Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці)
Стаття присвячена цінному джерелу з історії Середньої Наддніпрянщини – твору польського новеліста та публіциста З.Л. Фіша «Історії та пейзажі: нариси з блукань по Україні». Його подорожні нотатки містять відомості щодо пам’яток історико-культурної спадщини Чигиринщини середини ХІХ ст....
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180935 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) / Я.Л. Діденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 215-218. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180935 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809352021-10-25T01:26:28Z Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) Діденко, Я.Л. Нова історія Стаття присвячена цінному джерелу з історії Середньої Наддніпрянщини – твору польського новеліста та публіциста З.Л. Фіша «Історії та пейзажі: нариси з блукань по Україні». Його подорожні нотатки містять відомості щодо пам’яток історико-культурної спадщини Чигиринщини середини ХІХ ст. Статья посвящена ценному источнику по истории Среднего Поднепровья – сочинению польского новеллиста и публициста З.Л. Фиша «Истории и пейзажи: очерки из блужданий по Украине». Его дорожные записки содержат сведения о памятниках историко-культурного наследия Чигиринщины середины ХІХ в. The article is devoted to a valuable source in the history of the Middle Dnieper – the essay by Polish novelist and publicist Z.L. Fish «Stories and landscapes»: essays on wandering in Ukraine». His travel notes are containing information about the monuments of the historical and cultural heritage of the Chyhyryn region of the middle of the XIX century. 2019 Article Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) / Я.Л. Діденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 215-218. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180935 94(477.46) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Діденко, Я.Л. Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена цінному джерелу з історії Середньої Наддніпрянщини – твору польського новеліста та публіциста З.Л. Фіша
«Історії та пейзажі: нариси з блукань по Україні». Його подорожні нотатки містять відомості щодо пам’яток історико-культурної спадщини Чигиринщини середини ХІХ ст. |
| format |
Article |
| author |
Діденко, Я.Л. |
| author_facet |
Діденко, Я.Л. |
| author_sort |
Діденко, Я.Л. |
| title |
Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) |
| title_short |
Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) |
| title_full |
Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) |
| title_fullStr |
Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) |
| title_full_unstemmed |
Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) |
| title_sort |
старожитності чигиринщини в «історіях та пейзажах: нарисах з блукань по україні» з.л. фіша (тадеуша падалиці) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180935 |
| citation_txt |
Старожитності Чигиринщини в «Історіях та пейзажах: нарисах з блукань по Україні» З.Л. Фіша (Тадеуша Падалиці) / Я.Л. Діденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 215-218. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT dídenkoâl starožitnostíčigirinŝinivístoríâhtapejzažahnarisahzblukanʹpoukraínízlfíšatadeušapadalicí |
| first_indexed |
2025-07-15T21:20:37Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:20:37Z |
| _version_ |
1837749451125424128 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
215
УДК 94(477.46)
Я.Л. Діденко
СТАРОЖИТНОСТІ ЧИГИРИНЩИНИ
В «ІСТОРІЯХ ТА ПЕЙЗАЖАХ:
НАРИСАХ З БЛУКАНЬ ПО УКРАЇНІ»
З.Л. ФІША (ТАДЕУША ПАДАЛИЦІ)
Стаття присвячена цінному джерелу з історії Середньої Наддні-
прянщини – твору польського новеліста та публіциста З.Л. Фіша
«Історії та пейзажі: нариси з блукань по Україні». Його подорож-
ні нотатки містять відомості щодо пам’яток історико-культур-
ної спадщини Чигиринщини середини ХІХ ст.
Ключові слова: З.Л. Фіш, Чигиринщина, пам’ятки істори-
ко-культурної спадщини, подорожні нотатки.
Протягом століть подорожі були привілеєм еліт. На-
віть недалекі поїздки вимагали значних коштів, тому
дозволити собі їх могли лише заможні особи. Отже, ман-
дрівки були сферою дозвілля і видом відпочинку бага-
тіїв, способом проведення вільного часу та чудовою на-
годою для огляду пам’яток архітектури – давніх церков,
замків, палаців, збору етнографічного матеріалу. Ре-
зультатом подорожей ставали щоденники, спогади чи
описи. У ХІХ ст. подібні твори стали надзвичайно по-
пулярними у Європі. Крім власне опису подорожі вони,
зазвичай, містили різного роду інформацію щодо гео-
графічного положення, демографії, етнографії, історії
та розвитку господарства краю. Іноді до них додавали-
ся витяги із давніх історичних документів. Метою цих
творів було не лише розважити читача, а й привернути
його увагу до історії та культури. Сьогодні подібні тво-
ри є цінними історичними джерелами.
У ХІХ ст. Чигиринщиною мандрували Д. Бантиш-Ка-
менський, Т. Шевченко, П. Куліш, Д.П.Де ля Фліз, М. Алек-
сандрович, М. Костомаров, П. Чубинський та інші. Дехто з
них записував свої враження під час відвідування краю.
Подорожні записки ХVII–ХХ ст. по Чигиринщині
були предметом дослідження науковців та краєзнав-
ців Ю. Мицика, О. Солодаря, Н. Кукси, Л. Харченко. Їм
присвячено ряд публікацій авторки. Цінність та важ-
ливість подібних джерел полягає в тому, що вони мо-
жуть бути використані при дослідженні пам’яток істо-
рико-культурної спадщини краю.
У 1856 р. у Вільно була видана книга «Opowiadania i
krajobrazy: Szkicez wędrówek po Ukrainie» («Історії та пей-
зажі: нариси з блукань по Україні»), що описувала подо-
рож Україною. Значна частина в ній присвячена описам
історичної Чигиринщини: Холодного Яру, Медведівки,
Суботова, Чигирина. Її автором був Зенон Леонард Фіш
(Zenon Leonard Fisz) (1820(1821) – 1870) (псевдонім Таде-
уш Падалиця) – польський новеліст, мандрівник та публі-
цист, видавець [1; 2, с. 105], самоук, обдарований талантом
оповідача. Маючи письменницькі амбіції, він непогано
орієнтувався в сучасній йому польській, українській та
російській літературі; був добре обізнаний в історії, що
дозволяло вести дискусії із професійними істориками.
Фіш не соромився відсутності академічної освіти, на що
натякав і його псевдонім – «падалиця» – збіжжя, що ви-
росло випадково, само по собі [2].
Батьком Зенона Фіша, за одними даними, був Тимо-
теуш Фіш – вчений-лінгвіст родом із Кракова, що кіль-
ка років викладав («професорував») у Відні [3, с. 276],
за іншими – зубожілий шляхтич з Галичини [2, с. 105];
мати – Марія Вержбицька – походила з Київщини [3,
с. 276]. Майбутній «художник України» народився у Бі-
лорусі [2, с. 105]. Невдовзі після його народження ро-
дина переїхала до України та оселилася в с. Пруси Чер-
каського повіту (нині с. Михайлівка Кам’янського р-ну
– прим. автора). З. Фіш навчався у «якогось Дубровсько-
го у містечку Кам’янці», нетривалий час – у пансіона-
ті у Златополі. З дитинства його найвидатнішою ри-
сою була «гаряча любов до природи та України». Значну
роль у формуванні цієї риси відіграв старий економ –
пан Валент, людина проста і щедра на перекази ста-
ровини. Саме він брав майбутнього співця України в
поїздки до сусідніх хуторів, пасік, розповідав про дав-
ні часи та місця, що знаходились неподалік: Чигирин,
Черкаси, Суботів Хмельницького, ліси Лебединські та
монастир Мотронинський [3, с. 276].
У цей же час з’явилось зацікавлення З.Л. Фіша укра-
їнською етнографією. У середині ХІХ ст. він писав, що з
молодості «намагався щорічно збирати на Україні пе-
рекази, пісні, наспіви і таким чином зберегти їх від за-
буття» [4, с. 191].
Неподалік від Прусів, в Олександрівці, знаходив-
ся маєток Міхала Грабовського, мати якого давала мо-
лодому Фішу книжки з бібліотеки сина [3, с. 276]. Осо-
бисте знайомство [2, с. 106] та твори останнього мали
найбільший вплив на Фіша. Грабовський поблажливо
поставився до «хлопчика, який нічому не вчився і не
мав чого читати», з надією, що «можливо, з часом він
щось зробить», дозволив користуватись власною біблі-
отекою, запропонував підбір літератури і навіть дору-
чив молодому учневі переклади з російської літерату-
ри, які обговорював та коригував [2, с. 106].
Однак молодий Фіш прагнув самостійності. Його пер-
ші дописи були оцінені Грабовським як «фальшиві пологи
незрілої україноманії», а видавці, які опублікували стат-
ті, були засуджені як такі, що забруднили свої часописи
«школярствами» [2, с. 106].
Близько 1843 р. Фіш виїхав на кілька років до Пе-
тербурга з метою документування свого шляхетсько-
го походження. У цей же час він активно займався са-
моосвітою [2, с. 109].
У 1847 р. Фіш покинув Петербург і оселився у Прусах,
де займався господарством. Крім цього він активно по-
дорожував: навесні 1850 р. – до Одеси та Криму, у 1857–
1858 рр. – до Франції, Англії, Туреччини та Валахії [2, с. 114].
Свої перші, ще невмілі, статті Фіш почав друкува-
ти у «Щотижневику Петербурзькому» у 30-х рр. ХІХ ст.
Згодом, в «Ateneum» було надруковано його перше іс-
торичне оповідання про часи Гайдамаччини «Тарасова
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
216
ніч»; у 1844 р. у журналі «Pzegłąd naukowy» була вміще-
на його історична трагедія «Konasewicz w Białogrodzie».
У 1846 р. в Петербурзі був виданий перший том його
власного журналу «Gwiazda» [1].
З 1850 р. З.Л.Фіш публікується під псевдонімом Таде-
уш Падалиця [2, с. 114], а з 1851 р. починає співпрацю-
вати із «Dziennik Warszawski», «Biblioteka warszawska» та
«Gazeta warszawska», пише до «Київського телеграфу»,
«Вєстєй», інших періодичних видань. Найбільш об’єм-
ними стали його твори «Listy z podrozy» (Листи з подо-
рожі) (1859, Вільно) та «Opowiadania i krajobrazy»: Szkice z
wędrówek po Ukrainie» («Історії та пейзажі: нариси з блу-
кань по Україні») (Вільно, 1856) [1], романи «Зося Житке-
вичівна» і «Нестор Писанка».
Насичені та барвисті замальовки Фіша з життя Серед-
ньої Наддніпрянщини були для читачів Польщі певною
екзотикою. Вони повністю відповідали вимогам редакто-
рів, які вбачали «головним завданням кореспондентів з
провінції… подавати відомості господарські, промисло-
ві, описувати край, у якому мешкають з погляду історич-
ного, етнографічного, звичаєвого…» [2, с. 117]. У статтях
Падалиці «цілий провінційний світ… із… своїми якостя-
ми та властивостями рухався, сміявся і плакав, гримасу-
вав… перед очима читача» [2, с. 117].
Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. зацікавлення Фіша зосе-
редилися на історії та етнографії. До новоствореного
«Tygodnika Ilustrowanego» (Щотижневика ілюстрованого)
він надсилав описи «типів українських», що були комен-
тарями до малюнків Казимира Пжишиховського [2, с. 125].
Під кінець життя Фіш захворів. Упродовж хвороби, що
тривала 2 роки, ним опікувався Анжей Подберескі, в ми-
нулому секретар Грабовського [2, с. 125]. Помер Зенон Ле-
онард Фіш у 1870 р. [2, с. 125].
«Opowiadania i krajobrazy»: Szkice z wędrówek po
Ukrainie» («Історії та пейзажі: нариси з блукань по Укра-
їні») займають виняткове місце у творчості Фіша. Вони
поєднують подорожні нотатки із краєзнавчим репорта-
жем, етнографічні описи із соціологічними та історични-
ми рефлексіями. Автор книги не лише фіксує враження
від подорожі, історико-побутові і природні особливос-
ті Наддніпрянщини, але й господарські та демографічні
зміни, порівнюючи її із Каліфорнією і Новою Голландією
в Австралії. Він відзначає як потенціал індустріалізації,
так і її деструктивний вплив на природу та традиційну
культуру місцевих жителів, передусім нищення тради-
цій, втрату історичної пам’яті [2, с. 129].
Перший варіант його подорожніх нотаток з мандрі-
вок Україною був опублікований у «Щоденнику варшав-
ському» («Dziennik Warszawski») під назвою «Розповіді з
мандрівок по Україні». У цьому виданні автор мав влас-
ну рубрику «Розповіді про це і про те» [2, с. 117]. Кни-
га, видана у Вільно у 1856 р., являла собою замальовки з
його мандрівок «серцем України» [2, с. 117] – «по ….бере-
гах Тясмина, Дніпра і Росі. Головними місцевостями, на
яких відпочило око мандрівника, були: Жаботин, монас-
тир Святої Мотрони, Медведівка, Суботів Хмельницько-
го, Чигирин… Кожного разу приходять історичні згадки
і постаті минулого… Всі ці події та особистості постають
перед нами у живих мальовничих образах. Минувшина
та сьогодення України, стан її звичаєвий та економіч-
ний, пейзажі чарівні родинного закутка, перекази на-
родні, майстерно опрацьовані» [5, с. 348].
Найімовірніше сама описана подорож З.Л. Фіша від-
булася в першій половині 50-х рр. ХІХ ст. Шлях мандрів-
ника Чигиринщиною пролягав із Жаботина холоднояр-
ським лісом до Мотронинського монастиря. Мандрівка
через цей реліктовий лісовий масив наштовхнула Фіша
до роздумів над проблемою та наслідками вирубки лі-
сів Холоднояр’я, пов’язаною із інтенсивною індустріа-
лізацією Наддніпрянщини, зокрема будівництвом цу-
крових заводів, співзвучних нашому часу. Інша частина
опису присвячена традиційним заняттям місцевих жи-
телів, видам сільськогосподарських культур, що виро-
щувались у краї. Першою пам’яткою, що трапилася на
шляху мандрівника на Чигиринщині, став Мотронин-
ський монастир. З.Л. Фіш детально описав повсякден-
не життя його ченців. Увагу письменника привернуло
било, яке можемо побачити і на малюнку Шевченка від
1845 р. Значна частина розповіді подорожнього була
присвячена опису Троїцької церкви, зокрема її інтер’єру
та розписам, виконаними народними художниками.
Далі шлях З.Л. Фіша пролягав через Мельники та Мед-
ведівку. Тут увагу подорожуючого привернули рештки
дерев’яного замку із каплицею. Варто зазначити, що
саме нотатки Фіша є першим описом цієї втраченої
пам’ятки – Медведівського замку. Цікаво, що через де-
кілька років, у 1858 р., Медведівку відвідав Митрофан
Александрович, який теж залишив опис Медведівсько-
го замку у своєму історико-краєзнавчому нарисі «З Ка-
нева до Чигирина і назад»: «При в’їзді до Медведівки,
мене вразив своїм виглядом замок, що зберігся майже
цілим. Нехай читачі не очікують прочитати опис напів-
зруйнованої середньовічної донжони. Замком в Україні
називався простір, окопаний ровом та обнесений палі-
садами; подібний замок був і поперед мене.
Я пішов оглянути його; частокіл майже скрізь цілий і
рів ще не осипався. Всередині стоїть без вікон і дверей
уніатська каплиця, – лави та іконостас ще цілі» [6, с. 35–
36]. Варто зазначити, що збереглося зображення мед-
ведівської каплиці К. Пжишиховського, який ілюстру-
вав дописи З. Фіша в «Щотижневику ілюстрованому».
Заслуговує на увагу і колоритний опис традиційно-
го ярмарку у Медведівці.
Для того, щоб дістатися наступного пункту подорожі
– Миколаївського Медведівського монастиря, письмен-
ник мав пересісти на човен, яким переплив Тясмин. Його
нотатки щодо річки та прибережної зони є не лише ці-
кавими, а й цінними, тому що містять описи втраченого
історичного та природного ландшафту, знищеного ме-
ліоративними роботами у ХХ ст. Становить інтерес і де-
ISSN 2218-4805
217
тальний опис побуту ченців монастиря.
Далі подорож Фіша пролягала через Чигирин та Су-
ботів. Описи цих місць, розлогі історичні коментарі є
цікавими та пізнавальними навіть сьогоднішньому чи-
тачеві. Надзвичайно цікавою є заувага автора, яка сто-
сується спостережень щодо різниці між жителями села
та міста, в даному випадку Чигирина, що лишається
актуальною і нині: «Тип міщанський у Чигирині, як і
скрізь на Україні, є сторонній різнорідний, чужий міс-
цю і пам’яткам … На селі ще знайдеш лірника, леген-
ду, пісню, переказ, і пробудиш струну, що звучить ми-
нулим; у містечку нічого цього вже нема...» [2, с. 106].
Для сьогоднішнього дослідника ці описи цікаві тим,
що маємо певні сильветки минулого – свідчення сучасни-
ка щодо стану розвитку цих територій, пам’яток Наддні-
прянщини, зокрема Чигиринщини. Тож дозволимо собі
процитувати наш переклад подорожніх нотаток З.Л. Фіша
в частині, що стосується Чигиринщини та її пам’яток:
«…цілком несподівано, з-поза величезних дубів з’явився
Мотронинський монастир. Неправий буде той, хто ду-
має, що монастирі тутешні відзначаються неосяжніс-
тю чи високим стилем… Архітектура їх та сама, що й
сільських церков, і так само вони в значній мірі дерев’я-
ні, лише деякі більші. Монастирі тут насправді відрізня-
ються тим, що лежать завжди десь у пустці, усамітне-
но, в лісі чи на острові. Це має поетичний та релігійний
колорит. Ці верхівки п’яти куполів з хрестами, що підно-
сяться над зеленою масою лісів і звук дзвонів, що вібрує
по ярах, справляють глибоке враження… Усі ці монасти-
рі не мають давньої дати (заснування – прим. автора).
Хто їх заснував, самі монахи добре того не знають. Є
то пам’ятки з епохи знищення Запоріжжя, коли багато
багатих запорожців із знищенням їх політичного буття
віддавали на пошану Богові зібрані скарби. З того монас-
тиря вирушила вперше на Україну шайка Залізняка, і тут
до сьогодні неподалік монастиря рови та льохи, де вона
гніздилася, аж доки сягнула достатньої кількості із се-
лян навколишніх. Був тут тоді ігуменом знаний в історії
Коліївщини Мельхіседек, ревний оборонець віри і затятий
ворог пріора Костецького. Окрім згаданих окопів та одно-
го казана, що слугував колись гайдамакам для готування
кулішу, і який нині слугує за різновид дзвону, що кличе їх
до їжі, жодних інших пам’яток минувшини тут немає…
…пішли до храму. Всередині тої церкви оздоблення на
зразок усіх інших святинь грецьких…Біля дверей головних
з правої сторони, бачимо велику картину, що зображає
Страшний суд, чи радше муки грішних та щастя блажен-
них…Вгорі на хмарах образ Божий і безліч святих: ангели
трубами будять мертвих, і із землі постає безліч небіж-
чиків. Це один момент; але тут же нижче бачимо вже і
сцени Страшного суду…
Верстах в 10–12 од Мотронинського монастиря, ле-
жить стародавнє містечко Медведівка…Нічого в ньо-
му не залишилося, що свідчило б про його пам’ятки, крім
наполовину вже знищених ровів над Тясмином, оточених
догниваючим частоколом, які свідчать, що на цьому міс-
ці мусив бути замочок і дуже давній, дерев’яний, та сьо-
годні порожньої каплиці у стіні рову…
…покидаємо містечко, вирушаючи до монастиря
Св. Миколая. Монастир той лежить на острові Тясми-
ну, в трьох верстах від Медведівки. Три високі його ку-
поли підносяться мальовничо з зеленої маси вільх і оче-
ретів, що вкривають ціле русло річки…
Стежка повела нас до задніх, в цілому непривабливих
воріт монастирських. Справа виднілися старі келії чен-
ців, наліво – більш прикрашений і чистий будинок ігу-
мена, а посередині площі стояв монастир – будова де-
рев’яна, архітектури звичайної, що вирізнялася хіба що
високими вежами. Паралельно до будинку ігумена біліла
церква зимова, більш прикрашена, але меншого розміру.
Напроти, з-поза дерев, виднілася головна брама монас-
тиря…У дворі зустрів мене старий монах… не вмів роз-
повісти ні про дату заснування монастиря, ані про жоден
переказ…; показав мені лише напис церковною мовою, що
знаходиться довкола головних дверей монастиря, з якого
дізнаємося, що монастир цей збудований був у 1765 році,
і відбудований наново у 1792… По оглядинах інтер’єру мо-
настиря, монах запросив мене до своєї келії…Кожна ке-
лія складається з однієї кімнати більшої з піччю пекар-
ською та двох малих, призначених для тієї ж кількості
монахів. Столи покриті скатертинами місцевого виро-
бу, а протилежний кут кімнати в зображеннях святих.
Оглянувши монастир, виїжджаємо на дорогу, що веде
з Медведівки до Чигирина… Край той не має інших пам’я-
ток, ніж місць історичних…Це спало мені на думку при
в’їзді до Суботова. Ця садиба відомого в історії України
воєначальника не відзначалася будь-чим і не є предме-
том якоїсь особливої честі у народу… тут… усе відда-
но забуттю. … сталося це через не осягнуту ще важли-
вість тих…посеред села на невеликій віддалі стоять дві
церкви, одна нова, при самій дорозі, інша – в стороні,
пам’ятка ще часів Богдана Хмельницького. У тій остан-
ній не правиться нині служба Божа. Є вона збудована у
стилі готичному, як багато костьолів по містах поль-
ських… Переходячи углиб яру,… бачимо далі місце на яко-
му був замочок Хмельницького.
… сьогодні лише купа порослого бур’яном каміння свід-
чить про місце, де колись був будинок…
…Через гори і яри наближаємось до Чигирина. Околи-
ці суботівські повторюються тут йота в йоту, тільки
тут здається ще вища гора, на якій стояв замок. Сьогод-
ні вже нема ані сліду того замку, ані другого пізнішого...,
що був над рікою напроти гори. Яку важливу роль грав
Чигирин в історії України колись, так сьогодні, жодної. Є
то нещасне повітове містечко, розміщене у кутку пові-
ту і губернії… Кілька церков старих, дерев’яних стоять
посеред міста, кілька нещасних магазинів, що дивлять-
ся на площу, жовтіючий окремий будинок судів – це і все.
Такі враження має сьогодні подорожній цього святого ко-
лись, а сьогодні пліснявіючого закутка України …» [7, с. 41–107].
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
218
Таким чином «Історії та пейзажі: нариси з блукань по
Україні» З.Л. Фіша не лише фіксують зникаючий тради-
ційний світ Чигиринщини, а й дають уявлення про багат-
ство і розмаїття пам’яток історико-культурної спадщини
краю та є цінним джерелом для їх відновлення. Пошук і
аналіз нових подібних джерел дасть можливість відтво-
рення загальної картини стану пам’яток краю у ХІХ – на
початку ХХ ст.
ПОСИЛАННЯ
1. Фиш Зенон-Леонард. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокга-
уза и И.А. Ефрона. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://
dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/
142942/%D0%A4%D0%B8%D1%88.
2. KWAPISZEWSKI M. PORTRET PISARZA KRESOWEGO. O ZENONIE
FISZU// Pamiętnik Literacki: czasopismo kwartalne poświęcone historii
i krytyce literatury polskiej. – 1987. – 78/4. – S.105–126.
3. ZENON FISZ (TADEUSZ PАDALICA). ZARYS BIOGRAFIСZNO-
LITERACKI przez Leonarda Sowinskiego // KLOSY. – Czasopismo
illustrovane tygodniowe. - №670. – T. XXVI. – Warszawa 20 kwietnia
– 2 maja 1878. – S. 276.
4. Epsztein T. Z piórem i paletą. Zainteresowania intelektualne i
artystyczne ziemiañstwa polskiego na Ukrainie w II polowie XIX w.
Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN, 2005. – 590 s.
5. ZENON FISZ (TADEUSZ PАDALICA). ZARYS BIOGRAFIСZNO-
LITERACKI przez Leonarda Sowinskiego // KLOSY. – Czasopismo
illustrovane tygodniowe. – № 674. – T. XXVI. – Warszawa 18(30) maja
1878. – S. 348.
6. Александрович М. Из Канева в Чигиринъ и обратно. – Чер-
ниговъ, 1860. – 56 с.
7. Fisz Z. L. Оpowiadania i krajobrazy. Т.1: szkice z wedrowek po
Ukrainie. – Wilno: nakładem i drukiem Jozefa Zawadzkiego, 1856. – 286 s.
Диденко Я.Л. Древности Чигиринщины в «Историях и
пейзажах: очерках из блужданий по Украине» З.Л. Фиша
(Тадеуша Падалицы)
Статья посвящена ценному источнику по истории Средне-
го Поднепровья – сочинению польского новеллиста и публициста
З.Л. Фиша «Истории и пейзажи: очерки из блужданий по Украине».
Его дорожные записки содержат сведения о памятниках истори-
ко-культурного наследия Чигиринщины середины ХІХ в.
Ключевые слова: З.Л. Фиш, Чигиринщина, памятники исто-
рико-культурного наследия, дорожные записки.
Didenko Ya.L. Ancients of Chyhyryn region in «Stories and
landscapes: essays on wandering around Ukraine» of Z.L. Fish
(Tadeush Padalytsia)
The article is devoted to a valuable source in the history of the Middle
Dnieper – the essay by Polish novelist and publicist Z.L. Fish «Stories
and landscapes»: essays on wandering in Ukraine». His travel notes
are containing information about the monuments of the historical and
cultural heritage of the Chyhyryn region of the middle of the XIX century.
Key words: Z.L. Fish, Chyhyryn region, monuments of historical
and cultural heritage, travel notes.
19.02.2019 р.
УДК9+94(367)329051/058
Н.А. Котельницький
«УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ» У РОСІЙСЬКІЙ
ІМПЕРІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
ОЧИМА ЗЕМСЬКОГО
ЛІБЕРАЛІЗМУ ПІВНІЧНОЇ УКРАЇНИ:
ВІЗІЯ І.І. ПЕТРУНКЕВИЧА (1843–1928)
У світлі імперської політики імператора Олександра ІІ по від-
ношенню до неросійських периферій Російської імперії показані офі-
ційні прояви антиукраїнської політики російського деспотизму, ві-
зія І. Петрункевичем російсько-українських відносин. Розглянуто
особисте ставлення І. Петрункевича до «українського питання»
у Російській імперії другої половини ХІХ ст. і запропоновані ним
реформаційні шляхи вирішення цієї проблеми.
Ключові слова: І.І. Петрункевич, «українське питання», ро-
сійсько-українські відносини, український національний рух, росій-
ське самодержавство, українська аристократія.
Епоха Великих реформ (1856–1874), так чи інакше,
вимушено ініційована імператором Олександром ІІ,
стала доленосним періодом в історії Російської імпе-
рії. Заявлені і розпочаті у державі трансформації при-
вели до небувалого до того вибуху громадських надій,
зростання національної самосвідомості і людської гід-
ності, розвитку альтернативних монархії політичних те-
чій. Прогресивній частині соціуму країни здавалося, що
у світлі проведених модернізацій повинна істотно змі-
нитися й імперська політика російського самодержав-
ства, зокрема – по відношенню до неросійських пери-
ферій. На першому етапі свого правління Олександр ІІ
частково виправдав обґрунтовані ілюзії демократичної
частини суспільства. Однак, відразу після жорсткого по-
карання національно-визвольного повстання у Царстві
Польському (1863), усе принциповим чином змінилося.
Російська монархія почала проводити цілеспрямо-
вану політику по «вгамуванню» національних рухів,
наприклад, українського, шляхом упровадження реак-
ційних законодавчих актів – Валуєвського циркуляра
(1863) і Емського акта (1876), які проголошували про те,
що «малоросійської» в термінології Російської імпе-
рії, тобто української мови не існує, а отже відсутній і
український народ, етнос, нація. Ці юридичні докумен-
ти офіційно забороняли навчання українською мовою,
закривали діяльність українського театру, нівелювали
функціонування українського національного музично-
го фольклору, ліквідували видання україномовної літе-
ратури та преси, забороняли ввезення українських ви-
дань з-за кордону. Дійшло до того, що заборонявся спів
українською мовою, вживання української абетки у но-
тах музичних творів [1]. Брутальний російський націо-
налізм і шовінізм, образа національних почуттів укра-
їнців спонукали опозиційний політикум, до якого, поза
усяким сумнівом, належав і яскравий представник укра-
їнської національної аристократії, засновник земсько-
го ліберального руху в імперії – Іван Ілліч Петрункевич
(1843–1928), шукати альтернативні шляхи вирішення
«українського питання» [2].
j
|