Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр.
У статті розкриті особливості організації системи охорони здоров’я на Чернігівщині у доземський період. Особлива увага приділена висвітленню маловідомих фактів протиепідемічної діяльності Чернігівського Приказу громадського піклування, а також губернського і повітових комітетів по боротьбі з холеро...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180687 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. / А.В. Католик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 210-213. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180687 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1806872021-10-16T01:26:58Z Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. Католик, А.В. Нова історія У статті розкриті особливості організації системи охорони здоров’я на Чернігівщині у доземський період. Особлива увага приділена висвітленню маловідомих фактів протиепідемічної діяльності Чернігівського Приказу громадського піклування, а також губернського і повітових комітетів по боротьбі з холерою та віспою. Крім того, визначені характерні риси місцевої кадрової політики у медичній сфері, проаналізовано рівень соціально-матеріального забезпечення медиків Чернігівської губернії у 1844–1863 рр. В статье раскрыты особенности организации системы охраны здоровья на Черниговщине в доземский период. Особенное внимание уделено освещению малоизвестных фактов противоэпидемической деятельности Черниговского Приказа общественного призрения, а также губернского и уездных комитетов по борьбе с холерой и оспой. Кроме того, определены характерные черты местной кадровой политики в медицинской сфере, проанализирован уровень социально-материального обеспечения медиков Черниговской губернии в 1844–1863 гг. The article reveals the peculiarities of the organization of the health care system in Chernihiv region during the pre-zemstvo period. Particular attention is paid to the coverage of little-known facts of the anti-epidemic activity of Chernihiv Prykaz of civil caring (used to be a local authority) as well as of gubernial and district committees on cholera and smallpox prevention. In addition, the characteristics of local personnel policy in the medical sphere are determined, and the level of social and material security of doctors of Chernihiv huberniia in 1844-1863 is analyzed. 2018 Article Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. / А.В. Католик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 210-213. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180687 94(477):351.777«1844/1863» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Католик, А.В. Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розкриті особливості організації системи охорони здоров’я на Чернігівщині у доземський період. Особлива увага приділена висвітленню маловідомих фактів протиепідемічної діяльності Чернігівського
Приказу громадського піклування, а також губернського і повітових комітетів по боротьбі з холерою та віспою. Крім того, визначені характерні риси місцевої кадрової політики у медичній сфері, проаналізовано рівень
соціально-матеріального забезпечення медиків Чернігівської губернії у 1844–1863 рр. |
| format |
Article |
| author |
Католик, А.В. |
| author_facet |
Католик, А.В. |
| author_sort |
Католик, А.В. |
| title |
Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. |
| title_short |
Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. |
| title_full |
Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. |
| title_fullStr |
Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. |
| title_full_unstemmed |
Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. |
| title_sort |
стан доземської системи охорони здоров’я на чернігівщині 1844–1863 рр. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180687 |
| citation_txt |
Стан доземської системи охорони здоров’я на Чернігівщині 1844–1863 рр. / А.В. Католик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 210-213. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT katolikav standozemsʹkoísistemiohoronizdorovânačernígívŝiní18441863rr |
| first_indexed |
2025-07-15T20:55:16Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:55:16Z |
| _version_ |
1837747842097086464 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
210
УДК 94(477):351.777«1844/1863»
А.В. Католик
СТАН ДОЗЕМСЬКОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ
ЗДОРОВ’Я НА ЧЕРНІГІВЩИНІ 1844–1863 РР.
У статті розкриті особливості організації систе-
ми охорони здоров’я на Чернігівщині у доземський пе-
ріод. Особлива увага приділена висвітленню маловідо-
мих фактів протиепідемічної діяльності Чернігівського
Приказу громадського піклування, а також губернсько-
го і повітових комітетів по боротьбі з холерою та віс-
пою. Крім того, визначені характерні риси місцевої ка-
дрової політики у медичній сфері, проаналізовано рівень
соціально-матеріального забезпечення медиків Черні-
гівської губернії у 1844–1863 рр.
Ключові слова: губернія, губернатор, лікарська упра-
ва, повітова управа, повітова лікарня, повітовий лі-
кар, городовий лікар, повітове казначейство, міська
дума, віспощепій, віспяний комітет, епідемічні хвороби.
На початку XXI ст. населення нашої країни знову зітк-
нулося з небезпекою зараження смертельними епідеміч-
ними хворобами – холерою, віспою, тифом. Століття тому
подібні проблеми намагалися подолати земські медики.
Напрочуд, за наявності чисельних наукових робіт з опису
земсько-медичної діяльності в Російській імперії, більшість
сторінок так званої «приказної медицини» залишаються
ще й досі маловивченими, особливо її регіональні аспекти.
Свого часу, на початку XX ст., лікар П. Соколов на шпаль-
тах «Земского сборника Черниговской губернии» досить
детально висвітлив становлення й розвиток земської ме-
дицини на Чернігівщині, але не приділив достатньо уваги
її доземському періоду [1]. Сьогоднішні науковці, як пра-
вило, торкаються лише регіональних тем з вказаної про-
блематики в рамках власних дисертаційних досліджень [2].
Автор статті, спираючись на маловідомі архівні мате-
ріали і документи, спробує охарактеризувати стан сис-
теми охорони здоров’я на Чернігівщині у 1844–1863 рр.,
окреслити основні проблеми її функціонування до за-
провадження земствами стаціонарної медицини у дру-
гій половині XIX ст.
Слід зазначити, що історія приказної медицини в
Російській імперії (і в Чернігівській губернії зокрема)
тісно пов’язана з діяльністю «Приказа Общественного
Призрения» (далі – Приказу громадського піклуван-
ня), який був заснований 7 листопада 1775 р. Управлін-
ня приказами здійснювалося «общим присутствием»
під головуванням губернатора. У чергових засіданнях
приказів брали участь виборні представники від 3-х
станів: по 2 особи від дворянства, купецтва і сільських
товариств (з 1801 р. – по одній особі). Зазвичай ці збо-
ри проходили у період від Різдва Христового до Страс-
ного тижня Великого Посту, а в інший час губернатор
розпоряджався справами в приказі майже одноосібно.
Спочатку новостворені інституції підпорядковувались
Сенату, але з 1803 р. вони перейшли до Господарсько-
го Департаменту Міністерства Внутрішніх Справ (далі
– МВС). У 1823 р. МВС затвердило «Устав о обществен-
ном призрении», який чітко визначив перелік установ,
що підпорядковувались губернатору та знаходилися в
безпосередній компетенції приказів: 1) сирітські та ви-
ховні будинки; 2) лікарні та будинки для душевно хво-
рих; 3) богадільні; 4) «дома работные»; 5) «дома рабо-
чие»; 6) «дома смирительные» (пенітенціарні установи
для осіб, які здійснили неважкі злочини).
Відомий дослідник історії земства Б. Веселовський
стверджував, що до запровадження земств населення
майже не мало достатньої медичної допомоги [3, с. 430].
Діяльність приказів була спрямована на відкриття у
губернських та окремих повітових містах лікуваль-
них закладів, будинків для душевнохворих, підготов-
ку фельдшерського персоналу та боротьбу з епідемія-
ми [4, с. 245]. Медичні звіти МВС за 35 років початку
XIX ст. свідчать про те, що у Російській імперії лише 5
років не було епідемічних спалахів, і тому доземська
медицина визначила пріоритетним напрямком орга-
нізацію саме протиепідемічних заходів.
Так, за вересень 1843 р. у Городнянському повіті Чер-
нігівської губернії для запобігання віспи медперсоналом
у складі одного старшого віспощепія, 16 молодших віс-
пощепіїв та одного лікарського учня було прищеплено
396 осіб. У Конотопському повіті 15 віспощепіїв здійсни-
ли щеплення 156 особам з 177 місцевих жителів, що ста-
новило 88,1% від загальної кількості тих, хто знаходився
під небезпекою зараження [5, арк. 10 зв.–11].
Таблиця 1.
Організація віспощеплення жителів Чернігівської
губернії з 1 січня по 10 червня 1844 р.
[6, арк. 40 зв.–200]
Повіт
губернії
Загальна
кількість
(осіб)
Проведене
щеплення
(осіб / %)
Позитивний
результат
(осіб / %)
Городнянський 1209 168 / 13,8 дані відсутні
Мглинський 2880 2718 / 94,3 2569 / 89,2
Новгород-
Сіверський
2890 1269 / 43,9 дані відсутні
Остерський 5350 4459 / 83,3 4445 / 83,0
Сосницький 1208 1157 / 95,7 1099 / 90,9
Суразький 9870 2055 / 20,8 1842 / 18,6
Найвищі показники якості віспощеплення (таблиця 1)
за цей період були зафіксовані у Сосницькому та Мглин-
ському повітах (95,7% і 94,3% відповідно), найменші – у
Суразькому та Городнянському повітах (20,8% і 13,8%).
Вочевидь такі прогалини в організації протиепідемічної
допомоги виникли не тільки через дефіцит спеціалістів з
віспощеплення, а й через професійну халатність медпер-
соналу та консерватизм тодішнього населення, передусім
мешканців села. За повідомленням від 5 березня 1845 р.
до лікарської управи священика с. Слабин Чернігівського
повіту в його приході перебувало 72 особи без віспоще-
плення. У с. Лубенки Суразького повіту через неуважність
медиків виникла натуральна віспа у дітей. Враховуючи ці
порушення, лікарська управа звернулася до Чернігівсько-
го та Суразького повітових віспяних комітетів з вимогою
ISSN 2218-4805
211
«…иметь лучший надзор за действием оспопрививания».
Повітовий лікар листом до управи від 3 грудня 1845 р. по-
відомив, що мешканці м. Стародуб через «суеверия, врож-
дённое упрямство и самонадеянность» відмовлялися від
запропонованих щеплень. За таких обставин повітові ме-
дики звернулися до місцевої поліції з проханням провести
серед містян роз’яснювальну роботу та негайно довести їм
до відома, що «прививание предохранительной оспы, есть
спасительное и благое средство» [7, арк. 51].
Таблиця 2.
Організація віспощеплення дітей Чернігівської
губернії у другій половині 1845 р.
[8, арк. 1 зв.–5 зв.]
Повіт
губернії
Загальна
кількість
дітей (осіб)
Проведене
щеплення
(осіб)
% від
загальної
кількості
дітей
Борзенський 2466 1949 79,0
Глухівський 1589 1536 96,6
Городнянський 1681 1481 88,1
Козелецький 1642 1591 96,8
Конотопський 1386 1363 98,3
Кролевецький 2961 1978 66,8
Мглинський 2353 2226 94,6
Ніжинський 6691 2424 36,2
Новозибківський 2687 1609 59,8
Новгород-
Сіверський 1733 1213 69,9
Остерський 2219 1814 81,7
Сосницький 2356 1853 78,6
Стародубський 2894 2289 79,1
Суразький 9067 1354 14,9
Чернігівський 1506 1313 87,1
Разом по губернії 43231 25998 60,1
Можна припустити, що профілактичні заходи були ре-
зультативними, про що свідчать дані, вказані у таблиці
2. Як ми бачимо, у червні-грудні 1845 р. охоплення віс-
пощепленням дитячого контингенту в цілому по губер-
нії становило 60,1%. Найкраще цю функцію виконали
спеціалісти Конотопського (98,3%), Глухівського (96,6%)
та Мглинського (94,6%) повітів, найгірше – Суразького
(14,9%) та Ніжинського повітів (36,2%).
На жаль, факти професійного недбальства серед мед-
персоналу в Чернігівській губернії були непоодинокі. Під
час чергової перевірки у 1848 р. лікарською управою Со-
сницького повітового віспяного комітету зроблено ви-
сновок, що у веденні документації «…нет канцелярско-
го порядка», «…журнальные постановления и протоколы
разбросаны без всякого порядка». У підсумковому звіті
зазначено, що з 1839 р. в комітеті заведена лише 1 справа,
до якої підшивалися всі подальші документи [9, арк. 1 зв].
У 1859 р. відповідно до циркуляру МВС, надісланого
усім губернаторам, інспектори лікарських управ були
зобов’язані «…принимать своевременные меры к иско-
ренению всех замечаемых ими в больницах беспорядках
и оказывать со своей стороны возможное содействие
к искоренению оных». Втім, незважаючи на ці вимоги,
у 1863 р. МВС визнало, що всі лікарні «…нисколько не
продвинулись в течение 10 лет при правительствен-
ном управлении в своём благоустройстве», а лікарські
ради взагалі, «оставаясь постоянно учреждениями но-
минальными», створювали лише зайву інстанцію між
приказами та конторами [10, с. 13–14].
Не менш небезпечною заразною хворобою для на-
селення тих часів, аніж віспа, була холера. Через появу
епідемії холери 1847 р. на Кавказі та в Астрахані в усіх
губерніях Російської імперії були створені спеціальні
губернські комітети у складі начальника губернії, гу-
бернського предводителя дворянства, представника
Приказу громадського піклування, поліцмейстера, ін-
спектора від лікарської управи, міського голови, «заве-
дующих частями Военного, Морского и Государствен-
ного имуществ», вищих військових лікарів (корпусного
або дивізіонного лікаря, головного лікаря військового
шпиталю). У повітових містах були створені повітові ко-
мітети, до яких увійшли повітовий предводитель дво-
рянства, городовий чи поліцмейстер, земський справ-
ник, окружний начальник державного майна, міський
голова, начальник воєнної команди, який на час епі-
демії знаходився у місті, та міський (городовий) лікар.
Також чернігівський губернатор від МВС отримав ли-
ста-інструкцію від 19.08.1847 р. № 26 «О мерах предо-
сторожности против холеры», в якому були визначені
загальні правила для місцевої адміністрації задля запо-
бігання холери або у випадку її появи, а саме: 1) постій-
на перевірка якості харчів на місцевих ринках; 2) наяв-
ність нормальної питної води для місцевих мешканців;
3) підтримка гігієнічних нормативів житла, «чистоплот-
ность жителей», забезпечення їх всіма необхідними за-
собами гігієни [11, арк. 29].
У 1852 р. з метою «вразумления народа насчёт обще-
ственного здравия и борьбы с эпидемиями» були засно-
вані комітети «общественного здравия» у губернських та
повітових містах, до складу яких входили представники
дворянства та міські голови. Крім того, у 1855 р. при МВС
була утворена спеціальна комісія для посилення заходів
щодо віспощеплення [12, с. 80–82].
Без сумніву, ці новації вимагали достатньої (на рівні
губернії) фінансової підтримки. На подолання наслідків
епідемії холери 1853 р. Козелецький повітовий комітет
«общественного здравия» отримав 550 руб., Чернігів-
ський комітет – 50 руб., Ніжинський – 100 руб., Остер-
ський – 100 руб., Сосницький – 100 руб., Городнянський
– 100 руб., Стародубський – 215,93 ¼ руб., Борзенський
– 100 руб., Суразький повітовий комітет – 100 рублів. На
утримання вільних аптек за медикаменти, що були на-
дані холерним лікарням, з Приказу громадського піклу-
вання Козелецький повіт отримав 620 руб., Городнян-
ський – 74,2 руб., Борзенський – 14,3 руб., Остерський
– 50,5 руб., Ніжинський – 60,14 руб., Стародубський по-
віт – 136,59 ¾ рублів. Загальна сума цих витрат стано-
вила 2034, 49 ¾ рублів.
Медичним закладам губернії у 1857 р. Приказом гро-
мадського піклування були виділені кошти на закупівлю
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
212
харчів пацієнтам, опалення та освітлення будівель ліка-
рень, на утримання обслуговуючого персоналу, переве-
зення хворих, підтримку чистоти та порядку в будівлях
і лікарняних речах, на закупівлю мила та канцелярських
виробів. Так, Чернігівський комітет «общественного
здравия» для боротьби з холерою отримав 36,5 руб.,
Ніжинські «богоугодные заведения» – 49,35 ¼ руб.,
Козелецька лікарня – 184,41 ½ руб., Чернігівські «бо-
гоугодные заведения» – 471,68 руб., Стародубська лі-
карня – 86,10 ¾ рублів [13, арк. 1–2].
Чималі кошти для забезпечення повноцінної роботи
отримував і сам Приказ громадського піклування Черні-
гівської губернії. Кошторис його обслуговування у 1857 р.
складав 7448 руб., з них 800 рублів надійшло на купівлю
канцелярських предметів, 60 рублів – на виписку акаде-
мічних (медичних) листів. На заробітну плату «непремен-
ного члена приказа» Ю. Ющенка витрачалося 560 руб.,
на утримання канцелярії – 4158 руб., найм квартир –
1050 руб., на віспощеплення – 285,95 руб.
Функціонування Чернігівської міської лікарні (на
80 цивільних та 185 військових осіб) коштувало міс-
цевій владі 31811,83 ¾ руб., «дома умалишенных» (на
50 осіб) – 4279,99 ½ руб., «богадельни» (на 50 осіб) –
2629,83 руб. У Ніжині лікарня на 40 ліжко-місць отри-
мала 9888,5 руб., «богадельни» (30 осіб) – 1949,64 руб.,
інвалідні будинки (20 осіб) – 1355,39 руб. У Глухові на
утримання «богадельни» (30 осіб) надійшло 3065,4 руб.
Загальна сума витрат на утримання Чернігівського При-
казу громадського піклування у «холерний» 1857 р. ста-
новила 100 440 рублів [14, арк. 8].
Розраховуючи на власний бюджетний ресурс, приказ-
на медицина Чернігівщини водночас отримувала допомо-
гу з інших губерній Російської імперії. 14 травня 1857 р.
чернігівському губернатору надіслано лист № 229 «Им-
ператорского Вольного Экономического Общества» (V
відділення у м. Санкт-Петербург) із повідомленням – в
губернію направлено вісім ланцетів для віспощеплення.
Крім того, вказана організація підкреслила той факт, що
щорічно забезпечує Чернігівський губернський віспяний
комітет «независимо от особых требований» такою ж кіль-
кістю ланцетів, як і в інших губерніях, а в 1855–1856 рр.
їх надіслали навіть більше – 150 штук [15, арк. 1–1зв.].
Періодично долаючи епідемічні спалахи, доземська
медицина Чернігівської губернії намагалася проводи-
ти ефективну кадрову політику: переміщення медпер-
соналу, заповнення вакансій, призначення на посаду.
Так, 25 травня 1860 р. Чернігівська лікарська управа
призначила на вакансію молодшого лікарського учня
купецького 3-ої гільдії сина С. Іолкіна. Про це було по-
відомлено стародубському повітовому лікарю Вальчев-
ському, а медичний департамент мав би проінформу-
вати Стародубське казначейство про виплату Іолкіну
заробітної плати від першого дня його роботи на но-
вій посаді [16, арк. 7].
На час чергової відпустки городового лікаря Лаго-
ди Сосницька міська лікарня перейшла під нагляд со-
сницького повітового лікаря Полтоцького, який через
поїздки по повіту був іноді відсутній на робочому міс-
ці. Для ліквідації цієї кадрової «прогалини» Чернігів-
ська лікарська управа запропонувала відрядити до Со-
сницької міської лікарні вільно практикуючого лікаря
Карпинського на посаду сосницького городового лікаря.
Свої корективи у вирішення кадрових питань час від
часу вносив начальник губернії. 24 березня 1861 р. губер-
натор С. Голіцин звернувся до інспектора Чернігівської лі-
карської управи М. Любарського з пропозицією призна-
чити на вакантну посаду повітового лікаря в м. Козелець
лікаря Николаєва. Прохання губернатора було розгляну-
то та в червні 1861 р. лікар Николаєв розпочав медичну
практику в повітовому центрі. 23 червня 1861 р. С. Голі-
цин запропонував Чернігівській лікарській управі сис-
тематично складати списки медичних вакансій з метою
унеможливити призначення двох медиків на одну і ту ж
посаду одночасно [17, арк. 55, 94].
Водночас під опікою приказної медицини залиша-
лася сфера соціально-матеріального забезпечення мед-
персоналу регіону. 23 серпня 1863 р. до Чернігівського
Приказу громадського піклування з проханням зверну-
лася вдова старшого фельдшера Козелецької міської лі-
карні В. Ведриховська про видачу пенсії за службу її по-
мерлого чоловіка. 21 вересня 1863 р. через хворобу була
звільнена зі служби повивальна бабка Новгород-Сівер-
ського повіту М. Тимощенкова. За вислугу років (36 ро-
ків служби) на підставі ст. 791 Статуту про пенсії т. III
та ст. 544 Лікарського статуту т. XII Св. Законів 1857 р. з
коштів Новгород-Сіверського казначейства їй була при-
значена пенсія з повним окладом «жалованья» розмі-
ром 42,08 руб. сріблом. У листі від 12 листопада 1863 р.
№ 123 до Чернігівської лікарської управи новгород-сі-
верський повітовий лікар Зімін вказав на те, що прослу-
жив 30 років на цій посаді, отримав відповідну пенсію,
але має бажання продовжити службу. На підставі статей
771, 791 Статуту про пенсії лікар просив «…сверх полу-
ченного мною оклада жалованья полную пенсию в виде
награды за мою беспорочную службу» [18, арк. 15–33].
Окрім досвідчених медиків віспяні комітети залуча-
ли до протиепідемічної роботи молодь з різних соці-
альних груп. Кролевецький повітовий віспяний комітет
звернувся з листом від 5 червня 1863 р. № 4 до Черні-
гівського губернського віспяного комітету із прохан-
ням надати віспощепіїв з тимчасовозобов’язаних се-
лян і відомства державного майна, а також від міщан з
християн та євреїв. Кролевецька та Конотопська місь-
кі думи мали б у найкоротші терміни обрати місцевою
громадою міщан хлопчиків з християн та євреїв для
подальшого їхнього навчання справі віспощеплення у
городового лікаря. Сосницький повітовий віспяний ко-
мітет за допомогою Сосницького міського голови та Но-
вомглинської ратуші обрали віспощепіїв громадою зем-
левласників з євреїв грецької слободи [19, арк. 3–4 зв.].
ISSN 2218-4805
213
Отже, стратегічні цілі й завдання, що були постав-
лені доземською системою охорони здоров’я на Чер-
нігівщині (боротьба з епідеміями, відкриття лікарень,
підготовка медперсоналу), були частково виконані та
в подальшому вдосконалені стаціонарною (земською)
медициною. Наразі в Україні триває довгоочікувана
медична реформа, що має на меті наблизити існуючу
модель медичного обслуговування до європейських
стандартів. Будемо сподіватися, що ці зміни у медич-
ній галузі будуть спиратися на взірцеві приклади су-
часності та досвід медиків минувших поколінь, що по-
требує глибокого наукового дослідження й осмислення.
ПОСИЛАННЯ
1. Соколов П. Очерки истории приказной и земской меди-
цины в Черниговской губ. / П. Соколов // Земский сборник Чер-
ниговской губернии. – 1907. – № 1–2. – С. 104–171; Соколов П.Я.
Очерки истории приказной и земской медицины в Черни-
говской губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черни-
говской губернии. – 1907. – № 5. – С. 44–81; Соколов П.Я. Очер-
ки истории приказной и земской медицины в Черниговской
губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской гу-
бернии. – 1907. – № 8. – С. 31–62; Соколов П.Я. Очерки исто-
рии приказной и земской медицины в Черниговской губер-
нии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской губернии.
– 1907. – № 10. – С. 58–118.
2. Майстренко О.А. Забезпечення населення Херсонської губер-
нії медичною допомогою у доземський період / О.А. Майстрен-
ко // Вісник Черкаського університету. – Серія: історичні науки.
– Черкаси, 2004. – Вип. 61. – C. 31–38.
3. Веселовский Б.Б. История земства за 40 лет: в 4 т. / Б.Б. Ве-
селовский. – СПб: тип. О.Н. Поповой, 1909–1911. – Т. 1. – 724 с.
4. Кузьмин В.Ю. Роль власти и земства в становлении обще-
ственной медицины XVII – начала XX века / В.Ю. Кузьмин // Изве-
стия Российского педагогического университета им. А.И. Герце-
на. – 2003. – Т. 3. – № 5. – С. 242–252.
5. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 159,
оп. 1, спр. 22, 31 арк.
6. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 36, 250 арк.
7. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 38, 57 арк.
8. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 51, 6 арк.
9. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 81, 4 арк.
10. Смирнова Е.М. Приказы общественного призрения и здра-
воохранения в России (конец XVIII – середина XIX вв.) / Е.М. Смир-
нова // Новый исторический вестник. – 2001. – № 30. – С. 6–17.
11. ДАЧО, ф. 166, оп. 1, спр. 1, 485 арк.
12. Министерство внутренних дел 1802-1902. Исторический
очерк. – СПб: типография Министерства Внутренних Дел, 1901.
– 335 с.
13. ДАЧО, ф. 155, оп. 1, спр. 33, 43 арк.
14. ДАЧО, ф. 131, оп. 1, спр. 2398, 8 арк.
15. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 11, 1 арк.
16. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 75, 27 арк.
17. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 162, 220 арк.
18. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 272, 40 арк.
19. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 165, 6 арк.
Католик А.В. Состояние доземской системы охраны
здоровья на Черниговщине 1844–1863 гг.
В статье раскрыты особенности организации
системы охраны здоровья на Черниговщине в дозем-
ский период. Особенное внимание уделено освещению
малоизвестных фактов противоэпидемической дея-
тельности Черниговского Приказа общественного при-
зрения, а также губернского и уездных комитетов по
борьбе с холерой и оспой. Кроме того, определены ха-
рактерные черты местной кадровой политики в ме-
дицинской сфере, проанализирован уровень социаль-
но-материального обеспечения медиков Черниговской
губернии в 1844–1863 гг.
Ключевые слова: губерния, губернатор, врачебная
управа, уездная управа, уездная больница, уездный
врач, городовой врач, уездное казначейство, городская
дума, оспопрививатель, оспенный комитет, эпидеми-
ческие болезни.
Katolyk A.V. The state of pre-zemstvo health care system
in Chernihiv region in 1844–1863
The article reveals the peculiarities of the organization
of the health care system in Chernihiv region during the
pre-zemstvo period. Particular attention is paid to the
coverage of little-known facts of the anti-epidemic activity of
Chernihiv Prykaz of civil caring (used to be a local authority)
as well as of gubernial and district committees on cholera
and smallpox prevention. In addition, the characteristics of
local personnel policy in the medical sphere are determined,
and the level of social and material security of doctors of
Chernihiv huberniia in 1844-1863 is analyzed.
Key words: huberniia, governor, medical board, district
administration, district doctor, district hospital, district
treasury, city council, smallpox vaccinator, committee on
smallpox prevention, epidemic diseases.
28.02.2018 р. j
УДК 94(477):61(091)«186/189»
В.Г. Нікітін
М.І. Терех
ОСОБЛИВОСТІ ЗЕМСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ
РЕФОРМИ В КОНОТОПСЬКОМУ ПОВІТІ
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
У 1864–1890 РОКАХ
У статті розглядаються етапи розвитку меди-
цини Конотопського повіту в період земських реформ
та аналіз роботи повітового земства за 25 років по
становленню земської медицини в повіті в працях
О.М. Лазаревського.
Ключові слова: земська медицина, лікарня, О.М. Ла-
заревський, перші земські лікарі, медичні реформи, лі-
карські дільниці.
Плануючи майбутнє, варто заглянути в минуле. Сьогодні,
в період реформування медичної галузі, особливий інтерес
викликає земська медична реформа, що розпочалася майже
150 років тому на підставі «высочайше» затвердженого «По-
ложення» від 1 січня 1864 р. в 34-х губерніях європейської
частини Росії, в тому числі в 6-ти губерніях (Чернігівській,
Полтавській, Харківській, Херсонській, Таврійській, Катери-
нославській), що увійшли в подальшому до складу України.
Статтею 2 «Положення» земствам дозволялось «уча-
ствовать в попечении о народном здравии», причому це
«попечение» було віднесено до «необязательных зем-
ских повинностей» [1, с. 60].
Після тривалих дебатів і розподілу обов’язків між гу-
бернськими і повітовими земствами до відання останніх
були віднесені наступні: турбота про розвиток сільської
медицини, утримання лікарень в повітових містах, біль-
шість обсягу витрат по епідеміях.
Найскладнішим було перше питання – турбота про роз-
виток сільської медицини, якої практично не було зов-
сім, хоча селяни становили понад 80% населення пові-
тів. Чернігівська губернська земська управа 2 листопада
|