Батуринські фортеці та їхні святині

Паралельно з узагальненням відомих історичних фактів у дослідженні минувшини Батурина та його найближчих околиць, у ході глибокого аналізу та співставлення подій встановлено нові дані в історії гетьманської столиці. Дослідження фортець Батурина неможливе без ґрунтовного вивчення загальної історії...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2021
Автор:	Герасько, М.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Назва видання:	Сіверщина в історії України
Теми:	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181271
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Батуринські фортеці та їхні святині / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 133-138. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181271
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1812712021-11-10T01:26:57Z Батуринські фортеці та їхні святині Герасько, М.О. Польсько-литовська доба та Гетьманщина Паралельно з узагальненням відомих історичних фактів у дослідженні минувшини Батурина та його найближчих околиць, у ході глибокого аналізу та співставлення подій встановлено нові дані в історії гетьманської столиці. Дослідження фортець Батурина неможливе без ґрунтовного вивчення загальної історії міста від часів його заснування. У праці розглядаються всі віхи становлення, розвитку, перенесення та модернізації як фортець, так і власне міста, а також виникнення святих місць. Варто зауважити, що традиція їх облаштування на Чернігівщині дійшла й до нашого часу. У статті акцентується увага на версії виникнення та розвитку Батуринського Троїцького монастиря від печерного до фортечного комплексу, обнесеного частоколом, з надбрамною дерев’яною дзвіницею. Окреме місце відведене оборонним функціям Батуринського Троїцького монастиря. Також розглядається походження назви святині та місця розташування. З’ясовано, що до комплексу споруд входила та локація, що нині вважається Литовським замком, а сам монастир був розміщений над нині неіснуючим озером, маршрут якого окреслено в праці. Наразі підтверджується версія науковця С. Павленка про виникнення Батурина при монастирі, а не навпаки. Окрім того встановлено, що обидві локації упродовж деякого періоду існували одночасно. On the base of generalization of some famous facts about historical past of Baturyn, deep analysis and comparison of events, the author revealed new information on the history of Hetman’s Capital. Study of Baturyn fortresses is impossible without thorough study of history of the city since its foundation. The article examines all the stages of its foundation, development, transferring and modernization, both the fortresses and the city, and also foundation of holy places. It is worthwhile to note that the tradition of their arranging in Chernihiv region has been survived to our days. The article presents the version of origin of Troitskyi (Trinity) Monastery as a cave, and later – as a fortress complex, surrounded by pale fencing with over-the-gate wooden bell tower. That’s why particular attention is paid to the defensive functions of Baturyn Trinity Monastery. Also the author researched the origin of the name of this holy place and its location. It is found that the site, which now is known as Lithuanian Castle, early was a part of the complex and the monastery was located over the defunct lake, described in the article. Also the author confirmed the scientist S. Pavlenko’s theory that Baturyn was founded at the monastery, and not vice versa. Besides, the author established that both locations during certain period of time existed simultaneously. 2021 Article Батуринські фортеці та їхні святині / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 133-138. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181271 94:72](477.51)(045) uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина
spellingShingle	Польсько-литовська доба та Гетьманщина Польсько-литовська доба та Гетьманщина Герасько, М.О. Батуринські фортеці та їхні святині Сіверщина в історії України
description	Паралельно з узагальненням відомих історичних фактів у дослідженні минувшини Батурина та його найближчих околиць, у ході глибокого аналізу та співставлення подій встановлено нові дані в історії гетьманської столиці. Дослідження фортець Батурина неможливе без ґрунтовного вивчення загальної історії міста від часів його заснування. У праці розглядаються всі віхи становлення, розвитку, перенесення та модернізації як фортець, так і власне міста, а також виникнення святих місць. Варто зауважити, що традиція їх облаштування на Чернігівщині дійшла й до нашого часу. У статті акцентується увага на версії виникнення та розвитку Батуринського Троїцького монастиря від печерного до фортечного комплексу, обнесеного частоколом, з надбрамною дерев’яною дзвіницею. Окреме місце відведене оборонним функціям Батуринського Троїцького монастиря. Також розглядається походження назви святині та місця розташування. З’ясовано, що до комплексу споруд входила та локація, що нині вважається Литовським замком, а сам монастир був розміщений над нині неіснуючим озером, маршрут якого окреслено в праці. Наразі підтверджується версія науковця С. Павленка про виникнення Батурина при монастирі, а не навпаки. Окрім того встановлено, що обидві локації упродовж деякого періоду існували одночасно.
format	Article
author	Герасько, М.О.
author_facet	Герасько, М.О.
author_sort	Герасько, М.О.
title	Батуринські фортеці та їхні святині
title_short	Батуринські фортеці та їхні святині
title_full	Батуринські фортеці та їхні святині
title_fullStr	Батуринські фортеці та їхні святині
title_full_unstemmed	Батуринські фортеці та їхні святині
title_sort	батуринські фортеці та їхні святині
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Польсько-литовська доба та Гетьманщина
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181271
citation_txt	Батуринські фортеці та їхні святині / М.О. Герасько // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 133-138. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT gerasʹkomo baturinsʹkífortecítaíhnísvâtiní
first_indexed	2025-07-15T22:08:51Z
last_indexed	2025-07-15T22:08:51Z
_version_	1837752477894574080
fulltext	ISSN 2218-4805 133 УДК 94:72](477.51)(045) М.О. Герасько БАТУРИНСЬКІ ФОРТЕЦІ ТА ЇХНІ СВЯТИНІ Частина 1 Паралельно з узагальненням відомих історичних фактів у дослідженні минувшини Батурина та його найближчих околиць, у ході глибокого аналізу та співставлення подій встановлено нові дані в історії гетьманської сто- лиці. Дослідження фортець Батурина неможливе без ґрунтовного вивчення загальної історії міста від часів його заснування. У праці розглядаються всі віхи становлення, розвитку, перенесення та модернізації як фортець, так і власне міста, а також виникнення святих місць. Варто зауважити, що тра- диція їх облаштування на Чернігівщині дійшла й до нашого часу. У статті акцентується увага на версії виникнення та розвитку Бату- ринського Троїцького монастиря від печерного до фортечного комплексу, об- несеного частоколом, з надбрамною дерев’яною дзвіницею. Окреме місце від- ведене оборонним функціям Батуринського Троїцького монастиря. Також розглядається походження назви святині та місця розташування. З’ясова- но, що до комплексу споруд входила та локація, що нині вважається Литов- ським замком, а сам монастир був розміщений над нині неіснуючим озером, маршрут якого окреслено в праці. Наразі підтверджується версія науковця С. Павленка про виникнення Батурина при монастирі, а не навпаки. Окрім того встановлено, що оби- дві локації упродовж деякого періоду існували одночасно. Ключові слова: Батурин, рови, вали, підземні ходи, печерний монастир, Фортеця, Литовський замок, Троїцький монастир. Лише прийдешнє робить минуле реальністю. В. Домонтович (Петров) Дослідженнями стародавнього Батурина займалося ба- гато науковців, серед яких слід назвати прізвища В. Кова- ленка, С. Павленка, Ю. Ситого, В. Мезенцева та ін. Проте історії Батуринського монастиря не приділялося достат- ньої уваги. В. Коваленко та Ю. Ситий зазначали, що його не варто ототожнювати з Батуринським Миколо-Кру- пицьким монастирем [2, с. 131], а С. Павленко вважає, що в давні часи Батурин був лише невеличким примо- настирським хутором [4, с. 3]. Власне з цього ми й роз- почнемо свою розвідку. На нашу думку, Батуринський Троїцький монастир ви- ник там, де нині знаходиться центр Батурина, отже, вибір місця для його спорудження був дуже вдалим, оскільки означена територія здавна використовувалася для будів- ництва укріплень та поселень різного типу – з рубежу ХІ– ХІІ ст. [2, с. 103–107]. Відповідно, давній Батурин виник на відстані 1,5 км на південь від цього монастиря, приблиз- но на тому місці, де знаходився Мазепин Городок, побли- зу х. Шовковиці. Отже, монастир розташовувався нижче за течією Сейму. Імовірно, колись існувала така законо- мірність, що осередки православ’я виникали нижче міст за течією річок, що видно на прикладі Києва, Чернігова, Новгорода-Сіверського [7, с. 186 ]. Відповідно і Батурин, і монастир існували поруч. На нашу думку місцевість, де розташований сучас- ний Батурин, була придатною для заснування як монас- тиря, так і міста, оскільки Батурин знаходиться на висо- кому плато, яке, маючи протяжність 3 км, простягається понад лівим берегом Сейму. Найвища точка цього пла- то знаходиться у центрі сучасного міста, а висота крутих схилів Литовського замку та Батуринської фортеці сяга- ють 20–30 м [2, с. 44]. Оскільки це плато утворене пере- важно із товстого шару глини, то в ньому цілком імовірно спочатку могла бути заснована батуринська печерна оби- тель, адже товщина таких значних покладів глини спри- яла облаштуванню всередині як житлових приміщень [8, с. 26, 32–33, 52–53], так і печерного монастиря. Коли зародилася та скільки існувала батуринська пе- черна обитель наразі невідомо, проте топонім Литов- ський Замок наштовхує на думку, що наземна обитель тут була ще за часів литовського панування на Черніго- во-Сіверщині. З огляду на те, що на території Батурина знахідки другої половини ХІІІ–ХIV ст. досі не виявле- ні [2, с. 121], ми вважаємо, що Батуринський монастир виник після остаточного приєднання в 50–60-ті роки ХIV ст. Чернігово-Сіверської землі до Литви, за часів правління новгород-сіверського князя Дмитра-Корибу- та Ольгердовича. Про наявність у минулому маєтностей князя на Батуринщині указують топоніми Корибутов- щина – Кербутівка (що на Борзнянщині – Чернігівщи- на). Можливо він і був засновником монастиря-форте- ці для захисту кордонів своїх володінь від ворогів. До речі, на той час на території його князівства уже був один оборонний монастир – Новгород-Сіверський, за- снований ще в ХІ ст. [3, с. 568] у місцевості, схожій на батуринську своїм рельєфом. Підземні або печерні обителі засновувалися лише там, де були підвищення чи височини, а на болотистих та низинних територіях існували лише наземні монас- тирі. За приклад такого будівництва можна взяти Киє- во-Печерську лавру або Чернігівський Троїцький Іллін- ський монастир з Антонієвими печерами [6, с. 42–45], Любецький Антоніївський монастир у смт Любеч Рі- пкинського р-ну, започаткований печерою, яку вико- пав у ХІ ст. любечанин Антип – згодом відомий діяч Київської Русі Антоній Печерський [3, с. 414]. Перші згадки про підземні споруди Чернігівщини датують- ся 1069–1074 рр. Печери виявлено в Чернігові, Новго- роді-Сіверському, Седневі, на Прилуччині, у с. Поди- ще, с. Полонках, Прилуках, Ладані, Густині, Варві та ін. населених пунктах Чернігівщини [3, с. 622–623]. Не- щодавно такий монастир було віднайдено в с. Рясне поблизу Полтави [16, с. 126–127] та в с. Рихли на Чер- нігівщині [17, с 6]. Традиція облаштування на Чернігів- щині святих місць у печерах дійшла й до нашого часу. У 2009 р. отець В’ячеслав власноруч викопав печеру в с. Дробишів Новгород-Сіверського р-ну та влаштував там церкву [20, с. 1, 12]. В литовські, спокійніші за попередні, часи – після нашестя монголо-татар – ченці вийшли з підземелля (печер) на поверхню, де ними було закладено перші підвалини, з яких і розпочалося будівництво наземної укріпленої обителі, котру згодом дослідники почали вва- жати Литовським Замком. Отже, можна припустити, що в сиву давнину на місці Литовського замку в Батури- ні спочатку був заснований підземний монастир, один Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 134 серед інших подібних на території Лівобережної Украї- ни. Спочатку Батуринський монастир займав незначну територію, адже площа Литовського Замку становила 1,3 га (100 х 130 м), пізніше, мабуть, постала необхід- ність у збільшенні площі приблизно до 26,4 га [2, с 44]. Архітектурні ансамблі монастирів були самостійними містобудівними утвореннями. Наявність високих стін, огорожі, веж, дзвіниць надавали монастирям рис оборон- ної архітектури [10, с. 30]. Як правило, наземні монасти- рі здебільшого започатковувалися з кількох дерев’яних келій довкола каплички. Після отримання архієрейсько- го благословення (грамоти) на заснування обителі, зво- дили соборну церкву. Вона домінувала над рештою бу- дівель монастиря як за фізичними розмірами, так і за духовним значенням [5, с. 56–57]. Дослідник О. Кравченко вважає, що існувала схожість у плануванні та укріпленні монастирів з розташовани- ми поблизу фортецями. Монастир повинен був бути не тільки місцем усамітнення, а й допоміжною фортецею, куди у разі небезпеки могло ховатися населення з най- ближчих хуторів. Монастирські укріплення часто нага- дували міські, хоча і мали деякі відмінності. Їхня осо- бливість обумовлена характером оборони та наявністю технічних засобів бою. Великі укріплені міста під час оборони основний акцент робили на застосування ар- тилерії. Для цього фортечні мури мали спеціальні при- стосування – раскати та бастіони. Укріплення використо- вувалися не тільки при захисті монастирів, а й окремих церков [9, с. 62–63], зокрема на Чернігівщині деякі цер- кви були оточені острожною стіною з надбрамною дзві- ницею [3, с 567]. Історики не мають спільної думки щодо питання про початкове призначення монастирів на Русі: чи споруджу- вались вони в якості осередку оборони, чи з іншою ме- тою? Однак, уже з ХVI ст. найбільші православні обите- лі Московії мали бійниці, сторожові башти, склади зброї та боєприпасів. Для захисту таких «монастирських фор- тець» царі відправляли військові загони, проте навіть у тих монастирях, де не стояли гарнізони, завжди вистача- ло людей, здатних тримати зброю в руках. Мова йде про колишніх ратних людей, які прийняли постриг [18, с 28]. На Чернігово-Сіверщині у фортецях, які розташову- валися на підвищеннях, були влаштовані підземні ходи, що звалися тайниками. Останні вели до річок, адже без води було дуже тяжко прожити під час облоги. Про та- кий тайник, що був у Новгород-Сіверській фортеці, по- відомляв московський воєвода Болтін у розрядний при- каз: «води у них відняти не вміємо, бо тайник зроблено з міста аж у Десну ріку. А під тим місцем, де тайник, у них ріка не замерзає» [11, с. 108]. Вірогідно, велика кількість батуринських підземних хо- дів, про які так часто люблять згадувати старожили, також має прямий зв’язок з монастирем. Нині ми можемо лише схематично окреслити їхнє розташування, адже на денній поверхні над ними знаходиться міська забудова. Місцеві старожили розповідали, що переважно в центральній ча- стині Батурина часто траплялися досить глибокі провал- ля, а в пагорбах, які з часом осунулися, знаходили дещо з предметів ужитку чи якісь прикраси [22, с. 1; 23, с. 1]. Ще наприкінці ХХ ст. батуринці, що мешкали в підгірній ча- стині міста, влаштовували у пагорбах хліви, льохи та інші господарські приміщення. Корінні жителі розповідають, що одне з таких приміщень – шинок ХІХ ст. – зберегло- ся й дотепер, проте потрапити всередину в силу різних причин неможливо [23, с. 1]. Мабуть невипадково, що біля підніжжя узвишшя, на якому раніше існував Батуринський монастир, наприкінці ХХ ст., при спорудженні будинку на вул. Набережній, міс- цевим мешканцем було виявлено людські останки, при- чому очевидець зазначав, що це були кістки доволі вели- ких розмірів. Імовірно, вони могли належати давньому ченцю, що жив колись на тому місці у видовбаній у гли- ні печері [21, с. 1]. На Чернігівщині неодноразово вияв- ляли рештки велетнів-богатирів [19, с. 12]. У 1654 р. очевидець локалізував Батуринський монас- тир: «в том же городе Батурине, за городом в слободе над озером на горе устроен монастир. В том монастыре по- ставлены две церкви древяные: во имя Успенія Пресв. Бо- городицы, другая церковь во имя Живонач. Тройцы: в том монастыре игумен Стихій, да строитель Исакей, да чер- ных старців 30 человек, да монастырских служек и всяких работников 20 челов. Около того монастыря сделан вал земляной, на валу огорожено тыном дубовым колотым; на вороте сделана колоколница рубленая древеная; око- ло того валу и городбы сделан с трех сторон ров» [1, с. 40]. Отже, у монастирі на той час мешкало 52 особи, серед них ігумен Стихій, якого О. Лазаревський чомусь ототожню- вав з ігуменом Крупицького монастиря Ісихієм (1650– 1661 рр.) [14, c. 270]. Можливо, саме співзвучність імен (Ісихій – Стихій) наштовхнула дослідника на такий ви- сновок, який може бути помилковим. Серед насельників значився зодчий Ісакій – це ймовірно той чернець, який переймався всім монастирським будівництвом. Вірогід- но, саме за його проєктом і були побудовані на терито- рії Батуринського Троїцького монастиря дерев’яні храми Успіння Пресвятої Богородиці та Живоначальної Трійці. Отже, у монастир можна було потрапити через бра- му, на якій знаходилася дерев’яна дзвіниця, а щодо озе- ра, то наразі невідомо, з якого боку відносно монастиря воно розташовувалось, в описі цього не зазначено. Можна припустити, що озеро йшло паралельно сучасній вул. Са- мойловича. Припускаємо, що водойма знаходилася між курганом Слави на вул. Гетьманській та крайнім будин- ком на вул. Самойловича, прямуючи рівчаком, що в пар- ку Кочубея. Саме цей рівчак археологи помилково вва- жають висохлим руслом Чорної ріки. У Батуринському монастирському комплексі роль домінанти виконував храм Живоначальної Трійці, тому, на нашу думку, й назва обителі була відповід- ною – Троїцькою. Щодо оборонних функцій Батурин- ISSN 2218-4805 135 ського Троїцького монастиря, годі й сумніватися, адже він був добре укріплений, і те, що, за версією дослід- ника С. Павленка при монастирі виник Батурин, а не навпаки, є тому підтвердженням. Зазначена в описі дата 1654 р. не дає підстав уважа- ти її роком заснування Батуринського монастиря, бо іс- нує документ, датований травнем 1650 р., коли гетьман Б. Хмельницький, на прохання ігумені Батуринського монастиря Євгенії Хлевинської з сестрами, видав уні- версал на право будівництва ними під Новими Млина- ми Батуринського Воздвиженського жіночого монасти- ря [4, c. 9]. Цей факт указує на те, що до середини ХVІІ ст. Батуринський Троїцький монастир уже існував. Відтак складність встановлення фактичної дати його засну- вання полягає лише в тому, що відомості про це нара- зі відсутні. Також невідомо, чи за часів панування Речі Посполитої його, як і інші монастирі Чернігово-Сівер- щини, було перетворено в кляштор (католицький монас- тир), чи ні, адже Миколо-Крупицька обитель [13, c. 1–43] навіть тоді залишалася православною. На нашу думку, ту локацію, що нині дослідники вва- жають рештками укріплень Батуринської фортеці, вар- то в першу чергу вважати рештками фортифікацій Ба- туринського Троїцького монастиря, а рови і вали, що існують й понині, є не що інше, як межі тогочасних мо- настирських укріплень. Підтвердженням нашої версії, що на цьому місці існував монастир, є висновок архе- ологів. За результатами досліджень останніх встанов- лено, що на значній території сучасного центру Бату- рина відсутні сліди міської забудови, натомість значна його частина зайнята кладовищами різних періодів [2, c. 130]. Оскільки в Батуринському Троїцькому монасти- рі було дві святині – дерев’яні церкви Троїцька та Успін- ня Пресвятої Богородиці, то постала необхідність їхньої локалізації. Щодо Троїцької церкви, то особливої про- блеми не виникало, бо кам’яний Троїцький собор, на бу- дівництво якого Мазепа у 1692 р. витратив 20000 зло- тих (відкритий археологами у 2006–2008 рр.) [2, c. 286], був споруджений на місці старого дерев’яного Троїць- кого храму. Це будівництво вказує на те, що місце, на якому був споруджений Мазепою кам’яний Троїцький собор, і є дворищем Батуринського Троїцького монас- тиря. Локалізація церкви Успіння Пресвятої Богороди- ці поки що остаточно не визначена. Без сумніву, вона була розміщена в центральній частині сучасного міста, неподалік від церкви Живоначальної Трійці. Батуринський Троїцький монастир припинив своє існування як релігійний осередок у 1655 р., і причиною цьому була в, жодному разі, не пожежа, яка того року знищила стародавній Батурин, а перенесення знищено- го вогнем міста на територію монастиря. Насельників у Батуринському Троїцькому «общежительному» монас- тирі на той час уже не було, усіх їх переселили до інших монастирів. Чоловіча частина була переселена у важ- кодоступне місце на правому березі Сейму, де на той час уже була діючою Батуринська Миколо-Крупицька чоловіча обитель. У свою чергу, у період 1650–1658 рр. під Новими Млинами було облаштовано Батуринський (Новомлинський, Кербутівський) Воздвиженський жі- ночий монастир [2, с. 132–133], куди були переселені черниці з Батурина. Відтоді для Батурина розпочалася нова сторінка в істо- рії, але, щоб краще зрозуміти її, необхідно повернутися назад в минулі часи. Щодо власне міста, яке за висновком дослідника С. Павленка пройшло шлях від примонастир- ського хутора до гетьманської столиці, зазначимо: поселен- ня на цій території виникло дуже давно, про що свідчать виявлені археологами на території сучасного Батури- на залишки господарського комплексу юхнівської куль- тури VII–I ст. до н е., старожитності київської культури III–V ст., колочинської культури V–VI ст., сіверянські по- селення IX–X ст., залишки фортифікаційних споруд дав- ньоруської доби кін. XI – поч. XII ст., пам’ятки (зокрема за- лишки жител) давньоруської доби XII–XIII ст. [1, с. 10-14]. Оскільки перші поселення людей завжди виникали поблизу водойм, переважно річок, Батурин також не був винятком. Як тоді, так і тепер він знаходиться на лівому березі р. Сейм Деснянського водного басейну. Щодо гідроніму Сейм (давньоруського Семь та Сев), то за версією археолога-славіста В. Сєдова він так, як і сі- верянський топонім Чернігів, має скіфсько-сарматське походження, що ототожнюється з іранським трактуван- ням – чорний, темний, суворий. Отже, річка Сейм і є тією Чорною річкою, яку тривалий час археологи ото- тожнювали з руслом висохлого струмка, що колись про- тікав територією Кочубеївського парку. Назва Батурин не зустрічається в давньоруських літо- писах, адже поселення тоді мало назву Чорне городище, а у 1625 р. згадується як городище Батурин. Під час Смо- ленської війни, у 1632 р., місто було спалене путивльськи- ми ратними людьми [11, с. 303]. Невідомо, у якому році Батурин було осаджено вдруге, бо дослідник П. Кулаков- ський має дві версії щодо цього: він вважає, що у першій половині 1635 р. Батурин знову фіксується як значний населений пункт [11, с. 277]; за іншою його версією – у 1636 р. ще не було Батурина, Кролевця і Глухова, лише у грудні 1636 р. Глухів почали осаджати [11, с. 277, 303]. Отже, можна зробити висновок, що вдруге Батурин було осаджено близько 1640 р. Під час розгортання повстання під проводом Б. Хмель- ницького проти польсько-шляхетського панування, у черв- ні-липні 1648 р. люди з Переяславської, Ніжинської та ін- ших волостей, зруйнувавши Лубни, мали намір те саме зробити з іншими містами, зокрема й з Батурином [1, с. 26]. Цього разу лиха доля оминула, і місто-фортеця не постраждало, проте, згодом у Батурині було знищено ба- гато поляків; майно їхнє позабирано, а «жони шляхецкие зостали жонами козацкими» [12, с 52]. Після воз’єднання України з Росією, у лютому 1654 р., було зроблено опис Ніжинського полку, до якого входила Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 136 й Батуринська сотня. Згідно цього опису, місто мало на- ступний вигляд: «город Ботурин стоит подле реки Семи, под городам течет в реку Сем озера Поповка, около посаду с трех сторон к озеру зделан город земленой вал, по обе стороны того валу огороджено дубовым бревенем, в том земленом городе зделаны трое ворота проезжие, на двух воротех башни покрыты тесом, на третих воротех баш- ни нет, глухих науголных шесть башен башни без верхов, окола того же земленого города с трех сторон к горе зде- лан ров, а с четвертые стороны по горе от того землено- го города вверх к озеру огороженого стоячим острогом, башен по той острожной стене нет, межи того острожной стены к воде рытвиною зделаны ворота, да в том же го- роде по башням и по стене девет пищалей чюгунные же- лезные, да в том же городе поставлено церковь древеная во имя святителя великого Николы Чюдотворца у тое цер- кви служащий поп Офанасей…» [1, с 40–41]. Оскільки в цьому описі не уточнено, з якої сторони під Батурином протікало озеро Поповка, а лише зазначено, що «около посаду с трех сторон к озеру сделан город, зем- ляной вал,… в том земляном городе сделаны трое воро- та проезжие…» [1, c. 39], то підсумовуємо, що озеро зна- ходилося з протилежної до річки сторони, бо, очевидно, на тій стороні з боку річки було природнє загороджен- ня – висока круча, а з інших трьох сторін, що від озера, зроблені штучні загородження; виїзд із міста був у на- прямку того ж озера. Тобто, цим спростовуються попе- редні наукові висновки щодо розташування озера від- носно міста, адже вважалося, що власне озеро було біля річки. Отже, на нашу думку, таким єдиним місцем, де міг бути розміщений стародавній Батурин, є місце, що знахо- диться неподалік Мазепиного городка, на території Шов- ковиці, що за 1,5 км від сучасного Батурина. Ця терито- рія найбільш точно відповідає вищезазначеному опису: з одної сторони висока круча, під якою протікає Сейм, з протилежної – озеро, яке було з’єднане зі ставом Білін- ним, і під час весняної повені його води впадали у Сейм через річку Шелковицю. Вважаємо, що саме та водойма в описі присяжних книг локалізується як озеро Поповка. Також варто зазначити, що з метою кращої обороноз- датності фортеці дорога з Києва до Москви не перетинала місто, а була об’їзною, тобто до переправи на Сеймі не- можливо було потрапити через жодну з веж – Київську, Сосницьку чи Конотопську. Ця дорога безпосередньо пе- ред Київською брамою повертала праворуч та проходила попід фортецею, і, минувши Конотопську вежу, спуска- лася вниз до переправи. Стосовно всіх міських (їх було 3) проїжджих веж, то вони призначалися для в’їзду та ви- їзду міщан за власними потребами. У місто аби кого не впускали, адже на входах до брам вартували московські стрільці [2, с. 430]. Цей маршрут відповідав руху по сучас- ній вул. Самойловича від № 1–17, далі попід Семенковою горою вниз до Сейму і по мосту через річку на Матіївку – Алтинівку – Глухів – Москву. Цим шляхом та переправою користувалися доти, доки у 60-х рр. ХХ ст. був збудований трохи вище по течії бетонний міст. У вересні 1654 р. наказний гетьман І. Золотаренко по- просив царя Олексія Михайловича про пожалування йому Батурина. Того ж дня цар надав йому місто у володіння, яке в серпні 1655 р. згоріло [1, c. 40, 41]. Та й сам І. Золо- таренко того ж року загинув у бою під Биховом (сучас- на Білорусь). Вважається, що після тієї трагедії мешканці Батурина повністю відновили і міську забудову, і фортецю. Ми має- мо іншу точку зору. Оскільки Батуринський монастир був віддалений від власне міста, то пожежа, яка у 1655 р. спу- стошила стародавній Батурин, у якому загинула і згадана в описі 1654 р. церква в ім’я Миколи Чудотворця [1, c. 40], монастирю не загрожувала. На нашу ж думку, в часи ли- холіть дуже складно було відновлювати місто після поже- жі, тому батуринцям нічого не лишалося, як перебратися жити за монастирські мури і заснувати там уже нове мі- сто, зберігши при цьому стару назву – Батурин. Незначна відстань між спаленим містом і монастирем, належним чином захищена монастирська територія та інші факто- ри сприяли швидкому відродженню нового, добре укрі- пленого міста. Саме це дає підставу вважати 1655 р. да- тою народження Батурина, у якому ми нині мешкаємо. Уже в новому Батурині у 1663 р. гетьман Іван Брюхо- вецький підписав так звані Батуринські (Березневі) статті, восени того ж року разом з козаками присягнули царю [4, с .11], а наступного 1664 р. польський король Ян Казимир навіть не наважився штурмувати фортецю, адже «моцна и люду немало военного при гетмани Бруховецком так ка- зацкого, яко теж и московского... до фолварков не допу- щают…», рушивши зі своїм військом до Коропа [1, c. 43]. Цей факт може свідчити про міць колишніх монастир- ських укріплень – мурів нового Батурина. Вирішальним фактором для обрання Батурина геть- манською резиденцією у 1669 р. була не міць його мурів, а те, що більшість великих міст Лівобережжя – Ніжин, Чер- нігів та Переяслав – були попалені та спустошені під час антимосковського повстання 1668 р. Тож, після обрання в 1669 р. Д. Ігнатовича гетьманом, а Батурина – гетьман- ською столицею [2, c. 138], необхідно було відразу розпо- чати облаштування адміністративних приміщень, арсена- лу зброї, складів продовольства, гетьманського будинку тощо. Для розміщення цих об’єктів якнайкраще підхо- дила територія Литовського замку. З того часу міські (у минулому монастирські) фортифікаційні споруди під- тримувалися в належному стані: гетьман Ігнатович розпо- чав масштабні роботи щодо їхньої модернізації. Тривали вони упродовж 15 років і закінчилися за гетьманування І. Самойловича (1672–1687 рр.) [2, с. 138]. Мазепі дістало- ся вже модернізоване місто і тому, імовірно, він не пере- ймався ремонтом міських мурів, бо у 1700 р. подорожу- ючий монах Леонтій зазначав, що мури у гетьманській столиці осунулися, навіть у Глухові все краще [2, с. 430]. В.Л. Кочубей навесні 1707 р. зазначав, що фортечні мури не ремонтувалися 20 років (мабуть з часів Самойлови- ISSN 2218-4805 137 ча – авт.). Дослідник батуринської старовини В. Бонда- ренко наголошував, що в кінці ХVII ст. А. Зернікау склав проєкт укріплення Батурина, реалізація якого, очевид- но, була здійснена «за правилами фортифікації». У книзі «Слово похвальное», що вийшла в 1709 р. про це сказа- но: «Батурин – град крепкий и местом самый неприступ- ный» [24, с. 15]. Мабуть мури тоді таки були полагоджені Мазепою, бо інакше як пояснити тривале бомбардуван- ня Батурина Меншиковим, доки не виникла пробоїна в його укріпленні [1, с. 111]. Буремні події початку XVIII ст., що мали руйнівні на- слідки для Батурина, відкинули його відродження аж на пів століття. Звичайно ж, люди згодом почали повертати- ся до своїх домівок. Гетьман І. Скоропадський дозволив селитися на погорілих пустих місцях, а дехто жив у вці- лілих будинках [1, с. 118]. Життя тривало, місто поступо- во відроджувалося, про що свідчать записи Актової книги батуринської ратуші за 1717 р. Тоді вже містом управля- ли отаман, сотник, війт, писар та ін. [1, с. 113]. З 1726 р. Батурин належав Меншикову [1, с. 117], з 1729 р. – гетьману Д. Апостолу, 1733 р. – Чернігівській єпархії, з 1750 р. – гетьману Кирилу Розумовському, проте фортечні мури вже ніхто не ремонтував. В останній чвер- ті ХVIII ст., у зв’язку з виходом Росії до Чорного моря і ліквідацією зовнішньої загрози, фортеці на Чернігівщи- ні втратили оборонне значення і почали руйнуватися. Вали використовувалися для виварки селітри. Топогра- фічні залишки фортець на Чернігівщині збереглися, зо- крема, і в Батурині [3, с. 569]. Отже, центр сучасного міста Батурин розміщений в ме- жах Батуринської фортеці, яка з середини ХVІІ ст. займала територію стародавнього Батуринського Троїцького мо- настиря. Він, вірогідно, свого часу виник як печерний мо- настир, а пізніше займав територію тієї локації, що нині вважається Литовським замком. Монастир названий Тро- їцьким на честь головного храму –церкви Живоначальної Трійці.Також на його території була розміщена церква Ус- піння Пресвятої Богородиці. Монастир був обнесений ча- стоколом з надбрамною дерев’яною дзвіницею та знахо- дився над озером, яке протікало від кругового руху через парк Кочубея до кінцевого будинку сучасної вулиці Са- мойловича. Троїцький монастир виник приблизно в Ли- товську добу, а завершив існування у 1655 р, після пере- несення Батурина на його територію. ДЖЕРЕЛА 1. Батурин: сторінки історії : Збірник документів і матеріалів / Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шев- ченка та ін. ; Редколегія : О.Б. Коваленко та ін. Чернігів : КП «Ви- давництво «Чернігівські обереги», 2009. 786 с. 2. Батуринська старовина : збірник наукових праць, присвя- чений 300-літтю Батуринської трагедії / Коваленко В., Когут З. К. : Вид. Олени Теліги, 2008. 479 с. 3. Чернігівщина : енциклопедичний довідник. / за ред. А.В. Ку- дрицького. Київ : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1990. 1005 с. 4. Павленко С. Загибель Батурина. 2 листопада 1708 р. К. : Вид- чий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 268 с. 5. Вечерський В. Невідома Україна. Серія : Гетьманські столи- ці. К. : вид. «Наш час», 2008. 320 с. 6. Руденок В. Нововідкритий підземний храм в Антонієвих печерах в Чернігові. Чернігівська старовина: збірник наукових праць, присвячений 1300-літтю Чернігова. Чернігів : «Сіверян- ська думка», 1992. С. 42–45. 7. По історичних містах Київської Русі. Фотопутівник / Автор : Малахов Д., Дерлеменко Є. К. : «Мистецтво», 1990. 311 с. 8. Таранушенко С. Наукова спадщина. Харківський період. До- слідження 1918–1932 рр. Харків : Видавець Савчук О.О., 2011. 692 с. 9. Кравченко О. Планування та устрій монастирів козацької доби Охтирського та Сумського Слобожанських полків. Нові до- слідження пам’яток козацької доби в Україні : збірник наукових праць. Вип. 19. К., 2010. С. 59–66. 10. Адруг А. Архітектура Чернігова другої половини XVII – по- чатку XVIII століть. Чернігів : Вид-во Чернігів. ЦНТЕІ, 2008. 223 с. 11. Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Поспо- литої 1618–1648. К. :«Темпора», 2006. 496 с. 12 Літопис Самовидця / підтог. Я. Дзира, Київ : Вид. «Науко- ва думка», 1971. 208 с. 13. Крупицкий Батуринский Третье – классный мужеский мо- настир Св. Николая. Черниговские епархиальные известия. Черни- гов. 1862. С. 1–43. 14. Лазаревский А. Описание Старой Малороссии Т. 2. Полк Нежинский. К., 1893. 15. Логвин Г. По древним городам Северской земли – Черни- гову, Новгороду-Северскому, Глухову, Путивлю. Очерк. М. : «Ис- кусство», 1980. 288 с. 16. Кравченко О. Осадчий Є. Печерний скит козацької доби по- близу с. Рясне. Середньовічні старожитності Центрально-східної Європи. Чернігів, 2010. С. 126–127. 17. Литовченко В. Таємниці старого монастиря. Гарт № 30, 22.07.2004. С. 6. 18. Сагдиев Т. Самураи русских монастырей. Загадки истории. № 43. 2020. С. 28. 19. Дем’яненко Р. Скарбниця таїн. Гарт, № 51, 15 грудня 2000. С. 12. 20. Храм у печері. Гарт, № 46 15.11.2012. С. 1, 12. 21. Спогади Миколи Васильовича Кіяшка про минувшину Ба- турина. Приватний архів автора. 22. Спогади Валентина В’ячеславовича Кузька про Батурин. Приватний архів автора. 23. Спогади Володимира Івановича Червонящого про минуле Батурина. Приватний архів автора. 24. Батуринська старина: збірник статей Віктора Бондаренка / упор. Блажко Ю.А., Кіяшко Л.Г. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2011. 168 с. Herasko M.O. Baturyn fortresses and their Holy Places On the base of generalization of some famous facts about historical past of Baturyn, deep analysis and comparison of events, the author revealed new information on the history of Hetman’s Capital. Study of Baturyn fortresses is impossible without thorough study of history of the city since its foundation. The article examines all the stages of its foundation, development, transferring and modernization, both the fortresses and the city, and also foundation of holy places. It is worthwhile to note that the tradition of their arranging in Chernihiv region has been survived to our days. The article presents the version of origin of Troitskyi (Trinity) Monastery as a cave, and later – as a fortress complex, surrounded by pale fencing with over-the-gate wooden bell tower. That’s why particular attention is paid to the defensive functions of Baturyn Trinity Monastery. Also the author researched the origin of the name of this holy place and its location. It is found that the site, which now is known as Lithuanian Castle, early was a part of the complex and the monastery was located over the defunct lake, described in the article. Also the author confirmed the scientist S. Pavlenko’s theory that Baturyn was founded at the monastery, and not vice versa. Besides, the author established that both locations during certain period of time existed simultaneously. Key words: Baturyn, ditches, ramparts, underpasses, cave monastery, Fortress, Lithuanian Castle, Trinity Monastery REFERENCES 1. Kovalenko, O.B. (2009). Baturyn: storinky istorii: Zbirnyk dokumentiv i materialiv [Baturyn: pages of history: collection of documents and materials]. Chernihiv. [in Ukrainian]. 2. Kovalenko, V. (2008). Baturynska starovyna: zbirnyk naukovykh prats, prysviachenyi 300-littiu Baturynskoi trahedii.[Baturyn antiquity: a collection of scientifi c works]. Kyiv: Vyd. Oleny Telihy. [in Ukrainian]. 3. Kudrytskyi, A.V. (Comps.) (1990). Chernihivshchyna: entsyklopedychnyi dovidnyk [Chernihiv region: encyclopedic reference book]. Kyiv: «Ukrainska Radianska Entsyklopediia» imeni M.P. Bazhana. [in Ukrainian]. 4. Pavlenko, S. (2008). Zahybel Baturyna. 2 lystopada 1708 r. [ The death of Baturin. November 2, 1708]. Kyiv: Vyd-chyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia». [in Ukrainian]. Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 138 5. Vecherskyi, V. (2008). Nevidoma Ukraina. Seriia: Hetmanski stolytsi [Ukraine is unknown. Series: Hetman’s capitals]. Kyiv: vyd. «Nash chas». [in Ukrainian]. 6. Rudenok, V. (1992). Novovidkrytyi pidzemnyi khram v Antoniievykh pecherakh v Chernihovi. [Newly opened underground temple in Anthony’s Caves in Chernihiv.]. Chernihivska starovyna: zbirnyk naukovykh prats, prysviachenyi 1300-littiu Chernihova, pp. 42–45. Chernihiv: «Siverianska dumka». [in Ukrainian]. 7. Malakhov, D., Derlemenko, Ye. (1990). Po istorychnykh mistakh Kyivskoi Rusi. Fotoputivnyk [In the historical cities of Kievan Rus. Photo guide]. Kyiv: «Mystetstvo». [in Ukrainian]. 8. Taranushenko, S. (2011). Naukova spadshchyna. Kharkivskyi period. Doslidzhennia 1918–1932 rr. [Scientifi c heritage. Kharkiv period. Research of 1918–1932]. Kharkiv. [in Ukrainian]. 9. Kravchenko, O. (2010). Planuvannia ta ustrii monastyriv kozatskoi doby Okhtyrskoho ta Sumskoho Slobozhanskykh polkiv [Planning and organization of the monasteries of the Cossack era of the Okhtyrka and Sumy Slobozhansk regiments]. Novi doslidzhennia pamiatok kozatskoi doby v Ukraini: zbirnyk naukovykh prats. issue 19, рр. 59– 66. Kyiv. [in Ukrainian]. 10. Adruh, A. (2008). Arkhitektura Chernihova druhoi polovyny XVII – pochatku XVIII stolit [Architecture of Chernihiv in the second half of the XVII – ear- ly XVIII centuries]. Chernihiv: Vyd-vo Chernihiv. TsNTEI. [in Ukrainian]. 11. Kulakovskyi, P. (2006). Chernihovo-Sivershchyna u skladi Rechi Pospolytoi 1618–1648 [Chernihovo-Sivershchyna as a part of the Polish-Lithuanian Com- monwealth 1618–1648]. Kyiv «Tempora». [in Ukrainian]. 12. Dzyra, Ya. (1971). Litopys Samovydtsiа [Chronicle of Samovydtsia]. Kyiv: «Naukova dumka». [in Ukrainian]. 13. Krupytskyi Baturynskyi Trete – klassnui muzheskyi monastyr Sv. Nykolaia [Krupitsky Baturinsky the third is a classy monastery of St. Nicholas]. Chernyhovskye Eparkhyalnue yzvestyia, pp. 1–43. (1862). Chernyhov. [in Russian]. 14. Lazarevskyi, A. (1893). Opisanye Staroi Malorossyy [Description of Old Malorossii]. Vol. 2. Polk Nezhynskyi. Kiev. [in Russian]. 15. Lohvyn, H. (1980). Po drevnym horodam Severskoi zemly. Chernyhovu, Novhorodu-Severskomu, Hlukhovu, Putyvliu. Ocherk [In the ancient cities of the Seversky land. Chernigov, Novgorod-Severskiy, Glukhov, Putivl]. Moskva: «Іskusstvo». [in Russian]. 16. Kravchenko, O., Osadchyi, Ye. (2010). Pechernyi skyt kozatskoi doby poblyzu s. Riasne [Cave hermitage of the Cossack era near the village Riasne]. Serednovichni starozhytnosti Tsentralno-skhidnoi Yevropy, pp. 126–127. Chernihiv. [in Ukrainian]. 17. Lytovchenko, V. (2004). Taiemnytsi staroho monastyria [Secrets of the old monastery]. «Hart», 30, p.6. [in Ukrainian]. 18. Sahdyev, T. (2020). Samuraі russkіkh monasturei [Samurai of Russian monasteries]. «Zagadky іstorіі», 43, p. 28. [in Russian]. 19. Demianenko, R. (2000). Skarbnytsia tain [Treasury of myster- ies]. «Hart», 51, p. 12. [in Ukrainian]. 20. Khram u pecheri. [The temple in the cave]. (2012). «Hart», 46, 1; 12. [in Ukrainian] 21. Spohady Kiiashka Mykoly Vasylovycha pro mynuvshynu Baturyna. Zberihaiutsia u pryvatnomu arkhivi avtora. (unpublished) 22. Spohady Kuzka Valentyna Viacheslavovycha pro Baturyn. Zberihaiutsia u pryvatnomu arkhivi avtora. (unpublished) 23. Spohady Chervoniashchoho Volodymyr Ivanovych pro mynule Baturyna. Zberihaiutsia u pryvatnomu arkhivi avtora. (unpublished) 24. Blazhko, Yu.A., Kiiashko, L.H. (Comps.) (2011). Baturynska staryna: zbirnyk statei Viktora Bondarenka. [Baturyn antiquity: a collection of articles by Viktor Bondarenko]. Nizhyn: Aspekt-Polihraf. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 21.03.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. УДК 738.81:94(477.51–21Батурин) В.І. Мезенцев ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АРМАТУРИ НА КАХЛЯХ З ГЕРБОМ І. МАЗЕПИ З БАТУРИНА У статті на основі останніх досліджень розглядаються кера- мічні кахлі 1707–1708 рр. з рельєфним родовим гербом гетьмана Івана Мазепи, оформленим арматурою: зображеннями зброї, вій- ськового обладунку та козацьких і гетьманських клейнодів у стилі українського бароко. Їх уламки знайшли під час розкопок решток резиденції генерального писаря Пилипа Орлика у м. Батурині Черні- гівської обл. в 2017–2020 рр. Ці кахлі облицьовували печі його покоїв. У праці надруковані останні версії реконструкцій цілих полив’яних і теракотових кахлів техніками комп’ютерних фотоколажу й графіки та ілюстрації аналогічних композицій Мазепиної геральдичної емблеми з декоративною арматурою на скульптурних рельєфах та гравюрах Києва і Чернігова кінця XVI – початку XVIII ст. Проводяться детальні порівняння зображень різного озброєння, амуніції, козацьких клейнодів та символів гетьманської влади на тих кахлях, виготовлених ремісниками Батурина, на макетах первісного вигляду втраченого ренесансного надгробка князя Костянтина Острозького 1579 р., що знаходився в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, на багатьох барокових гравюрах києво-чернігівського друку рубежу XVII–XVIII ст. та на шаті кіоту 1695 р. для ікони Троїцько-Іллінської Богородиці з Чернігівського обласного історичного музею. Порівняльний аналіз підтверджує достовірність комп’ютерних реконструкцій та інтерпретації герба І. Мазепи з оточуючою арматурою на батуринських кахлях і дозволяє визначити мистецькі взірці для їх графічного дизайну та його автора, здогадно, видатного тогочасного українського гравера Івана Щирського. Ключові слова: Батурин, розкопки залишків дому П. Орлика, пічні кахлі з гербом І. Мазепи, комп’ютерні реконструкції, де- коративна арматура, скульптурні рельєфи, барокові гравюри. Після поразки повстання гетьмана Івана Мазепи 1708– 1709 рр. багато зображень його герба було знищено цар- ською владою. Тому знахідки в ході розкопок м. Батурина Чернігівської обл. пічних кахлів з геральдичною емблемою гетьмана та їх реконструкції мають виключне значення для студій художньої кераміки, геральдики, мазепознавства, козацької еліти та культури українського бароко в цілому. Автор детально описав і проаналізував знайдені у Батурині та відтворені побиті й обгорілі полив’яні по- ліхромні геральдичні кахлі в статтях і буклетах 2019– 2021 рр. [1]. Ця праця у світлі останніх досліджень роз- гляне реконструйовану композицію родового герба І. Мазепи на глазурованих і теракотових кахлях з урахун- ком важливих матеріалів розкопок гетьманської столиці 2020 р. (рис. 1–3) [2]. Головну увагу приділено оформлен- ню геральдичної емблеми гетьмана декоративною ар- матурою: зображеннями зброї, військового споряджен- ня, козацьких клейнодів та символів гетьманської влади. Проведено детальне порівняння з подібними зображен- нями арматури на скульптурних рельєфах та гравюрах Києва і Чернігова кінця XVI – початку XVIII ст. Найкра- щі аналогії ілюструють цю статтю (рис. 4–9). У 2017–2020 рр. Батуринська археологічна експеди- ція Національного університету «Чернігівський коле- гіум» ім. Т.Г. Шевченка проводила розкопки залишків оселі генерального писаря Пилипа Орлика на городі са- диби по вул. Тараса Шевченка, 13. У XVII–XVIII ст. цю місцину займав північно-західний посад Батурина По- божівка. Як відомо, П. Орлик був особистим секрета- рем, найближчим помічником і довірником І. Мазепи. j

Батуринські фортеці та їхні святині

Репозитарії

Схожі ресурси