Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей)
У статті досліджено мовні засоби відтворення краси довкілля і людини в поетичних творах Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки для дітей. Визначено словесно-образні домінанти, що експлікують авторське естетичне сприйняття світу. Виявлено спільні та відмінні риси мовотворчості письменниць у викори...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української мови НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Культура слова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180046 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) / О. Черемська, І. Підгородецька // Культура слова. — 2017. — Вип. 86. — С. 121-132. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180046 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1800462021-07-18T01:26:09Z Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) Черемська, О. Підгородецька, І. Слово в художньому творі У статті досліджено мовні засоби відтворення краси довкілля і людини в поетичних творах Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки для дітей. Визначено словесно-образні домінанти, що експлікують авторське естетичне сприйняття світу. Виявлено спільні та відмінні риси мовотворчості письменниць у використанні засобів художньої тропіки. In the article the language means of environment and human beauty creation in the poetry of Uliana Kravchenko and Mariyka Pidhiryanka for children are investigated. The verbal-figurative dominants explicating author aesthetic world perception are determined. The common and distinctive features of the writers’ verbal creativity in using the tropes are revealed. 2017 Article Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) / О. Черемська, І. Підгородецька // Культура слова. — 2017. — Вип. 86. — С. 121-132. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180046 811.161.2’373:82-93 uk Культура слова Інститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі |
| spellingShingle |
Слово в художньому творі Слово в художньому творі Черемська, О. Підгородецька, І. Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) Культура слова |
| description |
У статті досліджено мовні засоби відтворення краси довкілля і
людини в поетичних творах Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки
для дітей. Визначено словесно-образні домінанти, що експлікують
авторське естетичне сприйняття світу. Виявлено спільні та
відмінні риси мовотворчості письменниць у використанні засобів
художньої тропіки. |
| format |
Article |
| author |
Черемська, О. Підгородецька, І. |
| author_facet |
Черемська, О. Підгородецька, І. |
| author_sort |
Черемська, О. |
| title |
Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) |
| title_short |
Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) |
| title_full |
Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) |
| title_fullStr |
Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) |
| title_full_unstemmed |
Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) |
| title_sort |
образ краси в мовно-поетичній картині світу уляни кравченко та марійки підгірянки (за поезіями для дітей) |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Слово в художньому творі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180046 |
| citation_txt |
Образ краси в мовно-поетичній картині світу Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки (за поезіями для дітей) / О. Черемська, І. Підгородецька // Культура слова. — 2017. — Вип. 86. — С. 121-132. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Культура слова |
| work_keys_str_mv |
AT čeremsʹkao obrazkrasivmovnopoetičníjkartinísvítuulânikravčenkotamaríjkipídgírânkizapoezíâmidlâdítej AT pídgorodecʹkaí obrazkrasivmovnopoetičníjkartinísvítuulânikravčenkotamaríjkipídgírânkizapoezíâmidlâdítej |
| first_indexed |
2025-07-15T19:30:59Z |
| last_indexed |
2025-07-15T19:30:59Z |
| _version_ |
1837742539577229312 |
| fulltext |
Cлово в художньому творі 121
Tower, crack between worlds. This division is relatively. The name Urizh
takes place on the verge of these semantical groups. This is not just the
place where something happens; this lexeme acquires relative modality, it
becomes symbolical name of unreal space.
The main feature of Galyna Pagutiak’s idiostyle is the intentional
intertextuality, a very deep connection between language images.
УДК 811.161.2’373:82-93 Ольга Черемська,
Інна Підгородецька
ОБРАЗ КРАСИ В МОВНО-ПОЕТИЧНІЙ
КАРТИНІ СВІТУ УЛЯНИ КРАВЧЕНКО
ТА МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ
(ЗА ПОЕЗІЯМИ ДЛЯ ДІТЕЙ)
У статті досліджено мовні засоби відтворення краси довкілля і
людини в поетичних творах Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки
для дітей. Визначено словесно-образні домінанти, що експлікують
авторське естетичне сприйняття світу. Виявлено спільні та
відмінні риси мовотворчості письменниць у використанні засобів
художньої тропіки.
Ключові слова: мовно-поетична картина світу, образ краси,
естетичний, асоціативний зв’язок, флорономен, космонім,
кольоратив, епітет, метафора, порівняння.
In the article the language means of environment and human beauty
creation in the poetry of Uliana Kravchenko and Mariyka Pidhiryanka
for children are investigated. The verbal-fi gurative dominants explicating
author aesthetic world perception are determined. The common and
distinctive features of the writers’ verbal creativity in using the tropes are
revealed.
Key words: poetic world view, image of beauty, aesthetic, associative
connection, fl oronomen, cosmonym, name of colour, epithet, metaphor,
comparison.
Сучасні дослідники виявляють глибинні смисли лексичних
одиниць, їх трансформації в художньому контексті у зв’язку
з індивідуально-авторським мовомисленням і сприйняттям
реципієнта-читача. Однак до кола зору мовознавців частіше
Культура слова №86’ 2017122
потрапляють художні твори для дорослих читачів. Мову
творів для дітей вивчають не так активно (праці С. Єрмоленко,
В. Русанівського, Г. Атрошенко, Н. Дзюбишиної-Мельник,
Я. Закревської, І. Підгородецької). Це стосується й художньої
спадщини Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки
[Гірняк 2014; Цепкало 2014; Ткаченко 2015; Литвин 2017],
в якій, з нашого погляду, домінантною є художньомовна
ун іверсалія краса.
Характерним напрямом аналізу поетичної мови є розгляд
її як картини світу, що формується не лише лінгвальними,
а й естетичними знаками у взаємодії з міфологічною,
філософською та іншими картинами світу Лисиченко 2009:
19. Саме через мовно-естетичні знаки культури простежуємо,
по-перше, зв’язок між мовою фольклору і мовою художньої
літератури, по-друге, виявляємо нерозривність і взаємодію
таких феноменів національної мови, як літературна
мова (колективний досвід народу) і мова художньої
літератури, у якій на перший план виходить не колективний,
а індивідуальний досвід мовотворця Єрмоленко 2009: 3
Поетична мовна картина світу акумулює естетичні цінності
й наочно демонструє розвиток мови в естетичному напрямі
Калашник 2001: 4, з урахуванням символічних, національних,
трансформованих народних образів, авторських актуалізацій
та естетичних оцінок, уведених у контекст культури. Утілена
в тексті за допомогою художніх образів (образ-концепт, образ-
символ, слово-образ), поетична картина світу постає процесом
осягнення світу в художньо-образній формі.
Обшир української класичної літератури створює надійний
ґрунт для моделювання національно-мовної художньої
картини світу Єрмоленко 2009: 4, у якій естетичним змістом
наповнені й безобразні мовні елементи, перетворені в систему
художньо-мовного бачення світу [Єрмоленко 1999: 301].
Краса як естетична категорія є іманентною ознакою будь-
якого художнього тексту й акумулює такі характеристики, як
‘довершеність’, ‘цілісність’, ‘гармонія’. Мовний образ краси
репрезентують лексеми з позитивною естетично-емотивною
конотацією, що утворюють асоціативно-образні поля.
Cлово в художньому творі 123
У художньо-смислових структурах текстів для дітей образ
краси виявляє себе як об’єкт спеціальної авторської рефлексії,
предмет художнього зображення [Підгородецька 2011: 2].
Зриме відтворення образів краси, живописання словом
є характерною рисою української поезії для дітей [Атрошенко
2005: 7]. Асоціативно-образні поля краси природи і краси
людини в поетичних творах для дітей створюють функції
позитивно оцінних флорономенів, космонімів, кольоративів,
антропонімів.
Природа для дитини – основа естетичного сприйняття світу.
У поетичних творах Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки
в словесному відтворенні постають мальовничі українські
пейзажі як утілення краси, –«довершеності» природи рідної
землі, споглядання якої наповнює людську душу добром,
любов’ю, прагненням волі: Ой селом-селом / Зелено кругом: /
У садках село втонуло, / Кожне дерево вдягнуло / Зелений
шолом… / Все кругом росте, / Буйно так цвіте, / Пестить
гори і долини, / Гріє простір України / Сонце золоте!
(М. Підгірянка «Ой селом-селом»); Блакитне небо в головах /
А в ногах – ліси сині. / Орли мандрують в небесах, / Овечки –
в полонині. / Соколом бистрим біжить зір / По рідній всій
сторонці – / По збоччах гір, зелених гір, / На лан, блискучий
в сонці. / Лани, як золото, блищать / У голубім безмежжі. /
За ними мріє сіножать / В заквітчаній одежі (М. Підгірянка
«Верховина»); Квіточок багато, повен гай і луг; / мальовані
чаром – красками райдуг... (У. Кравченко «Рано вранці»); Тут
і сад нам процвітає пишно і багато, / Луг в зелені оксамити
прибраний, мов в свято (У. Кравченко «Думка»). Весняне
і літнє буяння природи експлікують лексичні одиниці цвіте,
процвіта, квіточка, заквітчана. Асоціативний зв’язок понять
квіти – весна – краса зумовлений семою ‘цвіт’.
Красу й гармонію навколишнього світу вербалізують
епітетні, порівняльні та метафоричні конструкції
з лексичними одиницями на позначення природних об’єктів.
Естетично маркованими в поетичній мові письменниць є назви
ландшафтів (гаї, діброви, ліси, лани, луги, поля, сади, долини,
гори, верховини, полонини, діал. зарінок), що відображають
географічний простір України і водночас постають
Культура слова №86’ 2017124
етнокультурними знаками. Естетичну цінність зображеного
унаочнюють постійні епітети-кольоративи (голубе безмежжя,
блакитне небо, сині гори, зелений шолом, зелені оксамити,
сонце золоте), а також порівняння (лани, як золото, блищать;
луг… прибраний, мов в свято), що додають народнопісенного
колориту. Індивідуально-авторські метафори олюднюють
природу, що втілено в конкретно-чуттєвих образах (кожне
дерево вдягнуло зелений шолом; пестить гори і долини…
сонце золоте; мріє сіножать в заквітчаній одежі; гай
і луг… мальовані чаром – красками райдуг; луг в зелені
оксамити прибраний, мов в свято).
Споглядання краси природи, актуалізоване прийомом
гіперболізації, викликає емоційно-естетичні почуття –
задоволення, захоплення: Скрізь, куди поглянеш, весняна
краса (У. Кравченко «Рано вранці»); На красу землі дивлюся
і не надивлюся (У. Кравченко «Думка»); … ті горбочки, лани,
ліси / Для мене повні добра й краси (М. Підгірянка «Що
я люблю»). Через злиття естетичних та емотивних переживань
людина сприймає світ у гармонії.
Зорові образи краси в поезіях для дітей доповнені
слуховими: Ой селом-селом / Гомінко кругом: / Кожна
пташечка співає, / Над квітками бджілка грає…
(М. Підгірянка «Ой селом-селом»); Гей, підемо вранці на
росистий луг; / там то бджіл музика, там жужжання
мух!. ./ Сверщиків капеля та пташат тих спів, / що
поналітали з соняшних країв... / З лугів верне з нами весь
цей блеск і шум, / хрущиків музика: радісне «зум-зум»!
(У. Кравченко «Рано вранці»). Метафоричні слухові образи
відтворюють музичну симфонію природи (бджіл музика,
сверщиків капеля, спів пташат, хрущиків музика) у поєднанні
з візуальними образами (росистий луг, блеск лугів)
експлікують сему ‘радість буття’.
Поетичний мовосвіт природи, наповнений світлом
і теплом, актуалізують асоціативні зв’язки світло – краса –
радість. За матеріалами етимологічних розвідок, первинний
зміст слова краса пов’язаний із такими поняттями, як світло,
вогонь, сонце, зоря: «красний, красивий споріднені з сонячним
світлом у словах крес, солоноворот, кресник, купало, свято
Cлово в художньому творі 125
сонця… і з земним вогнем у слові кресать, вирубати вогонь.
«Красне сонце» – перш за все світле, потім – прекрасне.
Зближення значень слів краса й кресать підтверджує
порівняння краси з іскрою: млр. «гарний як іскра» [Потебня
1914: 29]. А значення слова світло корелює з назвами світил
сонце, місяць, зоря, із красою, любов’ю, радощами: «Немає
нічого більш звичайного в народних піснях, як порівняння
людей, їх краси і відповідних душевних станів із сонцем,
місяцем, зорею» [Потебня 1914: 28].
Словесно-образною домінантою, що об’єктивує конекцію
світло – краса, є космонім сонце: Снилось мені ясне сонце, //
Що в хаті світило…(М. Підгірянка «Пробудження»); Ясне
сонце світить з неба, // веселить та гріє… (У. Кравченко «Ой,
яка ж бо ти, Матусю…»). Традиційні народнопоетичні епітети-
кольоративи та метафори створюють персоніфікований образ
сонця як основи краси природного світу, добробуту, а отже –
естетизованого відчуття щастя (асоціативна паралель світло –
тепло – радість – щастя). Епітетну парадигму слова сонце
очолюють художні означення ясний, золотий.
Експлікаторами краси вечірніх і нічних пейзажів постають
поетизми-космоніми місяць і зорі (зірки), сполучені зі
словами світить, сяють, іскри, срібний, золотий спільною
семантичною ознакою ‘випромінювати світло, блиск’, що
є основою їх асоціативного зближення з поняттями вогонь,
краса. Їх символічне наповнення має виразне фольклорне
підґрунтя: Зіронька вечірня, / Красна, як царівна (Марійка
Підгірянка «Розмова про сонце (з Йозефа Кожішека)»);
Ой місяцю, місяченьку, / Срібнолиций стороженьку…
(М. Підгірянка «Розмова з місяцем (з Йозефа Кожішека)»);
Над високим оборогом / Зійшов місяць срібним рогом; /
Кругом нього зорі сяють, / Дрібні іскри розсівають
(М. Підгірянка «Нічні гості»). Епітети срібний, срібнолиций,
золотий; порівняння зіронька вечірня, красна, як царівна;
зійшов місяць срібним рогом; метафори зорі сяють, дрібні
іскри розсівають, а також здрібніло-пестливі форми зіронька,
місяченьку, стороженьку вказують на народнопоетичну
основу образів.
Культура слова №86’ 2017126
Інтерпретація рослинних символів, що репрезентують
поняття краса в мові аналізованих художніх творів для
дітей, має підґрунтям фольклорне розуміння їх символічного
змісту, асоціативно пов’язаного з поняттями весни, радості,
щастя. Лексична парадигма естетизмів на позначення
квітів представлена домінантою квітка. У мові творів для
дітей зменшувально-пестливі варіанти квіточка, квітонька
мають додаткову позитивну оцінну конотацію: Пробудилася
бриндушка: день-дзень! / Смійся, квітко-подружко, вже день!
(М. Підгірянка «Пробудилася бриндушка»); Квіточок багато,
повен гай і луг… / Ясність буде з нами, щастя буде в нас...
(У. Кравченко «Рано вранці»).
Світ рослин в поезіях Уляни Кравченко представлений
флорономенами (барвінок, незабудьки, конвалії, волошки,
дзвінки, лотачі, братчик, розмарин, любисток) з етнічно-
культурною маркованістю: З цвітами барвінків вернемо на
час... (У. Кравченко «Рано вранці»); Зберемо дзвінки лілові, /
що найкращі у діброві, – / нарвемо волошків в полі... / Мамочці
дай щастя – долі! (У. Кравченко «Мати Божа! Мати Божа!»).
Естетично навантажені епітети з колірними ознаками
флорономенів (сині незабудьки, жовті лотачі, білі конвалії),
індивідуально-авторські порівняння (луг в травневий ранок,
як картина з казки-байки) і метафори (красу внести до
хати). У прямих номінативних значеннях флорономени
є засобом творення пейзажних описів.
У поетичних творах Марійки Підгірянки постають
персоніфіковані образи калини і смерічки, величний образ
лісу в усьому розмаїтті його флори й фауни: Колишися,
калинонько, колишися, / Зеленими листочками розпишися. /
Сонячними променями розмалюйся, / З дужим вітром
буйнесеньким розцілуйся. / А ще й срібною росою вмийся
чисто, / Надінь свої ягідочки, як намисто (М. Підгірянка
«Калина»); Дзвонить, грає срібна річка, / А в криштальну
воду / Задивилася смерічка / Та й на свою вроду…
(М. Підгірянка «Смерічка»). Фольклорне підґрунтя образів
природи, асоціативне порівняння краси рослин (калини
і смерічки) із дівочою вродою, ліризм, пісенність, уживання
зменшено-пестливих форм, традиційних тропів у поєднанні
Cлово в художньому творі 127
з індивідуально-авторськими метафорами (зеленими
листочками розпишися; сонячними променями розмалюйся;
цілує сонечко листки у ніжній, теплій ласці; гриби наділи
шапочки), порівняннями (ягідочки, як намисто; так само,
як у казці), флорономенами (калина, смерічка, дуби, берези,
буки), назвами тварин і птахів (білка, сойка, дрізд, голубка,
зозуля) збагачують поетичну уяву юного читача, сприяють
формуванню естетичного світосприймання.
Мовне відтворення естетичного й етичного виявів краси
виникає на перетині асоціативно-образних полів краса –
добро – любов – Батьківщина – слово – мати: Бо все, що
бачу навколо я, – / То люба, рідна моя земля! (М. Підгірянка
«Що я люблю»); Ти прикладом своїм мене // Учила любити
рідну загороду.. ./ Красу і велич рідної країни / З пісень
Твоїх навчилась я любити... (У. Кравченко «Благословенна
будь, Матусенько моя»); Із домового багаття / Жар любви
я взяв, / Люди це для мене браття, / Світ красою став…
(У. Кравченко «Кинь за мене, моя нене»).
Образ батьківщини репрезентує асоціативно-образний
ряд рідна земля – рідна загорода – рідна країна – домове
багаття – рідна матір. У наведених поетичних контекстах
слово мати є суб’єктом і об’єктом порівняння із сонцем –
джерелом світла, тепла, краси і самого життя: Мати наша,
мати, як сонечко ясне, / Цілий день нам світить і в нічку не
гасне. / Мати наша, мати, як сонечко з неба, / Вдень і внічку
знає, чого дітям треба (М. Підгірянка «Наша мати»).
Асоціативне зближення двох світів – природи та людини, їх
краси як ‘добра’, ‘ніжності’, ‘ласки’ – увиразнює фольклорний
прийом паралелізму: … Приснивсь мені легкий вітрик, / Що
пестив колосся, – / А то мені моя мама/ Гладила волосся. /
Снилась мені ягідочка, / Як мед, солоденька, – / А то мене
цілувала / Мама дорогенька… (М. Підгірянка «Пробудження
(з Йозефа Кожішека)»); Ластівки – всі пташенята / співом
весноньку вітають ,/ України дитинята / нині маму
величають... (У. Кравченко «Серед лугу»). Образи дітей
виписані поетесами з любов’ю. Зворушливості надають їм
лексеми із суфіксами зменшеності й пестливості: вітрик,
ягідочка, пташенята, дитинята солоденька дорогенька.
Культура слова №86’ 2017128
Образи матері і дитини – неодмінні асоціати краси
в аналізованих поезіях: Юрчик наш маленький, / Миліший
над все, / В очках голубеньких/ Сонечко несе. / На губках
рожевих – / Усмішка, як цвіт, / У словах пестливих / Чар
дитячих літ… (М. Підгірянка «Підростає Юрко в сні»).
Завдяки образним номінаціям у поезії Марійки Підгірянки
крізь зовнішню красу дитини проглядає внутрішня, так
само, як і в поетичних творах Уляни Кравченко, де втіленням
внутрішньої краси, умістилищем добра постає образ чистого
серця, наповненого красою: Чим віддячаться матусі / немічні
маленькі діти? / Власне серце даймо в дарі, / будьмо ми
самі – як квіти! / Квіти з лугу – це на нині. / Та – щоб мамі
все радіти – / ми віддаймо своє серце: / будьмо ми самі – як
квіти! / Даймо серце, але чисте: / не холодне, не вонисте, /
чуле на всі наші справи, – / буде дар це величавий! / Щоб жар
днини перебути, / цвітка кріпиться росою; – / вірою скріпімо
серце, – / серце наповнім красою... (У. Кравченко «Серед
лугу»). Асоціативні паралелі діти – квіти – дар – серце –
краса поєднують естетичні й етичні маркери образу краси.
Отже, у поезіях Уляни Кравченко та Марійки Підгірянки
звучить гімн красі природи і людини, втілений у музиці слів.
Краса для письменниць – це безкраї природні ландшафти
з їх неповторним світом флори і фауни. Емоційне вираження
відчуття краси репрезентовано лексичними одиницями
з позитивною оцінною семантикою, зокрема кольоративами,
флорономенами, космонімами, що утворюють асоціативно-
образне поле краса.
Мовний стиль Уляни Кравченко вирізняється широким
уживанням етнічно маркованих флорономенів, зокрема на
позначення квітів, що вербалізують образ краси рідного
краю. У поезіях Марійки Підгірянки частіше трапляються
флорономени – назви дерев (персоніфіковані образи калини
й смерічки), що ґрунтуються на фольклорній традиції.
Мовотворчості Марійки Підгірянки притаманне використання
космонімів, що слугують для створення образів краси довкілля
та краси душі в поезії для дітей. Змальовуючи красу людської
душі в поетичних творах для дітей, авторки послуговуються
народнопоетичними засобами і прийомами, традиційними
Cлово в художньому творі 129
художніми образами. Назви небесних світил у творах Уляни
Кравченко рідше трапляються у змалюванні довкілля;
переважно вони позначають позитивні якості людини.
Атрошенко Г. І. Лінгвостилістика української поезії для дітей :
автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» /
Г. І. Атрошенко. – Запоріжжя, 2005. – 23 с.
Гірняк С. Тексти творів Уляни Кравченко як репрезентанти
мовних особливостей Східної Галичини / С. Гірняк // Наукові
записки [Вінницького державного педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського]. Серія: Філологія (мовознавство). –
2014. – Вип. 19. – С. 274 – 286.
Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української
культури / С. Я. Єрмоленко. – К. : Інститут української мови НАН
України, 2009. – 350 с.
Єрмоленко С. Я. Нариси з української словесності: (стилістика
та культура мови) / С. Я. Єрмоленко. – К. : Довіра, 1999. – 431 с.
Калашник В. С. Образно-смислова єдність як засіб і знак
у поетичній мовній картині світу / В. С. Калашник // Вісник
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. –
№ 519. – Серія: Філологія. – 2001. – Вип. 32. – С. 3 – 11.
Кравченко У. Вибрані твори / Кравченко У. – К. : Державне вид-
во художньої літератури, 1958. – 498 с.
Лисиченко Л. А. Лексико-семантичний вимір мовної картини
світу / Л. А. Лисиченко. – Х. : Вид. група «Основа», 2009. – 191 с.
Литвин О. О. Лінгвопоетика флорономенів у мові творів Ольги
Кобилянської та Уляни Кравченко: автореф. дис. … канд. філол. наук
: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. О. Литвин. – Х., 2017. – 20 с.
Підгірянка Марійка. Учись, маленький!: Вірші, казки, п’єси,
загадки / М. Підгірянка. – К. : Веселка, 1994. – 239 с.
Підгородецька І. Ю. Асоціативно-образне поле КРАСА
в контексті української літератури для дітей (друга половина ХІХ –
початок ХХ ст.): автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01
«Українська мова» / І. Ю. Підгородецька . – Х., 2011. – 20 с.
Потебня А. А. I. О некоторых символах в славянской народной
поэзии. II. О связи некоторых представлений в языке. III.
О купальских огнях и сродных с ними представлениях. IV. О доле
и сродных с нею существах / А. А. Потебня. – 2-е изд. – Х. : Изд.
М. В. Потебня, 1914. – 243 с.
Культура слова №86’ 2017130
Ткаченко Т. Флористична символіка у малій прозі Дарії
Віконської та Уляни Кравченко / Т. Ткаченко // Теоретична
і дидактична філологія. – 2015. – Вип. 19. – С. 148 – 158.
Цепкало Т. О. Міфологема місяця в поезіях Дмитра Павличка та
Марійки Підгірянки / Т. О. Цепкало // Наукові записки Бердянського
державного педагогічного університету. Філологічні науки : зб. наук.
ст. – 2014. – Вип. ІІІ. – С. 331 – 338.
REFERENCES
Atroshenko, G. I. (2005). Linguistic style of Ukrainian poetry for
children (Master’s thesis, Zaporozhye National Pedagogical University,
Zaporozhye, Ukraine) (in Ukr.)
Girnyak, S. (2014). Texts by Ulyana Kravchenko as Representatives
of the Language Features of Eastern Galicia. Naukovi zapysky
[Vinnytsʹkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhayla
Kotsyubynsʹkoho] Seriya: Filolohiya (movoznavstvo) (Scientifi c
Notes [Vinnytsia State Pedagogical University named after Mikhail
Kotsiubynsky] Series: Philology (Linguistics), 19, 274–286 (in Ukr.)
Kalashnik, V. S. (2011). Image and semantic unity as a means and a
sign in the poetic language picture of the world. Visnyk Kharkivsʹkoho
natsionalʹnoho universytetu im. V. N. Karazina (Bulletin of Kharkiv
National University named after. V. N. Karazin), 519, 32, 3–11 (in Ukr.)
Kravchenko, U. (1958). Selected Works. Kyiv: Derzhavne vyd-vo
khudozhnʹoyi literatury (in Ukr.)
Litvin, O. O. (2017). Linguopoetics of fl oronomy in the language of
works by Olga Kobilyanska and Uliana Kravchenko (Master’s thesis,
Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, Ukraine). Kharkiv (in
Ukr.)
Pidhirinka, M. (1996). Learn a little!: Poems, fairy tales, plays,
puzzles. Kyiv: Veselka (in Ukr.)
Pidgorodetskaya, I. Yu. (2011). Association-shaped fi eld of BEAUTY
in the context of Ukrainian literature for children (second half of the
XIX – early XX centuries) (Master’s thesis, Kharkiv National Pedagogical
University, Kharkiv, Ukraine). Kharkiv (in Ukr.)
Potebnya, A. A. (1914). I. About some symbols in the Slavic folk
poetry. II. On the relationship of certain representations in the language.
III. About the bather’s lights and their representations with them. IV.
About the share and its creatures with her (2-nd ed.). Kharkiv (in Russ.)
Cлово в художньому творі 131
Tkachenko, T. (2015). Floristic Symbols in Small Prose by Darya
Viconskaya and Ulyana Kravchenko. Teoretychna i dydaktychna
fi lolohiya (Theoretical and Didactic Philology), 19, 148 – 158 (in Ukr.)
Tsepkalo, T. O. (2014). The microphologem of the journey in the
trains of Dmitro Pavlichko and Mariika Pidgiryanka. Naukovi zapysky
Berdyansʹkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu. Filolohichni
nauky (Scientifi c notes of Berdyansk State Pedagogical University.
Philological sciences), III, 331 – 338 (in Ukr.)
Yermolenko, S. Ya. (1999). Essays on Ukrainian Literature: Stylistics
and Language Culture. Kyiv: Dovira (in Ukr.)
Yermolenko, S. Ya. (2009). Language and aesthetic signs of
Ukrainian culture. Kyiv: Institute of the Ukrainian Language of the
National Academy of Sciences of Ukraine (in Ukr.)
Статтю отримано 12.06.2017
Olga Cherems’ka, Viktoria Sukhenko
IMAGE OF BEAUTY IN ULIANA KRAVCHENKO
AND MARIYKA PIDHIRIANKA’S POETIC
WORLD VIEW
(IN THE POETRY FOR CHILDREN)
Disclosing the lingual realization of such spiritual substances as
truth, goodness, love, beauty involves an appeal to the language of
masters of the fi ction word. The dominant role of beauty as fi ction-
language universal in poetic texts for children determines the needs of its
comprehensive linguistic analysis.
In the article the language means of environment and human beauty
creation in the poetry of Uliana Kravchenko and Mariyka Pidhiryanka
for children are investigated. The verbal-fi gurative dominants explicating
author aesthetic world perception are determined. The common and
distinctive features of the writers’ verbal creativity in using the tropes are
revealed.
Visible reproduction of images of beauty painted with a word is
a characteristic feature of Ukrainian poetry for children. In the verses
of Uliana Kravchenko and Mariyka Pidhiryanka a hymn of nature and
human beauty is. Emotional expression of beauty sense is represented
by lexical units with positive evaluative semantics, in particular,
fl oronomens, cosmonyms, names of colours which form an associative-
fi gurative fi eld beauty. The most images of poetic texts created by
Культура слова №86’ 2017132
traditional epithets, comparisons, metaphors have meanings cognate to
folk-lore.
Uliana Kravchenko’s language style is characterized by extensive
using of plantsʼ ethnic names, including fl owers, for creation of landscape
descriptions. Names of trees appear more often in Mariyka Pidhiryanka’s
poetry. Images of Kalyna, Smerichka as national cultural symbols of the
Ukrainian people are personalized. Using cosmonyms for creation of
environment and soul beauty images inheres in Mariyka Pidhiryanka’s
poetical language. Cosmonyms occur principally for depiction of
environment in Uliana Kravchenko’s poetical works. They usually
associatively denote of human positive features.
Individual-author epithets, metaphors, comparisons are found in the
languages of Uliana Kravchenko and Mariyka Pidhiryanka. Space and
Earth objects, the world of fl ora and fauna appear in specifi c sensory
images. They esthetize poetical reality.
|