Екологічний менеджмент: участь громадськості
У статті на прикладі Донецької області показано, що екологічний стан не тільки не покращується, а, навпаки, з кожним роком погіршується. Можливим шляхом виходу з екологічної кризи у всьому світі визнано екологічний менеджмент, тому вчені приділяють достатньо уваги можливостям та проблемам екологіч...
Збережено в:
| Дата: | 2021 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2021
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180108 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Екологічний менеджмент: участь громадськості / М.Є. Дейч // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 87-90. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180108 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1801082021-08-08T01:26:17Z Екологічний менеджмент: участь громадськості Дейч, М.Є. Менеджмент У статті на прикладі Донецької області показано, що екологічний стан не тільки не покращується, а, навпаки, з кожним роком погіршується. Можливим шляхом виходу з екологічної кризи у всьому світі визнано екологічний менеджмент, тому вчені приділяють достатньо уваги можливостям та проблемам екологічного менеджменту. Практичний же досвід, накопичений в останні 5-10 років, вказує на деякі проблеми впровадження екологічного менеджменту на підприємствах України. Обґрунтовано, що не тільки керівництво підприємств повинно змінювати свою свідомість, це потрібно робити всім членам місцевих громад. Наразі набуває розвитку екологічний рух, який характеризується переходом від традиційних форм природоохоронної роботи до екологічних ініціатив. Показано роль та завдання громадських екологічних установ у вирішенні соціальних та екологічних проблем, визначено основні їх типи. Наведено приклад сучасної версії комун минулого в англійському місті Лідс Lilac Grove (Бузковий гай). Назва комуни Lilac – це акронім, що позначає співтовариство, що дозволяє наносити мінімальної шкоди довкіллю. Визначено умови ефективної участі громадськості в прийнятті важливих рішень. Обґрунтовано доцільність розробки економічних і фінансових механізмів раціонального природокористування і охорони довкілля. Для Донецької області, де більшість населення проживає в промислових містах з вкрай несприятливою екологічною обстановкою, важливим аспектом управління повинен стати механізм реалізації прав громадян на відшкодування збитків від шкоди здоров’ю. У статті запропоновано заходи для реалізації даного механізму. В статье на примере Донецкой области показано, что экологическое состояние не только не улучшается, а, наоборот, с каждым годом ухудшается. Возможным путем выхода из экологического кризиса во всем мире признан экологический менеджмент, поэтому ученые уделяют достаточно внимания возможностям и проблемам экологического менеджмента. Практический же опыт, накопленный в последние 5-10 лет, указывает на некоторые проблемы внедрения экологического менеджмента на предприятиях Украины. Обосновано, что не только руководство предприятий должно менять свое сознание, это нужно делать всем членам местных общин. Сейчас получило развитие экологическое движение, которое характеризуется переходом от традиционных форм природоохранной работы до экологических инициатив. Показана роль и задачи общественных экологических учреждений в решении социальных и экологических проблем, определены основные их типы. Приведен пример современной версии коммун прошлого в английском городе Лидс Lilac Grove (Сиреневая роща). Название коммуны Lilac – это акроним, обозначающий сообщество, позволяет наносить минимальный вред окружающей среде. Определены условия эффективного участия общественности в принятии важных решений. Обоснована целесообразность разработки экономических и финансовых механизмов, рационального природопользования и охраны окружающей среды. Для Донецкой области, где большинство населения проживает в промышленных городах с крайне неблагоприятной экологической обстановкой, важным аспектом управления должен стать механизм реализации прав граждан на возмещение ущерба от вреда здоровью. В статье предложены меры по реализации данного механизма. The article on the example of Donetsk region shows that the ecological condition does not improve, but, on the contrary, worsens every year. Environmental management is recognized worldwide as a possible way to escape from the environmental crisis, therefore scientists pay sufficient attention to the opportunities and problems of environmental management. Practical experience gained in the last 5-10 years indicates some problems in the implementation of environmental management in Ukrainian enterprises. It is proved that not only the management of enterprises should change their awareness; all members of local communities should do it. Currently, the environmental movement is developing, which is characterized by the transition from traditional forms of environmental events to environmental initiatives. The role and tasks of public ecological institutions in solving social and ecological problems are shown, their main types are determined. An example of a modern version of the community of the past in the English city of Leeds Lilac Grove is given. The name of the community Lilac is an acronym for society that allows for minimal damage to the environment. The conditions for effective public participation in making important decisions are determined. The expediency of developing economic and financial mechanisms of rational environmental resources management is proved. For Donetsk region, where the majority of the population lives in industrial cities with extremely unfavorable environmental conditions, an important aspect of management should be the mechanism for realizing the rights of citizens to compensation for harm to health. The article proposes events for the implementation of this mechanism. 2021 Article Екологічний менеджмент: участь громадськості / М.Є. Дейч // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 87-90. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1729-7206 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).87-90 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180108 332:504.06 uk Вісник економічної науки України Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Менеджмент Менеджмент |
| spellingShingle |
Менеджмент Менеджмент Дейч, М.Є. Екологічний менеджмент: участь громадськості Вісник економічної науки України |
| description |
У статті на прикладі Донецької області показано, що екологічний стан не тільки не покращується, а, навпаки, з кожним роком погіршується.
Можливим шляхом виходу з екологічної кризи у всьому світі визнано екологічний менеджмент, тому вчені приділяють достатньо уваги можливостям та проблемам екологічного менеджменту. Практичний же досвід, накопичений в останні 5-10 років, вказує на деякі проблеми впровадження екологічного менеджменту на підприємствах України.
Обґрунтовано, що не тільки керівництво підприємств повинно змінювати свою свідомість, це потрібно робити всім членам місцевих громад.
Наразі набуває розвитку екологічний рух, який характеризується переходом від традиційних форм природоохоронної роботи до екологічних ініціатив. Показано роль та завдання громадських екологічних установ у вирішенні соціальних та екологічних проблем, визначено основні їх типи.
Наведено приклад сучасної версії комун минулого в англійському місті Лідс Lilac Grove (Бузковий гай). Назва комуни Lilac – це акронім, що позначає співтовариство, що дозволяє наносити мінімальної шкоди довкіллю.
Визначено умови ефективної участі громадськості в прийнятті важливих рішень. Обґрунтовано доцільність розробки економічних і фінансових механізмів раціонального природокористування і охорони довкілля.
Для Донецької області, де більшість населення проживає в промислових містах з вкрай несприятливою екологічною обстановкою, важливим аспектом управління повинен стати механізм реалізації прав громадян на відшкодування збитків від шкоди здоров’ю. У статті запропоновано заходи для реалізації даного механізму. |
| format |
Article |
| author |
Дейч, М.Є. |
| author_facet |
Дейч, М.Є. |
| author_sort |
Дейч, М.Є. |
| title |
Екологічний менеджмент: участь громадськості |
| title_short |
Екологічний менеджмент: участь громадськості |
| title_full |
Екологічний менеджмент: участь громадськості |
| title_fullStr |
Екологічний менеджмент: участь громадськості |
| title_full_unstemmed |
Екологічний менеджмент: участь громадськості |
| title_sort |
екологічний менеджмент: участь громадськості |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Менеджмент |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180108 |
| citation_txt |
Екологічний менеджмент: участь громадськості / М.Є. Дейч // Вісник економічної науки України. — 2021. — № 1 (40). — С. 87-90. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT dejčmê ekologíčnijmenedžmentučastʹgromadsʹkostí |
| first_indexed |
2025-07-15T19:44:31Z |
| last_indexed |
2025-07-15T19:44:31Z |
| _version_ |
1837743393394917376 |
| fulltext |
ДЕЙЧ М. Є.
2021/№1 87
УДК 332:504.06 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).87-90
Марина Євгенівна Дейч
д-р екон. наук, проф.
академік АЕН України
ORCID 0000-0001-7348-178X
e-mail: maride7@gmail.com,
Донецький національний технічний університет, м. Покровськ
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ
На рівні держави, регіонів приймаються закони,
програми, метою яких є зменшення негативного
впливу на довкілля, покращання його екологічного
стану, але реально він не тільки не покращується, а,
навпаки, з кожним роком погіршується, особливо це
стосується промислових регіонів.
Наприклад, на території Донецької області, яка
становить лише 4,4% від загальної площі України, зо-
середжена п’ята частина промислового потенціалу
країни, 78% якого припадає на екологічно небезпечні
виробництва металургійної та видобувної галузей, ви-
робництво електроенергії та коксу. За даними Голов-
ного управління статистики у Донецькій області, ви-
киди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
стаціонарними джерелами забруднення за 2019 р. ста-
новлять 773,5 тис. т (31,5% від загальних викидів по
Україні). Зменшення на 2,1% викидів за 2019 р. по-
рівняно з 2018 р. пов’язано з виконанням підприєм-
ствами природоохоронних заходів, спрямованих на
зниження обсягів викидів забруднюючих речовин в
атмосферне повітря стаціонарними джерелами, але в
цілому їх рівень залишається надзвичайно високим.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
від стаціонарних джерел у розрахунку на одну особу
останніми роками коливаються в межах 186-189 кг.
На жаль, по Донецькій області постійно збільшується
рівень утворення відходів, в останні роки приблизно
на 6-7% кожен рік. У той же час рівень утилізації від-
ходів за 2019 р. становив всього 21,1% від утворених.
Тому загальна кількість відходів І-IV рівня небезпеки
практично не змінюється в останні роки и колива-
ється в межах 89-90 млн т [1].
Можливим шляхом виходу з екологічної кризи у
всьому світі визнано екологічний менеджмент, коли
підприємство добровільно скорочує негативний вплив
на довкілля за рахунок досягнення необхідного рівня
екологічної безпеки виробництва та мінімізації еколо-
гічних ризиків, тому вчені приділяють достатньо уваги
можливостям та проблемам екологічного менедж-
менту.
Наприклад, О. Олефіренко вважає, що: «Еколо-
гічний менеджмент здатний зіграти виняткову роль
при вирішенні екологічних проблем у процесі пере-
ходу України на принципи сталого розвитку. Підходи
екологічного менеджменту можуть ефективно застосо-
вуватися в Україні, якщо їх впровадження здійснюва-
тиметься з урахуванням специфіки конкретних під-
приємств і організацій, місцевих умов і характерних
проблем» [2, с. 88].
У роботі [3] розглянуто суть поняття «екологіч-
ний менеджмент», перспективи його впровадження на
підприємствах України, зроблено висновок, що для
цього потребує вдосконалення не тільки державна по-
літика, але й законодавство країни.
Існуючі теоретичні проблеми екологічного ме-
неджменту було проаналізовано у роботі [4, с. 336],
при цьому було визначено рівні екологічного мене-
джменту, зроблено висновок, що «удосконалення
теоретичної бази екологічного менеджменту лежить у
площині розмежування цілей та завдань, напрацю-
вання механізмів та інструментів для кожного рівня
екологічного менеджменту».
Але практичний досвід, накопичений в останні 5-
10 років, вказує на деякі проблеми впровадження еко-
логічного менеджменту на підприємствах України, в
першу чергу внаслідок низького рівня менеджменту, а
саме: недостатнє використання сучасних методів пла-
нування та аналізу результативності діяльності під-
приємства, відсутність ефективної системи мотивації
співробітників і підвищення їх кваліфікації. У резуль-
таті ж недооцінки і нерозуміння інструментів еколо-
гічного менеджменту та екологічного аудиту керівни-
ками підприємств формується негативний екологіч-
ний імідж не тільки цих підприємств, але й їх продук-
ції. Тобто на часі зміна стереотипів мислення сучасних
керівників щодо превентивного підходу до управ-
ління, який передбачає систематичний аналіз вироб-
ничого процесу як єдиного цілого. Оптимізація техно-
логічних процесів одночасно зі скороченням втрат у
кінцевому рахунку приведе до отримання еконо-
мічного ефекту і зниження негативного впливу на
довкілля. На жаль, багато керівників підприємств досі
розглядають стандарти ISO серії 14000 як інструмент
державного регулювання, але слід зазначити, що сис-
тема екологічного менеджменту буде ефективною
тільки в тому випадку, якщо підприємство саме про-
явить добровільну ініціативу щодо її впровадження.
Але не тільки керівництво повинно змінювати
свою свідомість, це потрібно всім членам місцевих
громад, бо як вірно відмічає І. Підоричева: «грома-
дянське суспільство, організації та спілки, які створю-
ються громадянами та юридичними особами, для про-
сування та захисту своїх спільних інтересів, виступа-
ють важливим системоутворюючим елементом іннова-
ційної екосистеми [5, с. 125].
У той же час набуває розвитку екологічний рух,
який характеризується переходом від традиційних
форм природоохоронної роботи до екологічних ініці-
атив. Найбільш ефективним результатом є планування
і реалізація нових, вже спільних міжсекторальних
проєктів, спрямованих на вирішення соціальних та
екологічних проблем. Незважаючи на різноманітність
інновацій, які реалізують громадські екологічні уста-
нови, можна виділити кілька основних завдань (див.
рисунок). Але якщо говорити про роль громадських
екологічних установ у вирішенні екологічних проблем,
то вона має серйозні обмеження як зі сторони неопра-
ДЕЙЧ М. Є.
88 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Рисунок. Завдання громадських екологічних установ
цьованого законодавства в цій сфері, так і через недо-
статню обізнаність представників органів влади в пи-
таннях громадської участі.
Тобто головна роль громадських установ у вирі-
шенні соціальних та екологічних проблем лежить у
площині створення традицій партнерства між усіма
секторами суспільства, опрацювання механізмів, форм
і методів конструктивної взаємодії, а також у розробці
нормативно-правової та методичної бази як на дер-
жавному, так і на регіональному рівнях.
Для того щоб кожен громадянин мав можливість
захищати довкілля, він повинен мати право приймати
участь у процесі прийняття рішень щодо формування
екологічної політики, у розробці проєктів законів,
що стосуються охорони довкілля. У розвинених краї-
нах різні форми участі громадськості було закріплено
на рівні законів, коли право участі кожного громадя-
нина може реалізовуватися індивідуально або колек-
тивно. Кожен громадянин повинен мати право спів-
працювати з іншими громадянами, формувати громад-
ські установи, асоціації, які будуть представляти й за-
хищати їх екологічні інтереси. В багатьох країнах це
питання обговорювалося роками, певні дискусії, що
виникали при цьому, ще навіть не завершено. Аргу-
менти проти участі громадськості були такими — це
дуже дорого. Тому затягується процес прийняття рі-
шень, гальмується участь громадян при їх прийнятті.
Треба розуміти, щоб більшість громадян у суспільстві
підтримувала певні екологічні заходи, які вводить
уряд, між органами влади та громадськістю повинні
встановитися відносини, засновані на взаємодовірі.
Члени громади мають більше знань про природні
ресурси і проблеми забруднення своєї території, ніж
уряд. Громадською екологічною установою може бути:
група громадян, які виступають проти запропо-
нованих урядом проєктів;
представники незалежних вчених-експертів, які
консультують уряд з певного питання;
представники промислових підприємств, які на-
дають уряду свої пропозиції.
Громадські екологічні установи можуть значно
різнитися: від груп без певної структури до сучасних,
організованих інститутів.
Наразі існує безліч різних шляхів досягнення
спільної мети, згідно з якими громадські екологічні
установи можна розподілити на три типи, а саме групи
й установи, які:
займаються політикою охорони довкілля, що
проводиться урядом, та за допомогою різних засобів
намагаються впливати на політику уряду або взагалі
змінювати її;
здійснюють інформаційну та освітню діяльність.
Вони різними засобами намагаються впливати на сві-
домість громадськості, міняти її менталітет щодо
відношення до довкілля. Це є непрямий спосіб впливу
на рішення уряду відносно вирішення екологічних
проблем;
Завдання:
надання консультаційних та експертних послуг
громадський екологічний контроль
(екологічні інспекції, громадський екологічний моніторинг,
проведення громадських екологічних експертиз,
судовий захист екологічних прав громадян)
екологічна просвіта та освіта
(круглі столи, семінари, публічні лекції і дискусії,
громадські екологічні бібліотеки)
поширення екологічно значимої інформації
(випуск буклетів, бюлетенів, журналів, створення екологічних
інтернетівських сайтів)
ДЕЙЧ М. Є.
2021/№1 89
члени яких, ведучи екологічно свідомий та здо-
ровий спосіб життя, намагаються змінити загальний
менталітет [6]. Наприклад, сучасна версія комун ми-
нулого починає завойовувати Європу. Екологічні гро-
мади з колективною власністю живуть в невеликих бу-
динках із загальним садом, спільно використовують
автомобілі і побутову техніку і раз в тиждень збира-
ються на селищні збори. Наприклад, в одній з таких
громад — Lilac Grove (Бузковий гай), створеній півтора
роки тому в англійському місті Лідс, живе 35 дорослих
і 10 дітей. Назва комуни Lilac — це акронім, що поз-
начає співтовариство, що дозволяє наносити міні-
мальної шкоди довкіллю (low-impact living affordable
community). Будинки з дерева, солом’яних блоків і це-
менту в Lilac сильно виділяються з навколишніх їх
таунхаусів і двоквартирних будинків, однак комуна не
збирається жити ізольовано: резиденти Lilac хочуть
спілкуватися з місцевим населенням, їх територія, не-
великий парк і будинки для зборів будуть відкриті для
жителів сусідніх районів [7].
Щоб участь громадськості в прийнятті важливих
рішень була ефективною необхідно виконання пев-
них умов. Це стосується перш за все права громад-
ськості:
мати достовірну інформацію;
брати участь у прийнятті рішень;
подавати скарги й звернення до органів влади та
судових інстанцій.
У сучасному світі існують «демократичні методи
участі громадськості», а саме: голосування за політичні
партії та (або) політиків, які займаються розробкою
законів щодо охорони довкілля; письмові та усні звер-
нення до них. Тобто перед винесенням остаточного
рішення щодо певного заходу або прийняття відпо-
відного закону доцільним є публічне слухання, в ході
якого всі учасники слухань висловлюють свої думки з
цього питання. Слухання в основному проводяться
органом, який прагне прийняти рішення. Це може
бути уряд, регіональні та/або місцеві органи влади,
які в переважній більшості випадків юридично зо-
бов’язані організувати слухання перед прийняттям ос-
таточного рішення. Оприлюднений звіт такого слу-
хання є важливим документом для прийняття рі-
шення, оскільки на основі регіональних пропозицій
або пропозицій громад будуть формуватися пріори-
тети національної екологічної політики [6].
Тому регіони повинні лобіювати розробку і реа-
лізацію територіальних цільових програм і тих інстру-
ментів екологічного менеджменту, які знаходяться в
компетенції органів місцевої влади, оскільки їх наяв-
ність або відсутність безпосередньо позначаються на
можливості регуляції екологічних проблем регіону.
Тим більше, що в Україні нещодавно прийнято Закон
«Про внесення змін до Земельного кодексу України та
інших законодавчих актів щодо удосконалення сис-
теми управління та дерегуляції у сфері земельних від-
носин», відповідно з яким землями комунальної влас-
ності територіальних громад будуть вважатися всі
землі державної власності, розташовані за межами на-
селених пунктів у межах таких територіальних громад,
крім земель, що використовуються органами держав-
ної влади, державними підприємствами, установами,
організаціями на праві постійного користування, зе-
мель оборони, природоохоронного призначення, зони
відчуження тощо.
Тобто, щоб територіальна громада тієї ж Донець-
кої області мала право встановити, наприклад, спра-
ведливу рентну плату за використання земель, на яких
накопичуються промислові відходи, вкрай важливим є
подальший розвиток економічних і фінансових меха-
нізмів раціонального природокористування і охорони
довкілля. Найбільш важливими напрямами на сучас-
ному етапі є впровадження рентного підходу в опо-
даткуванні. Для цього необхідно провести реструкту-
ризацію бази оподаткування, для чого потрібна нова
стратегія економічної реформи, яка передбачає доко-
рінну зміну податкової політики. Нова податкова по-
літика повинна бути, в першу чергу, спрямована на
стимулювання раціонального природокористування
і зниження забруднення довкілля.
Також громади повинні брати участь у розвитку
економічних механізмів управління відходами (не
тільки промисловими, але й побутовими). Доцільно
запропонувати пільговий податковий режим та інші
економічні стимули для бізнесу, що займається утилі-
зацією і переробкою відходів.
Ще одним із напрямів повинно стати впрова-
дження відповідальності або інших економічних і фі-
нансових механізмів при реалізації діяльності, що
веде за собою порушення земель.
Для Донецької області, де більшість населення
проживає в промислових містах з вкрай несприятли-
вою екологічною обстановкою, важливим аспектом
управління повинен стати механізм реалізації прав
громадян на відшкодування збитків від шкоди здо-
ров’ю. Для реалізації даного механізму необхідно:
систематизувати інформацію щодо структури
збитків від шкоди здоров’ю населення у зв’язку із за-
брудненням довкілля;
розробити методики встановлення причинно-на-
слідкових зв’язків і залежностей між забрудненням
довкілля і шкодою здоров’ю населення;
запропонувати механізми відшкодування збитку
від шкоди здоров’ю населення у зв’язку із забруднен-
ням довкілля;
прийняти нормативні акти, що регламентують
механізм і порядок відшкодування шкоди, завданої
здоров’ю населення у зв’язку із забрудненням дов-
кілля.
Список використаних джерел
1. Екологічний паспорт Донецької області. 2019
рік. URL: https://mepr.gov.ua/files/docs/eco_passport/
2019/Донецька.pdf.
2. Олефіренко О. Екологічний менеджмент як ос-
нова сталого розвитку. Ефективність державного уп-
равління: зб наук. пр. Львів, 2013. Вип. 36. С. 82-
89.
3. Білик О. С. Екологічний менеджмент на про-
мислових підприємствах України: зміст та сутність по-
няття. Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит.
2012. № 12 (106). С. 49-64.
4. Тендюк А. О. Теоретичні проблеми екологіч-
ного менеджменту. Економічні науки. Серія «Еконо-
міка та менеджмент»: з наук. пр. Луцьк, 2011.
Вип. 8 (30). С. 329-337.
5. Підоричева І. Ю. Інноваційна екосистема При-
дніпровського економічного району: актори, їх якість
та повнота. Вісник економічної науки України. 2020.
ДЕЙЧ М. Є.
90 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
№ 1. С. 116-130. doi: https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2020.1(38).116-130.
6. Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Білявський Г. О.
та ін. Екологічне управління. Київ: Либідь, 2004.
432 с.
7. Счастливы вместе. Экологические общины 21
века. URL: https://ecodelo.org/v_mire/32977-schastlivy_
vmeste_ekologicheskie_obshchiny_21_veka-statia.
References
1. Ekolohichnyi pasport Donetskoi oblasti [Ecologi-
cal passport of Donetsk region]. (2019). Retrieved from
https: //mepr.gov.ua/files/docs/eco_passport/2019/Доне
цька.pdf [in Ukrainian].
2. Olefirenko, O. (2013). Ekolohichnyi menedzhment
yak osnova staloho rozvytku [Environmental management
as a basis for sustainable development]. Efektyvnist
derzhavnoho upravlinnya — Efficiency of public admi-
nistration, Issue 36, pp. [in Ukrainian].
3. Bilyk, O. S. (2012). Ekolohichnyi menedzhment na
promyslovykh pidpryyemstvakh Ukrayiny: zmist ta sutnist
ponyattia [Environmental management at industrial enter-
prises of Ukraine: content and essence of the concept].
Energy saving. Energy. Energy audit, 12(106), рр. 49-64 [in
Ukrainian].
4. Tendiuk, A. O. (2011). Teoretychni problemy eko-
lohichnoho menedzhmentu [Theoretical problems of envi-
ronmental management]. Ekonomichni nauky. Seriia
«Ekonomika ta menedzhment» — Economics of Science.
Series "Economics and Management", 8(30), рр. 329-337 [in
Ukrainian].
5. Pidorycheva, I. Yu. (2020). Innovatsiina ekosys-
tema Prydniprovskoho ekonomichnoho rayonu: aktory,
yikh yakist ta povnota [Innovative ecosystem of
Prydniprovsky economic region: actors, their quality and
completeness]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrayiny, 1,
рр. 116-130. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.
2020.1(38).116-130 [in Ukrainian].
6. Shevchuk, V. Ya., Satalkin, Yu. M., Bilyav-
skyy, H. O. et al. (2004). Ekolohichne upravlinnya [Envi-
ronmental management]. Kyiv, Lybid. 432 р. [in Ukrain-
ian].
7. Schastlivy vmeste. Ekologicheskiye obshchiny 21
veka [Happy together. Ecological communities of the 21st
century]. Retrieved from https://ecodelo.org/v_mire/
32977-schastlivy_vmeste_ekologicheskie_obshchiny_21_
veka-statia [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 06.05.2021
Формат цитування:
Дейч М. Є. Екологічний менеджмент: участь громадськості. Вісник економічної науки України. 2021. № 1
(40). С. 87-90. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).87-90
Deich, M. Ye. (2021). Environmental Management: Public Participation. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1
(40), рр. 87-90. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2021.1(40).87-90
|