Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року)
У статті систематизовано та введено до наукового обігу відомості про сакральні пам’ятки (головно ікони та шиття) Музею Остерщини, обстежені влітку 1925 року співробітницею Музею культів і побуту (Київ) Марією Новицькою (1896–1965)....
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180981 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) / І.О. Ходак // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 398-401. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180981 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809812021-10-26T01:26:25Z Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) Ходак, І.О. Музейна справа У статті систематизовано та введено до наукового обігу відомості про сакральні пам’ятки (головно ікони та шиття) Музею Остерщини, обстежені влітку 1925 року співробітницею Музею культів і побуту (Київ) Марією Новицькою (1896–1965). В статье систематизированы и введены в научный оборот известия о сакральных памятниках (преимущественно иконах и шитье) Музея Остерщины, обследованных летом 1925 года сотрудницей Музея культов и быта (Киев) Марией Новицкой (1896–1965). The article systematized and scientifically introduces information on sacral monuments (mostly icons and embroidery) of the Museum of Oster district examined in summer of 1925 by an employee of the Museum of Cults and Mode of Life (Kyiv) Mariia Novytska (1896–1965). 2019 Article Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) / І.О. Ходак // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 398-401. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180981 2–525.4+2-526.6]:069.5(477.51-22)«1925» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Ходак, І.О. Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті систематизовано та введено до наукового обігу відомості про сакральні пам’ятки (головно ікони та шиття) Музею
Остерщини, обстежені влітку 1925 року співробітницею Музею
культів і побуту (Київ) Марією Новицькою (1896–1965). |
| format |
Article |
| author |
Ходак, І.О. |
| author_facet |
Ходак, І.О. |
| author_sort |
Ходак, І.О. |
| title |
Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) |
| title_short |
Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) |
| title_full |
Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) |
| title_fullStr |
Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) |
| title_full_unstemmed |
Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року) |
| title_sort |
сакральні пам’ятки музею остерщини (за експедиційними матеріалами марії новицької 1925 року) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180981 |
| citation_txt |
Сакральні пам’ятки музею Остерщини (за експедиційними матеріалами Марії Новицької 1925 року)
/ І.О. Ходак // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 398-401. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT hodakío sakralʹnípamâtkimuzeûosterŝinizaekspedicíjnimimateríalamimaríínovicʹkoí1925roku |
| first_indexed |
2025-07-15T21:27:41Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:27:41Z |
| _version_ |
1837749883427094528 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
398
Yanenko A.S. «Oh! For a long time it is necessary to clean
the «Augean stables»: Ivan Oleksiev’s letters to Petro Kurin-
nyi as sources for studies of Kyiv museum life in the 1920s
In the article Ivan Mykolaiovych Oleksiev’s letters to Petro Petrovych
Kurinnyi, a director of the Lavra Museum of Cults and Life/ All-Ukrainian
Museum Town, are introduced for scientifi c use. The various aspects
of the museum life in Kyiv, which are mentioned by the addresser,
are highlighted and commented: the economic activity, repair works,
refurbishment, arrangement of the territory of the former Kyiv-Pechersk
monastery, the housing problems of the museum institution and ways of
their solution, the everyday life of intellectuals in the city in the 1920s,
mechanisms of administrative and political pressure on museums and
museum workers in the totalitarian state etc.
Key words: epistolary, Ivan Oleksiev, Petro Kurinnyi, museums, Lavra
Museum of Cultures and Life, All-Ukrainian Museum Town, Kyiv, 1920s.
25.02.2019 р.
закладу (нині – Остерський краєзнавчий музей) зазнала
нищівних втрат у роки Другої світової війни, включно з
обліковою документацією, гадаємо, що описи навіть кіль-
кох творів становлять неабиякий інтерес для мистецтвоз-
навців і музейників. Отже, мета статті полягає у введені
до наукового обігу відомостей про одну із сторінок екс-
педиційної діяльності М. Новицької та втрачені пам’ят-
ки сакрального мистецтва Музею Остерщини.
Перші огляди наукових напрацювань М. Новицької –
яскравої представниці покоління мистецтвознавців, що
увійшло в науку в 1920-х роках і невдовзі у процесі «чис-
ток радапарату» було позбавлене можливості працювати
за фахом, – подав В. Пуцко в післямовах до публікованих
ним за кордоном упродовж 1970–1980-х років розвідках,
на той час уже покійної вченої [2; 3]. В Україні її життєвий
шлях було увиразнено лише в середині 2000-х років, коли
вийшли у світ розвідки Є. Шудрі й Н. Студенець [4, с. 45–
46; 5]. Надалі в літературі збереглася тенденція акценту-
вати увагу на студіях М. Новицької з гаптарської тема-
тики (ідеться, насамперед, про розвідки А. Вариводи [6],
Ю. Гриднєвої [7], А. Чередниченко [8, с. 93–96], М. Залев-
ської [9]), хоча спектр її наукових зацікавлень і напрацю-
вань був куди об’ємнішим.
Щодо експедиційної діяльності М. Новицької зага-
лом і фіксації нею в різний спосіб пам’яток сакрально-
го мистецтва, то Н. Студенець лише зауважила регіони
(Чернігівщина, Вінниччина, Хмельниччина, Київщина,
Крим), у яких дослідниця побувала «з метою поповнен-
ня фондів Лаврського музею» [5, с. 104–105]. І. Ходак і
А. Ставицька неодноразово писали про її подорожі сту-
дентських років, зокрема до Борисполя, за результатами
якої було підготовлено доповідь (співавторка – М. Вязь-
мітіна) про надгробки місцевого єврейського кладо-
вища [10, c. 46–48, 55–56; 11]. Наразі з експедиційних
матеріалів М. Новицької, наскільки нам відомо, опри-
люднено лише виконані 1924 року під час спільної екс-
педиції з Н. Коцюбинською описи церков міста Гайсина,
сіл Кисляка й Карбівки, замальовки творів сакрального
мистецтва в церквах і меморіальної пластики в деяких
інших селах Гайсинського району Тульчинської окру-
ги [10, c. 73–84, 263–274]. Нещодавно в окремій статті
проаналізовано напрацювання дослідниці 1925 року з
обстеження п’ятнадцяти церков в тринадцяти населе-
них пунктах Обухівського, Васильківського, Германів-
ського районів Київської округи (нині Обухівського й
Васильківського районів Київської області), а заодно
наведено детальніший реєстр її експедиційних марш-
рутів 1920-х і 1940-х років [12].
Упродовж 5–11 липня 1925 року М. Новицька, яка тоді
обіймала посаду постійної нештатної співробітниці від-
ділу шиття та тканин Музею культів і побуту, що функці-
онував на території Києво-Печерської лаври, здійснила
експедицію до Чернігівської округи, щоб зібрати відо-
мості про пам’ятки церковної старовини, зареєструвати
підписні й датовані твори.
j
УДК 2–525.4+2-526.6]:069.5(477.51-22)«1925»
І.О. Ходак
САКРАЛЬНІ ПАМ’ЯТКИ
МУЗЕЮ ОСТЕРЩИНИ
(ЗА ЕКСПЕДИЦІЙНИМИ МАТЕРІАЛАМИ
МАРІЇ НОВИЦЬКОЇ 1925 РОКУ)
У статті систематизовано та введено до наукового обігу ві-
домості про сакральні пам’ятки (головно ікони та шиття) Музею
Остерщини, обстежені влітку 1925 року співробітницею Музею
культів і побуту (Київ) Марією Новицькою (1896–1965).
Ключові слова: експедиція, музей, Остер, Марія Новицька,
сакральне мистецтво, ікона, гаптування.
Упродовж минулого століття було втрачено велику
частину культурної спадщини України, насамперед,
нетолерованих совєтською владою сакральних творів.
Для оптимального студіювання вітчизняного мистецтва
нині доводиться залучати не лише збережені монумен-
тальні пам’ятки, станкові твори з музейних колекцій, а
і вербальні, й візуальні матеріали дослідників, насам-
перед, першої третини ХХ ст., що відклалися в держав-
них, відомчих і приватних архівах. Актуальність студі-
ювання експедиційних матеріалів згаданого періоду
зумовлена не лише потребами історії мистецтва, але й
необхідністю відновити відомості про склад колекцій
музеїв країни, що важливо, зокрема, з огляду на рес-
титуційні практики.
Серед експедиційних матеріалів Марії Олексіївни Но-
вицької (1896–1965), що зберігаються в Центральному
державному архіві-музеї літератури та мистецтва Укра-
їни (далі – ЦДАМЛМ України), вдалося виявити звіт «По-
їздка в м. Остер та с. Євминку 5/VII–11/VII 1925 р.» [1,
арк. 1–6], основне місце в якому відведено опису пам’я-
ток сакрального мистецтва, головно гаптування та ікон,
із збірки Музею Остерщини. Зважаючи на те, що колекція
ISSN 2218-4805
399
5 липня дослідниця виїхала на пароплаві з Києва. При-
бувши вдосвіта 6 липня до містечка Остра (нині – місто
Козелецького району Чернігівської області), вона, насам-
перед, оглянула в с. Старгородці (нині в складі Остра) так
звану Юрієву божницю, тобто Михайлівську церкву, зве-
дену наприкінці ХІ ст. за наказом Володимира Монома-
ха й прикрашену в ХІІ ст. фресками за бажанням Юрія
Долгорукого [13]. Попри значущість пам’ятки, у звіті на-
ведено вкрай скупі відомості про неї. Стисло переповів-
ши її історію за матеріалами «Известий Императорской
археологической комиссии», дослідниця обмежилася за-
уваженням, що церква перекрита дахом, фрески досить
добре видно, а орнаментальні стінописи нагадують ана-
логічні в Київській Софії. Водночас вона замалювала ста-
рі хрести зведеної поряд з Юрієвою божницею дерев’яної
церкви [1, арк. 7–9], яку визнала зовсім не цікавою, а та-
кож зазначила, що брами та хвіртки остерських обійсть
мають характерні дашки, дерев’яним прикрасам над ві-
кнами всіх старих і більшості нових будинків надано за-
округленої форми, а на місцевому цвинтарі превалюють
чотирикінцеві дерев’яні хрести без оздоб [1, арк. 1–2].
Куди більше місця у звіті відведено опису Музею Ос-
терщини, точніше, відділів археології, малярства й цер-
ковного мистецтва, експозиції, яких на той час уже було
розгорнуто на першому поверсі, тоді як «нагорі ще май-
же не улаштовано: має бути природничий відділ і церков-
ний пізнішого часу» [1, арк. 2]. У відділі археології прева-
лювали місцеві знахідки періоду неоліту й трипільської
культури, а також численні артефакти з Юрієвої божниці,
включаючи цеглу з клеймами, шматки тиньку з фресками,
шиферний хрест, що, як згодом встановив М. Макарен-
ко, виготовили у XVIII ст. У відділі малярства було зібра-
но твори з панських будинків, зокрема, картини місцевих
чи невідомих майстрів, вироби Межигірської фаянсової
фабрики поблизу Києва та Волокитинської порцелянової
мануфактури, що функціонувала в 1839–1861 роках у ма-
єтку А. Миклашевського (нині – с. Волокитине Путивль-
ського району Сумської області), зразки зброї, мальова-
них шпалер тощо [1, арк. 2–2 зв.].
У церковному відділі, за свідченням М. Новицької,
переважали ікони, серед яких траплялися образи гарно-
го письма, здогадно, ХVII ст. з рельєфним тлом і різьбле-
ним обрамленням. Там також зберігалися різьблені хре-
сти, голівки путті, царські врата й кілька пам’яток шиття.
Дослідниця вітчизняного гаптування виокремила дві з
них. Її увагу привернула риза 1732 року з виображеним
на оплічі Деісусом і пристоячими (?), щодо якої вона за-
значила: «Гаптування золотом, сріблом і кольоровими
шовками має гарне узорне закріплення. Обличчя, руки
і ноги вишивано по шовку. Обличчя, досить видовжені,
мають дуже довгі носи, контур котрих з’єднується з бро-
вою. Внизу вигаптовано золотом напис: “Року АΨЛВ м
апрш числа Ө”. Навкруги опліч – орнамент» [1, арк. 2 зв.–
3]. Іншою пам’яткою виявилася шита шовком єпитрахиль
(на той час вона перебувала у вкрай незадовільному стані
збереженості – «дуже подерта») із видовженими постатя-
ми, за технікою та сюжетом, на думку авторки звіту, по-
дібна до однієї з пам’яток Музею культів і побуту в Києві,
що надійшла з Церковно-археологічного музею при Ки-
ївській духовній академії (інв. № 400) [1, арк. 3].
Крім зразків шиття, у церковному відділі М. Новиць-
ка зауважила серед творів символічного характеру й де-
тально описала іконографічні схеми двох композицій
«Христос – недремне око», написаних на дереві й полотні
(інв. № 41 і 38 відповідно), одна з яких, на її думку, мала
суттєві відмінності (Христос-отроча лежав наче в повітрі,
а не на хресті, як звичайно). Дослідниця невипадково за-
цікавилася саме цим типом ікон, адже Кабінет українсько-
го мистецтва Всеукраїнської академії наук (далі – ВУАН),
який очолював її батько (академік О. Новицький) і в якому
працювала її найближча подруга Н. Коцюбинська (на той
час ув’язнена за обвинуваченням у членстві в Українській
партії соціалістів-революціонерів і підтримці контактів з
колишніми однопартійцями-емігрантами), займався ви-
явленням і реєстрацією символічних зображень, найпо-
ширенішими серед яких були «Pieta», «Христос – недрем-
не око», «Христос-виноградар», «Пелікан» [10, c. 92–95].
Оскільки обидва твори в колекції Остерського краєзнав-
чого музею нині відсутні, наведемо їхні описи.
Написана на дерев’яній основі композиція «Христос –
недремне око» (інв. № 41), що досить добре збереглася,
вирізнялася гарним письмом: «Образ «Недреманне око»
на дереві (дошка тріснула посередині), олійними фарба-
ми, в різьбленій деревляній рамі. Образ наче поділяєть-
ся на дві частини головками янголів, що оточують ниж-
ню частину з усіх боків, а верхню лише з трьох. В нижній
частині образа, в центрі, напівлежить на лівому боці Хри-
стос-хлопчик з розкритими очима. Він оперся на ліву руку,
а праву тримає на грудях. Ніякого хреста під ним немає –
лежить в повітрі. Багряниця, що її перекидано через че-
ресла та ліву руку, утворює тло для ніг. Велике сяйво (спо-
чатку жовте, переходить потім в білі проміння) заповняє
усе тло нижньої частини.
В верхній частині образа – Бог-Отець в трикутному
німбі і сяйві на тлі своєї синьої киреї, що розвивається, з
піднесеною для благословення рукою. Дух Святий в ви-
гляді голуба закриває своїми проміннями усю постать
Бога-Отця, починаючи з грудей.
Голівок янголів – всього 30, в ріжних позах і з різно-
кольоровими крильцями (жовті, білі, червоні та зелені).
Написи: Бг Оц Іс. ХС.» [1, арк. 3–3 зв.].
Друга композиція (інв. № 38), написана на полотні,
перебувала в значно загроженішому стані («фарби дуже
потріскалися і обсипалися»): «Нижня, більша, половина
образа занята зеленою горою, що має внизу якісь то хви-
лясті смуги (?). На її тлі намальовано великого хреста, що
на ньому поверх багряниці лежить Христос з заплюще-
ними очима (повіки з’єднуються посередині) в прозорій
сорочці, підперезаній червоною стрічкою.
Правою рукою він оперся на череп, ліва лежить на стег-
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
400
нах. Ноги безпорадно-невміло повернуті наліво догори.
Поза ногами виглядає біла вівця з заплющеними очи-
ма та стоїть високий стовп з прив’язаним до нього копі-
єм, тростиною та драбиною. На горі – червоний півень.
Верхня частина образа, на котру на правому боці з
нижньої частини заходить стовп і сяйво (?), має на лі-
вому боці для рівноваги два вершечка церковних бань.
Всередині на тлі червонястих хмар, що внизу перехо-
дять в зелені, – Бог-Отець в жовтому трикутному німбі,
з чорною бородою, в червоному одязі з синьою киреєю.
Руки підняті, на грудях в колі – св. Дух летить вниз. По
боках – голівки янголів з різнокольоровими крилами
(червоні, зелені і білі); на одному боці – 3 + 2, а з друго-
го – лише 2. Сам Христос, одяг та хрест виконані в чер-
вонястих кольорах. Німб в формі кола жовтого кольору.
Письмо значно гірше попереднього.
Написи: Бг Оц ; Д. с.» [1, арк. 3 зв.–4].
Оглянувши музей, М. Новицька разом з донькою ди-
ректора Музею Остерщини А. Розанова вирушила до села
Євминки (нині Козелецького району Чернігівської облас-
ті), поблизу якого під керівництвом М. Макаренка прово-
дили археологічні розкопки [14]. 7 липня вона долучилася
до археологічної групи, допомагаючи мити знахідки. За
її свідченням, здобутком науковців переважно було че-
реп’я, грудки опаленої глини, невелика кількість крем’я-
них знарядь, одна ціла й дві зламані статуетки. Череп’я
милося безпосередньо в розкопах (ямах), потім його пе-
реглядали та відбирали частину, щоб забрати із собою.
У М. Новицької викликало здивування, що чимало зна-
хідок (одноманітне череп’я без орнаментального оздо-
блення) експедиція полишила на місці. Зрештою, М. Ма-
каренко також погодився, що за «ідеальної постановки
справи» нічого лишати не можна. За спостереженнями
дослідниці, керамічні уламки мали різну міцність: одні
шматки легко розтиралися рукою, інші були міцні, наче
камінь. Лише незначна частина з них мала нанесені фар-
бою орнаменти, більшість не містила жодних зображень
або була прикрашена заглибленим візерунком, викона-
ним за допомогою мотузки [1, арк. 4–5].
У щоденнику містяться цікаві спостереження щодо то-
гочасної побутової культури, традицій та звичаїв краю.
Скажімо, М. Новицьку вразило, що в Острі не вбачали не-
обхідності замикати двері, хоча на околиці містечка стоя-
ла велика в’язниця. У селі Вовча Гора (нині – Поліське Ко-
зелецького району Чернігівської області), через яке вона
проїздила, зауважила дуже високі дерев’яні тини (у звіті
їх названо «плетнями», очевидно, ідеться про «ліси» або
«оплоти», «плоти») однакової висоти із стінами плетених
клунь, зведених упритул до тинів. Натомість хати (пере-
важно дерев’яні, із частково помащеними стінами) під со-
лом’яними стріхами стояли вглибині садиб. У Євминці не
було звичаю святкувати Івана Купала. Через брак знахар-
ки мешканці самі збирали усіляке зілля для лікування. Від
учительки Юлії Троїцької та її доньки Люсі, котрі запов-
нювали картки щодо рослин для термінологічного слов-
ника ВУАН, дослідниця записала п’ятдесят назв рослин,
зразки двадцяти п’яти з яких привезла до Музею культів
і побуту. Обидві інформаторки розповіли чимало цікаво-
го про обряд весілля, але, з огляду на непідготовленість
до фіксації таких відомостей, М. Новицька не зважилася
їх занотувати [1, арк. 4, 4 зв., 5 зв.].
Повернувшись 10 липня разом з М. Макаренком на під-
воді до Остра, М. Новицька побувала на місцевому базарі,
але нічого цікавого, крім глиняних цяцьок у діда з невід-
нотованого села, не придбала. Решту часу вона знову-та-
ки присвятила Музею Остерщини, де разом з М. Макарен-
ком і А. Розановим оглядала археологічний відділ. Саме
того вечора М. Макаренко при світлі лампи «майже розі-
брав той напис, що ледве знать на шиферному хресті, що
виявився датованим (XVIII ст.)» [1, арк. 6]. Оскільки па-
роплав до Києва мав відходити о третій ночі, кияни на-
останок насолодилися прогулянкою Десною на човнах.
Отже, опрацювання матеріалів експедицій 1920-х ро-
ків дозволяє поповнити наші знання не лише про втра-
чені монументальні пам’ятки, але й про склад музейних
колекцій, їхній репертуар, а також хронологічні й іконо-
графічні особливості конкретних творів. Перспективи по-
дальших досліджень пов’язані із системним студіюван-
ням архівів і виданням тематичних збірників матеріалів.
ПОСИЛАННЯ
1. ЦДАМЛМ України, ф. 1164, оп. 1, спр. 256, 9 арк.
2. Пуцко В. Послесловие к статье М.А. Новицкой // Acta Historiae
Artium / Academiae Scientiarum Hungaricae. – Budapest, 1979. – T. 25,
fasc. 1–2. – C. 12–13.
3. Пуцко В. [Послесловие к статье М.А. Новицкой] // Музеj при-
мењене уметности. – Београд, 1984–1985. – Зб. 28–29. – С. 30–31.
4. Шудря Є. Подвижниці народного мистецтва: біобібліо-
граф. нариси / за ред. М. Селівачова. – К.: Ред. вісн. «Ант», 2003.
– Зош. 1. – 64 с.: іл.
5. Студенець Н. Марія Новицька: життєвий шлях і наукова ді-
яльність: до 110-річчя з дня народження // Студії мистецтвозна-
вчі. – 2005. – Чис. 3. – С. 103–114.
6. Варивода А.Г. Наукова розробка М. Новицької «Датовані єпи-
трахилі Лаврського музею». Ретроспективний погляд // Могилян-
ські читання 2007: зб. наук. пр. – К., 2008. – С. 236–240.
7. Гриднева Ю.Г. Изучение и сохранение церковного шитья
Украины. Новицкая Мария Алексеевна / Гриднева Ю.Г. // Моги-
лянські читання 2007: зб. наук. пр. – К., 2008. – С. 261–267.
8. Чередниченко А.М. Дослідження культурно-мистецької
спадщини, що зберігалася на території Всеукраїнського музей-
ного городка у працях вчених 1920–1930-х рр. // Лаврський аль-
манах: зб. наук. пр. – К., 2010. – Вип. 25. – С. 87–105.
9. Залевська М.М. Доробок вчених в дослідженні українсько-
го церковного гаптування // Короленківські читання 2017. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.calameo.com/
books/005337104a0e7a401e7ee.
10. Ходак І. Наталя Коцюбинська і Кабінет українського мис-
тецтва Всеукраїнської академії наук (з історії вітчизняного мис-
тецтвознавства 1920-х – початку 1930-х років). – К.: ІМФЕ; Х.:
Вид. О.О. Савчук, 2017. – 448 с., 114 іл.
11. Ставицька А. Екскурсії слухачів Київського археологічно-
го інституту до міста Борисполя (20-ті рр. ХХ ст.) // Краєзнавство
як феномен історичного розвитку та державотворення України:
матеріали VI Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 80-й річниці
утворення Київської області. – Бориспіль: Шевц, 2012. – С. 327–336.
12. Ходак І. Сакральне мистецтво Київщини за матеріалами
експедиції Марії Новицької 1925 року // Студії мистецтвознав-
чі. – 2018. – Чис. 4.
13 Коренюк Ю. Фрески кінця ХІ століття в церкві Михаїла в
Острі: реставраційні колізії // Пам’ятки України: історія та куль-
тура. – 2012. – № 1. – С. 2–9.
14. Макаренко М. Досліди на Остерщині // Коротке звідомлен-
ня Всеукраїнського археологічного комітету за археологічні до-
сліди року 1925. – К., 1926. – С. 61–66.
ISSN 2218-4805
401
Ходак И.О. Сакральные памятники Музея Остерщины (за
экспедиционными материалами Марии Новицкой 1925 года)
В статье систематизированы и введены в научный оборот
известия о сакральных памятниках (преимущественно иконах и
шитье) Музея Остерщины, обследованных летом 1925 года сотруд-
ницей Музея культов и быта (Киев) Марией Новицкой (1896–1965).
Ключевые слова: экспедиция, музей, Остер, Мария Новицкая,
сакральное искусство, икона, шитье.
Khodak I.O. Sacral monuments of the Museum of Oster dis-
trict (after the materials of Mariia Novytska’s expedition, 1925)
The article systematized and scientifi cally introduces information
on sacral monuments (mostly icons and embroidery) of the Museum
of Oster district examined in summer of 1925 by an employee of the
Museum of Cults and Mode of Life (Kyiv) Mariia Novytska (1896–1965).
Key words: expedition, museum, Oster, Mariia Novytska, sacral
art, icon, embroidery.
17.02.2019 р.
докладно описала долю археологічної колекції [3, с. 62–
71]. Дещо дотична розвідка, яка присвячена районним
музеям Харківщини перших повоєнних років, належить
автору цих рядків. Її чимала частина розповідає про стан
фондової роботи [4, с. 304–309]. Найінформативнішою
працею є стаття харківських дослідниць Л.М. Воронової
та Н.С. Мартем’янової про науково-дослідну роботу у Хар-
ківському історичному музеї у перше повоєнне десяти-
ліття [5, с. 40–52]. У даній розвідці авторки не повністю
висвітлили відновлення фондів музею, так як цій тема-
тиці присвячено лише частину їхнього дослідження по-
руч з експозиційною та науковою роботою. Так, зокрема,
фрагментарно показана передача радянськими військо-
вими культурних цінностей із Західної Європи, збільшен-
ня колекцій в рамках підготовки до святкування так зва-
ного возз’єднання України з Росією.
Саме відсутність робіт, які надають вичерпну
інформацію про стан фондової роботи у Харківському
історичному музеї у перше повоєнне десятиліття,
обумовлює актуальність даного дослідження.
Джерельну базу склали матеріали з Державного архі-
ву Харківської області (Ф. р-5942).
Відповідно, метою нашої розвідки є всеосяжне запо-
внення маловідомих сторінок історії, пов’язаних з комп-
лектуванням фондів Харківського історичного музею у
1944–1954 роках.
Після визволення міста співробітники музею провели
інвентаризацію фондів. Так, згідно з першою повоєнною
перевіркою, у структурних підрозділах закладу зберігалося:
- відділ природи – 3 тис. одиниць зберігання;
- відділ первісного суспільства – більше 2 тис. оди-
ниць зберігання;
- відділ рабовласницького суспільства – близько 2 тис.
одиниць зберігання;
- відділ феодалізму – близько 1 тис. одиниць зберіган-
ня (дана статистика відображає стан до повернення з Уфи
евакуйованих колекцій музею);
- відділ капіталізму – 1 тис. 366 одиниць зберігання
(дана статистика відображає стан до повернення з Уфи
евакуйованих колекцій музею);
- відділ Революції та Соціалістичного будівництва
втратив у часи окупації всі наявні експонати. Відповід-
но з осені 1943 р. заново розпочалося комплектування
фондів по даному підрозділу. У період з жовтня 1943 по
жовтень 1944 р. співробітники зібрали 1 тис. 667 різно-
манітних предметів:
1. фото – 899 одиниць;
2. газет – 84 одиниці;
3. картин – 1 одиницю;
4. плакатів – 93 одиниці;
5. листівок – 22 одиниці;
6. нумізматики – 125 одиниць;
7. речових експонатів – 28 одиниць;
8. негативів – 415 одиниць.
Таким чином, станом на жовтень 1944 р. фонди Харків-
j
УДК 069.4:93/94](477.54–25).1944/1954
С.М. Дейнеко
КОМПЛЕКТУВАННЯ ФОНДІВ
ХАРКІВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ.
МАЛОВІДОМІ СТОРІНКИ (1944–1954)
Дослідження присвячене комплектуванню фондів Харківського
історичного музею у перше постокупаційне десятиліття (1944–
1954). Нами виявлено декілька джерел його поповнення. Необхід-
но констатувати, що більшість предметів, які надходили до му-
зею, презентували радянський період історії.
Ключові слова: Харківський історичний музей, комплекту-
вання фондів, експонати.
Після визволення Харкова у серпні 1943 р. постало
питання про відновлення роботи музеїв. Постанова РНК
УРСР «Про поновлення роботи історичного музею в місті
Харкові», видана 28 вересня, фактично поновила музейне
життя в місті. На базі декількох музеїв (Центральний му-
зей революції УРСР, Історичний музей імені Г.С. Сковоро-
ди та Харківський краєзнавчий музей імені Артема) ство-
рили одну установу – Харківський історико-краєзнавчий
музей імені Г. Сковороди [1, арк. 1]. Згодом, постановою
Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1950 р., його перейме-
нували у Харківський державний історичний музей (нині
– Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова) [2,
арк. 1]. Одночасно, з відновленням експозицій, розпоча-
лася аналогічна робота у царині комплектування фондів.
Вивчення питання комплектування фондів вищезга-
даної установи не набуло поширення серед дослідників
музейної справи, хоча необхідно згадати низку праць,
пов’язаних з темою нашої розвідки.
Л.Л. Рибальченко однією з перших зацікавилася до-
лею збірки Харківського історичного музею у період на-
цистської окупації та перші повоєнні роки. Вона досить
|