Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників
У статті здійснено комплексний аналіз важливих джерел з історії України, творів французьких авторів другої половини ХVІІІ ст. Ніколя-Габріеля Леклерка, Жана-Бенуа Шерера, Шарля-Франсуа-Філібера Массона, Клода Карломана де Рюльєра та П’єра-Анжа Гудара. Основну увагу в статті звернено на відображен...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180724 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників / Є.М. Луняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 158-161. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180724 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1807242021-10-16T01:27:01Z Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників Луняк, Є.М. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті здійснено комплексний аналіз важливих джерел з історії України, творів французьких авторів другої половини ХVІІІ ст. Ніколя-Габріеля Леклерка, Жана-Бенуа Шерера, Шарля-Франсуа-Філібера Массона, Клода Карломана де Рюльєра та П’єра-Анжа Гудара. Основну увагу в статті звернено на відображенні в творах французьких авторів життя та діяльності представників родини Розумовських. В статье сделан комплексный анализ важных источников по истории Украины, произведений французских авторов второй половины ХVІІІ в. Николя-Габриэля Леклерка, Жана-Бенуа Шерера, Шарля-Франсуа-Филибера Массона, Клода Карломана де Рюльера и Пьера-Анжа Гудара. Основное внимание в статье обращено на отражение в произведениях французских авторов жизни и деятельности представителей семейства Разумовских. Іn the article the complex analysis of historical researches of Ukrainian history, works of French authors of the second half of the XVIІIth century, the work of Nicolas-Gabriel Leclerc, Jean-Benoît Scherer, Charles-François-Philibert Masson, Claude Carloman de Rulhière, Pierre-Ange Goudar is made. The main attention in the article is drawn to the reflection in the works of the French authors of the life and work of the representatives of the family Rоzumovsky. 2018 Article Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників / Є.М. Луняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 158-161. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180724 94.09(477.51+436) «17» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Луняк, Є.М. Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників Сіверщина в історії України |
| description |
У статті здійснено комплексний аналіз важливих
джерел з історії України, творів французьких авторів
другої половини ХVІІІ ст. Ніколя-Габріеля Леклерка,
Жана-Бенуа Шерера, Шарля-Франсуа-Філібера Массона, Клода Карломана де Рюльєра та П’єра-Анжа Гудара. Основну увагу в статті звернено на відображенні в творах французьких авторів життя та діяльності представників родини Розумовських. |
| format |
Article |
| author |
Луняк, Є.М. |
| author_facet |
Луняк, Є.М. |
| author_sort |
Луняк, Є.М. |
| title |
Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників |
| title_short |
Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників |
| title_full |
Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників |
| title_fullStr |
Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників |
| title_full_unstemmed |
Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників |
| title_sort |
родина розумовських в анекдотах французьких сучасників |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180724 |
| citation_txt |
Родина Розумовських в анекдотах французьких сучасників / Є.М. Луняк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 158-161. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT lunâkêm rodinarozumovsʹkihvanekdotahfrancuzʹkihsučasnikív |
| first_indexed |
2025-07-15T20:58:15Z |
| last_indexed |
2025-07-15T20:58:15Z |
| _version_ |
1837748031454183424 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
158
далина Бугеровна учреждена 1736 года иуля 16 дня.
Игумения новопоставленная новомлинская 1737 года
октября 1711(?) игумения новомлинская Анисия Чуйке-
вичовна определена 1741 года генваря.
Новомлинского дівичого монастыря игумения мона-
хине Елена, бывшая маэорша барон Держантикова.
1760 правительница сего новомлиновского монастыря
монахиня Ираклия Милашевичевна, шляхтянка смолен-
ская, бывшая игумения глуховского дівичого монастыря,
с коего в новомлыновский сей монастырь правительни-
цею сего монастыря 1760 года переведена».
(ЦДІАК України, ф. 140, оп. 1, спр. № 12. Оригінал)
ПОСИЛАННЯ
1. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. – К., 1990. – 1005 с.
2. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описа-
ние Черниговской епархии. – Чернигов, 1873. – Кн. 4 (женские и
закрытые монастыри).
3. Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до
Івана Самойловича (1657-1687). – К. – Львів, 2004. – 1118 с.
4. Універсали Івана Мазепи 1687-1709. – К. – Львів, 2002. – 799 с.
5. Центральний державний історичний архів України в м. Ки-
єві (далі – ЦДІАК України), ф. 140, оп. 1, спр. 2.
6. ЦДІАК України, ф. 140, оп. 1, спр. 12.
7. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М. Гру-
шевський – К. Наукова думка, 1995. – Т. VІІІ. – Ч. 3.
8. ЦДІАК України, ф. 140, оп. 1, спр. 5, 6.
9. ЦДІАК України, ф. 140, оп. 1, спр. 9.
10. Мицик Ю.,Тарасенко І. З нових документів до історії Сі-
верщини (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст. (частина 6). // СЛ. – 2017.
– № 3. – С. 48–49.
11. ЦДІАК України, ф. 140, оп. 1, спр. 4, 7, 8.
12. ЦДІАК України, ф. 140, оп. 1, спр. 2, 3.
13. ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 16694.
Мыцык Ю.А. Свято-Успенский женский монастирь
в Новых Млынах в свете документов фонда 140
ЦДИАK Украины
В статье сделан обзор материалов фонда 140
ЦГИАУК, посвященного истории Свято-Успенского
женского монастыря в Новых Млынах. Также поданы
наиболее интересные документы из этого фонда.
Ключевые слова: источники, Свято-Успенский мо-
настырь, архив, монахи, казачество.
Mytsyk Yu.A. Holy Assumption monastery in Novi Mlyny
in the light of documents of the Fund 140 of the Central State
Historical Archives of Ukraine
The article presents an overview of the materials of the
Fund 140 of the Central State Historical Archives of Ukraine,
dedicated to the history of the Holy Assumption Monastery
in Novi Mlyny. Also the most interesting documents from
this fund are included.
Key words: sources, Holy Assumption monastery, archives,
monks, Cossacks.
02.03.2018 р. j
УДК 94.09(477.51+436) «17»
Є.М. Луняк
РОДИНА РОЗУМОВСЬКИХ В АНЕКДОТАХ
ФРАНЦУЗЬКИХ СУЧАСНИКІВ
У статті здійснено комплексний аналіз важливих
джерел з історії України, творів французьких авторів
другої половини ХVІІІ ст. Ніколя-Габріеля Леклерка,
Жана-Бенуа Шерера, Шарля-Франсуа-Філібера Массо-
на, Клода Карломана де Рюльєра та П’єра-Анжа Гуда-
ра. Основну увагу в статті звернено на відображенні
в творах французьких авторів життя та діяльності
представників родини Розумовських.
Ключові слова: анекдоти, Україна, Росія, Франція, ко-
заки, Розумовські.
Серед найвищої знаті Російської імперії другої полови-
ни ХVІІІ ст. визначне місце в увазі сучасників посідали ви-
хідці родини Розумовських: спочатку Олексій Григорович,
котрий, маючи незнатне походження, проте ставши фаво-
ритом, а згодом і морганатичним чоловіком імператриці
Єлизавети Петрівни, привертав погляди верхівки Петер-
бурга та всієї держави; а через деякий час і його молодший
брат Кирило Григорович, котрий завдяки особистому успі-
ху Олексія зміг стати останнім гетьманом України та запо-
чаткувати впливову династію, представники якої завжди
перебували в полі зору тогочасної правлячої еліти та зі-
грали вагому роль в розвитку імперії Романових. Життя та
діяльність членів родини Розумовських переповідалися в
десятках різноманітних історій, чуток, пліток і анекдотів.
Підгрунтям для їх курсування в тодішньому російському
суспільстві були, насамперед, такі чинники, як чужинське
(українське) та неродовите походження, з точки зору ім-
перського істеблішменту, а також те визначне місце, яке
Розумовські посіли у середовищі російської верхівки, й та
помітна роль, яку вони відігравали при царському дворі.
Невипадково саме тому про Розумовських досить нерід-
ко згадують іноземці, які за різних обставин потрапляли в
той час до Росії й були свідками та очевидцями різних пе-
рипетій у житті місцевої знаті. На той час в державі пере-
бувало доволі багато людей із західноєвропейських країн,
зокрема з Франції. Багато французів у Російській імперії
відзначилися в дипломатичній, військовій, урядовій, торгі-
вельно-економічній і науково-просвітній сфері. Втім свід-
чення цих іноземців являють собою цінне історичне дже-
рело не лише з історії Росії. Значну увагу вони приділяли,
як тоді прийнято було говорити в Європі, «країні козаків»,
останні рештки автономного устрою якої саме в той час
невпинно та послідовно зводилися нанівець політикою
царату. Одними з найяскравіших представників автоно-
містських традицій України були тоді саме Розумовські.
Нерідко свої твори про побачене ці автори назива-
ли «анекдотами», хоча не завжди такі оповідання мали
гумористичний чи сатиричний зміст, як зазвичай при-
йнято розуміти сьогодні. Окремі аспекти українознав-
чого доробку французьких авторів другої половини
ХVІІІ ст. досліджувались в працях таких вітчизняних
істориків, як А.В. Бойко [1], І.Л. Борщак [2], Є.М. Лу-
ISSN 2218-4805
159
няк [5; 6], Д.С. Наливайко [7], В.Ю. Січинський [8] та ін.
Унікальність родини Розумовських полягала також у тому,
що вона дала Російській імперії цілу плеяду діячів, які змог-
ли побудувати свою кар’єру не лише завдяки фаворитизму
Олексія Григоровича при дворі Єлизавети Петрівни, але й
завдяки власному таланту, здібностям і вмінням. Про цю
обставину досить яскраво засвідчив Шарль-Франсуа-Філі-
бер Массон (1762–1807). Протягом десяти років цей француз
прожив у Росії, що дозволило йому добре ознайомитися з
традиціями, культурою та побутом імперії. В 1795 р. він був
призначений особистим секретарем великого князя Олек-
сандра Павловича. Проте вже через рік після цього, зі смер-
тю Катерини ІІ та сходженням на трон Павла І, він разом з
братом зазнав немилості від нового царя й обидва повин-
ні були назавжди залишити Росію [4]. Виїхавши за кордон,
Массон опублікував твір «Секретні записки про Росію» [11;
12; 13], де досить докладно описав звичаї царського двору
та життя вищої знаті. Про родину Розумовських він, зокре-
ма, написав наступне: «Можна було побачити в Росії Біро-
нів, Меншикових, Остерманів, Мініхів і багатьох інших, що
здобули в наші дні такий швидкий злет, проти їхня велич
була особистою й закінчилася на них. Подібного не можна
сказати про Розумовських» [13, p. 111–112].
Загалом французькі сучасники ставилися до представ-
ників цієї родини з великою долею симпатії. Їм імпону-
вало те, що Розумовські вирізнялися особистою скромні-
стю, були наділені талантами в різних галузях, ніколи не
цуралися свого простого походження і намагалися захи-
щати інтереси своєї батьківщини та свого народу. Саме
тому відставка Кирила Григоровича та скасування геть-
манства в Україні в 1764 р. викликали жаль і співчуття у
багатьох французів. Зокрема, таку оцінку цим подіям да-
вав особистий лікар Кирила Григоровича та імператри-
ці Єлизавети Петрівни, а згодом академік Ніколя-Габрі-
ель Клерк (1726–1798) [3, c. 262, 275–276], прізвище якого
інколи подають, як Леклерк або Ле Клерк, зауважуючи:
«Добровільна демісія останнього гетьмана Кирила Гри-
горовича Розумовського позбавила козаків найкращого
з їхніх привілеїв, тобто обрання вождя поміж рівних собі.
В 1763 р. нині правляча імператриця утворила в Глухо-
ві, резиденції останнього гетьмана, колегію з юстиції, що
отримала назву Малоросійської колегії, теперішнім пре-
зидентом якої є фельдмаршал граф Румянцев, генерал-гу-
бернатор даної провінції. З того часу козацький народ
був навернений до кріпацтва» [9, p. 422–423; 10, p. 213].
Подібне ставлення бачимо й у історика та дипломата
Жана-Бенуа Шерера (1741–1824) [17, p. 93; 18, p. 175–176]
та у вже згадуваного Массона [13, p. 111–115].
Красномовну характеристику останньому гетьману
України давав історик і дипломат Клод Карломан де Рю-
льєр (1735–1791): «Цей граф Розумовський був простим ко-
заком, який з найменших низів, в яких він вів своє життя,
раптово піднявся, завдяки шлюбу свого брата з покійною
імператрицею, до такої найвищої милості, що заради нього
навіть було відновлено посаду гетьмана, тобто суверенного
начальника козаків. Цей чоловік, наділений колосальною
вродою, тримався подалі від інтриг і всілякого подібного
роду справ. Його присутність була бажана при дворі, а ім-
ператор трактував його як фаворита та улюбленця наро-
ду, бо посеред цих почестей і пишноти, простота його по-
ведінки дозволяла думати, що він жодним чином не забув
про своє походження» [15, p. 62–63; 16, p. 325–326].
Звичайно, життєвий злет родини Розумовських, на-
самперед, пов’язувався з великим почуттям, яке цариця
Єлизавета Петрівна відчувала до Олексія Григоровича.
Їхні любовні, а згодом і подружні взаємини приховати
було досить складно за умов допитливих поглядів і силь-
ної цікавості до імператорського двору. Той же Шерер і
сам ставав свідком романтичних сцен між ними, про що
згадував у своїх спогадах: «Є твердження, досить поши-
рене в Росії, що вона [Єлизавета Петрівна – Є. Л.] таємно
одружилася з графом Олексієм Григоровичем Розумов-
ським, обер-єгермейстером, який мав на собі її надзви-
чайну милість, котра його супроводжувала завжди і впа-
дала в око людям, як доказ великого почуття. Я бачив їх
одного разу, коли вони виходили разом з придворного те-
атру. Було дуже холодно. Вона йому поправила шапку на
голові і ретельно поправила одяг, щоб захистити від мо-
розу» [17, p. 91–92]. Також Шерер став одним з перших, хто
почав поширювати на заході версію про те, що так звана
княжна Єлизавета Тараканова була плодом кохання між
царицею і Олексієм Григоровичем [17, p. 93].
Фортуна старшого брата зробила можливим і швидкий
злет Кирила Григоровича. Сучасники багато просторіку-
вали, кепкували та потішалися над появою його в Петер-
бурзі, як згадував Шерер, «з триструнною гітарою [оче-
видно, мається на увазі кобза – Є. Л.], поширеною серед
українців» або «балалайкою» [17, p. 93, 104]. Цей же ав-
тор повідомляв про звичку майбутнього гетьмана зби-
рати гриби [17, p. 104].
Попри все Кирило Григорович досить швидко опану-
вав мистецтво придворних інтриг. Знов-таки з розпові-
дей Шерера знаємо, що за намовою канцлера Російської
імперії графа Олексія Петровича Бестужева, котрий по-
трапив в опалу при дворі, однак намагався бути в курсі
всіх справ, а найголовніше знати, що робиться в оточенні
спадкоємця престолу великого князя Петра Федоровича,
племінника імператриці, молодий гетьман зблизився з ос-
таннім і намагався «всіляко годити тому, щоб отримати
його найближчу довіру. Розумовський…, використовую-
чи найнижче підлабузництво, підкорив серце князя, який
не міг вже провести жодного дня, щоб не бачити його. Ба-
жає випити келих оковитої, треба, щоб гетьман пив разом
з ним». Петро Федорович навіть називав Розумовського
«братом і добрим другом» [17, р. 103–104]. Втім це не за-
важало царевичу нерідко глузувати з гетьмана, особли-
во з його низькородного походження. Особливо небезпе-
ка для родини Розумовських посилилася з входженням
у фавор великого князя їхнього земляка з України Ан-
дрія Васильовича Гудовича (1731–1808), сина генераль-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
160
ного підскарбія, таємного радника Василя Андрійовича
Гудовича (1713–1764), улюбленця Петра ІІІ, якому проро-
кували гетьманство після Розумовського [17, р. 103–104].
Неприховану антипатію у великого князя викликала по-
стать Олексія Григоровича. Резонанс у столиці мав злий жарт,
який царевич дозволив собі щодо того. Так, за словами Ше-
рера, «будучи ще великим князем, він [Петро ІІІ – Є. Л.] на-
діслав Розумовському, одному з наймогутніших царедвор-
ців, у день його народження сокиру на подушці з червоного
сатину, щоб показати, що його може очікувати, коли князь
зійде на трон. Але, ставши імператором, він був дуже дале-
ким від спроб мститися за свої кривди, й граф розділив з
усіма ту любов, яку Петро дарував усім своїм підданим…
Обер-єгермейстер Олексій Григорович Розумовський,
фаворит покійної імператриці, був дуже занепокоєний че-
рез немилість нового володаря на свою адресу, тому ска-
зався хворим. Імператор, побачивши якось його брата за
столом, запитав того про новини, той відповів, що його
брат тяжко хворіє й мусить залишатися в спальні. Петро,
обернувшись, сказав одному зі своїх офіцерів: «Підіть і
запитайте від мого імені у обер-єгермейстера, як він себе
почуває». Офіцер повернувся через кілька хвилин (бо Ро-
зумовський завжди мешкав у тих апартаментах, які відве-
ла йому Єлизавета в імператорському палаці) і відказав,
що «пан обер-єгермейстер припадає до ніг його велично-
сті, і низько кланяється за ті милості, які той йому зробив,
і зможе прийти вже за кілька днів». Офіцер щиросердно
додав, що за цю місію той подарував йому тисячу рублів.
Це, насправді, була радість і звільнення цього придвор-
ного від того надмірного страху, який він переживав че-
рез немилість. Тисяча рублів викликала сміх у імперато-
ра та його гостей» [17, р. 195–198.].
Отже, відверта немилість у Петра ІІІ до Олексія Гри-
горовича й зростання впливу Гудовича на царя постій-
но посилювали небезпеку для Розумовських. Це був один
з найголовніших чинників, який зумовив активну участь
гетьмана України в змові проти імператора в 1762 р. Ше-
рер про обставини змову повідомляв наступне: «Інциден-
том, що переповнив чашу терпіння проти великого князя,
стала неприхована претензія Гудовича, князівського гене-
рал-ад’ютанта, на посаду гетьмана Малої Росії (Hettmann
de la petite Russie). Це також була батьківщина Гудовича. Пе-
тро підтримував цю вимогу, і Гудович сподівався рано чи
пізно посісти це місце… Таємні зібрання, на яких обгово-
рювалося скинення майбутнього імператора, відбувалися в
одному з будинків Розумовського поблизу Кам’яного Носу.
Бестужев, Розумовський, Марія Щеглакова та княгиня Даш-
кова були керівниками цих таємних нарад» [17, р. 104–105].
Інший француз П’єр-Анж Гудар (1708–1791), мандрів-
ник і авантюрист, котрий певний час проживав при пе-
тербурзькому дворі Єлизавети Петрівни та Петра ІІІ, про
обставини змови проти царя повідомляв наступне: «Мар-
шал Розумовський, козацький гетьман, віце-король Укра-
їни (le Marechal de Rosomowsky, le Cosaque Hettman Viceroi de
l’Ukraine), граф Панін, управляючий великого князя, князь
Волконський та троє братів Орлових, офіцерів у різних
корпусах, були на чолі цієї змови...» [14, р. 56].
Звичайно, гетьман дуже ризикував, долучаючись до
палацового перевороту. Однак, як відомо, він звершив-
ся, і трон посіла Катерина ІІ. Саме тому Кирило Григоро-
вич міг сподіватися від нової правительки, яка отримала
престол за його безпосередньої участі, якнайбільшої ла-
ски. І саме тому ми бачимо відразу після перевороту кер-
манича України в найближчому оточенні цариці. Той же
Гудар згадував, як «граф Розумовський, якого супрово-
джувало велике число офіцерів, супроводив імператри-
цю до Казанського собору, де її величність склала прися-
гу і поклялася охороняти права нації, одночасно присягу
на вірність їй склали всі присутні» [14, р. 57].
Проте, як знаємо, вже за два роки після успішного па-
лацового перевороту, здійсненого за підтримки та актив-
ної участі гетьмана, Катерина ІІ змусила того подати у від-
ставку, повернувшись до звичної для російського царату
політики зведення нанівець української автономії. Шерер
про обставини 1764-го року зазначав наступне: «Ця ос-
тання посада була у нього забрана теперішньою імпера-
трицею, яка фактично прибрала ці обов’язки в свої руки,
але залишила повне утримання для свого попередника
аж до його смерті» [17, р. 93].
Втім скасування гетьманства в Україні та відставка
Кирила Григоровича не закрила його дітям шлях до бли-
скучої кар’єри й отримання поважного місця в середови-
щі найвищої знаті імперії. Вже згаданий Массон, пишучи
про гетьманичів, давав їм наступну характеристику, яка
відзначала найяскравіші риси з їхньої біографії: «Маршал
Розумовський, великий гетьман козаків і брат фаворита
Єлизавети, був звільненим від кріпацтва українцем. Він
став батьком сьогоднішніх графів Розумовських, які, зда-
ється, прославляють це прізвище набагато більше своїм
власним достоїнством, ніж це зробила імператриця сво-
їми благодіяннями. Ми мали на увазі графа Григорія, ко-
трий присвятив себе вивченню природничих наук і який
здобув відомість завдяки кільком відкриттям. Він живе
сьогодні інкогніто в Швейцарії та Німеччині. Його брат
Андрій є знаним завдяки посольській службі в Стокгольмі,
Неаполі та Відні, звідки Павло І його відкликав при своє-
му сходженні на трон. Імператору ніколи не був до смаку
цей самовпевнений чоловік, який насмілився закохати в
себе велику княгиню Наталію. Андрій Розумовський має
великі таланти й багато здібностей, і його витончене об-
личчя це доводить. Граф Олексій, інший брат, не прояв-
ляє честолюбства й живе осторонь обов’язків і почестей
двору. Його знання, приємність його звичок, філософія
і поводження, яке він проявляє до подарунків долі, як-
найкраще вирізняють його з натовпу російських сень-
йорів, немов би він був прикрашений найвищими орде-
нами імперії. Він поділяє разом зі своїми братами дуже
рідку якість – не соромитися свого походження. Він має
у своїй кімнаті портрет батька в українському костюмі,
котрий йому подобається показувати, розповідаючи про
ISSN 2218-4805
161
те, яким чином його батько потрапив до Петербурга й був
тут піднесений фортуною» [13, р. 111–112].
Поведінка гетьманичів, при всій скромності поводжен-
ня, подекуди бувала зухвалою чи навіть епатажною. Не
згадуючи вже про роман між Андрієм Кириловичем і ве-
ликою княжною Наталією, можна навести кумедний анек-
дот про інцидент між відомим тоді натуралістом Григо-
рієм Кириловичем і княгинею Катериною Романівною
Дашковою, у дівоцтві Воронцовою (1743 або 1744–1810),
подругою та сподвижницею Катерини II, учасницею па-
лацового перевороту 1762-го року, в 1783–1796 рр. дирек-
торкою Петербурзької Академії наук. Про цей курйозний
конфлікт читаємо у все того ж Массона: «Її [йдеться про
княгиню Дашкову – Є. Л.] авантюра з князем Григорієм Ро-
зумовським (Gregoire Rozoumowsky) змусила сміятися весь
Петербург і викликала обурення у всіх освічених людей.
Вона відправила йому диплом академіка, якого він у неї
й не просив. Через деякий час вона надіслала йому тюк,
наповнений російськими книгами, на 600 рублів. Розу-
мовський від них відмовився, сказавши, що він вже має
у своїй бібліотеці оригінали цих російських перекладів.
Княгиня відповіла, що зробила його академіком лише за
умови придбання цих книг, і Розумовський відправив їй
назад той диплом. Княгиня хотіла виставити його наві-
женим, але це її обсміяв цілий світ. Тож вона збезчестила
свою академію, уподібнивши ту до повії» [13, р. 141–142].
Таким чином, можна зробити висновок, що родина Ро-
зумовських постійно перебувала в центрі уваги верхівки
російського суспільства другої половини ХVІІІ ст., а вчин-
ки й обставини життя представників цієї сім’ї виклика-
ли жвавий резонанс і обговорення. Чітке відображення
такої уваги бачимо в свідченнях (нерідко у формі анек-
дотів) сучасників, зокрема й іноземців-французів, серед
яких, насамперед, треба згадати імена Леклерка, Шере-
ра, Массона, де Рюльєра та Гудара.
ПОСИЛАННЯ
1. Бойко А.В. Французька історіографія XVIII століття у дослі-
дженнях з історії запорізького козацтва / А.В. Бойко // Проблемы
историографии и источниковедения Запорожского казачества. –
Запорожье, 1992. – С. 19–23.
2. Борщак І.Л. Україна в літературі Західної Європи. Переклад
з французької / Інститут української археографії та джерелознав-
ства ім. М.С. Грушевського НАН України. Вступна стаття П. Соха-
ня; Упорядкування та загальна редакція З. Борисюк / І. Борщак.
– К., 2000. – 366 с.
3. Васильчиков А.А. Сeмейство Разумовских. – СПб.: Типогра-
фия М.М. Стасюлевича, 1880. – Т. 1. – 560 с.
4. Вощинская Н. Ю. «Воспитание львов»: Шарль Массон – гу-
вернер // Французский ежегодник. 2011: Франкоязычные гувер-
неры в Европе XVII–XIX вв. / Под ред. А.В. Чудинова и В.С. Рже-
уцкого. – М., 2011. – С. 294–314.
5. Луняк Є.М. Козацька Україна ХVІ–ХVІІІ ст. у французьких
історичних дослідженнях. – Монографія. – К.-Ніжин: ПП Лисен-
ко М.М., 2012. – 808 с.
6. Луняк Є.М. Козацька Україна ХVІ–ХVІІІ ст.: очима французь-
ких сучасників. – Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2013. – 504 с.
7. Наливайко Д.С. Очима заходу: Рецепція України в Захід-
ній Європі ХІ–ХVІІІ ст. / Д. Наливайко. – К.: Основи, 1998. – 578 c.
8. Січинський В. Чужинці про Україну: Вибір з описів подоро-
жей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять
століть / В. Січинський. – К.: Довіра, 1992. – 256 с.
9. Le Clerc [dit], Clerc Nicolas-Gabriel. Histoire physique, morale,
civile et politique de la Russie Ancienne. – P.: Chez Froullé, Libraire,
1783. – T. 2. – ХХІV+562 р.
10. Le Clerc [dit], Clerc Nicolas-Gabriel. Histoire physique, morale,
civile et politique de la Russie Moderne. – P.: Chez Froullé, Libraire,
1783. – Tome І. – 536+ХІІІ р.
11. Masson Ch.-F.-Ph. Mémoires secrets sur la Russie, et
particulièrement sur la fi n du règne de Catherine II et le commencement
de celui de Paul I. Formant un tableau des moeurs de St. Pétersbourg
à la fi n du XVIIIe siècle. Et contenant nombre d’anecdotes recueillies
pendant un séjour de dix années, sur les projets de Catherine à l’égard
de son fi ls, les bizarreries de ce dernier, le marriage manqué de la
grande-duchesse Alexandra avec le roi de Suède, et le caractère des
principaux personages de cette cour, et nommément de Souvorow.
Suivies de remarques sur l’éducation des grands seigneurs, les moeurs
des femmes, et la religion du peuple. – Paris: Chez Charles Pougens,
an VIII. – 1800. – T. 1. – 360 p.
12. Masson Ch.-F.-Ph. Mémoires secrets sur la Russie, et
particulièrement sur la fi n du règne de Catherine II et le commencement
de celui de Paul I. Formant un tableau des moeurs de St. Pétersbourg
à la fi n du XVIIIe siècle. Et contenant nombre d’anecdotes recueillies
pendant un séjour de dix années, sur les projets de Catherine à l’égard
de son fi ls, les bizarreries de ce dernier, le marriage manqué de la
grande-duchesse Alexandra avec le roi de Suède, et le caractère des
principaux personages de cette cour, et nommément de Souvorow.
Suivies de remarques sur l’éducation des grands seigneurs, les moeurs
des femmes, et la religion du peuple. – Paris: Chez Charles Pougens,
an VIII. – 1800. – T. 2. – 360 p.
13. Masson Charles François Philibert. Mémoires secrets sur la
Russie, et particulièrement sur la fi n du règne de Catherine II et celui
de Paul I. Contenant nombre d’anecdotes et de faits historiques sur
la guerre de Perse, la marche des armées russes contre la France, la
disgrace et la mort de Souworow, les opérations de fi nances de Paul
I, sa vie domestique, et sa fi n tragique. Suivi de pièces justifi catives,
parmi lesquelles se trouve la constitution pour la famille impériale. –
Amsterdam-Paris: Chez Bertrandet, 1802. – T. 3. – XVI+444 p.
14. Memoires pour servir à l’histoire de Pierre III, empereur de
Russie, publié par Mr. D. G***. – Francfort et Leipzig: Aux depens de
la Compagnie, 1763. – 150 p.
15. Rulhière Claude Carloman de. Histoire, ou Anecdotes sur
la révolution de Russie en l’année 1762. – Paris: Chez Desenne, an
V (1797). – XXIV+186 p.
16. Rulhière Claude Carloman de. Histoire, ou Anecdotes sur la
révolution de Russie en l’année 1762 // Rulhière Claude Carloman
de. Histoire de l’anarchie de Pologne et du démembrement de cette
République. – Paris: Chez H.Nicole et Desenne, 1807. – T. IV. – 431 p.
17. [Schérer Jean-Benoît]. Anecdotes intéressantes et secrètes
de la cour de Russie, tirées de ses archives; avec quelques anecdotes
particulières aux diff érens peuples de cet empire. Publiées par un
voyageur qui a séjourné treize ans en Russie. – Londre-Paris: Chez
Buisson, Libraire, 1792. – T. 6. – 281 p.
18. Schérer Jean-Benoît. Histoire raisonnée du commerce de la
Russie. – Paris: Chez Cuchet, 1788. – T. I. – ХІІ+293 р.
Луняк Е.Н. Семейство Разумовских в анекдотах
французских современников
В статье сделан комплексный анализ важных источ-
ников по истории Украины, произведений французских
авторов второй половины ХVІІІ в. Николя-Габриэля Ле-
клерка, Жана-Бенуа Шерера, Шарля-Франсуа-Филибера
Массона, Клода Карломана де Рюльера и Пьера-Анжа
Гудара. Основное внимание в статье обращено на от-
ражение в произведениях французских авторов жизни и
деятельности представителей семейства Разумовских.
Ключовые слова: анекдоты, Украина, Россия, Фран-
ция, казаки, Разумовские.
Luniak Ye.M. The family of Rozumovsky in anecdotes of
French contemporaries
Іn the article the complex analysis of historical researches
of Ukrainian history, works of French authors of the second
half of the XVIІIth century, the work of Nicolas-Gabriel
Leclerc, Jean-Benoît Scherer, Charles-François-Philibert
Masson, Claude Carloman de Rulhière, Pierre-Ange Goudar
is made. The main attention in the article is drawn to the
refl ection in the works of the French authors of the life and
work of the representatives of the family Rоzumovsky.
Key words: anecdotes, Ukraine, Russia, France, Cossacks,
Rozumovsky.
01.03.2018 р. j
|