Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках
У статті розглядаються етапи розвитку медицини Конотопського повіту в період земських реформ та аналіз роботи повітового земства за 25 років по становленню земської медицини в повіті в працях О.М. Лазаревського....
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180688 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 213-218. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180688 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1806882021-10-16T01:26:35Z Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках Нікітін, В.Г. Терех, М.І. Нова історія У статті розглядаються етапи розвитку медицини Конотопського повіту в період земських реформ та аналіз роботи повітового земства за 25 років по становленню земської медицини в повіті в працях О.М. Лазаревського. В статье рассматриваются этапы развития медицины Конотопского уезда в период земских реформ и анализ работы уездного земства за 25 лет по становлению земской медицины в уезде в трудах А.М. Лазаревского. In the article are examined the stages of development of medicine of district of Konotop in the period of zemstvo reforms and analyses of work of povitove zemstvo for 25 years in works of O.M. Lazarevskyi on becoming of zemstvo medicine in a district. 2018 Article Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 213-218. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180688 94(477):61(091)«186/189» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Нікітін, В.Г. Терех, М.І. Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглядаються етапи розвитку медицини Конотопського повіту в період земських реформ
та аналіз роботи повітового земства за 25 років по
становленню земської медицини в повіті в працях
О.М. Лазаревського. |
| format |
Article |
| author |
Нікітін, В.Г. Терех, М.І. |
| author_facet |
Нікітін, В.Г. Терех, М.І. |
| author_sort |
Нікітін, В.Г. |
| title |
Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках |
| title_short |
Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках |
| title_full |
Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках |
| title_fullStr |
Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках |
| title_full_unstemmed |
Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках |
| title_sort |
особливості земської медичної реформи в конотопському повіті чернігівської губернії у 1864–1890 роках |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180688 |
| citation_txt |
Особливості земської медичної реформи в Конотопському повіті Чернігівської губернії у 1864–1890 роках / В.Г. Нікітін, М.І. Терех // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 213-218. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT níkítínvg osoblivostízemsʹkoímedičnoíreformivkonotopsʹkomupovítíčernígívsʹkoígubernííu18641890rokah AT terehmí osoblivostízemsʹkoímedičnoíreformivkonotopsʹkomupovítíčernígívsʹkoígubernííu18641890rokah |
| first_indexed |
2025-07-15T20:55:20Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:55:20Z |
| _version_ |
1837747846248398848 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
213
Отже, стратегічні цілі й завдання, що були постав-
лені доземською системою охорони здоров’я на Чер-
нігівщині (боротьба з епідеміями, відкриття лікарень,
підготовка медперсоналу), були частково виконані та
в подальшому вдосконалені стаціонарною (земською)
медициною. Наразі в Україні триває довгоочікувана
медична реформа, що має на меті наблизити існуючу
модель медичного обслуговування до європейських
стандартів. Будемо сподіватися, що ці зміни у медич-
ній галузі будуть спиратися на взірцеві приклади су-
часності та досвід медиків минувших поколінь, що по-
требує глибокого наукового дослідження й осмислення.
ПОСИЛАННЯ
1. Соколов П. Очерки истории приказной и земской меди-
цины в Черниговской губ. / П. Соколов // Земский сборник Чер-
ниговской губернии. – 1907. – № 1–2. – С. 104–171; Соколов П.Я.
Очерки истории приказной и земской медицины в Черни-
говской губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черни-
говской губернии. – 1907. – № 5. – С. 44–81; Соколов П.Я. Очер-
ки истории приказной и земской медицины в Черниговской
губернии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской гу-
бернии. – 1907. – № 8. – С. 31–62; Соколов П.Я. Очерки исто-
рии приказной и земской медицины в Черниговской губер-
нии / П.Я. Соколов // Земский сборник Черниговской губернии.
– 1907. – № 10. – С. 58–118.
2. Майстренко О.А. Забезпечення населення Херсонської губер-
нії медичною допомогою у доземський період / О.А. Майстрен-
ко // Вісник Черкаського університету. – Серія: історичні науки.
– Черкаси, 2004. – Вип. 61. – C. 31–38.
3. Веселовский Б.Б. История земства за 40 лет: в 4 т. / Б.Б. Ве-
селовский. – СПб: тип. О.Н. Поповой, 1909–1911. – Т. 1. – 724 с.
4. Кузьмин В.Ю. Роль власти и земства в становлении обще-
ственной медицины XVII – начала XX века / В.Ю. Кузьмин // Изве-
стия Российского педагогического университета им. А.И. Герце-
на. – 2003. – Т. 3. – № 5. – С. 242–252.
5. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 159,
оп. 1, спр. 22, 31 арк.
6. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 36, 250 арк.
7. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 38, 57 арк.
8. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 51, 6 арк.
9. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 81, 4 арк.
10. Смирнова Е.М. Приказы общественного призрения и здра-
воохранения в России (конец XVIII – середина XIX вв.) / Е.М. Смир-
нова // Новый исторический вестник. – 2001. – № 30. – С. 6–17.
11. ДАЧО, ф. 166, оп. 1, спр. 1, 485 арк.
12. Министерство внутренних дел 1802-1902. Исторический
очерк. – СПб: типография Министерства Внутренних Дел, 1901.
– 335 с.
13. ДАЧО, ф. 155, оп. 1, спр. 33, 43 арк.
14. ДАЧО, ф. 131, оп. 1, спр. 2398, 8 арк.
15. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 11, 1 арк.
16. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 75, 27 арк.
17. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 162, 220 арк.
18. ДАЧО, ф. 139, оп. 1, спр. 272, 40 арк.
19. ДАЧО, ф. 159, оп. 1, спр. 165, 6 арк.
Католик А.В. Состояние доземской системы охраны
здоровья на Черниговщине 1844–1863 гг.
В статье раскрыты особенности организации
системы охраны здоровья на Черниговщине в дозем-
ский период. Особенное внимание уделено освещению
малоизвестных фактов противоэпидемической дея-
тельности Черниговского Приказа общественного при-
зрения, а также губернского и уездных комитетов по
борьбе с холерой и оспой. Кроме того, определены ха-
рактерные черты местной кадровой политики в ме-
дицинской сфере, проанализирован уровень социаль-
но-материального обеспечения медиков Черниговской
губернии в 1844–1863 гг.
Ключевые слова: губерния, губернатор, врачебная
управа, уездная управа, уездная больница, уездный
врач, городовой врач, уездное казначейство, городская
дума, оспопрививатель, оспенный комитет, эпидеми-
ческие болезни.
Katolyk A.V. The state of pre-zemstvo health care system
in Chernihiv region in 1844–1863
The article reveals the peculiarities of the organization
of the health care system in Chernihiv region during the
pre-zemstvo period. Particular attention is paid to the
coverage of little-known facts of the anti-epidemic activity of
Chernihiv Prykaz of civil caring (used to be a local authority)
as well as of gubernial and district committees on cholera
and smallpox prevention. In addition, the characteristics of
local personnel policy in the medical sphere are determined,
and the level of social and material security of doctors of
Chernihiv huberniia in 1844-1863 is analyzed.
Key words: huberniia, governor, medical board, district
administration, district doctor, district hospital, district
treasury, city council, smallpox vaccinator, committee on
smallpox prevention, epidemic diseases.
28.02.2018 р. j
УДК 94(477):61(091)«186/189»
В.Г. Нікітін
М.І. Терех
ОСОБЛИВОСТІ ЗЕМСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ
РЕФОРМИ В КОНОТОПСЬКОМУ ПОВІТІ
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ
У 1864–1890 РОКАХ
У статті розглядаються етапи розвитку меди-
цини Конотопського повіту в період земських реформ
та аналіз роботи повітового земства за 25 років по
становленню земської медицини в повіті в працях
О.М. Лазаревського.
Ключові слова: земська медицина, лікарня, О.М. Ла-
заревський, перші земські лікарі, медичні реформи, лі-
карські дільниці.
Плануючи майбутнє, варто заглянути в минуле. Сьогодні,
в період реформування медичної галузі, особливий інтерес
викликає земська медична реформа, що розпочалася майже
150 років тому на підставі «высочайше» затвердженого «По-
ложення» від 1 січня 1864 р. в 34-х губерніях європейської
частини Росії, в тому числі в 6-ти губерніях (Чернігівській,
Полтавській, Харківській, Херсонській, Таврійській, Катери-
нославській), що увійшли в подальшому до складу України.
Статтею 2 «Положення» земствам дозволялось «уча-
ствовать в попечении о народном здравии», причому це
«попечение» було віднесено до «необязательных зем-
ских повинностей» [1, с. 60].
Після тривалих дебатів і розподілу обов’язків між гу-
бернськими і повітовими земствами до відання останніх
були віднесені наступні: турбота про розвиток сільської
медицини, утримання лікарень в повітових містах, біль-
шість обсягу витрат по епідеміях.
Найскладнішим було перше питання – турбота про роз-
виток сільської медицини, якої практично не було зов-
сім, хоча селяни становили понад 80% населення пові-
тів. Чернігівська губернська земська управа 2 листопада
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
214
1865 р. прийняла від Приказу громадської опіки 15 пові-
тових лікарень на 554 ліжка (по 1-му в кожному повіті),
при яких працювало 15 повітових лікарів і 36 фельдше-
рів [2, с. 253]. Першою і тривалий час єдиною на всю Укра-
їну, як називають історики «сільською», була лікарня на 15
ліжок в м. Батурин Конотопського повіту, відкрита геть-
маном К. Розумовським в 1751 р. Крім неї в повіті пра-
цювало 2 волосних фельдшера (в селі Голінка і в містечку
Батурині) і 10 віспощеплювачів, що утримувались за ра-
хунок подушного збору. Ось і вся медицина для 122 тис.
сільських мешканців Конотопського повіту.
Перед земствами постала, ніде в світі раніше не вирі-
шена, важка проблема забезпечення доступною медич-
ною допомогою бідного, безграмотного, з масою хвороб
і забобонів населення, що проживало на значних терито-
ріях, без засобів сполучення, в нелюдських санітарно-по-
бутових умовах. Загальнодержавного проекту створення
земської медицини не існувало. Кожне повітове і губерн-
ське земство вирішувало проблему самостійно, на свій
розсуд, в залежності від місцевих умов, а часто – від про-
фесійності і активності повітових лікарів.
Роль земських лікарів (прототип сімейних), яку вони
виконували в створенні нової системи медичної допомо-
ги, часто була визначальною.
В історичній літературі початок, хід і, навіть, резуль-
тати земської медичної реформи висвітлюються по-різ-
ному: спектр оцінок сягає від «восторженно-хвалебных»
до скептично-негативних. Наприклад, академік Микола
Амосов оцінював земську медицину як таку, якої «краще
і доступніше для народу не було ніде в світі» [3, с. 3], а ві-
домий організатор радянської охорони здоров’я Зиновій
Соловйов в статті «Пятидесятилетие земской медицины»
писав, що вона не вирішила жодного з поставлених за-
вдань, що «здание земской медицины стоит недостроен-
ным» [4, с. 28]. В зв’язку з цим висвітлення ходу земської
медичної реформи істориком Олександром Лазаревським,
на наш погляд, набуває загальноісторичного значення.
Уродженець Конотопщини Олександр Матвійович
Лазаревський (8 квітня 1834 р. – 13 квітня 1902 р.), відо-
мий своїми працями з історії Лівобережної України дру-
гої половини ХVII–XVIII ст., краєзнавець і громадський
діяч, з перших років затвердження земських установ був
членом («гласним») Конотопського повітового земства,
брав безпосередню участь в земських зборах, за їх дору-
ченням ревізував діловодство Чернігівської управи, ви-
конував спеціальні завдання [5, с. 250].
Конотопські земські повітові збори 29 вересня 1888 р.
«по случаю двадцатипятилетия земских учреждений» ухва-
лили видати «Памятную книжку Конотопского земства» і
доручили цю роботу О.М. Лазаревському. В 1890 р. в Киє-
ві була видана «Памятная книжка Конотопского земства
за 1865–1890 г.» – своєрідний аналіз роботи повітово-
го земства за 25 років в різних сферах діяльності, в тому
числі і розвитку земської медицини в повіті [6, с. 46–78].
За свідченням О.М. Лазаревського, матеріалом для ана-
лізу «послужили отчеты Управы, протоколы земских со-
браний за 25 лет и медико-статистические отчеты с 1881
года» [6, с. 26], тобто первинні статистичні документи.
Підтвердженням того, з якою відповідальністю підій-
шов до виконання доручення земських зборів О.М. Лаза-
ревський є той факт, що в задумах було окрім розвитку
земської медицини надати і «краткий очерк заболеваний
населения Конотопського уезда», але у зв’язку з наявністю
медичних звітів лише за 8 років автор, як досвідчений і
педантичний вчений, визнав даний термін недостатнім.
Прикладом того, до чого може призвести менш зваже-
ний підхід, є записка іншого конотопського земського ді-
яча, гласного Л.А. Астаф’єва «О состоянии и улучшении
устройства медицинской части в Конотопском уезде» [7,
с. 7–22]. Аналізуючи дані звітів лише за 3 роки (1881–
1883), автор припустився багатьох викривлень, непоро-
зумінь і помилкових висновків, став об’єктом гострої кри-
тики. Земські лікарі вважали своїм обов’язком «сделать
фактические поправки и необходимые разъяснения» для
того, щоб аналіз став достовірним [8, с. 3–11].
Науковий підхід, педантичність і об’єктивність О.М. Ла-
заревського роблять його висвітлення подій особливо цін-
ними. Разом з автором спробуємо крок за кроком від-
стежити основні етапи розвитку земської медицини в
Конотопському повіті, його початок, продовження і ос-
новні результати за 25 років.
Стосовно початку земської медичної реформи існують
різні твердження і приклади. З одного боку вважалось, що
земські діячі з перших же років з ентузіазмом взялись за
вирішення проблеми: діяльність земств широко рекламу-
валась і ідеалізувалась. Газета «Земство» у 1880 р. в пе-
редовій статті писала, що «первые земские деятели… с
лихорадочным оживлением спешили возбуждать самые
важные вопросы блага народного, в том числе и вопро-
сы земской медицины» [9, с. 1]. З іншого боку діяльність
земств критикувалась за небажання займатись і вирішу-
вати проблеми. Як писав відомий російський історик і
дослідник земства Б.Б. Веселовський, «…важные вопро-
сы блага народного иногда действительно возбуждались,
но обыкновенно дело не шло дальше слов» [10, с. 271].
Історики відмічають, що навіть початок реформи в різ-
них губерніях і повітах розтягнувся на 11 років [11, с. 254].
Наприклад, у Глухові «не видели пользы от врачей, при-
знали их службу бесполезной» [12, с. 75–78]. Навіть коли
розпочався спалах холери і травні 1871 р. (захворіло 1442
особи, 314 – померло), земська управа Глухівського повіту
запропонувала земським зборам збільшити кількість лі-
карів (був один лікар, вісім фельдшерів і одна повитуха )
і «встретила к тому полную невозможность» [13, с. 21–23].
Відомо, що з 34-х губернських земств Полтавське
перше, вже в 1865 році, створило комісію для розробки
проекту організації медичної допомоги, в основі яко-
го був покладений принцип її безкоштовності. Перше,
не тому, що було найбільш патріотичним. Причина, як
завжди, була значно простішою: ініціаторами розбудо-
ISSN 2218-4805
215
ви стали лікар-хірург, учасник Кримської війни (1853–
1856 рр.), предводитель полтавського дворянства, князь
М.О. Долгоруков і губернський лікар А.М. Жуковський.
Подібну роль в Конотопському повіті відіграли наступ-
ні лікарі: повітовий лікар, нагороджений орденом Св. Во-
лодимира 4-го ступеня, колезький радник Омелян Савич
Пурик; городовий (міський) лікар, титулярний радник
Микола Костянтинович Таравінов і окружний лікар Ко-
нотопського і Сосницького повітів, завідувач Батурин-
ською казенною лікарнею, колезький асесор Олександр
Феліксович Головня. Саме за їх ініціативою Конотопське
повітове земство перше серед 15-ти повітів Чернігів-
ської губернії розпочне роботу по створенню нової ор-
ганізації медичної допомоги за принципом поділу те-
риторії на земські лікарські дільниці.
О.М. Лазаревський неупереджено, крок за кроком, так
описував ці події: «Первое земское собрание 1865 года
(з 30.06 по 10.07.1865 г.) по земской медицине ничего не
предприняло: оно только поручило Управе следить за на-
родным здравием и, в случае надобности, составить про-
ект тех мер, какие могут быть приняты для прекращения
заразительных болезней, улучшения народной гигиены
и проч. Второе земское собрание 1866 года поручило уже
Управе составить проект устройства медицинской части,
сообразно средствам уезда» [6, с. 48].
Що ж сталось за цей рік, яка «надобность» з’явилась і
примусила земство діяти? Справа в тому, що влітку 1866 р.
розпочалась в селах повіту (Хижки, Юровка, Батурин) епіде-
мія холери. Вже в перший місяць за донесеннями волосних
правлінь налічувалось понад 500 хворих. Саме ці особли-
во небезпечні хвороби, «наводящие панику на население
и власти», примушували діяти. Влада готова була викону-
вати будь-які пропозиції лікарів, і вони (лікарі) професій-
но використали ситуацію. Земству було запропоновано
вирішити три проблеми: будівництво повітової лікарні в
м. Конотоп, яка знаходилась в орендованому приміщенні;
подальше функціонування лікарні в м. Батурин; організа-
ція 3-х земських лікарських дільниць. Як вказує О.М. Лаза-
ревський, «…на первое время был предложен следующий
проект: устроить три врачебных пункта – в Батурине, Ко-
нотопе и Голенке, причем в каждом пункте должны были
быть: врач, 2 фельдшера и больница» [6, с. 48].
Земська управа разом з лікарями пропонувала зборам
«Разделить Конотопский уезд на три участка – Батурин-
ский, Конотопский и Голенский, пригласить 3-х земских
врачей, которые бы жили один в Батурине, так как в Бату-
рине находится больница, которой он должен заведовать,
другой должен жить в Конотопе и заведовать Конотопским
богоугодным заведением, а третий в Голенке… и каждому из
них иметь медицинский надзор в своем участке» [14, с. 51].
Як бачимо, в основу нової структури медичної допомоги
населенню конотопським земством з самого початку був
покладений стаціонарний територіальний принцип: лі-
карська дільниця з лікарнею і фельдшерськими пунктами.
Надзвичайні земські збори Конотопського повіту 21
квітня 1867 р. за ініціативою лікаря М.К. Таравінова ви-
носять постанову про будівництво в Конотопі спеціаль-
ного будинку для повітової земської лікарні і богадільні
за рахунок Базилевич-Парпуринського капіталу. До цьо-
го часу міська лікарня на 25 ліжок розміщувалась в орен-
дованому приміщенні і утримувалась за рахунок хворих
(15 коп. на день з цивільних і 30 коп. – з військових). Бо-
гоугодний заклад працював окремо і утримувався за ра-
хунок відсотків з Базилевич-Парпуринського капіталу.
Чергові Конотопські повітові земські збори 26 вересня
1867 р. заслухали доповідну записку старшого окружного
лікаря Конотопського і Сосницького повітів О.Ф. Головні
щодо Батуринської казенної лікарні з мотивацією прийня-
ти її на утримання земства [14, с. 32–41] та доповідь зем-
ської Управи з вищезгаданим О.М. Лазаревським проектом
«Об устройстве медицинской части в Конотопском уезде»,
підготовану лікарями [14, с. 46–51]. Земство погодилось з
проектом лікарів, прийняло рішення і виділило такі кош-
ти: 1500 руб. на утримання Батуринської лікарської діль-
ниці з лікарнею, лікарем і фельдшером, 400 руб. на утри-
мання 2-х фельдшерів в с. Голенка та Курилівка з аптеками
і по 240 руб повітовому і міському (городовому) лікарям
«с тем, чтобы они не менее 2-х раз в месяц навещали эти
пункты, как для контроля, так и для наставления фельдше-
ров» [6, с. 49]. Вперше були офіційно виділені видатки на
земську медицину в сумі 2700 руб. на 1868 р. «Таким обра-
зом, – підсумовує О.М. Лазаревський про початок органі-
зації земської медицини в Конотопському повіті – был по-
ложен первый камень земской медицины и только с этого,
т.е. с 1868 г. начинается существование ее в уезде» [6, с. 49].
Наголошуємо, що цей висновок О.М. Лазаревського
стосується перш за все початку організації і фінансуван-
ня земських лікарських дільниць, а не всієї медицини.
До введення земств сільська і міська медицина знахо-
дились в різних відомствах: лікарі в містах, в т. ч. повіто-
вих, відносились до Приказів громадської опіки (міська
лікарня в м. Конотоп і богоугодний заклад богадільня);
медичною допомогою в селах державних і удільних се-
лян відало відомство державного майна і уділів (лікарня у
м. Батурин); 2 волосних фельдшери і 10 віспощеплювачів
утримувались за рахунок подушного збору. О.М. Лазарев-
ський відмічає, що Конотопська міська лікарня була пере-
дана земству «немедленно с введением земских учрежде-
ний… и перешла в управление земства с 1866 года, между
тем только с 1871 года по смете появляются ассигнова-
ния сумм на ее содержание» [6, с. 24].
До цього часу лікарня утримувалась за рахунок Ба-
зилевич-Парпуринського капіталу та хворих, переваж-
но військових. Співставлення різних документів, в т. ч.
і наданих М.О. Лазаревським, дозволяє нам зробити ви-
сновок, що початок земської медицини в Конотопському
повіті відноситься до 1866 р., а саме до других земських
зборів, коли була прийнята в управління міська лікарня
і богоугодний заклад та створена комісія Управи «по со-
ставлению проекта устройства медицинской части соо-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
216
бразно средствам уезда» на селі [6, с. 48].
В подальшому розвитку земської медицини в повіті
О.М. Лазаревський виділяє три періоди: з 1868 р. до 1872 р.,
коли асигнування на медицину зросли з 2700 руб. до 8667 руб.
50 коп.; другий – з 1873 р. по 1879 р., коли кошторис стано-
вив, відповідно, 13719 руб. 91 ¼ коп. в 1873 р. і 18864 руб. в
1879 р.; третій – з 1880 р. по 1889 р., коли видатки збільши-
лись з 35397 руб. 76 ¾ коп. в 1880 р. до 38736 руб 26 коп. в
1889 р. [6, с. 76]. В першому періоді видатки на медицину в
середньому складали 10 % від усіх земських кошторисних
призначень, в другому – 11 % і в третьому – біля 25 %, а в ос-
танній 1889 р. вже до 45 % всіх земських видатків.
Які ж основні зміни відбулися в кожному з цих періо-
дів? В 1864 р. змінився повітовий лікар: замість Ю.П. Сер-
біна став працювати Омелян Савич Пурик (народився в
1835 р., дворянин, звання лікаря отримав в 1859 р., почав
працювати лікарем в Конотопсько-Сосницькій медичній
окрузі, потім був старшим лікарем 120-го Серпуховсько-
го піхотного полку, в 1884 р. вийшов у відставку, працю-
вав вільно практикуючим лікарем в м. Києві) [15, с. 271].
У 1869 р. була укомплектована друга земська лікарська
дільниця – Конотопська. На дільниці і в міській лікар-
ні став працювати лікар Іван Васильович Бодилевський,
який до цього часу був вільно практикуючим.
У 1871–1872 роках в зв’язку з черговою епідемією хо-
лери (захворіло 6040 чол., з яких 1138 померло) повіт був
розділений на 4 дільниці: місто земська управа доручила
городовому лікарю М.К. Таравінову , 1-у дільницю (Бату-
ринську) –земському лікарю О.Ф. Головні, 2-у лікарську діль-
ницю (Конотопську) – земському лікарю І.В. Бодилевському,
3-ю дільницю (Голенську) – повітовому лікарю О.С. Пури-
ку. Земці, налякані холерою, готові були вкладати кошти
в медицину. До 18–19 тис. руб., якими вони обмежували
будівництво повітової лікарні, було додано ще 11 тис. руб.
Взагалі ж будівництво обійшлося майже в 48 тис. рублів.
У 1873 р. була відкрита новозбудована земська лікарня
на 40 ліжок, у якій передбачалось 10 ліжок для богоділь-
ників. Коштів на утримання її за рахунок плати від хво-
рих і Базилевич-Парпуринського капіталу вже не виста-
чало (майже всі кошти були витрачені на будівництво).
Відтак видатки земства різко виросли. У 1884 р. тільки на
утримання лікарні земство профінансувало 15 062 руб.
37 ½ коп. – майже половину всіх видатків на медицину.
І це при тому, що, за висловом О.М. Лазаревського, «боль-
ница эта по составу больных менее земская, чем можно
было бы ожидать. Из 4764 больных (за 10 років, прим. ав-
тора) было: военных – 32 %, жителей г. Конотопа – 28 %,
других уездов и губерний – 7 %, сел Конотопского уезда –
33 %, из них 14 % приходится на 7 сел, отстоящих не далее
10 верст от Конотопа, на остальные 33 села приходится
только 19 % и эти 19 % составляют почти исключительно
сифилитики» [6, с. 62]. Позитивним було те, що хворі Ко-
нотопського повіту користувались лікарнею з 1871 р. по
1885 р. безкоштовно, а з 1886 р. була встановлена плата
20 коп. на добу замість 40 коп. для жителів інших повітів.
Медичну допомогу жителям села земство намагалось
компенсувати відкриттям фельдшерських пунктів з ап-
теками. У 1876 р. їх було відкрито вже у 12-ти селах, тоб-
то по 1-му на кожну волость.
1877–1878 роки прийшлися на російсько-турецьку війну.
Майже весь лікарський персонал був задіяний у військах, в
тилу спішно будувалися тимчасові шпиталі для потерпілих
на війні. У Конотопі земство разом з товариством Червоно-
го Хреста збудувало літній барак для шпиталю на 100 чоло-
вік і 3 будинки для лікування поранених в зимовий період.
Відбуваються зміни і в лікарському складі: земський
лікар О.Ф. Головня призначається городовим лікарем і
завідувачем лікарнею в м. Сосниця, посаду земського
лікаря 1-ї Батуринської дільниці Конотопського пові-
ту займає лікар Михайло Дмитрович Нікітін, земським
лікарем 2-ї Крапивнянської дільниці працює лікар Іван
Григорович Вєтров, М.К. Таравінов завідує повітовою
лікарнею і військовим шпиталем в м. Конотопі. З ним
працює лікар Микола Силич Синегуб, городовим (місь-
ким) лікарем призначений І.В. Бодилевський (Конотоп-
ська земська дільниця залишилась без лікаря), повітовим
лікарем став Лев Маркович Кременецький, працювала і
повивальна бабка Тетяна Антонівна Количева [16, с. 79].
У 1879 р. медичний персонал почав звільнятися з війська.
З’явилася можливість укомплектувати ним лікарські діль-
ниці. Конотопське земство робить, за висловом О.М. Лаза-
ревського, «коренное преобразование, полную реорганиза-
цию земской медицины…» [6, с. 76]. В повіті відкривається
38 фельдшерських пунктів і 6 земських лікарських діль-
ниць. Всі вони були укомплектовані медичними кадрами.
Нижче наводимо дані по кожній з дільниць.
Батуринська медична дільниця (з 1880 року, лікар
В.В. Шеболдаєв) обслуговувала «297 кв. верст, 21880 жи-
телей, 25 поселений, среднее расстояние всех поселков от
места жительства врача 6,4 версты, в нем шесть фельд-
шерских участков, а именно: Батуринский, Обмачевский,
Краснянский, Митченский, Пальчиковский и Городищен-
ский. Место жительства врача в м. Батурин».
Конотопська медична дільниця (лікар Г.Г. Бож-
ко-Божинський ) обслуговувала «…398 кв. верст, жителей
в нем без города 21195, поселков 25, среднее расстояние
всех поселков от места жительства врача 11,4 версты.
Фельдшерских участков 8: Подлипенский, Поповский,
Сосновский, Виревский,Шаповаловский, Гутянский,
Жалдаковский и Хижчанский. Врач живет в г. Конотоп».
Бахмацька медична дільниця (лікар С.Г. Виридарський)
обслуговувала «327 кв. верст, жителей в нем 20953, посел-
ков 21, фельдшерских пунктов 5. Место жительства вра-
ча – г. Бахмач».
Гирівська (Кирилівська) медична дільниця (лікар В.І. Кон-
стантинов) обслуговувала «273 кв. верст, жителей 17906, по-
селков 20. Фельдшерских пунктов 8. Врач живет в с. Гиревке».
Дмитрівська медична дільниця (лікар П.І. Нечай) об-
слуговувала «232 кв. верст, жителей 17102, поселков 19,
фельдшерских пунктов 6. Врач живет в м. Дмитровка».
ISSN 2218-4805
217
нею, виділяли медицину Конотопщини серед інших повітів,
де медична реформа перебувала ще у зародковому стані.
Утримання медичної мережі потребувало з кожним
роком все більшого фінансування. У 1889 р. видатки на
земську медицину становили до 45 % бюджету земства.
Особливо зростали потреби повітової лікарні, а число
хворих в ній не зростало. Земство вимушене було по-
вернутись з 1886 р. до введення плати за лікування: «с
лиц Конотопського уезда 20 коп. в сутки, а с других как
и прежде, 40 коп. в сутки» [6, с. 63].
Найбільш серйозним, «очень крупным недостатком зем-
ской медицины» О.М. Лазаревський вважав «недостаточное
число сельских больниц: двух больничек с 10 кроватями на
весь уезд крайне недостаточно, особенно если принять во
внимание, что Конотопская больница очень мало удовлетво-
ряет потребностям сел в больничном лечении» [6, с. 78]. Вже
в перші роки земство планувало відкрити 3 лікарських діль-
ниці з лікарнями, але це не вдалось. Стримуючими фактора-
ми стали відсутність кадрів і необхідних приміщень (будува-
ти нові приміщення земство не зважувалось через нестачу
коштів). Земство вимушене було утримувати 2-х стипенді-
атів в Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії і
5-х в Московській і Чернігівській фельдшерських школах.
Це дало змогу лише в 1882–1883 рр. повністю зайняти всі
посади фельдшерів дипломованими випускниками замість
відставних «ротных», «эскадронных» і інших фельдшерів.
Досить непростою, але в той же час і знаковою, була
історія відкриття лікарні в с. Гирявка. За рішенням зем-
ських зборів 1885 р. було запропоновано Управі відкри-
ти лікарні в 2-х селах: «…помещение нашлось только в
одном – в Гирявке, где больничка была устроена, а с по-
ловины 1886 года открыта; но так как за полгода в ней
лечилось только двое больных, стоивших земству очень до-
рого, то ревизионная комиссия и предложила в собрании
1887 года, в случае если Гирявская больничка будет также
работать в этом году, закрыть ее. В 1887 году в больничке
было тоже мало больных (всего 20, проведших 244 дня),
а потому земский врач Гирявского участка В.Т. Уклеин в
январе 1888 года предложил в съезде земских врачей за-
крыть ее за неимением больных» [6, с. 64–65].
Лікарня в с. Кр. Колядин, яка була відкрита в цей же
період, де працював лікар Д.В. Шеболдаєв, за висловом
О.М. Лазаревського «продолжает с каждым годом расти
как по числу больных и крупных операций, так и по рас-
ширению района ее деятельности» [6, с. 65]. Це типовий
приклад іншого фактору доступності – авторитету лікаря.
За 25 років (1865–1890 рр.) відбулись подальші суттєві
зміни в організації земської медицини: замість одного по-
вітового лікаря з 1880 р. працювало 7 земських лікарів, в т.
ч. 6 на лікарських дільницях, розташованих безпосередньо
в селах з радіусом дільниці до 20-ти верст, включаючи 6–7
сіл з фельдшерськими пунктами в кожному. При дільницях
були амбулаторії і аптеки. В селах працювали 2, іноді 3 сіль-
ські лікарні (в Батурині, Голінці, Гирівці, Красному Колядині).
Замість 2-х волосних фельдшерів (с. Голінці і с. Гиряв-
Красно-Колядинська медична дільниця (лікар Д.В. Ше-
болдаєв) обслуговувала «246 кв. верст, жителей 13792,
поселков 16, фельдшерских пунктов 5. Врач живет в
м. Красном-Колядине».
На кожну медичну дільницю припадало в середньому
«295 кв. верст, 20470 жителей, 21 поселок и 6 2/3 фельд-
шерских участков» [16, с. 148–149].
Нагадаємо, що в перші роки земства на одного лікаря
припадало 3–4 тис. квадратних верст і 120–135 тис. населен-
ня, а по Чернігівській губернії і в 90-х роках цей показник
складав відповідно 1180 кв. верст і 40 тисяч населення. Як
бачимо, успіхи Конотопського земства в вирішенні питання
доступності амбулаторної медичної допомоги незаперечні.
В аналізі О.М. Лазаревський звертає особливу увагу
на новий дільничний принцип роботи земських лікарів:
«Врачи в известные определенные дни недели, от 8 часов
утра до 1 часу принимают больных в своих амбулатори-
ях и каждые две недели, тоже в определенные дни, посе-
щают села своего участка: здесь они производят осмотр
всех больных приглашенных фельдшером… Затем врач по
указанию фельдшера тяжелых и инфекционных больных
осматривает на дому, назначает им лечение и дает настав-
ление фельдшеру… при посещении села врач осматривает
фельдшерскую аптечку, наблюдает за правильным веде-
нием книг, правильной регистрацией больных и за веде-
нием оспопрививания… происходит настоящий контроль
над фельдшером и всею его деятельностью» [6, с. 54–55].
Підсумовуючи результати розвитку земської медицини
в Конотопському повіті за 25 років (1865–1889 рр.), О.М. Ла-
заревський відмічає: «…в настоящее время всякий обыва-
тель имеет полную возможность обращаться за пособием
к врачу или фельдшеру и не лечится только тот, кто не хо-
чет» [6, с. 78]. Для підтвердження цієї тези він наводить ме-
дико-статистичні дані щодо кількості відвідувань до лікарів
– загальноприйнятого і до нашого часу показника доступ-
ності медичної допомоги: «С 1881 года… осматривается ме-
дицинским персоналом в среднем ежегодно около 50 000
больных, которые делают посещений около 120 000 и по-
лучают лекарств около 150 000 рецептов» [6, с. 56].
Вперше за всю історію медицини Конотопщини серед-
нє число відвідувань на 1 жителя в рік наблизилось до 1,0.
До нормативу, який за нашими науковими дослідження-
ми в 1970 р. становив 6,5–7,0 відвідувань на 1 сільсько-
го жителя району, ще було далеко, але земська медицина
зробила перший серйозний крок в цьому напрямку. Була
зломлена вікова традиція, коли населення із своїми хво-
робами зверталось виключно до знахарів і обходило сто-
роною (з різних причин) дипломованих медиків.
Починаючи з 1880 року, в Конотопському повіті діяла
нова система медичної допомоги, яка в порівнянні з попе-
редньою, була, безумовно, більш доступною і якісною: 6 лі-
карських дільниць з амбулаторіями і аптеками, 2 сільських
лікарні з безкоштовним лікуванням, 2 «передвижных» лікар-
ні для хворих на сифіліс. Вони, в доповненні з новозбудова-
ною і розширеною до 60-ти ліжок повітовою земською лікар-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
218
ці) працювало 36–38 фельдшерських пунктів з фельдшер-
ськими аптеками. У 1882–1883 рр. всі посади фельдшерів
були укомплектовані випускниками фельдшерських шкіл
замість бувших «ротных», «эскадронных» і т. ін.
Фінансування потреб медицини зростало з кожним ро-
ком і стало складати понад 40 % бюджету земства. У число-
вому відношенні це становило 2 700 руб. в 1868 р. (10–11 %
від усіх земських видатків) і 39 000 руб. в 1889 р. (45% від-
повідно). У 1886 р. земство вимушене було повернутись до
оплати за лікування, зробивши пільгу для жителів повіту.
На думку О.М. Лазаревського Конотопське земство
створювало всі необхідні умови для надання населенню
повіту доступної медичної допомоги.
ПОСИЛАННЯ
1. Положение о губернских и уездных земских учреждениях
[Правила о порядке приведения в действие Положения о земских
учреждениях]. – Чернигов: тип. Ильин. монастыря, 1864. – 63 с.
2. Груша А.М., Дуля М.М. З історії медицини Чернігівщини. –
Чернігів, 1999. – 208 с.
3. Амосов М.М. Обращение из ближнего зарубежья // Меди-
цинская газета (Москва). – 1995. – № 91. – 24 ноября.
4. Соловьев З.П. Пятидесятлетие земской медицины // Вопро-
сы здравоохранения (Москва) – 1940.
5. Сумщина в іменах: енцикл. довід. / голов. ред. В.Б. Звагель-
ський. – Суми, 2004. – 252 с.
6. Памятная книжка Конотопского земства 1865–1890 г. под
ред. А.М. Лазаревского. – К., 1890. – 144 с.
7. Журналы ХХ очередного Конотопского уездного земского
собрания 27–29 сентября 1884 г. – Конотоп, 1885. – 179 с.
8. Медико-статистический отчет о состоянии земской меди-
цины и народного здравия в Конотопском уезде за 1884 год.– Ко-
нотоп,1885. – 140 с.
9. Передовая статья // Земство (Москва).– 1880. – № 1.
10. Веселовский Б.В. История земства за сорок лет. – Т. І. –
СПб., 1909. – 729 с.
11. Сергієнко Г.Й., Смолій В.А. Історія України (з найдавніших
часів до кінця ХVIII століття). – К., 1995. – 254 с.
12. Криштопа Б.П. Становление санитарной организации на
Сумщине // Советское здравохранение (Москва). – 1973. – № 2.
13. Журналы Глуховского уездного земского собрания, очеред-
ных заседаний 1871 г. – Глухов, 1872. – 89 с.
14. Журналы заседаний Конотопского уездного земского со-
брания 26 сентября 1867 года.– Чернигов, 1868. – 51 с.
14. Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дво-
рянства. – Т. П; части 3,4,5,6 и приложения. – СПб.,1901. – 451 с.
15. Губернские и уездные учреждения Черниговской губер-
нии. Памятная книжка на 1878 год. – Чернигов. – 1878. – 173 с.
16. Земский сборник Черниговской губернии за 1882 год. –
Чернигов. – 1882, – № 9.
Никитин В.Г., Терех Н.И. Особенности земской медицинской
реформы в Конотопском уезде Черниговской губернии
В статье рассматриваются этапы развития меди-
цины Конотопского уезда в период земских реформ и ана-
лиз работы уездного земства за 25 лет по становлению
земской медицины в уезде в трудах А.М. Лазаревского.
Ключевые слова: земская медицина, больница, А.М. Ла-
заревский, первые земские врачи, медицинские рефор-
мы, врачебные участки.
Nikitin V.H. Terekh M.І. Features of zemstvo medical re-
form in the district of Konotop of the Chernihiv province
In the article are examined the stages of development
of medicine of district of Konotop in the period of zemstvo
reforms and analyses of work of povitove zemstvo for 25
years in works of O.M. Lazarevskyi on becoming of zemstvo
medicine in a district.
Key word: zemstvo medicine, hospital, Lazarevskyi O.M.,
fi rst zemstvo’s doctors, medical reforms, medical areas.
20.02.2018 р.
УДК 94(477):351.773«185/190»
В.В. Назарова
ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ ГЛУХОВСКОЙ
ЗЕМСКОЙ БОЛЬНИЦЫ ВО ВТОРОЙ
ПОЛОВИНЕ XIX – В НАЧАЛЕ XX ВЕКА
В статье на основании документальных источников
рассказывается об истории становления Глуховской
Земской больницы со времени передачи Приказом об-
щественного призрения этого заведения в ведомство
Земства до 1917 года.
Ключевые слова: Глухов, Земство, медицина, земская
больница, земский врач, земская аптека, Неводничан-
ский, Дорошенко, Пашкевич, Спановский.
Во второй половине XIX века в Российской империи
произошли значительные изменения в системе государ-
ственного управления. Они коснулись и медицинской
деятельности. Отмена крепостного права, развитие от-
ношений, бурный рост промышленности требовали при-
нятия решительных мер по управлению страной. В 1864
году Александр II утвердил «Положение о губернских и
уездных земских учреждениях», закрепившее основы
местного самоуправления в Российской империи. Это
положение вступило в силу 1 января 1865 года. Данную
дату можно считать отправной точкой в развитии зем-
ско-медицинской службы в стране. До введения земских
учреждений обязанность организации медицинской по-
мощи сельскому и городскому населению лежала на раз-
личных ведомствах. Больницы в губернских и уездных
городах находились в ведении приказов общественно-
го призрения, созданных еще при Екатерине II. Боль-
ницы приказа общественного призрения напоминали
не лечебные, а скорее богоугодные заведения. Амбула-
торного, коечного лечения, в сущности, не было вооб-
ще, уровень оказываемой помощи тоже оставлял желать
лучшего. Лишь безысходная нужда заставляла обывате-
лей прибегать к услугам этих больниц. Согласно поло-
жения 1864 года, земство получило право участвовать в
«попечении о народном здравии». Земство было обязано
содержать учреждения бывшего приказа общественно-
го призрения в пределах принятых ими штатов, а также
должно было «принимать меры» к распространению ос-
попрививания. Для выполнения этих функций земствам
были переданы капиталы приказов общественного при-
зрения и губернские «оспенные капиталы». Переданные
земству приказами общественного призрения губерн-
ские и уездные больницы имели самое примитивное
устройство. Присутствовала острая нехватка, практи-
чески отсутствие, персонала, инструментов и медика-
ментов. В одном помещении нередко помещались си-
филитики, нехирургические и даже душевнобольные,
заразные лежали среди незаразных, чистые оператив-
ные – рядом с гнойными больными. Так называемая
госпитальная гангрена была повсеместным бедствием.
Со временем, силами земств, осуществлялись попыт-
ки исправления данной ситуации. В различных частях j
|