Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження
Рецензія на книгу: Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження. – К., 2020. – 656 с.
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2021
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179965 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження / А. Мартинов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 207-210. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-179965 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1799652021-07-10T01:26:25Z Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження Мартинов, А. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження. – К., 2020. – 656 с. 2021 Article Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження / А. Мартинов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 207-210. — укр. 0130-5247 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179965 uk Український історичний журнал Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди |
| spellingShingle |
Рецензії й огляди Рецензії й огляди Мартинов, А. Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження Український історичний журнал |
| description |
Рецензія на книгу: Кудряченко А.
Федеративна Республіка Німеччина: засади
демократичного сходження. – К., 2020. – 656 с. |
| format |
Article |
| author |
Мартинов, А. |
| author_facet |
Мартинов, А. |
| author_sort |
Мартинов, А. |
| title |
Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження |
| title_short |
Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження |
| title_full |
Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження |
| title_fullStr |
Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження |
| title_full_unstemmed |
Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження |
| title_sort |
кудряченко а. федеративна республіка німеччина: засади демократичного сходження |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Рецензії й огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/179965 |
| citation_txt |
Кудряченко А. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження / А. Мартинов // Український історичний журнал. — 2021. — Число 2. — С. 207-210. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT martinova kudrâčenkoafederativnarespublíkanímeččinazasadidemokratičnogoshodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-15T19:21:04Z |
| last_indexed |
2025-07-15T19:21:04Z |
| _version_ |
1837741917223256064 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Запропонована увазі читачів монографія стала узагальнен-
ням багаторічних досліджень відомого віт чи з няного ґер-
маніста доктора історичних наук, професора, члена-корес-
пондента НАН України Андрія Іва новича Кудряченка,
присвячених висвітленню німецького історичного шля-
ху від капітуляції нацистів у травні 1945 р. до розбудови де-
мократичної партійно-політичної системи, розвитку пред-
ставницької демократії. Тобто розглядаються процеси, які
привели Німеччину до економічного дива та до консолі-
дації суспільства. Ця книга відкриває серію фундаменталь-
них досліджень очолюваного автором рецензованої праці Інституту всесвітньої історії
НАН України під загальною назвою «Країни успішних перетворень». Ідеться про намір
висвітлити та показати історичний досвід держав, які досягли успіху на шляху своєї транс-
формації. Звичайно, одним із найбільш цікавих прикладів у цьому сенсі стала Німеччина.
Автор переосмислює роль німецького громадянського суспільства в подоланні нацист-
ського й тоталітарного минулого. Концепція монографії ґрунтується на дослідженні полі-
тичних та економічних засад консолідації демократії на основі з’ясування головних особли-
востей, рис, основних структурних змін повоєнної доби німецької історії (с.23). На слушну
думку А.І.Кудряченка, «найвірогідніше шанси на успіх демократичних перетворень має та
політична стратегія, яка базується на раціонально виважених національних інтересах, кра-
щих історичних традиціях народу, спирається на сформовану дієву демократичну держав-
но-політичну систему з відповідними інститутами та громадянським суспільством, які спо-
відують корпоративно-солідаристську парадигму в якості основи суспільної консолідації»
(с.30). Джерельну базу праці становить широке коло документів внутрішньої політики
ФРН, а також мемуари провідних політиків цієї країни. Змістовним кількісно та якісно є
комплекс спеціальної літератури, проаналізованої й залученої до дослідження.
Другий розділ монографії присвячений висвітленню особливостей німецького
питання в повоєнній Європі. Розташування німецьких земель у центрі континенту пе-
ретворило їх на об’єкт конкурентної боротьби різних полюсів сили, що ускладнювало
формування єдиної держави. Запізніле її утворення створило в Європі гостру ситуа-
цію протистояння націоналізму та експансіонізму. Відтоді німецьке питання у вузько-
му сенсі стало проблемою єдності німецької нації, а у широкому розумінні – це про-
блема місця й відносин Німеччини в повоєнній Європі (с.60).
Канцлер К.Аденауер сприяв консолідації західнонімецьких земель і спрямуванню
їх до євроатлантичної та європейської інтеґрації. Новий етап вирішення німецького
питання повоєнної епохи втілився в концепції і практиці нової східноєвропейської по-
літики канцлера В.Брандта, котра дала можливість здійснювати зміни через поетапне
зближення з Німецькою Демократичною Республікою. Культура загального добробу-
ту й політика еґалітарного солідаризму західнонімецької держави стала дієвою відпо-
віддю на історичні катастрофи ХХ ст., а саме на людиноненависницький нацизм і дер-
жавно організований соціалізм з його примусовим колективізмом.
Третій розділ стосується аналізу конституційно-правових засад демократичного посту-
пу Німеччини. Слушно зазначається, що конституційна й федеративна традиції виросли з
історії цієї країни (с.109). Показово, що у західних зонах окупації після 1945 р. німецькі адмі-
ністрації створювалися знизу вгору, тобто спочатку на комунальному, а потім на земельно-
му рівнях. Чинна донині конституція 1949 р. фіксує чіткий поділ влад, а права і свободи гро-
мадян доповнюються правом на рівність та ґарантуються незалежним судовим захистом.
Важливою засадою став принцип соціальної держави. Переконливим історичним іспи-
том для функціональної спроможності німецького устрою було відновлення національної
Кудряченко А.
Федеративна Республіка Німеччина: засади
демократичного сходження. – К., 2020. – 656 с.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
208 Рецензії й огляди
єдності 3 жовтня 1990 р. На варті цінностей правової держави стоїть Федеральний кон-
ституційний суд, а ядром виконавчої влади залишаються функції федерального канцлера.
У ФРН вибудувано дієвий баланс центральної влади та всієї ієрархії місцевого самовряду-
вання, що забезпечує зворотний зв’язок між адміністративними рівнями.
У четвертому розділі автор висвітлює особливості змагального федералізму.
Наявна модель організації державності стала закономірним продуктом історично-
го розвитку німецьких земель, які тривалий час існували окремо одна від одної.
А.І.Куд ря ченко коротко зупиняється на історії Райнського, Німецького, Південно-
Ні мецького союзів, які були предтечами майбутньої імперії. Цей досвід сприяв виро-
бленню локального патріотизму та навичок самоуправління, що традиційно переда-
ються від одного покоління німців до наступного. У цьому сенсі ФРН виступає чи не
зразком політики субсидіарності, тобто ефективного вирішення проблем громадян на
тому рівні, де вони виникли. Важливим стратегічним завданням федерального уряду
стало поступове вирівнювання економічного потенціалу земель (с.187).
На сторожі німецького федералізму залишається палата земель (бундесрат), яка
на рівні федерації є також законодавчим органом не стільки в політичному, скільки в
адміністративно-правовому сенсі. Справжню перевірку на міцність німецький феде-
ралізм пройшов після досягнення 3 жовтня 1990 р. єдності західних і східних земель.
Однак іспит триває, адже досі проглядаються певні соціально-економічні та навіть
ментальні відмінності між східними й західними німцями.
П’ятий розділ монографії присвячено ролі партійно-політичної системи ФРН в
утвердженні представницької демократії. Автор проаналізував особливості процесу фор-
мування політичних партій у повоєнну пору. Детально описано трансформацію партійної
системи після 1990 р. Висвітлено історію й сучасний стан Християнсько-демократичного
союзу. Наголошується, що після виборів у Бундестаґ 2017 р. у ХДС активізувалися диску-
сії щодо базових засад партійної програми. Частина партійців виступають за чіткіший пра-
воцентристський вектор, інші – за більш лівоцентристський курс, який було вироблено в
роки участі партії у «великих коаліціях» із соціал-демократами.
Федеральна земля Баварія в питанні партійного будівництва після 1945 р. пішла
власним шляхом. Незмінно правлячий тут Християнсько-соціальний союз – не про-
сто політичний сателіт ХДС, а й має більш консервативний образ та відповідну полі-
тику, що дозволяє цій партії на рівних співпрацювати з християнськими демократами.
У монографії наголошується на важливості для партійної системи історії нині
найстарішої у країні (заснована 1863 р.) Соціал-демократичної партії Німеччини.
Тривале перебування есдеків разом із християнськими демократами у складі «великої
коаліції» дещо розмило політичний профіль класичної ідеологічної партії. Звичайно,
партійний базис також руйнують соціально-демографічні зміни, швидке скорочення
чисельності індустріального робітничого класу та феномен прекаріату як прошарку
найманих працівників без трудового договору й соціальних ґарантій.
Спадкоємницею класичних ліберальних ідеологічних настанов уважає себе Ві ль-
на демократична партія Німеччини. Залежно від актуальної партійно-політичної ко-
н’юн ктури вона не завжди потрапляє до складу Бундестаґу та до ландтаґів, особли-
во у східнонімецьких землях. Так було на федеральних виборах 2013 р., коли ліберали
не подолали п’ятивідсотковий бар’єр. Однак уже 2017 р. вільні демократи знову опини-
лись у парламенті та навіть мали нагоду ввійти до правлячої коаліції, але так і не домо-
вились із християнськими демократами й потенційними партнерами – Партією зе-
лених. Саме зелені вважають ключовим конкурентом лібералів за право брати участь
у коаліційному розподілі влади на федеральному рівні. У січні 1980 р. зелені виникли
як альтернатива традиційним політичним партіям з їхнім «бюрократизмом». Тільки
одного разу на національному рівні вони були представлені у правлячій «червоно-
зеленій» коаліції (1998–2005 рр.). Автор монографії саме тоді працював політичним рад-
ником посольства України у ФРН і має багатий власний досвід спілкування з представни-
ками зелених та інших політичних сил цієї країни. Це робить особливо цікавими роздуми
А.І.Куд ряченка щодо основних тенденцій розвитку політичної системи ФРН.
Український історичний журнал. – 2021. – №2
Рецензії й огляди 209
Політичним «уламком» колишньої НДР уважається Ліва партія, яка ввійшла
1990 р. до Бундестаґу як Партія демократичного соціалізму, набагато лівіша за есдеків.
Її базисом головним чином залишаються східнонімецькі федеральні землі.
Дослідник також зупинився на аналізі партійної історії ультраправих і популістських
політичних сил, які до 2017 р. не були представлені в Бундестаґу. У цьому ідеологічному
спектрі найстарішою є створена 1983 р. Партія республіканців, що плекає націоналістичні за-
бобони. Їхнім конкурентом у певному електоральному сеґменті виступає Німецький народ-
ний союз (існує з 1971 р.). Своєрідним партійним феноменом стала Піратська партія, яка на
рекламі скасування копірайту та цензури в інтернеті спробувала закріпитись у політичному
спектрі ФРН у 2009–2012 рр., але після виборів 2017 р. «пірати» переживають кризу.
Більшість електорату націоналістичних популістів акумулювала створена 2013 р. пар-
тія «Альтернатива для Німеччини». За результатами парламентських виборів 2017 р. на
тлі кризи з нелеґальними міґрантами вона посіла третє місце та вперше ввійшла до Бун-
дестаґу (с.280). Зазначена політсила постійно балансує на межі дотримання норм і ціннос-
тей конституції ФРН і може бути заборонена, на чому наполягають есдеки та зелені.
У шостому розділі проаналізовано загальнонаціональні інтереси та політичне лідер-
ство у вимірах «канцлерської демократії». Узагалі цей розділ присвячений ролі особисто-
сті в історії німецького успіху, що розкривається через інституційний підхід, тобто розгляд
діяльності відомства федерального канцлера. Відповідні політичні традиції було закладено
за К.Аденауера, якого В.Черчилль називав «найрозумнішим німецьким державним діячем
із часів Бісмарка» (с.294–295). Він слугує прикладом реалізму в політиці. Наступникові
К.Аденауера Л.Ергарду авторитету додавала його репутація як одного з батьків німецько-
го повоєнного економічного дива. Ліберал Л.Ергард був доктринером, а консервативний
К.Аденауер – прагматиком (с.298). Зрештою, канцлерство Л.Ергарда справді було «в тіні»
урядування К.Аденауера. Цей період виявився перехідним до перегрупування партій-
них коаліцій на політичній сцені ФРН. Уособленням такої політичної трансформації став
перший в історії союз соціал-демократів і вільних демократів на чолі з В.Брандтом. Його
«нова східна політика» була втіленням прагматичної гнучкості, яка відкрила нові обрії пе-
ред німецькою зовнішньою і внутрішньою політикою. Назовні Федеративна Республіка
просунулася на нові ринки у країнах «соціалістичного табору», а всередині держави опо-
ненти зміни курсу, представлені переважно крайніми правими силами, поступово зійшли
на узбіччя політичного життя. Поволі успіх нової східної політики, незважаючи на атмо-
сферу «холодної війни» в Європі кінця 1970 – початку 1980-х рр., створив історичні переду-
мови для повноцінного вирішення німецького питання шляхом возз’єднання ФРН і НДР.
Сьомий розділ має назву «“Економічне диво” і подальший розвиток складових соціаль-
ної держави». Він ґрунтується на змістовному аналізі німецького досвіду забезпечення ефек-
тивної кореляції між демократизацією та зміцненням соціального фундаменту, без чого, як
засвідчила історія Ваймарської республіки, неможливо створити політичну систему консо-
лідованої демократії. Автор монографії показав історичну еволюцію в Німеччині ідеї і прак-
тики формування соціально відповідальної держави, основу якої становить система соціаль-
ного партнерства. А.І.Кудряченко зауважує, що «у 1970–1980 рр. соціальна держава у ФРН
досягла свого максимуму і, певно, меж свого екстенсивного розвитку» (с.392). Справжнім
випробуванням для ФРН після возз’єднання з НДР стала модернізація соціального ринко-
вого господарства. Слушно зазначається, що «сучасні соціальні проблеми Німеччини багато
в чому породжені глобалізацією і складною демографічною ситуацією» (с.402).
Звичайно, ефективне функціонування соціального ринкового господарства ви-
магає наявності життєздатного громадянського суспільства. У восьмому розділі
(«Сходження громадянського суспільства за “сприяючої держави”») висвітлено осо-
бливості функціонування ключових інститутів, зокрема церкви, засобів масової ін-
формації, партійних і громадських фондів. Одним із вагомих здобутків німецького
громадянського суспільства стало подолання тоталітарної спадщини.
Дев’ятий розділ («Тягар вини та етапи подолання нацистського і тоталітарного ми-
нулого») присвячено головним концептуальним та практичним питанням німецької
політики історичної пам’яті. Денацифікація у західних федеральних земель відбувалась
Український історичний журнал. – 2021. – №2
210 Рецензії й огляди
успішно на тлі подолання руйнівних наслідків Другої світової війни. Однак навіть за цих
умов громадська думка не сприймала повною мірою ідею колективної провини за існу-
вання гітлерівського режиму (с.462). Попри це, західнонімецьке суспільство пройшло
(за К.Ясперсом) чотири типи колективної провини: кримінальна, політична, мораль-
но-етична, метафізична (найбільшого значення відомий філософ надавав двом остан-
нім). Удосконаленню політики історичної пам’яті сприяє діяльність комісій істориків.
Але, звичайно, кожне нове покоління має власні алгоритми «подолання минулого».
Десятий розділ («Національна політика та утвердження сучасної політичної культу-
ри») розкриває широкий історичний контекст розвитку модерної німецької політичної
культури. Важливим етапом на цьому шляху стала ідея «конституційного патріотизму»,
покликаного замінити травматичний досвід німецького націоналізму. Слушно зазначаєть-
ся, що після 1945 р. «національна гомогенність Західної Німеччини була її притаманною
ознакою» (с.519). Помітною особливістю виступає чітка реґіональна ідентичність. Після
1990 р. актуальною проблемою стала масова імміґрація. Ця тема знову актуалізувала дис-
кусію щодо ефективності політики мультикультурності та етнополітичної різноманітно-
сті, адже досі фундаментом національної ідентичності залишались ідеї провідної німецької
культури з глибокими історичними традиціями. У книзі осмислено ключові характери-
стики сучасної політичної культури, якій, на думку автора, властиві потужна етатистська
традиція, ідеал аполітичного бюрґерства, компромісного вирішення політичних конфлік-
тів, уникнення цих конфліктів завдяки бюрократично-адміністративній традиції (с.555–
556). Також наголошується на важливості подальшого дослідження проблеми співвідно-
шення національної та європейської форм ідентичності громадян Німеччини.
Підсумки монографічного дослідження підбито у ґрунтовних комплексних виснов-
ках. Змістовним і практичним (для читача) доповненням до основного тексту стали до-
датки, в яких наведено показники активності електорату, результати підтримки партій
на виборах до Бундестаґу 1949–2017 рр., а також розподіл мандатів у відповідні каден-
ції й почерговий перелік претендентів на посаду канцлера. Додатки 6–8 ілюструють ди-
наміку змін симпатій виборців до парламентських партій, демонструється й гіпотетична
модель об’єднання наявних федеральних земель у вісім оновлених (укрупнених). Також
подано дані підтримки партій на виборах до ландтаґів у 1990–2019 рр.
Німеччина перетворює образ минулого, живе комфортно у сучасному та має
оптимістичну візію майбутнього. Утім, образу занепаду, що «блукає Європою» разом
із «приводом неолібералізму», досі не протиставлено альтернативу транснаціональ-
ного оновлення демократії, соціальної справедливості й безпеки, а також органічно-
го екологічного мислення та дій «по той бік» національно-державної винятковості.
Жити в ліберальній демократії, котра справно функціонує – це великий дар. Адже
така модель забезпечує людям статус вільних і рівних громадян. Доброю рисою соці-
ального ринкового господарства є те, що воно робить громадян достатньо заможни-
ми, аби вони могли брати участь у неринковій діяльності, або навіть узагалі уникати
ринкових відносин. Завдяки цьому німці зберігають високий рівень конституційної
культури та залишаються достатньо пильними, щоб не допустити появи будь-якої пар-
тії або лідера, котрі гіпотетично намагатимуться порушити їхні свободи.
Монографія А.І.Кудряченка цікава не лише для фахівців-ґерманістів (істориків,
політологів, філологів), а й буде цінною для наших дипломатів як інформація для роз-
думів заради подальшого концептуального та змістовного розвитку всіх складових
українсько-німецьких відносин. Також важливо, аби вітчизняні політики, представни-
ки громадянського суспільства не тільки вивчили німецькі історичні уроки, а і творчо
засвоїли їх у процесі формування нової стратегії державної національної політики за-
ради більш ефективної та органічної європейської інтеґрації України.
Андрій МАРТИНОВ
доктор історичних наук, професор,
відділ історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України,
Інститут історії України НАН України
(Київ, Україна), martynov.andriy15@gmail.com
|