З історії розвитку мистецтва витинанки

У статті аналізується історія розвитку мистецтва витинанки. Досліджуються різновиди витинанки на сучасному етапі, характеризується послідовний перехід на застосування орнаментів та тематичних композицій у різних галузях творчості....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Ковальов, О.Є.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180729
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	З історії розвитку мистецтва витинанки / О.Є. Ковальов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 369-373. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180729
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1807292021-10-17T01:27:05Z З історії розвитку мистецтва витинанки Ковальов, О.Є. Нова історія У статті аналізується історія розвитку мистецтва витинанки. Досліджуються різновиди витинанки на сучасному етапі, характеризується послідовний перехід на застосування орнаментів та тематичних композицій у різних галузях творчості. В статье анализируется история развития искусства художественного вырезания. Исследуются разновидности художественного вырезания на современном этапе, характеризуется последовательный переход на применение орнаментов и тематических композиций в разных отраслях творчества. In the article the history of development of art of paper cutouts is analyzed. Development of art of paper cutouts at the present stage is investigated, consecutive transition to application of ornaments and thematic compositions in different branches of creativity is characterized. 2018 Article З історії розвитку мистецтва витинанки / О.Є. Ковальов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 369-373. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180729 94(477): 745/749(677.07) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Ковальов, О.Є. З історії розвитку мистецтва витинанки Сіверщина в історії України
description	У статті аналізується історія розвитку мистецтва витинанки. Досліджуються різновиди витинанки на сучасному етапі, характеризується послідовний перехід на застосування орнаментів та тематичних композицій у різних галузях творчості.
format	Article
author	Ковальов, О.Є.
author_facet	Ковальов, О.Є.
author_sort	Ковальов, О.Є.
title	З історії розвитку мистецтва витинанки
title_short	З історії розвитку мистецтва витинанки
title_full	З історії розвитку мистецтва витинанки
title_fullStr	З історії розвитку мистецтва витинанки
title_full_unstemmed	З історії розвитку мистецтва витинанки
title_sort	з історії розвитку мистецтва витинанки
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180729
citation_txt	З історії розвитку мистецтва витинанки / О.Є. Ковальов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 369-373. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kovalʹovoê zístoríírozvitkumistectvavitinanki
first_indexed	2025-07-15T20:58:39Z
last_indexed	2025-07-15T20:58:39Z
_version_	1837748055486496768
fulltext	ISSN 2218-4805 369 j 13. Рибалко П. Писанки із зібрання В. Ястребова в каталозі «Опис колекції народних писанок», упорядкованому С.К. Кулжин- ським (1899 р.) // Єлисавет. Збірник наукових праць Кіровоград- ського національного технічного університету. Історичні науки. – Кіровоград, 2012. – Вип. 1. 14. Ткаченко В. Фольклорно-етнографічні матеріали, зібрані в різних областях України в 1928–1929 рр., як джерело дослідження писанкарства // Наукові записки Тернопільського національно- го педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І.С. Зуляка. – Тернопіль: Видавництво ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. – Вип. 2. –Ч. 3. – С. 184–187. 15. Ткаченко В. Некоторые вопросы регионального писанкар- ства Украины: источниковедческий аспект // Современные про- блемы сервиса и туризма. – Т. 9., № 4. –2015. – С. 104–110. 16. Ткаченко В. Розвиток чернігівського писанкарства: істо- ріографічно-джерелознавчий аспект // Часопис української іс- торії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. – К., 2018. – Вип. 37. –С. 93–101. 17. Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів Інститу- ту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Риль- ського Національної академії наук України (далі – АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України), ф. 1-дод. Етнографічна комі- сія, од. зб. 309, 268 арк. 18. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 1. Етно- графічна комісія, од. зб. 310, арк. 254. 19. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 1-дод. Етнографічна комісія, од. зб. 312, 73 арк. 20. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 1-дод. Ет- нографічнакомісія, од. зб. 637, 193 арк. 21. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 1. Етно- графічна комісія, од. зб. 837, 152 арк. 22. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 5. Лит- винова П.Я., од. зб. 149, 4 арк. 23. АНФРФ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, ф. 43-6. Ка- бінет антропології та етнології, од. зб. 223, 2 арк. Ткаченко В.М. Историографическо-источниковедческие материалы к изучению Чернигово-Северского писанкарства В статье рассматриваются историография и источ- ники, в которых освещаются обычаи, обряды, верова- ния, связанные с писанкарством на Чернигово-Северщи- не. Автором впервые публикуется рукописный текст, в котором описано изготовление писанок на Чернигов- щине. Не меньший интерес представляют материалы различных архивных фондов, в которых прослежива- ется существование этого вида народного декоратив- но-прикладного искусства в крае. Ключевые слова: Черниговщина, Глуховщина, писан- ка, обряд, музейные коллекции. Tkachenko V.M. Historiographic and source study materi- als to the study of Chernihiv-Siversk pysanka painting The article deals with historiography and sources in which the customs, rites, beliefs associated with pysanka painting in Chernihiv-Siversk are covered. A handwritten text in which describes the manufacturing of pysanka in Chernihiv region is published for the fi rst time by the author. Of no less interest are the materials of various archival funds which traced the existence of this type of folk decorative and applied arts in the province. Key words: Chernihiv oblast, Hlukhivshchyna, pysanka, ritual, museum collections. 24.02.2018 р. УДК 94(477): 745/749(677.07) О.Є. Ковальов З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ МИСТЕЦТВА ВИТИНАНКИ У статті аналізується історія розвитку мисте- цтва витинанки. Досліджуються різновиди витинан- ки на сучасному етапі, характеризується послідовний перехід на застосування орнаментів та тематичних композицій у різних галузях творчості. Ключові слова: декоративно-прикладне мистецтво, ажурні паперові прикраси, контур, силует. У середині ХІХ ст. у побуті українського села значне міс- це займали хатні прикраси об’ємно-просторового рішення: «павуки», «голуби», «квіти», «витинанки». Найбільшого по- ширення серед них набули витинанки – сюжетні, орнамен- тальні прикраси, ажурно витяті ножицями, вирізані ножем з білого або кольорового паперу. Від техніки виготовлен- ня походить і сам термін «витинанки». Ці нескладні тех- ніки і недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, в якому втілені вічні символи приро- ди, колективний досвід пізнання світу, багатство фантазії. Здавалося б, що може бути надзвичайного в тако- му різновиді народного мистецтва, як витинанка, якою займалися наші матері й бабусі? Та й нині це «рукоді- лля», копітке і філігранне, дяка Богові, не занепало. Ви- тинанка може бути унікальним, навіть архісучасним, ні на йоту не меншовартіснім від інших мистецьких різ- новидів, високодостойним витвором. Вочевидь, зна- добилися попередні тривалі студії у станковій графіці, скульптурі, дошукування найістотніших образотворчих термінів у народному мистецтві, в спадщині трипільської культури, Київської Русі, доби козаччини, відтак засво- їти все, що зробили бойчукісти, шістдесятники, аби все те «переплавилося» у творчості мистця, постало видат- ним здобутком національним, співвимірним і з понят- тям автентичності, яку ми знаємо про традиційне об- разотворення Японіїї, Китаю, Близького Сходу [6, с. 28]. Тематична спрямованість витинанок – від традицій- них структур, «древа життя» (народні мотиви) до теми «Козак Мамай», у яких маємо дивовижне відчуття краси землі української, то є своєрідним палімпсестом, котрий можна розглядати безкінечно. Це до того, що в україн- ській традиції образотворчості ніколи не було натураліз- му: абстрагованість мислення, відчуття надчасності бути не лише «своїми», але й «людськими» [6, с. 29]. Нове в декоративному мистецтві цього періоду поля- гало в тісному взаємозв’язку настінних малюнків з орна- ментикою й колоритом кахлі, килимів, вишивок. Вити- нанки розглядалися як важливе доповнення до хатнього оздоблення і становили з ним певну стильову декоратив- ну єдність. У розпису будівель, посуду, іграшок, знарядь праці переважають рослинні мотиви: дерево, кущ, ваза або окремі гілки й квіти. Від найдавніших часів зберег- лися зображення солярних знаків, які, однак, утратили вже свій колишній магічно-міфологічний зміст і вико- Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 370 ристовувалися тепер виключно як декоративна прикра- са. А от пташині мотиви (пави, сови, лелеки) зберегли своє алегоричне значення. Вони трактувалися як вісни- ки добра, їх зображення перегукувалося з мотивами ус- ного й пісенного фольклору [4, с. 15]. Мотиви, які зустрічалися в орнаментах витинанок, можна умовно поділити на п’ять груп. До першої, най- більшої, групи слід віднести мотиви, утворені з геоме- тричних елементів і фігур, а також з простих витинань довільної абстрактної конфігурації, що не мають анало- гій з іншими орнаментами поза витинанням. Друга ве- лика група мотивів – це світ рослинних форм. Зображен- ня тварин і птахів – це третя група. Наступна група – це мотиви з людськими постатями. В п’ятій групі мотиви предметного світу – від архітектурних споруд до звичай- них побутових речей. Орнаменти витинанок рідко були створені з однорід- них мотивів однієї групи. Найчастіше вони виступали у поєднаннях: рослинні з антропо- і зооморфними моти- вами, фігурки людей з побутовими предметами тощо. Активне поширення витинанок з геометричними мо- тивами орнаменту зумовлено не тільки простотою про- цесу виготовлення, а й зримою єдністю багатьох витятих мотивів з традиційними розписними, різьбленими візе- рунками у їх «глибоких» прадавніх коренях. Мотиви народного орнаменту упродовж віків існування безперервно змінювалися, віддаляючись від своєї першо- основи, набуваючи нових форм і значень. Одні з них пе- ретворювалися протягом короткого часу, інші – протягом століть. Прикладом є традиційні ромбовидні й розеткові мотиви, що масово поширені у витинанні та інших видах народного мистецтва. Ромбовидний орнамент відомий з епохи палеоліту. У мисливських палеолітичних племен він відби- вав, напевно, «уявлення про міць, силу і достаток» [2, с. 3–8]. Пізні- ше в землеробських племен ене- оліту ромбовидні мотиви в різних варіантах, мабуть, символізували родючість [1, с. 11–27], а розеткові – концентричні кола, коло з хрес- том всередині, спіраль – очевид- но, зображували сонце [5, с. 30–31]. Археологічні дослідження за- свідчують появу ажурних візерун- ків із шкіри, хутра, повстини в ко- чових народів уже в V ст. до н. е. серед знайдених речей при роз- копках Пазирських курганів на Ал- таї – великий повстяний килим, виконаний у техніці вирізування й аплікації, а також різноманітні предмети кінського спорядження, оздоблені ажурними і силуетними шкіряними прикрасами. В Україні ажурні візерунки зі шкіри і тканини як прикраси одягу побутували по всій території. Масового поширення вони набули у гуцулів і лемків. На гуцуль- ських кожухах та кептарях укладали з сап’янових ви- тинанок візерунки різних форм. Лаконічно витятими аплікаціями із сап’яну і тканини прикрашали святковий одяг у центральних та північно-східних областях Укра- їни. Перші паперові прикраси, які можна вважати сво- єрідними аналогами традиційних витинанок в Україні, виникли у Китаї у зв’язку з винаходом і розповсюджен- ням там паперу. Письмові джерела Танського і Сунсько- го періодів (VІІ–ХІІ ст.) розповідають про цей вид на- родної творчості і його майстрів [7, с. 9]. Напередодні свята весни жінки наклеювали на вікна своїх будинків графічно чіткі паперові візерунки «чуанхуан» (вікон- ні узори), які виготовляли взимку. Це були переважно одноколірні зображення божеств, духів, героїв народ- них легенд, драконів, феніксів, квітів, винограду, мете- ликів, риб тощо. Витинали їх ножицями і маленькими ножиками з вражаючою філігранністю. Завдяки висо- ким художнім якостям та простоті виготовлення вони стали відомі сусіднім народам. Крім виконання чисто декоративних функцій, такі прикраси, вирізані з міц- ного паперу, служили майстрам трафаретами для нане- сення відбитків на дерев’яні вироби і тканини. У ХІІІ ст. паперові прикраси з’являються у Персії, а в ХV ст. через Туреччину потрапляють у Європу, спочатку у Венецію, а далі в Угорщину. В кінці ХVІ ст. в Німеччи- ні їх використовують для оздоблення обкладинок книг. У ХVІІІ–ХІХ ст. вони поширюються у Франції, Португалії, Данії, Голландії, Швеції, Швейцарії, Польщі, Словаччині, Литві, Росії, Білорусі та інших країнах [7, с. 10]. «Вечірні дзвони» (витинанка). Авторська робота ISSN 2218-4805 371 В країнах Західної Європи це були здебіль- шого сюжетно-розповідні прикраси. Своєю ху- дожньою системою вони уподібнювалися до графіки, їх складні багатофігурні дзеркально симетричні композиції завжди вміщувалися в одному цільному аркуші паперу. Ажурні паперові прикраси слов’янських на- родів мали декоративне спрямування і спи- ралися на широкий діапазон технічних при- йомів виготовлення, різноманітну будову та традиційні народні мотиви орнаменту. Своєрідним прототипом українських ви- тинанок можна вважати невеличкі шматочки білого паперу з ажурно витятими краями, що служили підкладкою і оздобою для канцеляр- ських печаток в середині ХVІ століття [3, с. 10]. «Вислі» воскові і сургучеві печатки, що при- вішувалися до грамот на шнурах, мали шкіряні або металеві підкладки з декоративними по- лями, так звані кустодії, які прикрашали й обе- рігали печатки від механічного пошкодження. Очевидно, від шкіряних кустодій пішли й па- перові кустодії, що прикріплювалися безпо- середньо на площині аркуша під текстом до- кумента. Оскільки краї паперових кустодій на кілька сантиметрів виходили за межі печаток, утворюючи поля, то їм надавали ножицями різної форми: ромба, квадрата, розети, зірки, квітки тощо. Для витинання папір складали вдвоє, вчетверо, ввосьмеро. Витинали ажурно лише поле, центр залишався недоторканим – для відтиску печатки. Розміри цих паперових полів залежали від величини печатки, і зустрі- чаються вони в межах від 4 до 14 см. Витяті паперові кустодії співрозмірно пов’язувалися не тільки з печатками, а й з аркушами ак- тів, прикрашаючи їх. Авторами кустодій були писарі со- тенних, полкових і Генеральної канцелярій Запорізько- го війська, міських управ тощо. Інколи в кінці документів трапляються прізвища писарів. Географія поширення цих паперових кустодій була до- сить широкою: Київ (1508 р., 1628 р.), Вільно (1514 р.), Бе- рестя (1580 р.), Вінниця (1583 р.), Житомир (1619 р.), Чи- гирин (1655 р.), Львів (1655 р., 1726 р.), Роздол (1653 р.), Батурин (1692 р.), Глухів (1710 р., 1728 р., 1735 р.), Кам’я- нець-Подільський (1766 р.), Калуги (1780 р.). Ще один різновид паперових прикрас – «силуети»– ви- ник у Франції в середині ХVІІІ ст. і звідки широко поширив- ся по всій Європі [7, с. 11]. «Силуетами» називали своєрідні портретні зображення і фігурні композиції, намальовані тушшю, вирізані з паперу або гравіровані на дереві. Най- частіше «силуети» вирізали по контуру маленькими ножи- цями з тонкого чорного глянцевого паперу. Цим займалось багато відомих художників і скульпторів – Альбрехт Дюрер, Пітер Пауль, Рубенс, Бертель Торвальдсен та ін. Неперевершеним майстром «силуетів» у першій поло- вині ХІХ ст. був художник Ф.П. Толстой. Його твори, що зберігаються в Ермітажі й Російському музеї, за темати- кою можна поділити на дві групи. Перша – побутові сцени, друга – історичні та батальні епізоди війни 1812 р. Осно- вну роль у композиціях Ф. Толстого відіграє лінія, чіткий вишуканий контур, лаконізм, творча фантазія. Мистецтво «силуетів» було поширене й в Україні. З літе- ратурних джерел відомо, що виготовленням силуетних ви- тинанок захоплювались М. Гоголь, Г. Нарбут, І. Рєпін [7, с. 12]. На оригінальність узорів українських витинанок у свій час вказував І. Франко. На його думку, це мистецтво могло вийти із Східної України: «Важко нам погодитися з твер- дженням В. Шухевича, що цей звичай не зовній [16, с. 7]. Надзвичайна оригінальність узорів і відпрацьована техні- ка тих витинань суперечить цьому. Здається, що цей зви- чай в Галичині не перший, а занесений із Східної України. В одній повісті Квітки-Основ’яненка йде мова про подібне витинання орнаментів і клеєння голубів з кольорового па- перу та прикрашання ними сільської хати у Великодню су- «Великодній цвіт» (витинанка). Авторська робота Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018 372 М. Павлова використовувала вити- нанки для оздоблення поліграфіч- ної продукції, художниця Л. Без- пальча – в організації сценічного простору театральної виставки. Як засіб художньо-педагогічно- го процесу, мистецтво витинанок упроваджене в навчальну програ- му дитячих художніх шкіл, училищ і вузів декоративного мистецтва. Розвиток витинанок на сучас- ному етапі характеризується по- ступовим переходом на нові шля- хи побутування. Це насамперед – практичне застосування орна- ментів витинанок у різних галу- зях творчості, формування осо- бливого типу виставочних творів витинання, розширення сюжет- но-тематичних композицій, які утверджують сучасний спосіб жит- тя, високі духовні і моральні цін- ності нашої держави. Художнє витинання з паперу сьогодні – актуальне і цікаве яви- ще. Воно охоплює не тільки народ- них майстрів, що дотримуються давніх традицій, а й самодіяльних і професійних художників, які вба- чають у мистецтві витинанок нове творче експериментальне поле. Виставки декоративно-при- кладного мистецтва «Українські витинанки», які відбуваються у художніх музеях та салонах, да- ють змогу широко оглянути, про- аналізувати й оцінити твори цього виду народного мистецтва. В залах Національного музею декоративно-прикладно- го мистецтва і музею етнографії та художнього промис- лу АН України експонувалося більше двох тисяч кращих творів з кількох музейних і приватних збірок. Експози- ція розпочиналася давніми витинанками кінця ХІХ ст. і закінчувалася творами сучасних народних майстрів, са- модіяльних та професійних художників з усіх областей України. Виставки продемонстрували багатство техніч- них, художніх і художньо-образних рішень традиційних орнаментальних витинанок, складних тематично-сюжет- них композицій і цим ствердили, що художнє витинан- ня – не прекрасний відголосок минулого, а сучасний вид народного мистецтва високої орнаментальної культури, що активно відроджується і розвивається. Своєрідність природи Чернігівської та Сумської облас- тей в значній мірі визначила особливість побуту і мисте- цтва місцевих жителів. Помірний шум дрімучих лісів, тихі боту. Квітка-Основ’яненко писав про це близько 1835 року, зображуючи життя людей «в околиці Харкова» [7, с. 19]. Художники-педагоги вже в кінці ХІХ ст., оцінивши високі декоративні якості, доступність матеріалу і легкість техні- ки витинання, почали запроваджувати її вивчення в шко- лах як засіб художнього виховання. Першими ввели мисте- цтво витинанок у навчальну програму професор А. Роллер, директор художньо-промислової школи при Музеї про- мисловості і мистецтв у Відні, та професор Ф. Чижик, за- сновник курсу народного мистецтва в імператорській ху- дожньо-промисловій школі в Петербурзі (1903 р.) [7, с. 20]. Українські витинанки – мистецтво, сформоване по- всякденним укладом життя народу. Воно динамічне, життєрадісне і функціональне. Витинанки мають широкі прикладні можливості. Розроблено багато цікавих спроб застосувати оригінальну орнаментику витинанок в різ- них видах декоративного мистецтва. Народний майстер «Глухівські обереги» (витинанка). Авторська робота ISSN 2218-4805 373 плеса річок Десни і Сейму спонукають до душевного спо- кою, шанобливого ставлення до природи. Тут починаєш розуміти причини одухотвореного віддзеркалення ото- чуючого світу в мистецтві Сіверського краю. Стає зрозу- мілим багатство образотворчих мотивів, де ми можемо зустріти в творах народних майстрів героїв стародавньої слов’янської міфології, скажімо, Берегиню. Трапляється і зображення храмів, монастирів, дзвіниць, трибанних укра- їнських церков, хат. Фантастичні інтерпретації живої при- роди майстрами різьблення по дереву, ткацтва, розпису, гончарства використовуються як першоджерельний мате- ріал, з якого шляхом образного узаконення створюються необхідні орнаментальні форми образотворення [4, с. 4]. В народному декоративному мистецтві втілені най- вищі ідеали національного мислення й відповідні світо- глядні засади, виявлені риси ствердження українського характеру, його принципові погляди та загальнолюдські й національні вартості, риси добро наставленого сприй- няття життя. Бо саме народне мистецтво спонукає нас до усвідомлення самоцільності Великої української культу- ри, до самовизнання як нації з багатовіковою історією, культурою і неповторними творчими традиціями. ПОСИЛАННЯ 1. Амброз А.К. Раннеземледельческий культовый символ // Со- ветская археология. – 1965. – № 5. – С. 11–27. 2. Бибикова В. О происхождении мезинского палеолетичес- кого орнамента // Советская археология. – 1965. – № 1. – С. 3–8. 3. Виноградова Е. Современное прикладное искусство Китая. – М., 1959. –58 с. 4. Ковальов О.Є. Декоративно-прикладне мистецтво в школі 1-7 класи // Навчальний посібник. – Суми: Університетська кни- га, 2006. – 144 с. 5. Рыбаков Б.А. Космогония и мифология земледельцев энео- лита // Советская археология. – 1965. – № 1. – С. 30–31. 6. Міщенко Г. Витинанка – від традицій до сучасного обра- зо творення // Народне мистецтво. – 2004. – № 1–2. – С. 28–29. 7. Станкевич М. Є. Українські витинанки. Академія наук Укра- їнської РСР. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.М Рильського. – К.: Наукова думка, 1986. – 122 с. Ковалев А .Е . Из истории развития искусства художественного вырезания В статье анализируется история развития искус- ства художественного вырезания. Исследуются разно- видности художественного вырезания на современном этапе, характеризуется последовательный переход на применение орнаментов и тематических композиций в разных отраслях творчества. Ключевые слова: декоративно-прикладное искусство, ажурные бумажные украшения, контур, силуэт. Kovalyov O.Ye. From the history of development of art of paper cutouts In the article the history of development of art of paper cutouts is analyzed. Development of art of paper cutouts at the present stage is investigated, consecutive transition to application of ornaments and thematic compositions in diff erent branches of creativity is characterized. Key words: arts and crafts, openwork paper decorations, contour, silhouette. 12.02.2018 р. УДК 738–057.21:929 М. Китриш О.Г. Ликова МИХАЙЛО КИТРИШ – ВІД РЕМІСНИКА ДО МИСТЦЯ У статті окреслено основні події, що вплинули на формування мистецьких здібностей Михайла Китри- ша. Порушено питання музеєфікації гончарної спад- щини України на прикладі формування персональної колекції в Національному музеї-заповіднику україн- ського гончарства в Опішному відомого гончаря. Про- ведено типологічний аналіз колекції майстра. Ак- центовано увагу на основних проблемах, пов’язаних із формуванням колекції. Ключові слова: Михайло Китриш, гончарство, кера- міка, глиняний виріб, музеєфікація, Опішне, Україна. На початку ХХ ст. на території сучасної України зафік- совано понад 700 населених пунктів, мешканці яких за- ймалися гончарством. Через сторіччя, на початку ХХІ ст., в нашій державі функціонує близько 30 гончарних осе- редків. У деяких поселеннях, де ще донедавна було по кілька десятків гончарів, нині залишилося 1–2 майстри, а в більшості з них – лише пам’ять про ремесло і гончар- ські родини. Тому нині вкрай актуальне питання музе- єфікації гончарної спадщини України загалом і творів окремих майстрів зокрема. Вироби кожного гончаря різняться асортиментом, фор- мами, способами декорування, технологічними особли- востями, а,отже, несуть у собі значний об’єм інформації, який дозволяє не лише простежити еволюцію майстра, а й визначити регіональні особливості гончарного ре- месла, вивчити численні етнологічні проблеми з огляду на важливість кераміки як історичного джерела. Музеям належить особливе місце серед різних наукових, куль- турно-освітніх закладів, які вивчають, зберігають і про- пагують етнічні культурні надбання. Однак формування персональних колекцій майстрів у музеях є поодино- ким явищем. Переважно збирають вироби, які ілюстру- ють розвиток ремесла в окремих регіонах або населених пунктах. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному (далі – музей-заповідник) на- магається заповнити цю проблему у сучасному музей- ництві. У його фондах зібрано уже кілька персональних керамологічних колекцій. Серед них можна виокреми- ти і збірку глиняних творів відомого опішненського го- нчаря Михайла Китриша. Метою даного дослідження є характеристика основних етапів становлення творчої особистості Михайла Китри- ша, що сприяли формуванню індивідуального стилю майстра, та визначення ключових етапів у процесі му- зеєфікації гончарної спадщини опішненського гончаря. На початку ХХІ ст. поступово починає повертатися мода на твори народних майстрів – гончарні вироби, традиційну вишивку, вироби з дерева тощо. Оскільки вироби набирають популярності, то з’являється і все більше охочих займатися відповідними ремеслами. Це стосується і мистецтва гончаротворення. З’являються j

З історії розвитку мистецтва витинанки

Репозитарії

Схожі ресурси