«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга)
Стаття присвячена особистим, культурним та творчим зв’язкам представника образотворчого мистецтва XIX ст. В.І. Штернберга з українськими та російськими художниками, культурними діячами, меценатами України XIX ст., особистому внеску Василя Штернберга в українське образотворче мистецтво XIX ст....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180682 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) / О.Я. Заїка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 193-197. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180682 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1806822021-10-16T01:26:47Z «Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) Заїка, О.Я. Нова історія Стаття присвячена особистим, культурним та творчим зв’язкам представника образотворчого мистецтва XIX ст. В.І. Штернберга з українськими та російськими художниками, культурними діячами, меценатами України XIX ст., особистому внеску Василя Штернберга в українське образотворче мистецтво XIX ст. Статья посвящена личным, культурным и творческим связям представителя изобразительного искусства XIX ст. В.И. Штернберга с украинскими и русскими художниками, культурными деятелями, меценатами Украины XIX ст., личному вкладу Василия Штернберга в украинское изобразительное искусство XIX ст. The article is devoted to the personal, cultural and creative relations of V.I. Shternberh, the fine arts representative of the 19th century with the Ukrainian and Russian painters, cultural figures and patrons of Ukraine of the 19th century, to the personal contribution of Vasyl’ Shternberh into the Ukrainian fine arts of the 19th century. 2018 Article «Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) / О.Я. Заїка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 193-197. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180682 784+94(477) В. Штернберг uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Заїка, О.Я. «Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена особистим, культурним та творчим зв’язкам представника образотворчого мистецтва
XIX ст. В.І. Штернберга з українськими та російськими
художниками, культурними діячами, меценатами України XIX ст., особистому внеску Василя Штернберга в
українське образотворче мистецтво XIX ст. |
| format |
Article |
| author |
Заїка, О.Я. |
| author_facet |
Заїка, О.Я. |
| author_sort |
Заїка, О.Я. |
| title |
«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) |
| title_short |
«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) |
| title_full |
«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) |
| title_fullStr |
«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) |
| title_full_unstemmed |
«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) |
| title_sort |
«залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження в.і. штернберга) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180682 |
| citation_txt |
«Залишив по собі незабутній слід чарівного спогаду» (до 200-річчя від дня народження В.І. Штернберга) / О.Я. Заїка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 193-197. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT zaíkaoâ zališivposobínezabutníjslídčarívnogospogadudo200ríččâvíddnânarodžennâvíšternberga |
| first_indexed |
2025-07-15T20:54:58Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:54:58Z |
| _version_ |
1837747823784755200 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
193
УДК 784+94(477) В. Штернберг
О.Я. Заїка
«ЗАЛИШИВ ПО СОБІ НЕЗАБУТНІЙ СЛІД
ЧАРІВНОГО СПОГАДУ» (ДО 200-РІЧЧЯ ВІД
ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В.І. ШТЕРНБЕРГА)
Стаття присвячена особистим, культурним та твор-
чим зв’язкам представника образотворчого мистецтва
XIX ст. В.І. Штернберга з українськими та російськими
художниками, культурними діячами, меценатами Укра-
їни XIX ст., особистому внеску Василя Штернберга в
українське образотворче мистецтво XIX ст.
Ключові слова: мистецтво, українське образот-
ворче мистецтво, культурні та творчі зв’язки, пей-
заж, портрет.
У першій половині ХІХ ст. процес взаємодії україн-
ської та російської культур мав обопільний характер. Цьо-
му сприяла Петербурзька академія мистецтв, яка форму-
вала її офіційний мистецький стиль – академізм, основу
якого складали естетичні засади класицизму.
Поняття «українське малярство» розглядається до-
сить широко, з огляду на українських митців, до яких
належали художники всіх національностей, котрі жили
на теренах України, українські майстри, які з тих чи ін-
ших причин працювали поза межами України», зарубіж-
ні майстри в Україні.
Творчість тих академістів, котрі приїздили в україн-
ські землі працювати, полишила яскравий слід в націо-
нальному образотворчому мистецтві. Серед них – видат-
ний російський і український художник-романтик Василь
Штернберг, пейзажист і жанрист, портретист кінця 30-х –
початку 40-х років XIX ст.
Василь Штернберг – німець за походженням, один із
засновників нового українського пейзажного живопису
та побутової картини. «Українські» картини становлять
більшу частину його творчої спадщини. Він є одним із тих
митців, які почали популяризувати романтичний образ
«південної України» у Петербурзі. Своєю творчістю він не
лише продовжував, а й далі розвивав пошуки своїх по-
передників – В. Тропініна, К. Павлова, І. Зайцева. Василя
Штернберга іменували зачинателем традиції українсько-
го романтичного пейзажу, яка знайшла своє продовжен-
ня у творчості українських художників Сергія Васильків-
ського та Архипа Куїнджі.
Ще за життя творчість Василя Івановича високо ціну-
вали К. Брюллов, В. Григорович, М. Гоголь, М. Глінка та ін.
Перед його талантом схилявся Тарас Шевченко. У своїх
повістях «Художник», «Музикант», «Прогулка с удоволь-
ствием и не без морали» він з великою симпатією від-
творив образ митця.
За розвитком таланту В. Штернберга стежила художня
громадськість. Його краєвиди й жанрові твори мали вели-
кий вплив на українське образотворче мистецтво XIX ст.
Життєвому шляху та огляду творчості Василя Штернбер-
га присвячено статті Г. Черкаської, Я. Кравченка, Н. Ковпа-
ненко. Н. Кравець, вивчаючи українсько-німецькі зв’яз-
ки в образотворчому мистецтві у ХІХ – на початку ХХ ст.,
висвітлює діяльність художника в Україні.
Чи не єдине дослідження, присвячене В.І. Штернбергу,
належить І. Пархоменко (Василь Штернберг. – К., 1978).
Завдяки дослідженням життєвого і творчого шляху
Т. Шевченка, а саме 1838–1840 років, у статтях П. Со-
лодовника (Тарас Шевченко у мальовничій Качанів-
ці), Я. Затенацького (Невідомі твори Василя Івановича
Штернберга), В. Судака (Т.Г. Шевченко і В.І. Штернберг),
В. Яцюка (Віч-на-віч із Шевченком: Іконографія 1838–
1861 років), польського дослідника Шевченкової твор-
чості Єжи Єнджеєвича (Noce ukraińskie albo Rodowód
geniusza : opowieść o Szewczence), О. Кониського (Тарас
Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя), Г. Честахів-
ського (Спогади Шевченка, записані Г.М. Честахівським
«Колись-то, було ми з покійним Штернбергом…») роз-
крито віхи життєвого та творчого шляху В. Штернберга
з огляду на його стосунки з Кобзарем.
Мета та завдання нашого дослідження – висвітли-
ти особисті, культурні та творчі зв’язки представни-
ка образотворчого мистецтва XIX ст. В.І. Штернберга
з українськими та російськими митцями та мецената-
ми України XIX ст., його особистий внесок в українське
образотворче мистецтво XIX ст.
Романтизм в українському образотворчому мистецтві
XIX ст. вирізнявся зверненням до природи і людини. Емо-
ційне ставлення художників до української природи ха-
рактеризувалося піднесеністю, поетичністю.
Замовниками і головними персонажами мистецьких
творів у малярстві початку XIX ст. переважно виступа-
ли дворянські родини. Панство прагнуло зафіксувати на
малюнках види своїх маєтків – палаців, парків, інтер’є-
рів садиб, панорамні види окремих міст і сіл.
Одним із маєтків, що став помітним осередком куль-
турного життя в Україні, була Качанівка в Чернігівській
губернії з її гостинним господарем Григорієм Тарнов-
ським. В ті часи в Качанівці побували М. Гоголь, П. Куліш,
М. Костомаров, М. Максимович, Г. Барвінок, М. Врубель,
М. Бодаревський, брати Володимир і Костянтин Маков-
ські, Д. Яворницький, М. Маркевич, Г. Житецький, компо-
зитори М. Глінка, С. Гулак-Артемовський, поет В. Забіла
та багато інших творчих особистостей, про що говорить
понад 600 автографів у качанівському альбомі для гостей.
Григорій Тарновський зібрав величезну бібліоте-
ку та мистецьку колекцію, де були полотна Д. Тернірса,
А. ван Дейка, Б. Деннера, К. Брюллова, І. Айвазовського,
О. Кіпренського. За свою допомогу художникам він удо-
стоївся титула почесного вільного члена Академії мис-
тецтв. У звіті за 1837 р. Академія мистецтв висловила по-
дяку Г. Тарновському за його «милості до Штернберґа».
Студент Петербурзької академії мистецтв В. Штернберг
провів на Чернігівщині у Качанівці літні вакації 1836–
1838 рр. Знайомий батька Штернберга – професор Пе-
тербурзького університету М. Плісов – показав малюнки
Василя конференц-секретареві Академії Василеві Григо-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
194
ровичу, і той звернувся до свого давнього друга, Григорія
Тарновського, з проханням допомогти молодому худож-
нику. З того часу український меценат матеріально опі-
кувався долею студента: оплачував навчання, запрошу-
вав на канікули в Качанівку.
Ці три роки були найпліднішими в його творчості. За
картини качанівського циклу рада Академії мистецтв
представила В. Штернберга до нагородження золотими
медалями 1-го і 2-го ступенів. Це дало йому право виїха-
ти коштом Академії на стажування до Італії. Там він за-
хворів на туберкульоз і в листопаді 1845 р. помер у Римі
у віці 27 років.
Один з найвідоміших творів Штернберга – картина «Са-
диба Г.С. Тарновського в Качанівці» (1837). Відомі картини
українського періоду – «Малоросійський шинок» (1837),
«Ярмарок в містечку Ічні» (1836–1838), «Вид на поділ у
Києві» (1837), «Млин у степу» (1837), «Свячення пасок на
Україні» (1838), «Пастушок» (1836–1838). «Ярмарок в мі-
стечку Ічні» та «Свячення пасок на Україні» – були при-
дбані царем Миколою І.
У Петербурзі Василь відвідував літературні, музичні
вечори у В. Григоровича, Н. Кукольника, О. Струговщи-
кова, де зустрічався з видатними діячами культури та
мистецтва. Поет, прозаїк та драматург Нестор Куколь-
ник відзначав: «Штернберг допитливий, читає багато,
спостерігає ще більше». У В. Григоровича в ті часи бу-
вали К. Брюллов, М. Глінка, М. Гоголь, В. Жуковський,
О. Пушкін. У О. Струговщикова збиралися В. Бєлінський,
В. Одоєвський, І. Панаєв. Художник, скульптор, історик
мистецтва, академік Імператорської академії М. Рама-
занов згадував: «Самі сходини молоді мали суто мис-
тецький характер… Після вечері співали, далі іноді були
карикатурні танці з маскарадом, в яких завжди відзна-
чався Василь Іванович Штернберг» [1].
У 1838 р. В. Штернберг познайомився та оселився ра-
зом з Т. Шевченком. «Я в захваті! Давно і так очікуваний
мною Штернберг нарешті приїхав. І як раптово, ненав-
мисно! Я злякався і довго не вірив своїм очам; думав, чи
не примарилося? Я тоді компонував ескіз «Єзекіїль на
полі, засіяному кістками». Це було вночі, о другій годині.
Раптом двері розчиняються, – а я заглибився в «Єзекіїля»
і двері забув замкнути на ключ, – двері розчиняються, і
з’являеться в шубі і в теплій шапці людська фігура. Я спо-
чатку злякався і сам не знаю, як промовив: – Штернберг? –
Штернберг, – відповідав він мені, і я, не давши йому шубу
зняти, почав цілувати його, а він відповідав тим же. Довго
ми мовчки милувалися один одним ... І дивно! Мені зда-
валось, що я зустрів старого знайомого або, краще ска-
зати, бачу самого себе перед собою. Поки я розпитував,
а він розповідав, де і коли він мене бачив, про що гово-
рили і як розлучитися, поки все це було, і ніч минула. І
ми тоді тільки світанок помітили, коли побачили яскра-
во-блакитну тінь, яка впала від підсвічника» [2, с. 189].
Єжи Єнджеєвич, польський письменник, перекладач,
дослідник Шевченкової творчості, писав: «Штернберг мав
романтичні нахили, артистичну душу, тонку і вразливу,
хоч не уникав веселих розваг із вином. Але робив це з ча-
рівністю і смаком». Разом із Тарасом Василь відвідував те-
атри, оперні вистави, слухав гру відомих музикантів-вір-
туозів, цінував гарне товариство і смачну кухню... У цей
період Штернберг створив декілька портретів Шевченка
та шаржовані малюнки олівцем «Шевченко з ковдрою»,
«Замість чаю ми поголилися» та ін. [3].
Уже в ранніх пейзажах В. Штернберга «Водяний млин»
(1836), «Садиба Г. Тарновського в Качанівці» (1837),
«Альтанка в Качанівці» (1837), «Вигляд на Поділ в Киє-
ві» (1837) художник відтворив цілком певний настрій,
який найчастіше асоціюється з напруженим, прихова-
ним драматизмом. Округлі форми і м’які контури дерев
та будівель несуть у собі відчуття нагрітого вологого по-
вітря, що струмує від потічка у «Водяному млині», озера
у «Садибі Г. Тарновського в Качанівці», від плеса річки в
«Переправі через Дніпро під Києвом» [4].
Т. Шевченко з подивом, замилуванням описує захват
К. Брюллова від робіт Штернберга: «Штернберг взяв свою
товсту портфель, і ми попрямували до Карла Павловича.
Він був у захваті від одноманітно-різноманітної бать-
ківщини і від задумливих земляків наших, так прекрас-
но-вірно змальованих Штернбергом. І яка кількість ма-
люнків, і яке все прекрасне. На маленькому шматочку
сіренької бібули проведена поземна лінія; на першому
місці – вітряк, біля його віз, пара волів біля воза, наван-
таженого мішками, – все це не намальоване, а тільки на-
тякнуте, але яка принадність! – очей не відведеш. Або під
тінню розлогої верби біля самого берега біленька, соло-
мою вкрита хатка вся відбилася у воді, як у дзеркалі. Під
хаткою бабуся, а на воді качки плавають. Ось і вся карти-
на, і яка повна, жива картина!» [2, с. 191]. «Брюллов по-
цілував Штернберга: він в одному його ескізі бачить усю
нашу Малоросію. Йому так сподобалася наша батьківщи-
на і сумовиті фізіономії наших земляків, що він сьогодні
за обідом побудував собі хутір на березі Дніпра біля Киє-
ва, з усіма угіддями в найчарівнішій декорації» [2, с. 192].
Незакінчений автопортрет Штернберга 1838–1840 ро-
ків втілює юнацьку безпосередність, душевну чистоту ху-
дожника. Хвороба легень ще не відбилась на його зов-
нішності, тому він зобразив себе свіжим рожевощоким
юнаком з іще по-дитячому повнокровними вустами, ямоч-
ками біля кутиків вуст і гарними очима, добросердечним
поглядом, м’якою пластикою молодого обличчя. Відтво-
рення цих деталей вимагало не тільки професійних на-
вичок і ґрунтовних знань пластичної анатомії, а й дослід-
ницької інтуїції та відчуття мінливості живої матерії [4].
Правдивий і по-романтичному піднесений авто-
портрет суголосний з літературним описом художни-
ка Т. Шевченком, з яким він познайомився у 1838 році,
і який став одним з його найближчих друзів. «Дивний
незрівнянний Штернберг!» [2, с. 192].
Олівцеві малюнки з образом Т. Шевченка в профіль,
коли той з кимось розмовляв, сидів біля письмового сто-
ISSN 2218-4805
195
лу, голився перед люстерком або, відійшовши від моль-
берта, оглядав картину, сповнені життєвих спостережень
і м’якого гумору, виконано лаконічною контурною ліні-
єю, очевидно, за один короткий сеанс, але передача рухів,
жестів, стану спокійної зосередженості в праці чи різкого
імпульсивного реагування досить правдива [4].
Уважне, майже дослідницьке ставлення Штернберга до
натури можна спостерігати в його портреті поета В. Забі-
ли, зображенні художників І. Айвазовського і С. Воробйо-
ва, колективних портретах діячів культури, що збиралися
в селі Качанівка, малюнках представників східних народ-
ностей Оренбурзького краю (де Штернберг побував в ет-
нографічній експедиції у 1839 р.) та деяких інших пра-
цях. Композиційним портретам В. Штернберга властива
думка про неминущу цінність і красу людини, її благо-
родство, гідність, душевність.
У своїй повісті «Художник» Т.Г. Шевченко писав: «Ось
уже понад місяць, як ми живемо разом з незрівняним
Штернбергом… Та яке ж він добре, лагідне створіння.
Справжній художник. Йому все посміхається, як і він
сам усьому посміхається. Щасливий завидний характер.
Карл Павлович його дуже любить. Та чи можна, знав-
ши, не любити його?» [2, с. 192].
В. Штернберг познайомив Т. Шевченка з садибою ма-
лоросійського аристократа Г. Тарновського: «Я рідко там
буваю і це, власне, для Штернберга: не подобається мені
цей заступницький тон і підлі лестощі його неотесаних
гостей, яких він годує своїми розкішними обідами й на-
пуває малоросійською слив’янкою. Я довго не міг зрозу-
міти, як це Штернберг терпить подібні картини» [2, с. 193].
Хазяїн садиби дуже любив мистецтво і літературу,
але людиною був недбалою. Дім його, кам’яний, солід-
ний, виглядав так, ніби його недобудували. Доріжки у
садку були недороблені, а ставок – не дочищений. І чис-
ленні наїдки подавалися до столу або недосмаженими,
або пересоленими [5, с. 96].
Садибу будував Растреллі, а переробляли місцеві
теслярі. Картинна галерея з творіннями Гверчіно і Кар-
рачі не зашкодила господарю зобразити на стінах ста-
раннями якогось маляра потворні пейзажі і панянок,
що гойдаються в човні [6, с. 236].
Тарновський завів у себе оркестр, побудував пречудо-
вий театр, виписав артистів і відкрив театральну школу,
де викладали співи, музику (гру на гітарі), танці і сценічне
мистецтво. З’являвся хазяїн – сухенький, стрункий, в ко-
ротенькій курточці, в оксамитових шароварах і в блакит-
ному жокейському кашкеті, хвацько завернутому набік,
слідом за ними заспаний Маркевич у халаті, чинний, завж-
ди зодягнутий художник Штернберг і хазяйська челядь…
Можливо, Тарновському, склали саме тут, кантату?
Прекрасен, о хозяин милый,
Очарователен твой дом,
Какой живительною силой
Для нас исполнен твой прием!
Тебе с гармонией от чувства
Дает поэзия привет,
Благодарит тебя искусство
И яркий живописи свет!
Вірші ці читали на званих обідах, у присутності
губернатора.
М. Маркевич, відомий згодом фольклорист, бурчав:
«Люди біля Григорія Степановича вранці блаженні від
музичного одуру. З кучером про коней заговориш, а він
тобі про цимбальний дзвін!» [6, с. 236].
М. Глінка в «Записках» згадував про музикування в Ка-
чанівці так: «Співали інколи малоросійських пісень хором
на 4 голоси, а іноді сусід Тарновського Петро Скоропад-
ський заводив яку-небудь чумацьку пісню, вправно на-
слідуючи простолюдинів. У мене в оранжереї збирались
Маркевич, І. Скоропадський, Забіла, Штернберг» [7, с. 331].
Ці сцени повторювались часто і Штернберг зображу-
вав ці вечори, прагнучи до передачі невигаданої реаль-
ності природного мотиву.
Одну з картин Штернберга М. Маркевич назвав «Сто-
рінка з мого життя»: «Качанівка, моя квартира, у вікно
видно частину садка, я сиджу за баладою Фінна, яку ско-
рочую для опери «Руслан і Людмила», Глінка біля мене
пише голос і партитуру до цієї балади». Сам М. Глінка
цей час описував як дуже пам’ятний для нього: «…було
тепло, зібрались разом я, Штернберг і Маркевич. Поки я
записував приготовлені вже вірші, Маркевич гриз перо,
нелегко йому було в додаткових віршах підроблятися
під вірші Пушкіна» [8, с. 38].
Від імені однієї з героїнь повісті «Музикант» Шев-
ченко змальовує делікатну натуру Штернберга: «Коли
бачили ви мене в Качанівці, я вже тоді марила петер-
бурзькою сценою: домашня для мене була затісна. На
горе моє, того ж літа заїхав до нас Михайло Іванович
Глінка, – він тоді вибирав в Малоросії півчих для при-
дворної капели. Побачивши мене на сцені і почувши
мій голос і гру на фортепіано, він вирішив, що я вели-
ка артистка. Це був художник Штернберг. Він тоді у нас
все літо провів. Одного разу я (мені акомпанував сам
Глінка) співала для гостей з його ще не закінченої тоді
опери «Руслан і Людмила» арію. Тільки що я закінчила
співати, посипалися аплодисменти, зрозуміло, не мені,
а автору. І, коли все замовкло, підходить до мене Штер-
нберг із сльозами на очах і мовчки цілує мої руки. Я теж
заплакала і вийшла із зали. З тих пір ми з ним запри-
ятелювали. Я часто для нього в сутінках співала улю-
блену його арію з «Преціози», і він кожного разу, слу-
хаючи мене, плакав» [9, с. 211].
Якось Шевченко «взяв олівець і папір і почав малю-
вати сплячого Штернберга. Подібність і вираз вийшли
чудові для ескізу, і тільки я окреслив всю фігуру і по-
значив складки ковдри, як Штернберг прокинувся і зло-
вив мене на місці злочину. Я зніяковів, він це помітив
і засміявся найщирішим сміхом.
– Покажіть, що ви робили? – сказав він встаючи. Я пока-
зав. Він знову засміявся і до небес розхвалив мій малюнок.
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
196
– Я колись відплачу вам тим же, – сказав він сміючись
... » [2, с. 190].
Час, проведений з Штернбергом, лишився в Тарасовій
пам’яті як ліпші дні його віку. Вже на порозі з «смердячої
казарми» (1857) Шевченко, згадавши Штернберга, пише:
«Незабутні, золоті дні! (1839). Ясним сном радощів при-
летіли ви перед мене і лишили нестертий слід чарівних
споминок. З Штернбергом ми тоді (1840) були ще тільки
юнаки, що ледві вбилися в пір’я» [10, с. 100].
Перед від’їздом Штернберга до Італії в 1840 р. Шевчен-
ко подарував йому примірник «Кобзаря», на якому напи-
сав вірш «На незабудь Штернбергові».
Поїдеш далеко,
Побачиш багато;
Задивишся, зажуришся,
Згадай мене, брате.
У той час Штернберг намалював кілька портретів Шев-
ченка, а також виконав офорт «Кобзар з поводирем» (1840),
що був використаний як фронтиспис для першого видан-
ня Шевченкового «Кобзаря». У цьому ж виданні Шевченко
присвятив Штернбергу поему «Іван Підкова».
...Було колись в Україні –
Ревіли гармати;
Було колись –запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу і волю.
Живучи «виключно одним Штернбергом і для одного
Штернберга», Шевченко влаштовує літературні вечори
у Шмідтів і запрошує Штернберга: «В той же день, піс-
ля вечірніх класів, вирушили ми до Шмідтів з книгами
під пахвою. Вигадка моя була прийнята із захоплен-
ням, і після чаю розпочалося читання. Перший вечір
читав я, другий Штернберг, потом знову я, потім зно-
ву він, і так ми продовжували, поки закінчили роман.
Це прекрасно вплинуло на Штернберга… Зробив я собі
до свята нову пару одягу точно такого, як у Штернбер-
га, щоб недарма нас Шмідти називали Кастором і Пол-
луксом…Я боявся порожнечі, ... нудьга і порожнеча без
Штернберга. Він для мене ніким не замінний... Я завжди
милуюся його благородною, по-дитячому безтурботною
фізіономією, але тепер ця мила фізіономія мені здала-
ся зовсім не дитячою, а дозрілою фізіономією, яка від-
чула не свою долю» [2, с. 195, 212, 213].
Шевченко до кінця життя пам’ятав Василя Штернбер-
га: «Що то за добряча, що за щира людина був отой Штер-
нберг! Боже мій, як загадаю, як то гарно, як весело було
товаришувати з ним!» [11].
Штернберг є автором кількох портретів Т. Шевченка. Про-
стежуються спільні моменти романтизації образу в авто-
портретах Т. Шевченка і В. Штернберга, художника близь-
кого поетові за ставленням до людини, за романтичним
захопленням красою природи рідної йому України [12].
Перебуваючи в Італії, IIIтернберг листувався з Шев-
ченком (зберігся його лист до поета від липня 1842 р.). В
Італії він ще більше розвинув манеру «писати світлом».
Помінявши концепцію образу природи, Штернберг
замість епічних мотивів, утворюваних широчінню від-
критих просторів українських пейзажів, тепер обирав
фрагментарні, часткові види, піднімав лінії обрію і за-
кривав деревами більшу частину неба. Він впритул пі-
дійшов до філософського трактування природи, її вну-
трішнього і зовнішнього синтезу. У зображенні великих
обширів і часткових деталей пробивалося прагнення
до аналізу етапів природи, підхід до неї як до живого,
пульсуючого середовища [4].
Шевченко, аналізуючи роботи Штернберга цього періо-
ду, знаходить в них «не ту природу, не тих людей». «Хоча
все прекрасно і виразно, як і раніше, але абсолютно все
інше, окрім меланхолії, але це, може бути, відображення
задумливої душі художника» [2, с. 210].
В.І. Штернберг належить до когорти митців, що уосо-
блюють художників багатьох національностей, котрі жили
на теренах України. Його творчість полишила яскравий
слід в національному образотворчому мистецтві завдя-
ки художнім творам, сюжети яких пов’язані з Україною.
Своєю творчістю він не лише продовжував, а й далі роз-
вивав пошуки своїх попередників, привносив в акаде-
мічну основу певну національну визначеність. Потребує
подальшого дослідження творча спадщина В. Штернбер-
га, яка знаходиться поза музеями і галереями, виведен-
ня імені митця із забуття.
ПОСИЛАННЯ
1. Электронная библиотека Князева // Біографії, життєписи,
творчість / Василь Штернберг в період учнівства. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/
biografi i/part1/003.htm.
2. Шевченко Т.Г. Повна збірка творів: до 125-річчя з дня народ-
ження: в 5-ти т. / Т.Г. Шевченко; ред.: П.Г. Тичина, М.Т. Рильський,
Ф.А. Редька, Д.Д. Копиця; АН УРСР, Ін-т укр. л-ри ім. Т.Г Шевчен-
ка. – К.: Держ. літ. вид-во, 1939. – (Видання ювілейне. 1814–1939).
Т. 4: Повісті. Драматичні твори. – 546 с.
3. Jerzy Jędrzejewicz: Noce ukraińskie albo Rodowód geniusza :
opowieść o Szewczence / Jerzy Jędrzejewicz. Warszawa : Ludowa
Spółdzielnia Wydawnicza, 1970. – 618 s.
4. Степовик Д.В. Українське мистецтво першої половини XIX
століття [Текст] / Д.В. Степовик. – К.: Мистецтво, 1982. – 191 с.
5. Косачевская Е.М. Н.А. Маркевич. 1804–1860 / Е.М. Коса-
чевская. – Л., 1987. – 286 с.
6. Вадецкий Б. Глинка [Текст]: роман / Б. Вадецкий. – М.: Со-
ветский писатель, 1984. – 464 с.
7. Історія української музики. В 6 т. / АН УРСР. Ін-т мис-ва,
фолькл. та етногр. ім. Т. Рильського; Ред.: М.М. Гордійчук (голо-
ва) та ін. – К.: Наукова думка, 1989–1991. – Т. 1. – 448 с.
8. Слово о музыке: русские композиторы XIX века: хрестома-
тия: книга для учащихся старших классов / сост.: В.Б. Григорович,
З.М. Андреева. – 2-е изд., испр. – М.: Просвещение, 1990. – 317 с.
9. Шевченко ТГ. Повна збірка творів: до 125-річчя з дня народ-
ження: в 5-ти т. / Т.Г. Шевченко; ред.: П.Г. Тичина, М.Т. Рильський,
Ф.А. Редька, Д.Д. Копиця; АН УРСР, Ін-т укр. л-ри ім. Т.Г. Шевчен-
ка. – К.: Держ. літ. вид-во, 1939. – (Видання ювілейне. 1814–1939).
Т. 3: Повісті. – 401 с.
10. Кониський О.Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка
його життя / Упоряд., підгот., тексти, передм., приміт., покажч.
В.Л. Смілянська. – К.: Дніпро, 1991. – 702 с.
11. Колись-то було, ми з покійним Штернбергом («Из воспо-
минаний Т.Г. Шевченка (Запись Г.Н. Честаховского)» / Киевская
старина. – 1895. – № 2. – С. 139–141. – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.t-shevchenko.name/uk/MiscWorks/
Sternberg2.html.
12. Кривець Н. Українсько-німецькі зв’язки в образотворчому
мистецтві ХІХ – на початку ХХ ст. // Міжнародні зв’язки України:
ISSN 2218-4805
197
наукові пошуки і знахідки. – Вип. 24: Міжвідомчий збірник нау-
кових праць / Відп. ред. С.В. Віднянський. – К.: Ін-т історії Украї-
ни НАН України, 2015. – 432 с.
Заика Е.Я. «Оставил по себе неизгладимый след
очарования» (к 200-летию со дня рождения В.И. Штернберга)
Статья посвящена личным, культурным и творче-
ским связям представителя изобразительного искус-
ства XIX ст. В.И. Штернберга с украинскими и русски-
ми художниками, культурными деятелями, меценатами
Украины XIX ст., личному вкладу Василия Штернбер-
га в украинское изобразительное искусство XIX ст.
Ключевые слова: искусство, украинское изобразитель-
ное искусство, культурные и творческие связи, пей-
заж, портрет.
Zaika O.Ya. «He left the unforgettable trace of the charming
memory of him» (to the 200th anniversary of V.I. Shternberh)
The article is devoted to the personal, cultural and creative
relations of V.I. Shternberh, the fi ne arts representative of
the 19th century with the Ukrainian and Russian painters,
cultural fi gures and patrons of Ukraine of the 19th century,
to the personal contribution of Vasyl’ Shternberh into the
Ukrainian fi ne arts of the 19th century.
Кey words: fi ne arts, Ukrainian painting arts, cultural and
creative relations, landscape, portrait.
15.03.2018 р.j
УДК 001: 378.091.12.011.3-051(091)(477.51-21Ніжин)
«1840/1875»
А.О. Іваненко
НАУКОВІ СТУДІЇ ВИКЛАДАЧІВ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ КАФЕДР
НІЖИНСЬКОГО ЮРИДИЧНОГО ЛІЦЕЮ
КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА (1840–1875 РР.)
У статті з‘ясовано доробок професорів загальноос-
вітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею, які знач-
ною мірою прислужилися розвиткові вітчизняної науки.
Проаналізовано наукової студії М. Тулова, А. Линни-
чено, П. Іващенко, О. Белоброва, І. Лашнюкова, І. Среб-
ницького під час роботи у Ліцеї та поза ним.
Ключові слова: Ліцей, кафедра, студія, монографія.
Освітній процес у закладах «особливого типу» – ліцеях
– мав багато спільних рис, адже вони передусім готували
своїх вихованців до державної служби, що не передбачало
поглибленого вивчення предметів, які не мали практич-
ного значення. Ніжинський юридичний ліцей залишив
помітний слід в історії, а його вихованці знайшли засто-
сування своїм знанням у галузі судочинства, державно-
го управління та місцевого самоврядування. Але діяль-
ність професорської корпорації та їх науковий доробок
не були об’єктом окремих досліджень. У 1859 р. коштом
почесного попечителя Г. Кушельова-Безбородька була ви-
дана колективна праця під назвою «Лицей князя Безбо-
родко». Наведені в ній біографії засновників, директорів
та професорів опрацювали М. Гербель, В. Толбин, К. Тро-
цина. Науково-педагогічну діяльність професора М. Ту-
лова проаналізував О. Самойленко.
Після реорганізації Гімназії вищих наук у Фізико-ма-
тематичний ліцей у 1832 р., на його базі у 1840 р. був
створений Ніжинський юридичний ліцей князя Безбо-
родька. Склад кафедр Ніжинського юридичного ліцею
свідчить про те, що він мав виключно практично-спе-
ціальний характер. Як зазначалося в Статуті Ліцею, ви-
даному у 1840 р., «главною целью Лицея князя Безбо-
родко есть распространение основательных сведений
по части отечественного законодательства». За винят-
ком енциклопедії законознавства, в Ліцеї не виклада-
лося жодної науково-теоретичної дисципліни з царини
права – римського права, міжнародного права, політич-
ної економії, що були характерні для навчальних про-
грам юридичних факультетів університетів. Навчання
по суті зводилося до засвоєння студентами Зводу за-
конів, відтак у Ніжинському ліцеї було створено 4 фа-
хові (енциклопедії законознавства і державного права,
поліцейських та кримінальних законів і судоустрою,
цивільного права, законів казенного управління) та 5
загальноосвітніх (богослов’я, російської словесності,
російської історії та статистики, німецької словесно-
сті, французької словесності) кафедр.
На посаді професора кафедри російської словесності
Ніжинського юридичного ліцею у 1840–1853 рр. перебу-
вав М. Тулов [4]. Його студію «О современном направле-
нии изящной словесности на Западе Европы» було на-
друковано 1850 р. в «Журнале Министерства народного
просвящения» [27, с. 145–178]. Згодом побачило світ фун-
даментальне дослідження М. Тулова «Руководство к по-
знанию родов, видов и форм поэзии» (1853 р.). Розподі-
ливши поетичні твори на ліричні, епічні та драматичні,
він розглянув конкретні форми, в яких розвивалися ці
види поетичної творчості у літературі різних народів.
М. Тулов також значною мірою прислужився розвитко-
ві освіти. На початку 1862 р. Міністерство народної освіти
виділило кошти для створення мережі народних шкіл у за-
хідних губерніях, однак питання про підготовку вчителів
для цих навчальних закладів залишалося невирішеним.
Оскільки одним з безпосередніх виконавців цього
розпорядження був тоді вже інспектор училищ Київ-
ського навчального округу М. Тулов, він 18 квітня 1862 р.
запропонував проект створення педагогічної школи з
6-місячним терміном навчання. До неї приймали се-
лян та міщан православного віросповідання, які воло-
діли знаннями, що відповідали програмі парафіяльного
училища. Викладачі цієї педагогічної школи мали пра-
цювати на громадських засадах [33, с. 318–324].
Київська педагогічна школа під керівництвом М. Ту-
лова почала діяти у приміщенні Університету Св. Володи-
мира в травні 1862 р. Учителювали в ній викладачі гімна-
зій та студенти Київського університету Св. Володимира,
|