Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського
Стаття побудована на маловідомих документах і новій інформації про сімейну історію українського мецената, поміщика і підприємця Григорія Степановича Тарновського (1790–1853). На основі майнових документів родинного архіву Тарновських, листів їх сучасників встановлено, що власником садиби Качанівка...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181093 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського / Н.М. Товстоляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 197-201. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181093 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1810932021-11-01T01:26:54Z Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського Товстоляк, Н.М. Нова історія Стаття побудована на маловідомих документах і новій інформації про сімейну історію українського мецената, поміщика і підприємця Григорія Степановича Тарновського (1790–1853). На основі майнових документів родинного архіву Тарновських, листів їх сучасників встановлено, що власником садиби Качанівка Г.С. Тарновський став у 1816 р. за заповітом його вітчима Г.Я. Почеки. У статті наведено невідомі факти про його дружину Ганну Дмитрівну Тарновську (1798–1853) та її родичів – знаменитих катеринославських дворян Алексєєвих. Її батько, Д.Л. Алексєєв, – багатий поміщик Півдня України, власник садиби Котівка, мав ступінь доктора Оксфордського університету. Сім’ї дворян Алексєєвих і Тарновських дружили, в 1820–1830 рр. Д.Л. Алексєєв і його зять Г.С. Тарновський одночасно розбудовували свої садиби (чудові будинки і парки); ними було зібрано великі бібліотеки, колекції живопису, антикваріату, історичних цінностей. У першій половині ХІХ ст. Г.С. Тарновський став засновником знаменитого культурного центру в Качанівці; його маєтки стали економічно розвиненими господарствами. Він був меценатом у мистецтві, живописі, музиці. The article have been based on a little known documents and new information about family history of Ukrainian philanthropist, landowner and owner of a business Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1790–1853). On the base of property documents of Tarnovskyi’s family archive, their contemporaries letters, it was ascertain that H.S. Tarnovskyi became of Kachanivka Estate owner in 1816 by his stepfather H.Ya. Pocheka’s testament. In this article provides unknown information about his wife – Hanna Dmytrivna Tarnovska (1798–1853) and her family, well– known Katerinoslav nobles Aleksieiev. His father, D.L. Aleksieiev, – rich landowner of Ukrainian South, owner of Kotivka Estate, he was a Doctor of Science of Oxford Univ ersity. Noble family Aleksieiev and family Tarnovskyi were friends, in 1820–1830 D.L. Aleksieiev and his son–in–law H.S. Tarnovskyi built their Estate at the same time: there were beautiful manor–houses and parks. In H.S. Tarnovskyi’s Kachanivka Estate and D.L. Aleksieiev’s Kotivka Estate they completed great libraries, collections of paintings, antiquary, historical valuables. At the first part of 19th centure H.S. Tarnovskyi was founder of famous cultural centre in his Kachanivka. There were economic developed farms and plants in his Estates. He was philanthropist of arts, poets and musicians. H.S. Tarnovskyi had an orchestra at Kachanivka which was the first to play some of the musical pieces, created by M.I. Hlynka in Kachanivka. The Kachanivka Estate was visited famous Ukrainian poet and painter, friend of Tarnovsky’s family T.H. Shevchenko. 2020 Article Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського / Н.М. Товстоляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 197-201. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181093 94(477.51) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Товстоляк, Н.М. Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття побудована на маловідомих документах і новій інформації про сімейну історію українського мецената, поміщика і підприємця Григорія Степановича Тарновського (1790–1853). На основі майнових документів родинного архіву Тарновських, листів їх
сучасників встановлено, що власником садиби Качанівка Г.С. Тарновський став у 1816 р. за заповітом його вітчима Г.Я. Почеки. У
статті наведено невідомі факти про його дружину Ганну Дмитрівну Тарновську (1798–1853) та її родичів – знаменитих катеринославських дворян Алексєєвих. Її батько, Д.Л. Алексєєв, – багатий поміщик Півдня України, власник садиби Котівка, мав ступінь доктора
Оксфордського університету. Сім’ї дворян Алексєєвих і Тарновських
дружили, в 1820–1830 рр. Д.Л. Алексєєв і його зять Г.С. Тарновський
одночасно розбудовували свої садиби (чудові будинки і парки); ними
було зібрано великі бібліотеки, колекції живопису, антикваріату,
історичних цінностей. У першій половині ХІХ ст. Г.С. Тарновський
став засновником знаменитого культурного центру в Качанівці;
його маєтки стали економічно розвиненими господарствами. Він
був меценатом у мистецтві, живописі, музиці. |
| format |
Article |
| author |
Товстоляк, Н.М. |
| author_facet |
Товстоляк, Н.М. |
| author_sort |
Товстоляк, Н.М. |
| title |
Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського |
| title_short |
Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського |
| title_full |
Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського |
| title_fullStr |
Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського |
| title_full_unstemmed |
Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського |
| title_sort |
документи сімейної історії мецената г.с. тарновського |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181093 |
| citation_txt |
Документи сімейної історії мецената Г.С. Тарновського / Н.М. Товстоляк // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 197-201. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT tovstolâknm dokumentisímejnoíístoríímecenatagstarnovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-15T21:41:43Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:41:43Z |
| _version_ |
1837750768024682496 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
197
12. Sirko, I. (2015). Ukrains’kyi shchodennykovoznavchyi dyskurs:
analiz aktual’nykh klasyfikatsiinykh skhem [Ukrainian Diary Studies:
an analysis of current classification schemes]. Naukovy’i visnyk
Khersons’koho derzhavnoho universy’tetu – Scientific Bulletin of Kherson
State University. Seriia : Linhvisty’ka, issue 22, pp. 111–117 [in Ukrainian].
13. Solonin, Ju. N., Dudnik, S. I. (2000). Sud’ba subjektivnogo zhanra
v kontekste evropejskoj kul’tury XVII–XX vekov. VII vek v dialoge jepoh i
kul’tur. [The fate of the subjective genre in the context of European culture
of the XVII – XX centuries]. St. Petersburg. Retrieved from http://
anthropology.ru/ru/text/solonin-yun/sudba-subektivnogo-zhanra-v-
kontekste-evropeyskoy-kultury-xvii-xx-vekov. [in Russian].
14. Steinitz, R. (2011). Time, Space, and Gender in the Nineteenth-
Century British Diary. New York: Palgrave Macmillan. [in English].
15. Bilythe, R. (Ed). (1989). The Pleasures of diaries: four centuries of
private writing. New York: Pantheon Books. [in English].
16. Creaton, H. (Ed.) (2001). Victorian Diaries: The Daily Lives of
Victorian Men and Women. London. [in English].
Стаття надійшла до редакції 04.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
9. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Лік-
відація Гетьманщини. 1760–1830. Київ : Основи, 1996. 317 с.
10. Рікер П. Сам як інший. Київ : Дух і літера, 2000. 458 с.
11. Рюзен Й. Нові шляхи історичного мислення; пер. з нім.
В. Кам’янець. Львів : Літопис, 2010. 358 с.
12. Сірко І. Український щоденниковознавчий дискурс: аналіз
актуальних класифікаційних схем. Науковий вісник Херсонського дер-
жавного університету. 2015. Серія: Лінгвістика. Вип. 22. С. 111–117.
13. Солонин Ю.Н., Дудник С.И. Судьба субъективного жан-
ра в контексте европейской культуры XVII–XX веков. XVII век
в диалоге эпох и культур. С.-Петербург, 2000. С. 11. URL: http://
anthropology.ru/ru/text/solonin-yun/sudba-subektivnogo-zhanra-
v-kontekste-evropeyskoy-kultury-xvii-xx-vekov.
14. Steinitz R. Time, Space, and Gender in the Nineteenth-Century
British Diary. New York : Palgrave Macmillan, 2011. 279 р.
15. The Pleasures of diaries : four centuries of private writing;
edited Bilythe R. New York : Pantheon Books, 1989. 488 р.
16. Victorian Diaries: The Daily Lives of Victorian Men and Women;
edited Creaton H. London, 2001. 144 p.
Budzar M.M. The idea of the past as self-presentation means
of the ukrainian nobleman of the second quarter of the XIX
century (based on Hryhorii Galagan’s youth diary)
In the article the problem of youthful self-determination of the
representative of the Ukrainian regional elite – landowner, public and
cultural and educational figure Hryhotii Galagan is researched. As a
means of such self-presentation, was considered H. Galagan’s conceptions
about Ukrainian history, which were put down in his personal diary,
which he kept at the age of 16 to 22 years old. The Ukrainian nobleman
appears in it as the «hero of his time» before the challenges of the
«Nicholas era», that is the time of the reign of Nicholas I, when the
Russian Empire was experiencing the apogee of absolutism, and at the
same time the emergence of national movements, including the Ukrainian.
He appears in different spaces of social action – in an aristocratic salon,
in a university auditorium, in a landowner estate.
The aim of the article is to analyze the formation mechanism of
H. Galagan historical worldview as a member of the regional community
– representative of the Left Bank Ukraine nobility. In this community,
the modern national movement sprouted through its connection
with the traditions of early-modern «Cossack Ukraine», through the
formation of the «Cossack myth», through a rethinking of the folk
culture traditions that has preserved the historical experience of the
Ukrainian peasantry. The author used methods of archivistics – genetic
and problem personalization, as well as methods of source analysis, first
of all attribution and chronology of the source. The problem analysis of
H. Galagan’s youth diary, first once fragmentary published at the end
of the XIX-th century, is a tool for reproducing the complex process of
designing the historical concepts of a person who faced before the most
important challenges of his youth – the choice of identity. The answer
to this challenge was given, in particular, by the way a young person
interpreted the history of his Motherland.
Key words: H. Galagan, the Left Bank Ukraine, nobility, diary,
history, self-identification.
REFERENCES
1. [A. L.] (1898). Materialy dlja biografii G.P. Galagana: otryvki iz
junosheskogo dnevnika G. P. Galagana, 1836–1841 [Materials for the
biography of G.P. Galagan: excerpts from the youth diary of G.P. Galagan,
1836–1841]. Kievskaja starina, vol. 62, 7–9, pp. 189–224. [in Russian].
2. Violle, K. (2004). Malaja kosmogonija avtobiograficheskih
proizvedenij [Small cosmogony of autobiographical works]. Izvestija
AN. Serija literatury i jazyka, vol.63, 2, pp. 57–61. [in Russian].
3. Zavarzina, Ye.V. (2007). Shchodennyk yak «materializovana»
avtors’ka svidomist’ [Diary as a “materialized” author’s consciousness].
Visny’k Kharkivs’kogo nacional’nogo universy’tetu imeni V. N. Karazina
– V. N. Karazin Kharkiv National University. Seriya: Filologiya, issue 50,
pp.177–180. [in Ukrainian].
4. Instytut rukopysu Natsional’noi biblioteky Ukrainy imeni V.I.
Vernads’koho (dali – IR NBU im. V.I. Vernads’koho) [Institute of
Manuscript, Kyiv, Ukraine]. f. I, op. 1, spr. 93, 94 ark. [in Russian].
5. IR NBUV, f. I, op. 1, spr. 94, 131 ark. [in Russian].
6. IR NBUV, f. I, op. 1, spr. 6923, 14 ark. [in Russian].
7. IR NBUV, f. I, op. 1, spr. 6936, 9 ark. [in Russian].
8. Drach, I. (Trans.) (2003). Istoriia rusiv [History of Russ]. Kyiv:
Veselka. [in Ukrainian].
9. Kohut, Z. (1996). Rosiis’kyi tsentralizm i ukrains’ka avtonomiia.
Likvidatsiyi Het’manshchyny [Russian centralism and Ukrainian autonomy.
Liquidation of the Hetmanate]. 1760–1830. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Riker, P. (2000). Sam yak inshyi [Just like another]. Kyiv : Duh i
litera. [in Ukrainian].
11. Riuzen, I., V. Kam’ianets’(Trans.) (2010). Novi shliakhy istorychnoho
myslennia. [New ways of historical thinking]. L’viv: Litopys. [in Ukrainian].
j
УДК 94(477.51)
Н.М. Товстоляк
ДОКУМЕНТИ СІМЕЙНОЇ ІСТОРІЇ
МЕЦЕНАТА Г.С. ТАРНОВСЬКОГО
Стаття побудована на маловідомих документах і новій інфор-
мації про сімейну історію українського мецената, поміщика і під-
приємця Григорія Степановича Тарновського (1790–1853). На ос-
нові майнових документів родинного архіву Тарновських, листів їх
сучасників встановлено, що власником садиби Качанівка Г.С. Тар-
новський став у 1816 р. за заповітом його вітчима Г.Я. Почеки. У
статті наведено невідомі факти про його дружину Ганну Дмитрів-
ну Тарновську (1798–1853) та її родичів – знаменитих катеринос-
лавських дворян Алексєєвих. Її батько, Д.Л. Алексєєв, – багатий по-
міщик Півдня України, власник садиби Котівка, мав ступінь доктора
Оксфордського університету. Сім’ї дворян Алексєєвих і Тарновських
дружили, в 1820–1830 рр. Д.Л. Алексєєв і його зять Г.С. Тарновський
одночасно розбудовували свої садиби (чудові будинки і парки); ними
було зібрано великі бібліотеки, колекції живопису, антикваріату,
історичних цінностей. У першій половині ХІХ ст. Г.С. Тарновський
став засновником знаменитого культурного центру в Качанівці;
його маєтки стали економічно розвиненими господарствами. Він
був меценатом у мистецтві, живописі, музиці.
Ключові слова: Г.С. Тарновський, Г.Я. Почека, родина Алексєє-
вих, сімейна історія, садиба Качанівка, меценат.
Актуальність дослідження визначається необхідністю
вивчення матеріалів про родинні зв’язки, життя, меце-
натську та громадську діяльність українського поміщи-
ка-підприємця, мецената, фундатора визначного україн-
ського історико-культурного центру у садибі «Качанівка»
Парафіївського маєтку Чернігівської губернії Григорія
Степановича Тарновського (1790–1853). У науковій та на-
уково-популярній літературі, присвяченій власникам са-
диби Качанівка, закріпився усталений образ Григорія Сте-
пановича: поміщик, який отримував великі прибутки від
важкої праці кріпаків і, задля задоволення власних амбі-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
198
цій та інтересу до мистецтва, витрачав гроші, що відібрав
від одних, на допомогу іншим – бідним митцям. Унаслі-
док вивчення архівних джерел, зокрема, документів ро-
динного архіву Тарновських, нами було з’ясовано, що ця
думка про Г.С. Тарновського та його родину помилкова.
Висвітлити стосунки Г.С. Тарновського із дворянськими
родинами Почек і Алексєєвих на основі маловідомих дже-
рел сімейної історії – мета даної статті.
Першим ґрунтовним дослідженням сімейної історії
Г.С. Тарновського є наукова розвідка М.В. Тарновського
«Український поет Тарас Григорович Шевченко і Григорій
Степанович Тарновський (1788–1853)» [1] і родовід Тар-
новських, складений В.Л. Модзалевським та доповнений
у 1939 р. М.В. Тарновським [2]. У нашій дисертації на здо-
буття наукового ступеня кандидата історичних наук «Ме-
ценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце і роль в істо-
рії України ХІХ ст.» Г.С. Тарновському присвячено окремий
підрозділ [3]. Деякі сторінки сімейної історії були висвіт-
лені автором статті у публікаціях про Г.С. Тарновського,
присвячених його меценатській та господарській діяльно-
сті [4; 5]. Але залишалася малодослідженою сімейна істо-
рія Григорія Степановича. У даній статті ми робимо спробу
проаналізувати родинні документи, у тому числі майнові,
що розкривають цікаві сторінки сімейної історії Г.С. Тар-
новського (йдеться про батьків, дружину та її родичів).
Так сталося, що найбільшим критиком Г.С. Тарновсько-
го став відомий радянський шевченкознавець П.В. Жур.
У його книзі «Літо перше. З хроніки життя і творчос-
ті Тараса Шевченка» Г.С. Тарновському та його роди-
чам майже повністю присвячена глава «Пани меценати
і їх присні» [6]. П.В. Жур працював із родинним архівом
Тарновських у Чернігівському історичному музеї, архі-
вах Києва, Санкт-Петербурга (Ленінграда) та інших мі-
стах. На жаль, за наявності великої кількості джерел він,
відповідно принципам марксистсько-ленінської ідео-
логії, побачив лише негативні риси Г.С. Тарновського та
членів його родини. Чого варта лише його характеристи-
ка Г.С. Тарновського: «Це був підстаркуватий, але бадьо-
рий, сухорлявий дідок з величезним яструбиним носом
і маленькими очицями. Ніс був такий великий, що став
притчею во язицех у сусідів. Дивовижний ніс Григорія
Степановича чернігівський дотепник Ширай влучно на-
зивав серпом, що пожинає гроші» [6, с. 28]. Його дружину,
Ганну Дмитрівну, П.В. Жур називає «потворно розповні-
лою, лімфатичною особою, що мовчки терпіла його мер-
зоти…» [6, с. 41]. Матір Григорія Степановича, Прасковію
Андріївну Почеку, П.В. Жур охарактеризував як «гоголів-
ську Коробочку», «стару скнару», що любила посутяжни-
чати та спритно підсунути хабара» [6, с. 29].
Дійсно, збереглося недостатньо документів про жит-
тя подружжя Почек, родину Алексєєвих, до якої належа-
ла Г.Д. Тарновська. Їхнє уважне вивчення спростовує не-
гативні характеристики членів родини Г.С. Тарновського.
Григорій Степанович Тарновський – син Степана Яко-
вича та Парасковії Андріївни Тарновських. Степан Якович,
нащадок генеральної козацької старшини, був ротмістром
Кірасирського полку, у відставці обирався Пирятинським
повітовим маршалком дворянства, Київським губерн-
ським маршалком дворянства, мав у власності понад 3
тис. душ кріпаків [2, с. 32], які після смерті успадкував його
єдиний син Григорій Степанович Тарновський. Параско-
вія Андріївна, мати Григорія Степановича, була з родини
Остроградських, отримала у посаг 303 душі кріпаків у Хо-
рольському і Лубенському повітах [2, с. 32]. Григорію Тар-
новському не виповнилося й 10 років, як помер батько.
Він разом з матір’ю Парасковією Андріївною успадкува-
ли маєтності С.Я. Тарновського і 3237 душ кріпаків, яки-
ми вона управляла до повноліття сина [2, с. 32].
Другим чоловіком П.А. Тарновської став Григорій Яко-
вич Почека, секунд-майор у відставці, Ніжинський пові-
товий казначей, директор Чернігівського приказу гро-
мадського піклування, директор чернігівських народних
училищ та засідатель Чернігівського земського суду, Ні-
жинський повітовий маршалок дворянства у 1797–1809 рр.,
статський радник з 1807 р. У подружжя Почек не було
спільних дітей. Свого пасинка Григорія Г.Я. Почека ви-
ховував як власного сина. У мемуарній літературі згаду-
ється, що вони разом займалися родинними справами.
В.Л. Модзалевський у «Малоросійському родословнику»
записав про Г.С. Тарновського: «… відомий був під ім’ям
Почеки-Тарновського» [2, с. 35].
Коли С.П. Румянцев, син фельдмаршала П.О. Румян-
цева-Задунайського, вирішив продати свої чернігівські
маєтки, подружжя Почек, за узгодженням із Г.С. Тарнов-
ським, якому вже було 18 років, їх придбало. Купча відо-
мість датована 13 травня 1808 р. Документ свідчить про
те, що подружжя за 300 тисяч крб. придбало «у спільні їх
кошти» маєтності, що складалися у Чернігівській губер-
нії Борзенського повіту з сіл Парафіївка, Рожновка, Тур-
кеновка, Жабокриковка та хуторів Власовський, Петру-
шівка, Кругляки (усього 1852 душі кріпаків) [8, арк. 1].
Григорію Яковичу та Григорію Степановичу довелося
позичати гроші, але маєтності були того варті. Фактич-
но, половина майна належала Григорію Яковичу, а друга
його частина – Парасковії Андріївні, але юридично воно
не було розділене. У пункті 4 заповіту Г.Я. Почеки записа-
но: «… рухоме моє майно, що складається із заводів: кін-
ського, рогатої худоби, вівць і бджіл нероздільно з дру-
жиною моєю в економіях розташовані подарував я вже
давно під час купівлі ще мною названих маєтностей та
віддав їх у довічне користування пом’янутому титуляр-
ному раднику Григорію Степанову сину Тарновському. А
наявності домової у мене немає і уся вона належить дру-
жині моїй Параскєвії Андрієвої дочки як придбана нею
на власні її гроші…» [9, арк. 2]. Отже, Григорій Степано-
вич Тарновський фактично майже одразу став співвлас-
ником великого майна подружжя Почек.
Початок перебудови садиби припадає на скрутні часи
для Російської імперії: напад наполеонівської Франції, бо-
йові дії та руйнування господарства. Українські губернії
ISSN 2218-4805
199
не були окуповані французькими військами, але україн-
ські дворяни воювали в армійських корпусах, ополчен-
ні, відправляли рекрутів, поставляли усе необхідне у дію-
чу армію. Одним із організаторів ніжинського ополчення
став рідний брат Григорія Яковича Матвій Якович Почека,
маршалок дворянства Ніжинського повіту. Братам Поче-
кам на той час було за п’ятдесят років, вони не воювали у
діючій армії. Григорію Степановичу на початок війни ви-
повнилося 22 роки, він не мав військового досвіду, слу-
жив у канцелярії чернігівського цивільного губернатора,
керував господарством у своїх маєтках.
Парафіївський маєток Почек являв собою економічно
розвинене господарство, але садиба Качанівка, що була
розташована на його території, знаходилася у занедба-
ному стані. Власники вирішили її капітально перебуду-
вати: було зведено другий поверх палацу та реконстру-
йовано інші садибні споруди. Слід зазначити, що термін
«палац» на той час не вживався, у всіх майнових докумен-
тах він значиться як «качанівський дім». Назву «палац»
почали широко використовувати лише в радянські часи.
До смерті вітчима у 1816 р. Григорій Степанович був
неодружений і проживав разом із батьками, у тому числі
і у Качанівці. До 1815 р. він перебував на цивільній служ-
бі у канцелярії Чернігівського цивільного губернатора, з
листопада 1815 р. працював у відомстві Міністерства по-
ліції, з січня 1816 р. служив у Санкт-Петербурзькій полі-
цейській драгунській команді у чині капітана. Поліцейські
драгунські команди були особливими військовими фор-
муваннями для внутрішньої служби, які сприяли збере-
женню громадського порядку та безпеки, тісно співпра-
цювали із поліцією. На військовій службі Г.С. Тарновський
перебував недовго – у лютому 1817 р. поліцейські драгун-
ські команди були реорганізовані у жандармські частини.
21 січня 1817 р. він звільняється і вирішує не продовжува-
ти службу. Зміни у його житті були пов’язані з необхідні-
стю управляти великою спадщиною, яку залишив його ві-
тчим. За своїм заповітом від 20 грудня 1815 р. Г.Я. Почека
їхній Парафіївський маєток, маєтності у Конотопському
повіті Чернігівської губернії, а також придбаний ним осо-
бисто у князя Станіслава Понятовського маєток Потік, що
на Київщині, заповів по смерті своїй дружині П.А. Почеці
до її кончини, а після її смерті – у довічне та спадкове во-
лодіння її синові від першого шлюбу, титулярному радни-
ку Григорію Степановичу Тарновському і надав йому пов-
не право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. У
п. 6 заповіту Г.Я. Почека записав: «… Я сподіваюсь, якщо у
нього дітей не буде, то він майно, ним від мене отримане,
не віддасть у чужі руки, як у мій рід тому, що він побажає
і хто здобуде його дружбу і любов… » [9, арк. 2].
У кінці травня 1818 р. Г.С. Тарновський переїхав до
Полтави та був зарахований на службу у канцелярію Ма-
лоросійського військового губернатора князя М.Г. Рєпні-
на [2, с. 34]. Парасковія Андріївна мріяла знайти для сина
вигідну партію. У 1818 р. Григорій Степанович одружив-
ся з Ганною Дмитрівною Алексєєвою, дочкою Дмитра
Ларіоновича Алексєєва, маршалка дворянства Катери-
нославської губернії. У літературі про Тарновських мало
згадок щодо родини Алексєєвих. Вивчення майнових
документів та мемуарні джерела дозволили нам спро-
стувати усталену думку про подружжя Григорія Степа-
новича і Ганни Дмитрівни Тарновських та їхніх родичів
Алексєєвих. Дмитро Ларіонович Алексєєв (1772 – після
1833) – один із найбагатших поміщиків Катеринослав-
щини; лише у Катеринославській губернії у 1827 р. йому
належало понад 26 тисяч десятин землі. Протягом більш
ніж 20-ти років обирався маршалком дворянства Кате-
ринославської губернії, був дійсним статським радни-
ком, кавалером орденів св. Анни 2 ступеня, св. Володи-
мира 2, 3, 4 ступенів [10, с. 88]. Він починав свою кар’єру
військовим, потім виїхав за кордон. Професором І.О. Ко-
чергіним встановлено, що до січня 1790 р. Дмитро Ларі-
онович удосконалював науки в Англії, у німецькому Гет-
тінгені. Мандрував Німеччиною, Голландією, Францією,
Швейцарією. Д.Л. Алексєєв знав мови, був широко осві-
ченою людиною, мав звання доктора Оксфордського уні-
верситету [11, с. 91–92]. У Франції, за словами його дру-
га В.Я. Ломиковського, він випадково придбав книгу про
«небо і пекло», захопився ідеями Сведенборга, до Росії
вже повернувся «з духом вільнодумства», виписував із
Європи усі його твори, заказував переклад на російську з
латинської, німецької, французької англійської мов [12].
Через хворобу Дмитро Ларіонович був звільнений із
військової служби, переїхав до родового маєтку Котівка
на Катеринославщині. Він одружився з В.І. Селецькою,
дочкою Новоросійського губернатора І.Я. Селецького і
М.Д. Апостол. Подружжя мало сина Петра (1803), дочок
Ганну (1798), Олену (1799), Анастасію (1801) [10, с. 88–89].
Д.Л. Алексєєв створив у родовому маєтку Котівка справж-
ній культурний осередок. Його діти отримали гарну до-
машню освіту, знали кілька мов. У садибі була велика бі-
бліотека, а інтер’єри панського дому вражали розкішшю:
хазяїн збирав колекції антикваріату, творів живопису. Він
особисто брав участь у плануванні чудового парку. У ма-
єтку збиралися освічені люди та цікаві особистості. Од-
ночасно з ними у 1820–1830 рр. розбудовував свою чер-
нігівську садибу Качанівку їхній зять, Г.С. Тарновський,
який у 40–50-ті рр. ХІХ ст. був активним членом Вільно-
го економічного товариства.
До ведення свого господарства Д.Л. Алексєєв, член Мос-
ковського товариства сільського господарства, ставився
відповідально. Він був поміщиком-підприємцем, цікавив-
ся новими технологіями. У такому середовищі виросли і
його діти. В.Я. Ломиковський писав про Дмитра Ларіо-
новича: «…у бесідах привітливий, м’якосердий, в спілку-
ванні поблажливий і завжди скромний, як красна діви-
ця, що вихована у високому теремі…» [13, с. 237]. Ганна
Дмитрівна Тарновська успадкувала спокійний і розсуд-
ливий характер свого батька.
У родині панували мир та злагода. Ганна Дмитрівна
була високоморальною жінкою, мудро ставилася до сто-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
200
сунків свого чоловіка з іншими жінками. У Дніпропе-
тровському національному музеї ім. Д.І. Яворницького
зберігається портрет Ганни Дмитрівни Тарновської. Це –
олійна копія 1878 р. з портрета, який не зберігся до нашо-
го часу, виконана талановитим художником П.Т. Акуловим
(1839–1921) на замовлення її племінника, відомого укра-
їнського мецената та громадського діяча Г.П. Алексєєва.
У травні 1834 р. Григорій Степанович Тарновський у Пре-
ображенський церкві м. Котівка Новомосковського по-
віту став хрещеним батьком її племінника Георгія Пе-
тровича [14, с. 134]. На портреті – жінка років тридцяти
у багатому вбранні та з дорогоцінними прикрасами. Її
очі сумні, бо у житті заможної красуні було усе, що мож-
на побажати, але у шлюбі із Григорієм Степановичем не
було дітей. Григорій Степанович і Ганна Дмитрівна багато
грошей витрачали на виховання та освіту своїх числен-
них племінників. У рідної сестри Г.Д. Алексєєвої, Олени
Дмитрівни Троцини, що жила з родиною неподалік Ка-
чанівки, було троє синів і четверо дочок, яким тітка ви-
ділила багатий посаг.
Ганна Дмитрівна часто хворіла. У 1830 р., в одному з
листів до І.Р. Мартоса, В.Я. Ломиковський згадував про
швейцарського лікаря – шарлатана, який за 4 тис. руб. на
рік безрезультатно лікував гомеопатичними засобами
перелом обох ніг у Г.Д. Тарновської [12, с. 118]. Після цієї
травми і до кінця життя вона часто страждала на силь-
ні болі, що пояснює фразу композитора М.І. Глінки про
Г.Д. Тарновську: «Ганна Дмитрівна, дружина його, була
жінкою приземистою і вельми товстою, дуже мовчазною;
полюбляла, щоб дівки їй розтирали ноги…» [13, с. 130].
Садиба Котівка Алексеєвих і садиба Качанівка Тарнов-
ських розбудовувалися майже одночасно. Фактично, оби-
два українські історико-культурні осередки сформували-
ся у першій половині ХІХ ст. Цей процес продовжували у
другій половині ХІХ ст. відомі колекціонери і меценати
Г.П. Алексєєв і В.В. Тарновський–молодший. За часи го-
сподарювання Григорія Степановича Качанівка славила-
ся своєю красою та гостинністю. Господарі радо зустрі-
чали гостей, утримували оркестр музикантів, набраних
із талановитих кріпаків. Гостями садиби були знамени-
ті митці того часу: композитор М.І. Глинка, художники
В.І. Штернберг, Т.Г. Шевченко, Л. Жемчужников, історик
М.А. Маркевич, поет В. Забіла та багато інших.
Якби не Григорій Степанович Тарновський, то на Кача-
нівку б чекала доля звичайного дворянського помістя. Це
пов’язано із багаторічним судовим процесом, позивача-
ми якого були родичі Г.Я. Почеки брати Горголі, які були
незадоволені його заповітом та претендували на переда-
чу їм значної частини його спадщини. Через п’ять років
по смерті П.А. Почеки (1824 р.) вони у 1829 р. звернулися
до Г.С. Тарновського із претензіями на спадщину. Мож-
ливо тому, виїжджаючи за кордон у вересні 1830 р., Гри-
горій Степанович склав заповіт, у якому передавав дру-
жині маєтності, отримані у спадщину від Г.Я. Почеки, а
родові маєтності Тарновських передавав прямим нащад-
кам – своїм двоюрідним братам Василю та Петру Васи-
льовичам Тарновським [15, арк. 2].
Для збереження цілісності майна він зробив декілька
юридично регламентованих дій. У 1842 р. поміщик про-
дав майно, що перейшло до нього від Г.Я. Почеки, сво-
їй дружині Г.Д. Тарновській за 395600 руб. [16]. У 1846 р.
Ганна Дмитрівна оформила заповіт, в якому маєтності за
купчою 1842 р. після її смерті переходили у повну спад-
кову власність Григорія Степановича [17]. Багато років
повіреним у майнових справах Почек и Тарновських був
Іван Іванович Буліч, титулярний радник, власник хуто-
ру Булічевський при с. Парафіївка Борзенського повіту.
Цікавим є той факт, що Іван Іванович – правнук поручи-
ка Сербського полку Миколи Родіоновича Буліча, який
значився прикажчиком у Владиславичів, власників Па-
рафіївки у першій половині XVIII ст. Микола Родіонович
мав у своїй власності землі, частину яких він продав ні-
жинським грекам Федору Болгарину і Фомі Мачемачу, а
потім ті землі придбав Ф.І. Коченовський. І.І. Буліч сум-
лінно виконував свої обов’язки, був своєю людиною у
родині Тарновських, якій Григорій Степанович доручав
дуже відповідальні справи. Його підписи є на майнових
документах Тарновських. Іван Іванович помер у червні
1840 р., похований біля церкви Святого Георгія Хозевіта
у садибі Качанівка. Поряд з ним у 1852 р. було поховано
і його двадцятирічну дочку Марію, над похованням якої
поставили чавунну плиту (одну на двох), що збереглася до
нашого часу. Отже, майнові документи дозволили встано-
вити прізвище людини, яка багато зробила для Тарнов-
ських, але про яку нічого не було відомо.
Численні спадкоємці намагалися отримати свою ча-
стину спадщини, але Григорій Степанович склав заповіт,
за яким після своєї смерті Парафіївку та інші свої маєт-
ності заповів своєму двоюрідному племіннику В.В. Тар-
новському (1810–1866). Так було збережено цілісність
Парафіївського маєтку від роздрібнення між спадкоєм-
цями, забезпечено подальший розвиток знаменитої сво-
їми культурними традиціями садиби Качанівка.
Вивчення архівних матеріалів щодо життя та діяль-
ності родини Г.С. Тарновського залишається актуаль-
ним напрямком сучасних історичних досліджень і має
неабияке значення у роботі таких музейних установ, як
Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тар-
новського та Національний історико-культурний запо-
відник «Качанівка».
ДЖЕРЕЛА
1. Тарновський М.В. Український поет Тарас Григорович Шев-
ченко і Григорій Степанович Тарновський (1788–1853). Хроніка.
2000. 1997. Вип. 19–20. С. 104–128.
2. Тарновские. Модзалевський В.Л. Малоросійський родослов-
ник. Т. V. Вип. 1. Київ : 1996. 96 с.
3. Товстоляк Н.М. Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх
місце і роль в історії України ХІХ ст. : автореф. дис. на здобуття
наук. ступеня канд. іст. наук 07.00.01. Дніпропетровськ, 2006. 16 с.
4. Товстоляк Н.М. Меценат Григорій Степанович Тарновський
(1790–1853). Історія та культура Придніпров’я: Невідомі та мало-
відомі сторінки: Науковий щорічник. Дніпропетровськ : Націо-
нальний гірничій університет, 2007. Вип. 4. С. 99–107.
5. Товстоляк Н.М. Меценат Г.С. Тарновський: нові матеріа-
ISSN 2218-4805
201
ли до історичного портрету. Labyrinths of Reality: Collection of
scientifical works / edited by M.A. Zhurba. Montreal: CPM “ASF”, 2019.
Issue 1(6). pp. 79–82
6. Жур П.В. Літо перше. З хроніки життя і творчості Тараса Шев-
ченка. Київ : Дніпро, 1979. 278 с.
7. Почеки и Пучковские. Модзалевский В.Л. Малороссийский
родословник. Том IV. Киев : Типо-литорафия «С.В. Шульженко»,
1914. С. 203–206.
8. Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарнов-
ського (далі – ЧОІМ), ал. 112.
9. ЧОІМ, ал. 504/1/4.
10. Заруба В.М. Катеринославські дворяни: матеріали для біогра-
фістики, генеалогії та персоналістики. Дніпро : ЛІРА, 2019. 1024 с.
11. Кочергін І.О. Катеринославський дворянський рід Алексєє-
вих. Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження. Вип. 13.
2015. С. 88–96.
12. А.Л. Отрывок из дневника В.Я. Ломиковского. Киевская
старина. Т. 48. № 11. 1895. С. 230–243.
13. Глинка М. Записки. Ленінград: Гос. музыкальное изд-во,
1953. 283 с.
14. Абросимова С.В. Катеринославські дворяни Алексєєви (за
документами родинного архіву). Південна Україна ХVІІІ–ХІХ ст.:
Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ.
Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2003. Вип. 7. С. 126–140.
15. ЧОІМ, ал. 504/2/3.
16. ЧОІМ, ал. 504/2/22.
17. ЧОІМ, ал. 504/2/15.
Tovstoliak N.M. Documents of the family history philan-
thropist H.S. Tarnovskyi
The article have been based on a little known documents and new
information about family history of Ukrainian philanthropist, landowner
and owner of a business Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1790–1853).
On the base of property documents of Tarnovskyi’s family archive, their
contemporaries letters, it was ascertain that H.S. Tarnovskyi became
of Kachanivka Estate owner in 1816 by his stepfather H.Ya. Pocheka’s
testament.
In this article provides unknown information about his wife –
Hanna Dmytrivna Tarnovska (1798–1853) and her family, well–
known Katerinoslav nobles Aleksieiev. His father, D.L. Aleksieiev, –
rich landowner of Ukrainian South, owner of Kotivka Estate, he was a
Doctor of Science of Oxford University.
Noble family Aleksieiev and family Tarnovskyi were friends, in
1820–1830 D.L. Aleksieiev and his son–in–law H.S. Tarnovskyi built
their Estate at the same time: there were beautiful manor–houses and
parks. In H.S. Tarnovskyi’s Kachanivka Estate and D.L. Aleksieiev’s
Kotivka Estate they completed great libraries, collections of paintings,
antiquary, historical valuables.
At the first part of 19th centure H.S. Tarnovskyi was founder of
famous cultural centre in his Kachanivka. There were economic developed
farms and plants in his Estates. He was philanthropist of arts, poets
and musicians. H.S. Tarnovskyi had an orchestra at Kachanivka which
was the first to play some of the musical pieces, created by M.I. Hlynka
in Kachanivka. The Kachanivka Estate was visited famous Ukrainian
poet and painter, friend of Tarnovsky’s family T.H. Shevchenko.
Key words: H.S. Tarnovskyi, H.Ya. Pocheka, family Aleksieiev,
family history, Kachanivka Estate, philanthropist.
REFERENCES
1. Tarnovskyi, M.V. (2000,1997). Ukrainskyi poet Taras
Hryhorovych Shevchenko i Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1788–
1853). [Ukrainian poet Taras Hryhorovych Shevchenko and Hryhorii
Stepanovych Tarnovskyi (1788–1853)]. Khronika, issue 19-20, pp.
104 – 128. [in Ukrainian].
2. Modzalevskyi, V. L. (1996). Malorosiiskyi rodoslovnyk [Little Russian
ancestor]. Vol. V, issue 1. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Tovstoliak, N.M. (2006). Metsenaty i suspilni diiachi Tarnovski,
yikh mistse i rol v istorii Ukrainy 19 st. [Patrons and public figures
Tarnowski, their place and role in the history of Ukraine of the nineteenth
century]. (Candidate’s thesis). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
4. Tovstoliak, N.M. (2007). Metsenat Hryhorii Stepanovych
Tarnovskyi (1790–1853). [Philanthropist Hryhorii Stepanovych
Tarnovskyi (1790–1853)]. Istoriia ta kultura Prydniprovia: nevidomi
ta malovidomi storinky: Naukovyi shchorichnyk, issue 4, pp. 99 – 107.
Dnipropetrovsk: Natsionalnyi hirnychii universytet. [in Ukrainian].
5. Tovstoliak, N.M. (2019). Metsenat H.S. Tarnovskyi: novi
materialy do istorychnoho portretu [Philanthropist H.S. Tarnovskyi:
new materials for historical portraiture]. Labyrinths of Reality:
Collection of scientifical works. Edited by M.A Zhurba, issue 1 (6), pp.
79–82. Montreal: CPM “ASF”. [in Ukrainian].
6. Zhur, P.V. (1979). Lito pershe. Z khroniky zhyttia i tvorchosti Tarasa
Shevchenka. [The first summer. From the chronicle of Taras Shevchenko’s
УДК 94(477.51)«1864»
А.І. Нетреба
ІСТОРИЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ
СУДОВОЇ РЕФОРМИ 1864 р.
У статті розглядаються особливості функціонування судових
органів до впровадження судової реформи 1864 року, а також піс-
ля її реалізації. Півтора століття у вітчизняній і зарубіжній іс-
торичній та юридичній літературі точаться суперечки навколо
феномена Судової реформи 1864 року в цілому і окремих її аспек-
тів. Ще і досі студіюються принципи та інститути нової судо-
вої системи, уведені реформою.
Стаття присвячена аналізу ряду дискусійних проблем підго-
товки, реалізації, змісту Судової реформи 1864 року, а також іс-
торичній обумовленості її проведення. Одним із таких питань є
проблема «своєчасності» реформи і готовності російського наро-
ду до сприйняття її принципів та інститутів.
Автор звертається до аналізу конституційного потенціалу
судової реформи через випереджальний розвиток незалежної су-
дової влади. Найважливіше досягнення судової реформи бачиться
у встановленні самостійної, незалежної від адміністрації судової
влади; визначений її зв’язок із верховною владою царя; наведені
найважливіші параметри судової влади відносно державно-право-
вих реалій XIX ст. Необхідність проведення судової реформи спри-
яла створенню більш досконалої системи судочинства в державі.
Ключові слова: судова реформа, судова влада, Судові стату-
ти 1864 року, правосвідомість, мировий суд.
Сьогодні, в умовах соціально-економічних проти-
річ, а також важливих змін, перш за все в судовій систе-
мі, виникає необхідність детального розгляду передумов
здійснення судової реформи 1864 року, вивчення досві-
ду сучасників даної реформи.
j
life and work]. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
7. Modzalevsky, V.L. (1914). Pocheki i Puchkovskiye. [The Pocheki
i Puchkovskiye]. Malorossyiskyi rodoslovnyk. Vol.4, pp. 203 – 206. Kyev:
Typo–lytorafyia «S. V. Shulzhenko». [in Russian].
8. Chernihivskyi oblasnyi istorychnyi muzei im. V. V. Tarnovskoho
(dali ChOIM), al. 112.
9. ChOIM, al. 504/1/4.
10. Zaruba, V.M. (2019). Katerynoslavski dvoriany: materialy dlia
biohrafistyky, henealohii ta personalistyky. [Katerynoslav nobles:
materials for biography, genealogy and personalization]. Dnipro:
LIRA. [in Ukrainian].
11. Kocherhin, I.O. (2015). Katerynoslavskyi dvorianskyi rid
Aleksieievykh [Katerynoslav noble family of Alekseevs]. Prydniprovia:
istoryko-kraieznavchi doslidzhennia, issue 13, pp. 88 – 96. [in Ukrainian].
12. A. L. (1895). Otryvok iz dnevnika V.Ya. Lomykovskogo [Excerpt
from the diary V.Ya. Lomikovsky]. Kyevskaia starina, vol. 48, 11, pp.
230 – 243. [in Russian].
13. Glinka, M. (1953). Zapiski [Notes]. Leningrad: Gos. muzykalnoe
yzd–vo. [in Russian].
14. Abrosymova, S.V. (2003). Katerynoslavski dvoriany Aleksieievy
(za dokumentamy rodynnoho arkhivu). Pivdenna Ukraina 18-19 st.:
Zapysky naukovo – doslidnoi laboratorii istorii Pivdennoi Ukrainy ZDU,
issue 7, pp. 126–140. Zaporizhzhia: RA «Tandem – U». [in Ukrainian].
15. ChOIM, al. 504/2/3.
16. ChOIM, al. 504/2/22.
17. ChOIM, al. 504/2/15.
Стаття надійшла до редакції 02.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
|