Свято-Михайлівська церква в селі Собич

Стаття присвячена найстарішій в Шосткинському району Свято-Михайлівській церкві в с. Собич. За переказами селян, збереженими місцевим краєзнавцем Миколою Степановичем Жирним (1940–2014), церква була в селі ще в дотатарські часи. У статті наведені нові, раніше невідомі архівні дані 1910 р. про церк...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2021
1. Verfasser:	Кириєвський, В.Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2021
Schriftenreihe:	Сіверщина в історії України
Schlagworte:	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181284
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Свято-Михайлівська церква в селі Собич / В.Д. Кириєвський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 54-57. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-181284
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1812842021-11-10T01:27:03Z Свято-Михайлівська церква в селі Собич Кириєвський, В.Д. Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Стаття присвячена найстарішій в Шосткинському району Свято-Михайлівській церкві в с. Собич. За переказами селян, збереженими місцевим краєзнавцем Миколою Степановичем Жирним (1940–2014), церква була в селі ще в дотатарські часи. У статті наведені нові, раніше невідомі архівні дані 1910 р. про церкву та прицерковні будівлі. The article is dedicated to the oldest St. Michael’s Church in the village of Sobych in Shostka district. According to the legends of the peasants, preserved by the local ethnographer Mykola Stepanovych Zhyrnyi (1940–2014), the church was in the village in the pre-Tatar years. The article presents new previously unknown archival data of 1910 about the church and church buildings. There have been three churches in the village of Sobych in Prydesnia throughout its history. The first of them burned in a large fire that swept over the village in a hurricane. Traces of the fire are found by diggers of new burial pits at a depth of 1.5 meters of new burial pits dug at the edge of the old cemetery on the right bank of the river Dovhi Vody. On March 31, 1671, Archimandrite of the Novhorod-Siversk Spaso-Preobopazhensky Monastery Mykhailo Lezhaisky granted Ivan Holodenko a siege letter on the right to drive and settle people on the monastery lands in the Usobych tract. Since then, the second St. Michael’s Church in its history has appeared in Sobych. It was small in size. The church stood for almost a century and was dismantled, and in its place a new large wooden church was built on a brick foundation. In 1929, the Bolsheviks closed the Sobych church in 1932, Komsomol members tore off its crosses and dropped all six bells from the bell tower. A granary was set up in the church. In 1939 the warehouse was rebuilt as a village club. During the war in 1943, the church housed a military hospital. After the war, the club started working in the church again. In 1968, the club was renovated and renamed the “House of Culture” of the collective farm “Red Ukraine”. Young people had fun in the beautiful church every night until it caught fire on the night of December 26- 27, 1976 from a short circuit in the wiring. 2021 Article Свято-Михайлівська церква в селі Собич / В.Д. Кириєвський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 54-57. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2218-4805 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181284 94(477):726:2-523,4 uk Сіверщина в історії України Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа
spellingShingle	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа Кириєвський, В.Д. Свято-Михайлівська церква в селі Собич Сіверщина в історії України
description	Стаття присвячена найстарішій в Шосткинському району Свято-Михайлівській церкві в с. Собич. За переказами селян, збереженими місцевим краєзнавцем Миколою Степановичем Жирним (1940–2014), церква була в селі ще в дотатарські часи. У статті наведені нові, раніше невідомі архівні дані 1910 р. про церкву та прицерковні будівлі.
format	Article
author	Кириєвський, В.Д.
author_facet	Кириєвський, В.Д.
author_sort	Кириєвський, В.Д.
title	Свято-Михайлівська церква в селі Собич
title_short	Свято-Михайлівська церква в селі Собич
title_full	Свято-Михайлівська церква в селі Собич
title_fullStr	Свято-Михайлівська церква в селі Собич
title_full_unstemmed	Свято-Михайлівська церква в селі Собич
title_sort	свято-михайлівська церква в селі собич
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2021
topic_facet	Пам’яткознавство та пам’яткоохоронна справа
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/181284
citation_txt	Свято-Михайлівська церква в селі Собич / В.Д. Кириєвський // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. — К.: Глухів, 2021. — Вип. 14. — С. 54-57. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Сіверщина в історії України
work_keys_str_mv	AT kiriêvsʹkijvd svâtomihajlívsʹkacerkvavselísobič
first_indexed	2025-07-15T22:10:57Z
last_indexed	2025-07-15T22:10:57Z
_version_	1837752776397946880
fulltext	Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 54 УДК 94(477):726:2-523,4 В.Д. Кириєвський СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА В СЕЛІ СОБИЧ Стаття присвячена найстарішій в Шосткинському району Свя- то-Михайлівській церкві в с. Собич. За переказами селян, збереженими місцевим краєзнавцем Миколою Степановичем Жирним (1940–2014), церква була в селі ще в дотатарські часи. У статті наведені нові, ра- ніше невідомі архівні дані 1910 р. про церкву та прицерковні будівлі. Ключові слова: церква, монастир, Усобич, Путивльська дорога. Три церкви було в придеснянському с. Собич за всю історію його існування. Перша з них згоріла у великій пожежі, що пронеслася ураганом над селом. Прошарок згарища знаходять копачі нових могильних ям на півто- раметровій глибині на краю старого кладовища, що на правому березі річки Довгі Води. Цей куток Собича над ставком зветься Городком на Лисичому грудку (Рис. 2). Там був давній Собич, який, за переказом, спалили тата- ри в помсту за побитих селянами здирників данини. Та- тари винищили селян, вижив лише один старий дід [2]. Назва села Собич походить нібито від урочища Усобич, де колись сталася сутичка, усобиця між чернігівськими та новгород-сіверськими князями [3]. Урочище над річкою Довгі Води перетинається прямим, ближчим до Десни, шляхом з Новгорода-Сіверського на Путивль. Праворуч шляху на високому пагорбі біля джерельного Лебежо- го озера ледь помітні рештки двох курганів. Можливо, у них поховані загиблі у князівській сутичці воїни, хоча собичівці відносять кургани до шведських могил 1708 р. «Деревня Сопич» при «Большой Путивльской доро- ге» згадується у переліку володінь Новгород-Сіверсько- го Спасо-Преображенського монастиря, підтвердже- них грамотою московського царя Івана IV (Грозного) від 6 вересня 1551 р. Також у грамоті згадується Лебе- же болото й став, і річка Версула – Вербичівка, ліва при- тока Довгих Вод [9, с. 145]. 31 березня 1671 р. архімандрит Новгород-Сівер- ського Спасо-Преображенського монастиря Михай- ло Лежайський надав Івану Голоденку осадний лист на was laid over the church, and a stone turret was made outside it”. After the closure of the monastery (in September 1922), all the cave decoration, including the cast-iron iconostasis, was systematically destroyed, only small fragments and one of the icons of the festive row remained from the iconostasis (the icon of the Transfi guration of the Lord). Left alone with the elements and human greed (meaning treasure hunters), the caves were slowly but steadily destroyed. The revival of the desecrated monastery began in 1996, when a monk (eventually - a hieromonk) Sophroniy (Orlov), appointed here as a caretaker, came to the ruins. In the absence of not only amenities, but also basic living conditions, Father Sophroniy began to clear and put in order the cave complex. In a short period of time, he managed to clear the temple and the caves themselves from debris and rubble. The completely lost northern pillar of the altar barrier was restored in the church, and a stone throne was folded. In September 1999, Archimandrite Herman (Timonik) arrived at the ruins of the monastery with a small brethren. Initially, they adapted the Elias Church in the ruins of a new hospital building (built in 1911) for divine services. However, in the conditions of winter bad weather, the brethren were forced to leave this temple before the onset of heat and go to the caves. In the summer of 2005, on the eve of the great jubilee - the 600th anniversary of the appearance of the miraculous Molchenskaya icon of the Most Holy Theotokos - a metal iconostasis was installed in the church ( made at the Frunze plant in Sumy, according to the design of the architect Vladimir Bykov; icons priest Vladimir Chernov wrote on metal plates). Unfortunately, today there is practically no restoration work in the caves, and, meanwhile, there is a lot to restore and save. The cave complex of the Sofroniy Hermitage, like the monastery itself, awaits the new Sofroniy, Serapions and Arsenievs. The caves are still fraught with many interesting facts and discoveries. Key words: Molchenskaya Sofronievа Pustyn, Abbot Arseny, cave complex, underground church of the Nativity of Christ, iconostasis. REFERENCES 1. Opisaniye Putivl’skoy Molchanskoy Rozhdestvo-Bogoroditskoy, obshchezhitel’noy Sofroniyevoy pustyni, nakhodyashcheysya v Kurskoy yeparkhii [Description of the Putivl Molchansk Nativity of the Mother of God, the communal Sofroniev Hermitage, located in the Kursk diocese]. (1846). Sankt Peterburg, v Guttenbergovoy Tipografi i. [in Russian]. 2. Pavlovich, M.K. Provintsial’nyye mastera i restavratsiya soborov Moskovskogo Kremlya nachala 1770-kh godov. [Provincial craftsmen and restoration of the Moscow Kremlin cathedrals in the early 1770s]. Retrieved from: http://www.rostmuseum.ru/publication/historyCulture/1996/ pavlovich01.html. [in Russian]. 3. Palladiy (Batenin), igum. (1895). Istoriko-statisticheskoye opisaniye Molchanskoy Rozhdestvo-Bogoroditskoy Pecherskoy muzhskoy obshchezhitel’noy Sofroniyevoy pustyni i sostoyashchego pri ney skita vo imya Proroka, Predtechi i Krestitelya Gospodnya Ioanna, nakhodyashchikhsya v Kurskoy yeparkhii. S risunkami i portretami. Historical and statistical description of the Molchansk Nativity-Theotokos Pechersk male cenobitic Sofroniev desert and the skete of the Prophet, Forerunner and Baptist of the Lord John, located in the Kursk diocese]. Moskva, tipografi ya V. A. Gattsuk, Bolotnaya ploshchad’, dom Bakhrushina. [in Russian]. 4. Kholmogorov, V.I. (1913). Materialy dlya istorii tserkvey Kurskoy, Khar’kovskoy, Orlovskoy, Chernigovskoy i Voronezhskoy guberniy, gorodov i stanits Donskoy oblasti po prikhodnym okladnym knigam zhilykh dannykh tserkvey patriarshego Kazennogo prikaza 7136 (1628) – 1746 gg. [Materials for the history of the churches of the Kursk, Kharkov, Orel, Chernigov and Voronezh provinces, cities and villages of the Don region according to the income accounting books of the residential data of the churches of the patriarchal Kazenny order 7136 (1628) - 1746.]. Tipografi ya Russkogo Tovarishchestva, Moskwa, Chistyye prudy, Myl’nikov pereulok, sobstvennyy dom. [in Russian]. 5. Rossiyskiy gosudarstvennyy arkhiv drevnikh aktov, f. 1209, op. 1, d. 81. 6. Rossiyskiy gosudarstvennyy voyenno-istoricheskiy arkhiv, f. 796, op. 55, d. 98. 7. Rossiyskiy gosudarstvennyy istoricheskiy arkhiv, f. 679, op. 43, d. 56. Стаття надійшла до редакції 09.04.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. j Рис. 1. Свято-Михайлівська церква у с. Собич. Фото 1934 р. ISSN 2218-4805 55 право оселення людей на мо- настирських землях в урочищі Усобич [5, с. 409]. З того часу з’я- вилася в Собичі друга в його істо- рії Свято-Михайлівська церква. Вона була невелика за розмі- ром, стояла на піщаному пагор- бі-грудку біля святої криниці під вербами в лузі з лівого берега До- вгих Вод. Церква простояла май- же століття на перехресті трьох доріг – на Новгород-Сіверський, Путивль та Глухів – й була розі- брана, а на її місці звели нову ве- лику дерев’яну церкву на цегля- ному фундаменті. Її було видно з усіх кутків Собича. Красотою храму дуже пишалися селяни. Усередині церкву прикрашав настінний живопис, іконостас нараховував з півсотні ікон [4]. За мартирологом втрачених святинь Сумщини, складеним істориком Олегом Миколайови- чем Корнієнком, церква Архан- гела Михаїла в селі Собич була збудована в 1734 р. [6, с. 298]. За даними архітектора Віктора Ва- сильовича Вечерського «Михай- лівська дерев’яна церква з дзві- ницею у с. Собич зведена у другій половині XVIII ст.» [1, с. 41]. У опи- сі св. Михайлівської церкви, зро- бленому під час страхової оцінки її майна 29 червня 1910 р., зазна- чено, що церква була «построена неизвестно когда» [8, арк. 159]. Церква перебудовувалася три- чі – в 1846, 1886 та 1901 рр. [7, с. 19]. У страховому описі 1910 р. вказано лише 1887 р., тоді «цер- ковь была расширенна и обнов- лена. Здание давнее, прочность посредственная» [8, арк. 159]. Михайлівська однобанна цер- ква (Рис. 1) стояла на цегляному фундаменті, зовні була обшита тесом і покрашена білою масляною фарбою, усе- редині також покрашена білою масляною фарбою та роз- писана живописом. Зверху була покрита залізом, покра- шеним зеленою масляною фарбою. Довжина церкви разом із дзвіницею становила 15 сажнів (32 м), ширина – 8 і ¾ сажні (17,6 м), висота до верху карниза – 3 сажні (6,4 м). Великих вікон нараховувалося 26 шт., малих – 4 шт., две- рей зовнішніх стулчастих, обшитих залізом, – 1, одинар- них – 1, внутрішніх – 1; дверей зовнішніх стулчастих скляних – 2, внутрішніх стулчастих, обшитих залізом – 3, одинарних, необшитих залізом – 1. Іконостас мав дов- жину 9 аршин (6,4 м), висоту – 9 аршин (6,4 м), оціночна вартість – 1000 руб. Церква була холодною, не опалювала- ся. Чотириярусна дзвіниця мала загальну висоту до верху карниза у 3 сажні (6,4 м). Найближча до церкви стороння будівля, громадський амбар, знаходився з південного боку церкви на відстані 12 сажнів (25,6 м). Церква оцінювалась разом з іконостасом та дзвіницею у 8000 руб. [8, арк. 161]. У 1898 р. поряд із церквою було збудовано зі старого Рис. 2. Городок Рис. 3. Карта села Собич: 1 – церква. 2 – Городок. 3 – Путивльська дорога Сіверщина в історії України, випуск 14, 2021 56 матеріалу церковно-причтовий дім (квартира для про- живання псаломщика). Його довжина становила 3 сажні (6,4 м), ширина – 2 і 2/3 сажні (5,8 м), висота – 1 та 1/3 саж- ні (2,8 м). Дім був критий соломою, мав 5 вікон (1 х 0,6 м), троє дверей одностулчастих, піч руську та голландську грубку. При домі були рублені сіні та чулан (5,8 х 4,3 х 2,8 м). Страхова вартість дому становила 100 руб. [8, арк. 162]. У дворі церковно-причтового дому стояли доволі старі будівлі, криті соломою: амбар (14,9 х 4,9 х 2,8 м) з колод, з дощатим полом та стелею, при амбарі– навіс дощатий (10,7 х 4,3 х 2,8 м), за ним – два хліви. Перший хлів разом з навісом (15,6 х 4,3 х 2,8 м) був збудований з малих соснових дощок, другий – (10,7 х 4,3 х 2,1 м) теж був дощатим з трьома дверима. Страхова вартість цих будівель становила 50 руб. [8, арк. 164]. Загальна вартість застрахова- ного церковного майна у 1910 р. становила 8150 руб. Страхову оцінку зробили: замісник благо- чинного 4-го округу Кролевець- кого повіту священник Григо- рій Кучеровський та священники Михайло Савицький, Михайло Вербицький, Олександр Прокла- вицький, псаломщик Ілля Бон- даревський, церковний староста селянин Собича Йосип Мирос- лавович Закотей (за нього не- грамотного розписався Мина Шалда), представники приходу – селянин Іван Малашенко та козак Павло Філон [8, арк. 165]. У 1913 р. збудували при церкві новий дім (квартиру для псалом- щика) (8,5 х 6,4 х 2,8 м) з сосново- го бруса, покрили залізом. Дім мав дощату підлогу та дощату тинь- ковану стелю. У ньому було 8 ві- кон (1,1 х 0,7 м), знаходились одна піч руська, друга – голландська [8, арк. 168]. Страхову оцінку нового дому в 700 руб. зробили в 1913 р.: замісник благочинного 4-го ок- ругу священник Федір Денисен- ко, приходський священник Ми- хайло Савицький, священник села Клишки Митрофан Коривецький, в. о. псаломщика Арсеній Поно- маренко, церковний староста се- лянин Собича Йосип Закотей (за нього неграмотного розписав- ся Мина Шалда), представники приходу – козаки Антон Кругляк та Захар Кузьменко [8, арк. 169]. У 1929 р. більшовики закрили собицьку церкву. У 1932 р. комсомольці здерли з неї хре- сти, скинули з дзвіниці усі шість дзвонів. Найбільший роз- коловся, вгруз у землю. Його викопали й здали разом з усі- ма дзвонами та хрестами як металобрухт на переплавку для потреб індустріалізації. У церкві влаштували зерно- склад. У 1939 р. склад перебудували під сільський клуб. У вересні 1943 р. в церкві перебував військовий госпіталь для червоноармійців, поранених під час форсування Десни. Після війни в церкві знову запрацював клуб. У 1968 р. його відремонтували, стіни пофарбували товстим шаром, щоб з-під нього не проступав занадто яскравий церков- ний живопис на стінах та ще з янголами вгорі над кар- тиною «Таємна вечеря» (12 апостолів). Згодом клуб став Будинком культури колгоспу «Червона Україна». У ньому щовечора веселилася молодь, допоки він не запалав уно- Рис. 4. Фрагмент документа «Страхова оцінка» 1910 р. Рис. 5. Магазин райспоживспілки на місці згорілої церкви ISSN 2218-4805 57 чі з 26 на 27 грудня 1976 р. від замикання електропровод- ки [4]. Вогняний стовп полум’я в кілька десятків метрів було видно в Шостці. Звідти та з найближчих сіл приїхали аж 11 пожежних машин. До ранку БК згорів до тла. Дивом встояла в пожежі лише частина північної стіни храму, на якій виступив з-під замальованої фарби величний хрест. У 1980-х рр. райспоживспілка спорудила на місці Свя- то-Михайлівської церкви магазин сільпо з білої цегли, з великими скляними вікнами й напівпорожніми поли- цями. Нині маємо, за кілька метрів на захід від магази- ну, рештки цегляного фундаменту церкви. Свята крини- ця під вербами внизу пагорба зовсім замулена. Спроби відновити її джерела поки не дали результату, потрібен час на самоочищення цілющої колись води. У 2019 р. Шосткинська телерадіокомпанія «Акцент» зняла 15-хвилинний фільм спогадів селян Собича про Свято-Михайлівську церкву «Край, який вражає» (3 ви- пуск), який є у вільному доступі в мережі Інтернет на ка- налі YouTube з 10 грудня 2019 р. ДЖЕРЕЛА 1. Вечерський В. Архітектурна спадщина Шосткинщини. Су- часні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини. 2007. Вип. 4. 400 с. 2. Жирный Н. Дань Золотой Орды. Советское Полесье, Шост- ка. 1995. 18 октября. 3. Жирный Н. Происхождение Собича. Советское Полесье, Шо- стка. 1995.22 ноября. 4. Жирный Н. Храм Архангела Михаила. Советское Полесье, Шостка. 1995. 27, 29 марта. 5. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 5–7. Т. 5. Губернский город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козелецкий, Суражский, Кролевецкий и Остерский. Филарет Гуми- левский. Чернигов: Черниговская земская типография, 1874. 443 с. 6. Книга Пам’яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт.-упорядн. О.М. Корнієнко. Суми: Ярославна, 2007. 324 с. 7. Корноухов Е.А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии. Труды Черниговской губернской архивной комиссии 1906– 1908 гг. Вып. 7. Чернигов, 1908. 402 с. 8. Российский государственный исторический архив, ф. 799, оп. 33, д. 2345. 9. Русина О.Б. Грамоти Новгород-Сіверському Спасо-Преобра- женському монастирю. Український археографічний збірник. Нова серія. Т. 5.Вип. 2. Київ : Наукова думка, 1992. 544 c. Kyryievskyi V.D. St. Michael’s Church in the village of Sobych The article is dedicated to the oldest St. Michael’s Church in the village of Sobych in Shostka district. According to the legends of the peasants, pre- served by the local ethnographer Mykola Stepanovych Zhyrnyi (1940–2014), the church was in the village in the pre-Tatar years. The article presents new pre- viously unknown archival data of 1910 about the church and church buildings. There have been three churches in the village of Sobych in Prydesnia through- out its history. The first of them burned in a large fire that swept over the vil- lage in a hurricane. Traces of the fire are found by diggers of new burial pits at a depth of 1.5 meters of new burial pits dug at the edge of the old cemetery on the right bank of the river Dovhi Vody. On March 31, 1671, Archimandrite of the Novhorod-Siversk Spaso-Preobopazhensky Monastery Mykhailo Lezhaisky granted Ivan Holodenko a siege letter on the right to drive and settle people on the monastery lands in the Usobych tract. Since then, the second St. Mi- chael’s Church in its history has appeared in Sobych. It was small in size. The church stood for almost a century and was dismantled, and in its place a new large wooden church was built on a brick foundation. In 1929, the Bolsheviks closed the Sobych church in 1932, Komsomol members tore off its crosses and dropped all six bells from the bell tower. A granary was set up in the church. In 1939 the warehouse was rebuilt as a village club. During the war in 1943, the church housed a military hospital. After the war, the club started working in the church again. In 1968, the club was renovated and renamed the “House of Culture” of the collective farm “Red Ukraine”. Young people had fun in the beautiful church every night until it caught fire on the night of December 26- 27, 1976 from a short circuit in the wiring. Key words :churches, monastery, Usobich, Putyvl road. j REFERENCES 1. Vechersky, V. (2007). Arkhitekturna spadshchy na Shostkynshchyny. Su- chasni problemy doslidzhennia, restavratsii ta zberezhennia kulturnoi spadshchy- ny [Architectural heritage of Shostka region. Modern problems of research, resto- ration and preservation of cultural heritage]. Issue 4. [in Ukrainian]. 2. Zhyrnyi, N. (1995). Dan Zolotoi Ordy [Tribute to the Golden Horde]. Sovetskoe Polese, October 18. Shostka. [in Ukrainian]. 3. Zhyrnyi, N. (1995). Proishozhdenie Sobicha [The origin of So- bich]. Sovetskoe Polese, November 22. Shostka. [in Ukrainian]. 4. Zhyrnyi, N. (1995). Khram Arkhanhela Mihaila [Temple of the Archangel Michael]. Sovetskoe Poles’e, March 27. Shostka. [in Ukrainian]. 5. Filaret Gumilevsky (1874). Istoriko-statisticheskoye opisaniye Chernig- ovskoy yeparkhii. Gubernskiy gorod Chernigov. Uyezdy: Chernigovskiy, Kozelets- kiy, Surazhskiy, Krolevetskiy i Osterskiy [Historical and statistical description of the Chernigov diocese. Provincial city of Chernigov. Counties: Chernigov, Kozelet- sky, Surazh, Krolevetsky and Ostersky]. Book. 5–7, vol. 5. Chernigov: Cher- nigov Zemskaya Tyrography. [in Russian]. 6. Kornienko, O.M. (Ed.) (2007). Knyha Pamiati Sumskoi oblasti: v 3 -kh t. t. 2: Zruinovani khramy Sumshchyny. Martyroloh vtrachenykh sviatyn [Book of Memory of Sumy region: in 3 vols. Vol. 2: Destroyed temples of Sumy region. Mar- tyrologist of lost shrines]. Sumy: Yaroslavna. [in Ukrainian]. 7. Kornoukhov, E.A. (1908). Alfavitnyy spisok tserkvey Chernig- ovskoy yeparkhii [Alphabetical list of churches of the Chernigov dio- cese]. Proceedings of the Chernigov Provincial Archival Commission 1906– 1908, issue 7. Chernigov. [in Russian]. 8. Russian state historical archives (RGIA), f. 799, op. 33, d. 2345. 9. Rusina, O.B. (1992). Hramoty Novhorod-Siverskomu Spaso-Pre- obrazhenskomu monastyriu [Letters to the Novhorod-Siverskyi Spa- so-Preobrazhenskyi Monastery]. Ukrainian archaeographic collection. Nova seria, vol. 5, issue 2. Kiev: Naukova Dumka. [in Ukrainian]. Стаття надійшла до редакції 28.02.2021 р. Рекомендована до друку 28.04.2021 р. УДК 93.908(477/84) О.Б. Пришляк ЗАМОК У с. КРИВЧЕ ЯК ПАМ’ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ Стаття присвячена будівництву, архітектурним дослідженням, вивченню історичних хронологічних процесів оборонного замку в селі Кривче – архітектурної спадщини Західного Поділля як важливого історичного регіону України; опрацьовано проєкти пристосування та використання як об’єкта культурної спадщини Національного заповідника «Замки Тернопілля». Збережені залишки пам’ятки ар- хітектури державного значення – замку в селі Кривче Борщівського району – є важливим об’єктом для дослідження оборонної архітек- тури XVII століття і розвитку туризму в цій місцевості. Ключові слова: замок, Кривче, фортифікація, пам’ятка архі- тектури. Із входженням замку в селі Кривче Борщівського району Тернопільської області до складу Національного заповід- ника «Замки Тернопілля» виникла необхідність в узагаль- ненні, аналізі, синтезі результатів уже існуючих досліджень цього об’єкта та проведення нових. На сьогоднішній день відомості щодо Кривченського замку є досить мізерними, тому постає потреба у ґрунтовному вивчені невідомих іс- торичних фактів стосовно архітектури фортифікаційного будівництва на теренах Західного Поділля, що і дозволить

Свято-Михайлівська церква в селі Собич

Institution

Ähnliche Einträge