До історії родоводу Пилипа Орлика
На основі історичних, архівних документів та періодичних видань у праці досліджується родовід гетьмана в еміграції Пилипа Орлика. Основна увага приділяється нащадкам Пилипа та Ганни Орлик....
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180893 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До історії родоводу Пилипа Орлика / Н.М. Дробязко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 127-129. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180893 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1808932021-10-25T01:26:40Z До історії родоводу Пилипа Орлика Дробязко, Н.М. Польсько-литовська доба та Гетьманщина На основі історичних, архівних документів та періодичних видань у праці досліджується родовід гетьмана в еміграції Пилипа Орлика. Основна увага приділяється нащадкам Пилипа та Ганни Орлик. На основе исторических, архивных документов и периодических изданий в работе исследуется родословная гетмана в эмиграции Пилипа Орлика. Основное внимание уделяется потомкам Пилипа и Анны Орлик. On the basis of historical, archival documents and periodicals, the genealogy of Pylyp Orlyk – Hetman in the emigration is researched in the article. The main attention is paid to the descendants of Pylyp and Hanna Orlyk. 2019 Article До історії родоводу Пилипа Орлика / Н.М. Дробязко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 127-129. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180893 929(477)Орлик uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Дробязко, Н.М. До історії родоводу Пилипа Орлика Сіверщина в історії України |
| description |
На основі історичних, архівних документів та періодичних видань
у праці досліджується родовід гетьмана в еміграції Пилипа Орлика. Основна увага приділяється нащадкам Пилипа та Ганни Орлик. |
| format |
Article |
| author |
Дробязко, Н.М. |
| author_facet |
Дробязко, Н.М. |
| author_sort |
Дробязко, Н.М. |
| title |
До історії родоводу Пилипа Орлика |
| title_short |
До історії родоводу Пилипа Орлика |
| title_full |
До історії родоводу Пилипа Орлика |
| title_fullStr |
До історії родоводу Пилипа Орлика |
| title_full_unstemmed |
До історії родоводу Пилипа Орлика |
| title_sort |
до історії родоводу пилипа орлика |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180893 |
| citation_txt |
До історії родоводу Пилипа Орлика / Н.М. Дробязко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 127-129. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT drobâzkonm doístoríírodovodupilipaorlika |
| first_indexed |
2025-07-15T21:14:32Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:14:32Z |
| _version_ |
1837749054584389632 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
127
УДК 929(477)Орлик
Н.М. Дробязко
ДО ІСТОРІЇ РОДОВОДУ ПИЛИПА ОРЛИКА
На основі історичних, архівних документів та періодичних видань
у праці досліджується родовід гетьмана в еміграції Пилипа Орли-
ка. Основна увага приділяється нащадкам Пилипа та Ганни Орлик.
Ключові слова: Пилип Орлик, гетьман в еміграції, Ганна Гер-
цик, рід, Батурин, Григорій Орлик, еміграція, Франція.
Пилип Орлик – український державний і військовий
діяч, генеральний писар, гетьман в еміграції, поет, пу-
бліцист. Представник шляхетного роду Орликів чесь-
кого походження, які користувалися родинним гербом
«Новина». Археологічні дослідження 2018 р. садиби ро-
дини Орликів у Батурині дали підтвердження цьому, так
як серед багатьох полив’яних та теракотових кахлів з ге-
ральдичним орнаментом була виявлена кахля з родин-
ним гербом Орликів XVIII ст. [1, с. 1]. Всі фрагменти знай-
дених кахлів стилістично однакові, вишукані, ймовірно
виготовлені на замовлення П. Орлика в Батурині в одно-
го і того ж майстра.
Досліджуючи тему родоводу П. Орлика, розуміємо, що
родина гетьмана в еміграції мало представлена широко-
му загалу. Свою увагу історики та науковці більше приді-
ляють його діяльності.
Аналізуючи генеалогію українського дворянства, звер-
таємося до праці В.Л. Модзалевського «Малоросійський
родословник». В ній історичні відомості про рід Орли-
ків відсутні. Сам же Пилип Орлик згадується у розділі
роду Герциків: «Анна Павловна, вь 1715–1720 гг. жила в
Стокгольме. Замужем за Филиппомь Орликомь, генераль-
нымь писарем (1708 г.)» [2, с. 272].
Про одруження 23 листопада 1698 р. П. Орлика з донь-
кою полтавського полковника Павла Герцика Ганною іс-
торично відомо, а про їх дітей згадок майже немає. Тому
в даній праці ми зробимо спробу об’єднати всі історичні
відомості про нащадків гетьмана.
Історія роду Орликів, згідно генеалогічної довідки,
укладеної сином гетьмана Григорієм Орликом у 1747 р.,
сягає ХІІ ст. Першим у родоводі згадується Станіслав Ор-
лик (1121 р., Чехія), від якого беруть свій початок дві гілки
роду: перша – Шлезька (Сілезія), друга – Польська, пред-
ставники якої оселилися у м. Кракові [3, с. 34].
Продовжувачем польської лінії став Ян Криштоф Орлик.
Його дружиною була донька подільського воєводи Пиляви.
Подружжя мало сина Степана, який загинув під Хотином
у грудні 1673 р. Степан Орлик від дружини з литовсько-
го роду Малаховських-Володкевичів Ірини мав двох си-
нів: Степана та Пилипа. Про останнього піде мова далі.
Пилип Орлик народився 21(11) жовтня 1672 р. в
с. Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Початко-
ву освіту здобув у єзуїтському Віленському колегіумі,
пізніше навчався в Києво-Могилянській колегії. Піс-
ля закінчення навчання, завдяки своїм здібностям та
обдарованості, П. Орлик швидко просувався по служ-
бі. Спочатку служив консисторським писарем у канце-
лярії київського митрополита, потім – у полтавському
полку Війська Запорізького, далі – старшим військо-
вим канцеляристом і реєнтом Генеральної військової
канцелярії Війська Запорізького, пізніше – генераль-
ним писарем та довіреною особою гетьмана І. Мазепи.
Після смерті останнього П. Орлик був обраний гетьма-
ном в еміграції (1710–1742 рр.) та все життя присвя-
тив «українським питанням». Помер у 1742 р. у Яссах.
Ганна Орлик (в дівоцтві Герцик) народилася 29 лип-
ня 1683 р. у родині полтавського полковника Павла Гер-
цика та Ірини Яблонської. У посаг Ганна Павлівна отри-
мала села на Стародубщині, Чернігівщині та Полтавщині.
Підтримала політичні погляди чоловіка П. Орлика і ра-
зом з дітьми емігрувала [4, с. 125].
На чужині Ганна Орлик взяла на себе всю відповідаль-
ність за дітей, а для чоловіка стала справжньою опорою. Про
дату її смерті достовірно не відомо, але не раніше 1752 р.
У подружжя Пилипа та Ганни Орликів народилося вось-
меро дітей: три хлопчики (Григорій, Михайло, Яків) та п’ять
дівчаток (Анастасія, Варвара, Марта, Марина, Катерина).
Анастасія – старша донька Пилипа та Ганни Орликів.
Народилася у 1699 р. у м. Полтава. У 1723 р. вийшла за-
між за шведського генерала графа Югана Штайнфліхта.
У подружжя народилося двоє синів: Карл Густав (1724–
1758 рр.) (названий на честь Карла XII) та Пилип (1726–
?) (названий на честь діда П. Орлика), який, ймовірно, по-
мер у дитинстві. Померла Анастасія Пилипівна у 1728 р.
у м. Кілі, в Гольштинії. Після її смерті чоловік одружився Рис. 1. Портрет Пилипа Орлика. Художник А. Івахненко. 2002 р.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
128
на її меншій сестрі Варварі.
Старший син Анастасії, Карл Густав, служив офіцером
у полку «Руаяль-Полонь», який був створений у 1747 р.
Г. Орликом у Франції та разом з рідним дядьком пере-
ймався питаннями «козацької нації». Про його особисте
життя згадок не віднайдено.
Григорій народився 16 (5) листопада 1702 р. в гетьман-
ській столиці Батурині. Історичні сторінки життя і діяльно-
сті Г. Орлика на сьогодні більш відомі завдяки ґрунтовній
праці Ірини Дмитришин «Григорій Орлик, або козацька
нація у французькій дипломатії».
Хрещеними батьками Григорію стали гетьман І. Мазе-
па та дружина генерального судді В. Кочубея Любов Фе-
дорівна. Безтурботні дитячі роки малого Григорія закін-
чилися після Полтавської битви (1709 р.). Саме він проніс
у своєму серці любов до Батьківщини через усе життя.
Тридцять років Г. Орлик присвятив захисту інтере-
сів «козацької нації» у всіх можливих конфігураціях, які
йому представлялися у Франції. Основними захисниками
української карти у зовнішньополітичній грі був, з одно-
го боку, з глибини турецького заслання, гетьман П. Орлик,
«голова козацької нації», а з іншого – його син Григорій,
який був як зв’язковий, що представляв інтереси свого
батька та «козацької нації».
У 1747 р. Григорій одружується з Луїзою Єленою Лє
Брен де Дентевіль (1709–1775 рр.), донькою французь-
кого аристократа Гійома Лє Брена. У шлюбному контрак-
ті Г. Орлика іменовано: «син батька козацької нації». По-
дружжя оселилося у замку Дентевіль [5, с. 362].
З початком Семилітньої війни (1756–1763 рр.) між Ве-
ликою Британією і Прусією з одного боку та Австрією, Росі-
єю і Францією з іншого, Г. Орлик брав у ній участь. У битві
під Бергеном Григорія було тяжко поранено. 23 листопа-
да 1759 р. він помер. Похований на березі Рейну, м. Мін-
ден (Німеччина). Нащадків по собі не залишив.
Замок Дентевіль, посаг дружини Григорія, і сьогод-
ні зберігає пам’ять про українського політичного емі-
гранта на французькій землі. Знаходиться він у кількох
сотнях кілометрів від Парижа, на півдні провінції Шам-
пань. Замок, оточений глибокими ровами з містками та
англійським парком з оранжереєю, відкритий для відвід-
увачів. В ньому мешкають непрямі нащадки роду Ден-
тевіль маркіз Анрі де ла Віль Боже та маркіза Антуанет-
та де ла Віль Боже.
Михайло народився в м. Батурині у 1704 р. Про його
життя згадок майже не збереглося. Відомо, що з 1722 р.
перебував при батьку в турецьких володіннях. Помер Ми-
хайло в Солоніках після 1723 р. від епідемії чуми.
Варвара народилася в м. Батурині у 1707 р. Деякі іс-
торичні відомості вказують, що її хрещеним батьком був
І. Мазепа, але підтвердження не маємо. Відомо, що піс-
ля смерті сестри Анастасії вийшла заміж за графа Юга-
на Штайнфліхта. Власних дітей не мала, опікувалась пле-
мінниками. Проживала з родиною у м. Стокгольмі. Де і
коли завершилось її земне життя – невідомо, можливо в
м. Стокгольмі.
Яків народився в м. Бендерах у 1711 р. Хрещеним
батьком для нього став король Швеції Карл XII. Помер у
травні 1722 р.
Перебуваючи у м. Кракові у 1722 р., П. Орлик отримав
сумного листа від доньки Анастасії про смерть наймен-
шого сина Якова. Пізніше він занотував: «Невиліковний
біль (…) проймає цілу мою істоту і перевищує всі нещас-
тя, він породжений смертю мого улюбленого сина Якова,
єдиної моєї потіхи, хоч наймолодшого віком, але найбіль-
шого надіями і виглядами десятилітнього хлопця рідкої
і дивної вдачі» [6, с. 6].
Марта народилася в м. Бендерах у 1713 р. Хрещеним
батьком для неї став король Польщі Станіслав Лещин-
ський. Вийшла заміж за волинського шляхтича Дзєржа-
новського; на жаль ім’я його невідоме.
За свідченнями І. Дмитришин, діяльність Дзєржанов-
ського тісно пов’язана з діяльністю Г. Орлика: «Дзєржа-
новський належав до табору противників Августа ІІІ Сак-
сонського, патріотів клану Потоцьких, чиїм агентом він
напевне був. Він виконував місії прихильників Станісла-
ва Лещинського між 1734–1735 рр. та показався у Туреч-
чині у 1739 р., у рамках конфедерації, яку спробували ор-
ганізувати Потоцькі, а також з’явився між 1740–1741 рр. у
Берліні біля французького посла Вальорі, до якого він був
надісланий польськими патріотами з нагоди заворушень,
організованих на користь Швеції, де був і Григорій Орлик.
Не може бути жодних сумнівів, що їх дороги вже перети-
нались» [5, с. 360]. Що Г. Орлик, що Дзєржановський у сво-
їх зверненнях до французького двору постійно згадува-
Рис. 2. Кахля з будинку Пилипа Орлика в Батурині, XVIII ст.
ISSN 2218-4805
129
ли «козацьку націю» та гетьмана П. Орлика.
Помер Дзєржановський 15 вересня 1748 р. у Молда-
вії. Після його смерті Г. Орлик звернувся до Версальсько-
го двору з проханням надати допомогу дружині Марті та
двом донькам (ім’я останніх невідомі).
Марина народилася на острові Рюген в маєтку Граль-
шергоф (Німеччина) у 1715 р. Як складалося її життя до-
стеменно невідомо. Померла після 1750 р.
Катерина народилася у м. Сконе, Швеція у 1718 р., на
жаль, померла через рік.
Питання «козацької нації» були головними у жит-
ті П. Орлика, а пізніше і його сина Григорія. Їм не вда-
валось достатньо приділити уваги своїм родинам. Шко-
да, але славний рід справжніх українських захисників не
продовжився.
Поданий нижче матеріал, родовід Орликів, був підго-
товлений працівниками Заповідника для постійно дію-
чої виставки «Григорій Орлик: видатний син видатного
батька України. Повернення на Батьківщину», яка впер-
ше розкриває сторінки життя і діяльності гетьманича.
Оформлення матеріалу родоводу відповідає традиції
«Малоросійського родословника» В.Л. Модзалевського,
але текст носить розповідний характер.
Родина Пилипа та Ганни Орликів
Пилип Орлик – народився у 1672 р. у с. Косута (нині
– Білорусь). Генеральний писар (1702–1709), гетьман
Війська Запорозького в еміграції (1710–1742). Помер у
1742 р. в Яссах.
Ганна Герцик – народилася у 1683 р. у м. Полтава у ро-
дині полтавського полковника Павла Герцика.
Діти:
Анастасія – народилася у 1699 р. у м. Полтава, вийшла
заміж за генерала графа Югана Штайнфліхта.
Григорій – народився у 1702 р. в м. Батурин, у 1747 р.
одружився з Луїзою Єленою Лє Брен Де Дентевіль. Помер у
1759 р., похований на березі Рейну м. Мінден (Німеччина).
Михайло – народився в м. Батурин у 1704 р., перебу-
вав при батьку, помер в Солоніках після 1723 р.
Варвара – народилася в м. Батурин у 1707 р., вийшла
заміж за генерала графа Югана Штайнфліхта після смер-
ті сестри Анастасії.
Яків – народився в Бендерах у 1711 р.
Марта – народилася в Бендерах у 1713 р., вийшла за-
між за шляхтича Дзєржановського.
Марина – народилася на острові Рюген в маєтку Граль-
шергоф (Німеччина) у 1715 р.
Катерина – народилася у м. Сконе (Швеція) у 1718 р.
ПОСИЛАННЯ
1. Солдатова К. Археологічні дослідження 2018 р. в Батурині //
Слово «Гетьманської столиці». – 2018. – № 4(67). – С. 1.
2. Модзалевський В.Л. Малоросійський родословник [Т. 1], А
– Д. – К., 1908. – 272 с.
3. Пиріг П. Пилипа Орлика не покидала думка про вільну Укра-
їну // Сіверянський літопис. – № 4. – С. 34.
4. Луговий О. Визначне жіноцтво України. Історичні життєпи-
си. ІІ вид. – К.: «Ярославів Вал», 2007. – 268 с.
5. Дмитришин І. Григір Орлик – польський патріот? – [Електро-
нний ресурс]. – Режим доступу: chtyvo.org.ua/authors/…/Hryhir_
Orlyk_polskyi_patriot7.p…
6. Гутник Ю. Родина Пилипа Орлика // Слово «Гетьманської
столиці». – 2012. – № 3(32). – С. 6.
Дробязко Н.Н. К истории родословной Пилипа Орлика
На основе исторических, архивных документов и периодиче-
ских изданий в работе исследуется родословная гетмана в эми-
грации Пилипа Орлика. Основное внимание уделяется потомкам
Пилипа и Анны Орлик.
Ключевые слова: Пилипп Орлик, гетман в эмиграции, Анна
Герцик, род, Батурин, Григорий Орлик, эмиграция, Франция.
Drobiazko N.M. To the history of the genealogy of Pylyp Orlyk
On the basis of historical, archival documents and periodicals, the
genealogy of Pylyp Orlyk – Hetman in the emigration is researched in
the article. The main attention is paid to the descendants of Pylyp and
Hanna Orlyk.
Key words: Pylyp Orlyk, Hetman in exile, Hanna Hertsyk, family,
Baturyn, Hryhorii Orlyk, emigration, France.
07.03.2019 р.j
УДК 929.52Кочубеї(477.51)(045)
М.О. Герасько
РОДИНА ГЕНЕРАЛЬНОГО СУДДІ
В.Л. КОЧУБЕЯ
У статті розглядаються гіпотези походження роду Кочубе-
їв, його історія на теренах України. В праці досліджено біографії
членів родини, а також зазначено про нащадків, що проживають
у різних куточках світу.
Ключові слова: Кочубеї, Батурин, представники роду.
Дослідженням родоводу Кочубеїв займалося чимало
істориків: як наші сучасники, так і науковці минулих ча-
сів. Зокрема, над зазначеною темою працювали В. Мод-
залевський, О. Лазаревський, С. Павленко, Л. Іванченко,
Г. Крикливий та ін. Проте узагальнюючої праці, яка б мак-
симально хронологічно і системно висвітлювала біогра-
фічні матеріали щодо членів родини Кочубеїв, на сьогодні
немає. Також варто зазначити, що окремі праці містили
неповну, подекуди не зовсім достовірну інформацію. На-
шою науковою розвідкою ми робимо спробу глибше до-
слідити проблему та систематизувати й узагальнити зі-
браний матеріал стосовно неї.
О. Лазаревський свого часу зазначав, що про рід Ко-
чубеїв існує мізерна кількість матеріалів, бо відомості
про їхній сімейний архів відсутні. Вчений вважав, що
цей архів, ймовірно, загинув при банкрутстві внука ге-
нерального обозного Семена Васильовича Кочубея – Се-
мена Михайловича, який через свою недбалість утратив
7 тисяч душ селян і помер у злиднях [1, с. 153]. Проте, як
виявилося згодом, родинний архів князів Кочубеїв існує
та знаходиться у Москві у Російському державному ар-
хіві давніх актів і складається із 725 одиниць зберіган-
ня та охоплює період 1661–1916 рр. Він був віднайде-
|