Український есер Тит Ковбаса

Стаття підготовлена до 130-річчя від дня народження діяча Української революції 1917 –1921 рр. Тита Васильовича Ковбаси (1889–1931 рр.) – політичного в’язня (1908–1917 рр.), який в 27-річному віці був обраний 12 (25) листопада 1917 р. по списку від Української партії соціалістів-революціонерів та У...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автори:	Кириєвський, В.Д., Магдич, А.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2019
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180952
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Український есер Тит Ковбаса / В.Д. Кириєвський, А.В. Магдич // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 296-303. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180952
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1809522021-10-26T01:25:58Z Український есер Тит Ковбаса Кириєвський, В.Д. Магдич, А.В. Нова історія Стаття підготовлена до 130-річчя від дня народження діяча Української революції 1917 –1921 рр. Тита Васильовича Ковбаси (1889–1931 рр.) – політичного в’язня (1908–1917 рр.), який в 27-річному віці був обраний 12 (25) листопада 1917 р. по списку від Української партії соціалістів-революціонерів та Української селянської спілки депутатом Всеросійських установчих зборів від Чернігівської губернії. Статья подготовлена к 130-летию со дня рождения деятеля Украинской революции 1917–1921 гг. Тита Васильевича Колбасы (1889–1931 рр.), политического заключенного (1908-1917 рр.), который в 27-летнем возрасте был избран 12(25) ноября 1917 г. по списку от Украинской партии социалистов-революционеров и Украинского крестьянского союза депутатом Всероссийского учредительного собрания от Черниговской губернии. The article is prepared for the 130th anniversary of the birth of the activist of the Ukrainian Revolution of 1917–1921 Tyt Vasyl´ovych Kovbasa (1889–1931), a political prisoner (1908 –1917), who was elected at the age of 27 years on November 12(25) 1917 on the list of the Ukrainian Party of Socialist-Revolutionaries and the Ukrainian Peasant Union as a member of the All-Russian Constituent Assembly from the Chernihiv province. 2019 Article Український есер Тит Ковбаса / В.Д. Кириєвський, А.В. Магдич // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 296-303. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180952 94(477) Т.Ковбаса «1889/1931» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Кириєвський, В.Д. Магдич, А.В. Український есер Тит Ковбаса Сіверщина в історії України
description	Стаття підготовлена до 130-річчя від дня народження діяча Української революції 1917 –1921 рр. Тита Васильовича Ковбаси (1889–1931 рр.) – політичного в’язня (1908–1917 рр.), який в 27-річному віці був обраний 12 (25) листопада 1917 р. по списку від Української партії соціалістів-революціонерів та Української селянської спілки депутатом Всеросійських установчих зборів від Чернігівської губернії.
format	Article
author	Кириєвський, В.Д. Магдич, А.В.
author_facet	Кириєвський, В.Д. Магдич, А.В.
author_sort	Кириєвський, В.Д.
title	Український есер Тит Ковбаса
title_short	Український есер Тит Ковбаса
title_full	Український есер Тит Ковбаса
title_fullStr	Український есер Тит Ковбаса
title_full_unstemmed	Український есер Тит Ковбаса
title_sort	український есер тит ковбаса
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2019
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180952
citation_txt	Український есер Тит Ковбаса / В.Д. Кириєвський, А.В. Магдич // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 296-303. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kiriêvsʹkijvd ukraínsʹkijesertitkovbasa AT magdičav ukraínsʹkijesertitkovbasa
first_indexed	2025-07-15T21:23:37Z
last_indexed	2025-07-15T21:23:37Z
_version_	1837749635105423360
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 296 Рис. 1. Тит Ковбаса, 1906 р. Мошик И.В. Становление и организация власти большевиков в Глуховском уезде в период Украинской революции 1917–1920 гг. (по документам ЦГАОО) В статье на базе архивных источников исследуются проблемы формирования местной властной структуры – Глуховского уездно- го партийного комитета – в период Украинской революции 1917– 1921 гг. Анализируются материалы, которые демонстрируют стиль работы партийных органов власти на местах и организа- ционные меры, направленные на развитие советского государства и качественно нового коммунистического сознания. Ключевые слова: органы государственной власти, советское руководство, партийный комитет, комсомольцы, Коммунистиче- ская партия большевиков, Глуховский уезд. Moshik I.V. The formation and organization of the Bolshe- vik authorities in the Hlukhiv district during the Ukrainian Revolution of the 1917–1920s years (аccording to the docu- ments of the TSDAHO) In the article on the basis of archival sources, the problems of the formation of the local government structure – the Hlukhiv district party committee – are investigated during the period of the Ukrainian Revolution of 1917–1921. The materials, which state the style of work of the local authorities in the fi eld are analyzed; the organizational measures of the party leadership aimed at building up the Soviet state and qualitatively new communist consciousness are singled out. Key words: state authorities, Soviet leadership, party committee, Komsomol, Communist Party of Bolsheviks, Hlukhiv district. 17.04.2019 р. j УДК 94(477) Т.Ковбаса «1889/1931» В.Д. Кириєвський А.В. Магдич УКРАЇНСЬКИЙ ЕСЕР ТИТ КОВБАСА Стаття підготовлена до 130-річчя від дня народження дія- ча Української революції 1917 –1921 рр. Тита Васильовича Ков- баси (1889–1931 рр.) – політичного в’язня (1908–1917 рр.), який в 27-річному віці був обраний 12 (25) листопада 1917 р. по спис- ку від Української партії соціалістів-революціонерів та Україн- ської селянської спілки депутатом Всеросійських установчих збо- рів від Чернігівської губернії. Ключові слова: вчитель, есер, в’язниця, заслання, революція, вибори, хвороби. На початку ХХ століття молодь села Локотки захопи- лася соціалістичними революційними ідеями, привне- сеними з Глухова своїми ж одногодками, які навчалися там. Характерним представником локотківської молоді можна вважати Тита Васильовича Ковбасу. Він народив- ся1 (13) квітня 1889 р. в селі Локотки Воронізької волості Глухівського повіту Чернігівської губернії. Батько Тита – козак Василь Юхимович – був волосним старостою, обирався депутатом (гласним) Глухівського земства [5, с. 17]. Дід, Юхим Зіновійович, був старостою села, орга- нізував селян на викупівлю поміщицьких земель, при- Рис. 2. Никанор Ярошевич ISSN 2218-4805 297 ків народження. Кожен другий гуртківець був локотків- цем: Тит Ковбаса, Митрофан Соломко, Микола Солом- ко, Василь Световой, Ігнат Световой, Петро Доценко, Кирило Антощенко, Захар Бондаренко, Пилип Іванов, брати Карповці Лев та Єгор, Дмитро Моляр, Омелян Спо- дарець [3, арк. 21, 22, 25]. Есери-максималісти прово- дили зібрання, мітинги, займалися розповсюдженням літератури та листівок. За переказом, вони збиралися в кімнаті будинку постоялого двору (вул. Чехова,156). Ковбаса також розповсюджував революційні листівки. Зокрема, у липні 1906 р. він відправив чималу пошто- ву кореспонденцію селянину Карпу Коваленку на По- кошицьке волосне управління Кролевецького повіту [2, дбав й собі 4 десятини поміщиць- кої землі – ліс в урочищі Осередок, що за річкою Шосткою по дорозі від локотківської церкви Возне- сіння на Ямпіль. На початку ХХ ст. Василь Юхимович мав вже 70 де- сятин землі [2, арк. 3]. За родинним переказом, пра- прадід Тита Васильовича був ко- зацьким отаманом на запорізькій Хортиці. Він повернувся до Ло- котків разом з побратимом Де- бдою після знищення царицею Катериною ІІ Запорізької Січі на- прикінці ХVІІІ ст. У 1900 р. Тит Васильович закін- чив Локотківське народне триріч- не училище, потім у 1902–1905 рр. навчався в двокласному чотири- річному зразковому міському училищі при Глухівському вчи- тельському інституті [1, арк. 149]. За успіхи в навчанні отримав у 1903 р. похвальний лист [1, арк. 138]. Тит полюбляв матема- тику й мав здібності до неї. По за- кінченню училища він поступив на однорічні педагогічні курси при Глухівському вчительському інституті (2.08.1905–1.06.1906), де здобув звання вчителя начальних училищ [1, арк. 149]. Навчаючись у Глухові, Ковбаса долучився в 1904 р. до революційного руху, і в 1905 р. вступив до партії соціа- лістів-революціонерів (есерів) [1, арк. 152; 3, арк. 27]. У серпні 1906 р. Тит Ковбаса влаштувався працювати рахів- ником на Шосткинський поро- ховий завод (ШПЗ) [1, арк. 147]. З вересня 1906 р. він почав вчи- телювати у приватній школі єврея Михайла Богданова в Локотках, навчав трьох дітей Богданова та ще дев’я- тьох сусідських, у тому числі Михайла Скальца, Мой- сея Естрина та Геца Скляра [1, арк. 153]. У 1906 р. Ковбаса долучився до гуртка есерів-мак- сималістів, який організував вчитель «Шостенскаго трехкласснаго городского училища» Никанор Казими- рович Ярошевич (1885–1937). Він приїхав до Шостки в 1906 р. після трирічного навчання в Глухівському учи- тельському інституті (1903–1906). Шосткинський есерів- ський гурток підпорядковувався Глухівській партійній організації [1, арк. 153]. У гуртку нараховувалося до 30 молодих робітників та службовців ШПЗ 1886–1892 ро- Рис. 3. Справа Т. Ковбаси, 1907 р. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 298 арк. 6]. Занадто товста кореспонденція привернула ува- гу урядника Федора Андрусенка. Він виявив там листів- ки – виборчі призиви, маніфест кримінального змісту та ніким не підписану записку для вчителя з с. Блисто- ви Михайла Абрамова. Анонімний автор записки про- сив Абрамова переказати якомусь Петру Снітку, щоби той приїхав до Шостки за своїми речами. Також в за- писці йшлося про розповсюдження надісланих листівок. Урядник передав «преступную» кореспонденцію до Чер- нігівського губернського жандармського управління, яке розпочало слідство. Затриманий жандармами селянин Снітко не розпізнав почерку на записці, проте дав свід- чення, що, повертаючись додому з курсів Глухівського міського училища, зустрів батька свого товариша Тита Ковбаси й попросив захопити попутно деякі його речі до с. Локотки. Згодом Снітко мав їх забрати [2, арк. 6 зв.]. Другий допитаний жандармами вчитель Михайло Абра- мов повністю заперечив знайомство з Титом Ковбасою. Восени 1907 р. Ковбаса був заарештований в Локотках «за распостранение преступных воз- званий среди населения» [1, арк. 147; 2, арк. 3]. За переказом, жандарми взяли Тита вранці в батьківській хаті на Колодківці (вул. Чехо- ва,130), і з ганьбою, в одній спідній білизні, повели головною вулицею Локотків до Шост- ки. Звідти Тита Васильовича відвезли до Кро- левецької в’язниці [2, арк. 3 зв.]. На допиті Ковбаса погодився, що почерк записки з кореспонденції Коваленку дещо схожий з його почерком, але записку писав не він. Експертиза почерку встановила, що лист написаний таки Титом Ковбасою. Тож він був звинувачений в злочині, передбаченим 2 та 3 частинами 130 статті Кримінального Уло- ження. 16 листопада 1907 р. вчитель Ковба- са був взятий на поруки із грошовою відпо- відальністю заставою в 500 рублів [2, арк. 7]. Невдовзі 18 січня 1908 р. поліція зааре- штувала в Локотках трьох молодиків: Ми- трофана Соломка, Миколу Соломка та Ігната Светового [3, арк. 22]. Під час слідства з’ясу- валося, що заарештовані належать до зло- чинної таємної спільноти – Глухівської ор- ганізації партії соціалістів-революціонерів максималістів, до якої також належить й Тит Ковбаса. Поліція знову зробила струс в хаті Ковбаси й знайшла у нього револьвер систе- ми браунінг з двома обоймами та 18 патро- нами [4,арк. 73]. Отже, Тит Васильович пішов ще по другій кримінальній справі за прина- лежність до революціонерів. 16 березня 1908 р. відбувся перший суд над Титом Ковбасою, звинуваченим у дер- жавному злочині. Київська судова палата признала його винуватим у розповсюджені «сочинений», що закликають до бунтівних заворушень, до повалення існуючого в державі суспільного ладу та непокорі закону «49, 1 и 2 п.п., 129, 17, 3 п. 129, 18, 53, 19, 20, 57, 60, 62, 36 ст. угол. ул.» [2, арк. 9 зв.]. Держав- ний злочинець, козак Тит Васильович Ковбаса, отримав вирок – 1 рік ув’язнення в суворій тюрмі – «крепости». Вирок вступив в силу 3 квітня 1908 р. й був приведений до виконання 15 травня 1908 р. [2, арк. 10]. За переказом, вчитель Михайло Спиридонович Абра- мов не залишив в біді родину Тита Васильовича. Він ра- зом зі своїм молодшим братом, теж вчителем, Денисом неодноразово відвідував родичів Тита Ковбаси в Локот- ках. Якось вони подарували молодшій сестрі Тита Фе- досії надзвичайно гарні книжки казок Братів Грим. Як відомо, старший з братів Абрамових, Іван Спиридоно- вич (1874–1960), в той час проживав в Петербурзі, був одружений на вдові власника книжкових магазинів. Ковбаса відбував покарання в Київській тюрмі, бо Рис 4. Тит Ковбаса в Новгород-Сіверській в’язниці, 1910 р. ISSN 2218-4805 299 тривало слідство по другій справі [3,арк. 28]. Невдовзі 30 жовтня 1908 р. відбувся суд в Ки- єві. На цей раз на підставі ч. 2 ст. 102 Кри- мінального Уложення – «принадлежность к революционному сообществу» – Тит Ковбаса отримав 2 роки 8 місяців каторги. Його пе- ревели до Чернігівської каторжної тюрми, потім до Новгород-Сіверської в’язниці для вкрай небезпечних ворогів-змовників про- ти царської влади. У в’язниці Ковбаса зазнав катувань на допитах. Проте, він не дав по- казань щодо своїх партійних спільників Ми- хайла та Дениса Абрамових. Ковбасі відбили легені, він харкав кров’ю. За родинним пе- реказом, раз на тиждень в’язниця видавала матері Тита Уляні Семенівні закривавлену білизну для прання. Від сліз по синові мати стала напівсліпою. У 1910 р. політичний в’язень Ковбаса був етапований з Новгорода-Сіверського до Си- біру, в Іркутську губернію. На заслані він працював вчителем в с. Дядіно Марковської волості Киренського повіту Іркутської губер- нії [1, арк. 147]. Там Тит одружився з Олексан- дрою Георгіївною Марковою (1888–1973). Він познайомився з нею, коли навчався в Глухо- ві, бував з друзями в її рідному селі Стріль- ники Путивльського повіту. У 1911 р. Тит Ковбаса подав через адміні- страцію Новгород-Сіверської в’язниці про- хання про щиросердне покаяння [1, арк. 153]. Тож 28 липня (10.08 за н. ст.) 1911 р. за ви- сочайшим указом Ковбаса мав бути звільне- ний від заслання з дозволом проживання на батьківщині, але без відновлення в правах [1, арк. 149]. На жаль, цей указ не був доведений до відо- ма ув’язненого. Лише в 1913 р. з нагоди 300-річчя цар- ського дому Романових Марковське волосне управлін- ня Киренського повіту Іркутської губернії повідомило відповідним листом за № 1212 від 12 липня 1913 р., що за височайшим указом від 21 лютого 1913 р. його мо- жуть звільнити від заслання та відновити статут селя- нина в 1915 р., а згодом й повернути громадянські пра- ва в 1920 р. [1, арк. 153]. 10 грудня 1914 р. в родині Тита Васильовича наро- дилася дочка Євгенія (1914–1999). А через два дні,12 грудня 1914 р., Ковбаса отримав повідомлення про своє звільнення, але без відновлення в правах. Відтепер він мав право виїзду з Сибіру, проте йому не дозволяло- ся проживати в столиці, столичній губернії та в Чер- нігівський губернії, де він раніше скоїв злочин по ч. 2 ст. 102 КУ [1, арк. 149]. У 1915 р. Тит Ковбаса переїхав до м. Кустанай Тур- гаївської області та влаштувався на посаду конторни- ка Кустанайської міської управи [1, арк. 148]. У 1916 р. він перебрався до м. Курган Тобольської губернії, де працював в конторі «Русско-Азиатской коммерческой Биржевой артели». Через півроку Ковбаса переїхав до м. Барнаул Томської губернії, знайшов роботу у «Союзе артельщиков и кооператоров», також працював з діть- ми в «Детгородке» на Фербелівській площі з четвертої години дня [1, арк. 148]. За амністією Лютневої революції Тит Ковбаса повер- нувся у травні 1917 р. додому в с. Локотки [1, арк. 153]. Наприкінці травня він поступив на службу до канцеля- рії Шосткинського порохового заводу [1, арк. 153]. Ков- баса відразу долучився до діяльності Української партії СР (соціалістів-революціонерів). У липні 1917 р. він був висунутий від партії на роботу в Глухівське земство [4, арк. 28]. Працював членом земства, заодно був зачис- лений до штату запасних вчителів [1, арк. 148]. Брав активну участь на виборах до Всеросійських установ- чих зборів 12 (25) листопада 1917 р. та був обраний де- путатом за списком № 10 від Української партії СР та Української Селянської спілки [1, арк. 153]. Усього до Рис. 5. Тит Ковбаса з родиною, 1916 р. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 300 Всеросійських установчих зборів (Парламенту) було обрано від українських губерній 158 депутатів. Вони увійшли до складу Центральної Ради Української На- родної Республіки на правах її членів з дорадчими го- лосами, відповідно до пропозиції голови Центральної Ради М. Грушевського. Таким чином український есер Тит Васильович Ковбаса отримав найвищі на той час виборні звання. Вранці 5 січня 1918 р. Установчі збори розпочали ро- боту в Таврійському палаці Петербурга, але наступного дня вони були розігнані більшовиками. Тит Васильович повернувся додому, і 15 січня був звільнений з ШПЗ у зв’язку з зупинкою виробництва [1, арк. 153]. Централь- на Рада незабаром теж відійшла від влади внаслідок перевороту 29 квітня 1918 р., влаштованим гетьманом Павлом Скоропадським. Влітку 9 червня 1918 р. Ковба- са був заарештований гетьманцями [1, арк. 7], відсидів місяць в глухівській в’язниці, потім виїхав до Київсько- го повіту Київської губернії, де з 1 вересня 1918 р. пра- цював завідуючим однокласної школи в селі Щучине, що поблизу Ржищева [1, арк. 7]. У травні 1919 р. Тит Васильович переїхав з Київщини в с. Волокитине на Глухівщині, а звідти в червні повернув- ся до Локотків та влаштувався працювати вчителем-гру- поводом Локотківської школи [1, арк. 7, 8]. Ковбаса, маючи кооперативний досвід по Барнаулу, долучився у червні 1919 р. до роботи в локотківському Рис. 5–1 Кутовий штамп на ділових паперах Т.В. Ковбаси Рис. 6. Максим Горький з ялтинськими тубсанаторниками, 1928 р. ISSN 2218-4805 301 кредитно-кооперативному товаристві (уко- опспілці) [1, арк. 11]. Відразу ж 17 червня 1919 р. його відрядили локотківським волос- ним управлінням та волосним військово-ре- волюційним комітетом до Глухова для отри- мання товарів. 22 червня 1919 р. Глухівський повітовий виконком відрядивТита Васильо- вича по справах товариства до Чернігова та Києва.17 серпня 1919 р. він був обраний го- ловою локотківського кредитно-коопера- тивного товариства (спілки) [1, арк. 150]. 13 вересня 1919 р. Ковбаса був знову призна- чений вчителем в с. Волокитине [1, арк. 11]. Повернувшись з Волокитина до Локотків навесні 1920 р., Тит знову долучився до уко- опспілки. 30 травня 1920 р. його направили делегатом на з’їзд кредитно-кооперативних товариств в Глухові.15 листопада 1920 р. він отримав відстрочку від призову до лав Чер- воної Армії як незамінний робітник локот- ківської школи, насправді ж за станом здо- ров’я [1, арк. 153]. 18 серпня 1923 р. Шосткинський районний виконком тимчасово призначив Ковбасу за- відувачем Крупецької школи [1, арк. 153]; 8 червня 1924 р. Шосткинський райвиконком видав посвідчення Т.В. Ковбасі о визнанні його з 18 травня 1924 р. інвалідом 4-ї гру- пи з втратою 35% працездатності через су- хоти [1, арк. 152]. 13 жовтня 1924 р. Шосткинська районна інспекція освіти (РІО) призначила Т.В. Ков- басу вчителем-ліквідатором неписьменно- сті (лікнепу) [1, арк. 147]. У жовтні 1926 р. за розпорядженням Глухівської окружної ін- спекції народної освіти (ІНО) він був при- значений завідувачем локотківської чотири- річної школи [1, арк. 147]. За його пропозицією школа набула агрономічного нахилу в освіті з учбово-пока- зовими дільницями (сільгоспвиставками) [1, арк. 151]. Тит Васильович працював на різних виборних поса- дах, зокрема обирався членом Шосткинського райко- му професійної спілки робітників освіти «Робос», був головою культкомісії (1924–1926) та головою ревізій- ної комісії райкому «Робос» (1926–1927) [1, арк. 51]. У 1925 р. він був обраний головою профспілки «Робос» [1, арк. 156]; редагував стінгазету спілки «Робос», орга- нізовував тижні з посадки лісу навколо с. Локотків [1, арк. 153]. Також Тит Васильович був членом ревізійних комісій Локотківської сільради та потреб кооперації. У 1925 р. Тит Васильович став активним членом ко- мітету незаможних селян (КНС), читав лекції, прово- див бесіди, керував с/г гуртком й сам вчився на курсах с/г гуртків 19 червня1925 р. [1, арк. 151, 172]. 1926 року Ковбаса був обраний членом президії КНС [1, арк. 153]. Також він входив до складу локотківської сільської по- даткової комісії та судово-земельної комісії по наді- лах [1, арк. 151, 176]. У 1927 р. Ковбаса став головою локотківського комітету взаємодопомоги (КВД), підпорядкованого Шосткинсько- му районному КВД. До правління КВД входили С. Пряд- ко, А. Лисаченко, П. Тимошик [1, арк. 41]. У березні 1926 р. Тит Васильович отримав листа з Москви від «Общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев» («ОПКСП») зі звісткою, що він має право були їхнім членом, бо у 1908 р. відбував по статті 102 «ссылку на поселение» [1, арк. 153]. Як відомо, «ОПКСП» надавало колишнім політкаторжанам матеріальну допомогу, організовувало лекції, доповіді та ін.Тит Васильович відправив до Москви затребувану «ОПКСП» рекомендацію від вже прийнятого до їхніх лав колишнього однопартійця есерівця-максималіста, політкатрожанина Івана Івановича Машицького (1887– Рис. 6–1 Курортна книжка Т. Ковбаси Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 302 час купання в Чорному морі. Письменника можна роз- пізнати в правому кутку фотографій по пишних вусах. Лікування в Лівадії не добавило життєвих сил Титу. У 1929 р. він був не в змозі обробити навіть власну зем- лю, й тому звернувся до шосткинської районної судо- во-земельної комісії (ШРСЗК) щодо передачі землі ло- котківській земельній громаді. 9 серпня 1929 р. ШРСЗК в складі голови Садового, членів комісії Іванова, Буди- ка та секретаря Піскуна заслухала справу про позбав- лення громадянина Т.В. Ковбаси прав на землекорис- тування з причини його тимчасової хвороби. Комісія врахувала бажання Ковбаси і, керуючись артикулом 9 та 208 прим. Земельного кодексу, ухвалила «вилучити з користування Ковбаси Тита Васильовича землі в урочи- щах – Шигайлиця– 1 десятина, Кругле – 0,50 десятини, за Вербою – 0,33 десятини, на Довгій – 0,50 десятини, на Кобцевій– 0,50 десятини, на Окольцево – 0,50 деся- тини і передати її в користування локотківській зем- громаді» [1, арк. 42]. 6 грудня 1929 р. Шосткинський райвиконком пере- вів вчителя Т.В. Ковбасу до воронізької школи, де він з 7 грудня розпочав працювати груповодом [1, арк. 151]. Тоді у Воронежі секретарем «Робоса» працював старий друг Тита Васильовича – вчитель Михайло Спиридоно- Рис. 7. Максим Горький в Чорному морі з тубсанаторниками, 1928 р. 1938) [1, арк. 153]. Майже через рік, у лютому 1927 р., з Москви надійшов другий лист з відмовою прийняти Ковбасу до членів «ОПКСП» через подання ним у 1911 р. прохання о помилуванні [1, арк. 8,12]. Неочікувана відмова «ОПКСП» застала Тита Васильо- вича в скрутний час, коли він почав слабнути на легені, відбиті ще на допитах у Новгород-Сіверській в’язниці. За довідкою, наданою Ковбасі 8 квітня 1927 р. завіду- вачем тубдиспансеру В. Сербіним, йому було вкрай не- обхідне санаторне лікування на березі Чорного моря у весняний або осінній період року [1, арк. 26]. 16 жовт- ня 1927 р. Шосткинський районний комітет Всеросій- ського професійного союзу робітників освіти «Робос» надав Ковбасі відповідне звернення до усіх лікарських та медичних установ м. Харкова з проханням надати Титу Васильовичу лікування [1, арк. 27]. Ковбаса поїхав з тим зверненням до Харкова, обійшов усі головні лі- карняні заклади й отримав направлення до Кримського тубсанаторію для селян, розташованого в Ялті в Ліва- дійському палаці – колишній резиденції російських ім- ператорів. Тит Васильович лікувався там влітку 1928 р. Саме в цей час в липні санаторій відвідав письменник Максим Горький, теж хворий на сухоти. Збереглося два фото санаторників з Горьким біля скель на березі та під ISSN 2218-4805 303 j вич Абрамов, який всіляко допомагав товаришу. 10 ве- ресня 1930 р. воронізький групком профспілки «Робос» провів загальні збори, на яких розглянув заяву вчите- ля Т.В. Ковбаси щодо призначення йому персональної пенсії по хворобі. Збори ухвалили порушити відповід- не клопотання перед Шосткинським райкомом «Робо- са». Тит Васильович зібрав усі необхідні довідки щодо пенсії. В одній з них від 26.06.1930 р. говориться, що «вчитель тов. Ковбаса Тит Васильович останній час до своєї хворості був завідувачем Локотської 4-річної Се- микомплектової школи і мав ставку 81 руб. 40 копійок. Перевівся до Воронізької 7-річної школи з-за стану сво- го здоров’я» [1, арк. 31]. У Воронежі Ковбаса в міру сил працював в ударній бригаді з організації товариств спільного обробітку землі (СОЗів). Він виявив свої організаторські здібності у створенні Жовтневого СОЗу, про що свідчить документ, підписаний головою цього товариства Н. Іващенком» [1, арк. 43]. Тит Васильович вчителював у Воронежі недовго, бо з 1 грудня 1930 р, внаслідок хвороби «находился на соцстрахе» [3, арк. 28]. 18 лютого 1931 р. Тит Васильович був допитаний у спра- ві свого колишнього однопартійця есерівця Машицького. Ніяких показів проти Машицького Ковбаса не дав, бо «на політичні теми бесідувати з ним не довелося» [3, арк. 28]. Помер Тит Васильович Ковбаса 10 грудня 1931 р., похований на старому локотківському кладовищі. Він не дожив до Великого терору 1937–1938 рр., не зазнав нового етапування до Сибіру, як-то сталося з його од- нопартійцем 1905 р. політкаторжанином Митрофаном Соломко, який помер в Бамтаборі з будівництва заліз- ниці – Байкало-Амурської магістралі у 1942 р. У гір- шому випадку Тит Васильович був би розстріляний в Чернігові, як-то сталося з іншим політкаторжанином Іваном Машицьким (1887–1938 рр.). На жаль, на сьогодні не маємо навіть в музеї Локот- ківської школи ніяких згадок про вчителя Тита Васильо- вича. Немає й меморіальної дошки на будинку, де він народився. Хіба що в Інтернеті згадано ім’я Тита Васи- льовича як депутата Всеросійських установчих зборів від Чернігівської губернії. Також там розміщено звернення Українського інституту національної пам’яті до нащад- ків діячів Української революції 1917–1921 рр. з прохан- ням установити контакти з працівниками Інституту для можливого надання будь-яких матеріалів (фотографій, документів, спогадів, листів, ін.) про життя та діяль- ність борців за вільну Україну (https://ukrajinciberlinu. wordpress.com/2010/11/30). Це звернення й спонукало на- писати спільну з правнуком локотківського вчителя Ан- дрієм Валерійовичем Магдичем статтю про діяча Укра- їнської революції Тита Васильовича Ковбасу. ПОСИЛАННЯ 1. Архів Т.В. Ковбаси, зберігає правнук Андрій Валерійо- вич Магдич. 2. Государственный архив Российской Федерации , ф. 102,оп. 204, д. 1908. 3. Галузевий державний архів Служби безпеки України в Сум- ській області, спр. П–1772. 4. Державний архів Сумської області, ф. Р-7641, оп. 1, спр. 431. 5. Журнал Глуховского уездного земского собрания на 1884 год. – Глухов, 1885. Кириевский В.Д., Магдич А.В.Украинский эсер Тит Ковбаса Статья подготовлена к 130-летию со дня рождения деяте- ля Украинской революции 1917–1921 гг. Тита Васильевича Кол- басы (1889–1931 рр.), политического заключенного (1908-1917 рр.), который в 27-летнем возрасте был избран 12(25) ноября 1917 г. по списку от Украинской партии социалистов-революционеров и Украинского крестьянского союза депутатом Всероссийского учре- дительного собрания от Черниговской губернии. Ключевые слова: учитель, эсер, тюрьма, ссылка, революция, выборы, болезни. Kyryievskyi V.D., Mahdіsh A.V. Ukrainian eser Tyt Kovbasa The article is prepared for the 130th anniversary of the birth of the activist of the Ukrainian Revolution of 1917–1921 Tyt Vasyl´ovych Kovbasa (1889–1931), a political prisoner (1908 –1917), who was elected at the age of 27 years on November 12(25) 1917 on the list of the Ukrainian Party of Socialist-Revolutionaries and the Ukrainian Peasant Union as a member of the All-Russian Constituent Assembly from the Chernihiv province. Key words: teacher, eser , prison, exile, revolution, elections, diseases. 18.02.2019 р. Рис. 8. Тит Ковбаса, 1930 р.

Український есер Тит Ковбаса

Репозитарії

Схожі ресурси