Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.)
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства по розвитку виробництва вогнетривкого будівельного матеріалу на прикладі діяльності Смілянського черепичного заводу....
Saved in:
| Date: | 2019 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Series: | Сіверщина в історії України |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180938 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) / О.О. Белько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 255-258. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180938 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809382021-10-25T01:26:36Z Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) Белько, О.О. Нова історія Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства по розвитку виробництва вогнетривкого будівельного матеріалу на прикладі діяльності Смілянського черепичного заводу. Статья посвящена реализации мероприятий Полтавского губернского земства по развитию производства огнеупорного строительного материала на примере деятельности Смилянского черепичного завода. The article focuses on activity of the Poltava local council in reflectory clay materials production using the example of Smila tile factory. 2019 Article Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) / О.О. Белько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 255-258. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180938 666.7–027.1(477.52/53)«191» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Белько, О.О. Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства по розвитку виробництва вогнетривкого будівельного
матеріалу на прикладі діяльності Смілянського черепичного заводу. |
| format |
Article |
| author |
Белько, О.О. |
| author_facet |
Белько, О.О. |
| author_sort |
Белько, О.О. |
| title |
Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) |
| title_short |
Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) |
| title_full |
Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) |
| title_sort |
розвиток виробництва будівельної кераміки на смілянському черепичному заводі роменського повіту на полтавщині (початок хх ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180938 |
| citation_txt |
Розвиток виробництва будівельної кераміки на Смілянському черепичному заводі Роменського повіту на Полтавщині (початок ХХ ст.) / О.О. Белько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 255-258. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT belʹkooo rozvitokvirobnictvabudívelʹnoíkeramíkinasmílânsʹkomučerepičnomuzavodíromensʹkogopovítunapoltavŝinípočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-15T21:21:16Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:21:16Z |
| _version_ |
1837749493143961600 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
255
ханічний процес виготовлення використовувався тіль-
ки для вироблення дешевої, низькосортної тютюнової
продукції. Цигарки середньої якості робили, як і рані-
ше, ручним способом: бралася трубка, в яку вставляли
тютюн, потім її закривали та за допомогою спеціально
підібраного стрижня заштовхували у гільзу. Ще більшої
майстерності вимагала ручна обробка тютюну, яка ви-
користовувалася під час роботи із якісними та вищими
сортами: тютюн засипали в гільзу, розтираючи у доло-
нях, надлишок прибирали ножицями, потім гільзу зак-
леювали клейстером [11, с. 727–728].
Промисловий переворот у тютюновій галузі гальму-
вала ще і дешева робоча праця жінок та дітей. Лише у
кінці ХІХ ст. почалася механізація процесу виробництва,
коли стали з’являтися парові та газові двигуни. Але реш-
та процесів, як і раніше, робилась вручну, на протива-
гу цукровій та борошномельній галузям, які механізу-
валися швидшими темпами.
Проте, незважаючи на всі умови, труднощі та пере-
шкоди, за короткий проміжок часу тютюнова промисло-
вість пройшла шлях від вільної конкуренції до великих
монопольних об’єднань, які впливали на економіку від-
повідних регіонів. Становлення тютюнової галузі спри-
яло загальному розвиткові й економічному зростанню
промисловості у Чернігівській губернії та спричинило
відповідні зміни у землеробстві.
Для вивчення історичних умов становлення та розвит-
ку тютюново-махоркового виробництва у Наддніпрян-
щині у XVIII – на початку XX ст. у процесі наступного
студіювання буде доречним проаналізувати та порів-
няти розвиток тютюнової промисловості в окремо взя-
тих українських губерніях.
ПОСИЛАННЯ
1. Заєць О. Товарне сільськогосподарське виробництво на Чер-
нігівщині у другій половині XIX ст. / О. Заєць // Київська старови-
на. – 2003. – № 1. – С. 58–65.
2. Москалюк М. Тютюнова промисловість українських губер-
ній Російської імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст./
М. Москалюк. – Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2015. – Вип. 1. –
Ч. 2. – С. 6–12
3. Гуржій І. Україна в системі всеросійського ринку 60–90-х ро-
ків XIX ст / І.О. Гуржій. – К.: Наукова думка, 1968. – 192 с.
4. Мельник Л. Технічний переворот на Україні у XIX ст. /
Л.Г. Мельник. – К.: В-во Київського університету, 1972. – 240 с.
5. Парасунько О.А. Положение и борьба рабочего класса Украины
(60–90-е годы ХІХ в.) / О.А. Парасунько. – К.: И-во Академии наук
УССР, 1963. – 576 с.
6. Костомаров Н.И. Очерк домашней жизни и нравов велико-
русского народа в XVI и XVII столетиях и Старинные земские со-
боры / Н.И. Костомаров. – 3-е узд. – СПб., 1887. – 428 с.
7. Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобо-
жанщины XVII–XVIII вв. / А.Г. Слюсарский. – Х., 1964. – 234 с.
8. Воблый К.Г. Опыт истории свеклосахарной промышленно-
сти СССР: (до освобождения крестьян 1861 г.) / К.Г. Воблый. – М.:
Издание правления сахаротреста, 1928. – Т. 1. – 412 с.
9. Российский государственный исторический архив, г. Санкт-Пе-
тербург, ф. 18, оп. 4, д. 923, 229 л.
10. Центральний державний історичний архів України, м. Київ,
ф. 575, оп. 1, спр. 183, 276 арк.
11. Промышленность и техника. Сельское хозяйство и обра-
ботка важнейших его продуктов / [под ред. В.Я. Добровлянского,
А.В. Ключарева и др.]. – СПб., 1904. – Т. IV. – 745 с.
12. Сторожев В.Н. Древность малороссийского табаководства
/ В.Н. Сторожев // Киевская старина: ежемесячный исторический
журнал. – 1890. – Т. XXIX, июнь. – С. 549–551.
Свыстун А.В. Табачно-махорочная промышленность
Черниговской губернии в конце XIX – в начале ХХ вв.
Статья посвящена анализу табачно-махорочной промышленно-
сти Черниговской губернии в конце XIX – в начале ХХ вв., который
становится основой для дальнейшего изучения исторических усло-
вий становления и развития табачно-махорочного производства
в Надднепровье в XVIII – в начале XX вв. Подаётся историческое
описание первой табачно-махорочной мануфактуры в г. Ахтыр-
ка. Приведены статистические данные о посевных площадях та-
бака и количестве произведенной продукции в течение 1868–1914
годов. Раскрыты и проанализированы основные причины подъема
и спада табачной промышленности в данный период. Представ-
лен отчет о товарно-транспортном перемещении табака через
станции Курско-Киевской железной дороги. Описывается процесс
изготовления табачной продукции в зависимости от качества
табака и сегмента рынка. Установлены основные причины мед-
ленной механизации фабричного процесса.
Ключевые слова: табак, табачная отрасль, мануфактура,
фабрика, механизация, Черниговская губерния.
Svуstun О.V. Tobacco industry in the Chernihiv province
during the late nineteenth and early twentieth centuries
The article is devoted to the analysis of the tobacco industry in the
Chernihiv province in the late XIX - early XX centuries, which becomes
the basis for further study of the historical conditions of formation and
development of tobacco production in Naddniprovie in the XVIII - early
XX centuries The historical description of the fi rst tobacco factory in the
town of Akhtyrka is served. The statistical data on tobacco sown areas
and the number of products produced during the years 1868-1914 are
given. The main reasons for the rise and fall of the tobacco industry in
this period are disclosed and analyzed. A report was presented on the
movement of tobacco through the stations of the Kursk-Kyi v Railway.
Describes the process of manufacturing tobacco products, depending
on the quality of tobacco and market segment. Established the main
reasons for the slow mechanization of the factory process
Key words: tobacco, tobacco industry, manufactory, factory,
mechanization, Chernihiv province.
11.03.2019 р. j
УДК: 666.7–027.1(477.52/53)«191»
О.О. Белько
РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНОЇ
КЕРАМІКИ НА СМІЛЯНСЬКОМУ
ЧЕРЕПИЧНОМУ ЗАВОДІ РОМЕНСЬКОГО
ПОВІТУ НА ПОЛТАВЩИНІ (ПОЧАТОК ХХ ст.)
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернсько-
го земства по розвитку виробництва вогнетривкого будівельного
матеріалу на прикладі діяльності Смілянського черепичного заводу.
Ключові слова: Полтавське губернське земство, губернська
управа, фінансова підтримка земства, Смілянський черепичний
завод, Роменський повіт.
Впровадження в життя заходів Полтавського
губернського земства з вогнетривкого будівництва на
межі ХІХ–ХХ століть здійснювалось цілеспрямовано.
Його активні дії як організаційні, так і фінансового
спрямування, мали позитивні наслідки. Досвід органів
земського самоврядування у визначенні пріоритетних
соціально-економічних напрямів діяльності і планомірної
їх реалізації потребує вивчення. В історіографічному плані
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
256
це питання є недостатньо розробленим, наявні наукові
дослідження окреслюють проблему в межах інших регіонів
України, розглядаючи лише загальні тенденції розвитку
будівельної кераміки.
Із визначеної мети – дослідження черепичної справи
на Полтавщині – випливають такі завдання:
1) з’ясувати безпосередню причетність земства до роз-
витку вогнетривкого керамічного виробництва;
2) проаналізувати основні процеси у цій справі;
3) показати позитивні зміни, а також наслідки розвит-
ку і впровадження черепиці в будівельну справу, впливу
на культурне життя населення.
Полтавське губернське земство вирішувало проблему
забезпечення регіону глиняним вогнетривким матеріалом
шляхом розвитку мережі земських виробничих об’єктів.
Увага земства була спрямована на організацію та поліп-
шення загального контуру дрібного господарства регіону
через введення нових технологічних прийомів у вироб-
ництво гончарної черепиці, зокрема, проведення лабо-
раторних дослідів для визначення якісної сировини, на-
правлення земських фахівців на місця виробництва для
надання допомоги населенню в реалізації протипожеж-
них заходів та здійснення контролю за виготовленням
керамічної продукції. Щороку виділялися асигнування
для матеріальної підтримки бажаючих замінити солом’я-
не покриття на черепицю – надання позичок, кредитів,
премій, аби додати стимулу для застосування, в порівня-
но рутинному укладі господарства, раціональних ново-
введень. Діяльність Полтавського губернського земства
стала провісником розвитку продуктивних сил у сфері
гончарного черепичного виробництва на Полтавщині.
Вважаємо продуманими дії земства в питаннях орга-
нізації обстежень ґрунтів на терені Полтавщини [3, c. 12].
Висновки досліджень магістра геології й мінералогії Хар-
ківського університету Олександра Гурова викладені у
науковій праці «Геологическое описание Полтавской гу-
бернии» (1888), яка побачила світ коштом губернського
земства й підтвердила існування на терені Полтавщини
майже усіх типів глин [1, c. 972].
На той час використання природних ресурсів краю
позитивно впливало на формування економічних важе-
лів губернії, забезпечувало захист населення від пожеж,
сприяло розвиткові гончарного промислу.
Економічна програма діяльності Полтавського гу-
бернського земства в частині глиняного вогнетривкого
будівництва вирішувалася на губернському й повітово-
му рівнях. До першочергових заходів належали: розви-
ток гончарного черепичного виробництва, розповсю-
дження вогнетривких дахів, будівництво черепичних
заводів [15, c. 11]. 98 % будівель у сільській місцевості
покривалися соломою, що й було головною причиною
виникнення пожеж [16, c. 43–46].
Виготовлення гончарної черепиці на власних
черепичних заводах розпочалося в 1896 році. У реалізації
протипожежних заходів губернського земства чималу роль
відігравав Смілянський черепичний завод Роменського
повіту. З часу відкриття і до середини січня 1901 року
ним завідував М.Г. Яновський. Доки він мешкав у
м. Смілому, питання діяльності підприємства вирішувалися
на належному рівні. Зі зміною місця проживання він
відмовився від керівництва і тимчасово завод залишився
під наглядом губернської земської управи – страхового
відділення. За домовленістю губернської управи із
Роменською повітовою управою Смілянський черепичний
завод, як і раніше, залишався у безпосередньому
підпорядкуванні управи, але нагляд за його діяльністю
було доручено здійснювати Роменській управі. Для
визначення правового статусу заводу була затверджена
інструкція, якою передбачалося його фінансування за
двома кошторисами. Губернська управа залишила за собою
право визначати ціну черепиці. Продаж приватним особам
та здійснення будівельних робіт місцевим громадським
організаціям вирішувала повітова управа за попередньою
згодою з губернською управою. За вимогами інструкції
щомісяця до 15 числа економіст заводу звітувався про
витрачені кошти на передбачувані цілі перед повітовою
управою, яка після перевірки передавала бланк відомості
до губернської управи. Всі потреби заводу, що відносилися
до сфери розширення його діяльності, придбання цінних
предметів господарського використання, могли бути
задоволені відповідно до інструкції за попередньою
домовленістю повітової управи з губернською. Інструкція
складалася з 14 пунктів [14, c. 668–672].
Земля, на якій був побудований завод, передана для ви-
значеної мети козаками та селянами м. Смілого [12, c. 43].
За звітами управи, у 1902 році завод потребував ре-
монту, оскільки сарай, в якому знаходилася піч та май-
стерня, був збудований на насипаному ґрунті, після його
ущільнення приміщення почало руйнуватися. За роз-
порядженням губернської управи печі були розібрані.
У 1900 році розпочато будівництво нового приміщення
Смілянського заводу. Забудови проводились на міцному
фундаменті та були укріплені цеглою ззовні, а в середині
встановлено ряд дерев’яних стояків. Після доопрацюван-
ня плану забудови (перший варіант виявився невдалим,
і деякі з приміщень довелося переробляти) губернська
управа мала всі підстави сподіватися, що завод виправ-
дає ті фінансові затрати, які вкладені в будівництво. При-
міщення облаштовувалося сучасними машинами та зна-
ряддями [4, c. 109]. Була побудована велика гофманська
піч на 14 камер. Проте виробництво продукції у поточ-
ному році розпочалося із запізненням і тривало лише до
половини літа, тому було виготовлено черепиці 1141215
одиниць, одна тисяча коштувала 37 руб. 44 коп. [9, c. 29].
У 1903 році виробництво черепиці, в основному, зо-
середжувалося на Мало-Будищанському заводі. Смілян-
ський завод був зданий в оренду. Відповідно до договору
орендар зобов’язувався до кінця року виготовити 200000
штук черепиці, із них 4000 передати губернському зем-
ству для будівництва нової гофманської печі. Така піч була
ISSN 2218-4805
257
побудована лише наприкінці року. Як і в попередньому
році, завод не працював на повну потужність, виготовив
лише 33568 одиниць черепиці (на Мало-Будищанському
– 406206, на Старовєровському виробництво було призу-
пинене). На його утримання губернською управою виді-
лено 14988 руб., а витрачено 16254 руб. Ревізійною комі-
сією вказано керівництву заводу на перевитрати у сумі
1266 руб. та звернуто увагу Роменської повітової управи
на необхідність посилення контролю за виробництвом
на об’єкті [12, c. 43]. Постановою губернського земства у
1903 році було доручено управі:
- розширити на Смілянському заводі майстерню та по-
будувати міцні укріплення для трансмісії;
- на земських заводах виготовляти певну кількість жо-
лобчатої та полив’яної черепиці [9, c. 137].
Тож, внаслідок завершення робіт по обладнанню необхід-
ним інвентарем, виробнича потужність заводу збільшилася.
Орендатор п. Рейх, який очолював господарство, був
зацікавлений у зростанні потужності заводу і мав пози-
тивні результати. Хоч завод за масштабами виробництва
був значно менший Мало-Будищанського, але кількість
виготовленої продукції була майже однаковою, (у 1905
році виготовлено 625668 одиниць). Черепиця Смілянсько-
го заводу реалізовувалася за різною ціною: перший сорт
– 30 руб., другий – 20 руб., третій – 10 руб. Така система
відбору і продажу сприяла швидкій реалізації [6, c. 105].
Питання діяльності черепичних заводів постійно роз-
глядалося на засіданнях губернського земства. Була ство-
рена спеціальна комісія з черепичної справи для вивчен-
ня та внесення пропозицій щодо подальшого напрямку
їх роботи. Оскільки на Мало-Будищанському заводі по-
будовані нові приміщення і завершено їх оснащення, що
гарантувало збільшення виробництва підприємства, гу-
бернській управі було запропоновано:
1. влаштувати склад черепиці при залізничній стан-
ції в м. Ромнах;
2. призупинити на рік діяльність Смілянського заводу
через те, що на кінець року зберігалося на ньому 50000
штук черепиці [10, c. 46].
Губернська земська управа розглянула питання про не-
обхідність страхування заводських забудов. На 1905 рік
усі приміщення цегляного та черепичного заводів села
Малі Будища та Смілянського заводу коштували земству
400000 руб. Губернська управа звернулася із проханням
до земського зібрання дозволити застрахувати забудови
та майно заводів на суму, яку губернське земське зібран-
ня визнає за необхідну [13, c. 52].
1905 року за пропозицією Роменського повітового
земства склад вогнетривких будівельних матеріалів
був переведений з Роменського богоугодного закладу
до залізничної станції. Для його облаштування було
асигновано 1000 руб. та виділено зі Смілянського заводу
100000 одиниць черепиці на покриття даху нового
приміщення [2, c. 97]. Висновок страхової комісії по
облаштуванню складу черепиці поблизу залізничної
станції м. Ромни був затверджений губернською управою.
Витрати на його утримання включені до кошторису витрат
1907 року [8, c. 416].
У 1907 році Смілянський завод не був зданий в орен-
ду [5, c. 73]. Протягом наступних двох років губернська
управа продовжувала продаж запасів черепиці. Коштів за
її продаж (612 руб.) не вистачало на оплату по утриман-
ню закритого заводу. Відповідно до кошторису губерн-
ською управою було виділено Роменському складу та за-
воду ще 1025 руб., а витрачено 111 руб. 96 коп. [11, c. 41].
Роменська повітова управа звернулася із проханням
до губернської управи передати в її користування будови
Смілянського черепичного заводу з метою використання
їх для потреб місцевого населення. Губернське зібрання
ухвалило питання щодо передачі заводу разом із черепи-
цею, що була в наявності, але за умови, що об’єкти для ви-
користання губернська управа визначатиме сама [7, c. 543].
Різноманітні напрями діяльності Полтавського гу-
бернського земства – будівництво земських черепичних
заводів, зокрема Смілянського, створення належної ма-
теріально-технічної бази із постійним оснащенням но-
вим інвентарем, збільшення виробничих потужностей,
вивчення досвіду роботи подібних об’єктів за кордоном,
використання місцевих природних ресурсів (глини) спри-
яли, при фінансовому забезпеченні, налагодженню вироб-
ництва черепиці для потреб населення регіону та за його
межами, враховуючи значний ріст промислового і жит-
лового будівництва на початку ХХ століття. І в складній
для країни ситуації Полтавське губернське земство діяло
на перспективу, з вірою у продовження розпочатої спра-
ви – розвитку гончарного промислу.
Одним з головних завдань губернського земства була
підготовка кадрового потенціалу, створення умов для за-
охочення фахівців займатися черепичною справою. Зем-
ством застосовувалися різні методи впливу на населення
– рекламування продукції, а в окремих випадках і безко-
штовна її реалізація, навіть у спричинений земству зби-
ток. Комплексний підхід до справи став гарантом успіху
в економічному і психологічному аспектах. Полтавський
люд переконався у незамінних якостях глини, викорис-
танні продукції з неї для захисту від страшного лиха –
пожеж. Водночас потрібно звернути увагу, що констата-
ція кожного факту є відображенням певних процесів, і з
цієї позиції виступає важливим джерелом інформації.
Аналізуючи вищевикладене в питаннях діяльності
Полтавського губернського земства, губернської управи,
простежується чітке планування роботи, оперативність
у діях, актуальність прийнятих рішень, глибока обізна-
ність справи на місцях, цілеспрямованість у досягнен-
ні мети. Через систему адміністративних і організацій-
них заходів органи земського самоврядування активно
впроваджували в життя державну політику щодо розвит-
ку виробництва вогнетривких матеріалів відповідно до
затверджених планів.
Досвід Полтавського губернського земства в органі-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
258
зації виробництва екологічно чистої будівельної кера-
міки, комплексному підході у вирішенні пріоритетних
завдань вважаємо доцільним використовувати в іннова-
ційних економічних процесах сьогодення.
ПОСИЛАННЯ
1. Гуров А. В. Геологическое описание Полтавской губернии.
– Харьков, Типография М.Ф. Зильберберга, 1888. – VII с., 1010 с.
2. Журналы Полтавского губернского земского собрания
41 очередного созыва, 1905 года. – Полтава: Типо-Литография
И. Фришберга и С. Зохоровича, 1906. – 125 с.
3. Краткий очерк экономических мероприятий земств 23 губер-
ний России (1865–1892 гг.) / Издание Полтавсокй губернской зем-
сокй управы. – Полтава: Типография Л. Фришберга, 1894. – 246 с.
4. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1901 год. –
Полтава: Типо-Литогр. Торг. Дома «Л. Фришберг», 1902. – Вып. І.
– 164 с.
5. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1906 год.
– Полтава: Электрик. Типо-Литогр. Торг. Дома Л. Фришберг и
С. Зохорович, 1907. – Вып. І. – 110 с.
6. Полтавское губернское земское собрание ХLІ очередного
созыва С 15 по 22 января 1906 года. (Стенографический отчет). –
Полтава: Типография Л. Фришберга, 1906. – 473 с.
7. Полтавское губернское земское собрание ХLІV очередного
созыва. С 1 по 9 декабря 1908 года. – Полтава: Типо-Литография
Л. Фришберга, 1909. – 571 с.
8. Полтавское губернское земское собрание ХLІІ очередного
созыва (30 ноября – 8 декабря 1906 года) – Полтава: Типо-Лито-
графия Л. Фришберга, 1907. – 456 с.
9. Полтавское губернское земское собрание ХХХІХ очередно-
го созыва (30 ноября – 10 декабря 1903 года) – Полтава: Типо-Ли-
тография Л. Фришберга, 1904. – 655 с.
10. Полтавскому губернскому земскому собранию 42-го оче-
редного созыва Ревизионной комиссии доклад 1906 года. – Пол-
тава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1906. – 90 c.
11. Полтавскому губернскому земскому собранию 45-го оче-
редного созыва Ревизионной комиссии доклад 1909 года. – Пол-
тава: Типо-Литография Л. Фришберга, 1909. – 105 c.
12. Полтавскому губернскому земскому собранию XL очеред-
ного созыва Ревизионной комиссии Доклад 1904 года. – Полта-
ва : Типо-Литография Л. Фришберга, 1904. – 45 с.
13. Полтавскому губернскому земскому собранию ХLI очеред-
ного созыва Губернской земской управы доклады 1905 г. – Полта-
ва: Типо-Литография Л. Фришберг и С. Зохорович, 1906. – 192 c.
14. Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХVІІІ оче-
редного созыва Губернской земской управы Доклады. – Полтава:
Типо-Литография Л. Фришберга, 1902. – 726 c.
15. Полтавскому губернскому земскому собранию ХХХІІ оче-
редного созыва Полтавской губернской управы доклад № 44. Об
организации экономической деятельности Полтавского губерн-
ского земства. – Полтава: Типо-Литография М.Л. Старожицко-
го, 1896. – 19 с.
16. Сельский календарь на 1888 год со святцами на три года
(1888–1889–1890 гг.), портретом Государя Императора и многими
рисунками. – СПб.: Издание Ф. Павленкова, 1888. – 142 с.
Белько О.А. Развитие производства строительной
керамики на Смилянском черепичном заводе Роменского
уезда на Полтавщине (начало ХХ в.)
Статья посвящена реализации мероприятий Полтавского гу-
бернского земства по развитию производства огнеупорного строи-
тельного материала на примере деятельности Смилянского че-
репичного завода
Ключевые слова: Полтавское губернское земство, губернская
управа, финансовая поддержка земства, Смилянский черепичный
завод, Роменский уезд.
Belko O.O. Development of building ceramics production
at Smila tile factory of Romny County of Poltava region (be-
ginning of the 20th century)
The article focuses on activity of the Poltava local council in refl ectory
clay materials production using the example of Smila tile factory
Key words: the Poltava local council, municipal council, fi nancial
support from the local council, Smila tile factory, Romny County.
21.01.2019 р.
УДК 738:339«1890/1910»
Л.О. Гавриш
ОСОБЛИВОСТІ ЗБУТУ
ПОЛИВ’ЯНОГО ПОСУДУ
(КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
Стаття присвячена з’ясуванню особливостей продажу полив’я-
ного посуду в системі збуту глиняних виробів українських гонча-
рів наприкінці ХІХ − на початку ХХ століття. Окреслено причи-
ни збільшення та подальшого поступового зменшення обсягів його
виготовлення, подано інформацію про державну політику щодо
кустарів, які виготовляли полив’яний посуд.
Ключові слова: гончар, збут, продаж, обмін, полива, полив’я-
ний посуд.
Важливим етапом роботи кожного виробника є про-
даж його товару. Українські гончарі збували свої вироби
роздрібним (продаж чи обмін самим майстром) та опто-
вим (за участі посередників) способами. Так продавали
і теракотовий, і полив’яний посуд. У пропонованій роз-
відці зроблено спробу з’ясувати й узагальнити особли-
вості збуту полив’яних виробів, причини зміни обсягів
їх виготовлення, державної політики щодо виробників
полив’яного посуду.
Окреслені питання не були предметом спеціальних
досліджень, лише окремі аспекти можна зустріти в пра-
цях переважно земських працівників, що вивчали еконо-
мічний стан кустарних промислів, зокрема гончарства, в
різних регіонах: М. Іонов на Київщині [2], П. Земятчен-
ський та Л. Плавтов на Чернігівщині [1; 6], С. Лисенко
на Полтавщині [3], Л. Соколовський на Харківщині [9],
А. Прусевич на Поділлі [8] та інші. Частково узагальнену
інформацію із зазначеної проблематики подано в моно-
графії керамолога Олеся Пошивайла «Етнографія укра-
їнського гончарства: Лівобережна Україна» [7].
Актуальність дослідження зумовлюється потребою в уза-
гальненні розрізнених відомостей про особливості збуту
полив’яних виробів для подальших керамологічних студій.
Технологічно виготовлення полив’яних виробів від-
різнялося від виготовлення теракоти. Ця обставина зу-
мовила різницю в їх оцінюванні при збуті. Виробництво
полив’яного посуду вимагало від кустарів додаткових ви-
трат на придбання складових поливи та дров для пов-
торного випалювання, що підвищувало собівартість про-
дукції. Полив’яний посуд вимагав більшої ретельності
й при вкладанні до горна, «простая посуда укладыва-
ется скорее – в 4−6 часов, глазурованная же отнимает
целый рабочий день» [2, с. 55]. Часто під час випалу по-
суд «склеювався», в процесі роз’єднання він отримував
пошкодження, що зменшувало його ціну й призводило
до збитків. Відповідно, під час збуту полив’яний посуд
мав більшу вартість порівняно з теракотовим. При роз-
дрібному продажу, наприклад, теракотовий горщик-«зо-
лінник» коштував 8–12 коп., а полив’яний – 15–30 коп. [7,
с. 123]. При оптовому продажу різниця в ціні теж збері-
галася: «сотня посуды продается … простой – до 3 р., по-
ливяной – от 8 р. до 8 ½ р.» [9, с. 55].
j
|