Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана)
У статті досліджується проблема юнацького самовизначення представника української регіональної еліти – землевласника, громадського й культурно-освітнього діяча Григорія Ґалаґана. Як засіб такої самопрезентації розглянуто уявлення Г. Ґалаґана про минуле України, що відклалися у його особистому щод...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181090 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) / М.М. Будзар // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 193-197. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181090 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1810902021-11-01T01:26:41Z Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) Будзар, М.М. Нова історія У статті досліджується проблема юнацького самовизначення представника української регіональної еліти – землевласника, громадського й культурно-освітнього діяча Григорія Ґалаґана. Як засіб такої самопрезентації розглянуто уявлення Г. Ґалаґана про минуле України, що відклалися у його особистому щоденнику, який він вів на порозі дорослішання – з 16 до 22 років. Метою статті є розгляд механізму формування історичного світосприймання Г. Ґалаґана як члена регіональної спільноти – дворянства Лівобережної України. Проблемний аналіз юнацького щоденника Г. Ґалаґана є інструментом для відтворення складного процесу оформлення історичних уявлень особи, котра постає перед одним з найважливіших викликів своє юності – вибором ідентичності. Відповідь на цей виклик дається, зокрема, й тим, як молода людина осмислює історію своєї батьківщини. In the article the problem of youthful self-determination of the representative of the Ukrainian regional elite – landowner, public and cultural and educational figure Hryhotii Galagan is researched. As a means of such self-presentation, was considered H. Galagan’s conceptions about Ukrainian history, which were put down in his personal diary, which he kept at the age of 16 to 22 years old. The Ukrainian nobleman appears in it as the «hero of his time» before the challenges of the «Nicholas era», that is the time of the reign of Nicholas I, when the Russian Empire was experiencing the apogee of absolutism, and at the same time the emergence of national movements, including the Ukrainian. He appears in different spaces of social action – in an aristocratic salon, in a university auditorium, in a landowner estate. The aim of the article is to analyze the formation mechanism of H. Galagan historical worldview as a member of the regional community – representative of the Left Bank Ukraine nobility. In this community, the modern national movement sprouted through its connection with the traditions of early-modern «Cossack Ukraine», through the formation of the «Cossack myth», through a rethinking of the folk culture traditions that has preserved the historical experience of the Ukrainian peasantry. The author used methods of archivistics – genetic and problem personalization, as well as methods of source analysis, first of all attribution and chronology of the source. The problem analysis of H. Galagan’s youth diary, first once fragmentary published at the end of the XIX-th century, is a tool for reproducing the complex process of designing the historical concepts of a person who faced before the most important challenges of his youth – the choice of identity. The answer to this challenge was given, in particular, by the way a young person interpreted the history of his Motherland. 2020 Article Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) / М.М. Будзар // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 193-197. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181090 94(477)«18»:929.7]:82-94 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Будзар, М.М. Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) Сіверщина в історії України |
| description |
У статті досліджується проблема юнацького самовизначення представника української регіональної еліти – землевласника,
громадського й культурно-освітнього діяча Григорія Ґалаґана. Як
засіб такої самопрезентації розглянуто уявлення Г. Ґалаґана про
минуле України, що відклалися у його особистому щоденнику, який
він вів на порозі дорослішання – з 16 до 22 років. Метою статті є
розгляд механізму формування історичного світосприймання Г. Ґалаґана як члена регіональної спільноти – дворянства Лівобережної України. Проблемний аналіз юнацького щоденника Г. Ґалаґана є
інструментом для відтворення складного процесу оформлення історичних уявлень особи, котра постає перед одним з найважливіших викликів своє юності – вибором ідентичності. Відповідь на цей
виклик дається, зокрема, й тим, як молода людина осмислює історію своєї батьківщини. |
| format |
Article |
| author |
Будзар, М.М. |
| author_facet |
Будзар, М.М. |
| author_sort |
Будзар, М.М. |
| title |
Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) |
| title_short |
Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) |
| title_full |
Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) |
| title_fullStr |
Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) |
| title_full_unstemmed |
Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) |
| title_sort |
уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті xix ст. (за юнацьким щоденником григорія ґалаґана) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181090 |
| citation_txt |
Уявлення про минуле як засіб самопрезентації українського дворянина другої чверті XIX ст. (за юнацьким щоденником Григорія Ґалаґана) / М.М. Будзар // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 193-197. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT budzarmm uâvlennâprominuleâkzasíbsamoprezentacííukraínsʹkogodvorâninadrugoíčvertíxixstzaûnacʹkimŝodennikomgrigoríâgalagana |
| first_indexed |
2025-07-15T21:41:18Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:41:18Z |
| _version_ |
1837750739565281280 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
193
5. ДАВО, ф. Р.-4971, оп. 1, спр. 43.
6. Записки, статьи, письма декабриста И.Д. Якушкина / ред. и
коммент. С.Я. Штрайха. Москва : Изд-во АН СССР, 1951. 739 с. : ил.
7. Институт русской литературы, ф. 134 (П.Д. Киселева),
ед. хр. 29. 6. 139.
8. Малаков Д.В. По Брацлавщине (от Винницы до Тульчина).
Москва, 1982. 176 с.
9. Підласко Т.В. Немеркнучий слід. Зоря комунізму. 1980. 4 жовтня.
10. Підласко Т.В. Тульчин. Путівник. Одеса. 1976. 48 с.
11. Пушкин А.С. Собрание сочинений; в 10-т. Т. ІХ. М., 1981.
12. Рукописный отдел Публичной государственной библиотеки
им. Е.М. Салтыкова-Щедрина. Архив Н.К. Шильдера. Картон 18. №2.
13. Следственное дело П.С. Бобрищева-Пушкина 2-го. Восста-
ние декабристов. Документы / под ред. М.В. Нечкиной. Т. ХІІ. Мо-
сква : Наука. 1969. С. 389–410, 456.
14. Союз спасения. Зрительские отзывы. Режим доступу: https://
www.megacritic.ru/film/soyuz-spaseniya
15. Список лиц коим предположено поставить монументы в
г. Москве и других городах Рос. Фед. Сов. Республики. Постанов-
ление Совета Народных Комиссаров РФССР подписанное В.И. Ле-
ниным. Известия ВЦИК. 1918. 2 августа.
16. Ф-кій. Местечко Тульчин. Киевлянин. 1898. 26 ноября.
17. Якушкин Е.Е. Неизданная рукопись декабриста Н.В. Басар-
гина. Каторга и ссылка. 1925. Кн. 18.
Kazmyrchuk H.D., Kazmyrchuk M.H. Decembrists routes
in Tulchyn
The article proposes to consider the routes of the Decembrist sites in
the city of Tulchyn, Vinnytsia region, highlights the historical memory
of them in the life of the Ukrainian society, emphasizes the feasibility
of preserving their inheritance for posterity. One of the areas of study
and promotion of modern Decembrist science is local lore. At the present
stage, as the tourist industry grows, its functionaries want to know in
what state the monuments of one or another historical epoch have been
preserved. Existing local history literature does not always satisfy the
demand of sightseers, because new requests of society are much wider
and more extensive. The problem of tourism in places of the Decembrists
in Vinnytsia region has a solid domestic literature. Its appearance
is related to the scientific work of researchers of the 20–70’s of the
twentieth century. V. Bazylevych, D. Bahalii, L. Dobrovolskyi, M. Lysenko,
L. Medvedska, H. Serhienko considered the Decembrists’ stay in more
than 280 settlements of Ukraine, including in 30 cities and villages of
Vinnytsia. In 1980–1990 local subjects were covered by T. Podlasko,
D. Malakova, O. Kopayhorodska, M. Nedobii, A. Silkin, and Y. Latysh.
M. and H. Kazmirchuk also turned to this problem, having prepared a
series of brochures. Most of the material monuments of December’s time
are preserved, of course, in Tulchyn, where local authorities pay a lot of
attention to the preservation and restoration of these unique structures.
Among them, the Pestel House, the Decembrist ideologist and head of
the Southern Society, should be placed first. However, some Decembrist
sites have not survived to our time. Thus, the house of O.P. Yushnevskyi,
one of the directors of the Southern Society, whose photograph was in
the local history museum (we hope it has been preserved) was destroyed.
The memorial plaque from P.I. Pestel’s house has disappeared. Time
inexorably destroys the material values of the Decembrist era, we must
preserve them. This is our history and human memory of people who
wanted to improve the lives of our distant ancestors.
Key words: Decembrists, Tulchyn, sites of memory, Pavlo Pestel’s
house, Pototski Palace.
REFERENCES
1. Basargin, N.V. (1988). Vospominaniya, rasskazy, stati [Memories,
stories, articles]. Irkutsk. [in Russian].
2. Guldman, V.K. (1901). Pamyatniki stariny v Podolii [Monuments
in Podolia]. Kamenec-Podolskij. [in Russian].
3. Derzhavnyi arkhiv Vinnytskoi oblasti (dali DAVO). f. R-4981.
op. 1. spr. 43.
4. DAVO, f. 2700, op. 6, spr. 207.
5. DAVO, f. 4971, op. I, spr. 43.
6. Shtrajh, S.Ya. (Ed.). (1951). Zapiski, stati, pisma dekabrista
I. D. Yakushkina [Notes, articles, letters by the Decembrist I. D. Yakushkin].
Moscow: Izd-vo AN SSSR. [in Russian].
7. Institut russkoj literatury, f. 134, (P. D. Kiseleva), ed. hr, 29. 6. 139.
8. Malakov, D.V. (1982). Po Braclavshine (ot Vinnicy do Tulchina) [In
the Bratslav region (from Vinnitsa to Tulchin)]. Moscow. [in Russian].
9. Pidlasko, T.V. (1980). Nemerknuchyi slid. Zoria komunizmu – The
Dawn of Communism, 4 zhovtnia. [in Ukrainian].
10. Pidlasko, T.V. (1976). Tulchyn. Putivnyk [Tulchin. The Guide].
Odesa. [in Ukrainian].
11. Pushkin, A.S. (1981). Sobranie sochinenij [Collected works].
(Vol. IX). Moscow. [in Russian].
12. Rukopisnyj otdel Publichnoj gosudarstvennoj biblioteki im. E.
M. Saltykova-Shedrina. Arhiv N. K. Shildera. Karton 18. №2.
13. Nechkina, M.V. (Ed.). (1969). Sledstvennoe delo P.S. Bobrisheva-
Pushkina 2-go. Vosstanie dekabristov. Dokumenty [The investigation of P.S.
Bobrishchev-Pushkin 2nd. The Decembrist revolt. Documents]. (Vol. XII).
Moscow: Nauka. [in Russian].
14. Soyuz spaseniya. Zritelskie otzyvy. Retrieved from: https://
www.megacritic.ru/film/soyuz-spaseniya. [in Russian].
15. Lenin, V.I. (1918). Spisok lic koim predpolozheno postavit
monumenty v g. Moskve i drugih goro-dah Ros. Fed. Sov. Respubliki.
Postanovlenie Soveta Narodnyh Komissarov RFSSR. Izvestiya VCIK –
Izvestia All-Russian Central Executive Committee, 2 avgusta. [in Russian].
16. F-kij. (1898). Mestechko Tulchin [Tulchin town]. Kievlyanin – The
resident of Kiev, 26 noyabrya. [in Russian].
17. Yakushkin, E.E. (1925). Neizdannaya rukopis dekabrista N.V.
Basargina. Katorga i ssylka – The hard laborand exile. Vol. 18. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 25.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
УДК: 94(477)«18»:929.7]:82-94
М.М. Будзар
УЯВЛЕННЯ ПРО МИНУЛЕ ЯК ЗАСІБ
САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО
ДВОРЯНИНА ДРУГОЇ ЧВЕРТІ XIX ст.
(ЗА ЮНАЦЬКИМ ЩОДЕННИКОМ
ГРИГОРІЯ ҐАЛАҐАНА)
У статті досліджується проблема юнацького самовизначен-
ня представника української регіональної еліти – землевласника,
громадського й культурно-освітнього діяча Григорія Ґалаґана. Як
засіб такої самопрезентації розглянуто уявлення Г. Ґалаґана про
минуле України, що відклалися у його особистому щоденнику, який
він вів на порозі дорослішання – з 16 до 22 років. Метою статті є
розгляд механізму формування історичного світосприймання Г. Ґа-
лаґана як члена регіональної спільноти – дворянства Лівобереж-
ної України. Проблемний аналіз юнацького щоденника Г. Ґалаґана є
інструментом для відтворення складного процесу оформлення іс-
торичних уявлень особи, котра постає перед одним з найважливі-
ших викликів своє юності – вибором ідентичності. Відповідь на цей
виклик дається, зокрема, й тим, як молода людина осмислює істо-
рію своєї батьківщини.
Ключові слова: Г. Ґалаґан, Лівобережна Україна, дворянство,
щоденник, історія, самоідентифікація.
Історичні розвідки в умовах сьогодення актуалізують
антропологічний, соціальний та філософський ракурси,
завдяки чому людина як головний суб’єкт і, водночас,
об’єкт історичного процесу вивчається у всьому розмаїтті
власних поведінкових практик. Рушійною силою таких
діяльнісних сценаріїв є процес ідентифікації, зокрема,
така його форма, що її П. Рікер назвав «Ipse-ідентич-
ність» чи наративна ідентичність. Репрезентована че-
рез подію (оцінювання себе в явищі) та через оповідь
(узгодження з навколишнім через висловлення), вона
виявляється насамперед у процесі залучення індивіда
до соціального оточення [10, с. 8]. Одним із дієвих засо-
бів дослідження наративної ідентичності особи є роз-
гляд джерел особового походження, передусім щоден-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
194
ників, тому що в основі їх – розповідь автора про світ
і про себе у ньому. Ці ego-документи або автонарати-
ви є текстами, де головна проблема для людини – вона
сама, провідний мотив – пошук особистістю власної
ідентичності, справжності, винайдення себе [13]. Що-
денник передусім постає як засіб самопізнання, коли
самосвідомість автора розкривається у фіксуванні ним
власних емоцій, почуттів, думок [3, с. 178].
Щоденники посіли вагоме місце у сучасних дослід-
ницьких практиках, передусім у науковій традиції кра-
їн Західної Європи й США, де вони вивчаються як форма
автобіографічної культури, конструювання та репрезен-
тації особистості [2; 14–16].
В українських реаліях щоденниковий матеріал досі ви-
користовується суто утилітарно (наскільки спроможний
розповісти про історичні події, побут певної доби чи об-
ставини життя визначних осіб); аналіз щоденників досі є
прерогативою швидше філологів, ніж істориків [12]. На-
гальною є потреба запровадження до обігу щоденників,
досі не оприлюднених або відомих у фрагментах, пере-
дусім таких, що дозволять поглибити уявлення про жит-
тя українських еліт на певних відрізках часу, зокрема у
реаліях першої половини XIX ст. Особливо цінними є що-
денники молодої особи, тому що в них самовиявлення
автора обумовлюється його віком – добою творення лю-
дини як особистості.
Саме до таких текстів належить «Журнал» Григорія
Павловича Ґалаґана (1819–1888), крупного землевлас-
ника, одного з найпомітніших діячів в історії України
в суспільно-політичній та культурній сферах, котрий у
цьому тексті постає «на краю юності». У лютому 1836 р.,
на момент першого запису, авторові ще не виповнило-
ся 17 років, у жовтні 1841 р., коли оповідь перериваєть-
ся, йому 22 роки.
Інтимний щоденник Григорія Ґалаґана є «знайомим
незнайомцем» для нашого сучасника. Довгі роки він був
відомий широкому загалу лише за першою, фрагментар-
ною публікацією, здійсненою О.М. Лазаревським у 1898
році [1], що не презентує у повному обсязі сюжетно-сві-
тоглядну значущість цього документа. В особі 20-річного
Григорія Ґалаґана український молодик із аристократич-
ного середовища постає на сторінках «Журналу» як «ге-
рой свого часу» перед викликами доби, які обертаються
потребою вибору ідентичності.
Якщо виходити з твердження, що історичну пам’ять
маємо розуміти «як ментальний процес, у якому суб’єк-
ти, осучаснюючи своє минуле через пам’ять, пов’язують
його з собою…» [11, с. 117], а також зауважити на соціаль-
ні реалії першої половини XIX ст., коли сприйняття істо-
ричних подій у світі, все швидше змінюваному, сприяло
поглибленню почуття ідентичності, легко виснувати, що
формування уявлень про минуле є одним з вирішальних
засобів самопрезентації Г. Ґалаґана в його юнацькому що-
деннику. Тому метою статті є аналіз механізму формуван-
ня історичного світосприймання Г. Ґалаґана як члена ре-
гіональної спільноти – дворянства Лівобережної України.
Передусім зазначимо, що роки написання «Журналу»
для його автора – період учеництва, програма якого пе-
редбачала досить ґрунтовне знайомство як зі світовою, так
і з вітчизняною (тобто офіційною російською) історією.
Записи у щоденнику демонструють набуття Г. Ґалаґаном
навичок міркування про минуле, потягу до описів власних
уявлень про епоху чи подію у ній. Такі практики цілком
відповідають світоглядній ситуації романтизму, що за-
лишається актуальним для людини межі 1830–1840-х рр.:
захоплення добою середньовіччя, тлумачення процесу
християнізації як проникнення ідеї Христа в душу на-
роду й визначальний момент у долі людства, протистав-
лення монархічного способу правління республікансько-
му. Як-от, розлогий запис від 2 грудня 1838 р. відтворює
уявлення 20-річного юнака про Володимирове хрещен-
ня у Києві: «…усі відмінності між людьми зникають. Де-
які роздягаються; діва не стидається наготи, юнак не за-
хоплюється красою жінки, багатій не пишається, бідний
не принижується .. усі утворюють одну родину, всі захо-
плені одним – вірою!..» (тут і в подальшому текст «Жур-
налу» процитовано в перекладі з російського оригіналу
– М.Б.) [4, арк. 70]. У нотатці від 25 лютого 1839 р. Г. Ґала-
ґан розмірковує про середні віки як юність людства, пое-
тичний час, сповнений кохання, гідності та віри: «Мені
ввижається, що всі історичні події, що сталися в той час,
були наслідком почуттів, а не розуму, який тепер є поча-
ток усіх дій» [5, арк. 136]. Виклад автором щоденника влас-
них думок про історичний процес є наочним свідченням
того, що історизм як спосіб мислення поступово вкорі-
нюється в суспільній свідомості Нового часу.
Підґрунтям для набуття Григорієм Ґалаґаном нави-
чок історичного мислення стало, безумовно, навчання
у 1836–1840 рр. на юридичному факультеті Петербурзь-
кого університету. На сторінках щоденника згадуються
два університетських викладачі історії, провідні фахівці
в обраних ними галузях науки, – спеціаліст з історії Ро-
сії, один з авторів відомої ідеологеми «православ’я – са-
модержавство – народність» Микола Герасимович Устря-
лов (1805–1870) та історик-еллініст Михайло Семенович
Куторга (1809–1886), але згадуються по-різному.
Про М.Г. Устрялова Г. Ґалаґан писав лише двічі: опо-
середковано, коли занотовував 2 грудня 1838 р., що во-
лів би перенестися в Росію доби Івана IV (правління
Івана Грозного – одна з головних тем у наукових заці-
кавленнях цього історика), і безпосередньо під час се-
сії 25 травня 1839 р., коли треба було складати іспит за
написаним ним підручником («Дві грубі книжечки, в
яких кожен рядок є окремий факт, і тому потрібно було
багато пам’яті…») [4, арк. 73].
Ім’я М.С. Куторги з’являється в записах часто-густо,
причому кожен раз юний автор розмірковує над його сло-
вами, робить з них власні висновки. Як-от, думки цього
викладача, котрий читав Г. Ґалаґану та його сокурсникам
курси давньої та середньовічної історії, стали поштов-
ISSN 2218-4805
195
хом для роздумів про природу імперської аристократії
від 21 січня 1838 р.: «власне говорячи, у нас немає арис-
тократії. Надзвичайно сподобалися мені з цього приводу
слова Куторги, коли він […] говорив про римську аристо-
кратію після Діоклетіана»: «Там, де немає аристокра-
тії розуму, багатства і походження водночас, там немає
аристократії, але зібрання поважних осіб», котрих зван-
ня, багатства й зовнішні відзнаки залежать від якого-не-
будь дурня-деспота, як у нас…» (тут і нижче підкреслення
авторські, – М.Б.) [4, арк. 48]. Пізніше, розвиваючи думку
щодо залежності представників еліти Російської імперії
від волі монарха, він вводить до цього контексту й влас-
ну соціальну долю: «Мені судилося бути бидлом, наказу-
вати бидлоті і коритися бидлу…» [4, арк. 55].
Тому зважимося припустити, що перевага, яку, без сум-
ніву, надавав Г. Ґалаґан лекціям М. Куторги, окрім визнан-
ня лекторського таланту цього педагога, відзначеного й
іншими слухачами, є результатом його зацікавленості іде-
єю республіканізму, ґенезу якої у формі грецької полісної
демократії досліджував цей вчений, та яку сам автор що-
денника вважав на той момент необхідною для державо-
творення. Такий інтерес прослідковується у міркуванні
про минуле, як тоді, зокрема, коли 16-річний Г. Ґалаґан,
дорогою з Петербурга на Україну, перебуваючи 25 квіт-
ня 1826 р. у Новгороді, називає його «жалюгідним залиш-
ком колишньої квітучої Республіки»: «Тут, думав я, зби-
ралося віче! тут гордовиті республіканці подавали кожен
свій голос […], а тепер їх нащадки складають лише губер-
нію імперії…» [4, арк. 17]. Але з цієї ж позиції він нерід-
ко оцінює теперішній час, нерідко вдається до відвертої
критики політичного курсу уряду імператора Миколи I,
неодноразово називаючи його «деспотом», закидаючи
йому придушення свободи волевиявлення, збільшення
апарату державних службовців, обмеження прав дворян-
ства: «обставини у нас в Росії такі, що одне слово найяс-
нішого автократа може змінити нашу долю…» [4, арк. 68].
Особливо красномовним стає Г. Ґалаґан в оцінюванні
імперської політики щодо Лівобережної України – Мало-
росії, яка для нього лише і є «Україна». Насамперед, на ві-
стрі його критики опинилися дії царського уряду щодо ко-
зацького стану в Україні, вчинені упродовж 1832–1837 рр.,
від указу 1832 р. про заборону козакам продавати землю
особам, котрі не належали до козацького стану, до утво-
рення Міністерства державних маєтностей під проводом
П.Д. Кисельова, що у подальшому істориками, зокрема
З. Когутом, розцінювалися неоднозначно [9, арк. 241–248],
але автор щоденника тлумачить їх як наступ на соціаль-
ні права українського козацтва, передусім беручи до ува-
ги зрівняння цього стану з державними селянами. «Так,
– пише він 21 вересня 1839 р., – я не можу без гіркого по-
чуття згадати про те, що робить тепер уряд з нашим на-
родом. З волі нашого деспота, котрого мета є, мені ввижа-
ється, стерти щонайменшу відмінність в народі, у такий
спосіб, щоб, нарешті, були б в Росії лише дві сторони: він
і раби; з волі імператора знищують козацтво, цю нещасну
жменю народу, на яку наша зникла за обрієм воля лиша-
ла ще кілька життєдайних променів…» [2, арк. 29–29 зв.].
Як бачимо, тут риторика, вживана раніше у контексті за-
гальнолюдських демократичних свобод, – народ/деспот,
громадяни/раби – поширюється на сферу національно-
го, коли доля козацтва стає символом долі України, яка
втратила свої політичні права.
Не менш брутальною є для Г. Ґалаґана рекрутська полі-
тика Російської імперії як згубна для генофонду україн-
ського народу: «Весь кращий народ вибрали, залишили-
ся в селах одні малорослі, каліки, поганої статури, глухі,
зосталися старі…» [2, арк. 92 зв.]. Як історичну проблему
тлумачить Г. Ґалаґан процес «зросійщення» («омоскален-
ня») українських земель, тобто втрату почуття національ-
ної (етнічно-етнографічної, історичної) окремішності.
Повертаючись у серпні 1840 р. з Одеси, він занотував у
щоденнику: «Я проїхав усю нашу чудову Україну, поба-
чив центр її національності – Лубни, Хорол, і помітив, що
тут набагато більше народності, козацтва, ніж у Прилуці.
В центрі Полтавської губернії ще існує національний дух,
вона ще мало під впливом клятої Росії…» [2, арк. 68 зв].
Ця думка хвилювала Г. Ґалаґана і в подальшому, в нотат-
ках за 1849 р. він її скристалізував: «Мені нерідко спадає
на думку, що втрата національності та омоскалення на-
шої України можна уподібнити гнилизні, що не утворю-
ється обов’язково з однієї сторони, але з’являється у ви-
гляді якихось плям, так, що є місцини в центрі Малоросії,
які набагато більше інфіковані цією згубою, ніж інші, які
знаходяться на краю нашої країни, наприклад, Мена на-
багато більше омоскалена, ніж Конотоп…» [6, арк. 8].
Тобто, поступово, відповідно до того, як автор дорос-
лішає, в його міркуваннях про долю своєї країни та її на-
роду набувають сенсу такі опозиційні пари, як політичні
права / політична залежність; козак / державний селянин;
Гетьманщина / Малоросія, що унаочнюють думку авто-
ра про поступовий національно-політичний занепад су-
часної йому України у порівнянні з Україною козацькою.
Як бачимо, для оцінювання стану України у складі Ро-
сійської імперії на межі 1830–1840 рр. Г. Ґалаґан вико-
ристовує уявлення про історичну долю українського на-
роду. Основою таких уявлень є еволюція образу Малоросії
(України) на сторінках щоденника, тобто у свідомості мо-
лодої людини. Ця еволюція зумовлена духовним змуж-
нінням Григорія Ґалаґана: у першій частині тексту (1836,
1838 рр.) батьківщина постала для нього передусім в об-
разі дідичного маєтку в селі Сокиринці, тоді Прилуцького
повіту Полтавської губернії, так що навіть історичний час
ним усвідомлювався через плин подій приватного життя.
У другій частині (1839–1841 рр.) уявлення про Україну вже
вийшло за межі панських володінь: автор, розуміючи брак
історичних уявлень про свою батьківщину, картає себе за
те, що досі не прочитав усього, про неї написаного, й на-
віть планує сам писати на цю тему. Для 17-річного Г. Ґа-
лаґана важливо, що сокиринський селянин-довгожитель
Матвій «пам’ятав ще, коли старий дім не будувався, по-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
196
тім – як він був зведений, як стояв 45 років, і, нарешті, як
і його залишили й перейшли у новий» [4, арк. 72], 22-річ-
ний – читає і коментує уривки з ще неопублікованої «Іс-
торії Малоросії» двоюрідного брата Миколи Маркевича
та «Історію Малої Росії» Дмитра Бантиш-Каменського.
Україна минулого для двадцятирічного Григорія Ґала-
ґана – це Запоріжжя, Україна козаків, полковників і геть-
манів, що не є дивним для єдиного спадкоємця дворян-
ського роду старшинського походження, нащадка двох
очільників Прилуцького полку, котрому останній геть-
ман України був двоюрідним прапрадідом.
Образ України козацької відтворено на сторінках що-
денника опосередковано, він постає з суми деталей. Як-
от, складником цього образу є пам’ять про гетьмана Іва-
на Мазепу. Вона оживає у «Журналі», наприклад, у згадці
про те, як 28 грудня 1838 р., перебуваючи в Петербурзі,
його автор знайшов у кармані сюртука папірець зі сло-
вами «Чайки», переписаними в Україні. Популярність
пісні «Ой, біда, біда мені, чайці-небозі…» серед україн-
ського панства у першій половині XIX ст. може поясню-
ватися, між іншим, традицією, яка відклалася й в «Історії
Русів», де мовиться, що докази зради І. Мазепи, за вика-
зом Кочубея та Іскри, полягали, зокрема, «…в здогадах із
пісень, скомпонованих гетьманом з алегоричними ви-
словами, а особливо з пісні, так званої «Чайка», що озна-
чає страдницьку і гноблену Малоросію…» [8, с. 261]. Коли
Г. Ґалаґан читає III том «Історії Малої Русі» Д. Бантиш-Ка-
менського, то з обуренням зазначає, що це «дурна, під-
ла, низька історія! Усюди виставлені царі, російські ти-
рани, благодійниками України, а козаки, котрі захищали
свободу проти москалів, – бунтівниками» [2, арк. 93 зв].
Знаємо, що саме у цій частині книги Д. Бантиш-Камен-
ського, котрий тлумачив українську минувшину з точ-
ки зору офіційної історіографії, мовилося про гетьма-
нування І. Мазепи (1639–1709).
Тобто, текст «Журналу» демонструє видимий зв’язок
історичних уявлень, що визначили самосвідомість Гри-
горія Ґалаґана на момент його повноліття, з життєді-
яльністю дворянської спільноти, у колі якої відбувалося
його дорослішання. Споріднені між собою та з Ґалаґа-
нами сім’ї Маркевичів, Скоропадських, Кочубеїв, Гудо-
вичів, Тарновських, Лизогубів, Раковичів, Борковських,
Дараганів, Милорадовичів тощо були часткою того соці-
окультурного простору, в якому вже на межі XVIII–XIX
сторічь поширилися автономістсько-консервативні на-
строї, вирізнився «козацький міф», що став історичним
підґрунтям винайдення української нації у XIX сторіччі.
Микола та Михайло Маркевичі, Ілля та Андрій Лизогуби,
інші представники лівобережного панства (в тексті «Що-
денника» згадуються розмови з Петром Скоропадським,
Іваном Якубовичем, Віктором Закревським тощо) – сві-
тоглядні переконання цих людей, безумовно, вплинули
на історичні уявлення Г. Ґалаґана.
Бачення долі України як складник поглядів Г. Ґалаґана
початку 1840-х рр. означено культурною моделлю, що ба-
зувалася на діях ототожнення та розрізнення, відокрем-
лення «свого» від «чужого», коли основним концептом
стало протистояння Малоросія (Україна) – Росія. В ок-
ресленні цього протистояння так, як його усвідомлював
сам Г. Ґалаґан, поєдналися ідеї нації та свободи, коли Ро-
сійська імперія схарактеризована як утворення, що пере-
шкоджає вільному розвитку його батьківщини: «Україна!
Україна! Ти намірялася бути деревом, ти росла незалежно
й прегарно, ти розквітала, проте Русь мерзенна тебе при-
душила, ти чахнеш і з дерева стаєш кущем!...» [5, арк. 67].
Важливість цього етапу у розвитку власної самосвідомо-
сті розумів сам Григорій Ґалаґан, коли через 10 років зга-
дував: «Як в собі, так й у всіх мене оточуючих, а ще біль-
ше в народі я намагався попри все розвивати пристрасну
любов до свого національного, повернення всього старо-
го, відновлення в пам’яті нашого славного козацтва й, на-
решті, сильніше за все пробудження духу окремішності
від ненависної тоді Московщини…» [7, арк. 1 зв].
Дійдемо висновку, що процес формування історичної
свідомості Григорія Ґалаґана, відображений в його юнаць-
кому щоденнику, обумовлений світоглядною концепцією
доби романтизму з її звеличенням свободи, республіканіз-
му, національної ідеї з її гострим почуттям плину історії.
Складниками процесу оформлення історичної свідо-
мості Григорія Ґалаґана, представника регіональної еліти
в Україні другої третини XIX ст., стали ліберально-демо-
кратичні тенденції, характерні часові його дорослішан-
ня, автономістські ідеї, відгомін яких ще зберігався у
дворянській спільноті, прагнення визначити власну со-
ціальну роль. На цьому етапі еволюції особистості в уяв-
леннях Г. Ґалаґана про минуле України об’єдналося соці-
альне, національне та історичне.
«Журнал» відтворив лише один з етапів розвитку са-
мосвідомості Григорія Павловича Ґалаґана, одного з досі
сповна неоцінених діячів в історії України XIX ст. Вель-
ми цікавим є питання, як саме еволюціонував його світо-
гляд, зокрема уявлення про історію, роль у ній і селянства,
і козацтва, і владної еліти, яке місце в його переконаннях
посіла ідея співпраці з монархічною державою, частиною
якої була його батьківщина. У відповіді на ці питання за
допомогою аналізу численних автонаративів, створених
Г. Ґалаґаном після 1841 р, полягатимуть перспективи на-
шого дослідження.
ДЖЕРЕЛА
1. [А. Л.] Материалы для биографии Г.П. Галагана: отрывки
из юношеского дневника Г. П. Галагана, 1836–1841. Киевская
старина. 1898. Т. 62. № 7–9. С. 189–224.
2. Виолле К. Малая космогония автобиографических про-
изведений. Известия АН. Серия литературы и языка. 2004. Т. 63.
№ 2. С. 57–61.
3. Заварзіна Є.В. Щоденник як «матеріалізована» авторська
свідомість. Вісник Харківського національного університету імені
В. Н. Каразіна. 2007. Серія: Філологія. Вип. 50. С. 177–180.
4. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені
В.І. Вернадського (далі – ІР НБУ ім. В.І. Вернадського). ф. I, оп. 1,
спр. 93., 94 арк.
5. ІР НБУВ, ф. I, оп. 1, спр. 94, 131 арк.
6. ІР НБУВ, ф. I, оп. 1, спр. 6923, 14 арк.
7. ІР НБУВ, ф. I, оп. 1, спр. 6936, 9 арк.
8. Історія русів / пер. І. Драча. Київ : Веселка, 2003. 366 с.
ISSN 2218-4805
197
12. Sirko, I. (2015). Ukrains’kyi shchodennykovoznavchyi dyskurs:
analiz aktual’nykh klasyfikatsiinykh skhem [Ukrainian Diary Studies:
an analysis of current classification schemes]. Naukovy’i visnyk
Khersons’koho derzhavnoho universy’tetu – Scientific Bulletin of Kherson
State University. Seriia : Linhvisty’ka, issue 22, pp. 111–117 [in Ukrainian].
13. Solonin, Ju. N., Dudnik, S. I. (2000). Sud’ba subjektivnogo zhanra
v kontekste evropejskoj kul’tury XVII–XX vekov. VII vek v dialoge jepoh i
kul’tur. [The fate of the subjective genre in the context of European culture
of the XVII – XX centuries]. St. Petersburg. Retrieved from http://
anthropology.ru/ru/text/solonin-yun/sudba-subektivnogo-zhanra-v-
kontekste-evropeyskoy-kultury-xvii-xx-vekov. [in Russian].
14. Steinitz, R. (2011). Time, Space, and Gender in the Nineteenth-
Century British Diary. New York: Palgrave Macmillan. [in English].
15. Bilythe, R. (Ed). (1989). The Pleasures of diaries: four centuries of
private writing. New York: Pantheon Books. [in English].
16. Creaton, H. (Ed.) (2001). Victorian Diaries: The Daily Lives of
Victorian Men and Women. London. [in English].
Стаття надійшла до редакції 04.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
9. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Лік-
відація Гетьманщини. 1760–1830. Київ : Основи, 1996. 317 с.
10. Рікер П. Сам як інший. Київ : Дух і літера, 2000. 458 с.
11. Рюзен Й. Нові шляхи історичного мислення; пер. з нім.
В. Кам’янець. Львів : Літопис, 2010. 358 с.
12. Сірко І. Український щоденниковознавчий дискурс: аналіз
актуальних класифікаційних схем. Науковий вісник Херсонського дер-
жавного університету. 2015. Серія: Лінгвістика. Вип. 22. С. 111–117.
13. Солонин Ю.Н., Дудник С.И. Судьба субъективного жан-
ра в контексте европейской культуры XVII–XX веков. XVII век
в диалоге эпох и культур. С.-Петербург, 2000. С. 11. URL: http://
anthropology.ru/ru/text/solonin-yun/sudba-subektivnogo-zhanra-
v-kontekste-evropeyskoy-kultury-xvii-xx-vekov.
14. Steinitz R. Time, Space, and Gender in the Nineteenth-Century
British Diary. New York : Palgrave Macmillan, 2011. 279 р.
15. The Pleasures of diaries : four centuries of private writing;
edited Bilythe R. New York : Pantheon Books, 1989. 488 р.
16. Victorian Diaries: The Daily Lives of Victorian Men and Women;
edited Creaton H. London, 2001. 144 p.
Budzar M.M. The idea of the past as self-presentation means
of the ukrainian nobleman of the second quarter of the XIX
century (based on Hryhorii Galagan’s youth diary)
In the article the problem of youthful self-determination of the
representative of the Ukrainian regional elite – landowner, public and
cultural and educational figure Hryhotii Galagan is researched. As a
means of such self-presentation, was considered H. Galagan’s conceptions
about Ukrainian history, which were put down in his personal diary,
which he kept at the age of 16 to 22 years old. The Ukrainian nobleman
appears in it as the «hero of his time» before the challenges of the
«Nicholas era», that is the time of the reign of Nicholas I, when the
Russian Empire was experiencing the apogee of absolutism, and at the
same time the emergence of national movements, including the Ukrainian.
He appears in different spaces of social action – in an aristocratic salon,
in a university auditorium, in a landowner estate.
The aim of the article is to analyze the formation mechanism of
H. Galagan historical worldview as a member of the regional community
– representative of the Left Bank Ukraine nobility. In this community,
the modern national movement sprouted through its connection
with the traditions of early-modern «Cossack Ukraine», through the
formation of the «Cossack myth», through a rethinking of the folk
culture traditions that has preserved the historical experience of the
Ukrainian peasantry. The author used methods of archivistics – genetic
and problem personalization, as well as methods of source analysis, first
of all attribution and chronology of the source. The problem analysis of
H. Galagan’s youth diary, first once fragmentary published at the end
of the XIX-th century, is a tool for reproducing the complex process of
designing the historical concepts of a person who faced before the most
important challenges of his youth – the choice of identity. The answer
to this challenge was given, in particular, by the way a young person
interpreted the history of his Motherland.
Key words: H. Galagan, the Left Bank Ukraine, nobility, diary,
history, self-identification.
REFERENCES
1. [A. L.] (1898). Materialy dlja biografii G.P. Galagana: otryvki iz
junosheskogo dnevnika G. P. Galagana, 1836–1841 [Materials for the
biography of G.P. Galagan: excerpts from the youth diary of G.P. Galagan,
1836–1841]. Kievskaja starina, vol. 62, 7–9, pp. 189–224. [in Russian].
2. Violle, K. (2004). Malaja kosmogonija avtobiograficheskih
proizvedenij [Small cosmogony of autobiographical works]. Izvestija
AN. Serija literatury i jazyka, vol.63, 2, pp. 57–61. [in Russian].
3. Zavarzina, Ye.V. (2007). Shchodennyk yak «materializovana»
avtors’ka svidomist’ [Diary as a “materialized” author’s consciousness].
Visny’k Kharkivs’kogo nacional’nogo universy’tetu imeni V. N. Karazina
– V. N. Karazin Kharkiv National University. Seriya: Filologiya, issue 50,
pp.177–180. [in Ukrainian].
4. Instytut rukopysu Natsional’noi biblioteky Ukrainy imeni V.I.
Vernads’koho (dali – IR NBU im. V.I. Vernads’koho) [Institute of
Manuscript, Kyiv, Ukraine]. f. I, op. 1, spr. 93, 94 ark. [in Russian].
5. IR NBUV, f. I, op. 1, spr. 94, 131 ark. [in Russian].
6. IR NBUV, f. I, op. 1, spr. 6923, 14 ark. [in Russian].
7. IR NBUV, f. I, op. 1, spr. 6936, 9 ark. [in Russian].
8. Drach, I. (Trans.) (2003). Istoriia rusiv [History of Russ]. Kyiv:
Veselka. [in Ukrainian].
9. Kohut, Z. (1996). Rosiis’kyi tsentralizm i ukrains’ka avtonomiia.
Likvidatsiyi Het’manshchyny [Russian centralism and Ukrainian autonomy.
Liquidation of the Hetmanate]. 1760–1830. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Riker, P. (2000). Sam yak inshyi [Just like another]. Kyiv : Duh i
litera. [in Ukrainian].
11. Riuzen, I., V. Kam’ianets’(Trans.) (2010). Novi shliakhy istorychnoho
myslennia. [New ways of historical thinking]. L’viv: Litopys. [in Ukrainian].
j
УДК 94(477.51)
Н.М. Товстоляк
ДОКУМЕНТИ СІМЕЙНОЇ ІСТОРІЇ
МЕЦЕНАТА Г.С. ТАРНОВСЬКОГО
Стаття побудована на маловідомих документах і новій інфор-
мації про сімейну історію українського мецената, поміщика і під-
приємця Григорія Степановича Тарновського (1790–1853). На ос-
нові майнових документів родинного архіву Тарновських, листів їх
сучасників встановлено, що власником садиби Качанівка Г.С. Тар-
новський став у 1816 р. за заповітом його вітчима Г.Я. Почеки. У
статті наведено невідомі факти про його дружину Ганну Дмитрів-
ну Тарновську (1798–1853) та її родичів – знаменитих катеринос-
лавських дворян Алексєєвих. Її батько, Д.Л. Алексєєв, – багатий по-
міщик Півдня України, власник садиби Котівка, мав ступінь доктора
Оксфордського університету. Сім’ї дворян Алексєєвих і Тарновських
дружили, в 1820–1830 рр. Д.Л. Алексєєв і його зять Г.С. Тарновський
одночасно розбудовували свої садиби (чудові будинки і парки); ними
було зібрано великі бібліотеки, колекції живопису, антикваріату,
історичних цінностей. У першій половині ХІХ ст. Г.С. Тарновський
став засновником знаменитого культурного центру в Качанівці;
його маєтки стали економічно розвиненими господарствами. Він
був меценатом у мистецтві, живописі, музиці.
Ключові слова: Г.С. Тарновський, Г.Я. Почека, родина Алексєє-
вих, сімейна історія, садиба Качанівка, меценат.
Актуальність дослідження визначається необхідністю
вивчення матеріалів про родинні зв’язки, життя, меце-
натську та громадську діяльність українського поміщи-
ка-підприємця, мецената, фундатора визначного україн-
ського історико-культурного центру у садибі «Качанівка»
Парафіївського маєтку Чернігівської губернії Григорія
Степановича Тарновського (1790–1853). У науковій та на-
уково-популярній літературі, присвяченій власникам са-
диби Качанівка, закріпився усталений образ Григорія Сте-
пановича: поміщик, який отримував великі прибутки від
важкої праці кріпаків і, задля задоволення власних амбі-
|