Мовозахисна діяльність Іллі Шраг

Стаття присвячена висвітленню громадської та професійної діяльності І. Л. Шрага, спрямованої на захист української мови в умовах колоніального становища та заборон. Як адвокат, І. Л. Шраг домагався скасування заборон на вживання української мови в різних сферах суспільного життя й відстоював пра...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Зіневич, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української мови НАН України 2017
Назва видання:	Культура слова
Теми:	З історії культури та писемності
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180061
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг / Л. Зіневич // Культура слова. — 2017. — Вип. 86. — С. 251-259. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180061
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1800612021-07-18T01:26:15Z Мовозахисна діяльність Іллі Шраг Зіневич, Л. З історії культури та писемності Стаття присвячена висвітленню громадської та професійної діяльності І. Л. Шрага, спрямованої на захист української мови в умовах колоніального становища та заборон. Як адвокат, І. Л. Шраг домагався скасування заборон на вживання української мови в різних сферах суспільного життя й відстоював права українців на навчання рідною мовою, видання українськомовних підручників, запровадження народних бібліотек. Ілля Шраг став одним із фундаторів громадського руху в Чернігові і засновником «Просвіти», яка давала можливість демократичній інтелігенції легально працювати на користь свого народу. The article discusses Illia Shrag ‘s public and human rights activities aimed at protecting the Ukrainian language under colonial oppression and prohibitions. Illia Shrag belongs to the most famous figures of the national liberation movement of the late nineteenth – early twentieth centuries. As lawyer Illia Shrag argued over the need to lift the prohibitions on the functioning of the Ukrainian language in various spheres of public life and defended the rights of the Ukrainians to teach Ukrainian language in elementary school, as well as publication of Ukrainian textbooks and the introduction of libraries for the people. Illia Shrag became one of the founders of the civil movement in Chernihiv and the founder of Prosvita, which enabled the democratic intelligentsia to legally work in favor of their people. 2017 Article Мовозахисна діяльність Іллі Шраг / Л. Зіневич // Культура слова. — 2017. — Вип. 86. — С. 251-259. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 0201-419X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180061 811.161.2 (091) uk Культура слова Інститут української мови НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії культури та писемності З історії культури та писемності
spellingShingle	З історії культури та писемності З історії культури та писемності Зіневич, Л. Мовозахисна діяльність Іллі Шраг Культура слова
description	Стаття присвячена висвітленню громадської та професійної діяльності І. Л. Шрага, спрямованої на захист української мови в умовах колоніального становища та заборон. Як адвокат, І. Л. Шраг домагався скасування заборон на вживання української мови в різних сферах суспільного життя й відстоював права українців на навчання рідною мовою, видання українськомовних підручників, запровадження народних бібліотек. Ілля Шраг став одним із фундаторів громадського руху в Чернігові і засновником «Просвіти», яка давала можливість демократичній інтелігенції легально працювати на користь свого народу.
format	Article
author	Зіневич, Л.
author_facet	Зіневич, Л.
author_sort	Зіневич, Л.
title	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг
title_short	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг
title_full	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг
title_fullStr	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг
title_full_unstemmed	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг
title_sort	мовозахисна діяльність іллі шраг
publisher	Інститут української мови НАН України
publishDate	2017
topic_facet	З історії культури та писемності
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180061
citation_txt	Мовозахисна діяльність Іллі Шраг / Л. Зіневич // Культура слова. — 2017. — Вип. 86. — С. 251-259. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
series	Культура слова
work_keys_str_mv	AT zínevičl movozahisnadíâlʹnístʹíllíšrag
first_indexed	2025-07-15T19:33:03Z
last_indexed	2025-07-15T19:33:03Z
_version_	1837742676243382272
fulltext	УДК 811.161.2 (091) Людмила Зіневич МОВОЗАХИСНА ДІЯЛЬНІСТЬ ІЛЛІ ШРАГА Стаття присвячена висвітленню громадської та професійної діяльності І. Л. Шрага, спрямованої на захист української мови в умовах колоніального становища та заборон. Як адвокат, І. Л. Шраг домагався скасування заборон на вживання української мови в різних сферах суспільного життя й відстоював права українців на навчання рідною мовою, видання українськомовних підручників, запровадження народних бібліотек. Ілля Шраг став одним із фундаторів громадського руху в Чернігові і засновником «Просвіти», яка давала можливість демократичній інтелігенції легально працювати на користь свого народу. Ключові слова: мовозахисна діяльність, право на мову, національно-визвольний рух, національна самосвідомість. The article discusses Illia Shrag ‘s public and human rights activities aimed at protecting the Ukrainian language under colonial oppression and prohibitions. Illia Shrag belongs to the most famous fi gures of the national liberation movement of the late nineteenth – early twentieth centuries. As lawyer Illia Shrag argued over the need to lift the prohibitions on the functioning of the Ukrainian language in various spheres of public life and defended the rights of the Ukrainians to teach Ukrainian language in elementary school, as well as publication of Ukrainian textbooks and the introduction of libraries for the people. Illia Shrag became one of the founders of the civil movement in Chernihiv and the founder of Prosvita, which enabled the democratic intelligentsia to legally work in favor of their people. Keywords: Language Protection activity, the right to language, national liberation movement, national identity. Ç ²ÑÒÎÐ²¯ ÊÓËÜÒÓÐÈ ² ÏÈÑÅÌÍÎÑÒ² Культура слова №86’ 2017252 До найвизначніших діячів українського національно- визвольного руху другої половини ХІХ – початку ХХ ст. належить чернігівський юрист, громадський діяч, науковець Ілля Шраг. Німець за походженням по батькові й українець по матері, яка походила з роду Колодкевичів, він велику частку життя присвятив справі поширення й утвердження національної самосвідомості українського народу та відстоюванню прав українців на свою мову. Серед сучасників І. Шраг здобув високий авторитет правозахисника і був визнаний одним із найавторитетніших сподвижників української культури. С. Єфремов писав про нього: «…не було на Україні такої громадської справи, до якої не пристав би Ілля Людвігович і в якій не брав би він найдіяльнішої участі. … Не було, певне, на Україні свідомої людини, яка не знала б Шрага й не поважала його…» [Шраг 1997: 162]. Діяльність Іллі Людвіговича була надзвичайно багатогранною, проте виокремимо ті аспекти, що закріпили за ним звання найбільш послідовного борця за права української мови, впровадження її у шкільництво, державний апарат та судочинство. Формування українофільських переконань І. Шрага почалося ще в дитячі роки. А народився він 23 серпня 1848 року в невеликому містечку Седнів. «Автобіографія» відкриває нам знакові події й окреслює коло особистостей, що вплинули на світоглядні переконання Іллі Людвіговича і пробудили в ньому «свідомого українця». Одним із таких визначальних факторів він вважав близьке знайомство змалечку з родиною Лизогубів, у якій жив «дух українства»: це й жива українська мова, народна пісня та вільнолюбні антиімперські погляди: «Взагалі в ті часи, в дідичих та попівських колах ще яскраво відбивалася українська стихія…» [Шраг 1997: 40]. Другим важливим етапом світоглядного становлення стало навчання в Чернігівській гімназії та знайомство з такими поборниками українства, як Л. Глібов, М. Вербицький, О. Маркович, О. Тищинський, І. Дорошенко, С. Ніс, для яких українська справа – піднесення і відродження української культури, освіти, захист рідної мови – стала справою всього життя. Згадуючи гімназійний період життя, І. Шраг як особливу подію відзначив перегляд вистави «Наталка Полтавка», З історії культури і писемності 253 поставленої чернігівським товариством «кохаючих рідну мову». Він писав: «Під впливом «Наталки-Полтавки» я і деякі з товаришів захопилися українством, – звичайно, більш з околишнього боку, поробили собі українське убрання» [Шраг 1997: 53]. Відданість українській справі не обмежилося лише національним вбранням – це була і гурткова робота для укладання українського словника, знайомство з тогочасною українською періодикою («Основа», «Помийниця») та її дописувачами. Остаточне усвідомлене долучення до українського руху І. Шрага відбулося на початку 90-х, коли він повернувся до Чернігова вже як знаний фахівець з юриспруденції й активно включився в громадське життя. «Тільки з початку 90-х років я почав наближатися до українського руху, який, нарешті, цілком захопив мене, тоді я вельми зацікавився ним та уживав усіх заходів, щоб його краще пізнати та стати ближче до нього» [Шраг 1997: 55]. Ілля Людвігович глибоко вивчав національне питання в інших країнах, у Галичині і зі знанням справи взявся до його вирішення в підросійській Україні. Реакційні роки тотальних заборон всього українського, що розпочалися Валуєвського циркуляром 1861 року, підсилені Емським указом 1876 – 1881 рр. та іншими заборонами, звели нанівець здобутки «старих громад» у відстоюванні прав української мови і призвели до майже повного «обрусєнія України». Б. Грінченко у «Листах з України Наддніпрянської» з болем зауважував: «Інтелігенція вся у нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсігди говорить сама і завсігди чує круг себе мову тільки московську; рідну ж мову в мужичих устах вважає за «хохлацкій жаргон». Історичних українських традицій ніяких – замість них або московський патріотизм, або нічого не вартий хисткий та мінливий лібералізм, або просто ніщо...» [Грінченко 2013: 22]. У таких складних умовах, маючи неабияку сміливість і патріотичні почуття, І. Шраг взяв на себе роль адвоката української мови у протистоянні з державним імперським апаратом. Так, у 1893 р. він подав на розгляд Чернігівського губернського земського зібрання доповідь, у якій «пропонував прохати Уряд, аби: 1) дозволено Культура слова №86’ 2017254 було вживати народню мову по школах Чернігівської губернії, 2) дозволено було виданнє українських учебників і народних читанок, 3) дозволено було мати українські книжки по шкільних бібліотеках» [Шраг 1997: 96]. У доповіді він обґрунтовує свої вимоги, спираючись на найновішу на той час європейську педагогічну думку, зокрема Дістерверга, Песталоцці, Ушинського та ін., які, як відомо, вважали, що повноцінний інтелектуальний і творчий розвиток дитини можливий лише на основі рідної мови. Тому, на думку автора, «сучасна школа на Україні зовсім не відповідає потребам народу, чужа народові...» [Шраг 1997: 95]. Також він спростовує закиди противників про відсутність україномовних підручників та непридатність української мови для наукового вжитку і як доказ наводить приклад освіти в Галичині, де «викладова мова не тільки по сільських школах, а й по гімназіях і семінаріях учительських і навіть університетах – українська» [Шраг 1997: 95]. Безумовно, більшість гласних Чернігівського земства відреагувала на цю заяву гостро негативно, внаслідок чого розгляд питання затягнувся на багато років. Але Ілля Шраг не відступив і, заручившись підтримкою поступових депутатів, знову подав свої пропозиції. Лише у 1900 р. земство таки ухвалило їх і подало до вищих інстанцій. Цікаве й актуальне і донині твердження І. Шрага про денаціоналізаційний вплив чужомовного виховання: «навіть найкращі книжки для народу, писані російськими педагогами, зовсім не здатні і не зрозумілі українцям, бо писані про великоросів [..] сьогочасна школа, де викладова мова московська відрізняє учнів від сім’ї, від народу, навчає їх так, що більшість мандрує з села, не вертається до землі, іде на писарів, на помічники до крамарів, розповсюджує всяке крутійство і, замість користі народові, шкодить йому, деморалізує його» [Шраг 1997: 96]. Крім того, Ілля Людвігович окреслив і настанови для самих українців: по-перше, не бути пасивними («...щоб підносити угору нашу національну справу, не забувати про неї та нагадувати і другим: хто мовчить, той сам винен, коли про нього забувають, коли його негують...»); по-друге, розширити сфери вжитку української мови («...час З історії культури і писемності 255 вже і в звичайному житті завести у зносинах українську мову, починаючи із своєї сім’ї і поступово захоплюючи все ширші і ширші райони. Таке поводження запомогло б поставити нашу справу в Росії на певний ґрунт і дало б змогу за малий час завоювати чималі простори громадського життя, але на це треба сміливості, впевненості, видержаності, а се треба в собі виробити» [Шраг 1997: 103]). Адже послідовне і повсюдне вживання української мови тоді сприймалося або як свідчення найнижчого соціального походження, або як свідома опозиція до російської мови, що було досить небезпечно. За свідченням Є. Чикаленка, небагато інтелігентних родин мали таку мужність, «бо тоді ж за українську мову позбавляли людей посад не тільки державних та земських, а часом й приватних» [Шевельов 2008: 36]. Ілля Людвігович належав до останніх і свої настанови підкріплював власним прикладом: у публічних виступах, у приватному листуванні він послуговувався українською мовою. Публічне святкування ювілею його адвокатської діяльності через мовне питання перетворилося на політичну акцію, «хохломанську демонстрацію», що викликало невдоволення губернатора Андрієвського. Відомо, що І. Шраг письмово звертався до Комітету грамотності при Імператорському вільному економічному товаристві з обґрунтуванням необхідності розширення прав української мови та скасування цензурних утисків. На жаль, сам лист не вдалося знайти, а от реакція на нього О. Кониського була такою: «Дякую Вам не тільки за себе, а за цілий гурт людей, що, перечитавши Вашого листа до Комітету, сказали мені подякувати Вам! От коли б хоч здебільш у наших українців почуття національного достоїнства і свідомості горожанина [громадянина] рідної землі – стояло отак як у Вас!.. О-го-го!... «не плакала б мати» і «комитети» не вдавались би до українців з такою нахабною експлуатацією!!» [Листи 2011: 73]. Як голова української парламентської фракції І Державної Думи Ілля Шраг неодноразово піднімав питання скасування заборон та впровадження української мови у шкільну освіту. За його підтримки почав виходити друкований орган фракції «Український вісник», що сприяв більш широкому Культура слова №86’ 2017256 висвітленню проблем українства. І хоча думська діяльність І. Шрага була нетривалою через розпуск законодавчого органу, а його численні мовні клопотання залишилися без розгляду, проте сам факт підняття цього дискусійного питання став свідченням розвитку та дозрівання мови і привернув до себе увагу як однодумців, так і противників, змусив ще раз замислитись над цією проблемою й актуалізував її на державному рівні, а також розбивав імперські стереотипи сприйняття й трактування української мови. Із інших важливих фактів у мовозахисній діяльності І. Шрага часів російської де мократичної революції 1905 – 1907 рр. варто відзначити й такі. 26 лютого 1905 р. в Києві на вечорі, присвяченому Т. Шевченку, українська інтелігенція ухвалила два адреси: один на ім’я міністра внутрішніх справ – «Про потреби української мови» і другий на ім’я міністра освіти – «Про потреби української школи». Їх підписали 99 осіб, серед яких, окрім І. Шрага, були такі представники української культури і національного ру ху, як М. Лисенко, С. Єфремов, Б. Грінченко, І. Нечуй-Левицький тощо. В адресах вимагалося зняти всі обмеження української мови, надати можливості користуватися рідною мовою в усіх галузях літератури і науки, у періодиці, запровадити викладання дисциплін у початкових класах українською мовою, у середні і вищі навчальні заклади ввести українську мову, українську літературу та історію України як обов’язкові дисципліни. Варто наголосити ще на одному напрямку діяльності І. Шрага. Він переконливо доводив потребу перекладу Святого Письма українською мовою, засвідчуючи тим право українців послуговуватися рідною мовою і в духовній сфері. Саме ця сфера ще з часів Петра І і до антиукраїнських заяв Струве та Плеве про те, що українська мова «совершенно непригодна для виражения високих истин Откровения», боронилася найбільше. Українська мова, на думку І. Шрага, мала запанувати у всіх сферах суспільного життя. У зверненні Тимчасового Крайового судового комітету до правників і судових діячів (1917 р.) Ілля Людвігович закликав колег-юристів усіма засобами сприяти впровадженню в судочинних установах З історії культури і писемності 257 України ведення справ українською мовою, зазначаючи при цьому, що «вживання рідної мови на рідній землі усюди і скрізь – є наше право, і ніяка сила, ніяка влада не може зламати цього права» [Шраг 1997: 33]. Як засновник першої в Чернігові громадської бібліотеки І. Л. Шраг також опікувався тим, щоб, попри заборони, українська книжка надходила до народних читалень, що сприяло і популяризації українських авторів, а відповідно національної тематики, а також розширенню читацької українськомовної аудиторії. Відомо також, що І. Шраг матеріально підтримував Товариство ім. Т. Шевченка, Товариство прихильників української науки, літератури, передплачував українську періодику, надсилав гроші для допомоги письменникам, зокрема В. Самійленку, О. Кониському, Є. Тимченку, Б. Грінченку, І. Франкові та ін., виділив кошти на пам’ятник Т. Шевченкові тощо. Не можна залишити поза увагою і саму мовну практику І. Шрага: його спадок – епістолярний, публіцистичний, науковий – став зразком вироблення «інтелігентної української мови», пересипаної народними фразеологізмами, барвистої, емоційної. Водночас листування вражає коректністю висловлювань, багатством форм мовного етикету, підкресленою ввічливістю, а також наявністю форм західноукраїнської мови (падолист, цвітень), що є свідченням зближення східної і західної мови та вироблення норм загальнонаціонального мовного стандарту. Науковий доробок засвідчив легалізацію де-факто української мови як мови наукових творів та фахової юридично-правової мови. Проте цей аспект діяльності визначного українського правника і захисника прав українського народу на рідну мову найменш вивчений і чекає на свого дослідника. Грінченко Б. Листи з України Наддніпрянської / За заг. ред. Л. Івшиної. – Видання перше. Бібліотека газети «День». Пр. АТ «Українська прес-група», 2013. – 64 с. Листи Олександра Кониського до Іллі Шрага / Упорядкування; передмова, примітки Т. П. Демченко, О. О. Мисюри. – Чернігів : Просвіта, 2011. – 210 с. Культура слова №86’ 2017258 Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. – Кн. І. Мовознавство / упорядн. Л. Масенко. – К. : Вид. Дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 583с. Шраг І. Л. Документи і матеріали / упорядн.: В. М. Шевченко, Т. П. Демченко, В. І. Онищенко. – Чернігів, 1997. – 165 с. REFERENCES Grinchenko, B. (2013). Letters from Ukraine Naddniprianskaia. In L. Ivshyna (Ed.). Library of the newspaper «Day». Pr JSC «Ukrainian Press Group» (in Ukr.) Letters of Alexander Konissky to Ilya Shraga: Scientifi c Edition. (2011). Chernihiv: Prosvita (in Ukr.) Shevelev, Yu. (2008). Selected Works: 2 books. Book I. Linguistics. Kyiv: Vydavnychyy dim «Kyevo-Mohylyansʹka akademiya» (in Ukr.) Shrag, I. L. (1997). Documents and materials. Chernihiv (in Ukr.) Статтю отримано 15.06.2017 Lyudmila Zinevych LANGUAGE PROTECTION ACTIVITY OF ILLIA SHRAG The article discusses Illia Shrag ‘s public and human rights activities aimed at protecting the Ukrainian language under colonial oppression and prohibitions. Illia Shrag belongs to the most famous fi gures of the national liberation movement of the late nineteenth – early twentieth centuries. Of German origin patrilineally and maternally Ukrainian, he devoted his life to the spread and consolidation of the national consciousness of the Ukrainian people. Studying in a gymnasium and communicating with such prominent fi gures of Ukrainian culture as Leonid Glebov, Mykhail Verbitsky, Opanas Markovich, Oleksandr Tyshchinsky, Mykhaylo Kotsubinsky, Borys Grinchenko and Mykhaylo Hrushevsky – they all impacted the formation of Shrag`s active civic position and socio- political preference. He was an active participant in various socio- political and social movements. As lawyer Illia Shrag argued over the need to lift the prohibitions on the functioning of the Ukrainian language in various spheres of public life and defended the rights of the Ukrainians to teach Ukrainian language in elementary school, as well as publication of Ukrainian textbooks and the introduction of libraries for the people. He З історії культури і писемності 259 convincingly demonstrated the need for the translation of the Scriptures in Ukrainian, thus certifying the right of the Ukrainians to use their native language at Church. Illia Shrag became one of the founders of the civil movement in Chernihiv and the founder of Prosvita, which enabled the democratic intelligentsia to legally work in favor of their people. To study the human rights activities of Illia Shrag, documentary materials, his works Autobiography, Letters from Chernihiv Region, as well as correspondence with such prominent fi gures of Ukrainian culture as Olha Kosach, Mykola Lysenko, Mark Kropyvnitsky, Evheniy Chykalenko and others were used.

Мовозахисна діяльність Іллі Шраг

Репозитарії

Схожі ресурси