Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана
Статтю присвячено науковому дослідженню родинних портретів Розумовських-Дараганів, які зберігаються у музеї. Вони розглядаються в контексті біографій портретованих та їх авторів. За результатом атрибуції до наукового обігу вводиться ще один твір цієї групи....
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2019
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180983 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана / С.М. Курач // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 404-408. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-180983 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1809832021-10-26T01:26:03Z Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана Курач, С.М. Музейна справа Статтю присвячено науковому дослідженню родинних портретів Розумовських-Дараганів, які зберігаються у музеї. Вони розглядаються в контексті біографій портретованих та їх авторів. За результатом атрибуції до наукового обігу вводиться ще один твір цієї групи. Статья посвячена научному исследованию портретов Разумовских-Дараганов, которые хранятся в музее. Они рассматриваются в контексте биографий портретированных и их авторов. В результате атрибуции в научный оборот вводится еще одно произведение этой группы. The article deals with scientific research of the portraits of the Rozumovsky and Darahan families, which are kept in the museum. They are reviewed in the context of biographies of depicted people and their authors. As the result of attribution, one more artwork of this group is entered to scientific circulation. 2019 Article Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана / С.М. Курач // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 404-408. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180983 75.041.5«17»:[069:7](477.51) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Курач, С.М. Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана Сіверщина в історії України |
| description |
Статтю присвячено науковому дослідженню родинних портретів Розумовських-Дараганів, які зберігаються у музеї. Вони
розглядаються в контексті біографій портретованих та їх авторів. За результатом атрибуції до наукового обігу вводиться
ще один твір цієї групи. |
| format |
Article |
| author |
Курач, С.М. |
| author_facet |
Курач, С.М. |
| author_sort |
Курач, С.М. |
| title |
Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана |
| title_short |
Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана |
| title_full |
Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана |
| title_fullStr |
Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана |
| title_full_unstemmed |
Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана |
| title_sort |
родинні портрети розумовських-дараганів у зібранні чернігівського обласного художнього музею імені григорія галагана |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180983 |
| citation_txt |
Родинні портрети Розумовських-Дараганів у зібранні Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана / С.М. Курач // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 404-408. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kuračsm rodinníportretirozumovsʹkihdaraganívuzíbranníčernígívsʹkogooblasnogohudožnʹogomuzeûímenígrigoríâgalagana |
| first_indexed |
2025-07-15T21:27:51Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:27:51Z |
| _version_ |
1837749895018053632 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
404
(м. Москва), Львівський та Дніпропетровський історичні
музеї. До речі, вони передали різноманітну зброю і спо-
рядження [15, арк. 58]. Окрім вищезгаданих організацій,
харків’яни отримали предмети з наступних закладів: Дер-
жавного музею Революції – 17 одиниць; Кам’янець-По-
дільського державного історичного музею-заповідника
– 19 одиниць (глиняні козацькі люльки, медаль, присвя-
чена Бородінській битві, рукопис XVII століття та деякі
інші документи); Ленінградського державного музею ет-
нографії – 28 одиниць; Чернівецького краєзнавчого му-
зею – 14 одиниць (предмети селянського побуту захід-
них областей України). Всього під цей «ювілей» у Харкові
та інших містах колишнього СРСР співробітники музею
зібрали 300 різноманітних музейних предметів, з яких
«подавляющее большинство нашли отражение в экспо-
зиции» [15, арк. 20–21].
Підводячи підсумок, можна сказати, що у перше де-
сятиліття постокупаційного життя комплектування фо-
ндів у Харківському історико-краєзнавчому музеї іме-
ні Г. Сковороди / Харківському державному історичному
музеї набуло динамічного характеру. Щороку показни-
ки зростали, але у своїй більшості це були предмети, що
характеризували радянську добу. Використовувалося де-
кілька джерел поповнення фондів: 1. безоплатна передача
громадянами; 2. придбання за гроші, виділені державою;
3. передача з іншого музею/архіву; 4. рятувальні архео-
логічні роботи у середмісті Харкова на руїнах колишньої
будівлі Педагогічного інституту; 5. повернення частини
вивезених експонатів з території Німеччини та Австрії.
Здивування та повагу викликають методи, що вико-
ристовували співробітники музею та адміністрація для
комплектування фондів, наприклад, шефство над колек-
тивами харківських підприємств з метою збору майбут-
ніх експонатів. Окремо слід згадати ініціативу директо-
ра музею М.А. Воєводіна, який, використовуючи тему так
званого «ювілею» возз’єднання України з Росією, органі-
зував роботу колективу для значного поповнення фондів.
У подальших розвідках за даною тематикою логічно
звернутися до вивчення питання співпраці між музеями
колишнього СРСР у царині комплектування зібрань та до
постатей співробітників відділу фондів Харківського іс-
торико-краєзнавчого музею імені Г. Сковороди / Харків-
ського історичного музею.
ПОСИЛАННЯ
1. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО), ф. Р-5942,
оп. 1, спр. 1, 5 арк.
2. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 136, 20 арк.
3. Рибальченко Л.Л. Харківський історичний музей в період
німецької окупації 1941–1943 рр. / Л.Л. Рибальченко // Культура
України. – 1996. – Вип. 3. – С. 62–71.
4. Дейнеко С.М. Районні музеї Харківщини у другій половині
1940-х років (на матеріалах Красноградського, Ізюмського, Барвін-
ківського музеїв та Меморіального музею імені Матюшенко у Дер-
гачах) / С.М. Дейнеко // Двадцять четверті Сумцовські читання. Збір-
ник матеріалів наукової конференції «Музей у глобальному світі:
інновації та збереження традицій». – 2018. – Вип. 24. – С. 304–309.
5. Воронова Л.М., Мартем’янова Н.С. Науково-дослідна робо-
та Харківського історичного музею в перше повоєнне десятиліт-
тя / Л.М. Воронова, Н.С. Мартем’янова // Вісник ХДАК. – 2018. –
Вип. 52. – С. 40–52.
6. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 3, 22 арк.
7. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 13, 29 арк.
8. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 45, 47 арк.
9. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 60, 31 арк.
10. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 108, 81 арк.
11. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 107, 40 арк.
12. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 109, 38 арк.
13. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 121, 7 арк.
14. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 120, 18 арк.
15. ДАХО, ф. Р-5942, оп. 1, спр. 127, 83 арк.
Дейнеко С.Н. Комплектование фондов Харьковского
исторического музея. Малоизвестные страницы (1944–1954)
Исследование посвящено комплектованию фондов Харьковского
исторического музея в первое десятилетие после освобождения го-
рода от нацистов (1944–1954). Нами показано несколько источни-
ков, благодаря которым происходило пополнение музейного собра-
ния. Необходимо констатировать, что большинство предметов,
поступавших в музей, презентовали советскую историю и культуру.
Ключевые слова: Харьковский исторический музей, комплек-
тование фондов, экспонаты.
Deineko S.M. Gathering of Kharkiv historical museum funds.
Little-known pages (1944–1954)
The study is dedicated to the gathering of Kharkiv historical museum
funds in the fi rst decade after the city liberation from Nazis (1944–1954).
It is shown several sources due to which the replenishment of museum
collection was occurred. It’s necessary to state that the majority of items
being received by the museum presented the soviet history and culture.
Key words: Kharkiv historical museum, gathering of funds, exhibits.
19.02.2019 р.j
УДК 75.041.5«17»:[069:7](477.51)
С.М. Курач
РОДИННІ ПОРТРЕТИ РОЗУМОВСЬКИХ-
ДАРАГАНІВ У ЗІБРАННІ ЧЕРНІГІВСЬКОГО
ОБЛАСНОГО ХУДОЖНЬОГО МУЗЕЮ
ІМЕНІ ГРИГОРІЯ ГАЛАГАНА
Статтю присвячено науковому дослідженню родинних пор-
третів Розумовських-Дараганів, які зберігаються у музеї. Вони
розглядаються в контексті біографій портретованих та їх ав-
торів. За результатом атрибуції до наукового обігу вводиться
ще один твір цієї групи.
Ключові слова: український портрет XVIII століття, Розу-
мовські, Дарагани, музей, іконографія, атрибуція.
Козацькі садибні портретні галереї, рештки яких збе-
рігаються нині в багатьох музеях України, користують-
ся сталою увагою сучасних дослідників. Уяву про такі
збірки дають, зокрема, портрети Розумовських-Дара-
ганів, що знаходяться в Чернігівському обласному ху-
дожньому музеї імені Григорія Галагана, та становлять
складову Галаганівської колекції творів мистецтва. За-
лучення архівних джерел, іконографічного матеріалу,
результатів візуального опрацювання поглиблюють на-
укові знання про ці твори. За результатом атрибуцій-
ної роботи стало можливим ввести до наукового обігу
ще один портрет цієї групи.
ISSN 2218-4805
405
Першим, хто звернув увагу на окремі портрети цього
зібрання, був О. Лазаревський [3]. У XX ст. дослідження
творів відображено в наукових публікаціях П. Білецько-
го [4; 6], П. Жолтовського [5], В. Рубан [16]. Їх було вико-
ристано для підготовки виставкового проекту «Україн-
ський портрет XVI–XVIII ст.» (Національний художній
музей України, 2005), матеріали до каталогу якого під-
готовлено за участі автора цієї статті [11].
Колекція музею містить чотири портрети ХVІІІ ст.
представників родини Розумовських-Дараганів: Ната-
лії Дем’янівни Розумовської, Юхима Федоровича Дара-
гана, Василя Юхимовича та Софії Юхимівни Дараганів.
Твори походять з маєтку Покорщина поблизу Козельця,
який у першій половині XVIII ст. був придбаний Н.Д. Ро-
зумовською й став посагом для її доньки Віри (у заміжжі
Дараган). Початкова кількість збірки невідома, але мож-
ливо припустити, що вона була більшою, ніж збережена
донині. За непрямими свідченнями, у її складі були та-
кож портрети Єлизавети Петрівни, О.Г. Розумовського
та К.Г. Розумовського. Після одруження Катерини Юхи-
мівни Дараган з Іваном Григоровичем Галаганом вони
стали складовою частиною мистецької колекції Галага-
нів, що протягом XIX – на початку ХХ ст. зберігалась у
їх Сокиринському палаці [1, c. 45–51].
Портрети Розумовських-Дараганів слугували новим
господарям задля виховання шанобливого ставлення до
української старовини та у якості підтвердження в худож-
ніх образах родинних зв’язків з відомими історичними
особами України. У 1927 році вони стали надбанням При-
луцького краєзнавчого музею, в післявоєнний час потрапи-
ли до Чернігівського історичного музею (нині ім. В.В. Тар-
новського), а від 1984 року перебувають в Чернігівському
обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.
Зображення Юхима Дарагана (?–1762) О.М. Лазарев-
ський датував 1753-м роком, коли, за версією дослідника,
той отримав полковничий пернач. «На повний зріст, з вен-
зелем у медальйоні, розміщеному збоку його портрету», він
знаходився наприкінці XIX ст. у с. Великі Піски Лохвиць-
кого повіту Полтавської губернії [2, с. 72, № 686; 3, с. 340],
одному з маєтків Г.П. Галагана, що був успадкований його
предками від Дараганів.
Мистецтвознавець Чернігівського художнього музею
Тетяна Деркач вважала його оригіналом. Підтримуючи цю
версію, київська дослідниця Валентина Рубан припускала,
що місцем написання твору були майстерні Києво-Печер-
ської лаври. Однак існує й інша інформація: П.О. Білецький
та П.М. Жолтовський вважали його копією кінця ХVІІІ– по-
чатку ХIХ ст. з більш раннього, написаного з приводу одру-
ження [4, с. 214–215; 5, с.155]. Після виправлення первісної
хибної назви – «портрет Павла Полуботка» – у 1960-х роках
він був атрибутований і опублікований Платоном Білець-
ким як зображення Юхима Дарагана [6, с. 254].
Робота належить до репрезентативного типу укра-
їнського козацького портрету з яскравими декоратив-
ними рисами, що існував у XVII–XVIII ст. Зберігає його
загальну композиційну складову: світлий силует ста-
тичної, узагальнено-ідеальної постаті на темному тлі,
тричетвертний зворот; атрибути влади: гербову відзна-
ку та коштовну зброю. Має ознаки стилю бароко з еле-
ментами рококо, за манерою виконання поєднує іко-
нописні та живописні прийоми. Від більшості відомих
козацьких портретів він вирізняється тим, що має два
елементи, які не відповідають дійсності: медальйон у
правому верхньому куті та рукавички в руках портре-
тованого, вірогідно, запозичені з тогочасної схеми єв-
ропейського аристократичного портрету.
Зі збережених документів відомо, що Юхим Федо-
рович Дараган походив з козаків Київського полку, був
значковим товаришем, у 1742–1751 рр. – бунчуковим
товаришем. У 1747 р. він – один з трьох кандидатів на
уряд київського полковника, протягом 1751–1762 років
– полковник київський, від 1762 р. – бригадир, бригадир
у відставці [7, с. 103–104; 8, c. 384]. Вмів читати і писати.
Володів маєтностями на територіях Полтавського, Пере-
яславського та Київського полків.
Його коштом було зведено будівлю полкової канцелярії
у Козельці (1750–1760-ті роки) та кам’яницю в садибі По-
корщина (друга половина XVIII ст.); після пожежі 1756 р.
зроблено ремонт Георгіївського храму Свято-Георгіїв-
ського монастиря у с. Данівка та новий для нього ж іконо-
стас. Був одружений з Вірою Григорівною Розумовською,
мав п’ятеро дітей: Василя, Івана, Григорія, Софію та Ка-
терину. У 1762 р. покінчив життя самогубством [7, c. 104].
Іл. 1. Невідомий художник кін. XVIII ст.
Портрет Катерини Юхимівни Дараган. Полотно, олія.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
406
ський (у співавторстві зі старшим науковим співробіт-
ником Чернігівського художнього музею Тетяною Слобо-
жаніною). На це вказувала і позначка імені автора на
звороті підрамка зображення Василя Дарагана до рестав-
рації 1957 р.: Heusser. У 1960–1970-ті рр. російські мисте-
цтвознавці Есфір Ацаркіна і Тетяна Ільїна прочитали її як
Haumer, що привело до хибної версії про авторство Івана
Вишнякова [11, c. 214; 13, с. 104; 14, с. 126–133].
У поколінному портреті майстерно відтворено постать
підлітка в інтер’єрі, біля столу, на якому речі, пов’язані з
навчанням. Яскраво висвітлене обличчя і м’яко модельова-
ні руки відзначаються тонкою градацією кольорів. Харак-
терною рисою твору є відображення європейського одягу
портретованого: камзола, каптана і напудреної перуки.
Зображення свідчить про місце юного Дарагана при
дворі, де він був камер-пажем і навчався під керівництвом
гувернера Носке і Франциска Сусерота. В подальшому Ва-
силь залишається у Петербурзі, обравши військову кар’єру:
в 1751 році призначений камер-юнкером, від 1757 року
служить майором у Оранієнбаумському гарнізоні. Протя-
гом 1758–1764 рр. був дійсним камергером при велико-
му князеві Петрі Федоровичу, з 1774 року – генерал-по-
ручик [8, c. 384]. Після перевороту 1762 року від можливої
опали його вберегли брати Іван та Григорій, які служили
ротмістрами Кінногвардійського полку. За батьківським
заповітом Василь успадкував кілька маєтностей в укра-
їнських землях. Був неодружений, похований у Свято-Ге-
оргіївському монастирі с. Данівка [10, c. 68].
Зображення Наталії Дем’янівни Розумовської вва-
жається авторським повторенням іншого її підписного
портрета Г.Г. Хойзера, що знаходиться у Державному іс-
торичному музеї Російської Федерації [11, c. 213]. Пор-
трет поясний, темне нейтральне тло вдало підкреслює
спокійний стан моделі, що сидить у кріслі. Про соціаль-
Похований, за однією версією, біля Свято-Георгіївського
монастиря в Данівці [10, c. 68], за іншою – біля Трьохсвя-
тительскої церкви с. Лемешів [9, c. 113].
Парадні портрети Наталії Дем’янівни Розумовської
(1681–1762) та її онука Василя Юхимовича Дарагана
(1734–1784) виконано в іншому стилі. Він пояснюється
європейськими культурними взаємозв’язками Російської
імперії XVIII ст, які впливали на розвиток іконографії за-
можних замовників, у тому числі українського походжен-
ня. На початку ХХ ст. в мистецтвознавчих дослідженнях
Д. Щербаківського та Ф. Ернста подібні твори будуть від-
несені до «україніки» – зображень українців, виконаних
майстрами-чужинцями.
В обох роботах відчутний відхід від барокових тради-
цій і поступове набуття академічного класицистичного
стилю. Це реалізовано у змінах розміру і композиції (ви-
користовується менше – поколінне та поясне зображен-
ня та більш жвава поза), у намаганні відобразити харак-
тер моделі і більш реалістичному письмі. Вони написані
під час поїздки Наталії Дем’янівни Розумовської з ро-
диною до Петербурга 1745–1746 років. Портрет Василя
Дарагана датується 1745-м, Розумихи – 1746 (?) роками.
Поєднує їх ім’я одного автора – Генріха Готтліба Хойзера
(1719–1751) [11, c. 213–214; №№ 221–222].
Німецький живописець, представник європейської
академічної школи, приїхав до Росії з Дерпта і працював
у Петербурзі в якості портретиста та історичного живо-
писця протягом 1743–1748 років. Пізніше виїхав до Від-
ня, де невдовзі і помер. З опублікованих «Записок» Яко-
ба Штеліна дізнаємося, що він мав досвід у портретному
жанрі, «писав портрети у гарній і сміливій манері», на-
давав моделям «живу позу і бадьорий вигляд» [12, c. 55].
Авторство портрета Василя Дарагана обґрунтував у
1990 р. ленінградський дослідник Костянтин Малинов-
Іл. 2. Ілюстрація до статті Г. Лукомського «Сокиринці» («Столица и усадьба», 1914)
ISSN 2218-4805
407
не становище свідчить вбрання. Кунтуш з дорогої ткани-
ни прикрашено мініатюрним імператорським портретом
на Андріївській стрічці, який зазвичай носили статс-да-
ми, фрейліни та інші наближені до імператорської осо-
би придворні. Галантним жестом руки жінка демонструє
свої численні коштовні прикраси. Темний «кораблик», що
приховує зачіску, гарно контрастує з обличчям. У цілому
ж образ має певний наліт ідеалізації.
Окрім цих робіт в музеї представлено й напівпарад-
ний портрет Софії Юхимівни Дараган (?–1819), викона-
ний у 1750-х (?) – 1760-х роках, ймовірно, у Петербурзі,
художником, який поки що не визначений. Композиція
твору дуже проста і побудована таким чином, щоб голов-
ну увагу привернути до майстерно відтвореного облич-
чя молодої та вродливої дівчини. Загальний образ Софії
вдало оживляють троянди, прикріплені до модного ка-
пелюшка, і декольте світлої сукні європейського зразка.
Живописний твір згадується у щоденникових записах
Г.П. Галагана 1839-го року, фрагменти яких наприкінці
XIX ст. опубліковано у «Київській старовині» [15, c. 212].
До наукового обігу його введено завдяки дослідженню
київського мистецтвознавця Валентини Рубан, за при-
пущенням якої манера виконання вказує на Кирила Го-
ловачевського (1735–1823) [16, c. 43–45].
Про Софію Юхимівну збереглось зовсім мало інфор-
мації. Відомо, що у 1758–1762 роках вона була фрейліною
Єлизавети Петрівни, в 1764 році стала дружиною князя
Петра Васильовича Хованського, ймовірно, не мала ді-
тей. Була записана до родословної книги Чернігівського
дворянства (1788). Останні роки життя доживала в успад-
кованому від братів маєтку в Семиполках. Похована біля
Свято-Георгіївського монастиря села Данівки.
Досліджуючи документи, пов’язані з Галаганівським
зібранням творів мистецтва, нещодавно нами було від-
найдено в музейній збірці та ідентифіковано ще один
портрет представника родини Дараганів, а саме Кате-
рини Юхимівни Дараган (1740–1823) [ілюстрація 1].
Згадки про нього містять описи Галаганівської колекції
1920-х років, нумерація одного з яких співпала зі збере-
женою позначкою на підрамку твору. Додатковим під-
твердженням слугує фотографія у статті про Сокиринці
Георгія Лукомського [17, с. 12; ілюстрація 2].
Під час надходження до Чернігівського історичного му-
зею цей твір мав назву (відповідно до збереженого напису
на паперовій наклейці підрамку): «Фамільний портрет з
родини Галаганів», а у Чернігівському художньому музеї,
через невизначеність зображеної, став «портретом жінки»
невідомого художника. При візуальному порівнянні його
з портретом її матері, Віри Григорівни Розумовської (Да-
раган) [ілюстрація 3], що до війни знаходився, як зазна-
чав П.О. Білецький, у Чернігівському історичному музеї,
не залишається без уваги схожість фізіогномічних ознак
моделей, зокрема, характерний овал худорлявого облич-
чя, хоча обидві – різного віку, до того ж відтворені мит-
цями різного професійного рівня.
Твір позбавлений рис офіційності: на нейтральному
тлі бачимо поясне зображення літньої пані у тричетверт-
ному звороті праворуч. Вона в синьо-зеленому вбранні,
голову покриває білий мереживний чепець зі стрічкою та
бантом. У правій долоні жінка тримає, ймовірно, моли-
товник у червоній обкладинці. Загальна тональність пор-
трету стримана, поєднання синьо-зелених і коричневих
тонів складають основний колорит портрету з вкраплен-
ням акцентів білих мережив чепця і хустки на плечах та
яскравої плями червоної книжечки.
Час написання допомагають встановити не тільки ха-
рактерні особливості одягу та головного убору портре-
тованої, але й технологічні особливості виготовлення
підрамка та спосіб натягування полотна твору. В цьо-
му випадку вони характерні для кінця XVIII ст. Судячи із
зовнішніх ознак, автором його був місцевий художник,
ймовірно дворовий кріпак, який мав досвід копіювання
професійних портретів. Створюючи життєво-конкретний
образ, він виявляє достатню обізнаність з анатомією, ре-
тельно виписує обличчя, використовує світлотіньові пе-
реходи, передаючи особливості різних тканин вбрання.
Відомості про Катерину Дараган можна віднайти як у
рукописних, так і у друкованих джерелах. Зокрема, Г.П. Га-
лаган у своїх записах зазначав, що «це була жінка, спов-
нена енергії,… надзвичайна за своїм розумом і особливо
за силою волі… Дуже сувора відносно своїх рідних і навіть
сусідів, так що її всі боялись. Була великою шанувальни-
Іл. 3. Невідомий художник сер. XVIII ст. Портрет Віри
Григорівни Дараган. Полотно, олія. Опубл. – Білецький П.
Український живопис XVII-XVIII ст. – К.: Мистецтво, 1969.
Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019
408
цею квітів та маленьких собачок, яких у неї було багато…
Будучи дуже благочестивою, додержувалась постів, одяга-
лась просто і в домашньому побуті розмовляла малоросій-
ською» [18, арк. 11 звор. – 12]. Видана заміж за Івана Григо-
ровича Галагана у чотирнадцять років, мала троє дітей. Але
через певний час подружжя роз’їхалось, і Катерина Юхи-
мівна оселилась спочатку в Івківцях під Прилуками, пізні-
ше – у Покорщині. Похована, як і її сестра Софія та брат Ва-
силь, біля Свято-Георгіївського монастиря села Данівки.
Багато цікавих фактів про участь Катерини Юхимівни в
історії родини Галаганів наводить київський історик Ма-
рина Будзар [19, с. 115–116]. Головний зберігач Прилуць-
кого краєзнавчого музею і дослідник місцевої старовини
Георгій Гайдай на підставі сповідних відомостей Преобра-
женської церкви міста Прилук 1764–1778 рр. спростував
у 2004 році деякі давні помилки щодо біографії Катерини
Дараган. Згідно віднайдених ним документів, вона наро-
дилась не у 1740-му, а у 1746-му році, одружилась з Іва-
ном Галаганом не в 1754-му, а у 1764-му році [20, с. 2]. Але
до науковому обігу ця інформація запроваджена не була.
Результати, одержані внаслідок дослідження портретів
Розумовських-Дараганів, можуть бути використані для
подальшого вивчення Галаганівської колекції та підго-
товки її наукового каталогу.
Які б версії, старі чи новітні, стосовно цих пам’яток об-
разотворчого мистецтва не висловлювались, для сучасно-
го дослідника вони містять у собі багато цікавого матеріа-
лу, пов’язаного з історією та культурою Сіверщини XVIII ст.
Самі ж твори ще раз привертають увагу до збережених ре-
ліквій минулих століть Чернігівського художнього музею.
ПОСИЛАННЯ
1. Курач С.М. До питання історичної реконструкції колекції Га-
лаганів // Сіверянський літопис. – 2011. – № 2. – С. 45–51.
2. Каталог украинских древностей коллекции В.В. Тарновско-
го. – К.: Тип. К.Н. Милевского, 1898. – 86 с.
3. Лазаревский А. Старинные малороссийские портреты //
Киевская старина. – 1882. – № 5. – С. 337–342.
4. Белецкий П.А. Украинская портретная живопись XVII–XVIII в.
– Л.: Искусство. Ленинградское отделение, 1981. – 256 с.: ил.
5. Жолтовський П.М. Український живопис XVII–XVIII ст. – К.:
«Наукова думка», 1978. – 327 с.
6. Історія українського мистецтва. У 6-ти тт. / Гол. ред. М.П. Ба-
жан та інші. – К., Академія наук УРСР – Голов. ред. Української ра-
дянської енциклопедії. 1968. – Т. 3. – Мистецтво другої полови-
ни XVII–XVIII ст. – 439 с.
7. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова стар-
шина Гетьманщини / НАН України, Інститут політичних і етнона-
ціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса; Українська академія наук;
Музей гетьманства. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.
8. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник / Л.В. Мо-
дзалевский. – К., Тип. Т-ва Г.Л. Фронцкевича и К., 1908–1914. –
Т. 1: А–Д. – 518 с.
9. Васильчиков А. Семейство Разумовских: В 5-ти тт. – СПб.:
Тип. М.М. Стасюлевича, 1880–1894. – Т. 1. – 1880. – 486 с.
10. Кійкова С.І. Козелець.: до трьохсотріччя від дня народжен-
ня Олексія Розумовського. / С.І. Кійкова – К.: Вид. дім Д. Бура-
го, 2009. – 79 с.
11. Український портрет XVI–XVIII ст.: Каталог-альбом / Нац.
Художній музей України; авт.-уклад. Г. Бєлікова, Л. Членова та ін.
– Хмельницький: Галерея; Київ: Артанія Нова, 2006 – 351 с.
12. Штелин Я. Записки Якоба Штелина об изящных искусствах
в России: [В 2-х тт. / Сост., пер. с нем., вступ.ст. К.В. Малиновско-
го]. – М.: Искусство,1990. – Т. 1. – 446 с.
13. Ацаркина Э.Н. Портрет работы неизвестного мастера 40-х г.
XVIII в. // Сообщения Института истории искусств АН СССР. [АН
СССР, Институт истории искусств] / Редкол.: И.Э. Грабарь и др. –
М., АН СССР, 1960. – Вып. 13/14. – С.104–113.
14. Ильина Т.В. Иван Яковлевич Вишняков: Жизнь и творче-
ство. [К вопросу о национальном своеобразии русского портрета
середины XVIII в.] – М.: Искусство, 1979. – 207 с.
15. А.Л. Материалы для биографии Г.П. Галагана // Киевская
старина. – 1898. – №№ 7–9. – С. 189–224.
16. Рубан В.В. Забытые имена: Рассказы об украинских ху-
дожниках XIX – нач. XX в. / [АН УССР, Институт искусствоведе-
ния, фольклора и этнографии им. М.Т. Рыльского] – К.: Наукова
думка,1990. – 280 с.
17. Лукомский Г.К. Сокиренцы // Столица и усадьба. – 1914. –
№ 24. – С. 4–14.
18. Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського, ф. I, оп. 1, спр. 6880, 26 арк.
19. Будзар М.М. Місце жінки в сімейній історії українського
панства: чотири Катерини родини Галаганів // Київські історич-
ні студії. – 2016. – № 1. – С. 115–126.
20. Гайдай Г. Іван Галаган // Скарбниця (Прилуки). – 2004. –
№ 4.– С. 1–2.
Курач С.М. Семейные портреты Разумовских-Дараганов
в собрании Черниговского областного художественного
музея имени Григория Галагана
Статья посвячена научному исследованию портретов Разу-
мовских-Дараганов, которые хранятся в музее. Они расссматри-
ваются в контексте биографий портретированных и их авторов.
В результате атрибуции в научный оборот вводится еще одно
произведение этой группы.
Ключевые слова: украинский портрет XVIII в., Разумовские,
Дараганы, музей, иконография, атрибуция.
Kurach S.M. Family portraits of Rozumovskys-Darahans in
Chernihiv region museum of art, named after Hryhorii Halahan
The article deals with scientifi c research of the portraits of the
Rozumovsky and Darahan families, which are kept in the museum. They
are reviewed in the context of biographies of depicted people and their
authors. As the result of attribution, one more artwork of this group is
entered to scientifi c circulation.
Key words: ukrainian portrait of XVIII century, Rozumovskys,
Darahans, museum, iconography, attribution.
11.02.2019 р.j
УДК 069.51:739.5](477.53)«17»
Т.К. Кондратенко
Н.Г. Кондратенко
ЗБРОЯРСЬКІ СКАРБИ КОЧУБЕЇВ
Стаття присвячена питанням приватного колекціонування
зброї на теренах історичної Полтавщини до початку ХХ ст. Осо-
блива увага присвячена зброярському зібранню відомої дворянської
родини Кочубеїв з Диканьки.
Ключові слова: колекція, зброя, Кочубей, Диканька, Полтав-
ський краєзнавчий музеї імені Василя Кричевського.
Однією із найцікавіших колекційних збірок Полтав-
ського краєзнавчого музею імені Василя Кричевсько-
го є колекція старовинної вогнепальної та холодної
зброї, що нараховує близько тисячі одиниць зберіган-
ня. Найдавніші зразки датуються кінцем ХVІІ – почат-
ком ХVІІІ ст., більшість же артефактів презентують ХІХ
– початок ХХ ст. Дослідження цих музейних предметів
показують, що більшість із них залишаються депаспор-
тизованими, а отже – позбавленими найцікавіших ві-
|