Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

У статті на основі неопублікованих архівних джерел з’ясовуються види та причини службових правопорушень серед чиновництва Ніжинського повіту. Аналізуються види покарань відповідно до законодавства пореформеного періоду....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Солодка, К.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Нова історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180686
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / К.Ю. Солодка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 207-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180686
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1806862021-10-16T01:26:31Z Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Солодка, К.Ю. Нова історія У статті на основі неопублікованих архівних джерел з’ясовуються види та причини службових правопорушень серед чиновництва Ніжинського повіту. Аналізуються види покарань відповідно до законодавства пореформеного періоду. В статье на основе неопубликованных архивных источников выясняются виды и причины служебных правонарушений среди чиновничества Нежинского уезда. Анализируются виды наказаний в соответствии с законодательством пореформенного периода. In the article, on the basis of unpublished archival sources, the types and causes of official offenses among officials of the Nizhyn district are clarified. Types of punishments are analyzed in accordance with the legislation of the post-reform period. 2018 Article Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / К.Ю. Солодка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 207-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180686 94 (477.51) – 057.34 «189/190» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Солодка, К.Ю. Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Сіверщина в історії України
description	У статті на основі неопублікованих архівних джерел з’ясовуються види та причини службових правопорушень серед чиновництва Ніжинського повіту. Аналізуються види покарань відповідно до законодавства пореформеного періоду.
format	Article
author	Солодка, К.Ю.
author_facet	Солодка, К.Ю.
author_sort	Солодка, К.Ю.
title	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_short	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_fullStr	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
title_sort	службові правопорушення серед чиновництва ніжинського повіту у другій половині хіх – на початку хх ст.
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180686
citation_txt	Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / К.Ю. Солодка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 207-209. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT solodkakû službovípravoporušennâseredčinovnictvanížinsʹkogopovítuudrugíjpoloviníhíhnapočatkuhhst
first_indexed	2025-07-15T20:55:12Z
last_indexed	2025-07-15T20:55:12Z
_version_	1837747838318018560
fulltext	ISSN 2218-4805 207 УДК 94 (477.51) – 057.34 «189/190» К.Ю. Солодка СЛУЖБОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ СЕРЕД ЧИНОВНИЦТВА НІЖИНСЬКОГО ПОВІТУ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. У статті на основі неопублікованих архівних дже- рел з’ясовуються види та причини службових правопо- рушень серед чиновництва Ніжинського повіту. Ана- лізуються види покарань відповідно до законодавства пореформеного періоду. Ключові слова: чиновник, злочин, бюрократизм, ко- рупція, Ніжинський повіт. Внутрішньополітичний розвиток сучасної України та зовнішня загроза загострили питання децентралізації влади – передачу повноважень та ресурсів на нижчі рівні місцевого управління. Це є важливою формою розвитку демократії, що дозволить при збереженні державних ін- ститутів розширити місцеве самоврядування, активізувати населення на вирішення проблем територіальних громад, формувати механізми саморегуляції. У цьому плані важ- ливими є питання боротьби з корупцією. Протягом дру- гої половини ХІХ – на початку ХХ ст. відбувалися зміни кількісного, соціального та якісного складу чиновницько- го апарату. З іншого боку, актуальною залишається про- блема безвідповідального ставлення до виконання своїх обов’язків, бюрократичної тяганини в органах державної влади. Безперечно, для вдалого реформування державно- го апарату у сучасній Україні, децентралізації влади не- обхідно враховувати історичний досвід пореформених змін у Наддніпрянщині. Це визначає актуальність обра- ної теми і її науково-практичне значення. Історіографія теми дозволяє констатувати про недо- статню кількість наукових праць, присвячених питан- ню службових правопорушень серед провінційного чи- новництва другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. у Ніжинському повіті. Так у дореволюційних виданнях ок- реслена проблематика висвітлюється частково, головним чином, у зв’язку з історією становлення та розвитку дер- жавних органів влади. Сюди відносимо працю А. Градов- ського, у якій досліджуються особливості функціонуван- ня державних установ, процесів розвитку законодавства у даній сфері, особливості взаємовідносин бюрократич- ного апарату та окремих чиновників [13]. У праці Гессена визначаються повноваження вищих представників орга- нів влади на місцях протягом різних періодів [12]. Суперечливий доробок радянської історіографії по- требує уважного й диференційованого підходу. Так, у монографії П. Зайончковського досліджується вели- ка кількість формулярних списків. Автор проаналі- зував соціальний склад російської бюрократії, умови матеріального забезпечення, рівня освіти [15]. У книзі М. Єрошкіна визначається структура, функції держав- них закладів ХІХ – поч. ХХ ст. [14]. На сучасному етапі проблемами формування, станов- лення та ролі чиновницького апарату другої половини ХІХ ст. займаються такі науковці, як М. Бармак, Р. Воро- бей [1; 10; 11]. Дослідники звертаються до аналізу теоре- тичних засад державної служби, правових основ форму- вання та функціонування корпусу цивільних державних службовців. Останнім часом з’являються розвідки щодо ха- рактеристики рівня освіти, діяльності муніципальних ор- ганів на регіональному рівні. Р. Воробей досліджує процес впливу реформ 60–90-х років на формування чиновниць- кого апарату Чернігівщини, звертається до питання діяль- ності міських дум, земств, їх соціальний склад та специ- фічні особливості, які притаманні даному регіону [10; 11]. Питання правопорушень, а особливо корупції у лавах державних службовців другої половини ХІХ – на почат- ку ХХ ст., доволі актуальне серед сучасних науковців. Так, С. Вергун аналізує факти прояву, форми корупції серед жандармських поліційних управлінь залізниць України [9]. Теоретичним питанням поняття «коруп- ції», її появі у суспільстві та державних органах присвя- чені роботи В. Молчанова, С. Таранець [16; 17]. В. Шан- дра аналізує законодавчі акти у сфері адміністративної відповідальності чиновників [19]. У цілому, аналіз історіографії та джерельної бази свідчить, що сьогодення потребує спеціального комп- лексного дослідження, де б розглядалася актуальна про- блема правопорушень серед чиновництва, особливо на місцевому рівні. Мета наукової роботи полягає у тому, щоб на осно- ві всебічного аналізу комплексу документальних дже- рел та наукової літератури схарактеризувати види служ- бових правопорушень чиновників Ніжинського повіту. Відповідно до чинного законодавства Російської ім- перії цивільно-правова, матеріальна та кримінальна від- повідальність державних службовців наставала за про- типравні дії або бездіяльність, результатом яких було спричинення матеріальної шкоди державі або громадя- нину [1, с. 218]. Найпоширенішими серед ніжинського чиновництва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. були наступні правопорушення: підробка, порушення правил видачі документів; халатне ставлення до роботи; пере- вищення службових повноважень; хабарництво; шахрай- ство; розкрадання державного майна. Можемо говорити, що підробка документів іноді здійснювалася ненавмисно або ж через незнання зако- нів Російської імперії. Так, у 1910 р. було затримано жи- теля міста Ніжина, цигана Федора Сулиму. З вилучених документів у нього було посвідчення на «вільне прожи- вання» терміном на 3 місяці, яке було видано 31 грудня 1909 р. Документ виявився фальшивим, адже був випи- саний на звичайному папері, а не на спеціальному блан- ку, не вказувалися його прикмети, що відповідно до ч. І, ст. 979 «Уложення» (ред. 1885 р.) являлося протизакон- ним діянням. На документі стояло два підписи: члена управи Євсія Ткача, який розписався замість управите- ля управи, та Симона Приходька, який займався діло- Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 208 водством в управі. Підозрювані даного факту не запере- чували, стверджуючи, що закон не забороняє видавати подібні документи [5, арк. 8]. Відповідно до ст. 979 «Уложення про покарання кри- мінальні та виправні» від 1885 р. за дане діяння передба- чалося грошове стягнення не більше 100 рублів. Але за- конодавець розглядав й інший випадок. Якщо означене діяння носило корисливу ціль, то винний притягувався до позбавлення усіх привілейованих прав та заслання до Сибіру або ж ув’язнення. Інший випадок доводить, що у разі підробки документів з метою вчинення інших про- тизаконних дій, особа, що його виписує, є співучасни- ком і несе покарання відповідно до ст. 119 даного поло- ження [18, с. 377]. Згідно рішення суду від 1 квітня 1911 р. було винесено вирок, за яким Ткач мав виплатити штраф 10 руб., а Приходько – 3 руб. за вчинене правопорушен- ня [5, арк. 9]. Загалом, ми не можемо однозначно ствер- джувати, з яких причин були порушені правила складання документів, але обидва варіанти свідчать про професій- ну некомпетентність службовців. Інший випадок з підробкою документів мав характер шахрайства. Відповідно до заяви від 16 січня 1879 р. до Ніжинського окружного суду рядовий солдат Федір Нау- менко звинувачував свою дружину Анну Андрієву та ві- домого ніжинського адвоката Семена Громико у шах- райстві. Андрієва за допомогою адвоката подала до суду позов, щоб стягнути зі свого чоловіка 250 руб. за те, що він не віддає її речей, відповідно до постанови суду Нау- менко зобов’язувався виплатити 63 руб. Провівши певні махінації, затягуючи час, С. Громико зробив усе можли- ве, щоб Науменко не заплатив штраф вчасно. Ситуація- прояснилася, коли дружина Ф. Науменка подала позов до суду на свого чоловіка, і все його майно було описано. Але згодом з’ясувалося, що С. Громико обманув не лише На- уменка, але і його дружину А. Андрієву на суму 265 руб. Уся земля, що належала Ф. Науменку, переходила у влас- ність дружини Семена Громико. До суду було подано по- зов за підозрою у шахрайстві [6, арк. 11]. На нашу думку, описаний злочин було здійснено за двома статтями, – шахрайство та обман, фальсифікація та підробка документів. Відповідно до ст. 1692 «Уложен- ня» за підробку будь-яких паперів обвинувачені кара- лися позбавленням усіх особистих прав та засланням до Сибіру або ж відбуванням покарання у в’язниці відповід- но до п’ятого ступеню ст. 31 даного документа. Не дивля- чись на всі докази, суд визнав його невинним [6, арк. 12]. Отже, дана справа засвідчує всю недосконалість право- суддя у Російській імперії. Ми не можемо стверджувати, з якої причини було виправдано підозрюваного. Можливо, це був підкуп, зв’язки у суді або ж недостатньою була до- казова база. Очевидним є неосвіченість та довіра грома- дян до представників чиновницького апарату. Недоско- налість та несправедливість правосуддя засвідчує і той факт, що обидва злочини вчинялися двома співучасни- ками, що, навпаки, мало б посилити покарання. Законодавство намагалося закріпити норми, від- повідно до яких у держаних установах мав зберігати- ся порядок та належне виконання службовцями своїх обов’язків. Стаття 411 «Уложення про покарання» ви- значала обов’язок чиновників дотримуватися порядку у веденні діловодства, оперативне виконання постанов. У разі, коли справи не розглядалися, не передавалися до інших відомств, чиновник міг бути негайно переда- ний до суду. За даний проступок законодавство перед- бачало догану, відрахування від часу служби від 3 міся- ців до 1 року, позбавлення посади [18, с. 263]. Зауважимо, що часто халатне ставлення до роботи було наслідком великого навантаження на чиновників ниж- чих ланок. Так, 1913 року до юридичної відповідально- сті було притягнено канцелярського службовця Степана Ульянченка за недбайливе виконання своїх обов’язків. Працюючи в суді, він мав наступні повноваження: при- йом, запис у необхідні реєстри усіх вхідних у відділення паперів, їх роздача у канцелярії, зворотна відсилка. Якщо до відділу надходили папери і їх з певних причин не мож- на було внести до реєстру, біля стола реєстратора стоя- ла скриня, куди вони і клалися. Через деякий час вияви- лося, що там було 1019 справ, не внесених до реєстру [7, арк. 2 зв. – 4].Свідками у даній справі виступали його ко- леги, які пояснювали це тим, що в Ульянченка дуже ба- гато роботи з реєстрації. Від одного тільки старшого но- таріуса суду щодня надходило 100–150 повідомлень. Суд виправдав канцелярського чиновника [7, арк. 3 зв.]. Як бачимо, законодавство не передбачало покарання за недбайливе ставлення до обов’язків через занадто ве- ликий обсяг роботи, коли чиновник просто фізично не міг впоратися з навантаженням. Дана справа яскраво ілю- струє всю недосконалість організації роботи держустанов. Актуальною у Російській імперії залишалась пробле- ма хабарництва. У законодавстві не вживалося поняття «хабар». Замість нього використовували слово «подару- нок». Покарання за отримання хабарів характеризують статті 372 та 373 «Уложення про покарання». Між ними існує суттєва різниця. Стаття 372 вказує на хабарництво без порушення своїх посадових обов’язків, закон нази- ває даний вид правопорушення «мздоїмством». Стаття 373 указує на правопорушення, за яким посадова осо- ба, отримавши хабар, буде порушувати свої посадові повноваження, що іменується це «лихоїмством» [18, с. 249–250]. У Російській імперії хабарництво набуло настільки загрозливого явища, що до нього стали від- носитися як до повсякденних речей. Ніжинський повіт не став винятком у цьому відно- шенні. Так, у 1874 р. поліцейський чиновник Василь Данім, проводячи розшук одного з рекрутів, зайшов до будинку сім’ї Донських та помітив там невідому йому особу. Не дивлячись на документи, які пред’явив О. Ка- занович, чиновник попросив його вийти на подвір’я та почав вимагати 5 руб. в обмін на арешт. Казанович за- певняв, що має тільки 2 руб., які поліцейський негайно ISSN 2218-4805 209 в нього забрав. Суд відбувся через рік, поліцейського чи- новника за вимагання хабаря було виправдано з незро- зумілих причин. Згодом В. Данім добровільно подав за- яву на звільнення [4, арк. 3 зв. – 4]. Відповідно до статті 373 «Уложення про покарання», якою б сума отриманих коштів чи інших матеріальних благ не була, обвинувачений притягувався до позбавлен- ня всіх особистих майнових і немайнових прав, заслання до Сибіру або ж ув’язнення. Важливо зауважити, що стат- тя передбачала добровільне визнання своєї вини, за що покарання суттєво зменшувалося та передбачало звіль- нення зі служби, посади, сувору догану [18, с. 249]. Хабарництво було поширене і в суді. Відповідно до за- яви 1897 р. від жителя села Велика Кошелівка Петра Лі- хути ніжинський суддя Андрій Дусь взяв із нього 16 руб. та пообіцяв вирішити справу на його користь. Але цього не зробив і не повернув гроші. Свідками даного злочину виступили двоє чоловіків, які підтвердили, що суддя дві- чі казав Ліхуті купувати горілку та пригощати його з ін- шими колегами. Стаття 372 вказує, що у разі вимагання особою грошей за виконані ним обов’язки без порушення закону, винний має сплатити грошовий штраф не вище подвійної ціни подарунку або грошовий штраф та від- сторонення з посади. Суд над ніжинським суддею А. Ду- сем відсторонив його від займаної посади [3, арк. 4–4 зв.]. Яскравим прикладом «лихоїмства» слугує випадок, у якому канцелярист А. Шкребко, що займався питаннями документообігу, вимагав хабаря у розмірі 20 рублів від Т. Лемперта за приховування неправильно складеної по- двірної книги. Під час досудового слідства виникли роз- біжності у свідченнях. З одного боку, А. Шкребко ствер- джував, що Т. Лемперт насильно поклав 20 руб. на стіл. Він же, у свою чергу, хотів показати їх судовому приста- ву, але не встиг і згодом про них забув. Натомість Т. Лем- перт наголошував, що посадова особа вимагала хабаря. Рішенням суду канцеляриста було виправдано [8, арк. 4]. Таким чином, хабарництво було одним із найпошире- ніших правопорушень серед цивільного, поліцейського, судового чиновництва. Виправдання судом або ж вине- сення м’якішої міри покарання пояснюється недоскона- лим законодавством, іноді неможливістю довести провину підозрюваного або ж, знову таки, зв’язками чи даванням хабаря посадовим особам. Отже, опрацьовані матеріали дозволяють говорити, що найпоширенішими злочинами серед ніжинського чиновництва були халатне відношення до роботи, ша- храйство, використання казенних коштів не за призна- ченням, хабарництво, підробка документів. Суворіше покарання, відповідно до законодавства, передбачало- ся за перевищення владних повноважень і каралося, за певних обставин, навіть засланням на каторжні роботи. Причинами злочинів залишалися низька заробітна пла- та, великий об’єм роботи, відсутність контролю з боку законодавства, незнання закону, що породжувало по- милки у веденні офіційних документів. ПОСИЛАННЯ 1. Бармак М.В. Формування російської імперської системи дер- жавної служби на українських землях (ХVІІІ–ХІХ ст.) – Тернопіль: Видавництво Астон, 2016. – 392 с. 2. Відділ державного архіву Чернігівської області в місті Ні- жин (далі –ВДАЧОН), ф. 358, оп. 1, спр. 811, 37 арк. 3. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 3, спр. 179, 61 арк. 4. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 3, спр. 50, 88 арк. 5. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 3, спр. 526, 41 арк. 6. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 3, спр. 78, 29 арк. 7. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 3, спр. 786, 210 арк. 8. ВДАЧОН, ф. 358, оп. 3, спр. 787. 9. Вергун С.І. Корупція у діяльності транспортної жандарме- рії залізниць України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / С.І. Вергун // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2017. – Вип. 26. – с. 26. 10. Воробей Р.В. Система місцевих органів влади та управлін- ня в другій половини ХІХ ст. (на прикладі Чернігівської губер- нії) – Чернігів: КП видав. «Чернігівські обереги» – 2004. – 104 с. 11. Воробей Р. Формування та становлення системи місцевих органів державної влади та правління в Україні у др. пол. ХІХ – на поч. ХХ ст. – Чернігів: КП «Вид-во «Чернігівські обереги», 2009. – 354 с. 12. Гессен В.М. Вопросы местного управления / В.М. Гессен. – СПб.: Тип. и лит. А.Е. Ландау, 1904. – 235 с. 13. Градовский А.Д. Начала русского государственного права: Ч. 2, Органы управления. – СПб., 1907 г. – 580 с. 14. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений до- революционной России: Учебник для студентов высших учебных заведений по специальности «Историко-архивоведение». – 3-е изд., по перераб. и доп. – М.: Высш. Шк., 1983. – 352 с. 15. Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодер- жавной России в ХІХ в. – М.: Мысль. – 1978. – 388 с. 16. Молчанов В. Корупція як соціальний чинник добробуту ім- перської адміністрації у підросійській Україні в ХІХ – на початку ХХ ст. // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст.: зб. наук. пр. – К., 2008. – Вип. 4. – С. 247–267. 17. Таранець С.В. Старообрядці й «культура» хабарництва в Росії / Таранець С.В. // Український історичний журнал. – 2011. – № 2. – С. 50–64. 18. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 г. – СПб.: Издание Н.С. Таганцева, 1892. – 796 с. 19. Шандра В.С. Адміністративна та судова відповідальність чиновника в законодавчих актах Російської імперії (до поста- новки наукової проблеми) // Проблеми історії України ХІХ – по- чатку ХХ ст. – 2013. – Вип. 22. – С. 5–13. Солодка К.Ю. Служебные правонарушения среди чиновничества Нежинского уезда во второй половине ХІХ – в начале ХХ в. В статье на основе неопубликованных архивных источников выясняются виды и причины служебных правонарушений среди чиновничества Нежинского уез- да. Анализируются виды наказаний в со ответствии с законодательством пореформенного периода. Ключевые слова: чиновник, преступление, бюрокра- тизм, коррупция, Нежинский уезд. Solodka K.Yu. Offi ce violations among the offi cials of Nizhyn district in the second half of the XIX - early XX century In the article, on the basis of unpublished archival sources, the types and causes of offi cial off enses among officials of the Nizhyn district are clarified. Types of punishments are analyzed in accordance with the legislation of the post-reform period. Key words: official, crime, bureaucracy, corruption, Nizhyn district. 28.02.2018 р. j

Службові правопорушення серед чиновництва Ніжинського повіту у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge