Невідомий майстер кам’яних справ
На основі джерельної бази Державного архіву Чернігівської області досліджується історія храмового будівництва у с. Береза, що на Глухівщині. Аналізуючи проблему, автор вперше акцентує увагу на постаті невідомого архітектора, що займався спорудженням церкви у кінці ХІХ ст....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180755 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Невідомий майстер кам’яних справ / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 253-256. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180755 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1807552021-10-18T01:26:10Z Невідомий майстер кам’яних справ Шишкіна, Ю.А. Нова історія На основі джерельної бази Державного архіву Чернігівської області досліджується історія храмового будівництва у с. Береза, що на Глухівщині. Аналізуючи проблему, автор вперше акцентує увагу на постаті невідомого архітектора, що займався спорудженням церкви у кінці ХІХ ст. На основе имеющихся источников Государственного архива Черниговской области исследуется история храмового строительства в с. Береза, что на Глуховщине. Анализируя проблему, автор впервые акцентирует внимание на фигуре неизвестного архитектора, который занимался сооружением церкви в конце XIX в. Based on the available sources of the State Archives of the Chernihiv region, the history of temple construction in Bereza village is studied, which is on Hluhivshchina. Analyzing the problem, the author first focuses on the figure of an unknown architect who was engaged in the construction of the church at the end of the 19th century. 2018 Article Невідомий майстер кам’яних справ / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 253-256. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180755 94(477) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Шишкіна, Ю.А. Невідомий майстер кам’яних справ Сіверщина в історії України |
| description |
На основі джерельної бази Державного архіву Чернігівської області досліджується історія храмового
будівництва у с. Береза, що на Глухівщині. Аналізуючи проблему, автор вперше акцентує увагу на постаті невідомого архітектора, що займався спорудженням церкви у кінці ХІХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Шишкіна, Ю.А. |
| author_facet |
Шишкіна, Ю.А. |
| author_sort |
Шишкіна, Ю.А. |
| title |
Невідомий майстер кам’яних справ |
| title_short |
Невідомий майстер кам’яних справ |
| title_full |
Невідомий майстер кам’яних справ |
| title_fullStr |
Невідомий майстер кам’яних справ |
| title_full_unstemmed |
Невідомий майстер кам’яних справ |
| title_sort |
невідомий майстер кам’яних справ |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180755 |
| citation_txt |
Невідомий майстер кам’яних справ / Ю.А. Шишкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 253-256. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT šiškínaûa nevídomijmajsterkamânihsprav |
| first_indexed |
2025-07-15T21:02:01Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:02:01Z |
| _version_ |
1837748293142052864 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
253
джувальних роботах в Трьох-Анастасіївській церкві у
Глухові. Поява його прізвища у переліку творців храму
відкриває цікаві дослідницькі горизонти та, можливо,
згодом дозволить знайти його авторство у деяких збе-
режених елементах інтер’єру.
Третій лист відправлений з Києва 28 липня 1899 р. В
ньому Н. Терещенко повідомляв, що «вчера у меня был
Черниговский губернатор и я при этом случае просил
его оказать содействие к скорейшему утверждению
строительным отделением представленнаго Скоро-
падскими плана на разборку старой постройки Треха-
настасиевской церкви и постройку вместо нея часовни,
и губернатор обещал мне дело это двинуть, следова-
тельно через дней 4–5 полагаю получите разрешение
на разборку старой постройки церкви, а потому про-
шу Вас как только получится это разрешение, то пох-
лопочите, чтобы Скоропадские немедленно приступи-
ли к разборке этой постройки» [3, с. 47].
Як бачимо, проект каплички над склепами Скоро-
падських на місці старої церкви був готовий вже у
1899 р. Визначальним є факт зведення каплиці у фор-
мах, що наслідували українське бароко. Відомий дослід-
ник українського архітектурного модерну В. Чепелик у
своїй монографії наводить у якості першого прикладу
українського архітектурного стилю дерев’яний буди-
нок у с. Лебединці, зведений у 1856 р. на замовлення
Григорія Павловича Галагана академіком архітектури
Є.І. Червінським [5, с. 47]. Потім після кількадесятирічної
перерви до теми національного зодчества звернулися
лише на початку ХХ ст. Етапним архітектурним твором
для Лівобережжя став будинок Полтавського земства,
запроектований В.Г. Кричевським. Саме з цієї будівлі
почалося відродження самобутніх форм національно-
го зодчества. Цікаво, що проект земства розроблявся у
1903 р., а проект каплиці у Глухові – у 1899. Таким чи-
ном, каплиця Скоропадських хронологічно випереджає
відому полтавську пам’ятку на чотири роки і є предте-
чею нової течії в українській архітектурі.
Архітектурне рішення нової Трьох-Анастасіївської
церкви витримано у формах неовізантійського стилю,
що на той час був популярним на території імперії. Нато-
мість українські барокові мотиви популярними не були.
Скоропадські свідомо протиставили космополітизму Те-
рещенків національну традицію, через що в одному ар-
хітектурному комплексі опинилися дві цілком відмінні
споруди. На даний час важко сказати, хто був автором
проекту каплиці, але щодо задуму архітектурної програ-
ми можна висловити припущення, що він міг належати
матері останнього гетьмана – Марії Андріївні Скоропад-
ській, яка походила зі старовинного козацько-старшин-
ського роду Миклашевських та займала активну позицію
у питанні відновлення старовинних споруд. Стилістич-
ні риси українського бароко повинні були підкреслюва-
ти давність роду та вірність багатовіковій традиції, чим,
звичайно, не могли похвалитися Терещенки.
j
Враховуючи викладене, хочеться сподіватися, що ка-
плиця Скоропадських у Глухові отримає належне їй місце
в історії української архітектури на рубежі ХІХ– ХХ століть.
ПОСИЛАННЯ
1. Вечерський В.В. Пам’ятки архітектури і містобудування Лі-
вобережної України. Виявлення, дослідження, фіксація. – Київ:
Видавничий дім А.С.С., 2005. – 586 с.
2. Савельев Ю.Р. «Византийский стиль» в архитектуре России.
Вторая половина ХІХ – начало ХХ века. – СПб.: Лики России – Про-
ект – 2003, 2005. – 272 с.
3. Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 830,
оп. 1, спр. 31.
4. Скоропадський П.П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918.
– Київ-Філадельфія: Інститут української археографії та джере-
лознавства, 1995. – 494 с.
5. Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. – Київ:
КНУБА, 2000. – 378 с.
Юрченко С.Б. Три письма Николы Терещенко, касающихся
строительной истории Трех-Анастасиевской церкви
В статье идёт речь о датировке часовни Скоро-
падских в Глухове.
Ключевые слова: Терещенко, украинский архитек-
турный стиль.
Yurchenko S.B. Three letters of Mykola Tereshchenko, that
touch building history of church of Three Anastasias
To the article speech goes about the dating of chapel of
Skoropadsky in Hlukhіv.
Key words: Tereshchenko, Ukrainian architectural style.
10.04.2018 р.
УДК 94(477)
Ю.А. Шишкіна
НЕВІДОМИЙ МАЙСТЕР КАМ’ЯНИХ СПРАВ
На основі джерельної бази Державного архіву Чер-
нігівської області досліджується історія храмового
будівництва у с. Береза, що на Глухівщині. Аналізую-
чи проблему, автор вперше акцентує увагу на поста-
ті невідомого архітектора, що займався споруджен-
ням церкви у кінці ХІХ ст.
Ключові слова: архітектурна спадщина, споруджен-
ня церкви, дзвіниця, військовий інженер, с. Береза, Шо-
сткинський пороховий завод.
Архітектурне надбання – наше історичне багатство. Ти-
сячі пам’ятників, старовинних споруд прикрашають мі-
ста і села України. Вони повертають нас до яскравих сто-
рінок нашої історії, розповідають про драматичні події.
Однак, у більшості випадків автори цих архітектурних
шедеврів залишаються в нащадків у несправедливому за-
бутті. Повернення заслуженої слави і доброго імені будів-
ничих, здавалось би, незначних храмових архітектурних
споруд, і ставить за мету автор зазначеного дослідження.
Вивчення архітектурної спадщини Сумщини розпо-
чалося ще у ХІХ ст. Відомості про окремі пам’ятки тра-
пляються у працях архієпископа Філарета Гумілевсько-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
254
го [1], І. Фоміна [2], І. Левицького [3]. У 1920-х – 1930-х рр.
архітектурні пам’ятки докладно досліджували українські
пам’яткознавці Ф. Ернст [4], С. Таранушенко [5], М. Мака-
ренко [6], а в повоєнний період – Г. Логвин [7], В. Вечер-
ський [8] та ін. З появою у Глухові у 1998 р. Державного
історико-культурного заповідника інтенсифікувалися
пам’яткоохоронні дослідження на теренах міста та його
округи. Зокрема, з’являються роботи Ю.О. Коваленка [9],
Ю.А. Шишкіної [10; 11], О.М. Мірошниченка [12]. Дана ро-
бота постає невід’ємною складовою неперервного лан-
цюжка наукових пошуків зазначеної тематики.
Донедавна авторство збудованої у кінці ХІХ ст. цер-
кви Успіння Богородиці у с. Береза Глухівського району
було невизначеним, однак чергові архівні пошуки науко-
вих співробітників Національного заповідника «Глухів»
увінчалися успіхом. У фонді 127 Державного архіву Чер-
нігівської області була віднайдена справа «О рассмотре-
нии плана на пристройку к каменной церкви колоколь-
Рис. 1. План, фасад і два розрізи церкви Успіння Богородиці у с. Береза (ДАЧО, ф. 127, оп. 10, спр. 39).
ISSN 2218-4805
255
ни в с. Береза (имеется план) 16
марта 1878 г.», у якій зазначаєть-
ся ім’я військового інженера Івана
Івановича Гелька, який, «…маючи
покликання і талант до споруджен-
ня, виказує бажання керувати бу-
дівництвом кам’яної церкви та
дзвіниці і бере на себе всю відпо-
відальність» [13, арк. 14].
Іван Іванович Гельк народив-
ся 22 серпня 1818 р. у родині «зо-
лотых дел мастера Петербургской
губернии, вероисповедания люте-
ранского» [13, арк. 7]. Виховувався
у навчальному морському службо-
вому екіпажі, який пізніше став ін-
женерним артилерійським учили-
щем морського відомства. У 1831 р.
він вступає на службу до морського
екіпажу, через п’ять років отримує
звання унтер-офіцера, а ще через
два роки – прапорщика. Він при-
значається до корпусу інженерів
військових поселень, а пізніше –
до головного управління корпусу
при Віце-директорі Департамен-
ту по будівельній частині.
У 40-х роках ХІХ ст. І.І. Гельк
отримує посаду завідувача будівельними роботами спо-
чатку у м. Нижній-Новгород, потім у – м. Ярославль, а з
часом – на Тульському збройному заводі, де веде спо-
стереження за гідротехнічними спорудами. У 50-х роках
його відряджають до Шосткинського порохового заводу
як помічника інженера-підполковника Одинцова «…для
усиленного безостановочного и своевременного оконча-
ния работ по устройству вододействующих фабрик для
выделывания пороха», а вже через рік він «по воле на-
чальства назначен заведующим гидротехнических соору-
жений на Шосткинском пороховом заводе» [13, арк. 19].
У 60-х роках, у зв’язку з підпорядкуванням ШПЗ Харків-
скому воєнному округу, Гельк був зарахований до окруж-
ного інженерного управління цього округу [13, арк. 22].
Іван Іванович Гельк зробив блискучу кар’єру військового
і мав заслужений авторитет серед колег. Він був звільнений
за станом здоров’я як «генерал-майор с мундиром и пан-
сионом из государственного казначейства полного выс-
шего оклада 575 рублей серебром в год, а также с назначе-
нием пенсии из эмеритальной кассы военно-сухопутного
ведомства по 385 рублей серебром в год» [13, арк. 23]. За
відмінну і старанну службу двічі отримував разові грошові
нагороди у розміри 122 руб. 50 коп. та 145 руб. І.І. Гельк –
кавалер «орденов Св. Станислава ІІ и ІІІ ст., Св. Анны ІІ ст.,
Св. Владимира ІV ст., имеет бронзовую медаль на Ан-
дреевской ленте в память войны 1853–1856 годов и знак
отличия безупречной службы за 15 лет» 13, арк. 23]. Іван
Іванович мав дружину та доньку православного віроспо-
відання; маєтків за ними не числилось.
Вже після відставки І.І. Гельк проявляє ініціативу щодо
керівництва спорудженням церкви у с. Береза: «Я, ниже-
подписующийся отставной инженер генерал майор Гельк
(на основании ст. 337 уст. Стр. Т. ХII св. св. законов) даю сею
подписку в том, что имею право производить постройки
согласно ст. 195 того же устава, принимать на себя над-
зор и руководство при возведении каменной церкви во
имя Успения Богородицы в селе Береза Черниговской губ.
Глуховского уезда по планам мною составленным, рас-
смотренным и одобренным техническо-строительным
комитетом, и утвержденным Министром Внутренних
дел 1878 года октября 12 дня и обязуюсь отвечать за пра-
вильность и прочность, как в отношении самой построй-
ки, так в постройке при строительстве лесов и подмост-
ков. Отставной инженер генерал майор Гельк. 1879 года
февраля 24. Шосткинский пороховой завод» [13, арк. 25].
Про те, що на той час являла собою Береза, дізнаємося
із документа «Списки населённых мест Российской им-
перии» (1866 р.). У розділі під назвою «Глуховский уезд»
зазначається, що село Береза було козачим, з «казён-
ной и владельческой» власністю. Розташоване біля при-
току р. Береза за 7 верст від повітового міста Глухів. У
селі налічувалось 378 дворів, населення – 1243 чолові-
ки і 1346 жінок, одна православна церква [14, с. 208]. Із
матеріалів, оприлюднених в часописі «Черниговские
Рис. 2. Пояснення до плану будівництва церкви Успіння Богородиці (ДАЧО, ф. 127, оп. 10, спр. 39)
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
256
j
епархиальные известия», відомо, що у 1861 р. священи-
ком Успенської церкви с. Береза був Василь Неговоров.
На сторінках цього часопису можна знайти об’ємну ін-
формацію про призначення, переміщення, звільнення
церковнослужителів того або іншого населеного пунк-
ту Чернігово-Сіверщини [15 с. 297].
У фондах Державного архіву Чернігівської області збе-
рігається «План, фасад и два разреза Церкви во имя Успе-
ния Богородицы, предполагаемой к построению вновь
в селе Берёза, Черниговской губернии Глуховского уез-
да» (рис. 1) і пояснення до плану щодо влаштування кам’я-
ної церкви та кам’яної дзвіниці (рис. 2). [13, арк. 29–30].
Березівську Успенську церкву збудували у 1884 р. У
1925 р. вона була частково відремонтована коштом гро-
мади Української Автокефальної Церкви, якій вона на-
лежала у 20-х роках ХХ ст. [16 с. 122].
У 1933–1934 р. храм закрили, а у його приміщенні роз-
містили колгоспний склад, зерносховище. Успенську цер-
кву остаточно було знищено у 1940–1941 рр. [17, с. 63].
Архітектурне надбання нашої держави потребує все-
бічного, ґрунтовного дослідження, адже багато пам’яток
архітектурної історико-культурної спадщини є мало ви-
вченими і часто незаслужено залишаються поза увагою
професійних вчених, що унеможливлює внесення цих
об’єктів до переліку пам’яток культурної спадщини на-
ціонального чи місцевого значення, занесених до Дер-
жавного реєстру нерухомих пам’яток України.
ПОСИЛАННЯ
1. Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание
Харьковской епархии. – Отд. 3. – М., 1857. – 426 с.
2. Фомин П. Церковные древности Харьковского края – Харь-
ков, 1916. – С. 94–99.
3. Левитский И. Историческое прошлое г. Сум Харьковской гу-
бернии // Труды ХІІІ археологического съезда. – М., 1908. – Т. 2. – 85 с.
4. Ернст Ф. Українське мистецтво XVII–XVIII віків. – К., 1919.
– 32 с.
5. Таранушенко С. Пам’ятники архітектури Слобожанщини
XVII–XVIII віків // Питання історії архітектури та будівельної тех-
ніки України. – К.: Держбудвидав УРСР, 1959. – С. 44–80.
6. Макаренко Н. Памятники украинского искусства XVIII века /
Отдельный оттиск из журнала «Зодчий» за 1908 г. – СПб, 1908. – 9 с.
7. Логвин Г.Н. По Україні: Стародавні мистецькі пам’ятки. – К.:
Мистецтво, 1968. – 462 с.
8. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лі-
вобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К.: Ви-
давничий дім А.С.С, 2005. – 586 с.
9. Коваленко Ю.О. Село Некрасове у документах XVI–XVIII ст.
// Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 5. –
К. – Глухів, 2012. – С. 138 – 145.
10. Шишкіна Ю.А. Троїцький собор у Глухові напередодні руй-
нації // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць.
Вип. 5. – К. – Глухів, 2012. – С. 347–350.
11. Шишкіна Ю.А. Трьох-Анастасіївська церква – перлина глу-
хівської архітектури // Сіверщина в історії України. Збірник нау-
кових праць. Вип. 2. – К. – Глухів, 2009. – С. 135–139.
12. Мірошниченко О.М. Казарми 175 стрілецького Батурин-
ського полку в Глухові як потенційна пам’ятка історії // Сіверщи-
на в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 4. – К. – Глу-
хів, 2011. – С. 365–368.
13. Державний архів Чернігівської області, ф. 127, оп. 10,
спр. 39, 30 арк.
14. Мірошниченко О.М. Маловідоме джерело з історії Глухів-
щини ХІХ ст. // Сіверщина в історії України. Збірник наукових
праць. Вип. 3. – К. – Глухів, 2010. – С. 205–213.
15. Блакитний М.М. Списки церковнослужбовців Глухівського,
Конотопського і Кролевецького повітів Чернігівської губернії на
1861 р. (Матеріали часопису «Черниговские епархиальные изве-
стия») // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць.
Вип. 10. – К. – Глухів, 2017. – С. 295–299.
16. Мошик І.В. Село Береза Глухівського району напередодні
колективізації // Глухів та його округа. Збірник наукових праць
Глухівського краєзнавчого музею. – Глухів, 2008. – С. 120–124.
17. Книга пам’яті Сумської області. Т ІІ. Зруйновані храми Сум-
щини. Мартиролог втрачених святинь / ред. кол. З. Гузар, І. Шрурат,
А. Ярош, Г. Іванущенко та ін. – Суми: Ярославна, 2007. –324 с.
Шишкина Ю.А. Неизвестный мастер каменных дел
На основе имеющихся источников Государственно-
го архива Черниговской области исследуется история
храмового строительства в с. Береза, что на Глухов-
щине. Анализируя проблему, автор впервые акценти-
рует внимание на фигуре неизвестного архитектора,
который занимался сооружением церкви в конце XIX в.
Ключевые слова: архитектурное наследие, сооружение
церкви, колокольня, военный инженер, с. Береза, Шост-
кинский пороховой завод.
Shyshkina Yu.A. Unknown stonemason master
Based on the available sources of the State Archives of the
Chernihiv region, the history of temple construction in Bereza
village is studied, which is on Hluhivshchina. Analyzing the
problem, the author fi rst focuses on the fi gure of an unknown
architect who was engaged in the construction of the church
at the end of the 19th century.
Key words: architectural heritage, church buildings, bell
tower, military engineer, Bereza village, Shostka powder plant.
05.04.2018 р.
УДК 94(477):303.4(2–526.65+929.55) «18/190»
О.М. Мірошниченко
РЕЄСТР НАДГРОБКІВ XVIII –
ПОЧАТКУ ХХ СТ. ВОЗНЕСЕНСЬКОГО
КЛАДОВИЩА МІСТА ГЛУХОВА
В статті вперше вводиться до наукового обігу ре-
єстр надгробків XVIII – початку ХХ ст. Вознесенсько-
го кладовища. У формі таблиці подана інформація про
пам’ятки: місце розташування, тип, матеріал, ініціали
покійника, роки життя та смерті, стан збереження.
Ключові слова: Вознесенське кладовище, Глухів, над-
гробок, реєстр.
Вознесенське кладовище (далі ВК) м. Глухова привер-
тало увагу дослідників ще на початку ХХ ст. В роботі істо-
рика, генеалога, некрополіста Н.П. Чулкова ми знаходи-
мо перші описи надгробків з території ВК [1]. Аналізуючи
його роботу, можна зробити висновок, що науковець не
приїздив особисто на місце досліджень, а збирав матері-
ал шляхом анкетування та переписки із знавцями місце-
вої старовини. Н. Чулков охопив величезну територію, але
не отримав якісний опис об’єктів дослідження.
В радянській історіографії ми не знаходимо відомо-
стей про старовинні надгробки на території ВК. Пер-
шим, хто озвучив проблеми та перспективи вивчення
|