Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)

24 травня виповнюється 75 років відомому математику, фахівцю в галузі геометрії і топології багатовимірних поверхонь у ріманових, псевдоріманових і фінслерових просторах, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), премій НАН України імені М.М. Крилова (2003) та імені О.В. По...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2021
Назва видання:	Вісник НАН України
Теми:	Люди науки
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180287
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка) // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 5. — С. 95-102. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180287
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1802872021-09-08T01:26:02Z Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка) Люди науки 24 травня виповнюється 75 років відомому математику, фахівцю в галузі геометрії і топології багатовимірних поверхонь у ріманових, псевдоріманових і фінслерових просторах, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), премій НАН України імені М.М. Крилова (2003) та імені О.В. Погорєлова (2010), головному науковому співробітнику Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України, доктору фізико-математичних наук (1983), професору (1984), члену-кореспонденту НАН України (1995) Олександру Андрійовичу Борисенку. 2021 Article Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка) // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 5. — С. 95-102. — укр. 0372-6436 DOI: doi.org/10.15407/visn2021.05.095 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180287 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Люди науки Люди науки
spellingShingle	Люди науки Люди науки Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка) Вісник НАН України
description	24 травня виповнюється 75 років відомому математику, фахівцю в галузі геометрії і топології багатовимірних поверхонь у ріманових, псевдоріманових і фінслерових просторах, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), премій НАН України імені М.М. Крилова (2003) та імені О.В. Погорєлова (2010), головному науковому співробітнику Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України, доктору фізико-математичних наук (1983), професору (1984), члену-кореспонденту НАН України (1995) Олександру Андрійовичу Борисенку.
format	Article
title	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)
title_short	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)
title_full	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)
title_fullStr	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)
title_full_unstemmed	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)
title_sort	пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента нан україни о. а. борисенка)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2021
topic_facet	Люди науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180287
citation_txt	Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка) // Вісник Національної академії наук України. — 2021. — № 5. — С. 95-102. — укр.
series	Вісник НАН України
first_indexed	2025-07-15T20:08:35Z
last_indexed	2025-07-15T20:08:35Z
_version_	1837744906382082048
fulltext	ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 95 ПІВ СТОЛІТТЯ В ГЕОМЕТРІЇ До 75-річчя члена-кореспондента НАН України О.А. Борисенка 24 травня виповнюється 75 років відомому математику, фахівцю в галузі геометрії і топології багатовимірних поверхонь у ріманових, псевдорімано- вих і фінслерових просторах, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), премій НАН України імені М.М. Крилова (2003) та імені О.В. Погорєлова (2010), головному науковому співробітнику Фізико- технічного інституту низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України, доктору фізико-математичних наук (1983), професору (1984), члену-ко- респонденту НАН України (1995) Олександру Андрійовичу Борисенку. Олександр Андрійович Борисенко відомий в Україні і за кор- доном своїми результатами у зовнішній геометрії багатовимір- них підмноговидів, геометрії грасманового зображення дійсних і комплексних підмноговидів у евклідовому просторі, геометрії дотичного і нормального розшарувань, ізометричних занурень ріманових многовидів, геометрії «у цілому» опуклих гіперпо- верхонь у ріманових просторах і в комплексних просторових формах. Він одним із перших почав досліджувати багатовимір- ні поверхні у просторах довільної вимірності, заклав основи систематичної теорії підмноговидів, увів нові класи багатови- мірних поверхонь, нові поняття та інваріанти. О.А. Борисенко — автор 178 наукових праць, 2 монографій, 2 університетських підручників. Був запрошеним професором в університетах Ізраїлю, Німеччини, Італії, Іспанії, Бразилії, Туреччини, Австралії. Серед його учнів 13 кандидатів і 2 док- тори наук. За видатний внесок у розвиток геометрії в 2005 р. його удостоєно Державної премії України в галузі науки і тех- ніки, він також лауреат премій НАН України ім. М.М. Крило- ва (2003) та ім. О.В. Погорєлова (2010), має почесну відзнаку НАН України «За підготовку наукової зміни» (2020), у 2005 р. його нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ст. Редакція журналу «Вісник НАН України» планувала осо- бисто поспілкуватися з ювіляром, але через карантинні обме- ження у зв’язку з пандемією COVID-19 ця зустріч, на жаль, doi: https://doi.org/10.15407/visn2021.05.095 Олександр Андрійович Борисенко ЛЮДИ ЛЮДИ НАУКИНАУКИ 96 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) ЛЮДИ НАУКИ не відбулася. Однак Олександр Андрійович люб’язно дав згоду на публікацію нотаток до автобіографії. Тому пропонуємо увазі читачів пряму мову вченого. * * * Дитинство. Я народився на околиці міста Лебедин у Сумській області. Поруч починався ліс, який через 8 км виводив до річки Псел. Був дев’ятою дитиною в сім’ї. Я — дитя Перемоги. Батько повернувся з фронту, і через рік на світ з’явився я. Однак батько постійно хворів і по- мер у 1954 році, коли я закінчував 1-й клас. Ще з 1941 року всі турботи про родину лежали на плечах матері. З початком війни вона залиши- лася в окупації з шістьма дітьми, причому най- молодшому було лише кілька місяців. Моя мати, Параска Пилипівна, 1901 року народження, закінчила один клас церковно- парафіяльної школи, батько, Андрій Трохи- мович, 1900 року народження, — три класи. У родині ніхто, крім мене, не мав вищої освіти, і лише одна сестра, Катерина, закінчила деся- тирічку. Саме вона й готувала мене до школи. Роки дитинства були заповнені працею. У віці 5–8 років мені доручали пасти корову. Пам’ятаю, як одного разу біля річки Вільшан- ка наша корова потрапила в одну з канав, які залишилися на березі після видобутку торфу, і почала занурюватися у багнюку. Ми тоді були вдвох з братом і страшенно злякалися. Брат побіг за 3 км, покликав людей, і вони, на щастя, витягли нашу годувальницю. Ходив також у ліс за шишками, гребти ко- лючки, якими ми топили грубу (піч уже при- брали, напевно, була надто стара). За це по- трібно було відпрацьовувати в лісництві на посадці сосен. Узимку в хаті було холодно, до ранку відро з водою на кухні біля дверей у сіни покривалося льодяною кіркою. У 10–12 років щосерпня ходив пішки на ін- ший кінець міста до колгоспного саду збирати яблука. Тоді можна було взяти додому відро яблук, оскільки на нашому піщаному краю фруктові дерева не росли. Після того, як мені виповнилося 15 років, почав працювати на цегельному заводі. Зміна починалася о 6:00 і закінчувалася о 14:00. Від- стань до заводу 6 км. Ходив пішки туди й на- зад. А після роботи хотілося й на озеро побігти скупатися. Потім працював муляром. У моїй трудовій книжці перший запис датовано 1961 роком. Дивлячись крізь призму років, думаю, що трудовий гарт був моєю найкращою підго- товкою до життєвих випробувань. Шкільні роки. У початковій школі я вчив- ся на відмінно, був слухняною дитиною, але в 5–6-му класі став вуличним хлопчиськом з Боднівки (це був найбідніший район Лебе- дина, оскільки там були піщані городи). Про- те водночас мав пристрасть до читання, яку, на жаль, ніхто не спрямовував. Вдома ніяких книг не було, але я записався в кілька бібліо- тек Лебедина. Одна з них, бібліотека ґудзико- вої фабрики, була розташована поруч з нашим будинком. Після 8-го класу я планував іти працювати і навчатися у вечірній школі. Слава Богу, що цього не сталося, і я все ж пішов у 9-й клас звичайної школи. Ніяких гуртків з математики у нашій школі не було, але атмосфера в класі була трудовою і змагальною. З 5-го по 11-й клас моїм учителем математики була Катерина Михайлівна Ки- яшко. Вона була дуже вимогливою і шкільний курс викладала добротно. Це був час супутни- ків, першої людини в космосі, і в суспільстві був інтерес до науки. Звісно, це впливало й на нас. Ми намагалися щось самостійно читати про спеціальну теорію відносності, не зовсім розуміючи її. Спочатку я не збирався на мехмат. У 1964 році, коли я був у 11-му класі, відбулася перша районна олімпіада. Мій товариш списав одну задачу з посібника для вступників до вишів, а я розв’язав її сам. Але ми сиділи на сусідніх партах, і мене так само звинуватили в спису- ванні. Це була явна несправедливість. І от тоді я вирішив вступати на мехмат Харківського університету, щоб довести свою правоту. І про- довжую її доводити вже більш як пів століття. Університетські роки. Першу сесію я здав на «відмінно» достроково, до Нового року. Стимул я мав, оскільки з вересня не був у Ле- бедині і дуже скучив за домом. За 18 років жит- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 97 ЛЮДИ НАУКИ тя в Лебедині я нікуди не виїжджав. На станції Боромля мені було несила чекати три години на приміський поїзд до Лебедина, і я пішов пішки темної ночі по шпалах. Був мороз, сніг, вітер. Залізниця проходила через ліс. Я подо- лав 25 км до останньої зупинки перед Лебеди- ном, і тут мене наздогнав потяг. На другому курсі я оселився зі старшокурс- никами. Вони не часто ходили на заняття, і я став наслідувати їхній приклад. Крім того, мені було досить складно одночасно писати лекцію і подумки перекладати з російської мови на українську, щоб зрозуміти, про що йдеться. За- мість занять я ходив у бібліотеку, де брав ма- тематичні книги з тих курсів, які нам читали, замовляв окремі книги, які мене зацікавили. Дві з них справили на мене значний вплив. Це, по-перше, книга Джорджа Поліа (George Polya) «Математика і правдоподібні міркуван- ня», яка навчила мене, як здогадуватися в ма- тематиці, а по-друге, книга В.Г. Болтянського і І.М. Яглома «Опуклі фігури», яка ознайомила мене з красивим розділом геометрії. Читаючи її, я випробовував свої сили в розв’язуванні геометричних задач, і це, напевно, визначило мій подальший вибір кафедри геометрії для спеціалізації. На четвертому курсі семінар «Опуклі багато- гранники» вів у нас Євген Полікарпович Сень- кін за однойменною книгою О.Д. Александро- ва. Я зробив доповідь на семінарі, і Є.П. Сень- кін помітив мене та запросив на міський семі- нар з геометрії, керівником якого був видатний математик Олексій Васильович Погорєлов. На його семінар з доповідями з’їжджалися геоме- три з усього Радянського Союзу. Саме на семі- нарах Погорєлова я навчився розуміти, який результат хороший, а який поганий. Згодом, коли я вже сам доповідав свої результати на цьому семінарі, завжди з нетерпінням очікував на оцінку О.В. Погорєлова. Перший результат я отримав на 5-му курсі: побудував контрприклад до гіпотези, що до- вжина сферичного зображення найкоротшої на опуклій поверхні обмежена. І з цим резуль- татом я поїхав у 1969 р. на Всесоюзний симпо- зіум з геометрії «в цілому». Тут я зустрівся з видатним математиком, академіком АН СРСР Олександром Даниловичем Александровим. У розмові він побіжно зауважив, що ера опу- клої геометрії закінчилася, і ці слова справили на мене велике враження. Аспірантура. Восени 1969 р. я вступив до аспірантури на кафедру геометрії Харківсько- го університету до Є.П. Сенькіна, але він тоді вже був серйозно хворий і не міг поставити мені задачу. Протягом року я намагався роз- в’я зати одну проблему, поставлену О.Д. Алек- сандровим, але безрезультатно. До речі, її й досі не розв’язано. При цьому я пам’ятав сло- ва О.Д. Александрова і шукав собі задачу поза опуклою геометрією. Це був важкий період. У травні 1969 р. на- родився син (ми з дружиною разом закінчу- вали університет). Аспірантська стипендія — 65 рублів. Жили у батьків дружини. В науці нічого не виходило. І я вже збирався кидати аспірантуру. Так сталося, що в цей час М. Кривошей, співробітник відділу О.В. Погорєлова, дістав мені пільгову путівку в альпіністський табір «Шхельда» у Приельбруссі. Гори справили на мене незабутнє враження, і я на деякий час за- був про свої життєві негаразди. Майже одра- зу після повернення до Харкова я зацікавився підмноговидами довільної корозмірності в рі- манових просторах і, як окремим випадком, у З академіками АН СРСР О.Д. Александровим і Ю.Г Решетняком. 1989 р. 98 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) ЛЮДИ НАУКИ просторах постійної кривини. Згодом у відгуку на мою докторську дисертацію, яку я захищав у 1983 році, один опонент написав такі слова: «Роботу виконано поза школою. У Радянсько- му Союзі цим не займалися. Ви уявляєте, як це важко?». Наука. Раніше вивчалися або двовимірні поверхні, або гіперповерхні. У Радянському Союзі я став одним із перших, хто почав ви- вчати багатовимірні поверхні у просторах до- вільної вимірності. Було закладено основи систематичної теорії підмноговидів, введено нові класи багатовимірних поверхонь, нові по- няття, нові інваріанти. Я вивчав метричні і топологічні властивості підмноговидів недодатної і від’ємної кривини, введених мною параболічних підмноговидів. Знайшов умови, за яких ці підмноговиди є ціл- ком геодезичними в симетричних просторах рангу один, у ріманових просторах. Довів екс- тремальні теореми для ріманових просторів, у яких є компактні підмноговиди недодатної зо- внішньої кривини. Розробив також афінну класифікацію точок багатовимірних поверхонь у тих вимірностях і ковимірностях, коли існує лише скінченне число типів. Ця класифікація пролила світло на багато питань геометрії і систем диференці- альних рівнянь з частковими похідними. Я також досліджував зв’язок зовнішньогео- метричних і топологічних властивостей бага- товимірних підмноговидів і одержав у цьому напрямі оригінальні результати. Це насам- перед теореми про ейлерову характеристику, групи гомологій, когомологій, характеристич- ні класи Понтрягіна. Крім того, я вивчив топологічні властивос- ті багатовимірних поверхонь від’ємної двови- мірної зовнішньої кривини в рімановому про- сторі. Знайшов достатні умови незанурення багатьох класів ріманових і псевдоріманових многовидів у евклідів і псевдоевклідів простір, у сферичний простір, у рімановий простір. Я вивчав групи гомологій k-опуклих повер- хонь у евклідовому просторі, k-сідлових по- верхонь у симетричному просторі рангу один. Довів тривіальність деяких характеристичних класів Понтрягіна для k-параболічних повер- хонь. Довів теореми про топологію сідлових підмноговидів у рімановому просторі. Як результат розвитку теорії підмногови- дів я розв’язав кілька проблем: багатовимірну проблему Гільберта для ізометричного зану- рення компактного ріманового простору по- стійної кривини в рімановий простір більшої кривини, проблему Бернштейна для двовимір- них мінімальних поверхонь у сферичному про- сторі довільної вимірності. Другим напрямом моїх досліджень є ви- вчення грасманового відображення дійсних і комплексних многовидів. Я розв’язав пробле- му про однозначну визначеність багатовимір- них поверхонь по грасмановому зображенню. Ще одним напрямом моїх досліджень є диференціальна геометрія розшарувань, осо- бливо дотичного і нормального розшарувань. Знайшов нові зв’язки між метрикою бази і З академіком О.В. Погорєловим. 1998 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 99 ЛЮДИ НАУКИ метрикою розшарування; ввів метрику Сасакі на нормальному розшаруванні. Було знайдено нові шляхи застосування розшарувань при ви- вченні будови багатовимірних поверхонь у рі- манових і псевдоріманових просторах. Також я проводив дослідження у комплек- сній геометрії. Було повністю описано глобаль- ну будову комплексних гіперповерхонь Хопфа в комплексних просторах постійної голоморфної кривини і в їх непарних аналогах (у сасакієвих многовидах). При розв’язанні цієї проблеми тіс- но переплелися методи багатовимірного комп- лексного аналізу, алгебраїчної топології, алгебра- їчної геометрії та диференціальної геометрії. Ще одним об’єктом моєї уваги були опуклі повні гіперповерхні у многовидах Адамара (в однозв’язних повних ріманових просторах не- додатної секційної кривини). У цьому напря- мі було введено нові класи гіперповерхонь, одержано нові теореми порівняння, знайдено якісно нові екстремальні властивості багато- вимірного простору Лобачевського серед мно- говидів Адамара. Це дало змогу дати асимп- тотичні точні оцінки на об’єм, повну кривину, радіус вписаної кулі компактної опуклої гіпер- поверхні. Природно, що ці оцінки залежать від границь зміни кривини зовнішнього ріманово- го простору. Вони є точними, а також новими навіть для простору Лобачевського, тобто для випадку, коли кривина постійна. Останніми роками я дослідив глобальні властивості підмноговидів у фінслеровому просторі та у просторі Мінковського. Осно- вні результати, отримані у фінслеровій геоме- трії, належать до внутрішньої геометрії, а мої результати — до глобальної геометрії підмно- говидів фінслерового простору. Наприклад, я знайшов умови циліндричності повних під- многовидів у просторі Мінковського. Також отримав оригінальні результати у по- токах середньої кривини з гаусовою щільністю. Крім того, мною отримано екстремальні оцінки в нерегулярних просторах Александро- ва, доведено обернену ізопериметричну нерів- ність у нерегулярних двовимірних просторах Александрова та знайдено екстремальні ви- падки, коли досягаються рівності. Досліджено геодезичні потоки на нерегу- лярних поверхнях з конічними особливостя- ми. Наприклад, знайдено всі прості замкнені геодезичні на правильних тетраедрах у просто- рах постійної кривини. Зараз у будь-якому звіті про наукову діяль- ність вимагають вказати негайне застосування отриманих результатів. На це можна хіба що відповісти словами Гельмгольца: «Кожен, хто, займаючись наукою, шукає негайну практичну користь, шукає її марно». Вища освіта. У 1980 році мене було обрано завідувачем кафедри геометрії Харківського державного університету. На цій посаді я пра- цював 32 роки. За цей час було розроблено нові програми фундаментальних та спеціаль- них курсів. Я написав два підручники укра- їнською мовою: «Аналітична геометрія» та «Диференціальна геометрія і топологія». І вже зараз, в останні роки, створив і прочитав два аспірантських курси: «Геометрія підмногови- дів» та «Глобальна ріманова геометрія». На жаль, зараз аспіранти після захисту дисертації прагнуть виїхати на Захід. Навіть випускники університетів хотіли б одразу вступати до аспірантури не в Україні. І ніхто з них не повертається назад. Насамперед це пов’язано з тим, що молодій людині, яка ви- кладає у виші або займається наукою, немож- ливо вирішити житлову проблему, а отже, й за- вести сім’ю. Я спілкувався з новосибірськими колегами з їхнього Академмістечка. Там після трьох років роботи молодий науковий співро- бітник або викладач отримує житловий серти- фікат від губернатора і від Академії наук. За ці сертифікати він має змогу придбати однокім- натну квартиру. Коли в країні немає виробництв з високими технологіями, то немає і потреби у фахівцях з хорошою освітою. Тому на товар перетворили- ся не знання, а дипломи. Зараз вища школа перейшла на двоступін- часту систему: бакалавр, магістр, і за кожною спеціальністю є бакалаврські та магістерські місця. Проте, якщо ми дійсно хочемо, щоб у магістратуру відбиралися найкращі, потрібно, щоб на п’ять університетів, де готують бака- 100 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) ЛЮДИ НАУКИ лаврів, припадав лише один, де можна здобу- ти ступінь магістра. На сьогодні магістратура фактично не діє. Оскільки більшість студентів працює, заняття відвідують приблизно один з п’яти магістрів. І зрештою всім ставлять по- зитивні оцінки. А про знання — навіть не за- питуй. У результаті насамперед знижується рі- вень знань у найкращих студентів, адже оцін- ка — річ відносна. За радянських часів у вишах був принцип: на кафедрах фундаментальних дисциплін викла- дачі мали відповідну освіту і захищали дисер- тації з цієї дисципліни. Зараз цей принцип по- вністю порушено. Зокрема, в педуніверситетах на кафедрах математики працюють кандидати і доктори педагогічних наук, а на кафедрах ма- тематики багатьох університетів — кандидати технічних і навіть економічних наук. Така ситуація, без перебільшення, становить загрозу національній безпеці країни. Якщо ра- ніше завідувач кафедри був насамперед науко- вим лідером, то тепер — це помічник старшого лаборанта. Шкільна освіта. Щодо підручників. Востан- нє мені на рецензію приходили шкільні під- ручники ще за радянських часів. Зараз ніде, крім Харкова, немає геометрів, але підручники пишуть усі, хто забажає. Добре, коли пишуть підручники вчителі, але ж вони при цьому один одного й рецензують. Навіть у Харкові є три автори підручників з геометрії, але мені на рецензію не присилали жодного з них. Вод- ночас знаменитий шкільний підручник видат- ного математика О.В. Погорєлова останній раз в Україні видали 2008 року. Для порівняння: в Росії його перевидають щороку. Ба більше, вимоги, щоб у підручнику було відображено і екологію, і економіку, відсікають від викорис- тання видатний підручник О.В. Погорєлова, учителі в Україні тепер навіть не мають права офіційно згадувати, що застосовують у процесі навчання його підручник. Мені здається, НАН України має більш активно брати участь в екс- пертизі шкільних підручників. Що стосується середньої школи, то скажу лише про школу «докороновірусної епохи». У зв’язку з введенням ЗНО в математичній освіті школярів повністю зник доказ. Часто робота вчителя визначається числом призів, отриманих на різних олімпіадах, і одного й того Геометри міста Харкова. 1998 р. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2021, № 5 101 ЛЮДИ НАУКИ самого учня посилають на всі можливі олім- піади, заважаючи йому тим самим зайнятися глибшою освітою. Олімпіади перетворилися на спорт і не сприяють розвитку тих якостей розуму і характеру, які потрібні для глибокого засвоєння науки та самостійного видобування крупинок нових знань. Мала академія наук (МАН) перетворилася на школу плагіаторів. У харківському відді- ленні МАН на слухання доповідей не допус- кають не лише членів-кореспондентів НАН України, а й навіть учителів учнів-доповідачів. Коли я викладав у Сумському державно- му університеті, на спеціальності «прикладна математика» 25 % студентів були школярами з гуманітарною освітою в старших класах. Це означає, що математики у них було 3–4 годи- ни на тиждень, і вони були просто неготові до успішного навчання. Тим самим ми калічимо їм життя. Я вважаю, якщо школяр вступає до вишу не за профілем своєї шкільної освіти, він має про- йти додаткове навчання зі спеціальності, на яку вступає. Популяризація науки. У 2000 році я був за- прошеним професором у Барселоні. Цей рік ЮНЕСКО оголосило роком математики, і в Іс- панії його активно відзначали. Я навіть позло- словив з цього приводу: «Через рік математи- ки навіть немає часу займатися математикою». Проте саме тоді я вирішив зробити популярну доповідь про математику на вченій раді універ- ситету. Після доповіді я написав свою першу науково-популярну статтю «Математика і сус- пільство». Відтоді у мене вийшло вже з деся- ток науково-популярних статей про видатних математиків: О.М. Ляпунова, С.Н. Бернштей- на, О.В. Погорєлова, Д.М. Синцова, написав статтю про доведення Г. Перельманом гіпотези Пуанкаре. Три мої науково-популярні лекції є в Youtube. Помістив дві статті трьома мовами у «Вікіпедії»: «О.В. Погорєлов» і «4-та пробле- ма Гільберта», відстоюючи пріоритет О.В. По- горєлова у розв’язанні цієї проблеми. Спорт. У дитинстві, десь до 7-го класу, я був воротарем, поки ми грали без верхньої пере- кладини. Добре грав на виходах, відчайдуш- Життя — це рух О.В. Погорєлов — легенда геометрії. https://youtu. be/FOn6FD7yPkQ Проблема Пуанкаре та Григорій Перельман. https:// youtu.be/whKnnnmizno Математик С. Бернштейн. https://youtu.be/TD1yO- yPq3A?t=778 102 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2021. (5) ЛЮДИ НАУКИ но падав під ноги, але надалі через невеликий зріст моя футбольна кар’єра закотилася. Од- нак у 6-му класі переплив озеро Лебедин туди і назад (думаю, близько 1 км в одну сторону), що додало мені авторитету серед пацанів. Любив кататися на лижах. Ліс був поруч. Спочатку сам робив лижі з дошок. Навіть од- ного разу посів 3-тє місце на районних змаган- нях серед школярів. У 9-му класі бігав від Ле- бедина до села Пристайлова на р. Псел, в одну сторону 8 км. Спортсменом я не був, але завжди багато ру- хався. Мій товариш, Гриша Сердюк, долучив мене до велотуризму. Найбільшим моїм чо- ловічим досягненням був велопохід Паміром у 1976 році: Душамбе—Кулай-Хумб—Рушан— вздовж р. Бартанг до оз. Каракуль—Ош—Ан- дижан. На цьому шляху ми з Г. Сердюком піднялися від 0 до 4650 м над рівнем моря. Це було першопроходження маршруту, але, зда- ється, і після його ніхто не пройшов. Тоді за 24 дні я втратив 12 кг, при тому, що гладким я не був. Стільки зазвичай втрачають при сходжен- ні на Еверест. Я і зараз наїжджаю на велосипе- ді 1–1,5 тис. км за сезон. Десь у віці 45 років я захопився великим тенісом. Він має чудову властивість: граючи в теніс, ти не можеш ні про що інше думати, все маєш викинути з голови, інакше не влучиш по м’ячу. Хороші люди. На моєму життєвому шляху я зустрів багатьох чудових людей. Це і шкільні вчителі: математики — Катерина Михайлівна Кияшко, російської мови та літератури — Раї- са Георгіївна Кисельова, яка відкрила мені світ літератури, фізкультури — Євген Герасимович Лисов, який не відлучив від спорту неспортив- ного школяра. Про Євгена Полікарповича Сенькіна я вже згадував, саме він привів мене на семінар О.В. Погорєлова. У нього був незвичайний талант — він умів хвалити. Олексій Васильо- вич Погорєлов оцінив мої результати і завжди підтримував мене. Найперша моя бесіда з О.Д. Александровим у 1969 році значною мі- рою вплинула на подальші теми моїх дослі- джень. У важкі часи мене підтримували видат- ні геометри В.А. Топоногов, В.А. Залгаллер. Гриша Сердюк — мій університетський то- вариш і друг. З ним ми ділили і шматок хліба в гуртожитку, і труднощі велопоходів. Це була людина, з якою я пішов би в розвідку. Сестра Катерина, яка няньчила мене і готу- вала до школи. І вічна подяка моїй мамі, яка непосильною працею вигодувала і виростила нас.

Пів століття в геометрії (до 75-річчя члена-кореспондента НАН України О. А. Борисенка)

Репозитарії

Схожі ресурси