Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства з відкриття земських гончарних навчальних закладів Глинська. Аналізуються етапи вирішення проблем, що постали перед органами земського самоврядування від організаційних питань до донесення населенню новітніх прийомів виготовленн...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181148 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / О.О. Белько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 243-246. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181148 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1811482021-11-04T01:25:52Z Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Белько, О.О. Нова історія Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства з відкриття земських гончарних навчальних закладів Глинська. Аналізуються етапи вирішення проблем, що постали перед органами земського самоврядування від організаційних питань до донесення населенню новітніх прийомів виготовлення продукції. Наводяться приклади вирішення кадрових питань, які поставали на часі, і як Полтавське губернське земство реалізовувало свої задуми з оснащення майстерень та матеріально-технічної бази закладів. Подаються відомості про очікування і ставлення місцевого населення до земських гончарних навчальних закладів, з питань технології виготовлення і оздоблення глиняних виробів. The article gives the stages of development and formation of the Hlyns'k local pottery educational institutions, it shows what problems the Zemstvo self-government bodies faced and how, at each stage, they were solved. 2020 Article Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / О.О. Белько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 243-246. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181148 377:738](477.52)«189/190» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Белько, О.О. Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губернського земства з відкриття земських гончарних навчальних закладів Глинська. Аналізуються етапи вирішення проблем, що постали перед органами земського самоврядування від організаційних
питань до донесення населенню новітніх прийомів виготовлення
продукції. Наводяться приклади вирішення кадрових питань, які
поставали на часі, і як Полтавське губернське земство реалізовувало свої задуми з оснащення майстерень та матеріально-технічної бази закладів. Подаються відомості про очікування і ставлення місцевого населення до земських гончарних навчальних закладів,
з питань технології виготовлення і оздоблення глиняних виробів. |
| format |
Article |
| author |
Белько, О.О. |
| author_facet |
Белько, О.О. |
| author_sort |
Белько, О.О. |
| title |
Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_short |
Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full |
Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) |
| title_sort |
підготовка фахівців гончарного виробництва на полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів глинська (кінець хіх – початок хх ст.) |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181148 |
| citation_txt |
Підготовка фахівців гончарного виробництва на Полтавщині в земський період (на прикладах навчальних закладів Глинська (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / О.О. Белько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 243-246. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT belʹkooo pídgotovkafahívcívgončarnogovirobnictvanapoltavŝinívzemsʹkijperíodnaprikladahnavčalʹnihzakladívglinsʹkakínecʹhíhpočatokhhst |
| first_indexed |
2025-07-15T21:45:25Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:45:25Z |
| _version_ |
1837750997238153216 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
243
Shchodennyk. Lystuvannia [Vasylenko M.P. Selected Works: in 3 vols.
Vol. 3. Recollections. Diary. Letters]. Kyiv: Vydavnytstvo «Yurydychna
dumka». [in Ukrainian].
13. Kopeychikov, N. (1864). Geograficheskie ocherki Harkovskoy
gubernii, sostavennyie N. Kopeychikovyim [Geographical Essays of
Kharkov County, written by N. Kopeychikov]. Novocherkask: Tipografiya
Voyska Donskogo. [in Russian].
14. Frolova, T. (2014). Biblioteka – mudrist knyh i shchedrist sertsia
[The library is the wisdom of books and the generosity of the heart].
Bibliotechna planeta, 4, p. 32. [in Ukrainian].
15. Berezhnyi, S.V. (1996). Z rozvytku narodnoi osvity v Putyvlskomu
poviti Kurskoi hubernii v kintsi ХIХ st. [From the development of
public education in Putivl county of Kursk province at the end of the
ХIХ cent.]. Abstracts of Papers ’96: Tretia Sumska naukova istoryko-
kraieznavcha konferentsiia. (p. 107). Sumy. [In Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 06.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
дів, спрямованих на покращення місцевого виробництва.
Розвиток навчальних закладів у губернії у останні три-чо-
тири роки ХІХ ст. свідчив про розміри існуючої потреби
у ремісничих знаннях, задовольнити котру прагнули як
губернське, так і повітові земства. З 34-х губерній Росій-
ської імперії Полтавське губернське земство упродовж
1899–1908 рр. займало І місце з розвитку мережі спеціа-
лізованих навчальних закладів [16, с. 182].
Поширення освітньої діяльності викликало потребу
у систематизації та об’єднанні окремих її частин. Най-
більше було зроблено у професійній освіті [18, c. 218].
На державному рівні все частіше зверталася увага на
шкільництво як форму передачі сучасних знань у се-
редовище гончарів [2, c. 208].
Предметом дослідження є організаційні заходи Пол-
тавського губернського земства щодо діяльності гончар-
них навчальних закладів Глинська Роменського повіту.
1900 року Глинська гончарна навчальна майстерня Ро-
менського повіту розпочала свою роботу [3, c. 54] з ме-
тою «розширення і покращення гончарного промислу;
поліпшення якості виробів, що було в прямій залежності
від правильного застосування різноманітних сортів міс-
цевих глин; удосконалення складу полив та фарб; впро-
вадження в місцеве виробництво нових видів гончарної
продукції, виготовлення якої мало б перспективи на роз-
виток, не виходячи за межі кустарного промислу» [17, c. 57].
У школі навчалося 7 учнів. Із року в рік число їх зміню-
валося. Повітовою управою у 1907 році контингент учнів
було збільшено до 30 осіб. Це свідчило про рівень довіри
до майстерні з боку кустарів і перспективи її впливу на
промисел. На початку діяльності майстерні право першо-
сті навчання надавалося дітям місцевих гончарів, зем-
ство їх підтримувало призначенням щомісячних стипен-
дій від 2 до 3 руб. Поступово, в межах терміну навчання,
їх розмір збільшувався до 6 руб. [10, с. 122]. На посаду ке-
рівника-майстра земської гончарної майстерні було за-
прошено В. Маркіна, який доти працював у Опішненській
зразковій гончарній навчальній майстерні Полтавсько-
го губернського земства. Хоча він і добре знав гончарну
справу, але через відсутність організаторських здібнос-
тей невдовзі його було звільнено.
Для поліпшення організації практичної роботи земство
запросило спеціаліста з випалювання, розробки полив
та емалей (фахову підготовку здобув у керамічній школі
в Бунцлау, мав практичний досвід гончарного виробни-
цтва). Уже найближчим часом на виставках можна було
побачити чудові вироби, виготовлені учнями [13, c. 36].
Здавалося, Глинській гончарній навчальній майстерні
вдалося налагодити навчально-виробничий процес, але
невдовзі новопризначений завідувач за сімейними об-
ставинами залишив місце роботи [12, с. 79].
Виконуючим обов’язки завідувача майстернею Ромен-
ська повітова управа призначила П. Забєло, в минулому
майстра Мальцевських заводів. Йому були знайомі рецепти
полив, підібрані до місцевих глин інструктором-керамістом
j
УДК: 377:738](477.52)«189/190»
О.О. Белько
ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ГОНЧАРНОГО
ВИРОБНИЦТВА НА ПОЛТАВЩИНІ
В ЗЕМСЬКИЙ ПЕРІОД (НА ПРИКЛАДАХ
НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ГЛИНСЬКА
(КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)
Стаття присвячена реалізації заходів Полтавського губерн-
ського земства з відкриття земських гончарних навчальних закла-
дів Глинська. Аналізуються етапи вирішення проблем, що поста-
ли перед органами земського самоврядування від організаційних
питань до донесення населенню новітніх прийомів виготовлення
продукції. Наводяться приклади вирішення кадрових питань, які
поставали на часі, і як Полтавське губернське земство реалізову-
вало свої задуми з оснащення майстерень та матеріально-техніч-
ної бази закладів. Подаються відомості про очікування і ставлен-
ня місцевого населення до земських гончарних навчальних закладів,
з питань технології виготовлення і оздоблення глиняних виробів.
Ключові слова: Полтавське губернське земство, губернська
управа, гончарні навчальні заклади, Роменський повіт.
Упродовж останньої чверті ХІХ – початку ХХ століття
найбільш активним у розвитку кустарних промислів було
Полтавське губернське земство.
Переглядаючи в історичній перспективі організаційні
форми шкільної діяльності земства, слід зазначити, що
органи місцевого самоврядування йшли на зустріч вимо-
гам народного життя, а потреба в освіті знаходила відгук
і реагування. Розуміння земством значущості гончарства
як поліфункціонального явища було покликане до життя
суспільними вимогами.
Розвиток місцевої обробної промисловості складав одну
з основних турбот Полтавського губернського земства і
знаходився у прямій залежності від рівня технічних на-
виків промислової частини населення. Розповсюдження
знань такого роду стало головною метою земських захо-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
244
Міністерства землеробства Є. Більфельдом [6, с. 229]. З 1904
року навчальний процес Глинської гончарної майстерні
очолив А.А. Реріх, котрий тривалий час практикував ви-
готовлення полив і ангобів у лабораторії Петербурзького
технологічного інституту [7, с. 7]. Його помічниками ста-
ли викладачі виготовлення посуду П. Забєло й П. Добро-
різ, який закінчив Миргородську художньо-промислову
школу імені Миколи Гоголя і навчав мальовці й виготов-
ленню форм [10, с. 124–125].
На початку навчання було зосереджено увагу на осво-
єнні традиційних етапів гончарювання: виготовленні по-
суду на гончарному крузі, відливанні з гіпсових форм, ліп-
ленні, малюванні й самостійному випалюванні [8, c. 329].
Починаючи з виготовлення найпростіших форм (миски,
горщики), шкільне виробництво поступово вдосконалю-
вало технологічний рівень. Позитивом було те, що в орна-
ментуванні використовували місцеві мотиви. У процесі
навчання було сформовано певний доробок учнівських
гончарних виробів (70 різновидів) [12, с. 79].
З 1906 року художником-керамістом і заступником
завідувача майстерні працював відомий фахівець, ви-
пускник Коломийської гончарної школи Осип Білоскур-
ський [19, c. 62]. Упроваджуючи на Полтавщині техніку
ритування побіленого посуду, він вивчав місцеві тради-
ції, реалізуючи знання на практиці. З мистецтвом орна-
менту й народною гончарною пластикою учнів знайомив
викладач А.Л. Андрущенко [8, с. 329].
Художні засади були зорієнтовані на традиції місце-
вого гончарства, хоча й не вдалося уникнути робіт еклек-
тичних, недовершених, що було властивим для мистець-
ких закладів земського періоду.
Досягнення певної стабільності в організації навчан-
ня дало поштовх до її реформування.
1908 року Глинську гончарну навчальну майстерню Ро-
менського повіту було реорганізовано у Глинську школу
інструкторів гончарного виробництва Міністерства зем-
леробства та землевпорядкування з трирічним курсом
навчання [8, c. 329], що було викликано потребою часу й
стало початком вирішення кадрової проблеми в губернії.
Метою роботи Глинської школи інструкторів гончарного
виробництва стала «підготовка інструкторів для кустарів
гончарного промислу й поліпшення місцевого кустарного
виробництва» [4, c. 220]. З погляду художнього виховання
найбільш ефективним періодом для школи стали 1908–
1913 роки. Питаннями організації шкільної діяльності
і навчальним процесом керували Опікунська і Педаго-
гічна ради. Згідно з навчальними програмами, складе-
ними завідувачем А.Ф. Гофманом і інженером-техніком
Міністерства землеробства та державного майна, про-
фесором кераміки Санкт-Петербурзького технологічно-
го інституту О.М. Соколовим, проводилися лабораторні
дослідження, експерименти, пов’язані із виготовленням
полив’яного посуду з місцевих глин. У хімічній лабора-
торії школи, обладнаній на той час новітніми прилада-
ми і забезпеченій необхідними реактивами, проводили
досліди, кінцевою метою яких було отримання водостій-
кого черепка й поливи з подальшим виготовленням різ-
них глиняних виробів [11, с. 148].
Гончарні вироби учнів експонувалися на Всеросійській
кустарно-промисловій виставці 1902 року у Санкт-Пе-
тербурзі; 1904 року на сільськогосподарській та кустар-
ній виставці у м. Глухові Чернігівської губернії були на-
городжені медаллю Міністерства фінансів; у 1906, 1907,
1908, 1912 роках виставлялися на губернських сільсько-
господарських та кустарних виставках у Ромнах, на Дру-
гій кустарній виставці у м. Києві 1909 року та у 1913 році
на Всеросійській кустарно-промисловій у м. Санкт-Пе-
тербурзі [3, с. 54]. Досягнення багато в чому залежали від
підтримки земства – фінансової, організаційної. Як за-
значав професор кераміки О.М. Соколов, «до честі Ромен-
ського земства потрібно зауважити, що воно надає кош-
ти на майстерню» [1, арк. 18].
Фінансувався заклад із бюджетів трьох рівнів: повіто-
вого, губернського та Міністерства землеробства. Одно-
разове асигнування губернської управи на технічне об-
ладнання склало 2500 руб. Щорічне утримання майстрів
гончарної справи (дольова участь) у середньому становило
650 руб. [14, с. 395]. Від уряду Роменське повітове земство
отримувало допомогу в сумі 600 руб. щорічно [15, с. 3].
Глинська школа інструкторів гончарного виробництва
позитивно впливала на розвиток місцевого гончарного
промислу. Глинські майстри безкоштовно користувалися
послугами викладачів майстерні й устаткуванням (шабло-
нами, формами). Вони також купували в майстерні скла-
дові полив за доступними цінами [12, с. 122].
Для гончарів-практикантів школа стала центром удо-
сконалення гончарної майстерності [12, с. 223]. 1910 року
Опікунська рада надіслала лист Роменській земській упра-
ві, в якому йшлося, що запровадження системи відвіду-
вання школи практикантами дає позитивні результати.
Для місцевих гончарів школа стала єдиною можливістю
вдосконалювати гончарну майстерність [5, с. 223].
У 1918 р. школа інструкторів гончарного виробни-
цтва була в черговий раз реорганізована, цього разу в
художньо-керамічну школу. Відповідно до резолюції
Глинської міської ради робітничих і селянських депу-
татів від 5 вересня 1920 р. діяльність інструкторської
гончарної школи упродовж останніх п’яти років оці-
нено позитивно. Зазначено, що школа користувала-
ся значною популярністю не лише у власній країні, а
й за її межами, завдяки самовідданій праці педагогіч-
ного колективу, очолюваного А. Гофманом [10, с. 130].
Належне технічне оснащення закладу, зокрема наяв-
ність 3-х горнів, проведення хімічних дослідів у шкіль-
ній лабораторії, вишукування шляхів поліпшення якості
гончарного виробництва – це ті складові, що вплива-
ли на формування фахівця-інструктора, методиста, ху-
дожника, лаборанта, які могли надавати належну тео-
ретичну й практичну допомогу, що вкрай потрібна була
гончарям осередків Полтавської губернії [9, арк. 72].
ISSN 2218-4805
245
Глинська школа інструкторів гончарного виробництва
сприяла розвиткові місцевого гончарства, яке вимагало
досконалого знання умов та особливостей цього району.
Вона також виконала історичну місію щодо поліпшення
технологічного й художнього рівнів гончарного промис-
лу на Полтавщині. Про рівень навчальної роботи в школі
засвідчують відзнаки, грамоти.
Відкриття гончарних навчальних закладів Глинська
було закономірним явищем, зумовленим державною по-
літикою підтримки кустарних промислів. Діяльність Пол-
тавського губернського земства з розвитку шкільництва
була найефективнішою з-поміж інших земств. Його досвід
роботи в збереженні локальних особливостей гончарства,
розвитку національних традицій, інтеграції у міжнарод-
ний культурний простір вивчався і продовжує вивчатися
на державному рівні.
ДЖЕРЕЛА
1. В отдел сельской экономии и сельскохозяйственной статис-
тики Министерства земледелия и государственных имуществ.
Кустарного техника А. М. Соколова отчет. Державний музей-запо-
відник українського гончарства в Опішному, Національний архів
Українського Гончарства, ф. 8, оп. 2, од. зб. 3. 40 арк.
2. Голицын Ф.С. Кустарное дело в России. Исторический ход
развития кустарного дела в России. Деятельность правительства,
земств и частных лиц / Ф.С. Голицын. – СПб : Типография В.Ф. Ки-
ршбаума, 1904. Том 1. Часть 1. 260 с.
3. Жук В.Н. Наш рідний край (з історії освіти Полтавщини в до-
революційний період) / Жук В.Н. [та ін.]. Полтава : Друкарня ви-
давництва «Полтава», 1991. Вип. 12. 87 с
4. Журналы и доклады 44-го очередного Роменского Уездно-
го Земского Собрания 1908 года. Ромны : Типография бр. Дель-
берг, 1909. 464 с.
5. Журналы и доклады 47-го Роменского Уездного Земско-
го Собрания 1911 года. Ромны : Типография Р.Г. Дельберг, 1912.
326 с., 116 с.
6. Журналы и доклады ХХХIХ очередного Роменского уезд-
ного Земского Собрания. Ромны : Типография бр. Э. и Н. Дель-
берг, 1904. 244 с. 76 с.
7. Исследования сырых гончарных материалов. Иллюстриро-
ванный ежегодник Торгово-промышленный мир России. Петро-
град : «Т-во Худож. Печати», 1916. Отдел IV. Часть IV. 20 с.
8. Лащук Ю. Керамічний осередок у Глинську. Українське го-
нчарство: національний культурологічний щорічник. За роки
1996-1999. Опішне : Українське народознавство, 1999. Кн. 4. 656 с.
9. О пособии Киевской губернской земской управе на разви-
тие кустарного производства. Центральний державний історич-
ний архів у Львові, ф. 395, оп. 1., од. зб. 2724, арк. 72.
10. Овчаренко Л. Гончарні школи містечка Глинськ Роменсько-
го повіту Полтавської губернії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). Укра-
їнський керамологічний журнал. 2004. № 1. С. 119–132.
11. Отчет Полтавской губернской земской управы за 1910 год.
Полтава : Типо-литография И.Д. Фришберг, 1911. Вып. 1. 237 с., 194 с.
12. Отчет Роменской уездной управы за 1903 год. Ромны : Ти-
пография Э. и Н. Дельберг, 1904. 230 с.
13. Полтавское губернское земское собрание ХХХІХ очередно-
го созыва (30 ноября – 10 декабря 1903 года). Полтава : Типо-Ли-
тография Л. Фришберга, 1904. 655 с.
14. Полтавское губернское земское собрание ХХХVІІ оче-
редного созыва (Стенографический отчет). (29 ноября – 10 де-
кабря 1901 года). Полтава : Типо-Литография торгового дома
«Л. Фришберг», 1903. 538 с.
15. Полтавскому губернскому земскому собранию XL очеред-
ного созыва Ревизионной комиссии Доклад 1904 года. Полтава :
Типо-Литография Л. Фришберга, 1904. 45 с.
16. Пошивайло О.М. Етнографія українського гончарства: Лі-
вобережна Україна. Київ : Молодь, 1993. 408 с.
17. Соколов А.Н. Гончарные кустарные учебные заведения
(Отчет 1900–1901 гг.). Отчеты и исследования по кустарной про-
мышленности в России. СПб. : Типография В. Киршбаума, 1903.
Т. VII. С. 51–68.
18. Черговому Полтавському Губернському земському Зібран-
ню Губернської земської управи Доклади 1917 р. Полтава : Елек-
трич. дркукарня Л. Фрішберга, 1918. Вип. І. 274 с.
19. Школьна О. До питання термінології пічної кераміки:
еволюція вогнищ, печей, камінів, кахляних «кухонь», плит.
Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. 2009.
Вип. 1, 2. С. 60–70.
Belko O.O. Training of pottery specialists in the Poltava re-
gion during the zemstvo period (using the examples of edu-
cational institutions of Hlyns'k (late XIX – early XX century)
During the last quarter of the 19th – beginning of the 20th centuries,
the Poltava Provincial Zemstvo was the most active in the development
of handicrafts.
The development of local manufacturing industry was one of the
main concerns of the Poltava provincial zemstvo, and it was directly
dependent on the level of technical skills of the industrial part of the
population. The dissemination of knowledge of this kind has become
the main goal of zemstvo events aimed at improving local production.
The article gives the stages of development and formation of the
Hlyns'k local pottery educational institutions, it shows what problems
the Zemstvo self-government bodies faced and how, at each stage, they
were solved.
In 1900, the Hlyns'k pottery training workshop of Romny District
began its work. The goal of the pottery workshop was to expand and
improve pottery, improve product quality, which was directly dependent
on the proper use of various varieties of local clays, improve the
composition of glaze and paints, introduce new types of pottery products
into local production, the manufacture of which should have prospects
for development, without going beyond handicraft boundaries.
At the initial stage, training was focused on mastering the traditional
methods of pottery: making dishes on the potter’s wheel, casting from
plaster molds, sculpting, drawing and self-firing. Starting with the
production of simple forms (bowls, pots), school production gradually
improved the technological level. The positive thing was that local motifs
were used in the ornamentation.
In 1908, the Hlyns'k pottery training workshop of Romny District was
reorganized into the Hlyns'k school of pottery trainers of the Ministry
of Agriculture and Land Management with a three-year training course,
which was the need of the time and was the beginning of solving the
manpower problem in the province.
In 1918, the school of pottery trainers was once again reorganized,
this time into an art and ceramic school.
The opening of the Hlyns'k pottery educational institutions was a
natural phenomenon, due to the state policy of supporting handicrafts.
The activity of the Poltava provincial local council (Zemstvo) on the
development of schools was the most effective among other Zemstvos.
Key words: the Poltava provincial local council (zemstvo), provincial
government, pottery educational institutions, Romny district.
REFERENCES
1. Natsionalnyi arkhiv Ukrainskoho Honcharstva, f. 8, op. 2, od. zb. 3.
2. Goliczy`n, F.S. (1904). Kustarnoe delo v Rossii. Istoricheskij khod
razvitiya kustarnogo dela v Rossii. Deyatel`nost` pravitel`stva, zemstv
i chastnykh licz. (Tom 1). (Part 1). [Handicraft business in Russia. The
historical course of the development of handicraft in Russia. Activities
of the government, zemstvos and individuals]. Vol. 1. Saint Petersburg:
Publisher V. F. Kirshbauma. [in Russian].
3. Zhuk, V.N. (1991). Nash ridnyi krai (z istorii osvity Poltavshchyny
v dorevoliutsiinyi period). [Our native land (from the history of education
of Poltava in the pre-revolutionary period)]. Issue. 12. Poltava: Publisher
vydavnytstva «Poltava». [in Ukrainian].
4. Zhurnaly i doklady 44-go ocherednogo Romenskogo Uezdnogo
Zemskogo Sobraniya 1908 goda. (1909). [Magazines and reports of the 44th
regular Romny Country Zemstvo Assembly of 1908]. Romny: Publisher
br. Del`berg. [in Russian].
5. Zhurnaly` i doklady` 47-go Romenskogo Uezdnogo Zemskogo Sobraniya
1911 goda. (1912). [Magazines and reports of the 47th Romny County
Zemstvo Assembly 1911]. Romny: Publisher R.G Del`berg. [in Russian].
6. Zhurnaly i doklady ХХХIХ ocherednogo Romenskogo uezdnogo
Zemskogo Sobraniya. (1904). [Magazines and reports of the 39th next
Romny Country Zemstvo Assembly]. Romny`: Publisher R.G. Del`berg.
[in Russian].
7. Issledovaniya syrykh goncharnykh materialov. Illyustrirovannyj
ezhegodnik Torgovo-promyshlennyj mir Rossii. (1916). (Otdel IV. Chast`
IV). [Research on raw pottery materials. Illustrated Yearbook Russian
Commercial and Industrial World.]. (Division IV. Part IV). Petrograd:
«T-vo Khudozh. Pechati». [in Russian].
8. Lashchuk, Y. (1999). Keramichnyi oseredok u Hlynsku. [Ceramic
cell in Hlyns'k]. Ukrainske honcharstvo: natsionalnyi kulturolohichnyi
shchorichnyk. Za roky 1996–1999. [Ukrainian pottery: national cultured
yearbook. 1996–1999.], (4). Opishne: Ukrainske narodoznavstvo.
[in Ukrainian].
9. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv u Lvovi, f. 395, op. 1,
od. zb. 2724. [in Ukrainian].
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
246
10. Ovcharenko, L. (2004). Honcharni shkoly mistechka Hlyns'k
Romenskoho povitu Poltavskoi hubernii (kinets ХІХ – pochatok ХХ
st.). [Pottery schools of the town of Glins’k of Romensky region of
the Poltava governorate (ending of the nineteenth – beginning of
the twentieth century). Ukrainskyi keramolohichnyi zhurnal – Ukrainian
ceramic journal, 1, рр. 119–132. [in Ukrainian].
11. Otchet Poltavskoj gubernskoj zemskoj upravy` za 1910 god.
(1911). [Report of the Poltava Provincial Zemstvo Council for 1910.].
Issue. 1. Poltava: Publisher I.D. Frishberg. [in Ukrainian].
12. Otchet Romenskoj uezdnoj upravy za 1903 god. (1904). [Report
of the Romensky district council for 1903]. Romny: Publisher E`. i
N. Del`berg. [in Ukrainian].
13. Poltavskoe gubernskoe zemskoe sobranie ХХХІХ ocherednogo
sozyva (30 noyabrya – 10 dekabrya 1903 goda). (1904). [Poltava
Provincial Zemstvo Assembly of the XXXXІX regular convocation
(November 30-December 10, 1903)]. Poltava: Publisher L. Frishberga.
[in Ukrainian].
14. Poltavskoe gubernskoe zemskoe sobranie ХХХVІІ ocherednogo sozyva
(Stenograficheskij otchet). (29 noyabrya - 10 dekabrya 1901 goda). (1903).
[Poltava Provincial Zemstvo Assembly of the XXXVII regular convocation
(Verbatim report). (November 29 - December 10, 1901)]. Poltava: Publisher
torgovogo doma «L. Frishberg». [in Ukrainian].
15. Poltavskomu gubernskomu zemskomu sobraniyu XL ocherednogo
sozy`va Revizionnoj komissii Doklad 1904 goda. (1904). [Poltava Provincial
Zemstvo Assembly XL of the next convocation of the Revision Commission
Report 1904]. Poltava: Publisher L. Frishberg. [in Ukrainian].
16. Poshyvailo, O.M. (1993). Etnohrafiia ukrainskoho honcharstva:
Livoberezhna Ukraina. [Ethnography of Ukrainian Pottery: Liberation of
Ukraine]. Kyiv: Molod. [in Ukrainian].
17. Sokolov, A.N. (1903). Goncharnye kustarnye uchebnye
zavedeniya (Otchet 1900–1901 gg.) [Pottery artisanal educational
institutions (Report 1900–1901)]. Otchety i issledovaniya po kustarnoj
promyshlennosti v Rossii, vol. VII, pp. 51–68. Sankt Peterburg: Publisher
V. Kirshbauma. [in Russian].
18. Cherhovomu Poltavskomu Hubernskomu zemskomu Zibranniu
Hubernskoi zemskoi upravy Doklady 1917 r. (1918). [Chergovoy of Poltava
Provincial Zemstvo Zibrannya of Provincial Zemstvo Administration
Report 1917 p.]. Issue. 1. Poltava: Elektrych. Publisher L. Frishberha.
[in Ukrainian].
19. Shkolna, O. (2009). Do pytannia terminolohii pichnoi keramiky:
evoliutsiia vohnyshch, pechei, kaminiv, kakhlianykh „kukhon”, plyt.
[Prior to the catering of ceramic ceramics: evolucy of furnishings,
stoves, stones, kahlyanyh “kitchens”, stoves. Traditions and innovations
in higher education in architecture and art]. Tradytsii ta novatsii u
vyshchii arkhitekturno-khudozhnii osviti. – Traditions and innovations in
architectural and architectural decoration, 1, 2, рр. 60–70. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 11.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 94(477.51)«19»:35.078:314.151.3:61
М.А. Якименко
О.М. Краснікова
УЧАСТЬ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ЗЕМСТВА
У ДІЯЛЬНОСТІ «ОБЛАСНОЇ ЗЕМСЬКОЇ ПЕРЕ-
СЕЛЕНСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ» (1908–1918 рр.)
У статті проаналізована участь Чернігівського земства у ді-
яльності «Обласної земської переселенської організації», яка була
створена у роки столипінської аграрної реформи для сприяння
українським селянам у їх прагненні переселитися на казенні зем-
лі Азіатської Росії з метою забезпечення кращих умов господа-
рювання на землях, виділених центральними органами влади для
безземельних і малоземельних селян центрально-чорноземних гу-
берній, які брали активну участь в аграрних заворушеннях під час
революції 1905–1907 років. Створена в умовах активізації аграр-
них перетворень, запланованих урядом Петра Столипіна, земська
організація ставила перед собою мету надати всебічну допомогу
у розв’язанні аграрного питання в Російській імперії. Отже, Об-
ласна земська переселенська організація брала участь у заходах
Головного управління землеробства і землевпорядкування на усіх
етапах переселення селян, починаючи від формування переселен-
ських контингентів і закінчуючи їх облаштуванням на нових міс-
цях. У дослідженні використано низку архівних джерел, які впер-
ше включені до наукового обігу.
Ключові слова: Російська імперія, Україна, Чернігівське зем-
ство, міграції, обласна земська організація.
Трудова міграція у сучасному світі є важливим чинни-
ком соціально-економічних проблем як регіонів, звідки
йдуть у пошуках кращої долі малозабезпечені мешканці
краю, так і тих держав, які є обʼєктом міграційних про-
цесів. Звідси стає зрозумілим зростання інтересу дослід-
ників до того досвіду міграції населення, який мав місце
у вітчизняній історії на рубежі XIX–XX ст., коли пересе-
ленський рух охоплював мільйони людей.
В існуючій літературі міграційні процеси на тери-
торії Російської імперії висвітлені досить ґрунтовно,
хоча окремі сюжети з даної проблематики ще потре-
бують певної уваги своїх дослідників. Громадськості
мало що відомо, наприклад, про діяльність «Обласної
земської переселенської організації».
Метою даного повідомлення є зʼясування участі Черні-
гівського земства у діяльності згаданої організації у той
історичний відрізок часу, коли міграційні процеси на те-
риторії України сягнули свого апогею.
Причиною масових міграцій українців загалом і черні-
гівського селянства зокрема був комплекс соціально-еко-
номічних і політичних факторів, які, врешті-решт, і зму-
сили десятки тисяч селянських родин на початку XX ст.
покинути рідну домівку, щоб у Поволжі, Сибіру, на Дале-
кому Сході чи Середній Азії знайти омріяну площу сіль-
ськогосподарських угідь, яка б могла забезпечити їх про-
дуктами харчування та вкрай необхідними фінансовими
ресурсами. Відомий фахівець аграрного питання з сі-
верського краю Михайло Рклицький, який тривалий час
працював економістом Полтавського губернського зем-
ства, в одній із своїх праць вказував на такі фактори ма-
сових міграцій, як незадовільне економічне становище
основної маси селянства та наявність у полтавському і
j
|