Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки
В даній статті автор, використовуючи широке коло архівних документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена поновленню імен працівників крамниці «Торгсин»....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2018
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180771 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 329-332. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180771 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1807712021-10-17T01:26:48Z Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки Горох, М.В. Нова історія В даній статті автор, використовуючи широке коло архівних документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена поновленню імен працівників крамниці «Торгсин». В данной статье автор, используя широкий круг архивных документов, рассматривает неизвестные ранее страницы из истории функционирования магазина «Торгсин» в Ромнах. Особое внимание уделено восстановлению имен работников магазина «Торгсин». In this article the author using the wide circle of archive documents examines previously unknown pages of «Torgsin» history in Romny. The special attention is spared to renewal of workers’ names of Torgsin’s store. 2018 Article Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 329-332. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180771 94 (477.52) «1932/1935» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Горох, М.В. Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки Сіверщина в історії України |
| description |
В даній статті автор, використовуючи широке коло
архівних документів, розглядає невідомі раніше сторінки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ромнах. Особлива увага приділена поновленню імен працівників крамниці «Торгсин». |
| format |
Article |
| author |
Горох, М.В. |
| author_facet |
Горох, М.В. |
| author_sort |
Горох, М.В. |
| title |
Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки |
| title_short |
Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки |
| title_full |
Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки |
| title_fullStr |
Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки |
| title_full_unstemmed |
Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки |
| title_sort |
роменський універмаг «торгсин»: біографічні довідки |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180771 |
| citation_txt |
Роменський універмаг «Торгсин»: біографічні довідки / М.В. Горох // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2018. — Вип. 11. — С. 329-332. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT gorohmv romensʹkijunívermagtorgsinbíografíčnídovídki |
| first_indexed |
2025-07-15T21:04:57Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:04:57Z |
| _version_ |
1837748459674796032 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
329
УДК 94 (477.52) «1932/1935»
М.В. Горох
РОМЕНСЬКИЙ УНІВЕРМАГ «ТОРГСИН»:
БІОГРАФІЧНІ ДОВІДКИ1
В даній статті автор, використовуючи широке коло
архівних документів, розглядає невідомі раніше сторін-
ки з історії функціонування крамниці «Торгсин» у Ром-
нах. Особлива увага приділена поновленню імен праців-
ників крамниці «Торгсин».
Ключові слова: система «Торгсин», Ромни, крамни-
ця, біографія.
Історії життя пересічних громадян зрідка стають об’єк-
том вивчення дослідників. Вони є своєрідним безликим
тлом, на фоні якого відбуваються грандіозні перетворен-
ня, війни, революції. Познайомившись з ними ближче,
історики отримують унікальну можливість з незвично-
го боку поглянути на відомі їм події, виявити оптималь-
ні моделі виживання у складних соціально-економічних
і політичних умовах. Десятиліттями вітчизняні історики
уникали тематик, що прямо чи опосередковано пов’язу-
валися з суперечливими, ба навіть трагічними сторінка-
ми радянської дійсності першої половини 1930-х років.
Саме в цей складний період на історичній арені з’явила-
ся організація з дещо дивною назвою – «Торгсин». Їй су-
дилося відіграти ключову роль у процесі викачування ва-
лютних цінностей з кишень радянських громадян.
Перші наукові розвідки, присвячені роботі «Спеціальної
контори торгівлі з іноземцями на території СРСР» (ско-
рочено – Торгсин), з’явилися після розпаду Радянського
Союзу. Сьогодні беззаперечними фахівцями з даної про-
блематики є О.О. Осокіна та В.І. Марочко, в доробку яких
налічуємо одну монографію та з три десятки статей [1].
Активно розвивається так званий регіональний напря-
мок, у рамках якого історія організації вивчається на рівні
республік, областей, районів чи окремих населених пунк-
тів. Варто тут згадати праці І.В. Павлової, О.Ю. Орєшкіна,
О.Ю. Мельничук, І.В Шуйського, О.Д. Попова [2]. Однак,
питанням поновлення імен торгсинівських працівників
вони не приділяли достатньої уваги.
Пропонована розвідка має на меті поглянути на робо-
ту окремої філії об’єднання, в даному випадку мова йде
про Роменський універмаг «Торгсин», через постаті її
співробітників. Директор та його підлеглі ставали уосо-
бленням організації на місцях, від компетентності, толе-
рантності, умінь яких залежали її успішність і сприйнят-
тя населенням. Інформація про працівників універмагу
в Ромнах розпорошена по архівних справах, що зберіга-
ються в державних архівах Чернігова, Сум, Києва. Вона є
фрагментарною, тому не дозволяє відтворити повноцін-
ні біографії, хоча пропоновані біографічні довідки, нехай
і в загальних рисах, але реконструюють загальний образ
типового торгсинівського працівника.
1. Стаття підготовлена за підтримки Holodomor Research and
Education Consortium (Canadian institute of Ukrainian Studies,
University of Alberta).
Представництво Торгсину в Ромнах було одним з най-
потужніших на Чернігівщині. У березні 1933 р. на нього
припадало 14,3 % валютних надходжень Чернігівської
обласної контори «Торгсин» [3, арк. 13]. За даними про-
мислово-фінансового плану на 1934 р. обіг осередку мав
становити не менше 40,8 тис. руб. [4, арк. 74]. Філія об’єд-
нувала універмаг, два склади, до двох пунктів скуповуван-
ня цінностей. До грудня 1932 р. вона перебувала у складі
Харківської облконтори «Торгсин». Рішення про підпо-
рядкування її новоствореній обласній конторі з центром
у Чернігові закріпили наказом № 165 по Всеукраїнській
конторі «Торгсин» від 21 листопада 1932 р. [5, арк. 55].
Роменський універмаг «Торгсин» відкрили 16 серпня
1932 р. у будинку № 3 по вулиці Шевченка [6, арк. 35].
Уродженка с. Протасівка (нині у складі с. Сміле) Ромен-
ського району Сумської області Варвара Логан (1915 р. н.)
пригадувала: «У Ромнах у той час, коли я була на тих кур-
сах, то спостерігала, як тут на Шевченківському бульва-
рі був торгсин, й біля цього торгсину коли я проходила,
то завжди повно людей в черзі стояло. В черзі стояли до
торгсина, а тут на хіднику сиділи люди, хоч кожного разу
поліція їх проганяла, й можна було спостерігати кожно-
го ранку, як підбирали цих людей» [7, с. 259].
Ім’я першого директора універмагу нам не вдалося
встановити. Хворіючи на сухоти, він 2 жовтня 1932 р.
відбув на лікування до санаторію, чим змусив керівниц-
тво Харківської обласної контори «Торгсин» підшукува-
ти йому заміну [8, арк. 7 та зв.]. Вибір пав на члена пар-
тії Ф.Ф. Антоненка. 27 жовтня 1932 р. той обійняв посаду
директора універмагу з окладом у 300 руб., однак очо-
лював її менше року [9, арк. 1]. На початку літа 1933 р.
Ф.Ф. Антоненка звільнили з забороною обіймати будь-
які посади в організації (наказ № 82 по Роменському
універмагу «Торгсин» від 2 червня 1933 р.) [8, арк. 23].
Суворі обмеження стали наслідком звинувачень його в
злочинній халатності, невмілому управлінні осередком,
що завдало збитків системі на понад 500 руб. 23 вересня
1933 р. справу передали прокуратурі м. Ромни, рік пото-
му – переадресували харківській міліції, однак і на по-
чаток 1935 р. жодних рішень по ній не було прийнято.
Справа продовжувала перебувати в категорії незавер-
шених [10, арк. 49; 11, арк. 114; 12, арк. 170].
Ф.Ф. Антоненка змінив уродженець Ромнів Василь Яко-
вич Нижник (1901 р. н.) [8, арк. 23]. Здобувши початкову
освіту, він пройшов професійний шлях від учня до поміч-
ника директора місцевого механічного заводу, отримав
фах формувальника, у 1930 р. поповнив ряди ВКП(б) [13,
арк. 346; 14, арк. 166; 15, арк. 149 та зв.] В анкеті слухача
торгсинівських курсів, датованій 22 листопада 1933 р.,
значилося, що загальна підготовка Василя Яковича є за-
довільною, на заняття він не спізнювався, користував-
ся авторитетом, вважався «ідеологічно витриманим» з
цілком прийнятною успішністю [13, арк. 347]. За його
керівництва намітилися якісні зрушення в роботі уні-
вермагу, а ударне виконання валютного плану першого
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
330
півріччя 1934 р. було винагороджено грошовою премі-
єю в 150 руб. Ще 200 руб. В.Я. Нижник мав розподілити
між підлеглими [16, арк. 61]. Посаду директора Василь
Якович залишив наприкінці серпня 1934 р. Востаннє
його прізвище згадується у листі уповноваженого Нар-
комзовнішторгу СРСР М.А. Каттеля до свого підлеглого
в Чернігівській області М.Н. Полонського від 21 листо-
пада 1934 р., де він радить негайно звільнити В.Я. Ниж-
ника та передати справу на нього в суд. Ймовірно, Ва-
силя Яковича звинувачували в розтраті, як і більшість
тогочасних співробітників універмагу [12, арк. 195 зв.].
З 1 вересня 1934 р. обов’язки керівника місцевої фі-
лії поклали на члена КП(б)У Матвія Абрамовича Ітенбер-
га (1900 р. н.), який не вирізнявся ні гарною освітою, ні
фахом [8, арк. 44; 13, арк. 6; 17, арк. 11]. Одразу вплину-
ти на роботу універмагу він, зрозуміло, не зміг, про що
не забарилася написати газета «Конкурсний листок», що
видавалася конкурсною комісією Чернігівської обласної
контори «Торгсин». У номері за 10 вересня 1934 р. зазна-
чалося, що Матвія Абрамовича зарахували до торгсинів-
ських керівників, які «ганебно відстають в боротьбі за
виконання плану». Показники виконання плану дійсно
були низькі – всього 29,1 % [18, арк. 2].
«Поблизу крамниці щоденно чекає натовп покупців
до ста осіб, – доповідав у січні 1933 р. інспектор Хар-
ківської облконтори «Торгсин» А.І. Черніковський, – ба-
гато приїжджих очікують по три доби і не можуть до-
чекатися... При відкритті натовп покупців винятково
прямує в бакалійний відділ» [19, арк. 76]. Першими ке-
рівниками бакалійного та продовольчого відділів Ро-
менського універмагу «Торгсин» стали А.М. Костянен-
ко (1903 р. н.) і Геннадій Гнатович Ващенко (1906 р. н.).
Обійнявши 16 серпня 1932 р. посаду завідувача про-
двідділу, А.М. Костяненко нічим особливим себе не
проявив, натомість зумів завдати збитків об’єднанню
на понад 19,1 тис. руб. (справа передана до суду 23 ве-
ресня 1933 р.) [11, арк. 114; 19, арк. 57]. Аналогічна доля
спіткала Г.Г. Ващенка, керівника бакалійного відділу з
1 серпня 1932 р. Розмір завданої ним шкоди вимірю-
вався сумою в понад 6,4 тис. руб. (в суд справу направи-
ли 17 грудня 1933 р.) [8, арк. 1; 10, арк. 49; 11, арк. 114;
19, арк. 57]. Швидких рішень по таким справам очіку-
вати не доводилося, що надто дратувало керівників
облконтори. Підозрювані місяцями, а то й роками, очі-
кували на їх розгляд без жодних суттєвих санкцій, ок-
рім хіба що звільнення.
Налагодити роботу продовольчого і бакалійного відді-
лів універмагу був покликаний Афанасій Петрович Лисен-
ко (1895 р. н.), який приступив до виконання обов’язків
завідувача 1 липня 1933 р. Він здобув початкову освіту,
протягом 1915–1919 рр. служив у царській армії, мав фах
продавця. На посаді Афанасій Петрович протримався
орієнтовно до кінця листопада 1933 р. [9, арк. 55 зв.; 15,
арк. 116 та зв.; 20, арк. 192; 21, арк. 27 зв.]. Йому на зміну
18 січня 1934 р. прийшов комсомолець Дмитро Олексан-
дрович Васюта (1911 р. н.) [15, арк. 43 та зв.]. Ледь проми-
нуло півроку, а нового завідувача продвідділу спіймали
на крадіжці товарів на загальну суму в понад 25 руб. зо-
лотом. У серпні 1934 р. Дмитра Олександровича зааре-
штували [8, арк. 44; 12, арк. 171].
Керівником промислового відділу, а водночас і заступ-
ником директора універмагу, з 29 березня 1933 р. і до кінця
1934 р. значився уродженець м. Суми Андрій Дмитрович
Кірічек (1891 р. н.). Освіту він здобув початкову, протягом
1915–1918 рр. служив рядовим у царській армії, до при-
ходу в Торгсин працював мануфактурником [14, арк. 152–
153 зв.; 20, арк. 192]. До роботи А.Д. Кірічек ставився сум-
лінно, був енергійним, ударником, про що неодноразово
йшлося в його характеристиках. За перевиконання валют-
ного плану четвертого кварталу 1934 р. Андрія Дмитро-
вича заохотили грошовою винагородою в розмірі поса-
дового окладу, а це 150 руб. [16, арк. 62–63; 22, арк. 176].
Обличчям універмагу були продавці, які щоденно об-
слуговували відвідувачів. Вони неприємно вражали по-
купців своїм неохайним виглядом і брудним одягом. У
січні 1933 р. інспектор Харківської облконтори «Торгсин»
А.І. Черніковський був настільки вражений цим фактом,
що наполегливо радив директору філії придбати нові ха-
лати, проте до його думки ніхто не дослухався. До питан-
ня забезпечення співробітників новим спецодягом звер-
талися й пізніше, хоча і безрезультатно. Так, у листопаді
1933 р. на загальних зборах колективу Роменського уні-
вермагу «Торгсин» його озвучив завідувач кадрів Чернігів-
ської облконтори І.Л. Розенберг [9, арк. 55; 19, арк. 76–77].
Чи не з перших днів функціонування крамниці в Ром-
нах посаду продавця займав член КП(б)У Ісак Гілевич
Аронов (1900 р. н.). У грудні 1932 р. на нього поскаржився
відвідувач, якого Ісак Гілевич нібито обважив, за що був
покараний доганою з попередженням [8, арк. 9 зв.; 23,
арк. 4]. Рік потому І.Г. Аронова, вже, до речі, колишнього
співробітника Торгсину, звинуватили в розтраті на суму
в 381 руб. Протягом 1933 р. в зловживаннях звинуватили
й інших продавців універмагу: Гольмана (завдав збит-
ків на понад 1,9 тис. руб.), Соніну-Девіну (7,4 тис. руб.),
Раєва (16,2 тис. руб.) [10, арк. 49; 11, арк. 114]. Продавчи-
ню ж М.С. Погасій звільнили у березні 1934 р. за обва-
жування і грубе поводження з покупцями [20, арк. 183].
Запаси торгсинівських товарів зберігалися у 2–3 скла-
дах загальною площею 520 м2 [24, с. 379]. У 1933 р. функції
завскладом виконував В.В. Мірошнік, якого вже 3 червня
звільнили, звинувативши в завданні збитків об’єднанню
на майже 5 тис. руб. [8, арк. 23 зв.; 11, арк. 114]. Розсліду-
вання просувалося повільно, мандруючи між прокурату-
рою та міліцією. Остання згадка про нього датується січ-
нем 1935 р., коли рішення по ній ще не було [12, арк. 170].
Значно більше інформації збереглося про бухгалтерів
універмагу. Олександр Семенович Назаров (1887 р. н.)
походив з родини службовців, здобув середню освіту,
трудовий шлях розпочав на залізниці, де десять років
пропрацював контролером. Наступні чотири роки він
ISSN 2218-4805
331
значився бухгалтером Роменського шкіряного заводу,
ще два – помічником бухгалтера Роменського відділення
Держбанку. 10 липня 1932 р. О. С. Назаров влаштувався
завідувачем оперативного обліку Роменського універма-
гу «Торгсин», а за дев’ять днів обійняв посаду бухгалте-
ра з щомісячним окладом 300 руб. [15, арк. 154 зв.; 19,
арк. 57]. Подальші перестановки в бухгалтерії радше
походили на сімейні сварки із-за посади та уникнення
відповідальності. Помічник бухгалтера Леонард Кази-
мирович Войцехович (1895 р. н.) з перших днів роботи
характеризував Олександра Семеновича як «трохи бух-
галтера, трохи економіста», що відчуває себе заслабким
для посади старшого бухгалтера, тому бажає її покину-
ти. У грудні 1932 р. Л.К. Войцеховича підвищили до за-
ступника бухгалтера, а головним бухгалтером 15 січня
1933 р. призначили досвідченого працівника Римарен-
ка. Стан здоров’я останнього не дозволив йому пристати
на пропозицію, тому він поступився посадою на користь
О.С. Назарова, сам же вдовольнився функціями заступни-
ка. Однак Олександр Семенович сам бажав бути заступ-
ником. За таких обставин керівництво Торгсину виріши-
ло підвищити до головного бухгалтера Л.К. Войцеховича,
а Римаренка залишити заступником. В результаті таких
пертурбацій О.С. Назаров втратив можливість обіймати
престижну посаду заступника, натомість був понижений
до звичайного бухгалтера. В універмазі одразу розпоча-
лася потужна кампанія з дискредитації новопризначе-
ного головного бухгалтера і його заступника, яка буду-
валася на викритті соцпоходження працівників (Леонард
Казимирович походив з дворян, а Римаренко – з коли-
шніх фабрикантів). Проігнорувати нові данні керівниц-
тво Торгсину не могло. У червні 1933 р. Л.К. Войцеховича
звільнили з посади, заборонивши працювати в представ-
ництвах системи, до того ж йому інкримінували несвоє-
часність подання звітів, злочинні дії тощо [8, арк. 10 зв.,
23; 25, арк. 311; 26, арк. 57–58]. Чи отримав з цього ди-
віденди Олександр Семенович – невідомо. Як би там не
було, але у квітні 1935 р. він значився серед кращих ка-
сирів пункту скуповування цінностей, де, ймовірно, пра-
цював до ліквідації універмагу [27, арк. 95].
Після звільнення Л.К. Войцеховича посаду старшого
бухгалтера обійняв Максим Іванович Няньчук (1896 р. н.)
[8, арк. 23]. По закінченні 1914 р. вчительської шко-
ли (здобув спеціальність «вчитель початкових класів»)
він потрапляє на фронти Першої світової війни, де стає
фельдшером. Залишивши службу в 1917 р., М.І. Няньчук
вступив до школи ІІ ступеня (колишня гімназія), далі на-
вчався на вищих фінансово-економічних курсах. У 1931 р.
він отримав диплом «економіста обліку», що дозволило
претендувати на економічні посади в різних радянських
організаціях. Влаштувавшись у Торгсин, він з усією при-
таманною йому самовідданістю починає працювати, чіт-
ко виконує покладені на нього обов’язки, за що у листо-
паді 1934 р. отримує подяку з занесенням до трудового
списку [14, арк. 160–161 зв.; 15, арк. 148; 16, арк. 63 зв.].
Валютні цінності населення зносило до пунктів скупо-
вування цінностей, яких у місті працювало щонаймен-
ше два (один приймав побутове золото, інший – срібло,
золоті монети та іноземну валюту). Золото скуповувало-
ся у великому, світлому та зручному для роботи примі-
щенні поряд з універмагом на розі вулиць Шевченка та
Луценка. З 3 серпня 1932 р. його обслуговував годинни-
кар і ювелір Мойсей Львович Непомнящий (1894 р. н.) [8,
арк. 1 зв.]. Свій трудовий шлях він розпочав у Харкові,
згодом перебрався до Конотопа, а вже звідти – до Ром-
нів. Отриманого досвіду йому вистачило, щоб влашту-
ватися до Торгсину приймальником золота з окладом
у 225 руб. [15, арк. 152; 19, арк. 57]. Інспектори, що пе-
ревіряли роботу скуппункту, характеризували Мойсея
Львовича як самовідданого працівника, який «не шко-
дує ні часу, ні здоров’я», за що заохочувався грошови-
ми винагородами і продовольчими пайками вартістю
в 12 руб. золотом. З вересня 1934 р. до його обов’яз-
ків додали скуповування діамантів [8, арк. 20–21, 44].
Кваліфікація приймальника-оцінювача срібла була
менш переконливою. Меєр Овсійович Рассинський
(1903 р. н.) був педагогом, який непогано орієнтувався в
ремонті годинників. У Ромнах він почергово змінив кіль-
ка місць роботи: вісім років працював годинникарем,
рік – завклубом, два роки – секретарем, ще чотири – пе-
дагогом. У Торгсин він влаштувався у травні 1933 р., про-
те як довго там працював – невідомо [15, арк. 185 та зв.].
Отже, в Роменському універмазі «Торгсин» спостері-
галася значна плинність кадрів як серед адміністрації
філії, так і серед рядових працівників. Більшість з них
не мала достатнього рівня освіти чи кваліфікації, щоб
обіймати керівні посади, забезпечувати безперебійну
роботу осередку. Вони не надто переймалися питанням
виконання валютного плану та плану реалізації товарів,
натомість збагачуючись за рахунок системи. Так, про-
тягом 1933 р. звинувачення в зловживанні та завданні
збитків Торгсину висунули ледь не всім ключовим спів-
робітникам філії. Дана проблематика потребує подаль-
шого вивчення, зокрема заповнення прогалин в біогра-
фіях працівників, з’ясуванні їх подальшої долі.
ПОСИЛАННЯ
1. Осокина Е.А. За зеркальной дверью Торгсина / Е.А. Осоки-
на // Отечественная история. – 1995. – № 2. – С. 86–104; Її ж: Золото
для индустриализации: «Торгсин» / Е.А. Осокина. – М.: РОССПЭН,
2009. – 592 с.; Її ж: Торгсин в советской экономической системе
1930-х годов / Е.А. Осокина // Труды Института российской исто-
рии РАН. – 2013. – № 11. – С. 206–226; Марочко В.І. «Торгсин»:
золота ціна життя українських селян у роки голоду (1932–1933) /
В. Марочко // Український історичний журнал. – 2003. – № 3. –
С. 90–103; Його ж: Обмін побутового золота на хліб в Україні пе-
ріоду Голодомору 1932–1933 років / В. Марочко // Український іс-
торик. – 2008. – № 3–4. – С. 194–209.
2. Павлова И.В. Торгсины в Западно-Сибирском крае / И.В. Пав-
лова // Экономика и организация. – 2003. – № 3. – С. 162–169; Оре-
шкин О.Ю. Организационно-правовые мероприятия по проти-
водействию хищениям и злоупотреблениям в работе торговой
сети Ивановской областной конторы Торгсин в 1933–1935 гг. /
О.Ю. Орешкин // Вестник Владимирского юридического инсти-
тута. – 2012. – № 4. – С. 162–165; Мельничук О. Київська облас-
на контора «Торгсину» (1931–1936 рр.): становлення та функціо-
Сіверщина в історії України, випуск 11, 2018
332
j
УДК 94(477): 321.02 «1941/1943»
Н.М. Салтан
ВНЕСОК ВАСИЛЯ ДУБРОВСЬКОГО
ТА ДМИТРА СОЛОВЕЯ У РОЗБУДОВУ
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОГО
ЖИТТЯ ХАРКОВА ЗА ЧАСІВ
НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ, 1941–1943 РР.
У статті аналізується громадсько-політична ді-
яльність яскравих представників харківського істеб-
лішменту – В.В. Дубровського та Д.Ф. Соловея в роки
нацистської окупації. Авторка дійшла висновку, що
саме ці особи стали найбільш дієвими представниками
товариства «Просвіта», які намагались культивува-
ти та поширювати українську національну ідею у під-
німецькому Харкові у 1941–1943 рр.
Ключові слова: громадська діяльність, окупація, на-
цистський режим, товариство «Просвіта», Харків.
Складні і суперечливі тенденції спроб відродження
та розвитку сфери гуманітарного життя у роки окупа-
ції, антропологічний вимір та оцінка подій Другої сві-
тової війни в останні роки стають доволі популярними.
Традиційна штучна та спаплюжена героїка і батальність
доленосних епізодів, притаманних радянській історіо-
графії, відходить у минуле. Все частіше предметом до-
слідження стають аспекти повсякденного життя меш-
канців регіонів України, що опинилися під німецькою
окупацією. У свою чергу об’єктом таких наукових роз-
відок виступають окремі особистості, що мали певний
вплив на перебіг подій, пов’язаних з національно-куль-
турним відродженням та культивуванням української на-
ціональної ідеї в кінці першої половини XX ст. Одними з
таких яскравих персоналій, що залишили глибокий слід
в історії Харкова часів окупації, стали уродженці Чер-
нігівщини – Василь Дубровський (1897–1966) та Дмитро
Соловей (1888–1966), діяльність яких у 1941–1943 рр. на-
була майже хрестоматійного характеру.
Варто зауважити, що життєдіяльності окремих пер-
соналій, які зіграли значну роль у організації спроб на-
ціонального відродження Харкова та Харківщини 1941–
1943 рр., історії функціонування товариства «Просвіта» та
інших громадських організацій, специфіці культурно-ос-
вітнього життя прифронтової зони, присвятили свої праці
вітчизняні історики: Л. Бадєєва [1], В. Казимір [6], М. Ко-
валь [7], Д. Титаренко [22], Р. Рибальченко [11; 12], А. Ско-
робогатов [15; 16], Т. Чугуй [23; 24; 25].
До першоджерел з даної теми варто віднести й до-
кументальні матеріали фонду Р-2982 Державного архі-
ву Харківської області, фонду 1 опису 23 Центрально-
го державного архіву громадських об’єднань України
та статті в окремих номерах газети «Нова Україна»,
яка, майже безперервно, друкувалась у Харкові з груд-
ня 1941 по серпень 1943 року, висвітлюючи яскраві епі-
зоди громадсько-політичного та культурного життя мі-
ста та області [2; 3; 20; 21; 9; 17].
Аналіз реального перебігу подій тих років був би не-
можливим без опрацювання спогадів персоналій, які жили
нування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук:
спеціальність 07.00.01 «Історія України» / О.Ю. Мельничук. – К.,
2015. – 18 с; Шуйський І.В. Всеукраїнська контора «Торгсин» у Хар-
кові в 1932–1934 роках / І.В. Шуйський // Studia Slobozhanica: Ма-
тер. міжнар. наук.-метод. конф. – Харків, 2016. – С. 86–90; Попов А.
Деятельность в Крыму Всесоюзного объединения по торговле с
иностранцами в СССР (1931–1936 гг.) / А. Попов // Ученые запис-
ки Таврического национального университета им. В.И. Вернадс-
кого. Серия «История». – 2007. – Т. 20. – № 1. – С. 66–72.
3. Державний архів Чернігівської області (далі – Держархів
Чернігівської обл.), ф. Р-1369, оп. 1, спр. 42, 26 арк.
4. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 571, 292 арк.
5. Державний архів Сумської області (далі – Держархів Сум-
ської обл.), ф. Р-1629, оп. 1, спр. 4, 69 арк.
6. Центральний державний архів вищих органів влади та управ-
ління України (далі – ЦДАВО України), ф. 4051, оп. 1, спр. 23, 66 арк.
7. Великий голод в Україні 1932–1933 років : у IV т. / [виконав-
чий директор комісії Джеймс Мейс]. – К. : Вид. дім «Києво-Моги-
лянська академія», 2008. – Т. ІІІ : Свідчення очевидців для Комі-
сії Конгресу США. – 2008. – 782 с.
8. Держархів Сумської обл., ф. Р-5608, оп. 1, спр. 8, 58 арк.
9. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 20, 60 арк.
10. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 94, 203 арк.
11. Держархів Чернігівської обл., ф. П-616, оп. 1, спр. 379, 124 арк.
12. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 334, 237 арк.
13. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 33, 392 арк.
14. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 125, 207 арк.
15. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 57, 241 арк.
16. Держархів Чернігівської обл., ф. П-470, оп. 1, спр. 932, 102 арк.
17. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 119, 59 арк.
18. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 543, 6 арк.
19. Держархів Сумської обл., ф. Р-1629, оп. 1, спр. 3, 78 арк.
20. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 133, 215 арк.
21. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 56, 59 арк.
22. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 330, 291 арк.
23. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 58, 42 арк.
24. Горох М. В. Роменська крамниця «Торгсин» (1932–1935 рр.) /
М.В. Горох // Сіверщина в історії України: збірник наукових праць. –
К. – Глухів, 2017. – Вип. 10. – С. 377–385.
25. ЦДАВО України, ф. 4051, оп. 1, спр. 180, 320 арк.
26. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-1369, оп. 1, спр. 4, 438 арк.
27. Держархів Чернігівської обл., ф. Р-2063, оп. 1, спр. 578, 318 арк.
Горох Н .В . Роменский универмаг «Торгсин»:
биографические справки
В данной статье автор, используя широкий круг ар-
хивных документов, рассматривает неизвестные ра-
нее страницы из истории функционирования магазина
«Торгсин» в Ромнах. Особое внимание уделено восста-
новлению имен работников магазина «Торгсин».
Ключевые слова: система «Торгсин», Ромны, мага-
зин, биография.
Horokh M.V. Romny department store «Torgsin»: biograph-
ical profi les
In this article the author using the wide circle of archive
documents examines previously unknown pages of «Torgsin»
history in Romny. The special attention is spared to renewal
of workers’ names of Torgsin’s store.
Key words: system of «Torgsin», Romny, store, biography.
13.02.2018 р.
|