Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст.
За допомогою архівних та історичних джерел у статті розкривається соціально-економічний розвиток Батурина в міжвоєнний період 1920 –1939 рр.
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180954 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. / Р.І. Огієвська // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 309-312. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180954 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809542021-10-26T01:26:22Z Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. Огієвська, Р.І. Нова історія За допомогою архівних та історичних джерел у статті розкривається соціально-економічний розвиток Батурина в міжвоєнний період 1920 –1939 рр. С помощью архивных и исторических источников в статье раскрывается социально-экономическое развитие Батурина в 1920 –1939 гг. With the help of archival and historical sources, this article will reveal the socio-economic development of Baturyn in the interwar period of 1920–1939. 2019 Article Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. / Р.І. Огієвська // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 309-312. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180954 94 (477.51)«1920/1939» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Огієвська, Р.І. Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. Сіверщина в історії України |
| description |
За допомогою архівних та історичних джерел у статті розкривається соціально-економічний розвиток Батурина в міжвоєнний період 1920 –1939 рр. |
| format |
Article |
| author |
Огієвська, Р.І. |
| author_facet |
Огієвська, Р.І. |
| author_sort |
Огієвська, Р.І. |
| title |
Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. |
| title_short |
Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. |
| title_full |
Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. |
| title_fullStr |
Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. |
| title_sort |
соціально-економічний розвиток батурина у 20–30-х рр. xx ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180954 |
| citation_txt |
Соціально-економічний розвиток Батурина у 20–30-х рр. XX ст. / Р.І. Огієвська // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 309-312. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT ogíêvsʹkarí socíalʹnoekonomíčnijrozvitokbaturinau2030hrrxxst |
| first_indexed |
2025-07-15T21:23:56Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:23:56Z |
| _version_ |
1837749646932312064 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
309
ту Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 1999. –
Вип. VІІІ. – С.49–53
4. Дубовик В. Еволюція охорони права у вітчизняних територі-
альних громадах // Актуальні проблеми держави і права. Збірник
наукових праць. Випуск 69. – Одеса, 2013. – С. 125–132 .
5. Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського
уряду України. № 15. Відділ перший. 9 серпня 1924 р. – С. 319–347.
6. Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-селянського
уряду України. № 46. Відділ перший. 13 грудня 1924 р. – С. 851–876.
7. Державний архів Сумської області (далі – ДАЧО), ф.-Р. 4861,
оп. 1, спр. 49.
8. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924. –
Чернигов, 1924. – 165 с.
9. ДАЧО, ф.-Р. 4861, оп. 1, спр. 24.
Кужельная Е.В. Введение системы сельских исполнителей
на Шосткинщине в 1924–1925 годах
В статье исследуется процесс формирования и функциони-
рования системы сельских исполнителей на Шосткинщине в пе-
риод 1924–1925 годов, анализируется их численность. Приводят-
ся списки сельских исполнителей по населенным пунктам района.
Ключевые слова: сельские советы, сельские исполнители,
Шосткинский район.
Kuzhelna О.V. Introduction of the system of rural execu-
tors in Shostka district in 1924–1925
In the article covers a process of forming and functioning of the
system of rural executors is probed in Shostka district in 1924–1925,
the analysis of their quantity is conducted. Lists over of rural performers
of district are brought.
Key words: village soviets, rural executors, Shostka district.
17.02.2018 р.j
УДК 94 (477.51)«1920/1939»
Р.І. Огієвська
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
БАТУРИНА У 20-30-х рр. XX ст.
За допомогою архівних та історичних джерел у статті роз-
кривається соціально-економічний розвиток Батурина в міжво-
єнний період 1920 –1939 рр.
Ключові слова: Батурин, радянська влада, промисловість,
освіта, культура.
Сто років минуло відтоді, як на території України було
встановлено радянську форму державності. За декретом
від 6 січня 1919 р. Україна стала Українською Соціаліс-
тичною Радянською Республікою (УСРР). 10 березня було
розглянуто і затверджено проект першої Конституції Ра-
дянської України.
В Батурині радянську владу було встановлено у грудні
1919 р. Створюючи новий державний апарат, уряд УСРР
оголосив про ліквідацію всіх органів попередньої вла-
ди, розпуск судових установ, що призвело до змін у со-
ціальній структурі населення. Повноваження на місцях
передавали надзвичайним органам – ревкомам і ко-
мітетам бідноти, які утворювались з безумовних при-
хильників радянської влади. До складу Батуринського
волосного комітету бідноти увійшло 80 представників,
які почали організовувати трудящих на відбудову зруй-
нованого господарства. Під впливом радянської влади
поступово зникали сліди «старого» життя та змінював-
ся вигляд самого міста. На території Батурина станом
на 1920 р. знаходилося 882 двори, де мешкало 4200 осіб
(чоловіків – 2000, жінок – 2200), з яких 1462 особи скла-
дало працездатне населення [1, с. 460].
У березні 1920 р. відбулися вибори до Батуринської
сільської ради, яку очолив М.Г. Біліченко. У селах, се-
лищах та хуторах ради робітничих, селянських та чер-
воноармійських депутатів створювались з розрахунку
1 депутат на 100 жителів, але не менше 5 і не більше
50 депутатів на кожне поселення; строк повноважень
депутатів становив 3 місяці [2, с. 173]. До складу Бату-
ринської сільської ради увійшло 35 депутатів [3, с. 149].
Влітку 1920 р. був створений комітет незаможних селян
(КНС) як частина адміністративного механізму, запро-
вадженого урядом УСРР у формі тимчасових надзви-
чайних органів, наділених широкими повноваження-
ми. Комнезами займалися розподілом між бідняками
конфіскованих панських та надлишків куркульських
земель, знарядь праці, худоби, зерна, допомагали бід-
ноті обробляти землю і збирати врожай.
Влада УСРР зобов’язала жителів Батурина у примусо-
вому порядку здавати запаси зерна та інших сільсько-
господарських товарів за державними (украй низькими)
розцінками, а ринкова торгівля цими товарами забороня-
ла ся і розглядалася як спекулятивна. Така політика здо-
була назву «продовольча розкладка». Це була фактична
конфіскація товару в селян. Циркуляром від 11 травня
1920 р. Наркомпрод УСРР роз’яснив, що державна про-
дрозкладка є обов’язковою для виконання без права її
зменшення кожною волостю республіки. Для вилучен-
ня продовольства в Батурині була створена спеціальна
продовольча комісія [1, с. 459]. Вона брала безпосередню
участь у проведенні продрозкладки на території Бату-
ринської волості. З доповіді про перебіг продрозкладки
в Батурині відомо: «…принимались всякие администра-
тивные воздействия, не останавливались ни перед чем,
производились принудительные изъятия. Так же прини-
мался целый ряд других репрессивных мер» [1, с. 482].
Продрозкладка стала причиною голоду 1921–1923 рр.
У грудні 1921 р. голодувало 12% населення України, в
січні 1922 р. – 20%, а в травні – уже 48%, тобто не мен-
ше 10 млн. осіб. Особливо болісно цей голод відбився на
дітях. Маємо наступні відомості по Батурину про захво-
рювання внаслідок голоду з 1 січня по 1 червня 1922 р.:
«У восьми місцевих жителів зафіксовано загальне вис-
наження, двоє жителів Батурина захворіли на курячу
сліпоту, у десяти осіб діагностували цингу, ще у п’яти
місцевих та трьох приїжджих – гостре шлунково-киш-
кове захворювання [1, с. 479].
На початку 1923 р. Постановою ІІІ-ї сесії Всеукраїн-
ського центрального виконавчого комітету ВУЦВК було
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
310
запроваджено новий адміністративний поділ УРСР: 4-сту-
пеневий поділ (село, волость, повіт і губернія) замінено
3-ступеневим (сільрада, волрайон і округа). За цим по-
ділом у складі Конотопського округу Чернігівської гу-
бернії Української РСР з’явився Батуринський волосний
район, створений на території колишніх Батуринської і
Краснянської волостей. До нової адміністративно-тери-
торіальної одиниці увійшли населені пункти: Батурин,
Пальчики, Городище, Красне, Матіївка, Митченки, Нові
Млини, Обмачів, Кербутівка. 17 лютого 1935 року за ра-
хунок розукрупнення Бахмацького, Борзнянського і Ко-
нотопського районів був утворений Батуринський ра-
йон [4, с. 6]. Зі списку населених пунктів Батуринського
району відомо наступне: «Наименование волостного ра-
йона – Батуринский. Наименование волостного центра –
Батурин. В данном пункте проживает 4202 жителя. Бли-
жайшая от волостного центра станция железной дороги
и расстояние волостного центра от нее в верстах – ст. Ба-
хмач, 25 в. (18). В волостном центре имеется Батуринское
почтово-телеграфное отделение» [1, с. 491].
У грудні 1927 р. відбувся XV з’їзду ВКП(б), який увій-
шов в історію як з’їзд колективізації сільського господар-
ства. Виконуючи його рішення про поступовий добро-
вільний процес кооперації індивідуальних селянських
господарств у різні види кооперативних об’єднань,
партійна організація Батурина взялася за організацію
колгоспів. На початку 1928 р. в Батурині був створе-
ний ТСОЗ ім. 10-річчя Жовтня, куди увійшло 15 госпо-
дарств. Він мав 40 га орної землі.
У 1929 р. було створено сільсько-
господарську артіль ім. Сталіна,
яка через два роки вже об’єднува-
ла 363 господарства. За новоство-
реними господарствами закріпи-
ли 1212 га сільськогосподарських
угідь [3, с. 149]. Політика форсо-
ваної колективізації і розкурку-
лення сприяла тому, що в 1930 р.
зорганізувалася друга сільського-
сподарська артіль ім. Будьонного,
головою якої було обрано Кита-
євського. У 1931 р. створено тре-
тю артіль «Червоний маяк», голо-
вою якої став Ф.Д. Душа, у 1932
– четверту артіль ім. Шевченка
на чолі з С. Хвостиком [3, с. 149].
У 1929–1933 рр. відбувся дру-
гий сталінський комуністичний
штурм, спрямований на перетво-
рення багатомільйонного селян-
ства із власників на найману ро-
бочу силу шляхом колективізації
сільського господарства. Вона су-
проводжувалася такою жорсто-
кістю і страхіттям, що її можна
назвати війною сталінського режиму проти селянства.
Поштовхом до форсування колективізації стала хлібо-
заготівельна криза 1928 р. У постанові президії Бату-
ринського райвиконкому про перебіг хлібозаготівлі в
Батурині від 21 лютого 1929 р. зазначалось: «Вважати
за неприпустиме не стягнення самооподаткування та
дуже слабке надходження його, пропонувати сільрадам
та уповноваженим приступити негайно до примусо-
вого стягнення самооподаткування, складаючи описи
майна та передаючи в суд, закінчивши стягнення пов-
ністю в 5-денний термін. Притягнути до справи хлібо-
заготівлі усіх членів райвику» [1, с. 514].
У ході колективізації постало питання про долю за-
можних селян. Офіційна ідеологія зображувала їх як кур-
кулів, лютих ворогів радянської влади, жорстоких екс-
плуататорів. Під «розкуркулення» потрапляли не лише
заможні господарства, а й ті, які не погоджувалися йти
в колгоспи. Їх називали «підкуркульниками». Зі спис-
ку виселених куркульських родин Бахмацького райо-
ну відомо, що в Батурині у 1930 р. були розкуркулені
та виселені родини Івана Миколайовича Домашенка,
Бориса Леонтійовича Домашенка, Івана Леонтійовича
Домашенка, Якова Івановича Русакова [5, арк. 85–86].
Найжахливішим наслідком колективізації та продроз-
кладки став голод 1932–1933 рр. Розпочався новий тиск на
селян, що й так були доведені до відчаю і намагалися сабо-
тувати заготівлю хліба. 7 серпня 1932 р. ВЦВК і Раднарком
СРСР прийняв постанову «Про охорону майна державних
Рис. 1. Члени Батуринського волосного ревкому. Фото 1920 р.
ISSN 2218-4805
311
підприємств, колгос-
пів і кооперативів та
про зміцнення суспіль-
ної власності», згідно
якої передбачалося
суворе покарання за
розкрадання майна –
розстріл з конфіска-
цією або не менше де-
сяти років ув’язнення.
Зі спецзведення Бах-
мацького райвідділу
ДПУ до райкому КП(б)У
про розповсюдження в
Батурині чуток про го-
лод і війну відомо: «До
чого довела радвлада.
Все забрала, а тепер сі-
яти нічим як в артілі,
так і в одноосібників.
Скоро, як видно, загине
весь народ» [1, с. 519].
Для забезпечення
успішної колективізації та максимальної віддачі від кол-
госпів радянська влада послідовно здійснювала механі-
зацію сільського господарства через машинно-трактор-
ні станції (МТС). У 1932 р. в Батурині була організована
МТС з 15-ти тракторів, 5 з яких обслуговували колгос-
пи Батурина. 29 лютого 1936 р. 40 молодих трактористів
закінчили курси при Батуринській машинно-трактор-
ній станції. Всі вони зобов’язалися використати отри-
манні знання для роботи на колгоспних ланах [1, с. 526].
Партійна організація Батурина приділяла увагу роз-
витку освіти, культури, медицини. Було налагоджено ро-
боту лікарні. У звіті про діяльність Батуринської медич-
ної дільниці за 1924 рік, складеному завідувачем, лікарем
Василем Івановичем Дубравою, зазначено, що радіус її
обслуговування становить 9 км. На території проживає
48000 населення, фельдшерських пунктів немає. Лікар-
ня має 10 ліжок для хворих та аптеку. В Батуринській лі-
карні працює 1 лікар, 1 фельдшер, 1 фельдшер-акушер,
1 шкільний фельдшер та 2 представники обслуговуючо-
го персоналу. У 1939 р. було відкрито хірургічне відділен-
ня на 15 ліжок, після чого Батуринська лікарня стала на-
лічувати 50 стаціонарних ліжок [6, с. 211].
На зміну більшості діючих до революції освітніх закладів
прийшли навчально-виховні установи радянського зразка.
У 1920 р. Наркоматом УСРР було видано постанову «Про за-
провадження в життя єдиної трудової школи», згідно якої
єдина трудова школа мала були семирічною і поділятися на
два ступені: перший (чотири класи) і другий (три класи). Піс-
ля закінчення школи другого ступеню діти могли продов-
жити навчання у професійно-технічних школах. У Батури-
ні було відкрито дві семирічні трудові школи. У школі № 1
налічувалось 5 старших груп, де навчалося 184 учні, у школі
№2 – 4 групи і 177 учнів. Навчання проводилось українською
мовою згідно затвердженого єдиного виховно-навчального
плану в одну зміну. У трудових школах працювало 11 вчите-
лів. Для отримання освіти дорослим населенням при шко-
лах були запроваджені вечірні курси [1, с. 466]. У 1932 р. було
відкрито середню школу, в якій навчалося 600 учнів, та фі-
ліал бахмацького робітфаку. Батуринський вечірній робіт-
фак знаходився в приміщенні Покровської церковно-пара-
фіяльної школи. Його очолював Ф.Я. Бондар. Педагогічний
колектив складався з 5-ти вчителів: Н.І. Тарана, М.З. Небо-
щицького, М.І. Пащенка, П.П. Косенка, І.Д. Троїлова [7, арк. 2].
Окрім навчальних закладів, вплив на виховання ра-
дянської людини та популяризацію ідейних настанов но-
вої влади забезпечувала друкована література, в першу
чергу преса. З 1935 р. у Батурині почала виходити район-
на газета «Сталінський шлях», яка стала дієвим засобом
впливу на місцевих жителів, а завдяки різним формам
контролю та систематичним агітаційним кампаніям пе-
ретворилась на важливу складову їхнього повсякдення.
Зусиллями батуринської інтелігенції був створений осе-
редок національної культурно-освітньої організації «Про-
світа». У своїй доповіді член бюро Конотопського повіткому
КП(б) Г. Авраменко зазначив: «Батуринський волисполком
в своем составе хороший, надежный, таковой является пар-
тийным, имеется клуб, где имеется некоторая литература.
Есть «Просвита», которая ставит спектакли, но таковая яв-
ляется чисто национального направления» [1, с. 461]. Пред-
ставники товариства «Просвіти» організовували бібліоте-
ки, драмгуртки, хорові колективи, лекторії, налагоджували
видавничу справу, розповсюджували українські книги, га-
зети, часописи. Вони охоче виступали перед масовою ауди-
торією, на мітингах, святкуваннях ювілеїв, пам’ятних дат.
Рис. 2. Другий випуск Батуринської семирічної школи. Фото 1926 р.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
312
У 1923 р. в Батурині було відкрито сільбудинок та літ-
ній театр [1, с. 487]. У новоствореному Батуринському
партійному сільбудинку імені Загиблих воїнів діяли
гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, читались
лекції. Кожної неділі товариство «Просвіта» ставило
спектаклі для червоноармійців. При сільбудинку зна-
ходився народний театр, вистави якого могли бачити
відразу 200 чоловік [1, с. 503]. Культурний простір міста
вдало доповнював краєзнавчий музей, створений това-
риством бджолярів імені П.І. Прокоповича у 1925 р. в
будинку В.Л. Кочубея. У 1932 р. у зв’язку з масовою ко-
лективізацією музей припинив свою діяльність. У ли-
стопаді 1937 р., для закріплення у масовій свідомості
жителів Батурина значимості нової влади, на площі біля
районного клубу (територія сучасного Майдану Геть-
манської слави) було встановлено пам’ятник В. Леніну.
Радянська влада з перших днів свого утвердження в
Україні вела відкриту антицерковну атеїстичну полі-
тику. Духовність і церква оголошувалися ворогами но-
вої влади. Для викорінення релігії із свідомості нової
людини, у Батурині була створена Спілка войовничих
безбожників (СВБ), до складу якої увійшло 11 активіс-
тів, що проводили антирелігійну кампанію у колгоспах,
місцевих установах та школах [1, с. 536]. Влітку 1937 р.
за рішенням загальних зборів антирелігійних активіс-
тів Батурина Воскресенську церкву закрили, розібра-
ли кам’яну огорожу, із дзвіниці і бані зняли позолочені
хрести, встановивши на їхньому місці червоні прапо-
ри, а храм всередині переобладнали під театр [8, с. 4].
На зміну традиційним, передусім релігійним, свя-
там запроваджувалися нові – революційні, що стали
«червоними днями календаря». Вони проводились з
особливим розмахом і неодмінними атрибутами: пла-
катами, гаслами, портретами партійних діячів, урочи-
стою ходою, святковими демонстраціями.
Таким чином, можна зробити висновок, що політика
радянської влади призвела до жахливих наслідків у со-
ціально-економічній сфері Батурина. Новостворені кол-
госпи не справлялися з покладеними на них функціями,
зокрема з виконанням хлібозаготівельних планів. Суціль-
на колективізація позбавила жителів Батурина статусу
власника і господаря, особистого управління сільсько-
господарським виробництвом. Накладена на колгоспи
непомірна продрозверстка, жорстка регламентація гос-
подарської діяльності спричинила глибоку деградацію
продуктивних сил села. Організований ВКП(б) голодо-
мор в Україні знищив мільйони людей і завдав нищів-
ного удару національній культурі через українське село
– носія і хранителя традицій та звичаїв.
ПОСИЛАННЯ
1. Батурин: сторінки історії: Збірник документів і мате-
ріалів / Чернігівський національний педагогічний універси-
тет ім. Т.Г. Шевченка та ін.; Редкол.: Коваленко О.Б. [та ін.];
Вид. 2-е, доп. – Чернігів: Вид. Лозовий В.М., 2012. – 882 с.; 30 іл.
2. Історія держави і права Української РСР (1917–1960). – К.,
1961. – 366 c.
3. Історія міст і сіл Української РСР: в 26 томах Чернігівська
область / Ред. колегія: Дериколенко О.І., Бутько О.Г. [та ін.]. –
К., 1972. – 779 с.
4. Саєнко Н.А. Батуринський район: адміністративний аспект
// Слово «Гетьманської столиці». – 2018. – № 6(69). – С. 6.
5. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф.
Р-883, оп. 1, спр. 6.
6. Лікарня гетьманської столиці / В.Г. Нікітін, М.І. Терех: Мін-
во культури України, Нац. істор.- культ. заповідник «Гетьманська
столиця». – Ніжин: ПП Лисенко М.М., 2016. – 252 с.
7. ДАЧО, ф. Р-6123, оп.1, спр. 223.
8. Шкляр М. Пам’ятне місце // Радянське село. – 1970. –
№ 1(5781). – С. 4.
Огиевская Р.И. Социально-экономическое развитие
Батурина в 20–30-х гг. XX в.
С помощью архивных и исторических источников в статье раскрыва-
ется социально-экономическое развитие Батурина в 1920 –1939 гг.
Ключевые слова: Батурин, советская власть, промышлен-
ность, образование, культура.
Ohievska R.І. Socio-economic development of Baturyn in
the 20-30’s of XX century
With the help of archival and historical sources, this article will
reveal the socio-economic development of Baturyn in the interwar
period of 1920–1939.
Key words: Baturyn, Soviet power, industry, education, culture.
05.04.2019 р.j
УДК 94(477.52)329.361«192/193»
Ю.А. Шишкіна
АНТИРЕЛІГІЙНА ПОЛІТИКА НА
ГЛУХІВЩИНІ У 20–30-х рр. XX ст.:
ЛИСТУВАННЯ НКВС ІЗ
АДМІНІСТРАТИВНИМ ВІДДІЛОМ
ГЛУХІВСЬКОГО ОКРВИКОНКОМУ
У статті досліджуються матеріали Народного комісаріа-
ту внутрішніх справ Української РСР, а саме листування НКВС
із Адміністративним відділом Глухівського Окрвиконкому з пи-
тань релігійних громад, висвітлюються загальнодержавні про-
цеси антирелігійної політики на регіональному рівні, зокрема на
Глухівщині у 20–30-х рр. XX ст.
Ключові слова: НКВС УРСР, молитовний будинок, релігійна
громада, релігійні треби, культове майно.
За часів радянської влади в Україні при Тимчасовому
робітничо-селянському урядові діяв відділ внутрішніх
справ, який із 29 січня 1919 р. називався Народним ко-
місаріатом внутрішніх справ УРСР (НКВС УРСР). Органа-
ми НКВС на місцях були відділи управління при губерн-
ських і повітових виконавчих комітетах.
Комісаріат керував справами внутрішнього управлін-
ня і охорони порядку. Структуру наркому складали від-
діли: загальний, видавничий, статистичний, іноземний,
фінансовий, ЗАГС, місцеве управління, Всеукраїнська
надзвичайна комісія (ВУНК), управління справами і ко-
легія НКВС. Cеред іншого, під постійним наглядом коле-
гії НКВС перебувала і релігійна діяльність, яка була доз-
|