Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?

Дата й обставини отримання Козельцем маґдебурзького права досі були предметом дискусії. Суперечки спиралися на два документи: універсал гетьмана Б.Хмельницького 1656 р. про звільнення козелецьких міщан від низки повинностей і привілей короля Яна Казимира 1663 р. Проте головний документ – перша жалу...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Арістов, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2021
Schriftenreihe:	Український історичний журнал
Schlagworte:	Miscellanea
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179924
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? / В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 183-189. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-179924
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1799242021-07-05T01:26:35Z Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? Арістов, В. Miscellanea Дата й обставини отримання Козельцем маґдебурзького права досі були предметом дискусії. Суперечки спиралися на два документи: універсал гетьмана Б.Хмельницького 1656 р. про звільнення козелецьких міщан від низки повинностей і привілей короля Яна Казимира 1663 р. Проте головний документ – перша жалувана грамота – не був відомий у науці й залишався неопублікованим. Стаття заповнює цю археографічну лакуну. У фондах Національного музею історії України зберігається грамота царя Олексія Михайловича 1655 р., який надав міщанам Козельця маґдебурзьке право. Текст акта, а також супровідного аркушу, що був доданий після 1667 р., публікується у цій статті, що дозволяє відновити історію отримання Козельцем міських прав. Другим відомим документом козелецького самоврядування став універсал Б.Хмельницького 1656 р. Улітку 1663 р. недоторканність прав міщан підтвердив гетьман І.Брюховецький. Невдовзі грамота Олексія Михайловича була вивезена з Козельця королем Яном Казимиром під час походу на Лівобережжя України в 1663–1664 рр. Натомість він видав новий привілей від власного імені. На прикладі документів 1655–1663 рр., пов’язаних з утвердженням у Козельці маґдебурзького права, можна простежити, як формувалися міські перекази про «давні права». Верхівка міщан Козельця на чолі з О.Долинським швидко «винайшла» традицію про те, що «права і свободи» надали місту «давні» польські королі. За іронією долі, справжнє надання привілею польським королем поклало кінець цій традиції. The date and circumstances of Kozelets’s acquisition of Magdeburg law have so far been the subject of debate. Disputes over the introduction of Magdeburg law in Kozelets were based on two documents: the universal of Hetman B.Khmelnytskyi (1656) on the release of Kozelets citizens from a number of duties and the letters patent of King John Casimir (1663). However, the main document – the first letters patent – was not known in the scholarship and remained unpublished. The article fills this archeographic gap. The funds of the National Museum of Ukrainian History contain a diploma of Tsar Oleksiy Mykhailovych of 1655, who granted the townspeople of Kozelets the Magdeburg law. The text of the diploma, as well as the accompanying sheet, which was added after 1667, is published in this article. Taking into account this document it is possible to reconstruct the history of how Kozelets obtained city rights. In 1655 the citizens submitted a petition to the tsar for a letters patent. Their request was granted and a diploma was issued, which is now in the National Museum of the History of Ukraine. It is probable that the petition of the citizens to the Tsar was caused by the activity of I.Vyhovskyi, who in 1654 received from Aleksey Mikhailovich the right to possession of a number of villages, towns and cities. One of them was Kozelets. The second known document in the history of Kozelets self-government was the universal of Hetman B.Khmelnytskyi (1656). In the summer of 1663, the inviolability of the rights of the citizens of Kozelets was confirmed by Hetman I.Briukhovetskyi. Soon Aleksey Mikhailovich’s diploma was taken out of Kozelets by the King John Casimir during the campaign to the Left-Bank Ukraine in 1663–1664. Instead, the king issued a new letters patent on his own behalf. On the example of the documents of 1655–1663, connected to the establishment of Magdeburg law in Kozelets, it is possible to trace how the city legends about “old rights” were formed. The top citizens of Kozelets, led by O.Dolynskyi, quickly “invented” the tradition about the “rights and freedoms” given to the city by “old” Polish kings. Ironically, the real granting of the letters patent by the Polish king put an end to this tradition. 2021 Article Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? / В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 183-189. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0130-5247 DOI: doi.org/10.15407/uhj2021.01.183 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179924 94(477) uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Miscellanea Miscellanea
spellingShingle	Miscellanea Miscellanea Арістов, В. Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? Український історичний журнал
description	Дата й обставини отримання Козельцем маґдебурзького права досі були предметом дискусії. Суперечки спиралися на два документи: універсал гетьмана Б.Хмельницького 1656 р. про звільнення козелецьких міщан від низки повинностей і привілей короля Яна Казимира 1663 р. Проте головний документ – перша жалувана грамота – не був відомий у науці й залишався неопублікованим. Стаття заповнює цю археографічну лакуну. У фондах Національного музею історії України зберігається грамота царя Олексія Михайловича 1655 р., який надав міщанам Козельця маґдебурзьке право. Текст акта, а також супровідного аркушу, що був доданий після 1667 р., публікується у цій статті, що дозволяє відновити історію отримання Козельцем міських прав. Другим відомим документом козелецького самоврядування став універсал Б.Хмельницького 1656 р. Улітку 1663 р. недоторканність прав міщан підтвердив гетьман І.Брюховецький. Невдовзі грамота Олексія Михайловича була вивезена з Козельця королем Яном Казимиром під час походу на Лівобережжя України в 1663–1664 рр. Натомість він видав новий привілей від власного імені. На прикладі документів 1655–1663 рр., пов’язаних з утвердженням у Козельці маґдебурзького права, можна простежити, як формувалися міські перекази про «давні права». Верхівка міщан Козельця на чолі з О.Долинським швидко «винайшла» традицію про те, що «права і свободи» надали місту «давні» польські королі. За іронією долі, справжнє надання привілею польським королем поклало кінець цій традиції.
format	Article
author	Арістов, В.
author_facet	Арістов, В.
author_sort	Арістов, В.
title	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?
title_short	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?
title_full	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?
title_fullStr	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?
title_full_unstemmed	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?
title_sort	коли місто козелець отримало маґдебурзьке право?
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Miscellanea
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179924
citation_txt	Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? / В. Арістов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 183-189. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT arístovv kolimístokozelecʹotrimalomagdeburzʹkepravo
first_indexed	2025-07-15T19:17:03Z
last_indexed	2025-07-15T19:17:03Z
_version_	1837741673307701248
fulltext	Український історичний журнал. – 2021. – №1 MISCELLANEA У науковій і популярній літературі існують дві відповіді на винесене у заголо- вок запитання. Вони спираються на два документи. Згідно з однією версією, надання Анотація. Дата й обставини отримання Козельцем маґдебурзького права досі були предме- том дискусії. Суперечки спиралися на два документи: універсал гетьмана Б.Хмельницько- го 1656 р. про звільнення козелецьких міщан від низки повинностей і привілей короля Яна Казимира 1663 р. Проте головний документ – перша жалувана грамота – не був відомий у науці й залишався неопублікованим. Стаття заповнює цю археографічну лакуну. У фон- дах Національного музею історії України зберігається грамота царя Олексія Михайловича 1655 р., який надав міщанам Козельця маґдебурзьке право. Текст акта, а також супровідно- го аркушу, що був доданий після 1667 р., публікується у цій статті, що дозволяє відновити історію отримання Козельцем міських прав. Другим відомим документом козелецького са- моврядування став універсал Б.Хмельницького 1656 р. Улітку 1663 р. недоторканність прав міщан підтвердив гетьман І.Брюховецький. Невдовзі грамота Олексія Михайловича була вивезена з Козельця королем Яном Казимиром під час походу на Лівобережжя України в 1663–1664 рр. Натомість він видав новий привілей від власного імені. На прикладі доку- ментів 1655–1663 рр., пов’язаних з утвердженням у Козельці маґдебурзького права, можна простежити, як формувалися міські перекази про «давні права». Верхівка міщан Козельця на чолі з О.Долинським швидко «винайшла» традицію про те, що «права і свободи» нада- ли місту «давні» польські королі. За іронією долі, справжнє надання привілею польським королем поклало кінець цій традиції. Ключові слова: Козелець, маґдебурзьке право, Національний музей історії України, Олексій Михайлович, Богдан Хмельницький, Іван Брюховецький, Іван Виговський, Ян Казимир. Вадим АРІСТОВ кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, Інститут історії України НАН України; науковий співробітник, Національний музей історії України (Київ, Україна), aristov3000@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3094-8850 Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?* DOI: 10.15407/uhj2021.01.183 УДК: 94(477) * Статтю підготовлено в рамках наукової теми «Києво-руська та литовсько-польська спадщина в політичних і соціокультурних практиках ранньомодерної України: дискурси традиціоналізму та новаторства», яка виконується в Інституті історії України НАН України в 2020–2021 рр. Український історичний журнал. – 2021. – №1 184 Вадим Арістов Козельцю маґдебурзького права1 відбулося 1656 р. за універсалом Б.Хмельницького2. Згідно з іншою, це сталося 1663 р. – за універсалом короля Яна Казимира під час по- ходу на Лівобережжя України3. Перша версія спирається на гетьманський універсал від 10 жовтня 1656 р.4 У до- кументі йшлося про звільнення козелецьких міщан від низки стягнень і повинностей («возовоє», «помірноє», «деготь», «воскобуйню», «поведерщину»). Прибутки мали залишатися в міщан та йти, зокрема, на «побудованє ратуша». Згадка ратуші, хай навіть тільки запроектованої чи недобудованої, а також (у санкції грамоти) «мі- щан і ратушних міста Козельця», указує на те, що поселення вже мало самовряду- вання. Жодного слова про надання «прав і привілеїв» в універсалі немає. Зрештою, гетьман не мав повноважень для видання такої грамоти. Це мав зробити верховний суверен. Підставою для другої версії служить грамота Яна Казимира, видана в м. Остер 29 грудня 1663 р., про надання Козельцю маґдебурзького права5. Це розлогий доку- мент, що пояснює умови видання (похід короля на Лівобережжя і спроба відвоюва- ти «загарбані провінції»), а також розкриває зміст прав, які надавалися міщанам (зо- крема коротко описує устрій «маґдебурзького» міста). Грамота містить список осіб, що зверталися до короля як представники міської громади із проханням надати мі- сту права: Олександр Іванович Долинський, Самуїл Брилевич, Тимофій Юркович, Григорій Василевич, Карп Колесникович, Василь Коропко, Юрій Іванович, Павло Ґриґа, Данило Миропольський, Семен Лопух, Іван Борсук, Іван Чамарний, Трохим Яцкевич, Петро Сезонович6. Текст привілею побудовано так, щоб створити враження, ніби маґдебурзь- ке право надається Козельцю вперше. Однак документ «проговорюється», ука- зує на вже наявні елементи самоврядування, а саме – ратуші: «chcąc, aby na poprawę miasta, ratusza, drog, bram, baszt, parkanów iakąkolwiek intratę mieli, pozwalamy pod ratuszem i około ratusza mieć powedersczyznę, wagę dla ważenia towarów wszelkich pomierne, postrzygalnię, wojskobojnię»7. У цьому уривку можемо побачити ті самі по- винності, від сплати яких козельчани звільнялися універсалом Б.Хмельницького: «powedersczyznę […] pomierne, […] wojskobojnię». Так само йдеться тут про «poprawę» тієї ратуші, будівництво якої згадувалося в гетьманському акті. Вочевидь, королівський привілей не надавав місту маґдебурзьке право вперше, а тіль- ки утверджував його. Але чому тоді документ не покликається до попередників Яна Казимира, які б могли це право надати, і не згадує жодні попередні грамоти? Відповідь може полягати в тому, що міщани отримали перший привілей не від поль- ських королів, а від їхніх супротивників. А отже, будь-які видані ними документи ко- ронна адміністрація вважала нелеґітимними. Так насправді й було. Ще наприкінці ХІХ ст. опубліковано чолобитну мі- щан Козельця про надання місту маґдебурзького права, подану цареві Олексієві Михайловичу 2 серпня 1655 р.8 Текст склали «войтъ Александръ Долинской съ 1 Про особливості маґдебурзького права в містах Лівобережної України див.: Багалей Д. Магдебургское право в Левобережной Малороссии // Журнал Министерства народного просвещения. – Ч.280. – Март, 1892. – Санкт-Петербург, 1892. – С.1–55. 2 Історія міст і сіл Української РСР в двадцяти шести томах: Чернігівська обл. – К., 1972. – С.302. 3 Мицик Ю.А. Хто і коли надав магдебурзьке право Козельцю і Остру // Сіверянський літопис. – Вип.6. – Чернігів, 2019. – С.64–69. 4 Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России (далі – АЮЗР). – Т.3: 1638–1657. – Санкт- Петербург, 1861. – С.548–549 (№363); Документи Богдана Хмельницького (1648–1657). – К., 1961. – С.539–540 (№412). 5 Руська (Волинська) Метрика: Книга за 1652–1673 рр. – Острог; Варшава; Москва, 1999. – С.353–359 (№133). 6 Там само. – С.356. У польському тексті: «[…] na suplikę sławetnych Alexandra Iwanowicza Dolińskiego, Samuela Brylewicza, Tymofiia Iurkowicza, Hrehorego Wasilewicza, Karpia Kolesnikowicza, Wasila Koropka, Ierzego Iwanowicza, Pawła Grygi, Daniła Miropolskiego, Semena Łopucha, Iwana Borsuka, Iwana Czamarnego, Trochima Iackiewicza, Piotra Sezonowicza». 7 Там само. 8 АЮЗР. – Т.14. – Санкт- Петербург, 1889. – С.781–782. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? 185 товарыщи»9. Крім документа від імені міщан, царю було надано листа від гетьма- на Б.Хмельницького, котрий просив, «чтобъ великий государь его царское вели- чество ихъ козелцовъ пожаловалъ права и привилья и свободы и всякие добра ко- торые издавна наданые велѣлъ подкрѣпити навѣки своею государскою жаловалною грамотою»10. Безпосереднім приводом подання козельчанами чолобитної, найвірогідніше, ста- ла спроба І.Виговського (на той час – гетьманського писаря) закріпити Козелець як своє володіння. Невдовзі після переходу Війська Запорозького «з містами й землями» в підданство московського царя, І.Виговський поспішив використати нового сюзерена для суттєвого збільшення своїх (і своєї родини) маєтностей. Улітку 1654 р. його брат Данило їздив до Москви з клопотанням до царя про жалувану грамоту членам ро- дини Виговських. У серпні 1654 р. Олексій Михайлович видав таку грамоту Іванові Виговському на володіння низкою сіл, угідь, міст і містечок, зокрема Козельцем11. Слід гадати, підлеглість новоявленому панові була обтяжливою для козельчан і спонукала бити чолом царю про надання їхньому місту маґдебурзького права. Підтримка прохання Б.Хмельницьким може свідчити про співчуття гетьмана міща- нам і небажання швидкого (тим більше, в обхід його влади) посилення власних метких урядників, найспритнішим з яких був І.Виговський. Судячи з подальших подій, кло- потання міщан було задоволене. 8 липня 1663 р. гетьман І.Брюховецький видав грамоту на підтвердження маґде- бурзького права Козельця12. Від імені міщан звернення до нього склали «Александеръ Долинский, вуйтъ, бурмистеръ и ввесь майстратъ козелскій», тобто та сама, відома нам з попередніх документів, верхівка на чолі з О.Долинським. Гетьманові було нада- но наявні в міщан акти: «Грамоту великого государя нашего, его царского пресвѣтлого величества, на давніе права и свободы майдебурскіе, одъ королей полских майстрато- ви козелскому наданніе жалованные, и при томъ иніе грамоти государскіе, тому жъ мѣсту служачие, яко и унѣверсалами прошлих антецессоров нашихъ на тіе жъ права майдебурскіе козелчаномъ належніе». У цьому переліку документів непрямо згада- но універсал Б.Хмельницького 1656 р. («унѣверсалами прошлих антецессоров на- шихъ»). Але першою виступає «грамота великого государя». Для повноти документальної картини становлення міського самоврядування в Козельці досі бракувало саме цього головного елемента мозаїки – жалуваної грамоти, про яку влітку 1655 р. клопоталися міщани за сприяння Б.Хмельницького. Вона збе- рігається у фондах Національного музею історії України (НМІУ) в колекції рукопис- них документів – справа РД-131 (див. док. 1). Не можна сказати, що грамота була зовсім невідома в науці. Видавці чолобитної козелецьких міщан 1655 р. у примітці зазначили, що документ зберігався в Архіві мі- ністерства іноземних справ у Москві, у справах малоросійських (звʼязка 11, зошит 14). У зошиті було три аркуші, з них – два документи: чолобитна та, власне, жалувана гра- мота. Однак опубліковано було тільки чолобитну. Про існування грамоти забули. Як наслідок, суперечки щодо запровадження маґдебурзького права в Козельці спира- лися на периферійні документи, оминаючи центральний. Тепер картина відновлює цілісність. Не від універсалу Б.Хмельницького 1656 р., і не від грамоти Яна Казимира 1663 р., а від грамоти Олексія Михайловича 1655 р. треба вести історію міського самоврядування в Козельці. 9 Там же. – С.781. 10 Там же. – С.782. 11 Там же. – Т.10. – Санкт-Петербург, 1878. – С.671–672 (прим.); Т.15. – Санкт- Петербург, 1892. – С.1–4. 12 Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687). – К.; Л., 2004. – С.289 (№188). Український історичний журнал. – 2021. – №1 186 Вадим Арістов Цей документ зберігався в місті до 1663 р., що засвідчує його згадка у грамо- ті І.Брюховецького. Але дуже скоро він виїхав звідси назавжди. Про це розповідає текст на паперовому аркуші, що зберігся у фондах НМІУ в конвої жалуваної грамоти (РД-131). Це є той таємничий «третій аркуш» із зошиту, де містилася чолобитна ко- зельчан і жалувана грамота 1655 р. Свого часу видавці 14-го тому «АЮЗР» його змі- сту не розкрили. Зараз цю археографічну прогалину можна заповнити. Напис на аркуші, зроблений польською мовою, сповіщає про те, що під час по- ходу за Дніпро в 1664 р. король Ян Казимир забрав грамоту, видану Олексієм Михайловичем, після того, як козельчани зреклися «московської протекції» (див. док. 2). Цю приписку до жалуваної грамоти було зроблено невдовзі («teraz») після 1667 р. Це видно з її заключних слів, що відзначають зміну московським царем піс- ля Андрусівського перемир’я («po Paktach») печатки13: «Notandum ze pieczęc inaksza była przed Paktami Anni 1667 A inakszey teraz po Paktach zazywa». Найвірогідніше, грамота Олексія Михайловича була віддана Янові Казимиру ще наприкінці грудня 1663 р., і цю подію треба напряму пов’язувати з виданням нового привілею Козельцю на маґдебурзьке право 29 грудня того року. Натомість у польській приписці датування видається неточним – її автор орієнтувався на час закінчення за- дніпровської кампанії й повернення короля на Правобережжя в лютому – березні 1664 р. Після 1667 р. жалувана грамота московського царя місту Козельцю перебува- ла в Короні Польській. Коли ж вона потрапила до Росії, зокрема до Архіву міністер- ства іноземних справ, – питання поки що залишається відкритим. * На прикладі розглянутих вище документів можна простежити, як формував- ся фіктивний образ «давніх прав» Козельця, як «новина» ставала «стариною»14. Міщани отримували привілей на маґдебурзьке право вперше, проте намагалися по- довжити історію своїх прав на самоврядування. У цьому полягала особливість цього випадку, що добре видно на порівнянні з іншими «містами з історією». У 1654 р. у зверненні до царя міщани Переяслава просили про підтверджен- ня «правъ и привиліевъ нашихъ, намъ отъ давныхъ королей полскихъ наданыхъ»15. І справді, вони подали наявні документи, що засвідчували права на самоврядування, зокрема привілеї Сиґізмунда ІІІ та Владислава ІV16. Так само набір власних привілеїв від великих князів литовських і королів польських подали цареві міщани Києва, звер- таючись до нього з аналогічним клопотанням17. Натомість козельчани не мали жод- них документів від попередніх державців. А тому у чолобитній їм довелося майстерно доводити своє «право на право». Спершу в тексті пояснювалося походження козелецьких міщан, така собі «етно- генетична леґенда»: «Мы убогие граждане мѣста Козелца будучи извоеванные чрезъ тѣ лѣта войною сошли есмя до новосаженого города Козелца уходя отъ Ляховъ чтобъ есмя при вѣрѣ своей православной были а имянно изо Львова съ Премышля изъ Острога съ Костянтинова и Каменца Подолского и изъ иныхъ разныхъ мѣстъ»18. 13 Про нову державну печатку царя, створену після Андрусівського перемир’я, див.: Пчелов Е.В. Государственная печать Алексея Михайловича 1667 г.: К 350-летию герба Московского царства // Вестник архивиста. – 2017. – №4. – С.147–158. 14 Про категорію «старовини» в пізньосередньовічній і ранньомодерній Україні див.: Кром М.М. «Старина» как категория средневекового менталитета: по материалам великого княжества Литовского 14 – нач. 17 вв. // Mediaevalia Ucrainica. – Т.3. – К., 1994. – С.68–85. 15 АЮЗР. – Т.10. – С.516. 16 Там же. – С.517–532. 17 Там же. – С.615–644. 18 Там же. – Т.14. – С.781. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? 187 Далі йшло обґрунтування потреби козельчан у жалуваній грамоті: «Чтобъ есмя по привилью нашему судилися правомъ магдебургскимъ въ ратушѣ какъ есмя издавна навыкли»19. Тобто свою «звичку» до маґдебурзького права козелецькі міщани нібито набули до втечі, коли вони або їхні предки ще жили в інших містах і там цим правом керувалися. Чи то арґументи козельчан виявилися переконливими, чи то царська адміністра- ція не схотіла розбиратися в тонкощах і вжила звичне кліше, але у грамоті Олексія Михайловича бачимо таке формулювання: «Права привилия и свободы и всякие до- бра которые от велики(х) бл(а)гоч(ес)т(и)выхъ кн(я)зе(и) и короле(и) по(л)скихъ на- даные». Зрозуміло, що укладачі документа не мали на увазі конкретних правителів та їхні грамоти (яких не існувало), а в особі абстрактних «князів і королів» апелювали до минулого загалом. Текст створював враження, що в міщан Козельця вже були «приві- леї та свободи», надані попередніми володарями, а цар лише відновлював/підтверджу- вав їх і ґарантував недоторканність. Нарешті, в універсалі І.Брюховецького 1663 р. спостерігаємо вже сформовану фікцію: «Давніе права и свободы майдебурскіе, одъ королей полских майстратови ко- зелскому наданніе жалованные»20. Як бачимо, у тексті спеціально уточнено, що маґде- бурзькі «права і свободи» польські королі надавали саме «козелецькому маґістрату». Минуло лише вісім років – і «традицію» було «винайдено». Проте короткочасний перехід Козельця в руки польського короля анулював цю традицію. Міське самоврядування було ніби перезасновано, місто отримало печатку (велику й малу) та герб («chorągiew miejska»)21, що залишалися в ужитку після повер- нення під владу Війська Запорозького. Щойно вигадана леґенда про давні початки маґдебурзького права Козельця («права и свободы майдебурскіе, одъ королей полских майстратови козелскому наданніе»), як виявилося, стала передбаченням недалекого майбутнього: наприкінці 1663 р. польський король справді надав козелецькому маґі- стратові права та свободи. Натомість у минуле пішли перші вісім років самоврядуван- ня Козельця й жалувана грамота 1655 р. * Матеріали зберігаються в Національному музеї історії України (фондова колекція «Рукописні документи», спр.131). При їх публікації збережено ориґінальну орфогра- фію рукопису, виносні літери подано у круглих дужках. №1 Грамота царя Олексія Михайловича міщанам Козельця від 5 серпня 1655 р. Б(о)жиею м(и)л(ос)тию мы вел(и)киі г(осу)д(а)рь ц(а)рь і великиі кн(я)зь Алексѣ(и) Ми- хаиловичь всеа Великия і Малыя Росиі самодержецъ Московскиі Киевскиі Владимерскиі Новгородцкиі ц(а)рь Казанскиі ц(а)рь Астраханскиі ц(а)рь Сибирскиі г(осу)д(а)рь Псковскиі ве- ликиі кн(я)зь Смоленскиі Тверскиі Югорскиі Пермскиі Вятцкиі Болгарскиі і иныхъ, г(осу)д(а)рь і великиі кн(я)зь Новагорода Низовские земли Черниговскиі Резански Полотцкиі Ростовскиі 19 Там же. 20 Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687). – С.289 (№188). 21 Руська (Волинська) Метрика: Книга за 1652–1673 рр. – С.358. Український історичний журнал. – 2021. – №1 188 Вадим Арістов Яросла(в)скиі Белозерскиі Удорскиі О(б)дорскиі Кондинскиі Витебскиі Мстиславскиі і всеа сѣвер- ныя страны повелитель, і г(осу)д(а)рь Иверские земли Карталиискихъ и Грузинскихъ ц(а)ре(и) і Кабардинские земли Черкаскихъ і Горскихъ кн(я)зеи і ины(мъ) многимъ г(осу)д(а)р(с)твамъ и землямъ восточнымъ и западнымъ і сѣвернымъ отчичь и дѣдичь и наслѣдникъ и г(осу)д(а)рь и облаадатель. Пожаловали есмя н(а)ш(е)го ц(а)рского величества города Козе(л)ца мещанъ въ н(ы)неш- не(м) во 163 году августа въ 2 (день). Подали они намъ великому г(осу)д(а)рю нашего ц(а)рского величества Во(и)ска Запорожского Гетмана Богдана Хме(л)ницкого листъ, а в томъ листу напи- сано, бьетъ челомъ на(м) великому г(осу)д(а)рю н(а)шему ц(а)рскому величеству он Гетман чтоб намъ великому г(осу)д(а)рю пожаловати тѣхъ козелецкихъ мещанъ права привилия і свободы і всякие добра которые от велики(х) бл(а)гоч(ес)т(и)выхъ кн(я)зе(и) і короле(и) по(л)скихъ на- даные велѣти по(д)твердити на веки потом дати имъ н(а)шу ц(а)рского величества жаловалную грамоту. И мы великиі г(осу)д(а)рь ц(а)рь і великиі кн(я)зь Алексѣ(и) Михаиловичь всеа Великия і Малыя Росиі самодержецъ н(а)ш(е)го ц(а)рского величества города Козе(л)ца меща(н) пожалова- ли права и привилия которые от велики(х) бл(а)гоч(ес)т(и)вы(хъ) кн(я)зе(и) і короле(и) по(л)скихъ даны нарушити не велѣли и ме(ж) себя во(и)та і бурмистровъ і ра(и)цовъ і лавниковъ выбирати имъ поволили, и на пре(ж)ние ихъ привилия велѣли и(м) дати сю н(а)шу ц(а)рского величества жало- валную грамоту за н(а)шею г(осу)д(а)рскою печатью. И имъ н(а)ш(е)го ц(а)рского величества города Козе(л)ца мещаномъ видя к себѣ н(а)шу г(осу)- д(а)рскую премногую м(и)л(о)сть и жалованье намъ великому г(осу)д(а)рю н(а)ш(е)му ц(а)рско- му величеству и с(ы)ну н(а)ш(е)го ц(а)рского величества бл(а)говѣрному ц(а)р(е)в(и)чю и велико- му кн(я)зю Алексѣю Алексѣевичю всеа Великия и Малыя Росиі служити і прямити і всякого доб- ра хотѣти во все(м) на чемъ они намъ великому г(осу)д(а)рю н(а)ш(е)му ц(а)рскому величеству по св(я)то(и) і непорочно(и) ева(н)гельско(и) заповеди вѣру учинили, Дана ся н(а)ша ц(а)рского величества жаловалная грамота в н(а)ш(е)мъ г(осу)д(а)рскомъ по- ходе на стану в н(а)ш(е)мъ ц(а)рского величества городе Ви(л)не лѣта 7163 августа въ 5 (день). №2 Приписка про грамоту Олексія Михайловича на окремому аркуші Prziwiley Cara Moskiewskiego miastu Kozielcu za Dnieprem, na instancią Bogdana Chmielnickiego dany. A pod bytnosc Krola J(ego)M(os)ci Jana Kazimirza za Dnieprem po odebranych z rąk Moskie- wskich wielu miast przeß mieszczan Kozieleckich przy wyrzecßeniu się Protectiey Moskiewskiey temuz Krolowi Je(go)M(os)ci oddany A(n)no D(omi)ni 1664 Notandum ze pieczęc inaksza była przed Paktami Anni 1667 A inakszey teraz po Paktach zazywa REFERENCES 1. Krom, M. (1994). «Starina» kak kategoriya srednevekovogo mentaliteta: po materialam Velikogo kniazhestva Litovskogo 14 – nach. 17 vv. Mediaevalia Ucrainica, 3. Kiеv. [in Russian]. 2. Mytsyk, Yu. (2019). Khto i koly nadav mahdeburzke pravo Kozeltsiu i Ostru. Siverianskyi litopys, 6. Chernihiv. [in Ukrainian]. 3. Pchelov, Ye. (2017). Gosudarstvennaya pechat Alekseia Mikhaylovicha 1667 g.: K 350-letiyu gerba Moskovskogo tsarstva. Vestnik arkhivista, 4. [in Russian]. Український історичний журнал. – 2021. – №1 Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право? 189 Vadym ARISTOV Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow, Institute of History of Ukraine NAS of Ukraine; Research Fellow, National Museum of the History of Ukraine (Kyiv, Ukraine), aristov3000@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3094-8850 When did Kozelets Receive the Magdeburg Law? Abstract. The date and circumstances of Kozelets’s acquisition of Magdeburg law have so far been the subject of debate. Disputes over the introduction of Magdeburg law in Kozelets were based on two documents: the universal of Hetman B.Khmelnytskyi (1656) on the release of Kozelets citizens from a number of duties and the letters patent of King John Casimir (1663). However, the main document – the first letters patent – was not known in the scholarship and remained unpublished. The article fills this archeographic gap. The funds of the National Museum of Ukrainian History contain a diploma of Tsar Oleksiy Mykhailovych of 1655, who granted the townspeople of Kozelets the Magdeburg law. The text of the diploma, as well as the accompanying sheet, which was added after 1667, is published in this article. Taking into account this document it is possible to reconstruct the history of how Kozelets obtained city rights. In 1655 the citizens submitted a petition to the tsar for a letters patent. Their request was granted and a diploma was issued, which is now in the National Museum of the History of Ukraine. It is probable that the petition of the citizens to the Tsar was caused by the activity of I.Vyhovskyi, who in 1654 received from Aleksey Mikhailovich the right to possession of a number of villages, towns and cities. One of them was Kozelets. The second known document in the history of Kozelets self-government was the universal of Hetman B.Khmelnytskyi (1656). In the summer of 1663, the inviolability of the rights of the citizens of Kozelets was confirmed by Hetman I.Briukhovetskyi. Soon Aleksey Mikhailovich’s diploma was taken out of Kozelets by the King John Casimir during the campaign to the Left-Bank Ukraine in 1663–1664. Instead, the king issued a new letters patent on his own behalf. On the example of the documents of 1655–1663, connected to the establishment of Magdeburg law in Kozelets, it is possible to trace how the city legends about “old rights” were formed. The top citizens of Kozelets, led by O.Dolynskyi, quickly “invented” the tradition about the “rights and freedoms” given to the city by “old” Polish kings. Ironically, the real granting of the letters patent by the Polish king put an end to this tradition. Keywords: Kozelets, Magdeburg law, National Museum of the History of Ukraine, Aleksey Mikhailovich, Bohdan Khmelnytskyi, Ivan Briukhovetskyi, Ivan Vyhovskyi, John Casimir.

Коли місто Козелець отримало маґдебурзьке право?

Institution

Ähnliche Einträge