, головне, не повинні скла-
дати конкуренцію чоловічій частині населення. Активно використовуючи працю жінок у
допоміжних службах під час війни, політик дозволяв собі нетактовні висловлювання на
їхню адресу по завершенні бойових дій.
Ключові слова: Черчилль, становище жінок, Друга світова війна, британська армія, жіночі
допоміжні організації, ґендерні відносини.
Наталія ЗАЛЄТОК
кандидатка історичних наук,
завідувачка відділу,
відділ архівознавства,
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства
(Київ, Україна), nataliazaletok@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5319-3876
Олександр ГУРЖІЙ
доктор історичних наук, професор,
головний науковий співробітник,
відділ історії України середніх віків та раннього нового часу,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), specrada_istoria@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6941-4488
Проблема служби жінок у британській
армії в роки Другої світової війни:
аналіз публічного дискурсу В.Черчилля
DOI: 10.15407/uhj2021.01.073 УДК: 355.2:305-055.2(41)«1939/1945»001.8В.Черчилль
Український історичний журнал. – 2021. – №1
74 Наталія Залєток, Олександр Гуржій
Події Другої світової війни неодноразово виступали предметом вивчення для фа-
хівців у галузі жіночої історії. До особливостей воєнної кампанії 1939–1945 рр. часто
звертаються, дискутуючи про чинники, які мали суттєвий вплив на становище жінок
у Великобританії у другій половині ХХ ст. Наприклад, Дж.Скотт називає Другу сві-
тову війну своєрідним вододілом для жінок і акцентує увагу на чотирьох найважливі-
ших аспектах, крізь призму яких варто аналізувати воєнну кампанію в контексті жіно-
чої емансипації: 1) поява нових можливостей для самореалізації; 2) розширення прав;
3) розвиток пацифізму як фемінної відповіді на маскулінні мілітарні практики; 4) дов-
гострокові та короткотермінові наслідки війни для жінок1.
Аспекти служби жінок в армії, їхньої ймовірної участі в бойових діях, вчинення
ними вбивства на полі бою є чи не найбільш контроверсійними в контексті досліджен-
ня впливу війни на суспільний устрій. У наукових колах і досі точаться суперечки щодо
правомірності залучення жінок до служби у війську, його впливу на панівні ґендерні ре-
жими та патріархальні суспільні культури. Так, Ф.Д’Аміко, на відміну від представниць
ліберального та радикального фемінізмів, які вбачають входження жінок на паритетних
засадах до лав армії як позитивне зрушення, що загалом сприяє послабленню патріарха-
ту2, обстоює позицію про те, що намагання зробити жінок солдатами є черговим захо-
дом із «пропагування войовничих і маскулінних цінностей»3.
Згідно з результатами спеціальних досліджень, служба жінок на різних посадах в
армії не призвела до особливих змін у ґендерній ієрархії. Попри те, що жінки під час
Другої світової війни виконували завдання, які вважалися чоловічими, вони все одно
підпорядковувалися чоловікам, котрі обіймали вищі посади і зберігали свій панівний
статус4. Серед причин подібного стану справ убачаємо й ідеологічні впливи з боку вла-
ди та політичних еліт, яким, з одного боку, було вигідно мобілізувати жіноче населення,
коли країна цього потребувала, а з іншого – не порушувати основ наявного ґендерного
режиму. У зв’язку з цим метою нашої статті є аналіз публічного дискурсу В.Чер чилля
в 1930–1940-х рр. щодо залучення жінок до служби в армії. Ретельний аналіз позиції
цього британського політичного діяча не лише доповнить його біографію новими ві-
домостями, але й дасть змогу з’ясувати, по-перше, в який спосіб він як медійна особа
формував суспільний дискурс; по-друге, який вплив як очільник уряду, тобто людина,
наділена широкими владними повноваженнями, він здійснював на чинний ґендерний
режим у Великобританії 1940-х рр.
З’ясовуючи позицію В.Черчилля щодо служби жінок в армії в роки Другої світової
війни, варто розпочати з аналізу його есе «Жінки у війні», яке побачило світ у лют-
невому випуску щомісячника «The Strand Magazine»5 ще в 1938 р. Напружена міжна-
родна обстановка непокоїла політика і вселяла переконання, що незабаром світ сколих-
не масштабний збройний конфлікт. З огляду на таку ймовірність автор розмірковував
про можливість безпосередньої участі жінок у боях та вчинення ними насильства.
Ґрунтовно підійшовши до аналізу проблеми, він звернувся до наявного історичного
досвіду й дійшов висновку, що надання жінкам можливості чинити насильство пов’я-
зане з рівнем розвитку суспільства. Так, жінки, що мають право воювати, – це, на
його думку, атрибут епохи варварства. Натомість для сучасного В.Черчиллю соціуму
сама «думка про допущення жінок до лінії фронту та надання їм можливості брати
участь у боях огидна»6. Адже «вся цивілізація західного світу заснована на лицарських
1 Scott J.W. Women and War: A Focus for Rewriting History // Women’s Studies Quarterly. – 1984. – Vol.12, №2. – Р.2–6.
2 Див., напр.: Noakes L. Women in the British Army: War and the Gentle Sex, 1907–1948. – New York, 2006. – 224 р.
3 D’Amico F. Feminist Perspectives on Women Warriors // Peace Review. – 2007. – Vol.8, №3. – P.380, 384.
4 Higonnet M.R., Higonnet P.L.R. The Double Helix // Behind the Lines: Gender and the Two World Wars. – New Haven, 1987. – Р.34.
5 Churchill W.S. Women in War // The Churchillian. – Spring 2012. – Vol.3. – Issue 1. – P.14–20.
6 Ibid. – P.14.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля 75
традиціях, які родом із середньовіччя й досі мають потужний вплив»7. Відповідно до
цих традицій жінки та діти – це перші претенденти на порятунок у разі виникнення
надзвичайних ситуацій. Вони – ті, хто потребує захисту, ті, кому відведена роль жертв
під час збройних конфліктів. Навколо цих та інших переконань вибудовувалася моти-
вація для чоловіків брати в руки зброю й іти на війну. В.Черчилль не приховує симпатії
до подібного порядку та висловлює занепокоєння тим, що його намагаються змінити
прогресивні та реакційні сили. До перших він відносить феміністський рух, який про-
суває «рівні права для жінок і пишається тим, що позбавляє їх привілеїв», до других –
суто варварські за своїм характером тенденції в деяких куточках світу8.
В.Черчилль наголошує: «У сучасному світі немає нічого, що змушувало б жінок іти
на фронт і вбивати, навіть якщо б вони могли робити це дуже майстерно»9. Тобто, по
суті, політик і не заперечує, що йдеться не про намагання вберегти самих жінок, а про
те, що соціум, незважаючи на жіночу волю і здібності, хоче бачити їх відповідними па-
нівному ґендерному укладу. В.Черчиллю, як і багатьом його сучасникам, добре відомі
випадки в історії, коли жінки успішно воювали нарівні з чоловіками. Коментуючи їх,
він стверджує, що подібне можна допускати лише як винятки, на них не варто акцен-
тувати увагу й виставляти на широкий загал, адже, мовляв, «очі не бачать – серце не
болить»10.
На тлі загострення локальних конфліктів В.Черчилль намагається застерегти су-
часне йому покоління від «гасіння вогнів цивілізації» і «скочування у варварство», ро-
мантизує наявний суспільний лад і наголошує, що «якщо людство знову буде втягнуте у
чорну прірву дикості, жінки будуть убивати й гинути у загальній круговерті»11.
Того самого року, але вже 27 березня, на шпальтах «The Sunday Chronicle» по-
бачило світ ще одне есе авторства В.Черчилля під назвою «Жінки можуть вигравати
війни – без жодного пострілу»12. Воно майже дослівно повторювало попереднє й мало
на меті вкотре підкреслити необхідність недопущення жінок до прямої участі в боях.
При цьому возвеличувалася їхня роль у роки Першої світової війни, під час якої жінки
«водили легкові автомобілі, вантажівки, швидкі допомоги майже на лінії бойових дій.
Тисячами служили в тилу. Вони вивільнили величезну кількість чоловіків для військо-
вої служби, тимчасово зайнявши їхні місця в офісах та ін.; і, найважливіше, вони займа-
лися виготовленням зброї, яку чоловіки використовували проти ворога»13. Останнє,
стверджує В.Черчилль, є найвідповіднішим завданням для жіночої половини країни.
Виведений ним у 1938 р. розподіл ролей між чоловіками та жінками під час війни ви-
глядав так: «слабка стать» виготовляє зброю, а «сильна» – її використовує.
Майже через півтора року після виходу останнього есе світ сколихнула новина
про початок Другої світової війни, в яку Великобританія вступила 3 вересня 1939 р.
Цю звістку В.Черчилль, як і більшість британців, почув по радіо у своїй квартирі.
Невдовзі він вирушив до палати громад, де, виступаючи перед колегами-парламентаря-
ми, чітко означив власне ставлення до збройного конфлікту: «Це не питання боротьби
за Данциг чи Польщу. Ми боремося за порятунок усього світу від чуми нацистської
тиранії та виступаємо на захист усього найсвятішого для людства. Це не війна за пану-
вання або розширення імперії або за матеріальні вигоди; це не війна за те, щоби поз-
бавити якусь країну сонячного світла й можливостей для процвітання. Це війна в її
7 Ibid.
8 Ibid. – P.14–15.
9 Ibid. – P.19.
10 Ibid. – P.17.
11 Ibid. – P.16.
12 Churchill W.S. Women can win wars – without firing a shot // Sunday Chronicle. – 1938. – 27 March. – Р.8.
13 Ibid.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
76 Наталія Залєток, Олександр Гуржій
первинному сенсі за утвердження непорушності прав людини, і це війна за утверджен-
ня та відновлення авторитету людства»14. І невдовзі саме йому випаде честь як одному з
керманичів Великобританії мобілізувати співгромадян на боротьбу з ворогом.
У 1940 р., після невдачі в Нарвіку та окупації нацистами Норвегії, авторитет бри-
танського прем’єр-міністра Н.Чемберлена був остаточно підірваний. У минулому ак-
тивний прихильник політики умиротворення агресора, він не був готовий до рішучих
дій у протистоянні з Німеччиною. Його занепадницькі настрої наростали, а політика
постійно спричиняла обурення в політичних колах. Країна потребувала харизматич-
ного і впевненого у своїх діях лідера. Н.Чемберлен таким не був. Тому в кулуарах деякі
депутати почали висловлювати думку про те, що уряд має очолити В.Черчилль. Хоча б
тому, що, розуміючи всю складність становища, в якому опинилася Великобританія, він
не лише не втрачав оптимізму, але й усіма силами намагався підняти бойовий дух колег
та населення. Так і сталося: 10 травня 1940 р. король прийняв відставку Н.Чемберлена,
а країна в особі В.Черчилля отримала свого 61-го прем’єр-міністра.
Уже 13 травня 1940 р. новий очільник кабінету виступив у палаті громад із першою
промовою, яка дала уявлення про його політичний курс: «Я скажу парламентарям те
саме, що сказав членам нового уряду: мені нічого вам запропонувати, за винятком кро-
ві, важкої праці, сліз і поту. Ми маємо найтяжче з випробувань. Перед нами дуже бага-
то довгих місяців боротьби і страждань. Ви запитуєте, якою є наша політика? Я можу
відповісти: вести війну – на морі, на землі та в повітрі, з усією нашою силою і всією си-
лою, яку нам дасть Бог; вести війну проти жахливої тиранії, що перевершує всі відомі
донині найтемніші та найжалюгідніші людські злочини. Це наша політика. Ви запитує-
те, яка наша мета? Я можу відповісти одним словом: це перемога, перемога будь-якою
ціною, перемога, попри весь терор, перемога, якою б довгою та важкою не була дорога,
бо без перемоги не буде життя»15.
Як бачимо, В.Черчилль прагнув активізувати всі можливі ресурси, зокрема, пішов
на безпрецедентний крок і добився від парламенту запровадження законодавчої нова-
ції, згідно з якою кожен громадянин Великобританії, його праця та майно опинилися
«у розпорядженні британської корони». За цих обставин непересічне місце в його пла-
нах із мобілізації займала жіноча частина населення країни. Відповідно до підрахун-
ків дослідників, жіночий контингент у британській армії під час Другої світової війни
становив від 300 до 600 тис. осіб16. Приблизно таку саму кількість британок задіяли у
цивільній обороні, ополченні, королівському спостережницькому корпусі та жіночій
землеробській армії17. Для порівняння, у роки Першої світової війни кількість жінок
у допоміжних службах становила 70 тис. осіб, а разом із членами жіночого легіону та
медсестрами їх налічувалося понад 210 тис.18 Отже масштаби участі британок у воєн-
ній кампанії 1939–1945 рр. були значно більшими.
На посаді прем’єр-міністра В.Черчилль, як і раніше, виступав категорично проти
надання жінкам можливості служити на тих же засадах, що й чоловікам. Уряд видав
офіційну заборону для британок брати безпосередню участь у боях і використовува-
ти зброю. Однак подібний захід був скоріше покликаний запобігти суспільному осуду,
14 Churchill W.S. War Speech. September 3, 1939 [Електронний ресурс]: https://winstonchurchill.org/resources/speeches/1939-in-the-
wings/war-speech/
15 His Majesty’s Government (13 May 1940) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. – 1940. – Vol.360. – C.1501–1502.
16 Creveld M. van. The Great Illusion: Women in the Military // Millennium. – Vol.29, №2. – 2000. – P.433–34; Fraser D. And We Shall Shock
Them: The British Army in the Second World War. – London, 1988. – P.93; Forty G. British Army Handbook 1939–1945. – Sutton Publishing,
1998. – P.318; Crang J.A. «Come into the Army, Maud»: Women, Military Conscription, and the Markham Inquiry // Defence Studies. –
2008. – Vol.8, №3. – P.382.
17 Forty G. British Army Handbook 1939–1945. – P.318.
18 Gould J.M. The women’s corps the establishment of women’s military services in Britain: А thesis presented for the Degree of Ph. D. –
London, 1988. – Р.452.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля 77
адже траплялися випадки порушення цього табу, які ретельно приховувалися владою
від громадськості. Приміром є підтвердження того, що жінки, які служили у військах
протиповітряної оборони, брали безпосередню участь в атаках на ворога. Цікаво,
що саме В.Черчилль у вересні 1941 р. дозволив залучати британок до служби в силах
ППО19. Під час війни функціонували як суто жіночі бригади (наприклад, 93-тя про-
жекторна), так і мішані, де служили жінки та чоловіки20. Здебільшого британки, що
служили в таких бригадах, заряджали зброю, споряджали запалами артилерійські сна-
ряди та стежили за авіацією противника.
Надзвичайно показовим у цьому контексті є той факт, що посади, які передбачали
виконання перелічених обов’язків, раніше вважалися бойовими, а в роки Другої світо-
вої їх перекласифікували та віднесли до небойових, щоб уникнути публічного осуду21.
Цей факт є ще одним підтвердженням того, що офіційні обмеження для жінок в армії
запроваджувалися не для захисту та комфорту самих жінок.
Британки, які служили у ППО, іноді брали й безпосередню участь у боях, що
передбачало фізичне знищення супротивника22. Як зазначає Д.Кемпбелл, ці брига-
ди «були такими ж бойовими одиницями, як і екіпажі літаків, які вони збивали»23.
Р.Броад стверджує, що, «попри офіційну версію, жінки іноді стріляли з великих зна-
рядь і, можливо, з кулеметів, створених для захисту прожекторних бригад від літаків
противника, що літають низько»24.
Хоча використання британками зброї і їхня участь у сутичках із ворогом у роки
Другої світової війни не були настільки ж масовим явищем як, скажімо, у СРСР, однак
на той час функціонувала ще одна організація, де деякі жінки мали таку можливість.
У липні 1940 р. за наказом В.Черчилля у країні створили Управління спецоперацій. До
головних його завдань належали виконання таємних наказів, підтримання та підготов-
ка членів руху опору в окупованих Німеччиною країнах (Франція, Бельгія, Нідерланди,
Данія, Норвегія та ін.). За даними В.Маккензі, до складу структури на осінь 1944 р.
входило приблизно 3200 жінок25. Із них спецагентки становили невеликий відсоток:
французький сектор мав 39 шпигунок, підрозділ ґоллістів – 11, голландське відділен-
ня – 3, а бельгійська секція – лише 226. Решта ж обіймали посади в офісі, були клерками.
Жінки проходили спеціальну підготовку, у тому числі тренування з використан-
ням зброї. Як згадувала колишня спецагентка І.Бейсден, «повернувшись до Лондона я
вже знала багато способів убивства»27. Вони отримували різні завдання, що мали вико-
нуватися на території країни або поза її межами, гинули під час їх виконання, у сутич-
ках із ворогом, потрапляли в полон – як і їхні колеги-чоловіки.
Наведені факти про особливості служби жінок в Управлінні спецоперацій та про-
типовітряній обороні категорично спростовують твердження британського уряду про
те, що вони не мали доступу до зброї та не брали участі в боях. Звісно, уряд не міг не
знати про ці факти. Проте в публічному просторі подібні речі замовчувалися. Так, у
січні 1944 р. під час засідання палати громад депутат А.Кричлі запитав очільника уряду,
19 Pile F. Ack-Ack: Britain’s Defence Against Air Attack during the Second World War. – London, 1949. – P.222.
20 Harris C. Women Under Fire in World War Two // BBC History [Електронний ресурс]: http://www.bbc.co.uk/history/british/britain_
wwtwo/women_at_war_01.shtml
21 Campbell D. Women in Combat: The World War II Experience in the United States, Great Britain, Germany, and the Soviet Union // Journal
of Military History. – 1993. – Vol.57, №2. – P.313.
22 Broad R. Conscription in Britain, 1939–1964: The Militarisation of a Generation. – London, 2006. – Р.150–151.
23 Campbell D. Women in Combat... – P.313.
24 Broad R. Conscription in Britain, 1939–1964... – Р.150–151.
25 Mackenzie W. The Secret History of SOE: Special Operations Executive, 1940–1945. – London, 2000. – P.719.
26 Pattinson J. «Turning a Pretty Girl into a Killer»: Women, Violence and Clandestine Operations during the Second World War // Gender and
Interpersonal Violence Language, Action and Representation / Ed. F.Alexander and K.Throsby. – New York, 2008. – P.15.
27 Ibid. – P.18.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
78 Наталія Залєток, Олександр Гуржій
чи хоч одну британку, яка продемонструвала звитягу під час війни, рекомендували до
нагородження Хрестом Вікторії? На що той відповів, що ця нагорода лише для тих, хто
бере безпосередню участь у бойових операціях проти ворога, саме тому жодна жінка не
була рекомендована до неї. Водночас він не оминув нагоди «віддати належне звитязі й
вірності обов’язку, які демонструють жінки у всіх сферах і формах служби під час ни-
нішньої війни»28.
На нашу думку, замовчування випадків безпосередньої участі британок у боях,
а також перекласифікування бойових посад на небойові у зв’язку із зарахуванням на
них жінок цілком вписуються у висловлений В.Черчиллем ще в 1938 р. принцип «очі
не бачать – серце не болить». Приховування певних особливостей служби жінок свід-
чить про те, що влада намагалася в такий спосіб використати їх там, де їй це вигідно,
але водночас зберегти суспільне уявлення про них як «миролюбних і слабких ство-
рінь», які випадково потрапили до війська через нестачу чоловічого населення. Саме
такими британок хотіли бачити й після війни, незалежно від того, якого досвіду вони
набудуть під час неї.
На практиці подібна політика була згубною для жінок, що служили, і ще більше
поглиблювала їхнє й без того непросте становище. Цей підхід ще більше ускладнював
повоєнну соціалізацію, не давав їм змоги претендувати на нагороди чи відповідні соці-
альні виплати. А служба в допоміжних організаціях і без того була для них вельми не-
простою: крім виконання поточних завдань на службі (в тому числі й таких, які раніше
жінкам не доручали), вони постійно відчували на собі важкий тягар суспільної уваги,
яка часто виражалася в плітках, критиці та осуді.
Фактично від самого початку війни члени трьох жіночих організацій – Допоміжної
територіальної служби (Auxiliary Territorial Service), Жіночих допоміжних військо-
во-повітряних сил (Women’s Auxiliary Air Force), Жіночої королівської військово-мор-
ської служби (Women’s Royal Naval Service) – піддавалися критиці з боку суспільства.
Їх називали «підстилками для армії», звинувачували в розпусті, пиятиці на службі29.
Крім того, не всі жінки, які обрали службу в допоміжних організаціях, були задово-
лені умовами, в яких їм доводилося служити. Так, наприкінці 1940 р. 30% жінок-до-
бровольців Допоміжної територіальної служби полишили її за власним бажанням30.
Постійні скарги та плітки щодо жіночих допоміжних служб дуже негативно впливали
на їхню репутацію й не сприяли збільшенню кількості охочих стати їхніми членами.
Якщо на початку війни і впродовж двох років набір до жіночих допоміжних органі-
зацій здійснювався на добровільній основі, то станом на 1941 р. добровольців суттєво
забракло. У зв’язку з цим В.Черчилль укотре пішов на безпрецедентний крок і погодив-
ся вперше в історії зробити британок військовозобов’язаними. 18 грудня 1941 р. було
ухвалено закон «Про національну службу (№2)», відповідно до якого оголошувався
призов незаміжніх жінок віком від 20 до 30 років на службу в допоміжних організаціях
або роботу у військовій промисловості. Вибір залишали за самими жінками. Тоді до
допоміжних організацій вдалося залучити 125 тис. осіб31.
Паралельно з цим для відновлення репутації жіночих допоміжних організа-
цій, за активного сприяння В.Черчилля, у лютому 1942 р. створили Комітет із пи-
тань комфорту та умов побуту у трьох жіночих службах (Committee on Amenities and
Welfare Conditions in the three Women’s Services). Цікаво, що спершу його склад мав
28 Victoria Cross And George Cross (Women) (18 January 1944) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. – 1944. – Vol.396. –
C.30.
29 Allen A.T. Women in Twentieth-Century Europe. – New York, 2008. – P.62. Див. також: Dawes L. Fighting Fit: The Wartime Battle for
Britain’s Health. – London, 2016. – 304 p.
30 Broad R. Conscription in Britain, 1939–1964... – Р.151.
31 Clonan T. A history of women in combat // A History of the Irish Artillery Corps. – Dublin, 1998. – Р.130.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля 79
бути суто чоловічий. Однак під час обговорення деякі депутати висловили обурення
цим фактом і наполягли на входженні до складу комітету жінок32. Зрештою 24 люто-
го затвердили такий його склад: голова – міс В.Маркгем; члени: міс Т.Казалет, депу-
татка від Іст-Аллінґтона; місіс В.Елліотт, голова Національної ради дівчачих клубів;
майор Мілнер, парламентар від Північно-Східного Лідса; віце-маршал повітряних
сил Д.Мунро, секретар комітету промислового здоров’я Ради з медичних досліджень;
місіс Дж.Л.Стокс, директорка коледжу Вестфілд Лондонського університету; Е.Сам-
мер скілл, депутатка від Фулгем-Веста; генерал-майор Ф.Сайкс, парламентар від Цент-
рального Ноттінґему33.
Загалом члени комітету проінспектували 123 військових табори по всій країні,
розглянули скарги на погані побутові умови й забезпечення членів жіночих допоміж-
них організацій, ознайомилися із суттю обвинувачень у недотриманні ними норм мо-
ралі. Зрештою наприкінці літа комітет опублікував звіт, у якому значилося таке: погані
побутові умови та низький рівень забезпечення справді мали місце в жіночих службах
на початку війни, однак станом на 1942 р. їхній рівень істотно покращився і є здебіль-
шого середнім, а то й високим34.
Що стосується дотримання норм моралі, яке бентежило громадськість набагато
більше, ніж погані умови служби британок, з огляду на суспільний резонанс навколо
цього питання поряд із браком бодай якихось серйозних підстав, то, за результатами
роботи комітету, було встановлено: рівень позашлюбних вагітностей серед жінок на
службі становив 0,6%, тоді як серед їхніх цивільних одноліток – 2,1%. Комітет не знай-
шов жодних підтверджень масової розпусти у всіх трьох жіночих організаціях35.
Показово, що дочки прем’єр-міністра також пішли на службу до цих організацій:
Діана – у Жіночу королівську військово-морську службу; Сара – Жіночі допоміжні
військово-повітряні сили; Мері – Допоміжну територіальну службу36. В останній слу-
жила і принцеса Єлизавета (нині – королева Єлизавета ІІ).
Упродовж війни В.Черчилль намагався підтримувати патріотичний запал бри-
танок. На Національній конференції жінок в Альберт-холі (Лондон), яка відбулася
28 вересня 1943 р., прем’єр-міністр виступив із промовою «Жіночий внесок у бороть-
бу». У ній він наголосив на важливості внеску британок у військові зусилля, однак ос-
новний акцент у його виступі було зроблено на важливості роботи працівниць військо-
вих заводів37.
Водночас очільник уряду не оминув згадки про феміністичний рух, з яким у полі-
тика на різних етапах його життя складалися вельми непрості стосунки. Критикований
ним в есе 1938 р. як такий, що намагається позбавити жінок привілеїв38, у 1943 р. жіно-
чий рух уже виглядав цілком вигідним для потреб країни, що воює. Тому В.Черчилль
намагався представити широке залучення жінок до різних видів діяльності під час вій-
ни як суспільні зрушення постійного характеру, а не тимчасові заходи, що будуть скасо-
вані, як тільки стануть невигідні владі. «Здавалося б, – зазначив він, – розширення уча-
сті жінок у суспільному житті, на ринку праці та в керуванні діяльністю громади мало
б відбуватися в мирні часи, натомість у часи насильства і страху мав би спостерігатися
відкат назад. Однак усе навпаки. Війна – це вчитель, суворий, жорсткий, ефективний
32 Women’s services (Committee of inquiry) (03 February 1942) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. – 1942. – Vol.377. –
C.1040–1042.
33 Women’s services (Committee of inquiry) (24 February 1942) // Ibid. – Vol.378. – C.18–19.
34 Crang J.A. «Come into the Army, Maud»... – P.390.
35 Roberts H. The WRNS in Wartime: The Women’s Royal Naval Service 1917–1945. – Bloomsbury Publishing, 2017. – Р.198.
36 Crang J.A. «Come into the Army, Maud»... – P.384.
37 Churchill W.S. Women’s Part in the Struggle (E103) // Vital Speeches of the Day. – Vol.X. – 1943. – 15 October. – №1, 2–3 [Електронний
ресурс]: http://www.ibiblio.org/pha/policy/1943/1943-09-28a.html
38 Churchill W.S. Women in War. – P.14–15.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
80 Наталія Залєток, Олександр Гуржій
вчитель. Війна навчила нас досягати значно більших успіхів у підвищенні жіночих су-
спільних ролей»39. Підсумовуючи, він висловив упевненість, що «британські жінки ві-
дігравали, відіграють і будуть відігравати роль, яка […] безумовно змінить цей соціаль-
ний баланс між статями, встановлений у роки злагоди»40. Цікаво порівняти ці слова
політика з його ж твердженнями 1938 р. про те, що загальному суспільному порядку,
який, завдяки потужному впливу фемінізму, проголошує рівність чоловіків та жінок, у
Великобританії незабаром буде покладено край, адже «випробування війни дуже ско-
ро покажуть, що сильна стать має воювати, а слабка – страждати і плакати»41. Або з
його ж словами щодо демобілізації жінок-членів допоміжних організацій у 1945 р., які
будуть наведені далі.
Попри емансипаційну риторику в роки війни реальні дії влади були дещо іншими.
Так, уряд Великобританії тривалий час не міг визначитися з тим, чи варто залишати до-
поміжні жіночі організації функціонувати на постійній основі при армії. Навіть попри
те, що члени комітету з питань комфорту та умов побуту у трьох жіночих допоміжних
організаціях, які високо оцінили їхню діяльність, висловили сподівання, що в мирний
час перед усіма трьома відкриються нові можливості42.
Деякі депутати палати громад регулярно порушували питання статусу і визначення
підпорядкування жіночих служб після війни. Однак прем’єр-міністр постійно відкла-
дав розв’язання проблеми. Так, відповідаючи на запитання депутатки Т.Казалет-Кейр,
В.Черчилль у липні 1943 р. зазначив, що проблема «майбутнього устрою жіночих
служб після загальної демобілізації не може розглядатися окремо від устрою збройних
сил загалом і ще не час визначати політику щодо цього питання»43. І водночас додав, що
«впродовж деякого часу після припинення бойових дій у будь-якій області допоміжні
жіночі служби все ще будуть необхідні. Зокрема члени допоміжних жіночих служб по-
винні будуть стати супроводом окупаційних сил як тільки будуть створені відповідні
умови для їх відправки за кордон»44.
Депутатки палати громад І.Ворд, Ф.Девідсон, парламентар Дж.Фокс намагалися
порушити питання щодо повоєнного функціонування жіночих допоміжних служб у
жовтні – листопаді 1944 р.45 Однак на всі ці звернення прем’єр-міністр відповідав од-
наково: проблему й надалі вивчають та найближчим часом вона навряд чи буде вирі-
шена. Віконтеса Ф.Девідсон восени 1944 р. слушно зазначила, що питання про те, чи
будуть жіночі служби функціонувати на постійній основі при британській армії, має
бути розв’язане найближчим часом, відкладати його недоцільно, адже жінки, які могли
б стати членами цих організацій, потребують часу, щоби визначитися в кар’єрних праг-
неннях46. Однак навіть станом на середину червня 1945 р. проблема так і не зрушила з
мертвої точки47.
У травні 1945 р. солдати вермахту почали масово здаватися в полон, і ніхто вже
не мав найменшого сумніву в тому, що з дня на день Німеччина вийде з війни. 8 трав-
ня 1945 р., під час виступу в палаті громад на честь перемоги, В.Черчилль заявив бри-
танським парламентарям: «Кожен із нас робить помилки. Але сила парламентських
39 Churchill W.S. Women’s Part in the Struggle (E103).
40 Ibid.
41 Churchill W.S. Women in War. – P.17.
42 Report of the Committee on Amenities and Welfare Conditions in Three Women’s Services // Social Service Review. – 1942. – Vol.16, №4. –
P.706–707.
43 Women’s Services (Postwar Use) (22 July 1943) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. – 1943. – Vol.391. – C.1072–1073.
44 Ibid.
45 Women’s Services (Post-War Reorganisation) (03 October 1944) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. – 1944. – Vol.403. –
C.742; Women’s Services (Post-War Reorganisation) (28 November 1944) // Ibid. – Vol.404. – C.2415-2416W.
46 Women’s Services (Post-War Continuance) (16 November 1944) // Ibid. – C.2111–2112.
47 Women’s Auxiliary Services (14 June 1945) // Ibid. – 1945. – Vol.411. – C.1815W.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля 81
інституцій проявила себе в найпотрібніший момент, коли йшла найжорстокіша та
затяжна війна, і відвоювала всі основоположні принципи демократії»48. Однак яким
у цьому демократичному устрої, на його погляд, було місце жінок, і чи не забули полі-
тичні еліти, що британки зробили відчутний вклад у цю перемогу?
Досить часто в літературі можна зустріти згадки про те, що В.Черчилль високо оці-
нював участь британок у Другій світовій війні. Його колишній секретар Дж.Колвілль
згадував, що прем’єр говорив йому: «Коли я думаю про те, що жінки зробили під час
війни, я усвідомлюю, що вони таки заслуговують рівноправ’я»49. Також він висловив
надію, що Черчилль-коледж, заснований на його честь, прийматиме жінок на рівних
із чоловіками умовах. І це попри той факт, що коледжі Оксфорда та Кембриджа на той
час до таких новацій ще не були готові50.
Проте, якщо звернутися до змісту виступів і кореспонденції В.Черчилля стосовно
демобілізації британок, котрі служили в допоміжних жіночих формуваннях, то вини-
кають великі сумніви щодо наявності в політика особливої поваги до них. Коли нагаль-
на потреба у праці цих жінок зникла, він робив усе, щоб чимскоріше відправити їх до-
дому. Так, у секретному зверненні до уряду від 5 липня 1945 р. писав, що «з жінками не
слід поводитися так само, як із чоловіками [...] чим швидше вони повернуться до своїх
домівок, тим краще», оскільки практику утримання «маси високооплачуваних моло-
дих жінок, що тиняються без діла [...] треба повністю виключити з нашої системи»51.
Втративши посаду очільника уряду після виборів 5 липня 1945 р., В.Черчилль став
лідером опозиції. Однак і у цьому статусі його вельми непокоїла доля жінок із допо-
міжних служб, котрі, на його думку, усе ще «тинялися без діла». Під час чергових де-
батів щодо демобілізації 22 жовтня 1945 р. в палаті громад він укотре наголосив (кур-
сив наш – Авт.): «Жінки не можуть конкурувати з чоловіками в той самий спосіб чи
однаковою мірою… Якщо можна довести, що жінка необхідна для виконання якогось
невідкладного завдання, пов’язаного з нашими зобов’язаннями або з процесом демобі-
лізації, надайте їй дозвіл залишитися на посаді до того часу, поки вона буде потрібна…
Але я кажу не про цю категорію. Я говорю про дуже велику кількість молодих жінок у
трьох службах, які нічого не роблять, тиняються без діла й виконують непотрібні та
химерні завдання, завдаючи клопотів собі та призводячи до невиправданих витрат для
держави. Кожна жінка, яка не є незамінною на своїй теперішній службі […] повинна
бути звільнена з попередженням за місяць (до дати звільнення – Авт.) […] Що ж до
самих жінок, то багато з них хочуть залишитися, але, безумовно, тих, у кого немає
роботи, тих, хто більше не потрібен, треба звільнити негайно»52.
Такі висловлювання В.Черчилля явно йдуть урозріз із його захопленням жіночим
внеском у кампанії 1939–1945 рр. Звісно, потребу у заощадженні державних коштів у
післявоєнний період можна зрозуміти, проте людина, яка і справді поважає тих, про
кого вона говорить, і їхні здобутки, принаймні добирає слова. Хоча, на нашу думку,
заклик ігнорувати бажання самих жінок, багато з яких хотіли б і надалі служити, нама-
гання представити більшість із них як малоефективну і неконкурентоспроможну по-
рівнюючи з колегами-чоловіками (хоча це далеко не завжди було так і залежало від ква-
ліфікації та характеру робіт), також свідчать про відсутність особливого пієтету до них.
48 End of the War in Europe. May 8, 1945. Broadcast, London, and House of Commons [Електронний ресурс]: https://winstonchurchill.org/
resources/speeches/1941-1945-war-leader/end-of-the-war-in-europe/
49 Див.: Langworth R. Nashville (3). Churchill and Women’s Rights [Електронний ресурс]: https://richardlangworth.com/nashville-3-rights-
women
50 Ibid.
51 A secret memorandum, entitled Man-Power, from Winston Churchill to the other members of the Cabinet. 7 July 1945. CHAR 23/14/33 //
Churchill archive for schools [Електронний ресурс]: https://bit.ly/2TTlwco
52 Demobilisation (22 October 1945) // Hansard, the Official Report of debates in Parliament. – 1945. – Vol.414. – C.1702–1703.
Український історичний журнал. – 2021. – №1
82 Наталія Залєток, Олександр Гуржій
Адже фраза про жінок у допоміжних службах, які «нічого не роблять, тиняються без
діла», звучала з вуст тієї самої людини, яка в 1941 р., через нестачу добровольців у цих
організаціях, підтримала ініціативу вперше в історії Великобританії оголосити призов
жінок на службу. Припускаємо, що якби видатний політик аналогічно висловився про
якийсь чоловічий військовий підрозділ, котрий станом на жовтень 1945 р. також уже
не виконував серйозних завдань, йому це не зійшло б із рук настільки легко.
Отже на основі аналізу публічних висловлювань та опублікованих творів
В.Черчилля, а також основних заходів його уряду щодо служби жінок, доходимо вис-
новку, що він украй негативно ставився до офіційного надання їм можливості воюва-
ти зі зброєю в руках. Політик був переконаний, що жінки-солдати є атрибутом часів
варварства, натомість цивілізоване суспільство не має такого допускати. Ідеальним
В.Черчилль уважав розподіл ролей під час війни, коли жінки виготовляють зброю, а чо-
ловіки – її використовують. Під час виступів у роки Другої світової війни саме праців-
ницям заводів була приділена левова частка його уваги. Водночас саме за урядування
В.Черчилля у Великобританії були вжиті безпрецедентні заходи щодо залучення жінок
до служби в допоміжних організаціях при британській армії, а саме оголошено їх при-
зов. Тоді ж британкам дозволили ввійти до складу протиповітряної оборони країни, а
також Управління спецоперацій, де, попри офіційну заборону на використання зброї
та участь у сутичках із ворогом, частина жінок усе ж здобула бойовий досвід. Однак
подібні випадки ретельно приховувалися владою від широкого загалу.
Загалом публічний дискурс В.Черчилля щодо жінок на службі в армії перебував
у межах патріархального уявлення щодо них як слабких і миролюбних створінь, котрі
не можуть і, головне, не повинні складати конкуренцію чоловічій частині населення.
Активно використовуючи працю жінок у допоміжних службах під час війни, політик
дозволяв собі різкі висловлювання на їхню адресу по завершенні бойових дій. Риторика
В.Черчилля в 1930–1940-х рр. щодо залучення жінок на службу в армії, попри нама-
гання самого промовця в деяких випадках пов’язати її з феміністичним рухом, не мала
нічого спільного з ним. Вона змінювалася відповідно до зовнішніх обставин, зокрема у
зв’язку з початком війни, однак основні її постулати аж ніяк не сприяли послабленню
чинного ґендерного режиму.
REFERENCES
1. Allen, A.T. (2008). Women in Twentieth-Century Europe. New York: Palgrave Macmillan.
2. Broad, R. (2006). Conscription in Britain, 1939–1964: The Militarisation of a Generation. London: Routledge.
3. Campbell, D. (1993). Women in Combat: The World War II Experience in the United States, Great Britain, Germany, and the
Soviet Union. The Journal of Military History, 57(2), 301.
4. Churchill, W.S. (1939). War Speech. September 3, 1939. Retrieved June 3, 2020, from https://winstonchurchill.org/resources/
speeches/1939-in-the-wings/war-speech/
5. Churchill, W.S. (1938). Women can win wars – without firing a shot. Sunday Chronicle, 8.
6. Churchill, W.S. (2012). Women in War. The Churchillian, 3(1), 14–20.
7. Churchill, W.S. (1943). Women’s Part in the Struggle (E103). Vital Speeches of the Day, Х(1), 2–3. Retrieved from http://www.
ibiblio.org/pha/policy/1943/1943-09-28a.html
8. Clonan, T. (1998). A history of women in combat. A History of the Irish Artillery Corps, 117–162. Dublin: Defence Forces Printing
Press.
9. Crang, J.A. (2008). ‘Come into the Army, Maud’: Women, Military Conscription, and the Markham Inquiry. Defence Studies,
8(3), 381–395.
10. Creveld, M.V. (2000). The Great Illusion: Women in the Military. Millennium: Journal of International Studies, 29(2), 429–442.
11. Damico, F. (1996). Feminist perspectives on women warriors. Peace Review, 8(3), 379–384.
12. Dawes, L. (2017). Fighting Fit: the Wartime Battle for Britain’s Health. Orion Publishing Group, Limited.
13. Forty, G. (1998). British Army handbook 1939–1945. Stroud: Sutton.
14. Fraser, D. (2012). And we shall shock them – the British army in the Second World War. Bloomsbury Publishing Plc.
15. Gould, J.M. (1988). The women’s corps the establishment of women’s military services in Britain (dissertation). University of
London, London.
16. Harris, C. (2011). Women under Fire in World War Two. Retrieved June 3, 2020, from http://www.bbc.co.uk/history/british/
britain_wwtwo/women_at_war_01.shtml
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Проблема служби жінок у британській армії в роки Другої світової війни: аналіз публічного дискурсу В.Черчилля 83
17. Higonnet, M.R., & Higonnet, P.L.R. (1987). The Double Helix. Behind the Lines: Gender and the Two World Wars, 31–47. New
Haven, CT: Yale University Press.
18. Langworth, R. (2017, October 27). Nashville (3). Churchill and Women’s Rights. Retrieved June 3, 2020, from https://richard-
langworth.com/nashville-3-rights-women
19. Mackenzie, W.J.M. (2000). The secret history of SOE: Special Operations Executive, 1940–1945. London: St Ermin’s Press.
20. Noakes, L. (2006). Women in the British Army: war and the gentle sex, 1907–1948. New York, NY: Routledge.
21. Pattinson, J. (2008). «Turning a Pretty Girl into a Killer»: Women, Violence and Clandestine Operations during the Second World
War. Gender and Interpersonal Violence, 11–28.
22. Pile, F. (1949). Ack-ack: Britain’s defence against air attack during the Second World War. London: George G. Harrap & Co. Ltd.
23. Roberts, H. (2017). WRNS in wartime: the Women’s Royal Naval Service 1917–1945. S. l.: Bloomsbury.
24. Scott, J.W. (1984). Women and War: A Focus for Rewriting History. Women’s Studies Quarterly, 12(2), 2–6.
Nataliia ZALIETOK
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Head of the Department,
Department for Archival Studies,
Ukrainian Research Institute of Archival Affairs and Records Keeping
(Kyiv, Ukraine), nataliazaletok@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5319-3876
Oleksandr HURZHII
Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor,
Chief Research Fellow,
Department of History of Ukraine of the Middle Ages and Early Modern Times,
Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), specrada_istoria@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-6941-4488
The Problem of Women’s Service
in the British Army During World War II:
An Analysis of W.Churchill’s Public Discourse
Abstract. The aim of this article is to analyse Winston Churchill’s public discourse in the 1930s
and 1940s on the recruitment of women into the army. Its result will not only supplement his
biography, but also make it possible to find out, firstly, how he, as a media personality, formed public
discourse, and secondly, what influence as the head of government, a person endowed with broad
powers, he influenced British gender regime in the 1940s. The research methodology is based on the
principles of historicism and multifactoriality. The authors used both general scientific (analysis and
synthesis, induction and deduction, generalization) and special-historical (critical analysis of sources,
retrospective, historical-comparative) research methods, as well as a gender approach. The scientific
novelty. In the paper W.Churchill’s attitude to the service of women in the army for the first time
is the subject of the study. This problem was briefly explored in the Western historiography, where
there are still many dubious statements about it, based on a one-sided study of available sources.
Conclusions. Based on the analysis of Churchill’s public statements and published works, as well as
his government’s main actions in the context of women’s service, the authors concluded that he was
critical on official permission for them to use arms and fight. Churchill’s public discourse on women
serving in the army was within the patriarchal view of them as weak and peaceful creatures who could
not and, most importantly, should not compete with the male half of the population. Actively using
the work of women in the auxiliary services during the war, the politician allowed himself tactless
remarks addressed to them after the end of hostilities.
Keywords: Churchill, status of women, World War II, British Army, women’s auxiliary organiza-
tions, gender relations.
|