Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
У статті висвітлено діяльність перших навчальних закладів на сумських землях – повітових чоловічих та жіночих училищ, – які надавали початкову та середню освіту. Відзначена велика роль окремих благодійників і благодійних товариств, які долучались до фінансування навчальних закладів та окремих у...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181147 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. / Н.М. Демиденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 238-243. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181147 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1811472021-11-04T01:25:51Z Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. Демиденко, Н.М. Нова історія У статті висвітлено діяльність перших навчальних закладів на сумських землях – повітових чоловічих та жіночих училищ, – які надавали початкову та середню освіту. Відзначена велика роль окремих благодійників і благодійних товариств, які долучались до фінансування навчальних закладів та окремих учнів із бідних родин Сумського повіту Харківської губернії. Констатована участь дворян Сумського повіту М.Д. Кондратьєва, І.Г. Харитоненка, В.О. Савича, І.С. Федоровського, І.Т. Лисенка та ін. у підтримці навчання дітей із малозабезпечених родин. Проаналізовані зусилля сільських громад (на прикладі Путивльського повіту) щодо фінансової підтримки оплати роботи вчителів на початку ХХ ст. У статті використовуються різноманітні епістолярно-мемуарні джерела (спогади Миколи Василенка про роки навчання в Глухівській прогімназії, уривки із шкільних творів за 1916 рік тощо). The article covers the activities of the first schools in Sumy region, which provided primary and secondary education: Sunday schools, county men’s and women’s schools. Attention is drawn to the fact that the progressive reforms of the 1960s and 1970s, implemented in the Russian Empire, had a positive effect on changes in the educational process and in the Sumy region. It is stated that the main purpose of the general educational institutions of the second half of the 19th - beginning of the 20th centuries was to provide knowledge that would correspond to the technical development of the industry at that time. As before, great attention was paid to religious education, instilling a sense of humanism and love for the country. The great role of individual philanthropists and charitable societies, which were involved in financing educational institutions and individual students from poor families of Sumy county of Kharkiv province, was noted. Participation of nobles of Sumy county such as M.D. Kondratiiev, I.H. Kharitonenko, V.O. Savych, I.S. Fedorovskyi, I.T. Lysenko et al. in charity work was stated. The features of the orphanages for orphan girls founded by Nataliia Kharytonenko and Mariia Sukhanova are highlighted. The issue of the founding of the city of Sumy in 1860 by the philanthropists of the first public library, the funds of which teachers were entitled to free use, was raised. The library, including until 1915, received foreign periodicals from Austria-Hungary, Germany and France, as well as all periodicals published in the Russian Empire. Some philanthropists received the title of honorary citizen of Sumy for the financial support of the public library. The great efforts of rural communities (on the example of Putivl County) to provide financial support for teachers’ salaries at the beginning of the 21st century were analyzed. Various epistolary-memoir sources (memoirs of Mykola Vasylenko – a scientist, minister of education and arts of the Hetmanate period (1918) about the years of study at Hlukhiv secondary school; excerpts from student works for 1916, etc.) were used in the preparation of the article. While writing the work general-historical (comparative-historical, retrospective) methods were used. The source analysis method was also actively used. 2020 Article Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. / Н.М. Демиденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 238-243. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181147 39(477.54.62) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Демиденко, Н.М. Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. Сіверщина в історії України |
| description |
У статті висвітлено діяльність перших навчальних закладів
на сумських землях – повітових чоловічих та жіночих училищ, –
які надавали початкову та середню освіту.
Відзначена велика роль окремих благодійників і благодійних
товариств, які долучались до фінансування навчальних закладів
та окремих учнів із бідних родин Сумського повіту Харківської губернії. Констатована участь дворян Сумського повіту М.Д. Кондратьєва, І.Г. Харитоненка, В.О. Савича, І.С. Федоровського, І.Т. Лисенка та ін. у підтримці навчання дітей із малозабезпечених родин.
Проаналізовані зусилля сільських громад (на прикладі Путивльського повіту) щодо фінансової підтримки оплати роботи вчителів на початку ХХ ст. У статті використовуються різноманітні епістолярно-мемуарні джерела (спогади Миколи Василенка про
роки навчання в Глухівській прогімназії, уривки із шкільних творів за 1916 рік тощо). |
| format |
Article |
| author |
Демиденко, Н.М. |
| author_facet |
Демиденко, Н.М. |
| author_sort |
Демиденко, Н.М. |
| title |
Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_short |
Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_full |
Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_fullStr |
Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. |
| title_sort |
деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині хiх – на початку хх ст. |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181147 |
| citation_txt |
Деякі особливості розвитку середньої освіти на cумських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст. / Н.М. Демиденко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 238-243. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT demidenkonm deâkíosoblivostírozvitkuserednʹoíosvítinacumsʹkihzemlâhudrugíjpoloviníhihnapočatkuhhst |
| first_indexed |
2025-07-15T21:45:20Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:45:20Z |
| _version_ |
1837750993909972992 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
238
УДК 39(477.54.62)
Н.М. Демиденко
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ НА СУМСЬКИХ
ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХIХ –
НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
У статті висвітлено діяльність перших навчальних закладів
на сумських землях – повітових чоловічих та жіночих училищ, –
які надавали початкову та середню освіту.
Відзначена велика роль окремих благодійників і благодійних
товариств, які долучались до фінансування навчальних закладів
та окремих учнів із бідних родин Сумського повіту Харківської гу-
бернії. Констатована участь дворян Сумського повіту М.Д. Кон-
дратьєва, І.Г. Харитоненка, В.О. Савича, І.С. Федоровського, І.Т. Ли-
сенка та ін. у підтримці навчання дітей із малозабезпечених родин.
Проаналізовані зусилля сільських громад (на прикладі Путивль-
ського повіту) щодо фінансової підтримки оплати роботи вчите-
лів на початку ХХ ст. У статті використовуються різноманіт-
ні епістолярно-мемуарні джерела (спогади Миколи Василенка про
роки навчання в Глухівській прогімназії, уривки із шкільних тво-
рів за 1916 рік тощо).
Ключові слова : освіта, гімназія, училище, притулок, меце-
нат, інститут благородних дівиць, повіт.
Під час проведення реформування освіти у сучасній
Україні зростає актуальність вивчення досвіду розвитку
освіти як зарубіжних країн, так і свого власного. Відомо,
що після реалізації реформ 60–70 рр. ХIХ ст. стан освіти
в Російській імперії, включаючи українські землі, знач-
но покращився. Так, 14 липня 1864 р. було затверджено
«Положення про початкові народні училища». Унаслідок
цього розпорядження фактично була ліквідована церков-
на монополія на освіту, а приватним особам і організа-
ціям надана можливість відкривати приватні навчаль-
ні заклади. Але у радянській історіографії 1930–1950-х
років не було наукових праць, в яких би комплексно
досліджувалась історія приватних навчальних закла-
дів. Чимало середніх навчальних закладів утримували
земства. Опікуючись змістом навчання, земства постій-
но збільшували кошти і на будівництво шкіл (із 1871 до
1895 року фінансування зросло у 6 разів). Значно біль-
шу увагу уряд став приділяти середній освіті, адже вона
вважалася основою вищої освіти, яка готувала фахівців
державного управління, народного господарства, науки.
У 90-х рр. ХІХ ст. на українських землях уже працювало
приблизно 150 чоловічих і жіночих гімназій.
Метою даної роботи є спроба дослідити особливості
становлення та організації навчального процесу у серед-
ніх закладах освіти на сумських землях у кінці ХIХ – на
початку ХХ ст. Окрім інших матеріалів, у нашій розвідці
використовувались епістолярно-мемуарні джерела (спо-
гади Миколи Василенка про роки навчання у Глухівській
прогімназії, уривки зі шкільних творів за 1916 рік тощо).
При написанні роботи використані загально-історичні
(порівняльно-історичний, ретроспективний) методи та
метод джерелознавчого аналізу. Вони дали можливість
розкрити питання у виділених хронологічних межах.
Історія становлення та розвитку середньої освіти на
теренах Сумщини стала предметом дослідження Л. Са-
пухіної [1], П. Сапухіна [2], Ю. Лесиної [3], М. Манько [4],
Д. Кудінова [5], О. Ленського [6] та ін. Матеріали, неві-
домі широкому загалу, можна почерпнути у приватних
колекціях сумських краєзнавців, зокрема колекціонера
В. Токарева. Проте, актуальність поставленої проблеми
та необхідність використання в умовах модернізації су-
часної освіти кращих напрацювань минулого потребує
подальшого висвітлення маловідомих фактів із розвит-
ку освіти другої половини ХІХ – початку ХХ ст.
Заснування міста Суми, як і інших міст Слобожан-
щини, безпосередньо пов’язано з подіями визвольної
війни проти польської шляхти під проводом Богдана
Хмельницького, яка розпочалася у 1648 році. У період
визвольної війни десятки тисяч православних людей
здіймалися зі своїх місць і переїжджали на незайма-
ні землі. «Попереду процесії, на великому прибраному
возі, везли церковний крам. Акуратно стояли ікони, ве-
лика церковна бібліотека з богослужбових, релігійних
та світських книжок…» [7, с. 13]. Так дослідник протоіє-
рей О. Двінятін описував прибуття перших переселен-
ців Білоцерківського полку на теперішні сумські землі
у середині ХVII ст.
Видатний дослідник історії Слобожанщини Д. Багалій
зазначав, що переселенці «приходили з любов’ю та по-
требою просвіти, котра високо стояла тоді в українськім
народі в Правобережній Україні» [8, с. 245]. Історик кон-
статує, що вже у 1675 р. в Охтирці існувала школа. М. Мі-
щенко все ж зауважує, що перші школи на Слобожан-
щині з’явились саме у Сумському полку, хоча відкриті
вони були не в Сумах, а в Миропіллі у 1671 році [9, с. 6].
Як засвідчують архівні документи, станом на 1732 рік
у місті Суми функціонувало п’ять шкіл, в яких дванад-
цять вчителів разом з дяками навчали учнів граматиці,
письму, співу [1, с. 3]. За розпорядженням Харківського
приказу громадського піклування 23 червня 1790 року
у Сумах урочисто відкрили мале народне училище (дво-
класну школу) [10, с. 432].
Подія настільки була значимою, що до Сум завітав
губернатор Харківської губернії Федір Вишенський. На
урочистостях зачитали указ про відкриття училища та
ознайомили з його Статутом. У Спасо-Преображенсько-
му соборі, центральному храмі міста, відбувся молебень.
На завершення пролунали святкові гарматні салюти та
«пісня подяки премудрій просвітительниці»:
«Воспой, ликуя в чине стройном
Град Сумы, радуясь в сей день…
Сум жители возвеселятся,
Красуясь в свете дней» [11, с. 384].
У 1803 році у Російській імперії затвердили положен-
ня про повітові училища. Подібні училища продовжува-
ли курс парафіяльних шкіл при церквах, а також стали ба-
зою з підготовки до вступу в гімназію. Повітове училище
(яке було реорганізовано з малого народного училища)
урочисто відкрили в Сумах 20 грудня 1806 року [1, с. 4].
На початку діяльності у Сумському повітовому учили-
ISSN 2218-4805
239
щі бракувало вчителів: з понад 60-ти учнями працювало
всього три вчителя. Наприклад, учитель Станіслав Квіт-
ковський викладав декілька дисциплін: математику, гео-
графію, історію (загальну і російську), фізику, граматику,
російську, латинську, німецьку мови [6, с. 10].
Училище, яке згодом стане загальноосвітнім закла-
дом, головною метою ставило виховання у підопіч-
них почуття гуманізму, любові до батьківщини [1, c. 4].
У 1912–1916 рр. за рішенням земських органів влади в
училищі, як і в усіх навчальних закладах Харківської гу-
бернії, запроваджувалася окрема дисципліна – «батьків-
щинознавство» [4, с. 237]. Під час Першої світової війни
Сумська земська повітова управа навіть рекомендувала
навчальним закладам організовувати екскурсії до різних
установ, господарств, млинів на території повіту з ме-
тою вивчення історії рідного краю та для збирання різ-
них артефактів, які б лягли в основу експонатів шкіль-
них музеїв. Піднімалося навіть питання про написання
видання з історії рідного краю [1, c. 26].
На заняттях із учнями проводилися диспути, велика
роль приділялася самовдосконаленню, пізнанню істин-
ного Бога, покаянню, формуванню світогляду та життє-
вої мудрості. Сумські учні писали твори на теми: «Чому
життя порівнюють з подорожжю?», «Про нетривкість ща-
стя, заснованого виключно на матеріальному багатстві»,
«Прояв моральної основи в історії», «На чому засновується
духовний зв’язок між минулими та майбутніми поколін-
нями?» та ін. [3, c. 22]. Наприклад, 16-річний учень Воло-
димир Гречко у 1910 році описував перспективи рідного
міста, яке на той час налічувало близько 35 тисяч мешкан-
ців, наступним чином: «город Сумы как в отношении тор-
говли так и в отношении просвещения, занимает первое
место из всех городов Харьковской губернии… Если Сумы
будут и дальше так развиваться, как и в настоящее время,
то из маленького и ничтожного городка образуется боль-
шая и процветающая наукой губерния» [3, c. 22]. Не мож-
на однозначно вважати достовірними факти, викладені
в учнівському творі, але, без сумніву, маленьких сумчан
виховували у дусі любові і гордості за своє рідне місто.
Що стосується організації графіка навчального проце-
су, то слід зазначити, що навчальні заклади працювали
також і в суботу. Натомість протягом навчального року
учні мали багато вихідних. Так, у 1907–1908 навчальному
році у переліку «неучебных дней» зазначались наступні:
-«7 сентября – Рождение Пресвятой Богородицы;
-14 сентября – Воздвижение Креста Господня;
-26 сентября – Апостола Иоанна Богослова;
-1 октября – Покрова Пресвятой Богородицы;
-5 октября – крестный ход из села Шпилевки;
-17 октября – чудесное спасение императорской семьи
Фото 1. Вихованки Сумського жіночого училища (1911 р.)
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
240
(в 1888 году близ села Борки Харьковской губернии пре-
терпел крушение пассажирский поезд. Императорская
семья, находившееся в нем, чудом не пострадала;
-21 октября – вознесение на престол Государя Импе-
ратора;
-22 октября – Казанской иконы Божьей Матери;
-14 ноября – рождение вдовствующей императрицы;
-21 ноября – ведение во храм Пресвятой Богородицы;
-6 декабря – Тезоименитство Государя Императора;
-с 23 декабря по 6 января – Рождественские вакации
(каникулы)» [3, с. 19].
Якщо учні не з’являлися на заняття через хворобу чи
інші причини, їх обов’язково відвідувала «классная надзи-
рательница» [3, с. 19]. Вона також відповідала за дисци-
пліну учнів на всіх уроках, за відвідування бібліотеки і
навіть за вчасне нарахування зарплати вчителям та за
опалення шкільного приміщення. Зарплата наглядачки
(3 560 крб.) значно перевищувала зарплату не лише вчи-
телів, а, навіть, і керівника навчального закладу. До речі,
серед вчителів найбільші зарплати отримували виклада-
чі математики та російської мови [3, с. 19].
Чітку картину організації навчання у середніх навчаль-
них закладах другої половини ХIХ ст. знаходимо у мему-
арах Миколи Прокоповича Василенка, уродженця села
Есмань Глухівського повіту. Описуючи роки навчання у
Глухівській прогімназії, автор зазначає, що для гімна-
зистів, які приїздили на навчання до Глухова, пропону-
валися квартири для тимчасового проживання: «…квар-
тира в 20 рублей в месяц с завтраком, обедом, ужином, а
также репетитором считалась уже дорогой…» [12, с. 65].
Гімназистів там майже щоденно відвідували директор
або класні керівники. Після кожної перевірки вони за-
нотовували свої зауваження у спеціальному зошиті.
Заняття у гімназії завжди розпочиналися з молитви.
У великій актовій залі «законовчитель» читав і поясню-
вав уривки із Євангелія. М. Василенко скептично заува-
жує, що подібна загальна молитва ні в кого «не пробуж-
дала никаких религиозных чувств» [12, с. 79].
Директора Глухівської прогімназії М.Ф. Лазаренка, який
мав прізвисько «хам», автор мемуарів характеризує як
справжнього чиновника-формаліста, котрий створював
важку атмосферу як для учнів, так і для вчителів гімна-
зії: «…в служебное время учителя всегда чувствовали над
собой тяжелую руку и зоркий глаз директора» [12, с. 80].
Багато педагогів звільнялися, не витримавши подібного.
Під особливо пильним контролем гімназисти перебу-
вали не лише за місцем проживання, а й під час свого до-
звілля. Микола Василенко зазначає у спогадах: «На лодках
кататься мы не могли, вечеров посещать нельзя было, с
гимназистками встречаться и вести знакомства тоже…».
Також існувало багато заборон щодо зовнішнього вигляду
гімназистів. Наприклад, «остро стоящие волосы нередко
тоже были предметом нападения директора…» [12, с. 81].
Негативну реакцію як учнів, так і їхніх батьків викли-
кала заборона в гімназії на вишиті сорочки, котрі зазви-
чай оздоблювались узорами на комірцях та рукавах. В ад-
ресу любителів українських вишиванок звучали погрози,
що «их обрежут насильно» [12, с. 81].
Критикуючи педагогічну систему Глухівської гімназії,
у той же час М. Василенко відзначає високі моральні яко-
Фото 2. Викладачі та вихователі дитячого притулку ім. Н.М. Харитоненка (початок ХХ ст.)
ISSN 2218-4805
241
сті своїх вчителів, особливо директора, М.Ф. Лазаренка,
якому були властиві непідкупність, прагнення допомогти
дітям із бідних сімей, відсутність кар’єризму. Так, у мему-
арах наводиться епізод відвідин Глухівської прогімназії
посадовцем високого рангу, «попечителем ученого ок-
руга» генералом П.А. Антоновичем. Ніяких спеціальних
приготувань до приїзду високого гостя у класах не про-
водилося, директор тримався спокійно, з гідністю. «Уче-
ники это видели и оценивали, конечно, в пользу своего
директора», – згадував М. Василенко [12, с.83].
Процес навчання в Глухівській прогімназії, як і в усій
Росії, був організований згідно «Толстовской» системи
освіти. Та насправді були впроваджені лише її загаль-
ні принципи. Микола Василенко із сумом констатує, що
в навчальному закладі панувала атмосфера «очень тя-
желая и крайне неблагоприятная для духовного и все-
стороннего развития для учеников… Гимназия обраща-
лась в какую-то тюрьму, из которой хотелось поскорее
вырваться» [12, с. 82]. Пізніше, навчаючись у Дерптсько-
му університеті, який був заснований у 1805 році, М. Ва-
силенко відзначав, що викладачі університету були ло-
яльними і толерантними у відношенні до студентства,
вирізнялись своїм демократизмом.
На демократичних засадах будувалася уже і діяль-
ність деяких вчителів сумських навчальних закладів на
початку ХХ ст. Підтвердженням цього слугують мему-
ари вчителя Сумської жіночої гімназії Павла Ляхова,
якого, використовуючи сучасну термінологію, можна
назвати педагогом-новатором. «Моим девизом в от-
ношении с учащимися было добиться хороших, про-
стых отношений, а если можно, то и дружественных. Я
стремился к тому, чтобы мои ученицы видели во мне
своего старшего товарища, учителя и друга», – пише у
своїх мемуарах П. Ляхов [5, c. 17]. Актуальними на сьо-
годні є постулати прогресивного педагога, котрий по-
важав кожну ученицю як особистість: «Я шел в класс и
без запаса саркастических слов, насмешливых улыбок
и издевок над неудачными ответами учениц. Я шел в
класс как бы с пальмовой ветвью похвалы, которой хо-
тел наградить ученицу за лучший ответ» [5, с. 17].
Необхідно зазначити, що далеко не всі бажаючі от-
римати освіту могли потрапити до закладу на навчан-
ня. Класи були переповненими (по 40 і більше учнів).
Оскільки запити на освіту були високими, то і плата за
навчання була відповідною. Наприклад, у 70-ті роки
ХIХ ст. учні сплачували від 15 до 50 крб. за рік нав-
чання (плата залежала від майнового стану батьків).
У 80-ті роки вже за рік навчання треба було платити
70 крб. [1, с. 8]. Для порівняння зазначимо, що річний
дохід робітника заводу становив у середньому 150 крб.
Але неправильно було б стверджувати, що для дітей із
бідних родин освіта була недоступною. Малозабезпече-
ні могли навчатися за рахунок окремих благодійників
Сумського повіту (М.Д. Кондратьєва, І.Г. Харитоненка,
В.О. Савича, І.С. Федоровського, І.Т. Лисенка та ін.) чи
за рахунок місцевих благодійних товариств.
Як сказано вище, значних зусиль для відкриття шкіл
та їхньої фінансової підтримки докладали земства. У
другій половині ХIХ ст. була створена спеціальна ко-
місія, яка опікувалася народною освітою, зокрема, –
самоосвітою вчителів. Так, за рішенням комісії у кож-
ному повіті мала відкритися бібліотека для вчителів.
Прізвища засновників Сумської бібліотеки знаходимо
у «Географических очерках Харьковской губернии»: «В
г. Сумы находится публичная библиотека, основанная
в 1860 г. стараниями предводителя дворянства Сави-
ча, судьи Солецкого, штатного смотрителя Андреева и
купцов Алчевских…» [13, с. 15].
Для відкриття бібліотеки зібрали 600 карбованців
сріблом та надали приміщення у центрі міста. Перші
десятиліття бібліотека утримувалася за кошти читачів:
«… з них стягався внесок у розмірі 10 крб. на рік. Для
осіб, матеріально незабезпечених, внесок зменшувався
до 3 крб., а на всіх місцевих учителів поширили право
безплатного користування книжками» [2, с. 4].
Право відвідувати бібліотеку отримали всі жителі
Сумського повіту. Книгозбірня не могла не викликати
зацікавленості у читачів, адже до її фонду, окрім цінних
книг, надходили ще й майже всі газети і журнали, які
видавались у Центральній Росії. До бібліотеки, включ-
но до 1915 року, надходили також і зарубіжні періодич-
ні видання з Австро-Угорщини, Німеччини та Франції.
Суттєву фінансову допомогу бібліотеці й надалі на-
давали сумські меценати. Звання почесних громадян
міста Суми було надано декільком меценатам саме за
підтримку бібліотеки [4, с. 57]. Після відкриття у місті
гімназій, Сумська публічна бібліотека стала фундамен-
тальною бібліотекою для учнів та співробітників цих
навчальних закладів.
У 1892 році у Сумах відкривається нова народна пу-
блічна бібліотека, відкриттю якої сприяв відомий капі-
таліст Олексій Кирилович Алчевський. А вже у 1894 році
питання створення публічної бібліотеки розглядається на
засіданні Сумської міської думи, де «гласный Н.Н. Ефре-
мов выразил мнение о необходимости для библиотеки
найти соответствующее помещение, выписки перио-
дических журналов и газет и ежегодных отчислений из
прибылей городского банка, необходимых на содержа-
ние библиотеки суммы» [14, с. 32].
В «Журнале заседаний Думы по вопросам бла-
гоустройства в г. Сумы» зазначається, що Сумська дума
одноголосно ухвалила рішення задовольнити прохан-
ня Сумського комітету та Харківського товариства з по-
ширення грамотності і виділити з прибутку Сумського
міського громадського банку за 1895 рік необхідні кош-
ти (100 крб.) для підтримки Сумської публічної біблі-
отеки. Бібліотека міста мала великий вплив на розви-
ток освіти і просвітництва місцевих вчителів та учнів.
Не лише земства та окремі заможні особи активно
долучалися до процесу відкриття та утримання шкіл. У
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
242
створенні шкіл на своїй території брали участь і сільські
громади. Так, С. Бережний наводить приклад про селян
Грузинчанської волості, які зібрали 2/3 коштів на побу-
дову школи [15, c. 107]. А жителі села Антикова Путивль-
ського повіту заявляли, що готові здійснювати доплату
вчителю та сторожу школи свого села у розмірі відповід-
но 60 та 15 крб. [15, c. 107]. І якщо раніше у Путивльсько-
му повіті на 167 поселень (приблизно 5180 дворів) було
всього лише 3 школи, то через 30 років після проведен-
ня освітніх реформ тут функціонувало 36 земських і одна
приватна школи. Причому, згідно статистичних звітів
77 % вчителів Путивльського повіту були вихідцями із
сільської місцевості [15, c. 107].
Отже, прогресивні реформи 60–70-х рр. ХIХ ст., які пе-
редбачали функціонування середніх навчальних закла-
дів різних типів та форм власності, та активна діяльність
земств, окремих меценатів, сільських громад на початку
ХХ ст. позитивно вплинули і на зміни в освітньому про-
цесі на території теперішньої Сумщині. На жаль, відомо-
сті про загальну грамотність населення міста Суми на по-
чатку ХХ ст. відсутні. Маємо статистичні дані перепису
населення Російської імперії лише за 1897 рік. На основі
цих даних, 1897 року у Сумах письменні становили 40,5 %
від усього населення міста [1, с. 26]. Однозначно можна
стверджувати, що на початку ХХ ст., коли у місті діяло вже
понад 30 середніх і початкових навчальних закладів, цей
відсоток був значно вищим, адже за кількістю навчаль-
них закладів і учнів, що в них навчалися, Суми займали
перше місце серед повітових міст Харківської губернії.
ДЖЕРЕЛА
1. Сапухіна Л. Навчальні заклади дореволюційних Сум. Суми :
Ельдорадо, 2000. 30 с.
2. Сапухін П. Перша бібліотека. Ленінська правда. 1962. № 52,
4 березня. С. 4.
3. Лесина Ю. История одного города в школьных сочинениях. О
чем писали гимназисты 100 лет назад? Ваш шанс. 2014. № 4. С. 22.
4. Манько М. Суми та сумчани у документах сучасників. Кни-
га перша (1655–1919). Видання друге, доп. Суми : ВВП «Мрія».
2007. 435 с.
5. Кудинов Д. Душа учителя всегда должна оставаться молодой:
Из воспоминаний педагога Павла Ляхова о работе в Сумской 1-й
женской гимназии. Ваш шанс. 2016. № 13. С. 16–17.
6. Ленський О. Повітове училище. Панорама. 2019. № 25. С. 10.
7. Двінятін О. Я кличу живих, я плачу за мертвими. Суми : Ви-
давництво «Ярославна», 2001. 92 с.
8. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. Харків : Видавець
Олександр Савчук, 2019. 399 с.
9. Мищенко М. Город образованнный и культурный. В двух сло-
вах. 2009. № 35. С. 6–7.
10. О народных училищах. Киевская старина. Ежемесячный
исторический журнал. К. Т. ХХХIV, 1891. 544 с.
11. Миллер Д.П. Архивы Харьковской губернии. Труды Харь-
ковского предварительного комитета по устройству ХII архео-
логического сьезда / под. ред. Е.К. Редина. Т. II. Ч. I.Х, 1902. 284 с.
12. Василенко В.П. Вибрані твори: У 3-х т.: Т. 3. Спогади. Щоден-
ник. Листування / упорядник І.Б. Усенко, Т.І. Бондарчук, А.Ю. Іва-
нова, Є.В. Ромінський. Відп. редактор: Ю.С. Шемшученко, І.Б. Усен-
ко. Київ : «Юридична думка», 2008. 720 с.
13. Копейчиков Н. Географические очерки Харьковской гу-
бернии. Новочеркаск : Типография Войска Донского, 1864. С. 15.
14. Фролова Т. Бібліотека – мудрість книг і щедрість серця. Бі-
бліотечна планета. 2014. № 4. С. 32.
15. Бережний С.В. З розвитку народної освіти в Путивльсько-
му повіті Курської губернії в кінці ХIХ ст. Третя Сумська наукова
історико-краєзнавча конференція : Збірник статей Сумського пе-
дагогічного університету ім. А.С. Макаренка. Суми. 1996. С. 107.
Demydenko N.M. Some features of the development of sec-
ondary education in Sumy region in the second half of the
nineteenth – early twentieth centuries: the role of the nobil-
ity and local communities in its formation
The article covers the activities of the first schools in Sumy region, which
provided primary and secondary education: Sunday schools, county men’s
and women’s schools. Attention is drawn to the fact that the progressive
reforms of the 1960s and 1970s, implemented in the Russian Empire, had a
positive effect on changes in the educational process and in the Sumy region.
It is stated that the main purpose of the general educational institutions
of the second half of the 19th - beginning of the 20th centuries was to
provide knowledge that would correspond to the technical development of
the industry at that time. As before, great attention was paid to religious
education, instilling a sense of humanism and love for the country.
The great role of individual philanthropists and charitable societies,
which were involved in financing educational institutions and individual
students from poor families of Sumy county of Kharkiv province, was
noted. Participation of nobles of Sumy county such as M.D. Kondratiiev,
I.H. Kharitonenko, V.O. Savych, I.S. Fedorovskyi, I.T. Lysenko et al. in
charity work was stated. The features of the orphanages for orphan girls
founded by Nataliia Kharytonenko and Mariia Sukhanova are highlighted.
The issue of the founding of the city of Sumy in 1860 by the philanthropists
of the first public library, the funds of which teachers were entitled to free
use, was raised. The library, including until 1915, received foreign periodicals
from Austria-Hungary, Germany and France, as well as all periodicals
published in the Russian Empire. Some philanthropists received the title
of honorary citizen of Sumy for the financial support of the public library.
The great efforts of rural communities (on the example of Putivl County)
to provide financial support for teachers’ salaries at the beginning of the
21st century were analyzed.
Various epistolary-memoir sources (memoirs of Mykola Vasylenko – a
scientist, minister of education and arts of the Hetmanate period (1918)
about the years of study at Hlukhiv secondary school; excerpts from student
works for 1916, etc.) were used in the preparation of the article.
While writing the work general-historical (comparative-historical,
retrospective) methods were used. The source analysis method was
also actively used.
Key words: education, gymnasium, school, asylum, philanthropist,
finishing school, county.
REFERENCES
1. Sapukhina, L. (2000). Navchalni zaklady dorevoliutsiinykh
Sum [Educational Establishments of Prerevolutionary Sumy]. Sumy:
Eldorado. [in Ukrainian].
2. Sapukhin, P. (1962). Persha biblioteka [The First Library]. Leninska
Pravda – Lenin’s Truth, 52, p. 4. [in Ukrainian].
3. Lesina, Yu. S pervyim sentyabrya ! 100 let nazad (O tom, gde,
chemu i za skolko uchili yunyih sumchan obraztsa 1900 [Happy 1st of
September! 100 years ago (About where, what and how much young
Sumy citizens of the example 1900 were taught]. Vash shans – Your
Chance, 35, p. 19. [in Russian].
4. Manko, M.O. (2007). Sumy ta sumchany v dokumentakh
suchasnykiv – Knyha persha (1655-1919) [Sumy and Sumy Citizens
in the documents of Contemporaries – The first book (1655-1919)].
(2nd ed.). Sumy: vydavnycho-vyrobnyche pidpryiemstvo «Mriia –
1» TOV. [in Ukrainian].
5. Kudinov, D. (2016). Dusha uchitelya vsegda dolzhna ostavatisya
molodoy: Iz vospominaniy pedagoga Pavla Lyahova o rabote v Sumskoy
1-y zhenskoy gimnazii [The Teacher’s Soul should Always Stay Young:
From the Memories of the Teacher Pavlo Lyahov about work in the
First Sumy Women’s Gymnasium]. Vash shans – Your Chance, 13,
p. 16–17. [in Russian].
6. Lenskyi O. (2019). Povitove uchylyshche [County school].
Panorama, 25, p. 10. [in Ukrainian].
7. Dviniatin, O. (2001). Ya klychu zhyvykh, ya plachu za mertvymy [I
call the alived, I cry for the sead]. Sumy: Vydavnytstvo «Yaroslavna».
[in Ukrainian].
8. Bahalii, D.I. (2019). Istoriia slobidskoi Ukrainy [The History of
Slobidska Ukraine]. Kharkiv: Vydavets Oleksandr Savchuk. [in Ukrainian].
9. Mishenko, M. (2009). Gorod obrazovannyj i kulturnyj [The
educated and cultural city]. V dvuh slovah – In two Words, 35, pp. 6–7.
[in Russian].
10. (1891). O narodnyh uchilischah. Kievskaya starina. Ezhemesyachnyiy
istoricheskiy zhurnal [About Public Schools. Kiev Ancientry. Monthly
Historical Journal] (Vol. ХХХIV). Kiev [in Russian].
11. Miller, D.P. (1902). Arkhivy Kharkovskoy gubernii .
Trudy Kharkovskogo predvaritelnogo komiteta po ustroystvu XII
arkheologicheskogo s”ezda. [Archives of Kharkiv province. Proceedings
of the Kharkov preliminary committee on the organization of the XII
archaeological congress]. (Vol. 2). Har’kov. [in Russian].
12. Usenko, I.B., Bondarchuk, T.I., Ivanova, A.Yu., Rominskyi, Ye.V.
(Comps.). (2008). Vasylenko M.P. Vybrani tvory: U 3-kh t.: T.3. Spohady.
ISSN 2218-4805
243
Shchodennyk. Lystuvannia [Vasylenko M.P. Selected Works: in 3 vols.
Vol. 3. Recollections. Diary. Letters]. Kyiv: Vydavnytstvo «Yurydychna
dumka». [in Ukrainian].
13. Kopeychikov, N. (1864). Geograficheskie ocherki Harkovskoy
gubernii, sostavennyie N. Kopeychikovyim [Geographical Essays of
Kharkov County, written by N. Kopeychikov]. Novocherkask: Tipografiya
Voyska Donskogo. [in Russian].
14. Frolova, T. (2014). Biblioteka – mudrist knyh i shchedrist sertsia
[The library is the wisdom of books and the generosity of the heart].
Bibliotechna planeta, 4, p. 32. [in Ukrainian].
15. Berezhnyi, S.V. (1996). Z rozvytku narodnoi osvity v Putyvlskomu
poviti Kurskoi hubernii v kintsi ХIХ st. [From the development of
public education in Putivl county of Kursk province at the end of the
ХIХ cent.]. Abstracts of Papers ’96: Tretia Sumska naukova istoryko-
kraieznavcha konferentsiia. (p. 107). Sumy. [In Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 06.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
дів, спрямованих на покращення місцевого виробництва.
Розвиток навчальних закладів у губернії у останні три-чо-
тири роки ХІХ ст. свідчив про розміри існуючої потреби
у ремісничих знаннях, задовольнити котру прагнули як
губернське, так і повітові земства. З 34-х губерній Росій-
ської імперії Полтавське губернське земство упродовж
1899–1908 рр. займало І місце з розвитку мережі спеціа-
лізованих навчальних закладів [16, с. 182].
Поширення освітньої діяльності викликало потребу
у систематизації та об’єднанні окремих її частин. Най-
більше було зроблено у професійній освіті [18, c. 218].
На державному рівні все частіше зверталася увага на
шкільництво як форму передачі сучасних знань у се-
редовище гончарів [2, c. 208].
Предметом дослідження є організаційні заходи Пол-
тавського губернського земства щодо діяльності гончар-
них навчальних закладів Глинська Роменського повіту.
1900 року Глинська гончарна навчальна майстерня Ро-
менського повіту розпочала свою роботу [3, c. 54] з ме-
тою «розширення і покращення гончарного промислу;
поліпшення якості виробів, що було в прямій залежності
від правильного застосування різноманітних сортів міс-
цевих глин; удосконалення складу полив та фарб; впро-
вадження в місцеве виробництво нових видів гончарної
продукції, виготовлення якої мало б перспективи на роз-
виток, не виходячи за межі кустарного промислу» [17, c. 57].
У школі навчалося 7 учнів. Із року в рік число їх зміню-
валося. Повітовою управою у 1907 році контингент учнів
було збільшено до 30 осіб. Це свідчило про рівень довіри
до майстерні з боку кустарів і перспективи її впливу на
промисел. На початку діяльності майстерні право першо-
сті навчання надавалося дітям місцевих гончарів, зем-
ство їх підтримувало призначенням щомісячних стипен-
дій від 2 до 3 руб. Поступово, в межах терміну навчання,
їх розмір збільшувався до 6 руб. [10, с. 122]. На посаду ке-
рівника-майстра земської гончарної майстерні було за-
прошено В. Маркіна, який доти працював у Опішненській
зразковій гончарній навчальній майстерні Полтавсько-
го губернського земства. Хоча він і добре знав гончарну
справу, але через відсутність організаторських здібнос-
тей невдовзі його було звільнено.
Для поліпшення організації практичної роботи земство
запросило спеціаліста з випалювання, розробки полив
та емалей (фахову підготовку здобув у керамічній школі
в Бунцлау, мав практичний досвід гончарного виробни-
цтва). Уже найближчим часом на виставках можна було
побачити чудові вироби, виготовлені учнями [13, c. 36].
Здавалося, Глинській гончарній навчальній майстерні
вдалося налагодити навчально-виробничий процес, але
невдовзі новопризначений завідувач за сімейними об-
ставинами залишив місце роботи [12, с. 79].
Виконуючим обов’язки завідувача майстернею Ромен-
ська повітова управа призначила П. Забєло, в минулому
майстра Мальцевських заводів. Йому були знайомі рецепти
полив, підібрані до місцевих глин інструктором-керамістом
j
УДК: 377:738](477.52)«189/190»
О.О. Белько
ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ГОНЧАРНОГО
ВИРОБНИЦТВА НА ПОЛТАВЩИНІ
В ЗЕМСЬКИЙ ПЕРІОД (НА ПРИКЛАДАХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ГЛИНСЬКА
(КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губерн-
ського земства з відкриття земських гончарних навчальних закла-
дів Глинська. Аналізуються етапи вирішення проблем, що поста-
ли перед органами земського самоврядування від організаційних
питань до донесення населенню новітніх прийомів виготовлення
продукції. Наводяться приклади вирішення кадрових питань, які
поставали на часі, і як Полтавське губернське земство реалізову-
вало свої задуми з оснащення майстерень та матеріально-техніч-
ної бази закладів. Подаються відомості про очікування і ставлен-
ня місцевого населення до земських гончарних навчальних закладів,
з питань технології виготовлення і оздоблення глиняних виробів.
Ключові слова: Полтавське губернське земство, губернська
управа, гончарні навчальні заклади, Роменський повіт.
Упродовж останньої чверті ХІХ – початку ХХ століття
найбільш активним у розвитку кустарних промислів було
Полтавське губернське земство.
Переглядаючи в історичній перспективі організаційні
форми шкільної діяльності земства, слід зазначити, що
органи місцевого самоврядування йшли на зустріч вимо-
гам народного життя, а потреба в освіті знаходила відгук
і реагування. Розуміння земством значущості гончарства
як поліфункціонального явища було покликане до життя
суспільними вимогами.
Розвиток місцевої обробної промисловості складав одну
з основних турбот Полтавського губернського земства і
знаходився у прямій залежності від рівня технічних на-
виків промислової частини населення. Розповсюдження
знань такого роду стало головною метою земських захо-
|