Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста

У статті розглянуто питання історичного середмістя Чернігова, його складових, пам’яток архітектури, природнього ландшафту та панорами. Окрему увагу приділено Єлецькому монастирю, його впливу на видову складову історичного середовища міста. Наголошено на необхідності збереження історичного центру в...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Литовченко, О.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2019
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180888
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста / О.Л. Литовченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 19-23. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180888
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1808882021-10-25T01:26:15Z Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста Литовченко, О.Л. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа У статті розглянуто питання історичного середмістя Чернігова, його складових, пам’яток архітектури, природнього ландшафту та панорами. Окрему увагу приділено Єлецькому монастирю, його впливу на видову складову історичного середовища міста. Наголошено на необхідності збереження історичного центру в умовах сучасних містобудівних перетворень. В статье рассмотрены вопросы исторического центра города Чернигова, его составляющих, памятников архитектуры, природного ландшафта и панорамы. Особое внимание уделено Елецкому монастырю, его влиянию на видовую составляющую исторической среды города. Отмечена необходимость сохранения исторического центра в условиях современных градостроительных преобразований. The article deals with the issues of the historical town center of Chernihiv, its components, architectural monuments, natural landscape and panorama. Particular attention is paid to the Yeletskyi monastery, its influence on the specific component of the historical environment of the town. The necessity of preserving the historical center in the conditions of modern city-building transformations is emphasized. 2019 Article Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста / О.Л. Литовченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 19-23. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180888 94(477.51-25):[711.523:[726:271.2-523.6]«10–20» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа
spellingShingle	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Литовченко, О.Л. Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста Сіверщина в історії України
description	У статті розглянуто питання історичного середмістя Чернігова, його складових, пам’яток архітектури, природнього ландшафту та панорами. Окрему увагу приділено Єлецькому монастирю, його впливу на видову складову історичного середовища міста. Наголошено на необхідності збереження історичного центру в умовах сучасних містобудівних перетворень.
format	Article
author	Литовченко, О.Л.
author_facet	Литовченко, О.Л.
author_sort	Литовченко, О.Л.
title	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста
title_short	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста
title_full	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста
title_fullStr	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста
title_full_unstemmed	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста
title_sort	єлецький монастир у чернігові як складова історичного середовища міста
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2019
topic_facet	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180888
citation_txt	Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста / О.Л. Литовченко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 19-23. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT litovčenkool êlecʹkijmonastiručernígovíâkskladovaístoričnogoseredoviŝamísta
first_indexed	2025-07-15T21:14:12Z
last_indexed	2025-07-15T21:14:12Z
_version_	1837749034858577920
fulltext	ISSN 2218-4805 19 Оборонна стіна навколо Дальніх та Ближніх печер, про- тяжністю 1039 м, розташована на складному рельєфі, що має перепади абсолютних відміток від 116 до 187 м і від- повідно різні за фізико-механічними властивостями ґрун- ти в основі фундаментів. Фундаменти стін, глибина за- кладання яких становить 1,5–3,0 м, залягають нижче РГВ, тобто підтоплюються. Це призводить до нерівномірного осідання частин фундаментів і утворення деформацій у муруванні (тріщини, відокремлення блоків мурування, деструкції розчину та цегли мурування тощо). Шляхи регуляції гідрогеологічних умов території з метою захисту пам’яток від підтоплення. За даними багаторічних спостережень за РГВ на території Києво-Пе- черської лаври виділено декілька зон підтоплення ґрун- товими водами пам’яток, а саме: Ближньопечерний та Дальньопечерний пагорби, території Гостинного двору та Господарчого подвір’я Нижньої лаври, верхів’я Лавр- ського яру (рис. 3). Найзначнішого негативного впливу підтоплення завдає печерним комплексам. Загалом вирішувати проблему необхідно комплек- сно, однак до кожного об’єкта потрібен індивідуаль- ний підхід. В комплекс заходів, які необхідно викона- ти, мають входити: - заміна (реконструкція) інженерних водонесучих ме- реж, в т. ч. і на прилягаючій міській території; - розробка та впровадження в дію проектів відводу ґрунтових вод (дренаж, бажано неруйнівними методами), влаштування у підпірних стінах та, в деяких випадках, заглиблених фундаментах лінійних споруд, розвантажу- вальних отворів; - розробка та впровадження в дію проектів благоустрою, а саме відведення поверхневих вод (реконструкція існу- ючих та влаштування нових водовідвідних лотків, верти- кальне планування та дернування денної поверхні тощо); - влаштування гідроізоляції фундаментів з супутнім (в разі необхідності) влаштуванням дренажів мілкого за- кладання в їх основі. Вибір методу дренування ґрунтових та інфільтрацій- них вод над печерними полями має бути обумовлений необхідністю зберегти в недоторканості ґрунтовий ма- сив, що вміщує печери. Дренажні виробки мають бути розташовані поза печерним полем, оскільки будь-яке втручання в ґрунтовий масив може призвести до непо- правних наслідків. Раціональним методом дренуван- ня в даних умовах, з урахуванням складної геологічної будови території, є однопроменевий горизонтальний дренаж. Кількість дренажних свердловин має визна- чатись у зворотному до вимог нормативних докумен- тів порядку: не з розрахунку відбору максимального притоку, а з урахуванням, в першу чергу, необхідності ефективно відсікти потоки ґрунтових та інфільтрацій- них вод від печерного поля і, в другу чергу, можливо- сті їх оптимального розташування в складних геоло- гічних та геоморфологічних умовах (крутий схил) і з урахуванням існуючої щільної забудови. ПОСИЛАННЯ 1. Рибін В.Ф., Демчишин М.Г., Черевко І.А., Куциба В.О. та ін. Розробити методику та обґрунтувати моніторинг геологічного середовища зон історичної забудови м. Києва з метою охорони історико-архітектурних пам’яток // Звіт про НДР № держреєстр. 15–2001 – К.: ІГН НАН України, 2001. – 197 с. 2. Черевко І.А., Куциба В.О., Моргун І.П. Гідрогеологічні умови території Ближньопечерного пагорбу, їх вплив на стан печер та за- соби регуляції // Болховітіновський щорічник. – К., 2015. – С. 49–60. 3. Черевко І.А. Інженерно-геологічні умови Дальньопечерно- го пагорбу в контексті збереження об’єктів культурної спадщини // Збір. наук. праць «Могилянські читання – 2015» – К.: НКПІКЗ, 2016. – С. 306–313. 4. Бєлов І.Д., Дєдов О.П., Бугаєнко Н.М. Звіт про проведення технічного обстеження корпусу № 37 – «Галерея до Ближніх пе- чер» Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври // Випробуваль- ний центр будівельних конструкцій КНУБА. – 2016. – 67 с. Черевко И.А. Гидрогеологические условия территории Киево-Печерской лавры и их влияние на состояние памятников Одним из основных факторов деформации памятников архитек- туры на территории Киево-Печерской лавры является их подтопле- ние вследствие изменения гидрогеологических условий. Наблюдение за режимом грунтовых вод и анализ полученных данных позволяет оп- ределить характер распространения водоносных горизонтов, влия- ние гидрогеологических условий на состояние памятников, разрабо- тать соответствующие методы защиты. Ключевые слова: подтопление, режим грунтовых вод, распро- странение водоносного горизонта, гидрогеологические условия. Cherevko I.A. Hydrogeological conditions of the territo- ry of Kyiv-Pechersk lavra and their infl uence on the techni- cal state of monuments One of the main factors in the deformation of architectural monuments on the territory of the Kyiv-Pechersk lavra is due to changes in hydrogeological conditions. Observing the groundwater regime and analyzing the data obtained allows us to determine the nature of the distribution of aquifers, the infl uence of hydrogeological conditions on the state of the monuments, and develop appropriate methods of protection. Key words: f looding, groundwater regime, aquifer distribution, hydrogeological conditions. 27.02.2019 р.j УДК 94(477.51-25):[711.523:[726:271.2-523.6]«10–20» О.Л. Литовченко ЄЛЕЦЬКИЙ МОНАСТИР У ЧЕРНІГОВІ ЯК СКЛАДОВА ІСТОРИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА МІСТА У статті розглянуто питання історичного середмістя Черніго- ва, його складових, пам’яток архітектури, природнього ландшафту та панорами. Окрему увагу приділено Єлецькому монастирю, його впливу на видову складову історичного середовища міста. Наголо- шено на необхідності збереження історичного центру в умовах су- часних містобудівних перетворень. Ключові слова: Єлецький монастир, пам’ятки архітектури, іс- торичне середовище, ландшафт, панорама. Чернігів – це місто, яке вирізняється своєрідністю серед низки інших історичних міст України. Вона по- лягає не тільки в тому, що на його території збережено до наших днів п’ять храмів домонгольського періоду, Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 20 щини входить комплекс Троїцько-Іллінського монастиря, що включає Іллінський монастир з підземними печерами (започаткування XI ст.) та Троїцький монастир (формував- ся протягом XVII–XVIII ст.). Тут зосереджено дванадцять пам’яток архітектури національного значення: Іллінська церква (XI ст.), дзвіниця Іллінської церкви (XVII–XIX ст.), печери, підземні церкви та інші споруди (XI–XVIII ст.), Троїцький собор (XVII ст.), дзвіниця Троїцького собору (XVIII ст.), Введенська церква (XVII ст.), північно-схід- ні келії (XVII–XVIII ст.), південні келії (XVII–XVIII ст.), південно-західні келії (XVII–XVIII ст.), Будинок архієрея (XVIII ст.), Іллінська брама (XVIII ст.), мури з брамами та баштами (XVII–XVIII ст.). До вказаного архітектурного комплексу прилягає курганний некрополь дохристиян- ської доби (більше двохсот курганів) та поховання XIX – першої половини XX ст. [1, с. 358, 361; 2, с. 25]. На сьогодні історична частина міста знаходиться під охороною Національного архітектурно-історично- го заповідника «Чернігів стародавній», адже пам’ятки, які є на його території, входять до цілісного майново- го комплексу заповідника. Ця установа здійснює регу- лювання та впровадження охоронної системи на вві- рених їй ділянках [2, с. 89–92]. Монументальні споруди історико-архітектурних комп- лексів, які складалися упродовж століть, стали домінан- тами у формуванні основних композиційно-просторових зв’язків між цими групами, що дозволило сформувати гармонійну міську панораму [4, с. 148]. В. Вечерський на- голошує, що саме в Чернігові пам’ятки архітектури доби Київської Русі й Гетьманщини визначають виразний си- лует і панораму міста. Вони, в органічному поєднанні з неповторним ландшафтом, формують ландшафтно-мі- стобудівний комплекс. На думку дослідника, цей комп- лекс за ступенем цілісності, збереженості, історичної та мистецької цінності належить до найвищих досягнень національної культури [5, с. 70]. Питанням міського історичного ландшафту займа- лись і інші дослідники. Так, Н. Ходарченко проаналізу- вала історико-архітектурний потенціал Чернігова для подальшого розвитку міста [4]. А. Звіряка у своїй ро- боті звернула увагу на вітчизняний та зарубіжний дос- від територіального збереження цінних ландшафтних об’єктів культурної спадщини, які є специфічним ви- дом пам’яток [6]. Окремі праці цієї дослідниці присвя- чені певній місцевості, зокрема питанням пам’яткоохо- ронного статусу історичного ландшафту Київських гір і долині р. Дніпро [7]. Л. Апостолова-Сосса проаналізу- вала питання збереження історичних панорам як ком- понента міського культурного ландшафту [8]. Отож, на сьогодні питання збереження історичного ландшафту, збереження «історичного» обличчя древніх міст є досить актуальним серед науковців. Особливо за- требуваним воно є на фоні швидкої розбудови міст не тільки на окраїнах, а й забудови центральних, історич- них частин. Охорона історичного міського середовища пам’ятку печеробудування давньоруського часу (Анто- нієві печери) та чимало архітектурних пам’яток доби Гетьманщини, а й у тому, що донині збережено істо- ричний ландшафт з пам’ятками, що розкриває видову панораму міста. На сьогодні в умовах швидкої міської розбудови питанню охорони сформованої віками спад- щини слід приділити посилену увагу. Історичний центр Чернігова розміщений на півден- ній окраїні сучасного міста. Це територія правого бере- га р. Десни, який вкритий придеснянськими пагорба- ми. Об’ємно-просторова композиція міста з давніх часів свідомо була зорієнтована на річку. Так, у Чернігові була створена дворівнева панорама, яку можна спостерігати як із заплави р. Десни, так і з пагорбів її правого бере- га. На сьогодні зазначена місцевість складається з трьох компактних груп пам’яток нерухомої культурної спадщи- ни, які, композиційно поєднуючись між собою, створю- ють неперевершений образ міста [1, с. 358; 2, с. 16–17, 25]. До першої групи відносять історичне середмістя, що включає Чернігівський Дитинець (до кінця XVIII ст. оборонний, житловий та адміністративний центр) зі Спаським собором (XI ст.), Борисоглібським собором (XII ст.), Колегіумом (XVII–XVIII ст.), Будинком полко- вої канцелярії (XVII ст.), Будинком губернатора (XIX ст.) та Будинком архієпископа (XVIII ст.). До Дитинця при- лягають два квартали з П’ятницькою (XII ст.) та Кате- рининською (XVIII ст.) церквами. Перелічені об’єкти є пам’ятками архітектури та містобудування національ- ного значення [1, с. 358, 360; 2, с. 25]. На захід від Дитинця розміщені Болдині гори з їх складовою частиною, відрогу – Єлецькою горою. Ці місця в різний час належали до територій позаміських укріплень. Хоча і тут була окрема житлова частина мі- ста, що підтверджено непоодинокими археологічни- ми розвідками. Однак, у дохристиянський час тери- торія Болдиних гір все ж була переважно сакральним місцем з капищами та курганними некрополями (ча- стина курганів збережена). У подальшому, починаючи з XI ст., на території Єлецької гори, ймовірно, міг бути закладений княжий двір. Нині на Болдиних горах збе- режено територію з пам’ятками древніх православних монастирів. Згідно з писемними джерелами ці обителі були започатковані в 60-х рр. XI ст. [2, с. 57; 3] Єлецький монастир відноситься до другої групи пам’я- ток нерухомої культурної спадщини. Основа цього архі- тектурного ансамблю формувалася як в давньоруський час, так і в період Гетьманщини. Він включає комплекс споруд з шести пам’яток архітектури та містобудування національного значення: Успенський собор (XII–XVII ст.), дзвіниця (XVII ст.), північні келії (XVI–XVII ст.), східні келії (XVI–XVII ст.), південно-західні келії (XVI–XVII ст.), мури та брами (XVII ст.). Біля монастиря знаходиться пам’ятка археології національного значення – курган «Чорна мо- гила» [1, с. 358, 360; 2, с. 25]. До третьої групи пам’яток нерухомої культурної спад- ISSN 2218-4805 21 має відбуватися у межах сформованого вітчизняного та міжнародного законодавства. Нині історичний центр Чернігова входить до По- переднього Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [9, с. 7]. Однією зі складових історичного ландшафту цього стародавнього міста є архітектурний ансамбль пам’я- ток Єлецького монастиря. Він розміщений західніше Дитинця, на одному з придеснянських пагорбів Бол- диногірської групи. Історія цієї обителі налічує більш ніж дев’ять сотень літ. За цей час змінювалось архітек- турне наповнення цього комплексу, відповідно става- ла дещо іншою і панорама міста. Тож слід звернутись до загальної історії цієї святині. Згідно з літературною традицією, заснування монас- тиря в Чернігові припало на час князювання Святослава Ярославича – сина Ярослава Мудрого. Так, повідомляєть- ся, що у 1060 р. на ялинці люди знайшли ікону Пресвятої Богородиці. Саме це стало першопричиною зародження на Єлецькій горі майбутньої святої обителі [10, с. 350– 351; 11, с. 98]. Інколи заснування монастиря пов’язують з приходом Антонія Печерського до Чернігова у 1069 р. [3, с. 70–71]. Дехто з дослідників наводить аргументи про можливе його заснування у 1070 р. [3, с. 71; 12, с. 12–13]. Попри те, що науковці вказують на розбіжності у часі закладки обителі та визначають різні причини її поя- ви, все ж практично ніхто не сумнівається в тому, що її фундатором був князь Святослав Ярославич. Саме в часи правління в Чернігові останнього (а саме з 1054 р. по 1073 р.) місто швидкими темпами розбудовувалось, розвивалось економічно та культурно. По-перше, найі- мовірніше за Святослава Ярославича було завершено бу- дівництво Спасо-Преображенського собору на території Чернігівського Дитинця, по-друге, засновано Єлецький монастир (1060 р.) та почасти підземний, почасти назем- ний монастирський комплекс на Болдиних горах (1069 р.) – більш відомий як Антонієві печери. Важливою поді- єю стало і те, що саме за часів цього правителя черні- гівський єпископ отримав статус митрополита [13, с. 7]. За церковною легендою, яку в XVII ст. у своїй книзі «Ключ розуміння» виклав архімандрит цієї обителі Іоа- никій Галятовський, опираючись на втрачений «Єлецький патерик», головна споруда обителі – мурований Успен- ський собор – також було закладено Святославом Ярос- лавичем у 1060 р. [3, с. 69; 10, с. 351]. Хоча з цього приво- ду думки науковців різняться. На сьогодні все ж більшість дослідників схиляються до датування собору кінцем XI – першою половиною XII ст. [12, с. 154; 13, с. 43]. Храм має риси Придніпровської архітектури кінця XI – початку XII ст. Це хрестовокупольний, тринавовий, триапсидний, шестистовпний храм, збудований під впливом романсько- го стилю. У давньоруську добу з західного, північного та південного боків мав прибудови та, ймовірно, був одно- банним [13, с. 44–45]. Доля певного міського об’єкта, безперечно, пов’язана з історію населеного пункту загалом. Так, за часів мон- гольської навали, коли Чернігів зазнав значних руйну- вань, а кількість його жителів різко скоротилась, ця мо- настирська обитель була розорена та спустошена. Дехто з монахів був убитий, комусь вдалося врятуватися шля- хом втечі за межі міста [13, с. 9]. Здебільшого білою плямою залишається історія цієї обителі за часів панування в Чернігові Великого князів- ства Литовського (середина XIV – середина XV ст.). У 1445 р. Чернігівське князівство перейшло до московського князя І. Можайського, а з кінця XV ст. – до складу Московської держави. Відомо, що саме в той час Єлецький монастир поступово почав своє відродження. Сам монастир оточу- вав частокіл, перекриття собору було з дубових дошок, де- рев’яними певно були келії та трапезна. У цей час у мо- настирі мешкали московські іноки [13, с. 9]. У 1611 р. Чернігів зазнав польського нашестя під керів- ництвом воєводи Горностая. Єлецька обитель була поруй- нована. Дерев’яні будівлі згоріли, цегляні споруди та ку- поли Успенського собору були сильно пошкоджені. З 1618 до 1648 р. Чернігів був під владою Речі Посполитої. І хоча у 1623 р. місто отримало магдебурзьке право з розшире- ними повноваженнями міського самоврядуванням, сам монастир у цей час був не у найкращому стані. Він нале- жав уніатам. Як зазначав Іоаникій Галятовський, уніат- ські архімандрити не приділяли значної уваги ремонт- ним роботам цієї обителі [12, с. 28; 13, с. 10]. У другій половині XVII ст. монастир поступово відро- джувався. До цієї справи з особливою увагою долучився архієпископ Лазар Баранович, настоятелі обителі Іоани- кій Галятовський, Феодосій Углицький, Іоан Максимович, Димитрій Туптало та ін. Успенський собор було віднов- лено за зразком архітектури того часу. Він отримав ку- поли стилю українського бароко. Перед головним фаса- дом собору було споруджено трапезну з церквою Петра і Павла, дзвіницю, муровані келії та огорожу з в’їзною бра- мою. На початку XVIII ст. була освячена Церква Якова, що прибудована до південного фасаду головного храму [13, с. 12–19]. У той же час, саме ці перетворення внесли в па- нораму Чернігова досить відчутні зміни. По-перше, сам комплекс споруд монастиря доповнився новими будів- лями, по-друге, давньоруська архітектура була поєднана зі стилем українського бароко. У 1718 р. під час пожежі у Чернігові постраждав і Єлецький монастир, однак згодом її наслідки були лік- відовані і життя в ньому поступово налагодилось. Ві- домо, що тоді ця обитель була великим землевласни- ком. У 1786 р. указом Імператриці Катерини II монастир був віднесений до першого класу, хоча у зв’язку з про- веденням тодішньої церковної реформи (в основі її була секуляризація, передача церковної та монастир- ської землі до державної казни), господарські справи йшли дещо гірше [12, с. 86; 13, с. 20–21]. Тим не менш, навіть за таких обставин, споруди Єлецького монастиря ремонтувалися, а його архітек- турний ансамбль доповнювався. Так, у першій половині Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 22 XIX ст. з південного боку Успенського собору було збу- довано Петропавлівську церкву. Натомість, трапезну з церквою Петра і Павла XVII ст. у другій половині XIX ст. було пристосовано під духовну консисторію. Купол цієї будівлі розібрали. Зазнав змін і ландшафт біля монасти- ря. За архієпископа Філарета Гумілевського із західно- го боку від обителі було засипано рів, зрізані його від- коси та прокладено «Єлецький спуск» (нині вул. Князя Чорного). Таким чином було створено ще один, корот- ший шлях, до Лісковиці та Троїцько-Іллінського монас- тиря [12, с. 95–96; 13, с. 58; 14, с. 144–145]. У листопаді 1919 р. у Чернігові було остаточно встанов- лено радянську владу. У цей час Єлецький монастир як ду- ховний осередок припинив своє функціонування. У його приміщеннях діяли різні радянські установи [15, с. 266– 267]. У середині 1930-х рр. місцевою владою було орга- нізовано демонтаж частини монастирського муру другої половини XVII ст. з боку сучасної вул. Толстого [16, с. 4]. У період німецько-радянської війни Єлецький мо- настирський комплекс значно постраждав. Під час відсту- пу німецьких військ з Чернігова було спалено Успенський собор, келії. На сьогодні всі будівлі монастиря відновлені, за винятком трапезної з церквою Петра і Павла (духов- на консисторія). Нині від цієї будівлі збереглися руїни та певні підвальні приміщення. У післявоєнний час на тери- торії монастирського саду побудували нове приміщення школи № 4. На жаль, внаслідок цих дій було поруйнова- но давньоруське городище. Воно знаходилося у виступі гори, західна частина прилягала до вул. Князя Чорного, а південна – до вул. Толстого [13, с. 41]. У 1992 р. згідно з рішенням Чернігівського облвикон- кому від 31 грудня 1991 р. № 321 «Про передачу пам’ят- ника архітектури Республіканського значення споруд Єлецького Успенського монастиря в м. Чернігові Єпархі- альному Управлінню Української Православної Церкви» обитель була передана Чернігівській єпархії, котра орга- нізувала в ній жіночий монастир [12, с. 134; 13, с. 41]. За часів незалежності України монастирські споруди були відреставровані, в Успенському соборі встановлено но- вий дерев’яний різьблений іконостас, до більшості буді- вель підключено різні комунікації. Зараз ансамбль пам’яток Єлецького монастиря в ком- позиційному плані вдало та гармонійно поєднаний з ін- шими частинами історичної панорами Чернігова. Скла- даючись поступово, протягом віків, він увібрав у себе багату палітру різних архітектурних стилів, що особливо відобразилось на історичному ландшафті. Головний храм обителі – Успенський собор – став архітектурною домі- нантою цього комплексу. Здалеку його вигляд доповнює дзвіниця заввишки 36 м. Саме ці об’єкти простежують- ся як із території Дитинця, так і зі східної окраїни Бол- диних гір. Поруч з цими спорудами розміщено невисо- кі одноповерхові корпуси келій, Петропавлівську церкву, дерев’яний будинок Феодосія Углицького та ін. Наразі в панорамі Єлецького монастиря домінує стиль українсько- го бароко, котрий яскраво втілений у барокових куполах Успенського собору та дзвіниці [2, с. 28, 56]. Архітектурний ансамбль пам’яток цієї обителі гармо- нійно вписаний у навколишній ландшафт, котрий протя- гом століть також зазнавав певних рукотворних змін. Та й загалом, високі схили Болдиних гір, басейни рік Десни та Стрижня, озеленення – все це, можливо, і стало пер- шопричиною архітектурної розбудови місцевості, яка нині відома як історична частина Чернігова [4, с. 149]. Однією з головних проблем сьогодення є збережен- ня історичного середовища та, відповідно, його панора- ми. Постають питання про будівництво сучасних споруд на Лісковиці (житловий мікрорайон з низьковисотними будинками розміщений у заплаві Десни біля підніжжя Болдиних гір) та поблизу монастирів. Ця проблематика регулюється чинним законодавством, згідно з яким такі споруди не мають перевищувати висотність, котра визна- чена окремо для тієї чи іншої історичної зони. Дуже важ- ливо, щоб сучасні містобудівні перетворення не впливали на міські культурні ландшафти [2, с. 89–92; 5, с. 70; 8, с. 5]. Ще одним нагальним завданням нашого часу є робота з припинення сповзання ґрунту на узгір’ях Болдиних гір (включаючи Єлецьку гору) та Дитинці. Ці процеси є на- слідком сильних злив та погано укріплених схилів [17]. Зазначені проблемні питання є дуже важливими з точки зору включення історичного центру Чернігова до Спис- ку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Місто, змінюючись протягом віків, відповідно оновлю- вало своє «обличчя». У цьому ж руслі також формувався Єлецький монастир. Його архітектурна композиція стала однією з ключових частин історичного ландшафту Чер- нігова та його панорами. Одним із головних завдань сьо- годення є охорона цього історичного середовища, так як далеко не в кожному древньому місті України, на фото- графії міської панорами початку XX ст., розкриваються майже ті краєвиди, що на світлині початку XXI ст. ПОСИЛАННЯ 1. Непотенко І. Охорона культурної спадщини Національно- го архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: нормативне врегулювання / І. Непотенко // Карнабідівські читан- ня. – 2017. – № 1–3. – С. 356–362. 2. Історико-культурні заповідники / За ред. Вечерського В.; Відп. за вип. Сердюк О. – К., 2011. – 292 с. 3. Васюта О. До питання про час заснування та становлення Богородичного (Єлецького) монастиря у Чернігові / О. Васюта // Український історичний журнал. – 2016. – № 6. – С. 67–86. 4. Ходарченко Н. Історико-архітектурний потенціал як осно- ва розвитку Чернігова / Н. Ходарченко // Сіверянський літопис. – 2010. – № 6. – С. 146–150. 5. Вечерський В. Проблеми збереження історичного образу мі- ста / В. Вечерський // Вісник Національного університету «Львів- ська політехніка». – 2011. – № 716. – С. 68–73. 6. Звіряка А. Ландшафтні об’єкти культурної спадщини. Вітчиз- няний та міжнародний досвід визначення та збереження / А. Зві- ряка // Сіверщина в історії України. – 2013. – Вип. 6. – С. 25–27. 7. Звіряка А. Пам’яткоохоронний статус історичного ланд- шафту Київських гір і долини р. Дніпра / А. Звіряка // Праці Цен- тру пам’яткознавства. – 2011. – Вип. 20. – С. 339–342. 8. Апостолова-Сосса Л. До питання забезпечення збереження історичних панорам міста / Л. Апостолова-Сосса // Сучасні про- блеми архітектури та містобудування. – 2017. – Вип. 47. – С. 4–8. 9. Вечерський В. Репрезентація пам’яток у контексті україн- ського законодавства та принципів ICOMOS / В. Вечерський // Сі- ISSN 2218-4805 23 верщина в історії України. – 2012. – Вип. 5. – С. 6–9. 10. Галятовський І. Ключ розуміння / [Підг. до вид. І. Чепіга]. – К.: Наукова думка, 1985. – 448 с. 11. Филарет (Гумилевский). Кафедральные черниговские мо- настыри. Ильинский, Елецкий, Борисоглебский. Общий обзор епархии Черниговской. – Чернигов, 1861. – 178 c. 12. Тарасенко А. Черниговский Елецкий Свято-Успенский мо- настырь. Исторический очерк с приложением «Скарбницы по- требной» Иоанникия Галятовского в русском переводе / А. Тара- сенко. – Чернигов: Десна, 2013. – 312 с. 13. Доценко А. Чернігівський Єлецький монастир: історія і ді- яльність / А. Доценко, І. Шевчик // Чернігівські старожитності. – 2010. – Вип. III. – С. 4–72. 14. Ефимов А. Черниговский Елецкий монастырь Успения Пре- святой Богородицы со времени основания до наших дней (1060– 1903 год), святыни и достопримечательности с рисунками. – Чер- нигов, 1903. – 236 с. 15. Непотенко І. Єлецький монастир у Чернігові у 1920-х рр.: діяльність в умовах становлення радянської влади / І. Непотенко // Праці Центру пам’яткознавства. – 2016. – Вип. 30. – С. 256–269. 16. Великий. Добрий почин / Великий // Більшовик (Чернігів). – 1934. – № 72. – С. 4. 17. У Чернігові думають, як укріпити схили історичних зон. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform. ua/rubric-tourism/2491190-u-cernigovi-dumaut-ak-ukripiti-shili- istoricnih-zon.html. – Дата доступу: 19.01.2019. Литовченко А.Л. Елецкий монастырь в Чернигове как составляющая исторической среды города В статье рассмотрены вопросы исторического центра города Чернигова, его составляющих, памятников архитектуры, природ- ного ландшафта и панорамы. Особое внимание уделено Елецкому монастырю, его влиянию на видовую составляющую исторической среды города. Отмечена необходимость сохранения исторического центра в условиях современных градостроительных преобразований. Ключевые слова: Елецкий монастырь, памятники архитек- туры, историческая среда, ландшафт, панорама. Lytovchenko O.L. Yeletskyi monastery in Chernihiv as a warehouse of the town’s historic environment The article deals with the issues of the historical town center of Chernihiv, its components, architectural monuments, natural landscape and panorama. Particular attention is paid to the Yeletskyi monastery, its infl uence on the specifi c component of the historical environment of the town. The necessity of preserving the historical center in the conditions of modern city-building transformations is emphasized. Key words: Yeletskyi monastery, architectural monuments, historical environment, landscape, panorama. 13.02.2019 р.j УДК 75.052.025.4:[726:271.2-523.41(477.51–25) А.Б. Гаркуша ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ОЛІЙНОГО СТІНОПИСУ (ПЕРША ЧВЕРТЬ ХІХ ст.) СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО СОБОРУ м. ЧЕРНІГОВА У статті йдеться про пам’ятку історії та мистецтва − на- стінний живопис Спасо-Преображенського собору (ХІ ст.) у Черні- гові, створений у першій чверті ХІХ ст. Стисло подається історія досліджень і реставрації розписів у другій половині ХХ ст. та на по- чатку ХХІ ст., окреслюються проблеми, пов’язані зі збереженням да- ного комплексу монументальних розписів. Ключові слова: Спасо-Преображенський собор, настінний розпис, пам’ятка, мистецтво, проблеми, охорона, дослідження, реставрація. Один з найстаріших храмів Подніпров’я часів Київської Русі, що унікально зберігся до наших днів, – Спасо-Пре- ображенський собор у Чернігові. Йдеться передусім про збереженість його архітектури, як зовнішньої так і вну- трішньої. Разом із конструктивними елементами вну- трішньої архітектури ХІ ст., іконостасом кінця ХVIII ст., істотною частиною сучасної храмової декорації Спасько- го собору є олійний стінопис, який ось уже майже два сто- ліття прикрашає стіни давньоруського храму. Створений у першій чверті ХІХ ст., даний настінний розпис являє со- бою комплекс сюжетних композицій на теми Старого та Нового Заповіту. Він має оригінальну і доволі цікаву ідей- ну основу, органічно вписався в інтер’єр древнього храму, відіграє значну роль у його внутрішньому опорядженні і становить певну історичну та мистецьку цінність. Його дослідження дозволяють розширити інформаційне поле Спаського собору загалом та виокремити вище означе- ний стінопис як пам’ятку історії та мистецтва ХІХ ст., зо- крема, для її збереження. Для позначення олійного сті- нопису у літературі, в т. ч. у даній публікації, вживаються також терміни «олійний стінопис першої чверті ХІХ ст.», «монументальний живопис ХІХ ст.», «олійні розписи», «комплекс монументальних розписів». На думку автора даної студії, ця пам’ятка заслуговує стати окремим об’єктом прискіпливої уваги не лише з боку дослідників істориків чи мистецтвознавців, а й фа- хівців з реставрації та охорони [1, с. 25–30]. Тим більше, що у найближчому майбутньому виповниться 200 років із часу, коли було закінчено створення даного згадувано- го стінопису. Однак, на сьогодні у сфері його збереження постає низка проблем, через наявність яких виникає за- гроза існуванню розпису. Потреба у новому стінопису у Спасо-Преображенсько- му (Спаському) соборі виникла після пожежі 1750 р., яка за оцінкою відомого історика, археолога, мистецтвознав- ця М. Макаренка стала для храму найбільш руйнівною [2, c. 187]. Було завдано значної шкоди власне споруді та її бічним прибудовам, але найсильніше постраждало вну- трішнє опорядження церкви. Вірогідно, що ця пожежа могла остаточно зруйнувати залишки фрескового живо-

Єлецький монастир у Чернігові як складова історичного середовища міста

Institution

Ähnliche Einträge