Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.)
У публікації показані основні прояви політичної боротьби представників земського ліберального руху Північного Лівобережжя з російським самодержавством та його адептами регіону у 60–80 рр. ХІХ ст. З’ясовані питання історії формування ліберальної опозиційної партії у земських інституціях краю та її п...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180684 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) / Н.А. Котельницький // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 200-204. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180684 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1806842021-10-16T01:26:54Z Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) Котельницький, Н.А. Нова історія У публікації показані основні прояви політичної боротьби представників земського ліберального руху Північного Лівобережжя з російським самодержавством та його адептами регіону у 60–80 рр. ХІХ ст. З’ясовані питання історії формування ліберальної опозиційної партії у земських інституціях краю та її прогресивної політичної діяльності. В публикации показаны основные проявления политической борьбы представителей земского либерального движения Северного Левобережья с российским самодержавием и его адептами региона в 60–80 гг. ХІХ века. Выяснены вопросы истории формирования либеральной оппозиционной партии в земских учреждениях края и ее прогрессивной политической деятельности. The publication shows the main manifestations of the political struggle of the representatives of the Zemstvo liberal movement of the Northern Left Bank with the Russian autocracy and its adherents of the region in the 60’s and 80’s of the nineteenth century.The questions of the history of the formation of the liberal opposition party in the Zemsky institutions of the region and its progressive politicalactivity were clarified. 2018 Article Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) / Н.А. Котельницький // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 200-204. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180684 94(477):321.02(329.12) «186/188» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Котельницький, Н.А. Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) Сіверщина в історії України |
| description |
У публікації показані основні прояви політичної боротьби представників земського ліберального руху Північного Лівобережжя з російським самодержавством
та його адептами регіону у 60–80 рр. ХІХ ст. З’ясовані питання історії формування ліберальної опозиційної партії у земських інституціях краю та її прогресивної політичної діяльності. |
| format |
Article |
| author |
Котельницький, Н.А. |
| author_facet |
Котельницький, Н.А. |
| author_sort |
Котельницький, Н.А. |
| title |
Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) |
| title_short |
Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) |
| title_full |
Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) |
| title_fullStr |
Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) |
| title_sort |
політична діяльність ліберальних земців північного лівобережжя (60–80 рр. хіх ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180684 |
| citation_txt |
Політична діяльність ліберальних земців Північного Лівобережжя (60–80 рр. ХІХ ст.) / Н.А. Котельницький // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 200-204. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kotelʹnicʹkijna polítičnadíâlʹnístʹlíberalʹnihzemcívpívníčnogolívoberežžâ6080rrhíhst |
| first_indexed |
2025-07-15T20:55:05Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:55:05Z |
| _version_ |
1837747830807068672 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
200
методом. – К.: В Университетской типографии, 1874. – Вып. 2. –
Отд. II. – С. 1–82.
9. Лашнюков И.В. Очерки русской историографии и истории
(начало) / И.В. Лашнюков // Университетские известия. – 1869. –
№ 5. – С. 1–22.
10. Линниченко А. Курс истории поэзии для воспитанниц жен-
ских институтов и воспитанников гимназий / А. Линниченко. –
К.: В Университетской типографии, 1860. – XX, 329 с.
11. Линниченко А. Курс истории поэзии для средних учебных
заведений (мужских и женских); Изд. 3-е, испр. А. Линниченко. –
К.: В Типографии И.А. Давиденко, 1866. – ХIV, 263 с.
12. Линниченко А.И. // Биографический словарь профессоров
и преподавателей Императорского Университета Св. Владими-
ра, 1834–1884 / [под ред. В.С. Иконникова]. – К.: Типография Им-
ператорского университета Св. Владимира, 1884. – С. 369–374.
13. Линниченко А.Н. М. Карамзин как преобразователь русс-
кого языка / А. Линниченко // Университетские известия. – 1866.
– № 12. – Приложение. – С. 31–41.
14. Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых
и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века /
И.Ф. Павловский. – Полтава: Типо-литография преемников До-
хмана, 1912. – 239 с.
15. Провідники духовності в Україні: Довідник / [за ред. І.Ф. Кура-
са]. – К.: Вища школа, 2003. – 738 с.
16. Речь, произнесенная на торжественном акте Университе-
та св. Владимира 4 сентября 1866 г. // Университетские известия.
– 1866. – № 9. – С. 1–23.
17. Самойленко Г.В. Нариси культури Ніжина / Г.В. Самойлен-
ко, С.Г. Самойленко. – Ніжин: Ніжинський державний педагогіч-
ний інститут ім. Миколи Гоголя, 1996. – Ч. 3. Розвиток освіти та
науки в Ніжині в XVIII–XX ст. – 226 с.
18. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа 1820–1995 / Г.В. Са-
мойленко. – Ніжин: Ніжинський державний педагогічний інсти-
тут ім. Миколи Гоголя, 1995. – 105 с.
19. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа: від Гімназії ви-
щих наук до університету / Г.В. Самойленко, О.Г. Самойленко. –
Ніжин: Ніжинський державний педагогічний університет ім. Ми-
коли Гоголя, 2000. – 288 с.
20. Самойленко Г.В. Ніжинська вища школа: сторінки історії
/ Г.В. Самойленко, О.Г. Самойленко – Ніжин: ТОВ «Видавництво
«Аспект-Поліграф», 2005. – 420 с.
21. Самойленко О.Г. Методологія історії та історіографія у на-
уковій спадщині вчених Ніжинської вищої школи (друга пол. ХIХ
– поч. ХХ ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.06 «Істо-
ріографія, джерелознавство та спеціальні історчині дисципліни»
/ О.Г. Самойленко. – К., 2000. – 20 с.
22. Самойленко О.Г. Михайло Тулов – вчений-філолог, пе-
дагог, перший голова Історичного товариства Нестора – лі-
тописця / О.Г. Самойленко, О.В. Самойленко. // Література та
культура Полісся: збірник наукових праць. – Ніжин, 2011. –
Вип. 67. – С. 189–202.
23. Тарасенко О.О. Становлення та розвиток історичної осві-
ти і науки у Київському університеті у 1834–1884 рр. / О.О. Тара-
сенко. – К.: Логос, 1995. – 276 с.
24. Толбин В. Линниченко А.И. / В. Толбин // Гимназия высших
наук и Лицей князя Безбородко; Издание второе, исправленное и
дополненное. – СПб., 1881. – Отдел первый. – С. 279–280.
25. Троцина К. Лашнюков И.В. / К. Троцина // Гимназия выс-
ших наук и Лицей князя Безбородко; Издание второе, исправлен-
ное и дополненное. – СПб., 1881. – Отдел первый. – С. 408–413.
26. Тулов М.А. О малорусском правописании / М.А. Тулов. –
Воронеж: Типография Исаева, 1879. – 30 с.
27. Тулов М.А. О современном направлении изящной словес-
ности на Западе Европы / М.А. Тулов // Журнал Министерства
народного просвещения.–1851. – Ч. LXIX. – Отд. 2. – С. 145–178.
28. Тулов М.А. Обозрение лингвистических категорий (1861) //
Хрестоматия по истории русского языкознания / [под. ред. Ф.П. Фи-
лина]. – М.: Высшая школа, 1973. – С. 189–192.
29. Тулов М.А. Обозрение лингвистических категорий / М.А. Ту-
лов. – К.: В Университетской типографии, 1861. – 70 c.
30. Тулов М.А. Очерк истории языкознания / М.А. Тулов // Жур-
нал Министерства народного просвещения. –1869. – Ч. CXLII. –
Отд. 4 – С. 1–21.
31. Тулов М.А. Руководство для обучающих чтению по «Рус-
скому букварю» / М.А. Тулов. – К.: Редакция «Киевского народно-
го календаря», 1875. – 28 с.
32. Тулов М.А. Русский букварь / М.А. Тулов. – К.: Редакция
«Киевского народного календаря», 1875. – 16 с.
33. Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / [за
редакцією О.В. Сухомлинської]: Навчальний посібник для сту-
дентів вищих навчальних закладів: У двох книгах. – К., Либідь,
2005. – Кн. 1. – 624 с.
Иваненко А.А. Научные исследования преподавателей
общеобразовательных кафедр Нежинского юридического
лицея князя Безбородко (1840–1875 гг.)
В статье идёт речь о работах профессоров обще-
образовательных кафедр Нежинского юридического ли-
цея, которые способствовали развитию отечественной
науки. Проанализированы научные студии М. Тулова,
А. Линничено, П. Иващенко, В. Белоброва, И. Лашнюко-
ва, И. Сребницкого во время работы в Лицее и вне его.
Ключевые слова: Лицей, кафедра, студия, монография.
Ivanenko A.O. Scientifi c studios of General Education
Departments teachers of Prince Bezborodko Nizhyn Lyce-
um (1840–1875)
The article determines the work of General Education
Departments professors of Nizhyn Legal School, who
largely served to the development of the national science.
The research of M. Tulov, A. Linnicheno, P. Ivashchenko,
O. Belobrov, I. Lashnyukov, I. Srebnytsky during the work
in Lyceum and beyond were analysed.
Key words: Lyceum, Department, studio, monograph.
28.03.2018 р.j
УДК 94(477):321.02(329.12) «186/188»
Н.А. Котельницький
ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛІБЕРАЛЬНИХ
ЗЕМЦІВ ПІВНІЧНОГО ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
(60–80 РР. ХІХ СТ.)
У публікації показані основні прояви політичної бо-
ротьби представників земського ліберального руху Пів-
нічного Лівобережжя з російським самодержавством
та його адептами регіону у 60–80 рр. ХІХ ст. З’ясова-
ні питання історії формування ліберальної опозицій-
ної партії у земських інституціях краю та її прогре-
сивної політичної діяльності.
Ключові слова: ліберальна опозиція, земське законодав-
ство, міжпартійна боротьба, консервативна більшість.
Історія земського лібералізму на українських землях –
одна з маловідомих та малодосліджених сторінок вітчиз-
няної історії. В історіографії більш-менш цілісно дослідже-
на участь земських лібералів у визвольному русі Російської
імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст., однак питан-
ня політичної діяльності ліберальних земців й досі зали-
шаються поза увагою науковців. Відтак, вдамося до спроби
лаконічного висвітлення основних проявів цієї праці пред-
ставниками ліберальної аристократичної фронди півночі
Лівобережної України у 60–80 рр. ХІХ ст.
Політична діяльність, а тим більше – боротьба, потре-
бує не тільки індивідуальних, а й колективних зусиль. Про-
гресивні земці Сіверщини це чудово розуміли, адже у ви-
борних інституціях місцевого самоврядування у період
першого триріччя повністю домінували представники кон-
сервативно-реакційної частини аристократії, які стали на
першому етапі соціальною базою земських установ. Ясна
річ, що у таких умовах маленька група опозиційно нала-
ISSN 2218-4805
201
штованих депутатів-членів ліберальної фронди не мала
можливостей для повноцінної інституціоналізації та по-
літичної суб’єктності своєї діяльності. Відтак, нагальною
потребою стало створення певної політичної структури
у губернському та повітових земських установах – фор-
мування ліберальних опозиційних груп та фракцій. Саме
тому як у губернському, так і повітових земських зібран-
нях почалися процеси пошуку політичних однодумців,
консолідації та об’єднання між ліберально налаштова-
ними гласними – незгодних з курсом офіційної консер-
вативної більшості земських зібрань.
Фундаментом для створення ліберальної партії укра-
їнського Полісся став нелегальний політичний клуб, ор-
ганізований влітку 1866 р. та очолюваний «патріархом»
земського лібералізму, яскравим представником україн-
ської національної аристократії І. Петрункевичем, який
функціонував у Борзнянському повіті. За соціальним
складом клуб являв собою співдружність представників
ліберального дворянства (І. Петрункевич, М. Імшенець-
кий, В. Тарновський-молодший) та прогресивної демо-
кратичної бюрократії (губернський секретар – В. Савич,
колезький асесор – Никодим Волк-Карачевський, колезь-
кі секретарі –Григорій та Василь Волк-Карачевські. Члени
організації сповідували ідеали та імперативи реформіз-
му, конституціоналізму і парламентаризму. Дещо пізніше
склад клубу поповнили О. Карпинський, О. Ліндфорс та
інші яскраві опозиціонери російського царату [1, с. 23–33].
Розширенню кола прихильників лібералів сприяв пер-
ший конфлікт у Чернігівському губернському земському
зібранні між демократами та консерваторами, пов’яза-
ний звимогою реакціонерів щодо повернення земством
капіталів губернському дворянству, які нібито були пе-
редані земству від ліквідованого Приказу громадської
опіки.У ході емоційної полеміки О. Карпинський дово-
див, що жодних капіталів аристократії регіону земство
не отримувало. І хоча консерваторам вдалося на почат-
ку прийняти потрібне для нобілітету рішення, але зусил-
лями І. Петрункевича вдалося шляхом таємного голосу-
вання як нормі повторного розгляду питання скасувати
затверджену ухвалу губернських зборів. За відвертим зі-
знанням лідера земських лібералів І. Петрункевича цей
факт був переломним моментом – у земстві почала фор-
муватися опозиційна фронда [2, с. 36–38].
Перші прояви політичної діяльності та боротьби лі-
беральних земців не залишились поза увагою ні цен-
тральної влади, ні місцевої губернської адміністрації, ні
політичних опонентів прогресистів – представників кон-
сервативно-реакційної більшості земських зібрань регіо-
ну. У відповідь на активну опозиційну діяльність лібера-
лів та їх очевидний потенціал, провладні сили, боячись
посилення демократів у земстві та реальної небезпеки,
у їх візії, переходу влади до рук опозиціонерів у цих ін-
ституціях, унаслідок колосального посилення симпатій
сільського населення – основного виборчого електорату
земських зібрань, почали цілеспрямовану, систематичну
і методологічну кампанію з дискредитації прогресистів
та цілковитого їх усунення з повітових і губернських зем-
ських зібрань та управ шляхом усіх можливих обмежень,
а в ідеалі – створення умов для неможливості їх участі у
земських виборах усіх рівнів.
Слід особливо наголосити, що побоювання консерва-
торів були небезпідставними. За період другої каденції
(1868–1871) діяльності у земських установах краю, ска-
жімо, у найпрогресивнішому Борзнянському повітовому
земстві, яке стало своєрідною «столицею» земського лі-
берального руху на півночі Лівобережної України, опо-
зиціонери досягнули колосальних результатів, які запо-
чаткували процеси реформаційних та модернізаційних
зрушень життя у провінції, перш за все, у галузі освіти,
медицини, системи оподаткування тощо [3].
Реакціонери почали масовану кампанію контрагі-
тації. Реформи лібералів категорично не влаштовува-
ли представників пануючих верств повіту, а тому була
поставлена мета – усунути політичну партію опозиці-
онерів з суспільного життя повіту. Успішній критичній
кампанії консерваторів сприяв принцип протиставлен-
ня земським лібералам дрібних землевласників, які не
мали майна для виборчого цензу, а відтак не могли ста-
ти депутатами зібрання. Більшість вказаних власників,
незадоволених своєю відсутністю у земстві, консолі-
дувалась і пішла на вибори єдиним фронтом. Лише за
допомогою комплексу фальсифікацій, спекуляцій та
маніпуляцій реакційні сили отримали дуже сумнівну
перемогу на земських виборах у регіоні (1871–1874).
До речі, подібні проблеми для ліберальних земців по-
чалися і в інших інституціях місцевого самоврядування,
куди вони були обрані, скажімо, у Чернігівській місь-
кій думі, де опозиціонерам вдалося сформувати фрак-
цію. Так, на засіданні міської думи 19 червня 1873 р.
було оприлюднено повідомлення про те, що Міністер-
ство внутрішніх справ не дало згоди на затвердження
надвірного радника В. Хижнякова на посаду міського
голови Чернігова. У своїй промові по цьому питанню
відомий ліберал відзначив, що Міністерство внутріш-
ніх справ, ґрунтуючись на відозві Міністерства народ-
ної просвіти вказує на те, що затвердження його канди-
датури неможливе, бо у візії верховної влади у такому
випадку до міської управи можуть потрапити персони,
які проповідують «антидержавні та антиурядові ідеа-
ли». Розглянувши проблему, Чернігівська міська дума
постановила: направити верховній владі клопотан-
ня про допущення В. Хижнякова до обіймання поса-
ди міського голови Чернігова. Якщо ж це неможливо,
то просити дати йому можливість бути членом міської
управи, оскільки він заробляє на життя службою в ін-
шій установі [4, с. 169–170].
У 1874 р. відбулись чергові земські вибори і лібе-
ральна партія,за винятком померлого у лютому місяці
М. Імшенецького, впевнено пройшла до складу депу-
татського корпусу Борзнянського повітового земства,
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
202
а член партійної групи – В.В. Тарновський-молодший –
був обраний Борзнянським повітовим предводителем
дворянства. Ліберали отримали можливість для віднов-
лення свого контролю над повітовим земством. Борз-
нянське повітове земство, у свою чергу, обрало своїми
представниками до Чернігівського губернського земства
демократичних прогресивних кандидатів. Вміло вико-
риставши класичний політичний інструмент боротьби,
а саме зштовхування конкурентів з консервативного
табору один проти одного у прагненні до владних по-
сад губернського зібрання, демократи змогли вивести
на посаду голови Чернігівської губернської земської
управи свого представника –О. Карпинського, за яко-
го віддала голоси більшість зборів, у тому числі части-
на консерваторів [2, с. 68–69].
9 грудня 1875 р. член ліберальної партії О. Ліндфорс
оприлюднив на засіданні Чернігівського губернського
земського зібрання проект доповнень до 36 статті Поло-
ження про земські установи. У доповіді було зазначено,
що у повітових земствах лише 1/3 депутатів – представ-
ники селянського стану. Однак, ця частина не є ідеаль-
ною: гласними від селян стають представники владної
бюрократії у провінції – волосні старшини і писарі, які
брутально зловживають своєю владою, обираються до
земських зібрань, а найкращі представники селянства
залишаються поза земськими органами. О. Ліндфорс
вказав на те, що ці владні персони безвідповідально
ставляться до своїх обов’язків і стану справ у провінції,
а також постійно конфліктують із земськими управа-
ми, забираючи у них свободу для діяльності. У зв’язку з
цим він запропонував доповнити 36 статтю земського
Положення офіційною забороною обрання до земських
зібрань волосних писарів та старшин. Губернське зем-
ство пристало на цю пропозицію і ухвалило рішення про
подачу уряду клопотання щодо доповнення законодав-
ства цією імперативною нормою [5, с. 66–77]. На наше
переконання, ця ініціатива земських лібералів яскраво
свідчить про їх намагання ініціювати зміни у земській
виборчій системі з метою якісної демократизації скла-
ду земських зібрань, шляхом збільшення представни-
ків селянського середовища. Прогресисти, намагаючись
провести у зібрання як найбільше селянських депутатів,
прагнули створити демократичну більшість у земствах
та нейтралізувати у такий спосіб впливи владних і кор-
поративних структур шляхом формування політичної
коаліції представників селянства і ліберальних діячів.
23 жовтня 1880 р. на засіданні Борзнянського повіто-
вого земства депутат ліберальної партії Н. Волк-Кара-
чевський у своїй промові особливо наголосив на прин-
циповій необхідності усунення від участі у виборних
процесах та процедурах до земських установ місцево-
го самоврядування посадових осіб повітової та губерн-
ської поліції, адже вони є представниками губернської
влади і їх обрання негативно вплине на перебіг зем-
ської діяльності. Борзнянське повітове земське зібран-
ня, після обговорення ініціативи відомого опозиціонера,
ухвалило наступне рішення: подати через канцелярію
чернігівського губернатора клопотання до Правлячо-
го Сенату з проханням розтлумачити та роз’яснити за-
конодавчі можливості вирішення цього питання зем-
ськими інституціями [6, с. 10–11].
29 жовтня 1883 р. на засіданні Борзнянського пові-
тового земства Н. Волк-Карачевський ініціював пода-
чу клопотання уряду імперії про те, щоб голів губерн-
ських та повітових земських зібрань не призначали
адміністрації губернаторів, а обирали демократични-
ми процедурами з числа депутатів зборів. Ліберальний
гласний наполіг, щоб його пропозиція у формі офіцій-
ного листа-звернення була додана до протоколу за-
сідання земського зібрання. Після емоційної полемі-
ки Борзнянське повітове земство постановило: лист
Н. Волк-Карачевського до журналу засідання не дода-
вати; запропоновану ним ідею у цілому схвалити та по-
дати відповідне клопотання на розгляд Чернігівського
губернського земства [7, с. 51].
15–16 грудня 1886 р. на засіданні Чернігівського гу-
бернського земського зібрання була розглянута про-
блема територіальної цілісності Чернігівської губер-
нії, яка виникла внаслідок конкурентної економічної
боротьби з Київською губернією. Конкретним приво-
дом стала поява доповіді губернської земської управи
зібранню про декларування територіальних претензій
Київської губернії до Чернігівської, а саме–пропозиції
приєднання до Київського повіту Київської губернії од-
ного з окраїнних селищ Остерського повіту Чернігів-
ської губернії, яке розташоване на межі адміністратив-
них кордонів двох губерній, що проходять не по суші,
а по ділянці на водних артеріях краю. У своєму виступі
представник опозиціонерів П. Червінський прямо за-
явив, що суть проблеми полягає не у намаганні приєдна-
ти частину Остерського повіту Чернігівської губернії, а
у питанні територіальної і адміністративної приналеж-
ності Труханова острова, за який і ведеться боротьба.
Депутат визнав, що острів ближче до Київської губер-
нії, ніж до Чернігівської – це водна акваторія м. Києва.
Вказаний острів – місце постійного відпочинку киян.
Ліберал наголосив, що там вже повним ходом ведеться
широкомасштабна комерційна діяльність: функціонує
ціла мережа різного роду розважальних закладів, про-
ходять масові народні гуляння, відбуваються різнома-
нітні заходи культурного спрямування. Принциповим
є те, що усі ці проекти приносять фінансові прибутки,
але чіткого розмежування, до якого саме бюджету вони
повинні надходити, й досі немає. З іншого боку, вказа-
ні заходи, у силу своєї публічності та масовості, не мо-
жуть не турбувати органи Київської губернської полі-
ції, адже нагляд за правопорядком – пряма її функція.
Остерське ж повітове земство та його органи не мають
жодної можливості його забезпечити. Іншими словами,
має місце зіткнення проблем територіальної цілісності
ISSN 2218-4805
203
губернії, питань громадського порядку та значних ко-
мерційних інтересів представників двох губерній. Ви-
хід з цієї складної ситуації, на думку П. Червінського,
цілком можна було б знайти. Наприклад, запропону-
вати Київській міській думі та її виконавчому органу
– міській управі – офіційно викупити Труханів острів
у Остерського повітового земства Чернігівської губер-
нії, який знаходиться у його адміністративному під-
порядкуванні. Повітове земство отримає від продажу
острова як мінімум 700 рублів. Ці кошти вкрай необ-
хідно буде покласти у надійну банківську структуру, у
вигляді депозиту під 5% річних, у результаті чого ін-
ститут місцевого самоврядування отримає прибуток
як мінімум 14 тисяч рублів щорічно. У такий же спосіб
необхідно буде адмініструвати усю податкову систему
острова як з боку Чернігівського губернського і Остер-
ського повітового земств, так і Київської міської думи з
управою. Цілком зрозуміло, що викуп– вимушений ін-
струмент, але якщо не буде іншого виходу – треба на це
йти. За умов, якщо Труханів острів залишиться в управ-
лінні Остерського повітового земства, то воно отримає
два вкрай важливих додаткових джерела для повітово-
го земського бюджету – доходи від оподаткування лі-
сового господарства місцевості та прибутки від усього
комплексу розважальних закладів, діючих на острові.
Інший представник демократів – І. Шраг – звернув ува-
гу зібрання на юридичну сторону проблеми. Він особли-
во наголосив, що Труханів острів офіційно не належить
ні Київській губернії, ні Київській міській думі і відпо-
відній громаді. Не існує жодного легітимного докумен-
ту, який би хоч натякав на це. Однак, з іншого боку, саме
Київська міська дума продовжує асигнувати фінанси на
забезпечення громадського правопорядку на острові си-
лами міської поліції. Безперечно, це в інтересах київ-
ської міської влади: чим більший поліцейський нагляд,
тим більше шансів на безпеку; чим безпечніша ситуація,
тим більший відсоток відвідуваності розважальних за-
кладів, і, як наслідок, – тим більші прибутки від їх діяль-
ності саме в бюджет Київської міської думи, а не Остер-
ського повітового земства. І. Шраг відзначив, що у разі,
якщо Чернігівське губернське земське зібрання не під-
тримає позицію Остерського повітового земства у цій
справі, то вже у найближчий час інші острівні терито-
рії, наближені до Києва, з великим ступенем ймовірно-
сті, забажають відділитися від Чернігівської губернії та
приєднатись до Київської. У таких обставинах Чернігів-
ська губернія втратить не тільки територію, але й інші
важливі позитиви – унікальні географічно-рекреаційні
зони та стабільні, регулярні фінансові джерела попов-
нення бюджетів земських установ краю. У загальнодер-
жавному плані подібні речі будуть стимулювати появу
очевидних проявів провінційного та регіонального се-
паратизму. І лише якщо стане зрозуміло, що немає іншо-
го виходу, як продавати острів, тільки за таких обставин
потрібно йти на цю угоду. Після детального обговорен-
ня проблеми губернське земство постановило: всебічно
підтримати Остерське повітове земство у цій проблемі
та усіма законними методами захищати територіальну
цілісність Чернігівської губернії. У випадку, коли вказа-
не не вийде, погодитись на пропозицію та умови Київ-
ської губернії, адже Чернігівська губернія не має таких
можливостей, як Київська [8,с. 301–302].
Проаналізувавши основні прояви політичної діяль-
ності ліберальних земців Північного Лівобережжя, мо-
жемо стверджувати, що зусилля опозиціонерів були на-
правлені на всебічний та широкомасштабний захист прав
та свобод інституцій місцевого самоврядування у регіо-
ні, прогрес у розвитку краю. Це стало можливим завдя-
ки консолідації опозиційно налаштованих до російсько-
го самодержавства демократичних діячів у провінції та
створення ліберальних груп і фракцій у земських зібран-
нях регіону. Основні прояви політичної боротьби прогре-
систів полягали у рішучій боротьбі за всебічне розши-
рення принципу всестановості формування інститутів
земського самоврядування і, тим самим, ліквідації до-
мінування консервативно-реакційної більшості у цих
установах, яка усіляко блокувала поступ модернізацій-
ного курсу у Російській імперії; протидії упередженому
ставленню та крокам місцевої влади по усуненню зем-
ських лібералів з виборчих процесів і процедур до органів
місцевого самоврядування, і як наслідок – неможливо-
сті прогресивної діяльності на благо громади; принци-
повій і фундаментальній зміні земського законодавства
щодо призначення голів земських органів самоврядуван-
ня не губернаторами, а їх публічного і демократичного
обрання депутатським складом земських зібрань; збере-
женні та широкомасштабному розширенні економічних
інтересів земських структур у вигляді конкретних тери-
торій, географічно-рекреаційного потенціалу, одиниць
господарської діяльності, збільшення фіскальної бази
для поповнення джерельного комплексу місцевих збо-
рів і податків.У цілому, політична робота земських лібе-
ралів Сіверщини якісно доповнювала їх яскраву участь у
загальноімперському визвольному русі 70–80 рр. ХІХ ст.
ПОСИЛАННЯ
1. Котельницький Н.А. Таємний політичний клуб І.І. Петрункеви-
ча: персональний склад, ідеологічна платформа, політична програ-
ма / Н.А. Котельницький // Евреи Левобережной Украины. История и
культура / редкол.: С.Г. Бельман и др. – Чернигов: БЕФ «ХасдеЭстер»,
Черниговская областная еврейская община, 2009. – С. 23–33.
2. Петрункевич И.И. Из записок общественного деятеля.
Воспоминания / Под ред. А.А. Кизеветтера / И.И. Петрункевич.
– Прага: Б.и., 1934. –466 с.
3. Котельницький Н.А. Діяльність І. Петрункевича у Чернігів-
ському губернському земському зібранні (1868–1879 рр.) / Н.А. Ко-
тельницький // Український історичний журнал. – 2010. – № 2. –
С. 62–75; Він же. Котельницкий Н.А. И.И. Петрункевич. Его первые
шаги к всероссийскому земскому движению / Н.А. Котельницкий,
Н.А. Шлиппенбах // Сестрорецкие берега. – 2009. – № 19. –С. 4; Він
же. Общественная деятельность И.И. Петрункевича на Чернигов-
щине (1868–1879) / Н.А. Котельницкий // Вестник РУДН. – Серия
«История Росси». – 2010. – № 4. –С. 5–24; Він же. Иван Ильич Пе-
трункевич: жизнь и деятельность на Черниговщине. Историко-био-
графический очерк / Н.А. Котельницкий. – М.: Летний сад, 2015. –
С. 42–52; Він же. Іван Петрункевич – видатний син Борзнянщини.
–Плиски, 2017. – С. 7–10.
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
204
4. Хижняков В.М. Свод постановлений Черниговской город-
ской думы с 1871 по 1883 гг. – Чернигов: Губернская типогра-
фия, 1883. – 940 с.
5. Журналы заседаний Черниговского губернского земского
собрания очередной сессии 1875 года. – Чернигов: Земская ти-
пография, 1875. – № 4. – С. 66–77.
6. Журналы заседаний очередного Борзенского уездного зем-
ского собрания 1880 года. – Нежин: Типография Е. Венгера, 1881.
– № 1. – С. 10–11.
7. Журналы очередного Борзенского уездного земского собра-
ния 1883 года. – Нежин: Типография Е. Венгера, 1884. – № 7. – С. 51.
8. Журналы собрания и стенографический отчет Черниговско-
го губернского земского собрания 1886 года. – № 11. – С. 301–302
// Земский сборник Черниговской губернии. – Чернигов: Земская
типография, 1887. – № 9–10.
Котельницкий Н.А. Политическая деятельность
либеральных земцев Северного Левобережья (60–80 гг. ХІХ в.)
В публикации показаны основные проявления поли-
тической борьбы представителей земского либерально-
го движения Северного Левобережья с российским само-
державием и его адептами региона в 60–80 гг. ХІХ века.
Выяснены вопросы истории формирования либеральной
оппозиционной партии в земских учреждениях края и
ее прогрессивной политической деятельности.
Ключевые слова: либеральная оппозиция, земское за-
конодательство, межпартийная борьба, консерватив-
ное большинство.
Kotelnytskyi N.A. Political activity of the liberal zemstvo
of the Northern Left Bank (60–80’s ХІХ century)
The publication shows the main manifestations of the
political struggle of the representatives of the Zemstvo
liberal movement of the Northern Left Bank with the
Russian autocracy and its adherents of the region in the
60’s and 80’s of the nineteenth century.The questions of
the history of the formation of the liberal opposition party
in the Zemsky institutions of the region and its progressive
politicalactivity were clarifi ed.
Key words: liberal opposition, zemstvo legislation, inter-
party struggle, conservative majority.
01.03.2018 р.j
УДК 94: 352/353: 929 «185»
О.О. Коваленко
ЗЕМСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ Г.О. МИЛОРАДОВИЧА
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)
У статті схарактеризовано участь громадсько-по-
літичного діяча та історика Г.О. Милорадовича (1839–
1905) у роботі органів місцевого самоврядування Чер-
нігівської губернії.
Ключові слова: Г.О. Милорадович, Чернігівська губер-
нія, земство, гласний, предводитель дворянства.
Навздогінна модернізація імперського простору, до якої
у 60-х рр. ХІХ ст. під тиском обставин вдався Олександр ІІ,
суттєво змінила соціальний ландшафт країни. Створення
самоврядних структур стало серйозним викликом для дво-
рянської спільноти, яка традиційно вважалася становим
хребтом державного ладу Російської імперії. Сучасні до-
слідники ставлять під сумнів поширені уявлення, згідно з
якими дворяни загалом були психологічно травмовані втра-
тою кріпаків і дезорієнтовані у нових реаліях. Як слушно за-
уважив С. Беккер, у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
«дворянство находилось не столько в процессе упадка или
обнищания (как предполагается традиционной гипотезой
о его неспособности хозяйствовать без крепостного труда),
сколько переживало радикальную трансформацию, и в ос-
новном не вынужденную, а добровольную» [1, с. 56, 64, 82].
Одним з її проявів було пожвавлення соціальної мобільнос-
ті дворянської верстви, представники якої взяли, зокрема,
активну участь у діяльності новостворених органів місце-
вого самоврядування [2]. Історики окреслили основні пара-
метри проблеми у масштабах Російської імперії [3; 4; 5], але
на регіональному рівні цей аспект пореформенної дійсно-
сті не знайшов належного висвітлення у науковій літерату-
рі, за винятком грунтовних студій І.О. Кочергіна, побудова-
них на матеріалах Катеринославської губернії [6].
Чернігівське губернське земське зібрання розпочало свою
діяльність 25 вересня 1865 р. Його відкриття, як зауважив у
своїх спогадах відомий земський діяч В.М. Хижняков, від-
булося у «торжественной обстановке и при большом подъе-
ме духа и гласных, и многочисленной публики. Раздавались
ликующие голоса по поводу дарованных населению прав и
выражались смелые надежды, что местное самоуправление
раздвинется в более широкие рамки. Просвещенный губер-
натор кн. С.П. Голицын […] открыл собрание сочувственной
речью, полною надежд на благотворную для населения дея-
тельность земства. Затем он и известный своими историче-
скими трудами архиепископ Филарет благословили собра-
ние иконами. Председательствовал в собрании губернский
предводитель дворянства (занимавший эту должность ещё
шесть лет) И.Н. Дурново, впоследствии министр внутренних
дел и председатель Комитета министров. В составе гласных
первого призыва было немало самых крупных и именитых
землевладельцев губернии» [7, с. 120–121]. Вони також були
представлені у повітових земських зібраннях. Зокрема, від
курії землевласників гласним Чернігівського повітового
земського зібрання того ж таки 1865 р. був обраний пред-
ставник відомої дворянської родини, яка володіла значними
маєтностями на Лівобережній Україні, 26-річний штаб-рот-
містр Г.О. Милорадович [8, арк. 68; 9, с. 1–2].
Світогляд молодого дідича, вихованця елітного Паже-
ського корпусу, сформувався в атмосфері перетворень, за-
початкованих у 60-х рр. ХІХ ст. його кумиром – імпера-
тором Олександром ІІ. Відтак, Г.О. Милорадович цілком
закономірно узяв активну участь у запровадженні селян-
ської реформи на території Городницького повіту Черні-
гівської губернії як один з мирових посередників першого
призову і був нагороджений почесною відзнакою «за вве-
дение в действие Высочайше утвержденного 19-го фев-
раля 1861 года Положения о крестьянах» [10, арк. 92 зв.].
Отже, рішення Г.О. Милорадовича долучитися до реалі-
зації ще однієї важливої реформи, яка мала на меті ство-
рення принципово нової системи органів місцевого само-
врядування, було цілком логічним. Згодом землевласники
Чернігівського повіту ще двічі у 1871 і 1892 рр. обирали
його гласним повітового земського зібрання [11, с. 104,
|