Родина генерального судді В.Л. Кочубея

У статті розглядаються гіпотези походження роду Кочубеїв, його історія на теренах України. В праці досліджено біографії членів родини, а також зазначено про нащадків, що проживають у різних куточках світу....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Герасько, М.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2019
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180897
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Родина генерального судді В.Л. Кочубея / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 129-136. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180897
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1808972021-10-25T01:26:42Z Родина генерального судді В.Л. Кочубея Герасько, М.О. Польсько-литовська доба та Гетьманщина У статті розглядаються гіпотези походження роду Кочубеїв, його історія на теренах України. В праці досліджено біографії членів родини, а також зазначено про нащадків, що проживають у різних куточках світу. В статье рассматриваются гипотезы происхождения рода Кочубей, его история на территории Украины. В работе исследованы биографии членов семьи, а также указано о потомках, проживающих в разных уголках мира. The article discusses the theory of the origin of the genus Kochubei , its history on the territory of Ukraine. The work investigated the biographies of family members, as well as indicated the descendants living in different parts of the world. 2019 Article Родина генерального судді В.Л. Кочубея / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 129-136. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180897 929.52Кочубеї(477.51)(045) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина
spellingShingle	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Герасько, М.О. Родина генерального судді В.Л. Кочубея Сіверщина в історії України
description	У статті розглядаються гіпотези походження роду Кочубеїв, його історія на теренах України. В праці досліджено біографії членів родини, а також зазначено про нащадків, що проживають у різних куточках світу.
format	Article
author	Герасько, М.О.
author_facet	Герасько, М.О.
author_sort	Герасько, М.О.
title	Родина генерального судді В.Л. Кочубея
title_short	Родина генерального судді В.Л. Кочубея
title_full	Родина генерального судді В.Л. Кочубея
title_fullStr	Родина генерального судді В.Л. Кочубея
title_full_unstemmed	Родина генерального судді В.Л. Кочубея
title_sort	родина генерального судді в.л. кочубея
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2019
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180897
citation_txt	Родина генерального судді В.Л. Кочубея / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 129-136. — Бібліогр.: 40 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT gerasʹkomo rodinageneralʹnogosuddívlkočubeâ
first_indexed	2025-07-15T21:14:50Z
last_indexed	2025-07-15T21:14:50Z
_version_	1837749073769136128
fulltext	ISSN 2218-4805 129 ли «козацьку націю» та гетьмана П. Орлика. Помер Дзєржановський 15 вересня 1748 р. у Молда- вії. Після його смерті Г. Орлик звернувся до Версальсько- го двору з проханням надати допомогу дружині Марті та двом донькам (ім’я останніх невідомі). Марина народилася на острові Рюген в маєтку Граль- шергоф (Німеччина) у 1715 р. Як складалося її життя до- стеменно невідомо. Померла після 1750 р. Катерина народилася у м. Сконе, Швеція у 1718 р., на жаль, померла через рік. Питання «козацької нації» були головними у жит- ті П. Орлика, а пізніше і його сина Григорія. Їм не вда- валось достатньо приділити уваги своїм родинам. Шко- да, але славний рід справжніх українських захисників не продовжився. Поданий нижче матеріал, родовід Орликів, був підго- товлений працівниками Заповідника для постійно дію- чої виставки «Григорій Орлик: видатний син видатного батька України. Повернення на Батьківщину», яка впер- ше розкриває сторінки життя і діяльності гетьманича. Оформлення матеріалу родоводу відповідає традиції «Малоросійського родословника» В.Л. Модзалевського, але текст носить розповідний характер. Родина Пилипа та Ганни Орликів Пилип Орлик – народився у 1672 р. у с. Косута (нині – Білорусь). Генеральний писар (1702–1709), гетьман Війська Запорозького в еміграції (1710–1742). Помер у 1742 р. в Яссах. Ганна Герцик – народилася у 1683 р. у м. Полтава у ро- дині полтавського полковника Павла Герцика. Діти: Анастасія – народилася у 1699 р. у м. Полтава, вийшла заміж за генерала графа Югана Штайнфліхта. Григорій – народився у 1702 р. в м. Батурин, у 1747 р. одружився з Луїзою Єленою Лє Брен Де Дентевіль. Помер у 1759 р., похований на березі Рейну м. Мінден (Німеччина). Михайло – народився в м. Батурин у 1704 р., перебу- вав при батьку, помер в Солоніках після 1723 р. Варвара – народилася в м. Батурин у 1707 р., вийшла заміж за генерала графа Югана Штайнфліхта після смер- ті сестри Анастасії. Яків – народився в Бендерах у 1711 р. Марта – народилася в Бендерах у 1713 р., вийшла за- між за шляхтича Дзєржановського. Марина – народилася на острові Рюген в маєтку Граль- шергоф (Німеччина) у 1715 р. Катерина – народилася у м. Сконе (Швеція) у 1718 р. ПОСИЛАННЯ 1. Солдатова К. Археологічні дослідження 2018 р. в Батурині // Слово «Гетьманської столиці». – 2018. – № 4(67). – С. 1. 2. Модзалевський В.Л. Малоросійський родословник [Т. 1], А – Д. – К., 1908. – 272 с. 3. Пиріг П. Пилипа Орлика не покидала думка про вільну Укра- їну // Сіверянський літопис. – № 4. – С. 34. 4. Луговий О. Визначне жіноцтво України. Історичні життєпи- си. ІІ вид. – К.: «Ярославів Вал», 2007. – 268 с. 5. Дмитришин І. Григір Орлик – польський патріот? – [Електро- нний ресурс]. – Режим доступу: chtyvo.org.ua/authors/…/Hryhir_ Orlyk_polskyi_patriot7.p… 6. Гутник Ю. Родина Пилипа Орлика // Слово «Гетьманської столиці». – 2012. – № 3(32). – С. 6. Дробязко Н.Н. К истории родословной Пилипа Орлика На основе исторических, архивных документов и периодиче- ских изданий в работе исследуется родословная гетмана в эми- грации Пилипа Орлика. Основное внимание уделяется потомкам Пилипа и Анны Орлик. Ключевые слова: Пилипп Орлик, гетман в эмиграции, Анна Герцик, род, Батурин, Григорий Орлик, эмиграция, Франция. Drobiazko N.M. To the history of the genealogy of Pylyp Orlyk On the basis of historical, archival documents and periodicals, the genealogy of Pylyp Orlyk – Hetman in the emigration is researched in the article. The main attention is paid to the descendants of Pylyp and Hanna Orlyk. Key words: Pylyp Orlyk, Hetman in exile, Hanna Hertsyk, family, Baturyn, Hryhorii Orlyk, emigration, France. 07.03.2019 р.j УДК 929.52Кочубеї(477.51)(045) М.О. Герасько РОДИНА ГЕНЕРАЛЬНОГО СУДДІ В.Л. КОЧУБЕЯ У статті розглядаються гіпотези походження роду Кочубе- їв, його історія на теренах України. В праці досліджено біографії членів родини, а також зазначено про нащадків, що проживають у різних куточках світу. Ключові слова: Кочубеї, Батурин, представники роду. Дослідженням родоводу Кочубеїв займалося чимало істориків: як наші сучасники, так і науковці минулих ча- сів. Зокрема, над зазначеною темою працювали В. Мод- залевський, О. Лазаревський, С. Павленко, Л. Іванченко, Г. Крикливий та ін. Проте узагальнюючої праці, яка б мак- симально хронологічно і системно висвітлювала біогра- фічні матеріали щодо членів родини Кочубеїв, на сьогодні немає. Також варто зазначити, що окремі праці містили неповну, подекуди не зовсім достовірну інформацію. На- шою науковою розвідкою ми робимо спробу глибше до- слідити проблему та систематизувати й узагальнити зі- браний матеріал стосовно неї. О. Лазаревський свого часу зазначав, що про рід Ко- чубеїв існує мізерна кількість матеріалів, бо відомості про їхній сімейний архів відсутні. Вчений вважав, що цей архів, ймовірно, загинув при банкрутстві внука ге- нерального обозного Семена Васильовича Кочубея – Се- мена Михайловича, який через свою недбалість утратив 7 тисяч душ селян і помер у злиднях [1, с. 153]. Проте, як виявилося згодом, родинний архів князів Кочубеїв існує та знаходиться у Москві у Російському державному ар- хіві давніх актів і складається із 725 одиниць зберіган- ня та охоплює період 1661–1916 рр. Він був віднайде- Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 130 ний завдяки М.Я. Рудинському та В.М. Щербаківському у 1919 р. і, на думку спеціалістів, є найбільшим скарбом Диканьки, значною історичною цінністю [2, с. 20]. З ар- хівом із Диканьки до Полтавського історичного музею потрапили особисті речі В.Л. Кочубея, серед яких пор- трет, жупан, сорочка та ін. [3, с. 155; 4,]. У світовій історії відомо чимало визначних представ- ників цього знаного роду. Одним із них був Василь (3) Кочубей (бл. 1640 (1653 р.н. [40, с. 34]) – 15.07.1708) – син козака Леонтія (2) Андрійовича Кочубея (1610–1675), онук знатного кримського татарина Кучук-бея, що в перекладі з татарської означає «маленький володар». Корені цього татарського князівського роду заглиблю- ються XIV–XV ст. Андрій (1) Кочубей (Кучук-бей) пере- брався в Україну у 1600 р. [5, с. 22] із Кримського ханства та, переселившись на Поворсклянські землі (майбутню Полтавщину) в межах Литовсько-Руської держави, при- йняв християнство під іменем Андрій [6, с. 15]. Цікавим є те, що у Царському селі в особняку В.П. Кочубея зна- ходиться надгробна плита (із зазначенням 1547 р.), яка за версією тамтешніх дослідників належала похован- ню Андрія Кочубея [40, с. 31–32]. Виникає запитання: яка важлива подія у житті Андрія відбулася у викарбу- ваному на плиті році – дата народження, хрещення, чи щось інше? Наразі про це невідомо. Проте, щодо походження роду Кочубеїв існує декілька версій. Т.Г. Шевченко у своїх віршах називав Кочубеїв «нагаї (ногаї)», вважаючи, що генеалогія цього роду бере початок від татарської народності, що населяла Дагестан [6, с. 73]. Ймовірно, рід походив від «татар, трьох братів: кня- зя Качибея, Кутлубугу і Дмитра. А ці три брати, татарські князі, були отчичі й дідичі Подільської землі», – тобто правили нею з батька й діда [12, с. 141]. О. Гостина, австралійський етнограф, дослідниця ро- доводу Кочубеїв стверджує, що вони були прямими на- щадками Чингісхана [36]. Ми вважаємо, що цей рід походив від основоположника Кримського ханства Хаджі-Гірея та його сина Менглі-Гірея, адже на місці сучасної Одеси ще за часів Вітовта існувала добре укріплена фортеця Хаджибей, Кочубей [38, с. 113; 39, с. 317] або Коцубіїв. Отже, Хаджибей, Кочубей і Коцубей – це одне й те саме прізвище, вимова якого має відмінності у звучанні різними мовами. Проте, незалежно від того, як звучало прізвище, воно вважалося найзначнішим та найшляхетнішим у татарському народі, що підтверджується самим званням Бея, яке у Криму було найвищим після правлячої там Чингіської династії і надавалося лише поколінням, що походили від Ширіна та Мансура. Інші ж шляхетні роди іменувалися мурзами (мурза – генерал, авт.). Кочубей на тюркській означає «малий, маленький дворянин, малий князь, син князя» [40, с. 1]. Цей рід мав свій герб, який уперше фіксується на пе- чатках Кочубея в 1696 р. Герб являє собою щит блакитного кольору, в центрі якого розміщене червоне серце із дво- ма золотими хрестами. Під щитом гасло: «Згораючи, від- роджуюсь», або «Живу згораючи», що дослівно з латини перекладається «коли споживаюся, звеличуюся» [6, с. 15]; за іншою версією – «слабшаю, коли руйнуюсь». Про маєтності Андрія (1) Кочубея дані відсутні. Проте, відомо, що за його сином, полковником Леонтієм Кочубе- єм (2), із 1660 р. була закріплена Диканька як військова рангова маєтність. Пізніше Диканька перейшла до його сина Василя (3) Леонтійовича, після страти якого, як ран- гова військова маєтність, належала вдові Любові Федорівні – «пані Василевій Кочубей» [7, с. 111–112]. Крім Диканьки В.Л. Кочубей (3) володів значною кількістю землі, бага- тьма селищами та хуторами [6, с. 17] (хутір – заміський будинок) [8, с. 1]. Так, наприклад, він мав декілька дво- рищ у Батурині, на одному із яких розміщувалися кам’я- ний будинок та церква Введення Пресвятої Богородиці. В.Л. Кочубей (3) – генеральний писар із 1687 р. На посаді генерального судді перебував з 1698 р. (за іншою версією із 1694 р.) [8, с. 1] до 1706 р., значився царським стольни- ком із 1700 р., а у 1706–1708 р. – наказним гетьманом [9, c. 316, 368] (у цей час із 1706–1709 рр. посаду генераль- ного судді обіймав його сват Василь Чуйкевич). В.Л. Ко- чубей (3) був одружений із дочкою полтавського полков- ника Ф. Жученка – Любою (?–1722 р.) [10, c. 528; 6, с. 16], яку величали «панею Василівою Кочубеєвою». Варто зазначити, що у Гетьманській Україні вжива- лися титули станові, геральдичні та побутові, які пере- давалися дружинам. Було прийнято називати вельмож- ними паннами дружин генеральних старшин, знатними панями – дружин знатних полковників та взагалі всіх вій- ськових старшин і чиновників. Лише близькі люди на- зивали знатних жінок по імені. Приватна або офіційна форма звернення до жінки вказувала на її родинне ста- новище та навіть вік [11, с. 40]. Після смерті чоловіка за Кочубеїхою закріпився статус «овдовелая малжонка Ко- чубея паня Любовь Жуковна Кочубеевая» [10, с. 52]. Ко- чубеїху також називали Любавою, бо жіночі імена Любов та Любава були запозичені зі старослов’янської культу- ри, і фактично це було одне й те саме ім’я [13, с. 45]. За переказами та документальними джерелами ця незви- чайна жінка була одночасно доброю і суворою, справед- ливою і вимогливою, жорстокою і непокірливою. У ви- падку, коли її приватні інтереси порушувались за тих чи інших причин, самосуд переходив межі, сягаючи того ступеня, що «пані стара по шляхах чинила розбій» [6, с. 31]. Любов Федорівна була двічі у кумівстві з Іваном Мазепою: уперше, коли хрестили її дочку Мотрю, удру- ге – коли вони з Мазепою стали хрещеними батьками Григорія (Григора) – сина Пилипа Орлика. У нашій праці (розвідці) не було б зайвим згадати про рідню подружжя Василя (3) Кочубея та Любові Жученко (Кочубей) з обох сторін. Щодо родичів Василя Леонтійо- вича, то відомостей наразі недостатньо. Відомо лише, що дід Кучук-бей – татарин, який оселився в Україні та при- йняв християнство під іменем Андрій (1). Із якого роду та якої національності була його жінка – наразі невідо- ISSN 2218-4805 131 мо. Також залишається відкритим питання про те, які ще були у цього подружжя діти, окрім Леонтія (2)? А ось про родичів Любові Федорівни збереглись дея- кі відомості. В.Л. Кочубей (3) спочатку поріднився із Жу- ченками, а потім – з представниками інших знатних ро- дів. Ф. Жученко – тесть В.Л. Кочубея, мав брата Тимофія, який обіймав посаду полтавського полковника [9, с. 377– 379] та був тестем Петрика [9, с. 236] – канцеляриста Пе- тра Іваненка, який одружився із Кочубеївою небогою [38, c. 267]. Іван Жук (Жученко) [9, с. 377] ймовірно також був їхнім родичем. Через свою дружину Любу Василь (3) Ко- чубей поріднився з зятем полковника миргородського Пе- тром Кулябкою, який В. Кочубею був свояком. Ще одним свояком йому доводився полтавський полковник Іван Іс- кра, адже Люба – дружина Василя (3) та Параска – дружи- на Івана – це рідні сестри [9, с. 236]. Іван Іскра належав до багатого та знатного роду в українському війську. Із дочкою І. Іскри Євдокією був одружений Данило Хмель- ницький – син Богдана та його дружини Ганни. І. Мазепа зробив наклеп на Іскру, чим викликав до нього недові- ру та підозру царя. І. Мазепа відправляв Івана Іскру в да- лекі походи, водночас маючи таємні зв’язки із його дру- жиною [15, с. 28]. У Івана Іскри був родич, ймовірно брат Захар Іскра – побратим Семена Палія [16, с. 10]. Через не- вістку Анастасію Кочубеї поріднилися із сім’єю майбут- нього гетьмана Д. Апостола. На іншій доньці гетьмана був одружений Іван Ломиковський. Рідна сестра Любові Федорівни Кочубей Параска Іс- крівна – жінка страченого Іскри – очевидно мала забор- гованість перед родичами, бо передала племіннику, знат- ному військовому товаришу В.В. Кочубею, у 1714 р. деяке своє майно. Після смерті Параски Федорівни і через від- сутність у неї нащадків (невідомо з якої причини не ста- ли спадкоємцями її син Йосип та донька, що перебува- ла в шлюбі з Дем’яном [9, с. 1001], чи донька Євдокія, в шлюбі Хмельницька) Любов Федорівна прагнула стати головною спадкоємицею земель, якими володіли Іскри. Таким чином, у 1716 р. до майна Кочубеїв додалися ще й деякі маєтності, зокрема Іскрівка [3, с. 152]. На нашу дум- ку, подружжя Іскрів мало нащадків, адже у ХІХ ст. серед чернігівського дворянства були представники, які носили прізвище Іскрицькі та мали свій герб. Девіз цього знатно- го роду: «Помяну милость твою в роды родов» [17, с. 20]. Любов Кочубей дала дітям якісну освіту й прищепи- ла любов до обраної справи; виховала повагу до пам’яті батька, діда, адже була свідком вчинків, очима і серцем її коханого Василя Леонтійовича. Її настанови, слова і справи передавалися із покоління в покоління [6, с. 31]. Після виходу маніфесту Петра І страчених Кочубея та Іскру було реабілітовано посмертно, проти їхніх родин припинено репресії і повернуто їм маєтки. Універсалом від 15 грудня 1708 р. гетьман І. Скоропадський підтвер- див Любові Федорівні та її синам Василю й Федору села в Ніжинському полку. Серед них і х. Ретик, Ярославець, Дубовичі. З того часу с. Дубовичі передавалось у спадок представникам роду Кочубеїв із іменем Василь. За ро- динними переказами Любов Федорівна Жученко (Жу- ковна Кочубеєвая) у пам’ять про страченого чоловіка Ва- силя Леонтійовича заповідала усім нащадкам називати синів-первістків на його честь ім’ям Василь, а дочок-пер- вісток – Варварами [6, с. 17; 10, с. 447]. Історія залишила для дослідників достатньо відомо- стей про нащадків подружжя Василя (3) та Любові, зо- крема про їхніх дітей. Від цього шлюбу народилося 7 ді- тей: двоє синів – Василь (4) та Федір (5) і п’ятеро доньок – Марія, Анна (Ганна), Катерина, Мотря й Параскева [6, с. 16]. Проте, сам В.Л. Кочубей (3) під час допиту у берез- ні 1708 р. згадує лише про 6 своїх дітей. Хоча імена ді- тей і не були зазначені, але з пояснень можна дуже чітко зрозуміти про кого з них іде мова, адже знаючи, що його стратять, він розподілив власні статки між своїми рідни- ми [18, с. 30; 9, с. 406–409]. Не згадує в заповіті Кочубей лише про Мотрю, адже, прийнявши постриг, вона, ймо- вірно, відріклась від всього мирського. Варто зазначити, що найстарша донька Кочубеїв Марія була одружена з Василем Степановичем Забілою – сином ніжинського полковника. Їхнє весілля відбуло- ся у 1700 р., і відтоді Марію Василівну стали величати «її милість пані» [10, с. 532]. Про це подружжя маємо об- маль відомостей. Проте, батько Марії зазначав, що навес- ні 1708 р. вона вже була покійна, а ще при житті відда- ла йому 1000 червінців золотих, які заповідала передати на будівництво кам’яної трапезної Батуринського Ново- млинського жіночого монастиря. Поки що невідомо, що пов’язувало родину Кочубеїв із ним і чому саме в цю оби- тель мала бути зроблена така щедра грошова пожертва. Чи ж була виконана воля покійної, адже і самого Васи- ля Леонтійовича невдовзі стратили? На допиті цю донь- ку він згадує під прізвищем Забєліна (можливо Забілина – авт., бо Забілою). Одночасно він називає якусь доньку на прізвище Рабеленкова. На нашу думку, мова йде саме про Марію. Адже, називаючи Забілу (Забєлу) Забеленком, помилка могла статися з наступних причин: по-перше, так записав писар, бо під час тортур, наслідком яких були пошкоджені щелепи та відсутність зубів, що супроводжу- валося сильними болями, вимова підсудного В.Л. Кочубея була спотвореною і нерозбірливою; по-друге, внаслідок друкарської неточності – літера «З» якимось чином мог- ла бути змінена на «Р». Ми вважаємо, що, скоріш за все, чоловіка на прізвище Рабеленко в оточенні В.Л. Кочубея взагалі не існувало, адже про нього за кілька сотень років так ніхто нічого і не дізнався. Очевидним є і той факт, що поважний Кочубей не міг одружити свою доньку з люди- ною без статусу та відповідного становища в суспільстві. Дата народження Марії невідома, проте, можна вста- новити ймовірний рік її смерті. Модзалевський вважав, що вона померла в період 1704–1708 рр. [10, с. 532]. У свою чергу духівник В.Л. Кочубея І. Святайло зазначав, що, прибувши на запрошення Кочубея на х. Ретик у не- ділю Всіх Святих (відзначається у восьму неділю піс- Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 132 ля Великодня) 1707 р., відправив молебень над хворою донькою (Марією – авт.) Кочубеїв [9, с. 401]. Отже, можна припустити, що Марія померла восени 1707 р. Чи мало подружжя Марії та Василя Забіл нащадків – відомості відсутні, але відомо, що тесть, В.Л. Кочубей, підтримував добрі стосунки з зятем навіть після смерті дочки, адже мав намір подарувати «пану зятю 1000 таллерей битых и пять сот червонных золотых, а серебра з сорок гривен в разных охендозствах» [9, с. 406–409]. Анна (Ганна) Кочубей – підстарша донька Василя Ле- онтійовича і Любові Федорівни. У 1698 р. Анна вийшла заміж за царського стольника (нижчий придворний чин у Росії ХVI–XVIII ст.), ніжинського полковника Івана Пав- ловича Обидовського – племінника, тобто сестринка Іва- на Мазепи (сина сестри Олександри) [10, с. 531]. До речі, в Олександри був ще один син Андрій від шлюбу з київ- ським суддею Яном Войнаровським [18, с. 30]. Виходить, що Іван Павлович Обидовський, бо з Обидова, та Андрій Янович Войнаровський були рідними братами по мате- рі. Шлюб Анни з І. Обидовським тривав недовго – лише 3 роки, бо в 1700 р. (у січні 1701 р. за Модзалевським [10, с. 531]) він помер на службі у царя [9, с. 396–378 367]. Від цього шлюбу вона мала двох синів, з якими, як вважало- ся, лишившись вдовою, проживала у м. Ніжин. Одного з синів звали Іван; приблизно в 1710 р. він навчався у Ки- єво-Могилянській академії, упродовж 1721–1723 рр. здо- бував освіту в гімназії святої Єлизавети у м. Бреслау. Ма- теріальне становище його було незадовільним, однак він вважав, що наука – святе діло, і за будь-яких умов нама- гався продовжувати навчання «на славу Божию і пользи раді души моєй і на вашего тіж дому честь і похвалу», бо «віра святая не може стояти без науки» [19, с. 5]. В історіографії традиційно вважалося, що удруге Ган- на заміжньою не була, хоча до неї й залицявся пан Кра- сенський і робив офіційну пропозицію щодо одруження. Батько В.Л. Кочубей дав навіть згоду на цей шлюб, чека- ли лише повернення І. Мазепи з походу для благословен- ня, але події 1708 р. перекреслили усі сподівання. Проте Д. Крман, який був у поході з І. Мазепою та Карлом ХІІ, стверджує, що саме Ганна у 1709 р. емігрувала за кордон разом із Андрієм Войнаровським. Д. Крман зазначає, що в поході «З мазепинців познайомився я з паном Войнаров- ським, він був з пані Обидовською, Мазепиною племінни- цею. Чоловік цієї жінки, що звався Іван Обидовський, був вельмишановний, колись він був стольником його цар- ської величності» [20, с. 96]. Тобто виходить, що Ганна Ко- чубей-Обидовська емігрувала з рідним братом свого чо- ловіка. А. Войнаровський любив гроші, тому 27-річного дипломата згубили амурні пригоди. У Гамбурзі його ви- крили агенти Петра І, які стежили за ним по всій Європі. Решту свого життя (23 роки) Андрій провів у довічному засланні у Якутії [16, с. 14–15]. Деякі дослідники вважа- ють, що А. Войнаровський емігрував за кордон у 1709 р. із Ганною Мирович, яка покинула свого чоловіка, полковни- ка Семена Забілу. Проте це питання залишається відкри- тим, адже Ганна Мирович, емігрувавши разом із Мазепою і своїми братами спочатку в Туреччину, потім у Бендери, зблизилась із королівським маршалком ле Монтом, піс- ля чого разом із ним переїхала до Стокгольму [16, с. 134]. Отже, Ганна Мирович не могла в подальшому проживати з А. Войнаровським. А Ганна Кочубей-Обидовська, мабуть саме через втечу з ним за кордон, після 1709 р. і потра- пила під переслідування мазепинців, до кола яких була зарахована. Навіть попри те, що вона була донькою реа- білітованого В.Л. Кочубея, її позбавили маєтків, подаро- ваних Петром І у 1702 р. Наступною дитиною в подружжя Кочубеїв був син Ва- силь (4) (1780–1743 рр.), який залишив по собі багато на- щадків. Щоб достовірніше подати інформацію стосовно життя, діяльності та його родини, нижче зупинимося на особистості Василя більш детально. Катерина Василівна Кочубей перебувала в шлюбі з Семеном Васильовичем Чуйкевичем (1674 р. н.) – Ніжин- ським полковим суддею [10, с. 531]. Цікавою була пере- дісторія їхнього весілля. В.Л. Кочубей разом зі своїм дав- нім приятелем В. Чуйкевичем – на той час генеральним суддею – навесні 1707 р. домовилися одружити своїх ді- тей, адже у Кочубея була дочка Катерина, а у Чуйкевича син Семен. Проте, необхідно було виконати всі процеду- ри, перш за все попросити дозволу у гетьмана. Мазепа хоч і був проти цього шлюбу, надавши дозвіл, попередив, щоб пишного сватання та весілля не затівали і людей на церемонію збирали небагато. Вінчати ж молодих взага- лі заборонив, мотивуючи це тим, що для Кочубеєвої доч- ки знайдеться жених кращий, особливо серед поляків (на той час Мазепа вже таємно виношував план переходу до шведів та поляків). Однак, батьки вирішили повінчати своїх дітей, чого б то їм не коштувало. У найближчу не- ділю, 18 травня 1707 р., після служби Божої їхні діти були засватані і повінчані одночасно [9, с. 381–382]. В четвер, 29 травня 1707 р., І. Мазепа наказав, щоб дочка Кочубея, яка нещодавно була засватана і повінчана, з’явилася до нього на Гончарівку начебто у кумівство для хрещення дівчини-єврейки (хоча подейкували, що ця дівчина вже до того була похрещена). Після таїнства хрещення у геть- мана відбувся обід, на якому Мазепа знову ж таки натя- кав присутнім про переваги переходу України від росій- ського царя під протекцію поляків [9, с. 382]. Деякі дослідники [21, с. 178] вважають, що саме тоді Мотрю видали заміж за Семена Чуйкевича, проте, О. Ла- заревський піддавав сумніву це твердження [22, с. 174]. Такої ж думки дотримувався і дослідник Батуринської старини В. Бондаренко, визнаючи, що С. Чуйкевич був одружений із Катериною, про що він сам указував в офі- ційному папері [15, с. 37]. Мазепа був хрещеним батьком Мотрі, а за православним звичаєм вони удвох нікого не могли хрестити (мова йде про дівчину-єврейку). Мотря, палко кохаючи І. Мазепу, навряд чи згодилася б одружу- ватися з С. Чуйкевичем, а всупереч її волі того ніхто не робив би, адже це не по-християнськи. Крім того, В. Ко- ISSN 2218-4805 133 чубей із В. Чуйкевичем не сміли б іти проти волі гетьма- на, оскільки обидва мали високий статус у суспільстві, та і Мотрона на той час вже, мабуть, була в монастирі. Катерина Василівна Чуйкевич (Кочубей) померла після 1726 р. [10, с. 531], а її чоловік С. Чуйкевич перебував на посаді судді Ніжинського полку аж до складення своїх по- вноважень у 1734 р. через хворобу. У 1738 р. одружився з Христиною – вдовою роменського міщанина [22, с. 177], а 1744 р. відсвяткував своє 70 річчя. Про життєвий шлях Мотрони Кочубей (1687– 1756 рр.) [5, с. 22] є лише скупі відомості: у 1704 р., коли виник роман між нею та її хрещеним батьком І. Мазе- пою, Мотрі було приблизно 16 років. Це кохання принес- ло сльози і горе в сім’ю Кочубеїв, адже батьки не могли простити такого ні доньці, ні І. Мазепі, який навіть хотів одружитися з похресницею, а молодій Кочубеївні бажа- лося зробитися гетьманшею [38, с. 280]. Дійшло до того, що батьки переховували Мотрю від нього, який у листах всяким чином схиляв дівчину на свою сторону, пишучи їй: «Нехай того Бог з душею розлучить, хто нас хоче роз- лучити; цілую всі члонки тільця твого біленького і т п». При цьому він називав матір Мотрі, Любов Федорівну, гадюкою, з якою не знав, що робити [9, с. 250–252], що дуже негативно позначалося на її здоров’ї. Існує думка, що Мотрона Кочубей доживала свого віку в одному з монастирів. Деякі дослідники вважають, що це був Пушкарівський жіночий монастир поблизу Пол- тави, проте побутує й інша версія, за якою вона до кінця життя перебувала у Великобудищанському Преображен- ському монастирі, що знаходиться поблизу маєтку Ко- чубеїв Диканьки [7, с. 110]. До того ж, поблизу неї існу- вав ще й монастирський печерний комплекс [23, с. 127], у якому також свого часу могла перебувати Мотрона. Ми ж дотримуємося тієї версії, що М. Кочубей могла б по- бувати почергово в декількох різних монастирях, проте, першою обителлю, до якої вона потрапила, був Новом- линський жіночий монастир. Хоч і непрямим підтвер- дженням цьому є рядки зі старого рукопису, в якому йш- лося про трагедію Батурина. Коли восени 1708 р. у місті почався погром, таємно покинути гетьманську столицю вдалося небагатьом; пощастило також і сім’ї Кочубея. З артефакту дізнаємося, що у той час на Гончарівці в од- ній із хат силоміць утримували дружин Кочубея та Іскри. Тут також перебувало двоє молодших дітей Кочубея – Параскева та Федір. Вибратися неушкодженими з Бату- рина їм дало змогу те, що з жіночого Новомлинського монастиря «візком» приїхала якась черниця. Дослідник мазепиної доби С. Павленко припускає, що тією черни- цею могла бути Мотря Кочубей [24, с. 97]. Очевидно, що так і було, адже Кочубеї були пов’язані з Новомлинським (Батуринським) монастирем. Мабуть, там була похова- на старша донька Марія, а Мотря постриглась у черниці; пізніше, покинувши Батурин, могла перебувати і в Пуш- карівському, і у Великобудищанському монастирях. За- між, мабуть, так і не вийшла, адже, отримавши черне- чий постриг, навряд чи повернулася до світського життя. Існує ще декілька версій щодо подальшої долі обраниці гетьмана: перекази про її самітництво у хаті на полтав- ському хуторі Іскри, самогубство (втопилась у батурин- ському ставку), божевілля [22, с. 174]. Донині побутують легенди, ніби по чернігівському валу та у Батурині по Ко- чубеївському парку [25] з тих пір блукає її неприкаяна душа. У поемі Пушкіна «Полтава» йдеться саме про Мотро- ну, але оскільки її ім’я здалося авторові немилозвуч- ним для поезії, він назвав її Марія. Опис Мотрониної вроди у цій поемі є наслідуванням стилю змалювання жіночої краси східними поетами [8, с. 2]. Про існуван- ня прижиттєвого зображення Мотрони Кочубей наразі невідомо. Донині було прийнято вважати, що той пор- трет Мотрі, який експонується у Будинку генерального судді В. Кочубея у Батурині, є дійсним її зображенням. Проте, дослідниками доведено, що це портрет італій- ської актриси ХІХ ст. За висновками фахівців, в одязі жінки присутні елементи вбрання різних епох, яке вза- галі не відповідає Мазепиній добі [26, с. 7]. Цікавим є те, що у 1840 р. під час навчання в Петербурзькій Ака- демії мистецтв Т.Г. Шевченко написав картину «Марія», у якій за фантазією Пушкіна у точній відповідності з текстом поеми «Полтава» зобразив доньку В.Л. Кочубея Мотрю в покоях гетьмана Мазепи [6, с. 74]. Отже, і це зображення Мотрони також є недостовірним. Федір (5) Васильович Кочубей (бл. 1700 – кінець 1729). Таке ім’я йому, мабуть, було обрано не випадково, адже Федором звали діда по материній лінії полковника Жученка. Федір із 1718 р. – значний військовий товариш, «славетне урожоний его милость пан» із 1719–1722 р., бунчуковий товариш протягом 1724–1729 рр. Був одру- жений із Анастасією Василівною Скоропадською – донь- кою чернігівського полкового обозного, яка померла на- весні 1723 р. [10, с. 531]. У цьому шлюбі вони мали дочку, яка, недовго проживши, померла від сухот (чахотка) [27, с. 6]. Після смерті дружини, мабуть того ж року, Федір зно- ву одружився [28, с. 149–150]. Як вважають дослідники, молодший син В. Кочубея Федір був типовим представником поміщицьких дітей першої половини ХVІІІ ст. і відносився до тих дітей, які користувалися авторитетом батьків і часто дозволяли собі жахливе насилля як над підданими, так і над ко- заками. Такими насиллями «прославився» і Федір Ко- чубей, причому навіть Полуботок, який заступився за ображених під тиском Вельямінівського нагляду, не зміг заспокоїти цього старшинського сина [28, с. 149– 150]. Після смерті батька Федір лишався ще «паничем», з якого пізніше виріс доволі типовий «державца», ма- буть під впливом тієї уваги, яка була приділена уря- дом родині безневинно страченого батька. У 1717 р. у с. Бистрику та у 1726 р. в Тиниці і Пісках були зафік- совані випадки самоуправства Федора та його дружи- ни (мабуть вже другої – авт.), які призвели до каліцтва та смерті людей [29, с. 451–455]. Отже, якщо Федір за- Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 134 ймався самоуправством, яке призводило часом до ка- ліцтва, а іноді й до смерті людей, то можна припустити, що і сам він помер насильницькою смертю, адже відо- мо, що «панич» пішов із життя в молоді роки. Після 1708 р. Федір разом зі своєю матір’ю поселилися на х. Ретик [6, с. 31]. По смерті матері хутір успадкував її старший син Василь, а Федір, імовірно, перебрався до Ба- турина. У 1723 р. там у його власності перебував один двір, що утримувався для приїзду, де постійно мешкав упра- витель, та 9 дворів протекціантів (тобто людей, які зна- ходилися під його протекцією) [30, с. 117, 121]. Люди, що бажали захистити свій двір від громадських повинностей, віддавались у протекцію, «тобто продавали якомусь па- ничу свою садибу з правом проживання в ній, за що по- винні були відбувати повинності на рівні з селянами». У 1726 р., крім вищезгаданих населених пунктів, йому на- лежали ще й дворища у Конотопі [29, с. 451–455]. Федір займався ремонтом збудованої ще його батьком поблизу батуринського дворища церкви Введення Пре- святої Богородиці. Зокрема, його зусиллями було відли- то дзвін, який довго використовувався навіть після пере- несення цієї церкви К. Розумовським за Сейм. Згодом, у 1856 р., дзвін розбився, а у церкві ще дуже довго знаходив- ся портрет «этого Кочубея в малом виде во весь рост» [31, с. 89]. Подальша доля зазначеного зображення невідома. Федір не залишив по собі нащадків. Оскільки він по- мер значно раніше за старшого брата Василя (4), всі його маєтності перейшли у спадок Василевим (4) дітям, у яко- го їх було десятеро – 5 дочок і 5 синів. Парасковія Василівна Кочубей народилася близь- ко 1700 р. Вона була молодшою за Мотрону, але старшою від Федора. У 1708 р. проживала з матір’ю та молодшим братом у Батурині. На допиті В. Кочубей зазначав, що на той час у нього була дочка «малая» (Параскева – авт.), про- те він уже тоді дбав про її придане. «Дочери меншой: на 1000 золотых, или больше перл крупных простых. На 1000 или больше урлиянских, за которые еще не доплачено и денег, перстень алмазной, а более есть ли, не знает». Та- кож батько мав намір розділити між нею та двома сина- ми все срібло, що йому належало [9, с. 407, 409]. Про Па- расковію залишилось мало відомостей, однак відомо, що у 1717 р. вона вийшла заміж за Федора Івановича Сулиму. Подружжя померло 1726 р. Ф.І. Сулима пішов із життя 25 серпня у Сулацькому поході, а за яких обставин помер- ла його дружина Параскева наразі невідомо [10, с. 531]. Василь (4) Васильович Кочубей. Старший і найулю- бленіший син В.Л Кочубея (3) – Василь (4) (1680–21.08.1743) – значний військовий товариш (1708–1718), бунчуковий товариш, у січні 1727 р. був признаний хворим і відпуще- ний із Астраханського походу. У 1727–1743 рр. – полтав- ський полковник [10, c. 528, 530]. У 1743 р. на нього посту- пив невідомо ким і чому складений донос; у цьому ж році він і помер, не встигнувши одружити своїх синів (Семе- на і Василя) [10, с. 449] та доньок. Похований в с. Жуках. Старший Василь (4) (1780–1743) був не тільки улюбле- ним сином, але й помічником, на якого батько покладав великі надії. У листі із Ретика, датованого 1707 р., В.Л. Ко- чубей прохав сина Василя, аби він поїхав до Батурина і виконав деякі настанови та навів у тамтешньому дворі порядок. У кінці листа було приписано: «моєму найми- лішому сину пану Василю Васильовичу Кочубеєві пода- ти» [9, с. 327]. Василь (4) у 1709 р. разом із молодшим бра- том Федором (5) отримали у спадок від діда Ф. Жученка с. Жуки та слобідку Локовщину [10, с. 528]. А у 1726 р. Ва- силь успадкував ще й Дубовичі [6, с. 17]. По смерті ж ма- тері він також успадкував х. Ретик, хоча раніше вона там проживала зі своїм молодшим сином Федором. Певний період часу Василь проживав у Батурині, де мав будинок. Монах Севського монастиря Никанор у серпні 1707 р., йдучи із прощі з Києва через Батурин, зупинявся у В.Л. Кочубея на ночівлю та зазначав, що дворище його сина Василя знаходиться поодаль бать- ківського [9, с. 372; 32, с. 54]. Василь (4) Кочубей був двічі одружений. Щодо першої дружини, ще й дотепер існують суперечливі думки. За од- нією із версій першою дружиною Василя (4) була донь- ка майбутнього гетьмана Д. Апостола – Анастасія, з якою вони побралися взимку 1708 р. Це весілля відсвяткували у Диканьці, де був присутній духівник В.Л. Кочубея І. Свя- тайло – священик Спаської полтавської церкви, свояк Іс- кри [9, с. 374–409]. На честь цієї події аудитором елоквен- ції (ораторського мистецтва, красномовства) [33, с. 475] Ф. Криницьким були складені вірші [10, с. 528, 530]. На- весні 1708 р. В.Л. Кочубей свідчив, що мав великі витра- ти, адже нещодавно справив два весілля: перше дочці (Катерині з С. Чуйкевичем у травні 1707 р. – авт.), інше – синові [9, с. 406–409], тобто Василеві, бо Федір, за слова- ми батька, на той час був ще малим (авт.). Існує версія, згідно із якою першою дружиною пол- ковника В. Кочубея (4) була Марфа Андріївна Скоропад- ська, за іншою ж – Марфа Іванівна Апостол [15, с. 37], мабуть онука гетьмана Д. Апостола – донька його стар- шого сина Івана [28, с. 150]. Після того, як перша дружина померла через хворобу, Василь (4) зостався один із малолітніми дітьми на руках. Друге його одруження відбулося при романтичних об- ставинах. Допомагаючи сотнику полтавського полку за- сватати дівчину, Василь сам одружився із нею, адже це було кохання з першого погляду [15, с. 37]. Його нарече- ною стала Марія (Марфа) Іванівна Янович (?–29.10.1742) – сестра глухівського отамана І. Яновича [10, с. 531]. За ін- шою версією, другою жінкою Василя (4) була Анна Яно- вич – дочка глухівського сотника та сестра Івана – глу- хівського сотенного отамана. Хибною також є думка, що друга дружина Василя (4) була дочкою полтавського цер- ковного старости Яновича. За джерелами «Василий Васильевич имел двадцять детей» [17, с. 86], та наразі відомо про 10-х дітей: 5 синів (Павла, Івана, Семена, Василя, Петра) і 5 доньок (Олену, Марфу, Анастасію, Ганну та Уляну). ISSN 2218-4805 135 с. 334–338]. Похована в Ярославці [10, с. 533]. Петро (10) Васильович (? – 23.07.1769) – наймолодший син, при К. Розумовському бунчуковий товариш. Посту- пивши на дійсну військову службу, брав участь у Семиліт- ній війні з Прусією. Крім інших маєтностей, мав нерухо- мість у Батурині [30, с. 188]. Після виходу у відставку помер у Кинашівці, де й похований [10, с. 535] біля нині неісную- чої церкви [37, с. 9]. Оскільки Петро був неодружений і на- щадків по собі не залишив, після його смерті всі його ма- єтності розподілилися між старшими братами [3, с. 154]. Про п’ятьох доньок Василя (4) наразі також маємо недостатньо інформації. Проте, цю тему можна вважати перспективною для подальших наукових розвідок. З-по- між усіх доньок найстаршою була Олена. Відомо, що вона була одружена з Турковським (? – до 1743 р) [10, с. 535] (можливо з Тарновським) [17, с. 87]. Марфа Василівна (–) – підстарша донька, у 1743 р. була одружена з Лизогубом. Анастасія Василівна (–) у 1743 р. одружена з Яко- вом Лизогубом. Анна Василівна (–) у 1743 р. проти волі батька одру- жилася з колезьким радником С.В. Томарою (1718–?), тому й була позбавлена спадку. Уляна Василівна – у 1743 р. малолітня. 23.05.1759 (1769) р. одружилась з генеральним осавулом Іваном Ми- хайловичем (у деяких джерелах – Васильовичем) [17, с. 87] Скоропадським, який помер у 1782 р. [10, с. 535]. Отже, у старшого сина В.Л. Кочубея Василя (4) від пер- шого шлюбу з дружиною на прізвище Апостол було троє синів (Павло (6), Іван (7), Семен (8), та донька Олена. Мар- фа Яновська була матір’ю Василя (9), Петра (10) та Уляни. Наразі не встановлено, від шлюбу з якою дружиною були народжені доньки Марфа, Анна та Анастасія. Також у ре- зультаті нашого дослідження було виявлено, що у різних джерелах [10, с. 532; 17, с. 87; 37, с. 46], де подається родо- від Кочубеїв, одні й ті ж представники роду зазначені під різними номерами. Див. таблицю: Дослідження автора За Милора- довичем За Модза- левським Андрій (1) (можли- во1547–?) Андрій (1) Андрій (1) І поколін- ня Леонтій (2) (1610–1675) Леонтій (2) Леон- тій (2) ІІ поко- ління Василь (3) (бл. 1640 (1653) – 15.07.1708) Василь (3) Василь (3) ІІІ gоко- ління Василь (4) (1680–21.08.1743) Василь (4) Василь (4) IV поко- ління Федір (5) (бл. 1700 – кін. 1729) Федір (5) Федір (5) Павло (6) (до 15.11.1708– 26.07.1786) Семен (6) Іван (6) V поко- лінняІван (7) (? – до 1743) Василь (7) Семен (7) Семен (8) (1725–1779) Павло (8) Василь (8) Василь (9 ) (1728 – бл. 1792) Петро (9) Павло (9) Петро (10) (?–23.07.1769) Іван Петро (10) Діти Василя (4) Васильовича Кочубея, онуки Ва- силя Леонтійовича. Побутує думка, що у Василя (4) від першого шлюбу з Анастасією Апостол не було дітей, проте це суперечить дійсності, адже і від цього шлюбу він мав нащадків. Пер- вісток Павло (6) народився невдовзі після Батуринської трагедії, ще до 15 листопада 1708 р. [10, с. 447]. Павло (6) Васильович Кочубей (до 15.11.1708– 26.07.1786) – бунчуковий товариш, підкоморій полтав- ський, підкоморій (із 1766 р.), надвірний радник, статський радник, голова громадянської палати Катеринославсько- го намісництва. Був одружений із Уляною Безбородь- ко (1742–1777) – донькою генерального судді [10, с. 534]. Павло, крім всіх інших маєтностей, володів Диканькою [7, с. 112], де й була похована Уляна Андріївна. Для науковців є загадковою доля Павла (6). Скільки ра- зів він був одружений – наразі невідомо. Скоріше за все, його обраниця Уляна Безбородько, молодша за нього на 34 роки, мабуть була не першою його дружиною. Адже син Віктор (11.11.1768–3.06.1834), народжений від шлюбу Павла та Уляни, з’явився на світ тоді, коли батькові було 60, а донька Олександра (1772–1838) (у шлюбі Милора- дович) – коли йому було 64 роки; також від цього шлюбу були діти Аполон та Аграфена [17, с. 87]. П.В. Кочубей (6), обіймаючи посаду голови підкомо- рія Полтавського суду, чомусь не мав бажання займати- ся вихованням та освітою своїх двох синів – Аполона та Віктора. Цей обов’язок перебрав на себе рідний брат ма- тері дітей – О.А. Безбородько [34, с. 9]. Іван (7) Васильович Кочубей (? – до 1743). Наразі про його життя та діяльність відомості відсутні. У 1730-х рр. прожи- вав поблизу батьківського маєтку Середини-Буди [10, с. 532]. Семен (8) Васильович (1725–1779) – син від першо- го шлюбу [16, с. 15], виховувався у чужих краях. Із 1743 р. обіймав посаду бунчукового товариша, у 21 рік (з 1746 р.) був назначений ніжинським полковником, із 1751 р. і до кінця життя – генеральний обозний. Із 1767 р. – ге- нерал-майор, 14.01.1746 р. одружився з Ксенією Гераси- мівною Демешко-Стрешенцовою – двоюрідною сестрою братів Розумовських [10, с. 532–533]. Весілля відбулося в будинку графа О.Г. Розумовського. На церемонію була за- прошена імператриця, яка подарувала нареченим обруч- ки [6, с. 33]. С. Кочубей при К. Розумовському користував- ся привілейованим становищем. За правління Румянцева був призначений одним із восьми членів Малоросійської колегії та отримав звання генерал-майора [29, с. 451]. Се- мен володів Борзною, Конотопом та Новими Млинами [16, с. 15]. Похований у Дубовичах. Василь (9) (1728 – бл. 1792) – перший син від другого шлюбу В.В. Кочубея (4) та М. Янович. Від 1748 р. – бунчу- ковий товариш, із 1764 р. – підкоморій глухівського по- віту. Василь (9), з-поміж інших маєтностей володів Кина- шівкою на Борзнянщині [16, с. 93]. У 1758 р. одружився з дочкою генерального судді Марфою Дем’янівною Оболон- ською (бл. 1730–20.03.1815), можливо (1732–25.03.1815) [35, Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 136 ПОСИЛАННЯ 1. Крикливий Г. Конволют «Історія роду Кочубеїв». Самовидав- ництво. – К., 2016. – Т. 1. 2. Кончин Е. Кто спас Кочубеевы сокровища // Вокруг света. – 1985. № 10. – С. 20–22. 3. Гаврилишина Н. Маєтності роду Кочубеїв (ІІ половина ХVII – 60-ті рр.. ХVIIІ ст.): формування, господарство, географія // Краєзнавство: науковий журнал. – 2013. – № 3(84). – С. 149–157. 4. Крикливий Г. Конволют «Історія роду Кочубеїв». Само ви- давництво. К., 2017. – Т. 2. 5. Шуть А.А. Історія династії Кочубеїв – Дурново, найбільших землевласників Чутівського краю // Чутова долина: нариси з іс- торії Чутівського краю. – 2010. – С. 1–22. 6. Іванченко Л.А., Зіборова І.В., Проценко Л.Г. Суспільна та культурна діяльність родини Кочубеїв у с. Дубовичі (кінець XVII – початок XХ ст.): Історико-краєзнавчий нарис – К.: НУБіП Укра- їни, 2017. – 158 с. 7. Чухліб Т.В. Козацьке коріння Миколи Гоголя – К.: Наш час, 2013. – 271 с. 8. Пушкин А.С. Полтава: поэма. – СПб. Издание 3-е, книгопро- давца Я.А. Исакова, 1876. – 76 с. 9. Павленко С. Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. – К.: Вид дім «Києво-Могилянська Академія», 2007. – 1144 с. 10. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. – К., 1910. – Т. 2 – 746 с. 11. Свербигуз В. Батурин. До генези українського самодер- жавства / Володимир Свербигуз. – К.: Вид. дім Київо-Могилян- ська академія, 2008. – 88 с. 12. Грушевський М. Ілюстрована історія України: Репринтне вітворення видання 1913 року. – К.,1990. – 524 с. 13. Скрипник Л., Дзятківська Н. Власні імена людей // Посвіт. – 1995 – № 4 (21) жовтень-грудень. – С. 44–47. 14. Корсак І.Ф. Гетьманич Орлик: художньо-документальна по- вість. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2008 – 124 с. 15. Батуринська старина: збірник статей Віктора Бондарен- ка / упор. Ю.А. Блажко, Л.Г. Кіяшко. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2011. – 168 с. 16. Черненко О.А. Жаринка пам’яті в руках моїх… / Ольга Чер- ненко – Чернігів: Десна Поліграф, 2013. – 280 с. 17. Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дво- рянства. – СПб, 1901. – Т. 2 – Ч. 6. – 877 с. 18. Путро О.І. Гетьман Кирило Розумовський та його доба (з історії українського державотворення ХVІІІ ст.): Монографія. – К., 2008. – Ч. І. – 240 с. 19. Халимон Н. / Долі двох сестер / Н. Халимон // Слово геть- манської столиці – 2011. № 1 (24) – С. 1, 5. 20. Крман Д. Подорожній щоденник 1708–1709 рр. – К.: Вид. Центр «Просвіта», 2010. – 260 с. 21. Мезенцев В.І. Закладна дошка домової церкви І. Мазепи в Батурині та керамічні рельєфи Чернігівщини рубежу XVII–XVIII ст. / В.І. Мезенцев // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. – К.: Глухів, 2012. – Вип. 5. – С. 176–188. 22. Павленко С. Міф про Мазепу – Чернігів: Сіверянська дум- ка, 1998. – 248 с. 23. Кравченко О, Осадчий Є. Печерний скит козацької доби по- близу с. Рясне // Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи: Матеріали ІХ міжнародної студентської наукової архео- логічної конференція. – Чернігів, 2010. – С. 126–127. 24. Павленко С. Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. – К.: Києво-Могилянська академія, 2007. – 268 с. 25 Герасько М. Бузкова царівна Мотря. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.baturin-capital.gov.ua/news/525- 140513.html. 26. Лобовик І. Останній гетьман // Демократична Україна. – 3.06.2004 р. – С. 7. 27. Кочубей А.В. Семейная хроника: Записки Аркадия Василье- вича Кочубея. 1790–1873. – СПб.: Тип. Пантелеевых, 1890. – 314 с. 28. Семейная хроника. Записки А.В. Кочубея. 1790–1873 // Киевская старина. – Январь 1894 – С. 145–153. 29. Лазаревский А.М. Кочубеи // Руский архив 1876 г. – В. 12.– М. – С. 447–466. 30. Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів / Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шев- ченка та ін.; Редколегія: О.Б. Коваленко та ін. – Чернігів: КП «Ви- давництво «Чернігівські обереги», 2009. – 786 с. 31. Исаенко М. Батурин, местечко Черниговской Губернии // Черниговские губернские ведомости. – 1860. – № 11. – С. 85–89. 32. Дегтярьов С.І. Маловідомий опис м. Батурина 1760 р. // Сумський історико-архівний журнал. – № XVIII–XVIIIІ. – 2010. – С. 32–66. 33. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовоз- навства; за ред. І.К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970–1980. – Т. 2. 34. Чечулин Н.Д. Князь Виктор Павлович Кочубей // Военная быль. – Париж, 1971. – № 110. – С. 9–59. 35. Ломко О.М. Портрети Кочубеїв у фондовій колекції Чер- нігівського обласного художнього музею імені Григорія Галага- на // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. – К.: Глухів, 2015. – Вип. 8. – С. 334–338. 36. Елена Г. Ольга Гостина из рода Кочубеев… – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elena.id.au/Gostin.htm. 37. Милорадович Г.А. Родословная дворян и князей Кочубеев // Киевская старина. – 1888 – Т. 22 – С. 46–49. 38. Аркас М. Історія України-Русі.: 2-ге факс. вид. – К.: Вища школа., 1991. – 456 с. 39. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. Т. І. До сере- дини ХVII століття. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 1995. – 672 с. 40. Особняк Василия Петровича Кочубея в Царском Селе – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:/v-murza.livejoirnal/ com/92807.htmlacutid1. Герасько М.А. Род генерального судьи В.Л. Кочубея В статье рассматриваются гипотезы происхождения рода Кочубей, его история на территории Украины. В работе исследо- ваны биографии членов семьи, а также указано о потомках, про- живающих в разных уголках мира. Ключевые слова: Кочубеи, Батурин, представители рода. Herasko M.O. Family of the general judge V.L. Kochubei The article discusses the theory of the origin of the genus Kochubei , its history on the territory of Ukraine. The work investigated the biographies of family members, as well as indicated the descendants living in diff erent parts of the world. Key words: the Kochubeis, Baturyn, representatives of the family. 06.03.2019 р. j УДК 72.04(477.41–21)/7.034(450)«16/17» В.І. Мезенцев ІТАЛІЙСЬКИЙ РЕНЕСАНСНИЙ ЕЛЕМЕНТ В ДЕКОРІ ЦЕРКОВ НАДДНІПРЯНЩИНИ XVII–XVIII ст. В статті уперше розглядається походження прийому оздо- блення споруд Центральної України XVII–XVIII ст. керамічни- ми полив’яними розетками з архітектурного декору італійського Відродження. Показані аналогії таких деталей в оформленні ре- несансних будівель Західної України та Італії XV–XVI ст. Дослі- дження базується на натурних обстеженнях і фото автора цих автентичних і реконструйованих виробів на пам’ятках зодчества і в музейних колекціях Італії. Ключові слова: керамічні розетки споруд України та Італії, вплив архітектурного декору Відродження, О. Манчіні та італій- ські зодчі у Києві. Відомі мистецтвознавці Федір Ернст і Людмила Міляєва та історик Олександр Оглоблин плідно вивчали впливи ренесансної й барокової архітектури та декору Італії на зодчество Центральної України XVII–XVIII ст. та діяль- ність там італійських зодчих і художників [1]. Ф. Ернст виявив найраніше відоме використання керамічних по- лив’яних розеток в ренесансному уборі головних соборів Києва до 1651 р. [2]. Однак ці прикраси українських хра-

Родина генерального судді В.Л. Кочубея

Institution

Ähnliche Einträge