Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень
Майбутнє екологічного регулювання у промисловому секторі зумовлене не лише політичними рішеннями і заходами, але й інтенсивністю і характером інвестування в певні види економічної діяльності, зокрема екологічно орієнтованими вимогами, які пред'являються до інвестиційних проєктів. Зміна пріорите...
Gespeichert in:
| Datum: | 2021 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2021
|
| Schriftenreihe: | Економіка промисловості |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180808 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень / М.Ю. Заніздра // Економіка промисловості. — 2021. — № 3 (95). — С. 25–51. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180808 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1808082021-10-20T01:26:12Z Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень Заніздра, М.Ю. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Майбутнє екологічного регулювання у промисловому секторі зумовлене не лише політичними рішеннями і заходами, але й інтенсивністю і характером інвестування в певні види економічної діяльності, зокрема екологічно орієнтованими вимогами, які пред'являються до інвестиційних проєктів. Зміна пріоритетності й ефективності інструментарію екологічного регулювання, поява нових і скасування традиційних важелів впливу залежать від траєкторії науково-технічного прогресу, розвитку нових сфер економічної діяльності, таких як цифрові послуги, трансформація екологічного сліду, утвореного промисловістю, а також від нового розуміння екологічних викликів майбутнього. У зв'язку з цим підвищується актуальність форсайтингу пріоритетних підходів, інструментів і напрямів екологічного регулювання стратегічного розвитку національної промисловості виходячи з найбільш стійких і домінуючих тенденцій уполітичній і фінансовій сферах, що визначають довгострокові стратегії економічного розвитку на макрорівні на 2030-2050 рр.Виокремлено базові напрями форсайтингу у сфері екологічного регулювання: моніторинг та комплексний аналіз коеволюції глобальних економічної та екологічної систем під егідою ООН; проблемно-орієнтований форсайтинг вузько специфічних, мікро- територіальних унікальних екосистем і явищ із жорсткою локальної прив'язкою; національні та наднаціональні науково-технічні стратегії довгострокового економічного розвитку, включаючи трансформацію інвестиційних пріоритетів у промисловості. На підґрунті аналізу основних інвестиційних тенденцій у сфері сталого розвитку визначено основні бар'єри для екологізації промисловості: інвестиційний розрив у країнах, що розвиваються, та низька активність приватних інвесторів. Здійснено огляд номенклатури, географії поширення й ефективності практичного застосування "зелених" інвестиційних продуктів, інструментів та ринків, у тому числі: "зелені" облігації, "стійкі" фонди та ESG- фонди, індекси акцій сталого розвитку, "партисипативне інвестування" у формі прикладних інвестиційних програм державно-приватного партнерства. Визначено специфіку національних стратегій розвитку світових промислових центрів-макроекономік США, ЄС і КНР, які динамічно та інноваційно розвиваються, спрямовані на декарбонізацію енергетичного сектору і досягнення так званої "вуглецевої нейтральності" економіки в рамках "зеленого нового курсу": кількісні цілі, обсяг інвестування, система мотивації підприємців.Визначено основні принципи екологічного регулювання майбутнього (на перспективу 2030-2050 рр.): "досягнення цілей сталого розвитку" (ЦСР), "моніторинг інвестиційних тенденцій", "індикативне планування" і "сценарне прогнозування" заходів та ініціатив щодо досягнення ЦСР, "партисипативність інвестування" в розвиток смарт- інфраструктури і провідних інновацій з метою екологічно орієнтованої трансформації технологічних укладів убік їх вуглецевої нейтральності та "екологічно диференційованої фіскальної політики" - протекціоністської та санкційної. Будущее экологического регулирования в промышленном секторе во многом продиктовано не только политическими решениями и мерами, но также интенсивностью и характером инвестирования в определённые виды экономической деятельности, а также экологически ориентированными требованиями, которые предъявляются к инвестиционным проектам. Изменение приоритетности и эффективности инструментария экологического регулирования, появление новых и упразднение традиционных рычагов влияния зависят от траектории научно-технического прогресса, развития новых сфер экономической деятельности, таких как цифровые услуги, трансформация экологического следа промышленности, а также нового понимания экологических вызовов будущего. В связи с этим повышается актуальность форсайтинга приоритетных подходов, инструментов и направлений экологического регулирования стратегического развития национальной промышленности исходя из наиболее стойких и доминирующих тенденций в политической и финансовой сферах, определяющих долгосрочные стратегии экономического развития на макроуровне на 2030-2050 гг.Выделены базовые направления форсайтинга в сфере экологического регулирования: мониторинг и комплексный анализ коэволюции глобальных экономической и экологической систем под эгидой ООН; проблемно-ориентированный форсайт узко- специфических, микро-территориальных уникальных экосистем и явлений с жесткой локальной привязкой; национальные и наднациональные научно-технические стратегии долгосрочного экономического развития, включая трансформацию инвестиционных приоритетов в промышленности. На основе анализа основных инвестиционных тенденций в сфере устойчивого развития определены основные барьеры для экологизации промышленности: инвестиционной разрыв в развивающихся странах и низкая активность частных инвесторов. Представлен обзор номенклатуры, географии распространения и эффективности практического применения "зелёных" инвестиционных продуктов, инструментов и рынков. В том числе: "зеленые" облигации, " устойчивые" фонды и ESG- фонды, индексы акций устойчивого развития, "партисипативное инвестирование" в форме прикладных инвестиционных программ государственно-частного партнерства. Также установлена специфика национальных стратегий развития мировых промышленных центров - динамически и инновационно развивающихся макроэкономик США, ЕС и КНР, направленные на декарбонизацию энергетического сектора и достижение так называемой "углеродной нейтральности" экономики в рамках "Зеленого нового курса": количественные цели, объём инвестирования, система мотивации предпринимателей.Определены основные принципы экологического регулирования будущего (на перспективу 2030-2050 гг.): "достижение целей устойчивого развития" (ЦСР), "мониторинг инвестиционных тенденций", "индикативное планирование" и "сценарное прогнозирование" мероприятий и инициатив по достижению ЦСР, "партисипативность инвестирования" в развитие смарт-инфраструктуры и передовых инноваций с целью экологически ориентированной трансформации технологических укладов в сторону их углеродной нейтральности и "экологически дифференцированной фискальной политики" - протекционистской и санкционной. The future of environmental regulation in the industrial sector is largely dictated not only by political decisions and measures, but also by the intensity and nature of investments in certain types of economic activities, as well as by the environmentally-oriented requirements that are imposed on investment projects. Changing the priority and effectiveness of environmental regulation tools, the emergence of new and the abolition of traditional levers of influence depends on the trajectory of scientific and technological progress, the development of new fields of economic activity, such as digital services, the transformation of the ecological footprint of industry, as well as a new understanding of the environmental challenges of the future.Therefore, the relevance of priority approaches’ foresighting, tools and directions of environmental regulation of the strategic development of a national industry based on the most persistent and dominant trends in the political and financial spheres that define long-term strategies of economic development at the macro level for 2030-2050, is increasing.The paper provides basic directions of foresight in the field of environmental regulation: monitoring and comprehensive analysis of the co-evolution of global economic and environmental systems under the auspices of the United Nations; problem-oriented foresighting of narrowly specific, micro-territorial unique ecosystems and phenomena with a strict local binding; national and supranational scientific and technical strategies for long-term economic development, including the transformation of investment priorities in industry. Based on the analysis of the main investment trends in the field of sustainable development, the main barriers to greening the industry were identified: the investment gap in developing countries and low activity of private investors. An overview of the nomenclature, geography of distribution and effectiveness of the practical application of "green" investment products, instruments and markets were presented. They include: "green" bonds, "sustainable" funds and ESG-funds, Indices of sustainable development stocks, "participatory investment" in the form of applied investment programs of public-private partnership. In addition to this, the specifics of national strategies for the development of the world's industrial centers - dynamically and innovatively developing macroeconomics of the United States, the EU and the People's Republic of China, aimed at decarbonizing the energy sector and achieving the so-called "carbon neutrality" of the economy within the framework of the "Green New Deal" were also established: quantitative goals, the volume of investment, the system of motivation of entrepreneurs.According to the results of the analysis, the main principles of environmental regulation of the future (for the perspective of 2030-2050) were defined: "achieving the Sustainable Development Goals" (SDGs), "monitoring investment trends", "indicative planning" and "scenario forecasting" of measures and initiatives to achieve the SDGs, "participativeness of investments" in the development of smart infrastructure and advanced innovations for the purposeof environmentally-oriented transformation of t 2021 Article Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень / М.Ю. Заніздра // Економіка промисловості. — 2021. — № 3 (95). — С. 25–51. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 1562-109Х DOI: doi.org/10.15407/econindustry2021.03.025 JEL: O14, O44, Q57 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180808 338.45:502.33:502.5 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| spellingShingle |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Заніздра, М.Ю. Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень Економіка промисловості |
| description |
Майбутнє екологічного регулювання у промисловому секторі зумовлене не лише політичними рішеннями і заходами, але й інтенсивністю і характером інвестування в певні види економічної діяльності, зокрема екологічно орієнтованими вимогами, які пред'являються до інвестиційних проєктів. Зміна пріоритетності й ефективності інструментарію екологічного регулювання, поява нових і скасування традиційних важелів впливу залежать від траєкторії науково-технічного прогресу, розвитку нових сфер економічної діяльності, таких як цифрові послуги, трансформація екологічного сліду, утвореного промисловістю, а також від нового розуміння екологічних викликів майбутнього. У зв'язку з цим підвищується актуальність форсайтингу пріоритетних підходів, інструментів і напрямів екологічного регулювання стратегічного розвитку національної промисловості виходячи з найбільш стійких і домінуючих тенденцій уполітичній і фінансовій сферах, що визначають довгострокові стратегії економічного розвитку на макрорівні на 2030-2050 рр.Виокремлено базові напрями форсайтингу у сфері екологічного регулювання: моніторинг та комплексний аналіз коеволюції глобальних економічної та екологічної систем під егідою ООН; проблемно-орієнтований форсайтинг вузько специфічних, мікро- територіальних унікальних екосистем і явищ із жорсткою локальної прив'язкою; національні та наднаціональні науково-технічні стратегії довгострокового економічного розвитку, включаючи трансформацію інвестиційних пріоритетів у промисловості. На підґрунті аналізу основних інвестиційних тенденцій у сфері сталого розвитку визначено основні бар'єри для екологізації промисловості: інвестиційний розрив у країнах, що розвиваються, та низька активність приватних інвесторів. Здійснено огляд номенклатури, географії поширення й ефективності практичного застосування "зелених" інвестиційних продуктів, інструментів та ринків, у тому числі: "зелені" облігації, "стійкі" фонди та ESG- фонди, індекси акцій сталого розвитку, "партисипативне інвестування" у формі прикладних інвестиційних програм державно-приватного партнерства. Визначено специфіку національних стратегій розвитку світових промислових центрів-макроекономік США, ЄС і КНР, які динамічно та інноваційно розвиваються, спрямовані на декарбонізацію енергетичного сектору і досягнення так званої "вуглецевої нейтральності" економіки в рамках "зеленого нового курсу": кількісні цілі, обсяг інвестування, система мотивації підприємців.Визначено основні принципи екологічного регулювання майбутнього (на перспективу 2030-2050 рр.): "досягнення цілей сталого розвитку" (ЦСР), "моніторинг інвестиційних тенденцій", "індикативне планування" і "сценарне прогнозування" заходів та ініціатив щодо досягнення ЦСР, "партисипативність інвестування" в розвиток смарт- інфраструктури і провідних інновацій з метою екологічно орієнтованої трансформації технологічних укладів убік їх вуглецевої нейтральності та "екологічно диференційованої фіскальної політики" - протекціоністської та санкційної. |
| format |
Article |
| author |
Заніздра, М.Ю. |
| author_facet |
Заніздра, М.Ю. |
| author_sort |
Заніздра, М.Ю. |
| title |
Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень |
| title_short |
Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень |
| title_full |
Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень |
| title_fullStr |
Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень |
| title_full_unstemmed |
Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень |
| title_sort |
форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2021 |
| topic_facet |
Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180808 |
| citation_txt |
Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національної промисловості: макрорівень / М.Ю. Заніздра // Економіка промисловості. — 2021. — № 3 (95). — С. 25–51. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| series |
Економіка промисловості |
| work_keys_str_mv |
AT zanízdramû forsajtingekologíčnogoregulûvannârozvitkunacíonalʹnoípromislovostímakrorívenʹ |
| first_indexed |
2025-07-15T21:08:13Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:08:13Z |
| _version_ |
1837748656145432576 |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 25
2021, № 3 (95)
УДК 338.45:502.33:502.5 DOI: http://doi.org/10.15407/econindustry2021.03.025
Марія Юріївна Заніздра,
канд. екон. наук, старший науковий співробітник
Інститут економіки промисловості НАН України
вул. Марії Капніст, 2, м. Київ, 03057, Україна
E-mail: marin2015zzz@gmail.com
orcid.org/0000-0002-3528-0212
ФОРСАЙТИНГ ЕКОЛОГІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ: МАКРОРІВЕНЬ
Майбутнє екологічного регулювання у промисловому секторі зумовлене не лише по-
літичними рішеннями і заходами, але й інтенсивністю і характером інвестування в певні
види економічної діяльності, зокрема екологічно орієнтованими вимогами, які пред'явля-
ються до інвестиційних проєктів. Зміна пріоритетності й ефективності інструментарію еко-
логічного регулювання, поява нових і скасування традиційних важелів впливу залежать від
траєкторії науково-технічного прогресу, розвитку нових сфер економічної діяльності, таких
як цифрові послуги, трансформація екологічного сліду, утвореного промисловістю, а також
від нового розуміння екологічних викликів майбутнього. У зв'язку з цим підвищується ак-
туальність форсайтингу пріоритетних підходів, інструментів і напрямів екологічного регу-
лювання стратегічного розвитку національної промисловості виходячи з найбільш стійких і
домінуючих тенденцій у політичній і фінансовій сферах, що визначають довгострокові
стратегії економічного розвитку на макрорівні на 2030-2050 рр.
Виокремлено базові напрями форсайтингу у сфері екологічного регулювання: моні-
торинг та комплексний аналіз коеволюції глобальних економічної та екологічної систем під
егідою ООН; проблемно-орієнтований форсайтинг вузько специфічних, мікро-територіаль-
них унікальних екосистем і явищ із жорсткою локальної прив'язкою; національні та надна-
ціональні науково-технічні стратегії довгострокового економічного розвитку, включаючи
трансформацію інвестиційних пріоритетів у промисловості. На підґрунті аналізу основних
інвестиційних тенденцій у сфері сталого розвитку визначено основні бар'єри для екологіза-
ції промисловості: інвестиційний розрив у країнах, що розвиваються, та низька активність
приватних інвесторів. Здійснено огляд номенклатури, географії поширення й ефективності
практичного застосування "зелених" інвестиційних продуктів, інструментів та ринків, у
тому числі: "зелені" облігації, "стійкі" фонди та ESG-фонди, індекси акцій сталого розвит-
ку, "партисипативне інвестування" у формі прикладних інвестиційних програм державно-
приватного партнерства. Визначено специфіку національних стратегій розвитку світових
промислових центрів-макроекономік США, ЄС і КНР, які динамічно та інноваційно розви-
ваються, спрямовані на декарбонізацію енергетичного сектору і досягнення так званої "ву-
глецевої нейтральності" економіки в рамках "зеленого нового курсу": кількісні цілі, обсяг
інвестування, система мотивації підприємців.
Визначено основні принципи екологічного регулювання майбутнього (на перспекти-
ву 2030-2050 рр.): "досягнення цілей сталого розвитку" (ЦСР), "моніторинг інвестиційних
тенденцій", "індикативне планування" і "сценарне прогнозування" заходів та ініціатив що-
до досягнення ЦСР, "партисипативність інвестування" в розвиток смарт-інфраструктури і
провідних інновацій з метою екологічно орієнтованої трансформації технологічних укладів
убік їх вуглецевої нейтральності та "екологічно диференційованої фіскальної політики" –
протекціоністської та санкційної.
Ключові слова: форсайт-дослідження, цілі сталого розвитку, інвестиції, зміна клімату,
державно-приватне партнерство, вуглецева нейтральність, "зелена" угода.
JEL: O14, O44, Q57
© М. Ю. Заніздра, 2021
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
26 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Стале та якісне економічне зростання
неможливе без інвестицій у науково-тех-
нічний прогрес, що створює необхідний
рушійний імпульс для початку і підтримки
потрібних перетворень у виробничих цик-
лах та організаційних рутинах. Таким чи-
ном, фактичну реалізацію траєкторії глоба-
льного промислового розвитку, зазначеної
заходами політики, забезпечує лише дос-
татнє інвестування. Аналогічно, майбутнє
екологічного регулювання у промисловому
секторі значною мірою зумовлене інтен-
сивністю і характером інвестування у певні
види економічної діяльності, зокрема еко-
логічно орієнтованими вимогами до інвес-
тиційних проєктів.
Останнім часом екологічне регулю-
вання поєднує широкий комплекс симбіо-
тично пов'язаних законодавчих, адмініст-
ративних і ринкових заходів та важелів
впливу, які владні інститути національного
та міжнародного рівня, а також економічні
агенти використовують для приведення
економічної діяльності у відповідність до
науково обґрунтованих стандартів еколо-
гічної безпеки. Класифікації та аналізу іс-
нуючого інструментарію, оцінюванню його
ефективності в цілому або за окремими
спеціалізованими напрямами (квотування,
страхування, інвестування, оподаткування
та ін.) присвячено дослідження багатьох
зарубіжних і вітчизняних учених.
Вплив екологічного регулювання
промисловості в недосконалому конку-
рентному середовищі на цінову еластич-
ність попиту на природоохоронні послуги
та ринкову владу екоіндустрії обґрунтова-
но в публікації (David, Sinclair-Desgagné,
2005). Аналіз взаємозв'язку інноваційних
ініціатив у підприємницькій сфері зі стра-
тегічно значущими природоохоронними
орієнтирами виконано у статті (Urbano,
Guerrero, Ferreira & Fernandes, 2018). Ме-
тодологічні рекомендації та оцінка досяг-
нутого прогресу у використанні добровіль-
них інструментів ресурсоефективної еко-
номіки в ЄС регулярно розробляються Єв-
ропейською Комісією (European Commis-
sion, 2021). ООН продовжує роботу над
рекомендаціями щодо впровадження діє-
вих інструментів "зеленого" інвестування
для країн, які розвиваються, і розвинутих
країн (UNCTAD, 2014; UNCTAD, 2020).
Серед напрацювань вітчизняних ав-
торів слід відзначити типологізацію інстру-
ментів екополітики (Синякевич, 2003; Але-
ксандров, Половян, Коновалов та ін., 2010);
критичний аналіз специфіки екологічного
регулювання економіки в країнах ЄАЕС та
BRICS у контексті оцінки потенціалу ви-
користання досвіду даних країн в інститу-
ційних умовах України (Гаркушенко,
2016); рекомендації щодо формування
державної екологічної політики України та
її регіонів відповідно до макроекономічних
важелів соціально-економічного зростання
(Веклич, Волошин, Жарова та ін., 2018).
Проте з розгортанням науково-тех-
нічного прогресу та розвитком нових сфер
економічної діяльності, таких як цифрові
послуги, інтерпретація та практична цін-
ність традиційних екологічних регуляторів
здатні змінюватися; відбувається еволюція
і симбіоз існуючих інструментів, зазнає
змін їх результативність і пріоритетність
використання. Отже, форсайт-дослідження,
спрямовані на передбачення й осмислення
таких змін, зберігають свою актуальність.
Метою статті є форсайтинг пріори-
тетних підходів, інструментів і напрямів
екологічного регулювання стратегічного
розвитку національної промисловості ви-
ходячи з найбільш стійких і домінуючих
тенденцій у політичній і фінансовій сфе-
рах, що визначають довгострокові стратегії
економічного розвитку на макрорівні на
2030-2050 роки.
Згідно з результатами аналізу особ-
ливостей інвестування 2010-2019 рр.
(UNCTAD, 2020), національних і макроре-
гіональних стратегій розвитку, а також фо-
рсайт-досліджень ООН та ОЕСР на 2030-
2050 рр. екологічне регулювання розвитку
національної промисловості випливає з
принципів "досягнення цілей сталого роз-
витку", "моніторингу інвестиційних тенде-
нцій", "індикативного планування" та
"сценарного прогнозування" заходів й іні-
ціатив щодо досягнення цілей сталого роз-
витку, "партисипативного інвестування" у
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 27
2021, № 3 (95)
розвиток смарт-інфраструктури та передо-
вих інновацій з метою екологічно орієнто-
ваної трансформації технологічних укладів
убік їх вуглецевої нейтральності та "еколо-
гічно диференційованої фіскальної політи-
ки" – протекціоністської та санкційної.
"Індикативне планування" і "сценарне
прогнозування" належать до інструментів
створення довгострокових стратегічних
пріоритетів у формі чітких інформаційних
орієнтирів – кількісних індикаторів і до-
рожніх карт розвитку в рамках національ-
них і наднаціональних (макрорегіональних
і глобальних) стратегій розвитку на 10- і
20-річні періоди (тобто на 2030 і 2050 рр.).
Станом на 2021 р. найбільш комплек-
сні та масштабні форсайт-дослідження у
сфері екологічного регулювання, що вста-
новлюють такі орієнтири, здійснюються
під егідою ЮНЕП і ОЕСР. У тому числі:
1) серія доповідей про оцінку Глоба-
льної екологічної перспективи 1997, 1999,
2001, 2008 і 2012 рр. (OECD Environmental
Outlook to 2020 (OECD, 2001); OECD
Environmental Outlook to 2030 (OECD,
2008); OECD Environmental Outlook to 2050
(OECD, 2012), які, крім традиційного ана-
лізу стану, тенденцій і перспектив глоба-
льного навколишнього середовища у краї-
нах ОЕСР та БРІКС (з 2008 р.), надають
рекомендації щодо стратегічного екологіч-
но орієнтованого цілепокладання на між-
народному рівні, посилення міжнародного
співробітництва у вирішенні глобальних і
місцевих екологічних проблем, можливі
"рішення" виявлених екологічних проблем
(зміни клімату, втрати біологічного різно-
маніття, дефіциту прісної води, впливу за-
бруднення на довкілля та здоров'я люди-
ни). Комплексні заходи 2020 р. містять:
скасування субсидій у країнах ОЕСР, за-
стосування енергетичного податку, пов'я-
заного з вмістом вуглецю в паливі, оподат-
кування діяльності, пов'язаної з викорис-
тання хімічних речовин. Комплексні захо-
ди 2050 р. передбачають: досягнення вуг-
лецевої нейтральності – зменшення спожи-
вання викопного палива, закриття вугіль-
них електростанцій, розширення вироб-
ництва електромобілів, надання податко-
вих пільг підприємствам сонячної та вітро-
вої енергетики в рамках "Зеленої угоди"
2020 р. (англ. The European Green Deal) ЄС
і "Зеленого нового курсу" 2020 р. (англ.
Green New Deal) у США (пакет законопро-
ектів, не затверджений);
2) форсайт-дослідження "Перспекти-
ви розвитку глобальних матеріальних ре-
сурсів на 2060 р." (англ. Global Material
Resources Outlook to 2060: economic drivers
and environmental consequences) (OECD
HIGHLIGHTS, 2018), у якому представлені
прогнози використання матеріалів та їх
екологічних наслідків до 2060 р. на глоба-
льному, секторальному та регіональному
рівнях для 61 різного матеріалу (ресурси
біомаси, викопне паливо, метали та неме-
талеві корисні копалини);
3) дорожня карта ООН з реалізації
"Порядку денного щодо сталого розвитку
до 2030 р." (англ. "Roadmap for Financing
the 2030 Agenda for Sustainable Develop-
ment) (UNITED NATIONS SECRETARY-
GENERAL'S, 2019-2020), яка структурує
основні напрями і діяльність ООН, націо-
нальних урядів, приватного сектору та мі-
жнародних фінансових інститутів у кон-
тексті приведення глобальної економічної
політики і фінансових систем у відповід-
ність до цілей сталого розвитку, вдоскона-
лення стратегій сталого фінансування та
інвестицій на регіональному і національ-
ному рівнях, реалізації потенціалу фінан-
сових інновацій, нових технологій та циф-
ровізації для забезпечення рівного доступу
до інвестиційних ресурсів;
4) доповідь Всесвітнього фонду при-
роди 2020 р. "Жива планета 2020. Перело-
мити тренд скорочення біорізноманіття"
(англ. Living Planet Report) (WWF, 2020),
що висвітлює тренди Глобального індексу
живої планети в розрізі основних геогра-
фічних регіонів (Північної Америки, Ла-
тинської Америки і Карибського басейну
(Мезоамерика, Карибський басейн і Пів-
денна Америка), Європи та Центральної
Азії, Африки, Азіатсько-Тихоокеанського
регіону), а також палітру "наростання гло-
бальних ризиків за 2007-2020 рр.", яка де-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
28 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
монструє поступове переважання "еколо-
гічних" ризиків над іншими;
5) п'яте видання доповіді ЮНЕП
"Про адаптаційний розрив 2020" (англ.
Adaptation Gap Report 2020) (UNEP, 2021),
де проаналізовано стан справ у сфері пла-
нування, фінансування та адаптації (зни-
ження вразливості) країн і спільнот до змі-
ни клімату, виходячи з поточних зобов'я-
зань за Паризькою угодою (щодо скоро-
чення емісії парникових газів) на основі
"національних планів адаптації" країн, що
ратифікували Угоду.
Крім того, ЮНЕП щомісяця випускає
форсайт-брифінги (англ. UNEP's Foresight
Briefs) (UNEP, 2017-2020), які висвітлюють
найбільш критичні екологічні виклики або
актуальні наукові дослідження, у тому чи-
слі: Saving Lake Faguibine (№ 001, August
2017, р. 4); Marine Plastics Litter and Micro-
plastics (№ 002, September 2017, р. 5);
Emerging Sponge Cities (№ 005, January
2018, р. 4) у зв'язку з урбанізацією і швид-
ко зростаючими містами на прикладі Ки-
таю; Smoke-haze: A transboundary air pollu-
tion issue in Southeast Asia (№ 007, March
2018, р. 6); Revisiting ocean acidification,
food security and our earth system (№ 009,
July 2018, р. 5); We are losing the “Little
things that run the world” (№ 011, January
2019, р. 9) про критичне скорочення попу-
ляцій комах, важливих для вирощування
сільськогосподарських культур; Environ-
ment, Climate Change and Security (№ 012,
March 2019, р. 7); Building a digital ecosys-
tem for the planet September (№ 014, Sep-
tember 2019, р. 7); Challenges for the growth
of the electric vehicle market (№ 017, June
2020, р. 7); Blockchain Technology and Envi-
ronmental Sustainability (№ 019, October
2020, р. 9); The Need to Eliminate Lead Paint
Globally (№ 021, December 2020, р. 6) про
взаємозв‟язок цифровізації економіки із
станом екосистем.
У розрізі окремих економіко-геогра-
фічних регіонів і країн принцип "екологіч-
ності" є характерною рисою форсайт-
досліджень довгострокового розвитку Єв-
росоюзу – Європейська програма моніто-
рингу форсайт-проєктів (англ. European
Foresight Monitoring Network ‒ EFMN)
охоплює понад 2000 різних досліджень. У
США екологічно орієнтовані форсайт-до-
слідження виконуються Агентством з охо-
рони навколишнього середовища США
(EPA, 1995), а також науковими організаці-
ями на базі університетів – так звані "фаб-
рики думки" (англ. think tanks), що викори-
стовують форсайтинг для виконання запи-
тів уряду, та комерційні дослідницькі
центри, які виконують комерційні прогно-
зи, у тому числі:
"Інститут Землі" при Колумбійсько-
му університеті (заснований у 1995 р.). Йо-
го структура включає: Центр річок та есту-
аріїв, Інженерний центр Землі, Лаборато-
рію Міського дизайну та Міжнародний на-
уково-дослідний інститут клімату і суспі-
льства;
"РЕНД Корпорейшн" (RAND Corpo-
ration, Santa Monica ‒ CA). Засновано у
1948 р. компанією "Дуглас Ейркрафт Ком-
пані" з метою вивчення перспективного
планування майбутніх озброєнь; виконує
функції стратегічного дослідницького
центру, також у сфері енергетики і навко-
лишнього середовища;
Інститут "Worldwatch" (Вашингтон,
США). Діяльність присвячена виключно
глобальним екологічним проблемам у сфе-
рі енергетики і клімату, продовольства і
сільського господарства, а також розвитку
"зеленої" економіки. Публікує щорічну до-
повідь "Стан світу", у якій оцінюється ак-
туальність глобальних екологічних про-
блем у поєднанні з інноваційними ідеями
для їх вирішення;
Інститут конкурентного підприємни-
цтва (англ. Competitive Enterprise Institute,
CEI, Вашингтон, США). Складається з п'я-
ти окремих центрів, у тому числі центру
енергетики і навколишнього середовища
(Center for Energy and Environment);
"Третій шлях"(англ. Third Way, Ва-
шингтон, США). Бере безпосередню участь
у таких політичних питаннях, як економіч-
ні вигоди від "зеленої" енергетики і скоро-
чення дефіциту.
У таких країнах, як Японія, Китай,
Південна Корея, та ін., активно використо-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 29
2021, № 3 (95)
вують методи форсайтингу на макро- і мік-
рорівнях, де пріоритетом досліджень є роз-
роблення випереджаючих стратегій науко-
во-технологічної діяльності, розвиток циф-
рових технологій, штучного інтелекту, ро-
бототехніки, практичних промислових ін-
новацій та їх фінансування. Так, програма
"Вироблено в Китаї – 2025", яка реалізу-
ється з 2015 р., передбачає трансформацію
Китаю із "світової фабрики" у світового
лідера в розробленні й виробництві інно-
ваційних продуктів і технологій, глобаль-
ного генератора NBIC-технологій у ключо-
вих секторах економіки, у тому числі: роз-
витку альтернативної енергетики і робото-
техніки в секторах із виробництва авіацій-
но-космічного обладнання, освоєння мор-
ських глибин, автомобілебудування і сіль-
ськогосподарського обладнання, що перед-
бачає встановлення високих екологічних
стандартів до життєвого циклу продукції.
Корейські промислові гіганти (Sam-
sung, LG) сформували власні відділи тех-
нологічного форсайтингу з метою вияв-
лення існуючих і перспективних можливо-
стей, розроблення корпоративних науково-
технологічних стратегій. Методологія до-
рожніх карт на національному рівні була
вперше застосована у 2002 р. для створен-
ня "Національної дорожньої карти техно-
логічного розвитку Кореї до 2012 року",
включаючи напрям "Альтернативна енер-
гетика та екологія". Проєкт "Корея-2030"
або "Перспективи майбутнього і техноло-
гічний Форсайт Кореї – визначення завдань
і можливостей для корейської економіки і
суспільства" мав на меті тривале (на
2030 р.) прогнозування розвитку науки і
технологій з урахуванням потреб економі-
ки та суспільства. Стратегічні "технології
майбутнього" були розподілені між катего-
ріями "економічне зростання", "якість жит-
тя" і "потреби суспільства" та відокремлю-
вали шість екологічно орієнтованих на-
прямів: екологічно чисті та відновлювані
джерела енергії (на перетині категорій
"якість життя" і "потреби суспільства"); клі-
матичний і метеорологічний прогноз, гло-
бальний екологічний моніторинг, управ-
ління морськими територіями (категорія
"якість життя"); біобезпека, біорізноманіт-
тя та екологія (категорія "потреби суспіль-
ства").
Менш інноваційно активні країни
(Бразилія, Росія, Україна) включають пи-
тання екологічного регулювання у страте-
гічні прогнози і враховують екологічні пе-
рспективи, загрози та ризики при побудові
сценаріїв довгострокового розвитку в роз-
різі комплексної оцінки економічних, соці-
альних, політичних та екологічних чинни-
ків розвитку (у контексті "Цілей сталого
розвитку" ООН) та зумовлені міжнарод-
ною політикою "вуглецевої нейтральності",
яку лобіює ЄС і демократична партія
США, що здебільшого диктують спрямо-
ваність міжнародної політики загалом.
Отже, можна виокремити кілька ба-
зових напрямів застосування форсайтингу
у сфері екологічного регулювання:
дослідницький напрям під егідою
ООН, що передбачає моніторинг і комп-
лексний аналіз еволюції глобальної екосис-
теми – здійснення систематичних спосте-
режень, збір великих масивів емпіричних
даних, пошук і верифікація закономірнос-
тей, виявлення загроз і ризиків природного
та техногенного походження, розроблення
довгострокових сценаріїв розвитку подій у
цілому по біосфері або за окремим критич-
ним напрямами глобального рівня (зміна
клімату, танення льодового покриву, ви-
снаження озонового шару, забруднення
моря нафтопродуктами і пластиковими від-
ходами, випадання кислотних дощів, опус-
телювання земель, втрата біорізноманіття
та ін.) – бриф-форсайти ЮНЕП і масштабні
проєкти ООН;
дослідницький або проблемно-орієн-
тований моніторинг і форсайтинг вузько-
специфічних, мікротериторіальних уніка-
льних екосистем та явищ із жорсткою ло-
кальною прив'язкою, таких як лісові спіль-
ноти Болівії та В'єтнаму (Wollenberg,
Edmunds, Buck, 2000; Evans, De Jong,
Cronkleton, Nghi, 2010), етнічні громади
Австралії, вразливі до зміни клімату
(Gidley, Fien, Smith et al., 2009), альпійські
екосистеми, мангрові ліси, знебарвлення та
загибель коралових рифів;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
30 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
національні та наднаціональні науко-
во-технічні стратегії довгострокового еко-
номічного розвитку, включаючи трансфо-
рмацію інвестиційних пріоритетів у про-
мисловості, завчасне визначення потенцій-
них можливостей та ризиків для навколиш-
нього природного середовища, пов'язаних з
індустріальним поширенням базисних епо-
хальних інновацій та глобальними тренда-
ми економічного розвитку – західноєвро-
пейські країни ЄС, США, скандинавські
країни, Японія, Китай, Південна Корея, Ла-
тинська Америка.
Дорожня карта ООН на 2030 р.
Відповідно до дорожньої карти "По-
рядку денного щодо сталого розвитку до
2030 р." (англ. "Roadmap for Financing
the 2030 Agenda for Sustainable Develop-
ment") (UNITED NATIONS SECRETARY-
GENERAL‟S, 2019-2020) зусилля ООН
щодо екологічного регулювання траєкторії
промислового прогресу розвинутих країн
світу спрямовані на:
1) інтеграцію цілей сталого розвитку
(ЦСР) і Паризької угоди в економічну і фі-
нансову політику та практику, національні
нормативні акти, фінансові портфелі дер-
жавних і приватних інвесторів;
2) збільшення обсягів фінансування у
сфері "запобігання зміні клімату". Зокрема,
стимулювання країн-учасниць Саміту з
кліматичних дій 2019 р. до:
виконання зобов'язань щодо щоріч-
ного інвестування з державних і приватних
джерел на реалізацію кліматично орієнто-
ваних проєктів у промисловості;
створення сприятливих інвестицій-
них умов для екологічно чистого промис-
лового розвитку, стійкого до зміни кліма-
ту;
введення цільових стимулів для фі-
нансової галузі щодо розширення фінансу-
вання проєктів із декарбонізації економіки;
3) акцентування уваги на потребах
найменш розвинутих країн (англ. least
developed country ‒ LDC) і малих острівних
держав, що розвиваються, у тому числі:
заохочення співпраці (у формі дер-
жавно-приватного партнерства) між дер-
жавними та приватними суб'єктами для
розкриття всіх джерел фінансування та фі-
нансових інновацій у сфері зміни клімату
та підвищення стійкості розвитку;
розроблення пакета стимулів для
сприяння прогресу найменш розвинутих
країн (доступ до недорогих фінансових ре-
сурсів, пільгове фінансування, зниження
рівня заборгованості за рахунок усунення
основних структурних причин);
4) створення спеціалізованих "глоба-
льних платформ", призначених для пере-
спрямування та акумулювання приватних
фінансових потоків на цілі сталого розвит-
ку, усунення перешкод для інституційних
інвесторів, комерційних банків, учасників
ринку капіталу та корпорацій, пов'язаних із
несприятливими інституційними правила-
ми, які:
збільшують вартість капіталу для пе-
вних видів активів та інвестицій;
зумовлюють короткостроковість го-
ризонтів інвестування;
ведуть до вузького трактування фі-
дуціарних 1 обов‟язків;
сприяють різночитанню термінології
та неузгодженості циклів звітності у сфері
сталого розвитку.
Серед подібних платформ слід від-
значити: Альянс глобальних інвесторів в
інтересах сталого розвитку (для збільшен-
ня довгострокових приватних інвестицій у
досягнення ЦСР); Цільову групу з цифро-
вого фінансування ЦСР (для стимулювання
зміни інституційних "правил гри" вбік під-
вищення ефективності реалізації потенціа-
лу і зниження ризиків, пов'язаних із фінан-
совими технологіями і ЦСР);
5) зміцнення партнерських відносин
із міжнародними фінансовими інститутами
(англ. International Financial Institutions,
IFI), у тому числі багатосторонні банки
розвитку (англ. Multilateral Development
Bank, MDB) для:
посилення синергізму на макрорегіо-
нальному рівні та рівні окремих країн із
1 Фідуціарій (від англ. fiduciary – піклува-
льник, повірений) – фізична або юридична особа,
якій доручено управління інвестиціями, майном
іншої особи.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 31
2021, № 3 (95)
приділенням особливої уваги країнам із
середнім рівнем доходу;
підвищення прийнятності рівня за-
боргованості в країнах, що розвиваються,
зокрема для інвестицій у зниження ризику
стихійних лих і підвищення сталості;
6) підвищення ефективності діяль-
ності інститутів ООН:
використання реформи системи 1 роз-
витку ООН для збільшення підтримки кра-
їн у сфері стратегічного фінансування
ЦСР, у тому числі для стимулювання но-
вих джерел фінансування та використання
фінансових технологій;
формування загального розуміння
практики сталого інвестування;
підвищення якості та доступності да-
них про інвестиційні можливості, пов'язані
з ЦСР, у країнах, що розвиваються
(UNITED NATIONS SECRETARY-GENE-
RAL‟S, 2019-2020).
Ключові дії, пропоновані дорожньою
картою ООН для посилення співпраці між
національними урядами, приватним секто-
ром і міжнародними фінансовими інститу-
тами з метою реалізації основних напрямів
"Порядку денного щодо сталого розвитку
до 2030 р." наведено в табл. 1.
Зміцнення міжнародного співробіт-
ництва щодо просування фінансової та
економічної політики з підтримки ЦСР
(п. 1.1 табл. 1) передбачає: розроблення
глобальних норм, принципів і політики,
узгоджених із ЦСР; співробітництво у фор-
маті "Південь-Південь" і на рівні регіонів;
встановлення спеціалізованих режимів тор-
гівлі та фінансової допомоги, які підтри-
мують ЦСР; відповідальне і прозоре запо-
зичення та кредитування; всебічне й ефек-
тивне співробітництво щодо міжнародних
податкових питань.
Сприяння узгодженню глобальних
фінансових потоків з ініціативами у сфері
клімату (п. 1.2 табл. 1) полягає у здійсненні
інформаційно-пропагандистської роботи зі
світовими лідерами з даних питань; приве-
дення політики і практики в галузі приват-
1 Система координаторів-резидентів, яка
включає економістів і фахівців щодо партнерства
та фінансування розвитку.
них інвестицій у відповідність до Паризь-
кої угоди з клімату 2 (European Commission,
2020a); контроль за виконанням рекомен-
дацій цільової групи з розкриття фінансо-
вої інформації, пов'язаної з кліматом; по-
ширення знань і глобальних суспільних
благ (англ. global public goods) для розши-
рення інструментів "зеленого" фінансуван-
ня (англ. Green financing instruments); під-
вищення якості та доступності даних про
фінансування зміни клімату.
Стимулювання (активізація) приват-
них інвестицій на досягнення ЦСР з акцен-
том на країнах, що розвиваються (п. 1.3
табл. 1), передбачає: розроблення глобаль-
них принципів, стандартів, методології ви-
мірювання та звітності, пов'язаних зі ста-
лим інвестуванням; підвищення якості та
доступності інвестиційних даних по ЦСР;
активна взаємодія з фінансовою галуззю,
директивними органами, регулюючими
органами та громадськістю; інвестиційне
"узгодження" між країнами, що розвива-
ються, і приватними інвесторами.
Сприяння розвитку стійких фінансо-
вих систем на рівні країн (п. 2.1 табл. 1)
полягає у формуванні сприятливого полі-
тичного та нормативного середовища; при-
веденні політики та практики національно-
го фінансового сектору у відповідність до
принципів сталого розвитку; співпраці з
регіональними та національними банками
розвитку; формуванні кредитних ринків
для сприяння зростанню малого та серед-
нього бізнесу; здійсненні інвестиційної по-
літики "нового покоління" 3, яка орієнтова-
на на цілі сталого розвитку.
2 Рамкова конвенція ООН про зміну кліма-
ту (англ. Framework Convention on Climate Chan-
ge ‒ UN FCCC.)
3 Інвестиційна політика, заснована на інте-
ресах сталого розвитку (англ. Investment Policy
Framework for Sustainable Development ‒ IPFSD),
побудована в контексті досягнення ЦСР цілісним
й ефективним чином. Передбачає реформу "між-
народної інвестиційної угоди "(МІС) і прискорене
оновлення договорів "старого покоління" на ос-
нові Пакета реформ ЮНКТАД та Акселератора
МІС (англ. International Investment Agreement
Accelerator).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
32 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Таблиця 1 – Основні напрями співпраці ООН із національними урядами, приватним
сектором та міжнародними фінансовими інститутами в рамках дорожньої
карти "Порядку денного щодо сталого розвитку до 2030 р."
1. Приведення глобаль-
ної економічної політики
та фінансових систем у
відповідність до Поряд-
ку денного щодо сталого
розвитку до 2030 р.
2. Удосконалення стратегій
сталого фінансування та інвестицій
на регіональному рівні та
рівні країн
3. Використання потен-
ціалу фінансових інно-
вацій, нових технологій
та цифровізації для за-
безпечення рівного до-
ступу до фінансування
1.1. Зміцнення міжна-
родного співробітництва
у просуванні фінансової
та економічної політики
на підтримку ЦСР
2.1. Сприяння спільно з міжнародни-
ми фінансовими інститутами розвитку
сталих фінансових систем на рівні
країн
3.1. Стимулювання но-
вих джерел фінансуван-
ня та фінансових іннова-
цій для розширення інве-
стицій у досягнення ЦСР
1.2. Сприяння узгоджен-
ню глобальних фінансо-
вих потоків з ініціатива-
ми в галузі клімату
2.2. Поліпшення доступу до кліматич-
ного фінансування на регіональному
рівні та рівні країн
3.2. Зміцнення глобаль-
ного співробітництва та
дій країн щодо викорис-
тання потенціалу і зни-
ження ризиків цифрово-
го фінансування для до-
сягнення ЦСР
1.3. Стимулювання при-
ватних інвестицій на до-
сягнення ЦСР, особливо
в країнах, що розвива-
ються
2.3. Сприяння мобілізації внутрішніх
ресурсів, оптимізації структури і під-
вищенню ефективності та результати-
вності державних витрат
2.4. Припинення незаконних фінансо-
вих потоків, пов'язаних із доходами
від злочинів
2.5. Збільшення обсягу офіційної до-
помоги з метою реалізації Паризької
угоди про зміну клімату і пільгового
фінансування для країн, яким загрожує
відставання, особливо щодо скорочен-
ня ризиків стихійних лих і сталості
Джерело: складено автором за (UNITED NATIONS SECRETARY-GENERAL‟S, 2019-2020, с. 10-11).
Полегшення доступу до "кліматично-
го фінансування" на регіональному та на-
ціональному рівнях (п. 2.2 табл. 1) забезпе-
чується за рахунок вирішення локальних
проблем фінансування у сфері зміни кліма-
ту та їх узгодження з плановим зростанням
"національних внесків" у декарбонізацію
промисловості (англ. Nationally Determined
Contributions); відбору пріоритетних транс-
формаційних проєктів та активізації дер-
жавно-приватного партнерства (ДПП) для
збільшення їх фінансування; інвестування
в розвиток інфраструктури, стійкої до змі-
ни клімату.
Мобілізація внутрішніх ресурсів, оп-
тимізація структури та підвищення ефек-
тивності державних витрат (п. 2.3 табл. 1)
потребують розроблення комплексних на-
ціональних механізмів фінансування; по-
даткової прозорості та запобігання ухилен-
ню від сплати податків, а також вчинення
податкових злочинів; формування системи
доходів і складання державних бюджетів в
узгодженні з ЦСР.
Припинення незаконних фінансових
потоків, пов'язаних із доходами від злочи-
нів (п. 2.4 табл. 1), а також повернення ви-
крадених активів в інтересах сталого роз-
витку засновані на глобальному, регіона-
льному і національному моніторингу та
відповідній інформаційно-пропагандистсь-
кій діяльності; використанні регіонального
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 33
2021, № 3 (95)
та національного потенціалу для боротьби
з незаконними фінансовими операціями та
корупцією, зміцненні співпраці між фінан-
совими установами та центрами.
Збільшення обсягу офіційної допомо-
ги у сфері реалізації Паризької угоди з клі-
мату та пільгового фінансування для країн,
яким загрожує відставання через стихійні
лиха та недостатню сталість (п. 2.5 табл. 1),
полягає в полегшенні для них доступу до
фінансових ресурсів ООН, а також благо-
дійного фінансування, розширення вико-
ристовуваних змішаних і спеціальних фі-
нансових інструментів, у тому числі за до-
помогою розроблення інвестиційних стра-
тегій для нерозвинених і слаборозвинених
економік, зачеплених конфліктами.
Стимулювання нових джерел фінан-
сування та фінансових інновацій для роз-
ширення інвестицій у досягнення ЦСР
(п. 3.1 табл. 1) спирається на стратегічне
партнерство і підходи до розширення інве-
стицій у соціальну сферу; заохочення етич-
но орієнтованого фінансування (англ. faith-
based finance) і розроблення інноваційних
фінансових інструментів для отримання
доступу до нового, більш дешевого приват-
ного капіталу.
Зміцнення глобального співробітниц-
тва та мотивація країн до використання по-
тенціалу цифрового фінансування для до-
сягнення ЦСР (п. 3.2 табл. 1) засновані на
багатосторонніх партнерських відносинах
на глобальному і національному рівнях;
створенні сприятливих умов для інвесту-
вання в цифрові рішення на рівні окремих
країн; розширенні доступу до цифрових
фінансових послуг і підвищенні цифрової
кваліфікації; посиленні безпеки цифрового
середовища та зниженні ризиків зловжи-
вання.
Інвестиційні тенденції у сфері
досягнення Цілей сталого розвитку
Згідно з оцінками загальних потреб в
інвестиціях у сфері досягнення Цілей ста-
лого розвитку (англ. Sustainable Develop-
ment Goals, SDGs) на період 2015-2030 рр.
UNCTAD) в рамках (UNCTAD, 2014) про-
гнозований щорічний розрив в інвестиціях
для країн, які розвиваються, становить
2,5 трлн дол. США. Інвестиційні сектори,
які охоплює оцінювання, містять:
базову інфраструктуру (автомобільні,
залізничні та портові дороги; електростан-
ції; телекомунікації; водопостачання та са-
нітарію);
продовольчу безпеку (сільське гос-
подарство та розвиток сільських районів);
пом'якшення наслідків зміни клімату
та адаптацію до них;
охорону здоров'я та освіту.
З метою подолання дефіциту фінан-
сування підкреслюється необхідність при-
ватних інвестицій, у тому числі міжнарод-
них, на додаток до державних і внутрішніх.
ЮНКТАД запропоновано пакет перетво-
рюючих заходів для мобілізації та спряму-
вання приватних інвестицій на досягнення
ЦСР та забезпечення їх позитивного впли-
ву на сталий розвиток.
Як продовження даної ініціативи у
вересні 2019 р. ЮНКТАД запустила проєкт
"Моніторинг інвестиційних тенденцій у
галузі фінансування та інвестиційної дія-
льності в кожному з секторів ЦСР"1. Після
обговорення результатів і висновків моні-
торингу Генеральна Асамблея в грудні
2019 р. прийняла резолюцію щодо "спри-
яння інвестиціям в інтересах сталого роз-
витку" (A/RES/74/199), у відповідь на яку в
(UNCTAD, 2020) ЮНКТАД складено до-
повідь про існуючі недоліки і прогрес інве-
стування в інтересах сталого розвитку, а
також про конкретні рекомендації щодо
заохочення інвестицій для здійснення "По-
рядку денного щодо сталого розвитку до
2030 р."
"Моніторинг інвестиційних тенден-
цій ЦСР 2019 року" (англ. SDG Investment
Trends Monitor 2019) показав неоднозначну
картину як інвестиційних процесів, так і
можливостей моніторингу в секторах еко-
номіки, що мають відношення до ЦСР, у
період з 2014 по 2019 р. (табл. 2).
1 Відповідає Аддіс-Абебскій програмі дій,
що закликає до високоякісних дезагрегованих
даних і моніторингу для прийняття рішень на
основі фактичної інформації на підтримку ЦСР.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
34 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Таблиця 2 – Інвестиційні потреби та тенденції у сфері ЦСР у 2014-2019 рр.
Основні інвестиційні потреби ЦСР *
Щорічний
дефіцит
інвести-
цій, млрд
дол. США
Інвестиційні
тенденції у сфері
ЦСР
зага-
льні
у
приватному
секторі
Виробництво, передача та розподіл електро-
енергії (крім відновлюваних джерел)
7 370-690 → →
Розвиток транспортної інфраструктури 9, 11 50-470 ↑ ↓
Розвиток телекомунікацій та ІКТ-інфраструкту-
ри (фіксовані лінії, мобільний зв'язок та інтернет)
9 70-40 ↑ ↓
Забезпечення водою та санітарією промисловос-
ті та домашніх господарств
6 260 ↓ ↓
Продовольчі та сільськогосподарські інвестиції
(наукові дослідження, розвиток сільських райо-
нів та ін.)
2 260 ↑ ↓
Пом'якшення наслідків зміни клімату (розвиток
"зеленої" інфраструктури, виробництво віднов-
люваної енергії, "зелені" НДДКР і впровадження
екологічно безпечних технологій та ін.)
13 380-690 ↑ →
Інвестиції в адаптацією до зміни клімату (заходи
щодо подолання наслідків зміни клімату в сіль-
ському господарстві, інфраструктурі, управлінні
водними ресурсами, прибережних зонах та ін.)
13 60-100 → …
Інвестиції в охорону екосистем та збереження
біорізноманіття (управління морськими та лісо-
вими ресурсами)
14, 15 - ↑ …
Інвестиції в охорону здоров'я (розвиток інфра-
структури, НДДКР у сфері розробки вакцин і
ліків та ін.)
3 140 ↑ →
Інвестиції в інфраструктуру освіти (створення
нових установ)
4 250 ↓ →
Джерело: складено автором за (UNCTAD, 2020, с. 182; ООН, 2021).
* Офіційна нумерація ЦСР згідно з ООН:
2 – Ліквідація голоду
3 – Добре здоров'я і благополуччя
4 – Якісна освіта
6 – Чиста вода і санітарія
7 – Недорога і чиста енергія
9 – Індустріалізація, інновації та інфраструктура
11– Сталі міста та населені пункти
13 – Боротьба зі зміною клімату
14 – Збереження морських екосистем
15 – Збереження екосистем суші.
При цьому інвестиції в освіту, водо-
постачання та санітарію, як і раніше, пере-
бувають на низькому рівні. Також зберіга-
ється щорічний дефіцит інвестицій за всіма
розглянутими напрямами. Тобто досягнуте
зростання інвестування не відповідає рів-
ню, необхідному для значного скорочення
розриву в інвестиціях.
Таким чином, згідно з (UNCTAD,
2020) глобальні інвестиції в досягнення
ЦСР демонструють певний прогрес, але є
недостатніми для подолання інвестиційно-
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 35
2021, № 3 (95)
го розриву (річного дефіциту фінансування
в обсязі 2,5 трлн дол. США) у країнах, що
розвиваються.
Загальна тенденція свідчить про стаг-
націю або скорочення обсягу інвестицій
приватного сектору в досягнення ЦСР. Ос-
новну частину інвестицій залучають секто-
ри енергетики, відновлюваних джерел
енергії та транспортної інфраструктури.
"Зелені" інвестиційні продукти,
інструменти та ринки
У 2010-2020 рр. відзначається сплеск
поширення фінансових продуктів, орієнто-
ваних на сталий розвиток (англ. Sustai-
nability-dedicated financial products)
(UNCTAD, 2020, с. 187), за різноманітніс-
тю, кількістю та активами. За оцінками
ЮНКТАД, їх загальна вартість становить
від 1,2 до 1,3 трлн дол. США. Прогнозуєть-
ся, що глобальні зусилля в боротьбі з пан-
демією COVID-19, а також поширення фо-
ндових індексів, присвячених сталому роз-
витку, стимулюють зростання фінансуван-
ня сталого розвитку, особливо в "соціаль-
них" і "сталих" облігаціях (табл. 3).
Таблиця 3 – Типи облігацій, орієнтованих на цілі сталого розвитку
Тип облігацій "Зелені" Соціальні Сталі
Приклади
інвестиційних
проєктів
Проєкти з екологіч-
ними вигодами: бо-
ротьба зі зміною
клімату шляхом роз-
витку відновлюва-
них джерел енергії
Проєкти з позитив-
ними соціальними
результатами: підви-
щення якості життя,
високий рівень охо-
рони здоров'я, зни-
ження рівня бідності
Проєкти, які поєд-
нують обидва на-
прями фінансуван-
ня та розраховані
на отримання "зе-
лених" та соціаль-
них результатів
Обсяг ринку у
2019 р., млрд дол.
257 13 40
Джерело: складено автором за (UNCTAD, 2020, с. 196).
Категорія "сталі інвестиції" (англ.
sustainable investment) охоплює широкий
діапазон напрямів від соціально відпові-
дального інвестування до пізнішої інтегра-
ції критеріїв ESG (англ. environmental, so-
cial and governance – навколишнє середо-
вище, соціум, державне управління) в ін-
вестиційні рішення. Відсутність загально-
прийнятої термінології ускладнює оцінку
глобального обсягу активів інвестицій, орі-
єнтованих на сталий розвиток. Згідно зі
звітом МВФ про глобальну фінансову ста-
лість за 2019 р. оцінки глобальних активів
інвестицій у сталий розвиток варіюються
від 3 (Morgan, 2019a) до 30,7 трлн дол.
США (the Global Sustainable Investment
Alliance, 2018).
ЮНКТАД виокремлює два напрями
сталого інвестування: інвестиції, орієнто-
вані на сталий розвиток, і відповідальні
інвестиції.
Інвестиції, орієнтовані на сталий роз-
виток або присвячені сталому розвитку,
(англ. sustainability-dedicated investment) на-
лежать до інвестиційних фондів, орієнто-
ваних на ESG-критерії або пов'язаних без-
посередньо із "зеленими" секторами про-
мисловості: екологічно чиста енергетика,
екологічно чисті та природоохоронні тех-
нології, "органічне" сільське господарство
та продовольча безпека. Обсяг таких інвес-
тицій, за оцінками ЮНКТАД, становить
близько 1,2-1,3 трлн дол. США, що врахо-
вує "зелені" облігації (англ. green bonds) ‒
майже 260 млрд дол. (рис. 1); фонди акцій1
на тематику сталого розвитку (англ. sus-
tainability-themed equity funds) ‒ близько
900 млрд дол.; соціальні облігації (англ.
social bonds) ‒ 50 млрд дол., а також обліга-
ції реагування на COVID-19 (англ. response
bonds) ‒ 55 млрд дол. Більше 90% фондів
сталого розвитку зосереджено в розвину-
тих країнах (UNCTAD, 2020, с. 187-189).
1 Взаємні інвестиційні фонди, що вклада-
ють свої кошти у звичайні акції компаній, у роз-
рахунку на приріст їх вартості, а також меншою
мірою на отримання дивідендного доходу.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
36 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Умовні позначення:
1 ‒ енергетика 5 ‒ поводження з відходами
2 ‒ будівництво 6 ‒ водокористування
3 ‒ транспорт 7 ‒ промисловість
4 ‒ землекористування 8 ‒ ІКТ
Рисунок 1 – Ринок "зелених" облігацій за фінансованими галузями у 2014-2019 рр.,
млрд дол. США
Джерело: складено автором за (Climate Bonds Initiative, 2020).
Вставка 1
"Зелені" облігації (англ. Green bonds)
Призначені для заохочення інвестицій у сфері зміни клімату (ЦСР 13), забезпе-
чення доступної та чистої енергії (ЦСР 7), розвитку сталих міст і громад (ЦСР 11).
У 2019 р. глобальний ринок "зелених" облігацій зріс на 51% у річному обчис-
ленні (майже до 260 млрд дол.). Доходи від "зелених" облігацій в основному викорис-
товуються в трьох секторах – енергетичному, будівельному і транспортному. Домі-
нуючими емітентами є фінансові та нефінансові корпорації, зі значним переважанням
внеску останніх – спільний випуск нефінансових корпорацій склав майже 115 млрд
дол. у "зелених" облігаціях, порівняно із загальним обсягом 100 млрд дол., емітова-
них організаціями державного сектору. Банками розвитку випущено майже 29 млрд
"зелених" доларів.
Найбільше поширення "зелених" облігацій досягнуто в Європі, Центральній і
Південній Америці. Лідируючі позиції в цій сфері займають європейські фондові бір-
жі. Найбільшою платформою для торгівлі "зеленими" облігаціями у 2019 р. стала За-
гальнонімецька біржа. За нею ‒ Люксембурзька "зелена" біржа, біржі Франції та Ве-
ликобританії, Китаю та Сінгапуру.
Важливим засобом підтримки ринків "зелених" облігацій є використання їх
спеціалізованих сегментів (англ. dedicated green bond segments), які підвищують ви-
димість продукту для інвесторів.
Уперше сегменти "зелених" облігацій з'явилися у 2015 р. на фондових біржах
Лондона, Люксембургу, Осло і Стокгольма. До 2020 р. їх чисельність подвоїлася за
рахунок фондових бірж Шеньчженя, Бомбея та Індонезії.
1
2
3
4
8
7
6
5
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 37
2021, № 3 (95)
Вставка 2
Сталі фонди (англ. Sustainable funds), або ESG-фонди
Помітним досягненням відповідального інвестування є швидке розширення
сталих фондів (взаємних і біржових), які:
1) використовують критерії ESG як ключові при виборі цінних паперів та побу-
дові портфеля;
2) переслідують цілі, безпосередньо пов'язані зі сталим розвитком;
3) прагнуть до одержання вимірюваного позитивного екологічного та соціаль-
ного ефекту разом із фінансовою віддачею.
Подібні фонди, як правило, характеризуються прибутковістю на рівні ринку
(або вище середньоринкової) і демонструють менші ризики зниження (Morgan, 2019b;
Invesco, 2019), що зумовлює їх швидке зростання останнім часом. За оцінками ЮНК-
ТАД, у світі налічується близько 3 100 сталих фондів з активами на рівні 900 млрд
дол. США на кінець 2019 р. (рис. 2). Більше 90% таких фондів розташовані в розви-
нутих країнах. До найбільших ринків сталих інвестицій належать ЄС і США: станом
на 2019 р. кількість сталих фондів зросла до 2 708 од., обсяги активів досягли
813 млрд дол. Чистий приплив коштів до фондів сталого розвитку на цих двох ринках
зріс з 8 млрд дол. у 2010 р. до 141 млрд дол. у 2019 р. Аналогічна тенденція спостері-
гається в Австралії, Канаді та Японії, хоча обсяги їх ринку залишаються невеликими.
Сталі фонди в країнах, що розвиваються, залишаються відносно новим яви-
щем ‒ більшість створено за останні п'ять років. У Китаї, найбільшій державі з еко-
номікою, що розвивається, налічується 95 сталих фондів, активи яких станом на 2019
р. складають близько 7 млрд дол. Привабливість ESG-фондів також зростає на ринках
країн, що розвиваються, таких як Бразилія, Сінгапур і Південна Африка.
Позитивна динаміка сталих фондів відображає прискорене впровадження прин-
ципів сталого розвитку інвестиційним співтовариством. Багато інвесторів усе частіше
розглядають відповідність інвестиційних інструментів критеріям сталості як обов'язко-
ве (BNP Paribas, 2019). Більша база інвесторів почала зосереджуватися на більш широ-
кому діапазоні довгострокових ризиків, що привело до підвищення обізнаності про
стійке інвестування (Morningstar, 2018). Ці тенденції були підтримані постачальниками
індексів і фондів, які реагують на зростаючий рівень попиту на стале інвестування.
Рисунок 2 – Регіональний розподіл сталих фондів за активами, що перебувають в
управлінні, млрд дол. США
Джерело: складено автором за (UNCTAD, 2020; Morningstar, 2018).
Австралія /
Канада / Японія
США
Євросоюз
Решта світу
673
140
66
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
38 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Відповідальні інвестиції (англ. res-
ponsible investment) належать до загальних
інвестиційних фондів, інвестиційні страте-
гії та операції яких включають:
виключення з інвестиційного порт-
феля видів економічної діяльності або га-
лузей з чітко визначеними негативними
наслідками для навколишнього середови-
ща;
інтеграцію ESG-критеріїв, а також
наявність позитивних вимірюваних соціа-
льних та екологічних ефектів разом із фі-
нансовою віддачею;
перевірку на відповідність мінімаль-
ним стандартам ділової практики, заснова-
ним на міжнародних нормах (ILO, 2018);
перевірку на відповідність принципу
"позитивного ефекту" або "кращого у сво-
єму класі" (англ. positive or best-in-class) з
точки зору показників сталості, а також
корпоративної взаємодії та дій акціонерів.
Вставка 3
Індекси акцій сталого розвитку (англ. Sustainability equity indices)
Іншим інструментом заохочення інвестицій у досягнення ЦСР є фондові індек-
си, орієнтовані на ESG-критерії. Фірми, які надають інвестиційні послуги (Dow Jones,
FTSE Russell, MSCI, Standard & Poor's, Stoxx і Thomson Reuters), розробили спеціалі-
зовані індекси для сприяння інвестиціям у компанії, які демонструють ESG-
ефективність і сприяють ЦСР. Динаміка індексу акцій сталого розвитку також зміц-
нює мотивацію інвесторів до екологічно лояльної діяльності, підтверджуючи, що
проблеми сталості мають істотне значення для ефективності галузей у довгостроковій
перспективі.
Індекс екологічних можливостей FTSE Russell (FTSE EO All-Share) вимірює
ефективність глобальних компаній, які беруть активну участь (не менше 20% бізнесу)
у природоохоронній діяльності, включаючи відновлювану та альтернативну енерге-
тику, енергоефективність, водоочисні технології, а також боротьбу з відходами і заб-
рудненням. Індекс екологічних можливостей (FTSE EO All-Share) незмінно перевер-
шував базовий глобальний індекс всіх компаній (FTSE Global All Cap), а з моменту
запуску ЦСР у 2015 р. також значно перевершив індекс викопного палива (FTSE
Global All Cap: Oil & Gas Industry) (рис. 3).
Відповідальні інвестиції здійсню-
ються з урахуванням принципів сталого
розвитку, проте не націлені на сфери, без-
посередньо пов'язані з ЦСР, охороною на-
вколишнього середовища, соціальною
сферою та державним управлінням. Зага-
льна сума таких коштів становить 29 трлн
дол.
Серед рекомендованих ЮНКТАД
елементів заохочення інвестицій у націо-
нальних стратегіях досягнення ЦСР, скла-
дених на основі аналізу існуючих націона-
льних оглядів держав-членів ООН, пред-
ставлені:
1) поліпшення ділового клімату:
удосконалення нормативно-правової бази
для прямих іноземних інвестицій; спро-
щення процедур отримання ліцензій та
дозволів на ведення бізнесу;
2) посилення мобілізації внутрішніх
ресурсів:
зміцнення внутрішнього потенціалу
у сфері збору податкових та інших надход-
жень;
заохочення грошових переказів та
вкладів приватних осіб у забезпечення ре-
сурсів для сталого розвитку;
планування перехідного періоду, по-
в'язаного зі скороченням зовнішньої фінан-
сової допомоги з метою розвитку, у зв'язку
з досягненням статусу країни із середнім
рівнем доходу або очікуваним переходом
до статусу країни із середнім рівнем дохо-
ду;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 39
2021, № 3 (95)
Значення індексу
Умовні позначення:
FTSE EO All-Share – індекс екологічних можливостей;
FTSE Global All Cap – базовий глобальний індекс усіх компаній;
FTSE Global All Cap: Oil & Gas Industry – індекс викопного палива.
Рисунок 3 – Ефективність фондів FTSE: екологічні можливості порівняно з іншими,
(2003-2020 рр.), млрд дол. США
Джерело: (FTSE-Russell, 2020).
3) збільшення фінансування, пов'яза-
ного з ЦСР:
просування реформи фінансового
ринку, розширення доступу до фінансу-
вання, у тому числі для підприємств мало-
го та середнього бізнесу;
просування інноваційних інструмен-
тів ("зелених" і соціальних облігацій) для
фінансування ЦСР, активна мобілізація
ресурсів для "розумних" інвестицій з точки
зору клімату;
підтримка стартапів та підприємниц-
тва за допомогою надання послуг щодо
розвитку бізнесу і фінансування, особливо
для молоді;
4) сприяння розвитку партнерських
відносин, у тому числі ДПП:
створення сприятливих умов для
партнерських відносин: розробка правових
та інституційних інструментів, керівних
принципів створення ДПП, орієнтованих
на досягнення ЦСР, підвищення прозорості
та ефективності правових рамок їх функці-
онування; проведення заходів щодо підви-
щення обізнаності (організація соціальної
реклами, форумів і конференцій), зміцнен-
ня національного потенціалу;
сприяння партнерствам, пов'язаним із
ЦСР, з метою кумуляції знань, досвіду,
технологій і фінансових ресурсів партне-
рів; створення внутрішніх осередків ДПП
для зміцнення партнерських відносин між
центральними та місцевими органами вла-
ди і приватними учасниками; активізація
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
40 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
співпраці з університетами та іншими на-
вчальними закладами для підтримки ЦСР;
формування партнерських відносин
відповідно до національних пріоритетів;
заохочення створення ДПП у різних секто-
рах, пов'язаних із ЦСР, таких як відновлю-
вані джерела енергії, житлове будівництво,
інфраструктура, сільське господарство і
технології;
забезпечення ефективності партнер-
ських відносин та сили впливу на рівні спі-
льноти; контроль за дотриманням довго-
строкових зобов'язань сторін, стабільності
фінансового та матеріального забезпечен-
ня, узгодженості дій персоналу; здійснення
моніторингу на основі прозорих критеріїв
оцінювання ефективності партнерських
відносин;
5) сприяння інноваціям та передачі
технологій:
удосконалення навичок у розвитку
національної науки, техніки, інженерії та
математики; заохочення інвестицій у до-
слідження та розробки, створення спеціалі-
зованих центрів (технопарків, наукових
парків) для розвитку передової науки і тех-
ніки, розвиток підприємництва та розши-
рення можливостей працевлаштування;
просування перетворюючих техноло-
гічних інновацій для досягнення ЦСР; роз-
роблення регламентів адаптації існуючих
інноваційних технологій до національних і
регіональних реалій;
заохочення узгоджених дій щодо
прискорення міжнародної передачі техно-
логії; прискорення та спрощення процедур
з обміну знаннями на взаємоузгоджених
умовах і поширенню екологічно чистих
технологій; інтеграція у глобальний меха-
нізм сприяння розвитку технологій з метою
розширення наукового співробітництва і
скорочення технологічного розриву між
розвинутими економіками та економіками,
що розвиваються;
6) сприяння розвитку корпоративної
соціальної відповідальності:
заохочення зобов'язань приватного
сектору вести бізнес відповідально; просу-
вання керівних принципів і рамок звітності
у сфері сталого розвитку; створення консу-
льтативних груп щодо досягнення ЦСР у
рамках конкретних підприємств;
мотивація бізнесу до прийняття про-
відної ролі у створенні ініціатив, пов'яза-
них із ЦСР, виведення корпоративної соці-
альної відповідальності на новий рівень;
сертифікація належної ділової практики,
що виключає дискримінацію за ознакою
статі, забезпечення належного рівня безпе-
ки і гігієни праці та ін.; упровадження ке-
рівних принципів ООН у сфері бізнесу та
прав людини.
"Партисипативне інвестування" ви-
ражається у формі прикладних інвестицій-
них програм державно-приватного парт-
нерства (англ. Public-Private Partnership,
PPPs), тобто цільового взаємовигідного
співробітництва органів влади, приватного
бізнесу, громадянського суспільства та ін-
ших учасників ринку на контрактній основі
при їх пайовій участі в інвестуванні пріо-
ритетних проєктів розвитку і підтримки
державної інфраструктури та послуг в об-
раній соціально орієнтованій сфері (транс-
портній, інформаційно-комунікаційній,
енергетичній, освітній, охороні здоров'я,
природоохоронній та ін.).
ДПП є визнаним високоадаптивним
інструментом стратегічної консолідації та
оптимального розподілу ресурсів, фінансо-
вих ризиків, вкладів і вигід сторін-учас-
ниць. При цьому, як правило, метою його
створення є зменшення інвестиційного на-
вантаження на державні бюджети за раху-
нок розширення фінансової участі приват-
ного сектору в довгострокових інвестицій-
них програмах суспільної значущості, а
також зниження ризиків для приватних ін-
весторів за рахунок надання офіційних га-
рантій і пільг з боку держави щодо меха-
нізмів повернення вкладених інвестицій1.
1 Можливість надання платних послуг на-
селенню, дебіторські платежі з державного бю-
джету, можливість оплачувати кредиторські зо-
бов'язання приватного бізнесу в розстрочку, по-
даткові канікули та ін.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 41
2021, № 3 (95)
У країнах із розвинутою економіч-
ною системою відношення приватних інве-
стицій у соціальну інфраструктуру за прин-
ципами ДПП до номінального ВВП стано-
вить 3-4% (Агентство стратегічних ініціа-
тив, 2016, с. 9). У 2020 р. сукупна вартість
контрактів у рамках ДПП, що досягли фі-
нансового закриття, на європейському ри-
нку склала 7,9 млрд євро, що на 27% мен-
ше, ніж у 2019 р. (10,8 млрд євро)
(European Investment Bank, 2021, с. 1-2). Їх
кількість також дещо знизилася порівняно
з 2019 р. (з 38 до 34 контрактів), що є най-
меншою кількістю зареєстрованих транз-
акцій із 1997 р.1. Середня сума однієї угоди
склала 231 млн євро (284 млн євро у
2019 р.). При цьому вперше з 1996 р. біль-
ше половини ДПП (59%), які досягли фі-
нансового завершення, були засновані на
поверненні вкладених інвестицій за раху-
нок величини попиту, у той час як частка
ДПП із державним відшкодуванням інвес-
тицій поступово знижується починаючи з
2014 р.2
За вартістю проєктів і кількістю ук-
ладених угод на загальноєвропейському
ринку проєктів ДПП лідирують Німеччина
(із загальним обсягом 2,8 млрд євро,
10 проєктів) і Франція обсягом (2,2 млрд
євро, 12 проєктів). У вартісному вираженні
станом на 2020 р. найбільшим залишається
транспортний сектор (4,9 млрд євро,
10 транспортних проєктів досягли фінан-
сового закриття). У секторі відпочинку і
культури зареєстровано 6 угод загальною
вартістю майже 410 млн євро, включаючи
три водних центри (у 2019 р. була зареєст-
рована лише одна транзакція). У секторі
освіти кількість проєктів, які досягли фі-
нансового закриття, збільшилася до 10, у
той час як їх сукупна вартість дещо знизи-
лася ‒ до 846 млн євро (з 937 млн євро у
2019 р.). За останні кілька років також
1 Основна причина ‒ економічний "локда-
ун" 2019-2020 рр., зумовлений пандемією
COVID-19.
2 На ДПП із державною оплатою послуг
приватного бізнесу припадало 89% угод.
зросла активність у секторі телекомуніка-
цій: у 2020 р. було закрито 4 проєкти зага-
льною вартістю 1,1 млрд євро (826 млн єв-
ро у 2019 р.). Три проєкти на загальну суму
215 млн євро (388 млн євро у 2019 р.) за-
криті в секторі охорони довкілля (рис. 4).
Серед ДПП екологічної спрямовано-
сті слід відзначити: SPIRE – "the Sustaina-
ble Process Industry through Resource and
Energy Efficiency" або "стала переробна
промисловість крізь ресурсну та енергетич-
ну ефективність" (ЄС) (SPIRE, 2012); "Ін-
дустрія 4.0" (Німеччина); "Фабрики майбу-
тнього" (Франція); "Виробництво майбут-
нього" (Австрія); "Розумний Завод" (Іта-
лія);
"Смарт-промисловість" (Нідерланди);
"Передова стратегія виробництва" (Іспа-
нія); "Виробництво 2030" (Швеція) та ін.
(ITRE Committee, 2016, с. 61; European
Commission, 2017).
Зазначені ДПП об'єднують широкий
комплекс інноваційних ініціатив у рамках
програми" Горизонт 2020 " (англ. "Horizon
2020") і спрямовані на:
розроблення провідних (англ.
"cutting-edge") технологій на виробничій і
фінансовій базі існуючих великих лідерів у
сфері цифрового проєктування і програм-
ного забезпечення для виробничих проце-
сів;
реалізацію спільних пілотних і тех-
нологічних проєктів розвитку в рамках Єв-
ропейського інвестиційного плану;
забезпечення інформаційної під-
тримки, підвищення кваліфікації персоналу
та надання фінансових пільг (державних
субсидій, зворотних кредитів, податкових
канікул) для компаній середнього та мало-
го бізнесу, що інвестують у модернізацію
виробництва3, в рамках регіональних плат-
форм екологічно чистого інноваційного
розвитку.
3 За напрямами: підвищення енергетичної
та ресурсної ефективності переробної промисло-
вості, промисловий симбіоз і рециркуляційна еко-
номіка, цифрова трансформація бізнес-моделей та
організаційних підходів до проєктування і марке-
тингу.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
42 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
0 2 4 6
Охорона природного середовища
Рекреація та культура
Охорона здоров'я
Освіта
Телекомунікації
Транспорт
Рисунок 4 – Сукупна вартість і чисельність фінансово закритих проєктів ДПП за сек-
торами в Євросоюзі (2020 р.)
Джерело: складено автором за (European Investment Bank, 2021, с. 5).
"Вуглецева нейтральність"
Такі провідні макроекономіки, як
США, ЄС, КНР, є визнаними світовими
лідерами, мають "ефект захоплення" для
країн, що входять у зону їх геополітичного
впливу, і визначають глобальний курс еко-
номічного розвитку на довгостроковий пе-
ріод, встановлюючи правила функціону-
вання не лише власних, але і міжнародних
ринків. Таким чином, національні стратегії
розвитку зазначених країн, спрямовані на
декарбонізацію енергетичного сектору і
досягнення так званої "вуглецевої нейтра-
льності" економіки в рамках "Зеленого но-
вого курсу" (англ. Green New Deal) або
"Зеленого пакту", формують новий глоба-
льний мейнстрим радикальної екологічно
орієнтованої трансформації транспортної
інфраструктури, енергетичного сектору,
автомобілебудування, сільськогосподар-
ського сектору та інших галузей виробниц-
тва. При цьому, незважаючи на спільність
кінцевої стратегічної мети – вуглецевої
нейтральності або нульового нетто-викиду
парникових газів, а також нульового су-
марного забруднення навколишнього сере-
довища, практичне втілення концепції "Зе-
леного курсу" в ЄС, США і КНР має декі-
лька принципових відмінностей.
Так, на відміну від своїх основних
конкурентів за глобальне лідерство, Євро-
союз станом на 2021 р. є єдиною макро-
економікою, яка офіційно затвердила план
досягнення вуглецевої нейтральності на
законодавчому рівні. "Зелений пакт для
Європи" ("Європейський зелений курс" ‒
англ. The European Green Deal), затвердже-
ний Європейською Комісією 11 грудня
2019 р. (European Commission, 2019), міс-
тить конкретні кількісні цілі та індивідуа-
льні терміни переходу країн-членів ЄС від
використання викопних джерел сировини
та енергії до відновлюваних, а також інвес-
тиційний план (англ. The European Green
Deal Investment Plan, EGDIP або Sustainable
Europe Investment Plan ‒ SEIP) (European
Commission, 2020b), що конкретизує меха-
нізми фінансового забезпечення заявлених
реформ. Кінцевим терміном досягнення
вуглецевої нейтральності по ЄС у цілому
вказано 2050 р., проте деякі члени ЄС взя-
ли на себе підвищені зобов'язання – до-
строкове досягнення вуглецевої нейтраль-
ності, а саме: Фінляндія зобов'язалася до-
сягти нульового рівня емісії вже до 2030 р.,
Австрія – до 2040, Швеція – до 2045 р.
За попередніми оцінками Європей-
ської комісії, мінімальна інвестиційна єм-
ність "Зеленого пакту" за період з 2021 по
2027 р. становить 1 трлн євро "зелених"
інвестицій. При цьому лише 25% від зага-
льної суми буде забезпечено за рахунок
спеціалізованих фондів розвитку (у тому
числі Європейського сільськогосподарсь-
7 проєктів
4 проєкти
10 проєктів
4 проєкти
6 проєктів
3 проєкти
0 2 4 6
Млрд євро
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 43
2021, № 3 (95)
кого фонду розвитку сільських районів,
Європейського сільськогосподарського га-
рантійного фонду, Європейського фонду
регіонального розвитку, Фонду згуртуван-
ня, "Horizon Europe" та "Life funds"). Тобто
більша частина фінансового навантаження
покладена на приватних інвесторів.
З метою залучення приватних "зеле-
них" інвестицій розроблено "механізм
справедливого переходу" (англ. the Just
Transition Mechanism), який поєднує фінан-
сові можливості бюджету ЄС і його країн-
членів, внески інвестиційної програми ЄС
для перезапуску європейської економіки
Invest EU, Європейського інвестиційного
банку (англ. the European Investment Bank),
а також аукціону вуглецевих квот у рамках
системи торгівлі викидами в межах ЄС
(англ. the EU Emissions Trading System).
Крім цього, для захисту конкурентоспро-
можності європейських "зелених" вироб-
ників "Зеленим пактом" передбачено вве-
дення вуглецевого транскордонного збору,
так званого "вуглецевого транскордонного
механізму коригування" (англ. Carbon bor-
der adjustment mechanism – CBAM), що
стягуватиметься з експортерів викопного
палива і вуглецевоємних промислових то-
варів.
"Зелений новий курс" США (англ.
Green New Deal) перебуває на стадії зако-
нопроєкту від Демократичної партії США і
був представлений для обговорення в кон-
гресі у 2020 р. (Ocasio-Cortez, 2019). Ана-
логічно європейській ініціативі даний за-
конопроєкт також передбачає досягнення
вуглецевої нейтральності США до 2050 р.
Крім поступового припинення викорис-
тання викопного палива на користь віднов-
люваних джерел енергії та зміни інфра-
структури вбік скорочення авіаперельотів,
збільшення високошвидкісного залізнич-
ного сполучення і повного переходу на
електромобілі до 2035 р., законопроєктом
передбачено значне посилення заходів со-
ціального захисту. Зокрема, формування
10 млн робочих місць для створення енер-
гетичної інфраструктури. Незважаючи на
відсутність у документі конкретних техно-
логічних рішень, експертна оцінка право-
центристського американського форуму
(англ. American Action Forum) допускає,
що загальна потенційна вартість реалізації
пропозицій "Зеленого нового курсу" здатна
скласти 51-93 трлн дол. на десятирічний
період, тобто більше третини національно-
го ВВП США за рік (Natter, 2019). Також
слід зазначити, що, на відміну від європей-
ського підходу до податкового стимулю-
вання "озеленення" економіки, у США пе-
редбачається введення федерального по-
датку на вуглецеві викиди для внутрішніх
виробників.
Станом на 2021 р. "зелений курс" Ки-
таю, оголошений під час виступу Сі Цзінь-
піна на 75 сесії Генеральної Асамблеї ООН
у вересні 2020 р., за фактом залишається
декларацією намірів (UN News, 2020). До-
сягнення вуглецевої нейтральності, зважа-
ючи на масштабність необхідних реформ,
відкладено до 2060 р. і передбачає зміну
транспортної інфраструктури за рахунок
широкого використання електротранспор-
ту, збільшення частки відновлюваних дже-
рел енергії, зокрема заміну коксового ву-
гілля у сталеливарній і цементній промис-
ловості "зеленим воднем". Згідно з The
Guardian у даний час 85% енергетичних
джерел Китаю становить викопне паливо
(нафта, вугілля, природний газ) (The
Guardian, 2020). Тобто щоб досягти нульо-
вих викидів парникових газів до 2060 р.,
необхідно скоротити цей показник до 15%.
За оцінкою компанії Sanford C. Bernstein &
Co, вартість переходу Китаю до нової еко-
номічної моделі може скласти 5,5 трлн дол.
і потребує застосування технологій, які на
даний момент не використовуються в се-
рійному виробництві.
Таким чином, можна виокремити три
характерних підходи до втілення концепції
"Зеленого нового курсу" серед основних
конкурентів за світове лідерство.
Євросоюз орієнтований на здійснен-
ня протекційної1 податкової політики і по-
силення екологічних конкурентних пере-
1 Полягає у введенні спеціальних податко-
вих пільгових режимів або навпаки тих, що при-
гнічують неприйнятні (екологічно брудні) види
економічної діяльності.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
44 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
шкод для допуску на внутрішні європейсь-
кі ринки в рамках досягнення вуглецевої
нейтральності енергетичного і автомобіле-
будівного секторів, а також ураховує різ-
ницю в можливостях країн-учасниць у
прийнятті конкретних кроків щодо прак-
тичної реалізації концепції декарбонізації
виробництва, встановлюючи диференційо-
вані терміни виконання стратегії "Зеленого
курсу".
США, навпаки, розглядають перспе-
ктиву посилення податкового тягаря на
внутрішніх виробників як антистимулу для
збереження вуглецевого виробництва, не
виключаючи можливості, крім реформ
енергетичного і автомобілебудівного сек-
торів, якісної зміни транспортної інфра-
структури.
Питання податкової політики Китаю
у сфері декарбонізації основних вуглеце-
вих галузей виробництва залишається від-
критим. Поточне бачення стратегії досяг-
нення вуглецевої нейтральності, крім роз-
витку екологічно чистої альтернативної
енергетики, передбачає масштабне техно-
логічне переозброєння металургійної галу-
зі.
Висновки. Світова спільнота докладає
помітних зусиль для глобальної зміни
принципів інвестування, встановлюючи
кількісні орієнтири "кліматичних цілей"
(обсяг "зелених" інвестицій, зниження ви-
кидів парникових газів до 2030 р., досяг-
нення вуглецевої нейтральності економіки
до 2050 р.) і вводячи торговельні обмежен-
ня на експорт продукції, яка не відповідає
екологічним вимогам, – "вуглецевий" по-
даток.
Для обґрунтування висновків про го-
товність економіки України до розглянутих
глобальних і макрорегіональних трансфор-
мацій доцільно оцінити:
1) структуру екологічного сліду наці-
ональної економіки з акцентуванням уваги
на екологічності енергетичного сектору
як базової галузі, що підлягає реформам
та фундаментальній модернізації при вста-
новленні тренду вуглецевої нейтральнос-
ті;
2) ефективність використовуваного
інструментарію екологічного регулювання
промисловості щодо зниження екологічно-
го сліду промисловості:
квоти, фактичну динаміку та офіційні
зобов'язання щодо викидів парникових га-
зів;
рівень екологічного податкового на-
вантаження та ефективності системи еко-
логічного оподаткування щодо зниження
техногенного навантаження;
активність екологічно орієнтованої
інвестиційної діяльності та "зелених" фі-
нансових ринків;
ефективність системи заохочення
екологічно лояльних інвесторів;
3) структуру експорту з країнами Єв-
росоюзу в контексті нових вимог до вугле-
цевої ємності життєвого циклу експорто-
ваної продукції;
4) рівень розвитку та використання
цифрових технологій для полегшення до-
ступу до інвестиційних ресурсів і фінансо-
вих послуг.
Для успішної адаптації промисловос-
ті до нових умов глобальної економіки та
ефективної участі в міжнародних програ-
мах розвитку також доцільним є розроб-
лення національного інвестиційного плану,
погодженого з цілями сталого розвитку,
який враховуватиме рекомендовані полі-
тичні інструменти ЮНКТАД (UNCTAD,
2020, c. 222), призначені для мобілізації
інвестицій та розв'язання типових інститу-
ційних проблем для країн, які розвивають-
ся, у тому числі:
1) включення ЦСР до пріоритетів на-
ціональної інвестиційної політики та режим
міжнародних інвестиційних договорів;
2) переорієнтація національних стра-
тегій заохочення та сприяння інвестиціям
на користь інвестування, спрямованого на
досягнення цілей сталого розвитку;
3) створення регіональних інвести-
ційних угод по ЦСР;
4) сприяння новим формам партнерс-
тва для інвестицій в ЦСР;
5 поглиблення інтеграції ESG-крите-
ріїв на фінансових ринках;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 45
2021, № 3 (95)
6) зміна національного ділового мис-
лення.
Перспективою подальших дослід-
жень є складання промислово-екологічного
профілю України та форсайтинг його змін
за песимістичним й оптимістичним сцена-
ріями.
Література
Агентство стратегических инициатив
(2016). Лучшие практики реализации
проектов государственно-частного
партнерства в социальной сфере.
Агентство стратегических инициатив,
Центр развития государственно-част-
ного партнѐрства. Специальное издание
к Международному инвестиционному
форуму «Сочи-2016». 66 с. URL:
https://invest.primorsky.ru/files/guide/ppp/
obzor-practic-ppp-social-2016.pdf (дата
звернення: 30.03.2021).
Александров І. О., Половян О. В., Конова-
лов О. Ф., Логачова О. В., Тарасова М. Ю.
(2010). Стратегія сталого розвитку ре-
гіону: монографія. Донецьк: Ноулідж,
203 с.
Веклич О. О., Волошин С. М., Жарова Л. В.
та ін. (2018). Формування та реалізація
національної екологічної політики Укра-
їни: монографія; за наук. ред. С. О. Ли-
зун. Суми: Університетська книга. 335 с.
Гаркушенко О. М. (2016). Особенности
экологического регулирования эконо-
мики в странах BRICS и ЕАЭС: угрозы
и возможности для Украины. Экономи-
ка промышленности. № 1(73). С. 53-72.
ООН (2021). Цели в области устойчивого
развития. URL: https://www.un.org/susta
inabledevelopment/ru/sustainable-develop
ment-goals/ (дата звернення: 30.03.2021).
Синякевич І. М. (2003). Інструменти еко-
політики: теорія і практика. Львів:
ЗУКЦ, 188 с.
BNP Paribas (2019). BNP Paribas Securities
Services ESG Global Survey 2019: Trends
and Key Figures. Paris: BNP Paribas.
Climate Bonds Initiative (2020, April).
Green Bond Treasurer Survey. URL:
https://www.bourse.lu/documents/CBI-
Green-Bond-Treasurer-Survey-report.pdf
(дата звернення: 10.08.2020).
David M., Sinclair-Desgagné B. (2005). Envi-
ronmental Regulation and the Eco-Indus-
try. Journal of Regulatory Economics.
Vol. 28. Iss. 2. P. 141-155. DOI:
10.1007/s11149-005-3106-8
EPA (1995). Beyond the Horizon: Using
Foresight to Protect the Environmental Fu-
ture. United States. Environmental Futures
Committee. 35 р.
European Commission (2017). Key lessons
from national industry 4.0 policy initiatives
in Europe. Digital Transformation Monitor.
12 p. URL: https://ec.europa.eu/growth/
tools-databases/dem/monitor/sites/default/
files/DTM_Policy%20initiative%20compa
rison%20v1.pdf (дата звернення:
12.03.2020).
European Commission (2019). A European
Green Deal. URL: https://ec.europa.eu/n
fo/strategy/priorities-2019-2024/european-
green-deal_en (дата звернення:
30.03.2021).
European Commission (2020a). UNFCCC –
United Nations Framework Convention on
Climate Change. European Commission.
URL: https://ec.europa.eu/knowledge4poli
cy/organisation/unfccc-united-nations-
framework-convention-climate-change_en
(дата звернення: 10.07.2020).
European Commission (2020b). The Europe-
an Green Deal Investment Plan and Just
Transition Mechanism explained. URL:
https://ec.europa.eu/commission/presscorne
r/detail/en/qanda_20_24 (дата звернення:
30.03.2021).
European Commission. (2021). Green public
procurement. URL: https://ec.europa.eu/
environment/gpp/index_en.htm (дата звер-
нення: 30.03.2021).
European Investment Bank (March 2021).
Market Update. Review of the European
PPP Market in 2020. EUROPEAN PPP
EXPERTISE CENTRE. European Invest-
ment Bank. 11 р. URL: https://www.eib.
org/attachments/epec/epec_market_update
_2020_en.pdf (дата звернення:
30.03.2021).
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
46 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Evans K., De Jong W., Cronkleton P., Nghi T.
(2010). Participatory methods for planning
the future in forest communities. Society
and Natural Resources. Vol. 23. Р. 604-
619.
FTSE-Russell (2020). Where there’s green,
there’s growth. URL: https://www.ftserus
sell.com. (дата звернення: 30.03.2021).
Gidley J., Fien J., Smith J. et al. (2009). Par-
ticipatory futures methods: towards adapt-
ability and resilience in climate-vulnerable
communities. Environmental Policy and
Governance. Vol. 19. Iss. 6. P. 427-440.
ILO (2018). Care work and care jobs for the
future of decent work. Geneva: Internation-
al Labour Office.
Invesco (2019). MSCI ESG Universal
Screened UCITS ETFs. Atlanta: Invesco.
ITRE Committee (2016). Industry 4.0: Indus-
try, Research and Energy. 90 p.
Morgan J.P. (2019a). J.P. Morgan Perspec-
tives – ESG Investing 2019: Climate
Change Everything. New York: J.P. Mor-
gan.
Morgan Stanley (2019b). Sustainability Reali-
ty: Analyzing Risks and Returns of Sus-
tainable Funds. New York: Morgan Stan-
ley.
Morningstar (2018). Passive Sustainable
Funds: The Global Landscape. Chicago:
Morningstar.
Natter A. (2019, February 25). Alexandria
Ocasio-Cortez's Green New Deal Could
Cost $93 Trillion, Group Says. Bloomberg.
URL: https://www.bloomberg.com/news/
articles/2019-02-25/group-sees-ocasio-
cortez-s-green-new-deal-costing-93-trillion
(дата звернення: 30.03.2021).
Ocasio-Cortez A. (2019, February 12).
H.Res.109 – 116th Congress (2019–2020):
Recognizing the duty of the Federal Gov-
ernment to create a Green New Deal.
URL: https://ocasio-cortez.house.gov/sites/
ocasio-cortez.house.gov/files/Resolution%
20on%20a%20Green%20New%20Deal
(дата звернення: 30.03.2021).
OECD (2001). OECD Environmental Outlo-
ok to 2020. OECD Publishing. URL:
https://www.oecd.org/environment/indica
tors-modelling-outlooks/oecd-environmen
tal-outlook-1999155x.htm (дата звернен-
ня: 30.03.2021).
OECD (2008). OECD Environmental Outlook
to 2030. OECD Publishing. URL:
https://www.oecd.org/environment/indica
tors-modelling-outlooks/40200582.pdf
(дата звернення: 30.03.2021).
OECD (2012). OECD Environmental Outlook
to 2050: The Consequences Of Inaction,
OECD Publishing. DOI: http://dx.doi.org/
10.1787/9789264122246-en (дата звер-
нення: 30.03.2021).
OECD HIGHLIGHTS (2018.) Global Materi-
al Resources Outlook to 2060: Economic
drivers and environmental consequences.
OECD Publishing. 24 р.
The Global Sustainable Investment Alliance
(2018). Global Sustainable Investment Re-
view 2018. Brussels: GSIA, URL:
https://www.bourse.lu/documents/CBI-
Green-Bond-Treasurer-Survey-report.pdf
(дата звернення: 30.03.2021).
The Guardian (27 September 2020). China's
carbon pledge will require complete inver-
sion of existing system. The Guardian.
URL: https://www.theguardian.com/envi
ronment/2020/sep/27/china-carbon-pledge-
put-energy-system-reverse-wind-solar (да-
та звернення: 30.03.2021).
SPIRE (2012). SPIRE Roadmap 2030. URL:
https://www.spire2030.eu/what/walkingthe
-spire-roadmap/spire-Roadmap (дата
звернення: 12.03.2020).
UN News (2020, 22 September). „Enhance
solidarity‟ to fight COVID-19, Chinese
President urges, also pledges carbon neu-
trality by 2060. UN News. URL:
https://news.un.org/en/story/2020/09/1073
052 (дата звернення: 30.03.2021).
UNCTAD (2014). World Investment Report
2014: Investing in the SDGs: An Action
Plan. Geneva Switzerland. New York and
Geneva: United Nations publication, 228 р.
URL: https://unctad.org/system/files/official-
document/wir2014_en.pdf (дата звернення:
30.03.2021).
UNCTAD (2020). World Investment Report
2020: International Production Beyond the
Pandemic. Geneva Switzerland. New York
and Geneva: United Nations publication,
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 47
2021, № 3 (95)
250 р. URL: https://unctad.org/webflyer/
world-investment-report-2020 (дата звер-
нення: 30.03.2021).
UNEP (2017-2020). UNEP's Foresight Briefs.
URL: https://wesr.unep.org/foresight (дата
звернення: 30.03.2021).
UNEP (2021). Adaptation Gap Report 2020.
United Nations Environment Programme.
Nairobi. URL: https://www.unep.org/reso
urces/adaptation-gap-report-2020 (дата
звернення: 30.03.2021).
UNITED NATIONS SECRETARY-GENE-
RAL‟S (2019-2020). Roadmap for Financ-
ing the 2030 Agenda for Sustainable De-
velopment. 59 р. URL: https://www.un.org/
sustainabledevelopment/wp-content/uplo
ads/2019/07/UN-SG-Roadmap-Financing-
the-SDGs-July-2019.pdf (дата звернення:
30.03.2021).
Urbano D., Guerrero M., Ferreira J.J., Fer-
nandes, C.I. (2018). New technology en-
trepreneurship initiatives: Which strategic
orientations and environmental conditions
matter in the new socio-economic land-
scape? The Journal of Technology Trans-
fer. Vol. 44. Iss. 5. P. 1577-1602. DOI:
http://doi.org/10.1007/s10961-018-9675-3
Wollenberg E., Edmunds D., Buck L. (2000).
Using scenarios to make decisions about
the future: anticipatory learning for the
adaptive co-management of community
forests. Landscape and Urban Planning.
Vol. 47. Iss. 1-2. P. 65-77.
WWF (2020). Living Planet Report 2020 –
Bending the curve of biodiversity loss.
Almond, R.E.A., Grooten M., Petersen, T.
(Eds). WWF, Gland, Switzerland.
References
Agency for Strategic Initiatives (2016). The
best practices of implementing public-
private partnership projects in the social
sphere. Agency for Strategic Initiatives,
Center for the Development of Pub-
lic-Private Partnership. Special edition
for the International Investment Forum
"Sochi-2016". 66 р. Retrieved from
https://invest.primorsky.ru/files/guide/ppp/
obzor-practic-ppp-social-2016.pdf [in Rus-
sian].
Aleksandrov, I. O., Polovian O. V., Konova-
lov O. F., Lohacheva O. V., Taraso-
va M. Iu. (2010). Regional sustainable
development strategy: monograph.
Donetsk: Noulidzh [in Ukrainian].
Veklych, O. O., Voloshyn, S. M., Zharova, L. V.
et al. (2018). Formation and implemen-
tation of the national environmental policy
of Ukraine: monograph; In S. O. Lyzun
(Ed.). Sumy: Universytetska knyha [in
Ukrainian].
Harkushenko, O. M. (2016). Features of envi-
ronmental regulation of the economy in the
BRICS and EAEU countries: threats and
opportunities for Ukraine. Economy of In-
dustry, 1(73), рр. 53-72. [in Russian].
UN (2021). Sustainable Development Goals.
Retrieved from https://www.un.org/susta-
inabledevelopment/ru/sustainable-develop-
ment-goals/ [in Russian].
Syniakevych, I. M. (2003). Environmental
policy tools: theory and practice. Lviv:
ZUKTs [in Ukrainian].
BNP Paribas (2019). BNP Paribas Securities
Services ESG Global Survey 2019: Trends
and Key Figures. Paris: BNP Paribas.
Climate Bonds Initiative (2020, April). Green
Bond Treasurer Survey. Retrieved from
https://www.bourse.lu/documents/CBI-Gre
en-Bond-Treasurer-Survey-report.pdf
David, M., & Sinclair-Desgagné, B. (2005).
Environmental Regulation and the Eco-
Industry. Journal of Regulatory Econo-
mics, 28(2), pp. 141-155. DOI: 10.1007/
s11149-005-3106-8
EPA (1995). Beyond the Horizon: Using
Foresight to Protect the Environmental Fu-
ture. United States. Environmental Futures
Committee.
European Commission (2017). Key lessons
from national industry 4.0 policy initiatives
in Europe. Digital Transformation Monitor.
12 p. Retrieved from https://ec.europa.eu/
growth/tools-databases/dem/monitor/sites/
default/files/DTM_Policy%20initiative%
20comparison%20v1.pdf
European Commission (2019). A European
Green Deal. Retrieved from https://ec.euro
pa.eu/info/strategy/priorities-2019-2024/
european-green-deal_en
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
48 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
European Commission (2020a). UNFCCC –
United Nations Framework Convention on
Climate Change. European Commission.
Retrieved from https://ec.europa.eu/know
ledge4policy/organisation/unfccc-united-
nations-framework-convention-climate-
change_en
European Commission (2020b). The Europe-
an Green Deal Investment Plan and Just
Transition Mechanism explained. Re-
trieved from https://ec.europa.eu/commis
sion/presscorner/detail/en/qanda_20_24
European Commission (2021). Green public
procurement. Retrieved from https://ec.euro
pa.eu/environment/gpp/index_en.htm
European Investment Bank (March 2021).
Market Update. Review of the European
PPP Market in 2020. EUROPEAN PPP
EXPERTISE CENTRE. European Invest-
ment Bank. 11 р. Retrieved from
https://www.eib.org/attachments/epec/epec
_market_update_2020_en.pdf.
Evans, K., De Jong, W., Cronkleton, P., &
Nghi, T. (2010). Participatory methods for
planning the future in forest communities.
Society and Natural Resources, 23,
pp. 604-619.
FTSE-Russell (2020). Where there’s green,
there’s growth. Retrieved from
https://www.ftserussell.com
Gidley, J., Fien, J., Smith, J. et al. (2009). Par-
ticipatory futures methods: towards adapt-
ability and resilience in climate-vulnerable
communities. Environmental Policy and
Governance, 19(6), pp. 427-440.
ILO (2018). Care work and care jobs for the
future of decent work. Geneva: Internation-
al Labour Office.
Invesco (2019). MSCI ESG Universal
Screened UCITS ETFs. Atlanta: Invesco.
ITRE Committee (2016). Industry 4.0: Indus-
try, Research and Energy.
Morgan, J.P. (2019a). J.P. Morgan Perspec-
tives – ESG Investing 2019: Climate
Change Everything. New York: J.P. Mor-
gan.
Morgan Stanley (2019b). Sustainability Reali-
ty: Analyzing Risks and Returns of Sus-
tainable Funds. New York: Morgan Stan-
ley.
Morningstar (2018). Passive Sustainable
Funds: The Global Landscape. Chicago:
Morningstar.
Natter, A. (2019, February 25). Alexandria
Ocasio-Cortez's Green New Deal Could
Cost $93 Trillion, Group Says. Bloomberg.
Retrieved from https://www.bloomberg.
com/news/articles/2019-02-25/group-sees-
ocasio-cortez-s-green-new-deal-costing-93-
trillion
Ocasio-Cortez, A. (2019, February 12). H.Res.
109 – 116th Congress (2019–2020): Rec-
ognizing the duty of the Federal Govern-
ment to create a Green New Deal. Re-
trieved from https://ocasio-cortez.house.
gov/sites/ocasio-cortez.house.gov/files/Re
solution%20on%20a%20Green%20New%
20Deal
OECD (2001). OECD Environmental Outlook
to 2020. OECD Publishing. Retrieved from
https://www.oecd.org/environment/indicat
ors-modelling-outlooks/oecd-environmen
tal-outlook-1999155x.htm
OECD (2008). OECD Environmental Outlook
to 2030. OECD Publishing. Retrieved from
https://www.oecd.org/environment/indicat
ors-modelling-outlooks/40200582.pdf
OECD (2012). OECD Environmental Outlook
to 2050: The Consequences Of Inaction,
OECD Publishing. DOI: http://dx.doi.org/
10.1787/9789264122246-en
OECD HIGHLIGHTS (2018.) Global Materi-
al Resources Outlook to 2060: Economic
drivers and environmental consequences.
OECD Publishing. 24 р.
The Global Sustainable Investment Alliance
(2018). Global Sustainable Investment Re-
view 2018. Brussels: GSIA, Retrieved from
https://www.bourse.lu/documents/CBI-
Green-Bond-Treasurer-Survey-report.pdf
The Guardian (2020, 27 September). China's
carbon pledge will require complete inver-
sion of existing system. The Guardian. Re-
trieved from https://www.theguardian.com/
environment/2020/sep/27/china-carbon-
pledge-put-energy-system-reverse-wind-
solar
SPIRE (2012). SPIRE Roadmap 2030. Retri-
eved from https://www.spire2030.eu/what/
walking-the-spire-roadmap/spireRoadmap
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 49
2021, № 3 (95)
UN News (2020, 22 September). „Enhance
solidarity‟ to fight COVID-19, Chinese
President urges, also pledges carbon neu-
trality by 2060. UN News. Retrieved from
https://news.un.org/en/story/2020/09/1073
052.
UNCTAD (2014). World Investment Report
2014: Investing in the SDGs: An Action
Plan. Geneva Switzerland. New York and
Geneva: United Nations publication. 228 р.
Retrieved from https://unctad.org/system/
files/official-document/wir2014_en.pdf
UNCTAD (2020). World Investment Report
2020: International Production Beyond the
Pandemic. Geneva Switzerland. New York
and Geneva: United Nations publication,
250 р. Retrieved from https://unctad.org/
webflyer/world-investment-report-2020
UNEP (2017-2020). UNEP's Foresight Briefs.
Retrieved from https://wesr.unep.org/
foresight
UNEP (2021). Adaptation Gap Report 2020.
United Nations Environment Programme.
Nairobi. Retrieved from https://www.unep.
org/resources/adaptation-gap-report-2020
UNITED NATIONS SECRETARY-GENE-
RAL‟S (2019-2020). Roadmap for Financ-
ing the 2030 Agenda for Sustainable
Development. 59 р. Retrieved from
https://www.un.org/sustainabledevelopment
/wp-content/uploads/2019/07/UN-SG-Road
map-Financing-the-SDGs-July-2019.pdf
Urbano, D., Guerrero, M., Ferreira, J. J., &
Fernandes, C. I. (2018). New technology
entrepreneurship initiatives: Which strate-
gic orientations and environmental condi-
tions matter in the new socio-economic
landscape? The Journal of Technology
Transfer, 44 (5), pp. 1577-1602. DOI:
http://doi.org/10.1007/s10961-018-9675-3
Wollenberg, E., Edmunds, D., & Buck, L.
(2000). Using scenarios to make decisions
about the future: anticipatory learning for
the adaptive co-management of community
forests. Landscape and Urban Planning.
47(1-2), pp. 65-77.
WWF (2020). Living Planet Report 2020 –
Bending the curve of biodiversity loss. Al-
mond, R.E.A., Grooten M., Petersen, T.
(Eds). WWF, Gland, Switzerland.
Мария Юрьевна Заниздра,
канд. экон. наук, старший научный сотрудник
Институт экономики промышленности НАН Украины
ул. Марии Капнист, 2, г. Киев, 03057, Украина
E-mail: marin2015zzz@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3528-0212
ФОРСАЙТИНГ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ РАЗВИТИЯ
НАЦИОНАЛЬНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ: МАКРОУРОВЕНЬ
Будущее экологического регулирования в промышленном секторе во многом продик-
товано не только политическими решениями и мерами, но также интенсивностью и харак-
тером инвестирования в определѐнные виды экономической деятельности, а также эколо-
гически ориентированными требованиями, которые предъявляются к инвестиционным
проектам. Изменение приоритетности и эффективности инструментария экологического
регулирования, появление новых и упразднение традиционных рычагов влияния зависят от
траектории научно-технического прогресса, развития новых сфер экономической деятель-
ности, таких как цифровые услуги, трансформация экологического следа промышленности,
а также нового понимания экологических вызовов будущего. В связи с этим повышается
актуальность форсайтинга приоритетных подходов, инструментов и направлений экологи-
ческого регулирования стратегического развития национальной промышленности исходя
из наиболее стойких и доминирующих тенденций в политической и финансовой сферах,
определяющих долгосрочные стратегии экономического развития на макроуровне на 2030-
2050 гг.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––––––
50 ISSN 1562-109X Econ. promisl.
2021, № 3 (95)
Выделены базовые направления форсайтинга в сфере экологического регулирования:
мониторинг и комплексный анализ коэволюции глобальных экономической и экологиче-
ской систем под эгидой ООН; проблемно-ориентированный форсайт узко-специфических,
микро-территориальных уникальных экосистем и явлений с жесткой локальной привязкой;
национальные и наднациональные научно-технические стратегии долгосрочного экономи-
ческого развития, включая трансформацию инвестиционных приоритетов в промышленно-
сти. На основе анализа основных инвестиционных тенденций в сфере устойчивого разви-
тия определены основные барьеры для экологизации промышленности: инвестиционной
разрыв в развивающихся странах и низкая активность частных инвесторов. Представлен
обзор номенклатуры, географии распространения и эффективности практического приме-
нения "зелѐных" инвестиционных продуктов, инструментов и рынков. В том числе: "зеле-
ные" облигации, " устойчивые" фонды и ESG-фонды, индексы акций устойчивого развития,
"партисипативное инвестирование" в форме прикладных инвестиционных программ госу-
дарственно-частного партнерства. Также установлена специфика национальных стратегий
развития мировых промышленных центров – динамически и инновационно развивающихся
макроэкономик США, ЕС и КНР, направленные на декарбонизацию энергетического сек-
тора и достижение так называемой "углеродной нейтральности" экономики в рамках "Зеле-
ного нового курса": количественные цели, объѐм инвестирования, система мотивации
предпринимателей.
Определены основные принципы экологического регулирования будущего (на пер-
спективу 2030-2050 гг.): "достижение целей устойчивого развития" (ЦСР), "мониторинг
инвестиционных тенденций", "индикативное планирование" и "сценарное прогнозирова-
ние" мероприятий и инициатив по достижению ЦСР, "партисипативность инвестирования"
в развитие смарт-инфраструктуры и передовых инноваций с целью экологически ориенти-
рованной трансформации технологических укладов в сторону их углеродной нейтрально-
сти и "экологически дифференцированной фискальной политики" – протекционистской и
санкционной.
Ключевые слова: форсайт-исследования, цели устойчивого развития, инвестиции, из-
менение климата, государственно-частное партнерство, углеродная нейтральность, "зелѐ-
ная" сделка.
JEL: O14, O44, Q57
Мariia Yu. Zanizdra,
PhD in Economics, Leading Researcher
Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine,
2 Maria Kapnist Street, Kyiv, 03057, Ukraine
E-mail: marin2015zzz@gmail.com
https://orcid.org/0000-0002-3528-0212
FORESIGHTING OF ENVIRONMENTAL REGULATION
OF A NATIONAL INDUSTRY DEVELOPMENT: MACRO-LEVEL
The future of environmental regulation in the industrial sector is largely dictated not only by
political decisions and measures, but also by the intensity and nature of investments in certain
types of economic activities, as well as by the environmentally-oriented requirements that are im-
posed on investment projects. Changing the priority and effectiveness of environmental regulation
tools, the emergence of new and the abolition of traditional levers of influence depends on the tra-
jectory of scientific and technological progress, the development of new fields of economic activi-
ty, such as digital services, the transformation of the ecological footprint of industry, as well as a
new understanding of the environmental challenges of the future.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X Econ. promisl. 51
2021, № 3 (95)
Therefore, the relevance of priority approaches‟ foresighting, tools and directions of envi-
ronmental regulation of the strategic development of a national industry based on the most persis-
tent and dominant trends in the political and financial spheres that define long-term strategies of
economic development at the macro level for 2030-2050, is increasing.
The paper provides basic directions of foresight in the field of environmental regulation:
monitoring and comprehensive analysis of the co-evolution of global economic and environmen-
tal systems under the auspices of the United Nations; problem-oriented foresighting of narrowly
specific, micro-territorial unique ecosystems and phenomena with a strict local binding; national
and supranational scientific and technical strategies for long-term economic development, includ-
ing the transformation of investment priorities in industry. Based on the analysis of the main in-
vestment trends in the field of sustainable development, the main barriers to greening the industry
were identified: the investment gap in developing countries and low activity of private investors.
An overview of the nomenclature, geography of distribution and effectiveness of the practical ap-
plication of "green" investment products, instruments and markets were presented. They include:
"green" bonds, "sustainable" funds and ESG-funds, Indices of sustainable development stocks,
"participatory investment" in the form of applied investment programs of public-private partner-
ship. In addition to this, the specifics of national strategies for the development of the world's in-
dustrial centers – dynamically and innovatively developing macroeconomics of the United States,
the EU and the People's Republic of China, aimed at decarbonizing the energy sector and achiev-
ing the so-called "carbon neutrality" of the economy within the framework of the "Green New
Deal" were also established: quantitative goals, the volume of investment, the system of motiva-
tion of entrepreneurs.
According to the results of the analysis, the main principles of environmental regulation of
the future (for the perspective of 2030-2050) were defined: "achieving the Sustainable Develop-
ment Goals" (SDGs), "monitoring investment trends", "indicative planning" and "scenario fore-
casting" of measures and initiatives to achieve the SDGs, "participativeness of investments" in the
development of smart infrastructure and advanced innovations for the purpose of environmental-
ly-oriented transformation of technological structures towards their carbon neutrality and "envi-
ronmentally differentiated fiscal policy" – protectionist and sanctioned.
Keywords: foresight research, sustainable development goals, investment, climate change,
public-private partnership, "carbon neutrality", "green" deal.
JEL: O14, O44, Q57
Формат цитування:
Заніздра М. Ю. (2021). Форсайтинг екологічного регулювання розвитку національ-
ної промисловості: макрорівень. Економіка промисловості. № 3 (95). С. 25-51. DOI:
http://doi.org/10.15407/econindustry 2021.03.025
Zanizdra, M. Yu. (2021). Foresighting of environmental regulation of a national industry
development: macro-level. Econ. promisl., 3 (95), рр. 25-51. DOI: http://doi.org/10.15407/
econindustry2021.03.025
Надійшла до редакції 29.07.2021 р.
|