Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.)

У статті представлено соціологічні підходи до соціальної проблематики COVID-19 на основі огляду та узагальнення проміжних результатів дослідницького проєкту Інституту соціології НАН України. Обґрунтовано необхідність формування вітчизняної соціології пандемії як актуального напряму в корпусі суча...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Степаненко, В.П.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Schriftenreihe:	Вісник НАН України
Schlagworte:	З кафедри Президії НАН України
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180280
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.) / В.П. Степаненко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 5. — С. 33-46. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180280
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1802802021-09-08T01:26:12Z Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.) Степаненко, В.П. З кафедри Президії НАН України У статті представлено соціологічні підходи до соціальної проблематики COVID-19 на основі огляду та узагальнення проміжних результатів дослідницького проєкту Інституту соціології НАН України. Обґрунтовано необхідність формування вітчизняної соціології пандемії як актуального напряму в корпусі сучасних епідеміологічних досліджень. Окреслено виклики та можливості нового соціального досвіду в Україні в чотирьох соціальних вимірах: соціально-структурному, суспільно-політичному, соціально-психологічному та соціокультурному. Досліджено актуальні аспекти біополітики, проблематику соціальних та суспільно-психологічних ризиків пандемії. Розглянуто особливості коронавірусної кризи в Україні, зумовлені її поєднанням зі складними викликами суспільної трансформації, а також з гуманітарними наслідками окупації АР Крим і поточного військового конфлікту на Донбасі. The COVID-19 pandemic in its global and distant consequences is making changes in various spheres of social reality, particularly through the transformation of social communication, the changes in social stratification, social-psychological attitudes and in forming the new rules of socio-biological security. The article presents sociological approaches to the social issues of COVID-19 based on the overview of intermediate results of the research project by the Institute of Sociology of the NAS of Ukraine. It is argued that there is the need for the sociology of pandemic as an actual direction in the framework of contemporary epidemiological research. The challenges and possibilities of new social experience in Ukraine are characterized in four social dimensions, namely: social-structural, social-political, social-psychological and social-cultural. Actual aspects of biopolitics, the issues of social and psychological risks of the pandemic are examined. The peculiarities of the coronavirus crisis in Ukraine are articulated. They are due to the combination of the global pandemic and complex challenges of Ukraine’s social transformation which is aggravated with humanitarian consequences of the occupation of the Crimea by Russia and ongoing military conflict in Donbas. It is argued that the social consequences of the COVID-19 pandemic in Ukraine might manifest themselves in two ways: either as a negative catalyst that exacerbates the issues of incomplete social transformation or as a kind of “leveler”, that is the factor due to which the values of mutual social security and new rules of tolerant coexistence will prevail. 2021 Article Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.) / В.П. Степаненко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 5. — С. 33-46. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.05.033 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180280 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України
spellingShingle	З кафедри Президії НАН України З кафедри Президії НАН України Степаненко, В.П. Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.) Вісник НАН України
description	У статті представлено соціологічні підходи до соціальної проблематики COVID-19 на основі огляду та узагальнення проміжних результатів дослідницького проєкту Інституту соціології НАН України. Обґрунтовано необхідність формування вітчизняної соціології пандемії як актуального напряму в корпусі сучасних епідеміологічних досліджень. Окреслено виклики та можливості нового соціального досвіду в Україні в чотирьох соціальних вимірах: соціально-структурному, суспільно-політичному, соціально-психологічному та соціокультурному. Досліджено актуальні аспекти біополітики, проблематику соціальних та суспільно-психологічних ризиків пандемії. Розглянуто особливості коронавірусної кризи в Україні, зумовлені її поєднанням зі складними викликами суспільної трансформації, а також з гуманітарними наслідками окупації АР Крим і поточного військового конфлікту на Донбасі.
format	Article
author	Степаненко, В.П.
author_facet	Степаненко, В.П.
author_sort	Степаненко, В.П.
title	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.)
title_short	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.)
title_full	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.)
title_fullStr	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.)
title_full_unstemmed	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.)
title_sort	соціальні наслідки пандемії covid-19 у контексті суспільної трансформації в україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні президії нан україни 14 квітня 2021 р.)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	З кафедри Президії НАН України
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180280
citation_txt	Соціальні наслідки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід (за матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 р.) / В.П. Степаненко // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 5. — С. 33-46. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT stepanenkovp socíalʹnínaslídkipandemíícovid19ukontekstísuspílʹnoítransformacíívukraínísocíologíčnijpídhídzamateríalaminaukovoídopovídínazasídanníprezidíínanukraíni14kvítnâ2021r
first_indexed	2025-07-15T20:07:59Z
last_indexed	2025-07-15T20:07:59Z
_version_	1837744869721767936
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 33 СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ПАНДЕМІЇ COVID-19 У КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД За матеріалами наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 14 квітня 2021 року У статті представлено соціологічні підходи до соціальної проблематики COVID-19 на основі огляду та узагальнення проміжних результатів до- слідницького проєкту Інституту соціології НАН України. Обґрунтовано необхідність формування вітчизняної соціології пандемії як актуального напряму в корпусі сучасних епідеміологічних досліджень. Окреслено ви- клики та можливості нового соціального досвіду в Україні в чотирьох соці- альних вимірах: соціально-структурному, суспільно-політичному, соціаль- но-психологічному та соціокультурному. Досліджено актуальні аспекти біополітики, проблематику соціальних та суспільно-психологічних ризиків пандемії. Розглянуто особливості коронавірусної кризи в Україні, зумовлені її поєднанням зі складними викликами суспільної трансформації, а також з гуманітарними наслідками окупації АР Крим і поточного військового кон- флікту на Донбасі. Ключові слова: пандемія COVID-19, коронавірусна криза, соціологія пандемії, біополітика, карантинні обмеження, суспільна трансформація. Пандемія COVID-19 має своїми наслідками зміну багатьох сфер соціальної реальності [1], трансформацію соціальних комунікацій та формування нових правил, пов’язаних із соці- ально-біологічною безпекою у сучасному глобальному світі. Епідеміологічні, біологічні, економічні, політичні, культурні, інформаційно-медійні та інші аспекти пандемії й коронавірус- ної кризи, що її супроводжує, а також досвід, уроки та наслідки пандемії вже стали предметом уваги і ще довго перебуватимуть у фокусі різних дисциплінарних експертиз та наукових дослі- джень. Одним із важливих напрямів вивчення далекосяжних соціальних наслідків пандемії COVID-19 в Україні є соціоло- гічні дослідження, зокрема й ті, що проводить Інститут соціо- логії НАН України. З кінця 2020 р. колектив Інституту реалі- зує дослідницький проєкт щодо вивчення соціальних наслід- СТЕПАНЕНКО Віктор Петрович — доктор соціологічних наук, головний науковий співробітник Інституту соціології НАН України doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.05.033 34 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ків пандемії COVID-19 в Україні за підтримки Національного фонду досліджень України. Мета цієї статті — репрезентувати ідею і основні підходи нашого проєкту і представити проміжні результати та деякі напрацювання цього, ще не завершеного, дослідження. Вод- ночас це також слушна нагода для артикуляції бодай деяких аспектів широкої соціальної про- блематики і наслідків пандемії COVID-19 під кутом зору соціологічних підходів та спроба окреслити певні особливості коронавірусної кризи в Україні, зокрема на основі огляду та аналізу результатів соціологічних досліджень. Соціологія пандемії. Дослідницький про- єкт з вивчення соціальних наслідків пандемії COVID-19 в Україні, що його нині здійснює Інститут соціології НАН України, є не лише актуальним науковим та суспільно значущим завданням. На нашу думку, це також і вагомий внесок у формування вітчизняної соціології пандемії як актуального напряму в корпусі сучасних епідеміологічних досліджень. Ме- тою цього проєкту є розгорнуте соціологічне дослідження соціальних наслідків пандемії COVID-19 в чотирьох соціальних вимірах в Україні, а саме: соціально-структурному, сус- пільно-політичному, соціально-психологіч- ному та соціокультурному, аналіз викликів, ризиків, а також вивчення перспектив та мож- ливостей використання нового соціального досвіду пандемії як інтегральної складової суспільної трансформації в країні. Втім, важ- ливо не лише виявити далекосяжні соціальні ризики та виклики коронавірусної кризи, а й зрозуміти шляхи нейтралізації та окреслити стратегії подолання негативних соціальних на- слідків пандемії. Соціальні наслідки пандемії COVID-19 в Україні можуть проявитися у двоякий спосіб: або як негативний каталізатор і без того склад- ного контексту вітчизняної суспільної транс- формації, яка включає соціальні травми поточ- ного військового конфлікту та несприятливі обставини економічно-фінансової кризи, або як своєрідний «великий зрівнювач» [2], тоб- то фактор, завдяки якому не лише соціальна рівність, а й цінності загальної безпеки та нові правила толерантного співжиття набудуть більшого значення. Зокрема, дослідження со- ціально-структурної динаміки в період панде- мії [3] дає реальну можливість емпірично під- твердити (чи спростувати) гіпотезу Вальтера Шайделя про те, що тільки екстраординарні події або, як їх називає цей соціальний дослід- ник, чотири «вершники насильства», такі як війни, революції, розпад держави і масштабні епідемії, приводять до зменшення економічної та соціальної нерівності [2], принаймні в ко- роткостроковому масштабі. З точки зору цієї історичної гіпотези Україна є інтригуючим до- слідницьким кейсом, адже за десятиліття в на- шій країні сталася революція і все ще триває війна та поточна пандемія. Соціологічні дослідження суспільних реак- цій, масової поведінки та громадської думки в період пандемії, як і в інші періоди кризових явищ у суспільстві, є не менш важливими, аніж медико-епідеміологічні звіти. Соціологія пандемії є невід’ємною частиною сучасних епі- деміологічних досліджень задля вироблення ефективних заходів щодо протидії їй. Важли- вість соціології пандемії, зокрема щодо про- гнозування поведінкових моделей населення, його реакцій на карантинні обмеження, соці- альних аспектів перебігу та соціальних наслід- ків пандемії, полягає у тому факті, що вірус є біологічним агентом, але носіями інфекції є в основному люди, і пандемія переважно поши- рюється через повсякденні соціальні взаємодії (прямі чи опосередковані). Соціологічний аналіз соціальних мереж також актуалізується в умовах пандемії. Зо- крема, методологічні підходи і техніки мере- жевого аналізу використовуються для епіде- міологічних досліджень соціальних джерел та ланцюжків поширення інфекції. І тут самі інфекціоністи в певному сенсі перетворюють- ся на соціологів. Наприклад, «точкові» до- слідження мереж соціальних взаємодій і кон- тактів (мовою епідеміології — контактних), блокування ланцюжків фізичних комунікацій в осередках інфекційних спалахів можуть бути ефективнішою стратегією, аніж практика ши- роких (зокрема, територіальних) карантинних ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 35 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ обмежень. Адаптуючись до обставин каран- тинних обмежень, актуалізуються та розви- ваються також і сучасні соціологічні методи збору емпіричних даних — від уже поширеної практики телефонних опитувань до дослі- джень аудиторії соціальних мереж. Під час пандемії загострюються проблеми соціальної нерівності, які можуть проявлятися, зокрема, в різних рівнях доступу громадян до якісного медичного захисту, лікування та вак- цинації, соціально-економічних можливостях родин щодо забезпечення існування під час ка- рантинних обмежень тощо. І хоча вірус у своїй дії на людей не зважає на їхні статки чи соці- альне становище, ступінь вразливості щодо наслідків пандемії є різним для бідних і бага- тих — як індивідів, так і держав. У цьому сенсі соціологічні дослідження можуть діагностува- ти ризики можливих соціально-структурних турбулентностей та спробувати дати відповідь на важливе дослідницьке питання: чи стане пандемія певним «великим зрівнювачем», чи навпаки — посилить і загострить соціальну не- рівність в Україні? Одним із сучасних аспектів та проявів со- ціальної нерівності, характерних також і для України, є виклики цифрової нерівності, або «цифрового розриву», серед населення. Каран- тинні вимоги та обмеження пандемії, а також вимоги щодо швидкого і часто вимушеного переходу багатьох звичних комунікацій та по- слуг, зокрема освітніх, на дистанційний онлайн- режим, ще більше загострили цю проблему. Адже багатьом громадянам ще доволі складно адаптуватися до цих нових викликів та вимог — чи то через брак цифрових навичок, чи просто через обмежений доступ до Інтернету. Згідно з даними моніторингового опитування Інсти- туту соціології НАН України за 2020 р., майже чверть (22,9 %) всіх респондентів з тих чи інших причин не користуються Інтернетом. Проблема цифрового розриву є особливо актуальною для таких вразливих соціальних груп, як люди по- хилого віку та люди з низьким достатком. Меш- канці сіл і невеличких поселень також часто перебувають у зоні ризиків цифрової нерівно- сті, зокрема через можливі технічні проблеми із забезпеченням якісного цифрового зв’язку, брак інфраструктури, обмежені фінансові мож- ливості громадян. Гострі аспекти соціальної нерівності про- являються і в поточних кампаніях вакцинації населення як у глобальному, так і в національ- ному масштабах. Адже різка поляризація щодо доступу до вакцин між багатими розвиненими країнами, з одного боку, і бідними країнами, переважно тими, що розвиваються, з іншого, певною мірою відтворюється і у вітчизняно- му національному масштабі, зокрема через соціальні та інші відмінності щодо можливос- ті вакцинації та доступу громадян до якісних вакцин. Актуалізація біополітики. У соціологіч- ному сенсі глобальні тенденції соціальних на- слідків пандемії супроводжуються змінами конфігурацій базових суспільних цінностей та нормативних регуляцій, таких як свобода, від- повідальність, безпека, цивільність, рівність, довіра та солідарність. Карантинні обмеження, просторове дистанціювання, ізоляція та інші дисциплінарні формати біополітики під час пандемії актуалізували в багатьох країнах про- блеми пошуку балансу між правами та свобо- дами людини (зокрема, свободою пересуван- ня) і безпекою. Суперечності між концептами прав, свобод та безпеки спостерігаються не лише в теоретичних та публічних дебатах, а й у практиці судових проваджень і суспільних ак- ціях протесту проти обмежень з метою захисту громадянських прав та свобод, за свободу під- приємницької діяльності в багатьох країнах, в тому числі й в Україні. Характерно, що поняття «біополітика» в ін- терпретаціях французького соціального мис- лителя Мішеля Фуко саме й позначає модерну технологію влади, пов’язану з раціональним контролем та регулюванням населення як біологічного єства, наприклад через політику щодо народжуваності, страхування життя, за- ходи із суспільної гігієни та суспільної безпе- ки, зокрема й біологічної безпеки. Історично ця технологія влади виникає, за Фуко, у Новий час з кінця ХVIII ст., якраз після того, як масові пандемії смертельних хвороб, характерних для 36 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ середньовіччя, перестають бути перманент- ною та безстроковою частиною повсякденного життя завдяки розробленню перших вакцин, запровадженню заходів суспільної санітарії та поширенню масової гігієнічної культури. Пандемія COVID-19 актуалізувала дис- курс біополітики в багатьох його теоретичних та практичних аспектах. І «біополітику» тут варто сприймати без емоційно-негативних конотацій цього поняття, а радше як необхід- ну стратегію з елементами контролю та обме- жень у протистоянні пандемії. Біополітичні технології ХХІ ст. використовують найсучас- ніші цифрові засоби та технології для спосте- реження за людьми, контролю їх поведінки в рамках карантинних режимів ізоляції, відсте- ження мереж і за необхідності — блокування ланцюжків фізичних комунікацій в осередках інфекційних спалахів тощо. В різних країнах, навіть з подібними політичними режимами, політика протистояння пандемії набуває різ- них інституціональних конфігурацій у пошу- ках власного співвідношення між безпекою і свободою: від ліберальної шведської моделі до жорстких карантинних обмежень та конт- ролю за їх дотриманням у Китаї. У цьому сенсі необхідні державно-адміністративні регуляції, обмеження та локдауни під час карантину мо- жуть бути і певними тестами щодо випробо- вування граничних для кожного суспільства порогів сприйняття жорстких заходів соціаль- ного контролю. Ці пороги є умовно вищими в авторитарних суспільствах або в таких, де не розвинені верховенство права та (або) суспіль- на культура протестів. Водночас іншим аспектом загрози щодо порушення громадянських прав з латентним конфліктним потенціалом, зокрема в Україні, можуть бути низькі темпи та масштаби кам- панії вакцинації. Це, як, наприклад, і нестача захисних масок навесні 2020 р., ставить під за- грозу фундаментальне право людини на жит- тя та право громадянина на здоров’я. Останнє розуміється як право громадянина щодо не- дискримінаційного доступу до медичного об- слуговування та захист інфраструктури, яка забезпечує його справедливий розподіл [4]. Соціологічний аналіз досвіду пандемії пе- редбачає також моніторинг суспільних оцінок ефективності антиепідемічних заходів, зокре- ма ступінь прийнятності карантинних обме- жень, запроваджених владою на центральному та місцевому рівнях. І соціологічні опитуван- ня громадської думки є одним із важливих дослідницьких інструментів такого аналізу. В оцінці результатів подібних досліджень важ- ливо враховувати час проведення дослідження відносно періоду та динаміки епідеміологічної ситуації. Наприклад, дослідження Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведене у квітні 2020 р.1, збігається у часі з піковим періодом так званої першої хвилі по- ширення коронавірусної інфекції в Україні та доволі жорсткими первинними карантинними обмеженнями цієї пори. Щодо питання «На- скільки успішно чи не успішно, на вашу думку, влада (Президент, Кабінет Міністрів, Верхо- вна Рада, правоохоронні органи) справляються із завданнями протидії епідемії коронавірусу в Україні?» думки респондентів розділилися майже порівну: 46 % з них вважали діяльність влади у цьому напрямі успішною, 43 % — не- успішною [5]. Водночас на фоні цієї доволі сприятливої загальної оцінки влади у її про- тидії пандемії у квітні 2020 р. певним ірраці- ональним дисонансом у масовій свідомості виглядають вельми критичні оцінки щодо конкретних напрямів цієї діяльності. Так, пе- реважна більшість респондентів оцінювали як «неуспішні» всі запропоновані в опитуван- ні конкретні напрями діяльності влади щодо протидії коронавірусу, зокрема такі як забез- 1 Опитування КМІС з 7 по 11 квітня 2020 р. методом телефонних інтерв’ю на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка (2000 рес- пондентів) є репрезентативною для дорослого насе- лення (віком 18 років і старше) України. До вибірки не включено території, які тимчасово не контролю- ються владою України, — АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей. Статистична по- хибка вибірки не перевищує: 2,2 % — для показників, близьких до 50 %, 2,1 % — для показників, близьких до 25 %, 1,4 % — для показників, близьких до 10 %. http://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=9 30&page=7 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 37 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ печення лікарень країни достатньою кількіс- тю тестів на коронавірус, забезпечення лікарів та медичних сестер засобами індивідуально- го захисту (масками, халатами, рукавичками тощо), забезпечення населення України засо- бами індивідуального захисту (масками, рука- вичками, антисептиками тощо) та запобігання можливим економічних труднощам в Україні, пов’язаним з епідемією коронавірусу [5]. Поді- бна непослідовність або розрив «ланцюжків» раціонального мислення у громадській дум- ці є певною особливістю її функціонування в Україні. І це проявляється в опитуваннях та й у суспільному сприйнятті епідеміологічної ситуації в країні. А соціологія показує ці осо- бливості як щодо самої пандемії, так і щодо її сприйняття у масовій свідомості. Соціальна ціна пандемії та суспільно- психологічні виклики. У період пандемії від- булася трансформація звичних способів со- ціальної комунікації, змінилося сприйняття ризиків у площині інформаційної безпеки у зв’язку з розширенням комунікаційних кон- тактів з традиційними медіа та Інтернетом, сталися зміни в культурній сфері та дозвіллі громадян через масовий досвід освоєння мере- жевих комунікаційних практик та нових форм віртуальної участі в спільнотах. Чи будуть ці зміни тимчасовими, компенсаторними або та- кими, що проєктуються на майбутнє, великою мірою залежить від подальшого розвитку пан- демії. Проте очевидно, що цей новий соціаль- ний досвід потребує досліджень. Соціальний досвід фізичного дистанціюван- ня під час пандемії загострює також проблеми соціальної відповідальності. Карантин — це тест на здатність громадянського суспільства до солідарності, кооперації та соціальної до- помоги, зокрема вразливим верствам населен- ня, а також відносно новий суспільний досвід протистояння загрозам соціального дистанці- ювання в його первинному соціологічному ро- зумінні, таким як випадки ксенофобії, агресії, пошуку винних та стигматизації інфікованих. Події у с. Нові Санжари на Полтавщині в лю- тому 2020 р., коли люди активно протестува- ли проти розміщення в місцевому санаторії на тимчасову ізоляцію евакуйованих з Китаю громадян, стали одним із подібних випадків в Україні. Причиною протестів були не лише природна тривога людей за власне життя й безпеку, страх перед невідомим і відносно но- вим на ту пору для країни вірусом, а й про- вал в ефективній комунікації з людьми з боку центральної та місцевої влади. До слова, в той період ніхто в Нових Санжарах не захворів на COVID-19, і перший випадок інфікування в селищі стався лише через пів року після тих подій. Випадки агресії, стигматизації інфікованих, а також прояви дискримінації, ксенофобії та расизму, зокрема щодо осіб азійського похо- дження (насамперед китайців), аж до агресив- них фізичних нападів на цих людей, були не поодинокі у світі. Пандемія створила своєрід- ний живильний ґрунт для активізації ультра- правих, радикально націоналістичних та анти- іммігрантських партій і рухів у Європі й США. Проблема набула справді глобального масшта- бу, тож навесні 2020 р. Генеральний секретар ООН Антоніо Гутереш змушений був визнати, що пандемія продовжує вивільняти «цунамі ненависті та ксенофобії», і закликав уряди всіх країн діяти, щоб «посилити імунітет наших суспільств проти вірусу ненависті»2. Найуживаніший під час пандемії термін «соціальна дистанція»3 є одним із центральних понять, автентична артикуляція смислів якого пов’язана з демаркацією між солідарністю і ко- операцією, з одного боку, і стигматизацією та ксенофобією — з іншого. В соціології поняття «соціальна дистанція» означає положення со- ціальних груп та індивідів у соціальному про- сторі, їх співвідношення, рівень їх близькості або віддаленості, їх взаємозв’язок або відчу- женість одне від одного. І в цілому це значен- 2 Antonio Guterres on Twitter. https://twitter.com/ antonioguterres/status/1258613180030431233?s=20/ 3 За версією британського словника Colllins, «соціаль- на дистанція», «коронавірус» та «самоізоляція» уві- йшли до переліку слів, які набули широкого вжитку у 2020 р., а термін «локдаун» став словом року. https://www.radiosvoboda.org/a/news-lockdown/ 30940255.html 38 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ня зберігається в різних соціологічних інтер- претаціях, зокрема у вживаній в емпіричній соціології шкалі соціальної дистанції Е. Бо- гардуса — способі емпіричного вимірювання показників суб’єктивно афективних почуттів щодо прийняття або неприйняття різних со- ціально-культурних груп чи індивідів. Соціо- логічні виміри соціальної дистанції між пред- ставниками різних соціально-культурних або національних груп є, як правило, емпіричною основою для дослідження рівня толерантності до соціокультурних відмінностей або ксенофо- бії у суспільстві. Однак під час пандемії термін «соціальна дистанція» набуває нового смислу, а саме — фізично-просторова дистанція між індивідами у повсякденних комунікаціях та інтеракціях 4. Відтак, ототожнення фізичного відсторонення із соціальною дистанцією є не зовсім корек- тним, адже в нових правилах суспільного іс- нування під час карантину йдеться саме про фізично-просторове, а не соціокультурне дис- танціювання від інших людей, тобто про уни- кання скупчень людей, практику самоізоляції, особливо в разі необхідності через показники тестувань щодо інфікування, обмеження фі- зичних контактів, таких як рукопотискання, з іншими, особливо незнайомими, людьми. Це, втім, не означає відміну людського спілкуван- ня або нівелювання таких цивільних правил соціальних комунікацій, як доброзичливість, ввічливість, підтримка ближнього. Хоча озна- кою нової реальності чи то нових правил є те, що такі спілкування все більше відбуваються через мобільний зв’язок або соціальні мережі. Наскільки трансформуються самі соціальні комунікації, чи укоріняться і наскільки нові правила віртуальних контактів уже після пан- демії — поки що відкриті питання. 4 Подібна трансформація смислу відбулася і зі словом «локдаун» (lockdown – з англійської буквально «за- криття»). Термін спочатку був частиною словника пенітенціарної системи і означав дисциплінарне по- карання за певні порушення через утримання ув’язнених у своїх камерах. Пандемія привнесла но- вий смисл у цей термін, і «локдаун» став асоціювати- ся з жорсткими карантинними обмеженннями для забезпечення громадського здоров’я. Адже пандемія з її новими правилами без- пеки накладається не лише на різні культур- ні особливості спілкування, які, наприклад, у країнах Середземномор’я (Греція, Іспанія, Італія, Франція та ін.) передбачають меншу, ніж у країнах північної Європи, інтерактивну фізичну дистанцію в комунікаціях між людь- ми [6]. Нові правила безпеки в період пандемії по суті обмежують чи не найфундаментальні- шу людську потребу — бути соціальною істо- тою, а отже, соціалізуватися, бути у колективі, групі, спілкуватися, відвідувати соціальні по- дії та зустрічі тощо і саме в безпосередньому спілкуванні бачити друзів, збиратися у групи чи торкатися один одного при вітанні. Звичай- но, новітні технології, віртуальне спілкування можуть допомогти зберігати, підтримувати і навіть розвивати соціальні, професійні чи осо- бисті зв’язки, але не спроможні повністю замі- нити собою чи навіть повноцінно компенсува- ти живе спілкування «обличчям до обличчя» хоча б тому, що в ньому залучено багато не- вербальних та емоційних смислів. І тут вини- кає парадокс нових соціальних правил панде- мії — фізичне відсторонення, дотримання пра- вил карантину, носіння маски тощо є не лише найкращим за цих умов способом турботи про близьких людей або тих, кого ми знаємо, а й актом соціальної відповідальності щодо незна- йомих. Іншими словами, дотримання правил під час карантину — це ознака та індикатор ци- вільного здоров’я самого суспільства. Водночас нові правила фізичного дистан- ціювання та ізоляції мають високу соціально- психологічну ціну. Коронавірусна пандемія створює потужний негативний фон психо- логічного стресу для багатьох людей, осо- бливо таких вразливих категорій, як одинокі люди похилого віку або люди з проблемами здоров’я. У глобальному і вітчизняному сус- пільному дискурсі значно частіше лунає тема економічних наслідків карантинних обмежень, натомість проблематика соціальної та суспіль- но-психологічної ціни пандемії все ще недо- статньо висвітлюється. Це питання ставить, наприклад, відомий американський соціолог Емітай Етціоні [7]. Він, реферуючи до фахових ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 39 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ досліджень у цій сфері, стверджує, що виму- шена соціальна ізоляція та самотність, які час- то супроводжують пандемію, має для людей такі серйозні психологічні і навіть соматичні ризики, як зростання психічних розладів, де- пресій та агресії, когнітивний та емоційний пригнічений стан, підвищення тиску, знижен- ня імунітету тощо. А ефекти подібного стресу, за даними досліджень, прирівнюються до та- ких факторів ризику, як паління до 15 цигарок у день, зайва вага, відсутність фізичної актив- ності чи забруднення повітря [7]. Йдеться та- кож і про постковідну суспільно-психологічну травму, яка за своїми масовими далекосяжни- ми наслідками може перевершити психологіч- ні травми Другої світової війни5. Вітчизняний досвід досліджень соціально- психологічних та стресових аспектів коро- навірусної пандемії також існує і надалі аку- мулюється, зокрема в таких актуальних для карантинного режиму формах соціологічних опитувань, як онлайн-опитування користува- чів Інтернету. Як один з прикладів подібних опитувань варто згадати онлайн-дослідження різних аспектів психологічного самопочуття українського сегменту користувачів Фейс- буку, проведене вітчизняними соціологами С. Дембіцьким, О. Злобіною та М. Сидоровим у період жорсткого карантину в Україні на по- чатку квітня 2020 р. [8]. За результатами цього дослідження вчені виділили так звану «загроз- ливу п’ятірку» головних чинників стресу під час карантинних обмежень та ізоляції, а саме: острах респондентів перед ймовірністю захво- ріти на COVID-19, зацикленість на новинах про цю хворобу, частота захворювань респон- дентів за останні пів року, оцінка напруженості стосунків з людьми, разом з якими проживає респондент, та тривоги щодо складності зали- шатися вдома в разі запровадження суворого карантину. До категорії осіб, яким важко, на їхню думку, постійно перебувати вдома, нале- жав кожен п’ятий опитаний як серед жінок, так 5 У ВООЗ попереджають про «масову травму» через COVID-19. https://www.ukrinform.ua/rubric-world/ 3203440-u-vooz-poperedzaut-pro-masovu-travmu- cerez-covid19.html/ і серед чоловіків. Отже, на думку дослідників, цей острах перед вимушеною самоізоляцією і, зокрема, стрес від обмеження соціальних комунікацій під час карантину був, принай- мні весною 2020 р., потенційно наймасовішим стресором для людей [8]. Аналіз проблем суспільно-психологічного здоров’я внаслідок пандемії, соціальної напру- женості, динаміки емоційних станів та змін у структурі соціальних страхів людей є важли- вим дослідницьким завданням у глобальному вимірі. Ці питання, як і інші соціальні аспекти пандемії, мають свої особливості в Україні. Соціальні особливості пандемії COVID-19 в Україні. Особливим суспільним фоном пере- бігу пандемії COVID-19 в Україні, який зумов- лює також специфіку її соціальних наслідків, є багатофакторний спектр суспільних обставин, якому, зокрема, притаманні такі характерис- тики: незавершеність складної суспільно-по- літичної трансформації країни, неконсолідова- ний характер демократичної культури, доміну- вання переважно патерналістських суспільних орієнтацій і відповідних поведінкових патер- нів населення, неусталеність демократичних інститутів та незадоволеність громадян через їх неефективне функціонування, низький рі- вень суспільної довіри до владних державних інституцій, економічна бідність переважної більшості населення України, гостра соціаль- но-економічна поляризація та негативна дина- міка соціальної нерівності в бік її зростання. До цього спектру суспільно-політичних та інституціональних проблем додаються ще й соціальні травми та гуманітарні наслідки оку- пації АР Криму Російською Федерацією та поточний військовий конфлікт на Донбасі, а також несприятливі обставини економічно-фі- нансової кризи, яка почала розгортатися в кра- їні ще до початку поширення коронавірусної інфекції. Складний суспільний фон пандемії в Україні визначає і особливості її соціальних наслідків та ризиків, які можуть, зокрема, гене- руватися в різних формах соціально-політич- них конфліктів та протестній активності, про- являтися в наростанні соціальної дезінтеграції та аномії, поглибленні соціальної нерівності і 40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ посиленні авторитарних суспільних настро- їв. І якщо динаміка останніх тенденцій може мати певну інерційність у своїх проявах, то соціальні конфлікти, зокрема протести проти карантинних обмежень представників малого та середнього бізнесу, а також демарші органів місцевого самоврядування щодо відповідних рішень центрального уряду, є вже реаліями ві- тчизняного суспільно-політичного ландшафту в період пандемії. Водночас глибокі суспільні потрясіння та гострі кризи в Україні, такі як суспільно-по- літичні протистояння Євромайдану 2013– 2014 рр., анексія Криму та війна на Донбасі з усіма її політичними, економічними та гумані- тарними проблемами, виявили доволі високу адаптивність поведінкових стратегій україн- ського суспільства, його соціально-психоло- гічну стійкість майже на граничних стресових порогах. У цих суспільних потрясіннях проя- вилися і найкращі якості громадянського сус- пільства, здатність активних та відповідальних громадян до самоорганізації, ініціативи і соці- альної солідарності. Прикладами цих проявів стали такі самоорганізовані акції, як кампанія «Підвези медика» під час карантинного лок- дауну весни 2020 р., допомога філантропських організацій лікарням, волонтерська допомога. В умовах пандемії та її подальшого розвитку в Україні можливі одночасні прояви і вже про- стежується взаємодія двох ідеальних моделей масової соціальної поведінки: 1) соціальне від- чуження, поведінка «вільного вершника», не скутого ніякими соціальними зобов’язаннями, подальша соціальна атомізація і такі її наслід- ки, як наростання аномії, недовіри, розпаду соціальних зв’язків, апатії, деморалізації та страху; 2) усвідомлена соціально відповідаль- на поведінка, підтримка кооперації, соціальної солідарності, дотримання норм цивільності, збереження через індивідуальні солідарні акти спільного суспільного здоров’я та оптимізму. Суспільна активність і соціальна поведінка людей переважно в межах другого патерну сприятиме збереженню та зміцненню своє- рідного суспільного імунітету, що не менш важливо, ніж формування колективного епіде- міологічного імунітету. Отже, політика проти- стояння пандемії має передбачати план заходів щодо формування і підтримки соціальної солі- дарності як у карантинний, так і в післякаран- тинний періоди. Національні особливості перебігу панде- мії, її соціальні аспекти, тривоги, очікування та сподівання масової свідомості є предметом уваги багатьох соціологічних досліджень, зо- крема опитувань громадської думки в Україні. Як уже зазначалося, соціологічні дослідження у цей період стають важливим методом ви- вчення соціальної поведінки та діагностики суспільних настроїв, який доповнює епідеміо- логічні звіти в частині розуміння динаміки та характеру самої пандемії. Наведемо і проаналізуємо деякі результа- ти такого соціологічного опитування громад- ської думки в Україні щодо проблематики COVID-19 у рамках щорічного моніторинго- вого дослідження «Українське суспільство» Інституту соціології НАН України у 2020 р.6. Опитування, проведене на початку осені 2020 р., тобто в період відносного затишшя перед другою хвилею пандемії, підтверджує, що проблема пандемії коронавірусу тією чи ін- шою мірою хвилює більшість респондентів — загалом 72,2 % їх відповідей є ствердними і ще близько третини опитаних дуже переймаються цією проблемою (табл. 1). Регіональний розподіл відповідей на це пи- тання в основному не дуже відрізняється від середніх показників по всьому масиву, з дещо більшою, ніж середня, тривожністю респон- дентів Заходу та Центру — регіонів, у яких статистика захворюваності на коронавірус вес- 6 Опитування СОЦІС на замовлення Інституту соціо- логії НАН України проведене з 19 вересня по 9 жов- тня 2020 р. методом роздаткового анкетування (са- мозаповнення анкети респондентом). Вибірка (1800 респондентів) є репрезентативною для дорослого на- селення (віком 18 років і старше) України за статтю, віком, типом поселення та поділом країни на адміні- стративно-територіальні одиниці (області). До ви- бірки не включено території, які тимчасово не конт- ро люються владою України, — АР Крим, окремі ра- йони Донецької та Луганської областей. Статистична похибка вибірки не перевищує 2,3%. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 41 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ ною 2020 р. мала вищі показники, ніж на Сході та Півдні країни (табл. 1). У розподілах відповідей респондентів на це питання за основними демографічними показ- никами (стать, вік, тип поселення) певні від- мінності спостерігаються у відповідях жінок та чоловіків (перших ця проблема хвилює біль- ше), а також респондентів різних вікових груп. Так, респонденти старшого віку (56 і більше років) більшою мірою схвильовані проблемою коронавірусу — 80,3 %, ніж представники се- редньовікової (30–55 років) когорти — 68,2 % і молоді (18–29 років) респонденти — 67,4 %. Загалом це закономірно, адже під час інформу- вання населення про коронавірус постійно на- голошувалося, що люди старшого віку (від 60 років) та люди з хронічними захворюваннями потрапляють в особливу групу ризику щодо наслідків інфікування. Варто зазначити, що респонденти старшої вікової когорти також є дещо більш стривоженими і щодо перспекти- ви розвитку коронавірусної пандемії, зокрема оцінки ризиків захворювання. На час проведення опитування (літо 2020 р.) більше чверті респондентів вже мали у своєму ближньому колі (близькі, родичі, сусіди чи знайомі) когось, хто захворів на коронавірус. У регіональному розподілі результати пока- зують, що найбільше таких позитивних відпо- відей (понад 40 %) дали респонденти Заходу країни і м. Київ (табл. 2). Це відображає і ре- гіональну статистику епідеміологічної звітнос- ті щодо інфікувань з найбільшою їх концен- трацією на Заході і в Центрі країни, зокрема у столиці. Природно і те, що особистий досвід інфор- мування про захворювання коронавірусом людей ближнього кола підвищує рівень три- вожності самого респондента щодо цієї хво- роби. Так, серед респондентів, які мають серед своїх близьких чи знайомих тих, хто захворів на коронавірус, 45 % відповідають, що їх дуже хвилює проблема епідемії. Натомість серед респондентів, які не мають випадків захворю- вання серед своїх рідних чи знайомих, лише третина (30,7 %) дуже переймаються цією проблемою. Важливим питанням цього моніторингового опитування була оцінка респондентами ефек- тивності зусиль влади у протистоянні епідемії коронавірусу. У своїй більшості (51,6 % відпо- відей) респонденти доволі стримано оцінюють ефективність зусиль влади проти коронавіру- су, погоджуючись з тим, що «влада щось ро- бить, але цього недостатньо», а 22 % респонден- тів налаштовані дуже критично, вважаючи, що «влада нічого не робить для цього». Найбільше ця позиція представлена серед респондентів Півдня країни, до 40 % яких саме в такій, дуже критичній, формі оцінюють антикоронавірусні зусилля влади. Деякі відмінності у відповідях на це питання простежуються й залежно від освітнього рівня респондентів. Респонденти з вищим освітнім Таблиця 1. Регіональний розподіл відповідей респондентів на питання «Скажіть, наскільки Вас хвилює проблема епiдемiї коронавiрусу?» (2020 р., %) Варіанти відповіді Географічні регіони країни В цілому по УкраїніЗахід Центр Південь Схід Дуже хвилює 37,9 35,7 26,2 32,6 34,3 Скоріше хвилює 35,7 39,9 43,8 34,1 37,9 Скоріше не хвилює 12,6 13,2 12,4 15,4 13,5 Зовсім не хвилює 8,9 7,1 8,6 9,2 8,2 Важко сказати 4,9 4,1 9,0 8,7 6,1 Таблиця 2. Регіональний розподіл відповідей респондентів на питання «Чи є серед Ваших близьких, родичів, сусідів чи знайомих хтось, хто захворів на коронавiрус?» (2020 р., %) Варіанти відповіді Географічні регіони країни і м. Київ В цілому по УкраїніЗахід Центр Південь Схід Київ Так 44,4 26,0 9,0 21,2 38,8 27,2 Ні 48,4 68,5 77,6 71,8 52,2 65,6 Важко сказати 7,2 5,5 13,3 7,1 9,0 7,2 42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ рівнем є більш вимогливими і водночас реа- лістичнішими в оцінках заходів влади: 56 % респондентів з вищою освітою вважають, що владних зусиль недостатньо, натомість такої позиції дотримуються близько 45 % респон- дентів із середньою освітою (табл. 3). Водно- час респонденти з початковою та середньою освітою є дещо більш категоричними в нега- тивній оцінці: «влада нічого не робить», цим групам також важче визначитися з відповіддю на це питання. Як зазначалося, згадуване моніторингове опитування було проведено влітку 2020 р., у відносно м’який період карантину, і містило питання щодо ставлення громадян до можли- вих карантинних обмежувальних заходів та сценаріїв у перспективі подальшого розвитку пандемії. Цей контекст важливий, адже поточ- на епідеміологічна ситуація також впливає на відповіді. Загалом громадська думка зорієнто- вана на підтримку певного балансу між безпе- кою та особистою свободою, і в цілому по кра- їні більшість респондентів (42,5 % відповідей) схиляється до позиції, що «карантин потрібно суттєво пом’якшити, але деякi обмежувальні заходи продовжити i надалі» (табл. 4). У регіональному розподілі серед респонден- тів Півдня країни спостерігається найбільше прихильників (до 35 %) повної відміни каран- тину та припинення супутніх йому обмежу- вальних заходів. Натомість респонденти вели- ких міст з більшим розумінням ставляться до можливих сценаріїв сурових обмежувальних заходів, зокрема майже третина респондентів Києва підтримують сценарій суворого каран- тину. Водночас зрозуміло і те, що після досвіду весняного локдауну 2020 р., який суттєво вда- Таблиця 3. Розподіл відповідей респондентів різних освітніх рівнів на питання «Що Ви думаєте стосовно зусиль влади щодо боротьби з поширенням епідемії коронавірусу на території України?» (2020 р., %) Варіанти відповіді Освітній рівень респондентів В цілому по масиву Неповна або початкова середня освіта Повна середня освіта Неповна вища освіта Вища освіта Влада робить усе, що може 10,4 15,4 13,0 12,3 12,7 Влада щось робить, але цього недостатньо 44,2 45,7 52,2 56,0 51,6 Влада нічого не робить для цього 25,7 23,5 22,1 20,4 22,1 Ваш варіант 1,6 0,9 1,7 2,7 1,9 Важко сказати 18,1 14,5 11,1 8,6 11,6 Таблиця 4. Регіональний розподіл відповідей респондентів на питання «З яким iз тверджень стосовно карантину Ви згодні найбільше?» (2020 р., %) Варіанти відповіді Географічні регіони країни і м. Київ В цілому по УкраїніЗахід Центр Південь Схід м. Київ Карантин та суворі обмежувальні заходи потрібно продовжити i надалі 16,8 27,9 10,0 22,0 35,1 21,6 Карантин потрібно суттєво пом’якшити, але деякі обмежувальні заходи продов- жити i надалі 49,1 40,5 36,7 42,2 33,6 42,5 Карантин та суворі обмежувальні заходи потрібно вже закінчити 22,9 20,1 34,8 19,8 22,4 22,4 Важко сказати 11,2 11,4 18,6 16,0 9,0 13,4 ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 43 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ рив по економіці країни, зокрема малому та середньому бізнесу, суворі карантинні обме- ження навряд чи будуть популярним рішен- ням серед переважної більшості населення. До того ж непрямим свідченням того, що чимала частина суспільства не готова до прийнят- тя високої соціальної і передовсім економіч- ної ціни карантинних обмежень, є і своєрідна ієрар хія наявних проблем, які особисто хви- люють респондентів: пандемія коронавірусу як проблема, що особисто хвилює респонден- тів, зазначена у 42 % їх відповідей. Проте коро- навірус не змінив суттєво пріоритетність най- актуальніших і, на жаль, уже майже хронічних соціально-економічних проблем населення. Респондентів більше хвилює не стільки сама пандемія, скільки її супутні соціально-еконо- мічні та суспільні негативні ефекти, зокрема високі ціни на товари та послуги хвилюють 76 % респондентів, високi тарифи на житлово- комунальні послуги — 61 %, корупція в органах влади i управління — 57 %, і ще одна проблема, яку також загострила пандемія, а саме: недо- ступність якісного медичного обслуговуван- ня — 47 % респондентів. Проміжні результати дослідження. По- вертаючись до дослідницького проєкту Інсти- туту соціології НАН України щодо вивчення соціальних наслідків пандемії COVID-19 в Україні, варто навести його основні, але поки що проміжні висновки та результати. Вони є такими: 1. Динаміка самої пандемії COVID-19 є ще незавершеним, відкритим процесом. Відтак і соціологічні дослідження, зокрема опитуван- ня громадської думки, відображають цей неза- вершений процес у час проведення досліджен- ня. Деякі процеси змін під впливом пандемії COVID-19 у соціально-політичній, соціаль- но-структурній, соціокультурній та соціально- психологічній сферах суспільної життєдіяль- ності перебувають поки що у латентному стані на фоні загалом їх інертної динаміки. Ці про- цеси, наприклад зміни щодо патерналістських орієнтацій населення або у динаміці соціальної нерівності, можуть поки проявлятися на рівні певних тенденцій, іноді на межі статистичної похибки. Тому можливість перетворення цих тенденцій на статистично зриму динаміку у життєдіяльності вітчизняного соціуму зали- шається відкритим питанням, пошук відповіді на яке потребує подальших досліджень. 2. Аналіз соціологічних опитувань у період з березня по листопад 2020 р. засвідчив такі тенденції: а) значні фінансові втрати населен- ня від пандемії COVID-19, зокрема весняний локдаун 2020 р. показав ресурсну обмеже- ність «фінансової подушки» (до двох місяців) для переважної більшості населення України; б) зміну звичного способу життя для багатьох людей, насамперед нову ситуацію на ринку праці — вже на початку квітня 2020 р. майже чверть працездатного населення працювала дистанційно. 3. Соціологічні дані про дотримання вимог карантину свідчать про все ще нерозв’язану проблему комунікації влади з громадянами, яка призводить, серед іншого, до недостатньо- го і не завжди чітко аргументованого інформу- вання населення про реальні загрози пандемії; зберігаються також претензії громадян щодо ресурсного забезпечення і організаційної під- готовки влади до пандемії, зокрема у нинішній ситуації — щодо кампанії вакцинації. 4. Аналіз стану та динаміки суспільно-по- літичних процесів у країні вказує на те, що ефективність держави у протидії пандемії впливає на довіру до інституцій влади. Впро- довж 2019–2020 рр. знизився рівень довіри до всіх гілок центральної влади, зокрема до Пре- зидента, Уряду та Верховної Ради. Оцінки дій влади у протидії пандемії COVID-19 та довіра до владних інституцій є статистично значимо по в’я заними: зі зростанням цих оцінок зрос- тає рівень довіри респондентів до інституцій влади. 5. З початку пандемії (весна 2020 р.) в Украї- ні поки не спостерігається істотного зростання патерналістських та авторитарних настроїв се- ред населення. Однак негативні оцінки зусиль української влади у боротьбі з поширенням пандемії коронавірусу спричиняють посилен- ня авторитарних настроїв, особливо серед ма- теріально знедолених, людей старшого віку, 44 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ осіб з лівими поглядами та негативним став- ленням до карантинних заходів. 6. Аналіз результатів соціологічних дослі- джень, зокрема моніторингу Інституту соціо- логії НАН України 2020 р., свідчить, що панде- мія коронавірусу поки не спричинила значного зростання протестного потенціалу загалом, або радше — дослідження ще не фіксують та- ких змін. Однак зосередження протестних настроїв серед заможних мешканців великих міст, які негативно ставляться до зусиль вла- ди щодо боротьби з коронавірусом (а зараз — і до проблем вакцинування), робить вірогідним перехід соціальної напруженості в реальні дії, оскільки середні прошарки великих міст є за- звичай соціальною основою тривалих анти- урядових протестів. 7. Певні соціально-структурні наслідки пан- демії вже почали проявлятися в Україні про- тягом 2020 р., зокрема з весни, після введення карантинних обмежень. Ці тенденції, зафіксо- вані як в обстеженні Інституту соціології НАН України, так і дослідниками інших країн, є та- кими: а) знижуються самооцінки соціального становища індивідів: все більше їх розміщують себе на нижчих щаблях суспільної піраміди; б) відбуваються зміни у ранжуванні життєво значущих благ — помітно актуалізується важ- ливість здоров’я, безпеки, соціальних зв’язків, обмеження доступу до таких благ чи неможли- вість задовольнити потребу в них призводять до акумуляції негативних емоцій та латентно- го, до пори прихованого, конфліктного потен- ціалу; в) більшої ваги набувають регіональні та поселенські відмінності у доступі до зазна- чених благ/ресурсів; г) зростає невизначеність майбутнього для наймолодшого покоління, зокрема перспектив отримання якісної освіти, привабливого потенціалу й подальшої трудо- вої кар’єри; д) соціальні та економічні пере- ваги отримують категорії індивідів, які мають можливість працювати дистанційно, а катего- рії громадян, які такої можливості не мають, втрачають основу матеріального існування; е) у всіх верствах суспільства зростають ви- моги до якості надання послуг соціальними інститутами. 8. Щодо соціально-психологічної сфери суспільної життєдіяльності аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що страх, викликаний епідемією COVІD-19, у 2020 р. увійшов до п’ятірки найчастіше згадуваних респондентами побоювань. Він випередив такі страхи, як напад зовнішнього ворога, зростання злочинності, зупинка підприємств, голод, і по- ступився лише побоюванням безробіття, зрос- тання цін та невиплати зарплат. Водночас мож- на відзначити, що порівняно з попередніми дво- ма роками великих змін у поширеності різних страхів не відбулося. Відчутно змінився лише рівень згадок про побоювання безробіття; якщо в попередні роки це побоювання відзначали трохи більше половини опитаних, то в 2020 р. його згадали вже близько 71 %. Також дещо час- тіше називалися побоювання зупинки підпри- ємств та голоду. Тобто зросла частота згадувань тих страхів, які пов’язані з економічною ситу- ацією. Ключовими аспектами, на які впливає рівень соціального самопочуття респондентів, є ступінь схвильованості проблемою пандемії коронавірусу, а також оцінка дій влади щодо бо- ротьби з поширенням пандемії. 9. Коронавірусна криза позначилася і на таких важливих аспектах повсякденної жит- тєдіяльності, як умови відпочинку, дозвілля, участі в культурі. Згідно з результатами соціо- логічного моніторингового опитування Інсти- туту соціології НАН України у 2020 р., кожен другий з опитуваних відчув погіршення умов задоволення потреб щонайменше в одній із цих сфер життя. Більш відчутними ці негатив- ні зміни стали для людей середнього віку, для мешканців великих міст, для соціально враз- ливих категорій населення з невисокими до- ходами і тих, хто втратив частину доходів уна- слідок карантинних обмежень. 10. Важливим завданням є дослідження фе- номену інфодемії як інформаційної епідемії, що охоплює масову свідомість під час панде- мії COVID-19 та характеризується швидким поширенням неточної, маніпулятивної інфор- мації через медіа. Небезпека інфодемії полягає в тому, що потік неточної або маніпулятивної інформації може змусити людей приймати ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 45 З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ неправильні рішення, в тому числі рішення, що загрожують життю людини та її оточенню (наприклад, щодо кампанії вакцинації). Ця проблема посилюється, коли громадяни втра- чають довіру до офіційних джерел інформації. Водночас недостовірна вхідна інформація в ор- ганах державної влади може стати причиною прийняття неефективних державно-управлін- ських рішень, що особливо небезпечно під час будь-якої кризи, зокрема пандемії. На завершення можна зазначити, що пер- ший етап цього дослідження є успішною апро- бацією обраних методологічних підходів, і со- ціальні проблеми COVID-19 в Україні потре- бують подальшої довгострокової соціологічної діагностики з огляду на певну інертність про- явів та соціальних наслідків самої пандемії в країні. Статтю підготовлено в рамках реаліза- ції проєкту 2020.01/0212 «Соціальні наслід- ки пандемії COVID-19 у контексті суспільної трансформації в Україні: соціологічний підхід» за грантової підтримки Національного фонду досліджень України для виконання наукових до- сліджень і розробок у 2021 році. REFERENCES [СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ] 1. Stepanenko V. COVID-19 as the new social reality. Sociology: theory, methods, marketing. 2020. (4): 5-22. DOI: https:// doi.org/10.15407/sociology2020.04.005 (in Ukrainian). [Степаненко В. COVID-19 як нова соціальна реальність. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2020. № 4. С. 5—22.] 2. Scheidel W. The Great Leveler: Violence and the History of Inequality from the Stone Age to the Twenty-First Century. Princeton; Oxford: Princeton University Press, 2017. 3. Makeev S. Fluctuation of social inequality under the COVID-19 conditions. In: Social experience of the COVID-19 pandemic in Ukraine: sociological dimension: Round table (20 November, Kyiv, Ukraine), P. 35-38. [Макеєв С. Флуктуація соціальної нерівності в умовах COVID-19. У кн.: Соціальний досвід COVID-19 в Україні: соціологічний вимір: матер. круглого столу (20 листопада 2020, Київ). С. 35–38.] 4. UN Office of the High Commissioner for Human Rights (OHCHR), Fact Sheet No. 31, The Right to Health, June 2008, No. 31. https://www.refworld.org/docid/48625a742.html 5. Assessment of government success and public response to the coronavirus epidemic and political events in Ukraine. Kyiv International Institute of Sociology. Press-release 14.04.2020. (in Ukrainian). http://www.kiis.com.ua/?lang=u kr&cat=reports&id=930&page=7 [Оцінка успішності влади та реакція суспільства на епідемію коронавірусу та політичні події в Україні. Київ- ський міжнародний інститут соціології. Прес-реліз. 14.04.2020.] 6. Sorokowska A., Sorokowski P., Hilpert P. et al. Preferred Interpersonal Distances: A Global Comparison. Journal of Cross-Cultural Psychology. 2017. 48(4): 577–592. DOI: https://doi.org/10.1177/0022022117698039 7. Etzioni A. The Sociology of Surviving the Coronavirus. The National Interest. 16.03.2020. https://nationalinterest. org/feature/sociology-surviving-coronavirus-133512 8. How did the quarantine shake the nerves of Ukrainians? The results of the study by the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine. https://i-soc.com.ua/ua/news/chi-silno-karantin-rozhitav-nervi-ukrain- civ-rezultati-doslidzhennya-institutu-sociologii-nan-ukraini1 (in Ukrainian). [Чи сильно карантин розхитав нерви українців? Результати дослідження Інституту соціології НАН України.] 46 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) З КАФЕДРИ ПРЕЗИДІЇ НАН УКРАЇНИ Viktor P. Stepanenko ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3623-0057 Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine SOCIAL CONSEQUENCES OF THE COVID-19 PANDEMIC IN THE CONTEXT OF SOCIETAL TRANSFORMATION IN UKRAINE According to the materials of scientific report at the meeting of the Presidium of the NAS of Ukraine, April 14, 2021 The COVID-19 pandemic in its global and distant consequences is making changes in various spheres of social reality, particularly through the transformation of social communication, the changes in social stratification, social-psychologi- cal attitudes and in forming the new rules of socio-biological security. The article presents sociological approaches to the social issues of COVID-19 based on the overview of intermediate results of the research project by the Institute of Soci- ology of the NAS of Ukraine. It is argued that there is the need for the sociology of pandemic as an actual direction in the framework of contemporary epidemiological research. The challenges and possibilities of new social experience in Ukraine are characterized in four social dimensions, namely: social-structural, social-political, social-psychological and social-cultural. Actual aspects of biopolitics, the issues of social and psychological risks of the pandemic are examined. The peculiarities of the coronavirus crisis in Ukraine are articulated. They are due to the combination of the global pan- demic and complex challenges of Ukraine’s social transformation which is aggravated with humanitarian consequences of the occupation of the Crimea by Russia and ongoing military conflict in Donbas. It is argued that the social conse- quences of the COVID-19 pandemic in Ukraine might manifest themselves in two ways: either as a negative catalyst that exacerbates the issues of incomplete social transformation or as a kind of “leveler”, that is the factor due to which the values of mutual social security and new rules of tolerant coexistence will prevail. Keywords: COVID-19 pandemic, coronavirus crisis, sociology of pandemic, biopolitics, quarantine restrictions, social transformation.

Institution

Ähnliche Einträge