Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького
У статті розглядаються матеріали фонду 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Тут зберігаються матеріали щодо життя й діяльності уродженця Глухова Євгена Онацького (1894–1979) – видатного політичного діяча й науковця. Фонд складається з 33-х справ 1915–1920 рр...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181158 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького / Ю.А. Мицик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 284-286. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181158 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1811582021-11-04T01:25:56Z Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького Мицик, Ю.А. Нова історія У статті розглядаються матеріали фонду 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Тут зберігаються матеріали щодо життя й діяльності уродженця Глухова Євгена Онацького (1894–1979) – видатного політичного діяча й науковця. Фонд складається з 33-х справ 1915–1920 рр., які переважно стосуються літературної, історичної й публіцистичної діяльності вченого. The article deals with the materials of the Fund 227 of the Institute of Manuscripts of the National Library of Ukraine named after V. Vernadsky. It contains materials of the life and activities of Hlukhiv’s native Yevhen Onatskyi (1894-1979), a prominent political figure and scholar. The foundation consists of 33 files from 1915-1920, mainly related to the literary, historical and journalistic activity of the scientist. Of particular importance are two cases: a report on the negotiations between Ye. Onatskyi (representative of the Central Rada) and representatives of Cossack troops in Novocherkassk (November 1917); a description of the Hlukhiv and Chernihiv archives. Here Ye. Onatskyi acts as an official representative of the Central Rada, who in November 1917 was sent to the Don and the Kuban to clarify the attitude of the Cossack troops to Ukraine, the Central Rada, and the Bolsheviks. During the negotiations with General Bohaievskyi and others, this goal was achieved. The description of the archives of Hlukhiv and Chernihiv is of value, first of all, because it characterizes those archival collections which, in their majority, did not reach our time (due to the lack of space we stopped only at the Hlikhiv meetings). Onatskyi even points to the archive of the church of Hlukhiv, which died before the revolution. Literary materials are presented in most of their drafts and unfinished fragments, but show deep interest of the author in the history of Cossack times of Ukraine, personal tastes (interest in Hohol, Bunin, Nadson) desire to translate into Ukrainian not only their works, but also French fantast Jules Verne). Among the historical materials is also the important research of Ye. Onatsky about the famous historical-journalistic work “History of Rus”, the General Court of the Hetmanate 2020 Article Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького / Ю.А. Мицик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 284-286. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181158 930.25(477)«19»Онацький uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Нова історія Нова історія |
| spellingShingle |
Нова історія Нова історія Мицик, Ю.А. Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького Сіверщина в історії України |
| description |
У статті розглядаються матеріали фонду 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Тут
зберігаються матеріали щодо життя й діяльності уродженця Глухова Євгена Онацького (1894–1979) – видатного політичного діяча й науковця. Фонд складається з 33-х справ 1915–1920 рр., які
переважно стосуються літературної, історичної й публіцистичної діяльності вченого. |
| format |
Article |
| author |
Мицик, Ю.А. |
| author_facet |
Мицик, Ю.А. |
| author_sort |
Мицик, Ю.А. |
| title |
Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького |
| title_short |
Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького |
| title_full |
Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького |
| title_fullStr |
Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького |
| title_full_unstemmed |
Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького |
| title_sort |
фонд 227 інституту рукопису національної бібліотеки україни ім. в.і. вернадського про діяльність євгена онацького |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Нова історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181158 |
| citation_txt |
Фонд 227 Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського про діяльність Євгена Онацького / Ю.А. Мицик // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 284-286. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT micikûa fond227ínstituturukopisunacíonalʹnoíbíblíotekiukraíniímvívernadsʹkogoprodíâlʹnístʹêvgenaonacʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-15T21:47:15Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:47:15Z |
| _version_ |
1837751145553985536 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
284
УДК 930.25(477)«19»Онацький
о. Ю.А. Мицик
ФОНД 227 ІНСТИТУТУ РУКОПИСУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ
ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО ПРО
ДІЯЛЬНІСТЬ ЄВГЕНА ОНАЦЬКОГО
В статті розглядаються матеріали фонду 227 Інституту ру-
копису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Тут
зберігаються матеріали щодо життя й діяльності уродженця Глу-
хова Євгена Онацького (1894–1979) – видатного політичного ді-
яча й науковця. Фонд складається з 33-х справ 1915–1920 рр., які
переважно стосуються літературної, історичної й публіцистич-
ної діяльності вченого.
Ключові слова: Глухів, козаки, архів, історичні джерела, лі-
тература.
Стаття присвячена аналізу джерел ф. 227 Інституту ру-
копису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернад-
ського (далі – ІР НБУВ), де зберігаються матеріали щодо
життя й діяльності уродженця Глухова Євгена Онацько-
го (1894–1979) – видатного політичного діяча, учасника
українських визвольних змагань 1917–1921 рр., провід-
ного діяча ОУН, дипломата, енциклопедиста й журналіс-
та, упорядника італо-українського словника, про якого в
радянські часи всіляко замовчувалося. Важливим, на нашу
думку, є відновлення історичної справедливості щодо
постаті і наукової спадщини цього видатного українця.
Матеріали фонду проливають світло на погляди, переко-
нання і творчість Є. Онацького. Важливі джерела з істо-
рії Центральної Ради дозволяють, принаймні частково,
відновити склад описаних вченим архівних зібрань до-
революційного Глухова, більшість з яких загинула. Пи-
тання про фонд 227 досі не порушувалося в історіографії.
Стаття покликана розкрити зміст фонду 227 та його
інформаційний потенціал, особливості цих матеріалів
як історичних джерел.
У фонді № 227 ІР НБУВ міститься 33 справи Євге-
на Онацького. Документальних джерел до його біогра-
фії тут майже немає. В одинокому лаконічному листі від
02.10.1915 р. секретар ректора Харківського університе-
ту, за дорученням останнього, повідомляє Є. Онацького
про те, що для прийняття його до Харківського універси-
тету треба надіслати документ, який підтверджує «Ваше
пребывание в числе студентов Киевского университета
святого Владимира» [1].
Усі інші 32 справи відображають переважно творчу ді-
яльність Є. Онацького. Одну групу складають літератур-
ні, перекладацькі та публіцистичні твори (1917–1920 рр.).
Серед останніх є переклади українською повістей та вір-
шів Миколи Гоголя, Івана Буніна та Семена Надсона [2].
Слід відзначити переклад митцем першої частини рома-
ну Жуля Верна «20 тисяч льє під водою»[3].
Літературні твори Є. Онацького – це переважно корот-
кі й незавершені оповідання: «Вода молодості» [4], «У Яри
хвора сестра» [5]. Особливо важливим є його незавершене
оповідання «Мазепинці» (1918). У ньому представлено супе-
речку між українським патріотом та «малоросом», які дис-
кутують про гетьмана Івана Мазепу та російсько-українські
взаємовідносини пізнішої доби. Таке враження, що ця дис-
кусія ведеться в наші часи, бо порушені питання не втрати-
ли, на жаль, своєї актуальності й сьогодні. Дане оповідання
передане нами до друку в журнал «Сіверянський літопис» і
тому детальніше ми не будемо на ньому зупинятися.
Дещо осібно стоять публіцистичні твори 1917 р., ча-
сом підписані псевдонімом (Євген Сисоєнко). Це – заміт-
ки й статті, написані на злобу дня: «Хліб, горілка, голод,
смерть» (про необхідність боротьби з пияцтвом); «Нагаль-
на потреба» (про організацію інформації на селі); реферат
про творчість Лесі Українки; «Братська могила» (випис-
ки з літературних та історичних творів про східну Гали-
чину 1914–1917 рр., анекдоти тощо); замітка про шкіль-
ну справу [6]. Є й чернетки коротких заміток (мабуть для
газет): про історичне минуле Києва ХІ–ХVІІІ ст., де зга-
дуються Ярослав Мудрий; спустошення Києва у 1169 р.
суздальським князем Андрієм Боголюбським; Богдан
Хмельницький, його урочистий в’їзд у Київ у 1648 р.
(Є. Онацький через описку датує цю подію 1749 р.); Пе-
реяславська рада 1654 р.; Софійська площа, красу якої
псують «погані присутствєнние места» [7]; «Смерть Бог-
дана Хмельницького», де згадуються бандуристи й циту-
ються думи, нещаслива битва під Берестечком 1651 р .[8].
До цих творів прилягають записи про діяльність Цен-
тральної Ради 24–25.07.1917 р. [9], чернетка листа редактору
газети з проханням надрукувати замітку щодо Центральної
Ради [10]. Тут говориться про «тревожные вести из Петрогра-
да», хаос та погроми, підкреслюється, що Центральна Рада
– це народовладдя («народ берет власть в свои руки»). Осо-
бливо цінною є чернетка звіту про переговори Є. Онацького
як представника Центральної Ради з керівництвом козаць-
ких військ у Новочеркаську [11]. Тоді, 31 жовтня, за доручен-
ням Президії Центральної Ради Є. Онацький виїхав до Ка-
теринодара, щоб з’ясувати ставлення козаків до України. У
дорозі він дізнався, що «объединеное правительство» зна-
ходиться у Новочеркаську і змінив маршрут. Перший день
у Новочеркаську пройшов у пошуках житла і знайомстві з
містом. Тоді ж з газети «Вольный Дон» він довідався, що в
її кореспонденціях подається негативне ставлення до Цен-
тральної Ради. Є. Онацький, як її офіційний представник,
написав протест редактору, але той великодержавник від-
мовився його публікувати. При зустрічі з генералом Богаєв-
ським останній справив на Є. Онацького позитивне вражен-
ня, бо схилявся до федерації народів і визнавав Центральну
Раду. Першорядним завданням він вважав боротьбу з біль-
шовиками. Об’єднаний уряд козацтва ще не був повністю
сформованим. Згоду на участь у ньому дали донські, тер-
ські, астраханські й кубанські (тимчасово) козаки, а пред-
ставники оренбурзького та уральського ще були в дорозі. З
тими, хто був, Є. Онацький провів переговори, які пройшли
«в родной федералистской атмосфере» і з’ясував, що козаки
«решительно отказываются спасать отечество от «внутрен-
них врагов». Одночасно виявилися суперечності між донця-
ISSN 2218-4805
285
ми й кубанцями, через що столиця козацтва була встанов-
лена не в Катеринодарі, а в Новочеркаську.
Другу велику групу джерел 227 фонду складають істо-
ричні матеріали. Є. Онацький дуже цікавився постаттю
Григорія Полетики, ймовірного автора «Історії Русів». Тому
природно тут знаходимо статтю про генеалогію роду По-
летик [12], нарис його біографії [13], історію його судових
процесів щодо сіл Аксютинці [14] та Коровинці [15], «Сто-
рінку до історії Генерального суду на Україні» (замітка про
справу Г. Полетики з прокурором Малоросійської колегії
Семеновим) [16], виписки з джерел про Полетик [17], по-
чаток статті про «Історію Русів» [18], який містить всього
два абзаци та бібліографію з двох десятків позицій (тво-
ри М. Грушевського, М. Костомарова, О. Лазаревського,
П. Куліша, Іконнікова, С. Соловйова, Г. Карпова та ін.). Є
й виписки з джерел ХVІІІ–ХІХ ст. [19], матеріали з істо-
рії права в Україні ХVІІ–ХVІІІ ст. [20], підготовчі матері-
али – іменний та предметний покажчики до ІV частини
археографічного видання «АЮЗР» (т. 1) [21], покажчик до
ІІ тому «Истории Малороссии» М. Маркевича [22], алфа-
вітний покажчик до праці з історії України [23], конспект
лекції Покровського з історії Сходу [24].
Особливо важливою роботою Є. Онацького є незавер-
шена стаття-нарис «Об архивах», написана на 14-ти ар-
кушах [25]. Онацький, тоді студент історико-філологічно-
го факультету Київського університету (1912–1917 рр.),
зайнявся архівними пошуками у Глухові й Чернігові. Він
розпочав пошуки у Глухові, де провів першу половину
літа (не сказано якого року) і познайомився там з архі-
вом Милорадовичів. Цей архів було потім переведено до
Чернігова, а пізніше – до Харкова, де він перейшов у віда-
ння історико-філологічного товариства при університеті.
На той час у Глухові існувало два архіви: в музеї при
земській управі, який започаткував П.Я. Дорошенко, і при
міській управі. У останньому мали бути старі плани Глу-
хова та його частин. На жаль, Є. Онацькому не вдалося тут
попрацювати, бо міський голова Антонов, за його ж сло-
вами, «боится пускать в архив студентов». Існував ще один
архів – глухівського духовного правління. Пізніше, коли Є.
Онацький перебув у Києві, М.П. Василенко «говорил мне,
что на горищах соборных лавок «в ужасном состоянии»,
знаходився архів глухівського духовного правління, але
його також не вдалося побачити, бо Є. Онацький мав їха-
ти в Чернігів, де знаходилися папери Григорія Полетики
(1725–1784), українського патріота і можливого автора «Іс-
торії Русів» (Онацький шукав там автограф «Історії Русів»).
Молодий дослідник однак сподівався, що у зв’язку зі ство-
ренням у Чернігові «Отдела общества защиты и сохране-
ния памятников искусства и старины» цей архів буде пе-
реведений « у более приличные условия» [26, арк. 1, 10].
В архіві музею при міській управі вчений працював до-
сить довго. Треба коротко сказати про те, як його описував
Онацький. Він був таким маленьким, так що його й архі-
вом назвати було важко. Історія його наступна. У 1902 р.
удова голови Ніжинського окружного суду Н.В. Шугурова
Надія Антонівна, виконуючи останню волю покійного,
запропонувала Глухівському земству прийняти в дар бі-
бліотеку, колекцію гравюр та давніх документів з історії
місцевого краю. П.Я. Дорошенко у зв’язку з цим запро-
понував, а комісія ухвалила заснувати «Собрание пред-
метов местной старины». Так виник музей при земській
управі. Відразу стали надходити у великій кількості екс-
понати. Документів було «всего несколько связок, пе-
ревязанных веревочками и хранящихся в шкафах» [27].
Є. Онацький вивчав у першу чергу зв’язку військових па-
перів Туманських, які передав до музею П.Я. Дорошенко
(частина паперів була передана до Чернігова, а найцін-
ніші Дорошенко лишив у себе).
У архіві було багато купчих ХVІІ–ХVІІІ ст., книга 1746 г.,
у котрій йшлося про знамениту пожежу в Глухові 1748 г.
Далі йшли купчі ХІХ ст. (до 1880 р.). Серед них зустріча-
лися папери Родіонових; іменем одного з них було наз-
вано один з глухівських ставків – Родіонове озеро (інший
ставок носив ім’я гетьмана Скоропадського, потім – Да-
видовичів (1770–1788 рр.). Тут знаходились і документи
родини Туманських. Йосип Туманський був одним з набли-
жених осіб до П. Румянцева, потім його призначили голо-
вою Новгород-Сіверської кримінальної палати. Його брат,
Іван Григорович, значився членом Малоросійської колегії.
Найбільша кількість документів припадає на долю Федо-
ра (1799–1853) й Василя (1800–1860) Йосиповичів Туман-
ських, які були широко відомі як літератори і підтримували
зв’язки з цілим гроном російських письменників, почина-
ючи з Пушкіна. Дуже цікавими є документи про навернен-
ня Ф. Туманським в православ’я цілого села «жидовствую-
щих» бл. 1785 р. (на жаль, не вказано назву села). У паперах,
пов’язаних з Туманськими роду Бартошів, міститься багато
листів, у т. ч. графа Кушелева-Безбородько, у якого служив
Федір Туманський. Один з Бартошів – чоловік Елизавети
Федорівни Туманської – обіймав посаду управляючого ма-
єтком Румянцева. Є папери інших родів, пов’язаних з Ту-
манськими: Омеляновичів, Карпік, Логвинововичів та ін.
(1782–1880). Фігурують також листи Борзаковських і кіль-
ка листів Марковичів [28, арк. 1 зв.].
Іншу велику зв’язку складають папери, що стосують-
ся села Слоута, які передав фон дер Брігген: купчі 1716–
1736 рр., документи генерального писаря Семена Савича,
власника цього села, зокрема, царська жалувана грамо-
та на Слоут. Можна виділити справу Савичів з козаками
с. Слоута про обернення їх у підданих 1723–1782 рр., па-
пери Дублянських (генеральний суддя у 1762–1782 рр.
Олександр Павлович Дублянский, сотник новоміський
у 1715–1730 рр. Павло Романович, діти Олександра, Федір
та Ганна Стахович). Були і інші документи: роду Іванен-
ків, у першу чергу переяславського полковника у 1769–
1782 рр. Григорія і його дітей; папери Кулябок, Дергунів,
Гулякиних, переважно офіційні документи, хоча трапля-
лися й приватні листи [29, арк. 2–2 зв.]
Для глухівців особливу зацікавленість мала б велика
зв’язка документів із історії Глухова, які надійшли із зі-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
286
брання батька Євгена Онацького – Дометія: переважно
купчі; зовсім не описані документи, які надійшли від
різних осіб. «Среди них имеются, кажется, два универ-
сала Мазепы» [30, арк. 5].
Ці матеріали доповнюються справою 26, у якій у зошиті
на майже 30 аркушах подані виписки із згаданих архівних
справ щодо родів Бартошів, Туманських і Полетик (остан-
ні з чернігівських архівів). Це – переважно виписки з ли-
стів першої третини ХІХ ст. А ось документи з чернігів-
ських архівів більш ранні (остання чверть ХVІІІ ст.), хоча
зустрічаються згадки про гетьманів Богдана Хмельниць-
кого, Дем’яна Многогрішного, Івана Мазепу [31, арк. 7, 9].
Насамкінець укажемо на лаконічну записку, вміще-
ну на візитній картці Надії Дем’янівни Онацької, яка
проживала у Києві на Подолі у буд. 1, кв. 8, котра оче-
видно була родичкою Євгена Онацького. Ця записка
знаходиться в іншому фонді, і адресована вона Амвро-
сію Семеновичу Криловському (1853–1930) – відомому
історику, археографу й книгознавцю, який працював
бібліотекаром в Київській духовній академії (1886–
1919), а потім – в бібліотеці Київського університету
(з 1923 р. вона стала Подільською філією ВБУ (нині –
НБУВ). Лист не має дати, але очевидно був написаний
близько 1925 р. [32]. Наводимо цю записку у додатку.
Таким чином, матеріали фонду 227 Інституту рукопи-
су Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського
дають додаткові факти з біографії Євгена Онацького, його
діяльності як історика та літератора, розкривають зна-
чення його творів як історичних джерел у питанні укра-
їнських визвольних змагань 1917–1921 рр.
***
№ 1
1925 (?). – Лист Надії Дем’янівни Онацької до
А.С. Криловського
«Многоуважаемый Амвросий Семенович!
Книги возвращаю благодарственно. Извиняюсь, что
раньше не прислала. С искренним уважением».
(НБУВ ІР, ф. 160, № 2941. Автограф)
ДЖЕРЕЛА
1. Інститут рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського, ф. 227, спр. 33. (далі – НБУВ ІР).
2. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 30, 22.
3. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 31.
4. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 1.
5. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 4.
6. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 14, 13,12, 30, 15.
7. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 11.
8. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 3.
9. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 16, 17.
10. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 19.
11. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 18.
12. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 6.
13. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 5.
14. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 7.
15. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 8.
16. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 9.
17. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 25.
18. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 10.
19. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 26.
20. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 27.
21. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 20–21.
22. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 22.
23. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 23.
24. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 28.
25. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 24.
26. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 24.
27. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 24.
28. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 24.
29. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 24.
30. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 24.
31. НБУВ ІР, ф. 227, спр. 26.
32. НБУВ ІР, ф. 160, спр. 2941.
Mytsyk Yu.A. Fund 227 of the Institute of Manuscripts of
the National Library of Ukraine named after V.I. Vernadsky
about the activity of Yevhen Onatskyi
The article deals with the materials of the Fund 227 of the Institute of
Manuscripts of the National Library of Ukraine named after V. Vernadsky.
It contains materials of the life and activities of Hlukhiv’s native Yevhen
Onatskyi (1894-1979), a prominent political figure and scholar. The
foundation consists of 33 files from 1915-1920, mainly related to the
literary, historical and journalistic activity of the scientist. Of particular
importance are two cases: a report on the negotiations between Ye. Onatskyi
(representative of the Central Rada) and representatives of Cossack troops
in Novocherkassk (November 1917); a description of the Hlukhiv and
Chernihiv archives. Here Ye. Onatskyi acts as an official representative of
the Central Rada, who in November 1917 was sent to the Don and the Kuban
to clarify the attitude of the Cossack troops to Ukraine, the Central Rada,
and the Bolsheviks. During the negotiations with General Bohaievskyi and
others, this goal was achieved. The description of the archives of Hlukhiv
and Chernihiv is of value, first of all, because it characterizes those archival
collections which, in their majority, did not reach our time (due to the lack
of space we stopped only at the Hlikhiv meetings). Onatskyi even points
to the archive of the church of Hlukhiv, which died before the revolution.
Literary materials are presented in most of their drafts and unfinished
fragments, but show deep interest of the author in the history of Cossack
times of Ukraine, personal tastes (interest in Hohol, Bunin, Nadson) desire
to translate into Ukrainian not only their works, but also French fantast
Jules Verne). Among the historical materials is also the important research
of Ye. Onatsky about the famous historical-journalistic work “History of
Rus”, the General Court of the Hetmanate.
Key words: Hlukhiv, Cossacks, archive, historical sources, literature.
REFERENCES
1. Instytut Rukopysu Natsionalnoi Biblioteky Ukrainy im. V.I.
Vernadskoho (dali – NBUV IR), f. 227, spr. 33.
2. NBUV IR, f. 227, spr. 30, 22.
3. NBUV IR, f. 227, spr. 31.
4. NBUV IR, f. 227, spr. 1.
5. NBUV IR, f. 227, spr. 4.
6. NBUV IR, f. 227, spr. 14, 13, 12, 30, 15.
7. NBUV IR, f. 227, spr. 11.
8. NBUV IR, f. 227, spr. 3.
9. NBUV IR, f. 227, spr. 16, 17.
10. NBUV IR, f. 227, spr. 19.
11. NBUV IR, f. 227, spr. 18.
12. NBUV IR, f. 227, spr. 6.
13. NBUV IR, f. 227, spr. 5.
14. NBUV IR, f. 227, spr. 7.
15. NBUV IR, f. 227, spr. 8.
16. NBUV IR, f. 227, spr. 9.
17. NBUV IR, f. 227, spr. 25.
18. NBUV IR, f. 227, spr. 10.
19. NBUV IR, f. 227, spr. 26.
20. NBUV IR, f. 227, spr. 27.
21. NBUV IR, f. 227, spr. 20–21.
22. NBUV IR, f. 227, spr. 22.
23. NBUV IR, f. 227, spr. 23.
24. NBUV IR, f. 227, spr. 28.
25. NBUV IR, f. 227, spr. 24.
26. NBUV IR, f. 227, spr. 24.
27. NBUV IR, f. 227, spr. 24.
28. NBUV IR, f. 227, spr. 24.
29. NBUV IR, f. 227, spr. 24.
30. NBUV IR, f. 227, spr. 24.
31. NBUV IR, f. 227, spr. 26.
32. NBUV IR, f. 160, spr. 2941.
Стаття надійшла до редакції 23.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.j
|