Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення
На основі архівних джерел вводяться до наукового обігу дані щодо перебігу подій на теренах Кролевеччини у період Української Держави 1918 р. Проаналізувавши документи, пов’язані з діяльністю повітового коменданта та начальника господарчої частини Кролевця, автор розширює локально-регіональний век...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181153 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення / О.В. Пластун // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 265-269. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181153 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1811532021-11-04T01:25:38Z Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення Пластун, О.В. Нова історія На основі архівних джерел вводяться до наукового обігу дані щодо перебігу подій на теренах Кролевеччини у період Української Держави 1918 р. Проаналізувавши документи, пов’язані з діяльністю повітового коменданта та начальника господарчої частини Кролевця, автор розширює локально-регіональний вектор дослідницьких робіт, присвячених Гетьманату Скоропадського – Української Держави 1918 р. Акцентована увага на наказах повітового коменданта, актах та телеграмах, що охоплюють період з травня до серпня 1918 року. Детального дослідження щодо історії Кролевецького району ча- сів Української Держави у 1918 р. не проводилось. Ця розвідка, що стане першим кроком у написанні всебічної наукової праці, особливо важлива для вивчення історії Сіверщини, оскільки в українській історіографії не існує комплексного дослідження з означеної тематики. The article is based on archival sources. It introduces into historical circulation the data from Krolevechchyna in the period of the Ukrainian State in 1918. Based on the analysis of the documents of this period related to the activity of the county commandant and the head of the economical sphere of Krolevets, the author extends the local vector of research dedicated to the Hetmanate of Skoropadskyi - the Ukrainian State in 1918. This period is important for modern historians in the context of studying Ukrainian realities today. The archival base of the study must open up a certain veil of the past, for it is this state-building during the Ukrainian Revolution of 1917–1921 that is the least studied in terms of local history. The author focuses on the orders of the county commandant, acts and telegrams covering the period from May to August 1918. There is no detailed study of the Krolevets district of the times of the Ukrainian State in 1918, even a hundred years after its collapse. This historical study will be the first step that will later turn into a comprehensive regional history resesrch. This work is especially important for Siverschyna, since the above issues are rather unfinished, from the point of view of Ukrainian historiography on this territory. 2020 Article Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення / О.В. Пластун // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 265-269. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181153 94(477)«1918» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Пластун, О.В. Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення Сіверщина в історії України |
| description |
На основі архівних джерел вводяться до наукового обігу дані
щодо перебігу подій на теренах Кролевеччини у період Української
Держави 1918 р. Проаналізувавши документи, пов’язані з діяльністю повітового коменданта та начальника господарчої частини
Кролевця, автор розширює локально-регіональний вектор дослідницьких робіт, присвячених Гетьманату Скоропадського – Української Держави 1918 р. Акцентована увага на наказах повітового коменданта, актах та телеграмах, що охоплюють період з
травня до серпня 1918 року.
Детального дослідження щодо історії Кролевецького району ча-
сів Української Держави у 1918 р. не проводилось. Ця розвідка, що
стане першим кроком у написанні всебічної наукової праці, особливо важлива для вивчення історії Сіверщини, оскільки в українській історіографії не існує комплексного дослідження з означеної тематики. |
| format |
Article |
| author |
Пластун, О.В. |
| author_facet |
Пластун, О.В. |
| author_sort |
Пластун, О.В. |
| title |
Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення |
| title_short |
Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення |
| title_full |
Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення |
| title_fullStr |
Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення |
| title_full_unstemmed |
Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення |
| title_sort |
архівні документи кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181153 |
| citation_txt |
Архівні документи Кролевецького повіту 1918 р. як джерела з історії українського державотворення / О.В. Пластун // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 265-269. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT plastunov arhívnídokumentikrolevecʹkogopovítu1918râkdžerelazístorííukraínsʹkogoderžavotvorennâ |
| first_indexed |
2025-07-15T21:46:17Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:46:17Z |
| _version_ |
1837751079040712704 |
| fulltext |
ISSN 2218-4805
265
j
life and professional path of the students (H. Illeiko, M. Moskalenko,
S. Kosmovych, I. Sukhorebrнi and others) to the Institute Historical and
Pedagogical Museum in 1966. The documents allow to reconstruct the
composition of the issue students in 1908, biographies of students, who
studied at the institute in the early twentieth century. M.O. Karpov submitted
a manuscript of memoirs about Hlukhiv in the Revolutionary period. The
manuscript has not been preserved in the museum’s holdings for 2020.
Mykhailets A.Ye. is another graduate, who graduated from the Hlukhiv
Teacher’s Institute in 1911. Avksentii Yevstafovych worked for 52 years as
a teacher of chemistry and science in the schools of Novozhybkov (Briansk
region, Russian Federation). He handed over important documents to the
museum’s holdings: informative recollections of the «Ukrainian Circle» by
Yevheii Vyrovyi, detailed recollections of the anti-religious strike of 1908,
the text of a celebratory performance in 1974.
Key words: Hlukhiv Teachers’ Institute, school, teacher, memories,
biography, letter, biographical certificate.
REFERENCES
1. Volnyiy, A. (1978). Serdtse molchat ne mozhet. Dokumentalno-
hudozhestvennaya povest.[ Heart can not be silent. Documentary art story].
Tula: Priokskoe knizhnoe izdatelstvo. [in Russian].
2. Vykochko, L. M. (2001) Kak eto byilo (stranitsyi istorii narodnogo
obrazovaniya v nashem krae) [How it was (pages of the history of public
education in our region)]. Novozyibkov: Izdatelstvo BGPU. [in Russian].
3. Popov, K. (Ed.). (1996). Nad Karoy. Istoriko-kraevedcheskiy i
literaturno-hudozhestvennyiy sbornik kluba kulturnyih initsiativ «Zyibchne»
[Over Kara. Historical and local lore and literary collection of the club of
cultural initiatives «Zybchne»]. (Issue. 1). Novozybkov. [in Russian].
4. Pamyatnaya knizhka Kievskogo uchebnogo okruga na 1909–1910
god. (1909). [The memorial book of the Kiev school district for 1909–1910].
Kiev: Izdanie Tov-va Kushnerov and Ko. [in Russian].
5. Pamyatnaya knizhka Kievskogo uchebnogo okruga na 1912–1913
uchebnyiy god (1913). [The memorial book of the Kiev school district for
the 1912–1913 academic year]. Kiev: Izdanie Tov-va Kushnerov and
Ko. [in Russian].
6. Pamyatnaya knizhka Kievskoy gubernii na 1915 g. s prilozheniem
adres-kalendarya gubernii (1915). [The memorial book of the Kiev province
for 1915 with the application of the address calendar of the province.].
Kiev: Tipografiya gubernskogo pravleniya. [in Russian].
7. Panchenko, Volodymyr (2014). «Moji zvjazky z Ukrajinoju – to
jedyna krovonosna systema...» [«My relationship with Ukraine is one
blood system ...»]. Tyzhdenj UA. Retrieved from https://tyzhden.ua/
History/117361.[in Ukranan].
Стаття надійшла до редакції 23.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 94(477)«1918»
О.В. Пластун
АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ КРОЛЕВЕЦЬКОГО
ПОВІТУ 1918 р. ЯК ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ
УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
На основі архівних джерел вводяться до наукового обігу дані
щодо перебігу подій на теренах Кролевеччини у період Української
Держави 1918 р. Проаналізувавши документи, пов’язані з діяльніс-
тю повітового коменданта та начальника господарчої частини
Кролевця, автор розширює локально-регіональний вектор дослід-
ницьких робіт, присвячених Гетьманату Скоропадського – Укра-
їнської Держави 1918 р. Акцентована увага на наказах повіто-
вого коменданта, актах та телеграмах, що охоплюють період з
травня до серпня 1918 року.
Детального дослідження щодо історії Кролевецького району ча-
сів Української Держави у 1918 р. не проводилось. Ця розвідка, що
стане першим кроком у написанні всебічної наукової праці, осо-
бливо важлива для вивчення історії Сіверщини, оскільки в укра-
їнській історіографії не існує комплексного дослідження з означе-
ної тематики.
Ключові слова: Кролевець, козак, старшина, повітовий ко-
мендант, староста, карбованець, Українська Держава, інтендант.
У радянський історіографії ім’я Павла Скоропадсько-
го та пов’язаний з ним період Української Держави завж-
ди були під забороною або висвітлювалися в негативно-
му ракурсі, оскільки громадяни Радянського Союзу мали
знати «правду» тільки про одну «Велику Жовтневу соці-
алістичну революцію». Щодо дослідження перебігу цих
подій на регіональному рівні, зокрема на Кролевеччині,
місцеві історики описували їх кількома рядками: у квіт-
ні 1918 р. німецькі війська увійшли до м. Кролевця; із ні-
мецькими загарбниками прийшли і націоналістичні бур-
жуазні запроданці-гайдамаки, які відновлювали старі
буржуазно-поміщицькі порядки та допомагали окупан-
там грабувати українських селян.
Дослідження представників української діаспори за
кордоном щодо історії становлення Української Держа-
ви на території сучасних Чернігівської та Сумської облас-
тей (як і українських істориків) донедавна обмежувалися
здебільшого інформацією про «Сірожупанну дивізію». За-
гально відомо, що у серпні 1918 р. до Чернігівської губер-
нії переїхала 1-а Українська стрілецько-козацька дивізія.
Через колір обмундирування солдатів її називали сіро-
жупанною. Дивізію розквартирували у Чернігівській гу-
бернії наступним чином: м. Конотоп (штаб дивізії та 3-й
полк); с. Алтинівка (1-й та гарматний полк); м. Кролевець
(2 полк); м. Короп (4 полк) [13, с. 85]. Казарм для них не
було, оскільки останні були зайняті німецькими частина-
ми, тому вояк розквартировували у домівках місцевих жи-
телів [12, с. 143]. Сірожупанники виконували, крім іншо-
го, функції охорони громадського порядку в Конотопі та
Кролевці [7, с. 20]. На Чернігівщині 1-ша Стрілецько-ко-
зацька (Сіра) дивізія у ніч на 18 листопада вчинила пе-
реворот, у результаті якого офіцерів-гетьманців усунули
з посад, а дивізія перейшла на бік Директорії. Протягом
двох тижнів сірожупанники узяли під контроль Директо-
рії Конотопський, Кролевецький, Сосницький повіти, а та-
кож міста Ніжин, Бахмач, Глухів та Шостку [4, с. 254–255].
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
266
сотні Яків Самусь та Сергій Бігун разом із сотником Не-
ровнею, а 20 травня до Конотопа було відправлено коза-
ка Гната Сереженка [2, арк.1 зв].
Наявні тут і списки козаків, які проходили службу в
Кролевці у 1918 році і 21 травня повернулися з відряджен-
ня: Пилип Куліш, Василь Шаповаленко, Іван Глобенко,
Павло Сенюк, Данило Влащенко, Савка Доценко, Мак-
сим Пильтяй, Степан Гудим, Олександр Масюта, Мико-
ла Ляліцкий, Іван Колісниченко, Грицько Шутка, Слісей
Спащенко [2, арк. 1].
Згадуються також козаки Йовхим Устимець та Гриць-
ко Лістратенко, прийняті на службу 20 травня. 24 травня
до них приєдналися Грицько Яценко, Михайло Рубан,
Митро Хведоренко, Хведор Оболонський, Олександр
Реутський, Михайло Бугаев, Йовхим Лукашенко, Пав-
ло Заїка, Василь Оболонський, Олексій Власенко, Хве-
дір Бугаєв [2, арк. 3 зв].
18 липня 1918 року для вирішення фінансових питань
була сформована комісія на чолі з комендантським оса-
вулом, старшиною Кустовим і членами: старшиною Ле-
оненком, урядовцями Смиком та Чижом, присутнім від
повітового старости капітаном Карпинським. Комісією
розглядалося питання відсторонення від займаної по-
сади начальника господарської частини Сокольника І-го
та відновлення на ній значкового Кострова. При передачі
обов’язків проводилася звірка та відповідність усіх доку-
ментів. Костров вимагав від Сокольника звітність за на-
ступними книгами і записами: 1. Грошовий журнал. 2. Гро-
шова розписна книга. 3. Кладова загальна записка про усі
суми, які знаходяться в управлінні. 4. Інша грошова звіт-
ність, згідно книги справи № 2, за винятком ротної кни-
ги. 5. Матеріальна книга, яка у свою чергу поділяється на
казначейську (обмундирування, спорядження та ін.), квар-
тиромейстерську (провіант, фураж, паливо та світло), за-
відуючого зброєю (вогнепальні припаси, запаси частини
та опис майна), власного майна частини.
За рішенням комісії старшина Сокольник мав на-
дати всю грошову звітність згідно вимог значкового
Кострова [2, арк. 8]. У своє виправдання перший заявив,
що така звітність не велася та не було жодної книги зі
списку тих, які вимагав від нього наступник, бо вести
їх він не мав змоги, оскільки не знав, від кого надхо-
дять кошти і де вони зберігаються. З його слів, виступа-
ючи в ролі «росходчика», він отримував гроші за потре-
би особисто за розписками від повітового коменданта.
Облік усіх сум вівся Сокольником у власному зошиті,
жодного наказу щодо видатків не було.
Комісія ухвалила провести перевірку усіх коштів від-
повідно до наявних сум у грошовій справі та зі свідчень
відповідальних осіб. В ході роботи з’ясувалось наступне:
1) від Кролевецької повітової земської управи прибула по-
зика у розмірі 43000 крб.; 2) від Чернігівського головного
інтендантського управління по асигнуванню надійшло
10000 крб., а потім у такий спосіб було отримано три пла-
тежі на загальну суму 13300 крб.; 3) здано комендантським
Такими на сьогодні є спорадичні виснування діяльності
Української Держави у Кролевецькому повіті.
Навесні 1918 року влада Української Держави виріши-
ла поновити склад керівників на місцях. Д. Дорошенко
згадує це наступним чином: «Українське правительство
настановило вже від себе комісарів, поруч яких постав-
лено було військових губерніальних і повітових комен-
дантів. Про який-небудь строгий вибір людей не могло
бути мови, особливо, що стосувалося того, чи призначе-
ний комісар або інтендант «певний українець» чи ні. Але
вже 14 травня 1918 року комісари були замінені на старост
і у Кролевці спочатку було призначено на цю посаду Іллю
Соломку, а пізніше Олександра Сергієнка» [6, с. 87–89].
У волостях і селах відновлювалися посади волосних
старшин і сільських старост. Вищою військовою владою у
кожній губернії були комендант (отаман) корпусу і губерн-
ський комендант, у кожному повіті – повітовий комен-
дант. На посади старост, комендантів, градоначальників
призначали переважно колишніх царських генералів, чи-
новників, поміщиків, офіцерів. У губерніях, повітах із міс-
цевих поміщиків та земських діячів призначалися старо-
сти, яким належала вся повнота влади на місцях [5, с. 280].
Ця інформація містилася у наказах Кролевецького пові-
тового коменданта Білоусюка, які видавалися протягом
травня–жовтня 1918 року.
17 травня 1918 року до Кролевецького повітового ко-
менданта надійшла телеграма, у якій вимагалося видати
наказ, відповідно до якого вогнепальна чи холодна зброя
не могла бути вилучена у вартових, які охороняли кош-
ти та цінності банків.
У діловодній документації Кролевецького повіту інко-
ли траплялась плутанина. Цікавим у цьому відношенні є
приклад наказу коменданта Білоусюка, в якому він від-
міняє своє попереднє рішення: указує на те, що потрібно
звільнити зі служби не Олександра Хведоренка, а Олек-
сандра Хведосієва [2, арк. 3]. Не виключено, що плутанина
виникла через однакові імена та співзвучні й схожі пріз-
вища (подальше написання прізвищ, взятих з архівних до-
кументів, буде подане мовою оригіналу – Авт.).
У архівних документах, що фіксують відрядження із
Кролевця, знаходимо наступну інформацію: старшина Со-
кольник 2 був відряджений у службових справах до м. Ко-
ропа та в с. Карильське і Нехаївку з 15 травня [2, арк. 1] до
24 травня [2, арк. 3]. Його супроводжували козаки пішої
сотні: Олександр Покровський, Михайло Кокоць, Михайло
Колосовський, Михайло Качковський, Михайло Тимошук
та Митро Бардик [2, арк. 2]. Цікаво, що серед шістьох ко-
заків четверо – тезки, а ініціали Сокольника надруковані
як «2». Друкарська помилка тут малоймовірна, оскільки
у всіх архівних документах він зустрічається як Соколь-
ник 2. Далі мова йшла й про Сокольника І, що дає привід
для роздумів: або у Кролевці одночасно було двоє стар-
шин з цим прізвищем, або існувала інша причина цифро-
вого позначення, але дізнатися про неї поки не вдалося.
15 травня відправилися у відрядження козаки пішої
ISSN 2218-4805
267
осавулом Кустовим при рапортах ч. 36–39 – 41970 крб. За-
гальна сума становила 108270 крб. [2, арк. 8 зв.]. Було ви-
рішено відкрити грошову скриньку та дізнатися, скільки
ж із вище зазначених коштів залишилось. Після підрахун-
ку залишок склав 30660 крб., який за висновками комі-
сії потрібно було передати новому начальнику господар-
ської частини – значковому Кострову. Надалі вимагалося
суворо вести грошову звітність із фіксацією у грошовому
журналі суми, отриманої з грошової скриньки, та вимага-
ти від старшини і комендантського осавула пояснюваль-
них документів про витрачання одержаних ними грошей
на загальну суму 77610 крб. [2, арк. 9].
Привертає увагу заява, у якій уперше серед інших доку-
ментів старшина Сокольник I має ініціали М. І. Він ствер-
джував, що гроші із скриньки були видані комендантським
осавулом Кустовим, як головою комісії, новому началь-
нику господарської частини Кострову; у саму ж скриньку,
принесену в присутності комісії, гроші (30660 крб.) були
покладені та опечатані, а не витягнуті з неї [2, арк. 10].
Акт, який засвідчував отримання комісією від стар-
шини Сокольника та комендантського осавула Кустова
оплачених документів, відразу не був підписаний. На-
ступного дня, тобто 19 липня, комісія мала зібратися
о 10 ранку, але її робота розпочалася тільки о 12 годи-
ні, оскільки, зі слів обвинуваченого, акт, перекладений
українською мовою з російської, не відповідав оригі-
налу. У новому документі мова йшла про те, що грошо-
ва скринька вже була наявна на засіданні, а кошти з неї
вилучені. Сам старшина Сокольник наполягав на тому,
що скриньку принесли під час засідання і гроші звідти
не виймалися, а навпаки вкладалися із «робочого столу
та кишень комендантського осавула» [2, арк. 10]. Також
ним робився акцент на тому, що всі кошти, які надхо-
дили до управління, отримувались комендантом та за-
лишалися у нього. Слід зауважити, що губернський ста-
роста в Українській Державі мав отримувати 12000 крб.
на рік, а його помічник – 9650 крб. [11, с. 129].
Таким чином, старшина стверджував, що різниця за-
лишилася в руках коменданта, який про ці гроші ніко-
му не звітував і ніяких розпоряджень з цього приводу
не надавав. Сокольник також згадав про контрибуцію із
сіл, указавши, що із с. Обтово було вилучено 35500 крб.
Свою вину він не визнавав, стверджуючи, що у комен-
данта був «артільщиком» (завідуючим військовим ар-
тільним господарством) і не мав змоги у такій ситуації
вести касову книгу, лише спеціальний зошит, про який
згадувалося в акті. Звертаючи увагу на книгу обмунди-
рування, він указував на наступне: беручи собі шинелі,
комендант, помічник та комендантський осавул не пові-
домляли про це Сокольника та не складали ніяких спис-
ків. Ключі від цейхауза та печатка знаходилися у комен-
дантського осавула [2, арк. 10 зв].
Старшина акцентував: «А также не проводив по при-
казу ні одного видатку цих грошей; …на це я ожу сказа-
ть, що на певно хто писав цей акт не читав наказів, бо як
би він читав, то найшов би: наказ ч. 17 § 3 виписаний на
видаток кошти до 21/5 – 2729 крб., 96 коп., § 4 Шевченку
роз’їдних – 160 крб., § 5 кошти козакам – 1138 крб., ч. 21, § 1
кошти охороняющим майно у м. Короп – 1065 крб., § 5 кош-
ти козакам – 2648 крб., § 6 кошти Старшинам 2253 крб.,
25 коп., крім того виведено на видаток по авансовим ра-
хункам ч. 910, – 13 крб. 40 коп., ч. 911, – 368 крб. 60 коп.,
ч. 912, – 890 крб., ч. 913 – 25 крб. 25 коп., ч. 914 – 263 крб.
40 коп., ч. 915 – 1483 крб. 42 коп. і ч. 916 – 531 крб. 92 коп.,
по яким наказам сей мент не припомню, крім цього ще
есть виписані видатки по різним наказам» [2, арк. 11].
12 липня за розпорядженням коменданта Білоусю-
ка були опечатані всі справи. Три скриньки зі столу Со-
кольника вийняли та опечатали без попередження ко-
лишнього власника та у відсутності старшини. 13 липня
останній повідомив повітового старосту про цей випа-
док, адже у скриньках залишалися оплачені грошові до-
кументи, серед яких були розписки козаків Ларіона Га-
євого, Йохима Овдієнка, Платона Неровні та Носка на
суму приблизно 400 крб.; рахунок Зайцевої за канце-
лярські товари на суму близько 50 крб.; рахунки та роз-
рахунок поховання чотирьох козаків на суму 1253 крб.
45 коп.; розписка столярів за виготовлення трун, огоро-
жі та хреста на 225 крб. [2, арк. 11].
Для того, щоб краще розібратися у цій ситуації, по-
трібно дослідити дві сторони конфлікту, і в цьому до-
помагає рапорт Кролевецького повітового комендан-
та Білоусюка отамана 5-го пішого корпусу від 24 серпня
1918 року. У ньому читаємо, що 26 червня старшина Со-
кольник був відряджений до Чернігова, щоб отримати
кошти (10000 крб.) від губерніального інтенданта на ви-
датки управління. Після повернення він не застав комен-
данта у Кролевці, оскільки останній був у відрядженні у
зв’язку з розшуком вбивць козаків. По поверненню Бі-
лоусюк звернувся до Сокольника показати гроші, приве-
зені з Чернігова, на що останній заявив, що деяка сума з
цих коштів була витрачена на видатки управління, а ча-
стина – на поховання козаків. Надати відповідні підтвер-
джувальні документи старшина відмовився. Після звіль-
нення у зв’язку з недбалим відношенням до служби та
створення комісії з передачі справ новому начальнику
господарчої частини, Сокольник заявив, що отримані від
губерніального інтенданта 10000 крб. були здані без роз-
писки Білоусюку . Той стверджував, що їх він не отриму-
вав, але видав гроші на поховання козаків. Останнім до-
кументом був наказ коменданта від 24 серпня 1918 року,
у якому він доручив старшині Трухану допитати Соколь-
ника у цій справі [2, арк. 12 зв.].
10 грудня 1918 року було видано розпорядження кро-
левецького повітового коменданта щодо українізації дер-
жавних і громадських вивісок та інших різнохарактерних
написів у Кролевці [9, с. 43]. Підпис розібрати не вдалося,
але можна стверджувати, що він не належав Білоусюку.
У Кролевецькому повіті від 21 грудня 1918 р. повітовим
комісаром Плаксіним було зроблено оголошення, в якому
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
268
йшлося, що адміністративна влада у повіті переходить від
старости до комісара [5, с. 280], оскільки посада старости
ліквідовується у зв’язку з листопадовими подіями (пов-
стання проти П. Скоропадського). Також повідомлялося,
що Державна Варта [11, с. 128] припиняла своє існування
– замість неї вводилася міліція, у завдання якої входила
охорона правопорядку [8, с. 91]. Відтак влада у повіті ос-
таточно перейшла до рук УНР Директорії.
Прізвище Сокольник зустрічається в с. Спаське Кро-
левецького району. Тут проживав козак Іван Микитович
Сокольник [15, с. 67], у якого 18 січня 1892 року народив-
ся син Афанасій [1, арк. 79]. Удалося встановити, що це –
Опанас Іванович Сокольник, який у 1918 році був ад’ютан-
том українізованого 35-го піхотного Брянського полку,
потім перейменованого на 23-й піший Черкаський полк
армії Української Держави [14, с. 417]. Останнє військове
звання О.І. Скольника – підполковник армії УНР. Оскіль-
ки це прізвище не досить поширене і в обох випадках у
ініціалах присутня літера «І», має право на життя припу-
щення, що двоє Сокольників, про яких йшла мова в доку-
ментах, могли бути родичами.
Завдяки вивченню документальних джерел знайде-
но інформацію про ще одного підполковника армії УНР
із Кролевеччини – Радченка Григорія Тимофійовича. Він
народився 4 серпня 1894 р. у с. Спаське. За часів Укра-
їнської Держави служив молодшим ад’ютантом у штабі
VII Харківського корпусу в Харкові. З червня 1918 р. він
– старшина Сердюцької дивізії армії Української Дер-
жави, з 10 серпня 1918 р. – слухач Інструкторської шко-
ли старшин, потім – інструктор школи старшин у Києві. У
листопаді 1918 року брав активну участь у боротьбі про-
ти Добровольчої армії генерала Денікіна у Києві. У «Опи-
сі життя» Г. Радченка присутнє наступне висловлювання:
«В Українській армії знаходжусь весь час, а в жодних во-
рожих українській державності арміях не був» [3, арк. 99].
Отже, опрацьовані архівні документи дали змогу вста-
новити імена та прізвища деяких козаків і керівників Кро-
левецького повіту часів Української Держави. Подальша
розробка цієї теми буде проводитись в напрямку їх біо-
графістики та виявлення нових фактів регіональної істо-
рії означеного періоду.
ДЖЕРЕЛА
1. Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. 839,
оп. 3, спр. 5.
2. Центральний державний архів вищих органів управління
(далі ЦДАВО України), ф. 2229, оп. 1, спр. 1.
3. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 1, спр. 1815.
4. Гай-Нижник П. 1918-й: два перевороти. Київ : Видавець Мар-
ко Мельник, 2019. 298 с.
5. Грибенко О., Пластун О. Конституційно-правовий статус
органів місцевого самоврядування за добу Української Держави
(травень – грудень 1918 р.) історико-правовий аналіз. Матеріа-
ли III Міжнародної науково-практичної конференції «Барська земля
Поділля: європейська спадщина та перспективи сталого розвитку».
Київ–Бар, 2014. С. 279–283.
6. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Нью-Йорк, 1954.
Т. 2: Українська Гетьманська Держава 1918 р. 512 с.
7. Іванущенко Г. Українське відродження 1917–1920 рр. на Су-
мщині. Суми : ФОП Наталуха А. С., 2010. Т. 1. 280 с.
8. Карась А., Пластун О. Кролевець у буремні роки українських
визвольних змагань 1917–1918 рр. Конотопські читання: зб. наук.
праць КМКМ ім. О.М. Лазаревського. Ніжин : ПП Лисенко М. М.,
2017. Вип VIII. 352 с. С. 83–99.
9. Пластун О. Історичний аспект Української революції 1917–
1921 рр. на прикладі міста Кролевця. Основні напрямки розвит-
ку наукових досліджень молодих учених: зб. наук. статей. Переяс-
лав-Хмельницький, 2017. Вип. 3. С. 41–46.
10. Пластун О. Повноваження вищих органів влади в Укра-
їнський Державі 1918 року. Студентський науковий вісник НПУ
ім. М. Драгоманова: збірник наукових праць. Київ : НПУ ім. М. Дра-
гоманова, 2014. Вип. 3. С. 165–169.
11. Пластун О. Структура і призначення Державної Варти
як виконавчого органу Української Держави П. Скоропадсько-
го (квітень – грудень 1918). зб. наукових праць: Науковий по-
тенціал молоді: гуманітарні науки. Глухів : ГНПУ ім. О. Довжен-
ка, 2015. Вип ІІІ. С. 127–131.
12. Подобєд П. З-під Конотопа до Аризони: невигадані історії
вояків Армії УНР. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2017. 340 с.
13. Прохода В. Записки до історії Сірих (сірожупанників). За
Державність. Матеріали до історії українського війська зб. № 1.
Каліш, 1935. С. 75–128.
14. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української На-
родної Республіки (1917–1921): Наукове видання. Київ : Тем-
пора, 2007. Кн. 1. 536 с.
15. Цикунов В. Спаське (Ленінське). Історико-краєзнавчий на-
рис. Харків : Фактор, 2016. 208 с.
Plastun O.V. Archive documents of the Krolevetsk county,
as sources of the history of the Ukrainian State, 1918
The article is based on archival sources. It introduces into historical
circulation the data from Krolevechchyna in the period of the Ukrainian
State in 1918. Based on the analysis of the documents of this period related
to the activity of the county commandant and the head of the economical
sphere of Krolevets, the author extends the local vector of research ded-
icated to the Hetmanate of Skoropadskyi - the Ukrainian State in 1918.
This period is important for modern historians in the context of study-
ing Ukrainian realities today. The archival base of the study must open up
a certain veil of the past, for it is this state-building during the Ukrainian
Revolution of 1917–1921 that is the least studied in terms of local history.
The author focuses on the orders of the county commandant, acts and
telegrams covering the period from May to August 1918.
There is no detailed study of the Krolevets district of the times of the
Ukrainian State in 1918, even a hundred years after its collapse. This
historical study will be the first step that will later turn into a compre-
hensive regional history resesrch.
This work is especially important for Siverschyna, since the above
issues are rather unfinished, from the point of view of Ukrainian histo-
riography on this territory.
Key words: Krolevets, Cossack, senior representative, county com-
mandant, headman, karbovanets, Ukrainian State, intendant.
REFERENCES
1. Derzhavnyi arkhiv sumskoi oblasti (dali DASO), f. 839, op. 3, spr. 5.
2. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv upravlinnia
(dali TsDAVO Ukrainy), f. 2229, op. 1, spr. 1.
3. TsDAVO Ukrainy f. 3795, op. 1, spr 1815.
4. Hai-Nyzhnyk, P. (2019). 1918-y: dva perevoroty [1918: two coups]. Kyiv:
Marko Melnyk. [in Ukrainian].
5. Hrybenko, O., Plastun, O. (2014). Konstytutsiino-pravovyi sta-
tus orhaniv mistsevoho samovriaduvannia za dobu Ukrainskoi Der-
zhavy (traven – hruden 1918 r.) istoryko-pravovyianaliz [The consti-
tutional and legal status of local self-government bodies in the times
of the Ukrainian State (May – December 1918) historical and legal
analysis]. Materialy III Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii
«Barska zemlia Podillia: yevropeiska spadshchyna ta perspektyvy stalo-
ho rozvytku», pp. 279-283. Kyiv – Bar. [in Ukrainian].
6. Doroshenko, D. (1954). Istoriia Ukrainy 1917–1923 rr. [History of
Ukraine 1917–1923] (Vol. 2. Ukrainska Hetmanska Derzhava 1918 r.).
New-York. [in Ukrainian].
7. Ivanushchenko, H. (2010). Ukrainske vidrodzhennia 1917–1920 rr.
na Sumshchyni [Ukrainian Revival of 1917–1920 in Sumy Region]. (Vol. 1).
Sumy: FOP Natalukha A.S. [in Ukrainian].
8. Karas, A., Plastun, O. (2017). Krolevets u buremni roky ukrain-
skykh vyzvolnykh zmahan 1917-1918 rr. [Krolevets during the stormy
years of Ukrainian liberation competitions of 1917-1918]. Konotops-
ki chytannia: zb. nauk. prats KMKM im. O.M. Lazarevskoho, issue VIII,
pp.83-89. Nizhyn: PP Lysenko M. M. [in Ukrainian].
9. Plastun, O. (2017). Istorychnyi aspekt Ukrainskoi revoliutsii
1917–1921 rr. na prykladi mista Krolevtsia [The historical aspect of
the Ukrainian Revolution of 1917–1921 as exemplified by the town
of Krolevets]. Osnovni napriamky rozvytku naukovykh doslidzhen molo-
dykh uchenykh: zb. nauk. statei, issue 3, pp.41-46. Pereiaslav-Khmel-
nytskyi. [in Ukrainian].
ISSN 2218-4805
269
10. Plastun, O. (2014). Povnovazhennia vyshchykh orhaniv vla-
dy v Ukrainskyi Derzhavi 1918 roku [Powers of the highest authori-
ties in the Ukrainian State in 1918]. Studentskyi naukovyi visnyk NPU
im. M. Drahomanova: zbirnyk naukovykh prats, issue 3, pp. 165-169.
Kyiv: NPU im. M. Drahomanova. [in Ukrainian].
11. Plastun, O. (2015). Struktura i pryznachennia Derzhavnoi Varty
yak vykonavchoho orhanu Ukrainskoi Derzhavy P. Skoropadskoho
(kviten – hruden 1918) [Structure and purpose of the National Guard
the executive body of the Ukrainian State of P. Skoropadskyi (April –
December 1918)]. Naukovyi potentsial molodi: humanitarni nauky, is-
sue 3, pp. 127-131. Hlukhiv: HNPU im. O. Dovzhenka. [in Ukrainian].
12. Podobied, P. (2017). Z-pid Konotopa do Aryzony: nevyhadani is-
torii voiakiv Armii UNR [From Konotop to Arizona: Uncharted Stories of
UNR Army Soldiers]. Ivano-Frankivsk: Misto NV. [in Ukrainian].
13. Prokhoda, V. (1935). Zapysky do istorii Sirykh (sirozhupanny-
kiv) [Notes on the History of the Gray]. Za Derzhavnist. Materialy do
istorii ukrainskoho viiska, issue 1, pp. 75-128. Kalish. [in Ukrainian].
14. Tynchenko, Ya. (2007). Ofitserskyi korpus Armii Ukrainskoi Narod-
noi Respubliky (1917-1921) [Officer Corps of the Army of the Ukrainian
People’s Republic (1917–1921)]. (Vol. 1). Kyiv: «Tempora». [in Ukrainian].
15. Tsykunov, V. (2016). Spaske (Leninske). Istoryko-kraieznavchyi
narys [Spasskoe (Leninsky). Historical and local history essay].
Kharkiv: Faktor. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 04.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
ді публікацій 20-х років XX ст. простежимо ставлення ра-
дянської влади до Братства та його засновника, а також
розглянемо основні причини ліквідації общини.
Трудове братство – явище неординарне і, безумов-
но, цікаве, тому привертало увагу значної кількості
дослідників. Історіографію можна класифікувати за
хронологічним критерієм. Тож, кінець XIX – початок
XX ст. репрезентують роботи І. Абрамова, В. Бірюко-
вича, В. Екземплярського, М. Побединського, П. Соло-
нини, А. Тюмєнєва, С. Соллертинського, М. Жевахова,
Н. Тареєва, В. Соловйова, Ф. Ніппольда, А. Грас’є, Т. Мі-
цинського. У радянській період діяльність Братства та
його засновника, як «класово-ворожого елементу, який
здійснював релігійне одурманення селян», не вивчала-
ся. Сучасна історіографія обраної проблеми представле-
на дослідженнями В. Авдасьова, В. Глушка, І. Гордеєвої,
Н. Ігнатович, І. Куліш-Лукашевич, О. Малишевського,
Р. Ладу, Л. Мельника, О. Сикорського, Н.С. Солодовни-
ка, Г. Фурсея, М. Соміна, В. Ткаченка, П. Федоренка та ін.
Зауважимо, що деякі з цих авторів є вихованцями або
нащадками вихованців Миколи Неплюєва.
1925 рік став для членів Трудового братства роком су-
дових позовів та вироків. Саме у цьому році вийшла, ма-
буть, найбільша кількість статей радянського періоду, при-
свячених Братству. Доля «Воздвиженської трудової артілі»
висвітлювалася на шпальтах таких видань, як «Вечерний
выпуск», «Вечернее радио», «Диктатура труда», «Красная
Армия», «Красное знамя», «Коммунист», «Молодой шах-
тер», «Наш путь», «Харьковский пролетарий» та ін.
Нова держава будувалася з жорсткою ідеологією, яка
не могла допустити існування опозиціонерів на своїх те-
ренах. Для радянської влади Трудове братство було «бі-
логвардійською організацією під маскою християнського
братства», «гніздом контрреволюції», «монахами контрре-
волюціонерами». Але нова влада не відразу викрила кра-
мольність братства. Як все ж таки «неплюєвцям» вдалося
існувати в атеїстичній державі, яку вони, в своїй більшо-
сті, не визнавали, зберігаючи звичний устрій життя та
релігійний дух свого осередку? Це ж питання і відповідь
на нього зустрічаємо в газетній статті 1924 р. під назвою
«История одной артели», у якій читаємо: «…как это в Со-
ветской республике, на протяжении 7-ми лет, могла су-
ществовать такая артель? Неужели в Новгород-Северском
округе не было парторганизаций, не было органов совет-
ской власти? Все это было, но попытки что-либо предпри-
нять встречали целый ряд препятствий. Эти препятствия,
в виде спецов, сидели в наркомземе и прекрасно выпол-
няли роль стража монархических организаций. Для под-
тверждения этих слов, привожу некоторые выдержки из
письма одного инструктора наркомзема. «Дорогое брат-
ство, да хранит вас господь бог. Не только я, но и другие
сотрудники наркомзема стремятся оказать вам какое толь-
ко возможно содействие. Я продолжаю работать здесь до
тех пор, пока есть еще надежда приносить пользу артели,
в особенности с религиозным содержанием. Безусловно,
j
УДК 94(477.5)070.15:2–737
Н.О. Мірошниченко
РАДЯНСЬКА ПРЕСА ПРО
ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКЕ ТРУДОВЕ
БРАТСТВО ТА ЙОГО ЗАСНОВНИКА
Стаття присвячена огляду радянської преси 20-х років XX ст.,
в якій висвітлювалася доля Хрестовоздвиженського трудового
братства, зокрема, завершальний період його існування, а також
ставлення до нього радянської влади. Простежено спроби братства
пристосуватися до нової влади. Розглянуті основні звинувачення,
що висувала братчикам радянська влада, й етапи судового процесу,
результатом якого стала повна ліквідація Трудового братства.
Ключові слова: братство, радянська влада, контрреволю-
ція, комуна, артіль, преса.
Мас-медіа в демократичному суспільстві є незалежним
джерелом інформації, яке подає правдиві факти та несе
інформативно-просвітницьку функцію. Для авторитар-
ної держави, якою була Радянська республіка, засоби ма-
сової інформації стали зручним інструментом впливу на
формування світогляду громадян. Медіасистема у СРСР
характеризувалася високим рівнем заполітизованості,
ідеологізованості і не допускала альтернативних погля-
дів. Основними завданнями тогочасного медіаконтенту
були пропаганда радянського способу життя, формування
комуністичної свідомості та дискредитація інакодумців.
Саме такими інакодумцями виявилися, на думку то-
дішньої правлячої еліти, члени Хрестовоздвиженського
трудового братства (функціонувало в селі Воздвиженське
Глухівського повіту з 1889 до 1925 рр.). Отже, на прикла-
|