Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність

У статті представлена історія формування колекції народних картин типу «Козак Мамай» у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та дослідження її долі у роки Другої світової війни....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Сулима, О.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2019
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Музейна справа
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180986
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 412-416. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-180986
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1809862021-10-26T01:26:10Z Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність Сулима, О.С. Музейна справа У статті представлена історія формування колекції народних картин типу «Козак Мамай» у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та дослідження її долі у роки Другої світової війни. В статье представлена история формирования коллекции народных картин типа «Казак Мамай» в собрании Полтавского краеведческого музея имени Василия Кричевского и исследовние её судьбы в годы Второй мировой войны. History of creating «Cossack Mamai» type folk pictures collection in the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum gathering and its destiny during the Second World War are described in the article. 2019 Article Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 412-416. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180986 069.51:75.044 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейна справа Музейна справа
spellingShingle	Музейна справа Музейна справа Сулима, О.С. Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність Сіверщина в історії України
description	У статті представлена історія формування колекції народних картин типу «Козак Мамай» у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського та дослідження її долі у роки Другої світової війни.
format	Article
author	Сулима, О.С.
author_facet	Сулима, О.С.
author_sort	Сулима, О.С.
title	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність
title_short	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність
title_full	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність
title_fullStr	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність
title_full_unstemmed	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність
title_sort	народна картина «козак мамай»: втрачена музейна цінність
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2019
topic_facet	Музейна справа
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/180986
citation_txt	Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність / О.С. Сулима // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2019. — Вип. 12. — С. 412-416. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT sulimaos narodnakartinakozakmamajvtračenamuzejnacínnístʹ
first_indexed	2025-07-15T21:28:27Z
last_indexed	2025-07-15T21:28:27Z
_version_	1837749939661176832
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 412 УДК 069.51:75.044 О.С. Сулима НАРОДНА КАРТИНА «КОЗАК МАМАЙ»: ВТРАЧЕНА МУЗЕЙНА ЦІННІСТЬ У статті представлена історія формування колекції народ- них картин типу «Козак Мамай» у зібранні Полтавського краєз- навчого музею імені Василя Кричевського та дослідження її долі у роки Другої світової війни. Ключові слова: народна картина, козак Мамай, культурна цінність, Друга світова війна. У мальовничому куточку історичного середмістя Пол- тави височіє монументальна споруда – будинок Полтав- ського губернського земства, у якому нині розташований Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричев- ського. Переживши за більш ніж століття різні перипе- тії – революції, війни, грабунки, пожежі, реорганізації та перейменування – заклад ні на мить не припиняв ак- тивної роботи зі збиральництва, систематизації та ката- логізації музейних фондів. Актуальною залишається потреба вивчення етапів та шляхів формування музейних збірок, особливо тих, що втрачені за певних соціально-економічних чи по- літичних обставин. Для цього важливо проаналізува- ти результати збиральницької роботи попередніх поко- лінь музейників, вивчити збережену фондово-облікову документацію та порівняти її із сучасною. Це вирішує ряд наукових та практичних завдань: з одного боку, до- повнює знання про формування фондів Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського у різні періоди його діяльності; з другого – допомагає встано- вити якісні та кількісні втрати культурних цінностей у роки Другої світової війни. Народна картина, що зображує козака з бандурою, який сидить у характерній «східній» позі, приверта- ла увагу дослідників із середини ХІХ ст. і продовжує викликати жвавий інтерес сучасних істориків, мисте- цтвознавців та літературознавців. Найбільш ґрунтовні студії опублікували: К. Шероцький, Д. Щербаківський, П. Жолтовський, П. Білецький, О. Найден, Т. Марчен- ко-Пошивайло, С. Бушак та ін. Мета статті – спираючись на наявну фондово-облі- кову документацію, охарактеризувати збірку народної картини «Козак Мамай», що зберігалася у фондах Пол- тавського краєзнавчого музею імені Василя Кричев- ського (далі ПКМВК) до 1940 р. До трагічних подій 1941–1943 рр., що призвели до змін зовнішнього вигляду Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського, знищення експозиції та знач- ного скорочення його колекції, у фондах закладу зберіга- лося 11 народних картин типу «Козак Мамай» [1]. У наявній довоєнній фондово-обліковій документа- ції не міститься точних дат знаходження кожного му- зейного предмета [2]. Однак, можемо припустити, що першими зображеннями «Козака Мамая» у збірці При- 3. Павлова М.А. Частное коллекционирование в России XVIIІ – нач. ХХ в. (историко-культурный аспект) / М.А. Павлова // Ве- стник КГУ. – Кострома, 2017. – Число 4. – С. 31–35. 4. Оружие из дворянських усадеб В.С. Храповецкого, Ворон- цовых – Дашковых, Трегубовых в собрании Владимиро-Суздаль- ского музея-заповедника: [каталог] / Сост. Петрова Е.П. – Влади- мир, 2011. – 64 с. 5. Нестуля О.О. Щиро закоханий в історію / О.О. Нестуля. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://repres.poltava.ws/ statti/reab_ist/istoriu.htm 6. Николаев В.Ф. Из истории Полтавского краеведческого му- зея: воспоминания / В.Ф. Николаев / ПКМ; [под ред. Супрунен- ко А.Б.]. – Полтава, 1991. – 45 с. 7. Скрипченко Н. Диканський маєток Кочубеїв (ІІ половина XVII – початок ХІХ ст). / Н. Скрипченко // Вісник Київського Національ- ного ун-ту імені Тараса Шевченка. – К., 2013. – Число 4. – С. 58–61. 8. Кішик В.В. Кочубеї з Диканьки — колекціонери, нумізма- ти, археологи / Кішик В.В. // АЛЛУ. – Полтава: Археологія, 1998. – № 1–2 (3–4). – С. 138–142. 9. Місостов Т. До питання розвитку Полтавського краєзнавчо- го музею у першій чверті ХХ ст. / Т. Місостов // Краєзнавство. – К., 2001. – Число 1-4. – С. 42–43. 10. Шокарев Ю. Оружейные мастера России ХVІІ–ХVІІІ веков / Ю. Шокарев // Оружие. – М., 2009. – № 145. – С. 44−46. 11. Інвентарна книга Полтавського державного музею № 19 (розпочата у 1939 р.). – 588 с. 12. Опис зброї, реевакуйованої з м. Уфи. Чорнові матеріали про колекцію зброї Полтавського краєзнавчого музею // Робо- чий архів науково-дослідного відділу фондів ПКМВК. – 44 арк. 13. Маркевич В.Е. Ручное огнестрельное оружие / В.Е. Марке- вич. – СПб.: ООО «Изд-во «Полигон», 2005. – 496 с. 14. Білокінь С. Приватні колекції Україніки / С. Білокінь. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: s-bilokin.name/Personalia/ Potocky/ Biography/PrivateCollections.html. 15. Кончин Е. Кто спас кочубеевскте сокровища? / Е. Кончин // Вокруг света. – М., 1985. – № 10. – С. 20–22. Кондратенко Т.К., Кондратенко Н.Г. Оружейные сокровища Кочубеев Статья посвящена вопросам частного коллекционирования оружия на территории исторической Полтавщины до начала ХХ в. Особое внимание уделено оружейному собранию известной дворянской семьи Кочубеев из Диканьки. Ключевые слова: коллекция, оружие, Кочубей, Диканька, Пол- тавский краеведческий музей имени Василия Кричевского. Kondratenko T.K., Kondratenko N.H. Weapon treasures of the Kochubeis The article is dedicated to questions of private weapon collecting at the territory of historic Poltava Region till the early 20th century. Special attention is paid to weapon gathering of the famous aristocratic the Kochubeis family from Dykanka. Key words: collection, weapon, Kochubei, Dykanka, the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum. 31.01.2019 р. j ISSN 2218-4805 413 родничо-історичного музею Полтавського губернсько- го земства стали 4 полотна, які у 1906 р. разом з іншими предметами надійшли з Лубенського музею К.М. Скар- жинської (1852–1932) [3, с. 1]. Ймовірно, саме про них йдеться у музейному звіті за 1909 р.: «Історичний від- діл не багатий за кількістю предметів; більша частина з них відносяться до ХVІІІ ст. тут є… кілька дуже гарних варіантів відомої картини «Козак Мамай»…» [4, с. 1]. У «Каталозі зібрання археологічних та історичних старожитностей К.М. Скаржинської» знаходимо відо- мості, що раритети були знайдені на Полтавщині. Дві картини під номерами 1127 та 1128 були куплені у хо- рольського козака Р. Покасовки (Покосовського), одна – у жителя міста Лубен (№ 1125) [5, арк. 92–93]. Дослідник зібрання старожитностей К.М. Скаржин- ської К.Ю. Рахно за сукупністю ознак датував картини типу «Козак Мамай» кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. [6, с. 19]. Ці народні парсуни містять різночасові нашарування. Наприклад, віршовані тексти новіші за саме зображен- ня і запозичені з бурсацького вертепу ХVІІІ ст. Однак, зустрічаються і деталі, характерні для більш раннього часу – форми зброї (лук, стріли) та бандури. У 1912 р. предмети, передані К.М. Скаржинською, були записані до загальних інвентарних книг, що велися у му- зеї з 1909 р. Варіанти зображень «Козаків Мамаїв» з Круг- лицької колекції були занесені під новими номерами до Каталогу історико-етнографічного відділу. Загалом у трьох частинах цього каталогу містяться відомості про 11 на- родних картин типу «Козак Мамай» [2]. Наступне поповнення зібрання «Мамаїв» відбулося майже через десятиліття. Із метою збирання матеріалів, які б у повній мірі могли представити різні сторони міс- цевого життя, співробітники закладу здійснювали спеці- альні «екскурсії» Полтавщиною. З 1906 р., зарахований до штату Полтавського музею на посаду хранителя, К.В. Мо- щенко (1876–1963) майже щороку робив виїзди до різних повітів Полтавської губернії, придбаваючи «речі зника- ючої місцевої старовини», збираючи «багаті колекції ху- дожніх творів місцевого давнього мистецтва» [7, с. 3]. У 1914 р. Кость Васильович за 15 рублів придбав у Пол- таві черговий варіант картини «Козак Мамай», незважаю- чи на те, що «війна й революція припинили систематичні щорічні подорожі по Полтавщині» [2, с. 318]. Навпаки, ці історичні потрясіння, за спогадами завідувача етногра- фічного відділу, «буквально женуть нас на нові екскурсії, щоб збирати, або, бодай, зафіксувати в фотографіях, ри- сунках, пам’ятки мистецтва, історії і побуту українсько- го, що зникають на наших очах» [8, с. 81]. У наступному Іл. 1. Куточок експозиції відділу українського мистецтва, де експонувалися народні картини «Козак Мамай». м. Полтава. 1920-ті рр. Нг 680 Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 414 1915 р. він здобув для музею два народні малюнки дослі- джуваної тематики. Примітно, що йому вдалося знайти більш пізній варіант, в якому головний герой грає на гі- тарі. Окрім того, лише цей малюнок виконаний на заліз- ному листі, а не на полотні [9, с. 228]. Іншу народну кар- тину К.В. Мощенко купив у містечку Опішня за 1 рубль і датував її 1870-ми рр. [2, с. 230]. У 1920-х рр. музей перепрофілювали з наукової у про- світницьку установу, однак, збиральницька робота не при- пинялась. Керівником етнографічного відділу Централь- ного пролетарського музею Полтавщини (назва ПКМВК з 1920 р.) став Я.О. Риженко (1892–1974), фахівець-ет- нограф, автор численних наукових розвідок. Яків Оме- лянович докладав чималих зусиль до вивчення, збере- ження та популяризації пам’яток народного мистецтва. Масштабні дослідження Полтавщини, розпочаті у 1926– 1927 рр., були продовжені у 1929 р. Їх підсумком стало по- повнення фондів музею ще одним цінним експонатом – черговим варіантом парсуни «Козак Мамай». Її у 1929 р. Я.О. Риженко купив у добродійки Вербицької з Котельви за 6,5 рублів [10, с. 60]. Він же, укладаючи огляд зібран- ня народних картин до 35-річчя діяльності музею, кон- статував: «Збірочка народного малюнку складається з 25 примірників. В основі збірки лежить 10 малюнків у різ- них варіантах «Козак Мамай», що їх дістано музеєм в різ- них місцевостях на Полтавщині» [11, с. 112]. Колекція народної картини «Козак Мамай», зібрана ме- ценатами та дослідниками краю, привертала увагу відвіду- вачів та поціновувачів мистецтва. Дописувач харківського журналу «Всесвіт» Б. Сіманцев акцентував: «В історично- му відділі зібрано численні експонати з історії України, гравюри старої Полтави, портрети гетьманів, збірки лу- бочних малюнків козака Мамая» [12, с. 3]. У фондах збе- рігається надзвичайно цінний для цього дослідження му- зейний предмет – негатив на склі Нг 680. Позитив знімку дає уявлення про куточок експозиції Музею українсько- го мистецтва в Полтаві, де знаходилися перераховані харківським журналістом експонати. У 1920-х рр. відді- ли Полтавського музею розміщувалися у двох спорудах – земстві та Просвітницькому будинку імені Миколи Гого- ля. У останньому до 1924 р. і була розгорнута експозиція підвідділу українського народного мистецтва [13, с. 10]. Детальні описи, що містяться у збереженій довоєн- ній фондово-обліковій документації, дають змогу точ- но ідентифікувати, які саме «Козаки-запорожці» були представлені на огляд публіки. У тодішньому історич- ному відділі поміж різноманітних народних «наївних» малюнків розміщувалися три зображення «Мамаїв». Варто відмітити високий професіоналізм авторів екс- позиції – вони познайомили відвідувачів з різними ти- пами народної картини «Козак Мамай». Залежно від положення фігури козака та побудови композиції дослідники виокремлюють 3 групи або типи полотен [14, с. 12]. Першу групу з умовною назвою «класичні» або «Ко- зак-бандурист» становлять народні картини, датовані кінцем ХVІІІ – першою половиною ХІХ ст. Хоча відомий мамаєзнавець П.О. Білецький, підтримуючи думку своїх попередників Д. Щербаківського та К. Шероцького, напо- лягав, що ця композиційна схема склалася значно раніше – ще до XVII ст. «в докозацьку добу і повторювалася тоді, коли поняття «козак» було вже сивою давниною» [14, с. 20]. У центрі такого твору зображено козака, який сидить по-східному, тобто з підібганими під себе ногами, з бан- дурою в руках, поруч із ним вірний супутник – кінь. Тек- сти у «класичному» варіанті народної картини, як прави- ло, переходили з одного зображення на інше. Переважно їх запозичували із вертепних монологів, де серед дійових осіб зустрічалися козаки-бандуристи [15, с. 9]. Хоч дивися на мене не вгадаєш, Відкіль я родом і як зовуть нічичирк не знаєш. Коли траплялось кому у степах бувати, То той може призвище моє угадати. А в мене ім’я не одно, а єсть їх до ката, Так зовуть як набіжищ на якого свата… [16, с. 77]. Цей тип народного малюнка знаходився у друго- му від стелі ярусі картин (Див. іл.). У каталозі зібрання старожитностей К.М. Скаржинської під номером 1128 у розділі «Картини» міститься наступний опис: «Картина олійними фарбами на полотні, без рами. Теж козак за- порожець, у червоному кунтуші і шароварах, з люлькою у роті, сидіть піджавши ноги і грає на бандурі. З лівого боку прив’язаний його кінь і над ним, на гілках дерева повішені ріжок з порохом і «гаман» з табаком, з право- го боку висить теж на дереві шапка і щось типу порт- феля і перед ним стоять: «пляшка з горілкою і чарка», а внизу напис на білому фоні» [5, арк. 93]. Друга група народних картин має назву «Козак Мамай». Формат цих полотен відмінний від попередніх: він гори- зонтально-видовжений, і, хоча козак залишається голов- ною дієвою особою, його фігуру автори переміщують із центру композиції в праву чи ліву сторону. Над головою героя роблять напис «Козак Мамай», у композицію вво- дять невеликі, жанрові «гайдамацькі сцени» розповідно- го характеру, які заповнюють картину. Як правило, козака зображували в яскравому одязі, деталі якого чітко випи- сували. Колір у народному мистецтві був його найсуттє- вішою частиною, художники використовували насичені основні кольори: червоний, жовтий і синій. Усі дійові фі- гури зображені досить схематично, але із жвавою мімікою та рухами. У народній картині «Козак Мамай» малюва- ли велику кількість аксесуарів, які допомагали героїзу- вати образ воїна: порохівниці, ріжок, рушниці, лук, стрі- ли, списи, сагайдаки, сумки, герб, карти тощо [16, с. 80]. Робота подібного типу розміщувалась у верхньому по- ясі ліворуч (Див. іл.). Її опис знаходимо у другій частині Каталогу історико-етнографічного відділу Природничо-іс- торичного музею під номером 8045: «Народна карти- на «Козак Мамай», більш пізній варіант, що відрізняєть- ся від старовинних тим, що козак зображений з гітарою, ISSN 2218-4805 415 хоча в тексті напису і йдеться: «Сів козак під дубом ку- черявим гарно в бандуру грав» [17, с. 357]. Зазначену ха- рактеристику доповнюють відомості з інвентарної кни- ги 1939 р.: «… позаду нього – кінь. Праворуч два козаки варять страву в казані» [18, с. 228]. Третю групу народних малюнків становлять твори, у композиції яких помітний відхід від традиційного зобра- ження козака-бандуриста. Відомий мамаєзнавець П.О. Бі- лецький став першим, хто загострив увагу на цьому менш поширеному варіанті «Мамаїв», де козак не грає на бан- дурі, а тримає руки на грудях у малозрозумілому жесті, ніби «воші бʼє». Такий варіант композиційної схеми він назвав «Козак – душа правдивая» на відміну від більш по- ширеного сюжету «Козак-бандурист» [14, с. 21]. На полотні з’являються інші персонажі та сцени з народного побуту, більше уваги приділяється жанровій розробці. Текстова частина народних картин змінюється, замість віршів ста- рої вертепної інтермедії з’являються уривки українських пісень і дум ХІХ ст.: Козак душа правдива, Службу добре дбає: Як не ляхив, так нужу б’є А все не гуляє… [5, арк. 92]. У експозиції відділу народного мистецтва така кар- тина розташовувалася у верхньому ярусі праворуч від попередньої. Вона найбільша серед «Мамаїв» і одразу привертала увагу (Див. іл.). Її теж подарувала К.М. Скар- жинська. Укладач каталогу зібрання Катерини Миколаїв- ни А.П. Зосимович залишив наступний опис під номером 1127: «Картина олійними фарбами, на полотні, теж Козак запорожець. Малюнок більш витончений і зображує за- порожця, що сидить з підібраними ногами, без сорочки, але в довгому кунтуші підбитому дорогим хутром, в яко- му він ловить і знищує паразитів. За спиною ретивий кінь, по боках на гілках розвішані шабля і шапка, біля ніг руш- ниця і бандура. Внизу на білому полі вірші» [5, арк. 94]. У 1940 р. частину колекцій народного мистецтва пе- редали до фондів Полтавського художнього музею (нині – Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка), виокремленого зі складу Полтавсько- го державного краєзнавчого музею під час реорганізації. Поміж інших музейних предметів збірку художнього му- зею поповнили 10 картин «Козак Мамай» [19]. Справжнім випробовуванням для ПКМВК стали вже згадані роки Другої світової війни (1939–1945). Про це красномовно свідчать факти: напередодні війни у фондах закладу, який отримав назву Полтавський державний краєзнавчий музей, налічувалося близько 118 тис. музейних предметів, а після – менше 38 тис. [20, с. 115]. Частина музейних цінностей була розграбована або вивезена німцями у період окупації Полтави 1941–1943 рр., у тому числі й народна картина «Козак Мамай» з інвентарним номером 50888 (1939 р.) [21, арк. 6]. Інші музейні предмети, які не були евакуйовані у глиб Радянського Союзу, загинули у пожежі, організованій відступаючими німецькими військами. Тому на сьогоднішньому етапі ПКМВК не має у своєму зібранні жодного старого зразка цього відомого народного малюнка. Парсуна «Козак Мамай» була відомою по всій Україні та у місцях української колонізації ХVІІІ–ХІХ ст. За влуч- ним виразом Д. Щербаківського, «малюнки ці були дуже улюбленими: їх не тільки чіпляли по стінах як картини, але й робили на дверях, шафах, скринях, вуликах… по всій Україні від Дону до Карпат…» [22, с. 252]. Мистецтвозна- вець К. Шероцький підкреслював, що про популярність образу козацького героя свідчить і «варіативність та різ- номанітність портретних зображень Мамаїв…» [23, с. 421]. У довоєнному зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігалося 11 зразків народного малюнка «Козак Мамай», однак, часи воєнної круговерті – систематичні грабунки та пожежа 1943 р. – позбавили фонди закладу безцінних раритетів, збіднив- ши та обкраявши колекцію народних старожитностей. Лише завдяки вцілілій фондово-обліковій документації та фотознімку можна скласти приблизне уявлення про кількісно-якісну характеристику цих зразків народного наївного малярства, що зберігалися у музеї. ПОСИЛАННЯ 1. Інвентарна книга Полтавського державного краєзнавчо- го музею (розпочата в 1939 р.). – № 22. – 588 с.; Інвентарна кни- га Полтавського державного краєзнавчого музею (розпочата в 1939 р.). – № 37. – 604 с.; Інвентарна книга Полтавського держав- ного краєзнавчого музею (розпочата в 1939 р.). – № 39. – 628 с. 2. Каталог історико-етнографічного відділу природничо-іс- торичного музею Полтавського губернського земства. – В 3-х ч. 3. Отчет о Естественно-историческом музее Полтавского гу- бернського земства за 1906 год. – Полтава: Типо-литография тор- гового дома И. Фришберг и С. Зорохович, 1907. – 20 с. 4. Отчет по Естественно-историческом музею Полтавского гу- бернського земства за 1909 год. – Полтава: Электрич. Типо-лит. И.Л. Фришберга, 1910. – 18 с. 5. Каталог собрания Археологических и исторических древ- ностей Екатерины Николаевны Скаржинской / Сост. А.П. Зосимо- вич; Под ред. В.Б. Антоновича. – К.–Лубны, 1891–1892 // ДАПО, ф. 222, оп. 1, спр. 2, 125 арк. 6. Рахно К.Ю. Картини типу «Козак Мамай» у зібранні ста- рожитностей К.М. Скаржинської / К.Ю. Рахно // АЛЛУ. – Полтава, 2002. – Ч. 2. – С. 18–20. 7. Отчет о Естественно-историческом музее Полтавского гу- бернського земства за 1907 год. – Полтава: Типо-литография Н.М. Старожицкого, 1908. – 25 с. 8. Мощенко К.В. [Про діяльність історико-етнографічного від- ділу музею] / К.В. Мощенко // Документи з історії Центрального пролетарського музею Полтавщини: Зб. док. / Упорядник О.Б. Су- пруненко – Полтава, 1993. – С. 81–82. 9. Інвентарна книга Полтавського державного краєзнавчого музею (розпочата в 1939 р.). – № 39. – 628 с. 10. Каталог історико-етнографічного відділу природничо-істо- ричного музею Полтавського губернського земства. – Ч. 3. – 96 с. 11. Риженко Я. Збірки з історії, етнографії, мистецтва та про- мисловості // Збірник присвячений 35-річчю музею / Під ред. В. Бендеровського, Я. Риженка, М. Гавриленка. – Т. 1. – Полтава: Полтава-поліграф, 1928. – С. 63–116. 12. Сіманцев Б. Полтавський державний музей / Б. Сіманцев // Всесвіт. – Харків, 1927. – № 35. – С. 3. 13. Риженко Я.П. Д.М. Історичний огляд // Збірник присвя- чений 35-річчю музею / Під ред. В. Бендеровського, Я. Риженка, М. Гавриленка. – Т. 1. – Полтава: Полтава-поліграф, 1928. – С. 1–15. 14. Білецький П.О. «Козак Мамай» – українська народна кар- тина / П.О. Білецький. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1960. – 52 с. 15. І.Є. Козак-Мамай / І.Є. // Всесвіт. – Харків, 1928. – № 50. – С. 9. 16. Козак Мамай. «Наївне» малярство з колекції Національ- ного художнього музею України: каталог / [упор. Н. Василькова]. – К., 2011. – 118 с. 17. Каталог історико-етнографічного відділу природничо-іс- Сіверщина в історії України, випуск 12, 2019 416 торичного музею Полтавського губернського земства. – 1913. – Ч. 2. – 484 с. 18. Інвентарна книга Полтавського державного краєзнавчого музею (розпочата в 1939 р.). – № 39. – 628 с. 19. Акт передачи от 02.10.1940 г. Государственный истори- ко-краеведческий музей – Полтавский областной художествен- ный музей // Акти передачі експонатів художньому музею. 1940 р. – Робочий архів фондів. – 5 арк. 20. Стадник С.М. Музей у роки Великої Вітчизняної війни / С.М. Стадник // Полтавський краєзнавчий: сторінки історії та ко- лекції. Зб. наук. праць. – Полтава, 1991. – С. 115–117. 21. Відомості про твори образотворчого мистецтва Полтавсько- го краєзнавчого музею, які були пограбовані німецько-фашист- ськими окупантами в роки Великої Вітчизняної війни. 08.04.1968 // Робочий архів науково-дослідного відділу фондів. – 8 арк. 22. Щербаківський Д. Козак Мамай (народна картина) / Д. Щер- баківський // Сяйво. – 1913. – № 10–12. – С. 251–258. 23. Шероцкий К. Живописное убранство украинского дома в его прошлом и настоящем / К. Шероцький // Искусство в Южной России. – К.: Типогр. С.В. Шульженко. – 1913. – № 6. – С. 47–86. Сулима О.С. Народная картина «Казак Мамай»: утерянная музейная ценность В статье представлена история формирования коллекции на- родных картин типа «Казак Мамай» в собрании Полтавского крае- ведческого музея имени Василия Кричевского и исследовние её судь- бы в годы Второй мировой войны. Ключевые слова: народная картина, казак Мамай, культур- ная ценность, Вторая мировая война. Sulyma O.S. Folk picture «Cossack Mamai»: lost muse- um artifact History of creating «Cossack Mamai» type folk pictures collection in the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum gathering and its destiny during the Second World War are described in the article. Key words: folk picture, Cossack Mamai, cultural value, the Second World War. 31.01.2019 р.j УДК 75.03 ( 477) І.І. Мойсейчук ОБРАЗ УКРАЇНСЬКИХ КОЗАКІВ У КАРТИНАХ ХУДОЖНИКА М. САМОКИША Стаття присвячена основним етапам життя та творчості українського художника Миколи Самокиша. Автор акцентує ува- гу на картинах митця, де зображено українських козаків. На осно- ві наукової літератури та самих творів мистецтва проводиться дослідження передачі образу козаків на полотні під час битви. Та- кож аналізується загальна історична ситуація та художнє жит- тя кінця ХІХ – середини ХХ ст. Ключові слова: живопис, козаки, Микола Самокиш, Ніжин. Микола Самокиш – один із найвідоміших українських художників кінця ХІХ – середини ХХ ст. Даний період в історії України ознаменувався приходом до влади біль- шовиків, які розпочали проводити «класову» культур- ну політику. Ці події спонукали до появи певних змін в образотворчому мистецтві, зокрема в живописі. Від- тепер гостро ставляться питання «соціальної дієвості змісту і форми» та інтенсивно розвиваються види мис- тецтва, які розраховані на контакти з масовою аудито- рією. У досить короткий період національного відро- дження, позначений прагненням до синтезу нових ідей з формами народної творчості, в українському мисте- цтві 1920-х рр. голосно заявила про себе козацька тема в мистецтві. Активізувалося художнє життя: виникали і працювали творчі угруповання, натхненно велися по- шуки нових форм для відтворення революційних змін, розвивалися різні варіанти поєднання комуністичної ідейності і реалізму. Але вже на початку 1930-х роках усі вони були злиті у формулі «соціалістичного реалізму». У цьому ідеологічно-мистецькому контексті окремо виді- ляється цикл картин Миколи Самокиша з історії Запо- розької Січі, який оспівує героїку козацтва як захисни- ка українського народу від іноземних поневолювачів. Метою даної статті є дослідження формування обра- зу українського козака на основі аналізу художніх тво- рів Миколи Самокиша. Дослідженням життя і творчої діяльності Миколи Само- киша займалися Я.П Бірзгал [2], Н.Г. Бурачек [3], А.І. Пол- канов [4], В.Я. Ткаченко [5] та В.Ф. Яценко [6]. Народився Микола Самокиш 13 жовтня 1860 р. у Ні- жині в сім’ї поштаря Ніжинської поштової станції Семе- на Самокиша. Його дошкільні роки пройшли в місті Но- сівка в родині діда по матері – чернігівського козака Дмитра Івановича Сеника. З восьми років Микола ви- ховувався в Ніжині у батьків. Малювати почав змалку вуглем на клаптиках паперу. «Я дуже полюбив малю- вання, так, що забував про латинську та грецьку мови, коли вчився в Ніжинській Гімназії, і за це частенько сидів у карцері, а вдома батько частував мене добрим нагаєм, – писав Самокиш, – я крадькома, потихенько Рис. 1. М. Самокиш. Табун на водопої (1890 р.) Рис. 2. М. Самокиш. Запорожці відбивають ясир (1929–1930 рр.)

Народна картина «Козак Мамай»: втрачена музейна цінність

Репозитарії

Схожі ресурси