Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст.
У статті йдеться про ліквідацію гімназійної освіти в Чернігові у 1919 р., створення нової системи середньої освіти та функціонування середніх навчальних закладів міста у 20–30-х роках XX ст....
Saved in:
| Date: | 2018 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Series: | Сіверщина в історії України |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180766 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. / Д.В. Рига // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 308-311. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180766 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1807662021-10-17T01:26:42Z Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. Рига, Д.В. Нова історія У статті йдеться про ліквідацію гімназійної освіти в Чернігові у 1919 р., створення нової системи середньої освіти та функціонування середніх навчальних закладів міста у 20–30-х роках XX ст. В статье идёт речь о ликвидации гимназического образования в Чернигове в 1919 году, о создании новой системы среднего образования и функционирования средних учебных заведений города в 20-30-х годах XX века. The article deals with the elimination of gymnasium education in Chernihiv in 1919, and the creation of a new system of secondary education and the functioning of secondary schools in the city of Chernihiv in the 20-30th years of the XX century. 2018 Article Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. / Д.В. Рига // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 308-311. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180766 94(477): 351.851 «192/193» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Рига, Д.В. Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті йдеться про ліквідацію гімназійної освіти в Чернігові у 1919 р., створення нової системи середньої освіти та функціонування середніх навчальних
закладів міста у 20–30-х роках XX ст. |
| format |
Article |
| author |
Рига, Д.В. |
| author_facet |
Рига, Д.В. |
| author_sort |
Рига, Д.В. |
| title |
Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. |
| title_short |
Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. |
| title_full |
Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. |
| title_fullStr |
Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. |
| title_sort |
скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста чернігова у 20–30-х роках xx ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180766 |
| citation_txt |
Скасування гімназійної освіти та процес становлення середніх навчальних закладів міста Чернігова у 20–30-х роках XX ст. / Д.В. Рига // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 308-311. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT rigadv skasuvannâgímnazíjnoíosvítitaprocesstanovlennâseredníhnavčalʹnihzakladívmístačernígovau2030hrokahxxst |
| first_indexed |
2025-07-15T21:04:06Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:04:06Z |
| _version_ |
1837748400010821632 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
308
ства города советской эпохи // Регіональна історія України. Збір-
ник наук. пр. – К., 2009. – Вип. 3. – С. 85–112.
10. Товари для людності // Червоний стяг (Чернігів). – 1929. –
28 лютого. – С. 6.
11. Товариство роздрібної торгівлі // Красное знамя (Черни-
гов). – 1925. – 15 апреля. – С. 4.
12. Товары для Чернигова // Знамя советов (Чернигов). – 1920.
– 7 апреля. – С. 3.
13. Цукор і чай – пайовикам // Червоний стяг (Чернігів). – 1930.
– 12 січня. – С. 4.
14. Черниговский округ в границах на 1 июля 1925 г. Краткие
статистические сведения. – Чернигов, 1925. – 56 с.
15. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1, спр. 169, 284 арк.
16. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-776, оп. 1, спр. 64, 179 арк.
17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1583, оп. 1, спр. 73, 199 арк.
18. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-305, оп. 1, спр. 2249, 305 арк.
19. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 2, спр. 285, 224 арк.
20. Держархів Чернігівської обл., ф. П-10, оп. 1, спр. 686, 171 арк.
21. Держархів Чернігівської обл., ф. П-10, оп. 1, спр. 133, 217 арк.
22. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 2, спр. 284, 346 арк.
23. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 1188, 467 арк.
24. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-776, оп. 1, спр. 64, 86 арк.
25. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 1, спр. 671, 189 арк.
26. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-698, оп. 7, спр. 4, 64 арк.
27. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-90, оп. 1, спр. 67, 98 арк.
28. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1583, оп. 1, спр. 58, 117 арк.
29. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 1282, 144 арк.
30. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4101, 97 арк.
31. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4114, 149 арк.
32. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4115, 209 арк.
33. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4116, 179 арк.
34. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1, спр. 4122, 244 арк.
35. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-944, оп. 1. спр. 4946, 63 арк.
36. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-792, оп. 1, спр. 368, 209 арк.
Непотенко И.В. Конфигурация торгового пространства
Чернигова в условиях экстремальной повседневности
В статье идет речь о апробации и адаптации по-
литических идей и общественных проектов, которые
определяли структуру социальной реальности и вели
к переформатированию городского пространства, на
примере одного из сегментов экстраординарной повсед-
невной жизни горожан (товарного обеспечения) в пе-
реломный период 1920-х гг.
Ключевые слова: торговая культура, городское про-
странство, система товарного обеспечения и экстре-
мальная повседневность.
Nepotenko I.V. The confi guration of Chernihiv trading space
under extreme everyday conditions
The article is devoted to the problem of approbation and
adaptation of political ideas and social projects that created
the structure of social reality and transformed city space, on
the example of trade implementation – one of the segments
of extreme everyday life in 1920s.
Key words: trade culture, local space, trade implementation
system and extreme everyday life.
21.02.2018 р.j
УДК 94(477): 351.851 «192/193»
Д.В. Рига
СКАСУВАННЯ ГІМНАЗІЙНОЇ ОСВІТИ
ТА ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНІХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ МІСТА ЧЕРНІГОВА
У 20–30-тих РОКАХ XX СТОЛІТТЯ
У статті йдеться про ліквідацію гімназійної осві-
ти в Чернігові у 1919 р., створення нової системи се-
редньої освіти та функціонування середніх навчальних
закладів міста у 20–30-х роках XX ст.
Ключові слова: ліквідація, Чернігівська класична чоло-
віча гімназія, середні навчальні заклади, система освіти.
Питання функціонування середніх навчальних закла-
дів міста Чернігова в перші десятиріччя XX ст. досить ці-
каве в контексті загальної історії міста. Серед дослідни-
ків історії Чернігова слід згадати розвідки С. Лепявка,
В. Руденка, В. Сапона та ін.
В перші десятиріччя XX ст. суттєво змінюється на-
вчально-виховна система середньої освіти на теренах
колишньої Російської імперії: скасовується гімназій-
на освіта, створюються нові навчальні заклади. Влас-
не про це і піде мова в цій статті.
Доволі мирне життя мешканців Чернігова було по-
рушене революційним заколотом 1917 року. Споруди
чернігівських гімназій (жіночої та чоловічої) вціліли,
і навчально-виховний процес в них продовжувався за
радянську добу.
Чернігівська класична чоловіча гімназія (як навчаль-
ний заклад) після Жовтневого перевороту, «завдячуючи»
новим суспільним перетворенням, проіснувала тільки
два роки [1, с. 241–248]. Її дві будівлі деякий час зали-
шалися вільними. В одній споруді, де зараз знаходиться
Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарнов-
ського, розмістили Губпартшколу. У 1924 р. тут вже зна-
ходилась середня семирічна українська школа ім. М. Ко-
цюбинського. Газета «Червоний стяг» за 1924 р. писала:
«Школа за 6 років свого існування вже пережила три пе-
реселення: до будинку дворянського пансіону, до коли-
шнього пансіону гімназії і до будинку гімназії. Школа
починалась з 18 чоловік в 1917 році, вона мала 230 душ
дітей навесні 1923 року, а того ж року в осені – 400 душ.
Школа врешті дістала будинок бувшей гімназії (будів-
ля сучасного Чернігівського історичного музею), коли
його звільнила Губпартшкола. Довгий час вона була єди-
ною середньою українською школою в Чернігові, а те-
пер ставала найбільшою на Чернігівщині».
Відомо, що школа була організована влітку 1917 р.
за ініціативи дружини М. Коцюбинського Віри Устимів-
ни, яка спочатку створила дитячий майданчик на 10–
15 учнів. Першим директором стала Катерина Дмитрів-
на Стаднюк [2, с. 4.].
У 1920-х роках за рахунок створення нових типів
освітніх закладів (професійних, вечірніх) майже вдві-
чі розширилась мережа шкіл Чернігова [3, с. 38]. Для за-
безпечення освітою дорослого населення при клубах та
ISSN 2218-4805
309
школах міста відкривались пункти з ліквідації неписем-
ності, професійно-технічні та вечірні школи, школи ро-
бітничої молоді та при технікумах [4]. Новостворені шко-
ли розташовувались або у приміщеннях дореволюційних
освітніх закладів (у Володимирському училищі, Возне-
сенській приходській школі, жіночій та чоловічій гімна-
зіях) або, за умов житлової кризи, у вільних будинках,
часто-густо непристосованих для потреб навчання [5].
Крім того, одне навчальне приміщення могли ділити
між собою кілька освітніх закладів. Так у приміщенні
колишньої жіночої гімназії знаходилась третя школа, у
її флігелі – дев’ята; діти однієї школи навчались в кіль-
кох приміщеннях (зокрема, учні шкіл № 7 та № 17) [6].
Фінансових ресурсів місцевого бюджету для укомп-
лектування шкіл необхідними предметами не вистача-
ло. Для отримання додаткових коштів у 1921 р. в Черні-
гові була введена оплата за навчання у школах, розмір
якої залежав від заробітної плати батьків. Але за найбід-
нішими городянами, діти яких відвідували школи міста,
зберігалось право на безкоштовне навчання. Незважа-
ючи на введення оплати та матеріально-технічні труд-
нощі, кількість охоплених освітою чернігівців зростала.
Відтак, діти у більшості шкіл навчались у дві зміни [7].
У 1925 р. в обласному центрі у 14-ти середніх і 6-ти
неповних середніх школах працювало 463 учителя, на-
вчалось 10 129 дітей. Фахівців з середньою спеціальною
освітою готували технікуми: медичний, зоотехнічний,
механізації сільського господарства [8, с. 118].
Нова влада добре розуміла, що освіта відіграє над-
звичайно важливу роль у розбудові держави. У травні
1921 р. український радянський уряд видав декрет про
ліквідацію неписьменності. До цієї справи були залуче-
ні учителі та грамотні люди інших професій; швидки-
ми темпами створювалася мережа пунктів і шкіл лікві-
дації неписьменності (лікнепів). Вся робота Наркомосу
здійснювалась під безпосереднім керівництвом біль-
шовицької партії.
Упродовж перших 30-ти років радянської влади ос-
новним державним документом про народну освіту в
Україні служив «Кодекс законів про народну освіту в
УРСР», прийнятий 2 листопада 1922 р. «Кодекс» визна-
чав наступну систему шкільної освіти, яка існувала до
1930 р. Семирічна школа була головним середнім на-
вчальним закладом. В ній навчались діти віком від 8
до 15 років. Лише 1923 р. Наркомос видав «Єдиний ви-
ховно-навчальний план в установах соцвиху для дітей
до 15 років в УРСР». Він окреслював три головні аспек-
ти підготовки учнів: трудознавство, культурознавство
та природознавство.
25 липня 1930 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову «Про
загальне обов’язкове навчання». Цією постановою було
започатковане обов’язкове чотирикласне навчання.
У 1930–1931 рр. навчальному році в УСРР діяло
19 199 шкіл, в яких навчалось 3 708100 учнів усіх наці-
ональностей і народностей, що проживали в республі-
ці. Школи з українською мовою навчання становили
85 % від всієї кількості. Відомо, що у початковій школі
рідною мовою навчалось: українців – 97,4 %, росіян –
81,2 %, євреїв – 53 %, поляків – 52,4 %, німців – 89,3 %,
молдаван – 63,3 %, греків – 26 %, болгар – 84,9 %. Про-
те, за даними В. Кравець, у співвідношенні до чисель-
ності відповідного населення, українців училося мен-
ше, ніж росіян чи євреїв.
Для поліпшення сприйняття населенням українською
мовою видавалась і комуністична література. Змінився
соціальний склад учнів: понад 95 % становили діти ро-
бітників, селян-бідняків і середняків, радянських служ-
бовців, інтелігенції, червоноармійців. У школах навча-
лось 45 % дівчат.
У 1930–1931 навчальному році в школах працювало
103 854 учителя, з яких 25 % мали середню і вищу педа-
гогічну освіту і понад 50 % – загальну середню освіту.
Створюючи підростаючому поколінню умови для ово-
лодіння грамотою, держава ставила за мету підготува-
ти його до кваліфікованої праці. Причому школу розгля-
дали як одну з найважливіших ідеологічних інституцій,
покликаних забезпечити виховання мільйонів школярів
у дусі відданості більшовицькій партії, комуністичним
ідеалам. У 1932–1933 навчальному році в Україні працю-
вало вже майже 22 тис. шкіл, у яких навчалося 4,5 млн.
учнів. Учителів для них готували вищі педагогічні кур-
си, педагогічні технікуми та інститути народної освіти.
Щороку в них навчалось понад 15 000 студентів.
1934 року партійною постановою «Про структуру по-
чаткової і середньої школи в СРСР» було відмінено всі
типи шкіл і встановлено єдину систему освіти: початко-
ва школа (1–4 класи), неповна середня школа (1–7 кла-
си), середня школа (1–10 класи). Групи реорганізувались
у класи [9]. Окрема партійна постанова 1935 р. надала
конкретні вказівки про початок і закінчення шкільних
занять, тривалість уроку. Нею вводились правила пове-
дінки і єдина форма одежі для учнів, запроваджувались
єдині норми і п’ятибальна система оцінки успішності.
У 1937–1938 навчальному році в школах УРСР навча-
лося 5,5 млн., а в 1940–41 р. – 6,7 млн. учнів. Близько
третини числа учнів припадало на середні школи. На-
вчались у них, як правило, у дві зміни. Навіть у середніх
школах відчувався дефіцит учителів із вищою освітою.
Багато хто з кваліфікованих педагогів став жертвою
сталінських репресій. Були й інші негативні тенден-
ції. Припинення українізації супроводжувалося ско-
роченням кількості українських шкіл, наприкінці 30-х
років стало обов’язковим вивчення російської мови,
змінювалися українська абетка і граматика в напря-
мі наближення їх до російської.
У школах України в 1940–1941 навчальному році на-
лічувалось близько 4 млн. піонерів і понад 250 тис. ком-
сомольців. Жодної самостійності ці організації звичайно
ж не мали. Їхня діяльність була спрямована на встанов-
лення ідеологічного контролю над школярами, підпо-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
310
рядкування диктату більшовицької партії.
Чернігів не стояв осторонь загальноукраїнських осві-
тянських процесів. Кращими школами міста у 1925 р., за
свідченням Аркадія Верзилова, були «Семилетка име-
ни Ленина с русским языком, Семилетка имени Коцю-
бинского с украинским языком, Семилетка с еврейским
языком на ул. Коцюбинского № 40»... [10, с. 83]. Згідно
документів і свідчень сучасників подаємо перелік най-
більших середніх навчальних закладів міста Чернігова
у 20–30-х роках XX ст.
Середня трудова школа (сучасна школа № 2) створе-
на у 1919 р. на базі закритої жіночої гімназії. У 1922 році
колишній гімназії було присвоєно ім’я В. Короленка. 23
лютого 1924 р. школу ім. В. Короленка було переймено-
вано в навчальний заклад ім. В. Леніна. Він розташову-
вався на території Дитинця.
Середня трудова школа 1-го і 2-го ступенів (сучас-
на школа № 9). Організована влітку 1917 р. за ініціа-
тиви дружини М. Коцюбинського Віри Устимівни. Нав-
чання проходило російською мовою. З 24-х педагогів
вищу освіту мали тільки 18. Знаходилась тоді вона по
вул. Т. Шевченка, 24.
У приміщенні колишньої Чернігівської духовної се-
мінарії в 20–30-х роках XX ст. містився педінститут і се-
редня школа № 8 ім. С. Кірова.
З встановленням у м. Чернігові радянської влади на-
прикінці 1919 р. церква святих мучеників Михайла та
Федора, як і більшість інших храмів міста, була закри-
та. У приміщенні розмістили спортзал при учитель-
ському інституті, будівлю переобладнали відповідно
до нових потреб. Підтвердженням цього слугують знай-
дені в ході пізніших реставрацій кільця на підлозі, які
були встановлені та використовувалися для укріплен-
ня конструкцій, необхідних для підтримання волей-
больної сітки [11, с. 58].
На колишній вулиці Шафонській (Лассаля) було спо-
руджено триповерховий будинок для нової середньої
школи № 16 ім. Ф. Лассаля.
Після подій 1917 р. Чернігівське духовне училище при-
пинило своє існування. В його будівлі розмістили серед-
ній навчальний заклад – школу ім. П. Войкова. Вона на
той час була однією з найбільших в місті (зараз тут зна-
ходиться Будинок культури Будівельників) [12, с. 899].
Чернігівська семирічна трудова школа № 5 діяла до
початку Другої світової війни. Будівля школи зруйнова-
на під час перших бомбардувань міста у серпні 1941 р. (у
1943 р. школа № 5 розташовувалась по вулиці Артема, 8).
Середня загальноосвітня школа № 10 (зараз Чернігів-
ський колегіум № 11) була відкрита 1 вересня 1938 року
як школа № 10 ім. К. Ворошилова. Будівництво примі-
щення розпочалось у 1937 р. силами військового гарні-
зону. В перший набір до першої в Чернігівській облас-
ті російськомовної школи потрапило 458 вихованців та
35 учителів. У 1940 р. вона здійснила перший випуск 10
класу [13]. Її будівля знаходиться біля сучасної спору-
ди Чернігівського колегіуму № 11.
В середній школі № 15 ім. М. Горького у наш час зна-
ходиться середня школа № 1.
На пустирі південно-західної околиці міста у 1936 р., на
перехресті колишньої вулиці Польової (сучасна вул. В. Ма-
лясова) та вул. Межової , була збудована нова простора
та світла середня школа № 13 ім. П. Постишева з укра-
їнською мовою навчання. Її перший випуск відбувся у
1938 р. На сьогоднішній час тут розміщується та функ-
ціонує середня школа № 17.
За роки Другої світової війни Чернігів зазнав непо-
правних втрат. За офіційними результатами створеної
в Радянському Союзі Надзвичайної комісії, яка мала на
меті підрахувати збитки, завдані війною, у Чернігові
повністю або частково було зруйновано 1 740 будинків,
що складало 70 % усього житлового фонду міста. Разом
із промисловими та суспільними об’єктами було зруй-
новано понад 4 тисячі споруд, серед яких налічувалося
14 міських шкіл [14, с. 122].
Таким чином, зважаючи на нові зміни в суспільстві,
гімназійна освіта припинила своє існування у 1919 р. Її
змінила нова навчально-виховна система, яка склада-
лась з мережі середніх навчальних закладів.
Ця стаття не претендує на ґрунтовне та повне висвіт-
лення питання функціонування середніх навчальних за-
кладів Чернігова в означений період, однак в ній зро-
блена спроба аналізу і вивчення окремих аспектів історії
міста. Проблема становлення та розвитку освіти на Чер-
нігівщини потребує подальших історичних досліджень.
ПОСИЛАННЯ
1. Рига Д.В. До історії створення та діяльності навчального
закладу – Чернігівської класичної чоловічої гімназії у 1805–
1919 роках та історії будівель колишньої гімназії у XX століт-
ті / Д. Рига // Сiверянський лiтопис. – 2014. – № 4. – С. 241–248.
2. Чи не помилка? // Червоний стяг. – 1924. – 3 червня. – C. 4.
3. Острянко І., Непотенко І. Чернігів у 1920-х рр.: реалії по-
всякденного життя / А. Острянко, І. Непотенко // Краєзнавство.
– 2014. – № 2. – С. 38.
4. Держархів Чернігівської обл., ф. р. 942, оп. 1, спр. 4832, арк. 2;
ф. р. 305, оп. 1, спр. 1193, арк. 4; ф. р. 944, оп. 1, спр. 802, 97, арк. 121.
5. Держархів Чернігівської обл., ф. р. 305, оп. 1, спр. 1193, арк. 4;
ф. р. 944, оп. 1, спр .802, 97, арк. 122.
6. Держархів Чернігівської обл., ф. р. 305, оп. 1, спр. 486, 67
арк. 123.; ф. р. 15, оп. 1, спр. 256, арк. 38, 124.
7. Держархів Чернігівської обл., ф. р. 305, оп. 1, спр. 486, 67 арк.
125. Держархів Чернігівської обл., ф. р. 305, оп. 1, спр. 1193, арк. 6;
ф. р. 15, оп. 1, спр. 256, арк. 38.
8. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернігівська об-
ласть / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Тронько (голова)
та ін. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – 780 с.
9. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nashaucheba.
ru/v46098/%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1
%8F_%D0%BF%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3
%D1%96%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D1%83%D1%80%D1%81_%D0
%BB%D0%B5%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%B9?page=14.
10. Чернігів та його округа очима Аркадія Верзилова / О. Ко-
валенко // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук.
пр. – 2012. – № 12. – С. 83.
11. Непотенко І. Церква святих мучеників Михайла та Федора
як архітектурна пам’ятка Чернігова / І. Непотенко // Праці Цен-
тру пам’яткознавства. – 2014. – Вип. 25. – С. 58.
12. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. К., 1990. – С. 899.
13. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://
uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0
_%E2%84%96_10_(%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D
0%B3%D1%96%D0%B2).
ISSN 2218-4805
311
j
УДК 378 (477.51) «1921/1930»
С.В. Рой
РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ
ПРИ НІЖИНСЬКОМУ ІНСТИТУТІ НАРОДНОЇ
ОСВІТИ: ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ ТА
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРОТЯГОМ 1921–1930-х РР.
В статті охарактеризовані основні особливості
виникнення та функціонування робітничо-селянсько-
го факультету Ніжинського ІНО, структурні пере-
творення, також проаналізовано студентський та
викладацький склад.
Ключові слова: робітничо-селянський факультет,
Ніжинський інститут народної освіти, вечірній на-
родний університету імені Т. Шевченка.
Актуальність даного дослідження пов’язана з тим, що
в сучасних умовах розвитку демократичної України все
більшої значимості набуває історичний досвід в галу-
зі освіти. Особливий інтерес викликає проблема ство-
рення та становлення робітничої освіти у 20–30-х рр.
ХХ ст. як в Україні, так і в СРСР.
Дана проблема є малодослідженою в історичній лі-
тературі, незважаючи на те, що вона прямо чи опосе-
редковано ставала предметом досліджень багатьох
вітчизняних істориків. На сучасному етапі їй присвя-
чено недостатньо уваги. Серед найбільш вагомих праць
виділимо роботу С. Сірополка [16] та Г. Шевчука [19], які
одними з перших зробили спробу виважено, на осно-
ві документальних даних, показати причини, методи і
наслідки реформування народної освіти в радянській
Україні. Серед сучасних дослідників варто відзначити
роботи В. Майбороди [12], Л. Сігаєвої [15] та С. Тарнав-
ської [17], в яких коротко охарактеризовано напрями і
форми зміни в системі навчання Ніжинського інституту
народної освіти та робітничо-селянського факультету
при ньому. До того ж у даних розвідках подана харак-
теристика директивних матеріалів, присвячених дослі-
джуваній проблематиці.
Джерелами з вивченням даного питання можуть слу-
гувати спогади колишніх студентів Г.В. Носача «Перші
кроки Ніжинського робітфаку» [13] та В.А. Шевченка «Так
гартувалась інтелігенція» [18], які присвячені відкриттю
Ніжинського робітничо-селянського факультету і пода-
ють характеристику матеріальних умов студентства та
структурних перетворень, що відбувались на факультеті.
Слід відзначити, що в основу реформи вищої школи
було покладено завдання «дати кваліфікованих фахів-
ців». Влада ставила цілком прагматичну мету – отрима-
ти спеціалізовані кадри, в першу чергу, для відбудови
народного господарства, а в майбутньому – втілити в
життя грандіозні плани радянського керівництва. Була
ще одна мета освітньої реформи, про яку відверто спо-
віщали керівники держави, –«радянізація» наукових
установ і культурно-освітніх закладів. Їй мали спри-
яти різноманітні реорганізації, що в результаті при-
звело до встановлення більш щільного контролю над
ними з боку держави.
Ще з самого початку становлення нової радянської
трудової школи невідкладним завданням стало розро-
блення і впровадження нової системи педагогічної осві-
ти, встановлення знань і навиків, які необхідно дати сту-
дентам педагогічних навчальних закладів, з’ясування
контингенту студентів і викладачів. Друга Всеукраїнська
нарада з питань народної освіти, що відбулася в серпні
1920 р., затвердила систему педагогічної освіти в Укра-
їнській РСР. Вона грунтовалась на тому, що на педагогіч-
ній роботі (як у початковій, так і в семирічній школах)
повинні працювати вчителі з вищою освітою. Наркомос
України неодноразово підкреслював, що кваліфікація
сучасного педагога повинна бути вищою. У відповідно-
сті з цією настановою на Україні були створені педаго-
гічні навчальні заклади двох основних типів –технікуми
та інститути народної освіти (ІНО), переважно в скла-
ді двох факультетів: соціального виховання та робітни-
чого. Для реалізації цього завдання при нових ВНЗ ор-
ганізовували робітничі факультети [17, с. 32].
Згідно з урядовим декретом «Про робітничі факуль-
тети» від 1920 р., останні мали здійснювати підготов-
ку до вступу абітурієнтів на навчання у вищі навчальні
заклади, насамперед, активних, стійких у політично-
му відношенні на користь радянській владі і комуніс-
тичній партії робітників, які не мали відповідної ос-
вітньої підготовки [16, c. 89].
В Україні перший робітничий факультет було органі-
зовано у 1920 р. в Одесі, а в наступному році в різних мі-
стах України уже діяло 13 таких курсів. Перші робітфаки,
14. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Чернігівська об-
ласть / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Тронько (голова)
та ін. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1972. – 780 с.
Рига Д.В. Средние учебные заведения Чернигова в 20–
30-х годах XX века
В статье идёт речь о ликвидации гимназического
образования в Чернигове в 1919 году, о создании новой
системы среднего образования и функционирования сред-
них учебных заведений города в 20-30-х годах XX века.
Ключевые слова: ликвидация, Черниговская классиче-
ская мужская гимназия, средние учебные заведения, си-
стема образования.
Ryha D.V. Secondary schools of Chernihiv in the 20–30th
years of XX century
The article deals with the elimination of gymnasium
education in Chernihiv in 1919, and the creation of a new
system of secondary education and the functioning of
secondary schools in the city of Chernihiv in the 20-30th
years of the XX century.
Key words: liquidation of the Chernihiv classical male
gymnasium, secondary schools, education system.
10.02.2018 р.
|