Історична обумовленість судової реформи 1864 року

У статті розглядаються особливості функціонування судових органів до впровадження судової реформи 1864 року, а також після її реалізації. Півтора століття у вітчизняній і зарубіжній історичній та юридичній літературі точаться суперечки навколо феномена Судової реформи 1864 року в цілому і окремих...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2020
Автор:	Нетреба, А.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2020
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Нова історія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181094
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Історична обумовленість судової реформи 1864 року / А.І. Нетреба // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 201-205. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181094
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1810942021-11-01T01:26:58Z Історична обумовленість судової реформи 1864 року Нетреба, А.І. Нова історія У статті розглядаються особливості функціонування судових органів до впровадження судової реформи 1864 року, а також після її реалізації. Півтора століття у вітчизняній і зарубіжній історичній та юридичній літературі точаться суперечки навколо феномена Судової реформи 1864 року в цілому і окремих її аспектів. Ще і досі студіюються принципи та інститути нової судової системи, уведені реформою. Стаття присвячена аналізу ряду дискусійних проблем підготовки, реалізації, змісту Судової реформи 1864 року, а також історичній обумовленості її проведення. Одним із таких питань є проблема «своєчасності» реформи і готовності російського народу до сприйняття її принципів та інститутів. Автор звертається до аналізу конституційного потенціалу судової реформи через випереджальний розвиток незалежної судової влади. Найважливіше досягнення судової реформи бачиться у встановленні самостійної, незалежної від адміністрації судової влади; визначений її зв’язок із верховною владою царя; наведені найважливіші параметри судової влади відносно державно-правових реалій XIX ст. Необхідність проведення судової реформи сприяла створенню більш досконалої системи судочинства в державі. The article discusses the features of the functioning of the judiciary to implement the judicial reform of 1864, as well as after its implementation. A century and a half in the domestic and foreign historical and legal literature there have been disputes around the phenomenon of the Judicial Reform of 1864 as a whole and its aspects, in the principles and institutions of the new judicial system introduced by the reform. The article is devoted to the analysis of a number of debatable problems of the preparation, implementation, content of the Judicial Reform of 1864, as well as the historical conditionality of the judicial reform. One of these issues is the problem of the “timeliness” of the reform and the readiness of the Russian people to perceive its principles and institutions. The author turns to the analysis of the constitutional potential of judicial reform through the accelerated development of an independent judiciary. The most important achievement of judicial reform is seen in the assertion of an independent and not dependent on the administration of the judiciary; its relationship with the supreme power of the king and also the most important parameters of the judiciary in relation to the state and legal realities of the 19 century are determined. The need for judicial reform contributed to the creation of a more advanced judicial system in the state. The reforms of the 1860s-70s concern me throughout the judiciary and the punitive bodies of Russia. The era of the Great Reforms is one of the most striking pages in the history of our country, and the judicial reform of 1864 is its most important component. Judicial reform has successfully adapted to social realities and the acceptance of transformation itself in society, especially in the province. Judicial reform not only contributed to the creation of a better judicial system, but also influenced the economic development of the country, intensified the process of liquidation of class borders, increased the legal culture of the population. Its conduct in the 60-80s of the XIX century represents a unique experience of reforming the judicial system, a detailed and comprehensive consideration of which is very relevant for the development of our country at the present time. 2020 Article Історична обумовленість судової реформи 1864 року / А.І. Нетреба // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 201-205. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181094 94(477.51)«1864» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Нова історія Нова історія
spellingShingle	Нова історія Нова історія Нетреба, А.І. Історична обумовленість судової реформи 1864 року Сіверщина в історії України
description	У статті розглядаються особливості функціонування судових органів до впровадження судової реформи 1864 року, а також після її реалізації. Півтора століття у вітчизняній і зарубіжній історичній та юридичній літературі точаться суперечки навколо феномена Судової реформи 1864 року в цілому і окремих її аспектів. Ще і досі студіюються принципи та інститути нової судової системи, уведені реформою. Стаття присвячена аналізу ряду дискусійних проблем підготовки, реалізації, змісту Судової реформи 1864 року, а також історичній обумовленості її проведення. Одним із таких питань є проблема «своєчасності» реформи і готовності російського народу до сприйняття її принципів та інститутів. Автор звертається до аналізу конституційного потенціалу судової реформи через випереджальний розвиток незалежної судової влади. Найважливіше досягнення судової реформи бачиться у встановленні самостійної, незалежної від адміністрації судової влади; визначений її зв’язок із верховною владою царя; наведені найважливіші параметри судової влади відносно державно-правових реалій XIX ст. Необхідність проведення судової реформи сприяла створенню більш досконалої системи судочинства в державі.
format	Article
author	Нетреба, А.І.
author_facet	Нетреба, А.І.
author_sort	Нетреба, А.І.
title	Історична обумовленість судової реформи 1864 року
title_short	Історична обумовленість судової реформи 1864 року
title_full	Історична обумовленість судової реформи 1864 року
title_fullStr	Історична обумовленість судової реформи 1864 року
title_full_unstemmed	Історична обумовленість судової реформи 1864 року
title_sort	історична обумовленість судової реформи 1864 року
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2020
topic_facet	Нова історія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181094
citation_txt	Історична обумовленість судової реформи 1864 року / А.І. Нетреба // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 201-205. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT netrebaaí ístoričnaobumovlenístʹsudovoíreformi1864roku
first_indexed	2025-07-15T21:41:47Z
last_indexed	2025-07-15T21:41:47Z
_version_	1837750771757613056
fulltext	ISSN 2218-4805 201 ли до історичного портрету. Labyrinths of Reality: Collection of scientifical works / edited by M.A. Zhurba. Montreal: CPM “ASF”, 2019. Issue 1(6). pp. 79–82 6. Жур П.В. Літо перше. З хроніки життя і творчості Тараса Шев- ченка. Київ : Дніпро, 1979. 278 с. 7. Почеки и Пучковские. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Том IV. Киев : Типо-литорафия «С.В. Шульженко», 1914. С. 203–206. 8. Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарнов- ського (далі – ЧОІМ), ал. 112. 9. ЧОІМ, ал. 504/1/4. 10. Заруба В.М. Катеринославські дворяни: матеріали для біогра- фістики, генеалогії та персоналістики. Дніпро : ЛІРА, 2019. 1024 с. 11. Кочергін І.О. Катеринославський дворянський рід Алексєє- вих. Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження. Вип. 13. 2015. С. 88–96. 12. А.Л. Отрывок из дневника В.Я. Ломиковского. Киевская старина. Т. 48. № 11. 1895. С. 230–243. 13. Глинка М. Записки. Ленінград: Гос. музыкальное изд-во, 1953. 283 с. 14. Абросимова С.В. Катеринославські дворяни Алексєєви (за документами родинного архіву). Південна Україна ХVІІІ–ХІХ ст.: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2003. Вип. 7. С. 126–140. 15. ЧОІМ, ал. 504/2/3. 16. ЧОІМ, ал. 504/2/22. 17. ЧОІМ, ал. 504/2/15. Tovstoliak N.M. Documents of the family history philan- thropist H.S. Tarnovskyi The article have been based on a little known documents and new information about family history of Ukrainian philanthropist, landowner and owner of a business Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1790–1853). On the base of property documents of Tarnovskyi’s family archive, their contemporaries letters, it was ascertain that H.S. Tarnovskyi became of Kachanivka Estate owner in 1816 by his stepfather H.Ya. Pocheka’s testament. In this article provides unknown information about his wife – Hanna Dmytrivna Tarnovska (1798–1853) and her family, well– known Katerinoslav nobles Aleksieiev. His father, D.L. Aleksieiev, – rich landowner of Ukrainian South, owner of Kotivka Estate, he was a Doctor of Science of Oxford University. Noble family Aleksieiev and family Tarnovskyi were friends, in 1820–1830 D.L. Aleksieiev and his son–in–law H.S. Tarnovskyi built their Estate at the same time: there were beautiful manor–houses and parks. In H.S. Tarnovskyi’s Kachanivka Estate and D.L. Aleksieiev’s Kotivka Estate they completed great libraries, collections of paintings, antiquary, historical valuables. At the first part of 19th centure H.S. Tarnovskyi was founder of famous cultural centre in his Kachanivka. There were economic developed farms and plants in his Estates. He was philanthropist of arts, poets and musicians. H.S. Tarnovskyi had an orchestra at Kachanivka which was the first to play some of the musical pieces, created by M.I. Hlynka in Kachanivka. The Kachanivka Estate was visited famous Ukrainian poet and painter, friend of Tarnovsky’s family T.H. Shevchenko. Key words: H.S. Tarnovskyi, H.Ya. Pocheka, family Aleksieiev, family history, Kachanivka Estate, philanthropist. REFERENCES 1. Tarnovskyi, M.V. (2000,1997). Ukrainskyi poet Taras Hryhorovych Shevchenko i Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1788– 1853). [Ukrainian poet Taras Hryhorovych Shevchenko and Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1788–1853)]. Khronika, issue 19-20, pp. 104 – 128. [in Ukrainian]. 2. Modzalevskyi, V. L. (1996). Malorosiiskyi rodoslovnyk [Little Russian ancestor]. Vol. V, issue 1. Kyiv. [in Ukrainian]. 3. Tovstoliak, N.M. (2006). Metsenaty i suspilni diiachi Tarnovski, yikh mistse i rol v istorii Ukrainy 19 st. [Patrons and public figures Tarnowski, their place and role in the history of Ukraine of the nineteenth century]. (Candidate’s thesis). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]. 4. Tovstoliak, N.M. (2007). Metsenat Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1790–1853). [Philanthropist Hryhorii Stepanovych Tarnovskyi (1790–1853)]. Istoriia ta kultura Prydniprovia: nevidomi ta malovidomi storinky: Naukovyi shchorichnyk, issue 4, pp. 99 – 107. Dnipropetrovsk: Natsionalnyi hirnychii universytet. [in Ukrainian]. 5. Tovstoliak, N.M. (2019). Metsenat H.S. Tarnovskyi: novi materialy do istorychnoho portretu [Philanthropist H.S. Tarnovskyi: new materials for historical portraiture]. Labyrinths of Reality: Collection of scientifical works. Edited by M.A Zhurba, issue 1 (6), pp. 79–82. Montreal: CPM “ASF”. [in Ukrainian]. 6. Zhur, P.V. (1979). Lito pershe. Z khroniky zhyttia i tvorchosti Tarasa Shevchenka. [The first summer. From the chronicle of Taras Shevchenko’s УДК 94(477.51)«1864» А.І. Нетреба ІСТОРИЧНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ СУДОВОЇ РЕФОРМИ 1864 р. У статті розглядаються особливості функціонування судових органів до впровадження судової реформи 1864 року, а також піс- ля її реалізації. Півтора століття у вітчизняній і зарубіжній іс- торичній та юридичній літературі точаться суперечки навколо феномена Судової реформи 1864 року в цілому і окремих її аспек- тів. Ще і досі студіюються принципи та інститути нової судо- вої системи, уведені реформою. Стаття присвячена аналізу ряду дискусійних проблем підго- товки, реалізації, змісту Судової реформи 1864 року, а також іс- торичній обумовленості її проведення. Одним із таких питань є проблема «своєчасності» реформи і готовності російського наро- ду до сприйняття її принципів та інститутів. Автор звертається до аналізу конституційного потенціалу судової реформи через випереджальний розвиток незалежної су- дової влади. Найважливіше досягнення судової реформи бачиться у встановленні самостійної, незалежної від адміністрації судової влади; визначений її зв’язок із верховною владою царя; наведені найважливіші параметри судової влади відносно державно-право- вих реалій XIX ст. Необхідність проведення судової реформи спри- яла створенню більш досконалої системи судочинства в державі. Ключові слова: судова реформа, судова влада, Судові стату- ти 1864 року, правосвідомість, мировий суд. Сьогодні, в умовах соціально-економічних проти- річ, а також важливих змін, перш за все в судовій систе- мі, виникає необхідність детального розгляду передумов здійснення судової реформи 1864 року, вивчення досві- ду сучасників даної реформи. j life and work]. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian]. 7. Modzalevsky, V.L. (1914). Pocheki i Puchkovskiye. [The Pocheki i Puchkovskiye]. Malorossyiskyi rodoslovnyk. Vol.4, pp. 203 – 206. Kyev: Typo–lytorafyia «S. V. Shulzhenko». [in Russian]. 8. Chernihivskyi oblasnyi istorychnyi muzei im. V. V. Tarnovskoho (dali ChOIM), al. 112. 9. ChOIM, al. 504/1/4. 10. Zaruba, V.M. (2019). Katerynoslavski dvoriany: materialy dlia biohrafistyky, henealohii ta personalistyky. [Katerynoslav nobles: materials for biography, genealogy and personalization]. Dnipro: LIRA. [in Ukrainian]. 11. Kocherhin, I.O. (2015). Katerynoslavskyi dvorianskyi rid Aleksieievykh [Katerynoslav noble family of Alekseevs]. Prydniprovia: istoryko-kraieznavchi doslidzhennia, issue 13, pp. 88 – 96. [in Ukrainian]. 12. A. L. (1895). Otryvok iz dnevnika V.Ya. Lomykovskogo [Excerpt from the diary V.Ya. Lomikovsky]. Kyevskaia starina, vol. 48, 11, pp. 230 – 243. [in Russian]. 13. Glinka, M. (1953). Zapiski [Notes]. Leningrad: Gos. muzykalnoe yzd–vo. [in Russian]. 14. Abrosymova, S.V. (2003). Katerynoslavski dvoriany Aleksieievy (za dokumentamy rodynnoho arkhivu). Pivdenna Ukraina 18-19 st.: Zapysky naukovo – doslidnoi laboratorii istorii Pivdennoi Ukrainy ZDU, issue 7, pp. 126–140. Zaporizhzhia: RA «Tandem – U». [in Ukrainian]. 15. ChOIM, al. 504/2/3. 16. ChOIM, al. 504/2/22. 17. ChOIM, al. 504/2/15. Стаття надійшла до редакції 02.02.2020 р. Рекомендована до друку 10.03.2020 р. Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020 202 Проблема «своєчасності» реформи і готовності всього українського народу до сприйняття її принципів та інсти- тутів завжди була складним питанням. Півтора століття у вітчизняній і зарубіжній історичній та юридичній літера- турі тривають суперечки навколо феномена судової ре- форми 1864 року в цілому і окремих її аспектів. Судова реформа 1864 року вплинула на все суспільство своєю поступовістю та радикальністю. Важко уявити, з якими труднощами зіштовхнулась влада, впроваджуючи реформу, враховуючи той факт, що в економічному та со- ціальному плані країна була занадто слабкою. Створення гласного, незалежного і змагального суду було новим, аб- солютно незвичним явищем, яке спричинило масштабні трансформації правової сфери життя суспільства. Нова су- дова система була розрахована на більш сучасну політич- ну систему, ніж та, при якій вводилася судова реформа. Слід акцентувати увагу і на тому, що в період перетво- рень 1860–1870-х років соціальний фактор набув рис бага- тофункціональності. Багато в чому він надав стимулюючу дію, відбив зміст і визначив кінцевий результат. Розроб- ка Судових статутів викликала великий резонанс, так як суспільству надавалася можливість довести свою думку до урядової комісії у вигляді відгуків на «Основні поло- ження перетворення судової частини в Росії». Зміст Су- дових статутів, затверджених верховною владою 20 ли- стопада 1864 року, підкреслив величезну роль суспільства при функціонуванні нової судової системи. Його пред- ставники мали формувати інститут мирових суддів, який за нових реалій був особливо близьким населенню. У ру- ках суспільства перебувала важлива прерогатива остаточ- ного рішення в найбільш серйозних кримінальних спра- вах, оскільки вироки виносили присяжні засідателі. Але традиційність сформованих умов у правовій сфері жит- тя суспільства полягала не тільки в його активній участі у процесі здійснення правосуддя. Досить незвичайними були і загальні принципи роботи нової судової системи. Її очевидні переваги зумовлювали зміну емоційного і практичного відношення до закону і суду, тобто право- вої культури населення, адже соціальний фактор в судо- вій реформі 1864 року грав досить істотну роль. Відомий дослідник А.Ф. Коні зазначав, що старий суд, як сумний пам’ятник безсуддя та безправ’я, у процесі проведення реформи пішов у минуле [1, с. 26]. Вади доре- форменого суду були очевидними, у зв’язку з чим отрима- ли широке засудження як у публіцистичній, так і в науко- вій літературі середини – другої половини XIX ст. [2, с. 56]. До середини XIX ст. суд був непоказним придатком ве- личної та суворої адміністративної системи. Більше того, у ряді випадків, як, наприклад, у справах переслідуван- ня «ворогів царя», між судовими та адміністративними формами репресії відмінності помітні не були. Утім, не тільки у сфері політичної юстиції, а й кримінального і ци- вільного судочинства, суд не був у повній мірі самостій- ним. Тому суд XVI – середини XIX ст. не вважали надійною опорою режиму. У нових же умовах судова влада стрімко набула значимості для суспільства та всього державного механізму. Саме з другої половини XIX ст. її варто роз- глядати в якості серйозної складової державного режиму. Судові статути 20 листопада 1864 року займають уні- кальне місце серед інших правових пам’яток епохи Ве- ликих реформ. Не один із них не викликав і дотепер не викликає настільки суперечливих, навіть іноді полярних, оцінок та суджень, як Статути. Причина цього феномена вбачається у тому, що останні регулювали не лише безпо- середньо судоустрій, а й складні процесуальні питання. Не менш важливим є їх ідейний і політичний зміст, їхній «конституційний потенціал». Ідеться про те, що Статути внесли радикальні зміни не тільки в судовий устрій, а й у державну систему в цілому, надавши їй частково вигляд «держави, що прагне до правової» [3, с. 58]. Зауважимо, що саме регіональний підхід до вивчення питань проведення та подальшої реалізації судової рефор- ми 1864 року дозволяє з найбільшою повнотою виявити загальне й особливе у всьому процесі реалізації судової реформи і встановити реальний вплив різних факторів загальнодержавного та місцевого значення. Виявлення особливостей досвіду становлення та функціонування органів правосуддя, які не зустрічаються в інших регіо- нах країни, може надати істотну допомогу у проведенні більш ґрунтовного та об’єктивного аналізу сучасних про- цесів, що стосуються поновлення суду. А саме від ступе- ня ефективності взаємодії усіх ланок правосуддя багато в чому залежать результати сьогоднішнього реформуван- ня. Через недостатню вивченість особливостей діяльності судових органів на околицях тодішньої Російської імпе- рії досвід регіонального судового будівництва на ниніш- ньому етапі судової реформи практично не використову- ється вищими органами державної влади. А це означає, що цілком не виключається повторення минулих поми- лок, від яких може постраждати населення. Наявність правосуддя – запорука благополучного іс- нування суспільства. Надання громадянам можливості відстоювати свої права у суді – невід’ємна гарантія де- мократії, обов’язкова умова побудови правової держави. Слід звернути увагу на конституційний характер покла- дених в основу судової реформи принципів та інститутів. За спогадами державного секретаря А.А. Половцова, ім- ператор Олександр III, оцінюючи результати попередньо- го царювання, вважав, що Судові статути 1864 року «були затверджені покійним государем за наполяганням осіб, які бажали нав’язати йому конституцію, до якої це і був перший крок» [4, арк. 2]. З ним погоджувався відомий консерватор В.Я. Фукс, визнаючи, що «теоретики 1861– 1864 років мали на увазі не поліпшення способів вирішен- ня цивільних і кримінальних справ, а створення такого суду, який сприяв би перебудові самого державного ор- ганізму по віянням того часу», «у новому суді передбача- ли не лише гарантію правильності вирішення цивільних і кримінальних справ, а й могутнє знаряддя проти сва- вілля поліції, проти посягання адміністрації на особисту ISSN 2218-4805 203 свободу громадян, свого роду політичний habeas corpus – вихідну точку в недалекому майбутньому цілого арсена- лу конституційних порядків» [5, с. 74]. Аналізуючи особливості та причини проведення судо- вої реформи в Російській імперії, Михайло Григорович Коротких робить висновок, що «інститути судової рефор- ми можна розглядати як результат тривалої еволюції по- глядів різних політичних течій і груп урядового табору, їх боротьби між собою. У свою чергу вони були обумов- лені соціально-економічними факторами, політичною ситуацією, громадським підйомом у державі, станом її культури, особливостями минулого державно-правово- го розвитку» [6, с. 5]. У проблемах взаємин післяреформених судів із інши- ми органами влади найбільш важливе місце займає пи- тання про відносини з місцевою адміністрацією. Процес реалізації принципу незалежності судових установ на міс- цях спричинив заборону губернатору затверджувати ви- роки суддів. Незважаючи на це, право затвердження де- яких вироків судових палат зберігалося за губернатором там, де вони були відкриті вперше. Губернатор також мав право брати участь в процесі відбору мирових суддів. Та- ким чином, зауважимо, що становлення незалежної судо- вої влади – це не просто процес, який вимагає часу і який відбувається поступово, роками, але й процес двосторон- ній: незалежність суду знаходиться у прямому зв’язку з поведінкою адміністративних осіб. Судові Статути визна- чили правовий статус суддів як незалежних, і це створило необхідну базу для початку процесу впровадження неза- лежної судової влади [7, с. 24]. Зазначимо, що селяни другої половини XIX ст. не мали навіть елементарних уявлень про свої громадянські пра- ва. Власне «законним» селяни вважали таке рішення або такий вчинок, які відповідали волевиявленню земсько- го начальника. Їхня знеособлена громадянськість, яка по- єднувалися із загальною малограмотністю, породжувала забобонний страх перед формальним законом. Звичайне для цього періоду безправ’я селян сприймалося ними як цілком природне і закономірне явище. Законність ототож- нювалася з примхливої волею вищого начальства. Підно- шення і милостиня стали міцним компонентом звичає- вого права. Селяни сприймали корупційні відносини як необхідність і дійсність [8, с. 29]. Важливим аспектом судової реформи 1864 року, який привернув увагу як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, є розгляд її значення та наслідків її впливу на розвиток правосвідомості російського суспільства і, насамперед, селянства. «Відсталість» правосвідомості селянства, тоб- то основної частини суспільства, його прихильність зви- чаям і «неповага до закону» виявлялися головною при- чиною «проблемності» судової реформи, і саме звідси походить переконання про її несвоєчасність. Німецький вчений Йора Баберовський розглядає про- блеми у функціонуванні пореформеного суду через приз- му правового дуалізму, який проявлявся у поділі тради- ційної народної правосвідомості (в основі якої лежали норми звичаєвого права) і офіційної правової системи, насаджуваної державою зверху з метою правової модерні- зації. Але зрозуміти те, як уряд намагався вирішити про- блему подолання «правового дуалізму», яка дійсно існу- вала, можна тільки в історичному контексті селянської реформи 1861 року. Звільняючи російських селян від крі- пацтва, уряд усвідомлював, що за час панування кріпаць- кої неволі у селян, які перебували в повній залежності від волі поміщика, при відсутності правоздатності, не могла сформуватися хоча б якось розвинута правова свідомість, оскільки поміщик заміняв їм закон і суд. При детальному дослідженні підсумків усіх перетво- рень Олександра II ми простежили взаємозв’язок і взаєм- ну обумовленість реформ: селянської, земської, міської, поліцейської, судової, військової. Взаємозв’язок судової реформи після визволення селян із земельною реформою проявився у виборчому елементі мирового суду з перева- жанням селянства серед присяжних засідателів. Взаємо- дія з реформою місцевого самоврядування проявилася в активній участі земств при формуванні мирової юстиції. Крім іншого, необхідно було забезпечити формування са- мостійності у селян, їхньої правової свідомості, навичок правової поведінки. Очевидно, що відразу розірвати ві- кові відносини, подолати наслідки довгого безправ’я, ви- рішити швидко ці проблеми було неможливо. Серед прихильників селянської реформи велися запе- клі суперечки про те, чи створювати особливі селянські суди [9, с. 33]. Зрештою було вирішено, що можна створи- ти волосні суди як тимчасовий захід, поки не завершить- ся проведення судової реформи, яка повинна була ввести селян у «світ права», або, за висловом Дж. Бербанк, «ін- тегрувати їх в правову державу». Більше того, вважалося, що у селян існує стала система звичаєвого права, у зв’яз- ку із чим селянський суд мав би сприяти «збереженню в селянському побуті свого роду домашнього розгляду, за- снованого на місцевих звичаях». Цим рішенням, заснованим на міркуваннях доціль- ності, уряд позбавив величезні маси сільського населен- ня необмеженої можливості користуватися перевагами мирової юстиції у розгляді дрібних справ, найбільш по- ширених у селянському побуті. Таким чином, у велико- руських губерніях були збережені волосні суди, створені на підставі Загального положення про селян, що звільни- лися від кріпацтва [10, с. 75]. Передбачалося швидке ви- рішення дрібних справ мировими суддями з урахуван- ням місцевого укладу міжособистісних відносин. Однак на практиці мирові судді були змушені вирішувати спра- ви відповідно до формального закону. Спроба робити це на підставі звичаю або «по совісті» була швидко припи- нена Сенатом, який масово відміняв такого роду рішен- ня, позбавлені підстав формальної законності. Іншими словами, «дуалізмом» відрізнялася не тільки правосвідомість населення, а й судова політика уряду: він зберігав волосний суд (тимчасовий захід, що став постій- Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020 204 контрреформи, а також обмеженість реформаторського потенціалу російського самодержавства. Крім того, прак- тика діяльності судів дозволяє наголосити на гуманізації пореформеної судової системи в другій половині XIX ст. Реформи 1860–1870-х років торкнулися усієї судової системи і репресивно-каральних органів Росії. Епоха Ве- ликих реформ є однією з найяскравіших сторінок історії нашої держави, а судова реформа 1864 року – найважли- віша її складова. Життєздатність останньої визначалася її успішною адаптацією до суспільних реалій і безпосе- редніми перетвореннями в суспільстві, особливо у провін- ції. Судова реформа не тільки сприяла створенню більш досконалої системи судочинства, а і впливала на еконо- мічний розвиток країни, активізувала процес ліквідації станових меж, підвищувала правову культуру населення. Її проведення в 60–80-х роках XIX ст. представляє уні- кальний досвід реформування судової системи, доклад- не і всебічне вивчення якого є актуальним і дотепер. Саме вивчення цієї історичної спадщини і дозволить вибрати найбільш правильний шлях проведення сучасної судо- вої реформи, адже далеко не завжди зміни, які відбува- ються у суспільстві, призводять до бажаних результатів. ДЖЕРЕЛА 1. Коні А.Ф. Батьки і діти судової реформи. Москва, 1914. T. II. 295 с. 2. Миронов Б.Н. Соціальна історія Росії періоду імперії (XVIII – початок ХХ ст.). Санкт-Петербург, 2003. Т. 2. 567 c. 3. Ієрінг Р. Боротьба за право. Москва, 1991. 78 с. 4. Российский государственный исторический архив, ф. 995, оп. 3. д. 15. 5. Фукс В. Суд і поліція: в 2-х ч. Москва : Унів. тіпогр., 1889. 519 с. 6. Коротких М.Г. Судова реформа 1864 року в Росії: Сутність і соціально-правовий механізм формування: автореферат дис. на здобуття наукового ступеня д. ю. н. Санкт-Петербург, 1990. 39 с. 7. Котляров С.Б., Яворська С.А. Судова реформа 1864 року: вза- ємодія суду з місцевими органами державної влади і самовря- дування. Судова реформа 1864 року: історія і сучасність : мате- ріали Всеросійської науково-практичної конференції. Саранськ, 2014. С. 24–26. 8. Котляров С.Б. Правосвідомість селян Симбірської губернії напередодні столипінських аграрних реформ. Історія держави і права. 2014. № 9. С. 29 – 33. 9. Зайончковський П.А. Скасування кріпосного права в Росії. Москва, 1968. 293 с. 10. ПСЗ. Зібр. 2-е. Т. XXXVI. Від. 1-е. № 36657. Розділ «Волос- ний суд». C. 75–81. 11. Філіпов М.А. Судова реформа в Росії: в 2 т. Санкт-Петер- бург, 1871. Т. 1. 631 c. 12. Случевський В.К. Посібник російського кримінального про- цесу.Ч. 1. М. : Зерцало-М, 2014. 398 с. 13. Розін Н.Н. Кримінальне судочинство. СПб., 1916. 620 с. Netreba A.I. The historical condition of judicial reform of 1864 The article discusses the features of the functioning of the judiciary to implement the judicial reform of 1864, as well as after its implementation. A century and a half in the domestic and foreign historical and legal literature there have been disputes around the phenomenon of the Judicial Reform of 1864 as a whole and its aspects, in the principles and institutions of the new judicial system introduced by the reform. The article is devoted to the analysis of a number of debatable problems of the preparation, implementation, content of the Judicial Reform of 1864, as well as the historical conditionality of the judicial reform. One of these issues is the problem of the “timeliness” of the reform and the readiness of the Russian people to perceive its principles and institutions. The author turns to the analysis of the constitutional potential of judicial reform through the accelerated development of an independent judiciary. The most important achievement of judicial reform is seen in the assertion of an independent and not dependent on the administration of the judiciary; its relationship with the supreme power of the king and also the most important parameters of the judiciary in relation to the state and legal realities of the 19 century ним) і не пред’явив єдиних вимог до правових підстав ді- яльності мирового суду, зробивши його заручником сво- єї невизначеності, за що він же і постраждав у результаті «маніпуляцій» з ним в кінці 80-х рр. XIX ст. Така судова політика уряду стала об’єктом критики не тільки сучас- ників, але і вчених наступних поколінь, аж до сьогодніш- нього дня, як органу, який виявив нездатність подолати розрив між відсталою правосвідомістю селян й офіцій- ною правовою системою. Отже, незважаючи на численні новації в судоустрої та судочинстві, уведені в результаті судової реформи 1864 року, все ж головним слід визнати становлення самостій- ної, незалежної судової влади. Незважаючи на те, що судова влада була новою ро- сійською політико-правовою реалією, незабаром після вступу в дію Статутів з’явилися дослідження, присвяче- ні аналізу цього феномена щодо російської пореформе- ної дійсності [11, с. 39]. До суттєвих ознак судової влади були віднесені легальність, повнота, винятковість і само- стійність [12; 13]. Легальність судової влади виражалася у підпорядкуванні судових інститутів матеріальному та процесуальному закону. Цей обов’язок підкорятися вимо- гам закону, керуватися в усій своїй діяльності його поло- женнями робить цю владу підзаконною і обумовлює ви- знання юридичної сили лише за тими діями цієї влади, які ґрунтуються на законі. Винятковість судової влади означала, що вона не дро- билася між органами суду й іншими державними інсти- тутами, що повинно було забезпечити якісне здійснення судової функції і запобігало сперечанням між державни- ми органами, які належать до різних гілок влади, сприяло формуванню судових традицій і єдності правосуддя. Ряд положень Судових статутів закріпили цю ідею винятко- вості судової влади, встановлюючи виключне право судів вирішувати цивільні та кримінальні справи. Повнота судової влади виражалася в тому, що вона по- ширювалася на всіх підданих Російської імперії без винят- ку; всі були рівні перед державним судом. У свою чергу, суд мав право та можливість розраховувати на підтрим- ку з боку всіх установ та осіб, якщо така була необхідна для виконання завдань правосуддя. Самостійність судової влади виражається в її незалеж- ності від інших гілок влади, перш за все адміністративної, неможливості втручання кого б то не було у процес здійс- нення правосуддя. Однак звичка можновладців виявилася в підсумку сильніше закону в Росії, і протягом декількох післяреформених десятиліть будуть здійснюватися масш- табні втручання адміністративної влади в судову сферу. Розглядаючи судову реформу 1864 року в Росії у за- гальному контексті політики російської держави, можна зробити висновки про конституційний характер судових перетворень, а також про їхню невідповідність принци- пам державних інститутів самодержавства. Цим поясню- ється подальше прагнення уряду відмовитися від прин- ципів й інститутів судових перетворень у ході судової ISSN 2218-4805 205 are determined. The need for judicial reform contributed to the creation of a more advanced judicial system in the state. The reforms of the 1860s-70s concern me throughout the judiciary and the punitive bodies of Russia. The era of the Great Reforms is one of the most striking pages in the history of our country, and the judicial reform of 1864 is its most important component. Judicial reform has successfully adapted to social realities and the acceptance of transformation itself in society, especially in the province. Judicial reform not only contributed to the creation of a better judicial system, but also influenced the economic development of the country, intensified the process of liquidation of class borders, increased the legal culture of the population. Its conduct in the 60-80s of the XIX century represents a unique experience of reforming the judicial system, a detailed and comprehensive consideration of which is very relevant for the development of our country at the present time. Key words: judicial reform, judicial power, Judicial Statutes of 1864, justice, magistrate’s court. REFERENCES 1. Koni, A.F. (1914). Batky i dity sudovoi reformy [Parents and children of judicial reform]. (Vol. II). Moscow. [in Russian]. 2. Myronov, B.N. (2003). Sotsialna istoria Rosii periodu imperii (XVIII – pochatok ХХ st.) [The social history of Russia during the period of the empire (XVIII – early XX centuries)]. (Vol.2). St. Petersburg. [in Russian]. 3. Ierinh, R. (1991). Borotba za pravo [Fighting for the right]. Мoscow. [in Russian]. 4. Russian State Historical Archive, f. 995, op. 3, d. 15. 5. Fuks, V. (1889). Sud i politsia: v 2-h ch. [ Court and police: in 2 parts]. Мoscow: Univ. tipogr., 1889. [in Russian]. 6. Korotkyh, M.H. (1990). Sudova reforma 1864 roku v Rosii: sutnist i sotsialno-pravovyi mehanizm formuvannia [Judicial reform of 1864 in: the essence and social and legal mechanism of formation] (Extended abstract of Candidate’s thesis) Sankt-Peterburh. [in Russian]. 7. Kotliarov, S.B., Iavorska, S.A. Sudova reforma 1864 roku: vzaemodiia sudu z mistsevymy orhanamy derzhavnoi vlady i samovriadyvannia [Judicial reform of 1864: cooperation of the court with local authorities and self-government]. Sudova reforma 1864 roku: istoria i suchastnist: materialy Vserosiiskoi naukovo-praktuchnoi konferentsii, pp. 24-26. Saransk. [in Russian]. 8. Kotliarov, S.B. (2014). Pravosvidomist selian Symbirskoi hubernii naperedodni stolypinskyh agrarnyh reform [Legal consciousness of the peasants of the Siberian province on the eve of Stolypin agrarian reforms]. Istoria derzhavy i prava [History of the State and Law], 9, pp. 29–33. [in Russian]. 9. Zaionchovskyi, P.F. (1968). Skasuvania kriposnoho prava v Rosii [The abolition of serfdom in Russia.]. Moscow. [in Russian]. 10. Polnoye Sobraniye Zakonov. Rozdil «Volostnyi sud». [A complete collection of laws Section «District Court»]. Vol. 36, 36657, pp. 75– 81. [in Russian]. 11. Filipov, M.A. (1871). Sudova reforma v Rosii [Judicial reform in Russia]. (Vol.1) St. Petersburg. [in Russian]. 12. Sluchevskyi, V.K. Posibnyk rossiiskoho kryminalnoho protsesy. [Russian textbook of criminal proceedings]. Part 1. Moscow: Zerkalo-M. [in Russia]. 13. Rozin, N.N. (1916). Kryminalne sudochynstvo [Criminal proceedings]. St. Petersburh. [in Russia]. Стаття надійшла до редакції 08.02.2020 р. Рекомендована до друку 10.03.2020 р. УДК 9+94(367) Н.А. Котельницький «БРАТСКОЕ ПОСЛАНИЕ УКРАИНЦЕВ СЕРБСКОМУ ОБЩЕСТВУ «ЗАРЯ» З ОСОБИСТОГО АРХІВУ І.Л. ШРАГА ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ЗЕМСЬКОГО ЛІБЕРАЛЬНОГО РУХУ НА ПІВНОЧІ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ (60–80-ті роки ХІХ ст.) Публікація присвячена аналізу «Братского послания украин- цев сербскому обществу «Заря» з приватного архіву І.Л. Шрага як вагомого джерела з історії земського ліберального руху на півночі Лівобережної України (60–80-ті роки ХІХ ст.). У статті деталь- но розглядається зміст історичного документа. Автор приходить до висновку, що ідеологію,задекларовану у зверненні, поділяла як мінімум частина персонально складу опозиційної аристократич- ної фронди північної України. Ключові слова: земський ліберальний рух, Російська імперія, українство, південні та західні слов’яни, Австро-Угорська імпе- рія, поляки, Московія. Серед багатьох складових історії земського лібе- рального руху на півночі Лівобережної України (60– 80-ті роки ХІХ ст.) – вкрай актуальної, але маловідомої та малодослідженої проблеми української історичної науки – одним з найменш вивчених аспектів залиша- ється етноконфесійна політика земських лібералів пів- нічної України, зокрема візія опозиційного нобілітету щодо «українського питання» у Російській імперії. В історіографії вже сформоване загальне уявлення щодо особистого бачення вказаного питання засновником та лідером аристократичної фронди у Російській імперії І.І. Петрункевичем [1]. Однак, для системного аналізу на рівні опозиційної партії загальноімперського масш- табу необхідно залучити більш широке коло історич- них першоджерел. Складність полягає у тому, що члени земської ліберальної партії Північного Лівобережжя не залишили нащадкам друкованої праці, у якій би хоча б у загальних рисах була задекларована офіційна пози- ція репрезентантів цієї течії визвольного руху в імпе- рії Романових щодо «національного питання» на мо- мент другої половини ХІХ ст. Автору цих рядків, у ході тривалих наукових пошуків, вдалося віднайти докумен- тальну пам’ятку, яка дозволяє побачити основні конту- ри, «ескіз» візії опозиційного дворянства регіону щодо «української проблеми». Відтак, метою цієї публікації є детальний аналіз унікального історичного джерела з особистого фонду члена ліберальної земської фронди краю І.Л. Шрага, яке зберігається у Державному архіві Чернігівської області – «Братского послания украинцев сербскому обществу «Заря», датованого 1868 р. Унікальний документ, за задумом патріотичної гро- мадськості, повинен був стати відповіддю українців чле- нам слов’янської цивілізації, які потрапили під вплив «чар» російського панславізму, котрий усіма можли- вими методами намагався консолідувати слов’янські народи, звісно, під скіпетром «великої Росії» та ідео- j

Історична обумовленість судової реформи 1864 року

Репозитарії

Схожі ресурси