Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.)
У статті з‘ясовано доробок професорів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею, які значною мірою прислужилися розвиткові вітчизняної науки. Проаналізовано наукової студії М. Тулова, А. Линничено, П. Іващенко, О. Белоброва, І. Лашнюкова, І. Сребницького під час роботи у Ліцеї та поза ни...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180683 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) / А.О. Іваненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 197-200. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180683 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1806832021-10-16T01:26:50Z Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) Іваненко, А.О. Нова історія У статті з‘ясовано доробок професорів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею, які значною мірою прислужилися розвиткові вітчизняної науки. Проаналізовано наукової студії М. Тулова, А. Линничено, П. Іващенко, О. Белоброва, І. Лашнюкова, І. Сребницького під час роботи у Ліцеї та поза ним. В статье идёт речь о работах профессоров общеобразовательных кафедр Нежинского юридического лицея, которые способствовали развитию отечественной науки. Проанализированы научные студии М. Тулова, А. Линничено, П. Иващенко, В. Белоброва, И. Лашнюкова, И. Сребницкого во время работы в Лицее и вне его. The article determines the work of General Education Departments professors of Nizhyn Legal School, who largely served to the development of the national science. The research of M. Tulov, A. Linnicheno, P. Ivashchenko, O. Belobrov, I. Lashnyukov, I. Srebnytsky during the work in Lyceum and beyond were analysed. 2018 Article Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) / А.О. Іваненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 197-200. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180683 001: 378.091.12.011.3-051(091)(477.51-21Ніжин) «1840/1875» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Іваненко, А.О. Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті з‘ясовано доробок професорів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею, які значною мірою прислужилися розвиткові вітчизняної науки.
Проаналізовано наукової студії М. Тулова, А. Линничено, П. Іващенко, О. Белоброва, І. Лашнюкова, І. Сребницького під час роботи у Ліцеї та поза ним. |
| format |
Article |
| author |
Іваненко, А.О. |
| author_facet |
Іваненко, А.О. |
| author_sort |
Іваненко, А.О. |
| title |
Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) |
| title_short |
Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) |
| title_full |
Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) |
| title_fullStr |
Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) |
| title_sort |
наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр ніжинського юридичного ліцею князя безбородька (1840–1875 рр.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180683 |
| citation_txt |
Наукові студії викладачів загальноосвітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька (1840–1875 рр.) / А.О. Іваненко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 197-200. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT ívanenkoao naukovístudíívikladačívzagalʹnoosvítníhkafedrnížinsʹkogoûridičnogolíceûknâzâbezborodʹka18401875rr |
| first_indexed |
2025-07-15T20:55:02Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:55:02Z |
| _version_ |
1837747827153829888 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
197
наукові пошуки і знахідки. – Вип. 24: Міжвідомчий збірник нау-
кових праць / Відп. ред. С.В. Віднянський. – К.: Ін-т історії Украї-
ни НАН України, 2015. – 432 с.
Заика Е.Я. «Оставил по себе неизгладимый след
очарования» (к 200-летию со дня рождения В.И. Штернберга)
Статья посвящена личным, культурным и творче-
ским связям представителя изобразительного искус-
ства XIX ст. В.И. Штернберга с украинскими и русски-
ми художниками, культурными деятелями, меценатами
Украины XIX ст., личному вкладу Василия Штернбер-
га в украинское изобразительное искусство XIX ст.
Ключевые слова: искусство, украинское изобразитель-
ное искусство, культурные и творческие связи, пей-
заж, портрет.
Zaika O.Ya. «He left the unforgettable trace of the charming
memory of him» (to the 200th anniversary of V.I. Shternberh)
The article is devoted to the personal, cultural and creative
relations of V.I. Shternberh, the fi ne arts representative of
the 19th century with the Ukrainian and Russian painters,
cultural fi gures and patrons of Ukraine of the 19th century,
to the personal contribution of Vasyl’ Shternberh into the
Ukrainian fi ne arts of the 19th century.
Кey words: fi ne arts, Ukrainian painting arts, cultural and
creative relations, landscape, portrait.
15.03.2018 р.j
УДК 001: 378.091.12.011.3-051(091)(477.51-21Ніжин)
«1840/1875»
А.О. Іваненко
НАУКОВІ СТУДІЇ ВИКЛАДАЧІВ
ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ КАФЕДР
НІЖИНСЬКОГО ЮРИДИЧНОГО ЛІЦЕЮ
КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА (1840–1875 РР.)
У статті з‘ясовано доробок професорів загальноос-
вітніх кафедр Ніжинського юридичного ліцею, які знач-
ною мірою прислужилися розвиткові вітчизняної науки.
Проаналізовано наукової студії М. Тулова, А. Линни-
чено, П. Іващенко, О. Белоброва, І. Лашнюкова, І. Среб-
ницького під час роботи у Ліцеї та поза ним.
Ключові слова: Ліцей, кафедра, студія, монографія.
Освітній процес у закладах «особливого типу» – ліцеях
– мав багато спільних рис, адже вони передусім готували
своїх вихованців до державної служби, що не передбачало
поглибленого вивчення предметів, які не мали практич-
ного значення. Ніжинський юридичний ліцей залишив
помітний слід в історії, а його вихованці знайшли засто-
сування своїм знанням у галузі судочинства, державно-
го управління та місцевого самоврядування. Але діяль-
ність професорської корпорації та їх науковий доробок
не були об’єктом окремих досліджень. У 1859 р. коштом
почесного попечителя Г. Кушельова-Безбородька була ви-
дана колективна праця під назвою «Лицей князя Безбо-
родко». Наведені в ній біографії засновників, директорів
та професорів опрацювали М. Гербель, В. Толбин, К. Тро-
цина. Науково-педагогічну діяльність професора М. Ту-
лова проаналізував О. Самойленко.
Після реорганізації Гімназії вищих наук у Фізико-ма-
тематичний ліцей у 1832 р., на його базі у 1840 р. був
створений Ніжинський юридичний ліцей князя Безбо-
родька. Склад кафедр Ніжинського юридичного ліцею
свідчить про те, що він мав виключно практично-спе-
ціальний характер. Як зазначалося в Статуті Ліцею, ви-
даному у 1840 р., «главною целью Лицея князя Безбо-
родко есть распространение основательных сведений
по части отечественного законодательства». За винят-
ком енциклопедії законознавства, в Ліцеї не виклада-
лося жодної науково-теоретичної дисципліни з царини
права – римського права, міжнародного права, політич-
ної економії, що були характерні для навчальних про-
грам юридичних факультетів університетів. Навчання
по суті зводилося до засвоєння студентами Зводу за-
конів, відтак у Ніжинському ліцеї було створено 4 фа-
хові (енциклопедії законознавства і державного права,
поліцейських та кримінальних законів і судоустрою,
цивільного права, законів казенного управління) та 5
загальноосвітніх (богослов’я, російської словесності,
російської історії та статистики, німецької словесно-
сті, французької словесності) кафедр.
На посаді професора кафедри російської словесності
Ніжинського юридичного ліцею у 1840–1853 рр. перебу-
вав М. Тулов [4]. Його студію «О современном направле-
нии изящной словесности на Западе Европы» було на-
друковано 1850 р. в «Журнале Министерства народного
просвящения» [27, с. 145–178]. Згодом побачило світ фун-
даментальне дослідження М. Тулова «Руководство к по-
знанию родов, видов и форм поэзии» (1853 р.). Розподі-
ливши поетичні твори на ліричні, епічні та драматичні,
він розглянув конкретні форми, в яких розвивалися ці
види поетичної творчості у літературі різних народів.
М. Тулов також значною мірою прислужився розвитко-
ві освіти. На початку 1862 р. Міністерство народної освіти
виділило кошти для створення мережі народних шкіл у за-
хідних губерніях, однак питання про підготовку вчителів
для цих навчальних закладів залишалося невирішеним.
Оскільки одним з безпосередніх виконавців цього
розпорядження був тоді вже інспектор училищ Київ-
ського навчального округу М. Тулов, він 18 квітня 1862 р.
запропонував проект створення педагогічної школи з
6-місячним терміном навчання. До неї приймали се-
лян та міщан православного віросповідання, які воло-
діли знаннями, що відповідали програмі парафіяльного
училища. Викладачі цієї педагогічної школи мали пра-
цювати на громадських засадах [33, с. 318–324].
Київська педагогічна школа під керівництвом М. Ту-
лова почала діяти у приміщенні Університету Св. Володи-
мира в травні 1862 р. Учителювали в ній викладачі гімна-
зій та студенти Київського університету Св. Володимира,
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
198
які раніше опікувалися недільними школами, зокрема
П. Житецький та М. Драгоманов.
Пізніше М. Драгоманов неодноразово згадував про Ки-
ївську педагогічну школу. У брошурі «Народні школи на
Україні серед життя і письменства в Росії» (1877 р.) він
писав: «Тоді навіть начальство (міністерство Головнина,
попечитель Вітте, інспектор округу Тулов) не жахалось
народної української мови в школах. Для початкового
читання учням були навіть запечатані на казенні гроші
«Байки» Глібова. А коли … московсько-катковський уряд
заборонив в 1863 р. усякі педагогічні книги українські, та
все-таки верховодці діла школьного в Київі ще не зовсім
було забули шкільну науку» [5, с. 24].
У 1863 р. М. Тулов вирушив на 4 місяці у відрядження
до Німеччини для вивчення досвіду підготовки вчителів і
діяльності місцевих народних училищ, щоб «шукати вка-
зівок для вирішення аналогічних питань елементарної
освіти в Росії». Одним із результатів цієї поїздки стало до-
слідження «Народное образование в Пруссии», надрукова-
не наступного року в журналі «Отечественные записки».
Водночас М. Тулов продовжував свої мовознавчі роз-
відки. Так, ще в 1861 р. окремою брошурою було опу-
бліковано його «Обозрение лингвистических катего-
рий», а у березневому номері «Журнала Министерства
народного просвещения» за 1869 р. – «Очерк истории
языкознания» [28; 29; 30; 22].
У 1874 р. М. Тулов видав навчальний посібник «Об эле-
ментарных звуках человеческой речи и русской азбуке»,
який було рекомендовано Вченим комітетом Міністер-
ства народної освіти для середніх навчальних закладів,
учительських семінарій та інститутів. Книга М. Тулова
переслідувала практичну мету – створити зручну, раці-
ональну систему навчання грамоті. Відтак, до основного
тексту був доданий буквар з відомостями з історії росій-
ської абетки [3]. Крім теоретичної частини, яка місти-
ла відомості про фізіологічні умови вимови голосних та
приголосних звуків, причини зміни звуків (пом’якшен-
ня), співвідношення звуків і літер російської мови, у під-
ручнику було вміщено додаток під назвою «Букварь для
обучения русскому чтению» [32]. Він являв собою по-
урочну методичну розробку, якою могли користувати-
ся не лише професійні вчителі, а й ті, хто самостійно на-
вчав дитину грамоті. У 1875 р. під назвою «Руководство
для обучающих чтению по русскому букварю» педагог
видав цей додаток окремою брошурою [31].
М. Тулов опікувався методикою навчання не лише росій-
ської, а й української грамоти. У 1879 р. у Воронежі вийшла
друком його брошура «О малорусском правописании». Аби
наблизити написання слів до їх вимови і таким чином по-
легшити процес навчання грамоти, М. Тулов запропонував
низку змін у графіці та орфографії українського правопи-
су. Він подав загальну характеристику українського право-
пису і обґрунтував графічну й орфографічну реформи, що
спиралися на фонетичне написання, а також зразки тек-
стів, надрукованих за новою орфографією [26].
У 1881 р. побачило світ виправлене та доопрацьоване
друге видання посібника «Об элементарных звуках чело-
веческой речи и русской азбуке» з «Букварем для обуче-
ния русскому чтению», окремою брошурою була надруко-
вана публічна лекція М. Тулова у Київському університеті
Св. Володимира «О процессе поэтического творчества».
Того ж таки 1881 р. уперше в повному обсязі було опри-
люднено один з найвідоміших літературних творів М. Ту-
лова – «Гимназическая переписка, собранная бывшим ин-
спектором Татаровской гимназии Иваном Линейкиным с
дополнениями, почерпнутыми из юридической практи-
ки судебного следователя Петра Линейкина». Перші роз-
діли цієї напівбелетристичної праці, яку автор підписав
«Иван Линейкин», були надруковані ще в 1861 р. на сто-
рінках журналу «Основа». Тоді через цензурні умови пу-
блікацію було припинено, і лише через 20 років «Гимна-
зическая переписка» побачила світ повністю – спочатку
у журналі «Вестник Европы», а потім окремою книгою. У
творі, який побудовано у формі листування, що надає йому
особливої достовірності, представлено звичаї та порядки
у тогочасній середній школі. Публічно засуджуючи пере-
дусім моральні недоліки освітянського життя, М. Тулов,
вустами одного зі своїх героїв, висловив думку про не-
можливість раціонального влаштування школи лише пе-
дагогічними засобами, якщо на неї негативно впливають
умови навколишнього життя [33, с. 318–324].
У 1853–1854 рр. посаду професора кафедри російської
словесності Ніжинського юридичного ліцею обіймав
А. Линниченко. Ще у 1845 р. він витримав встановлене
для отримання ступеня магістра російської словесності
випробування і після захисту дисертації «Очерк разви-
тия важнейших идей отечественного языкознания от
возникновения ученых исследований русского языка до
утверждения их на началах сравнительно-исторической
науки о языке» у 1846 р. одержав науковий ступінь ма-
гістра. А. Линниченку належали дослідження про діяль-
ність і творчу спадщину І. Крилова, Ч. Діккенса, некроло-
ги професорів Київського університету Св. Володимира.
Кілька видань витримав його «Курс истории русской ли-
тературы для средних учебных заведений» [16; 10; 11;
12, 13; 24]. Подальша науково-педагогічна діяльність
була пов’язана головним чином з Київським універси-
тетом Св. Володимира.
Протягом 1856–1863 рр. на посаді професора кафе-
дри російської словесності Ніжинського юридичного
ліцею перебував О. Белобров. Його монографія «О на-
родной русской поэзии», що побачила світ у 1859 р.,
була схвально зустрінута фахівцями. О. Белобров та-
кож досліджував пам’ятки українського фольклору, в
якому вбачав «свідомий вираз народного духу, народ-
ного характеру» [20, с. 108].
У 1873–1874 рр. обов’язки професора кафедри росій-
ської словесності Ніжинського юридичного ліцею вико-
нував П. Іващенко. Під час роботи у Ніжині він видав свої
головні праці «Очерк содержания сатир А.П. Сумарокова»
ISSN 2218-4805
199
(Ніжин, 1874), «Религиозный культ южно-русского наро-
да в его пословицах» (СПб., 1874), «Следы языческих ве-
рований в южнорусских шептаньях» (К., 1876).
У 1853 р. кафедру російської історії та статистики Ні-
жинського юрид ичного ліцею посів І. Лашнюков і викла-
дав у своїй alma mater до 1868 р. Ще у студентські роки
він написав працю «О причинах усобиц между русски-
ми князьями и о влиянии их на современное общество в
период времени от Рюрика до Ивана Калиты и Гедими-
на» [25, с. 408–409], удостоєну золотої медалі. Відгук про
неї був опублікований у виданні Київського університе-
ту Св. Володимира в 1850 р.: «Автор весьма подробно из-
ложил историю междукняжеских усобиц в пространство
времени от Рюрика до Андрея Боголюбского; от Андрея
же Боголюбского до Ивана Калиты и Гедимина он пред-
ставил наглядную и верную характеристику усобиц, не
вдаваясь в особенные подробности. Это сочинение имеет
несомненную цену для науки отечественной истории,
ибо, соединяя в себе результаты прежних исследований
по этой части Устрялова, Погодина, Кавелина, Соловье-
ва, вносит много совершенно нового в область историче-
ского видения, как в целом, так и в частях» [1, с. VI – VII].
У 1854 р. І. Лашнюков здобув науковий ступінь ма-
гістра російської історії. Йому належали студії «Влади-
мир Мономах и его время», «Очерки русской историо-
графии», «Славянская идея и ее судьба», «Современное
политическое положение западных славян», рецензії
на праці істориків [6, с. 32].
Особливе значення в контексті розвитку вітчизняної іс-
торичної науки мали праці І. Лашнюкова «Очерки русской
историографии и истории» (К., 1872), «Пособие к изучению
русской истории критическим методом» (К., 1874) [8; 9].
І. Лашнюков був переконаний, що «історіографія
відомого народу – кращий виразник його характеру,
його розумового і морального стану в різні епохи іс-
торії його життя, кращий показник ступеня його по-
літичного розвитку і громадського, національного са-
мопізнання, найвірніший відгук того, що зробив народ
у своєму прожитому житті» [9, с. 2].
І. Лашнюков критично ставився до методології, яку ви-
користовували його попередники. Глибоке вивчення до-
робку європейських вчених дало йому можливість побачи-
ти недоліки у працях вітчизняних істориків [21, с. 6 – 10].
У 1861–1862 рр. І. Лашнюков побував у країнах За-
хідної Європи з метою ознайомлення з історичною на-
укою та педагогікою. Значний інтерес становлять його
«Письма из Саксонской Швейцарии про Лужицкую се-
минарию», які були надруковані в 1862 р. у «Вестнике
Юго-Западной России» [17,с. 151; 19, с. 66; 18, с. 33]. Він
особисто познайомився з відомим істориком Ф. Палаць-
ким та його працями. «Знакомство с Палацким, – заува-
жив І. Лашнюков, – и изучение его истории принесло мне
большую пользу: я понял задачу славянской истории и
сознал несостоятельность наших воззрений на славян-
скую и отечественную историю» [7, с. 1].
У 1868 р. І. Лашнюкова запросили до Київського уні-
верситету на посаду доцента кафедри російської історії.
Вступна лекцiя I.В. Лашнюкова «Про склад давньорусько-
го лiтопису» викликала позитивні відгуки слухачiв, але
у жовтні 1869 р. він предчасно пішов з життя [23, с. 38].
У 1873 р. почав викладати російську історію в Ніжин-
ському юридичному ліцеї І. Сребницький [2, с. 302–303].
Після реорганізації навчального закладу він продовжив
працювати у Ніжинській гімназії, а з 1877 р. – у Ніжин-
ському історико-філологічному інституті [2, с. 302–303].
І. Сребницький написав 20 біографічних нарисів про ви-
кладачів і випускників Ніжинської вищої школи для кни-
ги «Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко»
(1881), яку впорядкував М. Гербель.
Особливий інтерес І. Сребницький виявляв до спад-
щини М. Гоголя. Він брав активну участь у підготовці до
відкриття у 1881 р. першого пам’ятника письменнико-
ві в Ніжині, опублікував кілька праць та увів до науко-
вого обігу нові документи про його життя і творчість.
І. Сребницький був членом Історико-філологічного
товариства при Ніжинському історико-філологічному
інституті. Значний інтерес становлять його розвідки
«К биографии Георгия Конисского», «Пушкин и русская
история», а також «Очерки из истории Лицея кн. Без-
бородко» (1895) [15, с. 413; 14, с. 188–189].
Ніжинський юридичний ліцей являв собою важливий
науковий та соціокультурний осередок. У ньому були ство-
рені необхідні умови для залучення студентів до науко-
вої, літературної та художньої творчості, що дозволило їм
згодом зробити вагомий внесок у розвиток вітчизняної
науки та культури. Наукова спільнота схвально зустріла
студії І. Лашнюкова – одного з перших дослідників іс-
торії вітчизняної історичної науки. Значним авторите-
том серед фахівців користувався М. Тулов – автор ґрун-
товних праць і підручників з поетики.
ПОСИЛАННЯ
1. Вороной Ф. Предисловие // Лашнюков И.В. Пособие к изу-
чению истории критическим методом / Ф. Вороной. – К., 1870. –
Вып. 1. – С. I–ХХХVI.
2. Гербель Н.В. Сребницкий И.А. / Н.В. Гербель // Гимназия выс-
ших наук и Лицей князя Безбородко; Издание второе, исправлен-
ное и дополненное. – СПб., 1881. – Отдел первый. – С. 302–303.
3. Гордина М.В. История фонетических учений: Мультиме-
дийное учебное пособие / М.В. Гордина. – СПб., 2006. – Изд. вто-
рое. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://phonetics.
spbu.ru/sites/default/fi les/res/phonstad/07-3-1.html.
4. Державний архів Чернігівської області, ф. 229, оп. 1,
спр. 160. Формулярный список о службе профессора русской
словесности в Лицее князя Безбородко 8 класса магистра Ту-
лова за 1848 г., 1848 г., 4 арк.
5. Драгоманов М. Народні школи на Україні серед життя і
письменства в Росії / М. Драгоманов // Маловідомі першодже-
рела української педагогіки (друга половина ХІХ–ХХ ст.): Хрес-
томатія / [упоряд.: Л.Д. Березівська, Н.П. Дічек, О.В. Сухомлин-
ська]. – К., 2003. – С. 13–29.
6. Киреева Р.А. Изучение отечественной историографии в до-
революционной России с середины XIX в. до 1917 г. / Р.А. Кирее-
ва. – М.: Наука, 1983. – 215 с.
7. Лашнюков И. Отчет о занятиях профессора Лицея князя Без-
бородко И. Лашнюкова во время его заграничного путешествия с
ученой целью. – Б. м., 1863. – 29 с.
8. Лашнюков И.В. Очерки русской историографии / И.В Лаш-
нюков //. Пособие к изучению русской истории критическим
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
200
методом. – К.: В Университетской типографии, 1874. – Вып. 2. –
Отд. II. – С. 1–82.
9. Лашнюков И.В. Очерки русской историографии и истории
(начало) / И.В. Лашнюков // Университетские известия. – 1869. –
№ 5. – С. 1–22.
10. Линниченко А. Курс истории поэзии для воспитанниц жен-
ских институтов и воспитанников гимназий / А. Линниченко. –
К.: В Университетской типографии, 1860. – XX, 329 с.
11. Линниченко А. Курс истории поэзии для средних учебных
заведений (мужских и женских); Изд. 3-е, испр. А. Линниченко. –
К.: В Типографии И.А. Давиденко, 1866. – ХIV, 263 с.
12. Линниченко А.И. // Биографический словарь профессоров
и преподавателей Императорского Университета Св. Владими-
ра, 1834–1884 / [под ред. В.С. Иконникова]. – К.: Типография Им-
ператорского университета Св. Владимира, 1884. – С. 369–374.
13. Линниченко А.Н. М. Карамзин как преобразователь русс-
кого языка / А. Линниченко // Университетские известия. – 1866.
– № 12. – Приложение. – С. 31–41.
14. Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых
и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века /
И.Ф. Павловский. – Полтава: Типо-литография преемников До-
хмана, 1912. – 239 с.
15. Провідники духовності в Україні: Довідник / [за ред. І.Ф. Кура-
са]. – К.: Вища школа, 2003. – 738 с.
16. Речь, произнесенная на торжественном акте Университе-
та св. Владимира 4 сентября 1866 г. // Университетские известия.
– 1866. – № 9. – С. 1–23.
17. Самойленко Г.В. Нариси культури Ніжина / Г.В. Самойлен-
ко, С.Г. Самойленко. – Ніжин: Ніжинський державний педагогіч-
ний інститут ім. Миколи Гоголя, 1996. – Ч. 3. Розвиток освіти та
науки в Ніжині в XVIII–XX ст. – 226 с.
18. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа 1820–1995 / Г.В. Са-
мойленко. – Ніжин: Ніжинський державний педагогічний інсти-
тут ім. Миколи Гоголя, 1995. – 105 с.
19. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа: від Гімназії ви-
щих наук до університету / Г.В. Самойленко, О.Г. Самойленко. –
Ніжин: Ніжинський державний педагогічний університет ім. Ми-
коли Гоголя, 2000. – 288 с.
20. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа: сторінки історії
/ Г.В. Самойленко, О.Г. Самойленко – Ніжин: ТОВ «Видавництво
«Аспект-Поліграф», 2005. – 420 с.
21. Самойленко О.Г. Методологія історії та історіографія у на-
уковій спадщині вчених Ніжинської вищої школи (друга пол. ХIХ
– поч. ХХ ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.06 «Істо-
ріографія, джерелознавство та спеціальні історчині дисципліни»
/ О.Г. Самойленко. – К., 2000. – 20 с.
22. Самойленко О.Г. Михайло Тулов – вчений-філолог, пе-
дагог, перший голова Історичного товариства Нестора – лі-
тописця / О.Г. Самойленко, О.В. Самойленко. // Література та
культура Полісся: збірник наукових праць. – Ніжин, 2011. –
Вип. 67. – С. 189–202.
23. Тарасенко О.О. Становлення та розвиток історичної осві-
ти і науки у Київському університеті у 1834–1884 рр. / О.О. Тара-
сенко. – К.: Логос, 1995. – 276 с.
24. Толбин В. Линниченко А.И. / В. Толбин // Гимназия высших
наук и Лицей князя Безбородко; Издание второе, исправленное и
дополненное. – СПб., 1881. – Отдел первый. – С. 279–280.
25. Троцина К. Лашнюков И.В. / К. Троцина // Гимназия выс-
ших наук и Лицей князя Безбородко; Издание второе, исправлен-
ное и дополненное. – СПб., 1881. – Отдел первый. – С. 408–413.
26. Тулов М.А. О малорусском правописании / М.А. Тулов. –
Воронеж: Типография Исаева, 1879. – 30 с.
27. Тулов М.А. О современном направлении изящной словес-
ности на Западе Европы / М.А. Тулов // Журнал Министерства
народного просвещения.–1851. – Ч. LXIX. – Отд. 2. – С. 145–178.
28. Тулов М.А. Обозрение лингвистических категорий (1861) //
Хрестоматия по истории русского языкознания / [под. ред. Ф.П. Фи-
лина]. – М.: Высшая школа, 1973. – С. 189–192.
29. Тулов М.А. Обозрение лингвистических категорий / М.А. Ту-
лов. – К.: В Университетской типографии, 1861. – 70 c.
30. Тулов М.А. Очерк истории языкознания / М.А. Тулов // Жур-
нал Министерства народного просвещения. –1869. – Ч. CXLII. –
Отд. 4 – С. 1–21.
31. Тулов М.А. Руководство для обучающих чтению по «Рус-
скому букварю» / М.А. Тулов. – К.: Редакция «Киевского народно-
го календаря», 1875. – 28 с.
32. Тулов М.А. Русский букварь / М.А. Тулов. – К.: Редакция
«Киевского народного календаря», 1875. – 16 с.
33. Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / [за
редакцією О.В. Сухомлинської]: Навчальний посібник для сту-
дентів вищих навчальних закладів: У двох книгах. – К., Либідь,
2005. – Кн. 1. – 624 с.
Иваненко А.А. Научные исследования преподавателей
общеобразовательных кафедр Нежинского юридического
лицея князя Безбородко (1840–1875 гг.)
В статье идёт речь о работах профессоров обще-
образовательных кафедр Нежинского юридического ли-
цея, которые способствовали развитию отечественной
науки. Проанализированы научные студии М. Тулова,
А. Линничено, П. Иващенко, В. Белоброва, И. Лашнюко-
ва, И. Сребницкого во время работы в Лицее и вне его.
Ключевые слова: Лицей, кафедра, студия, монография.
Ivanenko A.O. Scientifi c studios of General Education
Departments teachers of Prince Bezborodko Nizhyn Lyce-
um (1840–1875)
The article determines the work of General Education
Departments professors of Nizhyn Legal School, who
largely served to the development of the national science.
The research of M. Tulov, A. Linnicheno, P. Ivashchenko,
O. Belobrov, I. Lashnyukov, I. Srebnytsky during the work
in Lyceum and beyond were analysed.
Key words: Lyceum, Department, studio, monograph.
28.03.2018 р.j
УДК 94(477):321.02(329.12) «186/188»
Н.А. Котельницький
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІБЕРАЛЬНИХ
ЗЕМЦІВ ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
(60–80 РР. ХІХ СТ.)
У публікації показані основні прояви політичної бо-
ротьби представників земського ліберального руху Пів-
нічного Лівобережжя з російським самодержавством
та його адептами регіону у 60–80 рр. ХІХ ст. З’ясова-
ні питання історії формування ліберальної опозицій-
ної партії у земських інституціях краю та її прогре-
сивної політичної діяльності.
Ключові слова: ліберальна опозиція, земське законодав-
ство, міжпартійна боротьба, консервативна більшість.
Історія земського лібералізму на українських землях –
одна з маловідомих та малодосліджених сторінок вітчиз-
няної історії. В історіографії більш-менш цілісно дослідже-
на участь земських лібералів у визвольному русі Російської
імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст., однак питан-
ня політичної діяльності ліберальних земців й досі зали-
шаються поза увагою науковців. Відтак, вдамося до спроби
лаконічного висвітлення основних проявів цієї праці пред-
ставниками ліберальної аристократичної фронди півночі
Лівобережної України у 60–80 рр. ХІХ ст.
Політична діяльність, а тим більше – боротьба, потре-
бує не тільки індивідуальних, а й колективних зусиль. Про-
гресивні земці Сіверщини це чудово розуміли, адже у ви-
борних інституціях місцевого самоврядування у період
першого триріччя повністю домінували представники кон-
сервативно-реакційної частини аристократії, які стали на
першому етапі соціальною базою земських установ. Ясна
річ, що у таких умовах маленька група опозиційно нала-
|