Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав»
У статті подано перелік пам’яток народної архітектури Музею історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини; зроблено аналіз робіт, виконаних при перевезенні, встановленні та експонуванні у музеї просто неба; зазначені основні напрями пам’яткоохоронних заходів, які були проведені з метою ко...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180899 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» / І.С. Бова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 54-57. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180899 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1808992021-10-25T01:26:14Z Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» Бова, І.С. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа У статті подано перелік пам’яток народної архітектури Музею історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини; зроблено аналіз робіт, виконаних при перевезенні, встановленні та експонуванні у музеї просто неба; зазначені основні напрями пам’яткоохоронних заходів, які були проведені з метою консервації та подальшого збереження сформованого архітектурного ансамблю. В статье перечислены памятники народной архитектуры Музея истории лесного хозяйства Среднего Приднепровья; сделан анализ работ, выполненных при перевозке, установке и экспонировании памятников деревянной архитектуры в условиях музейной экспозиции под открытым небом; указаны основные направления памятнико-охранных мероприятий, которые были проведены с целью консервации и дальнейшего сохранения сформированного архитектурного ансамбля. The list of monuments of folk architecture of the Museum of History of Forest Agriculture of the Middle Dnieper is submitted in the article. The operations of transportation, installation and exhibition of architectural monuments is analyzed. The main directions of memorial and security measures, which were carried out with the purpose of preservation and further preservation of the formed architectural ensemble are presented. 2019 Article Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» / І.С. Бова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 54-57. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180899 94:725.9:630]:069.4(477.41–21)НІЕЗ uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| spellingShingle |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Бова, І.С. Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» Сіверщина в історії України |
| description |
У статті подано перелік пам’яток народної архітектури Музею
історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини; зроблено
аналіз робіт, виконаних при перевезенні, встановленні та експонуванні у музеї просто неба; зазначені основні напрями пам’яткоохоронних заходів, які були проведені з метою консервації та
подальшого збереження сформованого архітектурного ансамблю. |
| format |
Article |
| author |
Бова, І.С. |
| author_facet |
Бова, І.С. |
| author_sort |
Бова, І.С. |
| title |
Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» |
| title_short |
Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» |
| title_full |
Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» |
| title_fullStr |
Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» |
| title_full_unstemmed |
Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» |
| title_sort |
проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури музею історії лісового господарства у національному історико-етнографічному заповіднику «переяслав» |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180899 |
| citation_txt |
Проблеми збереження пам’яток дерев’яної архітектури Музею історії лісового господарства у Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» / І.С. Бова // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 54-57. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT bovaís problemizberežennâpamâtokderevânoíarhítekturimuzeûístoríílísovogogospodarstvaunacíonalʹnomuístorikoetnografíčnomuzapovídnikupereâslav |
| first_indexed |
2025-07-15T21:14:58Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:14:58Z |
| _version_ |
1837749082178715648 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
54
кого і Білоцерківського Епіфанія (Думенка), д. іст. н. Г.В. Папа-
кіна, Н.М. Куковальської та ін. – К.: [Київська православна бо-
гословська академія], 2017. – Ч. 2. – С. 272–281.
4. Данилюк А. Сакральна архітектура в скансенах Західної Укра-
їни // Українська культова архітектура у світовому контексті: Зб.
мат. Міжнародної наук. конф. – К., 2001.– С. 39–46.
5. Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской
губернии. – К., 1864. – 763 с.
6. Паспорт пам’ятки архітектури та містобудування національ-
ного значення. Покровська церква. Національний історико-етно-
графічний заповідник «Переяслав». – К., 2008. – 10 с.
7. Брайчевский М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К.:
Наукова думка, 1989. – 588 с.
Авраменко С.М. Покровская церковь 1774 года из села
Сухой Яр Ставищенского района Киевской области на
территории Музея народной архитектуры и быта Средней
Надднепрянщины: история, реставрация, экспонирование
В исследовании отражено историю памятника архитектуры
национального значения – Покровской церкви 1774 года, ее архи-
тектурные особенности. Описан опыт использования памятни-
ка в музейной практике НИЭЗ «Переяслав».
Ключевые слова: история, церковь, реставрация, памят-
ник, экспонирование.
Avramenko S.M. Рokrovska church in 1774 from village
Suhyi Yar Stavyshchenskyi district Kyiv region is on the terri-
tory of the Museum of folk architecture and everyday life in the
Middle Naddniprianshchyna: history, restoration, exposition
This research is about history of architectural object for national
meaning Pokrovska church in 1774, its architecture features. The
experience of using of architectural object in museum practice of
National historical reserve «Pereiaslav» is described.
Key words: history, church, restoration, object, exhibition.
22.02.2019 р.
народну архітектуру» (Краківська Хартія 2000 р.) окрес-
лено засади охорони і реставрації архітектурної спадщи-
ни, враховуючи потреби нашого часу, вказано напрями та
способи її збереження. У документі наголошено, що най-
більш оптимальним і виправданим способом збереження
зразків дерев’яного зодчества є музеєфікація, що перед-
бачає перевезення пам’ятки, проведення комплексних
заходів консервації та подальшого збереження.
Дослідження окремих питань збереження зразків де-
рев’яного зодчества висвітлені у працях багатьох науков-
ців. В Україні переміщення дерев’яних споруд із пам’ят-
коохоронною метою було започатковано у ХХ ст. при
безпосередній участі українського вченого М. Макарен-
ка, архітекторів П. Покришкіна, В. Леонтовича, М. Драга-
на [1]. Вони застосовували багатовіковий досвід народ-
них майстрів щодо розбирання будівель як для ремонту,
так і для перенесення у інше місце. Такий метод має на-
родну назву «пересипка». Він є найбільш доцільним та
зручним для каркасних конструкцій. Із часом такий ме-
тод (підготовка документації, розбирання та переміщення
пам’яток дерев’яної архітектури) був науково та методич-
но оформлений у роботах О. Опловникова, С. Под’яполь-
ського, Л. Прибєги та ін. [2].
Метою статті є висвітлення проблеми збереження архі-
тектурних пам’яток Музею історії лісового господарства.
Основне завдання – проведення аналізу робіт при пе-
ревезенні, консервації та збереженні архітектурних пам’я-
ток Музею історії лісового господарства у природному
середовищі, де вони експонуються, з визначенням по-
дальших напрямів пам’яткоохоронних заходів.
Як свідчить практика, переміщення споруди у му-
зейну експозицію дає можливість здійснити одночасно
комплексні охоронно-реставраційні заходи із зміцнен-
ня будівлі, заміни пошкоджених елементів конструкцій,
інших реставраційних дій, а також сприяє облаштуван-
ню екстер’єру середовища об’єкта. Такі заходи стали ос-
новним методом комплектування архітектурних експо-
зицій музеїв просто неба (скансенів).
На околиці м. Переяслава-Хмельницького у Музеї на-
родної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщи-
ни, що у складі Національного історико-етнографічного
заповідника «Переяслав» (далі НІЕЗ «Переяслав»), на пла-
то ур. Гора зібрано значну колекцію пам’яток дерев’яної
архітектури, яка налічує 122 зразки будівель громадсько-
го, житлового та господарського призначення.
Основою формування архітектурного комплексу Му-
зею народної архітектури та побуту Середньої Наддні-
прянщини (далі МНАіП) стало переміщення історичних
споруд до скансену дерев’яним остовом методом «пере-
сипки». Підтвердженням цьому є архівні матеріали ак-
тів виявлення та переміщення пам’яток народної архі-
тектури, а також зарубки та позначки, що збереглися на
елементах будівель.
Зразки дерев’яної архітектури кінця ХІХ ст. – почат-
ку ХХ ст. у МНАіП експонуються поодиноко і компози-
j
УДК 94:725.9:630]:069.4(477.41–21)НІЕЗ
І.С. Бова
ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТОК
ДЕРЕВ’ЯНОЇ АРХІТЕКТУРИ МУЗЕЮ
ІСТОРІЇ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
У НАЦІОНАЛЬНОМУ ІСТОРИКО-ЕТНОГРА-
ФІЧНОМУ ЗАПОВІДНИКУ «ПЕРЕЯСЛАВ»
У статті подано перелік пам’яток народної архітектури Музею
історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини; зроблено
аналіз робіт, виконаних при перевезенні, встановленні та експо-
нуванні у музеї просто неба; зазначені основні напрями пам’ят-
коохоронних заходів, які були проведені з метою консервації та
подальшого збереження сформованого архітектурного ансамблю.
Ключові слова: народна архітектура, лісний кордон, шишкосу-
шарня, комора, пересипка, автентичність, збереженість, пам’ят-
ка місцевого значення.
В умовах глобалізації та цивілізаційних рухів суспіль-
ства ми все більше віддаляємося від власних культурних
коренів, тому актуальність збереження автентичних пам’я-
ток дерев’яної архітектури, як свідків усталених тради-
цій минулого, постає досить гостро.
Наукова спільнота приділяє значну увагу розв’язанню
даного питання. Наприклад, «Міжнародною хартією про
ISSN 2218-4805
55
ційно, у вигляді дворищ. Більша частина виставкового
простору музейного комплексу – це українське село Се-
редньої Наддніпрянщини кінця ХІХ ст. із притаманною
цьому етногрегіону безсистемною вуличною забудовою.
Логічним продовженням музеєфікованого села є інші те-
матичні експозиції, розміщені у пам’ятках народної де-
рев’яної архітектури або у пристосованих приміщеннях.
Зокрема, Музей історії лісового господарства Середньої
Наддніпрянщини репрезентує одну із 13-ти тематичних
експозицій комплексу МНАіП.
Архітектурний ансамбль Музею історії лісового госпо-
дарства Середньої Наддніпрянщини сформований із пам’я-
ток народного дерев’яного зодчества кінця ХІХ ст. Вони
є матеріальним свідченням лісогосподарської діяльності
того періоду. Комплекс формувався не одномоментно, а
поступово, у ході виявлення та перевезення будівель. Су-
часне розташування досліджуваних пам’яток на терито-
рії МНАіП знаходиться на південно-західному мисопо-
дібному виступі лесового плато ур. Гора.
Комплекс показує дворище лісного кордону (хата, по-
вітка, комора), шишкосушарню та групу предметів смо-
локурного промислу. У дворищі хата і повітка встановле-
ні одна навпроти одної, відповідно до того, як це було в
автохтонному середовищі; комору поставили за хатою, у
глибині дворища; шишкосушарню – біля лісного кордо-
ну. Неподалік, у парковій групі березового гаю, розміще-
на смолокурня. Вона є рухомою пам’яткою і не відповідає
темі студіювання. Про музейний комплекс смолокурно-
го промислу буде окреме повідомлення.
Об’єкти дослідження почали перевозити із 70-х ро-
ків ХХ ст., що співпало з періодом активної розбудови
МНАіП. Ретельне дотримання вимог методики охорон-
но-реставраційного переміщення дало можливість за-
безпечити належну схоронність пам’яток, збереженість
у автентичному стані їх архітектурної форми та мате-
ріальної структури. У ході робіт виготовлялася необ-
хідна супровідна документація, що дала інформацію
для проведення аналізу.
Хата та повітка лісного кордону були виявлені у 1969 р.
групою працівників музею під час комплексної експеди-
ції у Мирчанське лісництво Бородянського району Київ-
ської області. В автохтонному середовищі об’єкти стояли
у лісі. За свідченнями місцевих жителів, їх будівництво
відбулося у 1900–1910 рр. [3; 4]. Споруди представляли
етнографічну та архітектурну цінність.
Згідно історичних даних, з XVIII ст. лісові кордони бу-
дувалися для потреб лісової охорони та використовува-
лися як житлові, господарські будівлі для посадових осіб.
Це сприяло належному виконанню лісниками службових
обов’язків з охорони ввіреного лісового фонду. До 1917 р.
лісові кордони будували за державний кошт згідно типо-
вих місцевих проектів, і вони перебували на державному
утриманні відповідно до Лісового статуту, затвердженого
11 листопада 1802 р. [5]. Також виділялися кошти для об-
лаштування та догляду за цими будинками [5, c. 25–37].
Стан хати і повітки лісного кордону описаний в акті об-
стеження на момент виявлення [6]. У документі зазначе-
но, що хата велика, прямокутна, десятикамерна, розділе-
на на три частини, кожна з окремим входом. Дві частини
– на причілках – однотипні квартири для лісника та лісо-
вого об’їждчика. Посередині будівлі – ще одна частина,
яка має вхід із тильного боку, так звана «чиновницька».
У кожній квартирі є цегляна піч, у чиновницькій – груба.
Каркас хати покладений у зруб із соснового дерева. Дубо-
ві підвалини лежать по кутах на каменях [3].
Повітка лісного кордону в автохтонному середови-
щі була дводільною та використовувалася для утриман-
ня коней, зберігання реманенту: возів, саней, знарядь
праці для догляду за лісом. Будівля повітки має каркас-
не заповнення стін горизонтальною дерев’яною закид-
кою у шули. У повітці двоє дверей: більші – ворітні дво-
пільні, менші – однопільні [4].
Перевезення пам’яток відбулося у 1970 р. При
встановленні зазначених об’єктів на музейній
території проведено їх всебічне обстеження, визначено
технічний стан і режим зберігання, виконано комплекс
протиаварійних і деяких реставраційних заходів. Зокрема,
на покрівлі хати довга дрань замінена на коротку;
всередині конструкції замінені дошки підлоги, печі, груба
і фундамент викладені з цегли; у квартирі житла лісника
стіни помазали глиною та побілили. Пізніше, у кінці 90-х –
на початку 2000-х рр., були проведені аварійно-ремонтні
роботи покрівлі. Через недостатність фінансування,
використано тимчасове двошарове покриття із брезенту
та руберойду. Звичайно, це не відповідало архітектурним
особливостям будівлі, але, таким чином, її було врятовано
від руйнації. У 2017 р. виконані роботи щодо відновлення
історичного вигляду покрівлі хати.
У процесі перевезення повітки були також проведені
ремонтно-реставраційні роботи, як-от: усунуто пере-
городку всередині, внаслідок чого конструкція будівлі
стала однодільною. Окрім цього, на покрівлі замінено
довгу дрань на коротку [4]. Пізніше, у 2003–2004 рр.,
унаслідок руйнування драні, з метою усунення про-
тікання покрівлі та через відсутність коштів будівлю
тимчасово вкрили шифером.
У межах музейного дворища лісного кордону вста-
новлена ще одна пам’ятка ХІХ ст. – комора для збері-
гання зерна із с. Дениси Переяславського повіту Пол-
тавської губернії (нині Переяслав-Хмельницький район
Київської області). Це традиційна типова будівля у дво-
рах українських селян, яку будували з того ж матеріалу
і за тим же принципом, що і хату. Як зазначено в акті
виявлення та переміщення, комора збудована місце-
вими майстрами, має сосновий каркасний зруб, під-
валини лежать по кутах на каменях. Споруда має від-
крий ґанок із чотирма різьбленими колонами. Відкрита
і закрита частини комори підведені під спільний чоти-
рисхилий дах, вкритий залізом [7]. Переміщення про-
ведене у 2002 р., унаслідок якого комора зберегла свій
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
56
автентичний вигляд і визначена як витвір зниклого
стилю народної архітектури.
У Музеї історії лісового господарства представлено
шишкосушарню. Ця будівля є необхідною складовою у ве-
денні лісового господарства. Вона призначена для збору
та підготовки насіння шпилькових порід дерев для посіву.
Зазначену пам’ятку народної архітектури було виявлено
у 1974 р. на території Розважівського лісництва Іванків-
ського району Київської обл. За етнографічними дани-
ми будівництво шишкосушарні завершено в 1901 р. та
виконано за проектом А.П. Гоголіцина – В.Г. Каппера [8].
Її тип класифіковано як вогнедіючу барабанну сушиль-
ню із висувними решітками. Оскільки шишкосушарня –
технічна будівля, то вона представляє цінність не тільки
як пам’ятка дерев’яної архітектури, а й є витвором інже-
нерної думки ХІХ ст.
Опис, що зафіксований в акті обстеження на момент
виявлення даного об’єкта, наступний: однодільна, двоя-
русна, зрубна конструкція на дубових підвалинах, що ле-
жать по кутах на каменях. Стеля не суцільна, має отво-
ри, через які завантажувалися шишки у барабани. Зліва
від вхідних дверей дерев’яні східці, що ведуть на другий
ярус, одні – зовні будівлі, інші – всередині [8]. У ході пере-
міщення на музейну територію пам’ятка не зазнала змін
і залишилася в автентичному вигляді.
Формування музейного ансамблю пам’яток архітекту-
ри, що використовувалися у веденні лісового господар-
ства, завершено у 2000-х рр. Слід відзначити, що дослі-
джувані об’єкти в умовах музейної експозиції втратили
частину матеріальної автентичності, оскільки відбулася
зміна найближчого довкілля та обірвалися опосередко-
вані історичні зв’язки із первісним середовищем, адже
одним із чинників формування традицій архітектурних
форм зазначених споруд були природно-ландшафтні умо-
ви. У музеї пам’ятки встановлювалися на заздалегідь ви-
значені та підготовлені місця, тому обов’язковим еле-
ментом інтерпретацій автентичності стало формування
відповідного природного середовища культурного етно-
ландшафту. Були створені штучні насадження, які макси-
мально відтворюють колишнє середовище та органічно
доповнюють образ перевезених пам’яток із дотриман-
ням охоронних меж кожного об’єкта.
Наступним кроком пам’яткоохоронних заходів, які най-
більш оптимальні та економічно вигідні у музейних умо-
вах, став експозиційний напрям діяльності. Мотивом до
організації тематичної експозиції Музею історії лісового
господарства стали фактори історико-культурної значу-
щості пам’яток, їх технічний стан та можливість утилітар-
ного використання. Основною метою було як розширен-
ня експозиційних площ, так і захист та укріплення споруд
у їх існуючому вигляді.
Офіційною датою відкриття зазначеної експозиції вва-
жається 18 травня 2007 р. Перед монтуванням тематич-
ної експозиції були проведенні роботи з пристосування
пам’яток до нових умов, удосконалення консерваційних
заходів, забезпечення збереженості об’єктів із мінімаль-
ним втручанням в існуючий вигляд. Так, у хаті лісного
кордону змонтували експозицію житла лісника, напов-
нивши предметами побуту одну із трьох частин будів-
лі. Інші дві частини наразі використовуються як фондо-
сховища для музейних предметів основного фонду НІЕЗ
«Переяслав». У шишкосушарні та повітці лісного кордо-
ну представлена експозиція за темою лісорозведення, у
коморі – висвітлена тема охорони і захисту лісу.
Обов’язковим етапом пам’яткоохоронної діяльності
щодо зазначених споруд стало застосування державних
програм. В українському законодавстві передбачено цілу
низку охоронних заходів, спрямованих на захист куль-
турної спадщини, зокрема, надання охоронного статусу
об’єктам із дотриманими вимогами до їх реставрації і при-
стосування [9]. Проведене наукове опрацювання об’єктів
дослідження підтвердило, що пам’ятки дерев’яної архі-
тектури відповідають критеріям автентичності та оригі-
нальності, вони пов’язані з історичними подіями, життям
і діяльністю лісогосподарської галузевої групи етногра-
фічного регіону півдня Київського Полісся та Середньої
Наддніпрянщини. Музейним працівникам вдалося збе-
регти форму та матеріально-технічну структуру споруд.
На кожну пам’ятку даного дослідження було виготовлено
паспорт та облікову картку об’єкта культурної спадщини,
як того вимагає чинне законодавство [10]. Як наслідок, їх
було занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток
України з наданням статусу «пам’ятка місцевого значен-
ня». Відповідно до наказу Міністерства культури і туриз-
му України № 228 від 27.03.2013 р. комплексу Музею іс-
торії лісового господарства Середньої Наддніпрянщини
було присвоєно номери держреєстру: хата лісного кордо-
ну – № 5967-Кв, повітка – № 5968-Кв, комора – № 5969–
Кв, шишкосушарня – № 5970-Кв.
Узагальнюючи дані дослідження, приходимо виснов-
ку, що перенесення до експозиції українських скансенів
пам’яток народної дерев’яної архітектури дає підстави
стверджувати, що саме у такий спосіб можливо їх уберег-
ти та провести комплексні охоронні заходи.
Дослідження пам’яток дерев’яного зодчества Музею
історії лісового господарства Середньої Наддніпрянщи-
ни НІЕЗ «Переяслав» засвідчило, що вони представля-
ють культурну та матеріальну спадщину українців пів-
дня Київського Полісся та Середньої Наддніпрянщини у
галузі лісогосподарської діяльності кінця ХІХ ст. Дотри-
мання методики переміщення, проведення реставрацій-
них робіт сприяло збереженню пам’яток у практично не-
змінному автентичному і матеріально-технічному стані.
В експозиції Національного історико-етнографічного
заповідника «Переяслав» були використані усі можливо-
сті та створені найбільш оптимальні умови для подальшої
консервації і максимальної збереженості об’єктів дослі-
дження. Важливим у програмі пам’яткоохоронних захо-
ISSN 2218-4805
57
дів стало взяття цих об’єктів на державний облік із надан-
ням їм статусу пам’яток місцевого значення.
Зразки дерев’яної архітектури Музею історії лісового
господарства знаходяться у задовільному стані, регулярно
проводиться моніторинг їх збереженості, здійснюються
необхідні протиаварійні заходи щодо усунення виявле-
них недоліків, визначені та дотримуються охоронні зони
кожного об’єкта з метою убезпечення їх від дії негатив-
них природних чинників.
Невирішеною проблемою у збереженні автентичного
вигляду повітки та шишкосушарні є наявність тимчасо-
вого шиферного покриття на дахах поверх драні. Проте, у
нинішніх умовах поновити щепу (дрань) неможливо че-
рез відсутність майстрів із виготовлення такого продукту
та відсутності належного фінансування. Тому є перспек-
тиви для додаткових наукових розвідок щодо різновидів
покрівельних матеріалів, їх допустимості у застосуванні
для конкретних пам’яток архітектури Музею історії лісо-
вого господарства НІЕЗ «Переяслав».
ПОСИЛАННЯ
1. Вечерський В.В. Українські дерев’яні храми. – К.: 2007. – 269 с.
2. Прибєга Л.В. Методологічна сутність та методичні засади
пам’яткоохоронного переміщення об’єктів культурної спадщини.
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.
ua/bitstream/handle/123456789/14237/02-Pribega.pdf?sequence=1.
3. Паспорт об’єкта культурної спадщини. Хата лісного кордо-
ну з с. Мирча Бородянського району Київської області / укладач
Погорілий М.М. // Науково-методичний відділ охорони культур-
ної спадщини / Національний історико-етнографічний заповід-
ник «Переяслав». – 2013. – 11 с.
4. Паспорт об’єкта культурної спадщини. Повітка з с. Мирча
Бородянського району Київської області (у подвір’ї лісного кор-
дону) / укладач Погорілий М.М. // Науково-методичний відділ
охорони культурної спадщини / Національний історико-етно-
графічний заповідник «Переяслав». – 2013. – 11 с.
5. Сводъ законовъ Россiйской имперiи. Томъ восьмой. Часть I.
Уставы лѣсной, оброчныхъ статей, и уставъ казенныхъ населен-
ныхъ имѣній въ западныхъ и прибалтійскихъ губерніяхъ / СПб: Тип.
Второго Отделения Собственной Е.И.В. Канцелярии. – 1857. – 718 с.
6. Фонди НІЕЗ «Переяслав», інвентарна група «ПА», № 24.
7. Паспорт об’єкта культурної спадщини. Комора із с. Дени-
си Переяслав-Хмельницького району Київської області/ укладач
Погорілий М.М. // Науково-методичний відділ охорони культур-
ної спадщини / Національний історико-етнографічний заповід-
ник «Переяслав». – 2013. – 10 с.
8. Паспорт об’єкта культурної спадщини. Шишкосушарня Ка-
пера-Гоголіцина / укладач Погорілий М.М. // Науково-методич-
ний відділ охорони культурної спадщини / Національний істори-
ко-етнографічний заповідник «Переяслав». – 2013. – 13 с.
9. Закон України «Про охорону культурної спадщини». – [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/1805–14.
10. Порядок визначення категорій пам’яток для занесення
об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухо-
мих пам’яток України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/626-2016-%D0%BF#n5.
Бова И.С. История становления и проблемы сохранения
памятников деревянной архитектуры Музея истории лесного
хозяйства в Национальном историко-этнографическом
заповеднике «Переяслав»
В статье перечислены памятники народной архитектуры Му-
зея истории лесного хозяйства Среднего Приднепровья; сделан
анализ работ, выполненных при перевозке, установке и экспони-
ровании памятников деревянной архитектуры в условиях музей-
ной экспозиции под открытым небом; указаны основные направле-
ния памятнико-охранных мероприятий, которые были проведены
с целью консервации и дальнейшего сохранения сформированного
архитектурного ансамбля.
Ключевые слова: народная архитектура, лесной кордон, шиш-
косушилка, амбар, пересыпка, аутентичность, сохранность, па-
мятник местного значения.
Bova I.S. Problems of protecting of wooden architecture of
Museum of History of Forest Agriculture in National histori-
cal and ethnographic reserve «Pereiaslav»
The list of monuments of folk architecture of the Museum of History of
Forest Agriculture of the Middle Dnieper is submitted in the article. The
operations of transportation, installation and exhibition of architectural
monuments is analyzed. The main directions of memorial and security
measures, which were carried out with the purpose of preservation and
further preservation of the formed architectural ensemble are presented.
Key words: folk architecture, forest frontier, conical dryers, pantry,
bundle, authenticity, monument of local signifi cance
20.02.2019 р. j
УДК: 069:[902(477.53):7.021.23]
Л.О. Чухрай
С.Ж. Пустовалов
БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ
ЯК ОБ’ЄКТ МАКЕТУВАННЯ
Стаття присвячена науковому обґрунтуванню можливого
створення макету Більського городища в археологічному, краєз-
навчому чи історичному музеях. На ґрунті багаторічних розко-
пок експедиції Б.А. Шрамка автори пропонують варіанти рекон-
струкцій вузлових ділянок городища: валів, входів, наземних жител,
землянок та осель знаті. При цьому враховано етнічний, соціаль-
ний та професійний склад мешканців. Пропонується реконструк-
ція планіграфії городища.
Ключові слова: макет, реконструкція, розкопки, городище,
укріплення, оборонні та житлові споруди, посуд.
Створення приваблюючої, атрактивної експозиції є од-
ним з головних завдань музеїв історичного та археологіч-
ного профілю, або музеїв, які мають названі відділи. Незва-
жаючи на те, що макети відносяться до допоміжного фонду,
ступінь їх атрактивності в повному обсязі не усвідомлюється.
Макети в експозиціях майже не зустрічаються. Перешкод-
жають їх створенню відсутність науково обґрунтованих ре-
конструкцій. Поява таких розробок уможливить розбудову
подібних макетів як в провідних, так і в інших музеях Укра-
їни. В цьому й полягає актуальність даного дослідження.
Метою даної статті є розробка науково обґрунтовано-
го реконструктивного макета Більського городища. Знач-
ні досліджені площі, наявність узагальнюючих публіка-
цій дозволяють реалізувати цю мету.
Більське городище відоме науковцям з початку ХХ ст.
Це одне з найбільших лісостепових скіфських городищ [ 6;
12; 13; 14]. Його загальна площа складає понад 5000 га.
За цей час на городищі працювали видатні українські
археологи: В.А. Грінченко, В. Мурзін, О.Б. Супрунен-
ко, Є.В. Черненко, Р. Ролле, С.О. Скорий, С.В. Махортих,
В.Ю. Герц, В.П. Білозір та ін. Довгий час його досліджу-
вав видатний учений, археолог Б.А. Шрамко [13]. Нині
на городищі працює експедиція Харківського національ-
ного університету ім. В.Н. Каразіна.
|