Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності
У статті йдеться про апробацію і адаптацію політичних ідей і суспільних проектів, що визначали структуру соціальної реальності і вели до переформатування міського простору, на прикладі одного з сегментів екстремального повсякденного життя городян (товарозабезпечення) у переломний період 1920-х рр....
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180765 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності / І.В. Непотенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 305-308. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180765 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1807652021-10-18T01:26:09Z Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності Непотенко, І.В. Нова історія У статті йдеться про апробацію і адаптацію політичних ідей і суспільних проектів, що визначали структуру соціальної реальності і вели до переформатування міського простору, на прикладі одного з сегментів екстремального повсякденного життя городян (товарозабезпечення) у переломний період 1920-х рр. В статье идет речь о апробации и адаптации политических идей и общественных проектов, которые определяли структуру социальной реальности и вели к переформатированию городского пространства, на примере одного из сегментов экстраординарной повседневной жизни горожан (товарного обеспечения) в переломный период 1920-х гг. The article is devoted to the problem of approbation and adaptation of political ideas and social projects that created the structure of social reality and transformed city space, on the example of trade implementation – one of the segments of extreme everyday life in 1920s. 2018 Article Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності / І.В. Непотенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 305-308. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180765 339 (477.51 – 25) «192» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Непотенко, І.В. Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності Сіверщина в історії України |
| description |
У статті йдеться про апробацію і адаптацію політичних ідей і суспільних проектів, що визначали структуру соціальної реальності і вели до переформатування міського простору, на прикладі одного з сегментів
екстремального повсякденного життя городян (товарозабезпечення) у переломний період 1920-х рр. |
| format |
Article |
| author |
Непотенко, І.В. |
| author_facet |
Непотенко, І.В. |
| author_sort |
Непотенко, І.В. |
| title |
Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності |
| title_short |
Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності |
| title_full |
Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності |
| title_fullStr |
Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності |
| title_full_unstemmed |
Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності |
| title_sort |
конфігурація торговельного простору чернігова в умовах екстремальної повсякденності |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180765 |
| citation_txt |
Конфігурація торговельного простору Чернігова в умовах екстремальної повсякденності / І.В. Непотенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 305-308. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT nepotenkoív konfíguracíâtorgovelʹnogoprostoručernígovavumovahekstremalʹnoípovsâkdenností |
| first_indexed |
2025-07-15T21:03:51Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:03:51Z |
| _version_ |
1837748395752554496 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
305
УДК 339 (477.51 – 25) «192»
І.В. Непотенко
КОНФІГУРАЦІЯ ТОРГОВЕЛЬНОГО
ПРОСТОРУ ЧЕРНІГОВА В УМОВАХ
ЕКСТРЕМАЛЬНОЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ
У статті йдеться про апробацію і адаптацію полі-
тичних ідей і суспільних проектів, що визначали струк-
туру соціальної реальності і вели до переформатуван-
ня міського простору, на прикладі одного з сегментів
екстремального повсякденного життя городян (това-
розабезпечення) у переломний період 1920-х рр.
Ключові слова: торговельна культура, міський про-
стір, система товарозабезпечення та екстремальна
повсякденність.
Кожна епоха формує певну система символів, які уви-
разнюють образ міста, та створює свою конфігурацію
суспільства. Переломні періоди вносять суттєві корек-
тиви у сталу організацію життя, виносячи норматив-
ну повсякденність у незручне предметне поле. Радян-
ська епоха була серед найбільш показових, особливо
у період її становлення. Нестабільність, суперечливі
процеси, кризові явища, нормування, невідповідність
задекларованого і реального та позбавлення традицій-
ності визначали її сутність. Впровадження нових радян-
ських проектів впливало на соціокультурну реальність,
невпинно коригуючи та змінюючи її. На тлі перетину
узвичаєної та екстраординарної повсякденності міс-
тяни намагалися реалізовувати свої щоденні практи-
ки та забезпечувати власні потреби, у тому числі і од-
ного з найважливіших сегментів – товарозабезпечення.
Оновлення методологічного арсеналу історичної на-
уки актуалізувало проблему міждисциплінарних меж та
необхідність інтеграції з іншими науковими дисциплі-
нами. У цьому контексті формування конструкту базу-
ється, зокрема, на визначенні теоретичних засад [4; 9]
та практичного втілення на макроісторичному рів-
ні [5]. Співвідношення мікроісторичних парадигм, по-
гляд на місце, як своєрідний соціокультурний об’єкт, у
поєднанні з предметним вивчення повсякдення у ло-
кальному зрізі (на прикладі Чернігова) на етапі закла-
дення фундаменту радянського режиму – один з імо-
вірних векторів дослідження, важливий для отримання
цілісної картини їх онтологічної та аксіологічної сторін.
Руйнівні наслідки війн і революції призвели до ви-
никнення товарної кризи. Дефіцит товарів вимагав
переструктурування торговельного ринку та пошуку
альтернативних способів товарозабезпечення. Відбу-
валася кількарівнева трансформація. Зовнішні і вну-
трішні фактори визначали неможливість подальшого
існування в узвичаєний спосіб, що в свою чергу поро-
джувало переформатування на локальному рівні з ви-
дозміною усталених буденних практик, а відтак і само-
го торговельного простору.
Модель образу радянського міста у 1920-х рр. та апро-
бація городянами політичних, економічних і суспіль-
них проектів формувалася двома способами. Перший
полягав у необхідності утримання цілісності просто-
ру, що змінювався, та збереженні городянами відчут-
тя рівноваги на перетині оптимістичних прогнозів і
реальних результатів. Другий – складання нових уні-
фікованих смислових орієнтирів. Обидва способи по-
рушували усталеність побутування городян і викриста-
лізовували їх повсякдення у новостановлених межах
на всіх рівнях життя.
З огляду на визначеність і постійність у дореволю-
ційний період торговельний простір був складений, а
тому історично опанований. В умовах товарної кризи
та проектності досліджуваного періоду він не міг про-
довжувати існувати у традиційному вигляді. Політична
нестабільність, воєнні перипетії, владні проекти, про-
сторова і соціальна трансформація визначили кілька
етапів його модифікацій (1919–1921 р. і 1921–1929 рр.)
Дефіцит товарів зумовив виникнення карткової сис-
теми. Відтепер міська буденність характеризувалася
нормованістю, уніфікацією та коригувалася відповід-
но до соціальної приналежності. На початковому ета-
пі закупівлею, доставкою до Чернігова та розподілом
продуктів першої необхідності займалася Чернігівська
крайова спілка кооперативів (з 1921 р. – Центральний
робітничий кооператив). Для цього у 1919 р. було ство-
рено дві «агентури»: одна – у Гомелі, друга – у Ніжині.
Однак, товари надходили у продаж зі значним запіз-
ненням та задовольняли потреби городян менш, ніж на
половину. Ускладнювала ситуацію транспортна розру-
ха [12, с. 3]. Отримані продукти жителі Чернігова купу-
вали через Губернський продовольчий комітет по про-
довольчих картках у пунктах видачі товарів [2, с. 3]. З
метою постачання продовольством 1919 р. все насе-
лення Чернігова поділили на три категорії. До першої
входили особи, що займалися фізичною працею, діти
3–12 років, вагітні жінки; до другої – службовці, учні,
діти до трьох років, діти старше 12 років, безробітні, ре-
місники, легкові візники, кур’єри, офіціанти, перукарі
та інші; до третьої – особи, що жили винятково на від-
сотки від грошових капіталів, домовласники, власни-
ки торговельно-промислових підприємств, священно-
служителі, особи вільних професій, городяни старші за
60 років, а також особи без певних занять. Загалом по
місту було 46 продовольчих пунктів [6, с. 1].
Для того, аби мати можливість отримувати продукти у
споживчих лавках свого району, городяни повинні були в
рахунок плати внести кошти авансом. Так, у липні 1919 р.
чернігівці, які входили до першої та другої категорій, от-
римували цукор по 1 1/1 ф. на одного, до третьої – по 1 ф.
Для отримання цукру місцеві жителі першої та другої ка-
тегорії вносили по 15 руб., третьої — по 10 руб. [6, с. 6]
Про чергові надходженням продуктів харчування го-
родяни дізнавалися з оголошень. Зокрема, в одному з них
йшлося про те, що чернігівці, які входили до першої кате-
горії, отримували хліб з розрахунку 1/4 ф. на особу. Без-
робітні робітники, які не мали карток першої категорії,
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
306
отримували хліб з Центрального товариства споживачів.
Містяни, що мали картки другої категорії, отримували в
лавках свого району по 3 ф. картоплі раз на три дні [6, с. 2].
В умовах становлення радянського торговельного
простору відбувалася монополізація продажу найнеоб-
хідніших товарів. Для цього на початку 1919 р. відбува-
лося вилучення з торговельних закладів та складів това-
рів першої необхідності (ниток, мануфактури, солі, чаю,
мила, борошна, цукру, тютюнових виробів, взуття, шкі-
ри, сірників, свічок та гасу) та передання до Центральної
спілки кооперативів (на Красній площі). За них власни-
ки отримували грошову компенсацію [15, арк. 1; 7, с. 14].
Утопічні ідеї радянського керівництва створюва-
ли ілюзію ідеального міста майбутнього. На практи-
ці ж, зіткнувшись з реальністю, відбувалися свідомісні
протиріччя. Половинчасте товарозабезпечення, деста-
білізована система державної торгівлі та низький то-
варообіг змушували радянське керівництво легалізува-
ти приватну торгівлю. Х з’їзд РКП (б) засвідчив відмову
від продрозкладки і повертав селян до ринкових відно-
син [16, арк. 31; 17, арк. 1]. Це, з одного боку, породжува-
ло переплетення кількох торговельних систем і призве-
ло до формування нового прошарку – непманів, однак
спостерігалася певна модусність, з іншого. Для городян
визрівала альтернатива товарозабезпечення, яка ча-
сто-густо ставала для них рятівною.
Почали співіснувати державна, кооперативна і при-
ватна торгівля. У першій третині 1920-х рр. 57 % від за-
гальної кількості торговельних закладів Чернігова були
зосереджені у руках приватників. Кооперація складала
40 % від усіх торговельних одиниць міста. До коопера-
тивних торговельних підприємств Чернігова входили:
великий роздрібний магазин «Універмаг», що знаходив-
ся у підпорядкуванні районної спілки; чотири продук-
тових і один книжковий магазини ГорЕпо, один магазин
сільськогосподарської спілки та крамниці ВСТ [17, арк. 2;
21, арк. 51; 30; 31; 32; 33; 34;35].
Торговельний простір міста, в межах якого відбувало-
ся задоволення споживчих потреб, охоплював визначені
території (Старий та Новий базари) та окремі торговель-
ні приміщення [3, с. 65]. Перші продовжували традиції
дореволюційного періоду, коригуючи лише місце роз-
ташування, залишаючись головним місцем задоволен-
ня торговельних потреб чернігівців. Другі – піддавалися
трансформації та освоєнню в межах складання нової тор-
говельної системи. У першій третині 1920-х рр. на Старо-
му базарі було 228 торгових приміщень, що вміщувалися
на сімох рядах [18, арк. 59]. Два ряди займали територію
між вул. Урицького (нині вул. П’ятницька) та вул. Трудо-
вою, п’ять – Красну площу [8, с. 4; 9, арк. 1; 20, арк. 27].
До 1928 р. відбувалося переформатування цієї частини
міського простору з торговельного в адміністративний
та зміщення акцентів з центральної частини міста на
Новий базар [22, арк. 414]. У 1920-х рр. на території Чер-
нігова було понад 800 торговельних закладів, включаю-
чи магазини, лавки, рундуки та склади [1, с. 1; 14, с. 48;
23, арк. 3; 36 арк. 1]. Чимала їхня кількість пояснювала-
ся малими розмірами та спеціалізацією на продажі од-
ного виду товарів. Більшість рундуків знаходилися на
базарах (близько 80 %) [24, арк. 31].
Домінуюча галузь господарювання та специфіка ре-
гіону впливала на формування харчового асортимен-
ту городян. Враховуючи особливості міста, додатковим
джерелом прибутків для чернігівців було сільське госпо-
дарство, а харчовий асортимент характеризувався тими
продуктами, що ними вирощувалися. За наявності при-
садибної ділянки вони реалізовували їх кількома шляха-
ми. Перший передбачав продаж пересічними городяна-
ми городини на базарах чи, в умовах грошових перебоїв
та лише часткової оплати праці у грошовому еквівален-
ті, обмін на інші товари. Для отримання присадибної ді-
лянки чернігівці мали бути дійсними членами однієї з
профспілок міста та звернутися до Губрадпрофспілки з
заявою із зазначенням кількості членів родини та ба-
жаним місцем розташування ділянки [25, арк. 8]. Дру-
гий шлях був можливий для тих, хто об’єднувався у ра-
дянські колективи, зокрема, трудові артілі, комуни та ін.
Їхні товаровідносини регламентувалися законом. Таким
чином, відбувалося формування своєрідних торговель-
них взаємозв’язків «між собою», на локальному рівні.
Комуна – одна з колективних форм існування, єди-
ний спосіб збереження хоча б частини церковного май-
на в умовах націоналізації та антирелігійної політики
і можливість продовження функціонування монасти-
ря. У Чернігові комуна діяла при Троїцькому монасти-
рі (3 серпня 1918 р. – до остаточної його ліквідації). У
користування земельної релігійної ремісничо-земле-
робської трудової комуни перейшло три монастирські
церкви та частина майна: земельні ділянки, угіддя,
господарчі будівлі та інвентар. Було створено низку ре-
місничих відділів (столярний, слюсарний, палітурний,
взуттєвий і відділ, що спеціалізувався на заготівлі та
виготовленні предметів культу – свічок, вина, церков-
ного начиння, богослужбових книг тощо) [26, арк. 2–9].
Комуна перебувала на самоутриманні, тому задово-
лення споживчих потреб її членів залежало від обсягів
власноруч вирощених продуктів (на пасіці, двох садах,
присадибній ділянці, які перейшли у їхнє користуван-
ня, відповідно маркуючи їх діяльність) та кількості про-
даних товарів, самотужки ними виготовлених (в кузні,
майстернях, від свічкового виробництва). Аналогічно
реалізовували товари також вихованці чернігівських
дитбудинків і члени артілей, прибуток від яких слу-
гував одним з додаткових джерел надходжень, конче
необхідних в умовах економічної кризи. Повсякдення
членів комуни, як і пересічних містян, обумовлювало-
ся і визначалося одним з домінуючих радянських по-
стулатів – принципом нормування, що поширювався
на всі його структури. Був складений перелік нормо-
ваних і ненормованих продуктів. Усі вирощені понад
ISSN 2218-4805
307
норму нормовані продукти у комуні підлягали торго-
вельній реалізації у державних магазинах у вигляді про-
дажу або обміну. Ненормовані продукти збували ана-
логічним шляхом. Отримані у грошовому еквіваленті
прибутки витрачали на задоволення потреб комуни та
укрупнення господарств. Решта коштів розподіляла-
ся між ними для задоволення їхніх потреб та складала
600 руб. на рік (близько половини місячного заробітку
службовців) [26, арк. 2–9].
Після переходу у 1923 р. споживчої кооперації з обов’яз-
кового на добровільне членство, почали створювати-
ся структури пайовиків. Пайові або забірні книжки от-
римували трудящі, які здійснювали спеціальні грошові
внески. Питаннями збору коштів займався ЦРК. Оскіль-
ки фінансових ресурсів для закупівлі потрібної кілько-
сті товарів у робкоопу було недостатньо, для отриман-
ня коштів пайовики додатково вносили цільові аванси,
що складали п’яту частину від їхніх пайових внесків.
Отримані від пайовиків кошти витрачалися на заготів-
лю сільськогосподарської та молочної продукції. Товари
до магазинів ЦРК надходили нерегулярно та у меншій
від потрібної кількості. Відтак для забезпечення жите-
лів Чернігова була створена система отримання товарів.
Щомісяця складався перелік «товарів для людності», які
чернігівці отримували у крамницях ЦРК, про що пові-
домлялося на шпальтах місцевих газет [10, с. 4].
Пайовики ділилися на дві категорії. Приналежність
до кожної з них визначалася розміром попередніх па-
йових внесків. Пайовики обох категорій отримували од-
накові товари, однак обсяг отриманого різнився [13, с. 4].
До кінця 1920-х рр. їхня кількість складала близько 17 %
населення Чернігова, половина з яких – члени профспі-
лок. Решту становили кустарі, пенсіонери, хатні робіт-
ниці та військовослужбовці [27, арк. 62].
Пайовики та члени профспілок, у порівнянні з ін-
шими чернігівцями, отримували певні пільги. З 1923 р.
Чернігівський робкооп розпочав роботу з кредитування
робітників та їхніх родин, що стало однією з форм това-
ровідносин та буденною нормою життя. Було створено
фонд кредитування, що складався з грошових та товар-
них надходжень губвиконкому та губернського робкоо-
пу. Щороку визначалася нормована кількість паїв. Кре-
дитування надавало можливість за рахунок поступових
виплат збільшити купівельну спроможність частини го-
родян та розширити асортимент придбаного [28, арк. 7].
Окрім системи кредитування для членів профспілок дія-
ла постійна 10 % знижка на товари у крамницях Черніго-
ва [17, арк. 1]. За сприяння робкоопу у Чернігові працю-
вало кооперативне підприємство – товариство взаємного
кредиту по вул. Шевченка (сучасний пр. Миру) та мага-
зини, підпорядковані ЦРК [29, арк. 1–21].
Київ був основним місцем закупівлі товарів для черні-
гівців (70 % усіх товарів). Однак після того, як з середини
1927 р. левову частку промислової та харчової продук-
ції почали купувати безпосередньо з фабрик та заводів
і центральних складів на умовах кооперування центрів
з державною промисловістю, роль Києва зменшилася до
20 %. Головними центрами постачання товарів до Чер-
нігова стали Москва і частково Харків. Закупівля напря-
му дозволяла скоротити транспортні витрати, що впли-
нуло на зниження цін на товари. Кількість придбаного
у селян в останній третині 1920-х рр. складала близько
10 % усіх товарів [27, арк. 64].
У першій половині 1920-х рр. основним постачальни-
ком товарів був приватний сектор. Політика радянської
влади була спрямована на суттєве його скорочення за ра-
хунок розширення мережі кооперативних торгових за-
кладів. З метою витіснення приватника для кооперати-
вів вводилися пільги при сплаті податків, що призвело
до скорочення приватного сектору. Однак, кооперати-
ви лише частково задовольняли споживчий попит горо-
дян, що викликало наприкінці 1920-х рр. дефіцит това-
рів, який переріс у товарну кризу. Згортання наприкінці
1920-х рр. приватного сектору спричиняло зниження рів-
ня задоволення споживчого попиту робітників та служ-
бовців. Через нестачу ресурсів, постачання товарів до
міста були нижчими від потреби. З останньої третини
1920-х рр. розпочався процес ліквідації і некооператив-
них торговельних закладів, зокрема, товариства роздріб-
ної торгівлі «Ларьок», що діяло в Чернігові з 1922 р. та
охоплювало 12 крамниць [11, с. 4]. Закриття цієї мережі
торговельних закладів також провокувало товарний де-
фіцит та визначило нездатність кооперації забезпечити
безперебійне постачання достатньої кількості товарів.
Отже, об’єктивні обставини, пов’язані з наслідками
війн, революції та соціально-політичні установки при-
звели до формування проектної ментальності і екс-
траординарної повсякденності та сприяли модифіка-
ції міського простору загалом і торговельного зокрема.
Узвичаєна торговельна культура не мала шансів бути ін-
тегрованою у радянську модель міста, тому піддавалася
переструктуруванню із закладенням фундаменту нових
форм торговельної знакової символіки.
ПОСИЛАННЯ
1. Бюллетень Губернского статистического бюро. – 1923. –
№ 1. – 8 с.
2. В рабочем кооперативе // Знамя советов (Чернигов). 1919.
– 7 декабря. – С. 3.
3. Луговський Б. У десятуху // Україна. Науковий трьохмісяч-
ник українознавства / [Відп. ред. М. Грушевський]. – К.: Держав-
не вид-во України, 1924. – Кн. 4. – С. 62–74.
4. Нагорна Л. Образ міста: регіональні аспекти вітчизняної ві-
зуалізації // Регіональна історія України. Збірник наук. статей. –
К., 2013. – Вип. 7. – С. 127–146.
5. Нариси повсякденного життя радянської України в добу НЕПу
(1921–1928): Кол. монографія в 2 ч. / [Відп. ред. С.В. Кульчицький].
– К.: Ін-т історії НАНУ. – 2009. – Ч. І. –45 с.; 2010. – Ч. 2. – 382 с.
6. Объявления отделов народного образования, юридическо-
го, Губфинотдела, здравоохранения, Горпродкома и др. – 1919. –
16 марта. – 8 с.
7. Приказы по отделам: труда, наробраза, здравоохранения,
продовольствия и финансов. – 1919. – 17 апреля. – 16 с.
8. Про порядок торгівлі на базарі // Червоний стяг (Чернігів).
– 1928. – 16 листопада. – С. 4.
9. Рыженко В. Исследователь в современном междисциплинар-
ном пространстве: возможности изучения образов и простран-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
308
ства города советской эпохи // Регіональна історія України. Збір-
ник наук. пр. – К., 2009. – Вип. 3. – С. 85–112.
10. Товари для людності // Червоний стяг (Чернігів). – 1929. –
28 лютого. – С. 6.
11. Товариство роздрібної торгівлі // Красное знамя (Черни-
гов). – 1925. – 15 апреля. – С. 4.
12. Товары для Чернигова // Знамя советов (Чернигов). – 1920.
– 7 апреля. – С. 3.
13. Цукор і чай – пайовикам // Червоний стяг (Чернігів). – 1930.
– 12 січня. – С. 4.
14. Черниговский округ в границах на 1 июля 1925 г. Краткие
статистические сведения. – Чернигов, 1925. – 56 с.
15. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1, спр. 169, 284 арк.
16. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-776, оп. 1, спр. 64, 179 арк.
17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1583, оп. 1, спр. 73, 199 арк.
18. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1, спр. 2249, 305 арк.
19. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 2, спр. 285, 224 арк.
20. Держархів Чернігівської обл., ф. П-10, оп. 1, спр. 686, 171 арк.
21. Держархів Чернігівської обл., ф. П-10, оп. 1, спр. 133, 217 арк.
22. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 2, спр. 284, 346 арк.
23. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 1188, 467 арк.
24. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-776, оп. 1, спр. 64, 86 арк.
25. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 1, спр. 671, 189 арк.
26. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-698, оп. 7, спр. 4, 64 арк.
27. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр. 67, 98 арк.
28. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1583, оп. 1, спр. 58, 117 арк.
29. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 1282, 144 арк.
30. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4101, 97 арк.
31. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4114, 149 арк.
32. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4115, 209 арк.
33. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4116, 179 арк.
34. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4122, 244 арк.
35. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1. спр. 4946, 63 арк.
36. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 1, спр. 368, 209 арк.
Непотенко И.В. Конфигурация торгового пространства
Чернигова в условиях экстремальной повседневности
В статье идет речь о апробации и адаптации по-
литических идей и общественных проектов, которые
определяли структуру социальной реальности и вели
к переформатированию городского пространства, на
примере одного из сегментов экстраординарной повсед-
невной жизни горожан (товарного обеспечения) в пе-
реломный период 1920-х гг.
Ключевые слова: торговая культура, городское про-
странство, система товарного обеспечения и экстре-
мальная повседневность.
Nepotenko I.V. The confi guration of Chernihiv trading space
under extreme everyday conditions
The article is devoted to the problem of approbation and
adaptation of political ideas and social projects that created
the structure of social reality and transformed city space, on
the example of trade implementation – one of the segments
of extreme everyday life in 1920s.
Key words: trade culture, local space, trade implementation
system and extreme everyday life.
21.02.2018 р.j
УДК 94(477): 351.851 «192/193»
Д.В. Рига
СКАСУВАННЯ ГІМНАЗІЙНОЇ ОСВІТИ
ТА ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНІХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МІСТА ЧЕРНІГОВА
У 20–30-тих РОКАХ XX СТОЛІТТЯ
У статті йдеться про ліквідацію гімназійної осві-
ти в Чернігові у 1919 р., створення нової системи се-
редньої освіти та функціонування середніх навчальних
закладів міста у 20–30-х роках XX ст.
Ключові слова: ліквідація, Чернігівська класична чоло-
віча гімназія, середні навчальні заклади, система освіти.
Питання функціонування середніх навчальних закла-
дів міста Чернігова в перші десятиріччя XX ст. досить ці-
каве в контексті загальної історії міста. Серед дослідни-
ків історії Чернігова слід згадати розвідки С. Лепявка,
В. Руденка, В. Сапона та ін.
В перші десятиріччя XX ст. суттєво змінюється на-
вчально-виховна система середньої освіти на теренах
колишньої Російської імперії: скасовується гімназій-
на освіта, створюються нові навчальні заклади. Влас-
не про це і піде мова в цій статті.
Доволі мирне життя мешканців Чернігова було по-
рушене революційним заколотом 1917 року. Споруди
чернігівських гімназій (жіночої та чоловічої) вціліли,
і навчально-виховний процес в них продовжувався за
радянську добу.
Чернігівська класична чоловіча гімназія (як навчаль-
ний заклад) після Жовтневого перевороту, «завдячуючи»
новим суспільним перетворенням, проіснувала тільки
два роки [1, с. 241–248]. Її дві будівлі деякий час зали-
шалися вільними. В одній споруді, де зараз знаходиться
Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарнов-
ського, розмістили Губпартшколу. У 1924 р. тут вже зна-
ходилась середня семирічна українська школа ім. М. Ко-
цюбинського. Газета «Червоний стяг» за 1924 р. писала:
«Школа за 6 років свого існування вже пережила три пе-
реселення: до будинку дворянського пансіону, до коли-
шнього пансіону гімназії і до будинку гімназії. Школа
починалась з 18 чоловік в 1917 році, вона мала 230 душ
дітей навесні 1923 року, а того ж року в осені – 400 душ.
Школа врешті дістала будинок бувшей гімназії (будів-
ля сучасного Чернігівського історичного музею), коли
його звільнила Губпартшкола. Довгий час вона була єди-
ною середньою українською школою в Чернігові, а те-
пер ставала найбільшою на Чернігівщині».
Відомо, що школа була організована влітку 1917 р.
за ініціативи дружини М. Коцюбинського Віри Устимів-
ни, яка спочатку створила дитячий майданчик на 10–
15 учнів. Першим директором стала Катерина Дмитрів-
на Стаднюк [2, с. 4.].
У 1920-х роках за рахунок створення нових типів
освітніх закладів (професійних, вечірніх) майже вдві-
чі розширилась мережа шкіл Чернігова [3, с. 38]. Для за-
безпечення освітою дорослого населення при клубах та
|