Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

Стаття присвячена історії формування колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Коротко охарактеризовано історію створення та функціонування самого підприємства, мистецьке та економічне підґрунтя його роботи. Проаналізовано ш...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Кондратенко, Н.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2020
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Музейна справа
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181170
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського / Н.Г. Кондратенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 348-352. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181170
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1811702021-11-04T01:26:19Z Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Кондратенко, Н.Г. Музейна справа Стаття присвячена історії формування колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Коротко охарактеризовано історію створення та функціонування самого підприємства, мистецьке та економічне підґрунтя його роботи. Проаналізовано шляхи надходження межигірських виробів до музейного зібрання у різні роки. Виокремлюється частина музейної колекції, втрачена у роки Другої світової війни. Складено перелік виробів, переданих до Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка у 1940 р. The article is dedicated to history of Kyiv-Mezhyhiria faience factory collection forming in the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum gathering. History of creating and functioning of the plant itself, art and economic foundation of its work are characterized briefly. Enterprise appeared in 1798 not far from Kyiv and became the first in Russian Empire factory that produced fine faience. It aimed to drive imported English faience out of a local market. And by 1829 enterprise achieved its golden age. For example, technique of printed décor and covering with colored glazes were started to use. Kyiv-Mezhyhiria Faience Factory participated in industrial exhibitions in Moscow, Saint-Petersburg and Kyiv for many times. Its ware was presented in Paris in Royal Museum of Sevres Porcelain Plant. Unfortunately, the very small number of items, made at the fabric, survived till nowadays. The Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum preserves seventeen Mezhyhiria products. Ways of Mezhyhiria vessels coming to museum gathering during different periods are analyzed. Ten of them came to museum in the pre-w ar period before terrible fire of 1943, that destroyed huge part of the gathering. Part of collection, lost during the Second World War, is outlined. Among preserved sources of information concerning ways of collection forming, things that came from the private museum of Kateryna Skarzhynska, are traced. There are nine beautiful faience vessels, which can challenge with European porcelain in their delicacy. Objects, that could come from the Kochubeis palace in Dykanka, are outlined separately. Unfortunately all these things were lost till nowadays. Objects, that came to the local lore museum collection in post-war period, are named additionaly. List of exhibits, passed to the Mykola Yaroshenko Poltava Art Museum (Art Gallery) in 1940, is also made. 2020 Article Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського / Н.Г. Кондратенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 348-352. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181170 738.22:94(47).07(477.41) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейна справа Музейна справа
spellingShingle	Музейна справа Музейна справа Кондратенко, Н.Г. Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена історії формування колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Коротко охарактеризовано історію створення та функціонування самого підприємства, мистецьке та економічне підґрунтя його роботи. Проаналізовано шляхи надходження межигірських виробів до музейного зібрання у різні роки. Виокремлюється частина музейної колекції, втрачена у роки Другої світової війни. Складено перелік виробів, переданих до Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка у 1940 р.
format	Article
author	Кондратенко, Н.Г.
author_facet	Кондратенко, Н.Г.
author_sort	Кондратенко, Н.Г.
title	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
title_short	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
title_full	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
title_fullStr	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
title_full_unstemmed	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського
title_sort	історія колекції києво-межигірської фаянсової фабрики у зібранні полтавського краєзнавчого музею імені василя кричевського
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2020
topic_facet	Музейна справа
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181170
citation_txt	Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського / Н.Г. Кондратенко // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 348-352. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kondratenkong ístoríâkolekcííkiêvomežigírsʹkoífaânsovoífabrikiuzíbrannípoltavsʹkogokraêznavčogomuzeûímenívasilâkričevsʹkogo
first_indexed	2025-07-15T21:49:18Z
last_indexed	2025-07-15T21:49:18Z
_version_	1837751253273149440
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020 348 УДК 738.22:94(47).07(477.41) Н.Г. Кондратенко ІСТОРІЯ КОЛЕКЦІЇ КИЄВО-МЕЖИГІРСЬКОЇ ФАЯНСОВОЇ ФАБРИКИ У ЗІБРАННІ ПОЛТАВСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО Стаття присвячена історії формування колекції Києво-Ме- жигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнав- чого музею імені Василя Кричевського. Коротко охарактеризова- но історію створення та функціонування самого підприємства, мистецьке та економічне підґрунтя його роботи. Проаналізовано шляхи надходження межигірських виробів до музейного зібрання у різні роки. Виокремлюється частина музейної колекції, втрачена у роки Другої світової війни. Складено перелік виробів, переданих до Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Ми- коли Ярошенка у 1940 р. Ключові слова: колекція, фаянс, Києво-Межигірська фаянсо- ва фабрика, Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричев- ського, Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Ми- коли Ярошенка, К. Скаржинська, родина Кочубеїв, панські маєтки. Формування колекції музею із більш як столітньою іс- торією зазвичай є питанням складним і багатоаспектним. Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевсько- го у цьому сенсі не є винятком. Почасти причиною цього став складний історичний процес, на тлі якого зароджу- вався та зростав музей. Оскільки створення музею припа- ло на 1891 р., підвалинами його слугували з одного боку суворий академізм наукової установи, а з іншого – ро- мантизм колекціонерів ХІХ ст. Зібрання порцеляни, без- сумнівно, почало формуватися, спираючись на останній. Стаття має на меті увести до наукового обігу та сис- тематизувати відомості щодо витоків формування ко- лекції виробів Києво-Межигірської фаянсової фабри- ки у музеї, проаналізувати частину зібрання, втрачену у роки Другої світової війни (1939–1945 рр.) та виокре- мити збережену до сьогодні. Перша хвиля уваги до посуду, виробленого на фабри- ці, виникла на зламі ХІХ–ХХ ст. У цей період на нього звертають увагу історики та збирачі старовини, переду- сім М. Біляшівський, Є. Кузьмін та О. Гансен. Згодом ді- яльність Києво-Межигірської фаянсової фабрики у своїх працях досліджували Н. Полонська-Василенко, Н. Гера- сименко, Г. Кондуарова, О. Школьна та інші. Говорячи про вироби, варто звернутись і до коротко- го огляду історії самого закладу. Києво-Межигірська фа- янсова фабрика, заснована у 1798 р., стала першим у Ро- сійській імперії підприємством із виробництва тонкого фаянсу, що носив назву «англійський посуд» [1, с. 24]. Свою назву фабрика отримала від Межигірського мо- настиря, що знаходився за 25 км від Києва, на місці якого вона й була заснована. На обраній території звели корпу- си підприємства, старі монастирські споруди перебуду- вали, також склали печі для випалювання фаянсу. До за- воду приписали селян з сусіднього села Петрівці, місцеве населення якого здавна займалося гончарством. Для пла- номірного продажу виробів, починаючи з 1801 р., у Киє- ві відкрили фірмову крамницю [2, с. 49]. Створення цього підприємства поряд з іншими подіб- ними заводами мало на меті витіснення з вітчизняного ринку привізного англійського фаянсу. Серед численних закладів такого профілю Києво-Ме- жигірська фаянсова фабрика займала помітне місце: фа- хівці, що у 1829 р. відвідали першу виставку російських мануфактурних виробів, відзначали, що «кращим фа- янсом справедливо є київський». Оскільки підприєм- ство мало тісні зв’язки з Імператорським порцеляно- вим заводом у Петербурзі, на відміну від інших, воно випускало більш вишуканий, розрахований на столич- ну публіку фаянс й орієнтувалось на популярні в усій Європі форми й декор [1, с. 25]. Перші досягнення Києво-Межигірської фаянсової фа- брики пов’язані з іменами братів Карла і Христиана Віме- рів. Усього за два роки вони налагодили випуск білого по- бутового фаянсового посуду, значно вдосконаливши масу і глазур, винайшли новий для Росії вид фаянсу – так зва- ний «мармуровий», який використовували для виготов- лення посуду та декоративних виробів. Справжній мистецький підйом Києво-Межигірської фаянсової фабрики починається з 1809 р. Х. Вімер, разом з майстром І. Єрмоленком, швидко відновив виробництво після пожежі 1810 р., що завдала фабриці значних збит- ків. І. Єрмоленко займався вдосконаленням маси, глазу- рі, обробкою та випалом виробів, Х. Вімер – моделями посуду, скульптури, декоративних речей. Ряд виробів, виготовлених на Києво-Межигірській фа- янсовій фабриці, виявляє спорідненість із англійським по- судом XVIII–XIX ст. За прикладом англійців, тут уперше у Російській імперії запровадили приблизно з 1811 р. ме- тод друкованого декору. На 1830-ті рр. припадає розши- рення художнього напрямку фабрики. З’являється фаянс, вкритий кольоровою глазур’ю – зеленою, блакитною, по- маранчевою – поверх рельєфного декору. У цей час виго- товляли різноманітні предмети посуду і декоративні ви- роби, сервізи. Такі предмети цілком заслужено називають візитівкою Києво-Межигірської фаянсової фабрики, адже на підприємствах Російської імперії ніхто подібного не робив [1, с. 30]. Києво-Межигірська фабрика неоднора- зово брала участь у промислових виставках: у 1831, 1833, 1835 рр. у Москві й Санкт-Петербурзі, у 1836 р. – в Киє- ві. Наприкінці 1830-х рр. вона прийняла пропозицію ві- діслати свої вироби до Парижа для музею Королівського Севрського порцелянового заводу. На першу третину ХІХ ст. у Російській імперії припало панування стилю ампір. Це знайшло своє відображення у фаянсі Києво-Межигірської фабрики – у цей час виго- товлялись вироби, що формою та декором уподібнюють- ся античним пам’яткам. Коли у 1830-ті рр. в російському декоративно-ужитковому мистецтві починається відхід від класицизму до історичних стилів, продукція Межигір- ського заводу, розрахована у той час здебільшого на гро- шовитих замовників, складалася з речей пишних та гро- ISSN 2218-4805 349 міздких, призначених для інтер’єрів еклектичного типу. Широко практикувався випуск кольорових виробів з ре- льєфним декором. Великим попитом користувались так звані «гіпюрові сервізи», створені за англійськими зразками, та хлібниці й тарілки з крупним рельєфним рослинним декором, вкри- ті зеленою поливою. У розписах з’являються українські й російські пейзажі, а також народні типажі [2, с. 54–55]. Розквіт виробництва, творчі пошуки, оновлення асор- тименту закінчилися в 1840-х рр. Надалі підприємство повторювало зразки, створені раніше. Новинкою 1850-х рр. став яскравий розпис рельєфно- го декору. Це нововведення було спричинено бажанням догодити смакам середнього покупця [3]. Намагаючись підтримати інтерес до своєї продукції, фабрика зміни- ла торгівельний знак, зробивши його схожим на гербові марки англійської кераміки. Наповнення вітчизняного ринку керамічними виро- бами з рельєфним і друкованим декором із Західної Єв- ропи уповільнювало збут межигірської продукції. Уряд вирішив позбутися збиткового підприємства і в 1858 р. підписав рішення про передачу Києво-Межигірської фа- брики на орендне утримання. Після цього вона змінила кількох власників, але через недбале керівництво й бор- ги вже у 1875 р. її передали Київській повітовій конторі. За рік до цього підприємство повністю припинило ро- боту й було ліквідоване, так і не відновивши діяльність. Незважаючи на неприбутковість фаянсового виробни- цтва, майстрам фабрики вдалося створити цікаві моделі посуду й дрібної пластики, що залишило помітний слід у розвитку декоративно-ужиткового мистецтва. Щоріч- но тут випускалось до 120 видів фаянсової продукції, що надходила не лише до Петербурга, але й до міст Європи. На жаль, до наших днів залишилось мало межигірських виробів. Лише окремі їхні зразки знаходяться в музеях України, серед яких можна назвати Національний му- зей українського народного декоративного мистецтва, Національний музей історії України, Національний му- зей Тараса Шевченка, Київський літературно-меморі- альний музей-квартира Миколи Бажана, Харківський історичний музей імені М.Ф. Сумцова, Харківський ху- дожній музей, Львівський музей етнографії та худож- нього промислу, Музей народної архітектури та побуту України в Пирогово, Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького. Чимало ви- робів зберігається у приватних колекціях. У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кри- чевського наразі зберігається 17 предметів, виготовле- них на межигірській фабриці, 10 з яких надійшли до му- зею ще до руйнівної пожежі 1943 р., яка знищила значну частину колекції музею. Варто зазначити, що до цього зібрання посуду Києво-Межигірської фабрики нарахо- вувало 45 одиниць. Встановити джерело надходження найперших порцелянових та фаянсових виробів наразі неможливо через часткову втрату фондово-облікової до- кументації в роки Другої світової війни. Але із розрізне- них документів та спогадів початку ХХ ст. можна виокре- мити кілька основних прізвищ. Однією зі знаних фундаторів колекції безперечно мож- на назвати Катерину Скаржинську, власницю першого в Україні приватного музею. Коли у 1905 р. вона вирішила передати свою колекцію Полтавському губернському зем- ству, щоб зберегти її для наступних поколінь, ці матері- али стали немовби наріжним каменем у створенні етно- графічної збірки музею земства [4, с. 22–23]. Із листа відомого нумізмата та археолога К. Болсунов- ського до К. Скаржинської від 5 грудня 1893 р. дізнаємось, що і її межигірські вироби не залишили байдужою: «З ли- ста Сергія Климентійовича [Кульжинського] я дізнався, що Вас цікавить питання про виробництво порцеляни Ме- жигірського заводу. Він існував у Києві на початку цього століття й досяг своїм виробництвом значного ступеню досконалості, так що й нині предмети ці вражають своєю художністю, особливо іконка Воскресіння, яку я купив для музею. Ще є вази для фруктів, які я торгую за 3 карбован- ці. Якби я знав раніше про Ваш інтерес, то не пропустив би можливості придбати дві тарілки з портретами Шев- ченка й Костомарова». У листі від 14 грудня 1893 р. знову зустрічаємо згадку про вироби Києво-Межигірської фа- янсової фабрики, куплені К. Болсуновським для музею: «Відповідно до Вашого бажання, переданого мені Сергі- єм Климентійовичем, я взяв вазон Межигірської фабрики. Але твори цієї фабрики нині вельми рідкісні» [4, с. 7–9]. Наразі у Полтавському краєзнавчому музеї зберігаєть- ся 9 виробів фабрики, переданих благодійницею: 1. ПКМВК 2635, Кс 565. Хр. кат. 18891. Бюст російської 1. Тут і далі у тексті номери за хронологічним каталогом К. Скаржинської. Рис. 1. ПКМВК 9809, Кс 643. Горщик для квітів. 1849 р. Києво-Межигірська фаянсова фабрика Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020 350 імператриці Катерини ІІ. 1853 р. Вис. 21 см. 2. ПКМВК 9806, Кс 640. Хр. кат. 709. Соусник з криш- кою. 1839 р. Вис. 36 см. 3. ПКМВК 9809, Кс 643. Хр. кат. 4193. Горщик для кві- тів. 1849 р. Вис. 17 см. 4. ПКМВК 9810, Кс 644. Хр. кат. 1973. Миска глибока. 1849 р. Дм. він. 33 см. 5. ПКМВК 9833, Кс 667. Хр. кат. 2559. Ваза для квітів на п’ять відділень. 1840 р. Вис. 19 см. 6. ПКМВК 9834, Кс 668. Хр. кат. 1739. Форма для блан- манже. 1845 р. Він. 19 х 16 см. 7. ПКМВК 9836, Кс 670. Хр. кат. 3527. Ваза з ручками. 1850 р. Вис. 27 см. 8. ПКМВК 9854, Кс 688. Хр. кат. 4194. Ваза з ручками. 1820-30-ті рр. Вис. 15 см. 9. ПКМВК 9858, Кс 692. Хр. кат. 1711. Ваза. 1840 р. Вис. 11,5 см. Частина колекції у 1940 р. була передана до Полтав- ського художнього музею (зараз Полтавський художній музей (галерея мистецтв) імені Миколи Ярошенка) [5]. 1. Ст. інв. 126412. Хр. кат. 1685. Тарілка із пейзажем із церквою. 1832 р. Дм. він. 24 см. 2–5. Ст. інв. 12643-12646. Хр. кат. 4169, 4162, 4161, 4165. Тарілка із сюжетним малюнком. Пер. пол. ХІХ ст. Дм. він. 25 см. 6–7. Ст. інв. 12661/1-2. Хр. кат. 1623. Чашка з блюд- цем із рельєфним декором. Пер. пол. ХІХ ст. Вис. чаш- 2. Тут і далі у тексті номери за інвентарними книгами Полтавського Державного історико-краєзнавчого музею 1939 р. ки 5 см. Дм. бл. 12 см. 8. Ст. інв. 13112. Хр. кат. 3803. Скульптура «Голгофа». Пер. пол. ХІХ ст. Вис. 19 см. 9. Ст. інв. 69302. Хр. кат. 1623. Чашка з ре- льєфним декором. Пер. пол. ХІХ ст. Вис. 5 см. Один із предметів із зібрання К. Скар- жинської був втрачений у роки Другої сві- тової війни: Ст. інв. 12647. Хр. кат. 4179. Та- рілка із зображенням Венери й амура. Пер. пол. ХІХ ст. Дм. він. 25 см. Частина колекції виробів Києво-Межигір- ської фабрики вірогідно походить із Дикан- ського маєтку князів Кочубеїв. Цей старо- винний козацький рід, що отримав рангові землеволодіння на Полтавщині ще у ХVІІ ст., славився вишуканими предметами оздоблен- ня палацу. Серед речей, що прикрашали його інтер’єри, була й витончена порцеляна та кра- щі зразки фаянсу. Кочубеївський палац, що налічував близько 100 кімнат, за спогадами очевидців «був буквально набитий в окре- мих кімнатах (кілька вітальнь, кабінет князя, буфетні приміщення, канцелярія) картина- ми,… старовинною бронзою,… гобеленами, цінним фарфором, фаянсом, старовинною зброєю…» [6, с. 17–18]. У 1917 р. у вирі рево- люційних подій культурні цінності із панських маєтків опинилися під загрозою розграбування та знищення. Значну роль у порятунку «культурних скарбів нації» ві- діграло Українське наукове товариство дослідування й охорони пам’яток старовини та мистецтва на Полтавщи- ні, яке у січні 1919 р. виступило з ініціативою створен- ня Губернського комітету охорони пам’яток старовини, мистецтва і природи (губкопмис). Це лише частина тих цінностей, які містив будинок Кочубеїв, адже він уже до того був пограбований в ході революційних подій міс- цевими мародерами. Цінності вивезли досить вчасно, бо в кінці 1919 р. палац згорів ущент [7, с. 58–61]. Пара- доксальною виявилась доля цієї частини зібрання ме- жигірського фаянсу – усі ці предмети безслідно загину- ли у полум’ї Другої світової війни. 1. Ст. інв. 8407. Тарілка шестикутна із рослинним ре- льєфним декором. 1832 р. Дм. він. 21 см. 2–4. Ст. інв. 12392–12393, 16177. Соусник восьмикутний із рельєфним рослинним декором. 1832 р. Він. 25,5 х 19,5 см. 5–7. Ст. інв. 12394–12396. Тарілка із хвилястими він- цями та рельєфним рослинним декором. Поч. ХІХ ст. Дм. він. 21,8 см. Частина диканської колекції у 1940 р. також була пе- редана до художнього музею. 1–3. Ст. інв. 12397–12399. Тарілка із хвилястими він- цями та рельєфним рослинним декором. Дм. він. 21,8 см. 4. Ст. інв. 12400. Кришка з рельєфним рослинним де- кором. Поч. ХІХ ст. 9,5 х 18 х 14 см. У 1938 р. два межигірських вироби було придбано для Рис. 2. ПКМВК 9833, Кс 667. Ваза для квітів помаранчевого кольору на п’ять відділень. 1840 р. Києво-Межигірська фаянсова фабрика ISSN 2218-4805 351 24 х 22 х 1,5 см. У післявоєнний час колекція виробів Києво-Межи- гірської фабрики продовжувала поповнюватись із різ- них джерел. 1. ПКМВК 14612, Кс 1347. Ваза для квітів на п’ять від- ділень. 1840 р. Вис. 19 см. Куплена у С. Колеснікової у 1957 р. [9]. 2. ПКМВК 22252, Кс 1737. Тарілка із рельєфним рос- линним декором. 1858 р. Дм. він. 17,5 см. Куплена у Т. Гуревич у 1971 р. 3. ПКМВК 22253, Кс 1738. Сухарниця із рельєфним рослинним декором. 1832 р. 23 х 18 см. Куплена у Т. Гу- ревич у 1971 р. [10]. 4. ПКМВК 43815, Кс 2291. Підставка для вази. 1849 р. 12 х 14,7 см. Передана Г. Кондрацьким у 1980 р. [11]. 5–7. ПКМВК 73645–73647, Кс 3601–3603. Уламки посу- ду з рельєфним рослинним орнаментом. Пер. пол. ХІХ ст. Передано І. Кулатовою у 1993 р. за результатами археоло- гічних розкопок [12]. Поіменована у статті колекція – як збережена, так і втрачена – є свідченням широких взаємозв’язків київ- ських майстрів кінця XVIII – першої половини ХІХ ст. із тенденціями у розвитку західноєвропейського декора- тивно-ужиткового мистецтва. Вона ілюструє культур- но-історичну єдність вітчизняних художніх традицій, які є органічною частиною європейського мистецького руху. ДЖЕРЕЛА 1. Карусь Е. На английский манер. Антиквар. 2012. № 6. С. 24–32. 2. Школьна О. Києво-Межигірська фаянсова фабрика. Пам’ят- ки України. 2014. № 9. С. 48–59. 3. Шудря Є.С. Дослідники народного мистецтва: біобібліогра- фічні нариси. – Київ : Вісник «Ант», 2008. Зошит 3. 116 с. 4. Листи К.В. Болсуновського до К.М. Скаржинської. Держав- ний архів Полтавської області, ф. 222, оп. 1, спр. 36, арк. 1–34. 5. Акт передачі експонатів Художньому музею від 02.10.1940. Роб. архів фондів ПКМ імені Василя Кричевського. 6. Николаев В.Ф. Из истории Полтавского краеведческо- го музея: воспоминания / за ред. Супруненко А.Б. Полта- ва, 1991. 45 с. 7. Скрипченко Н. Диканський маєток Кочубеїв (ІІ половина XVII – початок ХІХ ст.). Вісник Київського Національного ун-ту іме- ні Тараса Шевченка. Київ, 2013. Число 4. С. 58–61. 8. Інвентарна книга Полтавського Державного історико-кра- єзнавчого музею № 40 (розпочата у 1939 р.). 588 с. 9. Акт вступу № 1445 від 18.06.1957. Роб. архів фондів ПКМ іме- ні Василя Кричевського. 10. Акт вступу № 6012 від 25.11.1971. Роб. архів фондів ПКМ імені Василя Кричевського. 11. Акт вступу № 8591 від 16.11.1980. Роб. архів фондів ПКМ імені Василя Кричевського. 12. Акт вступу № 68 від 02.08.1993. Роб. архів фондів ПКМ іме- ні Василя Кричевського. Kondratenko N.H. History of Kyiv-Mezhyhiria faience fac- tory collection in the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum Gathering The article is dedicated to history of Kyiv-Mezhyhiria faience facto- ry collection forming in the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Muse- um gathering. History of creating and functioning of the plant itself, art and economic foundation of its work are characterized briefly. Enter- prise appeared in 1798 not far from Kyiv and became the first in Russian Empire factory that produced fine faience. It aimed to drive imported English faience out of a local market. And by 1829 enterprise achieved its golden age. For example, technique of printed décor and covering with colored glazes were started to use. Kyiv-Mezhyhiria Faience Fac- tory participated in industrial exhibitions in Moscow, Saint-Petersburg and Kyiv for many times. Its ware was presented in Paris in Royal Mu- seum of Sevres Porcelain Plant. музею у громадянки Печерської. На жаль, більш деталь- ні відомості про неї не збереглись. У 1940 р. їх було також передано до художнього музею. 1. Ст. інв. 52751. Тарілка із краєвидом. 1839 р. Дм. він. 24 см. Ціна 40 крб. 2. Ст. інв. 52752. Тарілка із краєвидом. Пер. пол. ХІХ ст. Дм. він. 20 см. Ціна 15 крб. [8, c. 334–337]. Оскільки у 1939 р. фондово-облікова документація була переписана і частина відомостей про дарувальни- ків була вихолощена, вірогідно, з ідеологічних мірку- вань, походження частини межигірської колекції зали- шається невідомим. 1. Ст. інв. 8406. Тарілка із рельєфним декором. Пер. пол. ХІХ ст. Дм. він. 20 см. 2. Ст. інв. 8407. Тарілка шестикутна із рельєфним рос- линним орнаментом. 1832 р. Дм. він. 21 см. 3. Ст. інв. 8408. Кухоль зі сценою полювання. 1847 р. Вис. 8 см. 4. Ст. інв. 8409. Стопка зі сценою полювання. 1831 р. Вис. 10 см. 5. Ст. інв. 8410. Стопка із рельєфним рослинним де- кором. 1854 р. Вис. 8,5 см. 6. Ст. інв. 8412. Салатник із рельєфним декором. 1832 р. 26 х 18 см. 7. Ст. інв. 8431. Ваза у формі «рога достатку». 1831 р. Вис. 24 см. 8. Ст. інв. 9395. Ваза восьмикутна з віньєтками. 1849 р. Вис. 25 см. 9. Ст. інв. 12648. Соусник овальний. Пер. пол. ХІХ ст. Він. 29 х 22 см. 10. Ст. інв. 12650. Ваза з ручками. Пер. пол. ХІХ ст. Вис. 18 см. 11. Ст. інв. 12667. Форма для паштету чотирикутна. Пер. пол. ХІХ ст. Він. 21 х 21,7 см. 12. Ст. інв. 114590. Чашка із пейзажем. Пер. пол. ХІХ ст. Вис. 8 см. 13. Ст. інв. 114591. Блюдце із пейзажем. Пер. пол. ХІХ ст. Дм. він. 18 см. 14. ПКМВК 12921, Кс 1238. Ст. інв. 13072. Тарілка з пор- третом Т. Шевченка. Кін. 1840-х – поч. 1860-х рр. Дм. 22 см. До Полтавського художнього музею передані 7 пред- метів, походження яких залишається невідомим. 1. Ст. інв. 8405. Ваза у формі «рога достатку». 1844 р. Вис. 29 см. 2. Ст. інв. 12391. Миска овальна з рельєфним рослин- ним орнаментом. 1832 р. Він. 37 х 31 см. 3. Ст. інв. 12649. Ваза з двома ручками. Пер. пол. ХІХ ст. Вис. 18 см. 4. Ст. інв. 12660. Тарілка з портретом П. Куліша. Кін. 1840-х – поч. 1860-х рр. Дм. він. 22 см. 5. Ст. інв. 12662. Тарілка з рослинним орнаментом. 1852 р. Дм. він. 23 см. 6. Ст. інв. 12664. Чашка з рельєфним рослинним орна- ментом. 1852 р. Вис. 5 см. 7. Ст. інв. 12669. Ікона «Вознесіння» Пер. пол. ХІХ ст. Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020 352 Unfortunately, the very small number of items, made at the fabric, survived till nowadays. The Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Muse- um preserves seventeen Mezhyhiria products. Ways of Mezhyhiria ves- sels coming to museum gathering during different periods are analyzed. Ten of them came to museum in the pre-war period before terrible fire of 1943, that destroyed huge part of the gathering. Part of collection, lost during the Second World War, is outlined. Among preserved sourc- es of information concerning ways of collection forming, things that came from the private museum of Kateryna Skarzhynska, are traced. There are nine beautiful faience vessels, which can challenge with Eu- ropean porcelain in their delicacy. Objects, that could come from the Kochubeis palace in Dykanka, are outlined separately. Unfortunately all these things were lost till nowadays. Objects, that came to the lo- cal lore museum collection in post-war period, are named additionaly. List of exhibits, passed to the Mykola Yaroshenko Poltava Art Mu- seum (Art Gallery) in 1940, is also made. Key words: collection, faience, Kyiv-Mezhyhiria faience factory, the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum, the Mykola Yaros- henko Poltava Art Museum (Art Gallery), K. Skarzhynska, the Kochu- beis family, aristocrat mansions. REFERENCES 1. Karus, E. (2012). Na anhliiskii maner [In English manner]. An- tikvar – Antiquist, 6, pp. 24–32. [In Russian]. 2. Shkolna, O. (2014). Kyievo-Mezhyhirska faiansova fabryka [Ky- iv-Mezhyhiria Faience Factory]. Pamiatky Ukrainy – Monuments of Ukraine, 9, pp. 48–59. [In Ukrainian]. 3. Shudria, Ye. S. (2008). Doslidnyky narodnoho mystetstva [Re- searchers of folk art]. Visnyk Ant, 3. Kyiv. [In Ukrainian]. 4. Derzhavnyi Arkhiv Poltavskoi Oblasti, fund 222, description 1, case 36, pp. 1–34. [In Ukrainian, unpublished]. 5. Act of endorsement of exhibits to the Art Gallery on 02.10.1940. Work archive of funds of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Mu- seum. [In Ukrainian, unpublished]. 6. Nikolaiev, V. F. (1991). Iz istorii Poltavskoho kraievedcheskoho muzeia: vospominaniia [From history of the Poltava Local Lore Museum: memoirs]. Poltava. [In Russian]. 7. Skrypchenko, N. (2013). Dykanskyi maietok Kochubeiv (druha polovyna XVII – pochatok XIX st.) [Dykanka estate of the Kochubeis (the second half of the 17th – early 19th cc.)]. Visnyk Kyivskoho Natsio- nalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka – Taras Shevchenko Kyiv National University Herald, 4, pp. 58–61. [In Ukrainian]. 8. Registration book of the Poltava State Historic Local Lore Mu- seum no. 40 (begun in 1939). [in Ukrainian]. 9. Acceptance act no. 1445 on 18.06.1957. Work archive of funds of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum. [In Ukrainian, unpublished]. 10. Acceptance act no. 6012 on 25.11.1971. Work archive of funds of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum. [In Ukrainian, unpublished]. 11. Acceptance act no. 8591 on 16.11.1980. Work archive of funds of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum. [In Ukrainian, unpublished]. 12. Acceptance act no. 68 on 02.08.1993. Work archive of funds of the Vasyl Krychevsky Poltava Local Lore Museum. [In Ukrainian, unpublished]. Стаття надійшла до редакції 11.02.2020 р. Рекомендована до друку 10.03.2020 р. УДК [394.94:069](477/411)«192/193» А.С. Яненко ІНТРИГИ Й КОЛОТНЕЧА ДОВКОЛА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЙНОГО ГОРОДКА: (НЕ)ПРИЯЗНИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ СВІТ КИЄВА 1920-х – ПОЧАТКУ 1930-х рр. У статті до наукового обігу залучено інформацію про інтри- ги, крутійство, фальш й сцени, а між тим щиросердність, спів- чуття й підтримку, – емоції, що вирували у музейному житті 1920-х – початку 1930-х рр. й закарбувалися у листах, надісла- них П.П. Курінному, очільникові Лаврського музею культів та по- буту (з 1926 р. Всеукраїнського музейного городка) у Києві. Окрес- лено основні причини конфліктів та наслідки, до яких спричиняли непорозуміння між співробітниками київських музеїв. Висвітле- но прояви приязності, гуманності й підтримки, що так само були притаманні інтелектуальному співтовариству. Наголошено на перспективності залучення джерел особового походження, пере- довсім епістолярної спадщини, для подальшого (ре)конструюван- ня емоційного наповнення щоденного життя представників му- зейної спільноти між двома світовими війнами. Ключові слова: емоції, інтриги, конфлікти, людяність, му- зейництво, інтелектуальне співтовариство, Всеукраїнський му- зейний городок, Київ, УСРР, 1920–1930-ті рр. Уявити життя людини без емоцій доволі складно. Ре- акції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявля- ються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву, розпачу тощо є тлом реалізації життєвих планів і проєктів, розвою людських стосунків. Відтво- рення емоційного наповнення щоденного життя пред- ставників інтелектуального співтовариства уможливлює системне і динамічне бачення історичного процесу. Бу- денні проблеми, конфлікти, прояви підступності чи лю- дяності, їхнє осмислення тими, хто живе чи жив поруч, відкривають історикам гуманітаристики широкий до- слідницький простір. Наразі історіографічний процес уже має приклади реконструювання емоційної складо- вої існування професійних спільнот між двома світо- вими війнами. Почасти конфліктні ситуації, у вирі яких опинялися музейники 1920–30-х рр., прояви підступ- ності чи (не)порозуміння висвітлювали у своїх студіях І.О. Ходак [1; 2; 3], С.І. Білокінь [4; 5; 6; 7], А.М. Чередни- ченко [8; 9], О.В. Юркова [10]. Риси характеру й вдача лю- дини детермінували модель поведінки, яку вона обира- ла для фізичного виживання за часів тоталітаризму. До того ж, на емоції у робочому й приватному житті сут- тєво впливала вибудована більшовицьким режимом си- стема постійного нагляду над найактивнішою частиною населення країни, зокрема, через розгалужену мережу інформаторів, т. зв. секретних співробітників (сексотів). Реконструювання (не)приязної атмосфери, у якій жили музейні співробітники Києва між двома світовими вій- нами, ускладнюється браком та надмірною суб’єктивніс- тю джерельної бази, утім окреслити причини виникнен- ня і шляхи вирішення непорозумінь, прояви людяності й підтримки, двоєдушність чи щирість дозволяє листу- вання інтелектуалів 1920–30-х рр. Метою цієї розвідки є залучення до наукового обігу «живих» замальовок крутійства, фальші, сцен, інтриг, а j

Історія колекції Києво-Межигірської фаянсової фабрики у зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського

Institution

Ähnliche Einträge