Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород"
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179930 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" / В. Гупало, Н. Войцещук // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 225-227. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179930 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1799302021-07-05T01:26:26Z Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" Гупало, В. Войцещук, Н. Хроніка 2021 Article Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" / В. Гупало, Н. Войцещук // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 225-227. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179930 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Хроніка Хроніка |
| spellingShingle |
Хроніка Хроніка Гупало, В. Войцещук, Н. Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" Український історичний журнал |
| format |
Article |
| author |
Гупало, В. Войцещук, Н. |
| author_facet |
Гупало, В. Войцещук, Н. |
| author_sort |
Гупало, В. |
| title |
Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" |
| title_short |
Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" |
| title_full |
Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" |
| title_fullStr |
Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" |
| title_full_unstemmed |
Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" |
| title_sort |
презентація проекту історико-культурного парку "древній звенигород" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Хроніка |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179930 |
| citation_txt |
Презентація проекту історико-культурного парку "Древній Звенигород" / В. Гупало, Н. Войцещук // Український історичний журнал. — 2021. — Число 1. — С. 225-227. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT gupalov prezentacíâproektuístorikokulʹturnogoparkudrevníjzvenigorod AT vojceŝukn prezentacíâproektuístorikokulʹturnogoparkudrevníjzvenigorod |
| first_indexed |
2025-07-15T19:17:54Z |
| last_indexed |
2025-07-15T19:17:54Z |
| _version_ |
1837741720061607936 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №1
ХРОНІКА
Упродовж останніх п’яти років науковці Львова інтенсивно опрацьовують культурну спадщину
одного з трьох найдавніших міст Українського Прикарпаття – князівської столиці Звенигорода
(нині це городище на території однойменного села в Пустомитівському р-ні Львівської обл.). Мета
цих починань – привернути увагу широкого загалу до столичного міста, яке відігравало вагому
роль у державотворчих процесах. Відтворення маловідомих сторінок вітчизняної історії особли-
во актуальне у сучасних умовах, які диктують крайню необхідність реконструкції реальних обста-
вин формування національної ідентичності. Яскравим прикладом цього важливого процесу став
«призабутий» Звенигород. Інноваційний для України проект недаремно окреслено як «Древній
Звенигород», наголошуючи цією назвою на глибинних історичних коренях державницьких пере-
творень та генезі урбаністичних процесів в Україні-Русі. У структурі проекту виділяються три най-
важливіших складові: наукове вивчення реліктів колишнього міста, облаштування та впорядкуван-
ня території його центральної частини, популяризація сучасними методами історичного значення
Звенигорода й культурно-історичних процесів на теренах Галицько-Волинської Русі загалом.
Низка заходів, пов’язаних із поширенням маловідомої інформації про Зве ни город, ґрун-
тується на багаторічних історико-археологічних дослідженнях, підсумки яких кілька років тому
підбито в монографічному опрацюванні1. Матеріали, здобуті за майже 250 років вивчення
пам’ятки, сьогодні, крізь призму існування цього міста, дозволяють зробити певні акценти в істо-
рії реґіону на перших етапах державного періоду.
Доля Звенигорода як міста мала свої особливості, що обумовили його, так би мовити, «не-
дооцінення». З’ясування причини цих обставин є ключем до розуміння всієї історичної тра-
гедії колись величного міста. Незважаючи на те, що в літописах Звенигород згадано близько
15 разів, його жодного разу не названо містом, рівно ж як відсутня й титулатура «князь звени-
городський». У пізньосередньовічних писемних джерелах на теренах Галичини та Поділля відо-
мі однойменні населені пункти, які в істориків не асоціювалися з літописним Звенигородом, що
мав славу неприступної твердині.
Пошуки локалізації Звенигорода, що хвилювали середовище дослідників упродовж ХІХ ст.,
підсумував М.Грушевський, який в опублікованій 1899 р. у «За пис ках Наукового товариства імені
Шевченка» статті «Звенигород галицький» переконливо довів, що літописний Звенигород знаходив-
ся неподалік від Львова. Низка істориків (М.Гру шевський, І.Крип’якевич, Я.Ісаєвич та ін.) ще напере-
додні широкомасштабних розкопок на території городища стверджували не лише про міський харак-
тер Зве ни города, а і про його столичний статус. Саме городище в межах земляних укріплень займало
площу лише 12 га й було розташоване на вузькому мису, що врізався у забагнену долину р. Білки та її
допливів. Просторова організація обмеженої території городища і пригородів, що простягалися ззов-
ні фортифікації, відрізнялася від тридільної планувальної структури типового давньоруського міста.
Це схиляло інших учених до висновку, що Звенигород був лише незначним центром невеликої еко-
номічної округи. Навіть численні артефакти й об’єкти, відкриті на городищі та пригородах у 1950–
1960-х рр., не могли вплинути на перегляд цієї думки, що панувала тоді в радянській історіографії.
1 Гупало В. Звенигород і Звенигородська земля у ХІ–ХІІІ ст. (соціоісторична реконструкція). – Л., 2014. – 532 с.
Віра Гупало (Львів), Наталія Войцещук (Львів)
Презентація проекту історико-культурного
парку «Древній Звенигород»
Український історичний журнал. – 2021. – №1
226 Хроніка
Ситуація переломилася на початку 1970-х рр., коли О.Ратич (Інститут суспільних наук
АН УРСР) розкопав рештки білокам’яного ансамблю (палацу й церкви, з’єднаних дерев’яним
двоповерховим переходом-ґалереєю). Дослідник інтерпретував релікти як князівський комп-
лекс другої чверті ХІІ ст., пов’язаний із Володимирком Володаровичем. Ці будівлі хронологіч-
но поступалися лише палацу в Перемишлі, де на престолі сидів батько Володимирка – Володар
Ростиславич. Відсутність традиційних фундаментів із колотого каміння для деяких дослідників
слугувала підставою для заперечення існування мурованих будівель. Віднайдені 2008 р. в бібліо-
теках ім. Оссолінських та Чарторийських архівні матеріали про забудову території городища в
ранньомодерну добу пояснюють причину відсутності каміння у фундаментних ровах споруд
княжої доби (каміння використано для зведення фільваркових будівель). Натомість виявлен-
ня у фондосховищах музеїв раніше не атрибутованих звенигородських артефактів, як кам’яної
хрестильниці (2014 р.) та бази колони (2019 р.), доводить слушність думки про ансамбль біло-
кам’яних князівських будівель. Відомі архітектори І.Могитич (Львів) та Г.Логвин (Київ) створи-
ли перші графічні реконструкції цього комплексу.
Упродовж наступних десятиліть дослідження проводилися в різних частинах пригородів
та околиць. Але ці матеріали, частково опубліковані, відображали лише поточний стан вивчен-
ня пам’ятки, залишаючи поза увагою цілісну картину сукупності відкритих ділянок. Значним
кроком уперед стали розкопки 1981–1994 рр. під керівництвом проф. І.Свєшнікова (Інститут
українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України). Учений здійснив кілька фундаментальних від-
криттів. По-перше, установив локалізацію укріпленого дитинця, що одразу засвідчило тридільну
структуру Звенигорода і його міський характер. По-друге, відкрив рештки двох дерев’яних цер-
ков, одну з яких – у межах давньої торговиці. По-третє, виявив сліди укріплень, що обмежували
площу пригородів. І, по-четверте, на широкій суцільній площі (до 3000 кв. м) дослідив релікти
дерев’яної забудови, що збереглися в торфовому ґрунті: мостова та садибна забудова обабіч неї.
На території садиб розкопано тисячі предметів, утім з органічної сировини (дерева, шкіри, бе-
рести). До унікальних (єдиних в Україні) артефактів відносяться ціла берестяна грамота та живо-
писна натільна іконка в бурштинових шатах, датовані першою половиною ХІІ ст.
Сьогодні, систематизуючи весь матеріал, здобутий кількома поколіннями дослідників, скла-
лися об’єктивні обставини для реконструкції загальної просторової організації міста та структури
його містобудівних ділянок. Отож можемо зі впевненістю констатувати, що Звенигород складався
з дитинця, розташованого на вершині високого пагорба. Підніжжя пагорба по периметру оточував
добре укріплений окольний город, далі лежали укріплені пригороди. Загальна площа міста в ме-
жах укріплень становила до 140 га. Звенигород лежав на вузькому пасмі суші в оточенні багнистих
поверхонь. У цих забагнених заплавах річок і потічків виступали більші та менші острови, поєднані
з основною сушею мостами на палях. Острови складали цілісність міського організму. Решта тери-
торії утворювали розлогі передмістя. Вони тягнулися й на схилах горбогір’я по периметру звениго-
родської долини. Тут на пагорбах облаштовано невеликі укріплені боярські двори, що виконували
роль форпостів на підходах до столиці. Така просторова організація Звенигорода значно відріз-
няється від прикарпатських міст, розташованих на високих підвищеннях, натомість дуже близь-
ка до топографії міст волинських. Пояснення, очевидно, криється в перипетіях життєпису князів
Ростиславичів, котрі як сироти юнацькі роки провели при дворі свого дядька Ярополка Ізяславича
у Володимирі. Тому не повинно дивувати, що Володар Ростиславич міг звести Звенигород за взір-
цем наймогутнішого центру Волинської землі. Місто проіснувало щонайпізніше з останньої чверті
Український історичний журнал. – 2021. – №1
Хроніка 227
ХІ ст. до 1241 р., коли було вщент спалене ханом Батиєм. Отримані у ході досліджень дендро- та
радіовуглецеві дати дають підстави говорити про динаміку розвитку Звенигорода як міського осе-
редку. Від часу заснування він пережив чотири перебудови.
Сукупність усіх цих знань сьогодні виступає вагомою підосновою для реалізації програм ре-
конструкції зовнішнього вигляду окремих будівель, складових ділянок міста і його загальної пла-
ніграфії. Однак насамперед загал інформації дозволяє ставити питання про музеєфікацію всієї тери-
торії пам’ятки, яка катастрофічно руйнується. Так виник задум створити історико-культурний парк
«Древній Звенигород». У 2017 р. Мінреґіонбуд оголосив конкурс на проекти Програми підтримки
секторальної політики – Підтримка реґіональної політики України, що мала реалізовуватися за раху-
нок коштів, отриманих від Європейського Союзу. Проект облаштування історико-культурного парку
на території пам’ятки національного значення «Літописний Звенигород» переміг в одному з напрям-
ків цієї програми, а саме «Адаптація об’єктів культурної спадщини під туристичну діяльність». На
його реалізацію в рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС виділено 12 млн грн.
Наявна на сьогодні джерельна база достатня і для розробки ідей із віртуальних реконструк-
цій на базі 3D-технологій. У 2018 р. згуртовано колектив однодумців, які на міждисциплінарних
засадах розпочали роботу над моделюванням різних етапів забудови княжого міста. Ці напрацю-
вання покладено в основу проекту «Древній Звенигород: брендинґ та промоція княжої столиці»,
що став переможцем у конкурсній програмі Українського культурного фонду 2019 р. «Створюємо
інноваційний культурний продукт». Проект реалізовано за підтримки УКФ і за співфінансування
Львівської ОДА та Пустомитівської райради. Мета цього проекту – промоція історичної, куль-
турної й туристичної локації серед широких кіл громадськості. Особливу увагу відведено пре-
зентації, яка відбулася у чотирьох містах, де зібрала різну аудиторію – потенційних відвідувачів
парку, можливих партнерів у подальших розробках нових проектів та їхній імплементації, май-
бутніх співучасників міжнародних наукових ґрантів. Так, цикл презентацій започатковано 8 жовт-
ня в Національному музеї мистецтв ім. Б. та В. Ханенків за участі наукових співробітників музеїв
України, археологів і фахівців у сфері охорони пам’яток культурної спадщини. 17 жовтня захід від-
бувся в Одесі, у туристичному центрі, де значну частину аудиторії складали студенти вишів.
Наступні презентації реалізовано за межами України під патронатом посольства України
в Республіці Польща. Зустрічі, що відбувалися переважно в колі фахівців, складалися з двох ча-
стин: лекція про історію дослідження пам’ятки, етапи розвитку міста, особливості матеріаль-
ної та духовної культури княжої столиці; обговорення того, як на основі здобутих матеріалів реа-
лізовуватиметься облаштування історико-культурного парку в межах пам’ятки та перспективи
3D-моделювання княжого міста. 21 жовтня 2019 р. проект презентовано в Національному музеї
у Варшаві, а 23–24 жовтня – у Краківському археологічному музеї. Проект «Древній Звенигород:
брендинґ та промоція княжої столиці» завершено підсумовуючою презентацією, яка відбулася
30 жовтня 2019 р. в Національному університеті «Львівська політехніка». У засіданні брали участь
історики, архітектори, реставратори, наукові співробітники музейних установ, археологи, представ-
ники мас-медіа. Колектив виконавців проекту представив фільм, де подано новітнє бачення цілісно-
го образу Звенигорода як князівської столиці на різних етапах розвитку. Водночас у рамках проек-
ту розроблено логотип майбутнього історико-культурного парку та емблему, можливу туристичну
продукцію, а також пазли з реконструкцією міста Володимирка Володаровича першої половини
ХІІ ст. та книжку-складанку для дітей дошкільного віку «Казка про зачароване місто Звенигород».
Реалізація презентацій викликала зацікавлення історією Звенигорода, його матеріальною та
духовною культурою як в українському, так і польському наукових середовищах (а в Україні – ще
й широких кіл громадськості). Таким чином, здобутий досвід промоцій засвідчив вагоме значен-
ня наших проектів у поширенні знання про маловідоме до цього часу княже місто Звенигород.
Розповідаючи про історію вивчення пам’ятки, поступове здобуття нових артефактів та об’єктів,
ми намагалися відобразити складний шлях наукового дослідження, у ході якого лише на пев-
ному етапі складаються об’єктивні умови для здійснення своєрідного прориву в консерватив-
ній інтерпретації історичної дійсності. Спільними зусиллями на міждисциплінарних засадах
ми повертаємо Звенигород із забуття, повертаємо йому зовнішній образ. У контексті прове-
деної роботи вже по-іншому, глибше та ширше постає розуміння значимості цього міста, його
ролі в історії України, його місця у складних етнополітичних, історико-культурних процесах
Центрально-Східної Європи.
|