Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток
Стаття присвячена потенційним евристичним можливостям музейних експозицій в антропологічній інтерпретації історичного процесу, висвітленню через речові пам’ятки минулого складної суміші економічних, соціальних та етнічних процесів. Проблема досліджується на основі експозиції цегли та черепиці, ви...
Збережено в:
| Дата: | 2020 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Назва видання: | Сіверщина в історії України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181177 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток / В.Г. Рибалка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 382-388. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181177 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1811772021-11-04T01:26:30Z Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток Рибалка, В.Г. Музейна справа Стаття присвячена потенційним евристичним можливостям музейних експозицій в антропологічній інтерпретації історичного процесу, висвітленню через речові пам’ятки минулого складної суміші економічних, соціальних та етнічних процесів. Проблема досліджується на основі експозиції цегли та черепиці, виробленої на підприємствах Катеринославської губернії у кінці XIX – початку XX ст., яка знаходиться в Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпро). Наголошується, що такий, на перший погляд неатракційний, експонат, як цегла може допомогти зосередити увагу музейного відвідувача на історії в цілому, регіональній історії та проблемах історичної пам’яті. Акцент робиться на реконструкцію історичних подій через показ конкретних речових експонатів, пов’язаних і з певними особами (власники підприємств – виробники), і з цілим комплексом взаємопов’язаних процесів економічної та етносоціальної історії. The article is devoted to the question of potential heuristic abilities of museum exhibitions in the anthropological interpretation of historical process. Moreover, the problem of enlightening of intrinsic mixture of economic, social, and ethnical processes through evidences is discussed. This problem is studied through the bricks and tilling produced at Ekaterynoslav region factories in the end of the XIX – the beginning of the XX centuries and currently exhibited in the museum «The memory of the Jewish people and the Holocaust in Ukraine» (Dnipro). Showing what is not an attractive, at first glance, exhibit (such as a brick) can help to draw a museum visitor’s attention to history in general, regional history, and historical memory issues. The study focuses on the presentation of historical events through specific material exhibits that are associated with both individuals (business owners - producers) and the whole complex of intertwined events of economic and ethno-social history. 2020 Article Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток / В.Г. Рибалка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 382-388. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181177 069.908«1862/2020» uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Рибалка, В.Г. Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток Сіверщина в історії України |
| description |
Стаття присвячена потенційним евристичним можливостям
музейних експозицій в антропологічній інтерпретації історичного
процесу, висвітленню через речові пам’ятки минулого складної суміші економічних, соціальних та етнічних процесів.
Проблема досліджується на основі експозиції цегли та черепиці, виробленої на підприємствах Катеринославської губернії у кінці XIX – початку XX ст., яка знаходиться в Музеї «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпро). Наголошується,
що такий, на перший погляд неатракційний, експонат, як цегла
може допомогти зосередити увагу музейного відвідувача на історії в цілому, регіональній історії та проблемах історичної пам’яті.
Акцент робиться на реконструкцію історичних подій через показ конкретних речових експонатів, пов’язаних і з певними особами (власники підприємств – виробники), і з цілим комплексом
взаємопов’язаних процесів економічної та етносоціальної історії. |
| format |
Article |
| author |
Рибалка, В.Г. |
| author_facet |
Рибалка, В.Г. |
| author_sort |
Рибалка, В.Г. |
| title |
Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток |
| title_short |
Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток |
| title_full |
Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток |
| title_fullStr |
Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток |
| title_full_unstemmed |
Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток |
| title_sort |
колекція цегли та черепиці катеринославських виробників кінця xix – початку xx ст. в експозиції музею «пам’ять єврейського народу та голокост в україні». етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181177 |
| citation_txt |
Колекція цегли та черепиці Катеринославських виробників кінця XIX – початку XX ст. в експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні». Етносоціальні аспекти історії через призму речових пам’яток / В.Г. Рибалка // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 382-388. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT ribalkavg kolekcíâceglitačerepicíkaterinoslavsʹkihvirobnikívkíncâxixpočatkuxxstvekspozicíímuzeûpamâtʹêvrejsʹkogonarodutagolokostvukraíníetnosocíalʹníaspektiístorííčerezprizmurečovihpamâtok |
| first_indexed |
2025-07-15T21:50:39Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:50:39Z |
| _version_ |
1837751341231898624 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
382
що такий, на перший погляд неатракційний, експонат, як цегла
може допомогти зосередити увагу музейного відвідувача на істо-
рії в цілому, регіональній історії та проблемах історичної пам’яті.
Акцент робиться на реконструкцію історичних подій через по-
каз конкретних речових експонатів, пов’язаних і з певними осо-
бами (власники підприємств – виробники), і з цілим комплексом
взаємопов’язаних процесів економічної та етносоціальної історії.
Ключові слова: цегла, підприємства, купці, євреї, український
національний рух, «Просвіта», історична пам’ять.
Дослідження різноманітних аспектів історії цегляно-
го виробництва в давній Русі та в Російській імперії має
вже доволі солідну історіографічну базу. У більшості сво-
їй ці роботи опубліковані в СРСР та сучасній Російській
Федерації [3, c. 204–206]. В Україні дане коло питань досі
не стало предметом активних наукових студій і обмежу-
ється, у переважній більшості, газетними публікаціями
та інформацією в Інтернеті [8; 31]. Виключенням є мате-
ріали конференції «Кирпично-черепичное производство
в Бахмутском уезде кон. XIX – нач. XX в.», заявленої як
«перша» і проведеної у Костянтинівському краєзнавчому
музеї 17 жовтня 2015 р. Частина доповідей, зроблених її
учасниками, розміщена на сайті музею [17].
Завдання нашої статті – показати, як експозиції речових
пам’яток минулого (скажемо відверто, на перший погляд,
не самих атракційних) можна надати нового звучання; як
через історію розвитку будівельного матеріалу висвітли-
ти економічні та соціальні аспекти життя певного регіону.
З моменту відкриття 16 жовтня 2012 р. Музею «Пам’ять
єврейського народу та Голокост в Україні» у ньому функ-
ціонує експозиція «Місто», тематика якої – життя єврей-
ських общин у містах смуги осілості. При її створенні за
основу була взята концепція побудови інтерактивної екс-
позиції з мінімальною кількістю експонатів, що унемож-
ливило б перенавантаження експозиційної площі речо-
вими пам’ятками. Особливості життя єврейської громади
у міському просторі Австро-Угорської та (у першу чергу)
Російської імперій XIX–XX ст. передають не окремі арте-
факти, а декілька своєрідних мистецьких образів. Первіс-
но експозиційний блок, розміщений у першій залі музею,
що носить назву «Світ, знищений Голокостом», складав-
ся із настінного мультимедійного відеоколажу та двох
інсталяцій. Колаж являє собою чотири почергово змінні
композиції зображень єврейських кварталів та вулиць у
великих і середніх містах України. Дрогобич, Львів, Бер-
дичів, Одеса демонструють єврейську історію на усьому
масиві українських етнічних територій, незалежно від
тогочасних державних кордонів. Напроти колажу знахо-
дяться інсталяції «Майстерня катеринославського фото-
графа» і «Шевська майстерня». Обидві інсталяції поєд-
нують у собі як мистецьку реконструкцію відповідного
кустарного та ремісничого виробництва (і у цьому сенсі
ми говоримо власне не про документальне відтворення, а
радше про художні візії), так і аутентичні речові пам’ятки,
які ознайомлюють із цим видом діяльності. Заняття шев-
ським ремеслом та фотографією теж обрані не випадково,
оскільки відносяться до числа найбільш популярних у єв-
рейському міському середовищі, а «єврей-швець» навіть
Mykhailo Kytrysh has developed various methods for decorating the
surfaces of goods - with contouring, ritual elements and applying the de-
cor. Decorations are designed to endure the growth of motivation. Con-
tour grinding is broadened in pottery by Opishne’s at the XX century and
on the beginning of the XXI century table is already respected tradition-
al for the Moscow pottery. Mykhhailo Kytrysh’s dishes are decorated in
the same way. The zoomorphic sculptures, vases and peasants of the au-
thor are decorated with applied elements of urban watering, which in turn
gives an uncompromising enemy effect.
Mykhailo Kytrysh’s ceramics collectors at the National museum of
Ukrainian pottery are taking revenge on the traditional detached pottery
of the XXth century, so it is an innovation, which has become a sublime
richness of his work. Traditionalist was shown, it is important, in the chic-
ory forms of dishes, which were prepared in the Opishne ancestral table,
and in the decoration of his contoured young growth ornaments, which
traditionally produced the potter’s wife.
Key words: pottery, ceramics, collection, Mykhailo Kytrysh, tradi-
tion, National museum of Ukrainian pottery, Opishne.
REFERENCES
1. Hanzha, P.O. (1989). Vidrodzhennia tradytsiinykh oseredkiv
narodnoho mystetstva [Revival of the traditional middle-classes of
folk mystery]. Narodna tvorchist ta etnohrafiia [Folk Creativity and Eth-
nography], 4. pp. 60–69. [in Ukrainian].
2. Dmytrenko, Oleksii (1991). Khvist yashchirky: Vybrani tvory [Twist-
er lizards: Selected works]. Kyiv: Molod. [in Ukrainian].
3. Inventarni knyhy [The inventory books]. Natsionalnyi mu-
zei-zapovidnyk ukrainskoho honcharstva v Opishnomu. [in Ukrainian].
4. Leshchenko, H. (1985). Taiemnytsia opishnianskoho maistra [The
secret of the Opishnia master]. Prapor komunizmu, 164. p. 3. [in Ukrainian].
5. Poshyvailo, Oles’. (2005). Anatomiia honcharskoho supermifa
Ukrainy (mystetstvoznavchi studii yak anturazh pryvatnoho avanti-
uryzmu) [The anatomy of the supermyth of the twentieth century (art
critical studies as the entourage of private disposition to engage in
ventures)]. Ukrainskyi keramolohichnyi zhurnal - Ukrainian ceramologi-
cal journal, 1–4, pp. 9–70. [in Ukrainian].
6. Poshyvailo, Oles’. (2010). Vershynne yavyshche ukrainskoho hon-
charstva. [The phenomenon of Ukrainian pottery]. Opishnianska malova-
na myska druhoi polovyny XIX – pochatku XX stolittia (u zibranni Rosiis-
koho etnohrafichnoho muzeiu v Sankt-Peterburzi) [Painted ceramic bowls
from Opishne (second half of the 19-th – early 20-th century). From col-
lection of the Russian museum of ethnography in St.-Petersburg], pp. 50–
261. Opishne: Ukrainske Narodoznavstvo. [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 25.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
УДК 069.908«1862/2020»
В.Г. Рибалка
КОЛЕКЦІЯ ЦЕГЛИ ТА ЧЕРЕПИЦІ
КАТЕРИНОСЛАВСЬКИХ ВИРОБНИКІВ КІНЦЯ
XIX – ПОЧАТКУ XX ст. В ЕКСПОЗИЦІЇ
МУЗЕЮ «ПАМ’ЯТЬ ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ
ТА ГОЛОКОСТ В УКРАЇНІ».
ЕТНОСОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ІСТОРІЇ
ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РЕЧОВИХ ПАМ’ЯТОК
Стаття присвячена потенційним евристичним можливостям
музейних експозицій в антропологічній інтерпретації історичного
процесу, висвітленню через речові пам’ятки минулого складної су-
міші економічних, соціальних та етнічних процесів.
Проблема досліджується на основі експозиції цегли та черепи-
ці, виробленої на підприємствах Катеринославської губернії у кін-
ці XIX – початку XX ст., яка знаходиться в Музеї «Пам’ять єврей-
ського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпро). Наголошується,
ISSN 2218-4805
383
став одним із стереотипних образів єврейського місько-
го соціуму. Крім іншого, ці інсталяції показують соціаль-
ну стратифікацію єврейського середовища у тогочасному
великому місті. Водночас, вони, за думкою творців експо-
зиції, унаочнюють тезу, яка заперечує уявлення про євре-
їв як обов’язково заможну частину суспільства. Підтвер-
дження цьому знаходимо у Катеринославі. За переписом
населення 1897 р. євреї-містяни, у переважній більшості,
отримували прибуток із власної праці [21, c. 167].
Після створення даного експозиційного блоку виникла
своєрідна змістовна прогалина – були відсутні матеріа-
ли, які б ілюстрували розвиток єврейського підприємни-
цтва у великих містах України. У 2016 р. означена лаку-
на була заповнена. У цей час Музей поповнився новими
експонатами – частиною колекції цегли та черепиці кін-
ця XIX – початку XX ст., дарунком відомого українського
колекціонера, дніпровського краєзнавця Павла Маменка.
Музейниками було ухвалене рішення зробити на ос-
нові цього дарунка реекспозицію та суттєво розширити
речові, образні та інформаційні межі експозиції «Місто».
29 травня 2016 р. у музеї відкрилася нова частина озна-
ченої експозиції, яка отримала офіційну назву «Історія мі-
ста в камені». У предметному сенсі експозиція складаєть-
ся із цегли та черепиці, виготовленої на підприємствах
Катеринославської губернії, які здебільшого належали
виробникам – мешканцям Катеринослава. Усі експона-
ти, разом з незначною кількістю аутентичного та копій-
ного (фонового матеріалу (рекламний проспект, фото-
копії зображень власників підприємств, будівель тощо),
знаходяться на дерев’яних полицях-підставках темного
кольору та поміж ними. Цегла розташована на носіях під
нахилом. Черепиця, що має більші габарити, знаходить-
ся угорі полиць. Довжина експозиції – 3,4 м, висота – 1 м.
Кожна цеглина має свій порядковий номер. Таким чином,
експозиція, разом із існуючим колажем, повністю вико-
ристовує музейний простір, певною мірою «замикаючи»
і, водночас, утворюючи єдиний експозиційний ансамбль.
Будь-яка цегла – це, звичайно, предмет масового вироб-
ництва, який має і певні індивідуальні риси, обумовлені
тогочасною традицією таврування виробів. Отже, перед
нами не просто речова пам’ятка, а артефакт, пов’язаний
із діяльністю конкретних людей та соціуму в цілому. Зав-
дяки клеймам ми отримуємо інформацію про техноло-
гічні процеси і, навіть, про проблеми історичної пам’я-
ті. Таким чином експозиція, за допомогою атракційних
експонатів і пізнавальної розповіді екскурсовода, може
суттєво допомогти «олюднити історію».
Усього в експозиції представлено 69 зразків цегли та 10
одиниць черепиці, а також такий доволі рідкісний експо-
нат, як форма для виготовлення цегли. Експозиція, у пер-
шу чергу, несе чітку інформаційну функцію –розповідає
про найбільш розповсюджені марки цегли та черепиці ка-
теринославських виробників, оскільки супроводжується
розлогою таблицею «Виробники цегли та черепиці в Ка-
теринославі та Катеринославській губернії».
Але в цьому експозиційному блоці авторський колектив
не зупинився лише на простому предметно-хронологічно-
му розміщенні експонатів, позаяк розповідь екскурсовода
знайомить відвідувачів і з тогочасними соціально-еконо-
мічними та етносоціальними процесами, які відбувалися
в означений період у Катеринославській губернії та місті
Катеринослав. Такий підхід пояснює, чому для показу то-
гочасних соціально-економічних процесів вирішено вико-
ристати власне колекцію катеринославської цегли та чере-
пиці саме кінця XIX – початку XX ст. Річ у тім, що до 80-х
років XIX ст. майбутній металургійний центр Російської ім-
перії та одне з найбільших міст України – Катеринослав –
це доволі незначний населений пункт зі статусом губерн-
ського міста. У 1843 р., як зазначав Аполон Скальковський
у своїй роботі «Опыт статистического описания Новорос-
сийского края» (1850 р.), із 56 міст, що знаходилися у цьо-
му регіоні (а до цих величезних обширів автор відносив
Крим, південь та південний-схід сучасної України і частину
нинішньої Молдови та Російської Федерації), за кількістю
населення (8604 мешканців) Катеринослав займав місце у
середині списку. За цим показником він значно поступа-
вся не лише Одесі (77778 осіб), але й Херсону, Миколаєву,
Єлисаветграду, Севастополю, Бахчисараю, Маріуполю, Із-
маїлу, навіть повітовому місту Катеринославської губернії
Новомосковську та деяким іншим містам [28, c. 355–356].
Пізніше кількість населення поступово зростала, але дово-
лі повільними темпами. Так станом на 1862 р., згідно офі-
ційних даних, ця кількість складала 13217 осіб [18, c. 303].
У 1865 р., за даними історичного нарису, розміщеному у
довіднику «Весь Екатеринослав», під час одноденного пе-
репису населення у місті було зафіксовано 22846 осіб, у
1878 р. – 34000 мешканців [28, c. 108, 95].
Ситуація, і про це також можна розповідати, базуючись
на даній експозиції (хоча б на прив’язці до кількості вироб-
ників цього будівельного матеріалу в кінці XIX – поч. XX ст.),
змінилася буквально за декілька років з будівництвом Кате-
ринославської (спочатку носила назву Криворізької) заліз-
ниці. Цей шлях з’єднав Криворізький залізорудний басейн
із Донецьким вугільним басейном і Азово-Чорноморськи-
ми портами. Катеринослав, опинившись у центрі цієї заліз-
ниці, став зручним місцем для розміщення металургійної
промисловості. Приблизно через рік після цієї події «В за-
седании 29 июля (ст. ст.) 1885 г. Городская дума согласилась
продать обществу (Товариству Брянського рейкокатально-
го, залізоробного та механічного заводів – В.Р.) участок го-
родской земли для строительства завода площадью в 120
десятин…» [6, c. 60]. Через два роки відбувся запуск пер-
шої домни Олександрівського Південно-Руського заводу
брянського товариства. Ця подія, швидше за все навмис-
но, співпала з другим днем святкування сторіччя від дня
заснування міста. З цього часу почалося його стрімке про-
мислове зростання, яке дало можливість доволі швидко із
глухого малочисельного населеного пункту перетворити-
ся на один з промислових центрів Російської імперії. Най-
більша заслуга у будівництві залізниці належить місцево-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
384
му поміщику і громадському діячу Олександру Полю. Один
із експонатів музею – цегла з клеймом «А.П.» (О. Поль) –
наглядно ілюструє діяльність підприємця.
Інтенсифікація економіки посприяла стрімкому зрос-
танню населення міста, яке збільшилось із 1862 р. до кін-
ця XIX ст. практично у 10 разів і у 1897 р. становило 112839
осіб [21, c. 1]. А ці процеси, у свою чергу, викликали будівель-
ний бум і, відповідно, потребу в популярних на той час бу-
дівельних матеріалах. Степова зона, в якій знаходився Ка-
теринослав, унеможливлювала масштабне використання
деревини, яка традиційно ще з першої половини XIX ст.
потрапляла у місто водним шляхом «…из губерний: Витеб-
ской, Смоленской, Минской, Могилевской, Черниговской и
Киевской» [18, c. 305]. Значні обсяги отримуваної за раху-
нок внутрішнього експорту деревини складали важливу ча-
стину прибутку місцевих підприємців, оскільки вона, уже
з Катеринослава, перенаправлялася в інші місця губернії.
Наприклад, різниця у ціні сажня дров між Катеринославом
(15 р. сріблом) і Таганрогом (30 р. сріблом) становила майже
50 % [18, c. 216]. У самому місті деревину використовували не
лише для опалення, але і як головний будівельний матеріал.
Не можна говорити, що в губернії не існувало цегляного ви-
робництва. Заводи діяли, але лише «…в помещичьих име-
ниях…но в них почти исключительно выделывают кирпич
и известь для экономии и в редких местах для сбыта в бли-
жайшие города или деревни» [18, c. 207]. За даними В. Пав-
ловича (1862 р.), у губернському місті із 1791-ї міської спо-
руди лише 113 були кам’яними [18, c. 302].
Принагідно зазначимо, що у подальшому Катеринос-
лав ще довго зберігав позиції перевалочної водної бази для
лісоторгівлі. У 1913 р. лісоматеріали відносились до чис-
ла найбільш важливих вантажів, що перевозилися заліз-
ницею, а торгівлею лісом у місті займалось 18 підприєм-
ців [28, c. 90, 286]. Але деревина через таке транспортування
була доволі дорогим будівельним матеріалом, до того ж по-
ступалася за рядом характеристик цеглі. Крім того, деревина
не була ефективною при зведенні корпусів металургійних
підприємств та багатоповерхових будинків. Застосування ж
цегли пришвидшувало будівництво, задовольняючи зроста-
ючі житлові потреби населення міста: «Под влиянием вне-
запного наплыва жителей в середине 80-х годов наблюда-
ется сильное вздорожание квартир, повышение доходности
домов в связи с этим…и настоящая, в европейском смысле
этого слова, строительная лихорадка» [28, c. 111].
Якщо на середину XIX ст. у місті розташовувалося лише
3 цегляних та кахельних заводи [18, c. 111], то у 1910 р. їх
нараховується 18 [1, c. 257], у 1913 р. – 17 [28, c. 304]. У губер-
нії ж ця кількість сягає у 1910 р. 86 [1, c. 257–260], у 1913 –
74 підприємства [28, c. 135–136]. І ця галузь виробництва
стає суттєвим сегментом у губернській промисловості.
Весь технологічний цикл тогочасного цегляного вироб-
ництва ґрунтовно описаний у Енциклопедичному словни-
ку Брокгауза та Єфрона, тому ми лише зауважимо, що чи
не найголовнішою сировиною для цього виробництва є «…
всякая глина, какая найдется на месте, и потому по суще-
ству не представляется надобности говорить о каких-ли-
бо особых и специальных кирпичных глинах» [14]. Її по-
клади повинні повинні були знаходитися або «…на самом
месте производства или в непосредственной близости к
нему…» [14]. У Катеринославі вона знаходилась у самому
місті, точніше, як тоді офіційно визначалось, у «пригород-
ной» зоні, передусім Аптекарській, Жандармській та Риба-
ковій балках (тут розташовувалося 15 із 17 підприємств) [21].
Допускаємо, що також могла бути й певна кількість офі-
ційно незареєстрованих («підпільних») підприємств або
дрібних майстерень. До речі, в музейній експозиції серед
черепиці виставлена так звана «чешуя», виготовлена сіль-
ськими майстрами. Ця обставина, разом із величезними
потребами в будівельному матеріалі, і стимулювала зна-
чний розвиток цегляного виробництва, яке мало сезон-
ний характер: розпочиналося весною з видобутку глини
та формування цегли-серцю; протягом літа цегла обпа-
лювалась, а потім, власне, йшла на продаж.
Із 1847 р., згідно «Правил для единообразной и проч-
ной выделки кирпича», які увійшли до указу «О мерах
для прочной и правильной выделки кирпича», передба-
чалась уніфікація розміру (27 х 13 х 7 см) та ваги [3, c. 13–
14]. До речі, розміри російської цегли відрізнялися від єв-
ропейської, принаймні у Німецькій та Австро-Угорській
імперіях [21, c. 1]. Для контролю за якістю проводилось
обов’язкове клеймування виробів [3, c. 13–14]. На жаль,
ці стандарти порушувалися, про що свідчить наявність
доволі великої частки неклеймованої цегли тих часів.
У згаданому вище енциклопедичному словнику зазна-
чається, що за обсягами виробництва цегли Катеринос-
лавська губернія, разом із Київською, посідала четверте
місце (35 млн. штук) у Російській імперії [14]. Асортимент
виробів цегляних заводів був різноманітний. Випуска-
лася цегла «строевая, облицовочная, фасонная, лекаль-
ная, пустотелая и сплошная разных радиусов и разме-
ров, а также огнеупорная обыкновенная и радиальная».
Саме про таку продукцію цегляного заводу Л. Нісенбау-
ма іде мова у рекламному оголошенні [28, c. 4]. Цегляне
виробництво, даючи значний прибуток, стало популяр-
ним серед місцевих промисловців. У списку, розміщено-
му в музеї поруч із експозицією, позначено більш ніж 60
осіб – виробників цегли. І цей перелік далеко не повний.
У ньому (складається з порядкового номера, зазначення
напису чи ініціалів на експонатах, прізвища, вказівки, у
тих випадках, коли є інформація щодо соціального ста-
ну та місця виробництва) відвідувач музею має можли-
вість, звіривши з відповідним номером цегли в експози-
ції, отримати інформацію про її виробника.
Цікавою є ідея показу споруд, при будівництві яких вико-
ристовувалась цегла місцевого виробництва. Напроти екс-
позиції, на стіні інсталяції «Шевська майстерня» розміще-
но копію карти Катеринослава 1909 р. – того періоду, коли
формувалося архітектурне обличчя історичної частини мі-
ста. На карті частині важливих за функціональним призна-
ченням будівель надані номери, яким відповідають назви
ISSN 2218-4805
385
тієї чи іншої споруди внизу карти. Розробники експози-
ції за допомогою попереднього власника колекції Павла
Маменка ідентифікували цеглу, з якої будувався цілий ряд
будинків. Останні отримали відповідні позначки на карті.
Поруч із картою знаходиться список власників цегельних
заводів, а також перелік вулиць, представлених на дорево-
люційній карті з їхніми відповідниками у часи Російської
імперії, СРСР, та України після проведення декомунізації.
Проілюструвавши у експозиції соціально-економічні та
демографічні процеси, які відбувались у місті, на базі тих
ж експонатів (цегли, що виготовлялася на заводі О. Поля,
його портрета та копії дореволюційної листівки із зобра-
женням Катеринославського обласного музею (до револю-
ції носив назву ім. О. Поля) одночасно висвітлюється пи-
тання відмінності у підходах до формування історичної
пам’яті у часи Російської імперії, СРСР та сучасної України.
У період Російської імперії заслуги О. Поля були ши-
роко визнані та відзначені. Так, його сучасник через 13
років після смерті «Степового Колумба» у 1890 р. писав:
«Заслуги покойного в деле развития промышленности
края снискали ему признательность местного общества:
город Екатеринослав избрал его своим почетным граж-
данином и имя его было вырезано на почетной мрамор-
ной доске в зале городской думы; губернское дворянство
постановило поместить его портрет в зале дворянского
дома и учредить стипендии его имени в С-Петербургском
горном институте и в екатеринославском реальном учи-
лище. В 1882 г. был награжден Высочайше пожалованным
ему орденом св. Станислава 2-й степени за полезную дея-
тельность на поприще отечественной промышленности.
Наконец французская Криворожская компания постави-
ла ему мраморный памятник на самом месте своих руд-
ников в Кривом Роге» [11, c. IV].
Окремо була відзначена і його діяльність як збирача
старовини та музейника. 6 травня 1902 р. відбулось уро-
чисте відкриття Обласного музею імені О.М. Поля [10],
який носив його ім’я до розпаду імперії. У часи руйнуван-
ня старого устрою знакові місця, на думку нової влади, не
мали права називатися іменами представників «повер-
женных классов». У 1923 р., як антитеза до попередньо-
го періоду історії, остаточно утверджується нова назва –
Народний музей Катеринославщини [10]. Для О. Поля в
радянські часи не було місця і на сторінках довідкових та
історико-краєзнавчих досліджень. Наприклад, про ньо-
го не міститься ніякої інформації у розділі «Днепропе-
тровск» в «Истории городов и сел Украинской ССР. Дне-
пропетровская область» (1977 р.), лише констатується:
«Особенно быстро начал развиваться Екатеринослав как
промышленный центр после ввода в эксплуатацию Екате-
риненской железной дороги» [9, c. 95]. У більш ранній Ра-
дянській енциклопедії історії України (1970 р.) присутнє
близьке до попереднього формулювання [25, c. 41]. Що-
правда, про Поля як українського краєзнавця та власни-
ка предметів старовини, що лягли в основу «музею його
імені в Катеринославі», є окрема стаття в наступному томі
цієї енциклопедії, а про економічну діяльність підприєм-
ця зазначено лише коротке: «Сприяв розвиткові гірни-
чої справи, зокрема, залізорудної промисловості в Кри-
воріжжі» [26, c. 422]. Оминає цю постать у відповідних
місцях тексту і найбільш авторитетне тогочасне краєз-
навче видання «Город на трех холмах» (1969 р.) [33, c. 123–
126], хоча автор цієї книги, відомий краєзнавець Михай-
ло Шатров (Штейн), безсумнівно, розумів внесок О. Поля
у економічний розвиток регіону. До поодиноких виклю-
чень можна віднести дослідження «История города Ека-
теринослава» (1937 р.) Дмитра Івановича Яворницького.
Відомий український історик залишився вірним науковій
об’єктивності. Ось як він описував усилля О. Поля з будів-
ництва залізниці: «И снова начались метания А.Н. Поля.
Он точно не ходил и не бегал, а как будто летал то в сто-
лицу из Екатеринослава, то из столицы обратно, то к ми-
нистрам от земства, то от министров назад» [35, c. 133].
Але за життя історика його праця знаходилось в рукопи-
сі і була опублікована лише за часи пізньої перебудови,
тому не мала впливу на формування тогочасної радян-
ської історичної пам’яті.
Суттєві зміни відбулися лише в часи української неза-
лежності. З 1990-х рр. намітилися плани створення будин-
ку-музею О. Поля. Більша частина його садиби збереглася
до наших днів і знаходиться в історичному центрі міста. Тут
йому встановлена меморіальна дошка. 14 вересня 2002 р. у
центрі міста відкрито пам’ятник О. Полю [24], а наприкінці
лютого 2016 р. одну з найбільших артерій міста – проспект
ім. Кірова – перейменували на честь видатного земляка [2].
15 березня 2019 р. будинок, у якому жив О. Поль, був за-
несений до Державного реєстру нерухомих пам’яток Укра-
їни як пам’ятка історії місцевого значення [34]. На жаль, на
початку 1990-х цей будинок був приватизований і відтоді
змінив кілька власників. Останній вимагає високу суму від-
шкодування для повернення пам’ятки у комунальну влас-
ність міста, з приводу чого розпочалася судова тяганина. [7].
Цікавим носієм історичної пам’яті є експонат з клеймом
«Н», який вироблявся на заводі, що належав графу Івану
Григоровичу Ностіцу. У числі його маєтностей, розкида-
них в різних частинах імперії, було село Василівка Ново-
московського повіту Катеринославської губернії. Саме
там, за інформацію відомого дніпровського краєзнавця
Миколи Чабана, були поховані п’ять представників цього
роду. Але церква, біля якої знаходились поховання, була
розібрана чи то «в революцію, чи то у війну», а на її міс-
ці з’явився колгоспний тік [19].
Колекція цегли Музею «Пам’ять єврейського народу
та Голокост в Україні» відображає не лише історію осо-
бистостей, економіки, соціальних відносин, а й етнічні
процеси у регіоні. Експозиційні блоки умовно поділе-
ні на три частини відповідно до кількості, етнічної, кон-
фесійної та навіть політичної приналежності власників
цегляного виробництва.
Переважна більшість зразків цегли виготовлена на за-
водах, які належали представникам юдейської громади.
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
386
витку Катеринослава і навіть сучасного Дніпра. Наголо-
симо також і на його українських симпатіях. За своїм по-
ходженням (мати Поля була нащадком родів Полетик та
Полуботків) він належав до українського дворянства, яке
сповідувало ідеї українського автономізму. Ми, звичай-
но, далекі від твердження, що знання про власний родо-
від переходило в політичну площину, але про історичну
пам’ять та певні культурницькі українські уподобання
Поля, безсумнівно, говорити можна. Розповідаючи про
своє дитинство Д. Яворницькому, Поль згадував: «…пе-
ребуваючи по жіночій лінії у спорідненні з малоросій-
ською родиною Полуботків, постійно чув розповіді про
славні минулі часи…» [13, c. 11]. Скажімо, його відома ко-
лекція старожитностей, що складалася з більш ніж 4770
предметів, мала 281 артефакт, які віднесені укладачами
каталогу до окремого відділу «Предметы запорожской и
южно-русской старины». І це не говорячи про ще один від-
діл – «Предметы относящиеся к сравнительной этногра-
фии» [11]. Та й сам Поль називав себе українцем [13, c. 13].
Виразні національні симпатії мав ще один представ-
ник місцевої соціальної еліти, землевласник, підприє-
мець, мільйонер Володимир Миколайович Хрінников. До
українського громадського життя він долучився ще був-
ши студентом Петербурзького технологічного інституту.
Надавав фінансову допомогу українським установам та
виданням. У 1913–1914 рр. очолював катеринославську
«Просвіту». Проте його національні переконання мали
не лише публічний вияв, але проходили і через особисті
практики. Його першою дружиною стала сестра відомого
українського діяча Василя Мазуренка. До речі, пані Марія
Хрінникова і сама була головою катеринославської «Про-
світи» у 1910–1912 рр. [30, c. 470–477]. Навіть свій прибут-
ковий будинок, який до сьогодні є окрасою міста (так зва-
ний «Будинок Хрінникова», зараз готель «Україна»), він,
користуючись консультаціями Д. Яворницького, збуду-
вав, як записано українською мовою на срібній заклад-
ній дошці, «…в стилю «Відродження України»» [29, c. 24].
Парадокси етнонаціональної самоідентифікації на-
очно ілюструє біографія ще одного катеринославсько-
го виробника цегли, яка вироблялась з двома клеймами:
«F. A.» та «Aндереггъ». Фердинанд Андерегг за офіційною
соціальною приналежністю був «екатеринославским ме-
щанином». Насправді, він належав до заможної верхів-
ки міста. У щорічнику «Весь Екатеринослав на 1898 год»
Ф. Андерегг значиться у списку купців 2-ї гільдії. Він, не
українець за походженням, мав стійкі українські симпа-
тії. Ф. Андерегг переїздить до Одеси, і у цьому місті стає
одним із засновників Українського клубу – організації, що
постала в січні 1910 р. на місці забороненої владою «Про-
світи». Саме у його помешканні, у квітні того ж року, від-
булися перші загальні збори цієї організації [23].
У контексті української історії можна розглядати по-
стать ще одного «цегляного виробника», князя Миколи
Петровича Урусова. Він – великий землевласник, сена-
тор, шталмейстер імператорського двору, предводитель
За даними довідникового видання «Весь Екатеринослав
на 1902 г.» купців-християн 1-ї гільдії у Катеринославі
налічувалось 7 осіб, натомість, купців євреїв та караїмів
1-ї гільдії – більше ніж у чотири рази (30 осіб); купців 2-ї
гільдії – 86 та 205 осіб відповідно [5, c. 292–296]. Вагу єв-
рейського капіталу в економіці міста, становище пред-
ставників заможної частини юдейської громади, ступінь
адаптованості до соціального середовища характеризує
біографія одного з виробників – Іони Майданського, чия
фотографія (копія) представлена в експозиції [16].
Історія цегляного виробництва, яке належало під-
приємцям-великоросам, представлена меншою кіль-
кість експонатів. Зокрема, в експозиції є цегла із під-
приємств двох місцевих «олігархів» – Давида Пчолкіна
та Міни Копилова – представників чотирьох найбільш
відомих міських християн-купців 1-ї гільдії (за даними
1897 р. [4, c. 157] і 1902 р. [5, c. 292].
Цегляним виробництвом у Катеринославі займались
і представники титулованого російського дворянства:
граф Воронцов-Дашков (клеймо «ГВД»), князь М. Урусов
(«КУ»), князь С. Манвелов («СМ»), граф І. Ностіц («Н»). Цег-
ла з клеймом «МиИ» (завод Майданського та Ігнатьєва)
указує на переплетіння економічно-соціальних контактів
між представниками різних етноконфесійних осередків.
Лише невелика за обсягом частина експозиції роз-
криває власне українську течію у тогочасному міському
житті. Не дивлячись на більшість українського населен-
ня (за переписом 1897 р. – 69,7%) [21, c. VIII] і місцезна-
ходження Катеринославської губернії переважно на ко-
лишніх землях Вольностей війська Запорозького, великі
міста губернії мали невиразне українське обличчя. Так,
у Катеринославі українці посідали лише третє місце се-
ред національних громад, поступаючись «великоросам»
та євреям. Відповідно, це означало і певну маргіналіза-
цію українського національного руху, який тут розвивався
повільніше у порівнянні з деякими іншими українськи-
ми регіонами Російської імперії.
Згадуючи про події 1917–1918 рр., визначні діячі УНР
Ісаак Мазепа та генерал Омелянович-Павленко відзнача-
ли слабкість саме української катеринославської громади.
«…Українці не були ще підготовлені до переобрання вла-
ди у свої руки» [20, c. 24], – так писав у еміграції Омеля-
нович-Павленко. А ось уривок зі спогадів І. Мазепи: «Го-
ловною базою українства на Катеринославщині було село.
Місто було чуже, неукраїнське…» [15, c. 44]. Тому може ви-
никнути питання і, навіть, певне заперечення щодо виді-
лення окремого, «українського» компонента у «кам’яній»
експозиції. Але, насправді, не дивлячись на доволі слабкі
позиції в тогочасній міській ієрархії, певна частина со-
ціальної та економічної еліти Катеринослава була пред-
ставлена в українському національному русі.
Саме в «українській» частині експозиції знаходить-
ся згадувана вище цегла з клеймом «А.П.». Ми говори-
ли про Олександра Поля як про великого економічного
фундатора, людину, яка фактично заклала вектори роз-
ISSN 2218-4805
387
дворянства Катеринославської губернії у 1908–1917 рр.
Але попри всі титули, посади, приналежність до соціаль-
ної верхівки російського суспільства, князь М. Урусов під-
тримував приятельські стосунки з істориком запорозько-
го козацтва Д. Яворницьким. За думкою сучасників, саме
ці відносини, заступництво князя перед місцевим губер-
натором допомогли довготривалому (до 1916 р.) існуван-
ню катеринославської «Просвіти» [32, c. 257].
Таким чином, експозиція Музею «Пам’ять єврейського
народу та Голокост в Україні» не просто є колекцією речо-
вих пам’яток. Ґрунтуючись на її експонатах, відбувається
екскурс в історію регіону з різних питань: економічних, де-
мографічних, етносоціальних. І це лише незначна частка
аспектів, які можна використовувати у ефективній екскур-
сійній роботі навколо експозиції «Історія міста в камені». Її
можливості, перетворені із зібрання речових пам’яток на
антропоцентричну історію, практично безмежні.
ДЖЕРЕЛА
1. Адрес-Календарь Екатеринославской губернии на 1910 год.
Издание Екатеринославского Губернского Статистического Комитета.
Под редакцией секретаря комитета Г.А. Богданова. Екатеринослав :
Типо-литография Губернского Правления. 1910. 446 с.
2. Без Маркса и Кирова: В Днепропетровске продолжается
декоммунизация улиц и проспектов. Режим доступу: https://
nv.ua/ukraine/events/bez-marksa-i-kirova-v-dnepropetrovske-
prodolzhaetsja-dekommunizatsija-ulits-i-prospektov-99061.html.
3. Бюллетень Института истории материальной культуры
РАН. [№] 7. Материальная культура Санкт-Петербурга. Вып. 1.
В.Н. Смирнов, Д.Д. Ёлшин. Кирпичные клейма Санкт-Петербургской
губернии середины XIX – начала XX в. Каталог и исследование.
Санкт-Петербург : Изд-во ООО «Периферия», 2017. 214 с.
4. Весь Екатеринослав на 1898 г. Изд. Б.Б. Буравого.
Екатеринослав, 1898. 389 с.
5. Весь Екатеринослав на 1902 г. Изд. Буравой. V год издания.
Екатеринослав, 1902. 401 с.
6. Днепропетровск. Архитекторы. Н.П. Андрущенко, М.Э. Кавун,
Н.А. Лопатюк и др. Под общ. Ред. Н.Н. Кондель-Перминовой;
И.Г. Редкол.: Б.Л. Ерофанов, Н.Н. Кондель-Перминова, И.Г. Пидорван
(предс.) и др. Киев : Издательский дом А+С, 2006. 296 с.
7. Дом Александра Поля хотят вернуть громаде Днепра. Режим
доступу: https://gorod.dp.ua/news/160992.
8. История города, застывшая в камне. Режим доступу: https://
gorod.dp.ua/news/84526.
9. История городов и сел Украинской ССР. Днепропетровская
область» Киев : Главная редакция Украинской советской энци-
клопедии, 1977. 837 с.
10. Історія Дніпропетровського національного історичного
музею ім. Д.І. Яворницького. Режим доступу: http://www.museum.
dp.ua/historydim.html.
11. Каталог коллекции древностей А.Н. Поль в Екатеринославе.
Выпуск I. Составил К. Мельник. Киев, 1903. 217 с.
12. Кирпич Екатеринославской губернии. Режим доступу: https://
royal-brick.io.ua/s2284298/kirpich_ekaterinoslavskoy_gubernii_-
cegla_rozbiorkowa
13. Кочергін І. Олександр Поль. Геній міста на Дніпрі. Дніпро :
Герда, 2018. 112 с.
14. Крупский А.К. Кирпичное производство Энциклопедия
Брокгауза и Ефрона. Режим доступу: https://slovar.cc/enc/brokhauz-
efron/1622437.html.
15. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917–1921. I. Цен-
тральна Рада – Гетьманщина – Директорія. II. Камянецька доба.
Дніпропетровськ : Січ , 2001. 265 с. (Сигнальний приірник)
16. Маменко П., Старостин В. Майданский Иона Михайлович. Дне-
провская городская єнциклопедия. Режим доступу: http://tfde.dp.ua
17. Материалы 1-й кирпично-черепичной конференции. Ре-
жим доступу: http://museum-konst.com/index.php/stati-i-uroki/
materialy-1-j-kirpichno-cherepichnoj-konferentsii.
18. Материалы для географии и статистики России, собранные
офицерами Генерального штаба. Екатеринославская губерния.
Составил генерального штаба капитан В. Павлович. Санктпетербург :
типография Департамента Генерального штаба, 1862. 351 с.
19. Намоленое место в с. Василевка (Новомосковский р-н).
Свято-Духовская церковь (разрушена). Режим доступу: https://
www.shukach.com/ru/node/7894
20. Омелянович-Павленко М. На Україні 1917–18. Прага, 1935. 118 с.
21.Первая всеобщая перепись населения Российской империи,
1897 г. XIII. Екатеринославская губерния Издание Центрального
статистического комитета Министерства внутренних дел. Под
редакциею Н.А. Тройницкого, 1904. 234 с.
22. Полное руководство по гражданской ахитектуре. Полный
перевод с 5-го немецкого издания с изменениями и дополнениями
В. Леви и В. Келдыш. Под редакцией гражданского инженера
А.П. Шишко. Ад. Профессора Технолог. Инст. Императора Николая
I. Отдел первый. Каменные работы. Санкт-Петербург : народная
польза, 1907. 287 с.
23. Полторак, В. Калина над морем. Український тиждень.
2010, 11 червня. Режим доступу: https://tyzhden.ua/History/3622
24. Полю Александру Николаевичу, памятник. Режим доступу:
https://gorod.dp.ua/out/attractions/oneplace/?place_id=1124
25. Радянська енциклопедія історії України. Т. 2. Держава
– лестригони. Київ : Главная редакция Украинской советской
энциклопедии, 1970. 580 с.
26. Радянська енциклопедія історії України. Т. 3. Летичів
– розкопки. Київ : Главная редакция Украинской советской
энциклопедии, 1971. 573 с.
27. Скальковский А. Опыт статистического описания
Новороссийского края. Часть I. География. Этнография и на-
родонаселение Новороссийского края. Одесса : Типография
Л. Нитче. 1850. 364 с.
28. Справочная книга «Весь Екатеринослав». Издание
Л.И. Сатановского. Екатеринослав, 1913. 403 с.
29. Старостін В. Дніпро: символ міста. Будинок Хрінникова.
Дніпро : Герда, 2007. 136 с.
30. Чабан М.П. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921). Бі-
обібліографічний словник. Близько 670 імен. Наукове видання.
Дніпропетровськ : ІМА-прес, 2002. 536 с.
31. Чегорка П. Кирпич из Екатеринославской губернии (Інтeрв’ю з
П. Маменком). Режим доступу: https://dorys.livejournal.com/551534.html
32. Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). Т. 1. Київ : Темпо-
ра, 2004. 436 с.
33. Шатров М. Город на трех холмах. Книга о старом
Екатеринославе. Издание второе, исправленное и дополненное.
Днепропетровск : «Проміні», 1969. 415 с.
34. Шруб К. Дом Поля в Днепре занесен в Госреестр памятников
Украины. Режим доступу: https://nashemisto.dp.ua/2019/03/21/
dom-aleksandra-polja-unikalnoe-odnojetazhnoe-zdanie-stalo-
pamjatnikom-ukrainy/.
35. Яворницкий Д.И. История города Екатеринослава. 2-е
издание, дополненное. Днепропетровск : Сич, 1996. 277 с.
Rybalka V.H. Collection of bricks and tiles of the Kateryno-
slav producers of the late XIX – early XX centuries in the Mu-
seum «Jewish Memory and Holocaust in Ukraine». Ethnosocial
aspects of history through the prism of material monuments
The article is devoted to the question of potential heuristic abilities
of museum exhibitions in the anthropological interpretation of historical
process. Moreover, the problem of enlightening of intrinsic mixture of
economic, social, and ethnical processes through evidences is discussed.
This problem is studied through the bricks and tilling produced at
Ekaterynoslav region factories in the end of the XIX – the beginning of
the XX centuries and currently exhibited in the museum «The memory
of the Jewish people and the Holocaust in Ukraine» (Dnipro). Showing
what is not an attractive, at first glance, exhibit (such as a brick) can
help to draw a museum visitor’s attention to history in general, regional
history, and historical memory issues.
The study focuses on the presentation of historical events through
specific material exhibits that are associated with both individuals
(business owners - producers) and the whole complex of intertwined
events of economic and ethno-social history.
Key words: brick, enterprises, merchants, Jews, Ukrainian national
movement, «Prosvita», historical memory.
REFERENCES
1. Adres-Kalendar Ekaterinoslavskoy gubernii na 1910 god. Izdaniye
Ekaterinoslavskogo Gubernskogo Statisticheskogo Komiteta. Pod redaktsiyey
sekretarya komiteta G.A. Bogdanova. [Adress-Calendar of Ekaterinoslav
region – year 1910. Ekaterinoslav Regional Statistics Committee edition.
Under the editing of the committee secretary G.A. Bogdanova.] Ekaterinoslav:
Tipo-litografiya Gubernskogo Pravleniya. 1910. [in Russian].
2. Bez Marksa i Kirova: V Dnepropetrovske prodolzhayetsya
dekommunizatsiya ulits i prospektov. [Without Marks and Kirov: In
Dnipropetrovsk street decommunisation continues] Retrieved from
https://nv.ua/ukraine/events/bez-marksa-i-kirova-v-dnepropetrovske-
prodolzhaetsja-dekommunizatsija-ulits-i-prospektov-99061.html
3. Byulleten Instituta istorii materialnoy kultury RAN. № 7. Materialnaya
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
388
kultura Sankt-Peterburga. Vyp. 1. V. N. Smirnov. D. D. Elshin. Kirpichnyye
kleyma Sankt-Peterburgskoy gubernii serediny XIX – nachala XX v. Katalog
i issledovaniye.[Bulletin of the Materialistic Culture Institute] St. Per-
ersburg: Izd-vo OOO «Periferiya». (2017). [in Russian].
4. Ves Ekaterinoslav na 1898 g. Izd. B. B. Buravogo [Ekaterinoslav in
1898]. Ekaterinoslav. (1898). [in Russian].
5. Ves Ekaterinoslav na 1902 g. Izd. Buravoy. V god izdaniya [Ekat-
erinoslav in 1902.], pp. 292–296. Ekaterinoslav. (1902). [in Russian].
6. N.P. Andrushchenko. M.E. Kavun. N.A. Lopatyuk; N.N. Kondel-
Perminovoy, B.L. Erofanov. N.N. Kondel-Perminova, I.G. Pidorvan
(Eds.) (2006). Dnepropetrovsk. Arkhitektory. [Dnepropetrovsk. Archi-
tects] Kiev: Izdatelskiy dom A+S. [in Russian].
7. Dom Aleksandra Polya khotyat vernut gromade Dnepra. [Alek-
sandr Pol’s house is being given back to the Dnipro community]. Re-
trieved from: https://gorod.dp.ua/news/160992. [in Russian]
8. Istoriya goroda. zastyvshaya v kamne. [History of the city frozen in
the stones. Retrieved from https://gorod.dp.ua/news/84526. [in Russian].
9. Istoriya gorodov i sel Ukrainskoy SSR. Dnepropetrovskaya oblast»
[The history of Ukrainian Soviet Socialist Republic. Dnipropetrovsk re-
gion]. Kiyev: Glavnaya redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii.
(1977). [in Russian].
10. Istoriia Dnipropetrovskoho natsionalnoho istorychnoho muzeiu
im. D.I. Yavornytskoho. [The history of Dnipro National Historical
Museum of D.I. Yavornytskoho]. Retrieved from http://www.museum.
dp.ua/historydim.html. [in Russian].
11. Katalog kollektsii drevnostey A.N. Pol v Ekaterinoslave. Vypusk
I Sostavil K. Melnik. [The catalogue of antiques collection of A N. Pol in
Ekaterinoslav]. Kyiv. (1903). [in Russian].
12. Kirpich Ekaterinoslavskoy gubernii. [Brick of Ekaterinoslav
region]. Retrieved from https://royal-brick.io.ua/s2284298/kirpich_
ekaterinoslavskoy_gubernii_-cegla_rozbiorkowa. [in Russian].
13. Kocherhin, I. (2018). Oleksandr Pol. Henii mista na Dnipri. [Olek-
sandr Pol. Dnipro city genious] Dnipro: Herda. [in Ukrainian].
14. Krupskiy, A. K. Kirpichnoye proizvodstvo Entsiklopediya Brokgauza
i Efrona [Brick manufacture. Brokgauz and Efron encyclopedia]. Retrieved
from https://slovar.cc/enc/brokhauz-efron/1622437.html. [in Russian].
15. Mazepa, I. (2001). Ukraina v ohni y buri revoliutsii 1917–1921. I.
Tsentralna Rada – Hetmanshchyna – Dyrektoriia. II. Kamianetska doba
[Ukraine on fire during the revolution 1917–1921. Central Council of Ukraine
– Hetmanschyna – Directory]. Dnipropetrovsk: Sich. [in Ukrainian].
16. Mamenko, P., Starostin, V. Maydanskiy Iona Mikhaylovich.
Dneprovskaya gorodskaya entsiklopediya [Maydanskiy Iona Mikhaylovich.
Dnipro city enceclopedy]. Retrieved from http://tfde.dp.ua. [in Russian].
17. Materialy 1-y kirpichno-cherepichnoy konferentsii. [Materi-
als of the 1st brick conference]. Retrieved from http://museum-konst.
com/index.php/stati-i-uroki/materialy-1-j-kirpichno-cherepichnoj-
konferentsii. [in Russian].
18. Materialy dlya geografii i statistiki Rossii. sobrannyye ofitserami
Generalnogo shtaba. Ekaterinoslavskaya guberniya. Sostavil generalnogo
shtaba kapitan V. Pavlovich. [Materials for geography and statistics
in Russia. Collected by soldiers of General base] Sankt-Peterburg:
tipografiya Departamenta Generalnogo shtaba (1862). [in Russian].
19. Namolenoye mesto v s.Vasilevka (Novomoskovskiy r-n). Svyato-
Dukhovskaya tserkov (razrushena). [The holy place in Vasilevka village.
Svyato-Dukhovskaya church]. Retrieved from https://www.shukach.
com/ru/node/7894. [in Russian].
20. Omelianovych-Pavlenko M. (1935). Na Ukraini 1917–18. [In
Ukraine 1917–18]. Praha. [in Ukrainian]. [in Ukrainian].
21. Pervaya vseobshchaya perepis naseleniya Rossiyskoy imperii. 1897 g.
XIII. Ekaterinoslavskaya guberniya. Izdaniye Tsentralnogo statisticheskogo
komiteta Ministerstva vnutrennikh del. Pod redaktsiyeyu N.A. Troynitskogo.
[The first total folk register of Russian empire. 1897 g. XIII. Ekaterinoslav
region]. (1904). [in Russian].
22. V. Levi i V. Keldysh, A.P. Shishko. (Ed.) (1907). Polnoye rukovodstvo
po grazhdanskoy akhitekture. Otdel pervyy. Kamennyye raboty [Full guid-
ance over civil architecture]. St. Petersburg: narodnaya polza. [in Russian].
23. Poltorak, V. (2010). Kalyna nad morem. [Viburnum over the
sea]. Ukrainskyi tyzhden., 11 chervnia. Retrieved from https://tyzhden.
ua/History/3622. [in Ukrainian].
24. Polyu Aleksandru Nikolayevichu. pamyatnik. [Aleksandr Pol
monument]. Retrieved from https://gorod.dp.ua/out/attractions/
oneplace/?place_id=1124. [in Russian].
25. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy. Derzhava – lestryhony.
[Soviet enceclopedia of Ukrainian history. State – lestryhony]. (Vol.
2). Kyiv: Glavnaya redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii.
(1970). [in Ukrainian].
26. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy. Letychiv – rozkopky [Soviet
enceclopedi of Ukrainian history. Letychiv – excavations]. Kyiv: Glavnaya
redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii. (1971). [in Ukrainian].
27. Skalkovskiy, A. (1850). Opyt statisticheskogo opisaniya
Novorossiyskogo kraya. Geografiya. Etnografiya i narodonaseleniye
Novorossiyskogo kraya. [Experience of describing Novorossiysk region. Ge-
ography. Ethnography and Population of Novorossiysk Territory.] Odessa:
Tipografiya L. Nitche. [in Russian].
28. Spravochnaya kniga «Ves Ekaterinoslav». [Adress book «The whole Ekat-
erinoslav»] Ekaterinoslav. Izdaniye L. I. Satanovskogo. (1913). [in Russian].
29. Starostin, V. (2007). Dnipro: symvol mista. Budynok Khrinnykova.
[Dnipro. City symbols. Khrinnykov house.]. Dnipro: Herda. [in Ukrainian].
30. Chaban, M.P. (2002). Diiachi Sicheslavskoi «Prosvity» (1905–1921).
Biobibliohrafichnyi slovnyk. Blyzko 670 imen. Naukove vydannia. [The par-
ticipants of Sicheslavska ”Prosvita” (1905–1921). Bibliography dictionary.
670 names.], pp. 470-477. Dnipropetrovsk: IMA-pres. [in Ukrainian].
31. Chegorka, P. Kirpich iz Ekaterinoslavskoy gubernii (Interviu z
P. Mamenkom). [The brick from Katerinoslav region]. Retrieved from
https://dorys.livejournal.com/551534.html. [in Ukrainian].
32. Chykalenko, Ye. (2004). Shchodennyk (1907–1917) [The diary
(1907–1917)]. (Vol. 1). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
33. Shatrov, M. (1969). Gorod na trekh kholmakh. Kniga o starom
Ekaterinoslave. [The city on three hills. The book about old Ekaterino-
slav.], (2nd ed.), pp. 123-126. Dnepropetrovsk: «Promіnі». [in Russian].
34. Shrub, K. Dom Polya v Dnepre zanesen v Gosreyestr pamyatnikov
Ukrainy. [Pol’s house in Dnipro is added to the Monument Register
of Ukraine]. Retrieved from https://nashemisto.dp.ua/2019/03/21/
dom-aleksandra-polja-unikalnoe-odnojetazhnoe-zdanie-stalo-
pamjatnikom-ukrainy/. [in Russian].
35. Yavornitskiy, D. I. (1996). Istoriya goroda Ekaterinoslava. [His-
tory of Ekaterinoslav.], (2nd ed.). Dnepropetrovsk: Sich. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 02.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
УДК 069.5:002(477+47)
С.В. Рой
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ ХХ ст. З ІСТОРІЇ
ТЕАТРАЛЬНОГО І МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
В КОЛЕКЦІЙНОМУ ОПИСІ АКТОРСЬКОЇ СІМ’Ї
БРОВЧЕНКІВ: АНАЛІЗ, СИСТИМАТИЗАЦІЯ
У статті представлені результати дослідження історії те-
атрального і музичного мистецтва першої половини ХХ ст. та
включно до середини 1990-х рр. на матеріалах музейної колекції
ніжинської акторської сім’ї Бровченко. З’ясовано основні етапи та
характер культурно-мистецького (музично-театрального) проце-
су на теренах України і частково на території колишнього СРСР.
Ключові слова: Іван Кузьмич Бровченко, Марія Федорівна Бро-
вченко, музична програма, партитура, п’єса, режисер, спектакль,
театральна програма, трупа.
На сьогодні не зменшується науковий інтерес дослідни-
ків до вивчення історії та національно-культурної спадщи-
ни України ХХ ст. Сучасні наукові розвідки, крім іншого,
присвячені життю і творчості видатних діячів мистецтва,
діяльності окремо взятих культурних осередків та їхній
ролі у культурному відродженні української нації. Вели-
ку роль у цьому процесі відіграють і музейні експонати,
що колись належали корифеям української театральної
та співочої сцени. Серед них – і частина книжкових та
друкованих видань, які є складовою колекції музейних
експонатів родини Бровченко у Ніжинському краєзнав-
чому музеї ім. Івана Спаського. Її систематизація і ана-
ліз дає змогу вивчати перебіг театрального і музичного
|