Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.)

На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу відповісти на питання, яким чином Украї...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Пирожков, С.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	З кафедри Президії НАН України
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180265
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.) / С.І. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 4. — С. 34-47. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180265
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1802652021-09-04T01:25:49Z Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.) Пирожков, С.І. З кафедри Президії НАН України На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу відповісти на питання, яким чином Україна може утвердитися як повноцінний суб’єкт світової цивілізаційної системи в нинішніх умовах гібридного світового порядку та геополітичної турбулентності. Комплексно вивчено історичні передумови, специфіку, чинники та проблеми, пов’язані з набуттям Україною цивілізаційної суб’єктності в сучасному світі. Докладно проаналізовано уявлення громадян України про ступінь самостійності держави в різних сферах внутрішньо- та зовнішньополітичної активності, а також ставлення міжнародних партнерів до суб’єктності України. Визначено перспективи цивілізаційної суб’єктності України у ХХІ ст. та окреслено шляхи її посилення в політичній, економічній, міжнародно-правовій і духовно-культурній сферах. The National Report “Ukraine as a Civilizational Subject of History and Modernity”, which was prepared by specialists of the institutions of the Section of Social Sciences and Humanities of the NAS of Ukraine, was presented to the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine for consideration. The authors of the National Report tried to answer the question of how Ukraine can establish itself as a full-fledged subject of the world civilization system in the current conditions of a hybrid world order and geopolitical turbulence. The historical preconditions, specifics, factors and problems connected with the acquisition of Ukraine’s civilizational subjectivity in the modern world are comprehensively studied. The perception of the citizens of Ukraine about the degree of independence of the state in various spheres of domestic and foreign policy, as well as the attitude of international partners to the subjectivity of Ukraine is analyzed in detail. The prospects of the civilizational subjectivity of Ukraine in the XXI century are determined, and ways to strengthen it in the political, economic, international legal and spiritual and cultural spheres are outlined. 2021 Article Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.) / С.І. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 4. — С. 34-47. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.04.034 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180265 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Пирожков, С.І. Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.) Вісник НАН України
description	На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності», яку було підготовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу відповісти на питання, яким чином Україна може утвердитися як повноцінний суб’єкт світової цивілізаційної системи в нинішніх умовах гібридного світового порядку та геополітичної турбулентності. Комплексно вивчено історичні передумови, специфіку, чинники та проблеми, пов’язані з набуттям Україною цивілізаційної суб’єктності в сучасному світі. Докладно проаналізовано уявлення громадян України про ступінь самостійності держави в різних сферах внутрішньо- та зовнішньополітичної активності, а також ставлення міжнародних партнерів до суб’єктності України. Визначено перспективи цивілізаційної суб’єктності України у ХХІ ст. та окреслено шляхи її посилення в політичній, економічній, міжнародно-правовій і духовно-культурній сферах.
format	Article
author	Пирожков, С.І.
author_facet	Пирожков, С.І.
author_sort	Пирожков, С.І.
title	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.)
title_short	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.)
title_full	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.)
title_fullStr	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.)
title_full_unstemmed	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.)
title_sort	про національну доповідь нан україни "україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні президії нан україни 17 березня 2021 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180265
citation_txt	Про національну доповідь НАН України "Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності" (стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 р.) / С.І. Пирожков // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 4. — С. 34-47. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT pirožkovsí pronacíonalʹnudopovídʹnanukraíniukraínaâkcivílízacíjnijsubêktístoríítasučasnostístenogramanaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni17bereznâ2021r
first_indexed	2025-07-15T20:06:44Z
last_indexed	2025-07-15T20:06:44Z
_version_	1837744788660551680
fulltext	34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ДОПОВІДЬ НАН УКРАЇНИ «УКРАЇНА ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ СУБ’ЄКТ ІСТОРІЇ ТА СУЧАСНОСТІ» Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 17 березня 2021 року На розгляд Президії НАН України представлено Національну доповідь «Україна як цивілізаційний суб’єкт історії та сучасності», яку було під- готовлено фахівцями установ Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України. Автори Національної доповіді зробили спробу відповісти на пи- тання, яким чином Україна може утвердитися як повноцінний суб’єкт світової цивілізаційної системи в нинішніх умовах гібридного світового порядку та геополітичної турбулентності. Комплексно вивчено історич- ні передумови, специфіку, чинники та проблеми, пов’язані з набуттям Україною цивілізаційної суб’єктності в сучасному світі. Докладно проана- лізовано уявлення громадян України про ступінь самостійності держави в різних сферах внутрішньо- та зовнішньополітичної активності, а також ставлення міжнародних партнерів до суб’єктності України. Визначено перспективи цивілізаційної суб’єктності України у ХХІ ст. та окреслено шляхи її посилення в політичній, економічній, міжнародно-правовій і ду хов- но-культурній сферах. Шановний Анатолію Глібовичу! Шановні члени Президії! Секція суспільних і гуманітарних наук НАН України доручила мені представити на розгляд Президії НАН України чергову, 11-ту, Національну доповідь на тему «Україна як цивілізацій- ний суб’єкт історії та сучасності», присвячену 30-річчю неза- лежності нашої держави. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. остаточно підтвердив нову геополітичну реальність — виник- нення на Сході Європи держави площею понад 600 тис. км2 з населенням на той час понад 50 млн осіб. Поява нової неза- лежної країни спричинила ситуацію, коли досить розпливчасте для багатьох держав світу поняття «Україна» почало набувати чітких і об’ємних рис. Щоправда, тоді, на початку 90-х років ХХ ст., воно асоціювалося здебільшого з ядерним потенціалом та Чорнобильською катастрофою. ПИРОЖКОВ Сергій Іванович — академік НАН України, віцепрезидент НАН України, голова Секції суспільних і гуманітарних наук НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.04.034 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 35 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ З перших днів незалежності Україні до- водилося паралельно вирішувати принаймні два стратегічно важливих завдання. З одно- го боку, потрібно було розбудовувати справді суверенну національну державу, а з іншого — долучатися до різних міжнародних об’єднань, які суттєво впливають на сучасні міждержав- ні відносини у світі. Розв’язання цих завдань супроводжувалося дією об’єктивних чинників глобального рівня та тенденціями сучасного суспільного розвитку і одночасно залежало від збалансованості та взаємозв’язку внутрішньої і зовнішньої політики України. Досить тривалий час Україну сприймали у світі як частину окремих імперських фор- мувань: Речі Посполитої, Австро-Угорської, Російської, Османської, а пізніше Радянської імперій. Проте сама Україна для закордонних держав у багатьох аспектах залишалася terra incognita. Рис. 1. Київська Русь наприкінці Х ст. Формування витоків суб’єктності України. Територіальна струк- тура Київської Русі у складі племінних об’єднань. Трансформація племінних утворень у територіальні осередки ранньофеодальної держави — землі-князів- ства (автор карт, наведених на рис. 1–10, — науковий співробітник Інституту історії України НАН України доктор географічних наук Р.І. Сосса) Рис. 2. Київська Русь у другій половині ХІ ст. — пер- шій половині ХІІ ст. Початок процесів державотво- рення, економічний і культурний розвиток окремих земель, міст, формування регіональних ринків. Зміц- нення міжнародного авторитету, дієва участь у між- державних стосунках. Київський літописець уперше вживає слово «Україна» для опису степового при- кордоння від Переяслава на сході до Галичини на за- ході (1187–1189 рр.). Монгольська навала на Київську Русь — захоплення Києва (1240 р.) 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Сьогодні інтерес до України як суб’єкта світового співтовариства перейшов до іншої площини. Структурні шоки в геополітичній, соціокультурній, безпековій архітектоніці східноєвропейського простору з їх епіцентром в Україні гостро поставили на порядок денний питання державної політики національної без- пеки та суверенітету. А тому саме зараз варто зосередити увагу на осмисленні цивілізаційної суб’єктності України і віднайти відповіді на такі запитання: з яким потенціалом матері- альних і духовних цінностей вона репрезентує себе у геополітичному просторі? які цивіліза- ційні ідеї та проєкти втілює в життя і пропонує світові? чи відбулася наша країна як суб’єкт іс- торії та сучасності? Важливим завданням для авторів Націо- нальної доповіді було визначити, наскільки коректним і продуктивним є саме поняття ци- вілізаційна суб’єктність України. Ми вважа- ємо, що такий акцент дозволяє констатувати самостійність нашої країни у цивілізаційному вимірі і водночас актуалізує входження в сис- теми колективної цивілізаційної суб’єктності, враховуючи національні інтереси України. Отже, цивілізаційним суб’єктом історії та сучасності можна назвати країну, поступ якої зумовлений переважно внутрішніми, а не зо- внішніми чинниками. Цілком очевидно, що будь-яка країна в будь-який момент часу не може бути абсолютним об’єктом чи абсолют- ним суб’єктом, проте завжди можна спостері- гати домінанту першого або другого, а також рух від першого до другого чи навпаки. Таким чином міру буття країни в якості суб’єкта історії та сучасності можна визначи- ти як ключове поняття — суб’єктність. Ця міра не може бути раз і назавжди даною, вона є Рис. 3. Галицько-Волинська держава на сер. ХІІІ ст. Становлення західного центру давньоруських земель, забез- печення безперервності розвитку традицій самостійного державного життя на українських землях. Поширення західноєвропейських культурних впливів, вибір місцевою елітою європейської орієнтації. Претензії на землі Русі західних сусідів та Золотої Орди ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 37 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ динамічною характеристикою, її можна як на- бути, так і втратити, за неї потрібно боротися або, точніше, її потрібно постійно створювати. Суб’єктність — це стан розвитку країни, коли вона сама творить свою цивілізаційну долю, обирає ідентичність і партнерів, формується як суб’єктність усього суспільства, народу, а не тієї чи іншої партії, тим більше олігархічних груп, кланів та їхніх політичних маріонеток. Народ є джерелом не лише влади в країні, а й її суб’єктності. При цьому потрібно усвідомлювати від- мінність понять «незалежність країни» та «суб’єктність країни». Поняття «незалеж- ність» окреслює насамперед політичні та пра- вові аспекти буття країни як суверенної держа- ви, а «суб’єктність» — загальноцивілізаційні ас- пекти. Це має не лише теоретичне, а й глибоке практичне значення, оскільки ті, хто у своєму мисленні та у своїх діях не відрізняє незалеж- ність і суб’єктність, рано чи пізно втрачають і перше, і друге. Можна виділити такі етапи розвитку цивілі- заційної суб’єктності країни: 1) започаткування спільного геокультурно- го простору (взаємодія племен і народностей, які мають свої території, антропологічні та культурні особливості); розвиток геокультур- ної спільноти; 2) становлення національної культури, спільних світоглядних цінностей та ідентич- ності; розвиток духовно-культурної суб’єкт- ності; 3) формування політичної нації та її еліти; розвиток політичної та економічної суб’ єкт- ності; 4) становлення незалежної модерної дер- жави; розвиток економічного, геополітич- Рис. 4. Українські землі у складі Великого князівства Литовського, середина ХV ст. Геополітичні протистояння у Східній Європі. Автономний статус князівств на українських землях. Уніфікація державного устрою Великого князівства Литовського, ліквідація удільних князівств і перетворення їх на провінції Литви. Посилення змагань між Москвою і Литвою за українські землі і за право бути центром «збирання руських земель» 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ного, духовно-культурного, військово-полі- тичного й науково-технологічного вимірів суб’єктності, які разом становлять цивілізацій- ну суб’єктність. Важливо підкреслити, що соціокультурна сцена буття українства як суб’єкта європей- ської та світової історії здавна визначалася межовим, а точніше фронтирним становищем, яке часто-густо проявлялося і сприймалося як цивілізаційне перехрестя. Добровільні чи примусові взаємообміни у контактних зо- нах — а такою зоною на різних історичних ета- пах була практично вся територія України — збагачували мешканців неоціненним досвідом культурного взаємосприйняття. На цій основі формувалися ментальні основи українського буття, які, увібравши в себе цивілізаційні здобутки кількох культур, сформували відповідні культурні архетипи і поведінкові патерни. Проте на міжцивіліза- ційних стиках утворювалися і зони напруги, ареали підвищеної конфліктності. Адже не- заперечним є той факт, що теракти, військові, релігійні конфлікти та інші прояви просторо- вого екстремізму, аж до найбільших трагедій ХХ ст. — світових війн мають виразне «при- кордонне» обличчя. Унікальність українського досвіду полягає в тому, що кордони тут упродовж століть були значною мірою умовними, і роль українців у вибудові їхньої конфігурації виявлялася, як правило, мінімальною. Слабо освоєні тери- торії часто опинялися в орбіті впливу більш сильних сусідів, надовго потрапляли в залеж- ність від них. Проте особливий фронтирний, чи межовий, тип української самосвідомості був сформований не тільки і не стільки гео- політичними впливами чи інтеграційними за- Рис. 5. Українські землі у складі Речі Посполитої наприкінці ХVІ ст. Створення потенційної загрози існуван- ню української етнічної спільноти в ході полонізації українців. Колонізація земель та введення повинностей для селян. Перетворення козацтва на військову силу, здатну охороняти міста-фортеці і протистояти польському й турецько-татарському натиску. Церковні протистояння ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 39 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ходами держав-метрополій, скільки специфіч- ністю соціальної стратифікації, особли- востями освоєння територій, релігійними та міжетнічними протистояннями. З огля- ду на те, що через живий соціальний організм неодноразово проходили чіткі розмежувальні лінії, аналіз причин їх виникнення та ймовір- них наслідків зумовлює нагальну потребу в до- слідженні територіальних проблем України в історичній ретроспективі, осмисленні шляхів формування кордонів і соціальних меж, зако- номірностей розвитку просторових трансфор- мацій і деформацій. У результаті історичного розвитку античні і середньовічні означення, які застосовувалися до нинішньої території України, — Скіфія, Ве- лика Скіфія, Кіммерія, Роксоланія, Сарматія, Рутенія, Русь тощо — були органічно поєднані у назві Україна, яка вперше з’явилася у 1187 р. в Київському літописі на позначення степово- го прикордоння від Переяслава на сході до Га- личини на заході (рис. 1–7). Різноманітні гілки й пагони зі стовбура давньої Русі проросли у низці державних про- єктів: Велике князівство Литовське, Річ По- сполита, Україна-Гетьманщина, а якоюсь мі- рою (з огляду на солідну частку слов’янського населення) навіть у Кримському ханстві та інших порубіжних державах і державних утвореннях. У цьому світлі проблема укра- їнської суб’єктності була пов’язана не лише з різнобарвним і мозаїчним географічним та культурним ландшафтом, а й з піднесеннями та спадами національної екзистенції, які при- вели до формування своєрідних культурно- цивілізаційних обрисів українства. Рис. 6. Козацька держава, середина ХVІІ ст. Становлення козацького політичного автономізму, орієнтація на суверенітет і український республіканізм. Поява на політичній карті Європи української козацької держави — Гетьманщини (1648 р.), яка базувалася на принципах демократизму політичного устрою та соціальної організа- ції. Європейський рівень військової справи та дипломатії. Політичний та адміністративно-територіальний устрій Війська Запорозького. Відносини Б. Хмельницького з Московською державою. Порушення територіальної ціліс- ності Гетьманщини 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Розбалансований, а в чомусь навіть розірва- ний темпоритм національної історії, яка про- тягом різних періодів, етапів та епох зазнавала тяжіння кількох цивілізаційних комплексів, перманентно актуалізував проблему ідентич- ності. Для розуміння українського проєкту як цілісності величезної ваги набуває історичний погляд на національну ідентичність — не стіль- ки як на суму притаманних певному соціуму усталених ознак, скільки як на процес набут- тя українцями здатності до «самовиявлення» і самоідентифікації, формування і відстоювання національної суб’єктності. Оцінка геополітичних впливів, що спричи- нили формування в прикордонних соціумах проявів роздвоєних ментальностей та іден- тичностей, є відправною точкою для розумін- ня контроверсійних процесів та змін в укра- їнській історії. Відтак маємо «вічні» пошуки об’єднавчих, консенсусних ідеалів, які волею- неволею спиралися на відмінні цивілізацій- ні патерни. З такої перспективи суб’єктність українства часто-густо лишалася «в собі», тобто проєктувалася в уявній, футуристичній або, навпаки, ретроспективній площині, що виразно проступало на горизонті рефлексій і концептуальних пропозицій суспільно-полі- тичного й історичного письма. Натомість у переломні історичні епохи та знакові періоди «виношувана» українська суб’єктність з фантастичною швидкістю на- бувала реальних обрисів і перетворювалася на проєкти «для себе». Йдеться передусім про ве- ликі національні революції середини XVII cт. і 1917–1921 рр., які нині сприймаємо як очевид- ні точки біфуркації. Змагання, перехрещування, взаємодія, співбуття відмінних цивілізаційних орбіт спричинялися до потужних соціокультур- них колізій і навіть розломів у національній Рис. 7. Гетьманщина в середині ХVІІІ ст. Автономія Гетьманщини і Слобожанщини. Посилення наступу царизму на державно-правові інститути Гетьманщини. Поділи Речі Посполитої та українські землі. Ліквідація Російською імперією Гетьманщини та її суб’єктності ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 41 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Рис. 8. Українські землі у складі Російської імперії в середині ХІХ ст. Централізація управління та територіальні переділи. Зміни співвідношення сил на геополітичній арені та пошуки українцями свого місця в міжнародному устрої. Формування суб’єктності та моделювання ідентичності в українському інтелектуальному просторі. Об- ґрунтування самодостатності українського історичного процесу, розвиток відповідного суспільно-політичного руху історії, як-от великого монголо-татарського спустошення першої половини ХІІІ ст., уній- них змагань кінця XVI ст., феєрії впливів і за- позичень, на перехресті яких зародилося ко- зацтво. Невипадково у ранньомодерну добу українська суб’єктність здебільшого марку- валася і пов’язувалася з буттям «козацької нації». Суб’єктність українства після ліквідації Гетьманщини (1764–1780 рр.) змагалася про- тягом «довгого ХІХ ст.» не тільки з відмінними цивілізаційними орієнтаціями і культурними архетипами, а й з домінуючими стереотипами суспільно-політичної та історичної думки. Од- ночасно розгорталося засвоєння парадигмаль- них взірців європейського соціалізму, лібера- лізму, анархізму, консерватизму, довкола яких відбувалося формування української політич- ної нації (рис. 8). Таким чином, політичне українство на зла- мі ХІХ–ХХ ст. зі стадії «виношування» ідей і концептів поступово перейшло до етапу фор- мулювання і висунення власних проєктів, у яких Україна репрезентувалася як національ- ний і державний суб’єкт на уявній мапі тодіш- нього світоустрою. Перша світова війна кардинально перекрої- ла світ і створила можливості для змагання за державну суб’єктність низки європейських на- цій, зокрема українців (рис. 9). ХХ, «довге», століття для України перетво- рилося на час штучного стримування держа- вотворення та суб’єктивації української нації, що здійснювали державні утворення, до скла- ду яких входили українці (рис. 10). Про суб’єктність України і навіть самоос- мислення українського проєкту в межах СРСР мови не велося. Наприкінці радянської доби в 42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Рис. 9. Українська Народна Республіка на початку 1919 р. Перша світова війна і моделі розв’язання «українського питання». Крах імперської системи і піднесення українського національного руху. Українська революція 1917– 1920 рр. Відновлення української суб’єктності, формування української державності у вигляді УНР. Посилення державотворчих традицій українського народу, створення умов для національно-культурного розвитку масовій свідомості українців імперське полі- тичне мислення майже витіснило образ само- стійної України. Українська радянська соціалістична респу- бліка була формою демографічного існування української нації, однак не давала можливос- ті для виявлення її справжньої цивілізаційної суб’єктності. Унітарна УРСР була інституцій- ним фасадом комуністичного авторитаризму, який узурпував конституційно проголошува- ний суверенітет українського народу. На етапі розпаду радянської імперії та вступу УРСР на шлях посттоталітарного транзиту постало завдання фактичної суб’єктивації Укра- їни та українців, створення відповідного викли- кам часу українського цивілізаційного проєкту та його адекватної інституційної розбудови. Суб’єктність країни — це здатність реалі- зовувати власні національні інтереси і заради цього мати можливість впливати на інших, а не бути лише об’єктом впливу. Проте суб’- єктність — це ще й здатність до незалежності та свободи, спроможність бути собою, розвива- тися, розгортати свої приховані потенції. При цьому маємо внутрішню суперечність суб’єктності країн, адже деякі з них більшою мірою налаштовані впливати на сусідів і навіть підкоряти їх, а інші — розвивати свій потенціал і якщо впливати, то не військово-політичними чи навіть дипломатичними засобами, а еконо- мічними, технічними та духовно-культурними здобутками. Перші країни орієнтовані на авторитарну (імперську) суб’єктність, яка з необхідністю означає експансію за свої межі та амбіції щодо створення наднаціональних угруповань у різ- них модифікаціях і, відповідно, авторитаризм, який з часом може переходити в тоталітаризм, а другі — на гуманістичну суб’єктність, що означає зосередженість на іманентному інно- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 43 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ваційному розвитку і при цьому відкритість до світу, яка проявляється у практиках демократії. Протягом 90-х років ХХ ст. в Україні був ви- будуваний унітарний устрій на засадах жор- сткої централізації. Це було стабілізувальним чинником під час політичних криз та періодів соціальної нестабільності. Попри те, що феде- ралізм чи унітаризм як такий не є ні добрим, ні поганим, з початку 1990-х років склалася си- туація, коли саме федералістські ідеї Росія ви- користовувала для обмеження державного су- веренітету України та втручання в її внутрішні справи, а «федералізація» Криму та Донбасу була проміжною ланкою для російської зброй- ної агресії. Наразі унітаризм є інструментом зміцнення української державності та збере- ження її територіальної цілісності. Водночас виникла ситуація, коли єдність у країні великою мірою стала залежною від жор- сткості та дієздатності управлінської вертика- лі, що призвело до накопичення прихованих диспропорцій і конфліктів. Іншими словами, унітаризм без проведення адміністративно- територіальної реформи спричинив погли- блення регіональних диспропорцій та посилив напругу у відносинах по лінії центр–регіони. Саме зволікання з проведенням цієї реформи й полегшило Росії розігрування «федераліст- ської карти» від 2014 р. і дотепер. Реформа, спрямована на децентраліза- цію, яка почала практично реалізовуватися з 2015 р., потенційно може поліпшити керова- ність у країні. Втім, вона також висуває нові ви- клики, зокрема необхідність забезпечення ді- єздатності об’єднаних територіальних громад (ОТГ) — кадрового, фахового, управлінського, економічного. А перед державною бюрокра- тією та політичними елітами з не меншою го- стротою постає проблема набуття вміння керу- вати децентралізованою унітарною державою. Рис. 10. Українська Радянська Соціалістична Республіка у другій половині ХХ ст. Відновлення елементів суб’єктності України у повоєнний час. Членство в ООН. Реорганізація територіальної системи, остаточне оформ- лення конфігурації кордонів. Розбалансування системи управління, криза радянської політичної системи. Розпад СРСР. Набуття незалежності та нові виклики цивілізаційній суб’єктності України 44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Рис. 11. Значення індексу дер- жавної суб’єктності України в різних електоральних групах Цивілізаційна суб’єктність країни потребує такого рівня розвитку особистості та її іден- тичності, який окреслював би цивілізаційні межі, породжував, зберігав і розвивав локаль- ну самостійність на основі спільних цінностей. При цьому потрібна універсальна повага до людської особистості як глобальної міжцивілі- заційної цінності. Як засвідчило репрезентативне для України моніторингове опитування, проведене в 2020 р. Інститутом соціології НАН України, більшість українців вважають свою державу недостат- ньо самостійною в її діях та рішеннях. Цей ви- сновок підтвердився і при вимірюванні індексу державної суб’єктності України: для дорослого населення країни в цілому його значення ста- новить 39,6 балів. Це суттєво нижче умовного нуля (45 балів), вище якого знаходяться пози- тивні значення індексу (рис. 11). Незважаючи на те, що переважна більшість населення високо оцінює важливість для себе державної незалежності і демократичного роз- витку України, у масовій свідомості дуже по- ширеним є дисонанс між високою оцінкою важливості державної незалежності і низькою оцінкою її втілення в практику функціонування держави (самостійності в політичних рішен- нях та діях). При всіх суттєвих відмінностях між соці- альними групами і категоріями населення їх об’єднує переважно негативна оцінка мож- ливості здійснення самостійної політики українською державою після 30 років незалеж- ності (рис. 12). На жаль, сьогодні людей в їх- ньому ставленні до держави та її суб’єктності об’єднує низький матеріальний рівень життя. Подолання бідності, поліпшення матеріально- го стану українських сімей надалі буде сприя- ти поступовому підвищенню оцінок державної суб’єктності. Країні, для того щоб стати повноцінним суб’єктом міжнародної політики та цивілізо- ваного життя, керуватися внутрішніми чин- никами, а не підпадати під зовнішні впливи, вочевидь, потрібно звернути увагу на те, що спочатку суб’єктність мають отримати її гро- мадяни. Соціологічні дослідження свідчать, що з 2013 по 2020 р. серед українців посилило- ся відчуття себе громадянами України — з 50,6 до 61,8 % відповідно (рис. 13). При цьому кожен громадянин має відчу- ти себе суб’єктом політичного, економічного, державного життя і врешті-решт керманичем власної долі. Саме тому першочерговим за- вданням влади має стати сприяння розвитку громадянського суспільства, яке, доповнивши державу та наповнивши її змістом, надасть ім- пульс суб’єктному становленню України в зо- внішній політиці, дасть змогу реалізувати на- ціональні інтереси. Специфіка набуття Україною цивілізаційної суб’єктності в сучасному світі пов’язана з його глобалізованістю. Особливо це позначається на країнах, які перебувають на перехресті ци- вілізацій і корегують геополітичні вектори. Україна є саме такою країною, тому сьогодні ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 45 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ потрібен аналіз змін національних інтересів навіть віддалених партнерів і конкурентів, не кажучи вже про країни, що розташовані поруч. Звісно, у ХХІ ст. можна говорити і про ко- лективну суб’єктність, коли країна вступає в союз з іншими державами для захисту на- ціональних інтересів та забезпечення своєї цивілізаційної суб’єктності (наприклад, Єв- росоюз). Однак Україна повинна входити в будь-яку систему «колективної суб’єктності» з повним урахуванням своїх національних ін- тересів — не як придаток чи орган, а як окре- мий цивілізаційний організм, самодостатня цілісність. У розвитку суб’єктності Україні слід розра- ховувати передусім на власні сили та потенції, зосередитися на побудові та втіленні власного цивілізаційного проєкту. Для цього потрібна Рис. 12. Оцінка респондентами самостійності політики України за різними напрямами, % Рис. 13. Соціально-політична ідентичність респондентів у 2013 та 2020 р., % 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (4) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ консолідація суспільства всередині країни та розвиток проривних напрямів фундаменталь- ної науки, а також розроблення на цій основі оригінальних технологій. Це знову і знову ак- туалізує значення Національної академії наук України та принципову необхідність посилен- ня її державного супроводу. На шляху демократичного будівництва ци- вілізаційна суб’єктність України може бути утверджена значною мірою завдяки зміцнен- ню соціальних інститутів, виробленню та при- йняттю правил гри, яких дотримуватиметь- ся кожен громадянин у нашому суспільстві. Втратити суб’єктність та перетворитися на failed state дуже легко. Однак, щоб розвинути суб’єктність, Україні потрібно попередньо до- сягти національного консенсусу щодо стратегій розвитку. Пандемія коронавірусу з початку 2020 р. завдала удару по чотирьох європейських сво- бодах: свободі пересування товарів, капіта- лів, робочої сили і послуг. Карантинні заходи паралізували спільний ринок ЄС. Євросоюз фактично опинився перед викликами ренаці- оналізації внутрішньої політики країн-членів. Це є нагодою для України повноцінно віднови- ти свою суб’єктність у відносинах з ЄС та на- полягати на пошуку симетричного варіанту торговельних преференцій, які можуть відкри- ти шляхи до відновлення економіки України після пандемії шляхом реіндустріалізації, а не тільки перетворення України на велику аграр- ну державу. Переконливою ознакою утвердження нової цивілізаційної суб’єктності України має стати її поступове входження до євроатлантичних структур з чітким урахуванням національних інтересів нашої країни. Це завдання вкрай актуальне у зв’язку, з одного боку, зі спроба- ми Російської Федерації силоміць утримати Україну в євразійському просторі, а з іншо- го — з консервацією її міжцивілізаційного роз- ташування, яке збільшує амплітуду цивіліза- ційної невизначеності. У цьому сенсі одним з варіантів утвердження суб’єктності України може бути набуття нею статусу впливового ре- гіонального геополітичного центру. Збережен- ня наявного стану речей загрожує ще більшим утвердженням образу України як «розколотої цивілізації», що заохочуватиме подальшу бо- ротьбу за неї між лідерами протилежних циві- лізацій, і закріпленням за нею статусу об’єкта, а не суб’єкта глобальної геополітики. Успіх України в утвердженні себе самодос- татнім цивілізаційним суб’єктом сучасного світу в кінцевому підсумку визначатиметься волею політичної, економічної й інтелектуаль- ної еліти, більше того, волею громадян нашого суспільства, бажанням змінити себе, набути тих психологічних і світоглядних рис, що є за- порукою соціально-економічного, духовного і політичного прогресу, смислом якого кінець кінцем є гідне життя й самореалізація людини. Дякую за увагу! За матеріалами засідання підготувала О.О. Мележик ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 4 47 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Serhii I. Pyrozhkov ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7539-0248 Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine ABOUT THE NATIONAL REPORT OF THE NAS OF UKRAINE “UKRAINE AS A CIVILIZATIONAL SUBJECT OF HISTORY AND MODERNITY” Transcript of scientific report at the meeting of the Presidium of the NAS of Ukraine, March, 17, 2021 The National Report “Ukraine as a Civilizational Subject of History and Modernity”, which was prepared by specialists of the institutions of the Section of Social Sciences and Humanities of the NAS of Ukraine, was presented to the Presidium of the National Academy of Sciences of Ukraine for consideration. The authors of the National Report tried to answer the question of how Ukraine can establish itself as a full-fledged subject of the world civilization system in the current conditions of a hybrid world order and geopolitical turbulence. The historical preconditions, specifics, factors and problems connected with the acquisition of Ukraine’s civilizational subjectivity in the modern world are comprehensively studied. The perception of the citizens of Ukraine about the degree of independence of the state in various spheres of domestic and foreign policy, as well as the attitude of international partners to the subjectivity of Ukraine is analyzed in detail. The prospects of the civilizational subjectivity of Ukraine in the XXI century are determined, and ways to strengthen it in the political, economic, international legal and spiritual and cultural spheres are outlined. Keywords: civilizational subject, civilizational object, Ukraine, subjectivity.

Репозитарії

Схожі ресурси