Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр.
У статті розглядається динаміка скорочення мережі православних релігійних громад Чернігівської області у 1953–1964 рр., висвітлюється діяльність органів влади спрямована на зменшення кількості громад, аналізується становище віруючих та форми їх спротиву діям влади....
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180962 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. / Ф.А. Юхно // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 350-353. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180962 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809622021-10-26T01:26:27Z Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. Юхно, Ф.А. Нова історія У статті розглядається динаміка скорочення мережі православних релігійних громад Чернігівської області у 1953–1964 рр., висвітлюється діяльність органів влади спрямована на зменшення кількості громад, аналізується становище віруючих та форми їх спротиву діям влади. В статье рассматривается динамика сокращения сети православных религиозных общин Черниговской области в 1953–1964 гг. Освещается деятельность органов власти, направленная на уменьшение количества общин, анализируются положение верующих и формы их сопротивления действиям власти. The article considers the dynamics of curtailment of a network of religious communities in Chernihiv region 1953–1964, highlights the activity of government bodies that is aimed at reducing in the number of communities, analyses the situation of religious believers and their forms of resistance to the actions of the authorities. 2019 Article Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. / Ф.А. Юхно // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 350-353. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180962 94(477.51):322(47+57)]«1953/1964» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Юхно, Ф.А. Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглядається динаміка скорочення мережі православних релігійних громад Чернігівської області у 1953–1964 рр.,
висвітлюється діяльність органів влади спрямована на зменшення кількості громад, аналізується становище віруючих та форми
їх спротиву діям влади. |
| format |
Article |
| author |
Юхно, Ф.А. |
| author_facet |
Юхно, Ф.А. |
| author_sort |
Юхно, Ф.А. |
| title |
Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. |
| title_short |
Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. |
| title_full |
Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. |
| title_fullStr |
Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. |
| title_full_unstemmed |
Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. |
| title_sort |
зняття з реєстрації православних громад на чернігівщині у 1953–1964 рр. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180962 |
| citation_txt |
Зняття з реєстрації православних громад на Чернігівщині у 1953–1964 рр. / Ф.А. Юхно // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 350-353. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT ûhnofa znâttâzreêstracíípravoslavnihgromadnačernígívŝiníu19531964rr |
| first_indexed |
2025-07-15T21:24:53Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:24:53Z |
| _version_ |
1837749710235893760 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
350
j
17. Дубровський В. Відновлення Харківської «Просвіти» //
Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 15 березня. – С. 5.
18. Дубровський В. Харківський український громадський ко-
мітет на другому етапі (З спогадів «Через 20 років») // Наш клич
(Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962. – 6 вересня. – С. 5.
19. Державний архів Чернігівської області, ф. Р.–9044, оп. 1,
спр. 83, арк. 1.
20. Дубровський В. Другий відділ Бамлагу’у ГПУ-НКВД // Наша
Батьківщина. – 1946. – № 41–42. – С. 4−8; № 45–46. С. 3−6; № 47–
48. С. 3−5; № 49–50. С. 3−5, 8; № 51–52. С. 4−6.
21. Дубровський В. Другий відділ Бамлагу’у ГПУ-НКВД. – Нью-
Йорк: Наша Батьківщина, 1965. – 79 с.
22. Дубровський В. Микола Скрипник. Як я його бачив (фраг-
мент спогадів) // Український збірник (Мюнхен, Німеччина). –
Кн. 10. – 1957. – С. 143−161.
23. Дубровський В. Св. Апостол Павло й митрополит Василь Лип-
ківський // Церква й життя (Чикаго, США). – 1961. – Ч. 6/27. – С. 9–11.
24. Дубровський В. Доктрина Хрущова (Листи переміщено-
го спостерігача) // Наш Клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1962.
– 15 березня. – С. 5.
25. Дубровський В. Дмитро Іванович Яворницький (спогад) //
Новий літопис (Вінніпег, Канада). – 1964. – № 13. – Вип. 4. – С. 19–38.
26. Дубровський В. Одвертий лист до Павла Григоровича Тичи-
ни // Наш клич (Буенос-Айрес, Аргентина). – 1964. – 20 серпня. – С. 5.
27. Дубровський В. Мій учитель – професор Г.А. Максимович
(спогад) // Український історик. – 1964. – № 4. – С. 30–36.
28. Дубровський В. Професор В.Г. Ляскоронський // Україн-
ський історик. – 1965. – № 3–4 (7–8). – С. 48–52.
29. Дубровський В. Академік Дмитро Іванович Багалій
(1857−1932) (сторінка з спогадів) // Календар-альманах «Відро-
дження» на 1960 р. Буенос-Айрес, 1959. – С. 28−50.
30. Дубровський В. Спогад про професора М.Н. Петровського
// Український історик. – 1964. – № 2–3. – С. 21–26.
31. Кочубей Ю.М. В.В. Дубровський (1897−1966) як сходозна-
вець. – К.: Інститут сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН
України, 2011. – 544 с.
32. Щоденник Аркадія Любченка / [упорядник Ю. Луцький]. –
Львів; Нью-Йорк: Видавництво М.П. Коць, 1999. – 384 с.
33. Семененко О.П. Харків, Харків…– Харків; Нью–Йорк: Ви-
дання часопису «Березіль»; М.Р. Kots, 1992. – 158 с.
34. Соловей О. Харків. Окупація // Березіль. – 1993. – № 1. –
С. 108−119.
35. Шевельов Ю.Я. − мене − мені… (і довкруги) (спогади). –
Харків; Нью-Йорк: Видання часопису «Березіль»; Видавництво
М.П. Коць, 2001. – Т. 1. – 429 с.
36. Дражевська Л. Совєтський терор проти української інте-
лігенції в 1930-х роках (Очима очевидця) // Український засів:
Часопис національної інтелігенції. – Х., 1993. – Ч. 5. – С. 78−82.
37. Семенко Ю. В.А. Доленко. В Харкові під німецьккою оку-
пацією // Пам’яті В.А. Доленка. Мюнхен: Союз Земель Соборної
України; Селянська партія, 1975. – С. 41−54.
38. Білокінь С. Щоденник Федора Ернста // Пам’ять століть. –
К., 1995. – № 3–4. – С. 61–137.
Казимир В.А. Мемуары как источник о жизни и
деятельности Василия Дубровского
Статья посвящена особенностям освещения жизни и деятель-
ности репрессированного украинского историка и общественно-
го деятеля В. Дубровского (1897–1966) в его мемуарах и воспоми-
наниях современников. Сделана попытка систематизировать и
охарактеризовать опубликованные ученым мемуары.
Ключевые слова: В.В. Дубровский, мемуары, Украина, Чернигов.
Kazymir V.A. Memoirs as a source of life and activities of
Vasyl Dubrovskyi
The article is devoted to the peculiarities of coverage of life and
activities of the repressed Ukrainian historian and public fi gure V.
Dubrovskyi (1897–1966) in memoirs. An attempt was made to systematize
and characterize the scientist’s memoirs.
Key words: V.V. Dubrovskyi, memoirs, Ukraine, Chernihiv.
02.03.2019 р.
УДК 94(477.51):322(47+57)]«1953/1964»
Ф.А. Юхно
ЗНЯТТЯ З РЕЄСТРАЦІЇ ПРАВОСЛАВНИХ
ГРОМАД НА ЧЕРНІГІВЩИНІ У 1953–1964 рр.
У статті розглядається динаміка скорочення мережі право-
славних релігійних громад Чернігівської області у 1953–1964 рр.,
висвітлюється діяльність органів влади спрямована на зменшен-
ня кількості громад, аналізується становище віруючих та форми
їх спротиву діям влади.
Ключові слова: православна церква, зняття з реєстрації,
влада, віруючі, приход, супротив.
Питання відносин влади та церкви залишається доволі
актуальним на всіх етапах державотворення. Тому, під
час вибудовування взаємин між державою та церквою,
варто враховувати історичні процеси, які відбувалися в
минулому. Важливим періодом для аналізу відносин є
радянська доба в історії Української держави, оскільки
саме у цей час відбулися суттєві зміни у взаєминах влади
та релігійних громад.
Актуальність теми зумовлена відсутністю комплек-
сного історичного дослідження з цього питання та важ-
ливістю аналізу релігійних відносин радянської доби для
вироблення ефективної моделі взаємин влади з релігій-
ними громадами.
Метою дослідження є аналіз реалізації атеїстичної
політики радянської влади на Чернігівщині, висвітлен-
ня процесів скорочення мережі православних громад в
області та спротиву вірян діям влади.
На даний час в історичній науці з означеної проблеми
накопичився значний пласт публікацій, які висвітлюють
різні аспекти відносин влади та церкви. У радянській іс-
торіографії дане питання розглядалося вкрай заангажо-
вано. Наприклад, у праці голови Ради у справах Росій-
ської православної при Раді Міністрів СРСР В. Куроєдова
події релігійного життя висвітлювалися заідеологізова-
но, а завданням роботи було виправдання антирелігій-
ної владної політики [1]. У ній автор обґрунтовував дії
влади, спрямовані на витіснення церкви із суспільних
відносин в країні. Аналізуючи статті Конституції СРСР
про свободу совісті, ним були зроблені висновки, що у
Радянському Союзі гноблення прав віруючого населення
неможливе, а права атеїстів захищені від ворожого став-
лення до них представників культів. Боротьба віруючих
за свої права висвітлювалася автором як антидержавні
прояви під прикриттям релігії. Також В. Куроєдов наво-
дить приклади втручання інших держав у владно-цер-
ковні відносини та розглядає філософські основи побу-
дови атеїстичного суспільства [1]. Із пропагандистським
підтекстом були опубліковані також роботи С. Анісімо-
ва [2], В. Беляєва [3], С. Беца [4], Е. Варичева [5], у яких
автори негативно оцінювали роль релігійних громад у
житті суспільства та піддавали критиці їхню діяльність.
Після розпаду Радянського Союзу на основі розсекре-
чених архівних документів з’являється значна кількість
праць, у яких аналізуються різні аспекти релігійного жит-
ISSN 2218-4805
351
міськвиконком [22, арк. 206–213]. Питання про вилучен-
ня приміщення було прийняте міською радою м. Ніжина
та затверджене рішенням Чернігівської облради 8 жовтня
1954 р. У висновку уповноваженого говорилося, що ви-
користання частини приміщення релігійною громадою є
недоцільним, оскільки церковні служби негативно впли-
вають на працівників майстерні, а саме приміщення не
відповідає протипожежним нормам.
Окремо обласний уповноважений у справах РПЦ при
Чернігівському облвиконкомі Ф. Репа зазначав, що грома-
да має задовільне фінансове положення, а службу у хра-
мі проводять двоє священиків. Враховуючи ці фактори та
позицію єпископа Чернігівського та Ніжинського Гурія,
уповноважений запропонував відмовитися від об’єднан-
ня громади з іншою та дозволити їй проводити служби
у типовому церковному приміщенні, яке належало Пре-
ображенській громаді міста [23. арк. 275–287].
Активне скорочення мережі церков в області припадає
на кінець 1957 р. Поновлення жорсткого тиску на церкву
та віруючих в області було пов’язане із загальнодержав-
ними змінами в релігійній політиці. На думку відомого
дослідника М. Шкаровського, мотивами до поновлення
тиску на церкву, серед іншого, стало збільшення мате-
ріальних статків церкви. Окремо ним виділяється ідео-
логічна складова побудови радянського суспільства, для
запровадження якої необхідно було позбутися різних аль-
тернатив, у тому числі і релігійних [14. с. 359].
На Чернігівщині в контексті загальносоюзних подій
активне зняття з реєстрації православних громад та ви-
лучення їх приміщень відбувається і у 1958 р. Радою у
справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР у другій половині
1958 р. було знято з реєстрації громади населених пунк-
тів Ушня Менського району, Орлівка Куликівського ра-
йону (як недіючі) та громаду населеного пункту Бондарі
Остерського району у зв’язку з переселенням населення
села та передачі його земель військовому відомству. По-
чинаючи з 1958 р., уповноваженим складалися списки
громад із слабким фінансовим положенням, які в подаль-
шому підлягали зняттю з реєстрації. У свою чергу станом
на 1 січня 1959 р. в області нараховувалося 13 громад, до-
ведених до самоліквідації. За подальший рік було знято
з реєстрації 8 громад та 50 підготовлено для подальшого
зняття з рєєстрації і приєднання їх до найближчих дію-
чих громад. Відповідно до вказівок Ради у справах РПЦ
до моменту їх об’єднання архієпископу Чернігівському
та Ніжинському Андрію Сухенку заборонялося направ-
ляти до них священиків [27, арк. 24–26].
Проводячи політику зменшення кількості діючих цер-
ков, особлива увага уповноваженим приділялася населеним
пунктам, де було два і більше приходи. Показовим при-
кладом цьому є скорочення мережі православних храмів
м. Ніжина. Станом на 20 жовтня 1959 р. у місті нарахову-
валося 7 зареєстрованих громад, які проводили богослу-
жіння у семи церквах. У цьому році було знято з реєстра-
ції Троїцьку громаду міста, приміщення храму вилучено
тя в СРСР. До вивчення релігійного життя даного періо-
ду зверталися дослідники В. Боднар, [6], В. Бондарчук [7].
К. Будзь [8], В. Войналович [9], В. Милусь [10], Г. Маринчен-
ко [11], В. Пащенко [12], Д. Поспеловський [13], М. Шка-
ровський [14]. У своїх працях вони досліджують правові
аспекти відносин влади та православних громад, систему
державно-адміністративного контролю діяльності пара-
фій, економічні взаємини між владою та церквою. Дослід-
ники висвітлюють також процес скорочення релігійних
громад як один із основних методів обмеження релігій-
ного життя населення. Дану проблему розглядали також
І. Савицька [15] та Є. Шаповаленко [16]. Питання скоро-
чення мережі православних громад Чернігівщини пред-
ставлене у працях Н. Шліхти [17], О. Тарасенка та М. Кова-
льова [18] До теми закриття церков м. Ніжина зверталися
В. Симоненко [19] та С. Зозуля [20]. У них автори, аналі-
зуючи становище релігійних громад, прослідковують та-
кож динаміку зменшення їхньої кількості, висвітлюють
основні методи роботи влади з віруючими. Ця наукова
проблема представлена також у серії книг «Реабілітовані
історією» [21]. Але, незважаючи на ці дослідження, тема
залишається недостатньо вивченою.
Реалізація атеїстичної політики на Чернігівщині значно
активізувалась у повоєнний час. Перший етап скорочення
мережі релігійних громад в області відбувся у 1944–1952 рр.
За цей час у релігійних громад було вилучено 89 примі-
щень, зайнятих віруючими у період німецької окупації.
Процедура зняття з реєстрації громади розпочиналася
із вилучення у приміщення храму або молитовного
будинку. Вона складалася із декількох етапів: клопотання
місцевих або районних органів влади перед обласним
уповноваженим, рішення уповноваженого, постанова
облвиконкому з даного питання. Кінцевим етапом
процедури було ухвалення рішення Радою у справах РПЦ
при Раді Міністрів СРСР. Після вилучення приміщення
громада одразу не втрачала реєстрацію та з дозволу
Ради могла винаймати іншу будівлю для проведення
богослужінь. Кінцевим результатом було зняття громади
з реєстрації, як недіючої тривалий час.
Подальше скорочення мережі діючих громад області
розпочинається після звернення 14 грудня 1953 р. голови
Ради по справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР Г. Карпова
до ЦК КП України, у якому говорилося, що в Чернігівській
області залишаються у користуванні парафій 50 колишніх
громадських приміщень. Окрема увага уповноваженим
приділялася м. Ніжину, в якому на той час нараховувало-
ся 7 діючих храмів. Першою під скорочення мала потра-
пити Успенська релігійна громада міста. Вона проводила
служби на другому поверсі колишнього монастирського
будинку, на першому поверсі якого розташовувалися май-
стерні та заклади громадського харчування. Враховуючи
велику кількість діючих церков у місті, уповноваженим
було запропоновано вилучити приміщення Успенської
церкви для подальшого облаштування у ній бібліотеки.
Реалізацію цього питання було покладено на Ніжинський
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
352
для використання під бібліотеку [28, арк. 385–399].
Починаючи з 1960 р., скорочення діючих громад в об-
ласті набуло масового характеру. Цього року на Чернігів-
щині зняли з реєстрації 52 громади. Відповідно до рішень
виконкому Ніжинської міської ради у 1960 р. втратили ре-
єстрацію Преображенська, Хрестовоздвиженська та По-
кровська громади, а їх приміщення вилучили [29, арк. 51–
72]. Преображенська церква передавалася у користування
Ніжинській школі № 3 для облаштування у ній актового
залу. У мотиваційній частині документа зазначалося, що
своїм розташуванням церква заважає проводити навчан-
ня у школі та перешкоджає роботі кінотеатру і будинку
культури, а мала кількість постійних прихожан, на думку
керівництва міста, дозволяє об’єднати їх із Василівським
приходом. Покровський храм передавався до відділу на-
родної освіти для облаштування у ньому учительського
клубу, а у Хрестовоздвиженській церкві планувалося зро-
бити шкільний спортзал [29, арк. 144–155].
Рішенням виконкому міської ради у від 1961 р. було
знято з реєстрації Успенську громаду міста та передано
приміщення Всіхсвятської церкви для облаштування у
ньому краєзнавчого музею. У висновку уповноважено-
го говорилося, що для задоволення релігійних потреб
всіх ніжинців достатньо двох церков. Також, зважаю-
чи на розташування Всіхсвятської церкви та її близь-
кість до школи, технікуму та будинку культури міста,
громаду цього приходу варто приєднати до іншої па-
рафії. Відповідно рішення Ради у справах РПЦ Успен-
ська парафія остаточно була знята з реєстрації 15 січня
1961 р. Станом на 1962 р. в місті залишилися діючими
Всіхсвятська та Василівська громади, які проводили
служби у Василівській церкві [19, с. 187], [31, арк. 2–11].
Питання про закриття церков систематично виноси-
лися і на сесії сільських рад. Наприклад, 20 листопада
1961 р. на сесії сільської ради с. Дягова Менського райо-
ну порушувалося питання про зміну цільового призна-
чення приміщення місцевої церкви. Під час обговорен-
ня місцеві депутати вказували на порушення громадою
радянського законодавства, а саме: підпільний збір гро-
шей, зловживання церковними грошима та майном, хре-
щення дітей за межами храму, порушення розпорядку при
введенні церковних служб, прийом людей до «парафіяль-
ної двадцятки» без реєстрації. У результаті приміщення
храму було вилучене у громади для подальшого облашту-
вання будинку культури, а віруючим надали право прово-
дити служби у орендованому будинку [30, арк. 150–156].
Питання про передачу приміщення церкви під будинок
культури розглядалося також на засіданні Ярославської
сільської ради Бобровицького району 10 червня 1961 р.
Ініціював його педагогічний колектив місцевої школи та
комсомольської організації села. Їх представники вислови-
ли думку про те, що розташування церкви поблизу школи
негативно впливає на виховання дітей. Після обговорен-
ня питання було вирішено прохати районну раду про пе-
редачу прміщення церкви у користування місцевій школі.
Схожою була ситуація у багатьох інших населених
пунктах області. Рішення про вилучення церков та мо-
литовних будинків ухвалювалися Чепелівською сіль-
ською радою Щорського (нині Сновського) району,
Булахівською Остерського району, Степанівською Ло-
синівського (нині Борзнянського району) та ін. Під час
засідання Щорської райради 15 березня 1961 р. було за-
слухано звіт голови Чепелівської сільської ради О. Са-
мойленка «Про стан культурно-масової роботи в селі».
Під час виступу він розповів, що у селі організовано
три гуртки художньої самодіяльності у складі 50 осіб,
але їх діяльність через непридатність для експлуата-
ції будинку культури була обмеженою. Для задоволен-
ня культурних потреб жителів села необхідно вилучити
приміщення у релігійної громади. У результаті рішен-
ням райвиконкому було затверджено передачу примі-
щення церкви під клуб, а громада повинна була перей-
ти до іншого приміщення [30, арк. 17–144].
Скорочення мережі православних церков продовжи-
лося і у наступні роки. У 1961 р. реєстрацію втратило 48
громад, у 1962 р. – 39, у 1963 р. – 28. Таким чином станом
на 1 січня 1964 р. в області нараховувалося лише 186 за-
реєстрованих громад. Із них мали приміщення для моли-
товних цілей 143 громади, не мали будівель – 43, взагалі
не проводили служби – 29. Діючі парафії мали у корис-
туванні 95 типових церков та 48 молитовних будинків.
Кожного дня служби проводилися лише у Воскресенсько-
му храмі м. Чернігова, 2–3 рази на тиждень – у 12 церквах
області, по неділях та святах – у 101 церкві. У подальшо-
му кількість діючих громад продовжувала зменшувати-
ся. На 1 липня 1964 р. в області втратили реєстрацію 188
релігійних громад. Із 157 сільських общин церковні служ-
би проводилися лише у 94, 32 громади не мали власних
приміщень. У решті парафій з різних причин відправи
теж не проводилися [32, арк. 102].
Як бачимо, атеїстична політика призвела до значного
скорочення кількості релігійних громад області. У свою
чергу це позначилося і на реакції віруючих, які постійно
писали листи-скарги до уповноваженого та органів влади.
У звіті обласного уповноваженого І. Котенка зазначалося,
що порівняно з початком кампанії по вилученню храмів
окрім церковного активу на захист приходів виступала ве-
лика кількість віруючого населення. Свою незгоду із дія-
ми влади постійно висловлював єпископ Чернігівський
та Ніжинський Феодосій, а також священнослужителі на
прийомах у обласного уповноваженого. Під час зустрі-
чей невдоволення релігійною політикою влади в облас-
ті неодноразово висловлював Ніжинський благочинний
М. Кузьменко та інші священики єпархії [32, арк. 31–64].
Як бачимо, політика радянської влади відносно право-
славної церкви мала негативні наслідки для суспільства.
Зменшення кількості діючих громад призвело до занепа-
ду релігійних традицій та духовності населення. Внаслі-
док антирелігійної політики вкрай обмежувалися права
населення на свободу совісті. За таких обставин вірую-
ISSN 2218-4805
353
чі люди та священики постійно вдавалися до спротиву у
вигляді написання листів-скарг до органів влади, тимча-
сового саботування рішень про вилучення церков та мо-
литовних будинків, пошуку альтернативних місць для бо-
гослужінь, напівтаємного здійснення релігійних обрядів.
ПОСИЛАННЯ
1. Куроедов В.А. Религия и церковь в советском государстве /
В.А. Куроедов. – М.: Политиздат, 1981 р. – 263 с.
2. Анисимов С. Нравственный прогресс и религия / С. Аниси-
мов – М.: Мысль, 1965. – 181 c.
3. Беляев В. Я обвиняю! / В. Беляев. – М.: Политиздат, 1973. – 160 с.
4. Беца С. Союз хреста і долара / С. Беца. – Ужгород, 1959. – 64 с.
5. Варичев Е. Православная церковь: История и социальная
сущность / Е. Варичев. – М.: Советская Россия, 1982. – 192 с.
6. Боднар В.Б. Особливості функціонування релігійних об’єд-
нань Чернівецької області у 1944–1985 рр.: дис. канд. іст. наук:
09.00.11 / Віктор Богданович Боднар. – Чернівці, 2016. – 226 с.
7. Бондарчук П.М. Особливості релігійної ситуації в Україні у
середині 1940-х – на початку 1950-х років / П.М. Бондарчук // Укра-
їнський історичний журнал. – 2010. – № 2. – С. 136–163.
8. Будзь К.М. Українська греко-католицька церква у Галичині
(1946–1968 рр.): стратегії виживання та опору у підпіллі: дис. канд.
іст. наук: 07.00.01 / Катерина Миколаївна Будз. – К., 2016. – 244 с.
9. Войналович В.А. Партійно-державна політика щодо релігії
та релігійних інституцій в Україні 1940–1960-х років: політоло-
гічний дискурс / В.А. Войналович. – К.: Світогляд, 2005. – 741 с.
10. Милусь В.І. Державна влада і православна церква на Воли-
ні у другій половині 40-х – 50-х роках ХХ ст. / В.І. Милусь. – Луцк:
Волинянин, 2008 – 228 с.
11. Маринченко Г.М. Відносини радянської влади та церкви у
південній Україні (друга половина 40-х – середина 60-х років ХХ
століття): дис.. канд. іст. наук: 07.00.01 / Маринченко Ганна Ми-
колаївна. – Миколаїв, 2013. – 253 с.
12. Пащенко В. Православна церква в тоталітарній державі.
Україна 1940-х – початку 1990-х років / В. Пащенко. – Полтава:
АСМІ, 2014 – 630 с.
13. Поспеловский Д.В. Руская православная церковь в ХХ веке
/ Д. Поспеловский. – М.: Республика, 1995 – 511 с.
14. Шкаровский М.В. Руская православная церковь в ХХ веке
/ М.В. Шкаровский. – Москва: Вече, 2010 – 479 с.
15. Савицька О.О. Повсякденне життя мешканців Чернігова
в 1943–1953 рр.: дис. канд. іст. наук: 07.00.01 / Савицька Оксана
Олександрівна. – Чернігів, 2017. – 426 с.
16. Шаповаленко Є.Ю. Повсякденне життя сільського населен-
ня Чернігівщини в роки окупації: дис. канд. іст. наук: 07.00.01 /
Шаповаленко Євген Юрійович. – Чернігів, 2018. – 381 с.
17. Симоненко В. Гірка доля Ніжинських грецьких церков //
Греки в Ніжині. Збірник статтей та матеріалів. – Ніжин: Просві-
та, 2001. – Вип. 2 – С. 184–188.
18. Зозуля С.Ю. Ніжин модерної доби: студії з історіографії,
пам’яткознавства, персоналістики / С.Ю. Зозуля; Центр пам’ят-
кознавства НАН України і УТОПІК, Північно-Східне регіональне
відділення. – К.: Видавець Олег Філюк. – 446 с.
19. Шліхта Н. Церква тих, хто вижив. Радянська Україна, середи-
на 1940-х – початок 1970-х рр. / Н. Шліхта. – Х.: Акта, 2011. – 468 с.
20. Тарасенко О. Ковальов М. Церква і влада на Чернігів-
щині за радянського часу // Реабілітовані історією: у двадцяти
семи томах. Чернігівська область / Упорядники О.Б. Ковален-
ко, Р.Ю. Подкур, О.В. Лисенко. – Кн. 3. – Чернігів: Десна-Полі-
граф, 2011. – 600 c.
21. Реабілітовані історією: у двадцяти семи томах. Чернігівська
область / Упорядники О.Б. Коваленко, Р.Ю. Подкур, О.В. Лисенко.
– Кн. 1. – Чернігів: Десна Поліграф, 2008. – 799 с.
22. Центральний державний архів громадських об’єднань Укра-
їни (далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп 24, спр. 3532, арк. 220.
23. Центральний державний архів вищих органів влади та
управління України м. Київ (далі – ЦДАВО України), ф. 4648, оп. 1,
спр. 135, арк. 393.
24. ЦДАГО України ф. 1, оп. 24, спр. 5589, арк. 160.
25. ЦДАГО України ф. 1, оп. 24, спр. 5407, арк. 157.
26. Законодательство о религиозных культах / [под. ред. Куро-
едова В.А.] – М.: Юридическая литература, 1971. – 336 с.
27. Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО),
ф. П. 470, оп. 10, спр. 428, арк. 155.
28. ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 160, арк. 355.
29. ЦДАВО України, ф. 4648, оп. 1, спр. 231, арк. 345.
30. ДАЧО, ф. Р-5166, оп. 1, спр. 48, арк. 324.
31. ДАЧО, ф. Р-5166, оп. 1, спр. 50, арк. 199.
32. ДАЧО, ф. Р-5166, оп. 1, спр. 58, арк. 161.
Юхно Ф.А. Снятие с регистрации православных общин
на Черниговщине в 1953–1964 гг.
В статье рассматривается динамика сокращения сети право-
славных религиозных общин Черниговской области в 1953–1964 гг.
Освещается деятельность органов власти, направленная на умень-
шение количества общин, анализируются положение верующих и
формы их сопротивления действиям власти.
Ключевые слова: православная церковь, снятие с регистра-
ции, власть, верующие, приход, сопротивление.
Yukhno F.A. Declining registration from orthodox commu-
nitines in Chernihiv region in 1953–1964
The article considers the dynamics of curtailment of a network of
religious communities in Chernihiv region 1953–1964, highlights the
activity of government bodies that is aime d at reducing in the number
of communities, analyses the situation of religious believers and their
forms of resistance to the actions of the authorities.
Key words: Orthodox Church, removal from registration, power,
believers, parish, opposite.
17.03.2019 р. j
УДК 94(477):321.02 «196/198»
А.П. Гриценко
ПЕТРО ПЕТРОВИЧ КОСТЮЧЕНКО – ПЕРШИЙ
ГЕРОЙ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ ПРАЦІ НА
ГЛУХІВЩИНІ: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
ІДЕОЛОГІЇ ДЕРЖАВНИХ ЗАОХОЧЕНЬ У СРСР
Стаття присвячена питанню організації системи нагоро-
дження передовиків соціалістичних змагань у Радянському Союзі
на конкретному прикладі. Автором досліджено вплив нагороджен-
ня званням Героя Соціалістичної Праці на подальше трудове та
особисте життя людини. Зокрема, звернута увага на негативні
зміни в житті першого Героя Соціалістичної Праці на Глухівщині.
Ключові слова: нагороди, ідеологія, Герой Соціалістичної Пра-
ці, передовики сільського господарства.
Актуальність даного дослідження зумовлена необхід-
ністю вивчення питання впливу отримання державних
нагород на подальше життя передовиків та видатних лю-
дей, зокрема, в період ідеологізації життя жителів Глухів-
щини комуністичною партією в СРСР.
В історіографії, головним чином радянського періо-
ду, велика увага приділялась організації та проведен-
ня державною владою ідеологічної роботи. Радянські
історики (А. Санцевич, В. Сарбей, В. Юрчук та ін.) до-
сліджували значення ідеологічної роботи для забезпе-
чення керівної ролі комуністичної партії у суспільстві.
Зокрема, вони прагнули показати, що чим вищим був
рівень ідеологічної роботи партійних організацій, чим
сильнішою ставала ідейна переконаність мас, тим ак-
тивнішою була їхня участь у реалізації планів комуніс-
тичного будівництва [1; 18]. Зокрема, О. Шуляк вважав
найкращою формою роботи самовіддану працю кому-
ністів як основний метод партійної агітації [19].
Втім, радянськими істориками допускалось загальне
|