Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні

Стаття присвячена особливостям висвітлення життя та діяльності репресованого українського історика та громадського діяча В. Дубровського (1897−1966) в його мемуарах та мемуарах сучасників. Зроблено спробу систематизувати та схарактеризувати опубліковані науковцем мемуари....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Казимір, В.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2019
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Нова історія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180961
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні / В.А. Казимір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 347-350. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180961
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1809612021-10-26T01:26:23Z Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні Казимір, В.А. Нова історія Стаття присвячена особливостям висвітлення життя та діяльності репресованого українського історика та громадського діяча В. Дубровського (1897−1966) в його мемуарах та мемуарах сучасників. Зроблено спробу систематизувати та схарактеризувати опубліковані науковцем мемуари. Статья посвящена особенностям освещения жизни и деятельности репрессированного украинского историка и общественного деятеля В. Дубровского (1897–1966) в его мемуарах и воспоминаниях современников. Сделана попытка систематизировать и охарактеризовать опубликованные ученым мемуары. The article is devoted to the peculiarities of coverage of life and activities of the repressed Ukrainian historian and public figure V. Dubrovskyi (1897–1966) in memoirs. An attempt was made to systematize and characterize the scientist’s memoirs. 2019 Article Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні / В.А. Казимір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 347-350. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180961 94(477.51−25)«19» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Казимір, В.А. Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена особливостям висвітлення життя та діяльності репресованого українського історика та громадського діяча В. Дубровського (1897−1966) в його мемуарах та мемуарах сучасників. Зроблено спробу систематизувати та схарактеризувати опубліковані науковцем мемуари.
format	Article
author	Казимір, В.А.
author_facet	Казимір, В.А.
author_sort	Казимір, В.А.
title	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні
title_short	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні
title_full	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні
title_fullStr	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні
title_full_unstemmed	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні
title_sort	мемуари як джерело інформації про життя та діяльність василя дубровського в україні
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2019
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180961
citation_txt	Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні / В.А. Казимір // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 347-350. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kazimírva memuariâkdžereloínformacííprožittâtadíâlʹnístʹvasilâdubrovsʹkogovukraíní
first_indexed	2025-07-15T21:24:47Z
last_indexed	2025-07-15T21:24:47Z
_version_	1837749698534834176
fulltext	ISSN 2218-4805 347 79. Відродження (Ромни). – 1943. – 4 червня. 80. Відродження (Ромни). – 1942. – 4 грудня. 81. Відродження (Ромни). – 1943. – 26 січня. 82. Сумський вісник. – 1942. – 12 червня. 83. Сумський вісник. – 1942. – 16 серпня. 84. Новий час (Шостка). – 1942. – 11 жовтня. 85. Сумський вісник. – 1943. – 6 січня. 86. Новий час (Шостка). – 1943. – 10 січня. 87. Сумський вісник. – 1942. – 12 липня. 88. Відродження (Ромни). – 1943. – 7 травня. 89. Голос Охтирщини. – 1943. – 30 червня 90. Голос Охтирщини. – 1943. – 1 серпня 91. Сумський вісник. – 1943. – 15 серпня. 92. Відродження (Ромни). – 1943. – 29 червня. 93. Голос Охтирщини. – 1943. – 23 травня. 94. Голос Охтирщини. – 1942. – 16 жовтня. 95. Сумський вісник. – 1942. – 1 липня. 96. Сумський вісник. – 1942. – 3 травня. 97. Відродження (Ромни). – 1942. – 28 квітня. 98. Сумський вісник. – 1942. – 7 серпня. 99. Сумський вісник. – 1942. – 5 серпня. 100. Голос Охтирщини. – 1942. – 27 серпня. 101. Голос Охтирщини. – 1942. – 2 липня. 102. Відродження (Ромни). – 1943. – 6 квітня. 103. Голос Охтирщини. – 1942. – 14 червня. 104. Голос Охтирщини. – 1942. – 4 жовтня. 105. Сумський вісник. – 1942. – 9 жовтня. 106. Голос Охтирщини. – 1942. – 19 квітня. 107. Голос Охтирщини. – 1942. – 11 червня. 108. Сумський вісник. – 1942. – 14 жовтня. 109. Последние известия (Шостка). – 1942. – 3 жовтня. 110. Новий час (Шостка). – 1942. – 15 листопада. 111. Відродження (Ромни). – 1943. – 22 січня. 112. Голос Охтирщини. – 1943. – 27 травня. 113. Сумський вісник. – 1942. – 7 червня. 114. Відродження (Ромни). – 1943. – 24 серпня. Горох Н.В. Политическая карикатура на страницах оккупационной прессы: Сумская область (1941–1943 гг.) Статья посвящена выяснению роли и места политической ка- рикатуры в формировании информационного пространства на территории Сумской области в годы Второй мировой войны. Ана- лиз визуальных образов, размещенных на страницах оккупацион- ной прессы, способствует раскрытию концепции идеологических манипуляций нацистского режима, позволяет оценить их влияние на процесс формирования архетипов восприятия как на население оккупированной Украины, так и на современников. Ключевые слова: политическая карикатура, оккупационная пресса, Сумская область. Horoh M.V. The political caricature on the pages of the oc- cupational press: Sums’ka oblast’ (1941–1943) The article is devoted to the clarifi cation of the political caricature’s role and position in the forming of the informational space on the Sums’ka oblast’ territory during World War II. The analysis of the visual images on the pages of the occupational press helps to reveal the concept of ideological manipulations of the Nazi regime. It also helps to evaluate their infl uence on the forming of the perception archetypes of both people of occupied Ukraine and people who live nowadays. Key words: political caricature, occupation press, Sumy region. 11.02.2019 р. УДК 94(477.51−25)«19» В.А. Казимір МЕМУАРИ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНФОРМАЦІЇ ПРО ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВАСИЛЯ ДУБРОВСЬКОГО В УКРАЇНІ Стаття присвячена особливостям висвітлення життя та діяльності репресованого українського історика та громадського діяча В. Дубровського (1897−1966) в його мемуарах та мемуарах сучасників. Зроблено спробу систематизувати та схарактеризу- вати опубліковані науковцем мемуари. Ключові слова: В. Дубровський, мемуари, Україна, Чернігів. В останні десятиліття в українській історіографії на- мітилася тенденція не лише описувати життя та діяль- ність історичної особистості, але й репрезентувати по- стать у просторово-часовому вимірі, використовуючи мемуари та характеристики сучасників. Уродженець Чернігова Василь Васильович Дубров- ський (1897–1966) – історик, педагог, архівіст, музеєз- навець, краєзнавець, сходознавець, який жив та плідно працював в Україні, але, пройшовши крізь жорна по- літичних репресій, у 1943 р. емігрував, остаточно осе- лившись у США. В. Дубровський уособлював поколін- ня творців «червоного Ренесансу», які стали жертвами політичних репресій, але, навіть розчарувавшись у ра- дянській системі за її підступність, переживши репресії 1930-х рр., витримавши окупаційні негаразди та виму- шено емігрувавши, жив із Україною в серці до остан- нього подиху. Він власним прикладом мотивував роди- ну та нащадків спілкуватися українською. Відтак, метою даної розвідки є систематизація й типо- логізація знайдених мемуарів, що стосуються життя та ді- яльності В. Дубровського в Україні, й визначення інфор- мативності його власних спогадів. Значимість мемуарної спадщини В. Дубровського відзначали Л. Биковський [1 с. 92], Г. Курас [2, с. 144; 3, с. 145], О. Коваленко [2; 4, с. 106], В. Ткаченко [5, с. 132– 134], які займалися упорядкуванням біографії вченого, розглядали його постать у контексті розвитку краєзнав- чого руху та оприлюднили кілька мемуарних студій на- уковця. І. Матяш розглядала доробок В. Дубровського в галузі архівознавства [6, с. 122–130], М. Дмитрієнко та О. Ясь ‒ його внесок в охорону пам’яток культури в Укра- їні [7, с. 368]. У 2018 р. вийшла друком монографія В. Ка- зимір «Правда і добра воля переможуть. Життя та діяль- ність Василя Дубровського в Україні (1897‒1943)», у якій оприлюднено окремі мемуари В. Дубровського, що стосу- валися його перебування в Україні [8]. Водночас створе- ний В. Дубровським цикл спогадів, які належать до кра- щих зразків вітчизняної мемуаристики ХХ ст., ще й досі не був систематизований та введений до наукового обі- гу повністю, оскільки оприлюднений фрагментарно й на сторінках важкодоступних для сучасного дослідника пе- ріодичних видань української еміграції. Модерна історіографія вимагає від дослідників не j Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 348 лише написання розгорнутої біографії, перерахуван- ня та уточнення окремих фактів, дат, але й поглибле- ного вивчення особистості людини, її психологічних особливостей, індивідуальних рис характеру. Кінець ХХ – поч. ХХІ ст. позначився розсекреченням архівних документів та можливістю вивчати он-лайн відскано- вані матеріали зарубіжної періодики, а це означає, що історикам став доступним цінний матеріал просопогра- фічного характеру, уможливлюючи створення «живих» портретів. Відтак є сприятливі умови систематизува- ти та використати мемуари В. Дубровського та спога- ди його сучасників для доповнення «сухого» життєпи- су вченого «живими» фактами, сукупністю позитивних і негативних сторін біографії в Україні. Загалом, залучені до вивчення життя та діяльності В. Дубровського писемні джерела, документальні й нара- тивні, можна умовно розподілити на кілька груп. Першу групу становлять нормативно-правові акти, які визначали напрями культурного будівництва в Україні у 1920 − на початку 1930-х рр., безпосередню участь в яко- му брав В. Дубровський. До другої групи джерел увійшла різнопланова за своїм функціональним призначенням діловодна документація. Третю групу джерел становлять матеріали слідства − документальний комплекс кримінальної справи у трьох томах, порушеної проти групи харківських вчених-гу- манітаристів у 1933 р. В. Дубровський вважався одним із керівників харківського філіалу «контрреволюционной организации, ставившей своей целью путем вооружен- ного восстания свержение советской власти» [9, арк. 140]. Четверта група − епістолярні джерела. Доступна нам епістолярна спадщина В. Дубровського представлена, насамперед, його листами до митрополита Іларіона [10, с. 140−211], М. Грушевського та серією відкритих листів М. Могилянському, які містять унікальну інформацію про стосунки вченого з колегами та його творчі плани. В осо- бистому фонді Г. Кураса у Держархіві Чернігівської об- ласті (ф. Р–9044) знаходяться копії листів В. Дубровсько- го до Ф. Бульбенка, В. Міяковського, Л. Биковського та ін. До п’ятої групи увійшли праці В. Дубровського − по- над 230 книг, статей, рецензій та публікацій, виданих в Україні та за кордоном, у яких відображено наукові й суспільно-політичні погляди вченого. Умовно їх можна розподілити таким чином: наукові студії, науково-по- пулярні розвідки, рецензії, замітки, літературні твори та переклади [8, с. 293−302]. До шостої групи використаних джерел, які уможлив- люють «оживлення» сторінок біографії В. Дубровсько- го та доповнення просопографічного портрету вчено- го, можна віднести мемуари та щоденники. Особливий інтерес становлять спогади В. Дубровського. Це, пере- дусім, тематичні «Листи переміщеного спостерігача», «Через 20 років», «Лісковиця», «Мала Перещепина» та ін., написані вченим під час перебування у Німеч- чині та США [8, с. 28]. Частково вони побачили світ у 1961−1965 рр. на сторінках еміграційної періодики, зо- крема, у газетах «Наш клич» (Буенос-Айрес, Аргентина), «Новий літопис» (Вінніпег, Канада), «Свобода» (Нью- Йорк, США), «Проблеми» (Мюнхен, Німеччина), «Меч і Воля» (Мюнхен, Німеччина), «Євангельський Ранок» (Детройт, США), «Церква й життя» (Чикаго, США), «На чужині», «Українські вісті» (Новий Ульм, Німеччина) та ін. [8, c. 208]. В Україні окремі спогади В. Дубровського були опубліковані В. Курасом, О. Коваленком та В. Ка- зимір [3; 8, с. 208–278]. Мемуари В. Дубровського відтворюють маловідомі ас- пекти життя вченого від дитинства до еміграції. Дореч- но буде тематично систематизувати мемуари В. Дубров- ського. Зазначимо, що найбільше уваги вчений приділяв спогадам про малу батьківщину: «Тут було надзвичайно: тут можна було пізнавати красу Божого світу з дитячих літ. Як тільки ви сходили на Гору, перед вами розгорталася панорама всієї Лісковиці й поза нею аж до лісу Святого… Отже, вся Лісковиця, з прилеглими до неї луками, на цій невеликій, замкненій природніми межами рівнині, була як на долоні» [8, с. 268–272]. На жаль, будинок, у якому ви- ріс В. Дубровський, знесли під час будівництва Меморіа- лу Слави у 1980-х рр. Тугу за Батьківщиною засвідчують також і псевдоніми, які В. Дубровський використовував у еміграції, − В. Лісковицький, Іллінський, В. Чорногай, І. Захаревський-Лісковицький [11, с. 8]. Відповідно до мемуарів, значний вплив на формуван- ня світогляду науковця мала унікальна атмосфера старо- винного Чернігова з його багатою історією та визначни- ми пам’ятками старовини. У мемуарах В. Дубровський часто згадував величні храми та церкви, а також народ- ну обрядовість, яка у «рідному Чернігові на початку ХХ- го століття була ще в повній силі». Автор також емоційно згадує духовну семінарію, в якій навчався [8, с. 273–278]. Не оминув увагою В. Дубровський у спогадах і подро- биці своєї роботи в радянських установах Чернігова (1919–1925 рр.) та Харкова (1925–1933). Опублікова- ні на сторінках еміграційної газети «Наш клич» мемуари В. Дубровського дають можливість реконструювати досі не- відомі факти його біографії під час перебування в окупова- них Харкові, Києві та Львові (1941−1943 рр.). Відтворені сторінки життя В. Дубровського засвідчують його активну участь не лише у громадському житті, а й у соціальних та культурно-освітніх процесах тієї трагічної доби на терито- рії України [8, c. 213–242, 293–302; 12; 13; 14; 15; 16; 17; 18]. Навіть після евакуації В. Дубровський не забував про «Просвіту» й листи до колишніх членів харківської «Просвіти» підписував як її голова. У вітальній листів- ці з нагоди Нового 1946 року В. Дубровський висловив сподівання, що друзі-просвітяни, переживши війну та окупацію, дадуть собі раду і в мирний час. Він зауважив, що «розпорошені недолею по чужих землях, ми всюди і завжди відчуваємо свою моральну Єдність» [19, арк. 1]. Унікальним джерелом інформації про перебування В. Дубровського у другому відділі Бамлагу, де він відбу- ISSN 2218-4805 349 вав покарання з червня 1933 р. до лютого 1936 р., є спо- гади «2-й Відділ БАМЛАГ’у ГПУ-НКВД», опубліковані у 1964 р. частинами на шпальтах газети «Наша Батьківщи- на» (Нью-Йорк, США) [20], а наступного 1965 р. − окре- мою книгою в серії «Мемуарна бібліотека» видавни- цтва «Наша Батьківщина» [21]. Чимало цікавої інформації у своїх мемуарах В. Дубров- ський залишив і про своїх сучасників: Миколу Скрип- ника [22], митрополита Василя Липківського [23], Ми- киту Хрущова [24], Дмитра Яворницького [25], Павла Тичину [26] та інших. Цінні відомості про формування особистості та станов- лення В. Дубровського як науковця містять його спогади про професорів Г. Максимовича [27], В. Ляскоронсько- го [28], Д. Багалія [29] − учителів і наставників майбутньо- го вченого, а також М. Петровського [30] − товариша по навчанню в Чернігівській духовній семінарії і Ніжинсько- му історико-філологічному інституті князя Безбородька. Ю. Кочубей [31] зробив акцент на доробку в галузі тюр- кології, ввівши до наукового обігу більшість праць вченого сходознавчого спрямування. На часі вивчення мемуарів В. Дубровського, що стосуються всесвітньої історії, аналі- тики радянської преси, тодішньої геополітичної ситуації. Значний інтерес становлять також згадки про В. Дубровського у спогадах і щоденниках його сучасників. Цікаву інформацію про життя в окупованому Харкові містять спогади письменника А. Любченка [32, с. 30], адвоката О. Семененка [33, с. 11, 152, 154, 157, 171]. Діяльність громадських організацій, зокрема харківської «Просвіти» на чолі з В. Дубровським, висвітлено у мемуарах О. Соловей [34, с. 111], Ю. Шевельова [35 с. 325], Л. Дражевської [36, с. 78−82] та Ю. Семенка [37, с. 41−54]. У спогадах Л. Биковського [11, с 12−13] йдеться про від’їзд родини Дубровських з України на чужину в пошуках кращої долі. Мемуарна література відображає суб’єктивні погля- ди й оцінки авторів, містить деякі неточності. Проте, судячи з характеристик сучасників, В. Дубровський за- рекомендував себе як кваліфікований науковець, гар- ний організатор та досвідчений педагог-новатор. Шкала оцінок його особистісних якостей як людини варіюєть- ся у спогадах і щоденниках від нейтральних до схваль- но-позитивних. Виняток становить опублікований А. Бе- режиною щоденник Ф. Ернста [38, с. 61−137] зі згадкою вдови останнього про «донос» В. Дубровського на її чо- ловіка. Це, до речі, стало приводом для подекуди нега- тивної характеристики В. Дубровського у працях С. Бі- локоня та деяких інших сучасних дослідників. Проте Ю. Кочубей характеризує описані у щоденнику події як «інцидент бюрократичного штибу, який «доносом» ніяк вважати не маємо права» [31, с. 7]. Під час написання біографії вченого, спираючись весь комплекс джерел загалом та враховуючи мемуари, міс- це вченого у громадсько-політичному й науковому жит- ті України 20−40-х рр. ХХ ст. доцільно визначити за до- помогою концепту «людина другого плану». Він належав до представників національної інтелектуальної еліти, ко- трі перебували на проміжному щаблі між безпосередні- ми «творцями історії» і загалом «безмовних спостеріга- чів», оскільки, зважаючи на арешт та заслання, не зміг повною мірою реалізувати свій потенціал. Отже, мемуари В. Дубровського є унікальним джере- лом, яке охоплює кілька тематичних блоків: Чернігівщи- на, спогади про життя та діяльність у Чернігові та Харко- ві, репресії та заслання, окупаційні реалії, спогади про визначних сучасників. Незважаючи на те, що просопографічна інформація у «листах переміщеного спостерігача» та мемуарній спадщині сучасників В. Дубровського подекуди фрагментарна та потребує уточнень з інших джерел, вона дає підстави стверджувати, що перед нами непересічна постать, становлення якої перервало втручання «тоталітарної машини». Навіть в еміграції В. Дубровський щиро вболівав за Україну та з теплотою згадував «українські» сторінки життя. Щирість описаного у мемуарному доробку патріотизму доведено нащадками автора. Донька В. Дубровського Світлана, співачка за професією, проживши більшу частину життя в Німеччині, пишається українським корінням. Онуки, Оксана, архітекторка, та Олег, адвокат, правнучка Ліна, студентка, вільно спілкуються українською та активно працюють у молодіжній українській скаутській організації «Пласт». ПОСИЛАННЯ 1. Биковський Л. Василь Дубровський (1897–1966): [Некролог] // Український історик. 1966. – Ч. 1–2. – С. 92–97. 2. Коваленко О., Курас Г. Михайло Грушевський: тиждень в Чер- нігові // Сіверянський літопис. – 1999. – № 1. – С. 144–156. 3. Дубровський В. Уривки зі споминів / Публікація і передмо- ва Г. Кураса // Сіверянський літопис. – 2000. – № 6. – С. 145–150. 4. Коваленко О.Б. На варті духовних скарбів України: архівісти Чернігівщини 20–30-х рр. // Сіверянський літопис. – С. 106–112. 5. Ткаченко В. Історичне краєзнавство: Чернігово-Сіверщи- на у перше пожовтневе двадцятиріччя. – К.: Знання, 2007. – 215 с. 6. Матяш І. Особа в українській архівістиці: Біографічні нари- си. – К., 2001. – 226 с. 7. Дмитрієнко М., Ясь О. Українське пам’яткознавство і музе- єзнавство в науковій спадщині В. Дубровського // Історичне кра- єзнавство в Україні: традиції і сучасність: Матеріали VII Всеукра- їнської наукової конференції з історичного краєзнавства. – К., 1995. – Частина II. – С. 368–370. 8. Казимір В. «Правда і добра воля переможуть». Життя та ді- яльність Василя Дубровського в Україні (1897–1943): монографія. – Харків-Чернігів, 2018. – 312 с. 9. Державний архів Харківської області, ф. Р–6452, оп. 3, спр. 656, 253 арк. 10. Листування митрополита Іларіона (Огієнка) / [упорядник Ю. Мицик]. – К: Видавничий дім «Києво-Могилянська Акаде- мія», 2006. – 566 с. 11. Биковський Л. Ваймарські часи: спомини 1945 р. Денвер-Ко- лорадо: Український суходоловий інститут, 1970. – Ч. 23. – 52 с. 12. Дубровський В. Суспільна опіка й ми (З спогадів «Через 20 ро- ків») // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1964. – 3 грудня. – С. 5. 13. Дубровський В. Дипломатія без держави й уряду («З спо- гадів через 20 років») // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1963. – Ч. 5. – 31 січня. – С. 5. 14. Дубровський В. «Герренфольк» і «унтерменші» (З спогадів «Через 20 років») // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1963. – Ч. 21. – 20 червня. – С. 5. 15. Дубровський В. Гімназія Харківської «Просвіти» (З спо- гадів через 20 років) // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 10 травня. – С. 5. 16. Дубровський В. В оточенні небезпеки (З спогадів «Че- рез 20 років») // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 13 вересня. – С. 5. Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 350 j 17. Дубровський В. Відновлення Харківської «Просвіти» // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 15 березня. – С. 5. 18. Дубровський В. Харківський український громадський ко- мітет на другому етапі (З спогадів «Через 20 років») // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 6 вересня. – С. 5. 19. Державний архів Чернігівської області, ф. Р.–9044, оп. 1, спр. 83, арк. 1. 20. Дубровський В. Другий відділ Бамлагу’у ГПУ-НКВД // Наша Батьківщина. – 1946. – № 41–42. – С. 4−8; № 45–46. С. 3−6; № 47– 48. С. 3−5; № 49–50. С. 3−5, 8; № 51–52. С. 4−6. 21. Дубровський В. Другий відділ Бамлагу’у ГПУ-НКВД. – Нью- Йорк: Наша Батьківщина, 1965. – 79 с. 22. Дубровський В. Микола Скрипник. Як я його бачив (фраг- мент спогадів) // Український збірник (Мюнхен, Німеччина). – Кн. 10. – 1957. – С. 143−161. 23. Дубровський В. Св. Апостол Павло й митрополит Василь Лип- ківський // Церква й життя (Чикаго, США). – 1961. – Ч. 6/27. – С. 9–11. 24. Дубровський В. Доктрина Хрущова (Листи переміщено- го спостерігача) // Наш Клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 15 березня. – С. 5. 25. Дубровський В. Дмитро Іванович Яворницький (спогад) // Новий літопис (Вінніпег, Канада). – 1964. – № 13. – Вип. 4. – С. 19–38. 26. Дубровський В. Одвертий лист до Павла Григоровича Тичи- ни // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1964. – 20 серпня. – С. 5. 27. Дубровський В. Мій учитель – професор Г.А. Максимович (спогад) // Український історик. – 1964. – № 4. – С. 30–36. 28. Дубровський В. Професор В.Г. Ляскоронський // Україн- ський історик. – 1965. – № 3–4 (7–8). – С. 48–52. 29. Дубровський В. Академік Дмитро Іванович Багалій (1857−1932) (сторінка з спогадів) // Календар-альманах «Відро- дження» на 1960 р. Буенос-Айрес, 1959. – С. 28−50. 30. Дубровський В. Спогад про професора М.Н. Петровського // Український історик. – 1964. – № 2–3. – С. 21–26. 31. Кочубей Ю.М. В.В. Дубровський (1897−1966) як сходозна- вець. – К.: Інститут сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України, 2011. – 544 с. 32. Щоденник Аркадія Любченка / [упорядник Ю. Луцький]. – Львів; Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць, 1999. – 384 с. 33. Семененко О.П. Харків, Харків…– Харків; Нью–Йорк: Ви- дання часопису «Березіль»; М.Р. Kots, 1992. – 158 с. 34. Соловей О. Харків. Окупація // Березіль. – 1993. – № 1. – С. 108−119. 35. Шевельов Ю.Я. − мене − мені… (і довкруги) (спогади). – Харків; Нью-Йорк: Видання часопису «Березіль»; Видавництво М.П. Коць, 2001. – Т. 1. – 429 с. 36. Дражевська Л. Совєтський терор проти української інте- лігенції в 1930-х роках (Очима очевидця) // Український засів: Часопис національної інтелігенції. – Х., 1993. – Ч. 5. – С. 78−82. 37. Семенко Ю. В.А. Доленко. В Харкові під німецьккою оку- пацією // Пам’яті В.А. Доленка. Мюнхен: Союз Земель Соборної України; Селянська партія, 1975. – С. 41−54. 38. Білокінь С. Щоденник Федора Ернста // Пам’ять століть. – К., 1995. – № 3–4. – С. 61–137. Казимир В.А. Мемуары как источник о жизни и деятельности Василия Дубровского Статья посвящена особенностям освещения жизни и деятель- ности репрессированного украинского историка и общественно- го деятеля В. Дубровского (1897–1966) в его мемуарах и воспоми- наниях современников. Сделана попытка систематизировать и охарактеризовать опубликованные ученым мемуары. Ключевые слова: В.В. Дубровский, мемуары, Украина, Чернигов. Kazymir V.A. Memoirs as a source of life and activities of Vasyl Dubrovskyi The article is devoted to the peculiarities of coverage of life and activities of the repressed Ukrainian historian and public fi gure V. Dubrovskyi (1897–1966) in memoirs. An attempt was made to systematize and characterize the scientist’s memoirs. Key words: V.V. Dubrovskyi, memoirs, Ukraine, Chernihiv. 02.03.2019 р. УДК 94(477.51):322(47+57)]«1953/1964» Ф.А. Юхно ЗНЯТТЯ З РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВОСЛАВНИХ ГРОМАД НА ЧЕРНІГІВЩИНІ У 1953–1964 рр. У статті розглядається динаміка скорочення мережі право- славних релігійних громад Чернігівської області у 1953–1964 рр., висвітлюється діяльність органів влади спрямована на зменшен- ня кількості громад, аналізується становище віруючих та форми їх спротиву діям влади. Ключові слова: православна церква, зняття з реєстрації, влада, віруючі, приход, супротив. Питання відносин влади та церкви залишається доволі актуальним на всіх етапах державотворення. Тому, під час вибудовування взаємин між державою та церквою, варто враховувати історичні процеси, які відбувалися в минулому. Важливим періодом для аналізу відносин є радянська доба в історії Української держави, оскільки саме у цей час відбулися суттєві зміни у взаєминах влади та релігійних громад. Актуальність теми зумовлена відсутністю комплек- сного історичного дослідження з цього питання та важ- ливістю аналізу релігійних відносин радянської доби для вироблення ефективної моделі взаємин влади з релігій- ними громадами. Метою дослідження є аналіз реалізації атеїстичної політики радянської влади на Чернігівщині, висвітлен- ня процесів скорочення мережі православних громад в області та спротиву вірян діям влади. На даний час в історичній науці з означеної проблеми накопичився значний пласт публікацій, які висвітлюють різні аспекти відносин влади та церкви. У радянській іс- торіографії дане питання розглядалося вкрай заангажо- вано. Наприклад, у праці голови Ради у справах Росій- ської православної при Раді Міністрів СРСР В. Куроєдова події релігійного життя висвітлювалися заідеологізова- но, а завданням роботи було виправдання антирелігій- ної владної політики [1]. У ній автор обґрунтовував дії влади, спрямовані на витіснення церкви із суспільних відносин в країні. Аналізуючи статті Конституції СРСР про свободу совісті, ним були зроблені висновки, що у Радянському Союзі гноблення прав віруючого населення неможливе, а права атеїстів захищені від ворожого став- лення до них представників культів. Боротьба віруючих за свої права висвітлювалася автором як антидержавні прояви під прикриттям релігії. Також В. Куроєдов наво- дить приклади втручання інших держав у владно-цер- ковні відносини та розглядає філософські основи побу- дови атеїстичного суспільства [1]. Із пропагандистським підтекстом були опубліковані також роботи С. Анісімо- ва [2], В. Беляєва [3], С. Беца [4], Е. Варичева [5], у яких автори негативно оцінювали роль релігійних громад у житті суспільства та піддавали критиці їхню діяльність. Після розпаду Радянського Союзу на основі розсекре- чених архівних документів з’являється значна кількість праць, у яких аналізуються різні аспекти релігійного жит-

Мемуари як джерело інформації про життя та діяльність Василя Дубровського в Україні

Institution

Ähnliche Einträge