Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація
У статті представлені результати дослідження історії театрального і музичного мистецтва першої половини ХХ ст. та включно до середини 1990-х рр. на матеріалах музейної колекції ніжинської акторської сім’ї Бровченко. З’ясовано основні етапи та характер культурно-мистецького (музично-театрального)...
Gespeichert in:
| Datum: | 2020 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2020
|
| Schriftenreihe: | Сіверщина в історії України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181178 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація / С.В. Рой // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 388-393. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-181178 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1811782021-11-04T01:26:31Z Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація Рой, С.В. Музейна справа У статті представлені результати дослідження історії театрального і музичного мистецтва першої половини ХХ ст. та включно до середини 1990-х рр. на матеріалах музейної колекції ніжинської акторської сім’ї Бровченко. З’ясовано основні етапи та характер культурно-мистецького (музично-театрального) процесу на теренах України і частково на території колишнього СРСР. This article presents the results of research, history of theater and music in the first half of the twentieth century and mid-1990s, based on materials from the Brovchenko family museum collection. The basic stages and character of the cultural-artistic (musical-theatrical) process in the territory of Ukraine and partly in the territory of the former USSR have been clarified. By their content and functional purpose, the above editions are divided as follows: book, periodical, and reference book. Periodically these stock exhibits are divided into: the interwar 1920–1930, the military, after the war, 1950–70, and 1990. It should be noted that each of the above editions can serve as a primary source for the study of the cultural and artistic process of modernism and the postmodern era, because it allows you to fully trace all the processes of the twentieth century. and until the mid-1990s. All theatrical directors and actors of both Ukraine and the USSR aimed to appeal to the leading classics of Ukrainian and Russian literature, to preserve the artistic and theatrical traditions of both musical and theatrical performances. Confirmation of this thesis are the most famous antitrips and roles of such famous theatrical figures as: Hnat Yura, Terentii Yura, Amvrosii Buchma, Natalia Uzhvi, Ivan Brovchenko, Maria Kryvets (Brovchenko), O. Levada and others. We can find out about them from books and periodicals, brochures, theater programs, booklets and invitations stored in the museum collection of the Brovchenko acting family. Much attention was paid to the teaching methods of theater art and its technique. Postmodern music was counted on as special admirers of classical works to listeners who were close to the music that reflected their present. We learn about this from the programs of the Kyiv Chamber Choir and the Moscow Conservatory named after P.I. Tchaikovskyi, as well as a collection of soldiers’ songs from World War II, dedicated to the liberation of Kyiv, published by A. Stoharenko. Also, Ukrainian variety music was born and developed, the bright representative of which was the alumnus of Maryna Brovchenko, the People’s Artist of Ukraine - Alla Kudlai. 2020 Article Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація / С.В. Рой // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 388-393. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181178 069.5:002(477+47) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейна справа Музейна справа |
| spellingShingle |
Музейна справа Музейна справа Рой, С.В. Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація Сіверщина в історії України |
| description |
У статті представлені результати дослідження історії театрального і музичного мистецтва першої половини ХХ ст. та
включно до середини 1990-х рр. на матеріалах музейної колекції
ніжинської акторської сім’ї Бровченко. З’ясовано основні етапи та
характер культурно-мистецького (музично-театрального) процесу на теренах України і частково на території колишнього СРСР. |
| format |
Article |
| author |
Рой, С.В. |
| author_facet |
Рой, С.В. |
| author_sort |
Рой, С.В. |
| title |
Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація |
| title_short |
Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація |
| title_full |
Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація |
| title_fullStr |
Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація |
| title_full_unstemmed |
Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація |
| title_sort |
друковані видання хх ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї бровченків: аналіз, систематизація |
| publisher |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| publishDate |
2020 |
| topic_facet |
Музейна справа |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181178 |
| citation_txt |
Друковані видання ХХ ст. з історії театрального і музичного мистецтва в колекційному описі акторської сім’ї Бровченків: аналіз, систематизація / С.В. Рой // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2020. — Вип. 13. — С. 388-393. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Сіверщина в історії України |
| work_keys_str_mv |
AT rojsv drukovanívidannâhhstzístorííteatralʹnogoímuzičnogomistectvavkolekcíjnomuopisíaktorsʹkoísímíbrovčenkívanalízsistematizacíâ |
| first_indexed |
2025-07-15T21:50:57Z |
| last_indexed |
2025-07-15T21:50:57Z |
| _version_ |
1837751355378237440 |
| fulltext |
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
388
kultura Sankt-Peterburga. Vyp. 1. V. N. Smirnov. D. D. Elshin. Kirpichnyye
kleyma Sankt-Peterburgskoy gubernii serediny XIX – nachala XX v. Katalog
i issledovaniye.[Bulletin of the Materialistic Culture Institute] St. Per-
ersburg: Izd-vo OOO «Periferiya». (2017). [in Russian].
4. Ves Ekaterinoslav na 1898 g. Izd. B. B. Buravogo [Ekaterinoslav in
1898]. Ekaterinoslav. (1898). [in Russian].
5. Ves Ekaterinoslav na 1902 g. Izd. Buravoy. V god izdaniya [Ekat-
erinoslav in 1902.], pp. 292–296. Ekaterinoslav. (1902). [in Russian].
6. N.P. Andrushchenko. M.E. Kavun. N.A. Lopatyuk; N.N. Kondel-
Perminovoy, B.L. Erofanov. N.N. Kondel-Perminova, I.G. Pidorvan
(Eds.) (2006). Dnepropetrovsk. Arkhitektory. [Dnepropetrovsk. Archi-
tects] Kiev: Izdatelskiy dom A+S. [in Russian].
7. Dom Aleksandra Polya khotyat vernut gromade Dnepra. [Alek-
sandr Pol’s house is being given back to the Dnipro community]. Re-
trieved from: https://gorod.dp.ua/news/160992. [in Russian]
8. Istoriya goroda. zastyvshaya v kamne. [History of the city frozen in
the stones. Retrieved from https://gorod.dp.ua/news/84526. [in Russian].
9. Istoriya gorodov i sel Ukrainskoy SSR. Dnepropetrovskaya oblast»
[The history of Ukrainian Soviet Socialist Republic. Dnipropetrovsk re-
gion]. Kiyev: Glavnaya redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii.
(1977). [in Russian].
10. Istoriia Dnipropetrovskoho natsionalnoho istorychnoho muzeiu
im. D.I. Yavornytskoho. [The history of Dnipro National Historical
Museum of D.I. Yavornytskoho]. Retrieved from http://www.museum.
dp.ua/historydim.html. [in Russian].
11. Katalog kollektsii drevnostey A.N. Pol v Ekaterinoslave. Vypusk
I Sostavil K. Melnik. [The catalogue of antiques collection of A N. Pol in
Ekaterinoslav]. Kyiv. (1903). [in Russian].
12. Kirpich Ekaterinoslavskoy gubernii. [Brick of Ekaterinoslav
region]. Retrieved from https://royal-brick.io.ua/s2284298/kirpich_
ekaterinoslavskoy_gubernii_-cegla_rozbiorkowa. [in Russian].
13. Kocherhin, I. (2018). Oleksandr Pol. Henii mista na Dnipri. [Olek-
sandr Pol. Dnipro city genious] Dnipro: Herda. [in Ukrainian].
14. Krupskiy, A. K. Kirpichnoye proizvodstvo Entsiklopediya Brokgauza
i Efrona [Brick manufacture. Brokgauz and Efron encyclopedia]. Retrieved
from https://slovar.cc/enc/brokhauz-efron/1622437.html. [in Russian].
15. Mazepa, I. (2001). Ukraina v ohni y buri revoliutsii 1917–1921. I.
Tsentralna Rada – Hetmanshchyna – Dyrektoriia. II. Kamianetska doba
[Ukraine on fire during the revolution 1917–1921. Central Council of Ukraine
– Hetmanschyna – Directory]. Dnipropetrovsk: Sich. [in Ukrainian].
16. Mamenko, P., Starostin, V. Maydanskiy Iona Mikhaylovich.
Dneprovskaya gorodskaya entsiklopediya [Maydanskiy Iona Mikhaylovich.
Dnipro city enceclopedy]. Retrieved from http://tfde.dp.ua. [in Russian].
17. Materialy 1-y kirpichno-cherepichnoy konferentsii. [Materi-
als of the 1st brick conference]. Retrieved from http://museum-konst.
com/index.php/stati-i-uroki/materialy-1-j-kirpichno-cherepichnoj-
konferentsii. [in Russian].
18. Materialy dlya geografii i statistiki Rossii. sobrannyye ofitserami
Generalnogo shtaba. Ekaterinoslavskaya guberniya. Sostavil generalnogo
shtaba kapitan V. Pavlovich. [Materials for geography and statistics
in Russia. Collected by soldiers of General base] Sankt-Peterburg:
tipografiya Departamenta Generalnogo shtaba (1862). [in Russian].
19. Namolenoye mesto v s.Vasilevka (Novomoskovskiy r-n). Svyato-
Dukhovskaya tserkov (razrushena). [The holy place in Vasilevka village.
Svyato-Dukhovskaya church]. Retrieved from https://www.shukach.
com/ru/node/7894. [in Russian].
20. Omelianovych-Pavlenko M. (1935). Na Ukraini 1917–18. [In
Ukraine 1917–18]. Praha. [in Ukrainian]. [in Ukrainian].
21. Pervaya vseobshchaya perepis naseleniya Rossiyskoy imperii. 1897 g.
XIII. Ekaterinoslavskaya guberniya. Izdaniye Tsentralnogo statisticheskogo
komiteta Ministerstva vnutrennikh del. Pod redaktsiyeyu N.A. Troynitskogo.
[The first total folk register of Russian empire. 1897 g. XIII. Ekaterinoslav
region]. (1904). [in Russian].
22. V. Levi i V. Keldysh, A.P. Shishko. (Ed.) (1907). Polnoye rukovodstvo
po grazhdanskoy akhitekture. Otdel pervyy. Kamennyye raboty [Full guid-
ance over civil architecture]. St. Petersburg: narodnaya polza. [in Russian].
23. Poltorak, V. (2010). Kalyna nad morem. [Viburnum over the
sea]. Ukrainskyi tyzhden., 11 chervnia. Retrieved from https://tyzhden.
ua/History/3622. [in Ukrainian].
24. Polyu Aleksandru Nikolayevichu. pamyatnik. [Aleksandr Pol
monument]. Retrieved from https://gorod.dp.ua/out/attractions/
oneplace/?place_id=1124. [in Russian].
25. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy. Derzhava – lestryhony.
[Soviet enceclopedia of Ukrainian history. State – lestryhony]. (Vol.
2). Kyiv: Glavnaya redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii.
(1970). [in Ukrainian].
26. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy. Letychiv – rozkopky [Soviet
enceclopedi of Ukrainian history. Letychiv – excavations]. Kyiv: Glavnaya
redaktsiya Ukrainskoy sovetskoy entsiklopedii. (1971). [in Ukrainian].
27. Skalkovskiy, A. (1850). Opyt statisticheskogo opisaniya
Novorossiyskogo kraya. Geografiya. Etnografiya i narodonaseleniye
Novorossiyskogo kraya. [Experience of describing Novorossiysk region. Ge-
ography. Ethnography and Population of Novorossiysk Territory.] Odessa:
Tipografiya L. Nitche. [in Russian].
28. Spravochnaya kniga «Ves Ekaterinoslav». [Adress book «The whole Ekat-
erinoslav»] Ekaterinoslav. Izdaniye L. I. Satanovskogo. (1913). [in Russian].
29. Starostin, V. (2007). Dnipro: symvol mista. Budynok Khrinnykova.
[Dnipro. City symbols. Khrinnykov house.]. Dnipro: Herda. [in Ukrainian].
30. Chaban, M.P. (2002). Diiachi Sicheslavskoi «Prosvity» (1905–1921).
Biobibliohrafichnyi slovnyk. Blyzko 670 imen. Naukove vydannia. [The par-
ticipants of Sicheslavska ”Prosvita” (1905–1921). Bibliography dictionary.
670 names.], pp. 470-477. Dnipropetrovsk: IMA-pres. [in Ukrainian].
31. Chegorka, P. Kirpich iz Ekaterinoslavskoy gubernii (Interviu z
P. Mamenkom). [The brick from Katerinoslav region]. Retrieved from
https://dorys.livejournal.com/551534.html. [in Ukrainian].
32. Chykalenko, Ye. (2004). Shchodennyk (1907–1917) [The diary
(1907–1917)]. (Vol. 1). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
33. Shatrov, M. (1969). Gorod na trekh kholmakh. Kniga o starom
Ekaterinoslave. [The city on three hills. The book about old Ekaterino-
slav.], (2nd ed.), pp. 123-126. Dnepropetrovsk: «Promіnі». [in Russian].
34. Shrub, K. Dom Polya v Dnepre zanesen v Gosreyestr pamyatnikov
Ukrainy. [Pol’s house in Dnipro is added to the Monument Register
of Ukraine]. Retrieved from https://nashemisto.dp.ua/2019/03/21/
dom-aleksandra-polja-unikalnoe-odnojetazhnoe-zdanie-stalo-
pamjatnikom-ukrainy/. [in Russian].
35. Yavornitskiy, D. I. (1996). Istoriya goroda Ekaterinoslava. [His-
tory of Ekaterinoslav.], (2nd ed.). Dnepropetrovsk: Sich. [in Russian].
Стаття надійшла до редакції 02.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р. j
УДК 069.5:002(477+47)
С.В. Рой
ДРУКОВАНІ ВИДАННЯ ХХ ст. З ІСТОРІЇ
ТЕАТРАЛЬНОГО І МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
В КОЛЕКЦІЙНОМУ ОПИСІ АКТОРСЬКОЇ СІМ’Ї
БРОВЧЕНКІВ: АНАЛІЗ, СИСТИМАТИЗАЦІЯ
У статті представлені результати дослідження історії те-
атрального і музичного мистецтва першої половини ХХ ст. та
включно до середини 1990-х рр. на матеріалах музейної колекції
ніжинської акторської сім’ї Бровченко. З’ясовано основні етапи та
характер культурно-мистецького (музично-театрального) проце-
су на теренах України і частково на території колишнього СРСР.
Ключові слова: Іван Кузьмич Бровченко, Марія Федорівна Бро-
вченко, музична програма, партитура, п’єса, режисер, спектакль,
театральна програма, трупа.
На сьогодні не зменшується науковий інтерес дослідни-
ків до вивчення історії та національно-культурної спадщи-
ни України ХХ ст. Сучасні наукові розвідки, крім іншого,
присвячені життю і творчості видатних діячів мистецтва,
діяльності окремо взятих культурних осередків та їхній
ролі у культурному відродженні української нації. Вели-
ку роль у цьому процесі відіграють і музейні експонати,
що колись належали корифеям української театральної
та співочої сцени. Серед них – і частина книжкових та
друкованих видань, які є складовою колекції музейних
експонатів родини Бровченко у Ніжинському краєзнав-
чому музеї ім. Івана Спаського. Її систематизація і ана-
ліз дає змогу вивчати перебіг театрального і музичного
ISSN 2218-4805
389
1936 рр.), а потім – до Херсонського театру (1936–1938 рр.).
У 1938 р. І. Бровченко повертається до Прилук, де обій-
має посади художнього керівника та актора Прилуцького
драматичного театру ім. 15-річчя ВЛКСМ (1938–1941 рр.).
З 1943 по 1948 р. він виконував обов’язки головного ре-
жисера і актора в Ніжинському драматичному театрі
ім. М. Коцюбинського. Потім, до переходу на роботу в Дуб-
нівський пересувний театр в 1950 р, працював режисером
і актором Ужгородського драматичного театру [17, c. 45].
1957 року Івану Кузьмичу Бровченку було присвоєно
почесне звання «Заслужений артист УРСР». Від 1960 р. він
– керівник Ніжинського народного самодіяльного театру.
У 1970 р. праця Ніжинського народного театру була відмі-
чена срібною медаллю, а його керівник – І.К. Бровченко –
у 1971 р. був нагороджений орденом «Знак Пошани» [11,
c. 121]. На жаль, звістка про нагородження прийшла 23 січ-
ня 1971 р., якраз у день смерті актора. Протягом 40-річної
творчої діяльності Іван Бровченко поставив більше 200
спектаклів, зіграв приблизно 250 ролей. Свій досвід він
передав багатьом молодим акторським талантам.
Друковані видання, які були у 2019 р. передані до фондів
Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського донькою
Бровченків Надією Іванівною Кирилюк, свідчать про активну
творчу і викладацьку діяльність подружжя, невпинну ціка-
вість до всіх новинок та тонкощів музичного і театрального
мистецтва. За своїм змістовно-функціональним призна-
ченням ці видання поділяються на книжкові, періодичні
та довідникові; за історичними періодами – на міжвоєнні
1920–30 рр., воєнні, післявоєнні, 1950–70 рр. та 1990-ті рр.
До першого періоду – зародження новітнього театраль-
ного мистецтва – відноситься книга з акторської майстерно-
сті «Мистецтво художнього читання». Випуск 1-й. «Музика
слова» [12]. Її автором був російський теоретик мистецтва
декламації, режисер, актор В. Сєрьожніков. Цей методич-
ний посібник призначався для читців, оповідачів, акторів,
поетів, лекторів, співаків. Видання складається з чотирьох
великих розділів: «Що таке мистецтво художнього читан-
ня?», «Музика звуку та складу», «Музика слова» та «Школа
оратора». До його структури увійшов додаток: «Мистецтво
промови перед публікою Ф. Гаррісона». Слід відзначити,
що даний підручник був одним з перших методичних вка-
зівок із декламації художнього слова в Радянському Союзі.
З цієї причини, з внесеними правками та доповненнями,
він видавався ще кілька разів – 1929 р. та 1930 р., з тією ж
таки назвою. Тираж цього видання, яке було надруковане
в Москві у 1923 р., складав 5000 примірників.
Із завершенням періоду національно-культурного від-
родження, що відбувалося за часів проведення політики
«українізації», співпала поява в Києві видання «Держав-
ний драматичний театр ім. І. Франка», яке було присвяче-
не історії одного з найбільших відомих театрів столиці –
драматичному театру ім. І. Франка [6]. Ця книга відображає
сценічне життя театру від початку його заснування 28 січ-
ня 1920 р і до 1930 р. Крім того, вона містить велику кіль-
кість чорно-білих фотографій із спектаклів різних років.
життя цілої епохи, дослідити суспільні віяння й зробити
акценти на тогочасні тенденції сценічного мистецтва.
Вивченням історії модерного та постмодерного театраль-
ного і музичного мистецтва України та СРСР у ХХ ст. займали-
ся наступні дослідники: у 20-х рр. ХХ ст. – В. Сєрьожніков [12];
у 1930–40-х рр. – Г. Юра [6], О. Борщагівський, Б. Гурман [16],
Й. Кисельов [7], Я. Ган [4], Ю. Матрич [8], А. Штогаренко [2];
у 1950–70-х рр. – Г. Плоткін [10], О. Сафронов [13], Л. Віри-
на [3], А. Бороденко [1]; у 80-ті рр. ХХ ст. – Ю. Токарєв [15]; у
90-ті рр. ХХ ст. – Г. Самойленко [11], А. Гатненко [5].
У Ніжинському краєзнавчому музеї ім. Івана Спаського
зберігаються друковані видання, що належали акторській
сім’ї Бровченко. Про їхній життєвий та творчий шлях на
сьогодні є чимало відомостей. Заслужена артистка України
Марія Федорівна Бровченко народилася 2 червня 1919 р.
у м. Ніжині в сім’ї козака-хлібороба Федора Васильови-
ча Кривця. Вищу освіти здобула в Ніжинському педаго-
гічному інституті ім. М.В. Гоголя, де навчалась на факуль-
теті російської словесності упродовж 1938–1940 рр. Після
його закінчення вчителювала – викладала російську мову
в с. Крути Ніжинського району. Потім почалося майже де-
сятиріччя акторської кар’єри Марії Бровченко: вона грала
на сценах: Ніжинського драматичного театру ім. М. Ко-
цюбинського (1943–1946 рр.), Прилуцького драматично-
го театру ім. 15-річчя ВЛКСМ (1946–1948 рр.) та Закар-
патського театру в Ужгороді (1948–49 рр.) [17, c. 15–16].
Мрія навчатися і навчати співу ніколи не полишала ар-
тистку, тому у 1949 р. вона поступила до Київської дер-
жавної консерваторії ім. П.І. Чайковського на факультет
сольного співу, на курс до М. Литвиненко-Вольгельмут.
Консерваторію М. Бровченко закінчила в 1954 р., отри-
мавши спеціальність концертної співачки. З 1956 р. вона
працювала викладачем вокалу в Ніжинському педаго-
гічному інституті ім. М.В. Гоголя на кафедрі музики фі-
лологічного факультету [11, c. 119]. Після відкриття му-
зично-педагогічного факультету при цьому ж інституті у
1964 р. продовжила працювати педагогом з вокалу на ка-
федрі вокально-хорового мистецтва (викладала до 1997 р.).
Указом Президента України Л.Д. Кучми від 18 січня
1996 р. № 1512 Марії Федорівні Бровченко було присвоєне
почесне звання «Заслужена артистка України». За роки сво-
єї викладацької діяльності, разом зі студентами, вона узяла
участь більш ніж у п’ятистах концертах у Ніжині та Ніжин-
ській області. У її репертуарі переважали класичні оперні
партії та народні твори. Серед випускників М. Бровченко
такі відомі артисти, як А. Кудлай, Л. Циндрик, Л. Волох та ін.
Чоловік Марії Бровченко – заслужений артист УРСР, ві-
домий театральний діяч України – Іван Кузьмич Бровченко.
Він народився 8 вересня 1898 р. в м. Прилуки. Після служби в
армії повернувся до Прилук і, починаючи з 1921 р., працю-
вав в українському театрі. Разом із Г. Хмарою був одним із
активних засновників «Молодого театру». Упродовж 1930–
1934 рр. працював режисером і актором Донбаського театру
ім. 13-річчя Жовтня [18, c. 110]. Після його ліквідації перейшов
на роботу до Вінницького театру ім. М. Островського (1934–
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
390
Загальний обсяг видання – 30 сторінок, тираж складав 4000
примірників. Незважаючи на те, що видання мало озна-
йомчий характер, при вивченні історії театрального мис-
тецтва 1920-х рр. воно може слугувати першоджерелом,
адже повною мірою відображає сценічне та культурне жит-
тя драматичного театру ім. І. Франка за указаний період.
Майже через десятиліття, у 1940 р., виходить книга до
20-річного ювілею творчої діяльності театру ім. І. Фран-
ка [16]. Змістовно вона поділена на чотири великі розді-
ли, що були присвячені найяскравішим подіям із життя
театру, а її загальний обсяг становить 197 сторінок. У ви-
данні описаний майже кожен спектакль, що був презен-
тований трупою, від дня заснування майбутнього Націо-
нального академічного драматичного театру ім. І. Франка
у м. Вінниці. Основну частину матеріалу складають пра-
ці українського театрального режисера Гната Юри та те-
атрознавця Олександра Борщаговського. Вони поетапно
описують історію існування театру за ці 20 років у Вінниці,
Черкасах, Харкові і, зрештою, у Києві. Книга складається
із чотирьох великих розділів, які присвячені найяскраві-
шим подіям з життя театру. Видання містить багато чор-
но-білих фотографій акторів даного театру, а також чо-
тири кольорових ескізи сценічних костюмів із вистав.
1940 рік ознаменувався тим, що за сприяння державного
видавництва «Мистецтво» у Харкові побачила світ моногра-
фія Я. Гана, присвячена біографії та творчій діяльності акто-
ра, народного артиста УРСР – Терентія Петровича Юри [4].
На початку книги вміщене вступне слово автора, потім по-
дана коротка біографія актора та матеріали про театраль-
ні ролі Терентія Юри. Обсяг книги становить 96 сторінок.
До біографічних розвідок цього періоду (1940 р.) можна
віднести видану у Харкові книгу Ю. Мартича «Наталія Ми-
хайлівна Ужвій», присвячену життю та творчості народної
артистки СРСР [8]. Це – невелике за обсягом видання із се-
рії «Майстри мистецтва України». Воно налічувало 74 сто-
рінки тексту, його наклад становив 2000 примірників. До
книги увійшло 7 статей зі спогадами як самої артистки, так
і її колег, а також бібліографічна характеристика – неве-
личкий огляд праць науковців, присвячених цій видатній
драматичній актрисі. Книга містить чорно-білі портрети
Н.М. Ужвій. На титульній сторінці є дарчий напис: «Марія
Федорівна, я певен, що галерея прекрасних образів, зробле-
них чарівною артисткою Н. Ужвій, які є в цій книзі, стануть
провідним світлом Вашої творчості, чудесної будуччини.
Адже М. Ужвій розпочала свою творчу діяльність, теж бу-
дучи педагогом як ви. Від цього дня, – 2 червня 1945 року,
дня Вашого народження, міцною ходою радянської моло-
дої обдарованої артистки, в щасливу творчу путь. Бажаю
досягти такої творчої вершини, як Н.М. Ужвій. Ваш учи-
тель і друг І. Бровченко. 2.VI. 45 р. м. Ніжин».
Одним з перших книжкових видань воєнної доби 1941–
1945 рр. була збірка пісень «Визволеному Києву», видана в
м. Києві у 1945 р. в «Українському державному видавни-
цтві». Її обсяг – 41 сторінка, тираж – 5000 примірників [2].
Упорядником збірки був А. Штогаренко, а редактором –
Б. Лятошинський. Вона складається з 8-ми партитур пісень
на воєнну тематику: «Здрастуй мати Україно», «Солдатське
слово», «Пісня про Київ» «Шумить Дніпро», «В обличчя рід-
ний вітер», «Києву», «Киянка», «Славен наш Київ».
До періоду 1950-х рр. належить книга «20 років Київ-
ського державного театру музичної комедії УРСР» під ре-
дакцією Г. Плоткіна, видана 1955 р. у Київській обласній
друкарні. Вона є виданням Київського державного теа-
тру музичної комедії УРСР [10]. Книга містить багато чор-
но-білих фотографій акторів Київського державного теа-
тру музичної комедії УРСР, а також знімки зі спектаклів,
програми вистав. Зроблена як ретроспектива сценічного
життя трупи від початку заснування цього театру у 1934 р.
до 1954 р. включно, а також подані матеріали про твор-
чі здобутки та плани його колективу на 1954 р. Видання
завершує таблиця творчого складу театру. Книга містить
39 сторінок тексту, її тираж складав 2500 примірників.
У 1970 р. у Москві вийшла книга-довідник з історії Мос-
ковського театру ім. М. Горького під назвою: «Московс-
кий орденов Ленина и Трудого Красного знамени Художе-
ственный Академический театр СССР имени М. Горького»
(обсяг – 44 сторінки) [9]. Загалом дане видання було під-
готовлене для української театральної публіки, адже його
вихід був приурочений гастролям Московського худож-
нього театру ім. М. Горького з 10 червня по 7 липня 1970 р.
На першій сторінці книги розміщені чорно-білі фотогра-
фії засновників театру – К.С. Станіславського та В.І. Не-
мировича-Данченка. Потім подана інформація про ке-
рівництво і склад театру, народних і заслужених артистів
СРСР і РРФСР та інших артистів трупи. Далі в хронологіч-
ному порядку розміщені чорно-білі фотографії та інфор-
мація про спектаклі, які ставилися на сцені цього театру,
починаючи з 1898 по 1970 рр. Книга має велику кількість
знімків акторів театру ім. М. Горького.
Здобуття Україною незалежності у 1991 р. активізувало
процес вивчення культурно-мистецького здобутку україн-
ської нації. Цей період відзначився появою у 1995 р. книги
Г.В. Самойленка – професора Ніжинського державного педа-
гогічного інституту ім. М.В. Гоголя – «Нариси культури Ніжи-
на: Театральне та музичне життя XVII–XX ст.», яка є части-
ною тритомного видання і налічує 166 сторінок тексту [11].
У книзі висвітлюється театральне та музичне життя Ніжи-
на XVII–XX ст., зокрема, аматорська діяльність М. Гоголя
та його товаришів по Гімназії вищих наук кн. Безбородька.
Особлива увага приділяється життю і творчості М.К. Зань-
ковецької, її роботі по створенню професійних українських
труп, в яких грали ніжинці Є. Хуторна, А. Остерський, Г. Ні-
жинська, І. Ковалевський, Д. Грудина, М. Малиш-Федорець
та інші. Уперше розкривається шістдесятирічна історія Ні-
жинського драматичного театру ім. М. Коцюбинського, з
яким пов’язана творчість багатьох талановитих акторів та
режисерів, у тому числі Івана Кузьмича та Марії Федорівни
Бровченків, біографія та творча діяльність яких коротко ви-
світлені у цьому виданні [11, с. 118–121]. На титульній сто-
рінці є дарчий напис: «Заслуженій артистці України Марії
ISSN 2218-4805
391
Федорівні Бровченко, одній із героїнь цієї книги, з глибо-
кою шаною і побажаннями здоров’я і нових творчих здо-
бутків. З повагою Г.В. Самойленко».
Серед друкованих видань, переданих родиною Бро-
вченків до музейної колекції, велику групу складають
періодичні видання. Вони представлені газетами та жур-
налами. У газеті «Радянське мистецтво» за 24 листопада
1948 р. (друкований орган Міністерства кінематографії і
Комітету в справах мистецтв Української РСР») вміщена
стаття Й. Кисельова «Гнат Юра – Стьопочка Крамарюк»,
приурочена комедії Карпенка-Карого «Житейське море»
у постановці Київського академічного театру ім. І. Фран-
ка [7]. Головну роль в цій виставі – Стьопочку Кармарюка
– зіграв народний артист УРСР Гнат Юра. Автор подає не
лише рецензію на сам спектакль, а й ретроспективу його
варіацій академічним театром ім. І. Франка.
Одним із перших періодичних видань СРСР, присвя-
чених технологіям театральної справи, був журнал «Теа-
тральна техніка і технологія». У першому випуску, вида-
ному у 1957 р. в Москві, містилося 15 статей про розробку
та запровадження нових технологій у театральному мис-
тецтві. Журнал мав 52 сторінки [14] і розподілявся на ру-
брики: «Вступна стаття», «Техніка радянського театру»,
«Винаходи та раціоналізація» і «Хроніка». Видання було
корисним не лише студентам, операторам, режисерам та
художникам-декораторам, а й досвідченим майстрам своєї
справи, адже допомагало технологічно йти в ногу з часом.
Цікаваю є стаття, розміщена в газеті «Комсомольська прав-
да» за 14 липня 1964 р., з текстом комедії із 3-ої дії О. Софро-
нова «Павичка», яку ставив за його сценарієм Кримський
російський драматичний театр ім. М. Горького у 1965 р.
Одним з періодичних видань, яке висвітлювало культур-
но-мистецьке життя Української РСР у 1970-х рр., була газета
«Культура і життя» (друкований орган Міністерства культу-
ри УРСР та Республіканського комітету працівників куль-
тури). В ній була розміщена стаття Л. Віриної «Чисте золо-
то правди», в якій охарактеризована варіація постановки
МХАТом п’єс А.П. Чехова «Три сестри» та «Чайка» [3, с. 2].
Стаття була відгуком на вказані постановки Московського ху-
дожнього театру, що перебував на гастролях у Києві у 1970 р.
Діяльність Ніжинського народного театру, що існував
при Ніжинському будинку культури, режисером якого був
Іван Кузьмич Бровченко, висвітлена у рубриці «Театр» на
шпальтах газети «Комсомольський гарт» за 23 січня 1971 р.
(друкований орган Чернігівського ЛКСМ України) у публі-
кації А. Бороденка під назвою: «Слід радості» [1, с. 4]. Автор
здійснив невеличкий екскурс в історію Народного театру в
Ніжині від початку його заснування та набору акторів 1965 р.
У 1985 р. вийшла робота Ю. Токарєва «З голосу Попе-
люшки. Естрада зблизька». Вона була надрукована в газеті
«Культура і життя» [15, с. 2]. Тут автор розповідає про тер-
нистий творчий шлях народної артистки України А. Куд-
лай: від роботи простим вчителем на початку її кар’єри
до солістки в українському народному хорі ім. Г. Верьов-
ки та естрадної співачки Держтелерадіо, а також про її
знамениту пісню «Здрастуй мій ранок».
Перед серпнем 1991 р. та після отримання Україною
незалежності щомісячно виходив лише один журнал «Дні-
про», що друкувався у Києві у видавництві «Молодь». У
90-х рр. це було одне із небагатьох видань, яке висвітлю-
вало основні літературно-художні та громадсько-полі-
тичні події, що відбувалися в незалежній Україні. У ко-
лекції родини Бровченко представлений журнал «Дніпро»
за 1991 р. зі статтею А. Гатненка «…І пісні молоде вино»,
присвяченій народній артистці України, співачці Аллі
Кудлай, вихованці М.Ф. Бровченко [5, с 170–175]. Дана
публікація містить коротку життєву та творчу біографію
артистки, починаючи з її навчання в Ніжинському дер-
жавному педагогічному інституті ім. М.В. Гоголя на музич-
но-педагогічному факультеті (1971–1975 рр.). Тут пода-
на інформація про роботу Алли Кудлай в хорі Г. Вірьовки,
на Держтелерадіо та зрештою її сольну кар’єру. На обкла-
динці журналу розміщена кольорова світлина А. Кудлай
з деревом жасмину, а в самій статті є її чорно-біле фото.
Довідникові видання, подаровані Бровченками Ніжин-
ському краєзнавчому музею ім. ім. І. Спаського, склада-
ються з буклетів, брошур та програм концертів. Буклети
представлені двома примірниками. 1959 року в Києві у
державному видавництві «Образотворче мистецтво і му-
зична література УРСР» був надрукований буклет «Київ-
ський український драматичний театр ім. І. Франка». На
його обкладинці – кольорове зображення приміщення
театру ім. І. Франка в м. Києві, на звороті – велика кіль-
кість чорно-білих світлин акторів цього театру.
Майже через десятиліття, у 1968 р., була видана бро-
шура «Режисер самодіяльного театру», присвячена життю
та творчій діяльності заслуженого артиста Української РСР –
І.К. Бровченка. На титульній сторінці розміщено зображен-
ня Ніжинського будинку культури, вгорі на звороті – пор-
трет І.К. Бровченка, режисера Ніжинського народного театру.
Одна з перших театральних програм 1940-х років була
надрукована в Ужгороді. Вона включала в себе перелік ви-
став Закарпатського музично-драматичного театру з за-
гальним фото театральної трупи. До програми увійшли
три знамениті спектаклі: «Дві сім’ї» за п’єсою М. Кропив-
ницького; «Шлях на Україну» О. Левади; спектакль «Змова
приречених» М. Вірти. У програмі зазначені головні пер-
сонажі п’єс і спектаклів, а також прізвища та ініціали ак-
торів, які їх виконували. М.Ф. Бровченко у першій та дру-
гій п’єсі грала основні ролі: дружини Степана Реви (у п’єсі
«Дві сім’ї»), Ярини ‒ доньки коваля («Шлях на Україну»).
Наприкінці 1960-х рр. активно розвивався і Ніжинський
аматорський театр, про що свідчить святкування вечора
Всесоюзного дня театру 27 березня 1968 р. в Ніжинському
міському будинку культури. У фондах НКМ ім. І.Г. Спась-
кого зберігається запрошення на цей вечір та театральна
програма п’єс, що були поставлені на сцені, а також актор-
ський склад, який їх виконував. Глядачам пропонувалися
до перегляду наступні п’єси: «Сторінка щоденника», «На
Івана Купала», «Глитай, або ж павук». На титулі ‒ зображен-
Сіверщина в історії України, випуск 13, 2020
392
ня Ніжинського міського будинку культури, де діяв Ніжин-
ський народний театр від початку його заснування у1960 р.
28 березня 1968 р. у Ніжинському будинку культури
проходило святкування 100-річчя від дня народження
М. Горького. У рамках відзначення ювілею російського
письменника, Ніжинським народним театром був постав-
лений спектакль за п’єсою «Васса Желєзнова». На титуль-
ній стороні запрошення зображений портрет російсько-
го письменника, програма виконана російською мовою.
1960-ті роки ознаменувалися розвитком музичного
мистецтва, збагаченням усіх жанрів, серед яких найбільш
широко були представлені опери та хорові твори. Однією
з перших постановок цього періоду стала опера «Севіль-
ський цирульник» композитора Дж. Россіні. До музей-
ної колекції з родинного зібрання Бровченків потрапи-
ла програма постановки опери за 1969 р.
У фондах НКМ ім. І. Спаського зберігається програма
оперних спектаклів Московської консерваторії ім. П.І. Чай-
ковського 1970–1971 рр: «Бастьєн і Бастьєна» В.А. Моцар-
та – одноактова комічна опера, а також інтермедія в двох
частинах – «Служниця-пані» Дж. Перголезі. Вона містить
інформацію про дійових осіб кожного із дійств (опери і
інтермедії), короткі біографічні відомості про авторів та
сюжет цих музичних спектаклів.
Дещо пізніше була випущена концертна програма поста-
новок Київського камерного хору на 1977 р., у якій міститься
інформація про колектив, подаються фото його директора
та солістів, репертуарний список. Останній представлений
творами відомих західноєвропейських і російських ком-
позиторів, авторів хорової музики XVIII–ХІХ ст.: Й. Баха,
Й. Гайдна, Й. Брамса, П. Чайковського, Д. Бортнянського,
М. Римського-Корсакова та ін. Хорова творчість радянсько-
го періоду представлена такими митцями: М. Леонтовичем,
А. Штогаренком, Б. Лятошинським, Л. Грабовським та ін.
Цікавим і цінним експонатом є програма концерту 1984 р.
з нагоди 20-річчя музично-педагогічного факультету Ні-
жинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя. Концерт
мав два відділення і був побудований так, щоб кожен із ви-
кладачів музично-педагогічного факультету взяв у ньому
участь; на сцені виступали і гості, запрошені на святкуван-
ня. До програми увійшло виконання 21-го музичного тво-
ру, серед яких була і українська народна пісня «Глибока кри-
ниця» в обробці Л. Чешко та у виконанні М.Ф. Бровченко.
Отже, кожне з перерахованих видань може слугува-
ти джерелом із вивчення питання культурно-мистецьких
традицій на Чернігівщині, адже дає змогу повною мірою
відслідкувати всі процеси, які відбувалися в музичному та
театральному середовищі з першої половини ХХ ст. до се-
редини 1990-х рр. Збереження і дослідження таких колек-
цій дає змогу дослідити швидкоплинні миті театрального
та музичного життя. Усі театральні режисери та актори як
України, так і СРСР у своїх постановках звертались до твор-
чості провідних класиків української та російської літера-
тури, зберігали художні та театральні традиції у музичних
спектаклях. Підтвердженням даної тези є найвідоміші ан-
трепризи та ролі відомих театральних діячів: Гната Юри, Те-
рентія Юри, Амвросія Бучми, Наталії Ужвій, Івана Бровчен-
ка, Марії Кривець (Бровченко), О. Левади та інших. Про них
ми дізнаємося із книжкових та періодичних видань, бро-
шур, театральних програм, буклетів і запрошень, які збері-
гаються у музейній колекції акторської родини Бровченко.
Кожен із авторів вище розглянутих видань наголошує, що,
починаючи з першої половини ХХ ст., відбувається посту-
пальний розвиток театрального мистецтва і його перехід
від аматорського до професійно-драматичного та комедій-
ного. До того ж дослідження періодичних видань дає змогу
відслідкувати процес зародження сучасної української ес-
традної музики, яскравою представницею якої є вихован-
ка М.Ф. Бровченко, народна артистка України Алла Кудлай.
ДЖЕРЕЛА
1. Бороденко А. Слід радості. Комсомольський гарт. № 10. 23
січня. 1971. С. 4.
2. Визволеному Києву: 6.XI.1943 р.–6.XI.1945 р.: збірка пісень.
[упоряд. А. Штогаренко]. Київ : Українське державне видавництво,
1945. 41 с.
3. Вірина Л. Чисте золото правди. Культура і життя. № 48(1605).
18 червня. 1970. С. 2.
4. Ган Я. Терентій Петрович Юра. Харків : Державне видавництво
«Мистецтво», 1940. 96 с.
5. Гатненко А. …І пісні молоде вино. Дніпро. 1991. № 8.
С. 170–175.
6. Державний драматичний театр ім. Ів. Франка. Київ :
«Укртеакіновидав», 1930. 30 с.
7. Кисельов Й. Гнат Юра – Стьопочка Крамарюк. Радянське
мистецтво. 24 листопада. № 47(189). 1953. С. 2.
8. Матрич М.Ю. Наталія Михайлівна Ужвій. Харків : Державне
видавництво «Мистецтво», 1940. 75 с.
9. Московский орденов Ленина и Трудового Красного знамени
Художественный Академический театр СССР имени М. Горького.
Москва : типография Министерства культуры СССР, 1970. 44 с.
10. Плоткін Г. 20 років Київському державному театру музичної
комедії УРСР. Київ : Киїська обласна друкарня, 1955. 39 с.
11. Самойленко Г.В. Нариси культури Ніжина. Ч. 2: Театральне
та музичне життя ХVІІ–ХХ ст. Ніжин : НДПІ ім. М.В. Гоголя,
1995. С. 119–121.
12. Сережников В.К. Искусство художественного чтения.
Музыка слова. Выпуск 1-й. Пособие для чтецов, рассказчиков,
актеров, поэтов, лекторов, певцов, композиторов и ораторов. С
приложением: Искусство речи перед публикой Фр. Гаррисона.
Государственное издательство: Москва-Петроград, 1923. 148 с.
13. Софронов А.В. Павичка. Комсомольська правда. 14 липня.
№ 23. 1964. С. 5–6.
14. Театральная техника и технология. Информационный сборник.
Вып. 1. Москва, 1957. 52 с.
15. Токарєв Ю. З голосу Попелюшки. Естрада зблизька. Культура
і життя. № 37. 15 грудня. 1985. С. 2.
16. XX років театру ім. Ів. Франка / за ред. Б. Гурмана. Харків :
Державне видавництво «Мистецтво», 1940. 197 с.
17. Самойленко Г.В. Ніжинський драматичний театр
ім. М.М. Коцюбинського. Ніжин : НДПУ ім. М.В. Гоголя, 1996. 108 с.
18. Cлово про вчителя. Ніжин : ФОП Лук’яненко В.В. ТПК
«Орхідея», 2017. 206 с.
Roy S.V. Printed editions of the twentieth century from the
history of the theatrical and musical art from the collection de-
scription of the Brovchenko family: analysis, systematization
This article presents the results of research, history of theater and
music in the first half of the twentieth century and mid-1990s, based
on materials from the Brovchenko family museum collection. The basic
stages and character of the cultural-artistic (musical-theatrical) process
in the territory of Ukraine and partly in the territory of the former USSR
have been clarified.
By their content and functional purpose, the above editions are divided
as follows: book, periodical, and reference book. Periodically these stock
exhibits are divided into: the interwar 1920–1930, the military, after the
war, 1950–70, and 1990.
It should be noted that each of the above editions can serve as a primary
source for the study of the cultural and artistic process of modernism and
the postmodern era, because it allows you to fully trace all the processes
ISSN 2218-4805
393
that took place in the musical and theatrical environment in the first half
of the twentieth century. and until the mid-1990s.
All theatrical directors and actors of both Ukraine and the USSR aimed
to appeal to the leading classics of Ukrainian and Russian literature, to
preserve the artistic and theatrical traditions of both musical and theatrical
performances. Confirmation of this thesis are the most famous antitrips and
roles of such famous theatrical figures as: Hnat Yura, Terentii Yura, Amvrosii
Buchma, Natalia Uzhvi, Ivan Brovchenko, Maria Kryvets (Brovchenko), O.
Levada and others. We can find out about them from books and periodicals,
brochures, theater programs, booklets and invitations stored in the museum
collection of the Brovchenko acting family. Much attention was paid to the
teaching methods of theater art and its technique.
Postmodern music was counted on as special admirers of classical
works to listeners who were close to the music that reflected their present.
We learn about this from the programs of the Kyiv Chamber Choir and the
Moscow Conservatory named after P.I. Tchaikovskyi, as well as a collection
of soldiers’ songs from World War II, dedicated to the liberation of Kyiv,
published by A. Stoharenko. Also, Ukrainian variety music was born and
developed, the bright representative of which was the alumnus of Maryna
Brovchenko, the People’s Artist of Ukraine - Alla Kudlai.
Key words: Brovchenko Ivan Kuzmich, Brovchenko Maria Feodorivna,
music program, score, play, director, performance, theater program, troupe.
REFERENCES
1. Borodenko, A. (1971). Slid radosti [It should be joy]. Komsomolskyi
hart – Komsomolsk Hardening, 10, p. 4. [in Ukrainian].
2. Shtoharenko, A (1945). Vyzvolenomu Kyievu: 6.XI.1943 r. – 6.
XI.1945 r.: zbirka pisen [To liberated Kyiv: 6.XI.1943–6.XI.1945: collection
of songs]. Кyiv: Ukrainske derzhavne vydavnytstvo. [in Ukrainian].
3. Viryna ,L. (1970). Chyste zoloto pravdy [Pure gold of truth]. Kultura
i zhyttia – Culture and life, 48(1605), p. 2. [in Ukrainian].
4. Han, Ya. (1940) Terentii Petrovych Yura [Terenty PetrovichYu-
ra]. Kharkiv: «Derzhavne vydavnytstvo mystetstvo». [in Ukrainian].
5. Hatnenko, A. (1991) I pisni molode vyno [And the songs are young
wine]. Dnipro – The Dnieper, 8, p. 170–175. [in Ukrainian].
6. Yura, H. (1930). Derzhavnyi dramatychnyi teatr im. Iv.
Franka [State Drama Theaternamed after Ivan Franko]. Kyiv:
«Ukrteakinovydav». [in Ukrainian].
7. Kyselov, I. (1953). Hnat Yura – Stiupochka Kramariuk [Hnat
Yura - Step Kramaryuk]. Radianske mystetstvo – Soviet art, 47 (189),
p. 2. [in Uirainian].
8. Matrych, M.Yu. (1940). Nataliia Mykhailivna Uzhvii [Natalia
Mikhailivna Uzhvi]. Kharkiv: «Derzhavne vydavnytstvo Mystetstvo».
[in Ukrainian].
9. Kedrov, N.M. (1970). Moskovskij ordenov Lenina i Trudovogo
Krasnogo znameni Hudozhestvennyj Akademicheskij teatr SSSR imeni
M. Gor’kogo [The Moscow Orders of Lenin and the Red Banner of La-
bor the Gorky Art Academic Theater of the USSR]. Moscow: tipografija
Ministerstva kul’tury SSSR. [In Russia].
10. Plotkin, H. (1955). 20 rokiv Kyivskoho derzhavnoho teatru muzychnoi
komedii URSR [20 years of the Kiev State Theater of Musical Comedy of the
USSR.]. Kharkiv: Kyiska oblasna drukarnia. [in Ukrainian].
11. Samoilenko, H.V. (1995). Narysy kultury Nizhyna [Essays in the
culture of Nizhyn.]. Teatralne ta muzychne zhyttia XVII–XX st. (Vol. 2,
pp. 119–121). Nizhyn: NDPU M.V. Hoholia. [in Ukrainian].
12. Serezhnikov, V.K. (1923). Iskusstvo hudozhestvennogo chtenija.
Muzyka slova [The art of literary reading. Music words]. Posobie dlja
chtecov, rasskazchikov, akterov, pojetov, lektorov, pevcov, kompozitorov
i oratorov. S prilozheniem: Iskusstvo rechi pered publikoj Fr. Garrisona.
Moskva-Petrograd: Gosudarstvennoe izdatel’stvo. Vol. 1. [In Russia].
13. Sofronov, A.V. (1964). Pavychka [Peacock]. Komsomalska pravda
– The Komsomolskaya Pravda, 23, p. 5 – 6.[in Ukrainian].
14. Kljuchevkikov, L.L., Snezhnickmj, L. (1957). Teatral’naja tehni-
ka i tehnologija. Informacionnіj sbornik [Theater equipment and technol-
ogy]. Information collection. Vol. 1. [in Russian].
15. Tokariev, Yu. (1985). Z holosu Popyliushky. Estrada z blyzka
[From the voice Cinderella. Bandstand with close]. Kultura i zhyttia –
Culture and life, 37, p. 2. [in Ukrainian].
16. Hurman, B. (1940). XX rokiv teatra im. Iv. Franka [XX years
of the theaterofd Ivan Franko]. Kharkiv: «Derzhavne vydavnytstvo
Mystetstvo». [in Ukrainian].
17. Samoilenko, H.V. (1996). Nizhynskyj dramatychnyj teatr im. M.M.
Kochyuby`ns`koho. [Nizhyn Drama Theaternamed after M.M. Kotsiu-
bynskyi]. Nizhyn: NDPU im. M.V. Hoholia. [in Ukrainian].
18. Homenko, A.B. (2017). Slovo pro vchytelya. [Talk about the teacher].
Nizhyn: FPO Luk’ianenko V.V. TPK «Orhideia». [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 24.02.2020 р.
Рекомендована до друку 10.03.2020 р.
УДК 069.01
М.В. Зубар
МУЗЕЙНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ
ТВОРЕННЯ МУЗЕЮ – «ТРЕТЬОГО МІСЦЯ»
У статті розглядається система музейної комунікації через
контекст трансформації у суспільстві. Автор аналізує потреби
в музейній комунікації в сучасних умовах через потребу перегляду
функцій та місця музеїв у суспільстві, у світі та в Україні. Осо-
блива увага приділяється системі комунікації музею в широкому
розумінні цього слова. Комунікація розглядається як форма діалогу
з відвідувачем, у тому числі і через постійну експозицію. Робиться
спроба проаналізувати концепцію «третього місця» у її відношен-
ні до музейних інституцій. Аналізується досвід польських і євро-
пейських музеологів і висвітлюються їх підходи до трансформації
музеїв відповідно до актуальних вимог сучасності.
Ключові слова: музей, музеологія, музейна комунікація, екс-
позиція, «третє місце».
Останнім часом в Україні на рівні наукових інститу-
цій та професійного середовища, мабуть, уперше за 29
років, що минули з часу отримання незалежності, по-
чалася дискусія щодо майбутнього українських музеїв,
шляхів і методів їхнього розвитку, і, що найголовніше,
їх місця і ролі в суспільстві.
Відповідно, перед музейними працівниками та від-
ділами, що традиційно займаються так званою попу-
ляризацією і залученням відвідувачів до музеїв, а го-
ворячи сучасною мовою – зовнішньою комунікацією,
повстало питання про види, форми, канали комуніка-
ції та, зрештою, її ефективність. Сама наявність подіб-
ної дискусії, а також інтерес до неї, який спостерігаєть-
ся під час різних музейних форумів, лише підкреслює
актуальність теми, яку, на глибоке переконання автора,
не можна розглядати відірвано від функцій і форм су-
часного музею в суспільстві.
На сьогодні, як визначають спеціалісти, і це видно не-
озброєним оком, у більшості вітчизняних музеїв мож-
на говорити про кризу ідентичності. Г.В. Вдовін, що від-
носить їх до музеїв «пострадянського простору», ще на
початку 2000-х років виділяв такі проблеми, як неусві-
домлення свого часу, свого простору і своєї (музею) за-
лежності від них у новій системі координат [1, c. 30].
Однак, як бачиться, тут ми стикаємося з певною про-
блемою, адже ані форма музею, ані розуміння свого міс-
ця в суспільстві та шляхів і напрямків діяльності в сучас-
них умовах із об’єктивних та суб’єктивних причин поки
не зазнали кардинальних змін. Водночас, зважаючи на
зміну часів, злам економічної та політичної моделі, яка
породила більшість вітчизняних музеїв, відхід від жор-
сткого державного контролю за діяльністю музеїв та ін-
ституцій культури, який був притаманний радянській
державній моделі, новітні часи, коли музеї в усьому сві-
ті включені у своєрідну індустрію рекреації в контексті
культурного відпочинку, передачі знань у новій цікавій
і доступній формі [2, c. 108], вимагають від вітчизняних
музеїв сміливішого перегляду форм діяльності та, від-
повідно, підходів до комунікації.
Зазвичай можна сподіватися на традицію і на орга-j
|