Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв
На основі педагогічних видань та історичних архівних документів досліджується життєвий шлях одного із видатних художників другої половини XVIII ст. – українського живописця, педагога, основоположника російського історичного живопису А.П. Лосенка....
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181091 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв / О.Є. Ковальов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 151-154. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181091 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1810912021-11-01T01:26:45Z Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв Ковальов, О.Є. Польсько-литовська доба та Гетьманщина На основі педагогічних видань та історичних архівних документів досліджується життєвий шлях одного із видатних художників другої половини XVIII ст. – українського живописця, педагога, основоположника російського історичного живопису А.П. Лосенка. Antin Losenko was born on August 10, 1737 in the family of a Ukrainian Cossack in Hlukhiv, the capital of Hetmanate. In 1738, a famous singing school was opened there, that prepared singers for Ukrainian (Malorosiiskykh) choirs and a court singing chapel. Antin studied singing and instrumental music at this Hlukhiv school of singing. When in 1744 the conductor of the royal chapel traveled about Ukraine, recruiting boys with perfect voices, his attention was attracted by seven-year-old orphan Antin Losenko, Kyrylo Holovachevskyi and Ivan Sabluchko. Until the 16th year of his life, Antin sang the old cantos, new concerts in the St. Petersburg court chapel and he received a serious music education, played the flute. He was friends with Oleksii Rozum. When he has some free time he came to the workshop of the painter Olkhovskyi, where he took paid lessons. When the age-old change of voice happened, he was sent for training to the portraitist Ivan Arhunov (the servant of Earl Petro Sheremetiev). Five years later, Count Ivan Shuvalov enrolled Losenko at the St. Petersburg Academy of Arts, where he studied under the guidance of French artists Louis-Joseph Le-Lorraine and Jean-Louis Devellier. In 1760, Losenko painted portraits of the President of the St. Petersburg Academy of Arts, Count Ivan Shuvalov, the poet Oleksandr Sumarokov. Beginning from September of the same year he perfected his mastery with the portraitist Jean Retou in Paris (where he was tutored by D. Holitsyn). Antin deliberately wrote: «Losenko is from Ukraine». Antin Losenko created a great picture according to the gospel story there «Wonderful Fishing». The Ukrainian did not have his own funds, he was the first pensioner of the Academy, so he depended on the officials. When, in the autumn of 1762, he was not sent money, Losenko walked home in despair. Through the lands of France, Holland, Germany the young man walked in late autumn and in winter, carrying the biggest treasure – the picture «Wonderful fishing». Petersburg was impressed with the painting, the queen bought it. At the same year he painted a portrait of the founder of the first Russian public theater, Fyodor Volkov, and the actor Yakov Shumsky. For the next three years, Losenko studied in Paris again. His teacher, Jean Rheet, went blind, so he was engaged in the workshop of historical painting of Joseph-Marie Wien. There he painted «Adonis’s Death», «Andrew the First Called (Pervozvanny)» (both in 1764), «The Sacrifice of Abraham» (1765). In France, Losenko’s talent was recognized and appreciated with three medals from the Paris Academy of Arts. From 1766 he studied antiquity and copied the masters of the Renaissance in Italy, painted «Zeus and Thetis» (1769). In 1769, Losenko returned to St. Petersburg, where he was asked to create a painting for the title of Academician of Historical Painting (the plot was to be on the subject of the Bible, ancient or mythological). The artist first took a story from the history of Kyivan Rus – «Volodymtr and Rohnida», claiming equality of national history with the history of the ancient world. He received the title of Academician for the painting, which Catherine II bought for a private collection, and he held the position of Associate Professor of the St. Petersburg Academy of Arts. Although today the work seems to be a naive sentimental parody, but since its painting, Losenko has been proclaimed the «creator of the historical school». In 1772 he became a professor and director (together with the French sculptor Nicolas-François Gillet) of the Petersburg Academy of Arts. Antin Losenko was the first in the Russian Empire to create a manual on artistic anatomy called «Explanation of the short proportion of man, based on a reliable study of the different proportions of ancient statues, by efforts of the Imperial Academy of Arts and the professor of painting Mr. Losenko for the benefit of adolescence». He also prepared recommendations for working on the historical painting. His pedagogical activity, as well as his textbook (used until the middle of the nineteenth century), significantly influenced the development of art education in the Russian Empire. The work on rector’s post took a long time, and Losenko did it honestly. In addition, there were a lot of the intrigues, the money lessness, because the artist did not have time to paint. 2020 Article Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв / О.Є. Ковальов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 151-154. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181091 75.03(477)А.Лосенко uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| spellingShingle |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Ковальов, О.Є. Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв Сіверщина в історії України |
| description |
На основі педагогічних видань та історичних архівних документів досліджується життєвий шлях одного із видатних художників
другої половини XVIII ст. – українського живописця, педагога, основоположника російського історичного живопису А.П. Лосенка. |
| format |
Article |
| author |
Ковальов, О.Є. |
| author_facet |
Ковальов, О.Є. |
| author_sort |
Ковальов, О.Є. |
| title |
Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв |
| title_short |
Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв |
| title_full |
Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв |
| title_fullStr |
Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв |
| title_full_unstemmed |
Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв |
| title_sort |
глухівчанин а. лосенко – ректор імператорської російської академії мистецтв |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Польсько-литовська доба та Гетьманщина |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181091 |
| citation_txt |
Глухівчанин А. Лосенко – ректор Імператорської російської академії мистецтв / О.Є. Ковальов // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 151-154. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT kovalʹovoê gluhívčaninalosenkorektorímperatorsʹkoírosíjsʹkoíakademíímistectv |
| first_indexed |
2025-07-15T21:41:31Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:41:31Z |
| _version_ |
1837750753887780864 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
151
Key words: Hlukhiv, prison, prisoners, General Military Chancellery,
Hetmanate.
REFERENCES
1. Gernet, M.N. (1958). Istoriya tsarskoy tyur’my. 1762-1825.
[The history of the royal prison. 1762-1825]. (Vol. 1). Moscow:
Hosudarstvennoe izdatelstvo yuridicheskoi literatury. [in Russian].
Sapronov, A. (2018). Polkovyi «sekvestr» Hetmanshchyny:
zovnishnii vyhliad i stan sporudy na seredynu XVIII st. [The regimental
«sequester» of the Hetmanate: the appearance and condition of the
structure in the middle of the XVIII century]. Misto: istoriia, kultura,
suspilstvo. E-zhurnal urbanistychnykh studii, 1 (5). [in Ukrainian].
Sapronov, A. (2017). Spilnota «meshkantsiv» sekvestriv
Hetmanshchyny u svitli istoryko-demohrafichnykh kharakterystyk.
[Community of «inhabitants» of Hetman’s sequesters in light of
historical and demographic characteristics]. Kraieznavstvo, 3–4.
[in Ukrainian].
Hal B.O. (2014). Do istorii hlukhivskoi viaznytsi u pershii
polovyni 19 st. [The history of Hlukhivs prison in the first half of
the nineteenth century]. Sivershchyna v istorii Ukrainy, issue 7, pp.
168–171. [in Ukrainian].
2. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 2136.
3. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 10362.
4. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 10081.
5. TsDIAK Ukrainy, f. 269, op. 1, spr. 285.
6. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 10044.
7. TsDIAK Ukrainy, f. 269, op. 1, spr. 285.
8. TsDIAK Ukrainy, f. 269, op. 1, spr. 85.
9. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 10435, 10715, 10892, 10903,
10906.
10. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 12391.
11. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 13165.
12. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 2022.
13. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 3827.
14. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 6145.
15. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 5146.
16. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 12166.
17. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 12278.
18. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4193.
19. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 9684.
20. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 7072.
21. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4102.
22. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 4464.
23. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 6120.
24. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 7072,
Sapronov, A. «Polkovyi «sekvestr» Het`manshhyny…».
25. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 7072.
26. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 6298.
27. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr.?
28. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 6262, 10045, 11124, 11411, 1
2662, 2262, 13112.
29. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 10045.
30. TsDIAK Ukrainy, f. 269, op. 1, spr. 282.
31. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 10546.
32. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 11409
33. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 12677
34. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 13759
35. TsDIAK Ukrainy, f. 763, op. 1, spr 408.
36. TsDIAK Ukrainy, f. 51, op. 3, spr. 13105.
Стаття надійшла до редакції 04.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 75.03(477)А.Лосенко
О.Є. Ковальов
ГЛУХІВЧАНИН А. ЛОСЕНКО –
РЕКТОР ІМПЕРАТОРСЬКОЇ РОСІЙСЬКОЇ
АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ
«Той козак по національності став
першим великим митцем свого краю»
(І.Г. Вілле)
На основі педагогічних видань та історичних архівних докумен-
тів досліджується життєвий шлях одного із видатних художників
другої половини XVIII ст. – українського живописця, педагога, осно-
воположника російського історичного живопису А.П. Лосенка.
Ключові слова: Антін Лосенко, Глухів, Париж, Рим, Санкт-Пе-
тербург, майстерство історичного живопису, педагог.
Антін Лосенко народився
10 серпня 1737 р. у сім’ї укра-
їнського козака у столиці Геть-
манщини – Глухові. У середині
XVIII ст. там вже діяла знаме-
нита співацька школа, яка го-
тувала співаків для малоро-
сійських хорів і придворної
співацької капели. Антін на-
вчався в цій школі співу та ін-
струментальній музиці. Коли у
1744 р. диригент царської ка-
пели об’їздив Україну, набира-
ючи хлопців із голосами, його
увагу привернули семилітній
сирота Антін Лосенко, Кири-
ло Головачевський та Іван Саблучко (іл. 1.).
До 16-го року життя Антін співав у Петербурзькій при-
дворній капелі давні канти, нові концерти, отримав сер-
йозну музичну освіту, грав на флейті. Дружив із Олексі-
єм Розумом. У вільні хвилини він забігав до майстерні
маляра Ольховського, у якого брав платні уроки. А коли
трапилася вікова зміна голосу, його віддали на навчан-
ня до портретиста Івана Аргунова (кріпака графа Петра
Шереметьєва). Через п’ять років граф Іван Шувалов за-
рахував Лосенка до Петербурзької Академії мистецтв,
де він навчався під керівництвом французьких худож-
ників Луї-Жозефа Ле-Лоррена
та Жана-Луї Девельї.
У 1760 р. Лосенко написав
портрети президента Петер-
бурзької Академії мистецтв
графа Івана Шувалова, поета
Олександра Сумарокова (іл. 2).
Від вересня цього ж року ху-
дожник вдосконалював свою
майстерність у портретиста
Жана Рету в Парижі (де його
опікав Д. Голіцин). Антін свідо-
мо писався: «Лосенко з Украї-
ни». Там він створив велику
j
Іл. 1. А. Лосенко.
Автопортрет
Іл. 2. А. Лосенко. Портрет
поета Олександра
Сумарокова (1760)
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
152
картину на євангельський сюжет «Чудесна ловля риби».
Не маючи власних коштів, він навчався коштом Академі,
ставши її першим пенсіонером. Коли ж восени 1762 р. не
надійшли гроші на його утримання, Лосенко у відчаї по-
пішкував додому. Через землі Франції, Голландії, Німеч-
чини юнак ішов пізньої осені-взимку, несучи на батьків-
щину найбільший свій скарб – картину «Чудесна ловля
риби» [1]. Полотно вразило петербурзький вищий світ,
картину купила цариця. Цього ж року він написав пор-
трет засновника першого російського публічного театру
Федора Волкова й актора Якова Шумського.
Академія була цілком задоволена успіхами свого вихо-
ванця, про що свідчить захоплений відгук академічного
ареопагу на картину «Чудесна ловля риби». Лосенко от-
римав дозвіл на продовження навчання у Парижі, куди
він і поїхав 29 липня 1763 р.
У першому рапорті, відправленому з Парижа 21 груд-
ня 1763 р., він пише: «Я почав навчатися живопису у
Г. Вієна, якого школа найславетніша в Парижі; вправ-
лялися в копіюванні малюнків, малюючи з натури, дві-
чі всякий день, … вчу французьку мову, а нині я почав
ще перспективу і карикатуру. Листопада
25-го числа були Генеральні збори в Ко-
ролівській Академії, на яких я отримав за
малюнок тодішню медаль».
Ще до другого від’їзду у Академії ста-
вилося питання про відрядження Лосен-
ка до Рима; було вирішено, що він знахо-
дитиметься у Парижі до травня 1764 р., а
потім відправиться в Італію. Але у рапор-
ті від 8 лютого 1764 р. художник повідом-
ляє: «Я не знаходжу себе здатним їхати
в Рим. Того заради уклінно Імператор-
ської Академії прошу, щоб я міг до одно-
го виконати рік в Парижі, надіслати мені
ще платні на шість місяців по 1 число ли-
стопада 1764 року. Я вправлявся в копію-
ванні з малюнків, в малюванні з натури, в
композиції, в кариткатурі, в перспективі,
в французькій мові та анатомії». Академія
«в разсужденіі старанності і похвальних
успіхів» дозволила митцю залишитися в
Парижі до 1 листопада і, крім того, збіль-
шила пенсію до 600 руб. Грошове питан-
ня завжди турбувало Лосенка, і надбавка
у 200 руб. забезпечувала йому кілька мі-
сяців спокійної роботи [2, с. 478].
1 квітня 1764 р. художник отримав від
Королівської академії другу медаль, але,
незважаючи на цю обставину, кілька мі-
сяців по тому йому не вдалося потрапити
у число конкурентів на «Grand Prix». Про-
те невдача не послабила його енергії: в
той час як конкуренти були зайняті іспи-
тами, художник самостійно написав кар-
тину «Жертвоприношення Авраама» (іл. 3) (відправлена
15 вересня 1764 р. до Петербурга), «яку після закінчення
іспиту носив до всіх професорів партикулярно, за яку всі
дали мені гарну похвалу». У кінці цього ж року Академія
дозволила Лосенку знаходитись в Парижі ще рік і при-
слала йому срібну медаль; Королівська ж Академія тро-
хи раніше удостоїла його першою медаллю за малюнок.
Наприкінці 1765 р. закінчився термін перебування
А. Лосенка в Парижі, і художник відправляється на три
роки до Рима. Їх вдалося виклопотати, незважаючи на всі
благовоління Академії і відмінні рекомендації, отрима-
ні з Парижа, лише після довгих і наполегливих прохань.
У першому рапорті, надісланому з Рима, Лосенко пише:
«Нині я вправлявся в малюванні з кращих антиків для до-
сконалості малюнку, також і в Академії для інших кла-
сів, а на майбутній рік почну малювати з славних картин
для Експрес, композицій та Драпер». І дійсно, у рапор-
ті від 23 березня 1767 р. читаємо: «Нині я, закінчивши
мої етюди з антиків, почав малювати з славних картин
для досконалості композицій, Експрес, Драпер… чому я
і цей рік не можу нічого з моїх робіт надати Імператор-
Іл. 3. А. Лосенко. Жертвоприношення Авраама (1765)
ISSN 2218-4805
153
ській академії, але на майбутній рік, по-
чавши писати мої композиції та етюди з
натури, скористаюсь нагодою надіслати за
всі три роки». У вересні 1767 Лосенко пові-
домляє, що почав малювати з «картини Ра-
фаеля», а з березня до грудня 1768 р. буде
малювати, вправляючись у копіях. У цьо-
му ж рапорті міститься наступне прохання:
«Імператорська Академія знає про те вір-
но, що Римські колишні славні професори
мали перед іншими Академічну перевагу
в малюнку, композиції, Експрес і Драпер,
а в копюрах натуральних копюрам Армо-
ні і клер обскюр вельми були слабкі перед
іншими, а шанувалися в цьому Венеціани,
але як я маю схильність навчатися того й
іншого, для чого мене послали, усеуклін-
но Академію просити наважуюся щоб мені
дозволено було їхати до Венеції і пробути
там для науки тобто з 1 числа наступного
березня по 1 грудня 1768 г.». Але, на жаль,
Академія нічого на це не відповіла. Худож-
ник виконав свою обіцянку: в березні 1768
він почав писати «Три академіческіє фігу-
ри», дві з яких «Каїн» і «Авель» – разом із
копією «Правосуддя» Рафаеля були відправ-
лені. Усі ці роботи художник виконав само-
стійно, не маючи «особливого собі вчителя,
слідкуючи в тому даними йому порадами
від Г. Вієна і інших Професорів Французь-
кої Академії» [2, с. 475].
1 вересня 1768 р. закінчився термін за-
кордонного відрядження Лосенка, але для
закінчення етюдів йому дозволили пере-
бувати в Римі до весни 1769 року (іл. 4).
У 1769 р. Лосенко повернувся до Петербурга, де йому
запропонували написати картину на звання академіка іс-
торичного живопису (сюжет мав бути на тему Біблії, ан-
тичний або з міфології). Художник уперше взяв сюжет із
історії Київської Русі – «Володимир і Рогніда», утверджу-
ючи рівноправність національної історії з історією анти-
чного світу. За картину, яку купила Катерина ІІ для при-
ватної колекції, А. Лосенко отримав звання академіка та
зайняв посаду ад’юнкт-професора Петербурзької Акаде-
мії мистецтв. І хоч сьогодні твір видається нам наївною
сентиментальною пародією, але з часу його написання
Лосенка величають «творець історичної школи» [3, с. 377].
У 1772 р. художник став професором і директором
(спільно з французьким скульптором Ніколя-Франсуа
Жілле) Петербурзької Академії мистецтв.
Антін Лосенко першим у Російській імперії написав
посібник із художньої анатомії під назвою «Изъяснение
краткой пропорции человека, основанной на достовер-
ном исследовании разных пропорций древних статуй,
старанием Императорской Академии художеств про-
фессора живописи господина Лосенка для пользы юно-
шества, упражняющегося в рисовании, изданное». Він
підготував рекомендації щодо роботи над історичною
картиною. Його педагогічна діяльність, а також його
підручник (ним користувалися до середини ХІХ ст.) іс-
тотно вплинули на розвиток художньої освіти в Росій-
ській імперії. Ректорська робота, а Лосенко ставився до
неї сумлінно, забирала багато часу. Його переслідува-
ли інтриги, безгрошів’я, бо художник не мав часу на те,
щоб заробляти картинами. Е. Фальконе писав Катери-
ні II: «Преследуемый, утомленный, опечаленный, из-
мученный тьмою академических пустяков, Лосенко не
в состоянии коснуться кисти; его погубят несомненно.
Он первый искусный художник нации, к этому остают-
ся нечувствительны, им жертвуют…» [3, с. 379].
Серед учнів Лосенка найбільш відомими є худож-
ники Соколов і Акімов; останній – учитель Шебуєва і
Єгорова. Саме Лосенко допоміг Ф.Я. Алексєєву знайти
істинний шлях його творчості – шлях пейзажного жи-
вопису. Як педагог і наставник юних художників, Ло-
Іл. 4. А. Лосенко. Зевс і Феміда (1769)
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
154
сенко відкрив перед ними нові горизонти, показав їм
ще невідомі шляхи, передав своє технічне вміння, свій
досвід, академічні знання.
Про останні роки петербурзького періоду життя Ло-
сенка відомо досить багато: на щастя, збереглося кілька
документів, що дозволяють, хоча б ескізно, окреслити ду-
ховне обличчя художника, умови його життя, суспільство,
в якому він перебував та з ким товаришував. Приятелями
художника були поет В.І. Майков, одописец Рубан, при-
дворний живописець-реставратор, інспектор Ермітажної
галереї Пфанцельд, поет і перекладач А.А. Нартов. Цей
гурток поетів і епікурейців, масонів і акторів мав вели-
кий вплив на творчість А. Лосенка [4; 5].
І Фальконе, і Реймерс відгукувалися про Лосенка, як про
людину м’яку, навіть слабовільну, але люб’язну і піддатли-
ву. Цією м’якістю, поступливістю скористалися верховоди
Академії, і скоро життя Лосенка було отруєне постійни-
ми інтригами, неприємностями, непосильною роботою.
На 37-му році життя художник тяжко захворів і невдовзі
помер від водянки. Похований на Смоленському кладо-
вищі у Санкт-Петербурзі [6].
Картини А. Лосенка зберігаються в музеях Білорусі,
Росії, України («Авель» – у Харківському художньому му-
зеї). Сучасники Лосенка високо оцінювали його роботи:
Реймерс називав його «excellent dessinateur» («відмінний
дизайнер»), а Фальконе в «Зауваженнях на статую Мар-
ка Аврелія» рекомендував як прекрасного рисувальника.
Глухівчанин Антін Лосенко справедливо вважається
одним із засновників школи живописців Російської ім-
перії, що отримала від нього самобутню особливість, яку
становить з’єднання в одне ціле достоїнство всіх кращих
традицій європейських шкіл.
ДЖЕРЕЛА
1. Большая иллюстративная энциклопедия живописи. Москва :
ОЛМА Медиа Групп, 2011. 305 с.
2. Ильина Т.В. Станюкович-Денисова Е.Ю. Русское искусство
XVIII века. Москва : Юрайт, 2019. 611 c.
3. Отришко А.О. Графика Антона Павловича Лосенко (1737–
1773): иностранные влияния и национальное своеобразие. Ак-
туальные проблемы теории и истори искусства: сб. науч. статей.
Вып. 2 / под ред. А.В. Захаровой. Санкт-Петербург : НП-Принт.
2012. С. 376–381.
4. Каганович А.Л. Антон Лосенко и русское искусство середины
XVIII ст. Москва, 1963. 320 с.
5. Гаврилова Е.И. Антон Павлович Лосенко. Ленинград, 1977. 64 с.
6. Молева Н.М. Лосенко Антон Павлович. Енциклопедія істо-
рії України: Т. 6: Ла-Мі / ред. кол. : В.А. Смолій та ін. НАН Украї-
ни. Інститут історії України: Київ : «Наукова думка», 2009. 790 с.
URL: http://www.history.org.ua/?termin=Losenko_A_P
Kovaliov O.Ye. Hlukhiv resident A. Losenko – rector of the
Imperial Russian Academy of Arts
Antin Losenko was born on August 10, 1737 in the family of a
Ukrainian Cossack in Hlukhiv, the capital of Hetmanate. In 1738, a famous
singing school was opened there, that prepared singers for Ukrainian
(Malorosiiskykh) choirs and a court singing chapel. Antin studied singing
and instrumental music at this Hlukhiv school of singing. When in 1744
the conductor of the royal chapel traveled about Ukraine, recruiting
boys with perfect voices, his attention was attracted by seven-year-old
orphan Antin Losenko, Kyrylo Holovachevskyi and Ivan Sabluchko. Until
the 16th year of his life, Antin sang the old cantos, new concerts in the
St. Petersburg court chapel and he received a serious music education,
played the flute. He was friends with Oleksii Rozum. When he has some
free time he came to the workshop of the painter Olkhovskyi, where
he took paid lessons. When the age-old change of voice happened, he
was sent for training to the portraitist Ivan Arhunov (the servant of
Earl Petro Sheremetiev). Five years later, Count Ivan Shuvalov enrolled
Losenko at the St. Petersburg Academy of Arts, where he studied under
the guidance of French artists Louis-Joseph Le-Lorraine and Jean-Louis
Devellier. In 1760, Losenko painted portraits of the President of the St.
Petersburg Academy of Arts, Count Ivan Shuvalov, the poet Oleksandr
Sumarokov. Beginning from September of the same year he perfected his
mastery with the portraitist Jean Retou in Paris (where he was tutored
by D. Holitsyn). Antin deliberately wrote: «Losenko is from Ukraine».
Antin Losenko created a great picture according to the gospel story there
«Wonderful Fishing». The Ukrainian did not have his own funds, he was
the first pensioner of the Academy, so he depended on the officials. When,
in the autumn of 1762, he was not sent money, Losenko walked home in
despair. Through the lands of France, Holland, Germany the young man
walked in late autumn and in winter, carrying the biggest treasure – the
picture «Wonderful fishing».
Petersburg was impressed with the painting, the queen bought it. At
the same year he painted a portrait of the founder of the first Russian
public theater, Fyodor Volkov, and the actor Yakov Shumsky. For the
next three years, Losenko studied in Paris again. His teacher, Jean Rheet,
went blind, so he was engaged in the workshop of historical painting of
Joseph-Marie Wien. There he painted «Adonis’s Death», «Andrew the
First Called (Pervozvanny)» (both in 1764), «The Sacrifice of Abraham»
(1765). In France, Losenko’s talent was recognized and appreciated with
three medals from the Paris Academy of Arts.
From 1766 he studied antiquity and copied the masters of the
Renaissance in Italy, painted «Zeus and Thetis» (1769).
In 1769, Losenko returned to St. Petersburg, where he was asked to
create a painting for the title of Academician of Historical Painting (the
plot was to be on the subject of the Bible, ancient or mythological). The
artist first took a story from the history of Kyivan Rus – «Volodymtr and
Rohnida», claiming equality of national history with the history of the
ancient world. He received the title of Academician for the painting, which
Catherine II bought for a private collection, and he held the position of
Associate Professor of the St. Petersburg Academy of Arts. Although today
the work seems to be a naive sentimental parody, but since its painting,
Losenko has been proclaimed the «creator of the historical school».
In 1772 he became a professor and director (together with the French
sculptor Nicolas-François Gillet) of the Petersburg Academy of Arts.
Antin Losenko was the first in the Russian Empire to create a manual
on artistic anatomy called «Explanation of the short proportion of
man, based on a reliable study of the different proportions of ancient
statues, by efforts of the Imperial Academy of Arts and the professor of
painting Mr. Losenko for the benefit of adolescence». He also prepared
recommendations for working on the historical painting. His pedagogical
activity, as well as his textbook (used until the middle of the nineteenth
century), significantly influenced the development of art education in the
Russian Empire. The work on rector’s post took a long time, and Losenko
did it honestly. In addition, there were a lot of the intrigues, the money
lessness, because the artist did not have time to paint.
Key words: Antin Losenko, Hlukhiv, Paris, Rome, St. Petersburg,
skill of historical painting, teacher.
REFERENCES
1. Bol’shaya illyustrativnaya entsiklopediya zhivopisi [The Great
Illustrative Encyclopedia of Painting]. (2011). Moscow: OLMA Media
Grupp. [in Russian].
2. Il’ina, T.V. (2019). Stanyukovich-Denisova E.Yu. Russkoe iskusstvo
XVIII veka [Russian Art of the 18th Century]. Moscow: Yurat. [in Russian].
3. Otrishko, A.O., Zakharova, A.V. (Ed.) (2012). Grafika Antona
Pavlovicha Losenko (1737–1773): inostrannye vliyaniya i natsional’noe
svoeobrazie. [Graphic by Anton Pavlovich Losenko (1737–1773): foreign
influences and national identity]. Aktual’nye problemy teorii i istori
iskusstv, issue 2, pp. 376-381. Sankt-Peterburg: NP-Print. [in Russian].
4. Kaganovich, A.L. (1963). Anton Losenko i russkoe iskusstvo
serediny XVIII st. [Anton Losenko and Russian art of the middle of
XVIII st]. Moscow. [in Russian].
5. Gavrilova, E.I. (1977). Anton Pavlovich Losenko [Anton Pavlovich
Losenko]. Leningrad. [in Russian].
6. Moleva, N.M., Smolii V.A. (Ed.) (2009). Losenko Anton Pavlovych.
Entsyklopediia istorii Ukrainy [Losenko Anton Pavlovych. Encyclopedia
of history of Ukraine], Vol. 6. Kyiv: «Naukova dumka». Retrieved from
http://www.history.org.ua/?termin=Losenko_A_P [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 13.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
|