Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»
У статті вперше оприлюднені списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Проведений аналіз показав, що зібрання ікон «Охтирська Богородиця» відображає досить широке коло списків цієї ікони кінця XVIII–ХІХ ст.,...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180971 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» / О.І. Травкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 419-424. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180971 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809712021-10-27T01:26:46Z Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Травкіна, О.І. Музейна справа У статті вперше оприлюднені списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Проведений аналіз показав, що зібрання ікон «Охтирська Богородиця» відображає досить широке коло списків цієї ікони кінця XVIII–ХІХ ст., написаних у різноманітній манері та техніці, які були поширені на Чернігівщині. Введення їх до наукового обігу дозволить дослідити регіональні особливості іконографії, колорит, художні засоби іконописців двох порубіжних регіонів – Чернігівщини та Слобожанщини. В статье впервые обнародованы списки чудотворной иконы «Ахтырская Богородица» из собрания Национального архитектурно-исторического заповедника «Чернигов древний». Проведенный анализ показал, что собрание икон «Ахтырская Богородица» отображает достаточно широкий круг списков этой иконы XVIII–ХІХ ст., написанных в различной манере и технике, которые были распространены на Черниговщине. Введение их в научный оборот позволит исследовать региональные особенности иконографии, колорит и художественные средства иконописцев двух соседних регионов – Черниговщины и Слобожанщины. In the article replicas of the wonder- working icon «Okhtyrska Mother of God» from the collection of Ancient Chernihiv National Architectural and Historical Reserve were shown. The analysis showed that the collection of icons «Оkhtyrska Mother of God» displays a fairly wide range of lists of this icon of XVIII – XIX centuries written in a variety of ways and techniques that were common of Chernihiv region. Putting them into scientific use will allow you to explore regional features of iconography, color and artistic means of icon painters of two regions – Chernihiv and Slobozhanshchyna. 2019 Article Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» / О.І. Травкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 419-424. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180971 069/5(477)2–526.62.«18» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Травкіна, О.І. Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» Сіверщина в історії України |
| description |
У статті вперше оприлюднені списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній». Проведений аналіз показав, що зібрання ікон «Охтирська Богородиця» відображає досить
широке коло списків цієї ікони кінця XVIII–ХІХ ст., написаних у
різноманітній манері та техніці, які були поширені на Чернігівщині. Введення їх до наукового обігу дозволить дослідити регіональні особливості іконографії, колорит, художні засоби іконописців двох порубіжних регіонів – Чернігівщини та Слобожанщини. |
| format |
Article |
| author |
Травкіна, О.І. |
| author_facet |
Травкіна, О.І. |
| author_sort |
Травкіна, О.І. |
| title |
Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» |
| title_short |
Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» |
| title_full |
Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» |
| title_fullStr |
Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» |
| title_full_unstemmed |
Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» |
| title_sort |
списки чудотворної ікони «охтирська богородиця» із зібрання національного архітектурно-історичного заповідника «чернігів стародавній» |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180971 |
| citation_txt |
Списки чудотворної ікони «Охтирська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» / О.І. Травкіна // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 419-424. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT travkínaoí spiskičudotvornoííkoniohtirsʹkabogorodicâízzíbrannânacíonalʹnogoarhítekturnoístoričnogozapovídnikačernígívstarodavníj |
| first_indexed |
2025-07-15T21:26:25Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:26:25Z |
| _version_ |
1837749820205301760 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
419
Moiseichuk I.І. The image of Ukrainian Cossacks in the
paintings of the artist N. Samokуsh
The article is devoted to the main stages of life and work of the
Ukrainian artist Nikolai Samokуsh. The author focuses on the artist’s
paintings, which depict Ukrainian Cossacks. On the basis of scientifi c
literature and the works of art conducted a study about the image of the
Cossacks on canvas during the battle. The General historical situation
and artistic life of the con are also analyzed.
Key words: painting, Cossacks, Mykola Samokуsh, Nizhin.
20.02.2019 р.
Національного архітектурно-історичного заповідника
«Чернігів стародавній» нараховує десять списків чудо-
творної ікони «Охтирська Богородиця».
В останні роки мистецтвознавці приділяли чималу
увагу дослідженню цієї сакральної пам’ятки, акцентуючи
увагу на історії явлення ікони «Богородиця Охтирська»,
іконографічних особливостях, виявляючи іконописців
та майстерні, в яких писалися списки ікон [1]. Нагадає-
мо, що ікону знайшов священик Д. Поланський у 1739 р. в
Охтирці, що була полковим містом на Слобожанщині. За-
свідчувати чудеса ікони 1746 р. в Охтирку вирушав чер-
нігівський єпископ Амвросій Дубневич [2, с. 85]. У 1751 р.
Синод оголосив її чудотворною. Церковні кола та світська
влада популяризували ікону і списки чудотворної ікони,
які писали іконописці Сумщини (м. Охтирка, с. Борисів-
ка), Харківщини (м. Чугуїв). Вони набули чималого по-
ширення, в тому числі й на Чернігівщині.
Дослідники відзначають незвичну для східного право-
славного іконопису іконографію ікони. Мистецтвознав-
ці одностайні в думці, що образ Богородиці, відтворений
на іконі у вигляді молодої дівчини з непокритою головою
та молитовно складеними руками перед Розп’яттям, було
запозичено із західноєвропейської іконографії. Проте,
поки що не вдалося знайти прямих аналогій цій іконо-
графії у європейському мистецтві, а лише вказується на
поширення подібних зображень серед румунських народ-
них ікон [3, с. 59]. Можна припустити, що іконографічний
сюжет, який ліг в основу іконографії «Охтирська Богоро-
диця», склався у європейському живописі у XVI–ХVІІ ст.,
у період панування стилю бароко, характерними рисами
j
УДК 069/5(477)2–526.62.«18»
О.І. Травкіна
СПИСКИ ЧУДОТВОРНОЇ ІКОНИ
«ОХТИРСЬКА БОГОРОДИЦЯ» ІЗ ЗІБРАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОГО АРХІТЕКТУРНО-
ІСТОРИЧНОГО ЗАПОВІДНИКА
«ЧЕРНІГІВ СТАРОДАВНІЙ»
У статті вперше оприлюднені списки чудотворної ікони «Охтир-
ська Богородиця» із зібрання Національного архітектурно-історич-
ного заповідника «Чернігів стародавній». Проведений аналіз пока-
зав, що зібрання ікон «Охтирська Богородиця» відображає досить
широке коло списків цієї ікони кінця XVIII–ХІХ ст., написаних у
різноманітній манері та техніці, які були поширені на Чернігів-
щині. Введення їх до наукового обігу дозволить дослідити регіо-
нальні особливості іконографії, колорит, художні засоби іконопис-
ців двох порубіжних регіонів – Чернігівщини та Слобожанщини.
Ключові слова: чудотворна ікона «Охтирська Богородиця»,
списки ікони, іконографія, Розп’яття, Слобожанщина, Чернігівщина.
Дослідження сакральної спадщини України, зокрема,
Північного Лівобережжя, насамперед, ікономалярства, яке
упродовж XVII–ХІХ ст. було домінуючим напрямком в об-
разотворчому мистецтві, не втрачає своєї актуальності і в
наш час, з огляду на довгі роки атеїзму, коли багато ікон
було знищено, а вивчення їх іконографії, образної систе-
ми, художньої структури та колориту знаходилося під за-
бороною. Тому збереження, введення до наукового обігу,
вивчення, оприлюднення та каталогізація ікон є одним
з першочергових завдань сучасного мистецтвознавства.
Cеред сільських і міських верств населення значно-
го поширення та розповсюдження мали списки відо-
мих чудотворних ікон. Поряд з такими чудотворними
іконами Чернігіщини, як «Троїцько-Іллінська Богоро-
диця», «Єлецька Богородиця», «Домницька Богороди-
ця», «Дігтярівська Богородиця», «Любецька Богороди-
ця», «Ладинська Богородиця», «Іржавецька Богородиця»,
«Мохнатинська Богородиця», «Руденська Богородиця»,
«Леньківська Богородиця», «Баликінська Богородиця»
у великій пошані була ікона «Охтирська Богородиця» –
найбільш відома чудотворна ікона Слобожанщини, по-
рубіжного з Чернігово-Сіверщиною регіону. Зібрання
Рис. 1. Ікона «Охтирська Богородиця».
Кінець XVIII – початок ХІХ ст.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
420
якого була передача експресії, напруги, надзвичайної скор-
боти, екзальтованості, містичних настроїв та різних ви-
дінь. Відомі, наприклад, картини знаних художників про
моління святих, донаторів, духовних осіб перед Розп’ят-
тям, наприклад: Ель Греко «Св. Франциск молиться пе-
ред Розп’яттям» (1587–1597 рр.), Лодовіко Буті «Св. Фома
Аквінський молиться перед Розп’яттям» (1600 р.), Лукас
Кранах Старший «Кардинал Альбрехт Бранденбурзький
перед Розп’яттям» (1520 р.) тощо. У той же час з’являють-
ся нові іконографічні композиції Богородиці без Бого-
немовляти, такі, наприклад, як «Богородиця скорботна»
(Mater Dolorosа), яка глибоко сумує за своїм сином (Бар-
толемо Естебан Мурильо «Матір скорботна», 1660 р.), іко-
на «Богородиця скорботна» (з румунського монастиря
Сихастрія) та інші. Існує думка, що джерелом іконогра-
фії ікони «Охтирська Богородиця» був західноєвропей-
ський переказ, згідно з яким ще в юні роки у Діви Марії
було видіння Розп’яття Господа. Оскільки ікона ілюструє
переказ Західної церкви, атрибути ікони відповідають за-
хідним символам благочестя: відповідне складання рук
та непокрита голова Богородиці [3, с. 59].
Серед ікон «Охтирська Богородиця» із зібрання Наці-
онального архітектурно-історичного заповідника «Чер-
нігів стародавній» привертає увагу, насамперед, іко-
на, яка була придбана заповідником у 1998 р. (КН-1607,
И-2–754) (Рис. 1). Ікона написана професіональним іко-
нописцем на дошці з двома врізними шпугами, олійни-
ми фарбами, розміром 29,3 х 22 см, вставлена у різьблену
позолочену раму (33 х 40 см). Поясне зображення Богоро-
диці у напівчетвертному повороті та нахиленою головою
вліво, у яскравому червоному мафорії, синій туніці з золо-
тою облямівкою, з молитовно складеними руками, займає
майже всю площу ікони. Обличчя Богородиці, обрамле-
не хвилястим коричневим волоссям, що спадає на плечі,
модельоване за допомогою м’яких світлотіней у дусі ба-
рокового реалізму: миловидний округлий овал, прямий
ніс, виразні очі з дугоподібними чорними бровами, черво-
ні маленькі вуста відображають український ідеал жіноч-
ності. Відтіняє лик Богородиці золотавий німб. Для ікони
також характерна певна умовність та схематизм, статич-
ність, нерухомість у трактуванні постаті Богородиці. Іко-
нописцю вдалося передати спокійну незворушність, туж-
ливий вираз, журбу Богородиці, які у поєднанні з досить
реалістичними виражальними засобами у написанні об-
Рис. 4. Напис на зворотному боці ікони
«Охтирська Богородиця». 1785 р.
Рис. 2. Ікона «Охтирська Богородиця». Друга половина ХІХ ст.
Рис. 3. Ікона «Охтирська Богородиця». 1785–1864 рр.
ISSN 2218-4805
421
личчя створюють цікавий образ української Діви Марії.
Перед Богородицею, зліва, на пагорбі – невелике Розп’ят-
тя, написане достатньо спрощено, проте з деякими реа-
лістичними деталями: з ран, де цвяхи пробили руки та
ноги Христа, з рани під ребром, виразно стікають червоні
краплі крові. Ікона обрамлена невеликою рамкою. Внизу
ікони напис: «Изображеніє Ахтирскія Богоматеры». Сти-
лістичні особливості ікони, яскравий, виразний колорит
дозволяє датувати ікону кінцем XVIII – початком ХІХ ст.
У якійсь мірі образ Богородиці цієї ікони наслідує, прав-
да уже досить спрощене, зображення на іконі «Охтирська
Богородиця», яка надійшла у фонди заповідника 1989 р.
(КН-805, И-2, 655) (Рис. 2). Ікона написана на дошці олій-
ними фарбами, має розміри 33 х 28 см, близькі за розмі-
рами до попередньої ікони, і датується другою половиною
ХІХ ст. Богородиця також у червоному мафорії та темно-си-
ній туніці з облямівкою, простоволоса, темно-коричневе
волосся спадає на плечі. Навколо голови німб. Впадають
в око непропорційно великі руки Богородиці, складені в
молитовній позі, які займають значне місце по центру і
достатньо акцентовані на передньому плані. Зліва – не-
велике за розмірами Розп’яття на досить умовно напи-
саному пагорбі. Зображення Богородиці перед Розп’ят-
тям було свого часу обрамлене темною рамкою, яка нині
ледь проглядається. На берегах ікони є залишки від цвя-
хів, якими кріпилися металеві шати. Внизу напис: «Изо-
браженіє Пресв. Богородицы Ахтырскія».
Ікона «Охтирська Богородиця», яка була придбана у меш-
канця м. Чернігова 1985 р. (КН-673/2, И-2, 621) (Рис. 3), на-
писана на дошці олійними фарбами, її розміри 39 х 31,5 см,
датується 1864 р., про що свідчить напис внизу ікони. Дійс-
но, поясне зображення Богородиці Охтирської з непокри-
тою головою та молитовно складеними руками перед неве-
личким Розп’яттям традиційне для ХІХ ст. Зелене тло ікони
Рис. 5. Ікона «Охтирська Богородиця». 1848 р. Рис. 6. Ікона «Охтирська Богородиця». Друга половина ХІХ ст.
Рис. 7. Ікона «Охтирська Богородиця». Друга половина ХІХ ст.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
422
та орнаментована рамка, яка обрамляє зображення, може
свідчити, що ікона була написана чугуївським майстром.
Внизу ікони – напис, як і на іконах із цього осередку, роз-
ділений зображенням двоголового орла (герб Російської
імперії) у круглому червоному медальйоні: «Изображеніє
Пресвятия Богородицы Афонрской (допущена помилка (?)
1864 года». На зворотному боці ікони, між двома шпуга-
ми, у бароковому картуші, виконаному червоною фарбою,
розміщений ще один напис: «1785 года июня 29 (?) числа
преставися коллезкій советникъ Михайло Васильевъ синъ
сиє(?) инокъ погребенъ же 30 въ тои же денъ внесена икона
Богоматерь Ахтирскія в церковь Святителя Христова Нико-
лая» (Рис. 4). Як бачимо, ікона має два написи. Напис внизу
ікони, де зазначена дата 1864 р., а також стиль та манера,
в якій написана ікона, дозволяє, певніше за все, датувати
її 60-ми роками ХІХ ст. У той же час дата на звороті ікони
– 1785 р. – може вказувати, що ікона була написана у кін-
ці XVIII ст., а у 1864 р. була переписана. Стан збереження
ікони не дуже добрий, проте привертає увагу лик Богоро-
диці, обличчю якої притаманні риси, характерні для ма-
нери письма XVIII ст. Щодо Михайла Васильєва, який був
колезьким радником і помер 29 червня 1785 р., то можна
припустити, що він був жертводавцем церкви св. Миколая
і в день його похорон до цієї церкви внесли ікону «Охтир-
ська Богородиця». Треба зазначити, що церков, присвя-
чених св. Миколаю, було багато. Наприклад, в Охтирці на
той час теж існувала Миколаївська церква. Глухівська Ми-
колаївська церква кінця XVII cт була відома далеко за ме-
жами колишньої гетьманської столиці. Миколаївська цер-
ква була і в Чернігові, звідки походить ікона. Будували їх
і в Запорозькій Січі. Ікона «Охтирська Богородиця» також
була у запорожців у великій пошані. Відомо, що у 1770 р. у
соборну Миколаївську церкву містечка Нові Кодаки, цен-
тра Кодацької паланки Запорозької Січі (нині західна ча-
стина м. Дніпра), була перенесена ікона «Охтирська Бого-
родиця», яку на початку ХІХ ст. передали до Самарського
Миколаївського монастиря. Отже, напис на іконі, мабуть,
мав засвідчити важливу подію про внесення ікони «Охтир-
ська Богородиця» до Миколаївської церкви. Це ще одне до-
кументальне підтвердження значимості ікони «Охтирська
Богородиця» та її популярності у регіоні.
Ікона «Охтирська Богородиця», яку передав до заповід-
ника у 1983 р. староста Воскресенської церкви м. Черні-
гова М.М. Богдан, була написана у 1848 р. (КН-609/1, И-2,
576) (Рис. 5). Вона складається із двох дошок, які скріпле-
ні двома шпугами, має розміри 53 х 43 см, тобто нале-
жить до стандартних розмірів народних ікон, поширених
на Чернігівщині. На іконі зображення Богородиці у мо-
литовній позі перед Розп’яттям написано у досить спро-
щеній, лаконічній манері, обрамлене зеленою рамкою
з червоними півоніями. Береги ікони прикрашені зеле-
ним рослинним орнаментом. Внизу ікони напівстертий
напис, розділений зображенням двоголового орла (герб
Російської імперії) у круглому червоному медальйоні:
«Изоб(ражение).....Ах(тырской)...1848». Наразі ікона пе-
редана на реставрацію до Національного науково-дослід-
ного реставраційного центру України. Сподіваємося, що
після реставрації буде відновлено напис, який може міс-
тити додаткову інформацію про ікону.
Рис. 8. Ікона «Охтирська Богородиця». Друга половина ХІХ ст.
Рис. 9. Ікона «Охтирська Богородиця». Друга половина ХІХ ст.
ISSN 2218-4805
423
У зібранні заповідника зберігаються також дві ікони
«Охтирська Богородиця», написані у манері народних
ікон Північної Чернігівщини, близькій до народного ма-
люнка та декоративного розпису: жовте орнаментова-
не тло, світле зображення Богородиці на всю площину
ікони, досить схематичне та площинне, оздоблене по
кутках крупними квітами, що свідчить про написан-
ня ікон у цьому регіоні. Ікони (КН-1633, И-2-821, КТВ-
217/448) (Рис. 6, 7) мають практично однакові розміри
(52 х 43 см), складаються з двох дошок, із двома шпу-
гами. Для кожної ікони властива конкретна індивіду-
альність у зображенні Богородиці з широким золота-
вим німбом навколо голови, на якому є напис «Образъ
Богородицы Ахтырскія». Близькою до цього кола ікон
за розмірами та стилем є ікона «Охтирська Богороди-
ця», яка була передана у 1988 р. з Миколаївської церкви
с. Гірськ Щорського району Чернігівської обл. (КН-796/4,
И-І-411) (Рис. 8), а також ікона «Охтирська Богороди-
ця», що надійшла до заповідника 1995 року (КН-1177,
И-2-736) (Рис. 9). Проте, ці ікони відрізняються від двох
вищеназваних більш темним колоритом. Зображення
Богородиці та крупнопелюсткові квіти угорі розміще-
ні на темному тлі.
Ще одна народна ікона «Охтирська Богородиця»
була придбана заповідником у 1998 р. (КН-1530, И-2–
789) (Рис. 10). Її розміри 37 х 26 см, дошка з однією шпу-
гою. На відміну від двох попередніх ікон із квітками, ця
ікона написана у дещо іншій манері. Вона в якійсь мірі
наслідує традиційні ікони «Охтирська Богородиця», на-
писані в майстернях Слобожанщини, звичайно, за спро-
щеною, лаконічною іконографічною схемою. Проте ко-
лорит ікони інший: переважають теплі, яскраві, червоні,
світло-коричневі кольори.
Писали ікони «Охтирська Богородиця» й російські іко-
нописці. У колекції знаходиться нещодавно відрестав-
рована ікона «Охтирська Богородиця», яка надійшла до
заповідника у 1971 р. (КН-26, И-2–425) (Рис. 11). Її роз-
міри 28 х 20 см, датується ХІХ ст., написана темперни-
ми фарбами у традиційній техніці, яку використовували
російські іконописці. Богородиця зображена зі схреще-
ними, а не складеними у молитовній позі руками як на
українських іконах та творах європейського живопису,
перед невеликим Розп’яттям, під яким – череп та кості
Адама – символи зображення гори Голгофа, на якій був
розп’ятий Христос. Графічна лінійність, схематизм та
площинність у трактуванні образу, переважання наси-
ченого жовтого кольору, що імітував блиск позолоти,
щедрий рослинно-квітковий орнамент мафорію Бого-
родиці – характерні риси цієї ікони.
Таким чином, зібрання ікон «Охтирська Богородиця»
у Національному архітектурно-історичному заповідни-
ку «Чернігів стародавній» відображає досить широке коло
списків цієї чудотворної ікони кінця XVIII–ХІХ ст., на-
писаних у різноманітній манері та техніці, які були по-
ширені на Чернігівщині. Введення їх до наукового обігу
дозволить пізнати та дослідити регіональні особливості
іконографії, колорит та художні засоби іконописців двох
порубіжних регіонів – Чернігівщини та Слобожанщини.
Рис. 10. Ікона «Охтирська Богородиця».
Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. Рис. 11. Ікона «Охтирська Богородиця». ХІХ ст.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
424
ПОСИЛАННЯ
1. Святині Сумщини. Духовне світло Богородиці Охтирської:
(до 265-річчя явлення чудотворного образу): [буклет] / Сумський
обласний художній музей ім. Никанора Онацького; авт. тексту
Н.С. Юрченко. – Суми, 2004. – 8 с.: іл; Шулика, В.В. Ахтырская
икона Пресвятой Богородицы и ее списки // Культурна спадщи-
на Слобожанщині. Культура і мистецтво: зб. наук.- популярних
ст. – Х.: Мачулін, 2007. – Число 6 – С. 54–63; Паньок Т.В. Окремі
нотатки до історії Охтирської Богородиці // Вісник Харківської
державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць. – 2009.
– № 9. – С. 94–99.
2. Гумилевский Ф. Общий обзор епархии Черниговской. / Ф. Гу-
милевский. – Чернигов: Губ. Тип., 1861. – 363 с.
3. Шулика, В.В. Ахтырская икона Пресвятой Богородицы и ее
списки // Культурна спадщина Слобожанщині. Культура і мистецтво:
зб. наук. – популярних ст. – Х.: Мачулін, 2007. – Число 6 – С. 54–63.
Травкина О.И. Списки чудотворной иконы «Ахтырская
Богородица» из собрания Национального архитектурно-
исторического заповедника «Чернигов древний»
В статье впервые обнародованы списки чудотворной иконы
«Ахтырская Богородица» из собрания Национального архитек-
турно-исторического заповедника «Чернигов древний». Проведен-
ный анализ показал, что собрание икон «Ахтырская Богородица»
отображает достаточно широкий круг списков этой иконы XVIII–
ХІХ ст., написанных в различной манере и технике, которые были
распространены на Черниговщине. Введение их в научный оборот
позволит исследовать региональные особенности иконографии,
колорит и художественные средства иконописцев двух соседних
регионов – Черниговщины и Слобожанщины.
Ключые слова: чудотворная икона «Ахтырская Богородица»,
списки иконы, иконография, Распятие, Слобожанщина, Черниговщина.
Travkina O.I. Replicas of the wonder - working icon
«Okhtyrska Mother of God» from the collection of Ancient
Chernihiv National Architectural and Historical Reserve.
In the article replicas of the wonder- working icon «Okhtyrska Mother
of God» from the collection of Ancient Chernihiv National Architectural
and Historical Reserve were shown. The analysis showed that the
collection of icons «Оkhtyrska Mother of God» displays a fairly wide
range of lists of this icon of XVIII – XIX centuries written in a variety
of ways and techniques that were common of Chernihiv region. Putting
them into scientifi c use will allow you to explore regional features of
iconography, color and artistic means of icon painters of two regions –
Chernihiv and Slobozhanshchyna.
Key words: wonder-working icon «Okhtyrska Mother of God», replicas,
iconography, the Crucifi xion, Slobozhanshchyna, Chernihiv region.
19.02.2019 р.
УДК 069.5:2(477.51)«17/18»
С.В. Рой
РЕЛІГІЙНО-СЛУЖБОВІ КНИГИ XVIII–XIX ст.
У ФОНДАХ НІЖИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО
МУЗЕЮ ІМЕНІ ІВАНА СПАСЬКОГО
В статті представлені результати дослідження книжково-
го зібрання НКМ ім. І. Спаського, зокрема, збірки релігійно-служ-
бових книг XVIII–XIX ст. Виявлено особливості книг, час та міс-
це їх видання, а також характерні риси їх оформлення. Стаття
присвячена дослідженню та атрибуції релігійно-службових ви-
дань XVIII–XIX ст., що знаходяться у фондах НКМ ім. І. Спаського.
Ключові слова: релігійно-службові видання, Біблія, Євангеліє,
Псалтир, Часослов, Кафізми, сигнатура, Ніжинський краєзнавчий
музей ім. І. Спаського.
Розвиток видавничої справи у XVIII–ХІХ ст., зокрема
функціонування найбільших друкарень в Україні, свід-
чив про значний прогрес у культурно-освітніх процесах
у цей період. Слід зауважити, що типографії у XVIII–
ХІХ ст. випускали як світську, так і духовну літературу
для просвітницьких цілей. Переважну більшість ви-
давничої продукції типографій становили книги релі-
гійно-морального змісту, що були призначені для ши-
рокого вжитку. Саме даний сегмент представлений у
фондовому зібранні НКМ ім. І. Спаського.
Актуальність дослідження кириличних видань XVIII–
ХІХ ст. зумовлена важливістю вивчення типографської
справи та потребою створення музейних каталогів ко-
лекцій стародруків. До того ж дані видання є цінними з
історичної та експонаторної точки зору.
Зазначена тема є малодослідженою. Вона в основному
представлена у вигляді каталогів кириличних видань Киє-
во-Печерської лаври, складених дослідницею Г.Є. Варварич
та спеціалістом із старообрядницьких видань А.В. Возне-
сенським. Їх праці присвячені переважно виданням най-
більших типографій в Україні та Росії [13; 14].
Богослужіння, починаючи ще з XIV ст., проводилося
за особливими книгами, головними з яких були Єванге-
ліє, Апостол (або книга діянь Апостольських) і Псалтир.
Існує цілий ряд інших книг для богослужіння, зокрема
Часослови, в яких прописаний порядок звершення що-
денних служб, крім літургії. Церковні книги друкувались
особливим кириличним шрифтом. До середини ХІХ ст. їх
тиражі були більшими, ніж художньої літератури (більше
п’ятнадцяти тисяч екземплярів).
Книги із застосуванням церковного шрифту у XVIII–
XIX ст. в Україні видавалися у типографіях Києво-Печер-
ської лаври, Троїцько-Ільїнського монастиря м. Чернігова;
дещо більше богослужбових книг видавалося в Синодаль-
них типографіях Москви та Санкт-Петербурга. У фондах
НКМ ім. І. Спаського є 13 видань, які також в переважній
своїй більшості видані у цих типографіях. Головним чи-
ном вони були надруковані в період з 1759 по 1895 рр. У
фондовому зібранні церковно-службових книг представ-
лені: Євангеліє, Псалтирі, Часослов, Кафізми, Біблія (Єли-
заветинського періоду), «Житіє Миколи Чудотворця», а
j
|